БУТОРФАНОЛ

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст-антагоніст.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми:

Стадол (буторфанолу тартрат).

Діюча речовина: буторфанол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Буторфанол не підвищує частоти вроджених вад в експериментальних тварин. Досвід застосування у людини перед пологами припускає можливі наслідки у новонародженого включно з синдромом відміни. Стадол в США є загальнодоступним препаратом (generic drug).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не виявлено тератогенного впливу у щурів та кролів при введенні буторфанолу в період органогенезу. Зростання частоти мертвонароджень спостерігали у щурів при введенні підшкірно дози 1 мг/кг (5,9 мг/м²) та у кролів при пероральній дозі 30 мг/кг (360 мг/м²) і 60 мг/кг (720 мг/м²).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В пологах буторфанол швидко проникає через плаценту, викликаючи концентрацію в пуповині на рівні 84% материнської. Симптоми відміни аналогічні описаним при вживанні меперидину.

Призначення 1 мг буторфанолу в комбінації з 25 мг прометазину (фенотіазинова група, блокатор Н₁-рецепторів) внутрішньовенно в пологах асоціювалось з  синусоїдальним ритмом серцевих скорочень у плода. Порушення ритму наступало через 6 хвилин після введення препарату і тривало 58 хвилин. Інших змін з боку серцево-судинної системи не спостерігали. У 1986 році опублікували результати наступного дослідження, яке проводилось для з’ясування частоти синусоїдального ритму у плодів. Порівнювали 51 жінку, яка отримувала в пологах буторфанол в дозі 1 мг внутрішньовенно з групою з 55 жінок, яким не проводилась наркотична аналгезія. Синусоїдальний ритм серцевих скорочень спостерігали у 78% (38 з 51) плодів лікованих жінок проти 13% (7 з 55) серед нелікованих.

Буторфанол забезпечує анестезію аналогічну меперидиновій з подібними ж ефектами у новонароджених.

Дослідження 2005 року виявило, що введення самого буторфанолу в дозі 1 мг не забезпечує достатньої аналгезії в пологах.

Опіоїди можуть індукувати пригнічення дихання та нейроповедінкові відхилення у новонароджених в перші дні життя, а буторфанол має всі  властивості цієї групи препаратів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Концентрація буторфанолу в грудному молоці подібна до концентрації в материнській плазмі, але це не призводить до фармакологічно значимих доз у немовляти. Співвідношення молоко:плазма після внутрішньом’язового введення 12 мг чи 8 мг перорально складало 0,7 та 1,9 відповідно. Призначення дози 2 мг внутрішньом’язево та 8 мг перорально 4 рази в день призводить до рівня 4 мкг в добовій кількості молока (1000 мл). Хоча додаткових досліджень не проводилось, така кількість, ймовірно, не є значимою.

Американська академія педіатрії класифікує буторфанол як препарат в цілому сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження in vitro продемонстрували зниження рухливості сперматозоїдів після інкубації протягом 15 хвилин. Клінічне значення цих знахідок невідоме.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.01.2016 р.