Група/призначення:

Стимулятор гемопоезу [еритропоезу].

Еритропоетин – це основний регулятор еритропоезу, глікопротеїн. Він стимулює утворення еритроцитів з пізніх клітин-попередників. Виробляється в нирках (в дорослому віці) та печінці (в ембріональному та перинатальному періодах).

Доступні рекомбінантні препарати: альфа, бета, дельта та омега форми (в залежності від форми глікозилювання). Препарат дарбепоетин альфа має більші ділянки глікозилювання і розглядається окремо.

Покази: анемія, обумовлена хронічною нирковою недостатністю, анемія у хворих онкологічного профілю при немієлоїдних пухлинах, ВІЛ-інфікованих хворих з рівнем ендогенного епоетину менше 500 ОД/мл. В спорті нелегально використовується в якості допінга (покращує транспорт кисню до м’язів.

Альтернативні назви/синоніми:

Епоетін, епоетин альфа, епрекс (епоетин альфа), епобіокрин (епоетин альфа), прокрит (епоетин альфа), епоетин бета, рекормон (епоетин бета), епостін (епоетин бета), мірцера (епоетин бета), епоетин омега.

Діюча речовина: еритропоетин.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення ризику вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При введенні вагітним щурам дози 500 Од/кг (5-кратна доза для людини) спостерігали токсичні прояви у плодів: зменшення росту, зменшення волосся на животі, затримка відкривання очей, затримка осифікації, зменшення кількості каудальних хребців. У кролів при дозах до 500 Од/кг, введених на 6-18 дні гестації, не відзначали несприятливих наслідків. У мишей еритропоетин альфа переходить через  плаценту до плода у великій кількості, але не від матері до плода або від плода до матері у вівці. Інше дослідження не виявило трансферу рекомбінантного еритропоетину альфа до плода у овець та мавп, незважаючи на високу концентрацію у матері. Рев’ю 1993 року з’ясовувало питання плацентарного трансферу ендогенного еритропоетину в людини. Представлені 5 причин, які свідчать про відсутність такого трансферу:  слабка кореляція між материнським та фетальним рівнем препарату, висока кореляція між рівнем у сироватці плода та амніотичній рідині, висока молекулярна вага, дані від експериментальних тварин, одне дослідження у людини in vitro. Після того кілька досліджень також вивчали, чи еритропоетин альфа проникає через плаценту у людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження 1992 року виявило підвищений рівень еритропоетину в пуповині – 62 мМО/мл (норма <19) у немовляти, чия мама отримувала 150 Од/кг/тиждень (9000 Од/тиждень). Однак, оскільки у матері був інсулін-залежний діабет, при якому підвищується рівень еритропоетину в пуповинній крові, дослідники не змогли визначити, якого саме еритропоетину рівень був підвищений – ендогенного чи екзогенного. Відсутність кореляції між концентрацією еритропоетину в плода та матері, принаймні, між 19 та 28 тижнями вагітності, припускає, що ендогенний еритропоетин матері не проникає через плаценту до плода. На 7-12 тижнях вагітності, однак, середні концентрації ендогенного еритропоетину у матері та в екстраембріональній целомічній рідині були ідентичними – 15,4 мОд/мл (6,8-32,1 мОд/мл) в порівнянні з 15,45 мМо/мл (5,6-29,4 мМо/мл), відповідно. Пасаж материнського еритропоетину до целомічної рідини через децидуалізований ендометрій запропонований для пояснення однакових концентрацій. Це дослідження також виявило низький рівень еритропоетину в амніотичній рідині, в середньому 5,0 мМо/мл (<5,0-5,8 мМо/мл) на 7-12 тижнях вагітності, але зразки могли бути контамінованими целомічною рідиною. Більш раннє дослідження не змогло виявити ендогенного еротропоетину в амніотичній рідині до 11 тижня вагітності. Сучасніші дослідження продемонстрували відсутність плацентарного трансферу рекомбінантного еритропоетину альфа у людини.

У плода еритропоетин синтезується в печінці протягом вагітності. В І триместрі сайти зв’язування еритропоетину знаходять в печінці та легенях плода та в ендотелії пуповинної вени (виявлено при кесаревому розтині).

Повідомлення 1994 року порівнювало рівні ендогенного еритропоетину, визначеного в пуповинній крові, у  жінок в термінових та передчасних пологах та у жінок з прееклампсією і діабетом. Найвищу концентрацію виявлено у жінок з прееклампсією (95,8 мМо/мл), меншу – в жінок  з діабетом (38,0 мМо/мл), далі у жінок з передчасними пологами (25,2 мМо/мл) і найменшу – в здорових жінок (21,1 мМо/мл). Ці дані демонструють, що гіпоксія плода не була єдиним фактором, що визначає рівень еритропоетину.

У 1990 році вперше опубліковано повідомлення про використання епоетину альфа при вагітності у людини. 28-річна японка з хронічним гломерулонефритом завагітніла через 8 років після початку діалізу та приблизно через 22 місяці після призначення тижневої дози епоетину альфа. До призначення препарату у жінки була аменорея, а через 17 місяців після початку терапії менструації відновились. Протягом вагітності тривалість діалізу збільшувалась (в годинах за тиждень). Жінка отримала 45000-9000 Од/тиждень епоетину альфа з 20-го тижня вагітності до пологів у 36 тижнів. Кров’ яний тиск протягом вагітності був нормальним, як і внутрішньоутробний розвиток плода. Новонароджений хлопчик вагою 2396 грам, з оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно, не мав відхилень; виписаний додому на 12 день життя.

Повідомлення 1991 року описує 32-річну жінку з гіпертензією в термінальній стадії ниркового захворювання невідомого ґенезу, яка протягом 4 років знаходилась на гемодіалізі. Епоетин альфа приймала з початку І триместру вагітності до пологів на 36 тижні (34 тиждень за фетометрією). При вагітності не виникала потреба в проведенні трансфузій. Ургентний кесаревий розтин призначили через дистрес плода, вторинний до важкої гіпертензії у матері. Новонароджений хлопчик вагою 1140 грам, оцінкою за шкалою Апгар 7 та 8 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно, не мав вроджених вад розвитку; виписаний додому на 35 добу.

Інше повідомлення 1991 року інформує про 37-річну жінку, ліковану при вагітності зростаючими дозами епоетину альфа. За 9 місяців до вагітності проведено трансплантацію нирки через нефропатію, але ниркова недостатність прогресувала. Через стійку анемію призначено епоетин альфа (4000 Од/тиждень) та добавки заліза незадовго до запліднення. На 18 тижні дозу епоетину підвищили до 8000 Од/тиждень, а потім до 12000 Од/тиждень на 27 тижні. На 25 тижні розпочато гемодіаліз через важку ниркову недостатність, багатовіддя, затримку внутрішньоутробного розвитку. Кров’яний тиск контролювали атенололом та ніфедипіном. На 31 тижні діагностовано важку затримку розвитку плода та дистрес і після лікування бетаметазоном для дозрівання легень плода проведено кесаревий розтин з народженням дівчинки вагою 780 грам (нижче 3-го перцентилю для гестаційного віку). Хоча затримку розвитку пов’язали з основним захворюванням матері, атенолол також міг бути одним з факторів. За винятком транзиторної коагулопатії та тромбоцитопенії, виявлених при народженні і віднесених до захворювання матері та передчасних пологів, немовля розвивалось нормально і було виписано додому на 66-й день життя з вагою 2140 грам.

У повідомленні 1992 року описано використання епоетину альфа в комбінації з пероральним залізом при 3 вагітностях, в результаті яких народилось 4 дітей (1 пара близнюків). Вага всіх новонароджених була приблизно на 50 перцентилі для гестаційного віку. В 2 жінок розвинулось багатовіддя після початку лікування епоетином альфа, у всіх виникла прееклампсія або погіршення ниркового захворювання. Але автори не змогли визначити, чи ці ефекти викликані лікуванням, чи основним захворюванням матері. Значення гематокриту підтримували на рівні 30-33%. Проблем з коагуляцією не виявлено. Нижче наводимо детальніший опис цих вагітностей:

1) 30-річна жінка з початком ниркового захворювання, вторинного до імуноглобулін А нефропатії (Ig А нефропатія, хвороба Берже) та хронічної гіпертензії, які були до вагітності. Епоетин альфа призначили на 20 тижні (50-60 Од/кг/тиждень). На 32 тижні діагностовано багатовіддя. Через погіршення проявів ниркової недостатності індукували пологи на 35 тижні з народженням хлопчика вагою 2570 грам, з оцінкою за шкалою Апгар по 8 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. У новонародженого спостерігали помірну гіпербілірубінемію і потребував кисню, але інших проблем не відзначали. У віці 3 місяців дитина була здоровою.

2) 33-річна жінка з гіпертензією, діабетом, нирковим ураженням отримувала епоетин альфа в дозі 150 Од/кг/тиждень, починаючи з 26 тижня вагітності. Розвинулось багатовіддя, були індуковані пологи на 32 тижні через погіршення функції нирок  та накладання прееклампсії. Після призначення бетаметазону для дозрівання легень плоду народився хлопчик вагою 2020 грам з оцінкою за шкалою Апгар 4 та 7 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. У немовляти спостерігали м’яку гіпоглікемію та гіпербілірубінемію, що потребувало кисневої терапії. Дитина виписана додому через 2 тижні.

3) 26-річна жінка з нирковим захворюванням, вторинним до серповидного сегментарного некротизуючого гломерулонефриту внаслідок стрептококового фарингіту отримувала азатіоприн (імуносупресор) та преднізон протягом багатоплідної вагітності. Починаючи з 14 тижня вагітності призначено епоетин альфа (85-160 Од/кг/тиждень) постійно до 33 тижня, за винятком 4-тижневої перерви між 23 та 27 тижнями. Терапію припинили на цей період через низький рівень феритину. Пологи індукували на 35 тижні через погіршення функції нирок. Шляхом кесаревого розтину народилась дівчинка вагою 2220 грам (4 та 8 балів за шкалою Апгар) та хлопчик вагою 2410 грам (2 та 5 балів, відповідно).

Повідомляється про 6 вагітностей жінок, які завагітніли перебуваючи на діалізі в термінальній стадії ниркового захворювання і були ліковані епоетином альфа. Не спостерігали впливу на материнський артеріальний тиск, в одному випадку не виявлено доказів проникнення препарату через плаценту до плоду.

Повідомляється про підвищення рівня еритропоетину у новонароджених, матері яких палять, що, як видається, відображає гіпоксію плода внаслідок паління.

У 2016 році концентрація еритропоетину подається в якості маркера порушень плацентації в І триместрі.

Застосування препарату під час вигодовування:

Еритропоетин виявляли в грудному молоці експериментальних тварин та людини. Висловлено припущення, що епітелій грудних проток виробляє еритропоетин. Одне дослідження, використавши зразки понад 400 жінок в період лактації, встановило, що концентрація еритропоетину в молоці знаходиться на нижній границі парентерально отриманої терапевтичної дози. Інші дані припустили, що цей еритропоетин не може істотно деградувати при пероральному прийомі, але не продемонстровано абсорбції еритропоетину з молока немовлятами.

Відсутня інформація про використання еритропоетину при грудному вигодовуванні. Недоношеним немовлятам призначають еритропоетин, що може зменшити потребу в трансфузії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Пацієнтки з нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, демонструють аномальну реакцію на гонадотропін гіпофізу. Порушення функції гіпофізу можна корегувати призначенням еритропоетину для корекції анемії, ефекту, який приписують зменшенню підвищеної концентрації пролактину. В невеликому дослідженні лікування еритропоетином продемонструвало покращення сексуальної функції у чоловіків та менструальної циклічності у жінок в половини пацієнтів. Така терапія може підвищувати продукцію тестостерону у чоловіків.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 06.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.02.2017 р.

Група/призначення:

Дерматотропний препарат з фотосенсибілізуючою дією.

Псорален містить суму двох ізомерних фурокумаринів – псоралену та ізопсоралену, які знаходяться в плодах і коренях рослини псоралеї костянкової, сімейства бобових.

Псоралени структурно подібні до кумаринів, їх також називають фурокумаринами. Але, схоже, вони не мають антикоагулянтних ефектів та репродуктивної токсичності деяких кумаринів, таких як варфарин.

Покази: вітіліго (ділянки депігментації шкіри), алопеція, псоріаз.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: псорален.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація, див. статтю Метоксален.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.  

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня достатня інформація про можливі репродуктивні ефекти псоралену.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Псорален використовується для фотохіміотерапії (ПУВА). Це комбінація перорально призначеного або надшкірно нанесеного псоралену та довгих УФ хвиль (UVA). Використовується для лікування псоріазу. При проведенні такого лікування рекомендується екранування чоловічих статевих органів через ризик розвитку плоскоклітинної карциноми шкіри.

Також для ПУВА-терапії використовують препарат групи псораленів метоксален. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку у 14 дітей, народжених жінками, які отримували фотохіміотерапію метоксаленом при вагітності.

Псорален проникає через плаценту людини in vitro. Клінічне значення цих знахідок невідоме.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 05.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.02.2017 р.

Група/призначення:

Дерматотропний препарат з фотосенсибілізуючою дією.

Належить до групи псораленів. Використовується для фотохіміотерапії (ПУВА). Це комбінація перорально призначеного або нашкірно нанесеного метоксалену та довгих УФ хвиль (UVA). Ефективно для лікування псоріазу. При проведенні такого лікування рекомендується екранування чоловічих статевих органів через ризик розвитку плоскоклітинної карциноми шкіри.

При фотоактивації цієї сполуки може виникати зшивання ДНК (крослінкінг), порушення реплікації ДНК та різноманітні фототоксичні ефекти, включно з сестринським хроматичним обміном, мутагенезом, летальністю в експериментальних клітинних лініях, а також фототуморогенезисом у мишей.

Механізм дії препарату на зменшення прояву псоріазу та репігментації при вітіліго невідомий.

Отже, хоча ПУВА-терапія з метоксаленом має мутагенні, кластогенні, канцерогенні, катаракто генні наслідки у людини, препарат не є значним тератогеном для людини.

Метоксален також доступний у вигляді стерильного розчину для екстракорпорального фотофорезу як паліативного лікування шкірних проявів шкірної Т-клітинної лімфоми, яка резистентна до інших видів лікування.

Основні покази: вітіліго (ділянки депігментації шкіри), алопеція, псоріаз.

Альтернативні назви / синоніми:

Оксорален, 8-метоксипсорален (8-МОР).

Діюча речовина: метоксален.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний при пероральному введенні та місцевому нанесенні, протипоказані екстракорпоральні розчини.

Рекомендації при лактації:  

Утримуватися від вигодовування на 24 години після лікування.  

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Метоксален порушує розвиток ембріону в експериментальних тварин при застосуванні високих доз. Досвід застосування у людини включає біля 55 вагітностей без підвищення ризику вроджених вад розвитку та несприятливих результатів вагітностей.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

З пероральною формою препарату тестувань у тварин не проводилось. Однак, екстракорпоральна форма (розчин) призначався щурам. Дози в період органогенезу, які в 4000 разів перевищували одноразову рекомендовану для людини, були токсичними для матері (втрата ваги, анорексія, збільшення відносної ваги печінки) та плоду. Фетотоксичність включала резорбцію, зростання частоти загибелі, пізньої фетальної смертності, меншу кількість плодів у приплоді, зменшення ваги плодів. Також спостерігали зростання частоти скелетних варіацій та мальформацій.

Shepard аналізував вплив дуже близької сполуки – 5-метоксалену (5-МОР). Він не продемонстрував тератогенності у мишей при дозах 500 мг/кг/день, але виявився тератогенним для кролів, які з їжею отримували 70-560 мг/кг/день (вади розвитку не уточнюються).

В статті 2003 року припускається, що токсичність 8-МОР та 5-МОР при введенні з харчуванням самкам щурів обумовлюється підвищенням метаболізму естрогенів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У 1991 році повідомили результати вагітностей 1380 пацієнтів (892 чоловіків та 488 жінок), які отримували ПУВА-терапію. 99 чоловіків (11,1%) повідомили про 167 вагітностей у їхніх партнерок, в той час як 94 жінки (19,3%) інформували про 159 вагітностей. Щодо чоловіків: 34% (55 з 163, відсутні дані про 4 вагітності) отримували ПУВА-терапію в період запліднення. 20% жінок 31 з 158, відсутня інформація про 1 вагітність) лікувались цим методом в період запліднення або вже при вагітності. Різницю в частоті спонтанних абортів (партнерки лікованих чоловіків 3,6% проти 12,9 у жінок, які отримували ПУВА) можна було б вважати похибкою, але загальна кількість абортів не відрізняється від групи жінок без такого лікування.

Повідомлення 1993 року інформує про 689 немовлят, народжених до ПУВА-терапії у матерів, 502 зачатих та народжених після лікування та 14, матері яких отримували ПУВА при вагітності. Не виявлено різниці між групами щодо співвідношення статей, частоти багатоплідних вагітностей та смертності. Істотне збільшення кількості немовлят з низькою вагою виявлено в другій групі (зачаті та народжені після лікування), що, на думку авторів, пов’язано із захворюванням матерів. Не виявлено вроджених вад розвитку у 14 новонароджених з пренатальним впливом ПУВА-терапії. В інших 2 групах зареєстровано наступну кількість вроджених вад: 3,6% (25 з 689) та 3,2% (16 з 502).

Європейська мережа тератологічних інформаційних служб (European Network of Teratology Information Services) ідентифікувала 41 вагітну з використанням ПУВА-терапії в період запліднення або в І триместрі вагітності. З них 32 жінки лікувались до запліднення та в І триместрі, 8 – тільки в І триместрі, 1 жінка припинила лікування за 2 тижні до запліднення. Кількість лікувальних процедур описується як нормальна (2-3 в тиждень) в 27 випадках, менше норми в 6, більша за нормальну в 2, невідома кількість в 6 випадках. Максимальна добова доза метоксалену становила 40 мг. Результати вагітностей наступні: 4 (10%) спонтанні аборти (нормальна частота), 6 перервані за бажанням жінки, 1 жінка втрачена з-під нагляду, 31 народжена живою дитина (1 двійня). У двох немовлят була мала вага (2120 та 2460 грам), що в жодному з цих випадків не вважається наслідком ПУВА-терапії або псоріазу. Не було виявлено вроджених вад при народженні чи пізніше.

Оскільки існує стурбованість щодо ризику хромосомних аномалій, деякі дослідники рекомендують проводити пренатальне каріотипування плодів жінок, які завагітніли після ПУВА-терапії.

Одне проспективне дослідження повідомляє про підвищення частоти пухлин геніталій у чоловіків, лікованих ПУВА з метоксаленом.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Невідомо, чи препарат проникає до грудного молока. У випадку проведення ПУВА-терапії в період лактації рекомендовано припинити грудне вигодовування з вилученням грудного молока, принаймні, на 24 години, бо відомо, що 95% препарату виводиться з сечею саме за цей період.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 05.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.02.2017 р.

Псоріаз – це неінфекційне хронічне захворювання, дерматоз, що вражає в основному шкіру, хоча можливе і запалення суглобів (псоріатичний артрит). На сьогодні підозрюють автоімунну природу цього захворювання.

Синонім:

Лускатий лишай та вагітність.

Псоріаз під час вагітності (короткий висновок):  

Дослідження щодо можливої асоціації псоріазу з вродженими вадами не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Неможливо передбачити зміну симптомів псоріазу при вагітності. Прояви захворювання можуть покращуватися, або, навпаки, погіршуватися. В цілому вважається, що в більшості жінок стан покращується або, принаймні, не погіршується. Невеликі дослідження припустили, що 30-60% жінок з псоріазом будуть відчувати покращення при вагітності, в той час як 5-25% – погіршення перебігу захворювання. Інші жінки не повідомляють про зміни в період вагітності.

Невідомо, чи псоріаз підвищує частоту ускладнень вагітностей. Відповідних досліджень замало. Деякі дослідники вважають, що псоріаз підвищує ризик самовільних переривань, прееклампсії, артеріальної гіпертензії, потреби в кесаревому розтині. Однак, інші дослідження не повідомляють про ризик ускладнень вагітності. Ризик ускладнень вагітності може асоціюватись з важкістю перебігу псоріазу або/та при наявності додаткових медичних станів.

Також невідомо, чи псоріаз впливає на розвиток плода. В той час як одне дослідження виявило, що у жінок з важким псоріазом більша ймовірність народити дитину з низькою вагою, інше повідомляє про більшу ймовірність народження дітей з великою вагою жінками з помірним та важким псоріазом.

Псоріаз під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Деякі препарати для лікування псоріазу можуть впливати на продукцію сперми. Це може викликати труднощі в настанні вагітності.

Адаптовано за матеріалами:

1. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 01.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.02.2017 р.

Серотонін (5-гідрокситриптамін) є  нейромедіатором та гормоном. Біологічні функції серотоніну в організмі людини різноманітні. Крім нейромедіаторної дії в спеціальних (серотонінергічних) ділянках центральної нервової системи та участі в реалізації складних інтегративних психічних функцій серотонін відіграє роль в фізіології шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і центральної нервової систем. Серотонін міститься в отруті бджіл та ос, у  волоському горісі, банані, ківі, сливах, помідорах. Серотонін в рослинах називається фітосеротоніном.

Альтернативні назви / синоніми: 5-гідрокситриптамін.

Діюча речовина:  серотонін.

Рекомендації при вагітності:

Ймовірно, уникнення додаткового введення через ризик вазоконстрікції.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Серотонін в нормі присутній в людини, включно з ембріонами та плодами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення експериментальним тваринам може порушувати нормальний розвиток, ймовірно, шляхом вазоконстрікції, асоційованої з  супрафізіологічними дозами.

Під час нормальної вагітності у мишей серотонін виділяється бета-клітинами підшлункової залози, але функція цього секрету невідома і може не мати відношення до людини. 5-НТ2В-рецептор, який експресується бета-клітинами острівців Лангерганса людини регулює проліферацію цих клітин при вагітності. Введення серотоніну вагітним мишам і щурам призвело до зростання частоти вроджених вад у потомства. Цілком можливо, що таке зростання виникало через вазоконстрікцію у матері або плода з подальшою недостатньою перфузією структур, які розвивалися. Такий висновок підтвердили дослідження на щурах, при яких виявлено зниження плацентарного трансферу при введенні серотоніну. Інше дослідження у мишей продемонструвало зменшення розміру посліду після введення серотоніну в перший день вагітності. Виникнення вазоконстрікції підтверджено в роботах з вивчення матково-плацентарного кровообігу у кролів та судин пуповини людини in vitro.

Серотонін призводив до підвищення чутливості судин до пресорного ефекту ангіотензину ІІ у вагітних морських свинок. Це опосередковувалось простагландинами. Такі знахідки дозволили деяким дослідникам припустити роль серотоніну в гіпертензивних проявах прееклампсії. Роль серотоніну при вагітності, якщо така взагалі існує, не встановлена.

Інформація щодо впливу на плід:

Підвищений рівень серотоніну виявлено у 28 жінок з токсикозом вагітних в порівнянні з жінками контрольної групи. Автори дослідження припустили, що підвищений рівень серотоніну може бути причиною токсикозу. Не спостерігали істотної різниці в концентраціях естрадіолу, холестеролу, калію, натрію, кальцію, інсуліну чи тиреоїдних гормонів. Було висунуто гіпотезу, що опосередкована серотоніном дизрегуляція автономної нервової системи може служити причинним фактором синдрому раптової неонатальної смерті та розвитку аутизму. Ця гіпотеза не підтверджена.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсиклогії “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.02.2017 р.

Уф-випромінювання – це невидиме оком людини електромагнітне випромінювання, що займає спектральну область між видимим світлом та рентгенівським випромінюваннями в межах довжин хвиль 400-10 нм.

Вся область ультрафіолетового випромінення умовно поділяється на:

• довгі ультрафіолетові хвилівід 315 до 400 нм;
• середні ультрафіолетові хвилівід 280 до 315 нм;
• короткі ультрафіолетові хвилівід 10 до 280 нм.

За міжнародною класифікацією стандарту ISO-DIS-21348 сонячне УФ-випромінення розподіляється на наступні області та підобласті:

• Ближня область (NUV, UVA, near-UV, ultraviolet A, vital rays) – ультрафіолет А, довгі ультрафіолетові хвилі або чорне світло – необхідне для синтезу ендогенного вітаміну D, також називаються антирахітичними хвилями.
• Середня область (MUV: UVB, UVC; абіотичні промені) – ультрафіолет B, середні ультрафіолетові хвилі; ультрафіолет C короткі ультрафіолетові хвилі. Мають вірицидну, бактерицидну, мутагенну та карциногенну дії, використовуються в якості дезінфікуючих засобів. Вузька смуга (narrow band) УФВ використовується для лікування псоріазу та вітіліго.
• Вакуумна область (VUV: FUV, H Lyman-α, EUV) – далека область; лайман-альфаводню; екстремально далека.

Природними джерелами ультрафіолетового випромінювання  є сонце, зірки, туманності, інші космічні об’єкти. Проте лише довгохвильова частина цього випромінювання досягає земної поверхні.

На людину та тварин малі дози УФ-випромінювання впливають благотворно – сприяють утворенню вітамінів групи D, покращують імунобіологічні властивості організму. Характерною реакцією шкіри на УФ-випромінювання є специфічне почервоніння – еритема (максимальну еритемну дію має випромінювання з довжиною хвилі 296,7 нм та = 253,7 нм), яка звичайно, переходить в захисну пігментацію – «засмагу». Великі дози УФ-випромінювання можуть викликати пошкодження очей (фотоофтальмію) та опік шкіри. Часті і надмірні дози, в деяких випадках, можуть зумовлювати канцерогенну дію на шкіру.

Солярій – спеціально обладнана відкрита площадка для проведення дозованого опромінення прямими або розсіяними променями, отриманими від спеціальних еритемних УФ-ламп, до скла колби яких вводяться спеціальні добавки, що не пропускають шкідливу короткохвильову частину УФ спектру.

Альтернативні назви / синоніми:

Ультрафіолет, ультрафіолетове світло та вагітність, засмагання та вагітність, солярій та вагітність, УФ-випромінювання.

Діюча речовина:  ультрафіолетове випромінювання.

Рекомендації при вагітності:

Сумісне при необхідності лікування, з природних джерел – дозовано.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Ультрафіолетове опромінення не проникає до матки, вплив на людину обмежується шкірою. Існує думка, що такий багаторазовий вплив призводить до зменшення концентрації фолієвої кислоти. Коментар 2016 року рекомендує проводити моніторинг рівня фолієвої кислоти та призначати фолатні добавки жінкам репродуктивного віку та вагітним в І триместрі, які отримують УФ фототерапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Деякі дослідження використовували оцінку низького впливу ультрафіолетового випромінення, виходячи з сезонних коливань, припускаючи низьку концентрацію вітаміну D в матері. Вважається, що низька концентрація вітаміну D на ранніх термінах вагітності асоціюється з несприятливим впливом на розвиток плода. Сезонні зміни доступності УФ-випромінювання не є адекватним показником концентрації вітаміну D, тому що існує багато харчових джерел цього вітаміну, а фізичні, екологічні та соціальні фактори можуть обмежувати об’єм світло-залежного синтезу вітаміну D, незважаючи на наявність сезонної доступності.

Деякі види терапії використовують ультрафіолетове випромінювання для лікування захворювань, зазвичай, шкірних. Ці методи успішно використовуються під час вагітності. Ультрафіолетове випромінювання не проникає до матки, також відсутні докази токсичності при такому лікуванні.

У 1996 році один дослідник повідомив про 3 жінок, які народили дітей з дефектами нервової трубки (ДНТ: аненцефалія, розщілина хребта, енцефалоцеле) і які на перших тижнях вагітності засмагали в солярії. Визначалось, чи таке опромінення не підвищує температури тіла, призводячи до індукованих гіпертермією дефектів (див. статтю Гіпертермія та вагітність). Хоча автор виявив ймовірний гіпертермічний ефект обладнання, спостереження не продемонстрували, що це призводить до підвищення ризику ДНТ у плода. Раніше, у 1992  році, ще один автор висунув гіпотезу про те, що світлові хвилі, які проникають в шкіру світлошкірих жінок можуть знижувати концентрацію в сироватці фолієвої кислоти, підвищуючи тим самим ризик виникнення ДНТ. Цей же вчений в статті 1999 року послався на попереднє дослідження для підтримки своєї теорії.

З 1990 років повідомлення про можливий вплив УФ на рівень фолатів були змішаними/спірними. Дослідження 2010 року повідомило про можливе зниження рівня фолієвої кислоти у пацієнток з фототерапією UVB від 7 до 22 разів. Два дослідження, які вивчали рівні фолієвої кислоти після 18 сеансу/процедури фототерапії не виявили значного зниження, а третє продемонструвало зниження рівня як після 18, так і після 36 процедури.

Дослідження в Єгипті, яке виділило пацієнтів зі світлою шкірою або з вітіліго (ділянки депігментації шкіри) – властивостями, які сприяють глибшому проникненню УФ – повідомило про зниження рівня фолатів в сироватці після 36 процедури з вузькою смугою UVB  (narrow band). Обмеженнями наявних досліджень є мала кількість обстежуваних та використання  не специфічних для визначення біологічно активних фолатів методів.

Коментар 2016 року рекомендує проводити моніторинг рівня фолієвої кислоти та призначати фолатні добавки жінкам репродуктивного віку та вагітним в І триместрі, які отримують УФ фототерапію.

У 2015 році проводилось дослідження з використання історичних даних про народження близько 9000 дітей в період 1676-1878 років та записами про сонячні плями*. Повідомляється про підвищення частоти смертності серед дітей жінок з низьким соціально-економічним статусом, народжених у роки підвищеної сонячної активності. Автори припустили, що цей ефект обумовлений пришвидшенням УФ-асоційованої деградації фолієвої кислоти під час вагітності. Більш раннє дослідження виявило зв’язок між сонячною експозицією та рівнем фолієвої кислоти в сироватці.

Регіон народження та низький вплив УФ в І триместрі незалежно асоціювались з подальшим ризиком розсіяного склерозу в потомства в Австралії. Аналіз зв’язку між місяцем народження та ризиком розсіяного склерозу виявив істотну асоціацію між географічною широтою народження після місяця народження. Автори інтерпретували ці знахідки як докази того, що концентрація вітаміну D і рівень впливу УФ є причинними факторами виникнення розсіяного склерозу.

Також було висловлено припущення, що сонячні дози UVB можуть бути зворотно пов’язаними з ризиком аутизму. Ця гіпотеза включає опромінення вагітних та менших дітей. Дефіцит вітаміну D також запропонований як фактор ризику аутизму.

Фототерапія при гіпербілірубінемії у новонароджених включає видиме синє світло, трохи вище за УФ-діапазон, і уникає або суворо обмежує вплив УФ опромінення.

Фотохіміотерапія псораленом (ПУВА) – комбінація перорально призначеного псоралену (природна сполука класу кумаринів) та довгих УФ хвиль (UVA). Це є лікуванням псоріазу (неінфекційне хронічне захворювання, дерматоз, що уражає в основному шкіру, хоча можливе і запалення суглобів (псоріатичний артрит); на сьогодні підозрюють автоімунну природу цього захворювання). При проведенні такого лікування рекомендується екранування чоловічих статевих органів через ризик розвитку плоскоклітинної карциноми шкіри.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 17.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.01.2017 р.

Видиме світло – це область спектру електромагнітних хвиль, що безпосередньо сприймається людським оком. Характеризується довжинами хвиль від 380 (фіолетовий колір) до 750 (червоний колір) нм. Спектр видимого світла не слід плутати з основними кольорами. Видимий діапазон відповідає енергії фотонів від 1,7 еВ (червоне світло) до 3 еВ (фіолетове світло). Хвилі з довжиною меншою за 380 нм називають ультрафіолетовими, більшою за 750 нм – інфрачервоними (див. статтю Ультрафіолетове опромінення та вагітність). Чутливість людського ока до хвиль різної частоти у видимому діапазоні різна. Вона має максимум всередині діапазону (зелений колір) і зменшується в напрямках границь. Це значить, що серед джерел світла однакової інтенсивності, зелене джерело здаватиметься яскравішим, ніж червоне, або блакитне.

Фототерапія, дослівно – світлолікування, була відомою ще з прадавніх часів. Цей метод використовувався емпірично древніми греками та єгиптянами. Але спектральна характеристика сонячного світла дуже непостійна і залежить від пори року, часу дня, географічної локалізації, кліматичного статусу та ряду інших факторів.

Альтернативні назви / синоніми:

Фототерапія видимим світлом.

Діюча речовина:  видиме випромінювання.

Рекомендації при вагітності: сумісне.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Фототерапія не оцінювалась щодо впливу на вагітних, але не очікується несприятливих ефектів при поверхневому проникненні світла через шкіру. Щодо можливого впливу фототерапії ультрафіолетовим випромінюванням на рівень фолієвої кислоти див. статтю Ультрафіолетове опромінення та вагітність.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Одна група дослідників повідомила про можливі довгострокові наслідки 72-годинної безперервної фототерапії для репродуктивної системи у новонароджених щурів. Єдиною виявленою істотною зміною був зменшений діаметр сім’яних канальців у самців щурів у віці 24 місяців в порівнянні з контрольними тваринами. Ці зміни не призводили до зниження фертильності у самців з впливом фототерапії. Подібне дослідження у щурів також відзначило побічні ефекти впливу на яєчка при такому лікуванні. Невідомо, чи ці ефекти співставні для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Фототерапія – це лікування видимим світлом. Недостатній вплив на шкіру сонячних променів може призвести до дефіциту вітаміну D, якщо харчові джерела недостатні. Засмагання є індукцією меланоцитів шкіри ультрафіолетовим випромінюванням.

Взаємодія між фотоперіодом та репродуктивною функцією в деяких тварин (наприклад, копитних) спонукала проводити дослідження ролі світла в функціонуванні менструального циклу людини. Вплив приліжкового світла/світильників під час сну вкорочував та врегульовував менструальний цикл у жінок з довгими та нерегулярними циклами. До передменструального синдрому залучені залежні від світла нейроендокринні шляхи. У жінок з таким розладом спостерігається порушення секреції мелатоніну, що може відповісти на фототерапію.

Фототерапія в якості альтернативного лікування материнської депресії під час вагітності продемонструвала деякий успіх без побічних ефектів. Також повідомляється про успішне лікування фототерапією почесухи пігментної (prurigo pigmentosa) та звичайних вугрів (acne vulgaris) під час вагітності.

Дослідження в США та Новій Зеландії припустило, що вплив короткого дня, особливо на середині вагітності, асоціюється з підвищеним ризиком сором’язливої поведінки у дітей в наступному. Автори припустили, що це може бути опосередковано змінами концентрацій мелатоніну, серотоніну або інших нейротрансмітерів чи кортикоїдів, що пов’язано з сезонними змінами тривалості дня. Інший автор припустив, що світло може відігравати певну роль в розвитку шизофренії.

Фототерапія при гіпербілірубінемії у новонароджених включає видиме синє світло, трохи вище за УФ-діапазон, і уникає або суворо обмежує вплив УФ опромінення. Шведські дослідники повідомили про асоціацію між неонатальною фототерапією або неонатальною жовтяницею та ризиком бронхіальної астми дитячого віку. Автори зазначили, що тісний зв’язок між жовтяницею та фототерапією ускладнює вивчення їхнього впливу по-окремо. Вони також зазначають, що передчасні пологи, низька вага при народженні, малість для гестаційного віку, респіраторний дистрес, низька оцінка за шкалою Апгар, важкі інфекції, включно з сепсисом або пневмонією асоціювались з підвищеним ризиком астми. Неможливо дійти висновку щодо незалежного зв’язку цих відкриттів з фототерапією.

Оскільки світло проникає через шкіру на 2-3 мм, висловлена рекомендація щодо захисту мошонки при фототерапії для лікування гіпербілірубінемії у новонароджених. Однак, інший коментатор підкреслив, що ризик впливу на гонади  ссавців не оцінювався.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 17.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.01.2017 р.

Вуглекислий газ є природною складовою атмосфери, продуктом спалювання викопного палива. Він має парникові властивості, тобто сприяє утриманню тепла на поверхні Землі і вносить основний вклад у глобальне потепління. CO₂  є побічним продуктом дихання, також утворюється при спалюванні сигаретного диму. Затверділий діоксид вуглецю (сухий лід) переходить у газоподібний стан, минаючи рідку фазу.

Токсична дія вуглекислого газу виявляється при його вмісті в повітрі 3-4% і полягає в подразненні дихальних шляхів, запамороченні, головному болі, шумі у вухах, психічному збудженні, непритомному стані.

Гіперкапнія – це патологічний стан, який спричинює надмірна кількість CO₂ в крові; отруєння вуглекислим газом. Іноді може супроводжувати гіпоксію*.

Альтернативні назви / синоніми:

Діоксид вуглецю, оксид карбону, СО₂, сухий лід,

Діюча речовина:  вуглекислий газ.

Рекомендації при вагітності:

Уникнення високих концентрацій вуглекислого газу.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

В експериментальних тварин вуглекислий газ у вигляді інгаляцій вагітним може порушувати розвиток ембріона. Інформація про вплив на людину в період вагітності відсутня.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження можливих репродуктивних наслідків надмірного впливу вуглекислого газу в деяких випадках ускладнюються наявністю дефіциту кисню (гіпоксії), що незалежно впливає на розвиток ембріону. Коли вагітні щури інгаляційно отримували вуглекислий газ (концентрація 3%) у потомства виявляли вади серця. В іншому дослідженні потомство вагітних щурів з пренатальним впливом до 30% вуглекислого газу мали порушення розвитку зубів. У вагітних щурів вплив концентрації 10% асоціювався з підвищенням частоти дефектів хребців у потомства, а концентрації 8% протягом кількох днів на пізніх термінах вагітності – до  прискорення дозрівання легень у плодів, що узгоджується із збільшенням дихальних зусиль плодів, індукованих гіперкапнією у матері.

Концентрації вуглекислого газу, які використовувались в експериментах на тваринах, зазначених вище, набагато більші за ті, які зазвичай зустрічаються в навколишньому середовищі.

Інформація щодо впливу на плід:

Як і монооксид вуглецю (чадний газ), діоксид вуглецю (вуглекислий газ) може загрожувати ненародженій дитині, якщо вагітна зазнала впливу в концентрації, достатній для спричинення непритомності. Дослідники вивчали індукцію дихальних рухів плода шляхом інгаляції 3% вуглекислого газу як допоміжний засіб для прогнозування передчасних пологів. Дослідження за допомогою доплера припускає, що вплив 3% вуглекислого газу призводить до селективного зменшення циркуляторного опору в головному мозку плода.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Діоксид вуглецю та бікарбонат натрію, його іонна форма у водних розчинах є компонентами виділення жіночих статевих шляхів, особливо фаллопієвих труб. При фізіологічних концентраціях (25 mM NaHCO3:5% CO2), вони, як вважається, відіграють певну роль в гіперактивації сперми та капацитації**. При дуже високих концентраціях діоксид вуглецю зворотно іммобілізує сперматозоїди, що використовується при процедурі штучного запліднення ІКСІ (ін’єкція сперматозоїда в яйцеклітину (ICSI) (див. статтю Допоміжні репродуктивні технології та вагітність).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 16.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.01.2017 р.

Комп’ютер – це програмно-керований пристрій для обробки інформації. Конструктивно це може бути механічний або немеханічний (електронний) пристрій, призначений для проведення обчислень, які можуть відбуватися дискретно або безперервно у часі. У вузькому значенні  – це електронний цифровий програмований пристрій (електронна обчислювальна машина) для проведення обчислень заздалегідь визначеним алгоритмом. Наразі практично всі існуючі на сьогодні комп’ютери є електронно-обчислювальними машинами.

Терміни монітор та дисплей дещо відмінні. Дисплей, як пристрій для відображення інформації, має ширше застосування, наприклад, дисплей мобільного телефону, а термін монітор пов’язується з комп’ютером або телеекраном дистанційного спостереження. Розрізняють монітори: на основі електронно-променевої трубки (CRT); рідкокристалічні (LCD, TFT як підвид LCD); плазмові; проекційні; OLED-монітори; на основі електронно-променевої трубки (CRT); рідкокристалічні (LCD, TFT як підвид LCD); плазмові; проекційні; OLED-монітори.

Монітори, побудовані на електронно-променевих трубках (ЕПТ), активно витісняються новим поколінням рідкокристалічних моніторів, зручнішим і економнішим. Екрани LCD (Liquid Crystal Display, рідкокристалічні монітори) зроблені з речовини (цианофеніл), що перебуває в рідкому стані, але при цьому має деякі властивості, притаманні кристалічним тілам. Фактично це рідина з анізотропними властивостями (зокрема, оптичними), зв’язаних з упорядкованістю орієнтації її молекул.

Колишні відео дисплейні термінали з електронно-променевими трубками були подібними до відео екранів старих телевізорів. Старі телевізори вважалися істотним джерелом іонізуючого опромінення, але використання свинцевого скла для виготовлення кінескопів, з початку 1960  усунуло це джерело радіації. Нові телевізійні і комп’ютерні системи, які використовують менші та легші рідкокристалічні дисплеї, дають мале випромінювання будь-якого виду. Інші форми електромагнітного випромінювання від відеодисплеїв вимірювали у 1980 роках в присутніх на ринку приладах. Вимірювали радіацію задніх та бокових поверхонь пристроїв, а також звернули увагу на можливе опромінення людини, яка знаходиться біля пристрою. Ряд досліджень вказує на те, що відео дисплейні термінали не випромінюють іонізуючої радіації, а не іонізуюча радіація та магнітні поля, асоційовані з цими одиницями не продукуються в біологічно активних кількостях.  Додаткові дослідження визначали ефекти змінних в часі «пилкоподібних» магнітних полів, асоційованих з відеодисплеями.

Комп’ютерний термінал – пристрій, що використовується для взаємодії користувача (або оператора) з комп’ютером або комп’ютерною системою, локальною або віддаленою. Інформація, що виводиться терміналом може бути як текстовою, так і графічною. Термінал з можливостями обробки даних і пам’яттю називається інтелектуальним. До одного комп’ютера можна підключити декілька терміналів.

Альтернативні назви / синоніми:

Вплив комп’ютерних терміналів на вагітність, вплив відеодисплейних терміналів на вагітність, монітори та вагітність, дисплеї та вагітність.

Діюча речовина:  

Різні види опромінення.

Рекомендації при вагітності:

Обмеження в І триместрі; взагалі до 20-ти годин на тиждень.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Використання відео дисплеїв/терміналів/моніторів (Video display terminals, VDTs) не вважається причиною несприятливих результатів вагітностей, тим більше, що практично всі термінали замінюються на дисплеї без електронно-променевої трубки.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вагітних щурів та мишей піддавали впливу поля/опромінення набагато вищого, ніж вироблене терміналами/дисплеями. В жодного виду тварин не виявлено ознак токсичності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Проводилось дослідження щодо самовільних викиднів серед працівниць телефонної компанії в Мічигані. Серед 29 вагітностей з впливом відео терміналів зареєстровано 6 викиднів, а в групі з 97 жінок без такого впливу – 8 випадків. Хоча ця різниця була статистично значимою, автор залишив відкритим питання про вплив інших потенційних факторів, пов’язаних з робочим місцем, яке значно відрізнялось в двох групах жінок в цій компанії.

П’яти дослідженням випадок-контроль не вдалось знайти асоціації між вродженими вадами розвитку та впливом на матерів комп’ютерних терміналів/дисплеїв. Однак, одне велике дослідження випадок/контроль припустило невелике, але істотне підвищення ризику самовільного переривання у жінок, які повідомили про користування комп’ютерним терміналом/дисплеєм понад 20 годин на тиждень в І триместрі вагітності. Проте жінок опитували стосовно такого впливу через більш ніж 2 роки після вагітності, що могло вплинути на результати. Підвищену частоту самовільних переривань можна пояснити також іншими непроаналізованими факторами, такими як ергономічні умови праці та пов’ язаний з роботою стрес. Ця гіпотеза підтримується дослідженням випадок-контроль, яке виявило, що частота викиднів зростала у жінок з певним робочим місцем  без впливу комп’ютерного терміналу/дисплею. Проводилось порівняння ретроспективно та проспективно отриманої інформації щодо зазначеного вище впливу, причому проспективні дані не підтверджують ретроспективних.

Дослідження, проведені американським національним інститутом охорони праці та здоров’я моніторували частоту спонтанних абортів у 882 вагітних з професійним використанням комп’ютерних терміналів/дисплеїв при вагітності. Не виявлено асоціації між таким професійним впливом, впливом супутнього електромагнітного поля та самовільним перериванням вагітності. Аналогічні негативні результати повідомлені іншим епідеміологічним дослідженням. Визначення ймовірності ризику низької ваги новонароджених,  передчасних пологів, малості для гестаційного віку не виявило його підвищення.

Хоча фінське дослідження, наведене вище, не виявило загального підвищення ризику спонтанних абортів при використанні комп’ютерних терміналів/дисплеїв, воно повідомляє про підвищення ризику для жінок, які працюють з терміналами, що випромінюють високі рівні вкрай низькочастотного магнітного поля. В кожній групі було менш, ніж 20 жінок.

Отримані дані свідчать про те, що величина ризику від самого терміналу/дисплею є дуже малим, якщо взагалі існує.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Данське дослідження оцінювало професійний вплив комп’ютерних терміналів/дисплеїв на фертильність. У жінок, які працювали з зазначеними приладами понад 21 годину на тиждень та більше відзначили відносно підвищений ризик затримки настання вагітності (понад 1 рік). Такого ризику не виявлено для жінок, які професійно контактували з терміналами менше 21 години на тиждень.

Інше дослідження повідомляє про більшу ймовірність впливу терміналів/дисплеїв у жінок з ендометріозом (співвідношення шансів 3,69, 95% ДІ 1,50-9,13). Асоціація з цервікальним непліддям не була статистично значимою (2,65, 95% ДІ 0,99-7,12).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 15.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.01.2017 р.

Гіпоксія,  або кисневе голодування – це патологічний стан, під час якого тканини і органи недостатньо насичуються киснем або кисню достатньо, але він не засвоюється тканинами. Внаслідок цього в життєво важливих органах розвиваються незворотні зміни. Найчутливішими до кисневої недостатності є центральна нервова система, м’язи серця, нирки, печінка.

Аноксія – це повна відсутність кисню в  організмі  або в окремих органах, тканинах, крові (аноксемії). Аноксія практично ніколи не зустрічається, але в літературі цей термін інколи використовується як синонім до гіпоксії. При дійсній загальній аноксії незабаром настає смерть.

Аноксемія – відсутність кисню в крові, гіпоксемія – зниження вмісту кисню в крові, внаслідок порушення дихання або кровообігу.

Оксигенація плода залежить від цілісності матково-плацентарного блоку, а також материнського організму. Зі зменшенням оксигенації, фізіологічні зміни відбуваються в матері та плода.

Альтернативні назви / синоніми:

Гіпоксія, аноксія, аноксія та вагітність.

Діюча речовина:

Дефіцит/відсутність кисню.

Рекомендації при вагітності: уникнення.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Хронічна гіпоксія в період вагітності може вплинути/уповільнити розвиток/ріст плода. Важка гостра гіпоксія може пошкодити тканини плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В ембріонів курчат, де материнська відповідь не має значення, тривала гіпоксія призводить до адаптації циркуляторної системи до  перекачування більшої кількості крові в тканини при будь-якому перфузійному градієнті. В курячих ембріонів через 1 годину помірної гіпоксії істотно знижується скоротливість міокарду, а через 5 годин – руйнування міозитів та загибель клітин. Одне з досліджень припустило, що індукована гіпоксією кардіоміопатія зберігається і в дорослому віці.

У мишей при пренатальній гіпоксії зменшувалась вага тіла плодів із зростанням співвідношення вага тимуса/вага тіла. Не було зміни ваги тимусу, але зменшення кортикальної зони. Інше дослідження у мишей досліджувало гіпоксію з 14,5 дня вагітності і виявило зменшення ваги до відлучення від грудей, коли дитинчата починають набирати вагу. У дорослих з пренатальною гіпоксією при дотриманні високо сольової дієти виникає жорсткість судинної стінки.

Дослідження у щурів також продемонструвало, що періодична гіпоксія на пізніх термінах вагітності може формувати схильність до гіпертензії в подальшому. Гіпоксія при вагітності призводила до зменшення ваги плодів та новонароджених. Об’єм та вага легень зменшувались у потомства щурів Спрег-Доулі (Sprague Dawley rats – лінія безпородних щурів-альбіносів виду Rattus norvegicus (Сірих щурів), який широко використовується в медичних дослідженнях) з впливом гіпоксії в порівнянні з нормально годованими контрольними тваринами без гіпоксії. Погане харчування, вторинне до стану гіпоксії було відповідальним за уповільнення розвитку плода, а розмір легень є пропорційним до розміру тіла. В групі з впливом гіпоксії суха вага легень, ДНК, білку в легенях були зменшеними. У вагітних щурів з впливом гіпоксії відзнаічали абсолютне та відносне (до ваги тіла) зменшення ваги нирок.  Інше дослідження у щурів повідомляє, що хронічна гіпоксія (пов’язана з висотою над рівнем моря) на останньому тижні вагітності асоціювалась зі зменшенням активності дитинчат, порушенням ваги, підвищенням рівня кортикостерону*.

Гіпобарична гіпоксія** у кролів призводила до зниження ваги плодів та ваги печінки відносно тіла з підвищенням ваги головного мозку по відношенню до тіла та співвідношення ваги мозок/печінка. У новонароджених щурів пренатальна гіпоксія підвищувала вразливість мозку до гіпоксично-ішемічного ураження. У потомства вагітних щурів з впливом гіпоксії (10,5% О₂) на 15-21 дні гестації продемонстровано гіпометиляцію ДНК головного мозку, яка була присутня, принаймні, ще 30 днів після народження, що робить мозок більш чутливим до гіпоксично-ішемічного ураження. Як коротко-, так і довготривала гіпобарична гіпоксія корелює зі зменшенням росту та ваги плодів овець. Хоча вміст кисню в плода спочатку знижується, збільшення гемоглобіну та гематокриту повертає нормальний рівень кисню. У плодів з гіпоксією наднирники були важчими, хоча вага плаценти не змінювалась, загальний розмір  котиледону (структурно-функціональна одиниця зформованої плаценти) був меншим. Плід зміг адаптуватися до гіпоксії, але це не попередило затримки розвитку плода та структурних змін тканин. Деякі дослідники вивчали вплив гіпоксії в різні періоди розвитку та довготривалі наслідки перинатальної гіпоксії в дорослому віці.

Інше дослідження у вагітних овець з тривалим впливом гіпоксії повідомляє про підвищення рівня гемоглобіну та адреналіну і початкове еритропоетину, рівень якого повернувся до норми на 7 день, але без істотного зменшення ваги. Плоди овець з впливом гіпоксії продемонстрували переважне шунтування кровотоку в мозку, особливо, стовбурі, наднирниках, серці. Місцевий церебральний кровотік зростав зі зменшенням парціального тиску кисню та підвищенням вуглекислого газу, але самостійно регулювався в широкому діапазоні артеріального тиску та серцевого викиду.

Зменшення об’єму крові у плодів баранів асоційоване з гіпоксією, опосередковувалось вивільненням катехоламінів через хеморецептори та прямим впливом на мозкову речовину наднирників на ранніх термінах вагітності. Таке зменшення в значній мірі пов’язане з підвищенням рівня натрійуретичного фактору на фоні гіпоксії.

Дослідження 2015 року в овець виявило, що мелатонін модулює кардіометаболічну відповідь на гостру гіпоксію через підвищення доступності оксиду азоту та вважає це захисним механізмом головного мозку плоду від гіпоксії.

Асоційована з гіпоксією затримка розвитку плода може бути опосередкована зменшенням синтезу білків  в клітинах. При гіпоксії зменшується поглинання плодом аміно-азоту і було висунуто припущення про використання ендогенних субстратів для підтримки окисного метаболізму.

Дослідження у мишей продемонстрували, що вплив гіпобаричної гіпоксії на гестаційні дні 9, 10, 15 призводив до підвищення частоти напівхребців, зрослих ребер, розщілини піднебіння, краніошизису. Ці результати не змогли відтворити у щурів та хом’яків, але дефекти хребців та ребер спостерігали у потомства кролів з впливом гіпоксії на 9 день вагітності. Дослідження у щурів припустили, що гіпоксія може пошкоджувати тканину серця плодів, призводячи до серцевих захворювань та гіпертензії в дорослому віці, а також призводити до ремоделювання серця, яке розвивається у плода та новонародженого шляхом зменшення проліферації кардіоміоцитів та підвищення накопичення колагену.

Амплітуда дихання плодів овець посилюється гіперкапнією (надмірна кількість СО₂ в крові), хімічною ацидемією та центральним ацидозом. Важка гіпоксія плода зменшувала дихання та активність очей, ймовірно, шляхом порушення стану сну і це було більш вираженим на пізніших термінах вагітності. Гіпоксичне пригнічення дихання плода потребує неушкодженого стовбуру мозку. Як пригнічення дихання, так і парадоксальний сон усувались введенням інгібітора АТФ-синтетази. Короткі періоди гострої гіпоксії зменшують легеневу вазореактивність плодів та можуть призводити до порушення нормальної адаптації легеневої циркуляції.

При впливі важкої гіпоксії на плоди овець на середньому терміні вагітності виникав церебральний некроз. Незважаючи на аноксично-ішемічне ураження головного мозку, в жодного з плодів не спостерігали крововиливів. Швидке підвищення системного артеріального тиску та центрального венозного тиску також не викликало крововиливів. Гіпоксія та гіпотонія призвели до смертності на рівні 80%, але при автопсії також не виявляли крововиливів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

При вагітностях, ускладнених захворюваннями серцево-судинної системи, важкою анемією, палінням спостерігали істотне зменшення ваги новонароджених. У вагітних, які проживають у високогірних місцевостях, спостерігали підвищення частоти доброякісної хоріоаденоми плаценти. Механізмом цього вважається надлишкова експресія ангіогенних факторів росту у відповідь на гіпобаричну гіпоксію.

Повітряні подорожі супроводжуються короткочасним впливом гіпобаричних умов, подібних до підвищених висот. Теоретично транзиторні гіпобарія та гіпоксія можуть вплинути на розвиток плода, але доступні дані не підтверджують цього при авіаперельотах.

Продемонстровано істотний зв’язок між енцефалопатією новонароджених та гіпоксією плода, респіраторними ускладненнями новонароджених, інфікуванням новонароджених. Частота моторних та когнітивних відхилень у дітей з можливим діагнозом гіпоксично-ішемічної енцефалопатії коливалась від 21-го до 56%. Хоча соціально-економічні та спадкові фактори впливають на рівень IQ, одне ретроспективне дослідження стверджує, що хронічна гіпоксія корелює з нижчими показниками IQ, в той час як гостра антенатальна та неонатальна гіпоксія не впливають на цей показник. На виникнення хронічної гіпоксії впливають анемія, гіпотонія, гіпертонія, багатоплідна вагітність, затримка розвитку плода. Проте при цьому дослідженні гіпоксію визначали при зменшенні балів за шкалою Апгар на 1 хвилині, що не є методом визначення статусу оксигенації.

Група дослідників повідомляє про невелику кількість плодів, які вижили після внутрішньоутробної гіпоксії, з ураженням головного мозку, нирок, селезінки. Інше дослідження спробувало ідентифікувати аналогічні асоціації, але було обмежено деструктивними змінами в різних органах. Такі органи можуть атрофуватися та дезорганізовуватись, що при народженні може проявитися у вигляді вроджених вад розвитку.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Самці лабораторних щурів-альбіносів (Wistar rats) з впливом гіпоксії при 380 мм рт.ст. протягом 28 днів мали меншу вагу та об’єм яєчок, зміни сперматогенного епітелію.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 15.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.01.2017 р.