Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першого покоління.

Альтернативні назви / синоніми: сефрил, велосеф.

 Діюча речовина: цефрадин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин та невеликого досвіду застосування у людини, не очікується підвищення ризику вроджених вад у випадку пренатального впливу цефрадину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не продемонстрував тератогенності при тестуванні у щурів та мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Цефрадин проникає через плаценту у людини. Фармакокінетичні дослідження припустили, що кліренс цефрадину істотно зростає в перші два триместри вагітності. Ось чому на ранніх стадіях вагітності для досягнення бактерицидної концентрації препарату в плазмі, слід підвищити дозу на 40-60%.

В групі з 54 немовлят з пренатальним впливом цефрадину в І триместрі частота вроджених вад розвитку не була підвищеною (Boston Collaborative Drug Surveillance Program).

Популяційне дослідження випадок-контроль не виявило асоціації між використанням цефалоспоринів при вагітності та вродженими вадами. В більшості випадків це був цефалексин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Як і інші цефалоспорини проникає до грудного молока в невеликій кількості, яка не має клінічного значення.

Для цефрадину співвідношення молоко : плазма становило приблизно 0,2. Відсутні повідомлення про несприятливі наслідки у немовлят на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cephradine/synonym/).

Адаптовано 16.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першого покоління.

Препарат вилучений з фармацевтичного ринку США.

Альтернативні назви / синоніми: кефлін.

 Діюча речовина: цефалотин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику цефалоспоринових антибіотиків. Щодо цефалотину: доступна дуже обмежена інформація.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При впливі цефалотину в дозі 6000 мг/кг на вагітних мишей спостерігали підвищення втрати плодів та невелике зростання числа вроджених вад розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

В рев’ю 1983 року цефалотин віднесено до цефалоспоринів, які вважаються безпечними при вагітності.

Цефалотин швидко проникає через плаценту і зв’язується з білками плазми на рівні 60-70%, як тільки потрапляє у кровотік плода. Як і інші препарати, які щільно зв’язуються з білками, цефалотин теоретично може підвищувати ризик ядерної жовтяниці на фоні низького рівня білірубіну.

Популяційне дослідження випадок-контроль не виявило асоціації між використанням цефалоспоринів при вагітності та вродженими вадами. В більшості випадків використовували цефалексин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість цефалотину проникає до грудного молока людини.

Потенційні проблеми можуть включати модифікацію флори кишківника, ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Хоча цефалотин окремо не згадується, інші цефалоспорини Американською академією педіатрії визнані сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cephalothin/synonym/).

Адаптовано 16.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першого покоління.

Альтернативні назви / синоніми: кефлекс.

 Діюча речовина: цефалексин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча деякі дані припускають асоціацію з вродженими вадами, більшість досліджень виявили, що цефалоспорини в цілому визнані безпечними при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів на фоні доз до 500 мг/кг не продемонстрували порушень фертильності  чи репродуктивної поведінки, як і шкоди для плода у щурів і мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Ряд публікацій описали призначення цефалексину жінкам на різних термінах вагітності. Жодне повідомлення не інформує про зв’язок препарату з вродженими вадами чи токсичним впливом на новонародженого. Однак, хоча цефалоспорини вважаються безпечними для вагітних, одне дослідження, яке наводиться нижче, виявило протилежні опублікованим результати.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 3613 новонароджених з впливом цефалексину в І триместрі. Всього зареєстровано 176 (4,9%) великих вроджених вад при 154 очікуваних. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом і вродженими вадами. Загальна кількість вад, кількість кардіоваскулярних дефектів та орофаціальних розщілин припускають асоціацію з препаратом, але інші фактори, такі як захворювання матері, прийом інших лікарських препаратів та випадковість також можуть мати велику вагу. Однак, аналогічні знахідки виявлено при застосуванні іншого цефалоспорину з понад 1000 випадків пренатального впливу (цефаклор). Позитивні результати також припущено для цефрадину (339 випадків впливу), але такого не спостерігали при застосуванні цефадроксилу (772 випадки). На противагу цьому інші протиінфекційні препарати у великих когортах продемонстрували негативні результати (ампіцилін, амоксицилін, пеніцилін G, еритроміцин, тетрациклін).

Трансплацентарний пасаж цефалексину продемонстровано тільки перед пологами. Після пероральної дози 1 грам пік концентрації в сироватці матері, сироватці пуповини, амнітотичній рідині становив біля 34 мкг/мл (через 1 годину), 11 мкг/мл (4 години), 13 мкг/мл (6 годин), відповідно.  У жінок з індукованими пологами спостерігали зниження концентрації цефалексину у всіх зразках у випадку подовження пологів понад 18 годин. В одному випадку всі зразки крові плода демонстрували негативну реакцію Кумбса.

Повідомлення 1992 року інформувало про ефект посткоітальної профілактики одноразовою пероральною дозою цефалексину (250 мг) або кристалами нітрофурантоїну (50 мг), починаючи з або під час вагітності у 33 жінок (39 вагітностей) з анамнезом повторних інфекцій сечового тракту.  Виявлено істотне зниження числа інфекцій без ознак токсичного впливу на плід. Виробник має неопубліковану інформацію про 46 пацієнтів, лікованих цефалексином в період вагітності (C.L. Lynch, personal communication, Dista Products, 1981). Дві пацієнтки лікувались від 1 до 2 місяця перед заплідненням і надалі впродовж вагітності до пологів. Не виявлено наслідків у плодів. При спостереженні у віці 2 місяців одна дитина розвивалась нормально.

Дослідження 2001 року використало базу даних Угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996-х років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) вивчало асоціацію між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу склали 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі  – вагітні без вроджених аномалій у потомства. 308 жінок лікувались цефалексином без ознак тератогенності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Цефалексин проникає до грудного молока в низькій концентрації. 6 жінкам призначили пероральну дозу 1 грам, після чого пік наступав через 4-5 годин, сягаючи 0,51 мкг/мл (межі 0,24-0,85 мкг/мл). Середнє співвідношення молоко : плазма через одну, дві і три години становило 0,008, 0,021 і 0,14, відповідно.

Повідомляється про 30-річну жінку в період лактації, з алергічною реакцією на пеніцилін, в якої розвинувся еризипелоїдний целюліт грудних залоз через 9 днів після кесаревого розтину. Жінці призначили внутрішньовенно цефалотин в дозі 1 грам кожні 6 годин протягом 3 днів, а далі – перорально цефалексин і пробенецид (обидва по 500 мг 4 рази на день). У немовляти на фоні внутрішньовенного лікування матері спостерігали виражену діарею, дискомфорт, плач/крик, при пероральній терапії ці явища були присутні, але зменшувались. Симптоми майже зникли після часткового заміщення грудного молока козячим на 7 днів. Через 16 днів після стартування перорального лікування ручним зціджуванням зібрали 12 зразків грудного молока (6 парних зразків переднього і заднього молока) з 16-годинним інтервалом. Середня концентрація цефалексину та пробенециду становила 0,745 і 0,964 мкг/мл, відповідно. Концентрація двох агентів у передньому і задньому молоці істотно не відрізнялась. Підраховано дози, які отримає немовля, споживаючи 150 мл/кг/день грудного молока, цефалексину і пробенециду – 0,5% і 0,7%, відповідно, від скорегованої на вагу материнської дози. Хоча ці дози були недостатніми для спричинення системних наслідків, автори дійшли висновку, що найбільш ймовірною причиною діареї був цефалексин.

Робоча група ВООЗ з лактації дійшла висновку про ймовірну безпечність цефалексину при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cephalexin/synonym/).

Адаптовано 16.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2020 р.

Група/призначення:

Входить до складу комбінованих препаратів разом з антибіотиками (амоксицилін або тикарцилін).

Клавуланова кислота має бета-лактамну структуру, подібну до пеніцилінів. Присутність клавуланової кислоти у складі комбінованих препаратів захищає антибіотик від розпаду під дією ферментів бета-лактамаз і розширює спектр антибактеріальної дії. Таким чином, комбіновані препарати виявляють властивості антибіотика широкого спектру дії та інгібітору бета-лактамаз.

Альтернативні назви / синоніми:

Клавуланат, клавуланат калію.

Комбіновані препарати: амоксиклав (1 флакон містить  амоксициліну – 1000,0 мг, клавуланової кислоти – 200,0 мг); ко-амоксиклав (1 таблетка містить 250/500 мг амоксициліну та 125 мг клавуланової кислоти); бактоклав (1 таблетка містить амоксициліну 500 мг, клавуланової кислоти 125 мг); панклав (1 таблетка містить амоксициліну 500 мг, клавуланової кислоти 125 мг); клавам (1 флакон містить амоксициліну 1000 мг, клавулонової кислоти 200 мг), тиментин (1 флакон містить тикарциліну 1,5 або 3 грами, клавуланової кислоти 0,1 або 0,2 грами).

 Діюча речовина: клавуланова кислота.

Рекомендації при вагітності: сумісна.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; ймовірно сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Кілька досліджень повідомили про використання амоксициліну та клавуланату калію з приводу різних інфекцій при вагітності. При цьому не спостерігали несприятливих наслідків у плодів чи новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення в період вагітності клавуланату калію в комбінації з амоксициліном чи тикарциліном не призводило до несприятливим наслідків у плодів мишей, щурів та свиней.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

При прийомі одноразової дози амоксициліну (250 мг) та калію клавунату (125 мг) обидва препарати проникали через плаценту до плода. В пуповині визначались через 1 годину після дози, пік наступав через 2-3 години. При одному дослідженні середній пік в сироватці матері та пуповинній крові виникав через 2 години з рівнями 2,20 та 1,23 мкг/мл, відповідно, співвідношення плід: мати становило 0,56. Продемонстровано присутність в навколоплідних водах як амоксициліну, так і клавуланату з піком останнього (0,44 мкг/мл) через 5,5 годин після призначення.

Дослідження з використанням перфузованої плаценти людини in vitro продемонструвало трансфер клавуланату калію при концентрації його на материнській стороні 10-13 мкг/мл та відсутність такого процесу при концентрації 2-6 мкг/мл. Плодово/материнський градієнт на рівні 1:1 відзначався при найвищій концентрації.

Рандомізоване дослідження 2001 року (ORACLE 1) проводилось серед пацієнток з передчасним розривом мембран для визначення переваг 3 схем антибіотиків. З групою плацебо (N=1225) порівнювали наступні антибіотики: еритроміцин 250 мг (N=1197), амоксицилін 250 мг, клавуланову кислоту 125 мг (N=1212) або обидва (амоксицилін-клавуланова кислота) (N=1192) 4 рази на день протягом 10 днів або до пологів. Основними критеріями оцінки були конкретні результати або їх складові: неонатальна смерть, хронічне захворювання легенів або велика аномалія головного мозку. Згідно з цими результатами не виявлено переваг над плацебо в двох групах, в яких жінки приймали амоксицилін та клавуланову кислоту, в той же час, в результаті використання еритроміцину зареєстровано значно кращі результати. При порівнянні будь-якого випадку з впливом амоксициліну-клавуланової кислоти з випадком без впливу цих препаратів при підозрі або підтвердженому некротизуючому ентероколіті у новонароджених результати були наступними: 92 (3,8%) та 58 (2,4%) (р=0,004). На думку авторів можливою причиною виникнення некротизуючого ентероколіту був той факт, що для лікування Clostridium difficile була обрана комбінація амоксицилін-клавуланова кислота при наявності аномальної колонізації шлунково-кишкового тракту немовляти.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 556 новонароджених, які зазнали впливу клавуланової кислоти  (мабуть, в комбінації з пеніцилінами) в І триместрі. Зареєстровано 24 (4,3%) великі вроджені вади розвитку при очікуваних 24. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 5/6; полідактилії – 1/2; розщілини хребта – 2/0,3; орофаціальних розщілин – 2/1; редукційних вад кінцівок – 0/1; гіпоспадії -1/1. Тільки щодо розщілини хребта можна припустити асоціацію, але слід враховувати можливий вплив інших факторів, таких як материнське захворювання, прийом інших препаратів, випадковість.

Використання комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою у 80 жінок з приводу бактеріурії при вагітності не асоціювалось з несприятливими наслідками для потомства. Основним побічним ефектом таких комбінованих препаратів для матері є подразнення вагіни, що може бути спричиненим надмірним ростом Candida або інших опортуністичних організмів.

Дослідження з використанням телефонного опитування 191 жінки, яка використовувала в І триместрі вагітності клавуланову кислоту з амоксициліном не виявило статистично значимої різниці показників частоти великих вроджених вад, самовільних викиднів, гестаційного віку, ваги новонароджених.

Проспективне рандомізоване контрольоване подвійно сліпе дослідження 1997 року вивчало вплив двох схем антибіотиків (ампіцилін–сульбактам протягом 72 годин, а далі амоксицилін-клавуланат або ампіцилін протягом 72 годин, а за ним – амоксицилін).  Це було ефективним для профілактики у жінок з передчасним розривом мембран, які отримували антенатально тільки кортикостероїди. Хоча обидві комбінації антибіотиків зменшили частоту неонатальної смертності, сепсису, респіраторного дистрес-синдрому та підвищили вагу новонароджених в порівнянні з кортикостероїдами без комбінації з іншими препаратами, статистичного значення було досягнуто тільки при застосуванні наступної схеми: ампіцилін-сульбактам/амоксацилін-клавуланат (26,3% проти 48,6%; р≤0,05).

Два дослідження, які аналізували використання клавуланової кислоти з амоксициліном у вагітних з передчасним допологовим розривом мембран, повідомили про можливе підвищення ризику неонатального некротизуючого ентероколіту при порівнянні з жінками, які не отримували антибіотиків або лікувались іншими антибіотиками.

Спостереження за дітьми до віку 7 років не виявило довготривалих наслідків у випадку пренатального впливу клавуланату. Інші дослідники не відзначили підвищеного ризику некротизуючого ентероколіту після призначення матерям клавуланової кислоти з амоксициліном з приводу передчасного розриву мембран.

Застосування препарату під час вигодовування:

Як амоксицилін, так і тикарцилін проникають до грудного молока, а відносно клавуланату калію інформація відсутня. Такий трансфер очікується, виходячи з молекулярної ваги сполуки, вплив на немовля при цьому невідомий.

Доступне повідомлення про дослідження, при якому автори попросили матерів в період лактації спостерігати за їхніми немовлятами щодо ознак несприятливого впливу (труднощі вигодовування, стискання язика, зміни частоти та консистенції стільця, висипка на шкірі) та слідкувати за вагою і розвитком жовтяниці. Не виявлено статистичної різниці при порівнянні показників від 45 матерів контрольної групи та 14 жінок, які приймали амоксицилін-клавуланат.

Препарат часто використовується в педіатричній практиці.

Згідно з переліком ВООЗ основних лікарських засобів амоксицилін є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
4. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/amoxicillin-clavulanate/product/).

Адаптовано 19.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2020 р.

Група/призначення:

Бета-лактамні антибіотики, пеніциліни. Пеніциліни широкого спектру дії. Ампіцилін належить до амінопеніцилінів, є подібним до амоксициліну.

Півампіцилін є проліками* ампіциліну, трансформуючись в нього.

Альтернативні назви / синоніми:

Петрексил, омніпен, тотацилін, півампіцилін, прінціпен, ампіциліну тригідрат.

Комбінований препарат ампіокс (ампіциліну тригідрат, оксацилін); ампіцилін-сульбактам (ампіцилін, сульбактам); ампісульбін (ампіцилін, сульбактам).

Діюча речовина: ампіциліну тригідрат.

Рекомендації при вагітності: 

Дані про використання у людини припускають ризик в І триместрі.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вважається, що пеніциліни в загальному не пов’язані з підвищеним ризиком при застосуванні в будь-якому терміні вагітності. Ймовірно, таку оцінку слід модифікувати для амінопеніцилінів (амоксицилін та ампіцілін), оскільки при використанні їх в період органогенезу знайдено певні докази асоціації з орофаціальними розщілинами. Однак, навіть у випадку такого причинно-наслідкового зв’язку, абсолютний ризик є дуже низьким. Така асоціація потребує підтвердження.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доступні два повідомлення про пероральне призначення високих доз ампіциліну щурам, що не призводило до тератогенних ефектів. Третє повідомлення свідчить про асоціацію високої дози з дефектами кінцівок.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Препарат швидко проникає через плаценту до циркуляції плода та амніотичної рідини. В сироватці плода визначається через 30 хвилин і врівноважується з показником материнської сироватки через 1 годину. В амніотичній рідині препарат виявляється через 90 хвилин, досягаючи 20% від пікового рівня в сироватці матері приблизно через 8 годин.

Фармакокінетика та плацентарний трансфер ампіциліну при вагітності добре вивчені. Ампіцилін та інші пеніциліни акумулюються в амніотичній рідині у великій кількості після введення матері. Це накопичення викликане екскрецією з сечею плода до амніотичної рідини, що продовжується допоки мама не припинить лікування. Після цього плід поступово реабсорбує антибіотик (ймовірно, ковтаючи навколоплідні води) і виводить препарат, пропускаючи через плаценту до мами. Цей процес не асоціюється з несприятливими ефектами. Два невеликі дослідження не виявили різниці між 3-денним та 7-денним курсами ампіциліну у подовженні гестації на, принаймні, 7 днів. Крім того, не виявлено різниці в частоті хоріоамніоніту, післяпологового ендометриту, захворюваності немовлят. Одне повідомлення наводить ретроспективні дані, які припускають можливу асоціацію між тривалим використанням ампіциліну чи інших антибіотиків з приводу передчасного розриву мембран та синдромом запальної відповіді плода.

Ампіцилін знижує вивільнення інтерлейкіну-6 (IL-6) та простагландину Е (PGE2) з амніоноподібних клітин (amnion-like Wistar Institute Susan Hayflick cells) через 4 години після лікування. Це підтверджено для інтерлейкіну-6 у 212- в терміні 17 тижнів вагітності. Концентрація інтерлейкіну-6 в навколоплідних водах у пацієнток, які отримали ампіцилін в дозі 1 грам за 4 години до процедури була значно зниженою в порівнянні з не лікованими або тими, які отримали препарат за 12 годин до процедури. Також через 4 години після дози ампіциліну знижувалось вивільнення простагландину Е. Клінічне значення цієї знахідки не зовсім зрозуміле. На думку авторів, здатність ампіциліну прямо знижувати вивільнення амніотичного інтерлейкіну-6 та простагландину Е слід прийняти до уваги при лікуванні бактеріальних та не бактеріальних запальних ускладнень у вагітних, опосередкованих взаємодією цитокінів і простаноїдів.

Ампіцилін пригнічує як плазмовий, так і виділений з сечею естріол, інгібуючи гідроліз стероїдного кон’югату в кишечнику. Раніше естріол в сечі використовувався для оцінки фетоплацентарного стану, причому знижений рівень був пов’язаний з дистресом плода. Сьогодні таке визначення проводиться шляхом вимірюванням вільного естріолу в плазмі, на який зазвичай ампіцилін не впливає. Була підозра на взаємодію між ампіциліном та пероральними контрацептивами, що призводило до настання вагітності, однак, два дослідження не змогли це підтвердити і дійшли висновку про відсутність необхідності призначати альтернативні методи контрацепції у випадку терапії ампіциліном.

Використання ампіциліну на ранніх термінах вагітності асоціювалось у ретроспективному дослідженні з поширеністю вроджених вад розвитку на рівні 3,3 (90% ДІ 1,3-8; р=0,02) для вроджених вад серця. Для специфічної вади – транспозиції магістральних судин – ризик становив 7,7 (90% ДІ 1,3-38), виходячи з пренатального впливу препарату у 2 з 29 немовлят з цією аномалією. Однак, дослідники відзначили необхідність детальнішого обстеження, оскільки дані отримували шляхом опитування письмового або по телефону до року після передбачуваного впливу, тому дослідження не змогло розрізнити вплив препарату на плід та вплив інфекційного агенту. Інші дослідники також висловили таку стурбованість. Інших досліджень, які б пов’язували ампіцилін з вродженими вадами немає.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пар мати-дитина, в 3546 випадках виявлено вплив похідних пеніциліну в І триместрі та 7171 – в будь-якому терміні вагітності. Не виявлено доказів в жодній з груп для припущення зв’язку з великими вродженими вадами розвитку або малими аномаліями чи певними дефектами. Виходячи з цих даних, тератогенність ампіциліну є малоймовірною.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 10011 новонароджених з впливом ампіциліну в І триместрі. Всього виявлено 441 (4,4%) велику вроджену ваду при 426 очікуваних. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 116/100; полідактилії – 36/29; розщілини хребта – 6/8; орофаціальних розщілин – 13/16; редукційних вад кінцівок – 9/17; гіпоспадії – 27/24. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами.

Ампіцилін часто використовується в другій половині вагітності, при якій або плід або мама мають ризик інфікування через передчасний розрив мембран або вплив інших факторів. Згідно з одним повідомленням жінка з передчасним розривом мембран на 40 тижні вагітності продемонструвала анафілактичну реакцію на ампіцилін. Народилась дитина із значним дистресом та важким метаболічним ацидозом (pH артеріальної крові пуповини 6,71). В неонатальному періоді виникли мультифокальні клонічні судоми та набряк мозку, виражені неврологічні порушення були присутні і у віці 6 місяців життя.

В двох окремих когортах в Бостонській програмі нагляду за медикаментами (Boston Collaborative Drug Surveillance Program) не виявлено підвищення частоти вроджених вад після впливу в І триместрі при більш ніж 700 вагітностях.

Дослідження випадок-контроль з охопленням 538 немовлят або плодів з дефектами нервової трубки не виявило асоціації з лікуванням матерів в І триместрі ампіциліном або амоксициліном. Частота вроджених вад розвитку не була підвищеною у 284 вагітностях з впливом препарату в І триместрі чи при 1060 – з впливом ампіциліну або амоксициліну.

Угорське дослідження випадок-контроль щодо запобігання вроджених вад розвитку (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Abnormalities) повідомило про істотне підвищення частоти розщілини піднебіння у немовлят з впливом ампіциліну в І триместрі в період 1980-1996 років, але автори навели підстави підозрювати, що ця асоціація була випадковою   при аналізі даних.

Угорське дослідження оцінювало асоціацію між ампіциліном та вродженими вадами. В контрольній групі (N=38151) без вроджених вад 2632 (6,9%) жінок лікували ампіциліном.  В основній групі з вродженими вадами (N=22865) 1643 (7,2%) отримували ампіцилін. При використанні ампіциліну в ІІ і ІІІ триместрах єдиною істотною різницею була частота розщілини піднебіння (4,2, 95% ДІ 1,4-16,3). Однак, автори дійшли висновку, що відсутність доказів асоціації в інших дослідженнях та в експериментальних тварин припускають, що ризик не є справжнім, натомість це випадкова асоціація.

Данські дослідники не виявили підвищення ризику вроджених вад, передчасних пологів, низької ваги при народженні серед 199 жінок, які отримали рецепти на півампіцилін при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Ампіцилін проникає до грудного молока в невеликій концентрації. Співвідношення молоко : плазма становить до 0,2. Максимальна доза, яку може отримати немовля на грудному вигодовуванні, становить 0,5 мг/день.

В однієї дитини, маму якої лікували ампіциліном, спостерігали кандидоз та діарею. Інших повідомлень про такі ефекти не має.

Когортне дослідження 1993 року повідомило про діарею у 32 (19,3%) немовлят на грудному вигодовуванні серед 166, матері яких приймали антибіотики.  Серед 5 дітей, матері яких приймали амоксицилін, діарею спостерігали у 1 (20%). Діарея була не вираженою, оскільки не потребувала медичного втручання.

Хоча несприятливі наслідки зустрічаються рідко, існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Згідно з переліком ВООЗ основних лікарських засобів ампіцилін є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Fortunato Vesce, Barbara Pavan, Laura Lunghi, Gloria Giovannini, Chiara Scapoli, Adriano Piffanelli, Carla Biondiю Inhibition of Amniotic interleukin-6 and Prostaglandin E2 Release by Ampicillin. (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/14704253/).
4. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/ampicilline/product/).

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2020 р.

Група/призначення: антиінфекційний препарат.

Це напівсинтетичний бета-лактамний незворотний інгібітор, похідне основного ядра пеніциліну. При використанні без інших препаратів не є ефективним антиінфекційним агентом (за винятком роду нейсерія (Neisseriaceae). Однак, сульбактам розширює активність ампіциліну при комбінації з ним.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Комбіновані препарати: ампіцилін-сульбактам (ампіцилін, сульбактам); ампісульбін (ампіцилін, сульбактам).

 Діюча речовина: сульбактам.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Завжди призначається в комбінації з ампіциліном. Репродуктивні дослідження у тварин не продемонстрували несприятливих наслідків для плодів, але відсутні повідомлення про ефекти впливу у людини на ранніх термінах вагітності. Однак, як відомо, жодний з препаратів групи пеніцилінів не проявляє тератогенності. Сульбактам швидко проникає через плаценту до плода. Хоча не повідомляється про несприятливі наслідки для плода чи новонародженого, використання комбінації антибіотиків перед пологами може призвести до суперінфекції резистентними бактеріями у новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Виробник повідомив про репродуктивні дослідження у мишей, щурів, кролів, але тільки з комбінацією сульбактаму з ампіциліном. Не було виявлено ознак порушень фертильності чи шкоди для плоду в усіх видів тварин на фоні 10-кратних рекомендованій для людини доз. Введення вагітним щурам внутрішньовенно сульбактаму в дозах до 500 мг/кг/день в різні терміни, включно до парування та протягом вагітності не продемонструвало ознак несприятливого впливу на репродукцію.

Інформація щодо впливу на плід:

Сульбактам проникає через плаценту людини перед пологами. Вивчення плацентарного трансферу на ранніх термінах вагітності не проводилось.

У 1983 році повідомили про прямий зв’язок між концентрацію сульбактаму в сироватці плода та матері при введенні одноразової дози сульбактам/ампіцилін (0,5 грам/1 грам або 1грам/1 грам) безпосередньо перед кесаревим розтином. Середній пік концентрації сульбактаму в сироватці плоду становив <20 мкг/мл. В експерименті in vitro з частками перфузованої плаценти людини продемонстровано, що сульбактам проникає через плаценту шляхом простої дифузії. Плацентарний трансфер відповідає низькій молекулярній вазі препарату.

Дослідження 1992 року порівняло концентрацію 3 антибіотиків (сульбактам/ампіцилін, тикарцилін/клавуланова кислота та цефотаксим) в крові матері, плаценті, пуповинній крові в 15 жінок в пологах, в яких діагностували хоріоамніоніт у терміні ≥37 тижнів вагітності. 5 жінок отримували комбінацію сульбактам/ампіцилін. Середня концентрація сульбактаму в крові матері, плаценті та пуповинній крові була наступною: 7,25, 3,75 і 9,68 мкг/мл. Співвідношення пуповина:кров матері склало 1,3. Інтервал між дозою та пологами та величина дози не повідомлені.

Фармакокінетика сульбактаму перед пологами описана у дослідженні 1993 року. Не виявлено статистично значимих змін в порівнянні з не вагітними пацієнтами.

Комбінація сульбактаму з ампіциліном часто використовується у ІІ і ІІІ триместрах вагітності. Ці дослідження включили профілактику, як у випадку передчасного розриву мембран та лікування встановленої інфекції. Не виявлено випадків прямого несприятливого впливу на плід чи новонародженого.  Однак, стурбованість викликає непряма шкода для новонародженого від пов’язаної з антибіотиком суперінфекції резистентними бактеріями.

Коротке повідомлення 2000 року інформувало про ненавмисну внутрішньоматкову інфузію сульбактаму (1 грам) та ампіциліну (2 грами). Це відбулось на 30 тижні вагітності для профілактики передчасного розриву мембран. Препарати помилково ввели у внутрішньоматковий катетер замість внутрішньовенного. Наступного дня шляхом кесаревого розтину народилась дитина вагою 1690 грам. Не було виявлено негативних наслідків цієї помилки.

Застосування препарату під час вигодовування:

Сульбактам проникає до грудного молока людини. Повідомляється про інфузію 4 жінкам через 2 дні після кесаревого розтину сульбактаму в дозах 0,5 або 1,0 грам або з цефалотином, або з ампіциліном. Концентрацію в молоці визначали через 10-21 години після дози і вона становила 0,13-1,2 мкг/мл (в середньому 0,52 мкг/мл). Через 49 годин препарат вже не визначався. Дослідники не повідомили, чи було дозволено годувати дітей грудним молоком. Потенційний вплив сульбактаму на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але, ймовірно, подібний до впливу інших антибіотиків: модифікація флори кишечника, прямий вплив на новонародженого (алергічна реакція) та труднощі інтерпретації результатів посівів на чутливість до антибіотиків у випадку гіпертермії.

Американська академія педіатрії класифікує сульбактам як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 15.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління.

Альтернативні назви / синоніми: клафоран.

 Діюча речовина: цефотаксим.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику цефалоспоринових антибіотиків.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження були негативними у мишей, які отримували дози до 2000 мг/кг/день, тератологічні дослідження також у мишей на фоні доз 6000 мг/кг/день теж були негативними. Цефотаксим не демонстрував тератогенності у кролів, яким вводили дозу до 50 мг/кг/день, незважаючи на деяку материнську та ембріотоксичність. Репродуктивні дослідження у мишей і щурів не виявили ознак порушень фертильності чи шкоди для плоду при застосуванні доз, які у 20 разів перевищували рекомендовану для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Концентрація цефотаксиму в сироватці жінок при вагітності та після пологів була нижчою, ніж у жінок в значно пізнішому періоді після пологів. Цефотаксим проникає через плаценту у людини перед вагітністю.

Цефалоспорини зазвичай вважаються безпечними в період вагітності.

Препарат швидко проникає через плаценту в ІІ триместрі. Період напіввиведення цефотаксиму в сироватці плода та амніотичній рідині становив 2,3 і 2,8 годин, відповідно. Повідомляється про 5 жінок з хоріоамніонітом, які в пологах отримали цефотаксим (доза невідома). Концентрація в крові матері та пуповинній була майже еквівалентна – 8,90 та 8,60 мкг/мл, відповідно, а співвідношення плацента : кров матері склало 0,2.

Застосування препарату під час вигодовування:

Цефотаксим проникає до грудного молока у дуже низьких концентраціях. Після дози 1 грам, введеної внутрішньовенно, пік в молоці наступав через 2-3 години і становив 0,33 мкг/мл. Період напіввиведення з молока коливався в межах 2,36-3,89 годин (в середньому 2,93 години). Співвідношення молоко : плазма через 1, 2 та 3 години становило 0,027; 0,09 і 0,16, відповідно.

Хоча ці рівні низькі, існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

У 2001 році американська академія педіатрії класифікувала цефотаксим як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cefotaxime-sodium/product/).

Адаптовано 15.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди.

Іншими препаратами цього класу є азитроміцин, кларитроміцин, спіраміцин, рокситроміцин, диритроміцин, тролеандоміцин.

Альтернативні назви / синоніми:

Адіміцин, грюнаміцін, ілозон, сінеріт, еоміцін, ерігексал, зінеріт, ерік, ерітран, ерітропед.

Діюча речовина: еритроміцин.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний, за винятком естолатної солі.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Більшість повідомлень, включно з одним дослідженням в експериментальних тварин, не виявили ознак токсичного впливу еритроміцину на розвиток ембріону/плода. Хоча одне повідомлення інформує про асоціацію препарату з кардіоваскулярними вадами, дослідники не змогли визначити, чи це справді було наслідком впливу препарату. Також відсутні докази виникнення інфантильного пілоростенозу у випадку лікування матері на пізніх термінах вагітності. Оскільки більшість досліджень не вказують на ризик, еритроміцин можна використовувати при вагітності, якщо є відповідні покази.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не спостерігали тератогенності у самок щурів, годованих еритроміцином (дозами до 0,25% з харчами) перед та під час парування, а також протягом вагітності і лактації.

Інформація щодо впливу на плід:

Еритроміцин проникає через плаценту, проте в концентрації занадто низькій для лікування більшості патогенних агентів, тобто, препарат не ефективний для лікування інфекцій плода. Рівень в тканинах плода зростав після багаторазових доз. Однак, описано випадок успішного використання еритроміцину в лікуванні материнського сифілісу, але без адекватного ефекту для плода. При вагітності концентрація еритроміцину в сироватці значно коливалась в порівнянні з показником у нормальних чоловіків і не вагітних жінок, чим можна пояснити низький рівень у плода.

Естолатна сіль еритроміцину індукувала гепатотоксичність у вагітних. Приблизно в 10% жінок (N=161), лікованих цією формою в ІІ триместрі спостерігали підвищений рівень в сироватці глутаміно-оксалооцтової трансамінази, який повертався до норми після припинення лікування. Тому ця форма еритроміцину протипоказана при вагітності.

Повідомляється про використання еритроміцину в І триместрі з народженням дитини з синдромом відсутності великогомілкової кістки зліва (Q72.5). Мама також приймала інші препарати, що робить зв’язок з еритроміцином малоймовірним.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, 79 з яких зазнали впливу в І триместрі еритроміцину. При використанні препарату в будь-якому терміні вагітності відомо про 230 випадків Не виявлено зв’язку з основними категоріями великих та малих вроджених аномалій чи окремими дефектами.

Еритроміцин, як і багато інших антибіотиків, понижує концентрацію в сечі естріолу. Препарат використовується в ІІІ триместрі для зменшення колонізації у матері та плоду β-гемолітичного стрептококу групи В. Також застосовується у вагітних для лікування генітального мікоплазмозу, в результаті чого зменшується частота втрат вагітностей та народження немовлят з низькою вагою.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 6972 новонароджених з впливом еритроміцину в І триместрі. Всього зареєстровано 320 (4,6%) великих вроджених вад при 297 очікуваних. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом і вродженими вадами.

Дані Угорського дослідження випадок-контроль щодо запобігання вроджених вад розвитку (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Abnormalities), 1980-1996, стосовно впливу еритроміцину в період органогенезу були опубліковані у 1999 році. Основну групу становили плоди або немовлята з вродженими аномаліями (N=22865), з яких 113 (0,5%) зазнали впливу еритроміцину. До контрольної групи включили новонароджених без вроджених вад (N=38151), з яких 172 (0,5%) дитини зазнали пренатального впливу еритроміцину. На 2-3 місяцях вагітності (період органогенезу) такий вплив відбувався у 20 випадках основної групи та 43 – контрольної (співвідношення шансів 0,8, 95% ДІ 0,5-1,4). Вплив в терміні 4-9 місяців відбувався при 78 вагітностях основної групи та 112 контрольної (1,2, 95% ДІ 0,9-1,6); протягом всієї вагітності 1,1, 95% ДІ 0,9-1,5. Дослідження не виявило тератогенного ризику еритроміцину.

Рандомізоване дослідження 2001 року (ORACLE 1) проводилось серед пацієнток з передчасним розривом мембран для визначення переваг 3 схем антибіотиків. З групою плацебо (N=1225) порівнювали наступні антибіотики: еритроміцин 250 мг (N=1197), амоксицилін 250 мг, клавуланову кислоту 125 мг (N=1212) або обидва (амоксицилін-клавулонава кислота) (N=1192) 4 рази на день протягом 10 днів або до пологів. Основними критеріями оцінки були конкретні результати або їх складові: неонатальна смерть, хронічне захворювання легенів або велика аномалія головного мозку. Згідно з цими результатами не виявлено переваг над плацебо в двох групах, в яких жінки приймали амоксицилін та клавуланову кислоту, в той же час, в результаті використання еритроміцину зареєстровано значно кращі результати. При порівнянні будь-якого випадку з впливом амоксициліну-клавуланової кислоти з випадком без впливу цих препаратів при підозрі або підтвердженому некротизуючому ентероколіті у новонароджених результати були наступними: 92 (3,8%) та 58 (2,4%) (р=0,004). На думку авторів можливою причиною виникнення некротизуючого ентероколіту був той факт, що для лікування Clostridium difficile була обрана комбінація амоксицилін-клавуланова кислота при наявності аномальної колонізації шлунково-кишкового тракту немовляти.

Дослідження випадок-контроль 2003 року використало дані трьох Шведських медичних реєстрів для виявлення використання медичних препаратів на ранніх термінах вагітності, що асоціювалось з кардіальними вадами. Випадки (вади серцево-судинної системи без відомих хромосомних аномалій), (N=5015) порівняли з контрольною групою, до якої увійшли всі народжені в Швеції діти за період 1995-2001 років (N=577730). Асоціації були ідентифіковані для ряду препаратів, деякі з яких виникли за рахунок супутніх факторів (основне захворювання, багаторазове тестування), але частина справді вважається залежною від препаратів. Щодо еритроміцину: 27 випадків серед 1588 (1,91, 95% ДІ 1,30-2,80). Дослідження не з’ясувало, чи асоціація справді пов’язана з впливом препарату, а не іншими супутніми факторами.

Три повідомлення вивчали асоціацію між лікуванням матері еритроміцином в період вагітності та гіпертрофічним пілоростенозом. Перше повідомлення оцінювало наявність пілоростенозу у немовлят (не лікованих еритроміцином) від матерів, які отримали рецепт на антибіотик групи макролідів в три періоди вагітності. В основному призначали еритроміцин, але також азитроміцин та кларитроміцин, а новонароджених не лікували еритроміцином. В ці періоди вагітності відносний ризик пілоростенозу при 95% ДІ був наступним: в будь-який період вагітності – 1,05, 0,5-2,4; за 10 днів до пологів, включно з днем пологів, – 1,76, 0,7–4,2; за 10 тижнів до пологів, з виключенням дня пологів, – 1,84, 0,8–4,4. Друге повідомлення використало дані за період 1976-1998 років, як частину поточної програми випадок-контроль. Випадки – 1044 немовлята з пілоростенозом – порівняли з двома контрольними групами дітей, здоровими і з вродженими вадами. В основній групі вплив еритроміцину ідентифікували в три періоди вагітності: 1-24 тижні, 25-40 тижнів, 33-44 тижні. Кількість випадків в кожний з цих періодів, відносний ризик, 95% ДІ в порівнянні з нормальними контролями була наступною: 26, 1,0, 0,6-1,6; 10, 0,6, 0,3–1,1; 6, 0,7, 0,3–1,8 та при порівнянні з контрольною групою з вадами – 1,1, 0,8–1,7; 0,6, 0,3–1,1; 0,6, 0,3–1,3. Результат не свідчить про підвищений ризик пілоростенозу при лікуванні еритроміцином. Третє дослідження, опубліковане у 2002 році, використало базу даних програми медікейд штату Теннессі (Tennessee Medicaid/Tenn Care) за період 1985-1997 років. Серед 260799 пар мати-дитина 13146 матерів отримали рецепт на еритроміцин, а 621 – на інший препарат групи макролідів (азитроміцин, кларитроміцин, кліндаміцин, диритроміцин) або лінкоміцин в період від 32 тижня вагітності і до народження дитини. Кількість немовлят з пілоростенозом, відносний ризик, 95% ДІ в групі еритроміцину були наступними: 38, 1,17, 0,84-1,64 після 32 тижня. Серед 22418 пар мати-дитина з впливом еритроміцину в будь-якому терміні вагітності – 53 випадки, 1,15, 0,84-1,56. В групі не еритроміцинових макролідів при впливі в два періоди вагітності виявлено 3 випадки, 2,45, 0,78-7,68; в будь-якому випадку вагітності: 1287 випадків впливу, 6 випадків пілоростенозу, 2,77, 1,22-6,30. Хоча останні дані були статистично значимими, автори дійшли висновку, що причинний зв’язок є обмеженим через малу кількість випадків та інші причини.

Американське національне дослідження із запобігання вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) проаналізувало використання антибактеріальних препаратів та частоту вроджених вад. Застосування еритроміцину асоціювалось з підвищенням частоти аненцефалії (7 випадків, відносний ризик 2,04, 95% ДІ 1,1-5,3) та поперечних дефектів кінцівок (9 випадків, 2,1, 95% ДІ 1,0-4,2), хоча остання знахідка не була статистично значимою. Це дослідження включало багаторазові порівняння, що могло вплинути на випадковість результатів.

Дослідження епідеміологічного центру Бостонського університету (Slone Epidemiology Center Birth Defects) випадок-контроль, з аналогічним дизайном, не виявило асоціації між використанням еритроміцину при вагітності та великими вадами в цілому чи окремими, такими як серцево-судинні і дефекти нервової трубки.

Данське дослідження 2003 року охопило 188 жінок, які отримували макроліди (див. розділ Застосування препарату під час вигодовування) за 30 днів до пологів, жодна дитина не мала пілоростенозу.

Ряд повідомлень інформують про успішне лікування еритроміцином хлімідійної інфекції в другій половині вагітності. Хоча таке використання є ефективним, при використанні амоксициліну спостерігається менше несприятливих гастроінтестинальних ефектів у матерів.

Група дослідників повідомила, що у жінок з анамнезом спонтанних втрат вагітностей та мікоплазмозом урогенітального тракту виявлено істотне зниження таких випадків при лікуванні еритроміцином. В той же час велике мультицентрове дослідження не виявило істотного ефекту від лікування еритроміцином жінок з інфекцією, викликаною Ureaplasma urealyticum. Інші дослідники зазначили істотне зниження частоти передчасного розриву мембран у жінок, лікованих еритроміцином. Еритроміцин також призначався після передчасного розриву мембран і був ефективним у пролонгації вагітності та покращенні її результату для новонародженого. У жінок з передчасним настанням пологів без клінічних ознак інфікування еритроміцин не був ефективнішим за плацебо. Спостереження за кількома сотнями дітей до віку 7 років, чиї матері отримували пренатально еритроміцин або аугментин при спонтанних передчасних пологах без явних клінічних ознак інфікування виявило вищу частоту, згідно з повідомленнями батьків, дитячого церебрального паралічу в порівнянні з дітьми матерів, які не отримували ані еритроміцину, ані аугментину (еритроміцин: 53 [3,3%] з 1611 проти 27 [1,7%] з 1562, 1,93, 95% ДI 1,21-3,09). На думку авторів ці знахідки тільки піднімають питання занепокоєння щодо використання антибіотиків за відсутності чітких ознак інфікування.

Застосування препарату під час вигодовування:

Еритроміцин проникає до грудного молока. Після пероральної дози 400 мг кожні 8 годин рівень в молоці коливався в межах 0,4-1,6 мкг/мл. Пероральна доза 2 г/день призводила до концентрації в молоці 1,6-3,2 мкг/мл. Співвідношення молоко : плазма в обох групах склало 0,5.

Когортне дослідження 1993 року повідомило про діарею в 32 (19,3%) немовлят на грудному вигодовуванні серед 166, матері яких приймали антибіотики. Серед 17, які приймали еритроміцин, діарею у новонароджених відзначали в 2 (12%). Ця діарея була незначною, оскільки не потребувала лікування.

Дослідження 2003 року вивчало асоціацію між лікуванням матерів макролідами та гіпертрофічним пілоростенозом. Когортне дослідження данської популяції охопило 1166 жінок, які отримали рецепт на макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин, спіраміцин, рокситроміцин) від народження дитини до 90 постнатального дня, порівняння проводилось з 41778 жінками контрольної групи. Співвідношення шансів для пілоростенозу становило 2,3-3,0, в залежності від моменту впливу в постнатальному періоді (42, 56, 70 або 90 днів), в жодному з випадків не було істотним. Після стратифікації за статтю показник став наступним: у чоловічої 1,8-3,1 (також статистично не значимий); у жіночої на 70 і 90 постнатальні дні 10,3 і 7,5, тільки перший з показників є значимим (95% ДІ 1,2-92,3).

Ізраїльські дослідники вивчали можливу асоціацію між впливом макролідів з грудним молоком (азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин, рокситроміцин) та гіпертрофічним пілоростенозом (2009 рік). Вони порівняли 55 немовлят з впливом антибіотиків групи макролідів з 36 дітьми з впливом амоксициліну. В групі макролідів 7 (12,7%) дітей мали несприятливі реакції (висипку, діарею, втрату апетиту, сонливість), в той час як в групі амоксициліну в 3 дітей (8,3%) відзначили висипку, сонливість. Рівень несприятливих реакцій був порівняльним. Не виявлено випадків гіпертрофічного пілоростенозу.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала еритроміцин як сумісний з грудним вигодовуванням. Робоча група ВООЗ (on Drugs and Human Lactation) також дійшла висновку, що короткотривале використання еритроміцину (1 тиждень) в період грудного вигодовування, ймовірно, є безпечним.

Одне дослідження, спостерігаючи за дітьми з пренатальним впливом еритроміцину до віку 11 років не виявило більшої потреби в спеціальній допомозі при навчанні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження in vitro study продемонструвало несприятливі ефекти еритроміцину на рухливість сперматозоїдів при концентрації >100 мкг/мл. Клінічне значення цієї знахідки невідоме.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
4. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/erythromycin/product/).

Адаптовано 11.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 11.06.2020 р.

Група /призначення:

Антибіотик пеніцилінового ряду. Лікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, сечостатевої системи, жовчних шляхів, шкіри та м’яких тканин, хвороба Лайма (бореліоз), лептоспіроз та ін.

Амоксицилін належить до амінопеніцилінів, є подібним до ампіциліну.

Альтернативні назви / синоніми:

Амосін, амофаст, граксимол, грамокс-Д, оспамокс, флемоксин солютаб, хіконціл, амоксил, вімокс.

Разом з клавулановою кислотою входить до складу наступних комбінованих препаратів: аугментин, амоксиклав, ко-амоксиклав, бактоклав, панклав, клавам.

Діюча речовина: амоксицилін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вважається, що пеніциліни в загальному не пов’язані з підвищеним ризиком при застосуванні в будь-якому терміні вагітності. Ймовірно таку оцінку слід модифікувати для амінопеніцилінів (амоксицилін та ампіцилін), оскільки при використанні їх в період органогенезу знайдено певні докази асоціації з орофаціальними розщілинами. Однак, навіть у випадку такого причинно-наслідкового зв’язку, абсолютний ризик є дуже низьким. Крім того, одне дослідження повідомило про асоціацію між комбінацією амоксицилін-клавуланова кислота та некротизуючим ентероколітом у випадку такого лікування перед пологами. Обидві асоціації потребують підтвердження.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження впливу амоксициліну на репродукцію мишей та щурів у дозах до 10 разів вищих за людські не виявили жодного негативного впливу на плідність та розвиток плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Відомо, що препарат проникає через плаценту. Описана фармакокінетика пеніцилінів та плацентарний трансфер в ІІ і ІІІ триместрах. Фармакокінетика не відрізняється у жінок з передчасним розривом мембран в порівнянні з невагітними пацієнтами. Амоксицилін та інші пеніциліни акумулюються в амніотичній рідині після лікування вагітної. Ця акумуляція спричиняється екскрецією антибіотика з сечею плода до амніотичної рідини до моменту припинення лікування. Після цього плід поступово реабсорбує антибіотик, ймовірно, при ковтанні навколоплідних вод, препарат виводиться пасажем через плаценту до матері. Не відзначено несприятливих наслідків для плода, які б були пов’язані з цим процесом. Амоксацилін успішно призначається для лікування бактеріальних інфекцій в навколоплідних водах.

Опубліковані результати спостереження 50282 пар “мати-дитина” в рамках Спільного перинатального проекту, 3546 з яких в І триместрі зазнали впливу похідних пеніциліну, в 7171 випадку препарат вживали в різні терміни вагітності. В жодній з цих груп не виявлено великих вроджених вад або малих аномалій чи окремих вроджених дефектів. Амоксицилін використовували одноразово в дозі 3 г для лікування бактеріурії у вагітних без шкоди для плодів.

В ході дослідження “Мічіган Медікейд” в період із 1985 по 1992 рр. провели спостереження за 229101 завершеною вагітністю. Встановлено, що 8538 новонароджених зазнали впливу амоксициліну у першому триместрі, 317 з них народились з великими вадами розвитку (при очікуваній кількості 363). Уточнені дані були отримані стосовно шести категорій дефектів, а саме: ураження серцево-судинної системи (виявлено 76 / очікували 85), орофаціальних розщілин (16/14), розщілини хребта (6/7), полідактилії (17/24), редукційних вад кінцівок (9/16), гіпоспадії (20/22), що не підтверджує наявність зв’язку між даним лікарським засобом і вродженими дефектами.

Ряд повідомлень описали використання амоксициліну при вагітності з приводу передчаного розриву мембран або лікування інфекції, спричиненої хламідіями.

Рандомізоване дослідження 2001 року (ORACLE 1) проводилось серед пацієнток з передчасним розривом мембран для визначення переваг 3 схем антибіотиків. З групою плацебо (N=1225) порівнювали наступні антибіотики: еритроміцин 250 мг (N=1197), амоксицилін 250 мг, клавуланову кислоту 125 мг (N=1212) або обидва (амоксицилін-клавуланова кислота) (N=1192) 4 рази на день протягом 10 днів або до пологів. Основними критеріями оцінки були конкретні результати або їх складові: неонатальна смерть, хронічне захворювання легенів або велика аномалія головного мозку. Згідно з цими результатами не виявлено переваг над плацебо в двох групах, в яких жінки приймали амоксицилін та клавуланову кислоту, в той же час, в результаті використання еритроміцину зареєстровано значно кращі результати. При порівнянні будь-якого випадку з впливом амоксициліну-клавуланової кислоти з випадком без впливу цих препаратів при підозрі або підтвердженому некротизуючому ентероколіті у новонароджених результати були наступними: 92 (3,8%) та 58 (2,4%) (р=0,004). На думку авторів можливою причиною виникнення некротизуючого ентероколіту був той факт, що для лікування Clostridium difficile була обрана комбінація амоксицилін-клавуланова кислота при наявності аномальної колонізації шлунково-кишкового тракту немовляти.

Тайванські клініцисти повідомили про призначення кліндаміцину разом з амоксициліном в І триместрі 16 жінкам в рамках дослідження по попередженню повторних втрат вагітностей. В 16 немовлят з таким впливом не діагностовано вроджених вад. Частота вроджених вад не була підвищеною при аналізі 284 вагітностей з впливом в І триместрі та 1060 вагітностей з впливом у будь-якому терміні ампіциліну або амоксициліну.

Дослідження випадок-контроль із залученням 6935 дітей з вродженими вадами розвитку не продемонструвало асоціації з препаратами з вмістом амоксицикліну та клавуланової кислоти. Ці знахідки підтримані результатами проспективного дослідження в групі жінок (N=191), відібраних відповідно віку, паління, вживання алкоголю, які в І триместрі вагітності отримували амоксицилін/клавуланову кислоту. Частота великих вроджених вад в основній групі (3/158) не відрізнялась від показників в контрольній (5/163), так само як і показники народжених живими, ваги новонароджених, гестаційного віку при народженні.

Данське популяційне дослідження вивчало асоціацію між використанням амоксициліну у вагітних та вагою новонароджених і показниками передчасних пологів, частоти вроджених вад, перинатальної смертності, спонтанних абортів. За період дослідження – 1991-2000 роки – охопили 401 першовагітну, яка отримала рецепт на антибіотик. Контрольну групу склали 10237 першовагітних жінок, які не отримали жодного рецепту за період від 3 місяців до вагітності і до пологів. Середня вага новонароджених основної групи була на 57 грам (95% ДІ) вищою, аніж в контрольній. Відносний ризик та 95% ДІ для інших показників були наступними: низька вага при народженні – 0,63, 0,26-1,53; передчасні пологи – 0,77, 0,49-1,21; вроджені вади розвитку – 1,16, 0,54-2,50; самовільне переривання вагітності – 0,89, 0,66-1,18.

В дослідженні 2004 року було залучено 191 жінку, лікованих комбінацією амоксицилін-клавуланова кислота в І триместрі, яких порівняли з контрольною групою (N=191), яка зазнала впливу тільки амоксициліну. Групи порівняли між собою за наступними показниками: вік матерів, вага новонароджених, гестаційний вік при народженні, число народжених живими, число абортів. Частота великих вроджених вад розвитку в основній групі (3/158, 1,9%) та контрольній (5/163, 3%) (р=0,49; відносний ризик 0,62, 95% ДІ 0,15-2,55) була в очікуваних загальнопопуляційних межах. Випадків орофаціальних розщілин не спостерігали.

Ретроспективне когортне дослідження, яке використало дані програми Медікейд штату Теннессі, охопило 30049 новонароджених за період 1985-2000 років (результати опубліковані у 2009 році). Немовлят з пренатальним впливом в І триместрі 4-х антибіотиків (рекомендованих при потенційних біотерористичних атаках): амоксициліну, ципрофлоксацину, азитроміцину, доксицикліну з дітьми без пренатального впливу будь-якого антибіотику. Еритроміцин включили в якості позитивного контролю. Серед 7216 немовлят з впливом тільки амоксициліну наступні показники – число випадків, відносний ризик, 95% ДІ становили: для будь-якої вродженої вади 232, 1,09, 0,55-1,37; серцево-судинної системи 89, 1,15, 0,79-1,68; кістково-м’язової системи 52, 1,05, 0,66-1,69; сечостатевої системи 52, 1,38, 0,78-2,43); шлунково-кишкового тракту 26, 0,63, 0,35-1,16; центральної нервової системи 23, 1,08-2,32; орофаціальних розщілин 15, 1,67, 0,56-5,04. Автори дійшли висновку, що ці 4 антибіотики не підвищують ризику великих вроджених вад.

Дослідження 2012 року, використавши дані епідеміологічного центру Бостонського університету (Slone Epidemiology Center Birth Defects) за період 1994-2008 років, ідентифікувало 877 немовлят з розщілиною губи з або без розщілини піднебіння та 471 тільки з розщілиною піднебіння. Контрольна група включала 6952 немовлят без вроджених вад, 2,1% з яких зазнали пренатального впливу амоксициліну. Співвідношення шансів для розщілини губи з або без розщілини піднебіння при впливі в І триместрі склало 2,0 (95% ДІ 1,0-4,1). При впливі на 3 місяці вагітності результати були наступними: 4,3 (95% ДІ 1,4-13). Для розщілини піднебіння показник для 2 часових періодів впливу становив 1,0 (95% ДІ 0,4-2,3) та 7,1 (95% ДІ 1,4-36). Не виявлено підвищеного ризику, пов’язаного з іншими пеніцилінами або цефалоспоринами, але оцінити ризик від ампіциліну не вдалося через малу кількість випадків (менше ніж 5). Оскільки ризик орофаціальних розщілин при лікуванні пеніцилінами вважається пов’язаним тільки з амінопеніцилінами (ампіцилін та амоксицилін), автори без наявності доказів вважають, що амінобензилова група відіграє роль у виникненні орофаціальних розщілин. Навіть при цьому, якщо фоновий ризик орофаціальних розщілин становить приблизно 1-2 випадки на 1000, то подвоєння ризику призведе до частоти тільки 2-4 на 1000.

На фоні лікування деякими антибіотиками виявлено зменшення екскреції з сечею естріолу, ймовірно, за рахунок зміни кишкової флори матері. Відсутні ознаки того, що такий процес при вживанні ампіциліну або амоксициліну порушуватиме самопочуття плода.

Амоксицилін, як і інші пеніциліни, може спричиняти анафілактичний шок при вагітності чи одразу після пологів. Якщо таке ускладнення буде вираженим і не контрольованим, то це може порушити плацентарний кровообіг.

Велике рандомізоване клінічне дослідження вивчало можливі переваги призначення антибіотиків при передчасному розриві мембран. Використання 325 мг ко-амоксиклаву (250 мг амоксициліну, 125 мг клавуланової кислоти) не подовжувало вагітності, а підвищувало частоту некротизуючого ентероколіту у немовлят. Дослідження дійшло висновку, що профілактичне призначення антибіотиків без показів у вигляді ознак інфікування не було виправданим при вагітностях з передчасним розривом мембран. Інші дослідження також повідомили про аналогічну асоціацію між пренатальним впливом амоксициліну та некротизуючим ентероколітом.

Повідомлення 2008 року описало дітей після віку 7 років і не виявило істотного впливу пренатально призначеного ко-амоксиклаву на функціональний розвиток. Одне повідомлення інформувало про можливу асоціацію між тривалим використанням ампіциліну чи інших антибіотиків при передчасному розриві мембран і частотою синдрому запальної відповіді плода.

Рандомізоване проспективне дослідження (N=350) з вивчення профілактичного використання ко-амоксиклаву в процедурі трансферу ембріону продемонструвало зменшення контамінації катетера, але це не покращило клінічних результатів. На думку авторів ці дані не підтримують ідеї використання ко-амоксиклаву при трансфері ембріонів.

Ретроспективне дослідження випадок-контроль 2008 року оцінювало потенційні причини молярно-різцевої гіпомінералізації у дітей. Використання амоксицикліну при вагітності асоціювалось з підвищеним ризиком (57,9% випадків проти 36,5% в контрольній групі, р=0,028, 2,55 (95% ДІ 1,11-5,89). Однак, ці дані потребують подальшого вивчення.

Застосування препарату під час вигодовування:

Амоксицилін потрапляє в грудне молоко в низьких концентраціях. Після пероральної дози 1 грам 6 матерям пік концентрації досягався через 4-5 годин і становив в середньому 0,9 мкг/мл. Середнє співвідношення молоко : плазма на 1-й, 2-й і 3-й годинах було 0,014, 0,013 і 0,043, відповідно.

Хоча жодних побічних ефектів не спостерігалось, існують три потенційні проблеми для немовлят, що вигодовуються грудним молоком: зміна флори кишківника, прямий вплив на дитину (наприклад, алергії і сенсибілізації) та можливі відхилення в інтерпретації результатів посівів при диференційній діагностиці лихоманки, які, як показує досвід, зникають із відміною препарату.

Когортне дослідження 1993 року повідомило про діарею у 32 (19,3%) немовлят на грудному вигодовуванні серед 166, матері яких приймали антибіотики. Серед 25 дітей, матері яких приймали амоксицилін, діарею спостерігали у 3 (12%). Діарея була не вираженою, тому не потребувала медичного втручання.

В 2001 році американська академія педіатрії класифікувала амоксицилін як сумісний з грудним вигодовуванням.

Згідно переліку ВООЗ основних лікарських засобів амоксицилін є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

ВООЗ вважає амоксицилін необхідним препаратом педіатричної практики (2013 рік).

Слід брати до уваги можливість виникнення транзиторного гастроентериту внаслідок зміни кишкової флори немовляти у випадку лікування матері антибіотиком.

Вплив на фертильність (жінок та чоловіків): немає даних.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
4. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/amoxicillin/product/).

Адаптовано 20.01.2015 р.:
С.І. Гайдук, лікар загальної практики – сімейна медицина, старший лаборант кафедри педіатрії та неонатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.06.2020 р.

Група/призначення:

Протимікробні засоби широкого спектру. Фторхінолони. До цього класу належать також ципрофлоксацин, гатифлоксацин, геміфлоксацин, левофлоксацин, ломефлоксацин, моксифлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин, тровафлоксацин.

Флероксацин відсутній на ринку США. Найповніша інформація про фторхінолони розміщена в статті ципрофлоксацин.

Альтернативні назви / синоніми: мегалоцин.

Діюча речовина: флероксацин.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний (можливе використання тільки за відсутності альтернативи).

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання при вагітності у людини. Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення частоти вроджених вад при використанні флероксацину. Фторхінолони протипоказані при вагітності через токсичний вплив на хрящову тканину у молодих тварин. Виходячи з подібності препарату до ципрофлоксацину слід рекомендувати уникати призначення вагітним.

Рев’ю   1993 року щодо безпечності фторхінолонів дійшло висновку, що ці антибактеріальні препарати протипоказані при вагітності через складність екстраполяції даних від експериментальних тварин відносно мутагенності для людини та через суперечливу інтерпретацію токсичності препарату. Автори не були переконані, що індуковане хлорохіном ураження хрящової тканини з наступною артропатією є основною проблемою, незважаючи на те, що цей ефект продемонстровано в кількох видів тварин та окремі випадки у дітей.

Інші дослідники також дійшли висновку, що хіноліни слід вважати протипоказаними при вагітності, оскільки зазвичай доступні безпечніші альтернативи.

FDA додає застереження щодо всіх фторхінолонів відносно потенційного ризику несприятливих ефектів із залученням сухожиль, м’язів, суглобів, нервів, центральної нервової системи. Фторхінолони слід залишити для випадків без альтернативних варіантів лікування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Виходячи з даних англійського абстракту з посиланням на японське дослідження призначення флероксацину в дозі 25, 50 чи 100 мг/кг протягом періоду органогенезу не підвищувало частоти загибелі плодів та вроджених вад розвитку у кролів. У макак cynomolgus доза 70 мг/кг/день спричиняла материнську токсичність (втрату ваги, анорексію, блювоту) та ембріолетальність. У дитинчат, що вижили, не виявляли вроджених вад або порушення розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутні повідомлення про використання флероксацину при вагітності у людини.

Застосування препарату під час вигодовування:

Флероксацин проникає до грудного молока людини в невеликій кількості. 7 жінок в період лактації отримали одноразову пероральну дозу 400 мг, кумулятивна екскреція з молоком становила лише 0,219 мг через 48 годин. За добу дитина, яка знаходиться на грудному вигодовуванні і споживаючи 150 мл/кг/день становить менше або є на рівні 10 мг.

Більше інформації в статті про ципрофлоксацин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.05.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 03.06.2020 р.