ОКСИД АЗОТУ

Група/призначення:

Це природний вазодилятатор. Використовується в промисловості та медицині.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: оксид азоту.

Рекомендації при вагітності: ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про несприятливі результати вагітностей, асоційовані з оксидом азоту.

Генерування незначних кількостей оксиду азоту відіграє важливу роль в регуляції судинного опору, особливу увагу привертає можлива фізіологічна роль оксиду азоту в функціонуванні плаценти.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У курячих ембріонів агенти, які порушують нормальну присутність оксиду азоту підвищують, тим самим, частоту морфологічних дефектів. При дослідженні у курчат та даніо (акваріумна рибка) лікування оксидом азоту істотно знижувало частоту дефектів кінцівок, індукованих талідомідом, що частково обумовлено  посиленням ангіогенезу.

У моделі миші з дефіцитом ендотеліальної синтази оксиду азоту (оксид азоту синтезується в організмі з аргініну за участю кисню та НАДФ ферментом синтазою оксиду азоту) виявлено зменшення ваги плода, як результат порушення нормального збільшення кровотоку в пуповині та діаметру пупкової вени. Також спостерігали зменшення індексу опору в артеріях пуповини на пізніх термінах вагітності. У мишей з відсутньою синтазою оксиду азоту відзначали порушення матково-плацентарної адаптації до вагітності як у матерів, так і в плодів. Проте затримка розвитку плода первинно пов’язана швидше з дефіцитом ферменту у плода, аніж у матері.

Досліджували використання нітрогліцерину, який метаболізується до оксиду азоту для розширення фетально-плацентарних судин за умов аномально підвищеного опору. Нітрогліцерин асоціюється з деяким покращенням плацентарної циркуляції, але не з істотним покращенням росту плода. У мишей з мутацією в гені нейрональної синтази оксиду азоту в гомозиготному стані виявили більші втрати нейронів в мозочку та дефіцит залежної від цього поведінки у дитинчат з пренатальним впливом алкоголю, ніж у потомства без такої мутації в гені.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Розглядалась роль оксиду азоту як сигнальної молекули в розвитку та функціонуванні плаценти. Можливий вплив підвищеного рівня оксиду азоту на затримку внутрішньоутробного розвитку  припустили, виходячи з даних про істотно підвищений рівень сполуки в тромбоцитах малих для гестаційного віку дітей в порівнянні з контрольною групою.

Ворсинки перфузованої плаценти людини in vitro здатні генерувати та відповідати на оксид азоту, який є вазодилятатором в цій системі.

Використання трансдермального нітрогліцерину, який, як вважається, діє виробляючи  оксид азоту, оцінювали при контролі гіпертонії, індукованої вагітністю і не виявили істотних змін в основних параметрах роботи серця та гемодинаміки.

Мета-аналіз 2013 року щодо використання трансдермального нітрогліцерину в лікуванні передчасних пологів (токоліз*) відзначає ефективність такого методу, правда, з частими головними болями у матерів, але автори не дійшли висновку про виправданість рутинного використання цього препарату для токолізу*.

L-аргінін (амінокислота) є попередником синтезу оксиду азоту і пероральні добавки аргініну вивчались щодо лікування прееклампсії. Також в якості «донора» оксиду азоту використовується ізосорбіду мононітрат (вазодилятатор) для лікування прееклампсії.

Призначення оксиду азоту немовлятам з право-лівим екстрапульмональним шунтом покращувало системну оксигенацію шляхом впливу на легеневий кровотік або вентиляторний механізм.

Інгаляційно оксид азоту застосовується для лікування персистуючої легеневої гіпертензії у новонароджених.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У щурів пряме введення оксиду азоту в яєчники пригнічує овуляцію. Клінічне значення цієї знахідки невідоме.

Висока концентрація оксиду азоту в спермі людини асоціювалась з несприятливим впливом на рухливість сперматозоїдів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 29.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.08.2016 р.