Група/призначення:

Антипсихотичний препарат, атиповий; антагоніст моноамінів, який блокує серотонінові 5-HT2a та 5-HT2c та D₂-дофамінові рецептори. Метаболізується до активного метаболіту 9-гідроксирисперидону – паліперидону, який також призначається для лікування шизофренії.

Покази: шизофренія, психотичні стани.

Альтернативні назви / синоніми:  риспердал.

Діюча речовина:  рисперидон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Рисперидон не є тератогеном у тварин, але інші порушення (токсичність) асоціюються з цим препаратом при дозах, подібних до терапевтичних.

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при вагітності у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при вагітності. Проте, при зважанні на користь для матері та ризику для плода, таке призначення може бути необхідним. Враховуючи захворювання, при яких призначається рисперидон, користь для матері, очевидно перевищує ризик для плода.

Жінкам, які приймають атипові антидепресанти, рекомендовано призначати фолієву кислоту в дозі 4 мг/день через неадекватне споживання фолатів та ожиріння.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При одному з досліджень щурам вводили рисперидон перорально в дозі до 2,5 мг/кг до та на ранніх термінах вагітності та 10 мг/день в період органогенезу. При дозі 10 мг/кг спостерігали деяке зменшення ваги плодів, але не виявили тератогенного впливу та порушень фертильності.

Інструкція до препарату повідомляє про результати доклінічних досліджень: відсутність зростання частоти вроджених вад розвитку у потомства щурів та кролів, лікованих рисперидоном в дозі, яка в 6 разів перевищує рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Частота ранньої неонатальної смертності зростала у щурів при всіх дозах (включаючи 1/10 від рекомендованої для людини), можливо, через дефіцит материнського харчування, хоча така інформація не надавалась. Одне дослідження у щурів повідомляє про зростання частоти мертвонароджень при дозах, які становили 1,5 від терапевтичної.

Введення щурам на 6-18 дні гестації рисперидону або сульпіриду (антипсихотичний препарат) призводило до зменшення ваги потомства при народженні в порівнянні з контрольною групою.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи рисперидон проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Велике постмаркетингове дослідження із залученням 7684 жінок, лікованих рисперидоном, повідомляє про наступні результати 10 вагітностей 9 жінок: 3 медичні аборти, 7 народжених живими. Вроджених вад не виявлено.

Виробник препарату повідомляє неопубліковану інформацію про агенезію мозолистого тіла у дитини, яка зазнала пренатального впливу рисперидону. Зв’язок між препаратом та вродженою вадою невідомий.

Коротке повідомлення 2002 року описує результати вагітностей 2 жінок з шизофренією. Обидві жінки народили здорових дітей: хлопчика вагою 2,36 кг та дівчину вагою 2,64 кг. Матері продовжили приймати рисперидон в період лактації. Діти були здоровими у віці 9 місяців та 1 року, відповідно.

36-річна вагітна лікувалась різними препаратами від шизофренії, рисперидон приймала у терміні 6-7 тижнів вагітності в дозі 4 мг/день. Інші препарати були наступними (в дужках доза та тижні вагітності): міртазапін (тетрациклічний антидепресант; 30 мг, 1-5), тіоридазин (антипсихотичний препарат; 300 мг, 1-5), діазепам (транквілізатор; 10 мг, 4-5), гідроксизин (транквілізатор; 12,5 мг, 4-7), кломіпрамін (трициклічний антидепресант та інгібітор зворотного захоплення серотоніну; 150 мг, 6-7), флувоксамін (антидепресант, інгібітор зворотного захоплення серотоніну; 100 мг, 8-21), алпразолам (транквілізатор; 0,5 мг, 8-21), кветіапін (антипсихотичний препарат; 500-600 мг, 8-37), карбамазепін (протисудомний препарат; 600 мг, 8-21), галоперидол (антипсихотичний препарат; 10 мг, 31-36). Жінка народила здорову дівчинку вагою 3 кг з оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 балів на 1 та 5 хвилинах відповідно та нормальним розвитком у віці 4 місяців.

Американська академія педіатрії, порівнюючи препарати для лікування шизофренії при вагітності класифікує рисперидон серед антипсихотиків, високо потенційних щодо розвитку екстрапірамідних наслідків (гостра дистонія, акатізія*, паркінсонізм, пізня дискінезія).

Тератологічна інформаційна служба повідомляє про 1 випадок крипторхізму серед 6 вагітностей з впливом рисперидону в І триместрі.

Здорова доношена, але мала для гестаційного віку дівчинка народилась у матері, яка приймала рисперидон тривалої дії (25 мг внутрішньом’язово кожні 2 тижні) від 4 до 20 тижнів. Мати з хронічною шизофренією була повторно госпіталізована у 38 тижнів через рецидив психозу, викликаний медикаментами, ускладнений поганим харчуванням та анемією. Індекс маси тіла матері становив 21,2, вага дитини – 2900 грам, ріст 51 см. У віці 2 років відзначали невелику затримку моторного розвитку, а у віці 2,5 років відхилень не виявляли.

Інша дівчинка народилась у матері з хронічною шизофренією, яка приймала ін’єкційний рисперидон тривалої дії (25 мг кожні 2 тижні) протягом вагітності. Дитина народилась у 38 тижнів через передчасний розрив оболонок. При спостереженні протягом 8 місяців порушень розвитку не виявлено.

Повідомляється про народження здорової дитини у матері, яка приймала рисперидону 3 мг/день та біпериден (протипаркінсонічний засіб) перед заплідненням і далі протягом вагітності тільки рисперидон. Дозу рисперидону знизили у ІІІ триместрі до 1 мг/день, потім до 0,5 мг/день перед пологами. У віці 3 місяців дитина розвивалась нормально.

До бази даних виробника (Benefit Risk Management Worldwide Safety database) надійшла інформація про 713 випадків впливу рисперидону при вагітності за період від 1993 року, коли препарат вийшов на ринок, до 2004 року. Дані часто не містили інформації про дозу та тривалість впливу, прийом матерями інших препаратів та алкоголю, результати вагітностей. Результати відомі тільки для 68 вагітностей з 516, за якими проспективно спостерігали: 15 медичних переривань (1 випадок атрезії трикуспідального клапану), 9 спонтанних абортів, 1 мертвонароджена дитина через відшарування плаценти (в 21 випадку препарат приймався в І триместрі, 43 народжені живими: 37 немовлят без вроджених вад та неонатальних ускладнень, 2 дітей з великими вродженими вадами: 1) хлопчик у мами з гестаційним діабетом, яка приймала різні препарати, в тому числі клоразепат (транквілізатор) з атрезією стравоходу, гіпоплазією вушної раковини, легкими лицевими дизморфіями; 2) дівчинка, мама якої приймала рисперидон та лорметазепам (бензодіазепін) протягом 1 місяця в І триместрі з агенезією селезінки, абдомінальною гетеротаксією (аномальне розташування торакоабдомінальних органів по право – лівій осі тіла), стенозом легеневої артерії; 4 немовлят без вроджених вад, тривалих ускладнень, але з “перинатальними синдромами”: 1 дитина була під впливом рисперидону, іміпраміну (трициклічний антидепресант), клоназепаму (протисудомний препарат), час від часу алкоголю з наступними ускладеннями: сонливість тривалістю кілька днів, знервованість 10 днів, погане смоктання, відсутня інформація про грудне вигодовування. Вважається, що в дитини був “синдром відміни” як тип пізньої дискінезії, що характерно для пренатального впливу антипсихотичних препаратів; в 3 дітей: обвиття пуповини навколо шиї, недоношеність та недоношеність з еритродермією. Всі 3 випадки були ускладнені палінням, вживанням заборонених препаратів, в 1 випадку рисперидон приймали тільки 1 день.

Доступні 197 ретроспективні повідомлення з наступними результатами: 16 медичних абортів (2 великі вроджені вади), 33 спонтанні переривання (2 з хромосомними аномаліями), 3 мертвонародження, 12 випадків вроджених вад з впливом препарату в різні терміни. Типових вад розвитку не ідентифіковано.

Повідомляється про 37 випадків перинатальних ускладнень внаслідок впливу препарату в ІІІ триместрі, з них в 21 випадку це був синдром відміни (в першу чергу екстрапірамідні симптоми). В більшості випадків діти також зазнали впливу інших психотропних препаратів (антипсихотичних, бензодіазепінів, антидепресантів), які асоціюються з неонатальними ускладненнями. Автори дійшли висновку, що рисперидон не підвищує ризику самовільних переривань та вроджених вад, але може підвищувати ризик неонатальних ускладнень.

Дослідження Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Register) виявило 1 випадок атрезії ануса з легеневою вадою серед 51 проспективно контрольованої вагітності з впливом рисперидону.

Данське рев’ю повідомляє про 22 вроджені вади серед 432 випадків впливу рисперидону в І триместрі (монотерапія або в комбінації з іншими препаратами) – частота 5,1%. Автори дійшли висновку, що ця частота не відрізнялась статистично від загально популяційної.

Повідомляється про злоякісний нейролептичний синдром** у вагітної внаслідок послідовного впливу галоперидолу (антипсихотичний препарат) та рисперидону. Симптоми зникли при переході на оланзапін (антипсихотичний препарат). Жінка народила здорову доношену дитину.

Група дослідників висловила стурбованість щодо виникнення у вагітних незвичних реакцій на рисперидон при перинатальній анестезії. Аналізуючи випадок надмірної гіпотензії при спінальній анестезії для кесаревого розтину, автори припустили, що це може бути результатом альфа-адренергічного антагонізму рисперидону.

Тератологічна інформаційна служба надала результати проспективних спостережень за 49 вагітностями з впливом рисперидону. Частота вроджених вад розвитку в цій групі статистично не відрізнялася від показників контрольної популяції, але при порівнянні з групою впливу інших антипсихотичних препаратів виявлено значне підвищення частоти малої ваги при народженні.

Тератологічна інформаційна служба повідомляє про аналіз ваги новонароджених (37-42 тижні), які зазнали пренатального впливу типових (N=45) та атипових (N=25) антипсихотичних препаратів або медикаментів, які, як вважається, не впливають на вагу при народженні (N=38). Доступні результати для 4 випадків впливу рисперидону (в якості моно- або політерапії іншими не антипсихотичними препаратами). Жодна з 4 дітей не була малою або великою для гестаційного віку. Це дослідження не врахувало інших факторів: ваги матері, зловживання алкоголем, тютюном, забороненими препаратами.

Вивчали плацентарний трансфер рисперидону у 6 вагітних в пологах, які приймали сталу дозу препарату. Продемонстровано неповний плацентарний пасаж препарату та його метаболіту (9-гідроксирисперидону) при порівнянні концентрації останніх в плазмі матері та пуповини. Для рисперидону рівень плацентарного пасажу склав 49,2% (95% ДІ 13,6-84,8). Ці жінки також приймали інші не антипсихотичні психотропні препарати. Всі немовлята з впливом рисперидону народились після 37 тижня вагітності. Повідомляється про 1 випадок малої ваги (<2500 грам), але відсутня інформація про неонатальні ускладнення або потребу в інтенсивній неонатальній допомозі.

Доношене немовля народилось у мами, яка приймала рисперидон в дозі 1 мг/день перші 8 місяців вагітності, далі – 2 мг/день до пологів. Дитина мала велику вагу (4420 грам, 90-95 перцентиль, стать невідома), в пологах – перелом ключиці і жодних інших ускладнень. Розвиток дитини був нормальним у віці 3 місяців.

Незначне зниження показників при нейромоторному тестуванні виявили у 22 немовлят після внутрішньоутробного впливу антипсихотичних препаратів, з них 3 – рисперидону. Невідома інформація про вплив окремих препаратів або захворювання матері, незалежно від лікування.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, підкресливши ризик неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як «синдром відміни», але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Інструкція до препарату повідомляє про проникнення рисперидону до грудного молока у тварин (вид не уточнюється).

Дані від 1 жінки в період лактації, яка регулярно приймала рисперидон, продемонстрували, що за 24 години тільки 4% від скоригованої на вагу материнської дози рисперидону та його основного активного метаболіту 9-гідроксирисперидону проникає до грудного молока.

При іншому дослідженні визначили співвідношення концентрації молоко:плазма у 2-х жінок – <0,5 для обох препаратів. Підраховані дози, отримані немовлятами – 2,3%, 2,8% та 4,7% від материнської скоригованої на вагу.

Визначали концентрацію в плазмі рисперидону та 9-гідроксирисперидону у пари мама-дитина, яка звернулась в зв’язку з післяпологовим психозом. Мама отримувала 2-3 мг/день. Концентрацію в сироватці дитини вимірювали на 6, 10 та 20 дні – 1-10 нг/мл для рисперидону та нижче рівня визначення – 0,1 нг/мл для метаболіту. У дитини, яка зазнала впливу рисперидону від 1 тижня життя до 14 тижнів, не спостерігали неонатальних ускладнень.

Повідомляється про успішне лікування матері рисперидоном в період лактації. В здорової 3-місячної дитини концентрація рисперидону та метаболіту в крові була нижчою за поріг визначення на фоні лікування матері рисперидоном в дозі 1 мг/день. Рисперидон виявлявся в сироватці матері, але не виявлявся в грудному молоці, а метаболіт – як в сироватці, так і в молоці.

Американська академія педіатрії класифікує антипсихотичні препарати, як такі, дія яких на немовля невідома, але викликає занепокоєння.

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при лактації у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Можуть виникати побічні наслідки при лікуванні рисперидоном – гіперпролактинемія та пов’язані з нею галакторея, гінекомастія і сексуальна дисфункція у чоловіків та аменорея чи олігоменорея і неплідність у жінок. У жінок гіперпролактинемія може розвиватися при дуже невеликих дозах (<2 мг/день).

Транзиторну ретроградну еякуляцію вторинну до лікування рисперидоном спостерігали у 51-річного чоловіка, який не скаржився на зниження лібідо, еректильну дисфункцію або аноргазмію. Автори пояснюють цей симптом властивістю рисперидону блокувати альфа-1-адренергічні рецептори.

Доклінічні дослідження у щурів продемонстрували порушення парування у самок і без порушення при лікуванні тільки самців. Цей ефект спостерігали при 1/10 дозі від рекомендованої для людини. У собак при дозі 60% від рекомендованої для людини спостерігали зниження концентрації та рухливості сперми паралельно зі зниженням концентрації тестостерону в сироватці.

Інструкція до препарату повідомляє про часті скарги чоловіків на еректильну дисфункцію, а жінки – на менорагії, сухість піхви, порушення оргазму. У чоловіків рідше виникають порушення еякуляції та оргазму.

В 11-річного хлопчика розвинулись болючі тривалі ерекції на фоні рисперидону в дозі 0,25 мг/день та атомоксетину 40 мг/день (інгібітор зворотного захоплення норадреналну, для лікування синдрому дефіциту уваги), які не зникли при переході з рисперидону на аріпіпразол в дозі 5 мг/день (антипсихотичний препарат). Аріпіпразол відмінили, а через 4 дні також і атомоксетин, але симптоми ще тривали 8 днів. Аріппразол було повторно призначено через 2 тижні в дозі 5 мг/день без повернення симптомів. Автори припустили, що вищенаведені симптоми були результатом блокади альфа-адренергічних рецепторів двома атиповими антипсихотичними препаратами, рівні яких могли підвищитись пригніченням атомоксетину CYP2D6***.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор, антиеметик.

Альтернативні назви / синоніми:

Аллерган, атозил, фарган, фенерган, піпольфен, дипразин, протазин.

Діюча речовина: прометазин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Прометазин в цілому визнаний сумісним з вагітністю. Як і при вживанні інших фенотіазинів можливі дистонічні реакції.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Прометазин не виявився тератогенним  при тестуванні у щурів при дозах до 250 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 114 випадках приймався прометазин в І триместрі. 746 жінок приймали прометазин в будь-якому терміні вагітності. В жодній з груп не виявлено асоціації з вродженими вадами.

Дослідження 1964 року також не виявило асоціації між 165 випадками прийому прометазину в І триместрі та вродженими вадами.

У повідомленні 1971 року зазначається, що значно менше немовлят з вродженими вадами зазнали впливу антиеметиків в І триместрі при порівнянні з контрольною групою. Прометазин був найбільш вживаним антиеметиком.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 1197 новонароджених, які зазнали впливу прометазину в І триместрі вагітності. Зареєстровано 61 (5,1%) велику вроджену ваду при очікуваній 51. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 17/12 вроджені вади серцево-судинної системи, 4/3 полідактилія, 0/1 розщілина хребта, 1/2 орофаціальні розщілини, 1/2 редукційна вада кінцівки, 1/3 гіпоспадія. Тільки щодо вад серцево-судинної системи можна припустити асоціацію, проте слід враховувати вплив інших факторів: материнське захворювання, прийом інших препаратів, випадковість.

Препарат швидко проникає до плаценти при внутрішньовенній дозі і через 1,5 хвилин виявляється в пуповині. Через 15 хвилин досягається однакова концентрація препарату в крові плоду та матері, в плоду вона зберігається протягом 4 годин.

Кілька досліджень вивчали вплив прометазину в пологах. В невеликій групі спостерігали виражену респіраторну депресію. Однак, при 3 великих дослідженнях не виявили індукованої прометазином респіраторної депресії. Серед 33 жінок в пологах 28 отримували або тільки прометазин (1 випадок), або комбінацію меперидину (наркотичний анальгетик) з прометазином чи фенобарбіталом (протисудомний препарат) – 27 пацієнток. У всіх новонароджених спостерігали транзиторні та електроенцефалографічні зміни тривалістю до 3 днів. Тому один з авторів не рекомендує призначати прометазин в пологах.

При одному з досліджень відзначали тахікардію у матерів внаслідок впливу прометазину (в середньому на 30 ударів на хвилину) або прометазину-меперидину (в середньому на 42 удари на хвилину). Максимальний ефект досягався через 15 хвилин після введення препаратів. Частота серцевих скорочень у плодів значно не змінювалась.

Повідомляється про антиеметичні ефекти прометазину в дозі 25 мг та метоклопраміду в дозі 10 мг (стимулятор перистальтики), які призначали після меперидину при дослідженні з охопленням 477 жінок. При порівнянні з плацебо антиеметичні якості обох препаратів були кращими, але в групі лікованих прометазином спостерігали седацію, яка тривала і в післяпологовому періоді. Більше того, в групі прометазину була потреба в більшій кількості меперидину для аналгезії.

У вагітної з недіагностованою феохромоцитомою після введення прометазину спостерігали фетальний шок.

Повідомляється як про зменшення, так і про збільшення скоротливості матки від прометазину.

Повідомляється про суттєве порушення агрегації тромбоцитів у новонародженого і в меншій мірі у матері при призначенні прометазину в пологах. Хоча клінічне значення цього явища невідоме, воно порівняльне до певного стану кровотечі.

Прометазин призначають для лікування водянки плода у випадку резус-конфлікту. 6 пацієнток лікували пероральною дозою 150 мг/день між 26 та 34 тижнями вагітності під час проходження інтраперитонеальних трансфузій. Відомо тільки, що всі діти народились живими. Інші автори також повідомили про подібні успішні наслідки лікування вагітностей з резус-конфліктом. Згідно деяких клініцистів таке лікування потребує до 6,5 мг/кг/день прометазину. Однак, рев’ю 1991 року дійшло висновку, що користь від прометазину при лікуванні резус-конфлікту була маргінальною і це може бути  небезпечним для плода.

Повідомляється про 2 плодів жіночої статі з аненцефалією, матері яких приймали кломіфен для стимуляції вагітності (синтетичний стимулятор овуляції). Одна з цих жінок лікувала токсикоз прометазином.  Не припускається асоціації між прометазином та цією вадою (див. статтю Токсикоз/нудота та блювота вагітності).

У  групі жінок, які приймали прометазин в дозах 125-1750 мг (в середньому 544 мг) народились 32 здорові дитини. 11 спроб суїциду здійснено в І триместрі. При порівнянні дітей, народжених після спроби суїциду з їхніми братами  та сестрами не виявлено зростання частоти вроджених вад та порушень неврологічного розвитку.

Дослідження з охопленням 27 народжених живими, які зазнали пренатального впливу наступної комбінації препаратів: амобарбіталу (барбітурат, снодійний, заспокійливий засіб),  глютетиміду (снодійний препарат) та прометазину, не виявило зростання частоти вроджених вад, але повідомляє про частоту інтелектуальних порушень на рівні 29,6%. На думку авторів подібні наслідки наступили від поєднаного впливу препаратів, бо  окремо кожний з них не дає такі ефекти.

У 2009 році дослідження проекту попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study (NBDPS) виявило ймовірну асоціацію між повідомленнями матерів про прийом прометазину та розщілиною хребта, групою дефектів нервової трубки, дефектом міжпередсердної та міжпередсердної перетинок, але автори відзначили, що ці асоціації могли виникнути випадково. Прометазин визнаний найбільш вживаним антиеметиком серед учасниць NBDPS – 82% виписаних рецептів для лікування токсикозу. Дослідження випадок-контроль у 2012 році від NBDPS не виявило асоціації між прометазином при вагітності та орофаціальними розщілинами, дефектами нервової трубки, гіпоспадією.

У 2005 році до інструкції прометазину додали застереження проти призначення препарату дітям до 2 років через ризик респіраторної депресії.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Молекулярна вага препарату припускає його проникнення в грудне молоко.

Якщо жінка приймає фенотіазинові антигістамінні препарати при лактації, слід моніторити немовля на предмет можливої седації та респіраторної депресії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

 

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.

Група/призначення:

Антипсихотичний препарат. Похідний фенотіазину. Покази: шизофренія; крім того, при нудоті та блювоті вагітних.

Альтернативні назви / синоніми:  стелазин.

Діюча речовина:  трифлуоперазин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При введенні високих доз порушує ембріональний розвиток в експериментальних тварин. Дослідження у людини не припускають зростання частоти вроджених вад або несприятливі результати вагітностей.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Трифлуоперазин призводить до зростання частоти розщілини піднебіння у мишей при дозах 15 мг/мг/день та щурів 50 мг/кг/день. У щурів при дозах, які у 600 разів перевищували рекомендовану для людини спостерігали зростання частоти дефектів центральної нервової та урогентальної систем, зменшення розміру плодів та материнську токсичність. При зменшенні дози наполовину таких ефектів не виявляли. У кролів та мавп не виявляли несприятливих наслідків при дозах, які у 700 та 25 раз перевищували рекомендовану для людини, відповідно.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомляється про ізольовані випадки різних вроджених вад у дітей жінок, які приймали цей препарат окремо або в комбінації з іншими.

Епідеміологічні дослідження повідомляють про ризик вроджених вад у дітей з пренатальним впливом трифлуоперазину на рівні загально популяційного.

У 1962 році канадське управління харчових продуктів та медикаментів (Canadian Food and Drug Directorate) повідомило про 8 випадків вроджених вад розвитку, асоційованих з терапією трифлуоперазином. Цей зв’язок повідомляють виходячи з даних виробника. Так, він інформує про 480 випадків прийому трифлуоперазину (призначався в основному для контролю нудоти та блювоти, здебільшого в І триместрі). Частота вроджених вад склала 1,1%, що не відрізнялось значимо від показника в 1,5% в контрольній групі з 8472 вагітностей без впливу препаратів. У 1962-1963 роках повідомили про 3 випадки вроджених вад: 2 випадки фокомелії: 1) у двох дітей з двійні тетрафокомелія; 2)фокомелія верхніх кінцівок; та вроджена вада серця (транспозиція магістральних судин). В жодному випадку не прослідковується чіткого зв’язку між препаратом та вродженою вадою.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) ідентифікував 42 вагітності з впливом трифлуоперазину в І триместрі. Результати цих вагітностей не припускають зв’язку між препаратом та вродженими вадами, перинатальною смертністю, вагою новонароджених, рівнем IQ у віці 4 років.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками виявлено 29 новонароджених, які зазнали впливу ністатину в І триместрі вагітності. Зареєстровано 1 (3,4%) велику вроджену ваду при очікуваній 1. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/0,5 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія.

Повідомляється про спробу суїциду у терміні 31 тижня вагітності трифлуоперазином та мізопростолом (синтетичний простагландин), що призвело до загибелі плода, як вважається, внаслідок тетанічних скорочень матки від мізопростолу.

Автори рев’ю щодо впливу цього та інших антипсихотичних препаратів при вагітності дійшли висновку, що фенотіазинові антипсихотики з малою ймовірністю призводять до зростання частоти вроджених вад.

Прийом трифлуоперазину в ІІІ триместрі може викликати екстрапрамідні ефекти у немовлят, оскільки препарат швидко проникає до плаценти.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, підкресливши ризик неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як «синдром відміни», але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Трифлуоперазин проникає в грудне молоко. Хоча доступна інформація про менше, ніж 10 випадків, здається, що цей препарат проникає в меншій кількості, ніж 2 інші антипсихотичні препарати галоперидол та хлорпромазин і з меншою ймовірністю впливає на немовля.

Американська академія педіатрії класифікує трифлуоперазин як препарат, вплив якого на немовля невідомий, але викликає занепокоєння.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Фенотіазини асоціюються з гіперпролактинемією, яка може викликати порушення фертильності у жінок та галакторею і сексуальну дисфункцію як у чоловіків, так і у жінок.

Є певні докази від вагітних жінок та досліджень на міометрії щурів того, що трифлуоперазин є релаксантом міометрію можливо, через пряму блокаду кальцієвих каналів або пригнічення кальмодуліну*. Вважається, що препарат пригнічує мобілізацію кальмодуліном кальцію у плаценті. Також в якості інгібітора кальмодуліна трифлуоперазин зменшує рівні андрогену та естрогену в цитозолі** ТМ4 клітин Сертолі та пригнічує регульовану кальцієм та кальмодуліном циклічну нуклеотид фосфодіестеразу, яка є невід’ємним компонентом джгутика сперматозоїда.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.03.2016 р.

Група/призначення:

Антипсихотичний препарат. Це метаболіт мезоридазину (антипсихотичний препарат для лікування шизофренії).

Покази: шизофренія, психози.

Альтернативні назви / синоніми:

Мелерил, ридазин, санапакс, тіорил.

Діюча речовина:  тіоридазин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про застосування у людини; відсутні співставні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

У мишей спостерігали розщілину піднебіння після впливу тіоридазину в період вагітності. Досвід застосування у людини не припускає зростання частоти вроджених вад.

Враховуючи захворювання, при яких призначається тіоридазин, користь для матері, очевидно перевищує ризик для плода. Вагітність у жінок з психічними захворюваннями представляє ризик як для матері, так і для плода, вони повинні отримувати лікування до та під час вагітності згідно з рев’ю 1996 року щодо супроводу психічних захворювань.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тіоридазин призводив до формування розщілини піднебіння у мишей при дозі до 120 мг/кг/день, але таких наслідків не спостерігали у кролів (доза не вказується). Також повідомляється про розщілину піднебіння у 6% плодів щурів після введення матерям 480 мг/кг/день тіоридазину (не наводиться статистичний аналіз).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про вагітність, при якій жінка приймала тіоридазину 25 мг та трифлуоперазину 4 мг в день (антипсихотичний препарат) протягом І триместру. У дитини діагностували вроджену ваду серця: транспозицію магістральних судин, відкрите овальне вікно, інтактна міжшлуночкова перетинка.

На противагу цьому, повідомлення 1983 року інформує про жінку, яка зловживала великими та малими транквілізаторами протягом вагітності, а також приймала 50-100 мг тіоридазину на день. За винятком ознак синдрому відміни, дитина була здоровою з нормальним постнатальним розвитком.

За результатами досліджень австралійського епідеміологічного дослідження щодо впливу тіоридазину в І триместрі та спільного перинатального проекту (Collaborative Perinatal Project) не виявлено асоціації між вродженими вадами та прийомом цього та інших фенотіазинів при вагітності.

Повідомляється про відсутність вроджених вад у 23 дітей, які зазнали пренатального впливу тіоридазину. 20 з цих дітей спостерігали до віку 13 років.

Коротке повідомлення 1993 року повідомляє про 31-річну жінку з депресією, панічним розладом та мігренню, яка приймала різні препарати перші 6 тижнів вагітності. При аутопсії після медичного аборту не виявлено відхилень у плода.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками виявлено 63 новонароджених, які зазнали впливу тіоридазину в І триместрі вагітності. Зареєстровано 2 (3,2%) великі вроджені вади при очікуваних 3. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/1 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, підкресливши ризик неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як “синдром відміни”, але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація.

Відомо, що інші фенотіазини проникають в грудне молоко і можуть бути токсичними для немовлят. Можливим наслідком у немовлят може бути седація.

Американська академія педіатрії не рекомендує тіоридазин при лактації. Однак, подібний препарат мезоридазин, вона класифікує як препарат, вплив якого на немовля невідомий, але викликає занепокоєння.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Фенотіазини асоціюються з гіперпролактинемією, яка може викликати порушення фертильності у жінок та галакторею і сексуальну дисфункцію як у чоловіків, так і у жінок.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.03.2016 р.

Група/призначення:

Антипсихотичний препарат.

Покази: шизофренія, психози.

Це фенотіазиновий транквілізатор, структурно подібний до трифлуоперазину (антипсихотичний препарат) і призначається як антипсихотичний засіб.

Альтернативні назви / синоніми:  наван.

Діюча речовина:  тіотиксен.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин при лікуванні тіотиксеном в період вагітності не очікується зростання ризику вроджених вад. У новонароджених можливі екстрапірамідні явища.

Враховуючи захворювання, при яких призначається тіотиксен, користь для матері, очевидно перевищує ризик для плода. Вагітність у жінок з психічними захворюваннями представляє ризик як для матері, так і для плода, вони повинні отримувати лікування до та під час вагітності згідно з рев’ю 1996 року щодо супроводу психічних захворювань.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тіотиксен не асоціювався із зростанням частоти вроджених вад у щурів, кролів, приматів.

Інформація щодо впливу на плід:

Невідомо, чи тіотиксен проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 38 новонароджених, які зазнали впливу тотиксену в І триместрі вагітності. Зареєстровано 1 (2,6%) велику вроджену ваду при очікуваних 2. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/0,5 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія.

Повідомляється про випадок синдрому “малої лівої товстої кишки” (функціональний стан, що викликає кишкову непрохідність; small left colon syndrome) у новонародженого, мама якого при вагітності приймала тіотиксен разом з іншими фенотіазинами та психотропними препаратами.

Відомо, що вживання фенітіазинів в ІІІ триместрі може призвести до екстрапірамідних явищ у новонароджених.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, наголосивши на ризику неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як “синдром відміни”, але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутній досвід застосування при лактації у людини.

Молекулярна вага тіотиксену припускає його проникнення до грудного молока. Вплив на немовля невідомий.

Відомо, що інші фенотіазини проникають до грудного молока і можуть бути токсичними для немовлят. Можливим наслідком у немовлят може бути седація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Фенотіазини асоціюються з гіперпролактинемією, яка може викликати порушення фертильності у жінок та галактореєю і сексуальною дисфункцією як у чоловіків, так і у жінок.

Повідомляється про пацієнта з пріапізмом* в анамнезі внаслідок прийому різних антипсихотичних препаратів, включно з фенотіазинами, в якого також виникло це ускладнення і при лікуванні тіотиксеном.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.03.2016 р.

Група/призначення:

Антипсихотичний препарат, атиповий, антагоніст дофамінових D2-рецепторів. Також має антидепресивну та проти блювотну дію.

Покази: шизофренія, психози.

Альтернативні назви / синоніми:  еглоніл, догматил.

Діюча речовина:  сульпірид.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при вагітності у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при вагітності. Проте, при зважанні на користь для матері та ризику для плода, таке призначення може бути необхідним. Враховуючи захворювання, при яких призначається сульпірид, користь для матері, очевидно перевищує ризик для плода. Вагітність у жінок з психічними захворюваннями представляє ризик як для матері, так і для плода, вони повинні отримувати лікування до та під час вагітності згідно з рев’ю 1996 року щодо супроводу психічних захворювань.

Жінкам, які приймають атипові антидепресанти, рекомендовано призначати фолієву кислоту в дозі 4 мг/день через неадекватне споживання фолатів та ожиріння.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення сульпіриду інтраперитонеально вагітним щурам на останніх тижнях вагітності в дозі 5 мг/день асоціювалось з гіперпролактиемією у плодів та збільшення ваги і росту. Таке пізнє введення не типове для тератологічних досліджень, а інтрперитонеальне введення не застосовується у людини. Як і очікувалось, через спричинену ним гіперпролактинемію сульпірид асоціюється з пригніченням або порушенням овуляції та лютеїнової функції у щурів, кролів та бабуїнів.

Щуренята, які зазнали пренатального впливу на 6-18 гестаційні дні як сульпіриду (який блокує D2 дофамінові рецептори), так і рисперидону (який блокує дофамінові D2 рецептори та серотонінові 5-HT2a і 5-HT2c рецептори; антипсихотичний препарат) мали меншу вагу при народженні, ніж в контрольній групі.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини при вагітності.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, наголосивши на ризику неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як “синдром відміни”, але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

У щурів в період лактації сульпірид стимулює продукцію грудного молока. В деяких країнах сульпірид призначають для стимуляції лактації через властивість спричиняти гіперпролактинемію. Група дослідників повідомляє про 36 жінок з порушеною лактацією, які отримували сульпірид або плацебо; сульпірид підвищив продукцію молока. Інша група, однак, повідомила, що таке підвищення лактації обмежується раннім післяпологовим періодом, а після 90 днів лактація не підвищувалась, не дивлячись на гіперпролактинемію.

Дослідження у 6 невагітних менструюючих жінок виявило неефективність сульпіриду у виробленні молока, подібно як при лактації.

Американська академія медицини грудного вигодовування не рекомендує призначення стимуляторів лактації через малу кількість досліджень та потенційно несприятливі наслідки.

Сульпірид виявляється в грудному молоці. Відсутня інформація про концентрацію в сироватці новонародженого.

У дослідженні в групі 38 дітей не повідомляється про побічні наслідки.

Американська академія педіатрії класифікує атипові антидепресанти як препарати, дія яких на немовля невідома, але викликає занепокоєння.

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при лактації у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Сульпірид порушує овуляцію у жінок і знижує відповідь гонадотропін-релізинг гормону на естроген. Препарат також пригнічує ріст та продукцію стероїдів невеликих фолікулів яєчника. У вагітних жінок призначення сульпіриду асоціюється із зростанням концентрації бета-ендорфіну в плазмі, що вказує на вплив ендогенних опіоїдів. Цей ефект не спостерігали у невагітних жінок.

У чоловіків сульпірид індукував гіперпролактинемію з подальшим порушенням продукції лютеїнізуючого гормону та імпотенцією. У чоловіків гіперпролактинемія та неплідність зникали після відміни препарату. Також повідомляється про зниження базальної концентрації тестостерону, однак, продукція тестостерону у відповідь на хоріонічний гонадотропін не порушувалась і навіть зростала у чоловіків, які тривало приймали сульпірид. Клінічне значення цих знахідок невідоме.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.03.2016 р.

Група/призначення:

Дібензотіазепіновий антипсихотичний препарат, атиповий, взаємодіє з великою кількістю нейротрансмітерних рецепторів.

Покази: психози, включаючи шизофренію, біполярний розлад, додатковий препарат для лікування великої депресії.

Альтернативні назви / синоніми:

Кветирон, гедонін, кетилепт, нантарид, сероквель.

Діюча речовина:  кветіапін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при вагітності у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при вагітності. Проте, при зважанні на користь для матері та ризику для плода, таке призначення може бути необхідним. Враховуючи захворювання, при яких призначається кветіапін, користь для матері, очевидно перевищує ризик для плода.

Жінкам, які приймають атипові антидепресанти, рекомендовано призначати фолієву кислоту в дозі 4 мг/день через неадекватне споживання фолатів та ожиріння.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату він знижує парування у самок та самців щурів при дозі 50 мг/кг, яка становить 0,6 від максимальної дози для людини. У самок при дозі 10 мг/кг/день спостерігали порушення циклів.

При введенні вагітним щурам та кролям доз до 200 та 100 мгм/кг/день, відповідно, не відзначали зростання частоти вроджених вад. Ці дози становлять 2,4 від максимальної рекомендованої для людини з врахуванням площі поверхні тіла. При цьому в обох видів тварин спостерігали материнську токсичність та зменшення ваги плодів. Неспецифічний маркер токсичності – затримка оссифікації скелету виявлена у плодів щурів та кролів при дозі 50 м/кг/день. При введенні кветіапіну щурам на пізніх термінах вагітності та в період лактації спостерігали зростання загибелі плодів та новонароджених при дозі 150 мг/кг/день, яка втричі вища від максимальної рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи кветіапін проникає до плаценти, але його молекулярна вага, зв’язування з білками (86%) та відносно довгий період напіввиведення (6 годин) припускають трансфер препарату до плода.

При дослідженні у 20 пар мати-дитини співвідношення в крові матері та плода становило 24,1%. Більшість жінок одночасно приймала інші неантипсихотичні психотичні препарати. В жодної дитини не діагностували вродженої вади, результати вагітностей наступні: 1 передчасно народжена дитина (до 37-го тижня), 1 дитина з малою вагою (до 2500 грам), 2 дітей переведені до відділення невідкладної неонатальної допомоги, 2 дітей з кардіоваскулярними ускладненнями, 7 дітей з дихальними розладами.

Фармакокінетику кветіапіну вивчали у жінки, яка приймала кветіапін в дозі 300 мг/день, венлафаксин (75 мг/день) та тразодон (150 мг/день) при вагітності та після пологів (атидепресанти). Концентрація та період напіввиведення кветіапіну змінювались при вимірюванні в кожному триместрі та через 6 місяців після пологів. Провівши різні обстеження, автори дійшли висновку про зниження біоактивності препарату при вагітності. Це узгоджується з гіпотезою про зміни фармакокінетики кветіапіну при вагітності. Тобто, можливою є потреба в коригуванні дози для підтримки еутимічного настрою при вагітності.

Окремі випадки прийому кветіапіну при вагітності.

38-річна жінка з параноїдальною формою шизофренії почала приймати кветіапін в дозі 300 мг/день після невдалого лікування зуклопентиксолом (антипсихотичний препарат). Після значного покращення основного захворювання жінка завагітніла, що діагностували у 17 тижнів, коли вона звернулась з аменореєю. У терміні 20 тижнів дозу знизили до 200 мг/день, через 2 тижні до 150 мг/день. Вона народила здорового хлопчика вагою 3120 грам, довжиною 48 см, оцінкою за шкалою Апгар 9 та 10 на 1 та 5 хвилинах, відповідно. При останньому огляді у віці 6 місяців дитина розвивалась нормально.

Здорова дівчинка вагою 2600 грам народилась після впливу протягом вагітності кветіапіну в дозі 400 мг/день та флувоксаміну в дозі 200 мг/день (антидепресант, інгібітор зворотного захоплення серотоніну). При грудному вигодовуванні вплив препаратів продовжувався, дитина при обстеженні в 3 місяці була здоровою.

Повідомляється про 26-річну жінку, яка протягом вагітності приймала кветіапін в дозі 300-400 мг/день, флуоксетин в дозі 40 мг/день (антидепресант, інгібітор зворотного захоплення серотоніну) та оксикодон в дозі 60 мг/день (наркотичний анальгетик). Вона народила хлопчика у терміні 37 тижнів вагою 3400 грам з ознаками синдрому відміни опіоїдів. Дитину лікували морфіном перорально протягом 3 місяців грудного вигодовування, поки його мама продовжувала приймати кветіапін (400 мг/день) та інші препарати. Хоча вага змінилась з 50 до 25 перцентиля, неврологічний розвиток дитини відповідав нормі у віці 3 місяців. При обстеженні у віці 3 місяців концентрація препарату в сироватці новонародженого становила 1,4 мкг/л; було підраховано, що немовля отримує 0,09% материнської дози з корекцією на вагу.

Описано випадок лікування вагітної кветіапном починаючи з 21 тижня в дозі 400 мг/день, з подальшим збільшенням дози до 1200 мг/день протягом кількох тижнів з повільним зменшенням дози до пологів (39 тижнів). Вона також приймала галоперидол в дозі 15 мг/день (нейролептик, антипсихотичний засіб) протягом кількох тижнів, починаючи з 23 тижнів. У терміні 39 тижнів народився здоровий хлопчик вагою 3400 грам з нормальним розвитком у віці 2,5 місяців.

Після пренатального впливу кветіапіну (300 мг/день), венфлаксину (75 мг/день, антидепресант), тразодону (150 мг/день, антидепресант) протягом вагітності народився здоровий хлопчик із знервованістю тривалістю 4 дні, яка пройшла без лікування. При обстеженні у віці 1 року дитина була здоровою.

31-річна жінка з індексом маси тіла до вагітності 37, яка приймала кветіапін (900 мг/день), фенелзин (105 мг/день, антидепресант, інгібітор моноаміноксидази) та літій (900 мг/день, антипсихотичний засіб) протягом гестації народила хлопчика вагою 4200 грам у терміні 38 тижнів. Літій відмінили перед пологами, які індукували через зниження рухів плода. Немовля вимагало реанімаційних заходів, але на 5 хвилині оцінка за шкалою Апгар покращилась до 9 балів і надалі дитина не потребувала лікування в реанімаційному відділенні. Мати повідомила про посмикування кінцівок у дитини перші 5 тижнів, але у віці 10 тижнів неврологічний розвиток відповідав віковим нормам. І хоча у віці 34 тижнів у плода діагностували макросомію, вага, ріст та окружність голови дитини були на рівні 50 перцентиля у віці 10 тижнів життя.

33-річна жінка з психозом приймала кветіапін (300 мг/день) за 2 тижні до запліднення і протягом вагітності. Дозу знизили до 200 мг/день у 21 тиждень. Надалі дозу знижували на 50 мг/день щотижня, почавши за 4 тижні до грудного вигодовування. На 39 тижні народилась здорова дівчинка 3610 грам з оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 балів на 1 та 5 хвилинах, відповідно. У віці 1 місяця дитина розвивалась нормально.

У 2006 році повідомили про 33-річну жінку з важкою психотичною депресією, яка отримувала кветіапін (400 мг/день) та флувоксамін (200 мг/день). На фоні адекватної терапії наступила вагітність, яка нормально перебігала і закінчилась народженням здорової дівчинки вагою 2600 грам, довжиною 49 см, оцінкою за шкалою Апгар 9 та 10 балів на 1 та 5 хвилинах відповідно. Дитина розвивалась нормально у віці 3 місяців.

Результати популяційних досліджень.

Серія досліджень в Туреччині повідомляє про 17 вагітностей з впливом кветіапіну (самого або в комбінації з іншими препаратами). Результати цих вагітностей наступні: 8 народжених живими, 1 народжена живою дитина з гідроцефалією, 1 мертвонароджена дитина без вад, 2 самовільні викидні І триместру, 5 медичних абортів.

Проводилось когортне дослідження серед пацієнток, які звернулись до тератологічної інформаційної служби. Ідентифіковано 36 вагітностей з впливом кветіапіну в І триместрі. Багато жінок також приймали інші препарати, включаючи антипсихотичні, антидепресанти, бензодіазепіни, літій, антиконвульсанти. При порівнянні з контрольною групою не виявлено статистично значимої різниці в частоті великих вроджених вад: 0,9% проти 1,5% в основній та контрольній групах, відповідно. Результати по окремим препаратам не надавались. Відзначили вищий рівень низької ваги при народженні (10%) в основній групі проти 2% в контрольній. Не повідомлялось про неонатальні ускладнення навіть у дітей з впливом антидепресантів чи бензодіазепінів в ІІІ триместрі. На відміну від середньостатистичних жінок, які потребують антипсихотичної терапії, жінки, охоплені цим дослідженням, мали вищі рівні освіти, соціально-економічного статусу і, ймовірно, були більш мотивовані для отримання пренатальної допомоги.

Інша тератологічна інформаційна служба опублікувала інформацію про 95 завершених вагітностей з прийомом різних атипових антипсихотичних препаратів. Виявлено 9 вагітностей з прийомом кветіапіну без вроджених вад.

Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Register) не виявив аномалій серед 4 вагітностей з проспективним спостереженням через вплив кветіапіну. Оновлені дані з використанням інформації від матерів або бази виписаних рецептів включили інформацію про 75 випадків вживання в І триместрі та 57 в ІІ за період 1996-2011 років. При менш ніж 100 випадках вживання конкретного препарату індивідуальні дані не наводяться. Відносний ризик неонатальної захворюваності для кветіапіну складав 1,98 (95% ДІ 1,04-1,98) на основі 11 випадків.

Данське рев’ю повідомляє про 16 випадків вроджених вад серед 443 випадків дії кветіапіну в І триместрі (сам препарат або в комбінації з іншими) – 3,6%, що статистично не відрізняється від загально популяційної частоти.

Тератологічне інформаційне дослідження повідомило про вагу новонароджених у терміні 37-42 тижнів після впливу типових (N=45) та атипових (N=25) антипсихотичних препаратів або препаратів, які не впливають на вагу (N=38). Серед 4 випадків прийому кветіапну, принаймні, в 3 також приймались інші психотропні препарати. 2 з немовлят були малими для гестаційного віку. Це дослідження не врахувало вплив інших материнських факторів.

Неврологічні дослідження.

Повідомляється про неврологічне тестування 22 новонароджених, які зазнали пренатального впливу антипсихотичних препаратів, з них 5 – кветіапіну. Автори не змогли визначити, чи зниження показників тестування пов’язані з препаратом, чи з материнським захворюванням, незалежно від медикаменту.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, наголосивши на ризику неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як “синдром відміни”, але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Кветіапін проникає в грудне молоко. Інструкція рекомендує уникати грудного вигодовування при терапії кветіапіном, але не надає інформацію про яку токсичність йдеться, якщо вона взагалі існує. Повідомляється про декілька випадків грудного вигодовування на фоні прийому мамою кветіапіну. Так, була виміряна концентрація препарату в грудному молоці через 3 тижні після пологів при прийомі мамою кветіапіну в дозі 200 мг/день протягом вагітності та в післяпологовому періоді протягом 6 годин. Немовля отримує 0,43% материнської дози з корекцією на вагу, якщо воно знаходиться на виключно грудному вигодовуванні. У вищенаведеному випадку дитина почала отримувати грудне молоко з 8 місяців. При обстеженні дитини у віці 4,5 місяців порушень розвитку не виявили.

Зразки молока отримали від 6 жінок у терміні 6,5-18,5 тижнів після народження з різними інтервалами після вживання препарату. При дозі кветіапіну 25-75 мг/день він не виявлявся в грудному молоці (<30 нМ), а підрахована кількість, отримана немовлям, склала <0,01 мг/кг/день. При дозі 100 мг/день концентрація в молоці склала 32 нМ, а немовля також отримувало <0,01 мг/кг/день. При дозі 400 мг/день – 264 нМ та <0,10 мг/кг/день, відповідно. Неврологічна оцінка розвитку здійснювалась у віці 9-18 місяців з наступними результатами: 4 немовлят з нормальним рівнем тестування, 1 – з помірною затримкою розумового розвитку та руховими розладами, 1 – з помірною затримкою розумового розвитку. Результати не корелювали з вживанням препарату.

Одне з рев’ю інформує про відсутність ускладнень при 4 випадках постнатального впливу через грудне вигодовування (але дані представлені тільки в тезах конференції).

Також повідомляється про 9 пар мати-дитина в період лактації. Підраховано, що немовля отримає <0,5% материнської дози з прогнозованою концентрацією в його сироватці <0,6% від такої концентрації у матері. При середній дозі 36,7 мг/день (6,25-100 мг/день) не спостерігали побічних наслідків. Автори підрахували, що навіть, якщо мама приймає 800 мг/день (максимальна терапевтична доза), немовля отримає <0,05 мг/кг/день.

Жодних побічних ефектів не було відзначено мамою та в медичній картці 5-річної дитини при змішаному вигодовуванні (50%), в той час як мама приймала венлафаксин (225 мг/день) та кветіапін (75 мг/день). Ця дитина зазнала пренатального та післяпологового впливу венлафаксину, а тривалість впливу кветіапіну невідома.

Також відсутня інформація про ускладнення у здорових близнюків, мама яких не приймала ліки при вагітності, але в період лактації почала приймати вальпроєву кислоту (протисудомний засіб) протягом перших 3 тижнів з наступним додаванням кветіапну в дозі 200 мг/день та оланзапіну в дозі 15 мг/день (антипсихотичний препарат). Автори підрахували відносну дозу немовляти – менше, ніж 1% материнської для обох антипсихотичних препаратів. При обстеженні у віці 16 місяців діти розвивались нормально.

Американська академія педіатрії класифікує кветіапін як препарат, дія якого на немовля невідома, але викликає занепокоєння.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Кветіапін, можливо, в меншій мірі підвищує концентрацію пролактину, ніж більшість інших атипових антипсихотичних препаратів і тому з меншою ймовірністю викликають порушення менструального циклу, неплідність, інші побічні наслідки.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.02.2016 р.

Група/призначення:

Антипсихотичний препарат, типовий, антагоніст дофамінових рецепторів.

Покази: для подавлення рухових та голосових тиків при синдромі Туретта* у випадку неефективності або непереносимості галоперидолу (антипсихотичний препарат) – дорослі та діти від 12 років.

Альтернативні назви / синоніми: орап.

Діюча речовина: пімозид.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування при вагітності у людини обмежений, дані від експериментальних тварин не припускають ризику вроджених вад. Призначення антипсихотичних препаратів, включно з пімозидом, перед пологами може призводити до екстрапірамідних ефектів (паркінсоноподібних симптомів, акінезії) у новонароджених. Доки не буде накопичено достатньо досвіду найбезпечніше було б уникати призначення пімозиду при вагітності, особливо в І триместрі та перед пологами. Однак, якщо цей препарат підходить пацієнтці, його не слід відміняти з настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення пімозиду вівцям асоціюється із підвищенням рівня пролактину. У риб та щурів пімозид впливає на концентрацію гонадотропіну. При тестуванні у щурів та кролів препарат не виявився тератогенним. У щурів вводили перорально дозу, яка у 8 разів перевищує рекомендовану для людини і  спостерігали зменшення вірогідності вагітностей (пригнічення імплантації) та зростання частоти затримки розвитку плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи пімозид проникає до плаценти, але його молекулярна вага та довгий період напіввиведення (55 годин) припускають трансфер препарату до плода.

У 2006 році повідомили про випадок прийому пімозиду протягом вагітності. 26-річна жінка з діагнозом синдром Туретта з віку 12-13 років лікувалась пімозидом в дозі 1-3 мг/день. У віці 19 років на додаток до тику від синдрому Туретта у жінки з’явились ознаки обесивно-компульсивного розладу. Тому додатково призначено флуоксетин в дозі 20 мг/день (антидепресант, інгібітор зворотного захоплення серотоніну). До 27 тижня вагітності жінка приймала пімозид в дозі 1 мг/день (звичайна підтримуюча доза становить 2-6 мг/день) та флуоксетин, коли припинила вживання останнього. Кесаревий розтин запланували на термін 38 тижнів, а у 36 тижнів відмінили пімозид для запобігання розвитку потенційної токсичності у новонародженого. Однак, через тиждень після відміни пімозиду у пацієнтки почались тривалі важкі тики з різкими рухами та гримасами, які завжди супроводжувались кашльовими тиками. Крім того, проявились виражені симптоми  обесивно-компульсивного  розладу, жінка вирвала собі волосся. В цей період вагітній призначили оксазепам (транквілізатор). Через таку виражену клініку  провели ургентне розродження з народженням здорового хлопчика вагою 2448 грам, оцінкою за шкалою Апгар 7, 8 та 10 балів на 1, 5 та 10 хвилинах, відповідно. Результати фізичного та неврологічного обстеження у віці 3 днів життя були нормальними, так само як і електроенцефалографія. Після пологів мати продовжила приймати пімозид і вирішила відмовитись від грудного вигодовування.

Коротке повідомлення 2009 року інформує про 29-річну жінку, яка протягом вагітності приймала пімозид в дозі 4 мг/день від синдрому Туретта, починаючи з 5 місяця і народила здорову дівчинку.  Через 3 тижні після пологів у мами розвинулась акатізія**, яка зникла при зменшенні дози пімозиду до 2 мг/день. Автори дослідження припустили, що це було пов’язано зі зниженням кліренсу та об’єму розподілу препарату після пологів.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, наголосивши на ризику неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як «синдром відміни», але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про досвід застосування у людини.

Молекулярна вага пімозиду та довгий період напіввиведення (55 годин) припускають трансфер препарату до плода.

Якщо жінка, яка приймає пімозид вирішує годувати дитину, слід спостерігати за немовлям через можливі побічні ефекти, які описані у дорослих, такі як екстрапірамідні (паркінсоно-подібні ефекти, акінезія), седація та закрепи.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Пімозид  асоціюється з імпотенцією та порушенням еякуляції в деяких чоловіків. Ці симптоми можуть виникати внаслідок гіперпролактинемії – відомого побічного наслідку при лікуванні антипсихотичними препаратами. Хоча, відсутня інформація про гіперпролактинемію при прийомі пімозиду. Як відомо, гіперпролактинемія порушує фертильність у жінок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.03.2016 р.

Група/призначення:

Антипсихотичний препарат, атиповий; антагоніст D2-дофамінових та серотонінових 5-НТ2-рецепторів.

Це 9-гідроксирисперидон – активний метаболіт рисперидону.

Покази: шизофренія, психотичні стани.

Альтернативні назви / синоніми:  інвега.

Діюча речовина:  паліперидон.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання паліперидону при вагітності у людини, виходячи з інформації про тестування у тварин не передбачається зростання частоти вроджених вад. Є трохи більше накопичено досвіду про вплив рисперідону при вагітності, метаболітом якого є паліперидон.

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при вагітності у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при вагітності. Проте, при зважанні на користь для матері та ризику для плода, таке призначення може бути необхідним. Враховуючи захворювання, при яких призначається паліперидон, користь для матері, очевидно перевищує ризик для плода.

Жінкам, які приймають атипові антидепресанти, рекомендовано призначати фолієву кислоту в дозі 4 мг/день через неадекватне споживання фолатів та ожиріння.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати доклінічних досліджень, які наводяться в інструкції до препарату та підсумовані FDA, не продемонстрували зростання частоти вроджених вад внаслідок лікування вагітних щурів та кролів дозами, у 8 раз вищими від рекомендованих для людини. При введенні паліперидону на пізніх термінах вагітності та в період лактації відзначали зростання частоти загибелі плодів та новонароджених при дозах до 0,16 мг/кг/день, яка є нижчою від рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

Невідомо, чи паліперидон проникає до плаценти, але його молекулярна вага, помірний рівень зв’язування з білками (74%) та довгий період напіввиведення (23 години) це припускає.

Американська академія педіатрії, порівнюючи препарати для лікування шизофренії при вагітності, відносить рисперидон та паліперидон до антипсихотиків, високо потенційних щодо розвитку екстрапірамідних наслідків (гостра дистонія, акатізія*, паркінсонізм, пізня дискінезія).

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, наголосивши на ризику неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як «синдром відміни», але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про застосування паліперидону при грудному вигодовуванні, однак, відомо, що рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон (паліперидон) проникають в грудне молоко. Тобто, якщо мама приймає рисперидон, в грудному молоці визначається паліперидон.

Американська академія педіатрії класифікує антипсихотичні препарати, як такі, дія яких на немовля невідома, але викликає занепокоєння.

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при лактації у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Повідомляється про транзиторну гіперпролактинемію з або без галактореї у пацієнтів, лікованих паліперидоном. Гіперпролактинемія, в свою чергу, може призводити до порушення менструацій, галактореї, порушення фертильності як у чоловіків, так і у жінок.

Повідомляється про зникнення ретроградної еякуляції при переході від рисперидону до паліперидону (9 мг/день) для лікування 29-річного чоловіка.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.03.2016 р.

Група/призначення:

Антипсихотичний препарат, атиповий.

Належить до групи похідних дібензапіну, куди також входять азенапін, локсапін, клозапін, кветіапін.

Покази: шизофренія, біполярний розлад.

Альтернативні назви / синоніми: зипрекса, сімбакс*.

Діюча речовина:  оланзапін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини; припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Результати експериментів у тварин та обмежений досвід застосування у людини при вагітності не свідчать про зростання частоти вроджених вад від оланзапіну при вагітності. Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при вагітності у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при вагітності. Проте, при зважанні на користь для матері та ризику для плода, таке призначення може бути необхідним. Враховуючи захворювання, при яких призначається оланзапін, користь для матері, очевидно перевищує ризик для плода.

Оланзапін асоціюється з гіперглікемією та вперше виявленим діабетом, тому слід моніторувати рівень глюкози в крові, оскільки нелікований діабет є відомою причиною порушень розвитку.

У Великій Британії та Канаді (в США ні) інструкція до оланзапіну містить засторогу, що ін’єкційне введення може викликати пригнічення дихання та серцевої діяльності.

Жінкам, які приймають атипові антидепресанти, рекомендовано призначати фолієву кислоту в дозі 4 мг/день через неадекватне споживання фолатів та ожиріння.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Плацентарний трансфер препарату продемонстрований в середині та наприкінці вагітності з використанням міченого оланзапіну. В інструкції до препарату повідомляється про доклінічні дослідження у щурів та кролів з дозами до 18 та 30 мг/кг/день, відповідно, без зростання частоти вроджених вад. В обох видів тварин при великих дозах знижувалось виживання плодів, ймовірно, пов’язане з материнською токсичністю. Ці дози були в 9 та 30 разів вищими від рекомендованих для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Дослідження з охопленням 2-х поколінь щурів не повідомляє про значні несприятливі наслідки при дозах, які не викликали токсичності у матері.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Оланзапін має довгий період напіввиведення (в середньому 30 годин, від 21 до 54 годин), високий рівень зв’язування з білками (90%) та альфа-1-глікопротеїном (77%).

При дослідженнях на перфузованій плаценті виявили плацентарний трансфер на рівні 5-14%. Співвідношення в материнській плазмі та крові пуповини підраховували у 13 пар мати-дитина – 72,1% (95% ДІ 46,8-97,5%). Більшість матерів також приймали інші неантипсихотичні психотропні препарати. Результати цих вагітностей наступні: 4 передчасно народжених дітей (<37 тижнів), 4 дітей з низькою вагою (<2500 грам), 1 дитина макросомічна (>4000 грам), 4 лікованих дітей у відділенні інтенсивної терапії.

Виробник препарату створив і підтримує реєстр щодо проспективного та ретроспективного спостереження за вагітностями з впливом оланзапіну (Lilly Worldwide Pharmacovigilance Safety Database).

Повідомляється про 9 вагітностей з впливом оланзапіну при клінічних дослідженнях з наступними результатами: 1 самовільний викидень, 3 медичні аборти, 2 нормальних дітей, 1 неонатальна смерть дитини з кардіоваскулярною вадою (не уточнюється).

У 2000 році розширено базу даних результатів проспективного спостереження за 37 вагітностями з вживанням оланзапіну при клінічних дослідженнях. При 30 з цих вагітностей середня материнська доза становила 12,9 мг/день (5-25 мг/день). Повідомляється про наступні результати: 3 самовільні викидні; 13 медичних абортів; 1 ектопічна вагітність (перервана); 1 мертвонароджена дитина в терміні 37 тижнів (передчасний розрив оболонок); вагітність з впливом невідомої дози оланзапіну в ІІ-ІІІ триместрах, ускладнена гестаційним діабетом, тромобоцитопенією, гепатитом, зловживанням багатьма препаратами. Серед 19 вагітностей: 16 нормальних новонароджених без ускладнень (вплив препарату у І триместрі у 8-ми випадках, в І-ІІ триместрах – в 1 випадку, протягом вагітності – в 6-ти випадках, в 1 випадку невідомий термін вагітності); 3 вагітності: 1) прийом 20 мг/день оланзапіну – передчасні пологи кесаревим розтином у 30 тижнів, вага 2,13 кг, ріст 40 см, вагітність ускладнена гестаційним діабетом, гіпотиреозом, прееклампсією, зміною рівнів печінкових ферментів; дитина одужала від респіраторного дистресу та гіпоглікемії через 2 тижні лікування; 2) прийом 10 мг/день оланзапіну протягом вагітності – переношена на 10 днів вагітність через фетальний дистрес, вага 3,66 кг, у дитини в неонатальному періоді не було ускладнень; 3) оланзапін в І триместрі з невідомою дозою, аспірація меконієм після кесаревого розтину через переношеність. У 19 новонароджених не діагностовано вроджених вад розвитку.

На додаток також повідомляються наступні результати ретроспективно виявлених 11 вагітностей з прийомом матерями оланзапіну: 2 самовільні викидні (препарат в І триместрі, доза невідома); 1 внутрішньоутробна загибель плода (передозування оланзапіну та рисперидону (антипсихотичний препарат; термін впливу та дози невідомі); однобічна дисплазія нирки (оланзапін в І триместрі, доза невідома) – малоймовірний зв’язок з препаратом; синдром Дауна (термін та доза невідомі); 3 новонароджені з ускладненнями (зв’язок з оланзапіном не доведений): 1) кардіомегалія, жовтяниця, сонливість, серцевий шум (оланзапін 5 мг/день в І та ІІІ триместрах; 2) судоми на 12 день життя, нормальна електроенцефалограма та лабораторні тести (20 мг/день в І та ІІІ триместрах; 3) серцевий шум, раптова смерть у віці 2-х місяців (10 мг/день протягом вагітності).

У 2002 році повідомлена інформація про 96 вагітностей з впливом оланзапіну з наступними результатами: 69 нормальних народжень, 12 самовільних викиднів, 3 мертвонародження, 2 недоношені новонароджені, 7 немовлят з перинатальними ускладненнями (не деталізуються), 1 дитина з великою вродженою вадою (не уточнюється).

Серед 23 проспективно аналізованих вагітностей спонтанні викидні склали 13%, мертвонародження – 5%, великі вроджені вади – 0%, передчасні пологи – 5%; все на загальнопопуляційному рівні.

Наступне повідомлення бази даних виробника інформує про результати 610 вагітностей, зібраних до 2010 року. При 450 вагітностях препарат приймали в І триместрі, з них 263 жінки продовжили лікування також у ІІ та ІІІ триместрах. Відомо про дози оланзапіну в 90% випадків – 0,6-35 мг/день. Вроджені вади виявлено в 27 випадках (4,4%) – на популяційному рівні, на думку авторів. Частота спонтанних абортів, мертвонароджень, ектопічних вагітностей, недоношеності та переношеності не була підвищеною. Перинатальні ускладнення виявлено у 49 (8%) немовлят, у більшості з цих випадків (33/49) оланзапін приймався, принаймні, в ІІІ триместрі. Не наводиться інформація про одночасне вживання інших препаратів, вагу новонароджених, інші фактори ризику.

Постмаркетингове наглядове дослідження у Великій Британії щодо пренатального впливу оланзапіну ідентифікувало 18 вагітностей, при яких 11 жінок приймали препарат в І триместрі, а 3 – в ІІ-ІІІ триместрах. Результати наступні: 11 народжених живими, 2 спонтанні аборти, 3 медичні аборти, 1 невідомий результат. Серед медичних переривань в одного плода було діагностовано вроджену ваду розвитку нервової системи (поперекове мієломенінгоцеле).

Група дослідників аналізувала проспективні повідомлення про 60 вагітностей з впливом оланзапіну. Частота несприятливих результатів не відрізнялася при порівнянні з контрольною популяцією, але при порівнянні з 91 вагітністю з впливом інших антипсихотичних препаратів спостерігали підвищення частоти низької ваги при народженні.

Дослідження Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Registry) повідомляє про 3 дітей з вродженими вадами серед 79 проспективно контрольованих вагітностей з впливом оланзапіну. Це були наступні вроджені вади розвитку: краніосиностоз з сечовим рефлюксом; редукційна вада кисті; дефект міжшлуночкової перетинки з не уточненою мальформацією верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. Оновлені дані цього реєстру інформують про 6 новонароджених з вродженими вадами серед 205 немовлят, чиї матері отримали рецепт на оланзапін в І триместрі вагітності (відносний ризик 0,93 (95% ДІ 0,40-1,84).

Данське рев’ю аналізує 38 вроджених вад серед 1090 випадків прийому оланзапіну в І триместрі (монотерапія або в комбінації з іншими препаратами), про які повідомляється в літературі та Шведському медичному реєстрі народжень – частота 3,5% – на популяційному рівні.

Окремі випадки впливу оланзапіну при вагітності.

40-річна жінка з ожирінням та 24 річним анамнезом шизофренії та гіпертонії отримувала протягом вагітності оланзапін. Протягом перших місяців це була доза 20 мг/день, далі через седацію – 15 мг/день до кінця вагітності. Психічне захворювання було стабілізовано, але вагітність ускладнилась надлишковою прибавкою ваги, гестаційним діабетом, важкою прееклампсією (гіпертензія, протеїнурія, підвищені рівні печінкових тестів). Через погіршення стану проведено кесарів розтин у терміні 30 тижнів з народженням дівчинки вагою 2128 грам, оцінкою за шкалою Апгар 7 та 9 балів на 1 і 5 хвилинах, відповідно.

31-річна жінка з параноїдальною шизофренією отримувала оланзапін в дозі 10 мг/день з 18 тижнів, коли була госпіталізована через психотичний епізод, до пологів та в періоді лактації. Стаціонарне лікування тривало понад 3 місяці. Народилась здорова дівчинка вагою 3190 грам, з оцінкою за шкалою Апгар 9, 10, 10 на 1, 5 та 10 хвилинах, відповідно. Рівень оланзапіну в матері та немовляти в перші дні після пологів становив 33,4 та 11,3 нг/мл. Немовля знаходилось на грудному вигодовуванні. У віці 7 місяців дитина не була здатна самостійно повертатися зі спини на живіт, а у віці 11 місяців вже не спостерігали відхилень. В 11 місяців окружність голови була приблизно на рівні 50-го перцентиля, вага та зріст – 97 перцентиля.

У 2011 році повідомлено про вагітність у 38-річної жінки, яка отримувала для підтримуючої терапії оланзапін в дозі 7,5 мг/день до 38 тижня, коли народила дівчинку шляхом кесаревого розтину вагою 3883 грами, зростом 55,3 см, окружністю голови 37,5 см, оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів на 1 та 2 хвилинах, відповідно, без аномалій. Матері рекомендували відмовитися від грудного вигодовування, за станом дозу було збільшено до 12,5 мг/день. Повідомляється про вагу дитини у віці 6, 18, 24 місяці – 6,8 кг (25-й перцентиль), 10,4 кг (50-й перцентиль), 12,2 кг (75-й перцентиль), відповідно. У віці 26 місяців дитина розвивалась нормально.

37-річна жінка з параноїдальною формою шизофренії розпочала терапію оланзапіном з 8 тижня вагітності, до цього протягом 3 місяців лікування не проводилось. Наступні 3 місяці доза склала 25 мг/день. Незважаючи на рекомендації лікарів через хороше самопочуття припинила лікування у терміні 32 тижнів. Стан жінки не погіршувався, у терміні 39 тижнів народився хлопчик вагою 3 кг, з оцінкою за шкалою Апгар 9 та 10 балів на 1 та 5 хвилинах, відповідно.

Автори короткого повідомлення 1998 року вважають, що при лікуванні заміна типового антипсихотичного препарату на атиповий, такий як оланзапін, може сприяти виникненню вагітності. 41-річна неодружена жінка з 22 річним анамнезом шизофренії та біполярним розладом безуспішно лікувалась різними препаратами. Останнім лікуванням, до оланзапіну були флуфеназин депо (внутрішньовенно 75 мг кожні 2 тижні; антипсихотичний препарат) та карбамазепін (400 мг/день; протисудомний препарат). Була призначена підтримуюча доза оланзапіну 12,5 мг/день. Через 14 тижнів після такого лікування діагностовано вагітність терміном 8 тижнів. За бажанням жінки вагітність перервана. Автори вважають, що вагітність наступила внаслідок нормалізації рівня пролактину від оланзапіну. Однак, виробник препарату стверджує, що при лікуванні оланзапіном виникає гіперпролактинемія.

27-річній жінці призначили оланзапін у терміні 24 тижнів вагітності через повторний епізод психозу. Дозу поступово збільшували від 2,5 мг/день до 20 мг/день, виходячи з клінічних проявів. Через місяць після прийому 20 мг/день дозу зменшували протягом 8 тижнів, а за 10 днів до пологів лікування відмінили. Жінка народила здорового хлопчика вагою 2,9 кг, з оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 балів на 1 та 5 хвилинах, відповідно. У віці 3 місяців немовля розвивалося нормально.

Порушення толерантності до глюкози та неонатальні ускладнення.

Лікування оланзапіном асоціюється з порушенням толерантності до глюкози. Існує стурбованість, що прийом оланзапіну при вагітності може спричинити гестаційний діабет та/або макросомію у плода.

Повідомляється про гестаційний діабет, не пов’язаний з надмірною надбавкою ваги у японки, яка приймала оланзапін при 2 вагітностях. Після пологів у пацієнтки розвинулась гіпертригліцеридемія та дисліпідемія з нормальним рівнем глюкози натще. Цей випадок не свідчить про причинно-наслідкововий зв’язок між оланзапіном та порушенням толерантності до глюкози у матері.

Африканка, яка приймала оланзапін в дозі 10-20 мг/день та палила протягом вагітності, народила дитину із затримкою розвитку та гіпоглікемією. Хоча автори вважають оланзапін відповідальним за неонатальну гіпоглікемію, затримка розвитку також може призводити до гіпоглікемії. Ця жінка на ранніх термінах вагітності також вживала алкоголь, марихуану, вальпроєву кислоту (протиепілептичний препарат), прометазин (антигістамінний препарат, блокатор Н1-рецепторів), а на пізніх – діазепам (транквілізатор) та літій (антипсихотичний препарат). Мама не обстежувалась на гестаційний діабет, дитина у віці 5 місяців розвивалась нормально.

Тератологічна інформаційна служба повідомляє про аналіз ваги новонароджених (37-42 тижні), які зазнали пренатального впливу типових (N=45) та атипових (N=25) антипсихотичних препаратів або медикаментів, які, як вважається, не впливають на вагу при народженні (N=38). Доступні об’днані результати для 13 випадків впливу оланзапіну та 3 – клозапіну (в якості моно- або політерапії іншими не антипсихотичними препаратами). 5 дітей (31%) були великими для гестаційного віку, що значно перевищило результати в інших групах. Це дослідження не врахувало інших факторів: вагу матері, зловживання алкоголем, тютюном, забороненими препаратами.

Проспективне дослідження повідомляє про збільшення ваги доношених новонароджених (37-42 тижні) внаслідок монотерапії оланзапіном (N=12) при порівнянні з групою політерапії з оланзапіном (N=12) та групи з впливом інших психотропних препаратів (N=13). Відсутня інформація щодо інших препаратів. В групі монотерапії середня вага становила 3310 грам з одним випадком макросомії (>4 кг), в групі політерапії – 3008 грам, в групі інших психотропних препаратів – 2921 грам. Дані отримувались при опитуванні матерів, лікарів або з медичної документації. Відсутня інформація про наступні показники матерів: індекс маси тіла, набирання ваги при вагітності, концентрацію глюкози в крові.

У 2011 році FDA оновив інформацію в інструкціях до антипсихотичних препаратів стосовно вагітності, підкресливши ризик неонатальних ускладнень при вживанні в ІІІ триместрі. Ці ускладнення включають наступне: екстрапірамідні знаки (аномальні м’язові мимовільні рухи) внаслідок блокади дофаміну та седації, труднощі при диханні та годуванні, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA визначає ці симптоми як «синдром відміни», але ці ознаки також можуть означати побічні ефекти (токсичність) від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть зникати спонтанно або вимагати додаткової стаціонарної допомоги.

Неврологічний розвиток.

Тератологічна інформаційна служба ідентифікувала 1 випадок “затримки психомоторного розвитку” серед дітей від 35 вагітностей з впливом оланзапіну в І триместрі.

Незначне зниження показників при нейромоторному тестуванні виявили у 22 немовлят після внутрішньоутробного впливу антипсихотичних препаратів, з них 5 – оланзапіну. Невідома інформація про вплив окремих препаратів або захворювання матері, незалежно від лікування.

Створено національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

У липні 2006 року FDA випустив рекомендації (засторогу) для громадської системи охорони здоров’я щодо зв’язку між пренатальним вживанням інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та персистуючою легеневою гіпертензією у новонароджених. А в черговому випуску 2011 року щодо безпеки вживання лікарських препаратів (FDA Drug Safety Communication) відмовились від цього попередження відносно інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. FDA проголосило, що початкова засторога у 2006 році щодо потенційного ризику базувалась на результатах одного опублікованого дослідження, з того часу суперечливі результати нових досліджень не прояснили наявність ризику виникнення легеневої гіпертензії при вживанні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Проаналізувавши результати нових досліджень FDA дійшов висновку, що, враховуючи суперечливість даних різних досліджень, зарано робити будь-який висновок про можливий зв’язок між вживанням цих препаратів при вагітності та легеневою гіпертензією у новонародженого. Після появи цієї заяви FDA міжнародне дослідження на основі аналізу призначень (рецептів) інгібіторів зворотного захоплення серотоніну повідомило про невелике, але статистично значуще підвищення частоти персистуючої легеневої гіпертензії у новонароджених від жінок, на яких зареєстровані рецепти на ці препарати (2,1, 95% ДІ 1,5-3,0). Це стосується і препарату сімбакс, оскільки він містить флуоксетин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Виходячи з молекулярної ваги та довгого періоду напіввиведення (в середньому 30 годин, від 21 до 54-х годин) припускається проникнення оланзапіну до грудного молока. У щурів – проникає до грудного молока.

Виробник повідомляє про 26 випадків та 3 додаткові випадки з бази даних грудного вигодовування на фоні прийому оланзапіну. Виявлено 2 випадки несприятливих наслідків “ймовірно пов’язаних” з оланзапіном: діарея, опрілості в поєднанні із сонливістю, дрижанням, слабким смоктанням, летаргією у переношеного немовляти.

Окремі випадки.

Прийом мамою 5 мг/день оланзапіну у ІІІ триместрі та протягом 1 тижня лактації, коли немовля було переведене на штучне вигодовування через седацію та жовтяницю. Однак, останні зміни не зникли, що дало змогу авторам припустити відсутність зв’язку з препаратом. Цей висновок здається сумнівним, бо оланзапін повільно виводиться у дорослих, а у дітей, принаймні, так само або ще повільніше, тому здається малоймовірним швидке зникнення симптомів, спричинених препаратом.

Мама, приймаючи різні антипсихотичні препарати, почала вживати 10 мг/день оланзапіну на 2 місяці лактації без порушень у немовляти.

Вивчали концентрацію оланзапіну в плазмі матері та молоці 5 жінок, які почали приймати препарат для лікування післяпологового психозу. Співвдношення молоко:плазма склало 0,46 (0,2-0,84), а середня доза для немовляти – 1,6% (0-2,5%). У немовлят несприятливих наслідків не виявлено.

Вимірювали концентрацію оланзапіну в жінки, яка приймала 10 мг/день протягом 2 половини вагітності та 2 місяців лактації. Концентрація препарату в плазмі матері та дитини через 2 та 6 тижнів після пологів була наступною: у матері 40 та 33 нг/мл, відповідно, а в немовляти була нижчою, за поріг вимірювання (<2 нг/мл). У дитини не діагностовано несприятливих наслідків.

Дослідження 2003 року включало 7 пар мати-дитина, з них 2 жінки розпочали лікування оланзапіном при вагітності. У 6 жінок вимірювали концентрацію в різні терміни після прийому препарату і підрахували середнє співвідношення молоко:плазма – 0,38. У всіх немовлят концентрація була нижчою за рівень вимірювання. У 7 жінки співвідношення молоко:плазма склало 0,75 через 6 годин після вживання оланзапіну. Доза матері була зменшена вдвічі до 5 мг/день за 3 тижні до цього через ознаки седації у немовляти, яких не було при нижчій дозі. Ці дані припускають, що проникнення препарату до молока є повільним, приблизно 1-2% материнської дози.

Підраховано, що немовля отримує 4% скоригованої на вагу материнської дози, виходячи зі сталого співвідношення молоко-плазма на рівні 0,42, визначеного у матері, яка приймала оланзапін в дозі 20 мг/день для лікування післяпологового психозу і припинила грудне вигодовування.

Інша мама почала лікування оланзапіном через 5 місяців після пологів в дозі 15 мг/день і продовжила грудне вигодовування. Через 2 тижні лікування співвідношення молоко:плазма становило 0,5, а підрахована доза немовляти склала 0,3% скоригованої на вагу материнської, концентрація препарату в плазмі дитини була нижчою за поріг визначення (<5 нг/мл). Автори попереджають, що концентраця в плазмі не відображає загальної концентрації, бо препарат потрапляє до головного мозку та жирової тканини. Розвиток дитини у віці 7 місяців після лікування тривалістю 2 місяців був нормальним.

Центр тератологічної інформаційної служби повідомляє про немовлят, чиї матері звернулись постнатально на гарячу лінію з питанням про безпечність грудного вигодовування у випадку лікування оланзапіном. Дані отримані від матерів, включаючи інформацію про прийом препарату при вагітності та лактації. Серед 30 немовлят, які зазнали впливу оланзапіну (моно- або політерапія, без уточнення) при вагітності, не виявлено вроджених вад розвитку. У 8 дітей спостерігали неонатальні ускладнення, які включали респіраторний дистрес, труднощі з годуванням, седацію, “синдром відміни”. Останній діагностований у 3 новонароджених, які також знаходились під впливом інших психотропних препаратів: зуклопентиксолу, літію (обидва антипсихотичні препарати), пароксетину (антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну). 22 немовлят були під дією оланзапіну протягом лактації, з них 6 – також інших не уточнених психотропних препаратів. 18 немовлят зазнали і пренатального впливу оланзапіну. Матері повідомили про несприятливі наслідки у 3 дітей при опитуванні щодо розвитку дітей у віці 1-2-х років (затримка мовленнєвого або моторного розвитку та слабка прибавка ваги). Автори візначають, що ці результати статистично не відрізнялися від отриманих у дітей матерів, які приймали оланзапін, але не годували немовлят та 51 дитини матерів, які приймали тільки парацетамол (антипіретик, анальгетик) при вагітності (4/51).

База даних виробника препарату містить інформацію про 102 немовлят з впливом оланзапіну в період лактації. Невідомо скільки дітей також були під пренатальним впливом препарату. Дози матерів коливались від 2,5 мг/день до 20 мг/день (в середньому 7,4 мг/день перорально) в 62 випадках, про які інформація доступна. Тривалість впливу в період лактації становила від 2 до 13 місяців (в середньому 74 дні). У 15,6% немовлят спостерігали наступні несприятливі ефекти: сонливість (3,9%), безсоння (2%), дратівливість (2%), тремор (2%). На момент подачі інформації до бази даних одужання наступило у 40% немовлят, не наступило у 24% немовлят, відсутня інформація про 36% немовлят. Також відсутня інформація про вплив інших факторів, включно з прийомом інших препаратів.

У дорослих при лікуванні оланзапіном частим побічним наслідком є седація; вона виникає і в новонароджених на грудному вигодовуванні та зникає при зменшенні дози. Але контроль захворювання матері є необхідним.

Американська академія педіатрії класифікує антипсихотичні препарати, як наприклад, клозапін як такі, дія яких на немовля невідома, але викликає занепокоєння.

Виходячи з дуже обмеженого досвіду застосування атипових антипсихотичних препаратів при лактації у людини, американська колегія акушерів та гінекологів не рекомендує рутинне використання їх при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У самців щурів при дозі до 22,4 мг/кг/день пригнічувалась поведінка при спарюванні; при цьому фертильність не порушувалась. Фертильність у самок знижувалась при дозі до 3 мг/кг/день. Ця доза аналогічна рекомендованій для людини, виходячи з площі поверхні тіла. У самок щурів оланзапін не впливав на концентрацію пролактину, але, як і при клінічних спостереженнях, підвищував споживання їжі та накопичення жирової тканини. Порушення сперматогенезу виявили у дорослих самців, як отримували оланзапін (1010 мг/кг/день) протягом 45 днів інтраперитонеально.

Вважається, що оланзапін в меншій мірі спричиняє гіперпролактинемію, ніж типові антипсихотичні препарати та рисперидон (атиповий антипсихотичний препарат). Тим не менше, задокументовано кілька випадків клінічно значимої та зворотньої гіперпролактиемії, індукованої оланзапіном. Одне з досліджень виявило, що як і у чоловіків, так і у жінок в пременопаузі без поперднього анамнезу вживання антипсихотичних препаратів оланзапін в дозі 5-10 мг/день призводить до розвитку гіперпролактинемії. Цей ефект був більш вираженим та стійким у жінок.

Аналіз сексуальної дисфункції у пацієнтів з шизофренією виявив, що оланзапін асоціюється з вищим ризиком сексуальних побічних наслідків, ніж галоперидол (антипсихотичний препарат), незважаючи на те, що галоперідол з більшою ймовірністю викликає гіперпролактинемію.

Інші дослідники відзначають покращення сексуальної функції при заміні типових антипсихотичних препаратів та рисперидону оланзапіном і попереджають про можливість незапланованої вагітності внаслідок зниження рівня пролактину.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 04.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.03.2016 р.