Editor

ЛАМОТРИДЖИН

Опубліковано: 07/08/2017.
Оновлено: 13/12/2022.

Група/призначення: антиконвульсант.

Покази: епілепсія, біполярний розлад.

Альтернативні назви / синоніми: ламіктал.

Діюча речовина: ламотриджин.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

У жінок з епілепсією ризик виникнення вроджених вад розвитку перевищує популяційний. Репродуктивні дослідження в двох видів тварин продемонстрували токсичний вплив на плід (затримку розвитку, поведінкові розлади, загибель) на фоні материнської токсичності, але при цьому не виявляли структурних аномалій. Більш того, принаймні два рев’ю дійшли висновку, що антиконвульсанти можуть асоціюватися з нижчим ризиком тератогенності. Хоча найновіші повідомлення продемонстрували істотний ризик виникнення орофаціальних розщілин після лікування ламотриджином в І триместрі, це не було підтверджено іншими даними. Якщо така інформація знайде підтвердження, то це буде першою виявленою асоціацією між великими вадами розвитку та антиконвульсантами другого покоління. В будь-якому випадку абсолютний ризик здається низьким.

Окрім того, істотне підвищення ризику великих вроджених вад розвитку спостерігається при комбінації ламотриджину з вальпроєвою кислотою. Хоча ці знахідки є попередніми і потребують підтвердження, жінок, які приймають ламотриджин в період вагітності або при плануванні вагітності, необхідно попередити про наявну інформацію щодо підвищеного ризику орофаціальних розщілин. Так само потрібно попереджати жінок, які отримують ламотриджин в комбінації з вальпроєвою кислотою.

Також потребує підтвердження визначення того факту, чи ламотриджин не є другим рідкісним виключенням з того, що всі відомі тератогени для людини є також тератогенами для тварин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Ламотриджин не був тератогенним при репродуктивних дослідженнях у мишей, щурів, кролів з використанням доз у 1,2; 0,5 та 1,1 разів вищих від максимально підтримуючих для людини (500 мг/день), відповідно. Однак, материнська токсичність та вторинний токсичний вплив на плід (зниження ваги, затримана осифікація) спостерігались на фоні цих доз у мишей та щурів, але не у кролів. Поведінкові порушення відзначали у потомства щурів, які отримували дози, що становили 0,1 та 0,5 від максимальної терапевтичної в період органогенезу. Після введення внутрішньовенного болюсу* щурам та кролям не спостерігали структурних дефектів, але у щурів відзначали підвищену частоту внутрішньоутробної затримки розвитку при дозі 0,6 від максимальної терапевтичної. Аналогічно у щурів зростала частота загибелі плодів при пероральних дозах 0,1; 0,14 та 0,3 від максимальної рекомендованої для людини на пізніх термінах вагітності. Ці дози були токсичними для матері (зниження харчування та зменшення ваги). При двох найвищих дозах відзначали постнатальну смертність.

*Болюс – відносно великий об’єм рідини або дози препарату, що вводиться внутрішньовенно і швидко викликає відповідну реакцію.

Не спостерігали ознак карциногенності протягом 2-річного дослідження у мишей та щурів. При багатьох інших тестах не виявлено ознак мутагенності чи кластогенності, а також порушення фертильності у щурів.

Ламотриджин знижує рівень фолатів у плодів щурів, це відомий ефект, який асоціюється з вродженими вадами у тварин та людини. Рівень фолієвої кислоти у плодів людини не досліджувався, але дослідження у невагітних пацієнтів продемонструвало, що пригнічення рівня дегідрофолатредуктази не знижує істотно рівень фолатів. Концентрація фолатів в сироватці та еритроцитах була в межах граничних рівнів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Рівень зв’язування з білками ламотриджину середній (55%), він метаболізується до неактивних метаболітів. Препарат проникає через плаценту у людини.

24-річна жінка отримувала цей антиконвульсант (300 мг/день) разом з вальпроєвою кислотою до та протягом вагітності. Останній препарат відмінили на 3 тижні вагітності. Концентрація ламотриджину в сироватці знизилась з 17,8 мкг/мл (через 2 тижні після останньої дози вальпроєвої кислоти) до 2,52 мкг/мл на 34 тижні, але протягом вагітності судом не спостерігали. На 39 тижні вагітності народився здоровий хлопчик вагою 3620 грам. Концентрація ламотриджину в пуповинній крові становила 3,26 мкг/мл, вказуючи на співвідношення пуповина : материнська сироватка на рівні 1 (рівень в сироватці на момент пологів не повідомлявся). На другий день після пологів та кілька годин після початку грудного вигодовування концентрація в сироватці новонародженого та матері становила 2,79 і 3,88 мкг/мл, відповідно, а співвідношення – 0,7.

У 1997 році повідомили про зниження рівня ламотриджину в плазмі матері протягом вагітності. Мова йде про жінку, яка народила здорову доношену дитину (вага та стать не надавались). В пологах співвідношення пуповина : плазма матері становило 1,2.

Повідомлення 2000 року інформує про визначення концентрації ламотриджину в плазмі матері та пуповині на момент термінових пологів у 9 жінок (10 вагітностей, дві вагітності однієї жінки). Рівні в сироватці та пуповині були однаковими. Через 72 години після пологів середній рівень ламотриджину в плазмі немовлят становив 75% від рівня в пуповині (50-100%). Плацентарний трансфер відповідає низькій молекулярній вазі препарату. Більш того, протягом перших 2 тижнів після пологів середнє зростання концентрації в материнській плазмі становило 170% , що є істотним.

У 2004 році описали 12 вагітностей з лікуванням ламотриджином в якості монотерапії з приводу епілепсії. Зростання частоти нападів судом або/та їх важкості спостерігали при 9 вагітностях, що було віднесено до поступового зниження співвідношення сироватка-доза до 40% базового рівня. Отже, дози препарату підвищили при 7 вагітностях. Через 3-10 днів після пологів токсичні симптоми (запаморочення, диплопія, атаксія) виникли в 3 жінок, яким підвищували дозу. Рівень ламотриджину в сироватці становив 12-14 мкг/мл, що є верхньою границею норми. Симптоми зникли після зниження дози.

У 2005 році повідомили про результати 62 вагітностей після впливу габапентину, ламотриджину, топірамату. Дослідження включало сліпе дизморфологічне обстеження. 19 жінок приймали ламотриджин, в однієї дитини виявлено велику вроджену ваду (коарктація аорти з аномальною лівою коронарною артерією; довгий фільтр), проводилась монотерапія з приводу судом. Серед 9 дітей, обстежених дизморфологом, жодна не мала більше однієї ознаки з притаманних антиконвульсантній ембріопатії.

Реєстр вагітностей з вживанням ламотриджину, заснований виробником у 1997 році, закритий у 2010 році (Lamotrigine Pregnancy Registry) повідомляє про 3416 проспективно охоплених вагітностей (інформація надавалась до відомого результату вагітності), 2444 вагітності з вже відомим результатом, 972 (28%) втрачені з-під нагляду. Серед 2444 вагітностей з відомим результатом були 43 двійні, 1 трійня та одна вагітність з чотирма близнюками – всього 2492 плодів. Серед 1817 результатів в групі монотерапії ламотриджином: 33 медичні аборти, 1636 народжених живими (про вади не повідомляється, але вони не можуть бути виключеними), 98 спонтанних абортів, 10 випадків загибелі плодів без вроджених дефектів. Великі вроджені вади діагностували у 36 народжених живими, у 3 медичних абортусів, 1 завмерлого плода. При виключенні самовільних та медичних абортів і завмерлих плодів без вроджених вад вплив відбувався в залежності від триместрів таким чином: 1554 (І триместр), 95 (ІІ), 18 (ІІІ), в 5 випадках термін не відомий. Великі вроджені вади діагностовано в 35 випадках впливу в І триместрі (31 народжена живою дитина, 1 завмерлий плід, 3 медичні аборти), в 4 народжених живими з впливом у ІІ триместрі, в 1 народженої живою дитини з впливом препарату в ІІІ триместрі. Частота вроджених вад розвитку в групі з впливом у І триместрі становила 2,2% (35/558 з виключенням завмерлих плодів та медичних абортусів без дефектів). Група з 1558 була достатньою для детекції (80%), принаймні, зафіксовано 1,39-1,48 кратне зростання загальної частоти великих вроджених вад розвитку.

Політерапія (ламотриджин та ще, принаймні, один антиконвульсант) з вальпроєвою кислотою призначалась в 173 випадках з наступними результатами: 159 народжених живими, 6 самовільних викиднів, 6 медичних переривань, 2 завмерлі плоди. Серед 161 випадку впливу в І триместрі спостерігали 14 народжених живими, 2 медичні аборти з вродженими вадами, 6 самовільних викиднів, 139 дітей без вроджених вад розвитку (134 народжених живими, 4 медичні переривання, 1 завмерла вагітність). При виключенні 6 самовільних викиднів, 4 медичних абортів, 1 завмерлої вагітності частота вроджених вад при впливі в І триместрі склала 10,7% (16/150). Політерапія без вальпроєвої кислоти призначалась в 502 випадках з наступними результатами: 457 народжених живими, 22 самовільні викидні, 20 медичних абортів, 3 завмерлі плоди. Серед 474 з впливом у І триместрі виявлено 11 народжених живими та 1 медичний аборт з вродженими вадами, 22 самовільні викидні, 440 народжень без вроджених вад (418 народжених живими, 19 медичних переривань, 3 завмерлі плоди). При виключенні 22 самовільних переривань, 10 медичних, 3 завмерлих плодів частота вроджених вад при впливі терапії у І триместрі становила 2,8% (12/430).

Реєстр, проаналізувавши великі вади, які спостерігали в групах монотерапії та політерапії, дійшов висновку про відсутність характерних/типових дефектів. Хоча даних було недостатньо для остаточного висновку, реєстр не виявив доказів залежного від дози впливу при використанні ламотриджину в дозі до 1200 мг/день.

Ретроспективна інформація, яка також надходить до реєстру (після вже відомого результату вагітності) часто є упередженою (беруться до уваги тільки несприятливі результати), але корисна для ідентифікації специфічних (типових) вроджених вад. Так, ретроспективно повідомлено про 164 вагітності з вродженими вадами, при 142 з них жінки приймали ламотриджин в І триместрі, при 4 – в ІІ триместрі, у 18 випадках термін впливу не повідомляється. Монотерапія ламотриджином використовувалась при 94 вагітностях, політерапія – при 70.

Станом на 1996 рік FDA отримала різні повідомлення про вроджені вади розвитку при використанні ламотриджину в комбінації з іншими антиконвульсантами в період вагітності.

Когортне дослідження 1998 року повідомляє про результати вагітностей жінок, яким лікарі загальної практики в Англії виписали 1 з 34 нових препаратів. Інформацію отримували шляхом опитування лікарів через місяць після передбачуваних пологів. В І триместрі ламотриджин приймався при 59 вагітностях з наступними результатами: 10 спонтанних абортів, 1 завмерла вагітність, 9 медичних абортів, 35 нормальних новонароджених (4 недоношені), 4 немовлята з вродженими вадами. Це були наступні вроджені вади розвитку: дефект міжшлуночкової перетинки; вроджений стридор; розщілина піднебіння (тільки м’якого), гіпоспадія, крипторхізм (судоми в матері на ранньому терміні вагітності); розходження м’язів передньої черевної стінки з ймовірною обструкцією кишечника. В 3 з цих випадків ламотриджин приймали у складі комплексної терапії (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та/або натрію вальпроат). Правда, це дослідження не спромоглося ідентифікувати малі аномалії розвитку через відсутність стандартизованих методів. Великі вади, які пізніше діагностуються також могли бути пропущеними через час опитування.

Повідомляється про істотну асоціацію між ламотриджином та ізольованими несиндромальними орофаціальними розщілинами. Ця інформація була опублікована у травні 2006 року і продемонстрована в червні 2006 року на щорічному з’їзді тератологічного товариства в Тусконі (Арізона). Ці випадки зареєстровані в період 1997-2006 років північноамериканським протиепілептичним реєстром вагітних. Серед 564 вагітних з впливом ламотриджину в І триместрі (включно з народженими живими, мертвонародженими, медичними перериваннями вагітностей) виявлено 15 випадків великих вроджених вад розвитку. Частота становила 2,7% (95% ДІ 1,5-4,3%) в порівнянні з 1,62% в контрольній групі без впливу препарату (N=221746 народжень; відносний ризик 1,7, 95% ДІ 1,0-2,7). В 5 немовлят з ламотриджинової групи діагностовано орофаціальні розщілини (8,9/1000 народжень): 3 ізольовані розщілини піднебіння, 2 ізольовані розщілини губи. В контрольній групі частота цих двох вад становила 1:6160 (0,16/1000) та 1:4820 (0,21/1000), відповідно. Для ламотриджину відносний ризик розщілини піднебіння та розщілини губи становив 32,8 (95% ДІ 10,6-101,3) та 17,1 (95% ДІ 4,3-68,2), відповідно. Автори вважають, що низький рівень орофаціальних розщілин в контрольній групі відображає обмеження ідентифікації синдромів, що асоціюються з розщілиною губи та/або піднебіння. 5 інших реєстрів, які охопили 1623 немовлят з впливом ламотриджину, ідентифікували 4 дітей з орофаціальними розщілинами з частотою 2,5/1000 в порівнянні з 0,37/1000 в контрольній групі. Комбіновані дані демонструють істотний ризик орофаціальних розщілин після монотерапії ламотриджином в І триместрі.

Оновлені дані північноамериканського антиепілептичного реєстру вагітних опубліковано у 2008 році. Серед 684 немовлят з впливом монотерапії ламотриджином 16 (2,3%) мали великі вроджені вади, діагностовані при народжені, – на популяційному рівні. Однак, в 5 дітей (7,3/1000) виявлено орофаціальні розщілини: 3 ізольовані розщілини піднебіння, ізольована розщілина губи, розщілина губи та піднебіння. Рівень в 10,4 рази вищий від показника в контрольній групі, яка включала 206224 дітей без лікування (0,7/1000). Порівняння також проводилось з дітьми, які зазнали пренатального впливу монотерапії ламотриджином і були проаналізовані 5 іншими реєстрами. В цій останній групі діагностовано 4 новонароджених з орофаціальними розщілинами (2,5/1000; відносний ризик 3,8, 95% ДІ 1,4-10,0).

Популяційне дослідження випадок-контроль від робочої групи протиепілептичних препаратів EUROCAT оцінювало дані 3,9 млн. народжень на основі 19 реєстрів за період 1995-2005 років. Дані включали вроджені вади серед народжених живими, мертвонароджених, перерваних вагітностей після пренатальної діагностики аномалій. Виявлено 5511 не синдромальних орофаціальних розщілин, з них 4571 були ізольованими. Серед них 1969 випадків розщілини піднебіння, а 1532 – ізольована розщілина піднебіння.

Контрольну групу становили 80052 вагітності без хромосомних аномалій, без прийому протиепілептичних препаратів. В основній групі ідентифіковано 40 вагітностей з впливом ламотриджину в якості монотерапії. Порівняння проводились між групою монотерапії та контрольною групою щодо орофаціальних розщілин відносно інших вроджених вад розвитку. Ізольованих орофаціальних розщілин, розщілини піднебіння, ізольованої розщілини піднебіння. Жодне з порівнянь не було статистично значимим. Однак, коли аналогічне порівняння проводилось між групами з використанням будь-яких антиепілептичних препаратів та без вживання таких препаратів істотні результати було виявлено для орофаціальних розщілин відносно інших вроджених вад. Автори обговорювали результати вищенаведених двох досліджень, відмітивши невелику кількість випадків орофаціальних розщілин в 2 повідомленнях (5 випадків північноамериканського реєстру та 3 в дослідженні від EUROCAT). Дійшли наступного висновку: хоча загальний ризик орофаціальних розщілин при прийомі ламотриджину в якості монотерапії був низьким, це є приволом для проведення додаткових досліджень та підтвердження.

Австралійський реєстр протиепілептичних препаратів при вагітності (Australian Register of Antiepileptic Drugs in Pregnancy) оцінював дітей до віку 1 року, які зазнали пренатального впливу монотерапії ламотриджином в І триместрі і виявив частоту вроджених вад розвитку на рівні 4,9% (N=243), яка визнана аналогічною частоті в контрольній групі дітей, чиї матері мають епілепсію, але не отримували лікування в І триместрі – 3,4% (N=118). Наступна публікація наводить ризик 5,2% (N=231) – на рівні показника в контрольній групі (5,2%, N=139). Не виявлено залежного від дози зв’язку. Оновлені дані реєстру, опубліковані у 2013 році наводять аналогічні результати (кількість вагітностей з впливом ламотриджину збільшилась до 315, частота вроджених вад становила 4,1%, контрольна група вже включала 147 дітей з частотою вроджених вад 3,4%).

Проспективне норвезьке когортне дослідження матерів та дітей (Norwegian Mother and Child Cohort Study (MoBa) охопило вагітних в терміні 13-17 тижнів вагітності за період 1998-2008 років та повідомило частоту вроджених вад 7,8% серед 103 дітей батьків з епілепсією та передбачуваним впливом ламотриджину в І триместрі (співвідношення шансів 2,8 (95% ДІ 1,3-5,7) в порівнянні з дітьми батьків з епілепсією, але без лікування протиепілептичними препаратами. Не повідомляється про дозування препаратів, специфічні вроджені вади розвитку. Не спостерігали різниці в кількості передчасних пологів та маловагових новонароджених.

Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Registry) повідомив про відсутність впливу на окружність голови 308 новонароджених, скориговану на їхню вагу, які зазнали пренатального впливу ламотриджину в якості монотерапії в порівнянні з показниками загальної популяції, де не було впливу антиепілептичних препаратів.

Проспективне дослідження проекту щодо вивчення неврологічних наслідків впливу протиепілептичних препаратів (Neurodevelopmental Effects of Antiepileptic Drugs, NEAD) повідомляє, що 4,1% новонароджених з впливом ламотриджину були малими для гестаційного віку при оцінці всіх дітей (N=308) та 3,6%, коли аналіз був обмежений доношеними немовлятами (N=239). Мікроцефалію діагностували у 9% всіх дітей з пренатальним впливом ламотриджину (N=71) та 5% при оцінці тільки доношених новонароджених (N=61). Цей показник зменшувався від віку 1 року до 3, а у віці 3 років не виявлено жодного випадку (N=58). Не виявлено кореляції між показниками когнітивного розвитку у віці 3 років та малістю для гестаційного віку, окружністю голови, оцінкою за шкалою Апгар після корекції на коваріати.

У 2009 році повідомили про 38-річну жінку, яка приймала ламотриджин наприкінці однієї вагітності та протягом наступної вагітності. Обидва немовлята здавалися здоровими, хоча в другої дитини на 16 дні життя діагностували стеноз периферичної легеневої судини. Також в цієї дитини був епізод апное та ціаноз.

В рев’ю 2006 року щодо профілактичного лікування біполярного розладу коротко описано ефекти при вагітності та грудному вигодовуванні ряду препаратів, включно з ламотриджином. Не ліковані вагітні та жінки в період лактації з біполярним розладом мають підвищений ризик несприятливих акушерських результатів та рецидиву афективних симптомів. Хоча обмежені дані не дозволяють дійти висновку щодо відносної безпечності препаратів, автори стверджують, що кожний випадок потребує окремого розгляду.

Фармакокінетика ламотриджину описана у 2002 році. Кліренс препарату зростає на 50% на ранніх термінах вагітності і повертається до рівня не вагітних пацієнток швидко після пологів. Необхідно перевіряти рівень ламотриджину в крові до, при та після вагітності.

Нейророзвиток дітей.

Дослідження з вивчення впливу антиепілептичних препаратів на неврологічний розвиток (Neurodevelopmental Effects of Antiepileptic Drugs Study (NEAD) повідомило про середній рівень IQ 101 (межі 98-104) у 84 дітей віком 3 років з пренатальним впливом монотерапії ламотрижином. Дослідження проводилось у Великій Британії та США і не включало порівняння з контрольною групою без впливу препарату. При наступних публікаціях від цього дослідження не було кореляції відносно вербального та невербального індексів (N=70), індексів моторного розвитку (N=62), батьківського рівня адаптивної (N=72) чи емоцірнально/поведінкової функції (N=72). У віці 4,5 років скоригований середній рівень IQ для групи з монотерапією ламотриджином (N=100) становив 106 (95% ДІ 102-109) на противагу середньому IQ 95 (95% ДІ 91-100) для групи з впливом вальпроєвої кислоти (N=62). Відповідні показники в групах були наступними: ламотриджинової – IQ 106 (95% ДІ 102-109; N=73) та групи вальпроєвої кислоти – IQ 96 (95% ДІ 9-101; N=39). Аналогічними були показники у віці 6 років: у дітей з впливом ламотриджину при вагітності вищий IQ та вербальні, не вербальні, запам’ятовувальні навички при порівнянні з дітьми, які зазнали пренатального впливу вальпроєвої кислоти. Середній IQ для дітей з ламотриджинової групи становив 108 (95% ДІ 105-111; N=74) без дозо-залежного зв’язку.

Друга публікація від NEAD-дослідження інформує про батьківську оцінку адаптивних та емоційно/поведінкових функцій у віці 6 років, яка виявилась кращою при порівнянні з дітьми з пренатальним впливом вальпроєвої кислоти.

Дослідження від ліверпульської та манчестерської групи з вивчення неврологічного розвитку (Liverpool and Manchester Neurodevelopment Group), яка включила і деякі випадки з вищенаведеного дослідження від NEAD, полягало в порівнянні дітей від проспективно охоплених вагітних з епілепсією (N=194) та з контрольної групи жінок без епілепсії (N=230). З основної групи 34 немовлята зазнали пренатального впливу ламотриджину в якості монотерапії. Ламотриджинова група не продемонструвала істотної різниці в показниках загального розвитку при тестуванні у віці 4 місяців – 2 років життя. У віці 6 років не відзначали різниці в частоті діагностованих порушень неврологічного розвитку в групі з пренатальним впливом ламотриджину (N=30) при порівнянні з контрольною групою (N=214).

Інше дослідження виявило кращі показники IQ при тестуванні у віці 6 років у 12 дітей матерів з епілепсією, яких лікували монотерапією ламотриджином при вагітності при порівнянні з дітьми, матерів яких лікували вальпроєвою кислотою (N=8) чи комбінацією вальпроєвої кислоти з ламотриджином (N=8).

Дослідження від британського реєстру епілепсії та вагітності оцінювало неврологічний розвиток 9 60-місячних дітей з Північної Ірландії, мами яких протягом вагітності отримували монотерапію ламотриджину (N=35), карбамазепін (N=49), вальпроєву кислоту (N=58) в порівнянні з контрольною групою (N=44). 108 матерів були охоплені реєстром до або при вагітності за період 1996-2004 років, а діти – в період 2002-2005 років. Кілька дітей мали значну затримку розвитку і їх об’єднали з тими, в кого спостерігали помірну затримку (1-2 стандартні відхилення від середнього). А кілька дітей з прискореним розвитком об’єднали з дітьми з нормальним розвитком. Багатоваріантний аналіз не виявив підвищення частоти помірної та вираженої затримки розвитку в групі ламотриджину.

Проспективне ізраїльське дослідження охопило дітей дошкільного віку (3 роки-6 років 11 місяців) з пренатальним впливом або ламотриджину (N=42), або вальпроєвої кислоти (N=30). Виявлено асоціацію із зниженням показників невербального IQ, коли обидві групи були об’єднані і порівнювались з контрольною (N=52). Також при лікуванні матерів в період вагітності антиепілептичними препаратами виявлено зменшення показників моторних, сенсорних, поведінкових функцій, уваги. Окремий аналіз двох препаратів не виявив істотної різниці між ними, а тільки при порівнянні з контрольною групою.

Рекомендується проводити моніторинг терапевтичної концентрації препарату фонову/базову, при зміні дозування оральних контрацептивів, в кожному триместрі вагітності, після пологів, коли дозування може зменшуватись. Одна група вчених рекомендує пацієнтам з епілепсією зменшення дози на 3, 7 та 10 дні після пологів і повернення до попередньої дози (як була до вагітності) або на 50 мг/день вищої за цю попередню для мінімалізації ризику материнської токсичності у вигляді запаморочення, дисбалансу, розмитого або подвоєного зору.

Застосування препарату під час вигодовування:

Ламотриджин проникає до грудного молока.

24-річна мати, яка при вагітності отримувала ламотриджин, почала годувати немовля на 2 день після пологів. На цей час вона приймала 300 мг/день, далі 200 мг/день приблизно на 6 тижні після пологів для зменшення впливу на немовля. З 2 до 145 днів після пологів відібрали 11 зразків крові матері та 9 зразків грудного молока (приблизно через 2-3 години після ранкової дози). Концентрація ламотриджину в сироватці становила 3,59-9,61 мкг/мл та в молоці 1,26-6,51 мкг/мл. Середнє співвідношення молоко: плазма становило 0,56 з високою кореляцією (r=0,959; р<0,01) між сироваткою та молоком. Рівень в сироватці новонародженого (приблизно через 1-2 години після годування, одночасно з материнськими зразками) коливався від <0,2 мкг/мл (при відлученні) до 2,79 мкг/мл. Не виявлено несприятливого впливу на новонародженого як при годуванні, так і в перерві.

Жінка вагою 60 кг приймала ламотриджину 200 мг/день протягом вагітності та лактації. Через 2 тижні після пологів співвідношення молоко:плазма матері становило 0,6. Рівень в плазмі немовляти,аналогічний материнському при народженні, тепер становив 25% від материнського. У дитини не спостерігали несприятливих наслідків.

У 2000 році 9 жінок (10 вагітностей, 2 вагітності в однієї жінки, що повідомлялось вище) отримували ламотриджин протягом вагітності та продовжували лікування в період грудного вигодовування. Середнє співвідношення молоко:плазма матері через 2-3 тижні після пологів становило 0,61 (0,47-0,77). Концентрація ламотриджину в плазмі немовлят становила в середньому 30% (23-50%) відповідного показника в плазмі матерів. Підрахована доза для немовлят становить ≥0,2-1 мг/кг/день, припускаючи споживання молока в кількості 150 мл/кг/день – біля 9% добової дози, скоригованої на вагу. Через повільну елімінацію у немовлят (найбільш ймовірно через знижену печінкову глюкуронідацію) після пологів виникало значне зростання концентрації ламотриджину в плазмі матері. Той факт, що концентрація препарату може не досягати стійкого рівня, свідчить, що вплив на новонароджених може врешті-решт призвести до терапевтичного рівня в плазмі. Не відзначали несприятливого впливу на немовлят.

38-річна жінка приймала ламотриджин протягом третьої вагітності з приводу судомного стану, викликаного пілоцитарною астроцитомою за 6 років до вагітності. Хоча пухлину мозку видалили хірургічним шляхом, у жінки була резидуальна епілепсія. При другій вагітності лікування розпочали добовою дозою ламотриджину 550 мг до кінця вагітності, а далі поступово знизили до 425 мг на період лактації. Найвища концентрація в плазмі, визначена на 45 день після пологів, становила 8,96 мкг/мл. Не виявляли несприятливих наслідків у дитини, яка знаходилась на виключно грудному вигодовуванні.

При 3-й вагітності добова доза була підвищена з 450 мг (перед вагітністю) до 875 мг (в пологах). Доза в пологах становила 10,9 мг/кг/день. Концентрація в сироватці протягом цього періоду становила 5,12 мкг/мл (перед вагітністю), 3,30 мкг/мл (ІІІ триместр) та 4,53 мкг/мл (в день народження дитини). У жінки спостерігали фокальні епінапади на 5 місяці вагітності та генералізовані тоніко-клонічні судоми незабаром після пологів. Вона прийняла останню дозу 875 мг за 20,5 годин до народження доношеного хлопчика вагою 4200 грам з оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів. Через останній напад судом дозу не знижували до 2 тижня після пологів. Немовля знаходилось на грудному вигодовуванні. Концентрація ламотриджину в дитини приблизно на 12,5 годині після пологів становила 7,71 мкг/мл (педіатрична терапевтична доза 1-5 мкг/мл). На 3 день життя концентрація в сироватці була 5,81 мкг/мл. На 16 день життя у дитини відзначили нерегулярне та напружене дихання і короткий епізод апное. Через три години після першого епізоду апное з’явився ціаноз при смоктанні. Мама, сама лікар, успішно реанімувала дитину і відвезла до лікарні. При виписці рівень ламотриджину в сироватці становив 4,87 мкг/мл (через 4 години після материнської дози 850 мг та 3 години після грудного годування). За винятком періодичної синусової тахікардії (170-180 ударів на хвилину) та стенозу периферичних легеневих судин обстеження, клінічне та лабораторне, не виявило відхилень. На 17 день життя відмінили грудне вигодовування. На цей час концентрація ламотриджину в крові матері становила 14,93 мкг/мл. Дозу знизили до 600 мг на 22 день і надалі поступово знизили до 525 мг до 64 дня. Виходячи з концентрації в молоці 7,68 мкг/мл на 22 день теоретична доза для немовляти (1,15 мг/кг/день) становила 13% від материнської скоригованої на вагу. Співвідношення молоко:плазма визначалось 4 рази протягом 22-64 днів і становило 0,79-0,96. Виходячи із зразків крові на 22-25 дні після народження підраховано період напівиведення ламотриджину в новонародженого – 56 годин, вдвічі вищий від показника у дорослих. Надалі в дитини не спостерігали апное та ціанозу, вона нормально розвивалась при огляді у 7 місяців. Автори не змогли визначити причину апное, але дійшли висновку, що ймовірною причиною цього був вплив ламотриджину.

Дослідження 2004 року повідомляє концентрацію в крові ламотриджину в 4 немовлят, які знаходились на грудному вигодовуванні, всі з яких зазнали впливу препарату протягом вагітності. Всі жінки народили здорових доношених немовлят. Дози на 10 день були 200-800 мг/день. Співвідношення в крові немовля: мама були 0,2; 0,2; 0,43 та ≤0,17 (в немовлят <1 мкг/мл, в матерів 5,2 мкг/мл, відповідно). В перших двох випадках зразки повторно взяли на 2-му місяці життя з приблизно однаковими рівнями 0,22 та 0,23, відповідно, але обидва новонароджені були на змішаному вигодовуванні (2-3 рази в день отримували суміш). В дітей не виявили несприятливих наслідків, але автори висловили стурбованість через досягнення «терапевтичного рівня».

Повідомлення 2005 року описало жінку, ліковану з приводу епілепсії ламотриджином в дозі 300 мг/день протягом вагітності та в період лактації. Народився здоровий хлопчик вагою 3,3 кг, оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 балів. Дитина розвивалась нормально протягом перших 4 місяців грудного вигодовування.

У 2006 році повідомили про кількість ламотриджину в грудному молоці 6 жінок та в плазмі їхніх немовлят, які знаходились на грудному вигодовуванні (середній вік 4,1 місяців; межі 0,4-5,1 місяці). Матері приймали середню дозу 400 мг/день (75-800 мг) з приводу епілепсії (N=5) або біполярного розладу (N=1). Триваліть лікування до цього дослідження не повідомляється. Середня материнська доза, виходячи з ваги була 6,3 мг/кг/день, в той час як середня абсолютна доза немовляти була 0,45 мг/кг/день. Добова доза дитини стосовно материнської, скоригованої на вагу, становила 7,6%. Середня концентрація ламотриджину в плазмі новонароджених становила 0,60 мг/л – 18% материнського показника. Несприятливих наслідків у дітей не спостерігали.

У 2008 році повідомили сталу концентрацію ламотриджину у 26 жінок, які годували дітей, приймаючи препарат. Середній вік немовлят становив 13,0 тижнів, середня доза матерів – 5,93 мг/кг/день. Середня концентрація в молоці становила 3,38 мкг/мл (виходячи із зразків від однієї жінки, отриманих кожні 4 години протягом 24 годин), а співвідношення молоко:плазма – 0,413. Середня теоретична доза для немовляти була 0,51 мг/кг/день, а відносна доза – 9,2%. Не спостерігали несприятливих наслідків у матерів та немовлят, але в 7 дітей відзначали підвищений рівень тромбоцитів без клінічних проявів.

Як і при лікуванні будь-якими препаратами, якщо мама повинна приймати ламотриджин для контролю свого захворювання і обирає грудне вигодовування необхідно ретельно моніторувати новонародженого щодо несприятливих наслідків. Деякі антиконвульсанти призводять до несприятливих ефектів у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні (див. статті Фенобарбітал та Примідон), в той час як інші визнані сумісними з грудним вигодовуванням (карбамазепін, фенітоїн, вальпроєва кислота). Не спостерігали несприятливих наслідків у немовлят на грудному вигодовуванні, чиї мами приймали ламотриджин. Моніторинг рівня ламотриджину в дітей є необхідним, так само як і моніторинг щодо седації та висипки.

Через потенційну терапевтичну концентрацію ламотриджину в сироватці немовлят американська академія педіатрії класифікує ламотриджин як препарат, вплив якого на дитину невідомий, але може викликати стурбованість.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Кліренс ламотриджину може підвищуватись при прийомі оральних контрацептивів і як правило підвищується при вагітності, що вимагає корекції дози для запобігання судомних нападів та збереження евтимічного настрою.

Одне шведське дослідження виявило, що кліренс ламотриджину збільшується від оральних контрацептивів, але на нього не впливають внутрішньоматкові пристрої з вивільненням гормонів.

Дослідження, яке порівнювало жінок з епілепсією, які приймали монотерапію ламотриджином або вальпроєвою кислотою, виявило вищий ризик появи синдрому полікістозник яєчників у лікованих останнім препаратом. Висновок обмежує відсутність контрольної групи.

Відсутня інформація про репродуктивні ефекти у чоловіків.

Адаптовано за матеріалами:

Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Сайт “MotherToBaby– a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 05.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 07.08.2017 р.

МЕГЕСТРОЛ

Опубліковано: 31/07/2017.
Оновлено: 23/10/2018.

Група/призначення:

Гестагенний, протипухлинний, антикахетичний засіб. Покази: лікування поширеного раку молочної залози та ендометрію.

Також використовується при лікуванні раку простати як індукція «медичної кастрації»; лікування при цьому комбінувалось з естрогенами, тому не цілком зрозуміло, чи ці антиандрогенні ефекти були зумовлені саме мегестролом.

Мегестрол окрім цього використовується в якості анаболічного агенту в пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.

Альтернативні назви / синоніми: мегейс.

Діюча речовина: мегестрол.

Рекомендації при лактації: сумісний

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Повідомляється про гіпоспадію після лікування мегестролом в період вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експерименти у щурів припустили, що мегестрол не є антиандрогеном і навіть може мати деякі помірні андрогенні властивості. Ця активність узгоджується з висновком про те, що вагітні щури, отримавши мегестрол на пізніх термінах вагітності, народжують дитинчат жіночої статі із зменшеною урогенітальною перегородкою, що вважається маскулінізуючим ефектом.

Згідно з інструкцією до препарату лікування вагітних щурів дозою 0,02 від рекомендованої клінічної продемонструвало зменшення ваги плодів та кількості народжених живими. Також відзначали фемінізацію плодів чоловічої статі.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Доступне повідомлення про пацієнтку, ліковану мегестролом в дозі 400 мг/день протягом І триместру вагітності. На 38 тижні народився здоровий хлопчик з гіпоспадією ІІ ступеня. Повідомляється про ризик гіпоспадії при впливі в І триместрі прогестинів, хоча інші дані ставлять під сумнів наявність такої асоціації (див. статтю Прогестерон).

Застосування препарату під час вигодовування:

Дані від 5 жінок в період лактації свідчать, що невелика кількість мегестролу проникає до грудного молока. Відносна доза мегестролу в грудному молоці призведе до впливу на немовля на рівні 0,7-1,7% від материнської добової дози, скорегованої на вагу.

Оскільки кількість препарату в молоці невелика, робоча група ВООЗ з лактації дійшла висновку про безпечність мегестролу при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дані двох повідомлень, рев’ю щодо 152 жінок з аденокарциномами ендометрію ранньої стадії продемонструвало повну ремісію після щадної щодо фертильності підтримки (fertility–sparing management) з використанням медроксипрогестерону ацетату або мегестролу ацетату (N=56; 39,7%). Хоча рівень неплідності був високим, використання репродуктивних технологій призвело до настання вагітності у 86% та 70% народжених живими. З 58 народжених живими 56 були здоровими, в однієї дитини спостерігали клишоногість, в другої – полідактилію. Канадські та китайські дослідники також повідомили про 4 успішні народження серед 19 жінок з аналогічним лікуванням з приводу раку ендометрію на ранній стадії.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 31.07.2017 р.

ГАЛОБЕТАЗОЛ

Опубліковано: 26/07/2017.
Оновлено: 26/07/2017.

Група/призначення:

Кортикостероїд для місцевого застосування. Застосовується у вигляді 0,05% крему.

Альтернативні назви / синоніми: халоват, ультрават.

Діюча речовина: галобетазолу пропіонат.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Галобетазол порушує ембріональний розвиток в експериментальних тварин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Ряд досліджень в експериментальних тварин продемонстрували, що кортикостероїди спричиняють токсичний вплив на розвиток плода (затримку розвитку, структурні аномалії, загибель). Сильнодіючі місцеві кортикостероїди також можуть призводити до структурних аномалій після нашкірного нанесення.

Щодо галобетазолу: згідно з інструкцією до препарату при системному призначенні вагіним щурам та кролям доз в 13 та 3 рази вищих від рекомендованих для людини нашкірну, відповідно. В потомства обох видів тварин відзначали розщілину піднебіння, а у щурів – омфалоцеле.

Після перорального застосування щурам дози до 50 мкг/кг/день не спостерігали несприятливого впливу на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини при вагітності.

Згідно з інструкцією до препарату тільки 3% місцево нанесеного галобетазолу абсорбується до системного кровотоку.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 26.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 26.07.2017 р.

ПАРАМЕТАЗОН

Опубліковано: 26/07/2017.
Оновлено: 26/07/2018.

Група/призначення:

Кортикостероїд, фторований глюкокортикоїд.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: параметазону ацетат.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування у людини обмежений одним непоказовим випадком (наводиться нижче), інші частіше вживані глюкокортикоїди асоціюються з ризиком (див. статтю Преднізолон).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Ряд досліджень в експериментальних тварин продемонстрували, що кортикостероїди спричиняють токсичний вплив на розвиток плодА (затримку розвитку, структурні аномалії, загибель). Відсутня інформація про експерименти з параметазоном.

Інформація щодо впливу на плід:

Дуже обмежений досвід застосування у людини при вагітності.

Повідомляється про 39-річну жінку, якій люмбарно перидурально ввели декстран (26 мл; багатофункціональний, плазмозамінний розчин) та параметазон (80 мг). Вона народила здорового доношеного хлопчика. При подальшому спостереженні дитина розвивалась нормально. Цей випадок не є показовим для висновків щодо впливу параметазону.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Призначення жінкам в період менопаузи параметазону та естрогенів продемонструвало властивість параметазону проявляти антагонізм до активності естрогенів в тканинах статевих органів. При введенні чоловікам параметазон не впливав на продукцію тестостерону, гонадотропіну, пролактину, хоча концентрація дигідротестостерону, андростендіону, естрадіолу була знижена. Невідомо, чи такі знахідки мають клінічне значення.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 26.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 26.07.2017 р.

ФЛУОЦИНОНІД

Опубліковано: 25/07/2017.
Оновлено: 25/07/2017.

Група/призначення:

Кортикостероїд для місцевого застосування. Доступний у вигляді мазі, крему, гелю, розчину в концентрації 0,05-0,1%.

Альтернативні назви / синоніми:

Лідекс, флуоцинолон ацетонід, флуцинар, сінафлан, синалар.

Діюча речовина: флуоцинонід.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Єдине повідомлення про використання флуоциноніду при вагітності у людини стосується жінки в ІІІ триместрі. Проникнення місцево нанесеного флуоцинолону до системного кровотоку є непевним, але пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи спостерігають у невагітних пацієнтів. Більше того, невідомо чи така кількість абсорбованого препарату може призводити до вроджених вад чи затримки розвитку, що спостерігається при застосуванні системних кортикостероїдів. Один виробник рекомендує призначати лікування не довше, ніж на 2 тижні із загальною дозою 60 г/тиждень. Якщо жінка в період лактації потребує тривалого місцевого лікування кортикостероїдами, перевагу слід надати менш потужним препаратам цієї групи

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення флуоцинолону ацетоніду вагітним кролям асоціювалось з підвищною частотою резорбції плодів. Як в кролів, так і в щурів доза 50 мкг/кг знижувала вагу плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Системна абсорбція відбувається при місцевому застосуванні, її об’єм залежить від вираженості запалення, цілісності епідермісу, використання оклюзійного/герметичного одягу/покриття. Потенційним ускладненням є пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Нанесення 0,1% крему двічі на день дітям та дорослим асоціюється з таким пригніченням.

Невідомо, чи флуоцинонід проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага такий трансфер припускає. Плацента містить фермент, який знижує концентрацію ліків (деградує), але якась кількість активного препарату таки переходить до плода. Кількість флуоциноніду, яка досягає системного кровотоку невиміряна, але клінічно продемонстровано, що її достатньо для пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи.

Повідомлення 2006 року інформує про 21-річну жінку в ІІІ триместрі вагітності з діагнозом гострий харчовий екзентематозний пустульоз. Її успішно лікували кремом флуоциноніду 0,05% та поступово знижуваними дозами системного метилпреднізолону (доза та тривалість не наводяться). На 40 тижні вагітності народився здоровий хлопчик.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання препарату в період лактації. У випадку досягнення флуоцинонідом системного кровотоку, виходячи з його молекулярної ваги припускається проникнення до грудного молока. Проникнення місцево нанесеного флуоциноніду до системного кровотоку є непевним, але пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи спостерігають у невагітних пацієнтів. Через цю непевність, якщо жінка в період лактації потребує тривалого місцевого лікування кортикостероїдами перевагу слід надати менш потужним препаратам цієї групи.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 25.07.2017 р.

ЕНТЕКАВІР

Опубліковано: 25/07/2017.
Оновлено: 15/12/2023.

Група/призначення:

Противірусний препарат. Це аналог нуклеозиду гуанозину з потужною та селективною активністю відносно НВV-полімерази; фосфорилюється з утворенням активного трифосфату (ТФ), що має внутрішньоклітинний період напівжиття 15 годин; внутрішньоклітинна концентрація трифосфату прямо пов’язана з позаклітинним рівнем ентекавіру, не відзначається значного накопичення препарату після початкового рівня «плато»; шляхом конкуренції з природним субстратом, деоксигуанозину-ТФ, ентекавіру-ТФ інгібує усі функціональні активності вірусної полімерази; слабкий інгібітор клітинної ДНК-полімерази.

Покази: хронічний гепатит В у дорослих. Див. також статтю ВІЛ-інфекція та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми: бараклюд.

Діюча речовина: ентекавір.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування при вагітності у людини обмежений. Не повідомляється про структурні аномалії. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик. Якщо жінка потребує лікування препаратом, його не слід відміняти з настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Пероральні дози, що призвели до системного впливу, у 28 та 212 разів вищого, ніж досягається у людини після максимальної рекомендованої дози 1 мг/кг, відповідно, не викликали токсичності ані у матерів, ані у плодів. У щурів дози, у 31000 разів вищі від максимально рекомендованих для людини, призводили до токсичності у матері, ембріофетальної токсичності (резорбція), зниження ваги плодів, мальформацій хвоста та хребців, зниження осифікації (хребців, ребер, фаланг), додаткових поперекових хребців та ребер. У кролів вплив у 883 рази вищий за отримуваний від максимальної рекомендованої дози для людини викликав ембріофетальну токсичність (резорбцію), зниження оссифікації (підязикової кістки), збільшення частоти наявності 13-го ребра. У щурів пери-постнатальне дослідження з системним впливом, в 94 рази вищим за такий від максимальної дози для людини, не виявило несприятливого впливу на потомство. Результати довготривалих досліджень на карциногенність у мишей та щурів були позитивними. У мишей вплив у 3-42 рази вищий за отримуваний від максимальної рекомендованої дози для людини, призводив до різноманітних пухлин із залученням легенів (це може бути видовим ефектом), гепатоцелюлярних карцином, гемангіосарком селезінки. У самок щурів гепатоцелюлярні аденоми, комбіновані карциноми та аденоми спостерігали на фоні доз, які у 24 рази перевищували максимальну рекомендовану для людини, в той час як шкірні фіброми індукувались при дозі, в 4 рази вищій від максимально рекомендованої терапевтичної. У самців та самок щурів гліоми головного мозку розвивались при дозах у 35 та 24 рази вищих від максимальної терапевтичної, відповідно. Ентекавір не був мутагенним в різних дослідженнях, але кластрогенність спостерігали в культурі лімфоцитів людини.

Не спостерігали ознак порушення фертильності у самців та самок щурів, які отримували дози, що призводили до впливу, в 90 разів вищого за отримуваний внаслідок дії максимальної рекомендованої для людини дози. Однак, при інших дослідженнях вплив у 35 разів вищий призводив до дегенерації сім’яних канальців у гризунів та собак, чого не відзначали у мавп.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Зв’язування з білками плазми є низьким (біля 13%) і тільки малі метаболіти ідентифіковано. Кінцевий період напівиведення становить приблизно 28-149 годин.

Невідомо, чи ентекавір проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, мінімальний метаболізм, довгий період напіввиведення припускають такий трансфер.

У реєстрі вагітностей з вживанням антиретровірусних препаратів (Antiretroviral Pregnancy Registry) за період від січня 1989 року до липня 2009 року міститься інформація про 4702 народжених живими, які зазнали в І триместрі впливу якогось антиретровірусного препарату. Вроджені вади розвитку виявили в 134, поширеність 2,8% (95% ДІ 2,4-3,4). Серед 6100 з впливом препаратів у ІІ-ІІІ триместрах виявлено 153 немовлят з вродженими вадами, поширеність 2,5% (95% ДІ 2,1-2,9). Також виявлено 288 дітей з вродженими вадами серед 10803 народжених живими з впливом препарату на будь-якому терміні вагітності (поширеність 2,7%, 95% ДІ 2,4-3,0). Поширеність вроджених вад значно не відрізняється від аналогічного показника в групі без вживання цих препаратів. Щодо ентекавіру, то він приймався у 10 випадках (9 в І триместрі, 1 – в ІІ-ІІІ) в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Не було діагностовано вроджених вад розвитку. Реєстр дійшов висновку про відсутність характерних вад, асоційованих з цими препаратами, за винятком ефавірензу (ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази*) та дефектами нервової трубки.

*Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази — це група антиретровірусних препаратів, що не мають структурної подібності із нуклеотидними основами, які входять у склад ДНК або РНК, та блокують активний центр ферменту вірусу ВІЛ-1 зворотню транскриптазу неконкурентним шляхом, блокують активність ДНК- та РНК-залежних полімераз вірусу ВІЛ-1, не інгібують α-, β- та γ-ДНК-полімерази організму людини. Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази діють на ранніх стадіях розвитку ВІЛ-інфекції, тому ефективно діють у клітинах, що були інфіковані недавно. Препарати групи активні виключно до вірусу імунодефіциту людини І типу. До ненуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази також належать невірапін, делавірдин, етравірин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ентекавіру при лактації у людини. Молекулярна вага, мінімальний метаболізм, довгий період напіввиведення припускають такий трансфер. Вплив на немовля невідомий. Діти HBsAG-позитивних жінок повинні отримати імуноглобулін проти гепатиту В при народженні з наступною вакцинацією. Після введення дитині першої дози імуноглобуліну грудне вигодовування дозволяється. Однак, ВІЛ-інфікованим жінкам грудне вигодовування протипоказане.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикнології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 25.07.2017 р.

ЦИКЛЕСОНІД

Опубліковано: 21/07/2017.
Оновлено: 25/09/2017.

Група/призначення:

Глюкокортикоїд, респіраторний препарат. Це проліки*, які гідролізуються до активного агенту дез-циклесоніду (RM1)

*Проліки (англ. prodrugs) — хімічно модифіковані форми продуктів (речовин), які в біосередовищах організму внаслідок метаболічних процесів перетворюються на ліки.

Альвеско – це аерозоль для дозованих інгаляцій, омнаріс – інтраназальний спрей для лікування алергічного риніту.

Альтернативні назви / синоніми: альвеско, омнаріс.

Діюча речовина: циклесонід.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутній досвід застосування при вагітності у людини. Не достатньо контрольована бронхіальна астма (див. статтю бронхіальна астма та вагітність) при вагітності призводить до несприятливих наслідків для матері, плода, новонародженого. Материнські ускладнення включають підвищений ризик прееклампсії, гестаційну гіпертензію, токсикоз вагітних, вагінальні кровотечі, індуковані та важкі пологи. Плід та новонароджений мають підвищений ризик перинатальної загибелі, затримки внутрішньоутробного розвитку, недоношеності, низької ваги при народженні, неонатальної гіпоксії. Більше того, найновіші дослідження повідомляють, що загострення астми в І триместрі істотно підвищує ризик вроджених вад розвитку. Позаяк контроль перебігу астми при вагітності може пом’якшити або попередити вищеперераховані ускладнення, користь від терапії перевищує потенційний ризик індукованої препаратами тератогенності або токсичності. Якщо стан жінки потребує використання інгаляційних кортикостероїдів, таких як циклесонід, це лікування не слід відміняти у випадку вагітності, поінформувавши жінку про користь та ризик такої терапії.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Пероральні дози, які в 10 разів перевищували максимальну інгаляційну для людини, виходячи з площі поверхні тіла, не призводили до тератогенних або інших наслідків у плодів. Аналогічно не спостерігали несприятливих ефектів при введенні щурам дози, яка в 35 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини інтраназальну, виходячи з площі поверхні тіла. При введенні кролям підшкірно дози, меншої від максимальної для людини, токсичний вплив на плід полягав у загибелі, зменшенні ваги, розщілині піднебіння, скелетних аномаліях, включно з неповною осифікацією, шкірних проявах.

Дворічні дослідження у мишей та щурів не продемонстрували карциногенності. Циклесонід не проявив мутагенного впливу при двох аналізах, але був кластогенним при одному з трьох. Аналогічні знахідки спостерігали при використанні дексаметазону (еталонного кортикостероїду). Окрім того, не спостерігали порушення фертильності у самок та самців щурів, які отримували пероральні доз, в 10 або 35 разів вищі від максимально рекомендованих для людини.

Згідно з аналізом FDA даних, отриманих від спонсора, спостерігали незначний плацентарний трансфер циклесоніду у щурів на 14 день вагітності, що відповідає останній частині І триместру в людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Пероральна біодоступність циклесоніду та дез-циклесоніду (RM1) є незначною. RM1 притаманна протизапальна активність зі спорідненістю до рецепторів глюкокортикоїдів, яка в 120 разів перевищує цей показник у циклесоніду та в 12 разів – у дексаметазону.

При порівнянні з внутрішньовенною дозою 800 мкг абсолютна біодоступність циклесоніду після інгаляції дози 1280 мкг (4-кратна рекомендована) становила 22%, а відносний системний вплив RM1 – 63%. Зв’язування з білками плазми циклесоніду та RM1 становило ≥99%. Після внутрішньовенного введення середній період напіввиведення циклесоніду та RM1 становив 0,71 та 6-7 годин, відповідно, але в рев’ю зазначено показник 0,38 та 3,5 годин, відповідно. Після використання інтраназального спрея в сироватці визначався тільки RM1 і тільки при добовій дозі ≥400 мкг.

Невідомо, чи циклесонід та RM1 проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага циклесоніду такий трансфер припускає, але високий рівень зв’язування з білками плазми та дуже короткий період напіввиведення свідчать, що тільки мінімальна кількість препарату проникне через плаценту. На противагу цьому, період напіввиведення RM1 припускає вплив на ембріон/плід більшою за циклесонід кількістю препарату.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання циклесоніду в період вагітності. Молекулярна вага циклесоніду припускає проникнення його до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками плазми та дуже короткий період напіввиведення обмежуватимуть такий трансфер до мінімального. На противагу цьому, період напіввиведення RM1 припускає вплив на ембріон/плід більшою за циклесонід кількістю. Хоча проліки та активний метаболіт мають незначну біодоступність після інгаляційного прийому (обидва <1%), відносна протизапальна активність RM1 в 12 разів перевищує аналогічний показник для дексаметазону. Вплив на немовля невідомий, але, як у випадку з усіма кортикостероїдами, можливим ускладненням є пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 21.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.07.2017 р.

ТИКАРЦИЛІН

Опубліковано: 19/07/2017.
Оновлено: 19/07/2017.

Група/призначення:

Антибіотик пеніцилінового ряду, напівсинтетичний.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Комбінований препарат: тиментин (1 флакон містить тикарциліну 1,5 або 3 грами, клавуланової кислоти 0,1 або 0,2 грами).

Клавуланова кислота має бета-лактамну структуру, подібну до пеніцилінів. Присутність клавуланової кислоти у складі комбінованих препаратів захищає антибіотик від розпаду під дією ферментів бета-лактамаз і розширює спектр антибактеріальної дії. Таким чином, комбіновані препарати виявляють властивості антибіотика широкого спектру дії та інгібітору бета-лактамаз.

Діюча речовина: тикарцилін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча досвід застосування при вагітності обмежений, відсутня інформація про асоціацію з вродженими вадами. Всі пеніциліни вважаються препаратами низького ризику для плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у мишей та щурів не виявили тератогенного впливу.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Тикарцилін швидко проникає через плаценту до фетального кровотоку та амніотичної рідини. Після внутрішньовенної дози 1 грам аналіз навколоплідних вод 6 пацієнток через 15-76 хвилин після введення виявив концентрацію на рівні 1,0-3,3 мкг/мл. Аналогічне вимірювання тикарциліну в пуповинній сироватці визначило рівень в межах 12,6-19,2 мкг/мл. Дослідження з використанням перфузованої плаценти людини повідомляє про співвідношення концентрації плід: мати на рівні 0,91.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Pеrinatal Project), моніторуючи 50282 пари мати-дитина ідентифікував 3546 випадків впливу пеніциліні у І триместрі та 7171 випадок при лікуванні в будь-якому терміні вагітності. В жодній з груп не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тикарцилін проникає до грудного молока в низькій концентрації. Після внутрішньовенної дози 1 грам, введеної 5 жінкам, визначались тільки слідові концентрації з інтервалами протягом 6 годин. Хоча ця кількість, ймовірно, не є значимою, існують 3 потенційні проблеми для немовлят, що знаходяться на грудному вигодовуванні: модифікація кишкової флори, прямий вплив на дитину (алергічні реакції), труднощі інтерпретації результатів посівів культури у випадку такої необхідності при гіпертермії.

Американська академія педіатрії відносить тикарцилін до препаратів, сумісних з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до тиментину він не порушував фертильності у щурів, яким вводили половину рекомендованої для людини дози, виходячи з площі поверхні тіла. Тикарцилін використовується в наповнювачах сперми у коней без побічних наслідків.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 18.07.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 19.07.2017р.

ТРАНДОЛАПРИЛ

Опубліковано: 17/07/2017.
Оновлено: 17/07/2017.

Група/призначення:

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Трандолаприл – це проліки*, які гідролізуються до активного агенту трандолаприлату.

Покази: артеріальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми: гоптен, мавік.

Діюча речовина: трандолаприл.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Інгібітори АПФ можуть призводити до ураження та загибелі плодів при використанні в ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Одне з досліджень припустило також вплив на плід в І триместрі, але це не було підтверджено іншими. Жінок, які завагітніли на фоні такого лікування, рекомендується перевести на інші альтернативні антигіпертензивні препарати.

Починаючи з 1992 року FDA вимагає враховувати фетотоксичний вплив інгібіторів АПФ в ІІ та ІІІ триместрах.

Трандолаприлу притаманні всі властивості інгібіторів АПФ.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату репродуктивні дослідження проводились у щурів, кролів, мавп з дозами 1000, 0,8 та 25 мг/кг/день, що у 2564, 3 та 108 разів перевищує максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи трандолаприл або трандолаприлат проникає через плаценту у людини, але їхня молекулярна вага такий трансфер припускає.

Ретроспективне дослідження 2006 року від страхової компанії в програмі Tennessee Medicaid ідентифікувало 209 немовлят, народжених в період 1985-2000 років з впливом інгібіторів АПФ в І триместрі. З дослідження виключили новонароджених від матерів з цукровим діабетом (діагностованим як до, так і в період вагітності), від жінок, які приймали антагоністи рецепторів ангіотензину, інгібітори АПФ не в І триместрі та відомі тератогени. Окрім основної групи сформували 2 групи для порівняння: з прийомом інших антигіпертензивних препаратів (N=202) та без лікування антигіпертензивними препаратами (N=29096). Діагностовано наступну кількість великих вроджених вад розвитку в кожній з 3 груп: 18 (8,6%), 4 (2%) та 834 (2,9%), відповідно. При порівнянні з групою без вживання антигіпертензивних препаратів вплив інгібіторів АПФ асоціювався з істотним підвищенням ризику великих вад (відносний ризик 2,71, 95% ДІ 1,72-4,27). При деталізації типів дефектів найвища частота виявлена для кардіоваскулярних вад: 9, 2 та 294, відповідно (відносний ризик 3,72, 95% ДІ 1,89-7,30) та вад центральної нервової системи: 3, 0 та 80, відповідно (відносний ризик 4,39, 95% ДІ 1,37-14,02). В основній групі виявлено наступні великі вади: дефекти міжпередсердної перегородки (N=6; включено 3 випадки зі стенозом легеневої артерії та/або 3 з персистуючою артеріальною протокою, дисплазією нирок (N=2), тільки персистуюча артеріальна протока (N=2), по одному випадку дефекту міжшлуночкової перетинки, розщілини хребта, мікроцефалії з аномалією очей, колобомою, гіпоспадією, атрезією хоан та кишківника, хворобою Гіршпрунга, діафрагмальної кили. Дослідження не враховувало індексу маси тіла жінок.

Трандолаприл та інші інгібітори АПФ є тератогенами для людини у випадку використання в ІІ та ІІІ триместрах, призводячи до зниження тиску крові та порушення функції нирок у плодів, навіть до маловіддя, затримки розвитку, гіпокальварії (гіпоплазія кісток черепа), ниркової недостатності. В деяких випадках функція нирок порушувалась в дитинстві, навіть після її відновлення в неонатальному віці. Ураження сечової системи може спричинити важку, інколи фатальну анурію, як в плода, так і в новонародженого. Асоційоване з анурією маловіддя може викликати гіпоплазію легенів, контрактури кінцівок, персистуючу артеріальну протоку, краніофаціальні деформації, неонатальну загибель. Також можливі внутрішньоутробна затримка розвитку, недоношеність, важка гіпотензія. Два рев’ю з вивчення функції нирок плодів та новонароджених виявили, що як перфузія нирок, так і гломерулярний кровотік є низькими при вагітності і що високі рівні ангіотензину ІІ можуть бути фізіологічно необхідними для підтримки клубочкової фільтрації при низькому перфузійному тиску. Трандолаприл перешкоджає конверсії ангіотензину І в ангіотензин ІІ і тому призводить до внутрішньоутробної ниркової недостатності. Оскільки препарат виводиться первинно нирками, ураження сечової системи новонароджених ослаблює виведення препарату, що призводить до тривалої гіпотензії.

Необхідно ретельно моніторувати функцію нирок та кров’яний тиск новонароджених. У випадку виникнення маловіддя припинення прийому трандолаприлу може вирішити проблему, але може не покращити результату для немовляти через незворотні зміни функції нирок. В тих випадках, коли захворювання матері вимагає лікування трандолаприлом, слід призначати найнижчу дозу на фоні моніторингу амніотичної рідини та стану плода. Доступні рекомендації для лікарів, які консультують вагітних з пренатальним впливом інгібіторів АПФ.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи трандолаприл проникає до грудного молока, але його молекулярна вага це припускає. Іншим інгібіторам АПФ притаманний такий трансфер, а американська академія педіатрії вважає їх сумісними з грудним вигодовуванням (див. каптоприл, еналаприл).

Призначення радіоактивно міченого препарату щурам в період лактації призводило до виявлення мітки у молоці.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У самок та самців щурів доза до 300 мг/кг/день не асоціювалась з несприятливим впливом на фертильність.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 16.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 17.07.2017 р.

РАМІПРИЛ

Опубліковано: 17/07/2017.
Оновлено: 06/11/2017.

Група/призначення:

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Покази: артеріальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми:

Алтаце, амприл, амприлан, тритаце, хартил.

Діюча речовина: раміприл.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Починаючи з 1992 року FDA вимагає враховувати фетотоксичний вплив інгібіторів АПФ в ІІ та ІІІ триместрах.

Раміприлу притаманні всі властивості інгібіторів АПФ.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату він не призводив до тератогенних наслідків у потомства лікованих щурів, кролів, мавп при дозах, в 400 разів (щури та мавпи) та вдвічі (кролі) вищих від рекомендованих для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи раміприл проникає через плаценту у людини, але його молекулярна вага це припускає.

У 2005 році повідомили результат вагітності 33-річної жінки, лікованої раміприлом протягом перших 8 тижнів не планованої вагітності. Вагітна страждала гіпертонією, хворобливим ожирінням, цукровим діабетом ІІ типу, гіперхолестеринемією. Окрім цього жінка приймала інші препарати: глімепірид (антидіабетичний), орлістат (для лікування ожиріння), тіоколхікозид (міорелаксант), симвастатин (гіполіпідемічний), метформін (протидіабетичний), ципрофлоксацин (фторхінолоновий антибіотик), аспірин. При діагностиці вагітності на 8 тижні всі препарати відмінили і призначили метилдопу (антиадренергічний засіб) та інсулін. На 38 тижні народилась дівчинка вагою 3470 грам з оцінкою за шкалою Апгар 5 та 7 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. В дитини не діагностовано ані малих, ані великих вроджених вад розвитку.

У 2005 році описали 28-річну жінку з хронічною нирковою недостатністю та гіпертензією. Вона звернулась у терміні 25,5 тижнів, приймаючи (до та протягом вагітності) раміприл (50 мг/день), ніфедипін (60 мг/день; блокатор кальцієвих каналів), атенолол (50 мг/день; бета-адреноблокатор), гідроксихлорохін (200 мг/день; антималярійний/антиревматичний препарат). Було діагностовано важке маловіддя, вага плоду визначена на рівні 15-го перцентиля. Раміприл відмінили, а дозу атенололу підвищили. Через 3 тижні кількість навколоплідних вод відновилась до норми (індекс 15,3). На 30 тижні проведено кесаревий розтин через погіршення гіпертензії та функції нирок з народженням дівчинки вагою 880 грам, оцінкою за шкалою Апгар 8 та 9 балів. У немовляти спостерігали дистрес без ознак внутрішньо мозкових крововиливів, а функція нирок покращувалась.

У 2009 році повідомили про 42-річну жінку з діабетом ІІ типу та гіпертензією, яка отримувала протягом перших 17 тижнів вагітності гліклазид (30 мг/день; гіпоглікемічний препарат) та раміприл 10 мг/день. Цю терапію відмінили і призначили інсулін та метилдопу. На 36 тижні шляхом кесаревого розтину народилась здорова дівчинка вагою 3200 грам та оцінкою за шкалою Апгар 8 та 10 балів. Вроджених вад розвитку не виявлено, немовля нормально розвивалось у віці 1,5 років життя.

Шведські клініцисти повідомили про новонароджену двійню, в якої розвинулась ретинопатія недоношених (retinopathy of prematurity). Мама отримувала раміприл між 11-27 днями після менструації та кандесартан (антагоніст рецепторів ангіотензину) до кінця вагітності. Автори висловили припущення, що відомі стимулюючі ефекти ангіотензину II на фактор росту ендотелію судин можуть бути заблоковані препаратами під час вагітності та відіграли певну роль у розвитку ретинопатії недоношених у близнюків. Цей факт потребує подальшого дослідження.

Раміприл та інші інгібітори АПФ є тератогенами для людини у випадку використання в ІІ та ІІІ триместрах, призводячи до зниження тиску крові та порушення функції нирок у плодів, навіть до маловіддя, затримки розвитку, гіпокальварії (гіпоплазія кісток черепа), ниркової недостатності. В деяких випадках функція нирок порушувалась в дитинстві, навіть після її відновлення в неонатальному віці. Ураження сечової системи може спричинити важку, інколи фатальну анурію, як в плода, так і в новонародженого. Асоційоване з анурією маловіддя може викликати гіпоплазію легенів, контрактури кінцівок, персистуючу артеріальну протоку, краніофаціальні деформації, неонатальну загибель. Також можливі внутрішньоутробна затримка розвитку, недоношеність, важка гіпотензія. Два рев’ю з вивчення функції нирок плодів та новонароджених виявили, що як перфузія нирок так і гломерулярний кровотік є низькими при вагітності і що високі рівні ангіотензину ІІ можуть бути фізіологічно необхідними для підтримки клубочкової фільтрації при низькому перфузійному тиску. Периндоприл перешкоджає конверсії ангіотензину І в ангіотензин ІІ і тому призводить до внутрішньоутробної ниркової недостатності. Оскільки препарат виводиться первинно нирками, ураження сечової системи новонароджених ослаблює виведення препарату, що призводить до тривалої гіпотензії.

Необхідно ретельно моніторувати функцію нирок та кров’яний тиск новонароджених. У випадку виникнення маловіддя припинення прийому раміприлу може вирішити проблему, але може не покращити результату для немовляти через незворотні зміни функції нирок. В тих випадках, коли захворювання матері вимагає лікування раміприлом, слід призначати найнижчу дозу на фоні моніторингу амніотичної рідини та стану плода. Доступні рекомендації для лікарів, які консультують вагітних з пренатальним впливом інгібіторів АПФ.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи раміприл проникає до грудного молока, але його молекулярна вага це припускає. Іншим інгібіторам АПФ притаманний такий трансфер, а американська академія педіатрії вважає їх сумісними з грудним вигодовуванням (див. каптоприл, еналаприл).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 16.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 17.07.2017 р.

Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Хто Ви? Лікар Середній медпрацівник Студент (інтерн) Вагітна жінка Інше Результати Loading ...	Ваша оцінка сайту УТІС: Відмінно Добре Задовільно Погано Результати Loading ...
Для чого потрібна інформація? Для роботи Для навчання Для особистого користування Інше Результати Loading ...	Чи Ви ще повернетесь на наш сайт? Повернусь Не повернусь Важко відповісти Результати Loading ...

Мистецтво	Навчання
Інформація	Information