Група/призначення:

Вітаміни, гемостатичні засоби. Вітамін К  – це група жиророзчинних вітамінів, які приймають участь в регуляції процесів зсіданні крові, регуляції ектопічної кальцифікації та ін., зокрема, це фактор VII, фактор IX, фактор X, протеїн C, протеїн S, протеїн Z, матриксний Gla-протеїн.  Вітамін К утворюється в організмі людини кишковою мікрофлорою. Сприяє зміцненню капілярів та припиненню кровотеч. Значна кількість цього вітаміну міститься у білокачанній капусті, гарбузах, щавлі, печінці, шпинаті, петрушці.

Альтернативні назви / синоніми:

Вітамін К1, вітамін К2, вітамін К3, вітамін К4, вітамін К5, вітамін К6, вітамін К7, менадіол діацетат,  менадіон, вікасол, фітонадіон, фітоменадіон.

Вітаміни групи К:

• вітамін К1 – фітоменадіон, фітонадіон, канавіт, філохінон;
• вітамін К2 – менахінон;
• вітамін К3 – менадіон (синтетичний аналог вітаміну К1), вікасол;
• вітамін К4 – менадіол діацетат;
• вітамін К5;
• вітамін К6;
• вітамін К7.

Діюча речовина: вітаміни групи К.

Рекомендації при вагітності:

Вітамін К1 сумісний, вітамін К3 – припускається ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Вітамін К1 сумісний, вітамін К3 ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вітамін К виробляється природньо в кишечнику. Рекомендоване споживання вітаміну К при вагітності або лактації становить 75 мкг/день для жінок віком 18 років та 90 мкг/день для старших. Не проводилось системних досліджень для з’ясування токсичності для ембріону, що розвивається, але вважається, що  трансфер через плаценту є слабким.

Вітамін К1 (фітонадіон) є препаратом вибору при материнській гіпопротромбінемії та для запобігання геморагічної хвороби новонародженого (ГХН). Згідно з іншим джерелом добавки для матерів потрібні тільки у випадку підозри на дефіцит вітаміну К, тоді рекомендована доза становить 45 мкг (100 нмоль) з їжею.

Вітамін К3 (менадіон) може спричиняти гіпербілірубінемію та ядерну жовтяницю у новонародженого у випадку прийому перед пологами.

Оскільки менадіон (вітамін К3) та менадіол (вітамін К4) можуть призводити до токсичності в новонароджених, препаратом вибору для вагітних та новонароджених є фітонадіон (вітамін К1).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вітамін К1 призводив до формування розщілини губи та дефектів нервової трубки у мишей після лікування при вагітності. Великі дози у мишей та щурів вітаміну К2 не асоціювались з тератогенними ефектами. Менадіон у щурів не підвищував частоти вроджених вад розвитку, але пригнічував осифікацію скелету (ознака ембріотоксичності).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Оскільки гастроінтестинальні бактерії підтримують адекватну кількість вітаміну К, немає причини за звичайних обставин призначати його вагітним. Дефіцит вітаміну К виявляється при токсикозі вагітних, хворобі Крона, резекції кишечника в анамнезі. В одному випадку в дитини діагностували ембріопатію внаслідок материнського дефіциту вітаміну К при вагітності, обумовленого токсикозом, а надалі у віці 10 років розвинулась епілепсія.

Призначення вітаміну К1 вагітним та новонародженим було предметом чисельних великих оглядів. Вітамін К1 призначають при материнській гіпопротромбінемії та для профілактики геморагічної хвороби новонароджених (ГХН), індукованої прийомом певних препаратів. Так, жінки, які приймають певні препарати та антибіотики, такі як антиконвульсанти, варфарин, рифампін, ізоніазид можуть мати дефіцит вітаміну К через посилену деградацію або зміни мікрофлори кишечника. Таким жінкам рекомендовані добавки вітаміну К. Однак, інші дослідження припустили, що пренатальні добавки вітаміну К можуть не знадобитися при прийомі матір’ю ензим-індукуючих протиепілептичних препаратів.

Група дослідників повідомила про пренатальні добавки вітаміну К жінкам, які народили передчасно для зниження частоти внутрішньо-шлуночкових крововиливів у новонароджених, однак, невелика кількість суб’єктів та велика кількість інших супутніх факторів робить інтерпретацію цих результатів важкою. Інше дослідження повідомило про покращення неонатального гомеостазу після призначення матерям вітаміну К, але ця знахідна не була відтворена в наступних дослідженнях, а аналіз доступних клінічних спостережень щодо призначення безпосередньо перед дуже передчасними пологами не виявив істотного попередження перивентрикулярних геморагій у недоношених немовлят. Окрім того, не спостерігали істотного ефекту в попередженні внутрішньомозкових геморагій  в недоношених при пренатальному призначенні вітаміну К в комбінації з фенобарбіталом. Спостереження за цими немовлятами у віці 2 та 7 років не виявило істотної різниці в інтелектуальному розвитку між дітьми з таким пренатальним впливом та без нього.

Тільки невелика кількість вітаміну К1 проникає через плаценту. Дослідження 1982 року не виявило вітаміну К (<0,10 нг/мл) в пуповинній крові 9 доношених немовлят, хоча адекватні рівні (в середньому 0,20 нг/мл) були присутні у 8 з 9 матерів. Іншим 6 мамам внутрішньовенно ввели 1 мг вітаміну К1 безпосередньо перед пологами (за 11-47 хвилин), що призвело до концентрації в плазмі 45-93 нг/мл. Вітамін К1 виявлявся тільки у 4 із 6 зразків пуповинної крові (0,10-0,14 нг/мл), це не було залежним від часу введення. В дослідженні 1990 року жінкам призначали одну або дві дози вітаміну К1 – 10 мг внутрішньом’язово з 4-денними інтервалами, якщо пологи не наступали жінки приймали добову пероральну дозу 20 мг до 34 тижня вагітності або пологів. У лікованих жінок був істотно вищий рівень вітаміну К1 у матері та пуповині в порівнянні з контрольною групою (11,592 проти 0,102 нг/мл та 0,024 проти 0,010 нг/мл, відповідно). Хоча середня концентрація вітаміну К1 в матерів, лікованих тільки внутрішньом’язовими дозами була аналогічною в жінок, лікованих внутрішньом’язовими та пероральними дозами, концентрація в пуповині в останній групі була значно вищою (0,42 проти 0,017 нг/мл). Не виявлено кореляції між рівнем вітаміну К1 в пуповині та гестаційним віком чи тривалістю лікування.

Вітамін К1 не токсичний в дозах <20 мг. В подвійному сліпому дослідженні 933 жінки в кінці вагітності отримували 20 мг вітаміну К1 або К2 (природні вітаміни). Не виявлено токсичного впливу, як і жодної асоціації з низькою вагою новонароджених, асфіксією, неонатальною жовтяницею, перинатальною смертністю.

Ефективність призначення в останні два тижні вагітності жінкам, які приймають антиконвульсанти вітаміну К1 в профілактиці гіпотромбінемії та крововиливів у новонароджених не доведена. Групі матерів, які отримували феніндіон (варфарин), пероральний антикоагулянт, призначили 10-30 мг вітаміну К1 внутрішньовенно або інтраамніотично за 2-4 дні до пологів. Жінкам другої групи 2,5-3,0 мг вітаміну К1 вводили внутрішньом’язово плодам в такий же термін перед пологами. Тільки в цій другій групі фактори коагуляції значно покращились. З цих причин та через рідкісні випадки непереносимості деяких похідних вітаміну К рекомендується профілактично призначати добавки вітаміну К радше немовлятам, аніж породіллям. Однак, деякі дослідники рекомендують використовувати перорально філохінон (вітамін К1; 10 мг/день), принаймні, 10 днів до пологів. Масштабне дослідження та аналіз шести досліджень випадок-контроль із залученням понад 2400 суб’єктів не підтвердило стурбованості відносно того, що вплив вітаміну К підвищує ризик раку дитячого віку.

Опублікований досвід застосування вітаміну К в людини при вагітності обмежений ІІІ триместром. Ні вітамін К1, ні К2 не є токсичними в дозах 20 мг наприкінці вагітності. Однак, менадіон (вітамін К4) асоціювався з неонатальною гіпербілірубінемією при призначенні матері перед пологами. Ймовірно гіпербілірубінемія асоціюється з менадіоном, а не з вітамінами К1 та К2 через кращу водорозчинність природних вітамінів. Якщо таке пояснення є правильним, то вітамін К4 (менадіол діацетат) повинен виділятися і спричиняти менше проблем, ніж менадіон, а  вітаміни К5, К6 та К7 екскретуються і їм властива токсичність, аналогічна менадіону. Однак, відсутні дослідження відносно можливої репродуктивної токсичності вітамінів К4-7.

Данське дослідження 2014 року повідомило слабку позитивну асоціацію між материнським дієтичним споживанням вітаміну К в середній частині вагітності та діагностованою в потомків астми у віці 18 місяців чи 7 років. Такі дані потребують подальших досліджень.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 5 новонароджених з впливом фітонадіону (К1) в І триместрі. Всього виявлено 4 (80,0%) великих вроджених вад при жодній очікуваній. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 2/0; полідактилії – 0/0; розщілини хребта – 1/0; орофаціальних розщілин – 0/0; редукційних вад кінцівок – 0/0; гіпоспадії – 0/0.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вміст натурального вітаміну К в грудному молоці дуже низький, щоб захистити новонародженого від дефіциту і геморагічної хвороби новонароджених (ГХН). Призначення вітаміну К матері для підвищення концентрації в грудному молоці є можливим, але потребує наступних досліджень. Всі новонароджені повинні отримувати парентеральну профілактику при народженні у вигляді 0,5-1,0 мг фітонадіону. Більших або повторних доз потребують немовлята, чиї матері приймають антиконвульсанти або пероральні антикоагулянти. Американська академія педіатрії класифікує вітамін К1 як сумісний з грудним вигодовуванням.

Рівні фітонадіону (К1) в грудному молоці низький, більшість зразків містять <20 нг/мл, а багато – <5 нг/мл. У 20 жінок в період лактації концентрація в молозиві та зрілому молоці становила 2,3 та 2,1 нг/мл, менше половини в порівнянні з коров’ячим молоком. Призначення одноразової пероральної дози 20 мг фітонадіону одній матері призвело до концентрації 140 нг/мл через 12 годин, а через 48 годин – все ще на рівні подвійного нормального рівня. В іншому дослідженні 40 мг перорального вітаміну К1 або К3 (менадіон) призначили матерям в межах двох годин після пологів. Ефекти від обох вітамінів для протромбінового часу немовляти на грудному вигодовуванні були нульові або незначні в перші 3 години після народження.

Природні рівні вітамінів К1 або К2 в молоці не є адекватними для немовляти на грудному вигодовуванні. Вітамін К1 залежні фактори коагуляції II, VII, IX та X залежать від гестаційного віку. У новонароджених ці фактори становлять приблизно 30-60% нормального рівня і не досягають рівня дорослих до віку 6 тижнів. Хоча не всі новонароджені мають дефіцит вітаміну К1, в багатьох з них він все-таки присутній через слабкий плацентарний трансфер. Виключно грудне вигодовування не попереджає наступне зниження цих вже низьких рівнів та можливого розвитку дефіциту у віці 48-72 годин життя. Окрім того, кишкова флора немовлят на грудному вигодовуванні може виробляти менше вітаміну К, ніж у немовлят на штучному вигодовуванні. Потенційним наслідком такого дефіциту є геморагічна хвороба новонароджених (ГХН).

Американська академія педіатрії припустила, що ГХН слід визначити як «геморагічний розлад перших днів життя» внаслідок дефіциту вітаміну К, який характеризується дефіцитом протромбіну та проконвертину (фактор VII) і, можливо, інших факторів». Кровотечі є часто загрозливими з інтракраніальними крововиливами. Рев’ю 1985 року ідентифікувало 3 типи ГХН: рання (0-24 години); класична (2-5 дні); пізня (1-12 місяців). Вживання матерями певних препаратів, таких як антиконвульсанти, варфарин, протитуберкульозні препарати є однією з відомих причин ранньої та класичної ГХН, в той час як грудне вигодовування – класичної та пізньої ГХН. Призначення фітонадіону новонародженим попереджує ГХН через попередження наступного зниження факторів II, VII, IX та X.

Профілактичне використання вітаміну К1 у всіх новонароджених поширене в США, але не настільки в інших країнах (в деяких країнах новонародженим призначають вітамін К перорально, але цей шлях введення може бути не адекватним для деяких немовлят з холестатичним захворюванням печінки). Комітет з нутриціології американської академії педіатрії порекомендував у 1961 році і повторно у 1980 всім новонародженим призначати 0,5-1,0 мг вітаміну К1 парентерально. Комітет рекомендує, що призначення матерям пренатально не повинно заміняти профілактику в новонароджених. Ризик кровотечі у немовлят на грудному вигодовуванні, які не отримували профілактично вітаміну К1 в 15-20 разів вищий в порівнянні з новонародженими, які споживають коров’яче молоко, які отримують  вітамін К або в обох останніх групах. Не дивлячись на такі дані все ще з’являються повідомлення про випадки ГХН. Останнє повідомлення інформує про 10 немовлят на грудному вигодовуванні з внутрішньочерепними крововиливами як результат дефіциту вітаміну К. Початок кровотечі спостерігали в межах 27-47 днів життя, 3 немовлята померли, в 3 діагностували ураження головного мозку.  Рівень в грудному молоці загального вітаміну К (К1+К2) коливався між 1,36-9,17 нг/мл. Жодне немовля не отримало профілактичного лікування при народженні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 08.01.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.01.2019 р.

Назва англійською мовою: Edetate calcium disodium (edetate)

Група/призначення:

Хелатор (речовина, яка здатна утворювати зв’язок з іншими речовинами). В медицині використовують для виведення з організму радіоактивних та токсичних металів, в стоматології, для консервації крові (ЕДТА, вступаючи в комплекс з кальцієм, зв’язує іони кальцію і блокує каскад реакцію згортання крові, в результаті  чого протягом перших 1-5 годин після забору в крові відбуваються мінімальні зміни клітинної морфології).

Альтернативні назви/ синоніми:

Етилендіамінтетрауксусна кислота, етилендіамінтетрауксусної кислоти кальцієва сіль, ендрате, едетат, EDTA.

Діюча речовина:

Етилендіамінтетрауксусної кислоти кальцієва сіль.

Рекомендації при вагітності:

При необхідності лікування користь для матері перевищує потенційний ризик для ембріону/плоду.

Рекомендації при лактації:

Протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Є хелатором, який використовується для лікування підвищених концентрацій кальцію в крові та отруєння металом, особливо свинцем. Негативний вплив на розвиток ембріону, ймовірно, пов’язаний з  випадковим видаленням цинку, кальцію або міді протягом хелатної терапії. EDTA пов’язує кальцій, цинк та інші катіони. Натрієві солі EDTA є також активними хелаторами.

Досвід використання у вагітних обмежений для оцінки ризику для ембріону/плоду. Додавання цинку у випадку потреби в тривалому лікуванні вагітної не вивчалось, але теоретично є варіантом попередження несприятливих наслідків. Також одним з побічних ефектів є гіпотензія, яка у вагітних впливає на перфузію плаценти.

В той же час відомо. що свинець токсично впливає на репродукцію і тісно асоціюється з передчасними пологами, зниженням ваги новонароджених та постнатального розвитку, малими аномаліями, постнатальним неврологічним дефіцитом.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

За дослідженнями in vitro припущено, що EDTA може затримувати важливі для розвитку нервової системи ембріону процеси, хоча ці дані дослідження in vitro не можуть застосовуватися для оцінки ризику. Для прикладу, система нейроепітелію ембріону курчат порушується в культуральному середовищі,  збідненому на катіони за допомогою EDTA. EDTA в культуральному середовищі при концентрації 1 мМ вступає у конфлікт з нейронною диференціацією у ембріонів дрозофіли (муха, рід комах ряду двокрилих), дослідження з культивування нейрональних клітин середнього мозку ембріону щура виявило, що  EDTA вступає в конфлікт з диференціюванням. До того ж, ембріони щурів вирощені у  змодельованому середовищі з дефіцитом кальцію за допомогою EDTA показали затримку процесу нейруляції, цей процес зворотньо змінюється при додаванні кальцію до середовища. На противагу, дослідження, яке використовує нейробластомні клітини мишей у культивованому середовищі, не продемонструвало впливу EDTA концентрацією 1 мМ на диференціацію.

Негативний тест in vitro щодо впливу EDTA на розвиток включав дослідження хондроцитної диференціації зародку кінцівок в культурі цілих ембріонів щурів.  Експерименти in vivo виявили, що EDTA може бути ембріотоксичним або тератогенним в умовах дослідження.

У ранньому дослідженні вагітні щури, що лікувалися EDTA внутрішньовенними ін’єкціями, дозою 20-40 мг/кг/день мали нащадків з невеликим зростанням випадків полідактилії та аномального хвоста. Спостерігали материнську та фетальну токсичність.

Вивчення впливу шляху введення на результат вагітності у щурів показало материнську та ембріотоксичність від EDTA у харчуванні, що містило дозу близько 950 мг/кг/день, при зондуванні шлунку з введенням дози 1250 мг/кг/день та при підшкірних ін’єкціях дози 375 мг/кг/день. У всіх групах материнське набирання ваги порушувалось через порушення харчування та у зв’язку з діареєю. Різноманітні аномалії спостерігалися у нащадків тварин, яких годували методом зондування шлунку з введенням EDTA, хоча частка потомства з кожною аномалією окремо не повідомлена. Не було визначеного зростання частоти вад у групі, якій вводили EDTA підшкірно, можливо через низьке системне всмоктування.

Схоже дослідження, в якому вагітних щурів годували 2 або 3% динатрію EDTA, показало, що вищі рівні дози послаблювали репродуктивну функцію повністю, коли вводились на ранніх строках і це провокувало фактично 100% аномально розвинутих плодів у випадку введення в період органогенезу. Життєздатність та вага плода були також порушені при рівні дози 3%. Більшість вад розвитку включали вади скелету, піднебіння, нервової трубки.

На противагу, введення EDTA та його солей (калієвої та натрієвої) вагітним щурам при рівні доз, аналогічних молярному значенню 1000 мг/кг/день, EDTA провокував значну материнську токсичність, але не тератогенність. Ці знахідки підтверджують попередні дослідження на кроликах, які не показали тератогенного впливу від динатрію EDTA при рівнях дози, що призводили до смерті плода. Ймовірно, що тератогенний вплив EDTA опосередкований хелацією цинку.

Аномалії у нащадків вагітних щурів, яких годували 3% EDTA протягом органогенезу є аналогічними до тих, що мали щури, яких годували цинк-дефіцитною дієтою. Тератогенний вплив, асоційований з годуванням EDTA щурів може бути попереджений за допомогою застосування добавок цинку.

Вивчення аномалій, які були викликані лікуванням солями  EDTA у пізньому періоді ембріогенезу у щурів показало, що солі кальцію  призвели до збільшення частоти вроджених вад, тим часом як солі цинку, які давали в еквімолярних дозах, не призводили до такого дефекту. Материнська токсичність у цьому дослідженні включала відсутність набирання ваги, але була в загальному менш важкою, аніж у попередніх дослідженнях.

В принципі можливо, що негативні результати, отримані в одному дослідженні швидше всього пов’язані з використанням водопровідної води та стандартної їжі, аніж з використанням деіонізовної води та дієтою, яка допускає застосування цинку і в результаті позбавлення від наслідків хелатної терапії.

Інформація щодо впливу на плід:

Про перший відомий випадок лікування едетатом вагітної з отруєнням свинцем повідомили у 1964-му році. Отруєння відбулось в результаті використання акумуляторних батарей в якості палива протягом кількох місяців, отруєння діагностували у родини з 6-ти чоловік включно з жінкою на 8-му місяці вагітності. В цієї жінки рівень свинцю в крові становив 0,24 мг/дл. Її лікували едетатом в дозі 75 мг/кг/день протягом 7-ми днів. Через 4 тижні народився здоровий хлопчик вагою 3200 грам. Рівень  свинцю в пуповинній крові був нижчим за рівень детекції (<0,06 мг/дл). При огляді дитини у віці  4,25 років відхилень не виявлено.

Повідомляється про незвичний випадок отруєння свинцем 17-річної вагітної, яка їла фарбу зі стін  свого житла протягом кількох місяців вагітності. У терміні 38-ми тижнів жінку госпіталізували через абдомінальний біль, парестезію стоп, біль у литках. В крові виявлено свинець на рівні 86 мкг/мл, а у амніотичній рідині – 90 мкг/мл. Жінці вводили внутрішньовенно едетат в дозі 1 грам двічі на день протягом 3-х днів. Через 2 дні після хелатної терапії рівень свинцю в крові знизився до 41 мкг/мл. Через 6 днів народилась дівчинка вагою 2665 грам. Концентрація препарату в пуповині становила 60 мкг/мл, а в сироватці матері – 26 мкг/мл. Новонароджена була малою для гестаційного віку з окружністю голови 32 см (10 перцентиль), ростом 45 см (25 перцентиль). Рентгенологічно виявлено ущільнення кісток черепа, затримку розвитку молочних зубів, аномально довгі кістки. При огляді у віці 2-х років ріст та розвиток дитини були нормальними.

Повідомлення 2002-го року інформує про жінку на 30-му тижні вагітності з високим рівнем свинцю в крові (5,2 мкмоль/л, поріг – ≤0,48мкмоль/л). Було призначено внутрішньовенно едетат (доза не відома) та внутрішньом’язово дімеркапрол (унітіол). Через 24 години рівень свинцю знизився до 2,3 мкмоль/л. Через 12 годин індукували пологи у зв’язку з матковою кровотечею. Народилась дівчинка вагою 1600 грам (75 перцентиль). Концентрація свинцю в пуповині становила 7,6 мкмоль/л, оцінка за шкалою Апгар – 4 та 6 балів на 1-й і 5-й хвилинах відповідно. Дівчинка була млявою, без рефлексів, без реакції на подразники, без рвотного рефлексу, але мала спонтанні рухи очей. Флюороскопія виявила двобічний параліч діафрагми. Протягом 7-місячного перебування в лікарні дитина отримала кілька курсів хелатної терапії з приводу внутрішньоутробної інтоксикації свинцем. Не дивлячись на це при виписці в дитини залишилась правобічна сенсоневральна туговухість та затримка розвитку. Було призначено перорально сукцинат, оскільки рівень свинцю ще залишався підвищеним. В даному випадку джерелом свинцю були рослинні таблетки, призначені через скарги з боку шлунково-кишкового тракту. Жінка періодично приймала ці ліки останні 9 років і в період вагітності також. В деяких таблетках була наявна і ртуть. Підраховано, що протягом вагітності жінка спожила свинцю в 50 разів більше за тижневу середню дозу у західній популяції.

Повідомлення 2003-го року описало 4-х жінок з важким отруєнням свинцем, яких лікували внутрішньовенним едетатом у ІІІ триместрі, а одна з жінок додатково отримувала унітіол. Джерелом свинцю в більшості випадків є потрапляння в організм маркувального матеріалу на основі грунту/глини (pica). У новонароджених не фіксували вроджених вад, пов‘язаних зі свинцем, але всім було призначено хелати в неонатальному періоді.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання в період лактації. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока, але короткий період напіввиведення обмежуватиме кількість препарату в молоці. Відомо, що абсорбція в шлунково-кишковому тракті навіть дорослої людини є незначною. Ризик для немовляти на грудному вигодовуванні видається низьким.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Двовалентні катіони є важливими для функціонування сперми.

Вплив EDTA на сперму морських їжаків іn vitro порушує рухливість та  акросомну реакцію (акросомна реакція – екзоцитоз вмісту акросоми для локального руйнування жовткової оболонки яйцеклітини (у ссавців та людини) та подолання сперматозоїдом цього бар’єру). Рухливість сперми у чоловіків зростала в присутності EDTA, досягаючи свого максимуму при концентрації EDTA 0,5 мМ. Однак, не відомо,  чи лікування чоловіків EDTA або його солями буде порушувати фертильність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
3. Edetate calcium disodium (Calcium Disodium Versenate) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.

Адаптовано 08.01.2019 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 24.09.2023 р.

Група/призначення:

Хімічний елемент, дієтична добавка.

Альтернативні назви/ синоніми:

Кальцію глюконат, кальцію глубіонат, кальцію ацетат, кальцію цитрат, кальцію гідроксид, нео-калглукон. Комбінований препарат кальцій Д3 (кальцію карбонат та вітамін D3).

Діюча речовина: кальцій.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Рекомендації при лактації:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Кальцій є невід’ємним мінералом. Рекомендована щоденна доза протягом вагітності та лактації становить 1000-1300 мг. Надлишкове споживання кальцію протягом вагітності асоціюється з неонатальним гіпопаратиреозом та гіпокальціємією.

Кальцій необхідний мінерал для життя людини. Молочні продукти є основним джерелом кальцію, але цей мінерал також виявлений у меншій кількості в інших продуктах. Добавки кальцію є доступними у вигляді солей кальцію, включаючи кальцію ацетат, кальцію цитрат, кальцію гідроксид, кальцію лактат, кальцію нітрат, кальцію глубіонат (препарат Нео-калглукон).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Кальцій є важливим для раннього ембріонального розвитку експериментальних тварин. Можливо, що кальмодулін, кальцій-зв’язуючий білок, є ключовим медіатором в кальцій залежному процесі ембріогенезу. Пригнічення кальмодуліну може призвести до порушення зростання та абнормального морфогенезу у культивованих ембріонів щурів. Дефіцит кальцію у вагітних тварин провокує гіпертонію.

Застосування добавок кальцію та магнію цитрату перорально у вагітних щурів дозою до 1000 мг/кг/день в період органогенезу не стало причиною істотної материнської, ембріональної чи фетальної токсичності та тератогенних наслідків, які б мали відношення до лікування.

Інформація щодо впливу на плід:

Абсорбція та транспортування.

Всмоктування кальцію в кишечнику підвищується при вагітності та забезпечує акумуляцію приблизно 30 грам мінералу, більша частина якого служить для розвитку скелету плода. Концентрація кальцію в материнській сироватці повільно понижується протягом вагітності, можливо як результат зниження концентрації протеїну в сироватці крові. Плацентарний трансфер кальцію здійснюється АТФ-залежним активним транспортом, і концентрація в сироватці плоду є вищою, ніж концентрація у матері.

Материнський кальцієвий гомеостаз є під впливом паратгормону, кальцитоніну, вітаміну D та глюкагону. Паратгормон та кальцитонін не проходять через плаценту; однак, фетальні та плацентарні джерела цього гормону існують. Регуляція плацентарного трансферу кальцію може бути під впливом вітаміну D; однак, є докази, що цей вітамін не є необхідним для плацентарного трансферу кальцію у щурів.

Дефіцит кальцію при вагітності у людини.

Невідомо, чи дефіцит кальцію у людини асоціюється зі зростанням частоти випадків морфологічних аномалій у нащадків.

Консультування вагітних підлітків щодо прийому  кальцієвих добавок, щонайменше дозою 1200 мг/день, асоціювалось з підвищенням ваги новонароджених на 240 грам у порівнянні з не консультованими жінками.

Хоча дієтичні кальцієві добавки є доцільними для жінок з низьким або граничним рівнем споживанням кальцію (<1000 мг/день), аналіз 2010 року щодо можливого ефекту від добавок кальцію (1500 мг/день) у вагітних жінок з низьким споживанням кальцію не продемонстрував впливу на соматичне або скелетне зростання плода.

Менше за обсягом дослідження 2009 року не виявило впливу цього рівня добавок кальцію на зростання плода або новонародженого протягом першого року життя.

Дефіцит кальцію у вагітних жінок асоціювався з пізніми ускладненнями вагітності, включаючи передчасне народження та гіпертонічні порушення у матерів.

Асоціація з передчасним народженням виникла ретроспективно методом порівняння концентрацій кальцію в сироватці матерів, які народили в строки та матерів, які народили передчасно; контроль за іншими факторами та докази справжнього мінерального дефіциту не були повідомлені.

Докази дефіциту кальцію у людини як фактору гіпертонії при вагітності включали епідеміологічні дослідження, які показали зворотну залежність між дієтичним споживанням кальцію та випадками токсикозу, знахідки, які показали, що концентрації іонізованого кальцію в сироватці є нижчими у гіпертоніків, аніж у людей з нормальним тиском, і показали успішне пониження кров’яного тиску в нормотензивних вагітних, які споживали добавки кальцію. Частота гіпертонічних розладів при вагітності знижувалась за допомогою введення кальцію, дозою 2 гр/день у проспективному подвійно сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, хоча один коментатор вважає, що ускладнення такого лікування ще недостатньо вивчені.

Концентрації загального та іонізованого кальцію у сироватці були однаковими у вагітних, які мали нормальний тиск, хронічну гіпертензію або токсикоз, хоча в цьому дослідженні пацієнти не були підібрані за періодом вагітності.

Якщо споживання кальцію та/або концентрація кальцію є важливими у розвитку пов’язаної з вагітністю гіпертонії, то цей вплив може запускатися судинною чутливістю до ендогенних пресорів. Харчові добавки кальцію знижують чутливість вагітних жінок до пресорного ефекту інфузованого ангіотензину ІІ. Жінки з нормальним кров’яним тиском, позитивними тестами, які були чутливими до гіпертензивних ефектів ангіотензину ІІ мали знижений ризик індукованої вагітністю гіпертензії, якщо приймали кальцій дозою 2 гр/день.

Мета аналіз 1996 року доступних досліджень також підтримав дані спостережень, що добавки кальцію асоціювались зі зниженням діастолічного та систолічного кров’яного тиску та зі зниженням ризику прееклампсії. Однак, велике рандомізоване контрольоване дослідження не показало впливу добавок кальцію на пониження кров’яного тиску чи запобігання прееклампсії у нормальних першовагітних жінок.

Новіше дослідження також показало, що добавки кальцію не міняють частоти випадків прееклампсії, але дані аналізу припустили, що низьке споживання кальцію може сприяти розвитку цього стану.

Можливий зв’язок між концентраціями кальцію в матері та кров’яним тиском у нащадків у віці новонародженості та в подальшому житті становить інтерес для вивчення.

Системний огляд 2007 року доступної літератури на цю тему припускає наявність зв’язку, але відзначає маленьку  вибірку та методологічні проблеми в літературі.

Тривале спостереження в одній популяції, яке припустило зв’язок між материнським споживанням кальцію та кров’яним тиском у новонароджених у 6 місяців життя не виявило асоціації з кров’яним тиском у 3 роки.

Надлишок кальцію при вагітності.

Ускладнення від надлишкової кількості кальцію можливі.

У мишей висока кількість споживання кальцію протягом вагітності викликала зниження ваги плодата затримку скелетної та зубної осифікації.

Материнська гіперкальціємія спостерігалась з гіперпаратериозом під час вагітності у людини. Підвищені концентрації кальцію в сироватці матері у цих випадках відобразились у підвищених концентраціях кальцію у плода та пригніченні активності паращитоподібної залози плода.

Високий вміст кальцію в пренатальному періоді асоціювався в подальшому з гіпопаратиреозом та гіпокальціємією у новонароджених людини та у овець.

Огляди щодо материнського гіперпаратиреозу протягом вагітності повідомили про зростання випадків втрати плода та смертності новонароджених, асоційованих з цією хворобою. Невідомо, чи прийом надлишкової кількості кальцію буде асоціюватися з подібними ефектами.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) не виявив жодних чітких асоціацій з вродженими вадами розвитку серед 1007 жінок, які приймали добавки кальцію протягом перших 4 місяців вагітності. Загальна частота вроджених вад центральної нервової системи була підвищеною, але конкретної аномалії не було виділено. Вірогідно, що це спостереження було випадковою асоціацією.

Не виявлено несприятливого ефекту, пов’язаного з лікуванням серед новонароджених жінок, яким давали добавки кальцію в другій половині вагітності у контрольованих клінічних дослідженнях.

Застосування добавок кальцію протягом вагітності та лактації може понизили всмоктування свинцю із кишкового тракту та мінімізувати мобілізацію з кісток протягом вагітності. Ефективність добавок кальцію, вірогідно, змінюється в залежності від базового дієтичного рівня кальцію та навантаження свинцем, що може пояснити обмеженість та непослідовність доступних даних.

Повідомляється про випадок виявлення жовчних каменів з чистого карбонату кальцію у дворічної дитини після пренатального прийому матір’ю добавок кальцію карбонату. Хоча немає доказів, що прийом кальцію матерями приводить до розвитку холелітіазу в дітей, рідкість цього стану та чистота хімічного складу каменів дозволяють припустити асоціацію. Частота такого ускладнення невідома.

Застосування препарату під час вигодовування:

У 1999 році було рекомендовано споживати кальцій в дозі від 1200 до 1500 мг/день протягом вагітності та лактації для мінімізації втрати запасів кальцію у матерів.

У листопаді 2010 року огляд підкомітету з питань харчування американської національної академії інституту медицини рекомендував прийом дози 1300 мг/день для вагітних та годуючих жінок у віці 14-18 років та дози 1000 мг/день для старших жінок. Цю кількість кальцію можна отримати тільки з продуктів харчування або в комбінації з добавками кальцію. У жінок з адекватним споживанням кальцію використання добавок не впливає на концентрацію кальцію в зрілому молоці.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Клінічні дослідження припустили, що приймання добавок кальцію може сприяти полегшенню передменструального синдрому, тобто, що низькі концентрації кальцію асоціюються з високим ризиком ПМС.

Базуючись на цих знахідках, Американський конгрес акушерів та гінекологів рекомендував, що жінки з  ПМС  повинні споживати багаті на кальцій продукти як лікування цього стану. Інші дослідники припустили, що добавки кальцію дозою від 1200 до 1600 мг/день будуть кориснішими.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 08.01.2019 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.01.2019 р.

Транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС) – це метод неінвазивної стимуляції кори головного мозку за допомогою коротких магнітних імпульсів, під впливом сильного магнітного поля відбувається деполяризація мембрани нервових клітин кори головного мозку. Застосовується як метод лікування при депресії.

Альтернативні назви / синоніми:

Повторювальна транскраніальна магнітна стимуляція (пТМС), пТМС.

Рекомендації при вагітності:

Сумісна у випадку необхідності для матері.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні контрольовані дослідження щодо ТМС та пТМС при вагітності. Серія доступних випадків не свідчить про несприятливі результати.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо повідомлення про окремі випадки.

Повідомляється про 36-річну жінку, ліковану пТМС в ІІ триместрі разом з дифенгідраміном та парацетамолом, яка народила доношеного здорового хлопчика.

30-річна жінка, лікована есциталопрамом та венлафаксином перед та, можливо, під час вагітності, а в ІІ триместрі – пТМС народила здорову доношену дитину.

Іншу 30-річну жінку лікували пТМС в ІІІ триместрі, на додаток до есциталопраму, потім венлафаксину. На 36 тижні народилась дитина, яку охарактеризували як збуджену на 1 тижні життя.

Окреме повідомлення описало 30-річну жінку, яку лікували пТМС в І триместрі і яка також приймала флуоксетин, кломіпрамін, карбамазепін, кветіапін, клоназепам. При діагностиці вагітності на 9 тижні препарати відмінили, але пТМС продовжували, народився здоровий доношений хлопчик, який розвивався нормально у віці 22 місяців, в період грудного вигодовування також проводили пТМС.

Повідомляється про 3 жінок, яких лікували пТМС на ранніх термінах вагітності і які  народили здорових немовлят. Двом жінкам таке лікування проводилось протягом всієї вагітності та в період лактації.

28-річна жінка, лікована пТМС в ІІ триместрі і повторно наприкінці ІІІ триместру, народила здорового хлопчика.

35-річна жінка пройшла курс пТМС в І триместрі, приймаючи одночасно флуоксетин протягом всієї вагітності. Жінка також пройшла курс світлотерапії, а потім успішний курс електроконвульсивної терапії в ІІ триместрі. У віці 24 тижнів мама та дитина не мали ускладнень.

34-річна жінка отримувала пТМС кожного другого тижня протягом вагітності в комбінації з ламотриджином, літієм, міртазапіном, прегабаліном і народила здорового доношеного хлопчика без неонатальних ускладнень.

У жінки віком 34 років розвинулась акатизія (постійне або періодичне відчуття рухової тривожності, нездатність сидіти довго спокійно в одній позі або довго залишатися без руху; найчастіша причина – побічна дія лікарських препаратів) на фоні прийому флуоксетину. Стан покращився після однієї сесії пТМС на 20 тижні вагітності. Народився здоровий доношений хлопчик.

4 жінки з депресією, ліковані пТМС починаючи з І триместру, народили 3 здорових доношених немовлят та недоношену двійню на 36 тижні.

У відкритому дослідженні 10 вагітних отримували лікування пТМС в ІІ та ІІІ триместрах. 4 пацієнтки отримували стабільну дозу антидепресантів. В однієї жінки незабаром після 20 процедури спостерігали скорочення матки зі зниженням частоти серцевих скорочень плода, що швидко пройшло і не повторювалось надалі. Всі жінки народили доношених (>37 тижнів) здорових дітей без вроджених вад розвитку.

В іншому відкритому дослідженні 30 вагітних лікували пТМС, а 12 жінок також приймали антидепресант, 23 народили 25 здорових дітей на 36 тижні чи пізніше. Жодна дитина не мала вродженої вади розвитку, спостереження в середньому тривало до віку 24,8 місяців. 1 жінка вибула з-під нагляду, відсутня інформація про інших 6 жінок, які ще не народили на момент повідомлення. Наступна публікація наводить порівняння дітей 18 жінок з 29 дітьми жінок з антенатальною депресією, які не приймали препаратів та не лікувались пТМС. Хоча діти матерів з групи пТМС продемонстрували більш виражені мовленнєві проблеми в порівнянні з дітьми матерів з нелікованою депресією не виявлено істотної різниці між групами щодо мовленнєвого та когнітивного розвитку, соціальних навичок, дрібної та великої моторики. Деякі діти з обох груп продемонстрували аномальні оцінки субшкал тестування, але не загального рівня розвитку. Середній вік при спостереженні в основній групі становив 34,2 місяці (16-64 місяці) та 29 місяців в контрольній групі (14-63 місяці).

Експерти серії випадків та наступного літературного огляду рекомендують жінкам у терміні 24 тижнів та більшому перед процедурою пТМС піднімати ногу (стегно) для уникнення синдрому гіпотензії.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про нормальний розвиток дитини до віку 22 місяців життя, мама якої під час вагітності та грудного вигодовування до віку 8 місяців лікувалась пТМС. Дві інші жінки, ліковані пТМС в період вагітності продовжували таке лікування в період грудного вигодовування, принаймні, 6 місяців, діти розвивались без ускладнень.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 03.01.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.01.2019 р.

Джерелами впливу електричного струму при вагітності є наступні: випадкове ураження струмом, удар блискавки, електроконвульсивна терапія, метод контролю серцевих аритмій (електрична кардіоверсія), тазер (електрошокова зброя нелетальної дії).

Принцип елктроконвульсивної терапії полягає у створенні генералізованого розряду, який охоплює всю центральну нервову систему.

Альтернативні назви / синоніми:

Електроконвульсивна терапія, електросудомна терапія, електрошок, шокова терапія.

Рекомендації при вагітності:

Cумісна у випадку необхідності для матері.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Електроконвульсивна терапія, як здається, не представляє істотного ризику для плода. Найчастішим несприятливим наслідком електроконвульсивної терапії у матері були передчасні перейми та пологи, а в плода – брадиаритмія.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід: Наводимо дані різних досліджень.

Електроконвульсивна терапія для лікування депресії та психозів у вагітних є предметом великої кількості повідомлень. Процедуру використовують у всіх термінах вагітності і вона вважається безпечною для плода.

Загальне керівництво щодо електроконвульсивної терапії від Американського національного інституту здоров’я було опубліковано у 1985 році. Рекомендовано використовувати електроконвульсивну терапію замість медикаментозної вагітним з  важкою депресією або психозом у І триместрі, але немає вказівок щодо використання в інші періоди вагітності. Вперше гайдлайн для вагітних було запропоновано у 1978 році, а далі розширено у 1984. Поєднані рекомендації цих двох джерел включають наступні вимоги: 1) ретельне фізикальне обстеження, включно з тазовим/вагінальним, якщо це не проводилось раніше; 2) присутність акушера-гінеколога; 3) ендотрахеальна інтубація; 4) низький вольтаж, недомінантна електроконвульсивна терапія з електроенцефалографічним моніторингом; 5) оцінка газового складу крові під час і одразу після процедури; 6) доплер ультрасонографія для оцінки частоти серцевих скорочень плода; 7) токодинамометр для визначення скорочень матки; 8) призначення глікопіролату під час анестезії як препарату вибору серед антихолінергетиків; 9) щотижневі не стресові тести  (nonstress test (NST).

Одне повідомлення описало затримку розумового розвитку у дитини віком 32 місяці, чия мама отримала 12 процедур електроконвульсивної терапії у ІІ та ІІІ триместрах з приводу шизофренії, але дослідники не вірять, що таке лікування є причиною затримки в дитини. У 1955 році обстежили 16 дітей з пренатальним впливом електроконвульсивної терапії у терміні 9-21 тижнів вагітності. На момент обстеження вік дітей коливався в межах 14-81 місяця, всі мали нормальний фізичний та розумовий розвиток. Транзиторне (2,5 хвилин) уповільнення серцевого скорочення спостерігали при вагітності двійнею при процедурі електроконвульсивної терапії під загальною анестезією. Всього проведено 8 процедур, дві до виявленого уповільнення серцебиття та 5 після.

Доступне тільки одне повідомлення з описом аналізу газового складу артеріальної крові під час проведення електроконвульсивної терапії вагітній. Як виявлялось при попередніх дослідженнях, тиск крові у матері (середній систолічний підвищувався на 10 мм рт.ст.) та пульс (середнє зростання на 15 ударів/хвилину) не значно зростали одразу після удару, але не відзначали гіпоксії у матері. Аритмія плода тривала приблизно 15 хвилин і не була пов’язана з кисневими змінами у матері.

У 1984 році описали гіпотензію у матері після електроконвульсивної терапії. Це пояснили зниженням внутрішньо судинного об’єму. Процедурі передувала внутрішньовенна гідратація, надалі цього не повторювалось. Повідомлення 1991 року відзначило помірно виражену вагінальну кровотечу (яскраво-червону) та скорочення матки після кожної з 7 щотижневих процедур електроконвульсивної терапії в терміні між 30 та 36 тижнями вагітності. Через кровотечу на 37 тижні провели кесаревий розтин, при якому підтвердили розрив плаценти. На думку авторів, ускладнення (кровотеча) виникало через значну гіпертензію внаслідок процедури електроконвульсивної терапії. Однак, тільки одне повідомлення інформує про вагінальну кровотечу після процедури. Три жінки, всі на 8 або 9 місяцях вагітності, скаржились або на сильний повторний абдомінальний біль (N=2), або вагінальну кровотечу (N=1) після електроконвульсивної терапії. Цим жінкам припинили лікування, вони народили здорових дітей.

Повідомлення 2007 року інформує про результат вагітності жінки, яка отримувала електроконвульсивну терапію кожні 2 тижні протягом вагітності. Пологи індукували на 36 тижні через прееклампсію, народився хлопчик вагою 2550 грам, оцінкою за шкалою Апгар 4 та 7 балів. У новонародженого виявили множинні інфаркти головного мозку, що віднесли до впливу електроконвульсивної терапії. На думку оглядачів, виникнення цих інфарктів від процедур є малоймовірним. В двох повідомленнях багаторазові процедури електроконвульсивної терапії асоціювались з передчасними пологами.

33-річна жінка з важкою біполярною депресією отримувала 6 курсів електроконвульсивної терапії в терміні 29-32 тижнів. Окрім цього, вона приймала флуоксетин, кветіапін, лоразепам. Через 10 годин після останнього курсу виникли скорочення матки, які відповіли на лікування токолітиками. Це тривало до народження здорового немовляти на 37 тижні шляхом неускладнених вагінальних пологів. Дитина мала доброякісний мілкий тремор кінцівок, молочницю, труднощі при годуванні, але демонструвала нормальний розвиток у віці 4 місяців.

16-річна дівчина лікувалась рисперидоном з приводу психотичної депресії та пройшла 10 курсів електроконвульсивної терапії в терміні 31-35 тижнів вагітності. Лікування ускладнилось короткотривалим зниженням частоти серцевих скорочень плоду при одному курсі та скороченням матки при другому. Скорочення матки відповіли на токолітики. На 37 тижні додали пароксетин. На 39 тижні народилось здорове немовля шляхом кесаревого розтину, без ускладнень.

48-річна жінка, яка завагітніла шляхом екстракорпорального запліднення з використанням донорської яйцеклітини, успішно лікувалась з приводу біполярної депресії електроконвульсивною терапією, починаючи з 32 тижня і народила доношену здорову дитину. Вагітність ускладнилась пре еклампсією на 32 тижні, гестаційним діабетом, гестаційним гіпотиреозом. Електроконвульсивну терапію припинили на 35 тижні після 9 сеансів через когнітивні побічні ефекти, які зникли до пологів після лікування мемантином. Дитина народилась шляхом кесаревого розтину приблизно на 39 тижні через прееклампсію та сідничне передлежання і згідно з повідомленням розвивалась нормально у віці 9 місяців.

Також повідомляється про 39-річну жінку, яку лікували від депресії 18 сеансами електроконвульсивної терапії у терміні 20 та 35 тижнів. Здорова дівчинка народилась на 37 тижні шляхом планового повторного кесаревого розтину без неонатальних ускладнень. У віці 18 тижнів дитина розвивалась нормально.

Жінку з повторною великою депресією лікували без ефекту 24 сесіями повторної транскраніальної магнітної стимуляції за період понад 5 тижнів, починаючи з приблизно 6 тижня вагітності. Вона приймала флуоксетин протягом вагітності, отримала додатковий курс лікування світлом – з 4 до 6 тижня (до транскраніальної магнітної стимуляції), а далі пройшла успішний курс електроконвульсивної терапії, починаючи з 14 тижня і до 16. Відомо тільки, що мама та плід не мали ускладнень у терміні 24 тижнів вагітності.

В 3 вагітних при ультразвуковому моніторингу електроконвульсивної терапії у плодів спостерігали спазми різних типів та тривалості. Кожна жінка приймала кветіапін при вагітності, або під час, або після курсу електроконвульсивної терапії. Одна пацієнтка із загрозою передчасних пологів перед курсом також приймала венлафаксин і народила здорового хлопчика на 33 тижні вагітності, дитина розвивалась нормально у віці 3,5 років. Друга жінка народила здорову доношену дівчинку шляхом кесаревого розтину, дитина нормально розвивалась у віці 2,5 років. У третьої пацієнтки розвинулась еклампсія, вона народила здорового хлопчика на 34 тижні, який розвивався нормально у віці 1 року.

Транзиторна брадикардія плода виникла під час пролонгованого, асоційованого з  електроконвульсивною терапією великого приступу судом  (grand mal), але не повторювалась після заміни анестезіологічного протоколу. Здорова доношена дитина розвивалась нормально.

У пацієнтки  з серцевим блоком другого ступеня в анамнезі розвинувся повний блок під час процедури, але він відповів на консервативне ведення. Надалі жінка була втрачена з-під нагляду.

4 вагітні отримали електроконвульсивну терапію починаючи з 12-28 тижнів без материнських або фетальних ускладнень. Всі діти добре розвивались у віці 1 місяця.

Серія ретроспективних випадків з Туреччини щодо 12 жінок, які отримали електроконвульсивну терапію між 2 та 40 тижнями, повідомила наступні результати вагітностей: 1 медичний аборт, 9 здорових доношених новонароджених, 1 недоношений, 1 дитина з клишоногістю. 10 жінок приймали антипсихотичні антидепресанти. Окреме повідомлення з Туреччини про 33 жінок з одноплідними вагітностями, яким проводили електроконвульсивну терапію, наводить доступні результати стосовно 27 новонароджених: 1 народжений на 37 тижні; а інші 26 – доношені; 1 мертвонароджений, 1 мав транзиторну серцеву недостатність через міокардит (нормально почувався у віці 3 місяців), 1 – вроджену дисплазію стегна. Багато з цих жінок також приймали психотропні препарати.

Повідомляється про новонародженого хлопчика з синдромом Мебіуса*, маму якого лікували електроконвульсивною терапією в ІІ триместрі, на думку авторів, малоймовірно, щоб таке лікування було причиною аномалії, вони відзначають мультифакторіальну природу цього стану.

Здоровий доношений хлопчик нормально розвивався у віці 7 місяців, піддавшись пренатально на початку ІІ триместру впливу електроконвульсивної терапії з приводу кататонічної манії у матері.

Серед 5 жінок, лікованих електроконвульсивною терапією в ІІ або ІІІ триместрі (N=3) 1 жінка народила на 35 тижні через гестаційну гіпертензію, а 1 увійшла в пологи на 37 тижні через 24 години після 6-го курсу електроконвульсивної терапії. Не виявлено ускладнень, діти були здоровими при огляді у віці 6-18 місяців.

Огляд 2009 року описує 339 випадків електроконвульсивної терапії при вагітності за 65-річний період (1941-2007 роки). Виходячи з 25 фетальних або неонатальних ускладнень, автори вважають, що 11 з них, які включали 2 випадки загибелі, ймовірно, були пов’язані з терапією. Ці 11 випадків були наступними: 8 транзиторної фетальної аритмії, 1 загибель плода через епілептичний статус у матері, 1 самовільний викидень в І триместрі, 1 випадок множинних інфарктів. Рев’ю не врахувало думку оглядачів щодо останнього випадку. Найчастішим побічним наслідком електроконвульсивної терапії для матерів були передчасні пологи, а в плодів – брадиаритмія.

Спеціалісти з репродуктивної психіатрії вважають електроконвульсивну терапію відносно безпечною при вагітності з модифікаціями в порівнянні з ризиком нелікованих важких ментальних захворювань.

Застосування препарату під час вигодовування:

Серія випадків в Індії не свідчить про несприятливі ефекти у 10 немовлят на грудному вигодовуванні, чиї матері отримували стаціонарне лікування з використанням електроконвульсивної терапії з приводу післяпологового психозу. Не повідомляється про вік новонароджених, тривалість електроконвульсивної терапії, прийом інших психотичних препаратів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.01.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.01.2019 р.

Це томографічний метод дослідження внутрішніх органів і тканин з використанням фізичного явища ядерного магнітного резонансу (ЯМР). Метод ґрунтується на вимірюванні електромагнітного відклику атомних ядер, найчастіше ядер атомів водню, а саме на їхньому збудженні за допомогою певної комбінації електромагнітних хвиль у сталому магнітному полі високої напруженості. Цей метод дає змогу одержати високо-контрастне зображення тканин тіла, його широко застосовують у медицині для візуалізації тканин мозку, серця, м’язів, а також новоутворень, порівняно з іншими методами медичної візуалізації (такими, наприклад, як комп’ютерна томографія чи рентгенографія).

Магнітне поле Землі коливається в межах 30-70 мкТл*. Вплив на пацієнта при процедурі МРТ становить приблизно 2Т, а вплив на оператора коливається в межах 5-100 міліТ. Вдосконалення техніки зменшило час процедури МРТ з 15 хвилин до близько 20 секунд і це швидкісне МРТ використовується для візуалізації плодів з 18 тижня вагітності.

1 мілітесла (мТл) – 10⁻³ Тл.

1 мікротесла (мкТл) – 10⁻⁶ Тл.

Альтернативні назви / синоніми: МРТ.

Рекомендації при вагітності:

Тільки при необхідності в особливих випадках.

Рекомендації при лактації:

Сумісна, призначати по необхідності.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

МРТ може викликати нагрівання тканин тіла (Гіпертермія та вагітність). Австрійське дослідження 2008 року припустило, що на пізніх термінах вагітності абдомінальний вплив МРТ, не вищий за допустимі межі для матері, може впливати на плід на рівні, що у 7 разів перевищує межі впливу магнітного поля на загальну популяцію.

Міжнародна комісія з захисту від неіонізуючого випромінювання (International Commission on Non-Ionizing Radiation Protection (ICNIRP) наголошує на необхідності обмеження МРТ для вагітних жінок до рутинного обстеження, за винятком випадків, коли потенційна оцінка ризику/користі може виправдати спеціальні або експериментальні процедури МР.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження бактерій та лімфоцитів людини в культурі не продемонстрували мутагенного ефекту МРТ. МРТ курячих яєць була сумісною з нормальним розвитком. Хоча одна група дослідників не виявила змін розміру та розвитку посліду мишей при впливі МРТ на вагітних тварин, два інші повідомлення інформували, що при впливі на мишей МРТ на 9 день вагітності протягом 9 або 16 годин силою до 4Тл спостерігали невелике, але істотне зменшення куприко-тім’яного розміру, але не відзначали суттєвого впливу на резорбцію, вагу або частоту вроджених вад розвитку.

Дослідження з використанням штаму мишей, генетично схильних до мальформацій очей повідомило про підвищення частоти таких після МРТ. Однак, це дослідження було обмежено нездатністю кількісно визначити вплив на тварин і не контролювало суворо можливість нагрівання тканин, що асоціюється з індукцією вроджених вад в експериментах з неіонізуючим опроміненням. При іншому дослідженні вагітних мишей імобілізували на годину в один день вагітності між 7,5 та 14,5 днями для впливу на них статичного поля 400 мТл. Автори повідомили про підвищення аномалій у плодів, однак, вони поєднали непов’язані великі та малі аномалії і не проаналізували свої дані з точки зору посліду. Більшість аномалій виявились «закрученим хвостом». Не виявлено зв’язку між днем впливу та наявністю аномалій, що не відповідає загальноприйнятому розумінню тератології. Додатковим недоліком цього дослідження було використання високо інбредних штамів мишей.

Інше дослідження піддавало впливу вагітних мишей полем 7Тл тривалістю 75 хвилин/день протягом більшої частини вагітності. Контрольні тварини зазнали впливу несправжнього магніту зі звуком реального магніту. Не виявлено різниці між групами у вазі та розмірі посліду, а вага потомства залишалась порівняльною до віку 17 тижнів, коли експеримент закінчився. Вплив магнітного поля не змінив результатів тесту на емоційну відповідь та когнітивну функцію в потомства дорослого віку. При дослідженні щоденного внутрішньоутробного впливу статичних магнітних полів у мишей протягом вагітності (1,5-7 Тл) не виявлено несприятливих наслідків для репродуктивного розвитку чи фертильності у самців. Самки, які зазнали такого пренатального впливу, не продемонстрували несприятливих наслідків для фертильності, але мали зменшену плаценту та вагу ембріонів вже при своїх вагітностях. Такі результати відзначали на фоні застосування найсильніших магнітних полів.

Щури з впливом МРТ протягом 35 хвилин в день 4 послідовні дні з 16 дня вагітності та 14 постнатального дня не мали впливу на пам’ять, клітинну смерть, нейрогенез. Додаткове дослідження впливу на вагітних щурів магнітного поля силою 7Тл протягом 75 хвилин на день на 1,5-18,5 дні після запліднення. У потомства не відзначали відхилень у поведінці. При дослідженні у щурів використали тривалий вплив статичного магнітного поля силою 30мТл для відтворення впливу на вагітних операторів МРТ і не виявили підвищення частоти аномалій, але відзначили легке зростання частоти втрати плодів. На дослідження впливу МРТ у вагітних кіз часто посилаються для доказу безпечності, однак, було використано тільки 4 тварини і не повідомлено про оцінку репродуктивної токсичності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Доступні повідомлення про використання МРТ при вагітності у людини. Попередні повідомлення інформували про застосування МРТ в І триместрі жінкам перед перериванням вагітності. Повідомляється про випадкове проведення МРТ в І триместрі (до діагностики вагітності) 15 жінкам. Одне немовля народилось з агенезією лівої нирки, а інше мало накладання пальців на правій стопі.

Бельгійські вчені повідомили про 751 вагітність з впливом МРТ, з них 44 – в І триместрі. Не виявлено змін ваги новонароджених чи частоти порушення слуху у немовлят.

Канадські вчені у 2016 році ідентифікували 1737 вагітностей з впливом МРТ в І триместрі. При порівнянні з контрольною популяцією ризик вроджених аномалій, неоплазм, втрати зору та слуху не був підвищеним. В субпопуляції з 397 вагітностей з впливом МРТ з використанням гадолінію в будь-якому терміні вагітності виявили підвищений ризик мертвонароджень, неонатальної загибелі, широкого спектру результатів, визначених як ревматологічні, запальні чи інфільтративні стани шкіри.

Акустичний шум зазвичай присутній в системі МРТ. Шум виникає за рахунок швидкого перемикання струмів всередині градієнтних котушок, які контролюють напрямок магнітного поля. Ця перемикання струмів у поєднанні з наявністю сильного магнітного поля спричиняє вібрацію котушок, створюючи гучний стукіт.

Одне дослідження оцінювало слух у 96 новонароджених яким проводилось внутрішньоутробне МРТ в ІІ або ІІІ триместрі (деякі зазнали такого впливу двічі) і не виявило істотного підвищення ризику порушення слуху. Інші дослідження щодо впливу МРТ в ІІ та ІІІ триместрах не виявили підвищення частоти несприятливих результатів вагітностей або порушення тестування слуху у дітей, хоча кількість випадків з довготривалим спостереженням була малою.

Повідомлення 2015 року щодо 72 дітей з пренатальним впливом ультра швидкого МРТ не виявило несприятливих ефектів в розвитку або тестуванні слуху у віці 2 років.

Рев’ю 2008 року запропонувало ряд рекомендацій щодо використання МРТ, комп’ютерної томографії та контрастних носіїв в період вагітності. FDA центр пристроїв та радіологічного здоров’я (US Food & Drug Administration Center for Devices and Radiological Health (CDRH) в співпраці з американським товариством тестування та матеріалів (American Society for Testing and Materials (ASTM) розробив класифікацію імплантованих пристроїв для визначення їхньої сумісності з МРТ. Класифікація наступна: 1) МР-безпечні; 2) МР-умовні (не представляють ризику при специфічному використанні); 3) МР-небезпечні. Гінекологічні внутрішньоматкові контрацептиви з вмістом металу, такого як мідь, класифікуються як МР-умовні, при їх наявності можна використовувати з максимальною силою поля 3,0 Тл (Внутрішньоматкові контрацептиви з вмістом міді).

Настанова Американської колегії радіології від 2013 року стверджує, що задокументованих шкідливих наслідків МРТ на плід, що розвивається, не встановлено. Не було рекомендовано спеціальних застережень щодо І триместру в порівнянні з будь-яким іншим триместром вагітності. Ризик застосування МРТ з контрастом гадолінієм залишається невідомим. Вагітним практичним лікарям дозволяється працювати в та біля МР-середовища протягом всієї вагітності.

У 2016 році комітет американської колегії акушерів та гінекологів оголосив аналогічні висновки відносно застосування МРТ при вагітності.

Дослідження з використанням анкетування працівників МРТ не повідомило про несприятливі наслідки для фертильності та ваги новонароджених. Відносний ризик самовільних абортів в порівнянні з вагітними інших спеціальностей або домогосподарками становив 1,27 (95% ДІ 0,92-1,77). Повнота та достовірність самостійно повідомлених даних є відкритими. Рев’ю з’явилися у 1993, 1999 та 2005 роках.

Застосування препарату під час вигодовування:

Магнітні поля та радіохвилі, використовувані при МРТ, впливають тільки протягом короткого періоду часу для отримання зображення і не залишають радіації або магнетизму в тілі чи грудному молоці.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків.

Оцінка чоловіків з аномальними показниками спермограми та з контрольної групи не виявило асоціації з професіями, які припускають вплив магнітного поля. Дослідження в групі 24 студентів-медиків, які мали вплив справжнього та уявного МРТ з використанням поля 1,5 Тл не продемонструвало ефекту від реального впливу на концентрацію в плазмі гормонів, включно з тиротропіном, лютеїнізуючим гормоном, фолікулостимулюючим гормоном, пролактином, тестостероном, естрадіолом, інгібіном В. Секс-зв’язуючий глобулін також не змінювався. Дослідження 2012 року не виявило впливу на чоловічі репродуктивні гормони здорових волонтерів після 20-хвилинного стандартного МРТ голови з експозицією на все тіло.

Додаткова інформація доступна в статтях Електричний струм та Електромагнітні поля.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.01.2019р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.01.2019 р.

Електромагнітне поле – це поле, яке описує електромагнітну взаємодію між фізичними тілами. Електромагнітне поле, створене зарядами розповсюджується в просторі у вигляді електромагнітних хвиль. Електромагнітні поля пов’язані з усіма видами електричного струму. Електричний струм – це упорядкований спрямований рух електрично заряджених частинок.

Електромагнітні поля високої частоти називаються  іонізуючим опроміненням, нижчої частоти – неіонізуючою радіацією і включають мікрохвильове опромінення та радіохвилі. Сигнал wi-fi передається радіохвилями. Мобільні телефони оперують в основному радіохвилями, але деякі виділяють опромінення в мікрохвильовому спектрі. Металошукачі випромінюють коливання електромагнітного поля в діапазоні неіонізуючої енергії. Спеціальне застосування електромагнітного поля описується окремо: магнітно-резонансна томографія та комп’ютери/монітори та вагітність. Поля, що зустрічаються в безпосередній близькості до побутової техніки, освітлення та іншого електрообладнання, називаються надзвичайно низькочастотними полями. Швейні машинки вважаються одним з найвищих джерел опромінення в будинках і на промислових об’єктах.

Постійний вплив електричного поля може змінити трансмембранний потенціал настільки, щоб вплинути на ріст клітин. Хоча такий ефект продемонстровано у рослин (кінчики коренів), застосування 1 кВ/см електричного поля в культурі фібробластів людини не порушувало ріст клітин чи механізми репарації ДНК.

Альтернативні назви / синоніми: електромагнітне поле.

Рекомендації при вагітності:

Уникати надмірного впливу.

Рекомендації при лактації: відсутні інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вплив електромагнітних полів є звичайним явищем. В деяких дослідженнях такий вплив асоціюється з підвищенням ризику самовільних абортів, але в різних дослідженнях відсутня узгодженість у вимірах магнітного поля.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У дорослих щурів та їхнього потомства спостерігали зниження нічного підйому рівня мелатоніну при впливі електричного поля 60 Гц (Герц – одиниця частоти хвилі опромінення). При впливі на самців щурів 50 Гц синусоїдного магнітного поля протягом 18 послідовних місяців виявили транзиторне зниження концентрації тестостерону та кількості сперматозоїдів. Дослідження в молочної худоби, яка проживає біля високовольтної лінії електропередач в Міннесоті не виявило очевидних репродуктивних ефектів, пов’язаних з близькістю до джерела. Експериментальний вплив на вагітних щурів та мишей електричного поля до 130 кВ/м (Ват – одиниця вимірювання потужності) не призвів до токсичного впливу на розвиток. Аналогічне дослідження використало магнітні поля до 10 Гаус (Гаус – одиниця магнітної індукції), генеровані джерелом 60 Гц і не виявило несприятливого впливу на ембріональний розвиток щурів.

Рев’ю 2005 року проаналізувало вплив на розвиток експериментальних тварин електромагнітних полів і відзначило, що, за винятком малих скелетних змін, не виявлено стійких несприятливих наслідків для розвитку. Після цього додаткове дослідження не спостерігало несприятливих ембріофетальних ефектів після впливу на вагітних щурів до 20 кГц (0,2 мТл (Тесла – сила магнітного поля) або 60 кГц (0,1 мТл) магнітного поля. Рівень 0,2 мТл є у 7 разів вищим від рекомендованої верхньої межі для людини. Не виявлено підвищення частоти несприятливих результатів вагітності у щурів з впливом до 4 Ват/кг від сигналу wi-fi 2450 мГц протягом 2 годин/день при вагітності.  Наступне дослідження цієї ж групи вчених включало вплив сигналу протягом 3 тижнів на самців та 2 тижні на самок перед паруванням, як і вплив в період вагітності – з аналогічними негативними результатами. Вплив на щуренят в період лактації та відлучених від матері множинних електромагнітних полів частотами між 800 мГц та 5,2 ГГц не призводив до несприятливих результатів вагітності або впливу на пам’ять, репродуктивну здатність, фізичну і функціональну здатність покоління F1.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Вроджені вади розвитку.

Статті та рев’ю дійшли висновку, що несприятливі репродуктивні ефекти електромагнітного поля є малоймовірними. Попереднє французьке дослідження не ідентифікувало підвищення частоти вроджених вад розвитку у дітей, чиї батьки живуть в межах 500 метрів від високовольтної лінії електропередач. Автори коректно зазначили, що сила поля швидко спадає з відстанню і тільки кілька людей проживає безпосередньо під лінією, тому малоймовірно, щоб більшість цих дітей зазнали при вагітності більшого впливу електромагнітного поля, ніж діти «без впливу».

Інші дослідження також не виявили асоціації між проживанням біля високовольтної лінії електропередач та ризиком вроджених вад або спонтанних абортів.

Підвищення частоти вроджених вад виявлено при наглядовому дослідженні серед 372 одружених пар, де чоловік працював в одній з двох шведських енергетичних компаній в період 1953-1979 років. Ці знахідки не можна пояснити супутніми факторами або упередженнями, але не ясно за яким механізмом такий несприятливий ефект може передаватися від батька, також не виявлено чіткого патерну вроджених вад. Не виключено, що асоціація могла бути випадковою.

Повідомляється про вагітну з субфебрилітетом в анамнезі з виявленою асоціацією між використанням електричної ковдри та вродженими вадами сечового тракту. Однак, епідеміологічне дослідження в штаті Нью-Йорк не виявило доказів підвищення ризику вроджених вад або втрати плодів при електропідігріві ліжок. Також не виявлено асоціації за цих умов з дефектами нервової трубки та орофаціальними розщілинами.

Самовільне переривання вагітності.

Повідомлення про користувачів ліжок з електричним підігрівом (електроковдри або водяні матраци з електропідігрівом) виявило підвищення частоти спонтанних втрат вагітностей в період сезонного використання і дійшло висновку, що або термальне, або електромагнітне поле може впливати на втрату вагітності в людини. Наступне повідомлення цих авторів продемонструвало аналогічні сезонні варіації втрат вагітностей, асоційовані з використанням систем опалення стелі, що наводить на думку про можливість ефекту, опосередкованого електричними полями.

Інші також повідомили про невелике підвищення ризику втрати вагітності при використанні електричних ковдр на час запліднення та на ранніх термінах вагітності.

Проспективне когортне дослідження припустило, що пренатальний вплив магнітного поля біля 16 млГаус може асоціюватися з підвищеним ризиком самовільного переривання. Коментатори звернули увагу на обмеження основного впливу магнітного поля при простому 24-годинному вимірюванні. Наступне дослідження випадок-контроль повідомило статистично істотне підвищення ризику клінічного аборту, асоційованого з впливом магнітного поля при моніторингу протягом 30 тижнів після останньої менструації (ОМ). Автори не виявили підвищення ризику при замірі впливу на 12 тижні після ОМ, оцінка впливу у 12 тижнів слабо корелювала з аналогічними даними на терміні 30 тижнів.

Розвиток/ріст плода.

Детальне проспективне дослідження (N=2967) з використанням персональних моніторів для визначення впливу електромагнітного поля і оцінки можливого зв’язку затримки ваги та росту новонароджених з використанням ліжок з електропідігрівом (електроковдри та водяні діжка з підігрівом) в період вагітності не виявило, однак, істотного підвищення ризику.

Когортне дослідження порівняло 222 жінок з впливом наднизької частоти електромагнітного поля при вагітності з 158 вагітними без такого впливу. Не виявлено істотної різниці між групами відносно тривалості вагітності, передчасних пологів, ваги, росту, окружності голови новонароджених та вроджених вад розвитку.

Дослідження 140356 народжених живими  від одноплідних вагітностей в період 2004-2008 років в Північно-Західній Англії використало поштовий код матері [прописки], а не актуальне місце проживання, на момент пологів для визначення впливу електромагнітного поля низького рівня в залежності від розташування кабелів, ліній, підстанцій, електричних вишок. Проживання в межах 50 метрів від цих джерел електромагнітного поля асоціювалось зі зниженням ваги новонароджених (-116 грам; 95% ДІ -224—7 грам), виходячи з інформації про 115 жінок з таким впливом. Не було відомо, чи жінки під час вагітності покидали ці місця, чи залишались постійно або більшу частину дня поводили в інших місцях. Не було виявлено жодних ефектів у випадках проживання в межах 100 метрів від джерел електромагнітного поля.

Рак дитячого віку та астма.

У 1995 році було відзначено асоціацію між гострим лімфобластним лейкозом в дитячому віці та роботою матері вдома при вагітності. Виходили з того, що більшість жінок використовували електричні швейні машинки і, як наслідок, електромагнітне поле впливало на плід. Також розглянули вплив на дітей швейних машинок або інших побутових факторів. Наступне дослідження з вивчення цієї можливої асоціації використало дані про професії матерів, це частина інформації від оксфордського нагляду щодо раку дитячого віку (Oxford Survey of Childhood Cancers). Дослідження надало особливої уваги швачкам. Не  виявлено, щоб материнський професійний вплив електромагнітного поля в період вагітності був ризиком для лейкемії дитячого віку, раку головного мозку в дітей, або раку дитячого віку в цілому. Також у 1999 році оригінальна група дослідників знову повідомила дані, відповідні попереднім спостереженням, що припустили ризик лейкемії у дітей, чиї мами зазнали професійного впливу найвищих рівнів електромагнітного поля при вагітності, виходячи з результатів ретроспективного опитування.

У 2010 році німецький реєстр раку дитячого віку не виявив підвищення ризику раку у дітей, чиї батьки (тати) зазнавали професійного впливу електромагнітного поля. Материнський професійний вплив також не був пов’язаним з підвищеним ризиком раку.

Австралійське дослідження 2011 року з використанням професійних даних, повідомлених батьками не виявило асоціації між впливом електромагнітного поля наднизької частоти та частотою гострої лімфобластної лейкемії в дітей.

Дослідження випадок-контроль в групі 22 дітей з гострим лімфобластним лейкозом в Тегерані повідомило, що пренатальний та в дитячому віці вплив високовольтних ліній електропередач був найбільш вагомим фактором ризику (3,651, ДІ 95% 1,692-7,878).

Епідеміологічне повідомлення 2011 року припустило зв’язок між материнським впливом електромагнітного поля при вагітності та підвищеним ризиком астми у дітей, що піддали критиці за відсутність корекції на інші фактори та нездатність визнати кореляцію між якістю повітря в приміщенні і підвищеним впливом електромагнітного поля.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловічої статі.

Дослідження у щурів вивчало пренатальні ефекти електромагнітного поля 900 МГц на яєчка щурів віком 21 та 60 днів. Вагітні щури зазнали впливу на 13-21 гестаційні дні. На 21 день щури, які знаходились під впливом, продемонстрували аномалії базальної мембрани та епітелію сім’явивідної протоки, незрілих зародкових клітин, зменшення діаметру протоки, зменшення епітеліального потовщення. На 60 день зменшувались рухливість та життєздатність сперматозоїдів. Вплив на дорослих самців щурів радіочастот 2,4 ГГц 24 години/день протягом 12 місяців призводив до дефектів голівки сперматозоїдів, зменшення ваги придатку яєчок та сім’яних міхурців, зменшення діаметру сім’явивідної протоки, зменшення потовщення tunica albuginea (шар сполучної тканини, що оточує кавернозний корпус статевого члена). Фертильність не оцінювалась.

Інше дослідження у щурів оцінювало вплив електромагнітного поля на сперматогенез при дії з 13 до 21-го дня вагітності або 90 постнатального дня, з використанням 30-хвилинного впливу тричі на день – 60 Гц та 1 мТ. Хоча концентрація тестостерону в плазмі не змінювалась, виявили дегенерацію яєчок в частини тварин, що, на думку авторів, припускає  індивідуальні відмінності в чутливості до електромагнітного поля.

Аргентинське повідомлення 2012 року виявило зниження рухливості сперматозоїдів та збільшення фрагментації ДНК в зразках, які зазнали впливу сигналу wi-fi від ноутбука при порівнянні із зразками, які зберігались в аналогічних температурних умовах в сусідньому приміщенні. Автори визнають, що ці дані є попередніми і мають недоліки включно з неналежними умовами контролю (невикористання ноутбука з виключеним сигналом wi-fi) та можливими помилками в оцінці якості сперматозоїдів.

Одне дослідження в дорослих самців щурів використало одиничний тепловий удар на яєчка на 120 дні життя, а деяких тварин піддали впливу низької частоти магнітного поля тричі на день по 30 хвилин на 0, 15, 30 або 60 дні після теплового удару (N=6 в кожній групі). Не було зміни концентрації тестостерону в плазмі лікованих тварин, але відмітили зменшення ваги яєчок у щурів з впливом магнітного поля на 30 або 60 день, що може свідчити про можливе порушення сперматогенезу після зворотнього ураження яєчок низькочастотними магнітними полями.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.01.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.01.2019 р.

Електричний струм – це упорядкований спрямований рух електрично заряджених частинок. Джерелами впливу електричного струму при вагітності є наступні: випадкове ураження струмом, удар блискавки, електроконвульсивна терапія, метод контролю серцевих аритмій (електрична кардіоверсія), тазер (електрошокова зброя нелетальної дії).

Ураження електричним струмом при вагітності асоціюється із загибеллю плода, якщо він проходить через матку.

Альтернативні назви / синоніми:

Ураження електричним струмом, електричний удар, змінний струм, електрошокер, тазер, блискавка.

Рекомендації при вагітності:

Дані про вплив на людину припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Потенційно токсично для матері.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вплив електричного струму на вагітну може призводити до драматичних наслідків в залежності від джерела та типу струму. Згідно з опублікованими до 1997 року повідомленнями не шкідливий для матерів вплив побутового електричного струму був як правило фатальним для плодів. На противагу цьому, проспективне когортне контрольоване дослідження 1997 року (описується нижче) повідомляє про 94% народжених живими в результаті цих випадків, різницю між двома повідомленнями можна пояснити вибірковим оголошенням несприятливих результатів, рівень впливу 110 проти 220 В, якщо струм проходив крізь матку. Хоча нові дані зменшать стурбованість жінок щодо стану плода після ураження струмом, вагітні, які зазнали такого впливу, навіть невеликої сили та тривалості, повинні звернутись до лікаря. Пізніми наслідками впливу змінного струму можуть бути маловіддя, затримка внутрішньоутробного розвитку, загибель плода. Удар блискавки в більшості випадків є фатальним для людини, але в тих рідкісних випадках, коли жертвою є вагітна і вона виживає, близько половини плодів також виживе. Електроконвульсивна терапія та пряма електрична кардіоверсія, як здається, не представляють істотного ризику для плода. Найчастішим несприятливим наслідком електроконвульсивної терапії у матері були передчасні перейми та пологи, а у плода – брадиаритмія. Виходячи з одного повідомлення, застосування тазеру проти вагітної може призвести до спонтанного аборту.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Чотири повідомлення із залученням 14 жінок описали випадкове ураження змінним електричним струмом силою 110 або 220 В від побутової техніки або електропроводки вдома. В кожному випадку струм проходив поперечно (від руки до ноги) через тіло, тому, ймовірно, і через матку. Гестаційний вік коливався в межах 12-40 тижнів. Хоча жодна з жінок не отримала електротравми і не втрачала свідомості в цих якби не шкідливих випадках загибель плода виникла в 10 випадках (71%). Принаймні, в 5 з цих випадків наступило негайне припинення рухів плодів. В однієї жінки, яка отримала електричний удар в терміні 28 тижнів вагітності, надалі розвинувся гідрамніон і через 4 тижні наступили пологи. Дитина, яка померла через 3 дні після народження,  мала електричні знаки. Друга дитина із затримкою внутрішньоутробного розвитку народилась мертвою на 33 тижні, через 12 тижнів після електротравми. В більшості випадків не виявляються специфічні клінічні або патологічні ознаки. Однак, в двох випадках, коли плоди вижили діагностували маловіддя. Нещасний випадок стався в терміні 20 та 32 тижнів вагітності з інтервалом між електротравмою та пологами 6 та 21 тиждень, відповідно. Не виявлено специфічної причини ураження плодів. Можливий механізм – зміни провідності серця плода, що призвело до зупинки серця або ураження матково-плацентарної частини.

Стаття 1997 року описала 20 випадків за даними літератури про ураження струмом під час вагітності з нормальними результатами тільки в 5 випадках. Попередні дані опублікували у 1995 році. Пізніше автори повідомили проспективні результати вагітностей 31 жінки після впливу побутової техніки силою 110 В (N=26) чи 220 В (N=2) або вищого вольтажу (2000 і 8000 В) від електрифікованої огорожі (N=2), або низького вольтажу телефонної лінії (12 В; N=1). Ще 16 жінок з ураженням електричним струмом при вагітності були або втрачені з-під нагляду (N=10) або на момент повідомлення ще не народили (N=6). Серед 31 вагітності 2 закінчились спонтанним абортом, один з яких міг бути спричиненим електричним ураженням, оскільки наступив через 2 тижні після інциденту. Одне з немовлят, що вижили, мало дефект міжшлуночкової перетинки, який спонтанно закрився. В порівнянні з групою з 20 випадків за даними літератури спостерігали істотну різницю у кількості народжених живими (94% проти 25%), вольтажі впливу (77% 110 В проти 76% 220 В), проходження струму через матку (тобто, від руки до ноги, що припускає проходження через матку (10% проти 62%).

Удар блискавки при вагітності зустрічається рідко, починаючи з 1833 року описано всього 12 випадків. Всі матері вижили, але 6 (50%) плодів загинули. Посилання 1965 року повідомило про удар блискавки на 11 тижні вагітності. Жінка одразу втратила свідомість, а надалі транзиторні нудота та знервованість зменшувались з прогресуванням вагітності. Жінка народила здорову доношену дитину, яка нормально розвивалась у віці 5 місяців. Це повідомлення також описало 5 інших випадків удару блискавки при вагітності в період між 1833 та 1959 роками з двома загиблими плодами. В одному з цих двох випадків електротравма спричинила розрив матки у терміні 6 місяців, що викликало необхідність проведення ургентного кесаревого розтину, а плід не вдалось спасти. У 1972 році повідомили про 2 випадки удару блискавки при вагітності. Одна дитина народилась через 12,5 годин після травми, але померла через 15,5 годин після народження, що було вторинним до застійної серцевої недостатності. В іншому випадку народилось здорове немовля. Повідомлення 1979 року описало удар блискавки в грудну клітину 21-річної жінки на 34 тижні вагітності. Матері провели успішну серцево-легеневу реанімацію, але серцева діяльність плода не прослуховувалась. Мертвонароджена дитина народилась через 48 годин після нещасного випадку в той час як мама все ще була в коматозному стані. Також повідомляється про відсутність рухів плоду 12-річної жінки перед терміном пологів, яка відходила від удару блискавки. Через 9 днів народився мацерований плід чоловічої статі. Плід та плацента зовні виглядали нормальними. У 1982 році опублікували клінічний випадок жінки на 7 місяці вагітності з ударом блискавки в праву руку. Вона не втрачала свідомості. Обстеження виявило мінімальне ураження матері та нормальне серцебиття плода. Через 10 днів народилась здорова дитина, яка нормально розвивалась у віці 19 місяців. У 1994 році повідомили про 41-річну вагітну в терміні 26 тижнів, яка зазнала удару блискавки. Жінка, але не плід, вижила.

Електроконвульсивна терапія для лікування депресії та психозів у вагітних є предметом великої кількості повідомлень. Процедуру використовують у всіх термінах вагітності і вона вважається безпечною для плода.

Антиаритмічна пряма електрична кардіоверсія визнана безпечною процедурою при вагітності. Повідомляється про кардіоверсію в таких випадках: в ІІ триместрі жінці з фібриляцією передсердь після мітральної вальвулотомії; в І триместрі пацієнтці з тріпотінням передсердь; 7 разів при 3 вагітностях жінці з передсердною тахікардією, резистентною до медикаментозного лікування; двічі одній пацієнтці при 2 вагітностях через фібриляцію передсердь. В жодному випадку не спостерігали шкоди для плода. Дві оглядові статті щодо серцевих аритмій у вагітних визнали кардіоверсію (енергією 10-50 Дж)   безпечною та, зазвичай, ефективною в цій групі пацієнтів.

1992 році описали ефект використання тазера (електрошокова зброя) проти жінки з пізніше встановленим терміном вагітності приблизно 8-10 тижнів. Жінка була затримана через наркозалежність, проти неї застосували зброю один раз в ділянці над маткою, другий –  лівого стегна, створюючи проходження через матку. Наступного дня з’явились вагінальні кров’янисті виділення, а через 7 днів – виражена кровотеча. Ще через 7 днів кюретаж матки виявив неповний спонтанний аборт.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Електричний струм, застосований трансректально в безпосередній близькості до простати використовується в господарських тварин для стимуляції еякуляції. Модифікацію такої процедури використали у чоловіків з параплегією. Відзначили слабку рухливість сперматозоїдів, отриманих таким чином, однак, невідомо, чи це є впливом струму, чи іншим аспектом параплегії. Дослідження сперми, отриманої електроеякуляцією та сперми з впливом in vitro електролізованого середовища припустило, що вільні радикали, генеровані електричним струмом, можуть відповідати за пошкодження сперматозоїдів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.01.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.01.2019 р.

Група/призначення:

Парамагнітні контрастні засоби. Це хімічний елемент з символом Gd і атомним номером 64. Це сріблясто-білий, ковкий та пластичний рідкісноземельний метал, належить до групи лантаноїдів. Зустрічається в природі тільки у зв’язаній формі. З 7 існуючих в природі ізотопів Gd-148 та Gd-152 є радіоактивними і виділяють альфа частинки. Гадопентетат димеглюмін (гадолінію димеглюмін; магневіст), гадобенат димеглюмін (мультіханс), гадодіамід (омніскан), гадоверсетамід (оптімарк), гадотеридол (прохенс), гадотерова кислота (гадотерат, дотарем) гадобутрол (гадовіст), гадоксетат (еовіст) – це неіонні контрасти на основі гадолінію, які використовуються при магнітно-резонансній томографії. Гадофосвесет тринатрію (вазовіст, аблавар) використовується в магнітно-резонансній ангіографії.

Альтернативні назви / синоніми:  немає.

Діюча речовина: гадоліній.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:

Сумісний при відтермінуванні грудного вигодовування на 24 години.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Про використання гадолінію на ранніх термінах вагітності повідомила невелика кількість досліджень – без видимих несприятливих ефектів. Вплив на пізніх термінах вагітності не призвів до ускладнень в 11 новонароджених. Американська колегія радіологів рекомендує уникати призначення внутрішньовенних контрастів на основі гадолінію при вагітності.

В рідкісних випадках у пацієнтів з нирковою недостатністю розвивається нейрогенний системний фіброз (контраст-індукована нефропатія) після впливу деяких гадоліній-вмісних контрастів. Ризик нейрогенного системного фіброзу призвів до класифікації цих препаратів, виходячи з ймовірності вивільнення гадолінію. Гадодіамід та гадоверсетамід найбільше серед інших вивільняють гадоліній, гадопентетат димеглюмін, гадоденат димеглюмін і гадофосвесет мають помірну здатність вивільнення, а гадобутрол, гадотерідол і гадотерат меглюмін вивільняють найменше гадолінію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення контрасту гадолінію вагітним мишам призводить до накопичення гадолінію в головному мозку, нирках, селезінці, печінці, кістках плода та матері. Гадоверсетамід, призначений вагітним щурам в дозі до 4,9 ммол/кг/день не підвищував частоти вроджених вад. Лікування самок в перинатальному періоді та при лактації дозою до 4,2 ммол/кг/день не порушувало виживання дітей, їхнього розвитку чи репродуктивної функції. Лікування вагітних щурів дозами 0,4 та 1,6 ммол/кг/день підвищувало частку плодів з мальформаціями, включно з вадами із залученням васкулярної системи чи згинання лап. Проте частота вроджених вад була аналогічна історичним контрольним даним.

Англійська стаття щодо дослідження, опублікованого в Японії, описала використання гадобенату димеглюміну у спарених самок кролів. Кролям вводили внутрішньовенно 0,3, 0,9 або 2,0 ммол/кг/день і спостерігали зменшення споживання їжі та ваги тіла і підвищення рівня ранньої внутрішньоутробної загибелі на фоні найвищих двох доз. Найвища доза призводила до підвищення випадків мікрофтальмії та аномалій сітківки у плодів.

Плацентарний трансфер гадопентетату димеглюміну продемонстровано у кролів. Через можливу асоціацію між вільним гадолінієм та нейрогенним системним фіброзом існувала стурбованість, що гадоліній-вмісні контрасти для МРТ можуть акумулюватися в амніотичній рідині і знаходитись в ній певний час, а гадоліній впливатиме на плід. При внутрішньовенному введенні вагітним японським макакам контрасту гадолінію хелату його виявляли в плаценті та амніотичній рідині.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У 2007 році оцінили, що контрасти з гадолінієм використовувались приблизно при половині магнітно-резонансних досліджень. Нагляд 2007 року щодо 85 американських академічних радіологічних підрозділів медичних шкіл виявив, що в 67% не призначали сполуки гадолінію при вагітності. Повідомлення про використання МРТ для 29 вагітних з гострим абдомінальним або тазовим болем інформує, що зображення переглянули для визначення можливості діагностики без застосування гадолінію і, таким чином, в 22 з 29 випадків контраст не призначили.

Повідомляється про успішну вагітність у пацієнтки з розсіяним склерозом, якій ненавмисно ввели гадопентетат димеглюмін на дуже ранньому терміні вагітності.

Інше повідомлення описало успішні результати 26 вагітностей, при яких в І триместрі використовували похідні гадолінію. Не виявлено несприятливих наслідків в 11 новонароджених з пренатальним впливом гадолінію в ІІ і ІІІ триместрах при обстеженні плаценти.

Канадське дослідження 2016 року виявило 397 вагітностей з впливом МРТ з використанням гадолінію в будь-якому терміні вагітності. Виходячи з 7 випадків мертвонароджень та смерті немовлят повідомили про асоціацію (відносний ризик 3,70, 95% ДІ 1,55-8,85). Народжених живими спостерігали в середньому до віку 2,4 років.

У дітей з пренатальним впливом гадолінію досліджували широкий спектр станів, визначених як будь-які ревматологічні, запальні, інфільтративні шкірні зміни. Тільки вплив в І триместрі асоціювався з вищим ризиком таких станів (1,41, 95% ДІ 1,11-1,79). Автори відзначили можливість хибно позитивних результатів внаслідок численних порівнянь.

Повідомлення 2017 року не виявило асоціації між концентрацією гадолінію в крові 104 недоношених новонароджених та несприятливими результатами вагітностей. Тільки 4 матері коли-небудь проходили обстеження за допомогою МРТ з контрастуванням гадолінієм.

Гайдлайн американської колегії радіологів від 2007 та 2015 років щодо МРТ при вагітності рекомендує максимально уникати призначення внутрішньовенних контрастів на основі гадолінію при вагітності. Комітет безпечності контрастних середовищ європейського товариства урорадіологів у 2013 році оголосив, що гадоліній є протипоказаним при вагітності. Канадське дослідження 2016 року погодилось з такими рекомендаціями.

Застосування препарату під час вигодовування:

Гадопентетату димеглюмін проникає до грудного молока в невеликій кількості. 19 жінок в період лактації, яким внутрішньовенно вводили гадопентетату диглюмін, продемонстрували середню дозу в молоці на рівні 0,009% (0,001-0,04%) від материнської протягом наступних після введення 24 годин. Автори наголосили, що ця доза становить менше, ніж 1/100 терапевтичної дози для немовлят, а при пероральному призначенні дуже мала кількість гадопентетату димеглюміну проникає до системного кровотоку.

Комітет безпечності контрастних середовищ європейського товариства урорадіологів у 2013 році рекомендував жінкам в період лактації, яким вводили найвищі дози гадолінію, припинити грудне вигодовування на 24 години і не годувати немовля зцідженим у цей період молоком.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Самці та самки щурів, ліковані гадоверсетамідом дозами до 0,5 ммол/кг/день, продемонстрували нормальну фертильність. При дозі 2 ммол/кг/день у самців щурів спостерігали загальну токсичність, включно з втратою ваги, токсичним вплив на яєчка, зменшенням фертильності, яка не відновлювалась до 8 тижнів.

Контраст гадоліній використовується при МР ангіографії чоловікам з еректильною дисфункцією. В одного пацієнта внутрішньовенне введення гадопентетату димеглюміну викликало гострий транзиторний біль в очах та яєчках.  При подальшому нагляді не виявляли несприятливих наслідків.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.01.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.01.2019 р.

Група/призначення: вітаміни.

Вітамін В12 (кобаламін) є кобальтомістким водорозчинним коензимом, який залучається в активацію фолієвої кислоти. Вітамін В12 відіграє незамінну роль у нормальному формуванні крові, нервовій функції та рості. Вітамін В12 знаходиться в їжі тваринного походження, включаючи м’ясо та молочні продукти.

Дефіцит вітаміну В12 викликає перніціозну анемію (злоякісна анемія, хвороба Аддісона-Бірмера), неврологічні проблеми та гіпергомоцистеїнемію. Тим часом, як фолієва кислота є більш дієвою, аніж вітамін В12 у пониженні концентрації гомоцистеїну, їх комбінація може бути найбільш ефективною.

Альтернативні назви/синоніми: кобаламін, ціанкобаламін.

Діюча речовина: ціанкобаламін.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Рекомендації при лактації:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Рекомендована щоденна доза вітаміну В12 становить 2,6 мкг/день при вагітності та 2,8 мкг/день при лактації. Згідно з даними американської національної академії наук, щоденна доза при вагітності становить 2,2 мкг/день. Вітамін В12 необхідний для нормальної фертильності та ембріофетального розвитку. Дефіцит протягом вагітності може бути асоційований з дефектами нервової трубки, абортами та прееклампсією. Дефіцит вітаміну В12 у малюків може стати причиною в’ялості, затримки розвитку.

Виражений дефіцит вітаміну В12 може призвести до мегалобластної анемії з наступною безплідністю та несприятливим результатом вагітності. Менш важкий дефіцит у матерів є очевидно загальним явищем і не становить істотного ризику для матері чи плода. Рекомендується приймати вітамін В12 протягом вагітності до досягнення рекомендованої дози або з харчуванням, або вживати добавки.

Гідроксокобаламін, також відомий, як вітамін В12а є формою вітаміну В12, який знаходиться у їжі. Він застосовується для лікування дефіциту вітаміну В12 та отруєння ціанідом.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В експериментальних тварин дефіцит вітаміну В12 є тератогенним. Дослідники вивчали причину дефектів нервової трубки і виявили дуже низькі рівні вітаміну В12 у 3 з 4 матерів, які мали плоди з аненцефалією. Додаткові факти привели їх до висновку, що низький вміст вітаміну В12 призводить до виснаження фолієвої кислоти у матері із залученням до формування дефекту. На противагу цьому два інші повідомлення не показали зв’язку між низькими рівнями вітаміну В12 та вродженим вадами розвитку.

Дефіцит вітаміну В12 у вагітних щурів був асоційований з гідроцефалією у потомства.

У вагітних овець з дефіцитом вітаміну В12 зростала перинатальна смертність.

Інформація щодо впливу на плід:

Вітамін В12 проникає через плаценту людини і може акумулюватися в ній. У жінок з низьким харчовим споживанням вітаміну В12, наприклад, вегетаріанок, концентрація його в плазмі понижується протягом вагітності і може розвинутись анемія. Призначення великих доз вітаміну В12 жінкам протягом вагітності застосовується для лікування фетальної залежної від вітаміну В12 метилмалонової ацидемії, генетичного метаболічного порушення.

Ускладнення вагітності.

Гіпергомоцистеїнемія у вагітних може бути фактором ризику прееклампсії. Системний огляд виявив, що гіпергомоцистеїнемія, але не дефіцит вітаміну В12, також була асоційована з відшаруванням плаценти або інфарктом плаценти.

Проспективне дослідження випадок-контроль серед китайських жінок виявило, що і концентрація гомоцистеїну, і субнормальний  статус вітаміну В12 (але не статус фолієвої кислоти) були асоційовані із зростаючим ризиком передчасного народження. Не було асоціації між підвищеними концентраціями гомоцистеїну або статусом вітаміну В та низькою вагою при народженні чи малістю для гестаційного віку.

Мета аналіз у 2000 році виявив, що гіпергомоцистеїнемія більш ніж у двічі збільшує ризик повторних викиднів. Дослідження випадок-контроль 2002 року, не включене до вищенаведеного мета аналізу, виявило, що низька концентрація вітаміну В12, але не фолієвої кислоти, була асоційована зі зростаючим ризиком повторних ранніх абортів. 5 з 10 жінок з дефіцитом вітаміну В12 завагітніли за 8 місяців від  початку прийому добавки вітаміну В12; 4 народили доношених малюків та одна жінка, яка завагітніла одразу після початку прийому добавок, мала ранній спонтанний викидень.

Вітамін В12 активно транспортується до плода. Цей процес є відповідальним за прогресивне пониження материнського рівня вітаміну В12, який виникає протягом вагітності. Необхідна кількість вітаміну для плода становить приблизно 0,3 мкг/день (0,2 нмол/день). Так само як і інші вітаміни В комплексу, концентрація вітаміну В12 виявлена у плода та новонародженого є вищою, аніж у матері. Наприкінці вагітності середні рівні вітаміну В12 у 174 матерів були 115 пг/мл, а у їхніх новонароджених малюків – 500 пг/мл, співвідношення новонароджений : мати становило 4:3. Такі самі співвідношення були виявлені іншими авторами. Середній рівень у 51 бразилійки, їхніх малюків та в міжворсинчатому просторі плаценти становили приблизно 340, 797 та 1074 пг/мл, відповідно. Співвідношення новонароджений : мати склало 2,3. Високий рівень у плаценті може вказувати на  механізм, за допомогою якого плід може акумулювати вітамін у протидії градієнту концентрації. На противагу цьому, попереднє повідомлення не виявило кореляції у жінок з мегалобластичною анемією.

Дефіцит вітаміну В12 протягом вагітності є звичним явищем. Тютюнопаління понижує материнські рівні вітаміну ще сильніше. Мегалобластична анемія може бути результатом сильного дефіциту, але вона швидко реагує на лікування. З іншого боку, тропічна макроцитарна анемія при вагітності піддається лікуванню вітаміном В12, але ефект не є стійким, вона краще лікується фолієвою кислотою.

Мегалобластична (перніціозна) анемія може бути причиною безпліддя. Один доклад описав маму з не виявленою перніціозною анемією, яка втратила 3, 9 та 10 вагітності. Здорова дитина народилася при її 11 вагітності, що слідувала за лікуванням вітаміном В12. В іншому дослідженні 8 безплідних жінок з перніціозною анемією лікувалися вітаміном В12 і 7 завагітніли в межах 1 року лікування. Одна з трьох пацієнток в іншому повідомленні могла мати неплідність, асоційовану з дуже низькими рівнями вітаміну В12.

Дефіцит вітаміну В12 асоціювався з недоношеністю (визначену за вагою тіла новонароджених ≤2500 гр) в повідомленні 1968 року. Однак, багато з тих пацієнтів, які народили передчасно мали нормальний або підвищений рівні вітаміну В12. Кореляції між дефіцитом вітаміну В12 та передчасним відшаруванням плаценти не було виявлено у двох дослідженнях, опублікованих у 1960 роках.

Два повідомлення виявили позитивну асоціацію між низькою вагою при народженні та низькими рівнями вітаміну В12. Однак, в обох повідомленнях рівні фолієвої кислоти також були низькими, а в одному виявився дефіцит заліза. Інші не змогли знайти кореляцію між низькою концентрацію вітаміну В12 та вагою при народженні. Спираючись на ці дані, є сумніви щодо асоціації дефіциту вітаміну в12 з будь яким з цих станів.

Немає повідомлень, які б пов’язували високі дози вітаміну В12 з ускладненнями у матері та плода. Призначення вітаміну В12 на пізніх строках вагітності спровокувало материнські рівні вмісту вітаміну приблизно 50000 пг/мл та відповідні рівні у пуповинній крові – 15000 пг/мл. При метилмалоновій ацидемії у плода високі дози вітаміну В12 – 10 мг перорально на початку, далі 5 мг внутрішньом’язово, вводились щоденно матері для лікування плода. При такому режимі лікування материнські рівні піднімалися до 18000 пг/мл одразу після дози. Цей метаболічний розлад не завжди піддається лікуванню вітаміном В12: одне дослідження повідомило про новонародженого з метилмалоновою ацидемією, яка не відповідала на таку терапію.

Дефекти нервової трубки.

Порушений метаболізм фолієвої кислоти та вітаміну В12 був виявлений у сім’ях з дефектами нервової трубки. Системний огляд 2003 року щодо 17 досліджень випадок-контроль дійшов висновку про помірну асоціацію між концентрацією вітаміну В12 у матерів та дефектом нервової трубки у плодів і що невелика кількість суб’єктів у більшості досліджень могла призвести до недооцінки реального ризику. Сучасніші повідомлення про 157 американських жінок мексиканського походження, 45 голландських жінок, 84 китаянок, 89 канадських жінок, які народили дітей  з дефектами нервової трубки, підтримали цю асоціацію.

Поліморфізм метіонін-синтетази-редуктази, ензиму процесу реметилювання гомоцистеїну,  асоціювався зі зростаючим ризиком дефектів нервової трубки; поєднання цього поліморфізму з дефіцитом вітаміну В12 посилює ризик. Ефективність збагачення їжі вітаміном В12 для запобігання дефектів нервової трубки в загальній популяції потребує масштабніших досліджень.

На противагу цьому, дослідження серед 31 жінки, що були вагітні плодами з дефектом нервової трубки, та 32 вагітних контрольної групи без дефекту нервової трубки при даній або попередній вагітностях, не повідомило статистично істотної різниці у концентраціях вітаміну В12 в сироватці матерів двох груп.

Інші вроджені вади.

Виявлено асоціацію між низькою концентрацією вітаміну В12 у материнській сироватці та орофаціальними розщілинами.  Підтримку цих знахідок було виявлено у щурів.

Концентрації вітаміну В12 більші або рівні 536,8 пМ при народженні були асоційовані зі зростанням частоти розладів спектру аутизм, ризик 2,5, 95% ДІ 1,4 -4,5.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вітамін В12 виділяється у грудне молоко. В перші 48 годин після народження середні рівні в молозиві становили 2431 пг/мл, а далі швидко понизилися до концентрацій, аналогічним  присутнім в нормальній сироватці. Одна група дослідників також помітила дуже високі рівні в молозиві, що коливалися в межах у 6-17,5 разів вищих, ніж в молоці. Співвідношення молоко: плазма становить приблизно 1,0 протягом лактації.

Повідомлено, що концентрації вітаміну В12 в молоці часто змінюються. Матері, які споживають добавки у щоденній дозі  1-200 мкг мали рівень вмісту в молоці, який зростав від 79 до 100 пг/мл. Концентрації в молоці прямопропорційні до дієтичного споживання. У дослідженні, яке використовувало добавки дозою 8 мкг/день середні рівні в молоці становили 1650 пг/мл  на першому тижні та 1100 пг/мл на 6 тижні. Відповідні рівні у матерів, які не приймали добавки були істотно іншими, 1220 та 610 пг/мл – відповідно. Інші дослідники також використали дози 8 мкг/день і виявили істотну різницю у  відповідних рівнях в порівнянні з жінками, що не приймали добавки: 910 проти 700 пг/мл на першому тижні та 790 проти 550 пг/мл на 6 тижні.

На противагу цьому, інші не виявили різниці між тими, хто приймав добавки, тими, хто їх не приймав, жінками з добре збалансованим харчуванням, що приймали дозу 5-100 мкг/день. Середня концентрація вітаміну В12 в цих останніх жінок становила 970 пг/мл. В 1983 році англійське дослідження визначило рівні вмісту вітаміну В12 в застояному молоці, отриманому від матерів, що мали передчасні пологи (26 матерів: 29-34 тижні) та у матерів, що народили в строки (35 матерів: 39 тижнів і довше). Вміст у молоці від матерів, що народили передчасно, понижувався від 920 пг/мл (молозиво) до 220 пг/мл (16-196 днів), в той час як вміст у молоці від матерів, що народили в строки, понижувався протягом такого ж самого періоду від рівня 490 до рівня 230 пг/мл.

Дефіцит вітаміну В12 у годуючих матерів може викликати важкі наслідки у грудних немовлят. Декілька повідомлень описали мегалобластичну анемію у немовлят, яких годували виключно грудним молоком матері, що мали дефіцит вітаміну В12. Багато з цих матерів дотримувалися вегетаріанства, така дієта містить низьку кількість вітаміну. Адекватність вегетаріанства, яке б супроводжувалося достатньою кількістю вітаміну В12 дискутується. Веганство та макробіотичні дієти асоціюються з низькими концентраціями вітаміну В12 в молоці, а новонароджені, яких годують матері, що притримуються цих дієт, мають високу частоту дефіциту вітаміну В12 або ж макроцитарної анемії.  При порівнянні з підлітками, які все життя харчувались різноманітною їжею, 73  підлітки, які споживали макробіотичну дієту до віку 6 років та вегетаріанську або різноманітну дієту (додаючи в середньому 0,95 мкг кобаламіну/день) згодом мали нижчу концентрацію в сироватці кобаламіну та фолатів і вищі концентрації метилмалонової кислоти та гомоцистеїну.

Однак, новіше дослідження виміряло кількість вітаміну В12, яку отримують  лактовегетаріанці, а саме 1,4 мкг щоденно. Цей показник становить приблизно 54% від щоденної дози, що визначена для споживання годуючим жінкам в США. Більше того, в 1986 році повідомили про анемію, що виникла через дефіцит вітаміну В12, що підтримує думку про те, що низька кількість споживання вітаміну В12 в деяких вегетаріанських дієтах не відповідає потребі грудничків в цьому вітаміні. Випадок стосувався семимісячного хлопчика, якого годували виключно грудним молоком мами, яка була строгою вегетаріанкою, у якого була діагностована макроцитарна анемія. Немовля було летаргічним, збудливим, у важкому стані. Рівень вмісту вітаміну В12 в його організмі був <100 пг/мл (нормальний рівень 180-960 пг/мл), але рівні як заліза, так і фолієвої кислоти були в межах норми. Анемія швидко відреагувала на введення вітаміну, дитина розвивалась нормально в 11 місяців життя.

Немає інформації щодо можливого несприятливого впливу надлишкового споживання вітаміну В12 на репродуктивну функцію, розвиток чи лактацію.

Національна академія науки США встановила щоденну дозу вітаміну В12 протягом лактації – 2,6 мкг. Якщо харчування годуючої жінки містить адекватний рівень цього вітаміну, добавки не є необхідними. Добавки рекомендовані тим жінкам, які не мають збалансованого вмісту вітаміну в своєму раціоні. Американська академія педіатрії визначила вітамін В12 сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Вітамін В12 є необхідним для забезпечення процесу фертильності у чоловіків. Транскобаламін ІІ є кобаломін-зв’язуючим білком, присутнім у високих концентраціях в сім’яній рідині.

Група японських дослідників використала метилкобаламін, вітамін В12–зв’язану сполуку, в терапії олігоспермії. Незважаючи на те, що деякі чоловіки повідомили про покращення, відсутність відповідних контролів зробила ці дані важкими для тлумачення.

У самців щурів дефіцит вітаміну В12 від періоду вагітності до зрілості понизив процес збільшення маси тіла, вагу яєчок, кількість та рухливість сперматозоїдів та вплинув на зростання кількості аномальних сперматозоїдів. Дефіцит вітаміну В12 лише протягом періоду дозрівання (відлучення від годування і до 8 місяців) пригнічував зростання та понизив вагу епідидимусу та простати. Рухливість сперми понижувалась у самців, які мали дефіцит вітаміну В12 протягом внутрішньоутробного періоду, але не протягом періоду раннього розвитку. Дефіцит вітаміну В12 у щурів протягом вагітності та періоду лактації викликав апоптоз сім’яних канальців та аплазію сперматид і сперматозоїдів у потомства.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 27.12.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.12.2018 р.