Група/призначення:

Протисудомний засіб. Покази: епілепсія, в основному petit mal.

Альтернативні назви / синоніми: трідіон.

Діюча речовина: тріметадіон.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини;  ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При вагітності асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад. Ризик вроджених вад перевищує описаний при вживанні інших протисудомних препаратів. Кілька описаних випадків припускають наявність фетального тріметадіонового синдрому вроджених вад. Вважається, що основну роль у виникненні вроджених вад відіграє метаболіт діметадіон.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження у вагітних щурів, які отримували 300 мг/день діметадіону двічі на день на 8-11 днях гестації продемонстрували частоту вроджених вад серця на рівні 74%, мінливість потомства – 40-100%.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Використання тріметадіону в 9 сім’ях асоціювалось з частотою вроджених вад на рівні 69% – 25 вроджених вад серед 36 вагітностей.

Ознаки фетального тріметадіонового синдрому (25 випадків):

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока, проте вплив на немовля невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.02.2016 р.

Група/призначення:

Засіб для неінгаляційного наркозу, барбітурат дуже швидкої дії.

Покази: застосовується як самостійний наркотизуючний засіб (в основному при недовготривалих оперативних втручаннях), а також для ввідного та базисного наркозу. У поєднанні з м’язовими релаксантами та аналгетиками – при проведенні штучної вентиляції легень.

Вважається, що 1-2% вагітних проходять якусь хірургічну процедуру, крім кесаревого розтину.

Альтернативні назви / синоніми: пентотал.

Діюча речовина: тіопентал.

Рекомендації при вагітності: ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин та досвід застосування у людини не припускають зростання частоти вроджених вад. Препарат використовується з 1930 років для індукції загальної анестезії. Призначають при акушерській анестезії, особливо при кесаревому розтині та для індукції анестезії при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій. Тіопентал проникає до плаценти, але затримується в печінці плода і не досягає концентрації в мозку плода, яка б викликала пригнічення.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів виявлено вищу в 10 разів здатність тіопенталу проникати в головний мозок матері, ніж плода, тому не викликає седації у плода при менших дозах. У щурів та мишей не призводить до зростання вроджених вад.

У вагітних кіз, які отримували загальну анестезію тіопенталом спостерігали зниження рівня прогестерону та підвищення рівня кортизолу (гідрокортизону).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Серед 13 плодів з впливом препарату спостерігали наступні результати: 4 самовільні аборти через 1-2 тижні після дії тіопенталу, 6 завмерлих вагітностей, 2 неонатальні загибелі.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) виявив відсутність зростання частоти вроджених вад у дітей 152 жінок, яким призначався тіопентал протягом перших 4 місяців вагітності.

Тіопентал розподіляється в сперматогенному епітелії, яєчках та плаценті. Період напіврозпаду тіопенталу значно вищий у немовлят, які зазнали впливу при кесарському розтині, ніж у дорослих. Також в сироватці немовлят виявлено значно більше незв’язаного тіопенталу, ніж в дорослих. Це може призвести до підвищеної чутливості немовлят до тіопенталу.

Через 90 секунд після введення тіопенталу вагітній відзначали уповільнення серцебиття плода у терміні 30 тижнів, що тривало 105 хвилин після припинення введення препарату.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість тіопенталу проникає до молозива та зрілого грудного молока. В двох групах з 8 пацієнток визначили концентрацію тіопенталу в молоці та молозиві після індукції анестезії – 5,4 та 5,0 мг/кг, відповідно, яку вимірювали в перші 36 годин після оперативного втручання. Співвідношення молоко:плазма становило менше, ніж 1,0 в обох групах. Низькі концентрації тіопенталу в молоці не здаються токсичними для немовляти.

Американська академія педіатрії класифікує тіопентал як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Проводилось дослідження з порівняння тіопенталу та пропофолу (засіб для загальної анестезії) при використанні у якості анестезії при підборі ооцитів для внутрішньоцитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда. 47 жінок отримали пропофол та 43 – тіопентал. В двох групах не виявили суттєвої різниці в якості ооцитів, успішній вагітності, концентрації β-ХГЛ.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.02.2016 р.

Група/призначення:

Психолептичний засіб, тіоксантеновий антипсихотичний препарат.

Покази: початкове лікування гострих психозів, маніакальних станів і хронічних психозів у фазі загострення.

Має властивості, подібні до хлорпромазину (нейролептик).

Альтернативні назви / синоніми:  клопіксол, акуфаза.

Діюча речовина:  зуклопентиксол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; відсутні доречні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Зуклопентиксол не призводить до зростання частоти вроджених вад у щурів та кролів. Відсутня інформація про застосування при вагітності у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з канадською інструкцією до препарату він не викликає зростання частоти вроджених вад у щурів та кролів, але спостерігали зростання частоти мертвонароджень і затримки розвитку у щурів. При цьому дози не повідомляються. Плацентарний трансфер зареєстровано у мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутня інформація про використання у людини при вагітності.

У 2011 році FDA оновило інформацію в інструкції до всіх антипсихотичних препаратів щодо прийому при вагітності, підкресливши ризик виникнення неонатальних ускладнень при прийомі в ІІІ триместрі. Зазначили ускладнення, такі як екстрапірамідні порушення, що виникають в результаті дофамінової блокади та седації, труднощі з диханням та годуванням, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA класифікує ці ефекти як симптоми відміни, але вони також можуть свідчити про токсичність від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть самостійно зникнути або вимагати стаціонарного лікування.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Зуклопентиксол проникає в грудне молоко. Повідомляється про 6 жінок, які приймали зуклопентиксол в період 3-10 місяців після пологів. Підрахували співвідношення молоко:сироватка – 0,29. Материнська доза становила 72 мг (внутрім’язове депо) кожні 2 тижні в однієї пацієнтки та 4-50 мг/день перорально в інших 5 жінок. У всіх випадках концентрація препарату в молоці склала <4 нг/мл з найвищим рівнем у жінки, яка отримувала препарат внутрішньом’язево. Автори підрахували, що якщо немовля отримує грудне молоко 600 мл/день, воно отримає зуклопентиксолу 0,5-5 мкг/день. В жодного новонародженого не відзнаічали седації або інших несприятливих наслідків.

При дослідженні у 1988 році також вимірювали концентрацію препарату в грудному молоці жінки, яка отримувала лікування від післяпологового психозу через 2 тижні після перших пологів. Мама приймала перорально 24 мг/день 4 дні, далі – 14 мг/день. Зразки молока та плазми обстежували на 2, 3, 6 та 8 дні терапії. Середня концентрація препарату в молоці на фоні дози 24 мг/день становила 20 нг/мл (співвідношення молоко:плазма 0,71-2,20), при дозі 14 мг/день – 5 мг/мл (0,24-0,66). Несприятливих наслідків не спостерігали.

Хоча в 7 немовлят, які зазанали впливу зуклопентиксолу з грудним молоком, не спостерігали несприятливих ефектів, довготривалі наслідки такого впливу не вивчались. Слід з обережністю підходити до грудного вигодовування, особливо при тривалому прийомі зуклопентиксолу.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Повідомляється про спонтанну еякуляцію у 22 річного чоловіка, який приймав переривчасто зуклопентиксол та сульпірид (нейролептик).

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 18.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.02.2016 р.

Група/призначення:

Симпатометик, анорексант. Фармакологічна активність подібна до  амфетаміну.

Альтернативні назви / синоніми:

Дірексан, фенметразин, прелюдин.

Діюча речовина: фендіметразин.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Немає показів при вагітності для прийому фендіметразину, в тому числі і для контролю ваги. Препарат заборонений при вагітності, особливо  в І триместрі. Втрата ваги також не рекомендована при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутня інформація. Невідомо, чи препарат проникає до плаценти, його молекулярна вага це припускає, проте гідрофільна природа препарату обмежить проникнення до плода.

Фенметразин, метаболіт фендіметразину, також є анорексичним препаратом. Прийом фенметразину між 3 та 12 тижнями вагітності виявлено в 4 клінічних описах вроджених вад.  В більшості випадків мова йшла про аномалії внутрішніх органів.  Інші повідомлення з охопленням понад 600 жінок, які приймали фенметразин при вагітності, не виявило зростання частоти вроджених вад у їхніх дітей.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага препарату припускає проникнення його в грудне молоко. Якщо мама приймає фендіметразин, грудне вигодовування протипоказане через можливу стимуляцію центральної нервової системи та інші несприятливі наслідки.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.02.2016 р.

Група/призначення:

Фенілпіперазиновий антидепресант з активністю до серотоніну 2, інгібує зворотне захоплення серотоніну. Структурно подібний до тразодону (антидепресант).

Покази: депресія, передменструальний синдром.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: нефазодон.

Рекомендації при вагітності:

 Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

 Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Спираючись на дані від експериментальних тварин та невеликий досвід застосування у людини, не очікується зростання частоти вроджених вад при вживанні нефазодону при вагітності. Проте дослідження щодо тривалого впливу не проводились.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з результатами тератологічних досліджень, зазначених в інструкції до препарату, нефазодон не викликає зростання частоти вроджених вад у щурів та кролів при материнській дозі до 300 та 200 мг/кг/день, відповідно. Ці дози в 6 та 3 рази перевищують рекомендовану для людини. У щурів при дозі, яка в 5 разів перевищує рекомендовану для людини, спостерігали підвищення частоти загибелі плодів.

Зниження ваги плодів відмічали при дозах, які більш ніж в 1,3 рази перевищували терапевтичну.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про народження здорових дітей при 2 вагітностях з впливом нефазодону в І триместрі.

Проспективне дослідження 2003 року описує результати 147 вагітностей з впливом нефазодону (N=89) та тразодону в І триместрі (в 52-х випадках протягом вагітності). Результати порівнювали з результатами двох контрольних груп (одна з впливом інших антидепресантів, друга – нетератогенних препаратів). Не виявлено значимої різниці між 3 групами в частоті спонтанних та медичних абортів, мертвонароджень, великих вад, гестаційного віку, ваги при народженні. Серед народжених живими діагностовано 2 (1,6%) великі вади. Ця ж тератологічна служба через рік повідомила про немовля з хворобою Гіршпрунга серед 49 вагітностей з впливом нефазодону.

Мета-аналіз 7 проспективних когортних досліджень (2005 рік) залучив 1774 вагітності для оцінки зв’язку між 7 новими антидепресантами та вродженими вадами. Це були наступні антидепресанти: бупропіон, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, сертралін, тразодон. Ризик вроджених вад не перевищував загально популяційного рівня 1-3%.

Проводилось проспективне когортне дослідження великої групи вагітних з прийомом антидепресантів в І триместрі для з’ясування наявності або відсутності асоціацій з великими вродженими вадами. Це 928 вагітних з бази даних Motherisk та контрольна група з 928 вагітних з аналогічними характеристиками (вік, паління, вживання алкоголю), які не приймали антидепресанти або інші відомі тератогени. Це були наступні антидепресанти: нефазодон (N=39), бупропіон (N=113), циталопрам (N=184), есциталопрам (N=21), флуоксетин (N=61), флувоксамін (N=52), міртазапін (N=68), пароксетин (N=148), сертралін (N=61), тразодон (N=17), венлафаксин (N=154). В групі антидепресантів діагностували 24 (2,5%) великі вроджені вади, а в контрольній – 25 (2,6%). В групі нефазодону виявлена 1 вроджена вада – хвороба Гіршпрунга.

Застосування препарату під час вигодовування:

Нефазодон та його метаболіти проникають в грудне молоко в невеликій кількості. Концентрацію препарату та метаболітів в грудному молоці та плазмі визначали у 2 жінок. Одна з цих жінок приймала нефазодон в дозі 400 мг/день протягом 7 місяців, а обстеження проводилось на 4 тиждень після пологів, інша жінка обстежувалась на 21 тиждень після пологів, лікувалась 6 тижнів із збільшенням дози до 200 мг/день за 6 днів до обстеження. Основні метаболіти нефазодону не виявлялись ні в молоці, ані в плазмі. Підраховано, що немовлята на грудному вигодовуванні отримали 2,2% та 0,4% від материнської дози, скоригованої на вагу, відповідно. Недоношена, народжена на 27 тижні дитина, яка знаходилась виключно на грудному вигодовуванні, зазнала впливу нефазодону (материнська доза 300 мг/день) починаючи з 7 тижня життя ще перебуваючи в стаціонарі. Дитина виписана на 8 тижні, але на 9 знову повернулась до лікарні через летаргію та слабкість. Симптоми зникли через 72 години після припинення грудного вигодовування. Підрахували дозу, яку отримало немовля – 0,45% материнської з корекцією на вагу. Токсичність пов’язали з недоношеністю дитини. У березні 2002 року FDA видало засторогу про випадки загрозливої для життя печінкової недостатності у пацієнтів, що приймають нефазодон. Американська академія педіатрії класифікує нефазодон як препарат з невідомим впливом на немовля, що викликає занепокоєння.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В інструкції до препарату зазначається, що при дослідженні у щурів спостерігали зниження фертильності при введенні доз, які втричі перевищують рекомендовані для людини. Стать тварин не зазначена.

Препарати з альфа-адренергічними властивостями можуть пригнічувати детуменесценцію пеніса уві сні, що подовжує час туменесценції. Таку помірно виражену активність має і нефазодон.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 11.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.02.2016 р.

Група/призначення:

Снодійний, седативний засіб.

Покази: первинні порушення сну (утруднене засинання, нічні та ранні пробудження, хронічне безсоння) та вторинні порушення сну при психічних розладах.

Альтернативні назви / синоніми: імован, есзопіклон, амобан, соннат, zimovane, ximovan, limovan.

Діюча речовина: зопіклон.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Опираючись на дані від експериментальних тварин та обмежений досвід застосування у людини при вживанні зопіклону на ранніх термінах вагітності не очікується зростання ризику вроджених вад. При вагітності краще надавати перевагу більш вивченим снодійним препаратам.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення зопіклону вагітним щурам через шлунковий зонд в дозах до 250 мг/кг/день не призводило до зростання частоти несприятливих наслідків для плодів, хоча введення наприкінці вагітності та при лактації спричиняє зменшення виживання плодів.

Призначення вагітним мавпам препарату в дозі 8 мг/кг/день також не призводило до зростання частоти несприятливих результатів вагітностей.

В інструкції зазначено, що введення зопіклону через шлунковий зонд вагітним щурам та кролям в період органогенезу найвищих доз (250 та 16 мг/кг/день, відповідно) не викликало зростання частоти вроджених вад розвитку.  Коли зопіклон вводили через шлунковий зонд щурам протягом вагітності в дозах до 180 мг/кг/день, відмічали зростання частоти пост-імплантаційних втрат, зменшення ваги та виживання плодів. Найнижча доза, яку використовували при тестуванні склала 60 мг/кг/день, що в 200 раз перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи зопіклон проникає до плаценти, але його молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками, відносно довгий період напіввиведення припускає проникнення до плода. Однак, прискорений метаболізм обмежує вплив на плід.

Тератологічна інформаційна служба повідомила про 40 жінок з впливом зопіклону в І триместрі вагітності без зростання частоти великих вроджених вад.

Інша тератологічної служби повідомляє про 3 новонароджених з вродженими вадами серед 50 вагітностей з впливом зопіклону, з них 30 – в І триместрі. Аномалії включали дефіцит антитрипсину (генетичний розлад), трикуспідальну регургітацію, асиметричні вуха з низькою вагою при народженні. Автори не вважають цю частоту значимо вищою за популяційну.

Англійське дослідження повідомило про 8 вагітностей з впливом зопіклону в І триместрі з народженням здорових дітей.

Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Register) повідомив про 1341 новонародженого від 1318 матерів, які приймали зопіклон (N=692), золпідем (N=603), або залеплон (N=32) – снодійні засоби. 25 немовлят зазнали впливу 2 з цих препаратів. При оцінці результатів для 3 препаратів не виявлено зростання частоти вроджених вад. Жінки, які приймали ці препарати, частіше палили тютюн, приймали бензодіазепіни, антипсихотичні препарати, наркотичні анальгетики, антидепресанти, антиконвульсанти та інші препарати, а також не приймали мультивітамінів чи фолієвої кислоти.

Дослідження, проведене в Британії, оцінювало вплив в І триместрі анксіолітичних та снодійних препаратів за період 1990-2010 років, використавши базу виписаних рецептів, і не виявило зростання ризику великих вроджених вад асоційованих з зопіклоном.

Серед 366 дітей матерів, які отримали рецепти на зопіклон без інших седативних, снодійних препаратів, антидепресантів, антиконвульсантів, співвідношення шансів для будь-якої великої вади було 0,96 (95% ДІ 0,40-2,29), для вродженої вади серця 1,78 (95% ДІ 0,54-5,80), для деформацій кінцівок 0,58 (95% ДІ 0,04-7,65).

Застосування препарату під час вигодовування:

Зопіклон проникає в грудне молоко. Жінка, яка приймала зопіклон в дозі 15 мг/день протягом вагітності народила на 30 тижні двійню. Концентрація препарату в крові пуповини становила 7 мкг/мл, в обох дівчат спостерігали синдром відміни тривалістю 1 тиждень. Діти знаходились на грудному вигодовуванні 2 тижні. Концентрація зопіклону в сироватці немовляти була нижча за рівень визначення у 2 тижні життя. Підраховано, що немовля отримує 3,2% материнської дози. На момент виписки у віці 1,5 місяців життя близнюки були здоровими.

При іншому дослідженні при призначенні жінці в період лактації зопіклону визначили співвідношення молоко:плазма на рівні 0,41-0,80.

Не очікується, що такі малі дози призводять до токсичності  у немовлят, проте відсутня інформація про можливу біоакумуляцію у новонароджених при тривалому впливі препарату.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При введенні самцям щурів зопіклону в дозі до 250 мг/кг/день спостерігали зниження фертильності через зупинку сперматогенезу. Ці зміни виявились частково зворотними, хоча після введення дози 250 мг/кг/день протягом 6 тижнів не у всіх тварин  зафіксували відновлення фертильності.

Інформація про вплив на фертильність у людини відсутня.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.02.2016 р.

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст, протикашльовий засіб. Хімічно близький до іншого наркотичного анальгетику кодеїну. Метаболізується до гідроморфону (наркотичний анальгетик).

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфіноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми: гідрокодону бітартрат.

Діюча речовина: гідрокодон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

 Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Як і з іншими наркотичними анальгетиками при тривалому використанні та вживанні перед пологами може виникати синдром відміни або пригнічення дихання у новонародженого. У хом’яків при введенні високих доз порушується розвиток плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При введенні при вагітності хом’якам дози, яка в 100 разів перевищує рекомендовану для людини, спостерігали зростання частоти краніошизу (3,4%). Препарат вводили підшкірно в дозі 102 мг/кг в період органогенезу центральної нервової системи. У щурів описали непряму токсичність внаслідок зниження харчування та седації від опіоїдів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, у 12 випадках приймався гідрокодон в І триместрі, в 60 – в будь-який період вагітності. Не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 332 новонароджених з  впливом гідрокодону в І триместрі вагітності. Зареєстровано 24 (7,2%) великі вроджені вади при очікуваних 14. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 5/3 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія. Загальна кількість вад наводить на думку про асоціацію, але слід врахувати інші фактори, а саме: материнське захворювання, одночасне вживання інших препаратів.

У 1996 році повідомлено результати досліджень з порівняння використання оксикодону (N=78; наркотичний анальгетик) та гідрокодону (N=40) в І триместрі для зняття післяопераційного болю, інших видів болю, лікування інфекції верхніх дихальних шляхів та групи вагітних з подібними станами, де призначили кодеїн. Вроджені вади виявили у 6 немовлят (5,1%) з групи оксикодону та гідрокодону (співвідношення шансів 2,61, 95% ДІ 0,6-11,5, р=0,13).

Серед дітей 40 жінок, які звернулись до тератологічної інформаційної служби через прийом гідрокодону в І триместрі, не виявлено підвищення частоти вроджених вад.

Американське національне дослідження щодо профілактики вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) повідомило про зростання частоти стенозу клапану легеневої артерії, розщілини піднебіння та гастрошизу при вживанні жінками гідрокодону в І триместрі. Ризик визначено на основі невеликої кількості випадків. Обмеженням цього дослідження є збір інформації від матерів через 3 роки, що могло призвести до помилок.

Застосування препарату під час вигодовування:

Гідрокодон проникає в грудне молоко. При вивченні зразків у 2 пар мати-дитина визначено, що немовля отримає 3-4% материнської дози препарату. Надалі до дослідження залучили 30 жінок, в яких виявили дозу, отриману немовлям – 0,1-9,9%. Повідомляється про ослаблену дитину мама якої приймала 20 мг гідрокодону кожні 4 години.  Стан дитини покращився зі зменшенням дози препарату до 10 мг. В іншому випадку спостерігали пригнічення дихання у немовляти, чия мама приймала гідрокодон та метадон (наркотичний анальгетик). Після введення налоксону (антагоніста) стан дитини покращився.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 18.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.02.2016 р.

Група/призначення:

Протисудомний засіб. Покази: малі епілептичні припадки, складні або атипові судомні напади, юнацькі міоклонічні напади.

Альтернативні назви / синоніми: заронтін, етосукцимід, суклисеп.

Діюча речовина: етосуксимід.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Етосуксимід вважається менш тератогенним, ніж інші протисудомні препарати. Проте поєднання з іншими препаратами підвищує ризик структурних аномалій. Це препарат вибору для лікування petit mal в І триместрі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат спричиняє зростання частоти вроджених вад при тестуванні у вагітних мишей, щурів, хом’яків, кролів. Дефекти включали аномалії скелету, центральної нервової системи, очей, кінцівок.

 Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Етосуксимід проникає до плаценти.

Повідомлення про вживання етосуксиміду при вагітності охоплюють відносно малу кількість випадків, а зовсім невелика кількість описує прийом тільки цього препарату без комбінації з іншими протисудомними.

Повідомляється про наступні вроджені вади розвитку при 10 вагітностях серед 163 з впливом етосуксиміду в комбінації з іншими протисудомними препаратами: персистуючу артеріальну протоку (8 випадків, може і не вважатися вродженою вадою); розщілину губи та або піднебіння (7 випадків); монголоїдний розріз очей, коротку шию, порушену дерматогліфіку, додатковий сосок (1 випадок); гідроцефалію (1 випадок). В одного немовляти спостерігали кровотечу.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 18 новонароджених, які зазнали впливу етосуксиміду в І триместрі вагітності. Не було виявлено великих вроджених вад, при очікуваній одній.

Серед дітей 57 жінок, які приймали етосуксимід при вагітності, не спостерігали зростання частоти вроджених вад, а у 2 немовлят діагностували клишоногість. Повторний аналіз цих даних не виявив зростання частоти вроджених вад при монотерапії етосуксимідом, але зростав при комбінації з фенобарбіталом (протисудомний  засіб).

Як і при вживанні інших антиконвульсантів, при вагітності у немовлят можуть виникати спонтанні кровотечі.

У 8 випадках середня концентрація препарату у матері та плода в пологах становила 40,15 та 35,82 мкг/мл, відповідно, при цьому остання доза препарату приймалась за 4,5-16 годин до пологів. Середнє співвідношення препарату в плода та матері становило 0,97, а період напіврозпаду в 2 немовлят – 32-38 годин. В іншому випадку концентрація препарату в плазмі матері та пуповині становила 240 та 250 ммоль/л, відповідно, а співвідношення – 1.0.

Публікація 1984 року описує 13 новонароджених від 10 матерів з епілепсією, яких порівнювали з відповідними контрольними парами. 11 матерів отримували комбіновану терапію (карбамазепін, клоназепам, фенобарбітал, фенітоїн, примідон, вальпроєва кислота. Великі структурні аномалії виявили у 2 новонароджених: розщілина губи та піднебіння (етосуксимід з фенобарбіталом чи примідоном). Середня кількість малих аномалій була вищою в порівнянні з контрольною групою – 6,2 проти 2,1. У 7 немовлят відзначали седацію та слабке смоктання, 6 з яких також зазнали впливу фенобарбіталу або примідону.  Синдром відміни тривалістю кілька тижнів діагностували у 5 немовлят, 2 з яких також знаходились під впливом фенобарбіталу або примідону.

Реєстр вагітностей з вживанням ламотриджину, заснований виробником у 1997 році, закритий у 2010 році (Lamotrigine Pregnancy Registry) проспективно спостерігав за 9  вагітностями з впливом ламотриджину та етосуксиміду з або без інших антиконвульсантів, з них  8 в І триместрі і оприлюднив наступні результати цих вагітностей: 7 народжених живими без вроджених вад, 1 самовільний викидень. В 1 випадку впливу у ІІ–ІІІ триместрах вроджених вад не виявлено.

Повідомлення 1992 року проаналізувало дані 5 проспективних європейських досліджень із залученням 1379 жінок, які зазнали пренатального впливу антиконвульсантів. При 13 вагітностях приймався тільки етосуксимід і виявлено 1 велику вроджену ваду, в 44 випадках була комбінована терапія (фенобарбітал (5) та вальпроєва кислота (39) з виявленням 5 великих вроджених вад.

Створено реєстр для спостереження за результатами вагітностей, коли антиконвульсанти призначають для лікування епілепсії (http://www.massgeneral.org/aed).

 Застосування препарату під час вигодовування:

Етосуксимід вільно проникає в грудне молоко з досягненням концентрації на рівні плазми. Седація, слабке смоктання, надмірна збудливість тривалістю кілька тижнів описані у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні. Концентрація епосукциміду в немовляти коливається в межах 15-40 мг/л. Концентрація в плазмі дорослих становить 40-100 мг/л.

В той час як американська академія педіатрї класифікує етосуксимід як сумісний з грудним вигодовуванням, робоча група ВООЗ з грудного вигодовування вважає його небезпечним. Остання відзначає високу концентрацію препарату в плазмі новонародженого та повідомлення про несприятливі ефекти у новонароджених. Якщо мати приймає етосуксимід та годує немовля, рекомендується моніторинг стану дитини.

Проте американська академія педіатрії інформує, що висока концентрація препарату у немовлят не пов’язана з материнським вживанням, оскільки у немовлят, що не знаходились на грудному вигодовуванні також виявляли подібну концентрацію препарату.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.02.2016 р.

Група/призначення:

Снодійний засіб. Не належить до бензодіазепінів, але взаємодіє з бензодіазепіновими рецепторами 1-го типу.

Покази: порушення сну у вигляді утрудненого засипання, тільки при важком порушенні.

Альтернативні назви / синоніми:

Анданте, селофен.

Діюча речовина: залеплон.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

 Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з результатів експериментів у тварин, прийом залеплону при вагітності не асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад. Проте при тривалому використанні можлива ембріофетальна токсичність, тому призначення при вагітності слід обмежити коротким терміном (7-10 днів).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату лікування вагітних щурів та кролів дозами, які в 50 разів перевищують рекомендовану для людини, не викликає підвищення ризику вроджених вад, хоча при цьому спостерігали зменшення росту щуренят. Це зниження асоціювалось зі зниженням надбавки ваги самками. Лікування щурів за тиждень до пологів дозою 7 мг/кг/день (втричі перевищує рекомендовану для людини) асоціювалось з мертвонародженням, зменшенням росту та затримкою розвитку новонароджених. При дозі залеплону на рівні половини від терапевтичної не спостерігали несприятливих наслідків.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи залеплон проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає. Проте короткий період напіввиведення (1 година) обмежує кількість препарату, що проникає до плода.

Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Register) повідомив  про 1341 новонародженого від 1318 матерів, які приймали залеплон (N=32), золпідем (N=603), зопіклон (N=692) або – снодійні засоби. 25 немовлят зазнали впливу 2 з цих препаратів. При оцінці результатів для 3 препаратів не виявлено зростання частоти вроджених вад. Жінки, які приймали ці препарати, частіше палили тютюн, приймали бензодіазепіни, антипсихотичні препарати, наркотичні анальгетики, антидепресанти, антиконвульсанти та інші препарати, а також не приймали мультивітамінів чи фолієвої кислоти.

Застосування препарату під час вигодовування:

Призначення залеплону при вагітності асоціюється з досягненням в грудному молоці половини концентрації від материнської плазми. Немовля отримає менш ніж 0,02% материнської дози або менше ніж 0,5 мкг/кг; співвідношення молоко:плазма становить 0,5. Не очікується, що ця невелика доза вплине на немовля, хоча дослідження щодо вивчення такого впливу відсутні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В інструкції до препарату зазначається, що при введенні самкам щурів дози 100 мг/кг/день виникають порушення фертильності та загибель окремих тварин. Ця  доза в 50 разів перевищує рекомендовану для людини. При аналогічних дозах не спостерігали порушень фертильності у самців щурів. Інформація про вплив на фертильність у людини відсутня.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.02.2016 р.

Група/призначення:

Снодійний, седативний засіб. Не належить до бензодіазепінів, але взаємодіє з бензодіазепіновими рецепторами та має деякі властивості бензодіазепінів.

Покази: періодичне та транзиторне безсоння.

Альтернативні назви / синоніми:

Амбіен, івадал,  стілнокс, гіпноген, золсана.

Діюча речовина: золпідем.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча не повідомляється про вроджені вади при призначенні золпідему при вагітності, дані про використання у людини надто обмежені, щоб оцінити вплив препарату на плід. Більше того, відсутні дослідження, які б діагностували малі вади розвитку, а також великі вади з пізньою маніфестацією. Хоча тривале вживання  мамою седативних та снотворних препаратів асоціюється з неонатальним синдромом відміни, такі ознаки не спостерігали у немовляти віком 2 днів, мама якого протягом вагітності приймала високі дози золпідему.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати тератологічних досліджень наводяться в інструкції до препарату та групою японських дослідників. Не виявлено тератогенних ефектів у потомства щурів та кролів, лікованих при вагітності високими дозами золпідему, але при цьому спостерігали залежну від дози токсичність у плодів у вигляді затримки дозрівання (неповна осифікація черепа) при дозах в 25-125 разів вищих від рекомендованої для людини. Не викликала жодних наслідків доза, що в 5 разів перевищувала рекомендовану для людини. У кролів при дозі у 28 разів вищій за терапевтичну відмічали зростання частоти постімплантаційної загибелі плодів та неповну оссифікацію грудини у тих, що вижили на фоні материнської токсичності (зниження прибавки ваги). У кролів доза, в 7 раз вища за рекомендовану для людини, не викликала наслідків.

Пренатальне введення щурам золпідему не спричиняє нейроповедінкові наслідки у дорослих потомків як це спостерігається при застосуванні бензодіазепінів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про трансфер золпідему до плаценти на пізніх термінах вагітності.

У 2007 році повідомили про пологи у 30-річної жінки, яка зловживала золпідемом. У терміні 27 тижнів діагностували вагінальну кровотечу та черевний біль, що розцінили як  відшарування плаценти.  Жінка приймала 10-15 таблеток золпідему на ніч. Через 24 години після госпіталізації у жінки виникли ознаки, подібні до синдрому відміни (знервованість та занепокоєння). Вагітній призначили золпідем в дозі 15 мг/ніч і виписали додому на 7 день. У терміні 35 тижнів виявили багатовіддя, яке зникло до 37 тижня.

На 38 тижні народилась здорова дівчинка вагою 3,9 кг та оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 на 1-й і 5-й хвилинах, відповідно. Ні в матері, ні в немовляти не спостерігали ознак синдрому відміни протягом 48 годин до виписки. Концентрація золпідему в пуповині склала 41 нг/мл. У дорослих пік концентрації в плазмі після дози 5 та 10 мг становить 29-113 нг/мл (в середньому 59 нг/мл) та 58-272 нг/мл (в середньому 121 нг/мл), відповідно.

FDA не отримав жодного повідомлення про несприятливі ефекти у плодів або новонароджених від пренатального впливу золпідему в період його виходу на ринок з грудня 1992 року та до 1996 року.

Когортне дослідження 1998 року використало базу рецептів, виписаних лікарями загальної практики в Англії більш, ніж на 1 з 34 нових препаратів. Інформація отримана шляхом анкетування лікарів через місяць після пологів. Вважається, що у 831 випадку (78%) один з препаратів приймали в І триметрі. Вроджені вади виявили у 14 (2,5%) одноплідних вагітностей серед 557 новонароджених (10 пар близнюків). Крім того, 2 вроджені вади виявили у абортованих плодів. Золпідем приймали в І триместрі при 18 вагітностях з наступними результатами: 2 спонтанні аборти, 6 медичних абортів, 11 нормальних новонароджених (1 двійня). Хоча не було виявлено вроджених вад, дослідження не включало діагностику малих аномалій, також невідомо про великі вади, які пізно діагностуються, оскільки період опитування був обмеженим.

Повідомляється про новонародженого з наступними вродженими вадами, мама якого приймала золпідем в комбінації з флувоксаміном (антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну) та мепробаматом (транквілізатор) протягом перших 5 тижнів вагітності: гідроцефалією, правобічною діафрагмальною килою, агенезією мозолистого тіла.  Інше немовля народилось з гідроцефалією та менінгомієлоцеле, мама котрого приймала золпідем в дозі 100 мг/день на першому місяці вагітності та 700-800 мг/день на другому місяці. Ці повідомлення не встановлюють причинно-наслідкового зв’язку.

Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Register) ідентифікував 61 жінку, яка приймала золпідем в І триместрі. Ці матері входили до групи з 1944 жінок, які приймали в І триместрі снодійні препарати – агоністи рецепторів бензодіазепіну (як бензодіазепіни, так і препарати не бензодіазепінової групи) і народили 1979 дітей.   Дослідження вивчало дію препаратів в цілому без деталізації, зокрема, для золпідему. Наступне дослідження з використанням цих даних повідомило про 1341 новонароджених від 1318 матерів, які приймали золпідем (N=603), зопіклон (N=692) або залеплон (N=32) – снодійні засоби. 25 немовлят зазнали впливу 2 з цих препаратів. При оцінці результатів для 3 препаратів не виявлено зростання частоти вроджених вад. Жінки, які приймали ці препарати, частіше палили тютюн, приймали бензодіазепіни, антипсихотичні препарати, наркотичні анальгетики, антидепресанти, антиконвульсанти та інші препарати, а також не приймали мультивітамінів чи фолієвої кислоти. Автори повідомили про підвищений відносний ризик виникнення вад шлунково-кишкового тракту інших, ніж атрезія та стеноз (5,06, 95% ДІ 1,38-13,0) спираючись на 4 випадки, 2 з яких пов’язані з прийомом тільки золпідему або в комбінації з флупентиксолом (нейролептик). Ще одне оновлення вищезгаданого реєстру з використанням бази виписаних рецептів не виявило підвищеного ризику вроджених вад у 483 немовлят з передбачуваним вживанням в І триместрі та 990 – в ІІ-ІІІ триместрах. Відсутні дані стосовно золпідему окремо.

В іншому дослідженні не виявили вроджених вад у 17 немовлят, які зазнали впливу золпідему в І триместрі. Більшість з цих немовлят також зазнала впливу інших психотропних препаратів.

Когортне популяційне дослідження з використанням бази страхування не виявило різниці в частоті гідроцефалії, аненцефалії, мікроцефалії, менінгомієлоцеле, енцефалоцеле, розщілини хребта у групі 2497 народжених живими, матері яких при вагітності приймали золпідем (535 в І триместрі), при порівнянні з 12485 немовлятами без впливу медикаментів при вагітності.

Проспективне дослідження порівняло 45 новонароджених, які зазнали впливу золпідему при вагітності, з 45 немовлятами без такого впливу. Це було частиною більшого дослідження по вивченню фармакокінетики психотропних препаратів при вагітності. Матері в основній та контрольній групах також приймали інші психотропні препарати, деякі палили, зловживали алкоголем. Всі заперечували прийом заборонених препаратів. У жінок в групі золпідему виявили вищі показники при опитуванні за Беком щодо депресії (Beck Depression Inventory) протягом вагітності в порівнянні з контрольною групою. Частота низької ваги в основній та контрольній групі становила 15,6% та 4,4% відповідно, передчасних пологів 26,7 та 13,3%, відповідно, що не було статистично значимим.

Ретроспективне популяційне дослідження, проведене на Тайвані, використало страхову базу та інформацію про виписані рецепти для з’ясування впливу золпідему на результати вагітностей. Охоплено 100% матерів, які отримали рецепт. Порівнювали 2497 народжених живими, чиї матері приймали золпідем протягом більше, ніж 30 днів під час вагітності з 12485 дітьми, чиї матері не приймали цей препарат. Співвідношення шансів для низької ваги становило: при народженні (1,39, 95% ДІ 1,17-1,64), передчасних пологів (1,49, 95% ДІ 1,28-1,74), малості для гестаційного віку (1,34, 95% ДІ 1,20-1,49), кесаревого розтину (1,74, 95% ДІ 1,59-1,90). Проводилась корекція на материнські фактори: вік, рівень освіти, анемію, прееклампсію/еклампсію, гестаційну гіпертензію. Однак, не було адекватної корекції на вживання інших психотропних препаратів, алкоголю, тютюну, наркотичних речовин, психічних захворювань матері.

Досвід застосування інших снодійних та седативних препаратів свідчить про можливе виникнення у новонародженого ознак синдрому відміни. Щодо золпідему, на даний час такі факти відсутні.

Застосування препарату під час вигодовування:

Спираючись на інформацію, отриману від 5 жінок в період лактації, в грудному молоці виявляється менше, ніж 0,02% призначеної матері дози зі співвідношенням молоко:плазма 0,13. Золпідем можна було виявити тільки у зразках молока, отриманих через 3 години після одноразової пероральної дози. При одноразовій  материнській дозі в 20 мг, дитина отримає 4 мкг (біля 2 мкг/кг). На противагу цьому, еквівалентна доросла доза при цьому дослідженні становила 300 мкг/кг або в 150 разів вище за скореговану на вагу.

Виходячи з таких результатів, американська академія педіатрії класифікує золпідем як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Інструкція до препарату зазначає, що золпідем в дозі 100 мг/кг при введенні самкам щурів викликає нерегулярність циклів та подовження прекоїтального інтервалу. Однак, не виявлено зменшення народжуваності. Дані про вплив на фертильність у людини відсутні.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.02.2016 р.