МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

ПРЕДНІЗОН

Група/призначення:  

Гормони кори наднирників та їх синтетичні аналоги, глюкокортикоїди. Не є біологічно активним до перетворення в печінці на преднізолон.

Альтернативні назви / синоніми: ректодельт, делтасон.
Діюча речовина: преднізон.
Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини передбачають ризик.

Рекомендації при лактації: сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Призначення глюкокортикоїдів при вагітності асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плода. Під час вагітності плацентарний фермент 11-бета-гідроксистероїдгідрогеназа-2 інактивує преднізолон шляхом взаємоперетворення на преднізон, який захищає плід від впливу високих рівнів преднізолону.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Стеноз артеріальної протоки спостерігався у потомства щурів, якщо самці при вагітності вводили преднізолон в дозах від 10  до 1000 разів вищих від рекомендованих для людини. Високі дози преднізолону можуть викликати розщілини піднебіння у гризунів та кролів.

У мишей, які зазнали пренатального впливу преднізону виявляли поведінкові порушення, які припускають андрогенну орієнтацію у самок.

Дослідження щодо причин гіпоспадії виявили, що надфізіологічні дози преднізону (1000 мг/кг) на 12-18 гестаційні дні чинять інгібуючий вплив на злиття уретральної складки, призводячи до гіпоспадії, в той час як нижчі дози (100 або 200 мг/кг)  підсилюють формування уретри у плодів щурів чоловічої статі.

Преднізолон, як і природній глюкокортикоїд кортизон спричиняв розщілини піднебіння у мишей, хоча преднізон не призводив до таких наслідків у щурів.

Наводимо дані різних досліджень.

Проведено епідеміологічні дослідження для з’ясування впливу кортикостероїдів на формування розщілини піднебіння. Одне з таких досліджень виявило подібний вплив тільки місцево застосовуваних  кортикостероїдів. Аналіз цих даних виявив відсутність зростання частоти вроджених вад при вживанні кортикостероїдів, але не виключив можливої асоціації препаратів з розщілинами.

Група дослідників виявила, що зв’язок між кортикостероїдами та орофаціальними розщілинами не є значним і припустила, що кофактором цього впливу може бути діоксин з навколишнього середовища.

Дослідження випадок-контроль, проведене в Угорщині, не виявило асоціації між вродженими вадами та впливом кортикостероїдів.

Каліфорнійська програма моніторингу вроджених  вад розвитку (California Birth Defects Monitoring program) у дослідженні випадок-контроль оцінювала асоціацію між вродженими аномаліями та вживанням глюкокортикоїдів в період за 1 місяць до вагітності та до 3 місяця вагітності (периконцепційний період). За період від 1987 до 1989 років спостерігали за 553601 народженням. Були діагностовані наступні вроджені вади у народжених живими та мертвими: орофаціальні розщілини, конотрункальні дефекти («сині» вроджені вади серця), дефекти нервової трубки, аномалії кінцівок. В матерів дітей брали інтерв’ю по телефону в середньому через 3,7 років після пологів та через 3,8 років в контрольній групі для з’ясування будь-яких впливів в периконцепційний період. Інформацію отримали від наступної кількості матерів дітей з вродженими вадами: орофаціальними розщілинами (N=662, 85% від всіх випадків розщілин), конотрункальними дефектами (N=207, 87%), дефектами нервової трубки (N=265, 84%) та від 734 жінок з контрольної групи (78%). Орофаціальні розщілини поділили на 4 фенотипові групи: ізольована розщілина губи з або без розщілини піднебіння (N=348), ізольована розщілина піднебіння (N=141), множинні розщілини губи з або без розщілини піднебіння (N=99), множинні розщілини піднебіння (N=74). Всього 13 матерів приймали глюкокортикоїди в периконцепційний період, з них: 6 випадків ізольованих розщілин губи з або без розщілини піднебіння та 3 з ізольованою розщілиною піднебіння. Це були наступні препарати: невідомий (N=1),  преднізон (N=2), кортизон (N=3), тріамцинолон (N=1), дексаметазон (N=1), кортизон з преднізолоном (N=1). Одна мама дитини з дефектом нервової трубки вживала кортизон та невідомий кортикостероїд, а 3 жінок з контрольної  групи також вживали кортикостероїди – одна гідрокортизон, дві – преднізон. Ймовірність формування у плода ізольованої розщілини губи та/або піднебіння  при дії глюкокортикоїдів становить 4,3% (95% ДІ 1,1-17,2), а для ізольованої розщілини піднебіння 5,3% (95% ДІ 1-26,5). Не було виявлено підвищеного ризику розвитку інших вроджених вад.

У 2000 році повідомили про проспективне когортне дослідження та мета-аналіз вживання кортикостероїдів при вагітності. Були розглянуті  результати 184 вагітностей (з них 3 двійні – 187 дітей), при яких діяв преднізон в порівнянні з контрольною групою (188 випадків). Діти, які зазнали впливу препарату, народились швидше  – у 38 тижнів проти 39,5 тижнів в контрольній групі і мали меншу вагу  – 3112 проти 3429 кг відповідно. Не було значної різниці в частоті вроджених вад розвитку 3,6% проти 2%, також не було вад, для яких можливо припустити спільну етіологію. Були описані наступні вади в групі з вживанням преднізону: хвороба Гіршпрунга; подвійний вихід правого шлуночка,  клапанний та підклапанний стеноз легеневої артерії,  гіпотиреоідизм, гіпоспадія; крипторхізм; розщілина піднебіння, гіпоспадія. Два випадки виключили з аналізу, оскільки причини вад були відомі – анамнез та материнська інфекція. Автори в своєму мета-аналізі виявили незначне зростання частоти вроджених вад розвитку – 3,03 (ДІ 95%) при дії кортикостероїдів в І триместрі. На додаток дослідження випадок-контроль показало суттєву асоціацію з орофаціальними розщілинами.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершених вагітностей  в період між 1985 та 1992 роками виявлено новонароджених, які в І триместрі зазнали впливу наступних препаратів: 143 преднізолону, 236 преднізону, 222 метилпреднізолону. Кількість виявлених вроджених вад, очікувана кількість та відсоток для кожного з цих препаратів були наступними: 11/6 (7,7%), 11/10 (4,7%) та 14/9 (6,3%) відповідно. Ці дані не підтримують думку про зв’язок цих препаратів із зростанням частоти вроджених вад, за винятком преднізолону. В останньому випадку певну роль відіграють інші фактори, такі як основне захворювання матері та вживання інших ліків одночасно.

Існує стурбованість, що наслідки терапії глюкокортикоїдами, які проявляються у дорослих, можуть виникати і у плодів, що зазнали пренатального впливу. Так, у дорослих іноді виявляють катаракти. Повідомляється про новонародженого з вродженою катарактою, який при вагітності зазнав впливу преднізону. Цей дефект був подібний до описаного в дорослих, які приймають кортикостероїди (субкапсулярна катаракта). Повідомляється про випадок вродженої недостатності наднирників внаслідок пренатального впливу преднізону.

Інше повідомлення інформує про немовля з імуносупресію тривалістю 15 тижнів  після народження, мама якого приймала високі дози преднізону та азатіоприну (імуносупресор); у дитини виявлено лімфоцитопенію та зниження концентрації імуноглобулінів, що не часто спостерігають у побідно лікованих немовлят. Довготривале спостереження за дітьми, чиї матері отримували преднізон в якості імуносупресанта при вагітності не виявило несприятливих фізичних, імунологічних та неврологічних наслідків. Наступне дослідження в препубертатному періоді виявило вищу денну концентрацію кортизолу без асоціації з несприятливими наслідками у дітей, матері яких отримували преднізон в період вагітності.

Повідомляється про ефективність преднізолону та низьких доз аспірину у жінок з підвищеним рівнем антитіл до фосфоліпідів. Не продемонстровано, що преднізон попереджує повторну загибель плода у жінок з антифосфоліпідним синдромом, більш того, він погіршує результат вагітності при призначенні жінкам з безсимптомним перебігом.

Дані,  отримані як при експериментах у тварин, так  і при клінічних спостереженнях, припускають, що пренатальний прийом преднізону може пригнічувати розвиток плода і асоціюватися з підвищенням частоти низької ваги новонароджених. В деяких випадках це є наслідком основного захворювання, з приводу якого і призначаються кортикостероїди (часто колагенози та бронхіальна астма).

Існують розбіжності щодо користі призначення преднізону вагітним з імунною тромбоцитопенічною пурпурою.  В найпершому повідомленні зазначається, що доза 10-20 мг преднізону на 10-14 днів перед пологами значно підвищує кількість тромбоцитів у новонароджених. Однак, рев’ю 1989 року підсумувало, що аналогічні дані не отримані при інших дослідженнях і тому така терапія не може рекомендуватися. Коротке повідомлення 1988 року, надане іншою групою вчених, яке не увійшло до вищенаведеного аналізу 1989 року, інформує про 2 вагітності пацієнтки з  імунною тромбоцитопенічною пурпурою: призначення 20 мг преднізону на 14 днів не було ефективним для попередження тромбоцитопенії у першої дитини, однак, при наступній вагітності, приблизно через рік, доза в 60 мг преднізону на день протягом 3 тижнів перед пологами виявилась ефективною в профілактиці неонатальної тромбоцитопенії. Хоча одного випадку недостатньо для підтвердження ефективності преднізону при імунній тромбоцитопенічній пурпурі, ці факти потребують додаткових досліджень. Запропоновано призначення дози 0,5-1 мг/кг/день преднізону в комбінації з імуноглобуліном для покращення стану немовлят.

Були створені 2 реєстри вагітних для отримання інформації про жінок з аутоімунними захворюваннями або після трансплантації, яких лікували преднізолоном або іншими глюкокортикоїдами.

Жінки з аутоімунними захворюваннями можуть звертатися за інформацією за такою адресою: http://pregnancystudies.org/ongoing-pregnancy-studies/autoimmune-studies/.

Жінки після трансплантації можуть звертатися за інформацією за такою адресою: http://www.jefferson.edu/ntpr/.

Застосування препарату під час вигодовування:  

При призначенні в період лактації невелика кількість преднізону та його активного метаболіту – преднізолону – потрапляє в грудне молоко. При материнських дозах преднізолону понад 20 мг/день деякі клініцисти рекомендують призупинити годування, принаймні, на 4 години. Навіть при дозі 80 мг/день в молоко потрапляє еквівалент менш ніж 10% ендогенного кортизолу самого немовляти і, малоймовірно, що така доза може спричинити клінічно значимий ефект.

Як американська академія педіатрії, так і робоча група ВООЗ по лактації відносять преднізон та преднізолон до сумісних з грудним вигодовуванням препаратів.

Депо-ін’єкції високих доз інших кортикостероїдів в суглоби при теносиновітах можуть тимчасово  зменшувати продукцію грудного молока.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Не продемонстровано ефективності преднізону при неплідності з наявністю антиспермальних антитіл, хоча комбіноване призначення з аспірином (ацетилсаліцилова кислота) дещо підвищувало частоту настання вагітностей у жінок з іншими антитілами при екстракорпоральному заплідненні.  

Повідомляється про чоловіків з трансплантацією органів, які кілька років отримували преднізон і стали батьками дітей з множинними вадами, але зв’язок з цим лікуванням здається малоймовірним.

Давніше повідомлення інформує про асоціацію між прийомом 30 мг/день преднізолону протягом 15 днів зі зниженням кількості та рухливості сперматозоїдів, але нижчі дози (20 мг/день) призначають чоловікам при неплідності з наявними антиспермальними антитілами для покращення рухливості сперми та підвищення частоти настання вагітності.

Дослідження з охопленням 164 чоловіків після трансплантації нирок і лікування преднізоном та іншими імуносупресантами не виявило  несприятливого впливу на плідність.

У жінок з ревматоїдним артритом зв’язок між преднізоном та часом настання вагітності спостерігався тільки коли доза препарату перевищувала 7,5 мг/день.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
  3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

 

Адаптовано 12.06.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 16.06.2016 р.



Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Опитування
Хто Ви?
Лікар
Середній медпрацівник
Студент (інтерн)
Вагітна жінка
Родичі вагітної жінки
Зацікавлена особа
Інше


Подивитись результати

Опитування
Ваша оцінка сайту УТІС:
Відмінно
Добре
Задовільно
Погано


Подивитись результати

Опитування
Для чого потрібна інформація?
Для роботи
Для навчання
Для лікування
Для догляду за хворим
З цікавості
Інше


Подивитись результати

Опитування
Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?
Повернусь і буду рекомендувати знайомим
Повернусь, бо потрібна інформація
Зайшов на сайт випадково
Не повернусь, бо не цікаво


Подивитись результати


Наша подяка
 
Представляємо


Всього статей

1174

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information