Група/призначення:

Це очищений тваринний віск, який отримують при промивці овечої шерсті. Є побічним продуктом переробки вовни, який отримують із виробничих відходів (вовнового бруду).

В складну молекулу ланоліну спеціальними методами вводять окис етилену і отримують оксиметильований ланолін, який є цінною косметичною сировиною. Ланолін та продукти його переробки широко використовуються в парфумерно-косметичному виробництві і фармакології як основа для мазей і помад. Ланолін зареєстрований в Україні як харчова добавка Е 913.

Альтернативні назви / синоніми:

Лансіног, тваринний віск.

Діюча речовина:  ланолін.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): відсутня інформація.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Існує стурбованість, що забруднений пестицидами з навколишнього середовища ланолін може зашкодити дитині при нанесенні на соски матері кремів на основі ланоліну. Проте контрольованих досліджень не проводилось. Однак, з 1992 року американська фармакопея визнає модифіковану форму ланоліну (лансиног), очищену для використання у випадках можливої абсорбції при нанесенні на шкіру.

Ланолін залишається препаратом першої лінії для лікування подразнення/болі сосків в період лактації.

Канадське дослідження 2017 року порівняло зменшення болю сосків у жінок, які годували немовлят і використовували ланолін з контрольною групою. Не виявлено різниці між групами через 4 дні, через 7 днів в обох групах наступало покращення. Хоча не було продемонстровано більшої ефективності ланоліну, жінки повідомили про вищий рівень задоволеності при використанні цього агенту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.01.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 01.01.2020 р.

Група/призначення:

Симпатоміметики для лікування глаукоми.

Альтернативні назви / синоніми:

Люксфен, альфаган П, мірвасо. Комбінований препарат комбіган (бримонідину тартрат та тимололу малеат).

Діюча речовина: бримонідин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Одне повідомлення описало використання бримонідину офтальмологічний розчин при вагітності. В тому випадку народилась здорова дитина. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик. Оскільки відносно мала кількість визначається в плазмі, препарат, ймовірно, є сумісним з вагітністю. Для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції (при вагітності та лактації), рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів. Пероральні дози призводили до концентрації в плазмі, яка у 100 разів перевищувала рівень, отримуваний в плазмі людини після багаторазових офтальмологічних доз, при цьому не відзначали шкоди для плода. Дослідження карциногенності та мутагенезу були негативними. Дослідження фертильності з пероральними дозами у самців та самок щурів також були негативними.

Інформація щодо впливу на плід:

Після місцевого застосування пік концентрації в плазмі наступає через 1-4 години (рівень не повідомляється). Період напіввиведення становить приблизно 3 години. Препарат метаболізується до неактивних метаболітів.

Невідомо, чи бримонідин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та період напіввиведення припускають проникнення до ембріону/плода. Однак, тільки мала кількість виявляється в системній циркуляції і не має клінічного значення.

У 2001 році повідомили про 30-річну жінку з відкритокутовою глаукомою, яку лікували бримонідином та латанопростом в І триместрі (перші 10,5 тижнів). Лікування припинили, але відновили через 4 місяці комбінацією 3 препаратів (дорзоламід, бримонідин, тимолол). Народилась здорова доношена дитина.

Застосування препарату під час вигодовування:

Одне повідомлення описало використання бримонідину при лактації у людини. Офтальмологічні препарати призначили одразу після пологів, не спостерігали брадикардії чи апное у немовляти.

Рев’ю 2011 року повідомляє, що бримонідин проникає до грудного молока і його не слід використовувати при грудному вигодовуванні. Стурбованість викликає можливість апное у новонароджених, хоча такі дані відсутні. Через відсутність інформації про екскрецію бримонідину до грудного молока рев’ю 2014 року рекомендувало уникати призначення цього препарату жінкам в період лактації.

Молекулярна вага та період напіввиведення (близько 2 годин) припускає проникнення препарату до грудного молока. Найчастішим не офтальмологічним побічним наслідком у дорослих були гіпертензія та сухість в роті. Якщо мама застосовує бримонідин в період грудного вигодовування немовля слід моніторувати на предмет цих ефектів. Крім того, слід використовувати вищеописану маніпуляцію (для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції, рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась).

Згідно з інструкцією до препарату репродуктивні дослідження у щурів не виявили несприятливих ефектів у самців та самок щурів на фоні дози до 1 мг/кг/день. Альфа-2 адренергічні рецептори опосередковують скорочення статевого тракту самців, а бримонідин може впливати на цей процес. Клінічне значення такого ефекту для чоловіків, які використовують офтальмологічний бримонідин, не досліджувалось.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 01.01.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.01.2020 р.

Група/призначення:

Протиглаукомні препарати та міотичні засоби. Інгібітори карбоангідрази.

Альтернативні назви / синоніми: дорзамед, трусопт.

Комбінований препарат косопт (дорзоламіду гідрохлорид та тимололу малеат).

Діюча речовина: дорзоламід.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людин; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Однак, тільки дуже невеликі кількості абсорбуються до системної циркуляції після місцевого застосування, тому ембріо-фетальний ризик видається незначним. Для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції (при вагітності та лактації), рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась.

Два повідомлення описали використання дорзоламіду, офтальмологічного розчину, при вагітності у людини. Хоча не повідомлено про ембріо-фетальну токсичність внаслідок впливу дорзоламіду і дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, досвід застосування у людини занадто обмежений для оцінки потенційного ембріо-фетального ризику. Однак, тільки дуже мала кількість абсорбується до системної циркуляції після місцевого використання. Таким чином, ембріо-фетальний ризик видається незначним.

Для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції (при вагітності та лактації), рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження з пероральними дозами проводились у кролів. Доза, в 37 разів вища від нижчого рівня виявлення в плазмі людини після офтальмологічного застосування, призводила до мальформацій тіл хребців. Однак, ця доза також викликала метаболічний ацидоз зі зменшенням набирання ваги матерями та ваги плодів. На фоні 15-кратної дози не відзначали змін.

Високі дози дорзоламіду асоціювались з папіломами сечового тракту у самців щурів, але не у самок, як ефект інгібіторів карбоангідрази у щурів. Препарат не був карциногенним у самців і самок мишей, собак, мавп. Численні дослідження мутагенності були негативними. Не виявлено порушень репродуктивної здатності у самців і самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Після місцевого застосування препарат абсорбується до системної циркуляції, але концентрація основної сполуки та неактивних метаболітів, як правило, не досягає рівня, який можна кількісно визначити (15 н/М). Зв’язування з білками плазми основної сполуки становить біля 33%, а період напіввиведення – близько 4 місяців.

Невідомо, чи дорзоламід проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага вільної основи, низький рівень зв’язування з білками та дуже довгий період напіввиведення припускає проникнення до ембріону/плода. Однак, очікувана мала кількість в системній циркуляції припускає, що ця кількість, ймовірно, не має клінічного значення.

У 2001 році повідомили про 30-річну жінку з відкритокутовою глаукомою, яку лікували бримонідином та латанопростом в І триместрі (перші 10,5 тижнів). Лікування припинили, але відновили через 4 місяці комбінацією 3 препаратів (дорзоламід, бримонідин, тимолол). Народилась здорова доношена дитина.

В дослідженні 2012 року 6 жінок з глаукомою отримували лікування в період вагітності. Середню кількість препаратів зменшували у ІІ та ІІІ триместрах. Найчастіше використовували тимолол. Затримку внутрішньоутробного розвитку плода спостерігали лише в однієї жінки, лікованої стандартною комбінацією тимолол-дорзоламід протягом вагітності. У дітей інших 5 жінок несприятливих наслідків не відзначали.

Застосування препарату під час вигодовування:

У вищенаведеному випадку 2001 року маму лікували різними комбінаціями дорзоламіду, тимололу, діпівефріну, бримонідину одразу після пологів щодня. Крім того, жінка також приймала системні дози ацетазоламіду. Для офтальмологічних препаратів використовували вищеописану маніпуляцію (для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції, рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась). У новонародженого не відзначали ні апное, ані брадикардії як в пологовому відділенні, так і згодом на грудному вигодовуванні не спостерігали будь-яких відхилень.

Молекулярна вага вільної основи, низький рівень зв’язування з білками (біля 33%) та дуже довгий період напіввиведення (близько 4 місяців) припускає, що препарат проникатиме до грудного молока. Крім того, вільна основа концентруватиметься в кислому молоці. Однак, очікувана низька концентрація в системній циркуляції припускає, що ця кількість не буде клінічно значимою. Найчастішим не офтальмологічним наслідком лікування в дорослих пацієнтів є гіркий присмак. Якщо жінка в період грудного вигодовування застосовує цей препарат, слід моніторувати дитину на предмет такого ефекту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0. 

Адаптовано 29.12.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.01.2020 р.

Група/призначення:

Протиглаукомні препарати та міотичні засоби. Інгібітори карбоангідрази.

Альтернативні назви / синоніми: бринзоламід.

Діюча речовина: бринзоламід.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Однак, тільки дуже невеликі кількості абсорбуються до системної циркуляції після місцевого застосування, тому ембріо-фетальний ризик видається незначним. Для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції (при вагітності та лактації), рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату не відзначали несприятливого впливу на фертильність у самців чи самок щурів, які отримували пероральні дози 18 мг/кг/день, що у 375 разів перевищує рекомендовану для людини дозу. Лікування щурів при вагітності цією дозою призводило до зниження ваги плодів, пропорційно до зниження набирання ваги матерями, це, ймовірно, асоціюється з материнською токсичністю. У щурів при введенні бринзоламіду при вагітності та лактації препарат та його метаболіти проникали через плаценту та потрапляли до молока. Зниження набирання ваги дитинчатами виникало на фоні прийому дози 15 мг/кг/день, що у 312 разів перевищувало офтальмологічну дозу. У кролів доза, в 125 разів вища від рекомендованої для людини, призводила до материнської токсичності та підвищення варіацій у плодів, таких як додаткові кістки черепа. Досліджень карциногенності не проводилось, численні дослідження мутагенності були негативними.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат абсорбується до системної циркуляції, але концентрація основної сполуки та неактивних метаболітів, як правило, не досягає рівня, який можна кількісно визначити (<10 нг/мл). Зв’язування з білками становить близько 60%, а період напіввиведення з кровотоку – близько 111 днів.

Невідомо, чи бринзоламід проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та дуже довгий період напіввиведення припускають, що препарат проникає до ембріону/плода. Однак, очікувана низька концентрація в системній циркуляції припускає, що ця кількість, очевидно, не є клінічно значимою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання бринзоламіду при лактації у людини. Молекулярна вага та дуже довгий період напіввиведення (111 днів) припускають проникнення препарату до грудного молока. Однак, очікувана низька концентрація в системній циркуляції припускає, що ця кількість, очевидно, не є клінічно значимою. Для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції, рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась. Найчастішим не офтальмологічним несприятливим наслідком у дорослих є гіркий, кислий, незвичний смак. Якщо жінка використовує цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 29.12.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.01.2020 р.

Група/призначення:

Пероральні протидіабетичні препарати. Покази: цукровий діабет ІІ типу (інсуліннезалежний).

Це тіазолідиндіоновий гіпоглікемічний препарат, який підсилює активність інсуліну. Він також є агоністом ядерних рецепторів PPAR-gamma (активатор пероксисомальної проліферації гамма). Розиглітазон не є секретагогом інсуліну, але діє на зниження інсулінової резистентності на периферії та в печінці (тобто зменшує потребу в інсуліні). Використовується як доповнення до дієти та фізичних вправ у пацієнтів з діабетом ІІ типу (інсулін незалежним). Призначається самостійно або в комбінації з метформіном.

Альтернативні назви / синоніми:

Авандія, розліт, діаглітазон.

Діюча речовина:  розиглітазон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні два повідомлення про використання розиглітазону при вагітності, жоден з яких не асоціювався з токсичним впливом на розвиток. Інсулін є препаратом вибору при вагітності, тому що інші гіполглікемічні препарати не забезпечують адекватного глікемічного контролю. Більше того, інсулін, на відміну від більшості пероральних препаратів, не проникає через плаценту до плода, усуваючи питання негативного впливу самого препарату на плід. Належно призначена інсулінотерапія забезпечує кращий контроль рівня глюкози в матері, попереджаючи таким чином ускладнення у плода та новонародженого, пов’язані з основним захворюванням. Високі рівні цукру в матері істотно асоціюються з рядом несприятливих ефектів у матері і плода, включно зі структурними аномаліями у випадку гіперглікемії на ранніх термінах вагітності. Для попередження цієї токсичності американська колегія акушерів та гінекологів рекомендує призначати інсулін для діабету І та ІІ типів в період вагітності і, якщо дієта самостійно не допомагає, при гестаційному діабеті також.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доклінічні дослідження, повідомлені в інструкції до препарату не продемонстрували підвищення частоти вроджених вад у щурів і кролів, лікованих дозами, які у 20 та 75 разів перевищували рекомендовану для людини, відповідно. Доза для людини оцінювалась, виходячи з концентрації в плазмі. В обох видів тварин не відзначали тератогенності чи несприятливого впливу на імплантацію/ембріони, але у щурів спостерігали патологію плаценти. Більше того, досліджувані дози на середньому терміні вагітності асоціювались із затримкою розвитку та загибеллю плодів, як у щурів, так і в кролів. При введенні щурам та кролям 4-кратної рекомендованої дози для людини (виходячи з порівняння концентрації в плазмі) не виявлено несприятливих ефектів. Ембріони щурів розвивались нормально в культурі з впливом розиглітазону в дозі 6 мг/л або 10-кратній очікуваній концентрації в плазмі людини. При введенні мишам дози до 10 мг/кг/день (10-кратній рекомендованій для людини, виходячи з ваги) вони народжували потомство з нормальною вагою та нормальними навичками розвитку. Значення цього дослідження зменшилось за рахунок відсутності деталізації. Лікування, поширене і на період лактації у щурів асоціювалось зі зменшенням розміру посліду та виживання новонароджених і також постнатального розвитку. Затримка розвитку була зворотною після пубертату. Щодо наслідків впливу на плаценту, ембріон, плід та новонароджених доза, яка не мала ефекту (не впливала) становила приблизно 4-кратну максимальній рекомендованій для людини для обох видів тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Розиглітазон проходить екстенсивний метаболізм до неактивних метаболітів. Період напіввиведення основного препарату та неактивних метаболітів коливається в межах 103 – 158 годин, зв’язування з білками плазми, переважно альбуміном є високим (99,8%). Виходячи з молекулярної ваги вільної основи та подовженого періоду напіввиведення основної сполуки та/або неактивних метаболітів розиглітазон проникає через плаценту у людини.

31 жінці перед медичним абортом на 8-12 тижнях призначили дві дози по 4 мг перед процедурою і виявили розиглітазон в 19 плодів. Середня концентрація в тканинах плода становила біля 53 нг/грам. Препарат в основному виявлявся на 10 тижні вагітності та пізніше. При використанні техніки подвійної перфузії долі плаценти розиглітазон за присутності сироваткового альбуміну людини швидко проникає через плаценту. На противагу цьому дослідження з використанням 10 плацент перед пологами на ex vivo моделі перфузії плаценти людини виявило мінімальний трансфер та акумуляцію препарату у плода.

Повідомлення 2002 року описало використання розиглітазону на ранніх термінах вагітності. 35-річна жінка з рядом захворювань (гіпертонія, цукровий діабет, гіперхолестеринемія, тривожний розлад, епілепсія, морбідне ожиріння) завагітніла на фоні лікування наступними препаратами: розиглітазон (4 мг/день), гліклазид, аторвастатин, акарбоза, спіронолактон, гідрохлортіазид, карбамазепін, тіоридазин, амітриптилін, хлордіазепоксид, піпензолату бромід (спазмолітичний засіб). Вагітність діагностували на 8 тижні вагітності і відмінили всі медикаменти. Жінку лікували метилдопою та інсуліном до кінця вагітності. На 36 тижні шляхом кесаревого розтину народилась дівчинка вагою 3,5 кг з оцінкою за шкалою Апгар 7 та 8 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. Дитина нормально розвивалась після 4 місяців.

Повідомлення 2005 року описало використання розиглітазону між 13 та 17 тижнями вагітності жінкою з діабетом ІІ типу. До 13 тижня діабет контролювався дієтою та фізичними вправами. Інсулін стартували після відміни розиглітазону, народився здоровий хлопчик вагою 4,5 кг на 37 тижні вагітності. Не діагностовано ні малих, ні великих аномалій.

Інколи розиглітазон використовується для лікування інсулінорезистентності у жінок з синдромом полікістозних яєчників. Повідомляється про спонтанну овуляцію та покращення індукованої кломіфеном овуляції, що сприяло заплідненню після такого лікування. Оскільки це лікування може призводити до настання вагітності, рекомендовано призначати відповідну контрацепцію.

Розиглітазон виявлявся в тканинах ембріону при аборті в І триместрі, що підтверджує плацентарний трансфер препарату. Повідомляється про 13 жінок, які приймали розиглітазон для індукції овуляції і далі в І триместрі (всі з синдромом полікістозних яєчників). Всі новонароджені не мали відхилень на момент пологів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про вплив при вагітності у людини. Молекулярна вага вільної основи та довгий період напіввиведення (103-158 годин) припускає екскрецію до грудного молока людини. Ефект від такого впливу не відомий. Однак, відомо, що слабкі основи акумулюються в грудному молоці в концентрації, вищій від показника в плазмі матері.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У самців щурів при введенні дози, яка у 116 разів перевищувала рекомендовану для людини, фертильність не знижувалась. При лікуванні дозою 5 мг/кг протягом 15 днів не відзначали істотного зниження концентрації тестостерону в сироватці, але клітини Лейдига, ізольовані в цих тварин демонстрували порушення продукції гормону. Значення цієї знахідки невідоме. У самок щурів виявили порушення астральної циклічності на фоні 20-кратної дози для людини та зниження фертильності на фоні 200-кратної. Несприятливий вплив на менструальний цикл відзначали у мавп при застосуванні трикратної дози для людини. Дози порівнювались, виходячи з концентрації в плазмі. При введенні розиглітазону підшкірно безпосередньо плодам овець в дозі приблизно 3,6 мг/день протягом 16 днів, починаючи приблизно зі 120 дня вагітності (пізній термін вагітності) виявляли зниження серцевого метаболізму, що проявлялось зниженням факторів, які регулюють поглинання глюкози, оксидацію жирних кислот, розмірів кардіоміоцитів. Автори дослідження припустили, що вплив на пізніх термінах на плід може ставити під загрозу здоров’я серцево-судинної системи в майбутньому, хоча не отримано даних у овець щодо наслідків такого впливу.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 12.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

 Переглянуто редакційною колегією 13.11.2019 р.

Група/призначення:

Олово часто використовується в промисловості та побуті. У формі металу олово є відносно інертним і тому безпечно використовується для тари для зберігання продуктів (наприклад, покриті оловом залізні банки) та іншого обладнання для приготування їжі. Солі олова, а також комбінації з органічними молекулами (наприклад, триметил олово) також широко використовуються в сучасних продуктах, включно з консервантами в безалкогольних напоях, засобами проти карієсу, стабілізаторами в пластмасі, біоцидами (засоби для знищення шкідливих живих організмів).

Деякі органотинові сполуки добре абсорбуються з кишечника.

Альтернативні назви / синоніми:

Олово, диметил олово, триметил олово, триетил олово, трибутил олово.

Діюча речовина:  

Сполуки олова з органічними молекулами.

Рекомендації при вагітності:

При звичайному побутовому впливі ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

При звичайному побутовому впливі ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Олово як метал є інертним. Органотинові сполуки диметил олово, триметил олово, триетил олово та трибутил олово призводять до аномального розвитку ембріонів у щурів на фоні високих, токсичних для матерів доз. Такий високий рівень впливу може не відповідати тому, який зазнає людина від типових рівнів в навколишньому середовищі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Трансплацентарний трансфер деяких з цих сполук олова продемонстровано у щурів. Диметил олова дихлорид використовується як стабілізатор у полівінілхлоридних трубах (ПВХ), якими транспортується питна вода. Оскільки ця сполука олова може вилуговуватися з ПВХ труб до води, то може потрапляти в організм в деяких випадках. У щурів високі дози цієї сполуки олова асоціювались у потомства з проблемами в навчанні, але диметилтин хлорид не спричиняє тератогенних ефектів у потомства з пренатальним впливом сполуки. Немає жодних ознак того, що аналогічні поведінкові ефекти виникають на фоні впливу з питною водою.

Репродуктивне дослідження у мишей з використанням високих доз хлориду олова виявило, що цей агент знижував виживання плодів та осифікацію скелету. Трибутилін не був ембріотоксичним у деяких видів риб. У щурів лікування дозами до 16 мг/кг/день або 200 мг/кг підвищувало частоту розщілини піднебіння, шийних ребер та/або рудиментарних поперекових ребер і знижувало вагу тіла плодів. Інше повідомлення дійшло висновку, що лікування вагітних щурів трибутил оловом в дозі 10 або 20 мг/кг/день протягом більшої частини вагітності затримувало осифікацію у плодів, що асоціювалось з нижчою концентрацією у матерів тироксину, а найвищі дози зменшували розмір посліду та вагу плодів. Найвищі дози також знижували набирання ваги матерями. Дибутилін, метаболіт трибутиліну, призводив до зростання частоти мальформацій у щурів внаслідок лікування матері дозою 5 мг/кг/день.

Лікування вагітних мавп дозою 2,5 або 3 мг/кг/день не підвищував частоти вроджених вад, хоча виживання плодів суттєво знижувалось. Материнська токсичність була присутня на фоні обох доз. Триеталтин та триметилтин можуть призводити до токсичного впливу на центральну нервову систему у дорослих та новонароджених тварин. Токсичний вплив на розвиток цих сполук олова детально досліджувався. У щурів пренатальний вплив триметилтину не спричиняв помітної токсичності у плодів за відсутності індукованої триметилтином материнської токсичності. Ці знахідки припускають, що більш зріла нервова система новонароджених щурів є більш чутливою до нейротоксичності триметилтину, аніж нервова система плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомляється про вагітність у людини з інцидентом впливу парів свинцю та олова без жодного видимого несприятливого впливу на вагітність.

Французьке повідомлення описало три випадки ектромелії (недорозвиток або відсутність кінцівок) у немовлят, чиїх матерів лікували протипаразитарним препаратом з вмістом основи олова.

Відсутні інші повідомлення, які б інформували про подібні випадки.

Дослідження, яке проводилось в Данії та Фінляндії, оцінювало потенційну асоціацію між концентрацією органотинових сполук в плаценті та розвитком крипторхізму. Було отримано суперечливі результати, підвищена концентрація органотинових сполук негативно асоціювалась з крипторхізмом в Фінляндії, але позитивно – в Данії. Автори дослідження зазначили, що концентрація органотинових сполук була дуже низькою в аналізованих плацентах. Число випадків крипторхізму також було низьким, 39 в Данії і 56 у Фінляндії. Автори припустили можливу незначну релевантність рівнів органотинових сполук в плаценті та часом розвитку крипторхізму.

Застосування препарату під час вигодовування:

Дибутилін та трибутилін, додані до питної води, яку споживають щури в період лактації, проникають до молока в дуже малій кількості. Невідомо, чи олово проникає до грудного молока людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження репродуктивної токсичності в двох поколіннях самців щурів виявило, що 125 ppm (parts per million; частин на мільйон) трибутил олова призводило до зменшення концентрації естрадіолу без зміни концентрації лютеїнізуючого гормону та тестостерону. Даних цих досліджень не достатньо для з’ясування, чи трибутил олова з харчуванням впливає на репродукцію самців шляхом пригнічення формування естрадіолу або підвищення його метаболізму і/або екскреції. Коли самців щурів годували низькими дозами трибутиліну протягом 30 днів, починаючи з пубертату, концентрації естрогену знижувались, а тестостерону не змінювались. Сперматогенез був значно зниженим.

Самки щурів, які отримували трибутиліну 100 нг/кг/день протягом 16 днів, продемонстрували істотне зниження регуляції естрального циклу. Хоча не виявлено різниці ваги тіла при порівнянні з контрольною групою та співвідношення вага органів/вага тіла для наднирників, печінки, матки, але співвідношення вага яєчників/вага тіла знижувалось. Дибутилін підвищував концентрацію прогестерону клітинами хоріокарциноми в людини in vitro. Клінічне значення цих знахідок невідоме. Трибутилін олово викликав зміни кількості адипоцитів та/або ліпідного гомеостазу у мишей без зміни ваги тіла. Повідомлення 2013 року припустило, що ці ефекти можуть передаватися через три покоління і ця властивість притаманна розиглітазону, який використали в якості позитивного контролю.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 10.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.11.2019 р.

Група/призначення:

Засоби для лікування ран та виразкових уражень. Прополіс або бджолиний клей – смолиста клейка речовина, яку збирають медоносні бджоли з бруньок різних рослин. Первинно застосовувався місцево, може спричиняти контактний дерматит, особливо в осіб, чутливих до перуанського бальзаму*. Крім місцевого застосування прополіс вживають в якості харчової добавки та як смолу для струнних інструментів, в засобах для полоскання рота та зубних пастах.

Хоча склад широко варіює в залежності від джерела походження, згідно з одним повідомленням прополіс, зазвичай, містить 50% смоли (часто з тополі) та овочевого бальзаму, 30% воску, 10% ефірних та ароматичних олій, 5% пилку, 5% інших речовин. Деякі складові прополісу мають місцеву протимікробну чи протигрибкову активність.

Рандомізоване контрольоване дослідження в групі 9 чоловіків та жінок з рекурентним генітальним герпесом виявило, що місцеве застосування мазі з прополісу лікувало ураження швидше за ацикловір чи мазь із плацебо. Ряд ефірів кофеїнової кислоти, які містяться в прополісі, мають антиоксидантні та протипухлинні ефекти.

Альтернативні назви / синоніми:

Настоянка прополісу, перуанський бальзам.

Діюча речовина:  

Прополіс зі своїми компонентами.

Рекомендації при вагітності:

З обережністю при алергічному анамнезі на бджолині продукти.

Рекомендації при лактації:

З обережністю при алергічному анамнезі на бджолині продукти.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про застосування при вагітності у людини. Не рекомендується використовувати при родинному анамнезі алергічних реакцій до бджолиних продуктів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В курячих ембріонів комбінований водний та спиртовий екстракт прополісу, отриманого восени в південній Бразилії пригнічував ангіогенез та васкулогенез в мембранах хоріоалантоїсу та жовткового мішка в залежності від дози. На фоні найвищих тестованих доз 450 мг/кг відзначали пригнічення розвитку жовткових судин (66,5%) та судин хоріоалантоїсу (82,3%). Оцінка впливу цього ж екстракту прополісу in vitro на вену пуповини людини виявила зниження життєздатності клітин, їх проліферації, міграції, тубулогенезу ендотеліальних клітин. Клінічне значення цих даних невідоме. У щурів з індукованим стрептозооцином діабетом пероральне введення 300 мг/кг/день прополісу протягом 4 тижнів зменшувало несприятливі ефекти діабету для результатів вагітностей.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Відсутня інформація про використання прополісу при вагітності у людини. Один коментатор зазначає, що прополіс не слід використовувати при вагітності у випадку ускладненого алергічного анамнезу в родині (не бджолині продукти). Обґрунтованість цього твердження невідома, хоча багато джерел зазначають, що особи з алергією до бджіл повинні уникати використання бджолиних продуктів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Екстракт червоного бразильського прополісу підвищує продукцію молока в овець, якщо його призначали за 3 тижні до окоту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Повідомляється про введення прополісу в дозі 50 мг/кг/день самцям кролів протягом 12 місяців (шлях введення невідомий). Таке лікування збільшувало прийом їжі, вагу тіла, рівень тестостерону в плазмі, вагу яєчок та придатків. Також збільшувався об’єм сім’яної рідини, рухливість сперматозоїдів, кількість нормальних сперматозоїдів, рівень фруктози. Призначення цієї дози перорально щурам протягом 70 днів призводило до аналогічного ефекту щодо рівня тестостерону, ваги статевих органів, покращення показників сперми. У дослідженні у кролів лікування прополісом послаблювало несприятливий вплив від лікування органотиновими сполуками, а у щурів – від лікування хлоридом алюмінію. Пероральна доза 200 мг/кг/день протягом 3 тижнів у щурів підвищувала рівень тестостерону і знижувала токсичний вплив на яєчка доксорубіцину. Пероральні дози 100 мг/кг/день протягом 15 днів у щурів послаблювали тестикулярну токсичність метотрексату. Повідомлення 2012 року використало зелений бразильський прополіс і також повідомило про підвищення продукції сперми після лікування протягом 56 днів. Серед жінок з мінімальним або легким ендометріозом прийом таблетованого прополісу в дозі 500 мг двічі на день призводив до рівня настання вагітності 60% в порівнянні з групою, яка приймала плацебо – 20%. Хризин, компонент прополісу, пригнічував проліферацію клітин ендометріоїдної тканини in vitro.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 03.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.11.2019 р.

Група/призначення:

Рослинний препарат, снодійний та седативний засіб. Пасифлора або страстоцвіт – це ліана, відомо близько 400 видів. Деякі рослини вирощують заради квітів, а деякі види мають їстівні плоди, такі як P. incarnata, P. edulis та P. quadrangularis. Плоди слід вживати стиглими, бо незрілі містять значну кількість ціаногенного глікозиду, що спричиняє отруєння.

В медицині використовують цілу або порізану висушену надземну (повітряну) частину. У фітотерапії використовується P. incarnata (пасифлора інкарнатна), надалі – пасифлора. Комерційні продукти пасифлори доступні для перорального та місцевого застосування.

Покази до використання пасифлори: знервованість (наприклад, істерія, нервове виснаження, дитяча знервованість, збудливість); невралгія; безсоння; біль; астма та інші дихальні розлади; генералізовані судоми; опіки (компреси), геморой (зовнішньо), порушення/скарги при менопаузі.

Як і більшість рослин, містить відносно велику кількість хімічних сполук, які присутні і в комерційних продуктах: флавоноїди (2,5%, включно з флавон di-C-глікозидом, шафтозидом, ізошафтозидом, ізовітексином, ізоорієнтином, віценіном, люценіном, сапонаріном, пасифлорином, в деяких видів хризин (він є частковим агоністом бензодіазепінових рецепторів ); мальтол (0,05%), ціаногенні глікозиди (гінокардін [<0,1 %]); індольні алкалоїди (гарман, гармін, гармалін, гармалол). Однак, алкалоїди присутні в субтерапевтичній кількості. До інших складових належать вільні флавоноїди (апігенін, лютеолін, кверцетин, камферол), ряд кислот (фенолова, лінолева (омега-6-поліненасичені жирні кислоти), ліноленова (олія примули вечірньої), пальмітинова, олеїнова, міристинова (мускатний горіх), мурашина, масляна); кумарини, фітостероли, ефірна олія.

Альтернативні назви / синоніми:

Пасифлора інкарнатна, алора, пасімона, седістрес.

Комбінований препарат: персен (спиртові екстракти пасифлори та валеріани)

Діюча речовина:  пасифлора інкарната.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; відсутні відповідні дані від експериментальних тварин – не рекомендована.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання пасифлори при вагітності у людини. Як і більшість рослинних продуктів містить велику кількість хімічних речовин, жодна з яких не проходила репродуктивного тестування. Оскільки пасифлора використовується сотні років, то малоймовірним є те, щоб якісь тератогенні ефекти або інший істотний токсичний вплив на репродукцію не були заміченими. Однак, незначні або рідкісні ефекти, включно із структурною та поведінковою тератогенністю, індукцією аборту внаслідок властивості стимулювати матку, неплідністю могли бути не заміченими, тому є потреба у дослідженнях для з’ясування репродуктивного ризику чи безпечності цієї рослини. Крім вищенаведеної стурбованості, стандартизація будь-якого рослинного продукту часто є сумнівною. Тому не можна передбачити наявність терапевтичної або субтерапевтичної кількості активних інгредієнтів або їхню повну відсутність. Комерційні рослинні продукти також можуть бути підробленими. Через цю невизначеність використання пасифлори при вагітності слід уникати.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Екстракт пасифлори не був тератогенним у мишей при материнській дозі 400 мг/кг/день. Метаноловий екстракт листків пасифлори інкарната (75-150 мг/кг) змінював поведінку у мишей. Новий тризаміщений фрагмент бензофлавону, ізольований з пасифлора інкарната підвищував лібідо, фертильність, число сперматозоїдів у самців мишей на фоні дози 10 мг/кг. Цей фрагмент (10 мг/кг протягом 30 днів) також пом’якшував несприятливі ефекти одночасно призначеного алкоголю чи нікотину на кількість сперматозоїдів, фертильність, лібідо у самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Фармакологічна активність пасифлори залежить від флавоноїдів та алкалоїдів. Кілька досліджень засвідчили седативну дію пасифлори у тварин і людини.

У 1978 році FDA заборонило використання пасифлори в безрецептурних продуктах, оскільки не була доведена її безпечність та ефективність, але вона, ймовірно, доступна у складі рослинних препаратів.

Відсутні повідомлення про використання пасифлори при вагітності у людини. Однак, два джерела посилаються на повідомлення про те, що ця рослина протипоказана при вагітності через стимуляцію матки алкалоїдами (гарман, гармалін), продемонстровану у тварин, та через присутність ціаногенного глікозиду гінокардіну. На противагу цьому німецькі джерела стверджують про відсутність протипоказів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання пасифлори при лактації. Через велику кількість хімічних сполук в цій рослині, відсутність стандартизації комерційних продуктів та повну відсутність інформації про наслідки впливу цих сполук на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, використання пасифлори при грудному вигодовуванні слід заборонити.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Хризин пригнічує ароматазу, а суміш меду і прополісу (обидва продукти з високим вмістом хризину) тестували у чоловіків на предмет впливу на тестостерон. Лікування протягом 3 тижнів не впливало на концентрацію тестостерону в сечі.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 03.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.11.2019 р.

Група/призначення:

Нетоксична кислотна складова деяких фармакологічних препаратів. Ціннамальдегід (або коричний альдегід) та корична кислота містяться в кориці, перуанському бальзамі (прополіс) та інших рослинах. Ціннамальдегід та корична кислота використовуються в якості ароматизаторів та ароматів у косметології. Корична кислота є основним проміжним метаболітом як коричного спирту, так і коричного альдегіду. Ціннамальдегід є інгібітором репарації ДНК.

Альтернативні назви / синоніми:

Кориця, ціннамальдегід, коричний альдегід.

Діюча речовина: коричний альдегід, корична кислота.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення ризику вроджених вад при використанні ціннамальдегіду та коричного спирту. Відсутні дані про використання у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів пероральне призначення коричного спирту в дозах до 53,5 мг/кг/день протягом всієї вагітності призвело до несприятливих ефектів у потомства. Призначення щурам ціннамальдегіду через зонд в дозах 0, 5, 25 або 250 мг/кг/день) на 7-17 дні вагітності асоціювалось з аномаліями плодів, включно з поганою осифікацією кісток черепа, аномаліями нирок і грудини тільки на фоні доз, які спричиняли материнську токсичність. Ці ефекти не були залежними від дози і автори пов’язали їх зі зниженням набирання ваги матерями в групах тварин, які отримували середню або високу дози. У мишей доза 1200 мг/кг ціннамальдегіду через зонд на 6-13 дні вагітності не впливала на виживання матерів, їхню вагу і не вражала потомство. При комбінації інтраперитонеального призначення 5-азацитидину вагітним щурам Вістар та ціннамальдегіду (50, 75 або 100 мг/кг) останній зменшував частоту індукованих 5-азацитидином мальформацій пальців, але підвищував смертність у плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Застосування препарату під час вигодовування:

У корів, які отримували добавку ціннамальдегіду та евгенолу, підвищували продукцію молока тільки в одному дослідженні, але не в іншому.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 03.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.11.2019 р.

Група/призначення:

Засоби, що діють на ектопаразитів, включаючи коростяних кліщів. Бензилбензоат є препаратом з протипедикульозною активністю та акарицидною дією на різні види кліщів, включаючи коростяні (Acarus scabiei). Це бензойний ефір бензилового спирту*, є складовою перуанського бальзаму  (прополіс). Використовується також в барвниках, пластифікаторах і як фіксатор в парфумах (бензиловий спирт використовується як консервант в бактеріостатичних медичних розчинах. Використання у новонароджених (особливо недоношених) асоціювалось з неврологічними аномаліями та смертю. Тому за таких обставин він більше не використовується. У вагітних мишей, яких годували через зонд дозою 750 мг/кг/день на 7-14 дні вагітності відзначили меншу середню вагу дитинчат в асоціації з материнською токсичністю).

Альтернативні назви / синоніми:

Аскабіол, бенвлат, новоскабін, бензиль бензоат, перускабін, скабаген, скабікар, ванзоат.

Діюча речовина: бензилбензоат.

Рекомендації при вагітності:

Ймовірно сумісний при місцевому застосуванні.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Бензилбензоат не порушує розвиток ембріону у щурів і мишей, згідно з даними вторинного джерела. Обмежений досвід застосування у людини є заспокійливим.

Бензилбензоат при нанесенні на шкіру проникає у верхні шари епідермісу; у системний кровотік не всмоктується.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з вторинним джерелом тератогенні тести у щурів та мишей були негативними. В турецькому дослідженні 2014 року вагітних щурів годували високими дозами бензилбензоату і виявили ознаки материнської та фетальної токсичності за даними аналізу органів. Це інтерпретували як непрямі ознаки трансплацентарного трансферу цієї сполуки.

Ретроспективне дослідження в Таїланді повідомило результати вагітностей 444 жінок, лікованих з приводу корости 25% розчином бензилбензоату при вагітності. Менше ніж 10% жінок отримували лікування в І триместрі. Не виявлено статистично істотної різниці результатів вагітностей при порівнянні з контрольною групою.

Інформація щодо впливу на плід:

Обмежений досвід застосування.

При місцевому застосуванні проникає у верхні шари епідермісу, не всмоктуючись у системний кровотік.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з документом ЮНІСЕФ від 2002 року бензилбензоат є сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 03.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.11.2019 р.