Інформація
      
Мистецтво
      
Навчання
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

ВІТАМІН D

Група /призначення:

Вітаміни. Вітамін D є необхідною поживною речовиною. Аналагами вітаму D є група жиророзчинних харчових елементів, необхідних для людини, з антирахітичною та гіперкальціємічною активністю.

Є дві природні біологічно активні форми вітаміну D – 1,25-дигідроксиергокальциферол та кальцитріол (1,25-дигідроксивітамін D3).  Третій активний компонент, 25-гідроксидигідротахістерол виробляється в печінці з синтетичного аналогу вітаміну D – дигідротахістеролу. Ергостерол (провітамін D2) та 7–дигідрохолестерол (провітамін D3) активуються ультрафіолетовим світлом для формування ергокальциферолу (вітаміну D2) та холекальциферолу (вітаміну D3), відповідно. Вони конвертуються в печінці до 25-гідроксиергокальциферолу та кальциферолу (25-гідроксивітамін D3), що є основними формами транспортування вітаміну D в організмі. Активація сполук транспортування при допомозі ферментів у нирках в результаті утворює 2 активні натуральні форми вітаміну D.

Вітамін D (кальциферол) належить до групи пов’язаних сполук, включно з вітаміном D1 (1:1 молекулярна суміш вітаміну D2 та ламістеролу), вітаміном D2 (ергокальциферол), вітаміном D3 (холекальциферол) та вітаміном D4 (22, 23-дигідроксивітамін D2). Серед них вітаміни D2 та D3 зазвичай використовуються для запобігання дефіциту вітаміну D або рахіту. Вітамін D3 гідроксилується в нирках до 1,25 дигідроксихолекальциферолу, або кальцитріолу, який є фізіологічним регулятором абсорбції кальцію. Кальцитріол випускається під назвою рокальтрол. 40 МО вітаміну D = 1 мкг кальциферолу. Необхідна кількість вітаміну D у людини може бути забезпечена при умові впливу на шкіру достатньої кількості сонячних променів або штучного ультрафіолетового випромінювання. Дефіцит вітаміну D є звичайним фактом, навіть у країнах з високою кількістю сонячного опромінення. Через наявність багатьох фізичних, екологічних та соціальних факторів, що обмежують кількість сонцезалежних синтезів вітаміну D, цей вітамін розглядається як необхідний дієтичний компонент. Темний колір шкіри є фактором ризику у виникненні дефіциту вітаміну D. Протягом вагітності кальцитріол утворюється в фетоплацентарній частині. Здатність плода утворювати кальцитріол відіграє важливу роль у контролюванні плодом транспорту кальцію плацентою.

Альтернативні назви/синоніми:

Ергокальциферол, вітамін D2, холекальциферол, вітамін D3, рокальтрол, дигідротахістерол, тахістин, кальцитріол.

Діюча речовина: вітамін D.
Рекомендації при вагітності:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Рекомендації при лактації:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Рекомендованою дозою вживання є 400 МО для здорових жінок. Більш високі дози рекомендовані через те, що дефіцит вітаміну D, зазвичай, присутній в період вагітності. Результатом дефіциту вітаміну D може бути прееклампсія, низька вага при народженні, гіпокальціємія у немовлят, низька вага та хрупкість скелету. Дефіцит зустрічається у 29% темношкірих жінок та у 5% світлошкірих, відповідно. Надлишок вітаміну D в організмі може викликати гіперкальціємію та затримуватися у м’яких тканинах організму.

Дієтична рекомендована доза споживання протягом вагітності та лактації становить 15 мкг (600 МО); однак, деякі дослідники рекомендують значно вищі дози. Пацієнтам з гіпофункцією пара щитоподібних залоз не потрібно приймати добавки кальцитріолу протягом лактації. Надлишок вітаміну D не асоціювався з синдромом вроджених вад в невеликій кількості випадків у людини. Транзиторна неонатальна гіперкальціємія виявилася щонайменше в одному випадку.

Американська національна академія наук рекомендує здоровим вагітним вживати дозу 400 МО. Однак, спираючись на те, що дефіцит вітаміну D є зазвичай дуже поширеним при вагітності, більш високі дози необхідні  для запобігання та лікування дефіциту. Хоча необхідна доза для вагітних все ще вивчається, вона може коливатися в межах 1000-2000 МО вітаміну D3/день або 50000 МО вітаміну D2 кожні 2 тижні.

Високі дози вітаміну D відомі як тератогенні в експериментальних тварин, але прямі докази цього у людей відсутні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експерименти щодо токсичного впливу на розвиток, які застосовували високі рівні дози вітамінів D показали аномалії ембріону, деякі з яких стосувались надлишкових запасів кальцію. Наприклад, введення курям дози аж до 1,6 млн. МО вітаміну D3 відобразилися в значній токсичній дії на дорослих особин та обмежили зростання, а також вплинули на виникнення вад у ембріонів курчат. Лікування вагітних щурів високими дозами вітаміну D2 призвело до скелетних аномалій, про що свідчить пониження осифікації або підвищена резорбція кісток. Лікування щурів до вагітності або на ранніх строках вагітності відобразилося у зниженні фертильності або втраті ембріону на ранніх термінах, можливо по причині порушень в гомеостазі кальцію. Кальцитріол в одному дослідженні у щурів не підвищував частоту вроджених вад, хоча гіперкальціємія була присутня у щурят. Вагітні миші, яких лікували вітаміном D2 дозою 50000 МО, мали потомство з підвищеним рівнем випадків мікроцефалії та скелетних дефектів, хоча лікування не призвело до токсичності у матерів  або ембріолетальності. Введення вітаміну D2 або кальцитріолу вагітним кролям підвищило кальцифікацію тканин матерів та пренатальну смертність потомства з гіпертрофією очей у всіх крільчат. Порушення внутрішніх органів не спостерігались. Однак, інше дослідження у кролів повідомило про викликаний вітаміном D2 надклапанний стеноз аорти. Цей розлад асоціювався з гіперкальціємією в інших дослідженнях. Одне дослідження у кролів повідомило про множинні недиференційовані аномалії при пренатальному впливі кальцитріолу.

Інформація щодо впливу на плід:

Дефіцит вітаміну D та результати вагітності у людини.

Дефіцит вітаміну D є поширеним у вагітних жінок. Дослідження 2007 року виявило, що серед вагітних жінок з дефіцитом вітаміну D 29% були темношкірими, а 5% – зі світлою шкірою. Деякі дослідження використали розрахунки низького впливу ультрафіолету, виходячи в основному із сезонних змін, як показника низької концентрації вітаміну D у матерів. Результатом дефіциту вітаміну D може бути прееклампсія, низька вага при народженні, неонатальна гіпокальціємія, порушення росту та фрагільність скелету. Деякі дослідники припустили, що низьке споживання вітаміну D матерями в період вагітності може бути фактором ризику розвитку астми у дітей, хоча не всі дослідження з цим погоджуються. Є також повідомлення, які припускають ризик порушення мовленнєвих навичок та розсіяного склерозу, що можна асоціювати з низьким вмістом вітаміну D в пренатальному періоді.

Повідомлення щодо споживання вітамінів D протягом вагітності в більшості випадків включає прийом добавок жінками з низьким нутрітивним статусом та низьким рівнем впливу сонячного світла. Ці повідомлення підтримують перевагу добавок вітаміну D за таких умов. Деякі випадки материнського гіперпаратиреозу включали призначення високих доз вітаміну D протягом вагітності. Один випадок припустив можливу асоціацію між дефіцитом вітаміну D в пренатальному періоді та катарактами у нащадків, але інші схожі випадки і можливий біологічний механізм не відомі. Повідомлення  припустили, що підвищений ризик розсіяного склерозу може бути асоційований з низькою концентрацією вітаміну D в пренатальному періоді. Повідомлення 2011 року щодо вітаміну D в дієті також виявило асоціацію між високим вмістом вітаміну D в грудному молоці та споживанням вітаміну D протягом вагітності і низьким ризиком розвитку розсіяного склерозу у нащадків.

Дослідження 2014 року щодо низької концентрації вітаміну D в материнській сироватці в першому триместрі не виявило асоціації з несприятливим результатом вагітності, включаючи малість для гестаційного віку, передчасні пологи, прееклампсію, гестаційний діабет, викидні та мертвонародження.

Інші дослідження вивчали зв’язок між вмістом вітаміну D в організмі матері протягом вагітності та ризиком спонтанних передчасних пологів та післяпологової депресії. Низька концентрація 25-гідроксивітаміну D в сироватці матерів асоціювалась з вищим ризиком передчасних пологів у не світлошкірих жінок, але цього не спостерігали у світлошкірих. Результати двох досліджень припустили, що низька концентрація вітаміну D в період вагітності може бути фактором ризику в розвитку післяпологової депресії.

Дефіцит вітаміну D може бути спровокований пониженням дієтичного споживання вітаміну або відсутністю сонячного світла. Перетворення провітаміну D3 у вітамін D3 каталізується ультрафіолетовим світлом, яке потрапляє на шкіру. Виражений дефіцит протягом вагітності відображається в остеомаляції в матерів, що веде до істотної важкості захворювання у матері та плода. Публікація 1985 року розглянула зв’язок між вітаміном D та метаболізмом кальцію під час вагітності.

Найвищий рівень випадків дефіциту вітаміну D спостерігається зимою та ранньою весною, коли вплив сонця мінімальний. Певні етнічні групи, такі як азіати, мають вищий ризик розвитку такого дефіциту через їхню дієту та особливості впливу сонячного світла. У вагітних жінок остеомаляція може викликати поряд з іншими наслідками зниження набирання ваги та деформацію тазу, що утруднює нормальні вагінальні пологи. Для плоду дефіцит вітаміну D асоціюється з наступними станами:

  • Затримка розвитку;
  • Неонатальна гіпокальціємія без судом;
  • Неонатальна гіпокальціємія з судомами;
  • Неонатальний рахіт;
  • Дефекти емалі зубів.

Довготривале застосування гепарину може викликати остеопенію шляхом пригнічення активації нирками кальцифедіолу до активної форми вітаміну D3 (кальцитріол або 1,25-дигідроксивітамін D3). Зниження рівнів кальцитріолу запобігає поглинанню кістками кальцію і, як результат, виникає   остеопороз. Один дослідник припустив, що такі пацієнти можуть мати користь  від лікування добавками кальцитріолу.

Багато дослідників визначали рівні вітаміну D у матері протягом вагітності та у новонароджених. Не дивлячись на їхню не універсальність, більшість досліджень виявили істотну кореляцію між рівнями в сироватці матері та пуповинній крові. В одному дослідженні була виявлена близька асоціація між двома формами транспорту вітаміну D у материнській та пуповинній сироватках. Однак, ніякої істотної кореляції не можна було продемонструвати між двома біологічно активними формами у материнській та пуповинній крові.

Використовуючи перфузовану плаценту людини повідомлення 1984 року підтвердило,  що кальцифедіол та кальцитріол проникали від матері до плода, хоча з дуже низькою інтенсивністю. Зв’язування з вітамін D3-зв’язуючим білком було основним обмежуючим цей процес фактором, особливо для кальцифедіолу, транспортуючої форми вітаміну D3. Дослідники підвели підсумки, що метаболізм кальцифедіолу в плаценті не був основним джерелом кальцитріолу для плода.

Рівні вітаміну D в матерів на пізніх строках вагітності зазвичай вищі за ті, що присутні у новонароджених, тому що плід не потребує інтенсивного всмоктування кальцію в кишківнику. Материнські рівні підвищуються на початку вагітності і продовжують зростати протягом всієї вагітності. Протягом зимових місяців слабка кореляція може спостерігатися між споживанням вітаміну D матерями та рівнями в сироватці при впливі ультрафіолетового освітлення – основного показника концентрації у матерів. Однак, дослідження з Норвегії змогло істотно підвищити концентрацію активного вітаміну D у матерів протягом всіх сезонів за допомогою щоденної дози – 400 МО.

У огляді 2004 року є дискусія щодо рекомендацій вітаміну D протягом вагітності та лактації. Щоденна рекомендована доза 200-400 МО, яка формувалася на основі помилкових даних і розглядалася як низька, особливо для людей із темною пігментованою шкірою. Хоча потрібні дози для періоду вагітності і лактації в залежності від раси невідомі, дослідники вирішили, що щоденні дози, які перевищують 1000 МО вітаміну D, такі як 2000-10000 МО, потрібні, щоб побороти дефіцит вітаміну D та/або зберегти нормальну концентрацію вітаміну D в крові. Вони також підтвердили доказами, що високі концентрації вітаміну  D не є причиною синдрому Вільямса.

Огляд 2007 року щодо дефіциту вітаміну D  наводить рекомендовані дози вітаміну D для запобігання та збереження концентрації вітаміну D, щоб уникнути дефіциту в період вагітності та лактації, викликаного споживанням вітаміну плодом, недостатнім впливом сонця або добавок: для вітаміну D3 – 1000-2000 МО/день, до 4000 МО/день безпечно протягом 5-ти місяців; вітаміну D2 – 50000 МО кожні 2 або 4 тижні. Для лікування дефіциту, викликаного трьома умовами, наведеними вище, рекомендована доза вітаміну D2 була 50000 МО кожного тижня протягом 8 тижнів та, якщо концентрація 25-гідроксивітаміну D була меншою 30 нг/мл повторювати ці дози ще протягом 8-ми тижнів.

У дослідженні, описаному в 2010 році, рівні вітаміну D були визначені у 928 вагітних та 5173 не вагітних жінок. Середня концентрація в двох групах була 65 та 59 нмол/л (26 та 24 нг/мл), відповідно, з поширеністю менше 75 нмол/л (менше 30 нг/мл) у 69 % та 78 %, відповідно. Виходячи з нових випадків, дослідники вважають 75 або 100 нмол/л (30 або 40 нг/мл) обов’язковими для оптимального стану здоров’я. Клінічні висновки цього дослідження були наступними: 1) поточні рекомендації для добавок вітаміну D в дозі 200-400 МО/день є недостатніми для багатьох жінок та їхніх дітей; 2) прийом добавок вітаміну D слід починати за кілька місяців до вагітності; 3) наступні дослідження необхідні для визначення дози добавок вітаміну D.

Повідомлення 2010 року відзначило, що дефіцит вітаміну D присутній у майже 50% вагітних жінок та, в порівнянні з іншими, афро-американки  мають вищий ризик. Дослідники описали ефект від дефіциту вітаміну D у матерів та немовлят, спираючись на концентрацію вітаміну D в сироватці. При  вираженому дефіциті вітаміну D у матерів (встановлений як менший 10 нг/мл) зростає ризик прееклампсії, порушення поглинання кальцію, остеопороз, слабке набирання ваги, міопатія, високий рівень гормонів паращитовидної залози, в свою чергу, в новонароджених – малість  для гестаційного віку, гіпокальціємія з можливими судомами, серцева недостатність, пошкоджена зубна емаль, збільшене тім’ячко, вроджений рахіт та рахіт у немовлят на грудному вигодовуванні. Концентрація в сироватці 11-32 нг/мл вважається недостатньою, в матерів спостерігали остеопороз, субклінічну міопатію, а в новонароджених спостерігалась гіпокальціемія, зниженням мінеральної активності кісток та рахіт при годуванні грудьми. Не було несприятливого впливу на маму чи немовля при концентрації вітаміну в межах 32-100 нг/мл, але рівні менші 100 нг/мл могли викликати гіперкальціємію у матерів та підвищення рівня втрати кальцію з сечею, а в новонароджених –   гіперкальціємію.

Надлишок вітаміну D та результати вагітності у людини.

Хоча надлишок вітаміну D може викликати гіперкальціємію та відкладання кальцію в м’яких тканинах, особливо у дітей, деякі дослідники припустили, що рідкі випадки виникнення цього стану припускають перебільшення такого ризику. Повідомлення щодо 27 дітей з високим рівнем впливу в пренатальному періоді вітаміну D не виявило будь які асоційовані вроджені аномалії аж до 16 років. Окреме повідомлення оцінило 36 дітей, чиї матері випадково застосували молоко, в якому доза добавок була в  100-600 разів вищою від рекомендованої дієтичної норми споживання вітаміну D. Не було ознак підвищення несприятливого результату вагітності, хоча 3 дітей мали не пов’язані вроджені аномалії. Більше половини дітей мали підвищену концентрацію вітаміну в сироватці, але всі – нормальну концентрацію кальцію.

В іншому повідомленні описано вагітну жінку з нечутливістю до кальцитріолу, яка лікувалася масивними дозами цього вітаміну. При народженні концентрація кальцитріолу в сироватці пуповини становила 470 пг/мл (норма – 19 пг/мл). Немовля мало гіперкальціємію протягом 2 днів, але розвиток дитини був нормальним.

Наявна оцінка токсичної дози вітамінів D була заснована на неточних та важких для інтерпретації даних 1930 років. Ці дослідження припустили, що інтоксикація вітаміном D буде присутня,  якщо щоденні дози 4000-6300 МО вітамінів D будуть прийматися протягом декількох місяців. Більш нові дослідження припустили, що ці обмеження можуть бути невідповідно низькими.

Потреба немовлят у вітаміні D в нормі забезпечується грудним молоком, хоча деякі дослідники рекомендують добавки протягом зимових місяців, а інші повідомили, що щоденна норма споживання добавок нижче 600 МО/день може бути не адекватною для збереження нормальної концентрації вітаміну D у дорослому віці з мінімальним впливом сонця.

Дані від арабських та південно азійських жінок виявили, що гіповітаміноз D був поширеним  влітку виключно у немовлят на грудному вигодовуванні та їхніх матерів через низьке споживання та обмежений вплив сонячних променів.

Проспективне дослідження 2013 року не виявило, щоб добавки вітаміну D протягом вагітності, навіть у жінок, які мали дефіцитну концентрацію, мали істотну асоціацію з вмістом мінералів у кістках у дітей  в період пізнього дитинства.

Дослідження щодо впливу ожиріння у жінок на трансфер 25-гідроксивітаміну D до плоду виявило, що організм жінки з ожирінням транспортує істотно менше 25-гідроксивітаміну D до нащадків, ніж жінка без ожиріння, незважаючи на наявність достатньої та адекватної концентрації 25-гідроксивітаміну D в сироватці.

Мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень щодо  добавок вітаміну D протягом вагітності виявив асоціацію між підвищеним рівнем циркулюючого 25-гідроксивітаміну D, вагою немовлят при народженні та ростом. Дозування та тривалість прийому добавок вітаміну D сильно відрізнялися в основних дослідженнях. Шкідливого впливу від добавок не було замічено. Не виявлено покращення в частоті прееклампсії, гестаційного діабету, передчасних пологів, малості для гестаційного віку або кесаревого розтину при вживанні добавок вітаміну D.

Через ефект підвищення рівню кальцію вітамін D підозрювався у сприянні патогенезу синдрому надклапанного стенозу аорти, який часто асоціюється з ідіопатичною гіперкальціємією у новонароджених. Для цього рідкісного стану характерні також обличчя ельфа, затримка розумового та фізичного розвитку, косоокість, дефекти емалі, краніосиностоз, пахова кила,  крипторхізм у чоловічої статі та ранній розвитком вторинних статевих ознак у жінок. Зараз вже відомо, що описані вище ознаки є симптомокомплексом генетичного синдрому Вільямса (Williams syndrome (WS) і не викликані вітаміном D.

Дуже високі дози вітаміну D використовувалися для лікування гіпопаратиреозу в жінок протягом вагітності. У двох дослідженнях 15 матерів лікували середніми дозами  107000 МО /день протягом вагітності для підтримання рівнів кальцію в організмі в нормальних межах. Всі 27 дітей народилися здоровими і були здоровими при наступних обстеженнях до 16 років. Кальцитріол застосувався в дозі ≤3 мкг/день для лікування інших матерів з гіпопаратиреозом. Висока доза була необхідна в другій половині вагітності, щоб уникнути гіпокальціємії. Не спостерігали несприятливих наслідків у немовлят. В схожому випадку мати отримала дозу 100000 МО/день протягом вагітності і теж народила здорову доношену дитину. На противагу цьому, у 1965 році дослідження випадок-контроль описало жінку, яка отримала дозу 600000 МО/день вітаміну D та 40000 МО/день вітаміну А протягом одного місяця на ранніх строках вагітності. Дитина мала ваду сечостатевої  системи, але це, швидше за, було викликано введенням надлишкових доз вітаміну А.

Запобігання прееклампсії.

Є зворотній зв’язок між концентрацією 25-гідроксивітаміну D в материнській сироватці та ризиком прееклампсії. Темношкірі жінки мають вищий ризик розвитку прееклампсії та вищий рівень прееклампсії у порівнянні із світлошкірими жінками, що припускає асоціацію дефіциту вітаміну D з темним кольором шкіри. Гіпотеза щодо того, що вітамін D захищає від прееклампсії була підтверджена результатом спостереження, де частота прееклампсії була нижчою протягом літнього періоду при сильнішому сонячному світлі.

Існує теорія, що активна формула вітаміну D регулює транскрипцію та функцію генів, асоційованих з інвазією трофобласту та регулює ангіогенні процеси за допомогою ендотеліального фактору росту (фактор росту ендотелію судин). Дефіцит вітаміну D може посилити запалення судин та понизити їхню пластичність та еластичність. Відповідна концентрація вітаміну D на ранніх строках вагітності може допомогти в підтримці імунологічної толерантності  в цій вагітності.

Прееклампсія асоціюється з оксидативним стресом та ендотеліальною дисфункцією, що призводить до зниження  плацентарної перфузії. Була зроблена спроба модифікації цього патофізіологічного процесу вітаміном D та іншими нутрітивними добавками.

Контрольоване дослідження пізніх 1930 років в Лондоні оцінило більше 5000 жінок,  які отримували мультивітамін, мінеральну добавку та печінку палтуса (900 МО/день вітаміну D). Хоча дослідження не було ні рандомізованим, ні подвійно сліпим, воно показало 20% зменшення кількості пологів до 40 тижнів та 32% зниження частоти прееклампсії. В іншому дослідженні 400 жінок вибірково споживали добавки вітаміну D дозою 1200 МО/день та кальцію 375 мг/день або не отримували лікування. Група, яка отримувала лікування добавками мала істотно нижчий тиск крові, але не було різниці в частоті прееклампсії.

В 2007 році дослідження виявило, що дефіцит вітаміну D менш, ніж на 22 тижні вагітності був незалежним фактором ризику розвитку прееклампсії. Концентрація 25-гідроксивітаміну D була на 15% нижчою у жінок, в яких в подальшому виявляли цей стан. На відміну від цього, проспективне дослідження в групі більш, ніж 1700 жінок не виявило, що дієта з вищою дозою ніж 400 МО вітаміну D понижує частоту прееклампсії.

Мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень  у вагітних жінок, які отримували добавки вітаміну D не виявив зниження прееклампсії, незважаючи на підвищення концентрації 25-гідроксивітаміну D в сироватці.

Застосування препарату під час вигодовування:

У щуренят, яких годують самки, що знаходяться на вітамін D дефіцитній дієті, може виникати остеомаляція. Коров’яче молоко містить мало вітаміну D при умові, що корову тримали в приміщенні, але обидва вітами D2 та D3 проникають у молоко, якщо їх давати в період лактації.

Грудне молоко містить вітаміни D-групи пропорційно до їх наявності у материнській плазмі. Вітаміни D2 та D3 проникають у молоко людини скоріше, ніж їхні 25-гідроксильовані метаболіти, хоча одна група дослідників підвела підсумки, що 25-гідроксивітамін D3 (кальцидіол) є вітаміном D-групи з найвищим значенням у харчуванні немовлят, яких годують грудьми.

Є повідомлення про новонародженого, якого годували грудьми, з транзиторною безсимптомною гіперкальціємією, асоційованою з прийомом матір’ю вітаміну D2 дозою 100000 МО щоденно. Ефективна доза кальцитріолу може бути нижчою для годуючих матерів через підвищену концентрацію інших кальцій-мобілізуючих гормонів.

Повідомлення про випадки, які брали до уваги матерів з гіпопаратиреозом, описали гіперкальціємію у жінок, що не зменшували дози кальцитріолу протягом лактації.

Рекомендоване споживання.

У листопаді 2010 року огляд підкомісії ради з харчування інституту національних академій медицини рекомендував дозу дієтичного споживання 15 мкг (600 МО) /день вітаміну D для вагітних та годуючих жінок, втричі вищу від раніше рекомендованих доз. Критичні зауваження про те, що ця кількість була необґрунтовано низькою, базувались на даних, що світлошкірі люди, які отримували вплив від піку сонячного світла протягом 10-15 хвилин на все тіло, будуть генерувати та виділяли до 20000 МО вітаміну D3 в циркуляцію організму.

Жінки з гіпопаратиреозом, вродженим або після хірургічного втручання на щитоподібній залозі, з великою вірогідністю можуть мати інші потреби в добавках кальцитріолу протягом вагітності та лактації, коли тканини плаценти та молочної залози виробляють пептид, зв’язаний з паратгормоном. Попереднє дослідження припустило, що у жінок з обмеженим впливом сонця споживання дози 400 МО/день вітаміну D3 не підтримує в організмі концентрацій 25-гідроксивітаміну D та надасть лише дуже обмежену кількість вітаміну D дитині з молоком. Споживання матерями дози 6400 МО/день вітаміну D піднімає концентрацію циркулюючого 25-гідроксивітаміну D у матері та новонародженого на грудному вигодовуванні без несприятливих наслідків.

Рандомізоване клінічне дослідження щодо добавок вітаміну D протягом вагітності дозою 4000 проти 2000 МО не показало будь якої різниці результатів вагітностей між цими групами. Підвищення концентрації 25-гідроксивітаміну D у сироватці матері спостерігалось в обох групах, але не різнилося між групами, хоча рівень в новонароджених зростав більше  в групі матерів, які приймали 4000 МО/день. Не було випадків гіперкальціємії або гіперкальціурії в жодній з груп. Хоча не було різниці між групами в частоті  передчасних пологів, ці випадки та інфекції негативно асоціювалися з концентрацією 25-гідроксивітаміну D в сироватці матері.

Вітамін проникає в грудне молоко в обмеженій кількості. Існує прямий зв’язок між рівнем вітаміну в сироватці матері та грудному молоці. Постійний прийом матір’ю великих доз може призвести до більшої, ніж в нормі активності вітаміну D у молоці і як результат, до гіперкальціємії у немовлят. У годуючих жінок, які не отримували добавок, виникає питання, чи молоко містить достатній рівень вітаміну D для захисту немовляти від дефіциту вітаміну D. Декілька досліджень підтримали потребу у застосуванні добавок немовлятам протягом годування грудьми. Інші дослідники підвели підсумки, що застосування добавок не потрібне, якщо запас вітаміну D у матері є адекватним.

Дослідження, опубліковане в 1977 році визначило високі рівні метаболіту вітаміну D у водяній фазі молока. Хоча два інші дослідження підтвердили ці знахідки, висновки були прямо протилежними до попередніх вимірювань та дискутувались. Аргумент, що молоко людини має низький вміст вітаміну D підтвердився клінічними дослідженнями при індукуванні рахіту та пониженні рівня мінералізації кісток у грудничків. Більше того, одне дослідження виміряло рівень активності вітаміну D в молоці жінки та не спромоглося виявити будь які докази істотної активності водорозчинних метаболітів вітаміну D. Активність вітаміну D у молоці становила 40-50 МО/л, 90 % чого становили жиророзчинні компоненти.

У 2008 році американська академія комітету педіатрів щодо харчування рекомендувала всім немовлятам та дітям, включаючи підлітків, призначати мінімальну щоденну дозу вітаміну D – 400 МО, починаючи одразу після народження, змінюючи свої попередні рекомендації щодо мінімуму щоденного споживання добавок вітаміну D дозою 200 МО/день. Рекомендація від 2010 року для дітей та дорослих – 600 МО/день.

Комітет з нутриціології американської академії педіатрії  рекомендує добавки вітаміну D для немовлят, які годуються грудним молоком, якщо нутрітивний статус матері є дефіцитним або якщо немовля не має достатнього впливу сонячного світла. Другий комітет американської академії педіатрії характеризує вітамін D як сумісний з грудним вигодовуванням, але  рекомендує контролювати рівень кальцію в сироватці немовлят, якщо мама отримує фармакологічні дози.

Американська академія педіатрії та інші дослідники рекомендують контролювати  концентрацію кальцію в сироватці немовлят на грудному вигодовуванні, якщо матері отримують фармакологічні дози вітаміну D. Вміст кальцію в сечі не є точним індикатором надлишкового споживання вітаміну D.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

У жінок.

В одному дослідженні у щурів кальцитріол не впливав несприятливо на фертильність.

Огляд 2014 року щодо можливого зв’язку між статусом вітаміну D та репродукцією у жінок відмітив, що достатній рівень вітаміну D асоціюється з кращим результатом при екстракорпоральному заплідненні, аніж при дефіциті вітаміну D, і тому добавки вітаміну D можуть покращити репродуктивне здоров’я у жінок з  синдромом полікістозних яєчників, також високий статус вітаміну D може захистити від ендометріозу і що добавки вітаміну D  можуть покращити дисменорею.

Дослідження 2014 року показало, що у жінок, які проходять процес ЕКЗ при найвищих концентраціях вітаміну D в організмі (більше 30 нг/мл)  є більша вірогідність завагітніти. Однак, дослідження опубліковане в 2014 році, оцінюючи можливий зв’язок між дефіцитом вітаміну D та ризиком синдрому полікістозних яєчників, не виявило підвищеного ризику синдрому при дефіциті вітаміну D.

У чоловіків.

Огляд 2014 року щодо важливості вітаміну D в репродукції чоловіків замітив, що дефіцит вітаміну D у мишей, щурів та диких кабанів виникає як результат недостатнього руху сперматозоїдів та/або не відповідною їхньою морфологією.

Також описано різноманітні перехресні дослідження, які показують, що чоловіки з дефіцитом вітаміну D або недостатністю мали істотне зниження рухливості сперматозоїдів, аніж чоловіки з достатнім вмістом вітаміну D. Недостатність розглядалась як рівень в сироватці менший за 50 нМ.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 02.12.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.

Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 03.12.2018 р.



Будь-ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Опитування
Хто Ви?
Лікар
Середній медпрацівник
Студент (інтерн)
Вагітна жінка
Родичі вагітної жінки
Зацікавлена особа
Інше


Подивитись результати

Опитування
Ваша оцінка сайту УТІС:
Відмінно
Добре
Задовільно
Погано


Подивитись результати

Опитування
Для чого потрібна інформація?
Для роботи
Для навчання
Для лікування
Для догляду за хворим
З цікавості
Інше


Подивитись результати

Опитування
Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?
Повернусь і буду рекомендувати знайомим
Повернусь, бо потрібна інформація
Зайшов на сайт випадково
Не повернусь, бо не цікаво


Подивитись результати