Інформація
      
Мистецтво
      
Навчання
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

ТЕСТОСТЕРОН

Група/призначення:

Андрогенний гормон (природній гормон з андрогенними та анаболічними властивостями). Призначається в першу чергу як замісна терапія при гіпогонадизмі у чоловіків. 80% тестостерону з’єднується із секс-зв’язуючим глобуліном.

Альтернативні назви/синоніми:

Метилтестостерон, тестостерону енантат, тестостерону гемісукцинат, тестостерону фенілацетат, тестостерону пропіонат.

Діюча речовина: тестостерон.
Рекомендації при вагітності: протипоказаний.
Рекомендації при лактації: протипоказаний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вплив в І триместрі у плодів жіночої статі призводить до гіпертрофії клітора, зрощення статевих губ та, можливо, відсутності вагіни. Ці ознаки маскулінізації відповідають терміну «не наднирниковий жіночий псевдогермафродитизм». Вплив тестостерону в будь-якому терміні вагітності викликає гіпертрофію клітора. Щоб виникло губно-калиткове зрощення вплив препарату повинен відбутися до 10-11-го тижнів вагітності, коли закінчується диференціація зовнішніх жіночих геніталій. Вважається, що тестостерон та його похідні (наприклад, метилтестостерон) не викликають інших дефектів, крім вищезазначених. Однак, тривале введення тестостерону мавпам призводило до змін з боку центральної нервової системи у потомства жіночої статі. Таких явищ не спостерігали у людини.

Наявність тестостерону у плодів чоловічої статі відповідає за нормальну диференціацію зовнішніх геніталій.

Тестостерон та його похідні протипоказані в будь-якому терміні вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При дослідженні 1987 року тестостерон вводили макакам резус; пренатальний вплив на особини жіночої статі  викликав незворотні зміни рівня лютеїнізуючого гормону в дорослому віці. 17 мавп жіночої статі з псевдогермафродитизмом в результаті пренатального впливу та 24 нормальні мавпи порівнювались у віці 13-14 років життя. У всіх тварин відзначали овуляторні цикли. У 17 тварин основної групи були присутні ознаки маскулінізації: від кліторомегалії до облітерації зовнішнього статевого проходу (ступінь залежав від терміну впливу тестостерону пренатально). Порівняння з контрольною групою продемонструвало істотне зростання співвідношення лютеїнізуючого гормону до фолікулостимулюючого гормону в лютеїновій та фолікулярній фазах оваріального циклу у псевдогермафродитів.

Повідомлення 1957 року наводить результати досліджень у тварин, опубліковані наприкінці 1940-х та початку 1950-х років, які продемонстрували, що призначення тестостерону або його похідних призводило до маскулінізації плодів жіночої статі.

Інформація щодо впливу на плід:

Тестостерон швидко проникає до плаценти та плода.

Два повідомлення з Німеччини (1953, 1955 рр.) вперше описали жіночий псевдогермафродитизм у новонароджених дівчат після впливу похідних тестостерону (метиландростендіол; метандріол) та тестостерону/метилтестостерону/естрадіолу. Перше англомовне повідомлення про випадки не наднирникового жіночого псевдогермафродитизму, вторинного до пренатального впливу тестостерону, опубліковано у 1957 році. Жінка отримувала перорально метилтестостерон в дозі 20 мг/день для лікування алопеції починаючи з 7 тижня вагітності і далі нерегулярно до пологів (всього отримала 1,5 грам препарату). Під час лікування відзначали огрубіння голосу, гірсутизм, оволосіння на тілі за чоловічим типом, і також часткове зникнення алопеції. Стать новонародженого, яка від початку вважалась чоловічою, була встановлена тільки у віці 7 місяців, коли діагностували жіночий псевдогермафродитизм. В іншому випадку жінку у терміні 10 тижнів вагітності лікували від токсикозу вагітних 2 внутрішньом’язовими дозами тестостерону 100 мг (1-й та 3-й дні), а далі протягом 51 дня – метилтестостероном (30 мг/день). Терапію припинили через огрубіння голосу. Новонародженій дитині з невизначеною статтю (малий статевий член, неопущені яєчка), вагою 3,4 кг, ціанозом, брадикардією  у віці 6 місяців встановлено жіночу стать.

Інші повідомлення також інформують про випадки псевдогермафродитизму, вторинного до пренатального вживання тестостерону або метилтестостерону, інколи в комбінації з естрадіолом та іншими естрогенами в І триместрі. Стать дітей з ознаками маскулінізації різного ступеня вираженості встановлювали пізніше (у кілька тижнів та місяців життя), надалі частина дітей потребувала хірургічної корекції. В 2 випадках плоди зазнали впливу у терміні 12-16 тижнів вагітності. Пізніше встановлено належність до жіночої статі та проведено хірургічну корекцію зовнішніх статевих органів. У віці приблизно 20 років обидві жінки мали нормальні вагітності та народили здорових дітей. В іншому випадку мати приймала щодня перорально метилтестостерон з 14 тижня вагітності. Крім того, вона отримала внутрішньом’язово тестостерон 4 рази (всього 115 мг) між 14 та 35 тижнями. У новонародженої виявлено тільки гіпертрофію клітора, у матері жодних ознак не спостерігали.

Тільки одне повідомлення про інші, не пов’язані з маскулінізацією, вроджені вади, асоційовані з пренатальним прийомом тестостерону опубліковано у 1953 році. Описано 3 новонароджених з аномаліями кінцівок, які в І триместрі зазнали впливу комбінації тестостерону з прогестероном.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, у 26 випадках приймались різні гормони в І триместрі, з них в 3 випадках – тестостерон, в 4 – метандростенолон, та по одному випадку впливу метилтестостерону, флуоксиместерону та не уточненого андрогену. Не виявлено  вроджених вад в цих 26 випадках.

Маскулінізація зовнішніх геніталій у плодів жіночої статі також описана в асоціації з надлишковим ендогенним рівнем тестостерону.

Деякі вчені висловили припущення про роль високих пренатальних рівнів тестостерону у розвитку розладів спектру аутизму та анорексії, проте докази такої гіпотези відсутні.

Дослідження 2014 року оцінювало пренатальний вплив статевих гормонів на ризик виникнення хвороби Альцгеймера у 20 хворих чоловіків та жінок в порівнянні з 20 індивідами без захворювання. Оцінювали пренатальний вплив тестостерону та естрогену. Припущено, що у чоловіків нижчий пренатальний рівень тестостерону та вищий естрогену є фактором ризику хвороби Альцгеймера, а у жінок – вищий пренатальний рівень тестостерону і нижчий естрогену.

Застосування препарату під час вигодовування:                           

У 1970 роках тестостерон застосовували для пригнічення лактації (інгібування пролактину), але цей ефект легко усувався смоктанням або пальпацією молочної залози і, можливо, був пов’язаний з післяпологовими тромбоемболічними наслідками. В даний час таке лікування не призначається.

Вплив тестостерону при лактації не вивчався, він протипоказаний в цей період.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У жінок.

Вплив тестостерону на нормальні яєчники призводить до потовщення капсули яєчників. Таке явище також спостерігається при синдромі полікістозних яєчників, при якому присутні підвищені рівні  ендогенних андрогенів і часто порушується фертильність.

Застосування в хлопчиків та чоловіків.

Наприкінці 1950 років застосовували ефіри тестостерону для лікування надмірно високого росту у хлопчиків. Андрогени призначали при появі перших ознак статевого розвитку в дозах, які призводили до концентрації в сироватці у 8-10 разів вищої від норми в цьому віці. Вважалось, що механізм дії пов’язаний з метаболічним перетворенням тестостерону на естрогени. Побоювання щодо порушень сексуальної поведінки в дорослому віці не справдились. Також існувала стурбованість, що вплив високих концентрацій екзогенних андрогенів при дозріванні яєчок може призводити до порушень функцій статевих залоз та фертильності. Розмір яєчок не був зменшеним, але спостерігали підвищення рівня фолікулостимулюючого гормону. Доступні кілька повідомлень про випадки народжень дітей у чоловіків, яких лікували андрогенами, однак, кількість їх недостатня для висновків щодо нормальної фертильності.

Використання тестостерону дорослими чоловіками є предметом наукових суперечок. Деякі повідомлення свідчать, що використання андрогенів, включно з тестостероном, здоровими чоловіками для покращення фізичного розвитку та продуктивності може мати несприятливі наслідки для здоров’я.

Призначення тестостерону для лікування чоловічого непліддя аналізувалось багатьма дослідниками. Також досліджували вплив добавок тестостерону літнім чоловікам. Одне повідомлення інформує про випадок раку нирки у чоловіка віком 22 років, який отримував в дитинстві тестостерон. Цей єдиний випадок не доводить причинно-наслідкового зв’язку.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 14.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 16.08.2016 р.



Будь-ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Опитування
Хто Ви?
Лікар
Середній медпрацівник
Студент (інтерн)
Вагітна жінка
Родичі вагітної жінки
Зацікавлена особа
Інше


Подивитись результати

Опитування
Ваша оцінка сайту УТІС:
Відмінно
Добре
Задовільно
Погано


Подивитись результати

Опитування
Для чого потрібна інформація?
Для роботи
Для навчання
Для лікування
Для догляду за хворим
З цікавості
Інше


Подивитись результати

Опитування
Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?
Повернусь і буду рекомендувати знайомим
Повернусь, бо потрібна інформація
Зайшов на сайт випадково
Не повернусь, бо не цікаво


Подивитись результати