Назва англійською мовою:  Deferiprone.

Група/призначення:

Засоби, що утворюють хелатні сполуки із залізом (хелатоутворювачі, хелатор – речовина, яка здатна утворювати зв’язок з іншими речовинами), селективний до іонів тривалентного заліза (заліза ІІІ). Препарат має нижчу афінність до міді, алюмінію, цинку.

Схвалений для лікування перевантаження залізом при великій таласемії (thalassemia major).

Це орфанний препарат, схвалений для лікування бета-таласемії, альфа-таласемії, серповидноклітинної анемії, синдрому GRACILE.

Альтернативні назви / синоніми: феррипрокс.

Діюча речовина: деферипрон.

Рекомендації при вагітності:

Дуже обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають ризик – не рекомендовано.

Рекомендації при лактації: не рекомендовано.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

В цілому хелатори протипоказані вагітним. Контрольованих досліджень з деферипроном в людини не проводилось. Відомо, що цей препарат призводить до змін скелету та м’яких тканин у щурів та кролів на фоні доз на рівні 3-4% від максимальної рекомендованої для людини.

Оскільки досвід застосування у людини дуже обмежений, найкращим рішенням буде уникати призначення цього препарату в період органогенезу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вплив  в період органогенезу на фоні доз на рівні 3-4% від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла, призводив до формування мальформацій скелетних та м’яких тканин. У кролів вплив в період органогенезу на фоні дози на рівні 32% від максимальної рекомендованої для людини спричиняв загибель ембріонів/плодів та материнську токсичність.

Досліджень карциногенності не проводилось. Токсикологічне дослідження тривалістю 52 тижні у щурів виявило гіперплазію та пухлини молочних залоз. Численні дослідження мутагенності та кластогенності продемонстрували як позитивні, так і негативні результати. Не спостерігали зміни фертильності чи репродуктивної поведінки у самців та самок щурів, але найвища використана доза становила тільки 25% від максимальної рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Плацентарний трансфер: невідомо, чи деферипрон проникає через плаценту у людини, але його молекулярна вага та низький рівень зв’язування з білками плазми припускають проникнення до ембріону/плода.

Доступні кілька повідомлень про лікування вагітних деферипроном:

• жінка з великою бета-таласемією (анемія Кулі), яка приймала деферипрон або дефероксамін успішно завагітніла в результаті процедури екстракорпорального запліднення, не приймаючи в період вагітності хелатор заліза. Після лікування деферасіроксом жінка завагітніла повторно і припинила хелатну терапія на 22 тижні вагітності. Народилась здорова дитина.
• жінка з великою бета-таласемією приймала деферипрон та інші препарати перші 20 тижнів вагітності. Дитина народилась передчасно через затримку внутрішньоутробного розвитку.

Огляд 2013 року щодо результатів вагітностей жінок з таласемією виявив, що впродовж 129 вагітностей 72 жінок у 81% була припинена хелатна терапія. Не було виявлено різниці в показниках народжених живими та інших серед жінок, які продовжили лікування, проте немає інформації, які конкретні препарати приймались.

Доступні постмаркетингові дані щодо 39 вагітностей жінок, яких лікували деферипроном, та 10 вагітностей  від лікованих деферипроном партнерів:

Примітки:
*атрезія ануса, нефроптоз, дефект міжпередсердної перетинки, напівхребці, уретральний свищ;
**легка гіпоспадія;

Застосування препарату під час вигодовування:

Через потенційні токсичні наслідки для новонародженого не рекомендоване грудне вигодовування, принаймні, протягом 2 тижнів після останньої дози.

Відсутня інформація про використання деферипрону в період лактації у людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками (<10%), період напіввиведення (1,9 годин) припускають екскрецію до грудного молока.

Найчастішими побічними наслідками лікування деферипроном у дорослих були хроматурія (забарвлення сечі в темно-коричневий або зелений колір), нудота, блювота, абдомінальний біль, підвищення рівня аланінамінотрансферази, артралгія, нейтропенія. Якщо жінка все ж таки годує дитину грудним молоком на фоні лікування, немовля слід моніторувати на предмет таких ускладнень.

Окремі джерела вважають деферипрон протипоказаним, а не просто не рекомендованим в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Лікування не перевантажених залізом щурів не змінювало кількість, рухливість та морфологію сперматозоїдів. Найвища тестована доза, яка становила 25% від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла, не продемонструвала негативного впливу на репродуктивну функцію самок і самців. Згідно з фармакологічним оглядом деферипрону від FDA у випадку використання у щурів дози 30 мг/кг/день відзначали подовження діеструсу на 4 і більше днів, що збільшувало час від парування до запліднення, однак, це не порушувало фертильності чи репродуктивної поведінки.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Deferiprone Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Ferriprox (Deferiprone): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warning. Інформація з бази даних “RxList” мережі
5. Deferiprone. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – NCBI Bookshelf (nih.gov).
6. Teratology and Drugs in Pregnancy. Niebyl, J, Simpson, J,  libr. women’s med., (ISSN: 1756-2228)2008; DOI 10.3843/GLOWM.10096.
7. Origa R, Comitini F. Pregnancy in Thalassemia. Mediterr J Hematol Infect Dis. 2019 Mar 1;11(1):e2019019. doi: 10.4084/MJHID.2019.019. PMID: 30858957; PMCID: PMC6402552.
8. Deferiprone Lipomed, INN-deferiprone: Summary of Product Characteristics. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів “European Medicines Agency”.
9. Deferiprone (Oral Route) – Before Using. Інформація з сайту “Mayo Clinic”.
10. Deferiprone. Інформація з сайту “ORPHANET – The portal of rare diseases and orphan drugs”.
11. Deferiprone Oral: Uses, Side Effects, Interactions, Pictures, Warnings & Dosing.  Інформація з сайту WebMD.
12. Ferriprox – Deferiprone Tablet. Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.

Адаптовано 20.03.2023 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.03.2023 р.

Назва англійською мовою: interferon gamma-1b.

Група/призначення: імуномодулятори.

Загальна інформація у статті Інтерферони.

Покази: профілактика інфекційних ускладнень у хворих на хронічну гранульоматозну хворобу та уповільнення прогресування злоякісного остеопетрозу.

Альтернативні назви / синоніми: інгарон.

Діюча речовина: інтерферон гамма.

Рекомендації при вагітності:

Допустимий тільки у випадку крайньої необхідності для матері.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання інтерферону гамма 1b у вагітних жінок. Рекомбінантний інтерферон гамма 1b призначається для зниження частоти та вираженності важких інфекцій у пацієнтів з хронічним гранулематозом. Виходячи з таких показів не очікується багато випадків лікування вагітних жінок.

В період вагітності використовувати тільки якщо користь для матері перевищуватиме ризик для плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:                                                           

Інтерферону гамма 1b притаманний абортивний ефект у приматів у випадку лікування дозою, яка в 100 разів перевищує терапевтичну. Аналогічну активність спостерігали у мишей, лікованих токсичними для матері дозами. Також у мишей відзначали підвищення частоти маткових кровотеч та зниження виживання новонароджених. Однак, у приматів не виявлено ознак тератогенності на фоні доз, які у 2-100 разів перевищували терапевтичну. Лікування вагітних мишей дозою 5000 Од/добу протягом 6 днів призводило до токсичних гематологічних змін у плодів і матерів. Крім підвищеної частоти абортів та зменшення ваги плодів, у плодів, які вижили спостерігали важкі аномалії – пригнічення або уповільнення формування ока та гематоми головного мозку.

При використанні нижчих доз не спостерігають материнської токсичності, ембріотоксичності, фетотоксичності, тератогенності.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання інтерферону гамма 1b в період лактації у людини. Інтерферон гамма є нормальним компонентом грудного молока людини.

Відсутня інформація про використання екзогенного інтерферону гамма 1b в період грудного вигодовування. Відомо, що дуже мала кількість інтерферону альфа та інтерферону бета-1а проникає до грудного молока. Будь-який інфтерферон очевидно руйнується в шлунково-кишковому тракті немовляти та не абсорбується, за винятком, можливо новонароджених. Голдерна пастеризація (до 62,5°C протягом 30 хвилин) зменшує концентрацію ендогенного інтерферону гамма в середньому на 10%.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Не виключено, що високий рівень інтерферону гамма може порушувати фертильність у жінок та чоловіків.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Interferon gamma-1b Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Interferon Gamma-1b. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 17.01.2023 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.01.2023 р.

Назва англійською мовою: Rivastigmine.

Група/призначення: інгібітори холінестерази.

Покази: симптоматичне лікування деменції, обумовленої хворобою Альцгеймера деменції, обумовленої хворобою Паркінсона.

Альтернативні назви / синоніми: екселон.

Діюча речовина: ривастигмін.

Рекомендації при вагітності:

Допустимий тільки у випадку крайньої необхідності для матері.

Рекомендації при лактації:

Не рекомендований – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання ривастигміну в період вагітності у людини. Виходячи з показів до призначення такі випадки очікуються нечасто. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик для ембріону/плода. Відомо, що репродуктивні дослідження у тварин не завжди передбачають наслідки для людини, тому препарат слід призначати вагітним тільки у випадку необхідності для матері. Але при випадковому впливі препарату в період вагітності не слід рекомендувати переривання.

Інформація щодо досліджень на тваринах:                                                           

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів дози, що вдвічі перевищували максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла, не продемонстрували тератогенності. Зменшення ваги плодів/новонароджених спостерігали у щурів на фоні доз, нижчих від максимально рекомендованої для людини, зазвичай, у присутності материнської токсичності. Дози на рівні 0,9 від максимальної рекомендованої для людини не впливали на фертильність чи репродуктивну поведінку. У кролів не відзнаічено тератогенності на фоні 4-кратної максимальній рекомендованій для людини дози. Ривастигмін та/або його метаболіт проникають через плаценту у кролів із середнім співвідношенням між тканинами плода та плацентою на рівні 0,5.

Інформація щодо впливу на плід:

Ривастигмін є зворотним інгібітором холінестерази, має специфічні покази, наведені вище.

Препарат інтенсивно метаболізується до неактивних метаболітів. Рівень зв’язування з білками є помірним – приблизно 40%, період напіввиведення – 1,5 годин.

Невідомо, чи ривастигмін або його метаболіти проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага основної сполуки та помірний рівень зв’язування з білками припускають такий трансфер. Дуже короткий період напіввиведення обмежуватиме доступну для ембріону/плода кількість препарату.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання ривастигміну в період лактації у людини. Специфічні покази свідчать, що такі випадки зустрічатимуться рідко.

Молекулярна вага препарату та помірний рівень зв’язування з білками плазми припускають екскрецію до грудного молока. Проте кількість, доступну для новонародженого обмежуватиме дуже короткий період напіввиведення. Наслідки такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі. У невагітних дорослих найчастішими побічними ефектами є нудота, блювота, анорексія, диспепсія, астенія.

Відомо, що ривастигмін проникає до молока в експериментальних тварин.

Не рекомендований в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Rivastigmine Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Exelon (Rivastigmine Tartrate): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warning. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
4. What You Should Know About Taking Rivastigmine when pregnant, nursing, or administering to children or adults over 60. Інформація з сайту мережі WebMD.
5. Rivastigmine: Summary of Product Characteristics. Інформація з сайту Європейської агенції з лікарських засобів “European Medicines Agency”.

Адаптовано 09.01.2023 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.01.2023 р.

Назва англійською мовою:  Tiotropium.

Група/призначення:

Інгаляційний препарат, підтримувальна бронхолітична терапія для полегшення симптомів при хронічному обструктивному захворюванню легень (ХОЗЛ).

Альтернативні назви / синоніми: спірива.

Комбінований препарат: спіолто респімат (тіотропію бромід та олодатерол (бета-2 адреноміметик).

Діюча речовина: тіотропію бромід.

Рекомендації при вагітності:

Не рекомендований, особливо в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний, якщо стан матері потребує такого лікування.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання тіотропію броміду в період вагітності у людини. Схвалені покази до призначення припускають, що такі випадки не будуть частими, проте можливе використання у пацієнток з бронхіальною астмою.

Спосіб застосування інгаляційний. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду використання у вагітних жінок не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода.

Доступні дані щодо препарату іпратропію броміду (атровенту), інгаляційного антихолінергетика бронходилятатора, якому віддають перевагу в період вагітності.

Через довгий період напіввиведення тіотропію броміду, його використання безпосередньо перед вагітністю з найбільшою ймовірністю захопить впливом період органогенезу. Якщо стан матері потребує лікування цим препаратом в період вагітності, слід уникати цього в І триместрі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Довготривале тестування у щурів не виявило пухлиногенності, мутагенності, кластогенності. Вагітним щурам та кролям вводили інгаляційно дози, які приблизно у 660 та 6 разів відповідно перевищували максимальну рекомендовану для людини дозу, виходячи з площі поверхні тіла – без ознак структурних аномалій. Проте у щурів 35-кратна доза спричиняла токсичні ефекти у плодів (резорбції, втрати, зменшення частоти народжених живими, зменшення середньої ваги новонароджених, затримку статевого дозрівання плодів), а дослідження фертильності продемонстрували зменшення числа жовтого тіла та відсотку імплантації. У кролів 360-кратна максимальній рекомендованій для людини доза призводила до постімплантаційних втрат. Дози, які не призводили до токсичних наслідків у щурів та кролів, відповідно у 4 та 80 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини. Але слід враховувати труднощі при визначенні отриманої дози при інгаляційному введенні тваринам.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат є парасимпатолітиком, антихолінергічним засобом, четвертинним аміном зі специфічністю до мускаринових рецепторів.

Призначається для довготривалої підтримки пацієнтів з бронхоспазмом, асоційованим з ХОЗЛ та для зменшення загострень при ХОЗЛ. Приймається 1 раз в день інгаляційно.

Характеристики: метаболізм незначний, рівень зв’язування з білками плазми 72%, кінцевий період напіввиведення 25 годин.

Невідомо, чи тіотропію бромід проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер припускає. Пік концентрації в плазмі в стабільному стані дуже низький (17–19 пг/мл) і це обмежуватиме кількість препарату, яка досягатиме материнсько-плодовий інтерфейс.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання тіотропію броміду в період лактації у людини. Рівень препарату в плазмі є дуже низьким, пероральна біодоступність погана (2-3%), тому не очікується впливу на немовля на грудному вигодовуванні.

Однак, ретельний моніторинг на предмет антихолінергічних ефектів у немовляти (сухість в роті, закрепи, затримка сечі, прискорене серцебиття) не завадить.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Tiotropium Monograph for Professionals. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Spiriva (Tiotropium Bromide): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warning. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Tiotropium. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
6. Drugs During Pregnancy and Lactation: Treatment Options and Risk Assessment. Third Edition, edited by Christof Schaefer, Paul Peters, and Richard K. Miller. Elsevier, 2015. 892 pages.
7. Tiotropium (Inhalation Route) Before Using. Інформація з сайту Mayo Clinic.
8. What You Should Know About Taking tiotropium bromide inhalation when pregnant, nursing, or administering to children or adults over 60. Інформація з сайту мережі WebMD.

Адаптовано 09.01.2023 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.01.2023 р.

Назва англійською мовою: Fesoterodine.

Група/призначення:

Спазмолітики, що діють на сечові шляхи. Фезотеродин є конкурентним антагоністом холінергічних мускаринових рецепторів, які локалізуються у сечовому міхурі і слинних залозах.

Це проліки толтеродину (англ. prodrugs — хімічно модифіковані форми продуктів (речовин), які в біосередовищах організму внаслідок метаболічних процесів перетворюються на ліки).

Покази: симптоматичне лікування порушень функції сечового міхура, в тому числі – нетримання сечі та/чи збільшення частоти сечовипускання, імперативні позиви до сечовипускання у пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром.

Інші препарати цього підкласу: дарифенацин, флавоксат, оксибутинін, соліфенацин, толтеродин, троспіум.

Епідеміологія гіперактивного сечового міхура

Загальна поширеність у жінок становить до 16,9%, що дає змогу припустити кількість жінок у США, які від цього страждають на рівні 17,5 млн. Ця частота збільшується з віком – від 4,8% у жінок до 25 років до 30,9% у віці понад 65 років. Згідно p європейськими даними, отриманими шляхом опитування 16776 осіб, загальна поширеність у віковій категорії до 40 років становить 16,6% і зростає з віком. 85% скаржаться на часте сечовипускання, 54% – на імперативні позиви до сечовипускання, 36% – на нетримання сечі. 60% опитаних консультувались з лікарем, але тільки 27% отримують лікування.

Альтернативні назви / синоніми: товіаз.

Діюча речовина: фезотеродину фумарат.

Рекомендації при вагітності:

Не рекомендований через відсутність досвіду; допустимий у випадку, якщо користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання фезотеродину в період вагітності у людини. Відсутність досвіду застосування в період вагітності у людини не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода. В той же час відсутні факти токсичного впливу на розвиток інших антихолінергетиків (атропін). Допоки не буде накопичено достатньо даних про використання в період вагітності у людини, найкращою рекомендацією є уникнення призначення фезотеродину вагітним. Однак, якщо відбувся випадковий вплив препарату, ризик для ембріону/плода видається низьким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:                                                           

Репродуктивні дослідження проводились у мишей і кролів. У мишей пероральні дози, які спричиняли експозицію 6-27-кратну очікуваній у людині (AUC*) у випадку використання максимальної рекомендованої дози 8 мг не викликали залежної від дози тератогенності.

На фоні кожної з тестованих доз відзначено 1 випадок розщілини піднебіння, але частота не перевищувала фонової. Проте спостерігалась підвищена частота резорбцій та зменшена кількість живих плодів. Дослідження пре- та постнатального розвитку мишей з використанням 40% дози від тої, яку тестували в тератологічних дослідженнях, продемонстрували материнську токсичність (зменшення ваги тіла) і затримку відкривання очей новонароджених.

У кролів пероральні дози, які спричиняли вплив на рівні 3-11 разів від показника при використанні максимальної рекомендованої дози для людини, асоціювались із затримкою розвитку кісток у плодів. У випадку введення препарату підшкірно (дозами, які чинять експозицію, що у 9-11 разів перевищує показник від максимальної рекомендованої дози для людини) не зареєстровано  залежної від дози тератогенності, але за присутності материнської токсичності та затримки розвитку кісток у плодів (частота на рівні історично зафіксованого діапазону). Материнську токсичність також фіксували у випадку використання 3-кратної максимальної рекомендованої для людини дози, виходячи з AUC і без жодних несприятливих ефектів у плодів.

Фезотеродин не продемонстрував карциногенності у дворічному дослідженні у мишей і щурів. В численних дослідах не виявлено мутагенності та тератогенності. У мишей препарат не впливав на репродуктивну функцію, фертильність, ранній ембріональний розвиток на фоні не токсичних для матері доз.

Інформація щодо впливу на плід:

Після перорального вживання препарат конвертується до активного метаболіту – 5-гідроксиметил толтеродину (5-HT), який також є відповідальним за активність толтеродину. 5-HT метаболізується в печінці до неактивної сполуки.

Основні характеристики:

• через швидкий та інтенсивний метаболізм фезотеродин не виявляється в плазмі;
• рівень зв’язування з білками плазми 5-HT становить 50% – переважно з альбуміном і α1-глікопротеїном;
• кінцевий період напіввиведення в середньому складає 6-9 годин (в межах від 4-х до 20-ти годин);
• невідомо, чи 5-HT проникає через плаценту людини, його молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками та подовжений період напіввиведення припускають такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання фезотеродину в період лактації у людини. Молекулярна вага активного метаболіту 5-HT, низький рівень зв’язування з білками та довгий період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока.

Вплив на немовля на грудному вигодовуванні залишається невідомим.  Тривале лікування може зменшити продукцію грудного молока або призвести до її припинення.

До прикладу, атропін класифікується Американською академією педіатрії як сумісний з грудним вигодовуванням

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Fesoterodine (Toviaz) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Toviaz (Fesoterodine Fumarate Extended-Release Tablets): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warning. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Drugs During Pregnancy and Lactation: Treatment Options and Risk Assessment. Third Edition, edited by Christof Schaefer, Paul Peters, and Richard K. Miller. Elsevier, 2015. 892 pages.
6. Niebyl J, Simpson J. Teratology and Drugs in Pregnancy. Glob. libr. women’s med., (ISSN: 1756-2228) 2008; DOI 10.3843/GLOWM.10096.
7. Fesoterodine. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
8. Toviaz: Summary of Product Characteristics. Інформація з сайту Європейської агенції з лікарських засобів “European Medicines Agency”.

Адаптовано 03.01.2023 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.01.2023 р.

Назва англійською мовою: Darifenacin.

Група/призначення:

Спазмолітики, що діють на сечові шляхи. Дарифенацин є конкурентним антагоністом холінергічних мускаринових рецепторів.

Покази: симптоматичне лікування порушень функції сечового міхура, в тому числі – нетримання сечі та/чи збільшення частоти сечовипускання, імперативні позиви до сечовипускання у пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром.

Інші препарати цього підкласу: дарифенацин, флавоксат, оксибутинін, соліфенацин, троспіум, толтеродин.

Епідеміологія гіперактивного сечового міхура

Загальна поширеність у жінок становить до 16,9%, що дає змогу припустити кількість жінок у США, які від цього страждають на рівні 17,5 млн. Ця частота збільшується з віком – від 4,8% у жінок до 25 років до 30,9% у віці понад 65 років. Згідно з європейськими даними, отриманими шляхом опитування 16776 осіб, загальна поширеність у віковій категорії до 40 років становить 16,6% і зростає з віком. 85% скаржаться на часте сечовипускання, 54% – на імперативні позиви до сечовипускання, 36% – на нетримання сечі. 60% опитаних консультувались з лікарем, але тільки 27% отримують лікування.

Альтернативні назви / синоніми: енаблекс, емселекс.

Діюча речовина: дарифенацин.

Рекомендації при вагітності:

Не рекомендований; допустимий у випадку, якщо користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: не рекомендований.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутність досвіду застосування в період вагітності у людини не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода. Допоки не буде накопичено достатньо даних про використання в період вагітності у людини, найкращою рекомендацією є уникнення призначення дарифенацину вагітним. Однак, якщо відбувся випадковий вплив препарату, ризик для ембріону/плода видається низьким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:                                                             

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів доза, яка у 59 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, виходячи з AUC*, спричиняла затримку осифікації сакральних та каудальних хребців. Такого ефекту не спостерігали при використанні дози, 13-кратної максимальній рекомендованій для людини.  На фоні дози, у 17 разів вищої від максимально рекомендованої для людини, відзначено дистоцію (важкі пологи) у самок та затримку розвитку дитинчат. Доза, яка не впливала на самок і новонароджених була приблизно 5-кратна максимальній рекомендованій для людини.

У кролів доза, яка у 28 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, призводила до підвищення частоти постімплантаційних втрат, а 9-кратна доза таких ефектів на спричиняла. При найвищій вказаній дозі спостерігали розширений уретер та/або миску нирки. Один такий випадок спостерігали на фоні 9-кратної дози. Не спричиняла негативних наслідків доза дарифенацину на рівні 2,8 від максимально рекомендованої для людини.

Дослідження у мишей і щурів не продемонстрували карциногенності. Також не виявлено ознак мутагенності і кластогенності, як і порушень фертильності у самців чи самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Дарифенацин інтенсивно метаболізується в печінці ізоферментами цитохрому P450 CYP2D6 та CYP3A4.

Основні характеристики препарату: зв’язування з білками плазми, переважно з α1-глікопротеїном, на рівні 98%, період напіввиведення 13-19 годин.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага та довгий період напіввиведення такий трансфер припускають. Проте інтенсивний метаболізм та рівень зв’язування з білками плазми зменшуватимуть кількість препарату, яка перетинатиме материнсько-плодовий інтерфейс.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання дарифенацину в період лактації у людини. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока, але інтенсивний метаболізм та високий рівень зв’язування з білками плазми зменшуватимуть кількість активного препарату в молоці. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні залишається невідомим.

Найчастішими несприятливими наслідками у дорослих на фоні лікування дарифенацином є наступні: сухість в роті, закрепи, абдомінальний біль, нудота. Якщо жінка приймає дарифенацин в період лактації, то немовля слід моніторувати на предмет таких реакцій.

Деякі джерела рекомендують жінці обирати між грудним вигодовуванням та прийомом препарату, керуючись важливістю лікування для неї.

Тривале лікування може зменшити продукцію грудного молока або призвести до її припинення.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Darifenacin Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Enablex (Darifenacin Extended-Release Tablets): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warnin. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Drugs During Pregnancy and Lactation: Treatment Options and Risk Assessment. Third Edition, edited by Christof Schaefer, Paul Peters, and Richard K. Miller. Elsevier, 2015. 892 pages.
6. Niebyl J, Simpson J. Teratology and Drugs in Pregnancy. Glob. libr. women’s med., (ISSN: 1756-2228) 2008; DOI 10.3843/GLOWM.10096.
7. What You Should Know About Taking Darifenacin ER when pregnant, nursing, or administering to children or adults over 60. Інформація мережі WebMD.
8. Emselex: Summary of Product Characteristics. Інформація з сайту Європейської агенції з лікарських засобів “European Medicines Agency”.

Адаптовано 28.12.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.12.2022 р.

Назва англійською мовою: Tolterodine.

Група/призначення:

Спазмолітики, що діють на сечові шляхи. Толтеродин є конкурентним антагоністом холінергічних мускаринових рецепторів, які локалізуються у сечовому міхурі і слинних залозах. Пригнічення цих рецепторів веде до зниження скорочувальної функції сечового міхура і зменшення слиновиділення. У випробуваннях на тваринах була показана селективність толтеродину стосовно рецепторів сечового міхура у порівнянні з такою відносно рецепторів слинних залоз.

Покази: симптоматичне лікування порушень функції сечового міхура, в тому числі – нетримання сечі та/чи збільшення частоти сечовипускання, імперативні позиви до сечовипускання у пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром.

Інші препарати цього підкласу: дарифенацин, флавоксат, оксибутинін, соліфенацин, троспіум.

Епідеміологія гіперактивного сечового міхура

Загальна поширеність у жінок становить до 16,9%, що дає змогу припустити кількість жінок у США, які від цього страждають на рівні 17,5 млн. Ця частота збільшується з віком – від 4,8% у жінок до 25 років до 30,9% у віці понад 65 років. Згідно з європейськими даними, отриманими шляхом опитування 16776 осіб, загальна поширеність у віковій категорії до 40 років становить 16,6% і зростає з віком. 85% скаржаться на часте сечовипускання, 54% – на імперативні позиви до сечовипускання, 36% – на нетримання сечі. 60% опитаних консультувались з лікарем, але тільки 27% отримують лікування.

Засторога: кетоконазол, інгібітор ферменту CYP3A4, що метаболізує ліки, значно підвищував концентрацію толтеродину в плазмі крові при одночасному застосуванні суб’єктами, які є повільними метаболізаторами.

Альтернативні назви / синоніми: детрузитол, детрол.

Діюча речовина: толтеродин.

Рекомендації при вагітності:

Не рекомендований; допустимий у випадку, якщо користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: не рекомендований.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання толтеродину в період вагітності у людини. Відсутність досвіду застосування в період вагітності у людини не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода. Допоки не буде накопичено достатньо даних про використання в період вагітності у людини, найкращою рекомендацією є уникнення призначення толтеродину вагітним. Однак, якщо відбувся випадковий вплив препарату, ризик для ембріону/плода видається низьким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей і кролів. У вагітних мишей пероральні дози призводили до системного впливу в 14 разів вищого від показника у людини без ознак тератогенності. Дози 20-25-кратні рекомендованій для людини спричиняли наступні зміни: ембріолетальність, зменшення ваги тіла плодів, підвищення частоти внутрішньо-черевних кровотеч, мальформації (розщілина піднебіння, аномалії скелету та пальців). У вагітних кролів підшкірні дози призводили до системного впливу, який в три рази перевищував показник у людини – без ембріотоксичності чи тератогенності.

Толтеродин не продемонстрував мутагенності та карциногенності в експериментах.

Інформація щодо впливу на плід:

Толтеродин метаболізується в печінці до основного активного метаболіту, якому притаманна аналогічна як в толтеродину ефективність. Метаболізм опосередковується цитохромом P450 2D6 (CYP2D6). Після багаторазового застосування період напіввиведення становить 2,2 години у осіб, швидких метаболізаторів. 7% популяції є повільними метаболізаторами (відсутній CYP2D6, метаболізм до неактивного метаболіту опомередковується CYP3A4), у них період напіввиведення толтеродину становить 9,6 годин.

Приблизно 96% толтеродину зв’язується з білками плазми, переважно з α1-глікопротеїном, але зв’язування основного метаболіту тільки на рівні 64%.

Невідомо, чи толтеродин або його активний метаболіт проникають через плаценту в людини. Молекулярна вага припускає такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання толтеродину в період лактації у людини. Молекулярна вага основної сполуки припускає екскрецію до грудного молока, крім того, еквіпотентний метаболіт також може проникати до грудного молока, період напіввиведення, помірний рівень зв’язування з білками припускають екскрецію до грудного молока. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні залишається невідомим.

Деякі джерела рекомендують жінці обирати між грудним вигодовуванням та прийомом препарату, керуючись важливістю лікування для неї.

Тривале лікування може зменшити продукцію грудного молока або призвести до її припинення.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Tolterodine Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Detrol (Tolterodine Tartrate): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warning. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Drugs During Pregnancy and Lactation: Treatment Options and Risk Assessment. Third Edition, edited by Christof Schaefer, Paul Peters, and Richard K. Miller. Elsevier, 2015. 892 pages.
6. Niebyl, J, Simpson, J. Teratology and Drugs in Pregnancy. Glob. libr. women’s med., (ISSN: 1756-2228) 2008; DOI 10.3843/GLOWM.10096.
7. What You Should Know About Taking Tolterodine TARTRATE ER when pregnant, nursing, or administering to children or adults over 60. Інформація мережі WebMD.
8. Tolterodine. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 26.12.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.12.2022 р.

Назва англійською мовою: Trospium.

Група/призначення:

Спазмолітики, що діють на сечові шляхи. Антихолінергічні засоби, які блокують переважно периферичні холінореактивні системи.

Покази: симптоматичне лікування порушень функції сечового міхура, в тому числі – нетримання сечі та/чи збільшення частоти сечовипускання, імперативні позиви до сечовипускання у пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром.

Епідеміологія гіперактивного сечового міхура

Загальна поширеність у жінок становить до 16,9%, що дає змогу припустити кількість жінок у США, які від цього страждають на рівні 17,5 млн. Ця частота збільшується з віком – від 4,8% у жінок до 25 років до 30,9% у віці понад 65 років. Згідно з європейськими даними, отриманих шляхом опитування 16776 осіб, загальна поширеність у віковій категорії до 40 років становить 16,6% і зростає з віком. 85% скаржаться на часте сечовипускання, 54% – на імперативні позиви до сечовипускання, 36% – на нетримання сечі. 60% опитаних консультувались з лікарем, але тільки 27% отримують лікування.

Альтернативні назви / синоніми: спазмо-літ, санктура.

Діюча речовина: троспіум.

Рекомендації при вагітності: не рекомендований.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання троспіуму в період вагітності у людини. Відомо, що препарат спричинив 2 випадки загибелі плодів у двох видів тварин, правда, на фоні материнської токсичності. У потомства, яке вижило, не відмічали вроджених вад та затримки розвитку.

Відсутність досвіду застосування в період вагітності у людини не дозволяє коректно оцінити ризик для ембріону/плода. Проте відомо, що інші парасимпатолітики (наприклад, атропін) за відсутності материнської токсичності не призводять до токсичного впливу на розвиток. Допоки не буде накопичено достатньо даних про використання в період вагітності у людини, найкращою рекомендацією є уникнення призначення троспіуму вагітним. Однак, якщо відбувся випадковий вплив препарату, ризик для ембріону/плода видається низьким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:                          

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів дози, які спричиняли вплив, що в 10 разів перевищував вплив на людину спричиняли материнську токсичність та знижували виживання плодів. При цьому не спостерігали порушень фертильності, вроджених вад, затримки розвитку. Рівень дози, який не викликав токсичних ефектів у матері та в плода приблизно дорівнював рекомендованій дозі у людини. У вагітних кролів також не виявляли затримки розвитку та вродженої патології. Доза, яка не викликала материнської та плодової токсичності у 5-6 разів перевищувала терапевтичну у людини.

Довготривалі дослідження у мишей та щурів не продемонстрували карциногенності. Також численні досліди не показали мутагенності.

Інформація щодо впливу на плід:

Троспіум метаболізується, проте активність метаболіта невідома. Рівень зв’язування з білками коливається в межах від 50 до 85%, період напіввиведення з плазми – біля 20 годин, але 35 годин для пролонгованої форми.

Інші препарати цього підкласу: дарифенацин, флавоксат, оксибутинін, соліфенацин, толтеродин.

Невідомо, чи троспіум проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, період напіввиведення, помірний рівень зв’язування з білками припускає такий трансфер. Але, позаяк препарат є водорозчинною четвертинною амонієвою сполукою, яка іонізується при фізіологічному pH, це обмежуватиме кількість, яка досягне ембріону/плоду.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання троспіуму в період лактації у людини. Молекулярна вага, період напіввиведення, помірний рівень зв’язування з білками припускають екскрецію до грудного молока, особливо до молозива у перші 2-3 дні після народження.

Але, позаяк препарат є водорозчинною четвертинною амонієвою сполукою, яка іонізується при фізіологічному pH, це обмежуватиме кількість, яка досягне зрілого молока.

Хоча новонароджені  частково чутливі до антихолінергічних препаратів, два інші препарати цього класу у 2001 році класифіковані Американською академією педіатрії як сумісні з грудним вигодовуванням – атропін та скополамін. Наслідки впливу троспіуму на немовля на грудному вигодовуванні невідомі, але ризик видається низьким.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Trospium Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Sanctura (Trospium Chloride Tablets): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warning. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Drugs During Pregnancy and Lactation: Treatment Options and Risk Assessment. Third Edition, edited by Christof Schaefer, Paul Peters, and Richard K. Miller. Elsevier, 2015. 892 pages.
6. Niebyl, J, Simpson, J. Teratology and Drugs in Pregnancy. Glob. libr. women’s med., (ISSN: 1756-2228) 2008; DOI 10.3843/GLOWM.10096.
7. What You Should Know About Taking Trospium CHLORIDE ER when pregnant, nursing, or administering to children or adults over 60. WebMD.

Адаптовано 19.12.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.12.2022 р.

Назва англійською мовою: Flavoxate.

Група/призначення:

Засоби, що застосовуються в урології. Засоби для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі.

Флавоксат  є третинним аміном, прямим інгібітором гладкої мускулатури сечовивідних шляхів. Препарат також має певну антимускаринову, тобто атропіноподібну дію. Препарат зменшує спазми м’язів сечового міхура та сечовивідних шляхів.

Флавоксат призначається для симптоматичного лікування таких симптомів, як болісне сечовипускання, часте або імперативне сечовипускання, посилене нічне сечовипускання, біль в сечовому міхурі та нетримання сечі (витікання). Ці симптоми часто спостерігаються при гіперактивному сечовому міхурі.

Інші препарати цього підкласу: дарифенацин, оксибутинін, соліфенацин, толтеродин, троспіум.

Епідеміологія гіперактивного сечового міхура

Загальна поширеність у жінок становить до 16,9%, що дає змогу припустити кількість жінок у США, які від цього страждають на рівні 17,5 млн. Ця частота збільшується з віком – від 4,8% у жінок до 25 років до 30,9% у віці понад 65 років. Згідно з європейськими даними, отриманих шляхом опитування 16776 осіб, загальна поширеність у віковій категорії до 40 років становить 16,6% і зростає з віком. 85% скаржаться на часте сечовипускання, 54% – на імперативні позиви до сечовипускання, 36% – на нетримання сечі. 60% опитаних консультувались з лікарем, але тільки 27% отримують лікування.

Альтернативні назви / синоніми: уріспас.

Діюча речовина: флавоксату гідрохлорид.

Рекомендації при вагітності:

Дуже обмежений досвід застосування – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування у людини  в період вагітності дуже обмежений і повністю відсутній в І триместрі, що не дозволяє адекватно оцінити ризик для ембріону/плода.

Більшість жінок отримувала короткотривале лікування (не більше кількох доз).  Відсутність повідомлень про токсичність для плоду та дані від експериментальних тварин вказують на ймовірну безпечність в ІІ триместрі вагітності. Наслідки впливу в І триместрі є невідомими.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей, щурів, кролів з дозами, які у 34 рази перевищують терапевтичну, без ознак порушення фертильності або шкоди для плода. На фоні 40-кратних доз відзначали розщілину піднебіння (не вважається  індукованою препаратом) та резорбцію плодів у мишей та затримку внутрішньоутробного розвитку у мишей і кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутні повідомлення про плацентарний трансфер флавоксату, його молекулярна вага це припускає.

У 1975 році на конференції в Югославії повідомили про використання флавоксату у вагітних, без деталізації. Відомо, що флавоксат рутинно використовували одноразово внутрішньовенно в комбінації з антибіотиками  для лікування пієлонефриту. Вивчали вплив флавоксату на скорочення матки в дозах від 100 до 600 мг внутрішньовенно у 30 жінок перед пологами та 5 в передчасних пологах на 7-8 місяцях. Не було зафіксовано змін м’язів матки та несприятливих наслідків для новонароджених.

Джерело 1984 року наводить дані дослідження 1972 року щодо внутрішньом’язового введення флавоксату в дозі 100 мг тричі на день з наступним введенням супозиторій 400 мг/день в якості токолітика* 66 жінкам з передчасними пологами. Також наводяться результати іншого дослідження, в якому спостерігали зменшення тривалості пологів у 120 жінок на фоні внутрішньовенної дози в 100 мг. В жодному з наведених досліджень не відмічено несприятливих ефектів для матерів і плодів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання флавоксату в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Flavoxate Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Flavoxate Hydrochloride Tablets (Flavoxate Hydrochloride Tablets): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warning. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Flavoxate. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
6. Drugs During Pregnancy and Lactation: Treatment Options and Risk Assessment. Third Edition, edited by Christof Schaefer, Paul Peters, and Richard K. Miller. Elsevier, 2015. 892 pages.
7. Niebyl, J, Simpson, J. Teratology and Drugs in Pregnancy. Glob. libr. women’s med., (ISSN: 1756-2228) 2008; DOI 10.3843/GLOWM.10096.

Адаптовано 19.12.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.12.2022 р.

Назва англійською мовою: Solifenacin.

Група/призначення:

Засоби, що застосовуються в урології. Засоби для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі. Це конкурентний специфічний антагоніст холінергічних рецепторів.

Покази: симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

Епідеміологія гіперактивного сечового міхура

Загальна поширеність у жінок становить до 16,9%, що дає змогу припустити кількість жінок у США, які від цього страждають на рівні 17,5 млн. Ця частота збільшується з віком – від 4,8% у жінок до 25 років до 30,9% у віці понад 65 років. Згідно з європейськими даними, отриманих шляхом опитування 16776 осіб, загальна поширеність у віковій категорії до 40 років становить 16,6% і зростає з віком. 85% скаржаться на часте сечовипускання, 54% – на імперативні позиви до сечовипускання, 36% – на нетримання сечі. 60% опитаних консультувались з лікарем, але тільки 27% отримують лікування.

Альтернативні назви / синоніми: везикар.

Діюча речовина: соліфенацин.

Рекомендації при вагітності: не рекомендований.

Рекомендації при лактації: не рекомендований.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутність досвіду застосування у людини  не дозволяє адекватно оцінити ризик для ембріону/плода. Однак, також відсутні дані і про те, що інші антихолінергічні препарати або препарати класу спазмолітиків для сечовивідних шляхів чинять токсичний вплив на розвиток.

Проте, допоки не буде здобуто більше досвіду застосування препарату у вагітних, найбезпечнішим рішенням є уникнення соліфенацину в період вагітності, особливо в І триместрі. Якщо ж все таки вплив під час вагітності мав місце, то ембріофетальний ризик видається низьким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей, щурів, кролів. У вагітних мишей застосовані в період органогенезу дози, які чинять вплив на рівні ≥3,6 від впливу, отримуваного на фоні максимальної рекомендованої для людини дози призводили до зменшення ваги тіла плодів. Якщо цю дозу продовжували вводити протягом вагітності і лактації, спостерігали зниження рівня виживання в пологах та постнатальному періоді, зниження набирання ваги тіла, затримку фізичного розвитку (відкривання очей і прохідність піхви). Введення в період органогенезу дози, яка у 7,9 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, асоціювалось з підвищенням частоти розщілини піднебіння та переважання потомства чоловічої статі у %. Доза на рівні 1,2 від максимальної рекомендованої для людини не спричиняла ембріотоксичності.

У щурів та кролів не відзначали ембріотоксичності на фоні доз від <1 до 1,8 від максимальної рекомендованої для людини відповідно.

Соліфенацин не продемонстрував карциногенності у мишей, дослідження на мутагенність були негативними. Також не виявлено впливу на фертильність самців і самок, репродуктивну поведінку, ранній розвиток ембріонів у мишей та щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Антихолінергічний препарат соліфенацил є конкурентним антагоністом мускаринових рецепторів, залучених до холінергічних функцій, таких як скорочення гладких м’язів сечового міхура та стимуляції секреції слини.

Препарат призначений для лікування гіперактивного сечового міхура з симптомами нетримання сечі, частого сечовипускання, позивів до сечовипускання. Препарат інтенсивно метаболізується, один з метаболітів є активним. Зв’язування з білками плазми на рівні 98%, період напіввиведення становить 45-68 годин.

Інші препарати цього класу: дарифенацин, флавоксат, оксибутинін, толтеродин, троспіум.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту людини. Молекулярна вага та подовжений період напіввиведення припускають проникнення препарату та його метаболіту до ембріону/плоду.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання соліфенацину в період лактації у людини. Молекулярна вага та подовжений період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока препарату та його метаболіту, але вплив обмежуватиметься високим рівнем зв’язування з білками плазми.

Хоча новонароджені  частково чутливі до антихолінергічних препаратів, два інші препарати цього класу у 2001-му році класифіковані американською академією педіатрії як сумісні з грудним вигодовуванням – атропін та скополамін.

Наслідки впливу соліфенацину на немовля на грудному вигодовуванні невідомі, але ризик токсичності видається низьким.

Насправді, побоювання викликає довгий період напіввиведення, найдовший серед всіх препаратів цієї групи через потенційний ризик акумуляції в сироватці немовляти, особливо небезпечну у випадку недоношених немовлят.

Діючі рекомендації/варіанти вибору:

1. надати перевагу іншому препарату цієї групи з коротшим періодом напівиведення;
2. відмовитись від грудного вигодовування або відмінити препарат, зважуючи важливість саме цього препарату для матері;
3. за відповідними показами можна призначати бутилскополамін;
4. оксибутинін, який широко використовується, видається прийнятним – бажано в кінці грудного вигодовування з наступною перервою в 3-4 години.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Solifenacin Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. VESIcare (Solifenacin Succinate): Uses, Dosage, Side Effects, Interactions, Warning. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Solifenacin. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
6. Drugs During Pregnancy and Lactation: Treatment Options and Risk Assessment. Third Edition, edited by Christof Schaefer, Paul Peters, and Richard K. Miller. Elsevier, 2015. 892 pages.
7. Niebyl, J, Simpson. Teratology and Drugs in Pregnancy. J,  libr. women’s med., (ISSN: 1756-2228)2008; DOI 10.3843/GLOWM.10096.
8. What You Should Know About Taking Solifenacin SUCCINATE when pregnant, nursing, or administering to children or adults over 60. Інформація з сайту WebMD

Адаптовано 13.12.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.12.2022 р.