Editor

ПРОБУКОЛ

Опубліковано: 20/07/2020.
Оновлено: 20/07/2020.

Група/призначення:

Антиоксиданти та антигіпоксанти. Інші гіполіпідемічні засоби. Це антиоксидант, який використовується для лікування гіперхолестеринемії.

Відсутній на ринку США.

Альтернативні назви / синоніми: лорелко.

Діюча речовина: пробукол.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин не припускають підвищення ризику вроджених вад. Досвід застосування у людини обмежений.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів, не виявлено несприятливого впливу на фертильність, ембріогенез, постнатальний розвиток на фоні доз до 1000 мг/кг/день. У мавп загальна токсичність була низькою, проте дослідження не включали репродуктивні питання.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Пробукол відкладається в жировій тканині, тому знаходиться в організмі кілька місяців після припинення лікування.

Повідомляється про 13 вагітностей з використанням пробуколу, з них в 13 випадках в І триместрі. Вроджених вад не спостерігали.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату пробукол проникає до молока в експериментальних тварин, тому такий трансфер очікується і в людини.

Рівень холестерину в грудному молоці дуже стабільний, навіть у жінок з гіперхолестеринемією і суттєво не змінюється з дієтою чи нутрітивним статусом матері, припускаючи, що, принаймні, частково синтезується в молочній залозі. Проте невідомо, чи пробукол може змінювати жировий склад грудного молока. Немовлята потребують велику кількість холестерину, бо він є критичним для правильного розвитку нервової системи, мембран клітин, також він є попередником ряду вітамінів і гормонів. Тому, допоки не буде отримано більше даних доцільною рекомендацією буде уникнення використання пробуколу, принаймні, у випадку виключно грудного вигодовування. Якщо жінка приймала цей препарат з приводу гіперхолестеринемії, то призупинення на період грудного вигодовування не вплине на довгостроковий результат такого лікування. Жінкам доцільно дотримуватись дієти для зниження холестерину. Через такий побічний ефект в більшості країн пробукол вилучений з ринку або встановлено обмеження щодо затвердженого використання.

Згідно з джерелом [2] препарат належить до групи препаратів високого ризику при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/probucol/product/).

Адаптовано 19.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2020 р.

ТЕТРАЦИКЛІН

Опубліковано: 19/07/2020.
Оновлено: 20/03/2021.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Тетрацикліни.

Альтернативні назви / синоніми:

Ахроміцин, хлортетрациклін, хлортетрацикліну гідрохлорид, демеклоциклін, окситетрациклін, метациклін.

Діюча речовина: тетрациклін.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Тетрацикліни при вагітності слід застосовувати з максимальною обережністю, якщо взагалі це робити, оскільки вони призводять до істотної токсичності у матері і плоду. Наведена нижче інформація стосується всіх препаратів групи тетрацикліну, якщо інше не уточнюється.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічні дослідження у тварин продемонстрували суперечливі результати. У кролів тетрациклін підвищував частоту розщілини піднебіння та аномалій кінцівок у потомства лікованих при вагітності тварин. Але три інші дослідження не змогли знайти доказів тератогенності тетрацикліну у щурів, а четверте продемонструвало підвищення частоти гідроуретеру, що може свідчити про затримку розвитку. Окситетрациклін підвищував частоту вроджених вад у собак, але такого не спостерігали у мишей, щурів, кролів. Невелика кількість досліджень припустила, що лікування вагітних щурів тетрацикліном призводить до аномального розвитку лімфатичної та тканини тимусу. Це викликає стурбованість щодо можливого порушення імунорегуляції у зв’язку з впливом препарату. Забарвлення рогівки та кришталика відмічали у плодів щурів з пренатальним впливом тетрацикліну.

Інформація щодо впливу на плід:

Проблеми, пов’язані з використанням тетрациклінів під час вагітності або в короткий період перед вагітністю можна поділити на 4 групи:
1) несприятливий вплив на зуби та кісткову тканину плодів;
2) гепатотоксичність у матері;
3) вроджені вади розвитку;
4) різні інші наслідки.

1) Плацентарний трансфер тетрацикліну вперше продемонстровано у 1950 році. Тетрацикліни визнали безпечними для матері та плода і рутинно призначали для лікування інфекцій у вагітних до 1961 року, коли виявили інтенсивну золотисто-жовту флюоресценцію мінералізованих структур скелету плода у випадку лікування матері безпосередньо перед пологами. Надалі описали 2-річну дитину, в якої прорізувались правильно сформовані молочні зуби, забарвлені яскраво жовтим кольором, внаслідок пренатального впливу тетрацикліну. Ряд інших дослідників асоціювали флуоресценцію під ультрафіолетовим світлом та жовте забарвлення молочних зубів, яке змінювалось на жовто-коричневе, з лікуванням матерів тетрацикліном в період вагітності. Підозра на те, що гіпоплазія емалі та карієс пов’язані з таким лікування не підтвердилась. Всі описані діти нормально розвивались, хоча продемонстровано пригнічення росту малої гомілкової кістки у недоношених немовлят. Механізм специфічного впливу тетрацикліну на зуби пов’язаний з його потужною хелатуючою здатністю. Тетрациклін утворює комплекс з ортофосфатом кальцію та інкорпорується до кісткової тканини та зубів, в яких відбувається кальцифікація. В зубах цей комплекс викликає стійке знебарвлення внаслідок реконструкції, а обмін кальцію не відбувається після завершення кальцифікації. Позаяк кальцифікація молочних зубів починається на 5-6 місяцях вагітності, використання тетрацикліну після цього терміну призводить до їхнього забарвлення.

Тобто, призначення тетрацикліну в ІІ чи ІІІ триместрах може призводити до забарвлення зубів (3-4%, тільки молочні зуби при пренатальному впливі); у недоношених немовлят в 40% можливе пригнічення росту кісток, особливо малої гомілкової. Після народження при кальцифікації постійних зубів також можливе їх забарвлення.

2) У 1963 році вперше пов’язали тетрациклін з жировою інфільтрацією печінки вагітної, хоча два попередні повідомлення інформували про таке захворювання, не асоціюючи з тетрацикліном. Цей рідкісний фатальний синдром зазвичай виникає при внутрішньовенному введенні тетрацикліну понад 2 грами на день. Багатьох вагітних лікували з приводу пієлонефриту. Індукована тетрацикліном токсичність відрізняється від гострої жирової інфільтрації у вагітних, оскільки це не є унікальним у вагітних і не зникає із перериванням вагітності. Симптоми включають жовтяницю, азотемію, ацидоз, термінальний незворотний шок. Цей стан часто супроводжується панкреатитом і не олігуричною нирковою недостатністю. Плід може не бути ураженим безпосередньо, але в результаті стану матері вагітність часто закінчується мертвонародженням або передчасними пологами. В експериментальному дослідженні зростаючі дози тетрациклінів призводили до підвищення частоти жирової інфільтрації печінки. Було висловлено стурбованість, чи тривале використання тетрацикліну перед заплідненням може спричинити гепатотоксичність вже при вагітності. Автори без наведення доказів повідомили про те, що депозити тетрацикліну в кістках 21-річної жінки вивільнилися в період вагітності і спричинили ураження печінки.

3) В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено, що велика кількість новонароджених зазнала впливу антибіотиків групи тетрацикліну в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Доступні дані щодо 4 препаратів: Т (тетрациклін), Д (доксициклін), О (окситетрациклін), М (міноциклін) та 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані):

	Т	Д	О	М
	Кількість випадків впливу	1004	1795	26	181
Кількість великих вроджених вад	47	78	1	8
Відсоток	4,7%	4,3%	3,8%	4,4%
Кількість очікуваних вроджених вад	43	76	1	7
Вади серцево-судинної системи	12/10	20/18	0/0,3	2/2
Орофаціальні розщілини	1/2	0/3	0/0	1/0,5
Розщілина хребта (спинномозкова кила; spina bifida)	0/0,5	2/1	0/0	0/0
Полідактилія	5/3	7/5	0/0	0/0,5
Редукційні вади кінцівок	1/2	0/3	0/0	0/0,5
Гіпоспадія	1/2	4/4	0/0	0/0,5

Ці дані не підтримують асоціації між препаратами та специфічними вродженими вадами, які оцінювались.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, 341 з яких зазнала пренатального впливу тетрацикліну, 14 – хлортетрацикліну, 90 – демеклоцикліну, 119 – окситетрацикліну. В будь-якому терміні вагітності використовувався тетрациклін у 1336 випадках, хлортетрациклін – 0 випадків, демеклоциклін – 280 випадках, окситетрациклін – 328 випадках. Результати цього дослідження були наступними:

Тетрациклін. Докази, що припускають зв’язок з малими аномаліями, але не великими вадами. Виявлено 3 можливі асоціації з окремими вадами, що потребує незалежного підтвердження (гіпоспадія (тільки в І триместрі) – 5 випадків; пахова кила – 25 випадків; гіпоплазія кінцівки або частини кінцівки – 6 випадків;
Хлортетрациклін. Не виявлено доказів асоціації з малими аномаліями чи великими вадами або окремими дефектами, проте вибірка занадто мала для висновків;
Демеклоциклін. Відсутні докази зв’язку з великими вадами розвитку та малими аномаліями, але вибірка була малою. Виявлено 2 можливі асоціації з окремими вадами, що потребує незалежного підтвердження (клишоногість (тільки в І триместрі) – 3 випадки; пахова кила – 8 випадків;
Окситетрациклін. Виявлено докази, які припускають зв’язок з великими вадами та малими аномаліями. Знайдено 1 можливу асоціацію з окремим дефектом, що потребує незалежного підтвердження (пахова кила – 14 випадків).

У 1962 році жінка, лікована в І триместрі вагітності тетрацикліном з приводу гострого бронхіту, народила дитину з вродженими вадами обох кистей. Сімейний анамнез з боку жінки обтяжений наявністю малих аномалій, тому виникли певні сумніви відносно ролі препарату в спричиненні аномалій.

Повідомляється про можливий зв’язок між використанням тетрацикліну в період вагітності та лактації і вродженими катарактами у 4 пацієнтів. Ефекти від впливу інших ліків, включно з різними антибіотиками, материнської інфекції не можна визначити, тому причинно-наслідковий зв’язок з тетрацикліном видається малоймовірним.

Описано новонародженого з множинними вродженими вадами, мама якого лікувала акне хломоцикліном, щодня перші 8 тижнів вагітності. Деякі виявлені вади, особливо неповний фіброзний анкілоз та кісткові зміни наштовхнули на думку, що це наслідки впливу тетрацикліну.

Повідомляється про лікування протягом 10 днів в І триметрі з приводу інфекції, викликаної мікоплазмою, жінок, раніше неплідних. Дози розраховували, виходячи з ваги жінок – від 100 до 300 мг/день. Всі 43 народжені живими діти нормально розвивались за період спостереження до віку 1 року.

Доступна інформація про успішне лікування бубонної чуми на 22 тижні вагітності тетрацикліном і стрептоміцином. Відсутня інформація про довготривале спостереження за дитиною.

Дослідження 1997 року вивчало проблему індукованої доксицикліном тератогенності в рамках великого популяційного Угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1992 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities). Було виключено ряд не значних дефектів, наприклад, гемангіоми та малі аномалії. Хоча було проведено розширену ретроспективну оцінку використання препаратів вагітними, паління тютюну та вживання алкоголю не брали до уваги через їх не точність. В контрольну групу включили 32804 жінок, які народили здорових дітей, з них 63 жінки (0,19%) приймали доксициклін. До основної групи увійшли 18515 жінок, які народили дітей з вродженими вадами і з яких 56 (0,30%) приймали при вагітності антибіотик (р=0,01). Аналіз пар випадок-контроль щодо впливу препарату в ІІ та ІІІ триместрах не продемонстрував істотної різниці між групами щодо жодної з вроджених вад.

Ретроспективне когортне дослідження, яке використало дані програми Медікейд штату Теннессі, охопило 30049 новонароджених за період 1985-2000 років (результати опубліковані у 2009 році). Немовлят з пренатальним впливом в І триместрі 4 антибіотиків (рекомендованих при потенційних біотерористичних атаках): амоксициліну, ципрофлоксацину, азитроміцину, доксицикліну з дітьми без пренатального впливу будь-якого антибіотику. Еритроміцин включили в якості позитивного контролю. Серед 1691 немовляти з впливом доксицикліну виявлено наступні показники – число випадків, відносний ризик, 95% ДІ становили: для будь-якої вродженої вади 42, 0,85, 0,59-1,23; серцево-судинної системи 15, 0,86, 0,47-1,57; кістково-м’язової системи 12, 0,94, 0,47-1,88; сечостатевої системи 4, 0,45, 0,15-1,34); шлунково-кишкового тракту 3, 0,35, 0,10-1,20; центральної нервової системи 4, 2,96, 0,27-2,78; орофаціальних розщілин 5, 2,96, 0,75-11,67. Автори дійшли висновку, що ці 4 антибіотики не підвищують ризику великих вроджених вад.

Повідомлення 2000 року використало вищенаведені дані, але за період 1980-1996 років. Вивчався зв’язок між пероральним прийомом окситетрацикліну та вродженими вадами. Серед 22865 жінок, які народили дітей з вродженою вадою, 216 (0,9%) лікувались окситетрацикліном. До контрольної групи включили 38151 жінку, чиї немовлята не мали вроджених вад, з яких 214 (0,6%) отримували лікування (співвідношення шансів 1,7, 95% ДІ 1,4-2,0). Аналіз лікування, згідно з медичною документацією, на 2 та 3 місяцях вагітності виявив істотну асоціацію з дефектами нервової трубки (ДНТ) (9,7, 95% ДІ 2,0-47,1), розщілиною піднебіння (17,2, 95% ДІ 3,5-83,5), множинними вадами (переважно ДНТ і кардіоваскулярні вади) (12,9, 95% ДІ 3,8-44,3). Правда, вибірка була замалою, так, 2 випадки ДНТ, 2 розщідини піднебіння, 4 випадки множинних вроджених вад. При впливі протягом всієї вагітності показники були наступними: ДНТ – 7; 5,4; 2,4-12,1; розщілина піднебіння – 3; 4,6; 1,4-15,0; множинні вади – 6; 3,3; 1,4-7,9.

4) У 1974 році спостерігали, що призначення хлортетрацикліну в дозі 500 мг/день протягом тижня чоловікам було достатнім для отримання рівня препарату і спермі 4,5 мкг/мл. Теоретично припустили, що передозування тетрациклінових препаратів може модифікувати фертильну здатність сперматозоїдів шляхом пригнічення капацитації. Також повідомлено про можливу взаємодію оральних контрацептивів і тетрацикліну, що призводить до не бажаної вагітності. Механізмом може бути ентеропечінкової циркуляції контрацептивних стероїдів шляхом пригнічення кишкового гідролізу стероїдних кон’югатів і, врешті-решт, зниження концентрації циркулюючих стероїдів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тетрациклін проникає до грудного молока в невеликій концентрації. Співвідношення молоко : плазма коливається в межах 0,25 – 1,5. У 1996 році повідомили про чорне забарвлення грудного молока у жінки, яка приймала міноциклін, напівсинтетичне похідне тетрацикліну. Вона припинила грудне вигодовування за 18 місяців до лікування міноцикліном (150 мг/день) та місцево кліндаміцином з приводу акне. Після 4 тижнів від початку прийому міноцикліну з грудей виділялось молоко чорного кольору. Інших відхилень при обстеженні не було виявлено. Аналіз грудного молока виявив частинки чорного пігменту в макрофагах та екстрацелюлярно, з позитивним забарвленням на залізо. Молоко містило високий рівень заліза – 11,9 μмоль/грам (сирої ваги).

Теоретично забарвлення зубів та пригнічення росту кісток може виникнути у немовлят на грудному вигодовуванні у випадку лікування матері тетрацикліном (ряд оглядачів вважають препарат протипоказаним при грудному вигодовуванні). Проте це є малоймовірним, бо рівень тетрацикліну в сироватці немовлят при такому впливі був нижчим за межу визначення (<0,05 мкг/мл), а абсорбція немовлятами пригнічується кальцієм грудного молока – при короткотривалому лікуванні матері . Очевидно, слід уникати тривалого лікування матері в період лактації.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Американська академія педіатрії класифікує тетрациклін як сумісний з грудним вигодовуванням. Робоча група ВООЗ з лактації вважає ризик для немовляти низьким при лікуванні матері протягом 7-10 днів. При потребі тривалішого лікування слід обирати інші антибіотики.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Призначення хлортетрацикліну в дозі 500 мг/день протягом тижня чоловікам було достатнім для отримання рівня препарату і спермі 4,5 мкг/мл. Теоретично припустили, що передозування тетрациклінових препаратів може модифікувати фертильну здатність сперматозоїдів шляхом пригнічення капацитації. Також повідомлено про можливу взаємодію оральних контрацептивів і тетрацикліну, що призводить до не бажаної вагітності. Механізмом може бути ентеропечінкової циркуляції контрацептивних стероїдів шляхом пригнічення кишкового гідролізу стероїдних кон’югатів і, врешті-решт, зниження концентрації циркулюючих стероїдів.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/tetracycline/product/).
База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501108/).

Адаптовано 18.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.07.2020 р.

НЕОМІЦИН

Опубліковано: 13/07/2020.
Оновлено: 13/07/2020.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: неоміцин.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відомою є ототоксичність у пацієнтів після перорального, місцевого або парентерального лікування неоміцином, проте такого наслідку не описано у випадку пренатального впливу. Однак, доступна інформація про випадок токсичного впливу на VIII пару черепних нервів у плодів на фоні прийому стрептоміцину, тому це є потенційно можливим і з неоміцином.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не продемонстрував тератогенності у мишей, щурів, кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Невелика кількість неоміцину – 3% – абсорбується в нормі в шлунково-кишковому тракті після перорального або ректального введення. Якщо моторика порушена, то можливе системне проникнення препарату. Одноразова доза 4 грами призводить до піку концентрації в плазмі через 1-4 години після дози на рівні 2,5-6,1 мкг/мл.

Відсутні повідомлення про пасаж неоміцину крізь плаценту до ембріону і плода, але це очікується.

Пероральне введення неоміцину в дозі 2 грами на день пригнічувало екскрецію естрогену з сечею, ймовірно через пригнічення гідролізу стероїдного кон’югату в кишківнику. Зниження екскреції естрогену подібне до ефекту ампіциліну, але виникає на 2 дні пізніше. Раніше визначення естріолу в сечі використовували для оцінки фетоплацентарного стану, коли зменшений рівень асоціювали з дистресом плода.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пар мати-дитина, в 30 випадках виявлено вплив неоміцину в І триместрі. Не виявлено доказів для припущення зв’язку з великими вродженими вадами розвитку або малими аномаліями чи певними дефектами.

Популяційне Угорське наглядове дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) оцінювало тератогенність аміноглікозидів (парентеральний гентаміцин, стрептоміцин, тобраміцин, перорально неоміцин), результати опубліковані у 2000 році. Основну групу становили 22865 жінок, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджені вади, контрольну групу – 38151 жінка без вроджених вад у новонароджених. Аміноглікозиди отримували 38 жінок основної групи і 42 контрольної. 12 жінок основної групи (0,05%) та 14 контрольної (0,04%) лікувалась неоміцином перорально (співвідношення шансів 1,4, 95% ДІ 0,7-3,1). Дослідники дійшли висновку про відсутність тератогенного ризику структурних вад при використанні аміноглікозидів і що при пренатальному впливі аміноглікозидів ризик глухоти був не високим (хоча така оцінка не входила до дизайну дослідження).

Огляд 2002 року щодо можливої взаємодії між антибіотиками та оральними контрацептивами дійшов висновку, що єдиним антибіотиком, який пов’язаний зі зміною рівнів статевих гормонів у жінок є рифампіцин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання неоміцину при лактації у людини. Невелика кількість інших аміноглікозидів проникає до грудного молока і абсорбується немовлям. Дуже обмежена пероральна біодоступність неоміцину (біля 3% при незміненій функції шлунково-кишкового тракту) припускає, що кількість неоміцину в грудному молоці є клінічно незначимою.

Згідно з переліком ВООЗ основних лікарських засобів неоміцин є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/neomycin/product/).
База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501046/).

Адаптовано 12.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2020 р.

РОКСИТРОМІЦИН

Опубліковано: 13/07/2020.
Оновлено: 13/07/2020.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Іншими препаратами цього класу є азитроміцин, кларитроміцин, спіраміцин, диритроміцин, тролеандоміцин.

Це похідне еритроміцину. Відсутній на ринку США.

Альтернативні назви / синоніми: рулід.

Рекомендації при вагітності: ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку у випадку пренатального впливу рокситроміцину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією не спостерігали впливу на фертильність у щурів, лікованих пероральними дозами до 180 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Дослідження з плацентою при доношеній вагітності продемонструвало обмежений трансфер рокситроміцину в плодовій частині. Співвідношення концентрації в материнській венозній крові до рівня в артеріальній крові плода становило тільки 4,3%. Цей препарат використали в комбінації з ампіциліном у 116 вагітних з передчасним розривом мембран, 21 з цих жінок була носієм стрептококу групи В. Частота несприятливих наслідків не зростала.

Угорське дослідження випадок-контроль не виявило асоціації між вродженими вадами і пренатальним впливом рокситроміцину та інших антибіотиків групи макролітів, виходячи з 9 випадків.

Ізраїльська тератологічна інформаційна служба ідентифікувала 54 жінок з впливом рокситроміцину в різні терміни вагітності. Не виявлено підвищення частоти вродженої патології. Наступна публікація цієї ж групи вчених інформувала про 3 дітей з вродженими вадами серед 31 вагітності з впливом рокситроміцину. Це були наступні вроджені вади: гідронефроз (1 дитина), розщілина губи та піднебіння (1 дитина), полісиндактилія (1 дитина). Аналогічне дослідження Тератологічної інформаційної служби не виявило істотного підвищення частоти великих вроджених вад чи кардіоваскулярних вад в групі з 89 вагітних з впливом рокситроміцину в І триместрі при порівнянні з впливом ацетамінофену, пеніцилінів, цефалоспоринів, фарби для волосся, тироксину. Обмеження дослідження полягали в малій кількості зразків та відсутності систематизованої оцінки новонароджених.

Два проспективні дослідження охопили 183 жінок в І триместрі вагітності з впливом рокситроміцину, яких спостерігали до пологів і не виявили несприятливих наслідків. Дані з бази виписаних рецептів не продемонстрували асоціації між призначенням рокситроміцину в І триместрі та вродженими вадами в цілому чи вадами серцево-судинної системи.

Застосування препарату під час вигодовування:

Рокситроміцин проникає до грудного молока в кількості, меншій за 0,8% призначеної дози.

Оскільки препарат відсутній на ринку США, то не є схвалений FDA.

По аналогії з еритроміцином вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/roxithromycin/product/).
База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK525502/).

Адаптовано 12.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2020 р.

ЛІНКОМІЦИН

Опубліковано: 09/07/2020.
Оновлено: 09/07/2020.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Лінкозаміди.

Альтернативні назви / синоніми: лінкоцин.

Діюча речовина: лінкоміцин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про зв’язок лінкоміцину з вродженими вадами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Лінкоміцин не підвищує частоти вроджених вад у щурів, собак, мавп, хоча високі дози асоціювались з ембріотоксичністю у щурів і курчат.

Інформація щодо впливу на плід:

Лінкоміцин проникає через плаценту, досягаючи концентрації в сироватці пуповини на рівні 25% від материнського показника. Багаторазові внутрішньом’язові введення дози 600 мг не призводили до накопичення в амніотичній рідині. Не спостерігали впливу на немовлят.

Дітей 302 жінок, лікованих на різних термінах вагітності лінкоміцином перорально, 2 г/день протягом 7 днів, обстежували в різному віці до 7 років життя. При порівнянні з контрольною групою не відзначали підвищення частоти вроджених вад чи затримки розвитку.

Застосування препарату під час вигодовування:

Лінкоміцин проникає до грудного молока. Через 6 годин після пероральної дози 500 мг що 6 годин протягом 6 днів визначили рівень препарату в сироватці та грудному молоці 9 жінок: 1,37 та 1,28 мкг/мл, відповідно, співвідношення молоко : плазма 0,9. Повідомляється і про менше співвідношення молоко : плазма – 0,13-0,17.

Робоча група ВООЗ з грудного вигодовування не рекомендує використання лінкоміцину при грудному вигодовуванні, посилаючись на доступність більш вивчених антибіотиків та описаний випадок кров’янистого стільця у немовляти з пренатальним впливом кліндаміцину.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Додавання лінкоміцину до сперми бика не асоціювалось з порушенням рухливості чи зниженням фертилізації після інсемінації. Згідно з інструкцією фертильність не порушувалась у самців та самок щурів на фоні пероральної дози 300 мг/кг, яка у 0,36 разів перевищує рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/lincomycin/product/).

Адаптовано 08.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2020 р.

ТОБРАМІЦИН

Опубліковано: 06/07/2020.
Оновлено: 13/07/2020.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Альтернативні назви / синоніми:

Небцин, бетккіс, тобі, торекс, брамітоб.

Діюча речовина: тобраміцин.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення, які б пов’язували використання тобраміцину з вродженими вадами розвитку. Препарат не продемонстрував тератогенності в двох видів тварин. Відомим ускладненням терапії тобраміцином є ототоксичність, проте цього не спостерігали при пренатальному впливі. Однак, доступна інформація про випадок токсичного впливу на VIII пару черепних нервів у плодів на фоні прийому стрептоміцину, тому це є потенційно можливим і з тобраміцином.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Токсичний вплив на нирки спостерігали у вагітних щурів та їхніх плодів після призначення високих доз тобраміцину (30 або 60 мг/кг/день) протягом 10 днів в період органогенезу. Ця залежна від дози токсичність проявлялась зернистістю та набряком клітин проксимальних канальців, слабкою клубочковою диференціацією, підвищенням щільності клубочків. Лікування морських свинок в останній частині вагітності тобраміцином в дозі, яка у 12 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини призвело до втрати слуху при 20000 Гц. Цього не спостерігали у випадку обмеження лікування тільки першими 4 тижнями вагітності.

Інформація щодо впливу на плід:

Тобраміцин проникає через плаценту до циркуляції плода та амніотичної рідини. Дослідження у жінок перед процедурою медичного аборту в І та ІІ триместрі виявили, що торбаміцин розподіляється до більшості тканин плода, за винятком головного мозку та спинномозкової рідини. Зазвичай, препарат не проникає до амніотичної рідини до ІІ триместру. Найвищу концентрацію у плодів знайдено в нирках та сечі. Жінці перед хірургічним перериванням яєчникової вагітності на 22 тижні гетеротопічної вагітності (внутрішньоматкова та яєчникова) призначили одноразово дозу 2 мг/кг внутрішньовенно протягом 10 хвилин за 5,6 годин до кесаревого розтину. Тобраміцин виявили в рідинах і тканинах яєчникового плода вагою 260 грам, найвища концентрація зафіксована в селезінці (1,53 мкг/мл) та нирках (2,98 мкг/мл). Внутрішньоматковий плід розвивався нормально і на 38 тижні народилась здорова дівчинка вагою 2900 грам. Відсутні повідомлення про пасаж тобраміцину в ІІІ триместрі та в пологах.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 81 новонародженого з впливом тобраміцину в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 3 (3,7%) великі вроджені вади при 3 очікуваних, з них одна вада серцево-судинної системи. Специфічні дані доступні для наступних категорій вроджених вад полідактилії, розщілини хребта, орофаціальних розщілин, редукційних вад кінцівок, гіпоспадії, кардіоваскулярних вад.

Популяційне Угорське наглядове дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) оцінювало тератогенність аміноглікозидів (парентеральний гентаміцин, стрептоміцин, тобраміцин, перорально неоміцин), результати опубліковані у 2000 році. Основну групу склали 22865 жінок, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджені вади, контрольну групу – 38151 жінка без вроджених вад у новонароджених. Аміноглікозиди отримували 38 жінок основної групи і 42 контрольної. Жодна жінка основної групи та 4 жінки контрольної групи приймали тобраміцин (0,8, 95% ДІ 0,2-3,9). Дослідники дійшли висновку про відсутність тератогенного ризику структурних вад при використанні аміноглікозидів і що при пренатальному впливі аміноглікозидів ризик глухоти був невисоким (хоча така оцінка не входила до дизайну дослідження).

Потенційна взаємодія ліків можлива у новонароджених, лікованих аміноглікозидами, і також магнію сульфатом пренатально. Так, доступна інформація про потенціювання м’язової слабкості, індукованої магнію сульфатом у новонародженого з пренатальним впливом в останні 32 години вагітності (24 грами магнію сульфату). Пригнічене немовля лікували гентаміцином з приводу сепсису у віці 12 годин життя. Після другої дози стан дитини погіршився із швидким розвитком зупинки дихання. Невідкладне лікування було успішним, наслідків не спостерігали. Модель на мишах підтвердила аналогічний ефект з тобраміцином у потенціюванні нервово-м’язової блокади магнезією.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тобраміцин проникає до грудного молока. Після призначення внутрішньом’язової дози 80 мг 5 пацієнтам рівень в грудному молоці коливався від слідового до 0,52 мкг/мл понад 8 годин. Пік наступав через 4 години після введення. Оскільки пероральна абсорбція тобраміцину слабка, не очікується ототоксичних наслідків у немовляти на грудному вигодовуванні. При типовому триразовому введені препарату рівень в сироватці значно нижчий за отримуваний у випадку лікування новонароджених з приводу інфекцій, тому системні ефекти тобраміцину є мало ймовірними. Причому, старші немовлята абсорбують меншу кількість тобраміцину. Оскільки коливання рівня тобраміцину в молоці незначні, при багаторазовому режимі дозування, підлаштовування часу грудного вигодовування в залежності від дози є малоефективним.

Доступна інформація про випадок, коли жінка, яка вигодовувала немовля, прийняла двотижневий курс тобраміцину через 2 місяці після пологів і успішно годувала ще 4 місяці без ускладнень.

Використання очних крапель, до складу яких входить тобраміцин сумісне з грудним вигодовуванням (низька доза, місцеве застосування, мінімальна абсорбція).

Інші аміноглікозиди (стрептоміцин, гентаміцин) американською академією педіатрії у 2001 році визнані сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/tobramycin/product/).
База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501115/).

Адаптовано 06.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.07.2020 р.

СТРЕПТОМІЦИН

Опубліковано: 03/07/2020.
Оновлено: 13/07/2020.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: стрептоміцин.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Стрептоміцин може впливати ототоксично на плід, що, в свою чергу, призводить до глухоти. Ризик такої токсичності є низьким при належному дозуванні та обмеженому впливі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератогенні дослідження зі стрептоміцином у мишей, щурів, кролів, морських свинок не продемонстрували несприятливих наслідків, за винятком можливої ототоксичності.

Інформація щодо впливу на плід:

Стрептоміцин швидко проникає через плаценту до циркуляції плода та амніотичної рідини з досягненням концентрації на рівні 50% від показника в сироватці матері. Давніші дослідження, володіючи інформацією про властивість стрептоміцину індукувати ототоксичність, не змогли визначити такий стан у немовлят з пренатальним впливом цього препарату. Пізніше ототоксичність описали у 2,5 місячної дитини, маму якої лікували з приводу туберкульозу стрептоміцином в дозі 30 грам на останньому місяці вагітності. У дитини діагностували глухоту з негативним кохлео-пальпебральним рефлексом. Ряд інших повідомлень і невеликих досліджень описали аналогічну токсичність. Проте в цілому частота вродженої ототоксичності (її наслідків), кохлеарних або вестибулярних, від дії стрептоміцину є низькою, особливо у випадку ретельного розрахунку дози і якщо тривалість впливу обмежена.

Доступна інформація про випадок токсичного впливу на VIII пару черепних нервів у плодів на фоні прийому стрептоміцину. Інших вказівок на асоціацію з вродженими вадами не знайдено.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пар мати-дитина, в 135 випадках виявлено вплив стрептоміцину в І триместрі та в 355 – в будь-якому терміні вагітності. Не виявлено доказів в жодній з груп для припущення зв’язку з великими вродженими вадами розвитку або малими аномаліями чи певними дефектами.

Порівняння 1619 новонароджених, чиї матері лікувались з приводу туберкульозу в період вагітності різними препаратами, включно зі стрептоміцином, з контрольною групою дітей не виявило різниці частоти вроджених вад – 2,34% проти 2,56%. Інші дослідники дійшли висновку, що лікування вагітних, хворих на туберкульоз, не призводить до тератогенних наслідків.

Популяційне Угорське наглядове дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) оцінювало тератогенність аміноглікозидів (парентеральний гентаміцин, стрептоміцин, тобраміцин, перорально неоміцин), результати опубліковані у 2000 році. Основну групу склали 22865 жінок, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджені вади, контрольну групу – 38151 жінка без вроджених вад у новонароджених. Аміноглікозиди отримували 38 жінок основної групи і 42 контрольної. Тільки одна жінка з основної групи лікувалась стрептоміцином і жодна з контрольної (5,0, 95% ДІ 0,2-122,9). Дослідники дійшли висновку про відсутність тератогенного ризику структурних вад при використанні аміноглікозидів і що при пренатальному впливі аміноглікозидів ризик глухоти був не високим (хоча така оцінка не входила до дизайну дослідження).

Доступні окремі повідомлення про глухоту у дітей з пренатальним впливом стрептоміцину. Також дослідження в групі 13 здорових дітей з пренатальним впливом стрептоміцину виявило аномальні аудіограми у 4. Велике дослідження з охопленням 3 дітей визначило мінімальну втрату слуху в 2 дітей тільки при тестуванні.

Застосування препарату під час вигодовування:

Стрептоміцин проникає до грудного молока, співвідношення молоко : плазма становить 0,5-1,0. Позаяк пероральна абсорбція препарату є слабкою, ототоксичності у немовляти не очікується.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала стрептоміцин сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дані одного дослідження свідчать, що тривалий вплив стрептоміцину в процедурі допоміжних репродуктивних технологій може несприятливо впливати на ооцити.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/streptomycin/product/).
База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501102/).

Адаптовано 02.06.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.06.2020 р.

ГЕНТАМІЦИН

Опубліковано: 30/06/2020.
Оновлено: 07/08/2020.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Альтернативні назви / синоніми:

Гараміцин, гентаміцину сульфат.

Діюча речовина: гентаміцин.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Гентаміцин часто призначається при вагітності для лікування материнської інфекції без асоціації з токсичним впливом на розвиток ембріону/плоду.

Існує теоретична загроза нефротоксичності та ототоксичності (виходячи з досвіду застосування стрептоміцину при вагітності), тому інколи гентаміцин не рекомендують призначати вагітним. Однак, докази необхідності заборони препарату при наявності чітких показів до призначення відсутні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не порушує фертильності і не наносить шкоди плодам у щурів та кролів. Несподіваною знахідкою стала залежна від дози нефротоксичність у плодів щурів. Так, високі підшкірні дози (110 мг/кг/день) в період вагітності істотно і стійко підвищували кров’яний тиск та спричиняли нефротоксичність у потомства щурів з пренатальним впливом. У морських свинок при введенні вагітній тварині дози 4 мг/кг спостерігали транзиторні порушення з боку сечової системи (нирок).

Інформація щодо впливу на плід:

Період напіввиведення гентаміцину зменшується у вагітних. У жінок з прееклампсією можливе зменшення елімінації препарату. Лікування хоріоамніоніту схемою з антибіотиками знижує частоту захворюваності матері і новонародженого, а до більшості таких схем входить гентаміцин.

Гентаміцин швидко проникає через плаценту до циркуляції плода та амніотичної рідини. Після внутрішньом’язової дози 40-80 мг в пологах пік в сироватці пуповини через 1-2 години становив 34-44% від показника в сироватці матері. Після одноразової внутрішньом’язової дози 80 мг перед пологами пік в амніотичній рідині досягався через 8 годин і становив 5,17 мкг/мл. В жодного новонародженого не відзначали токсичних проявів. Жінкам перед медичним абортом у І і ІІ триместрах вводили 1 мг/кг гентаміцину внутрішньом’язово. Гентаміцин не виявлявся в пуповині до 2 годин, рівень в амніотичній рідині також при застосуванні цієї дози не визначався протягом 9 годин після введення. Подвоєння дози до 2 мг/кг вже дозволило виявити певний рівень в амніотичній рідині в одному з двох зразків через 5 годин після введення.

У 1994 році повідомили про результати вивчення фармакокінетики гентаміцину у 23 жінок з пієлонефритом в середньому терміні вагітності 21,8 тижнів.

Аналогічно виявленим у жінок після пологів стандартні скориговані на вагу дози гентаміцину призводять до низького субтерапевтичного рівня в сироватці більшості жінок.

Дослідження, результати якого були опубліковані у 2000 році, порівняло рівень гентаміцину в сироватці немовлят, матері яких отримували антибіотик внутрішньовенно в пологах (240 мг одноразово проти 80 мг тричі на день). В першій групі 11 жінок отримали одну дозу в середньому за 2,01 годин до пологів, а в другій групі – 9 з 10 жінок дістали одну дозу в середньому за 4,72 години до пологів. Середня концентрація в сироватці новонароджених склала 1,94 та 0,98 мкг/мл, відповідно (р=0,01). Не знайдено кореляції між рівнем в сироватці немовлят та інтервалом між введенням матері та моментом визначенням. Автори дійшли висновку, що схема введення кількох доз краще підходить жінкам в пологах.

У 1997 році повідомили про визначення рівня гентаміцину у жінок перед процедурою переривання в середині вагітності, які отримали або 10 мг інтраамніотичної інфузії (N=16), або одноразово внутрішньовенно 80 мг гентаміцину. Після інтраамніотичної дози визначили низький рівень гентаміцину в плазмі матерів і плодів: 0,28 мкг/мл і 0,4 мкг/мл, відповідно. На противагу цьому, в амніотичній рідині середня концентрація на рівні 46 мкг/мл утримувалась понад 24 години. Після внутрішньовенної дози концентрація в амніотичній рідині була низькою – в середньому 0,35 мкг/мл. Автори дійшли висновку, що інтраамніотичні інфузії гентаміцину були безпечним методом призначення антибіотику без досягнення токсичних рівнів у матері та плода. Також повідомляється про інтраамніотичну інсталяцію гентаміцину 11 жінкам з передчасним розривом мембран. 10 пацієнток отримували по 25 мг кожні 12 годин, а одна – 25 мг кожні 8 годин, всього 1-19 доз на пацієнта. Рівень гентаміцину в сироватці матерів коливався а межах 0,063 – 6,0 мкг/мл (але в одному випадку < 0,6 мкг/мл, що розцінили як помилку). Після такого тривалого впливу високих локальних доз не спостерігали негативних наслідків у плодів.

Доступне одне повідомлення про асоціацію гентаміцину з вродженими вадами. 34-річна жінка, яка в період вагітності протягом 10 днів приймала гентаміцин в дозі 300 мг/день на 7 тижні вагітності. Жінка також отримувала преднізолон – 50 мг/день протягом 5 днів з приводу «алергічної реакції» на антибіотик. На 37 тижні вагітності народився ймовірно здоровий хлопчик вагою 2950 грам. Після народження його зріст становив <5 перцентиля, у віці 4,5 років показник розцінили як низький зріст. На цей час виявлено порушення функції нирок, при ультразвуковому обстеженні діагностовано зменшені нирки (<5 перцентиля від вікової норми) з підвищеною ехогенністю, значно зменшеною кортикомедулярною диференціацією, малі двобічні кісти. Незважаючи на те, що точна причина кістозної дисплазії нирок не була відома, а потенційний генетичний дефект не можна виключити, автори, керуючись даними від експериментальних тварин, вирішили, що комбінація гентаміцину і преднізолону індукувала аномальний нефрогенез.

В рандомізованому дослідженні щодо лікування гострого пієлонефриту вагітних порівняли вплив гентаміцину в комбінації з ампіциліном (N=62) з двома групами жінок, яких лікували цефазоліном (N=58) чи цефтріаксоном (N=59). Лікування стартувало в середньому на 14-15 тижнях вагітності. Не спостерігали істотної різниці між цими трьома групами за клінічними проявами та результатами вагітностей. Оцінювались наступні показники: гестаційний вік на момент пологів, передчасні пологи, вага новонароджених, потреба у інтенсивній неонатальній допомозі і тривалість перебування у випадку такої потреби.

Популяційне Угорське наглядове дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) оцінювало тератогенність аміноглікозидів (парентеральний гентаміцин, стрептоміцин, тобраміцин, перорально неоміцин), результати опубліковані у 2000 році. Основну групу становили 22865 жінок, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджені вади, контрольну групу – 38151 жінка без вроджених вад у новонароджених. Аміноглікозиди отримували 38 жінок основної групи і 42 контрольної. 19 жінок основної та контрольної групи, 0,08% та 0,05%, відповідно, лікували гентаміцином (співвідношення шансів 1,7, 95% ДІ 0,9-3,2). Аналіз випадок-контроль в 2 та 3 місяцях вагітності також не продемонстрували тератогенності. Дослідники дійшли висновку про відсутність тератогенного ризику структурних вад при використанні аміноглікозидів. Дослідники дійшли висновку, що при пренатальному впливу гентаміцину ризик глухоти був невисоким (хоча така оцінка не входила до дизайну дослідження).

Ототоксичність, характерна для гентаміцину, не спостерігалась при пренатальному впливі. Однак, доступна інформація про випадок токсичного впливу на VIII пару черепних нервів у плодів на фоні інших аміноглікозидів (канаміцин і стрептоміцин), тому це не виключено і у випадку застосування гентаміцину. Також повідомляється про комбіноване використання при вагітності гентаміцину і ванкоміцину, кожний з яких може призводити до ото- і нефротоксичності, без шкоди для плода чи новонародженого.

Повідомляється про потенціювання м’язової слабкості, індукованої магнію сульфатом у новонародженого з пренатальним впливом в останні 32 години вагітності (24 грами магнію сульфату). Пригнічене немовля лікували гентаміцином з приводу сепсису у віці 12 годин життя. Після другої дози стан дитини погіршився із швидким розвитком зупинки дихання. Невідкладне лікування було успішним, наслідків не спостерігали.

Повідомляється про лікування жінки з приводу лістеріозу на 12 тижні вагітності внутрішньовенними введеннями ампіциліну та гентаміцином в дозі 100 мг кожні 8 годин, а далі тільки ампіцилін протягом 2 тижнів. На 35 тижні народилась здорова недоношена дитина з нормальними показниками аудіологічного тестування.

Інше клінічне дослідження не виявило істотних несприятливих ефектів для слуху у 46 немовлят з пренатальним впливом гентаміцину. Згідно рев’ю щодо 40 жінок з впливом гентаміцину в середньому на 29 тижні вагітності відсутня задокументована інформація про втрату слуху в їхніх дітей.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість гентаміцину проникає до грудного молока і абсорбується немовлям. Видання 1994 року повідомляє про 10 жінок, які щойно народили доношених дітей і яким з ціллю профілактики призначили гентаміцину 80 мг внутрішньом’язово тричі на день. На 4 день 5-ти денного курсу зібрали зразки молока та сироватки. Через 1 та 7 годин після дози середній рівень гентаміцину в сироватці матері становив 3,94 і 1,02 мкг/мл, відповідно, а в грудному молоці через 1, 3, 5 і 7 годин після дози – 0,42; 0,48; 0,49 і 0,41 мкг/мл, відповідно. Середнє співвідношення молоко : плазма склало на 1-й і 7-й годині 0,11 і 0,41, відповідно. Грудне вигодовування дозволили через 1 годину після отримання дози, а зразки сироватки відбирали ще через годину. В 5 з 10 новонароджених гентаміцин визначався в сироватці (<0,27 мкг/мл), в середньому – 0,41 мкг/мл.

Використання матір’ю вушних або очних крапель з вмістом гентаміцину не представляє ризику для немовляти на грудному вигодовуванні.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала гентаміцин сумісним з грудним вигодовуванням.

Згідно з переліком ВООЗ основних лікарських засобів гентаміцин є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження у щурів припустили, що гентаміцин в дозі 3-5 мг/кг/день може порушувати сперматогенез.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/gentamicin/product/).
База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500832/).

Адаптовано 29.06.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.06.2020 р.

КЛІНДАМІЦИН

Опубліковано: 30/06/2020.
Оновлено: 03/05/2023.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Лінкозаміди. За структурою подібний до лінкоміцину.

Доступні форми для місцевого застосування (лікування акне), включно з вагінальним (кліндес).

Альтернативні назви / синоніми: клеоцин, кліндес.

Діюча речовина: кліндаміцин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про асоціацію кліндаміцину з будь-якими вродженими вадами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у мишей та щурів з пероральними дозами, які в 1,1 та 2,1 раз перевищували максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла, відповідно, не виявили тератогенності. Підшкірні дози до 0,5 та 0,9 від максимальної рекомендованої терапевтичної дози у цих видів тварин, відповідно, також не були тератогенними.

Інформація щодо впливу на плід:

Найчастішою проблемою при лікуванні цим препаратом є псевдомембранозний коліт, як при пероральному, так і при місцевому застосуванні. Частота такого побічого наслідку не зростає у вагітних.

Кліндаміцин проникає через плаценту, максимальний рівень в пуповинній сироватці сягає 50% від показника в материнській сироватці. Рівень у плода вважався терапевтичним відносно чутливих патогенних організмів.

Опубліковане у 1988 році дослідження визначило середнє співвідношення пуповинна сироватка : материнська сироватка на рівні 0,15 в 3 жінок, які отримали невідому кількість кліндаміцину в пологах з приводу лікування хоріоамніоніту. У відібраних зразках визначили наступні концентрації в крові матері, крові пуповини, плаценті: 1,67 мкг/мл, 0,26 мкг/мл, 1,86 мкг/г; співвідношення плацента : кров матері склало 1,11. Після багатьох доз рівень в тканинах плода зростав, концентруючись в печінці. Концентрація в крові матерів в різні періоди вагітності була аналогічною показнику у не вагітних пацієнтів. Кліндаміцин використовується профілактично перед кесаревим розтином.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 647 новонароджених з впливом кліндаміцину в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 31 (4,8%) велику вроджену ваду при 28 очікуваних. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом і вродженими вадами.

Повідомляється про призначення кліндаміцину разом з амоксициліном тайванськими клініцистами в І триместрі вагітності 16 жінкам з проекту попередження повторних репродуктивних втрат. В жодного з 16 немовлят не діагностовано вродженої вади.

Тайське клінічне дослідження щодо використання кліндаміцину та хініну з приводу лікування малярії в ІІ або ІІІ триместрах не виявило підвищення частоти вроджених вад у дітей 65 лікованих кліндаміцином жінок.

Контрольоване дослідження щодо лікування в ІІ і ІІІ триместрах для запобігання малої ваги новонароджених не виявило підвищення частоти несприятливих результатів вагітностей 104 жінок, лікованих кліндаміцином.

В рандомізованому дослідженні в групі 249 жінок з аномальною вагінальною флорою та вагінозом призначили кліндаміцин на початку ІІ триместру, що асоціювалось зі зниженням частоти пізніх викиднів та передчасних пологів. Також не виявлено інших несприятливих наслідків, проте до завдань цього дослідження не входив аналіз частоти вродженої патології.

Застосування препарату під час вигодовування:

Кліндаміцин проникає до грудного молока. Дві жінки отримували дозу 600 мг внутрішньовенно що 6 годин. Рівень препарату в молоці коливався в межах 2,1-3,8 мкг/мл через 0,2-3,5 годин після дози. Після переведення на дозу 300 мг перорально кожні 6 годин рівень становив 0,7-1,8 мкг/мл через 2-7 годин після прийому. Концентрація препарату в крові матері не наводиться.

Повідомляється про кривавий стілець у дитини (двічі) на грудному вигодовуванні, чия мама отримувала кліндаміцин і гентаміцин. Не виявлено зв’язку з жодним з цих препаратів, проте стан дитини швидко нормалізувався після зупинки грудного вигодовування. Не повідомляється про не сприятливі наслідки у немовлят, за винятком цього одного випадку. Втім, деякі джерела рекомендують у випадку необхідності лікування матері новонародженого обрати альтернативний препарат. Щодо вагінальної форми препарату, то малоймовірним є виникнення побічних ефектів, хоча біля 30% вагінально отриманої дози абсорбується. Також місцево кліндаміцин застосовується для лікування акне і ризик негативних наслідків також є малоймовірним, але при нанесенні на молочну залозу може, при поглинанні новонародженим, призвести до діареї. На молочну залозу слід наносити тільки водорозчинні форми, бо жиророзчинні можуть призвести до впливу на немовля високих рівнів мінеральних парафінів при грудному вигодовуванні (злизування немовлям безпосередньо з поверхні).

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала кліндаміцин сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/clindamycin/product/).
База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501208/).

Адаптовано 29.06.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.06.2020 р.

ЦЕФАЗОЛІН

Опубліковано: 26/06/2020.
Оновлено: 28/06/2020.

Група / призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини І покоління.

Альтернативні назви / синоніми: ацеф, кефзол.

Діюча речовина: цефазолін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику у випадку пренатального впливу цефалоспоринів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у мишей, щурів, кролів не виявили ознак порушень фертильності та шкоди для плода (дози перевищували рекомендовану для людини в 25 разів). У кролів використали дозу 240 мг/кг, а в мишей – 2400 мг/кг. У щурів дози до 2000 мг/кг не асоціювались з гестаційною та репродуктивною токсичністю. 2-меркапто-5-метил-1,3,4 тіадизол (MMTD), домішка цефазоліну, порушував органогенез у ембріонів риб даніо-реріо (zebrafish, акваріумна рибка, модельний організм в біології) на фоні дози 100 мг/л.

Інформація щодо впливу на плід:

Цефазолін виводиться з організму нирками, кліренс та об’єм розподілу зростає при вагітності. Так, у вагітних кліренс становить 7,44 л/год, що вдвічі перевищує аналогічний показник у невагітних молодих дорослих. Як і інші препарати, які щільно зв’язуються з білками плазми, теоретично цефазолін може підвищити ризик ядерної жовтяниці у новонароджених при низькій концентрації білірубіну. Рідко можуть виникати анафілактичні реакції.

Цефазолін проникає через плаценту до пуповинної сироватки і амніотичної рідини. На ранніх термінах розподіл препарату обмежений рідинами організму в концентрації, значно нижчій за аналогічний показник в ІІ та ІІІ триместрах. В пологах, через 15-70 хвилин після дози 500 мг рівень в сироватці коливався з 35% до 69% від материнського. Максимальна концентрація в амніотичній рідині після дози 500 мг становила 8 мкг/мл через 2,5 години (відсутня інформація про новонароджених). Після внутрішньовенної дози 2 грами 7 жінкам між 23 та 32-м тижнями визначили наступну середню концентрацію цефазоліну в сироватці плодів з водянкою та без цього ускладнення: 18,04 та 21,02 мкг/мл, відповідно. Це свідчить, про те, що наявність водянки плода істотно не порушує трансферу антибіотику. Для лікування пієлонефриту, який виникає в другій половині вагітності застосовують цефазолін в дозі 2 грами внутрішньовенно що 8 годин, без несприятливих наслідків для плода.

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефалоспоринів, використавши базу даних угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) для вивчення асоціації між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу склали 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі – вагітні без вроджених аномалій у потомства.

Застосування препарату під час вигодовування:

Цефазолін проникає до грудного молока в низькій концентрації. Після внутрішньовенної дози 2 грами концентрація в молоці коливалась від 1,2 до 1,5 мкг/мл за 4 години, співвідношення молоко : плазма склало 0,02. При введенні дози 500 мг внутрішньом’язово 1-3 рази на день препарат в грудному молоці не виявлявся. Хоча цей рівень низький, існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала цефазолін сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (жінок та чоловіків): немає даних.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cefazolin/product/).
База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501303/).

Адаптовано 25.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 26.06.2020 р.

Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Хто Ви? Лікар Середній медпрацівник Студент (інтерн) Вагітна жінка Інше Результати Loading ...	Ваша оцінка сайту УТІС: Відмінно Добре Задовільно Погано Результати Loading ...
Для чого потрібна інформація? Для роботи Для навчання Для особистого користування Інше Результати Loading ...	Чи Ви ще повернетесь на наш сайт? Повернусь Не повернусь Важко відповісти Результати Loading ...

Мистецтво	Навчання
Інформація	Information