Назваанглійською мовою: Isotretinoin

Група/призначення: вітаміни, це ізомер вітаміну А, засіб для системного лікування акне.

ЧАСТОТА СПОНТАННИХ АБОРТІВ ВДВІЧІ ПЕРЕВИЩУЄ ПОКАЗНИК В КОНТРОЛЬНІЙ ГРУПІ НЕЛІКОВАНИХ ІЗОТРЕТИНОЇНОМ ВАГІТНИХ – 17,7% ПРОТИ 8,7% ВІДПОВІДНО (проспективне когортне дослідження 2022).

 Альтернативні назви / синоніми: акнетін, роаккутан, аккутан, акнекутан.

Діюча речовина: 13-цис-ретиноєва кислота.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Це потужний тератоген для людини. За статистикою 38% тих, хто використовує цей препарат є жінки  віком 13-19 років. Перед призначенням препарату вагітність повинна бути виключена та попереджена. При плануванні вагітності не можна приймати ізотретиноїн, а якщо жінка завагітніла на фоні прийому препарату, то слід одразу припинити його вживання.

Протипоказане одночасне застосування з тетрациклінами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вітамін А та інші ретиноїди спричиняють формування вроджених вад розвитку у різних видів, включаючи вади нервової системи, голови, кінцівок, кардіоваскулярної системи. Ізомер ізотретиноїну третиноїн викликає краніофаціальні аномалії у щурів, кролів та мавп. Ці вади формуються в результаті пригнічення міграції клітин нервового гребеня під час раннього ембріонального розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

Ретиноїди знаходяться в крові здорових людей, в тому числі вагітних. Проводилось вимірювання рівня 13-цис-ретиноєвої кислоти в плазмі 16 здорових вагітних в терміні від 8-го до 12-го тижня, 10 новонароджених (пуповинна кров) та їхніх мам в пологах і 17 невагітних жінок. Концентрація 13-цис-ретиноєвої кислоти у породіль була нижчою, ніж в контрольній групі, не виявлено різниці в концентрації у вагітних в першому триместрі та в контрольній групі. У вагітних в першому триместрі рівень 13-цис-ретиноєвої кислоти був значно вищим, ніж у породілль, а у новонароджених рівень нижчий, ніж в їхніх матерів. Співвідношення концентрації 13-цис-ретиноєвої кислоти в новонародженого та матері становило 0,74.

Ізотретиноїн та його метаболіти виводяться з організму протягом 10 днів після останньої дози. Повідомляється про народження дитини з мікротією, чия мати припинила вживання ізотретинолу за 5 тижнів до зачаття, що може свідчити про пролонговану дію препарату в сприйнятливих осіб. Інші повідомлення описують жінку, яка приймала ізотретиноїн в дозі 1 мг/кг/день 7 місяців і не приймала три місяці до зачаття. Пренатально діагностовано зрощену двійню (торако-омфалопаги), що не виключає причинно-наслідковий зв’язок. На противагу цьому повідомляється про 18 дітей без ретиноїдної ембріопатії, матері яких вживали ізотретиноїн протягом перших 2 тижнів вагітності. Спільні дослідження, повідомлені 11 тератологічними інформаційними службами, не виявили зростання частоти великих або малих аномалій чи спонтанних абортів при 235 вагітностях з використанням ретиноїдів місцево. Це були наступні препарати: третиноїн (143 випадки), ізотретиноїн (52), адапален (24), ретиноєва кислота (10), інші. Щоб перевірити припущення про те, що ізотретиноїн прискорює дозрівання легень у плода, спостерігали за вагітною, яка почала приймати препарат в дозі 30 мг/день за два місяці до вагітності, а сама вагітність була діагностована тільки у терміні 22 тижнів. Розвиток плода відповідав цьому терміну вагітності, за винятком легенів, які випереджали термін приблизно на місяць. При цьому вроджених вад не виявили. Когортне дослідження з використанням канадських реєстрів охопило 8609 жінок, яким вперше призначили ізотретиноїн в період між 1984 та 2002 роками. Описані наступні результати вагітностей у 90 жінок, які  завагітніли під час прийому препарату: 76 жінок вирішили перервати вагітність, 3 випадки самовільного переривання, 2 випадки неонатальної смерті від пологової травми та 9 народжених живими. З 9 новонароджених в одного діагностована вроджена аномалія обличчя та шиї у віці 3 років.

Сайт рідкісних захворювань ORPHANET містить інформацію про ембріопатію, спричинену мофетилу мікофенолатом з рекомендацією проведення диференційної діагностики з синдромом делеції довгого плеча 18 хромосоми (уточнюємо каріотипуванням), синдромом CHARGE (уточнюємо молекулярно-генетичним дослідженням – мутація гену CHD7), ізотретиноїновою ембріопатією (анамнез матері)

Застосування препарату під час вигодовування:

 Невідомо, чи ізотретиноїн або його метаболіти потрапляють в грудне молоко. Але, оскільки близький до нього вітамін А виявляється в молоці, то слід очікувати наявність в ньому і ізотретиноїну.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У щурів ізотретиноїн при прийомі в дозі 7,5 або 15 мг/кг/день протягом 30 днів знижував резерв яєчників, проте не повідомляється, чи цей ефект мав зворотний розвиток. В деяких жінок при вживанні ізотретиноїну або інших ретиноїдів порушується оваріально-менструальний цикл.

При одному з досліджень спостерігали за сперматогенезом 20 молодих чоловіків, які лікувалися ізотретиноїном протягом 6 місяців і не виявили негативного ефекту. Після 4 місяців лікування спостерігали транзиторне підвищення щільності сперми, яке зникло при обстеженні через рік після лікування.

Одне спостереження виявило порушення еякуляції у чоловіка через три тижні після початку лікування кистозних вугрів ізотретиноїном у дозі 1 мг/кг/день, що зникло після закінчення лікування. Виробник препарату повідомляє про два аналогічні випадки.

Адаптовано за матеріалами:

1. 1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
   2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
   3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)”.
   4. Isotretinoin. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
   5. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
   6. Isotretinoin. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
   7. Isotretinoin. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів“European Medicines Agency”.
   8. iPLEDGE Risk Evaluation and Mitigation Strategy (REMS). Інформація з сайту Управління з продовольства і медикаментів США.

Адаптовано 11.05.2015 р.
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 07.05.2023 р.

Група/призначення:

 Авітаміноз та гіповітаміноз А у дорослих і дітей; різноманітні ураження та захворювання шкіри.

Альтернативні назви / синоніми: ретинол.

Діюча речовина: ретинол.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний в дозах, які перевищують рекомендовані добові.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Споживання вітаміну А в дозах, менших за 10000 МО/день не було пов’язано з підвищеним ризиком вроджених аномалій. Деякі дослідження продемонстрували підвищення ризику, починаючи з дози 10000 МО/день, а інші  – з дози 25000 МО/день. В регіонах, ендемічних за дефіцитом вітаміну А, саме з цим дефіцитом пов’язують  збільшення материнської та перинатальної захворюваності та смертності.

Вітамін А є природним компонентом харчових продуктів, мультивітамінів та самостійною добавкою. Він широко використовується в косметичній промисловості, але дані досліджень показали, що при місцевому вживанні вітамін погано всмоктується.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Стурбованість стосовно застосування вітаміну А базується на інформації про тератогенність ретиноєвої кислоти та її сполук. Так, третиноїн призводить до виникнення вроджених вад розвитку у ряді видів тварин, а ізотретиноїн (13-цис-ретиноєва кислота) асоціюється з підвищеним ризиком вроджених аномалій, спонтанних абортів при вживанні вагітними і вважається тератогеном. У щурів та мавп використовували дуже високі дози вітаміну А та всіх інших ретиноїдів, тому спостерігалися тератогенні ефекти. Попередник вітаміну А β-каротин не асоціюється з вродженими аномаліями.

Інформація щодо впливу на плід:

Дефіцит вітаміну А в період вагітності.

Для людини це природний компонент їжі. Він бере участь у регуляції і стимуляції росту та диференціюванні клітин, розвитку і підтримці легенів та  сітківки.   Загалом вважається, що  вагітні жінки в США і Європі отримують адекватну достатню дозу вітаміну А постійно, хоча це документально не підтверджено. У ендемічних за дефіцитом вітаміну А регіонах такий дефіцит є серйозною проблемою громадської системи охорони здоров’я.  Також дефіцит вітаміну А може наступити після проведення баріатричної хірургії (зменшення шлунку як метод лікування ожиріння). Встановлено, що дефіцит вітаміну А в період вагітності та лактації сприяє зростанню материнської захворюваності та смертності, в основному за рахунок інфекцій сечостатевого тракту, травної та дихальної систем. На додаток до інфекцій, дефіцит вітаміну А під час вагітності пов’язують зі зменшенням рівня гемоглобіну в материнській та пуповинній крові.

Повідомляється про 3 випадки народження дітей з вродженими вадами розвитку при дефіциті вітаміну А в матері. В першому випадку жінка з множинним вітамінним дефіцитом народила дитину з вродженою ксерофтальмією та двобічною розщілиною губи. В іншому випадку жінка, яка страждала від недоїдання, з сліпотою, яка виникла перед пологами в результаті дефіциту вітаміну А, передчасно народила дитину  з мікроцефалією та анофтальмією. В останньому випадку сліпа розумово відстала дівчинка з двобічною мікрофтальмією, колобомою райдужки, судинної оболонки та аплазією сітківки народилася у жінки, в якої дефіцит вітаміну А проявився нічною сліпотою.

Надлишок вітаміну А- гіпервітаміноз А.

Неконтрольований прийом вітаміну А вагітними призводив до аномалій у дітей. Повідомляється про випадок гідроуретеру у дитини після щоденного вживання матір’ю при вагітності вітаміну в дозі 25000 та 40000 МО, а вади ЦНС виникали після дози 150000 МО. Вади, характерні для ретиноїдної ембріопатії (обличчя, вуха, серце, піднебіння) описані при материнській дозі 25000 МО і вищій. Два невеликі дослідження підтвердили дані про те, що дози до 10000 МО/день не асоціюються з тератогенним ефектом. Поширеність вроджених аномалій не перевищувала очікуваний рівень у групі 1203 дітей від жінок, що приймали вітамін А в першому триместрі у дозі 6000 МО/день.

У 1987 році тератологічне товариство порекомендувало споживати вітамін А в період вагітності в дозі, яка не перевищує 8000 МО/день. Одночасно виробники мультивітамінів для вагітних зменшили вміст вітаміну А в них від 8000 до 5000 МО і в багатьох замінили ретинолові ефіри на β-каротин.

У 1995 році при дослідженні 22 тисяч вагітних оцінювалось споживання вітаміну А з їжею та добавками і було встановлено, що вроджені вади у дітей формуються при материнській дозі вищій за 10000 МО.  Порівнювали поширеність вроджених аномалій в двох групах: одні вагітні приймали більше 10000 МО вітаміну А, а інші – 5000 МО. Зростання відмічалося при дозах, вищих за 10000 МО. За оцінками авторів, вагітні жінки, які споживають таку кількість вітаміну А мають ризик народити дитину з характерними для вітаміну А вродженими вадами на рівні  1-2%.

Європейська тератологічна інформаційна мережа інформує про відсутність тератологічного ефекту від добавок вітаміну А.

При дослідженні дітей з вродженими вадами серця (Балтимор-Вашингтон) опитували їхніх мам для виявлення факторів ризику. Споживання вітамінів оцінювали на підставі повідомлень жінок про харчування та вживання вітамінних добавок.  Вживання 10000 МО/день з добавок (але не з їжі) асоціювалося з  транспозицією магістральних судин. Цікавим є той факт, що високі дози вітаміну А, отримані з їжею не викликають таких ефектів.

Департамент охорони здоров’я Великобританії у 1990 році рекомендував уникати вживання печінки, особливо ягнячої на ранніх термінах вагітності, оскільки вона містить в 4-12 раз більшу дозу вітаміну А, ніж рекомендована для людини. Проте це тільки теоретичні припущення, бо всмоктування вітаміну А з печінки може бути зниженим, а якщо вагітні будуть виконувати цю рекомендацію, то може розвинутися дефіцит.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вітамін А є природним компонентом грудного молока. В регіонах з ендемічним дефіцитом вітаміну А корисним є додавання його вагітним. Рекомендована доза при лактації становить 4000 МО. Проте повідомляється, що, до прикладу, в Танзанії у жінок з ВІЛ харчові добавки вітаміну А підвищували трансмісію інфекції до плода з грудним молоком.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження з експериментальними тваринами показали, що вітамін А необхідний для нормального сперматогенезу, а порушення,  викликані дефіцитом цього вітаміну, ймовірно є зворотними.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.07.2015 р.
Оновлено 28.08.2016 р.

Група/призначення:  

Протигрибкові засоби для системного застосування, похідні триазолу, для лікування вагінальних кандидозів.

Альтернативні назви / синоніми: дифлюкан, флузамед.

Діюча речовина: флуконазол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини передбачають ризик (≥400 мг/день).

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча дані обмежені, проте вживання флуконазолу в І триместрі в дозі ≥400 мг/день вважається тератогенним. Зміни у плода нагадують синдром Антлі-Бікслера*. При вживанні менших доз, таких, як призначають при вагінальному кандидозі, припускається низький ризик, якщо він взагалі існує. У випадках необхідності призначення за життєвими показами високих доз препарату вагітну попереджають про можливі наслідки.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією у вагітних кролів виявлено токсичність препарату для матері при всіх дозуваннях (найнижча доза 5 мг/кг/день)  і  переривання вагітності в дозі 75  мг/кг/день. У вагітних щурів при дозах 5 або 10 мг/кг/день не виявлено токсичного впливу ні на матір, ні на ембріон.  При введенні дози 25 мг/кг/день вже виявляли токсичність для матері та плоду (зростання частоти скелетних змін), а при дозі 80 мг/кг/день зростала частота розщілин піднебіння та виникали порушення осифікації. В інструкції до препарату такі зміни пояснюють антиестрогенним ефектом флуконазолу. Також  зазначається відсутність впливу на фертильність у щурів при використанні дози до 75 мг/кг/день, але ускладнення в пологах при високих дозах. Рекомендована доза для людини становить від 2  до 8 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про лікування 22-річної жінки з коксідіоідомікозом до та при вагітності флуконазолом в дозі 400 мг/кг/день. Немовля народилося передчасно з грубими дизморфіями, подібними до виявлених при дослідженнях на тваринах та які нагадують синдром Антлі-Бікслера. Генетичні обстеження не проводились.

Також описують народження 4 дітей з вродженими вадами розвитку (краніофаціальні зміни, вади кінцівок, вади серця) в 3 жінок, які вживали флуконазол, тому деякі дослідники вважають, що вагітних слід попереджати про тератогенну дію препарату і взагалі рекомендувати уникнення вагітності.   З описаних вище дітей 2 народилися в однієї мами, яка між народженням цих дітей перестала приймати флуконазол і народила здорову дитину. Ці випадки обговорювалися на 9  щорічній зустрічі Організації Тератологічної інформаційної служби  Франца Роза (Солт-Лейк-Сіті,  Юта, 4 травня 1996), який описав 4  випадки подібні до синдрому Антлі-Бікслера у дітей від 3 жінок, які приймали високі дози флуконазолу (від 400 до 800 мг/день), включаючи описані вище. Доктор Роза вважає малоймовірною появу незвичайної генетичної аномалії при прийомі високих доз флуконазолу простою випадковістю, при цьому відмічає, що одинична мала доза флуконазолу (150 мг) не асоціюється з вродженими аномаліями.  З того часу описано 5 випадок народження дитини з подібними аномаліями від жінки, яка приймала флуконазол в дозі 800 мг/день перші 5 місяців вагітності. Жінка була ВІЛ-позитивною і приймала інші препарати, жоден з яких не асоціюється з аномаліями, виявленими у дитини. Дослідники вважають, що генетичні аномалії при синдромі Антлі-Бікслера аналогічні впливу флуконазолу на грибки і називають ці зміни флуконазоловою ембріопатією.

Дослідження в Британії виявили 289 жінок, які приймали флуконазол за місяць до вагітності та при вагітності. Описано 44 народження, коли жінки приймали препарат під час вагітності, в 5 випадках вроджених аномалій мама приймала препарат між 1 та 26 тижнями.  Зареєстровані наступні вроджені вади: двобічний гідронефроз, гіпоспадія, трисомія 18. Вказівок на причетність до цих вад флуконазолу в цих дослідженнях не вказано.

У 1998 році дослідження в Британії виявили 35 народжень серед жінок, які вживали флуконазол в І триместрі. Не виявлено вроджених вад при 33 одноплідних пологах та у 2 парах близнюків.

Італійські спостереження за 226 вагітностями з вживанням флуконазолу  в І триместрі порівняли з 452 вагітностями, при яких вживались інші препарати. Зареєстровано 22 самовільні переривання, 1 випадок мертвонародження та 7 дітей з вродженими вадами, двоє з яких мали трисомію 21 в групі, яка піддавалася впливу флуконазолу.  Ці результати не відрізнялися від контрольної групи. Також італійські дослідження не виявили вроджених вад у 17 дітей, чиї матері лікувались від вагінального кандидозу флуконазолом в основному в ІІ триместрі, середня загальна доза в цій групі становила 291 мг.

Дослідження 1999 року в Данії показали, що поширеність вроджених вад серед дітей 121 жінки при вживанні флуконазолу в І триметрі не була значно збільшена. Крім того, ці дослідники не знайшли доказів підвищеного ризику передчасних пологів, низької ваги при народженні, передчасних пологів в досліджуваній популяції. Датський огляд запису рецептів виявив, що 1079 жінок приймали флуконазол в І триместрі в дозах від 150 до 600 мг. Вроджені вади не зареєстровані після передбачених коротких курсів лікування, не знайдено асоціацій між вживанням флуконазолу в будь-який період вагітності та передчасними пологами, низькою масою плоду або мертвонародженням.

У 2012 році аналіз вживання препарату в дозах 350 та 6000 мг не виявив описаного раніше комплексу змін, проте була відзначена підвищена частота тетради Фалло (7 випадків в досліджуваній групі). Автори відзначили необхідність підтвердження цього висновку.

В іншому дослідженні аналізують результати вагітностей 234 жінок, яким призначався флуконазол в І триместрі. Хоча один новонароджений мав полідактилію-синдактилію, відносний ризик виникнення вроджених вад не був значно підвищений в порівнянні з контрольною групою.

Повідомлення 2013 року інформує про 2 випадки діагностики внутрішньоутробної  інфекції (Candida albicans) у вагітних, яких і лікували  флуконазолом, вводячи  його per os,  вагінально та інтраамніотично, але при цьому очікуваних змін у новонароджених не було виявлено.

Застосування препарату під час вигодовування:

Флуконазол виводиться з грудним молоком. За даними, отриманими від двох жінок, які годували дітей, одна з який приймала 200 мг препарату раз в день протягом 20 днів виявлено наступне: співвідношення кількості  препарату в молоці та плазмі становило 0,8 до 0,9. Період напіввиведення флуконазолу з молока варіюється  між 27 та 30 годинами, а пік концентрації в молоці становив 3-4 мкг/мл. Є тематичні доповіді та систематичний огляд клінічних випробувань, в яких флуконазол благополучно використовувався у новонароджених для лікування поширених уражень Candida Albicans з низьким рівнем гепатотоксичності. Цей досвід припускає, що дози препарату, значно вищі, ніж отримувані з молоком матері можуть бути безпечними для немовлят. Описано випадок лікування в період лактації флуконазолом кандидозу соска молочної залози в дозі при першому прийомі 200 мг, а далі 100 мг/день протягом 6-ти тижнів без негативних ефектів у новонародженого. В іншому випадку жінку лікували початковою дозою 400 мг з переходом на 200 мг/день, а немовля одночасно теж лікували флуконазолом перорально. Австралійські дослідники описують 96 випадків лікування болі в грудях, асоційованої з кандидозом, який лікували флуконазолом в дозі 150 мг через день до зникнення болі. Хоча згідно з інструкцією  до препарату не рекомендовано поєднувати лактацію з лікуванням флуконазолом, деякі дослідники вважають використання препарату ймовірно безпечним при лактації.

Американська академія педіатрії вважає флуконазол сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У кролів призначення 150 мг/кг/день флуконазолу протягом місяця викликало значне зниження рівня тестостерону, кількості сперми та рухливості сперматозоїдів. Ці ефекти зникали через 2 місяці після припинення лікування без гістопатологічних змін. Інших даних про вплив препарату на фертильність не знайдено.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.06.2015 р.

Група/призначення:

Засіб для загальної анестезії.

Альтернативні назви / синоніми:

Пропофол 1% фрезеніус, диприван.

Діюча речовина: пропофол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація,  дослідження на тваринах допускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані стосовно людини, ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Численні повідомлення стосуються використання пропофолу при кесарському розтині, препарат викликає тимчасову депресію у новонароджених.  Відсутня інформація про застосування в І та ІІ триместрах.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Виробник препарату зазначає, що дослідження на щурах та кролях не показали неcприятливого результату вагітності при тривалості застосування протягом двох тижнів у самок або 5 днів у самців в дозі до 15 мг/кг/день, якщо мама виживала.  Підвищений рівень материнської смертності при вагітності та лактації пов’язують з анестезією цим препаратом. При дослідженні впливу на культуру нейронів курчат, що проводилось в Японії, виявлено нейротоксичність пропофолу при концентрації, яка в 4 рази перевищує клінічну дозу для людини. Призначення пропофолу в дозі 9-10 мг або 19-20 мг вагітним щурам на 18 день гестації викликало у дитинчат затримку фізичного розвитку, пригнічення рефлексів, зменшення ваги головного мозку та тіла. На 28 день після народження потомство розвивалося нормально, тільки вага була знижена.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Два клінічні дослідження повідомили про нижчі показники успішності при проведенні штучного запліднення та лапароскопічнго перенесення яйцеклітини при використанні анестезії пропофолом, проте кілька інших досліджень не повідомляли про подібні побічні ефекти, пов’язані із застосуванням пропофолу. Пропофол проникає швидко короткостроково через плаценту, концентрація його в пуповинній крові сягає 70% від концентрації в материнській крові. Такі ж дані отримані при дослідженні зразків в терміні 12-18 тижнів вагітності. Деякі дослідження, проведені in vitro припускають, що вплив пропофолу залежить від концентрації альбуміну в плазмі плода та матері, але клінічна значимість цих даних не була продемонстрована. Припускають також, що пропофол може стимулювати вазодилятацію та пригнічувати вазоконстриктивні ефекти брадикініну і простагландину F2alpha. Пропофол успішно застосовується в комбінації з інгаляційними препаратами для анестезії при відкритих оперативних втручаннях на плодах в ІІ та ІІІ триместрах вагітності. У 2010 році повідомили про вагітну, яка, перебуваючи в критичному стані внаслідок обструкції дихальних шляхів на фоні неходжкінської лімфоми, отримувала хіміотерапевтичне лікування, їй також проводилась штучна вентиляція легенів при седації пропофолом протягом 7 тижнів, починаючи з 15 тижня гестації. Плід загинув на 25 тижні, але це не можна пов’язати з пропофолом. В іншому випадку жінка з вторинним внутрішньомозковим крововиливом у терміні 33 тижнів вагітності знаходилась під седативним впливом пропофолу для вентиляції легенів протягом 48 годин поки проводився кесарський розтин. У новонародженого відмічено тільки пролонговану седацію. Інші повідомлення про застосування пропофолу в пологах не виявили негативного впливу на новонароджених. В більшості випадків висновки робилися базуючись на шкалі Апгар та відсутності потреби в штучній вентиляції. Інші спостереження, які включали оцінку стану новонароджених за шкалою оцінювання ранньої нейроповедінки немовлят (Early Neonatal Neurobehavioral Scale (ENNS), виявили, що при використанні пропофолу під час кесарського розтину діти мали деякі зміни нейроповедінки в порівнянні з тими, які зазнали впливу в пологах тіопенталу. Ці ефекти відмітили у віці 1-ї години життя, а їх зникнення – через 4 години. Аналіз 10 пологів із застосуванням анестезії пропофолом показав, що концентрація препарату в плазмі новонародженого в пологах змінюється із зміною концентрації у плазмі матері. Седація новонародженого та нижчі показники за шкалою Апгар швидше за все спостерігаються при вищій концентрації в плазмі матері.

Застосування препарату під час вигодовування:

Пропофол виявляється в грудному молоці в невеликій кількості (< 1 мг/мл) і вважається, що це не є ризикованим для немовляти.  Дані  про 3 жінок, які годували дітей і яким проводилась анестезія, показали, що через 24 години тільки 0,04% пропофолу потрапили в грудне молоко.  Автори дослідження вважають, що не було необхідності відмовлятися від грудного годування на період дії пропофолу. Друге дослідження, що охопило 5 жінок, виявило 0,02% материнської дози пропофолу в грудному молоці. Зниження продукції молока після хірургічних втручань, про яку повідомляють, можливо пов’язане не з дією якогось анестетика, а з  обмеженням вживання рідини під час операції. Також повідомляється про випадок хірургічного лікування ектопічної вагітності, коли через день після втручання у жінки виділялось молоко блакитно-зеленого кольору, забарвлення зникло через 48 годин від моменту операції. Дані, які би свідчили про вплив пропофолу або його метаболітів на колір молока, відсутні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Результати доклінічних досліджень на тваринах, зазначені в інструкції, не показали негативного впливу препарату на фертильність  при використанні пропофолу протягом 2 тижнів у самок та 5 днів у самців. Ця доза в 6 разів перевищує рекомендовану для анестезії у людини. Інших даних щодо впливу на репродукцію не знайдено.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.06.2015 р.

Група/призначення:

Стимулятор перистальтики. Блокатор допамінових і серотонінових рецепторів, регулює і координує рухову активність верхнього відділу ШКТ, підвищує тонус шлунка і кишечника, прискорює випорожнення шлунка, зменшує гастростаз, перешкоджає пілоричному та езофагеальному рефлюксу, стимулює перистальтику кишечника, має проти блювотну дію, нормалізує виділення жовчі, усуває дискінезію жовчного міхура.

Альтернативні назви / синоніми: церукал.

Діюча речовина: метоклопрамід.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з експериментів на тваринах та даних про застосування у людини не очікується зростання частоти вроджених вад розвитку при прийомі метаклопраміду при вагітності. Призначається на будь-якому терміні вагітності без несприятливих наслідків для ембріона, плода чи новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не виявлено тератогенного впливу в мишей, щурів чи кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Після одноразової дози препарату при вагітності відмічали підвищення рівня пролактину в крові вагітної, але рівні тиротропіну та соматотропного гормону не змінювалися. Препарат проникає через плаценту.  Коли препарат призначався до кесарського розтину у новонародженого не виявлялися клінічно значимі ефекти  навіть при концентрації препарату в його плазмі, яку можна було визначити. У рідких випадках при призначенні метоклопраміду до оперативного втручання спостерігали бронхоспазм та гостру дистонічну реакцію. У двох вагітних, яким призначили препарат з протиблювотною ціллю, розвинулися екстрапірамідні явища, в тому числі дистоніко-дискінетичні рухи шиї та голови. У двох інших випадках при лікуванні блювоти вагітних метоклопрамідом на 10 та 13 тижнях вагітності проявилась інтермітуюча порфірія та психічні відхилення, які зникли після припинення прийому препарату. Обидві жінки народили здорових дітей.

При обстеженні дітей у 200 жінок, які лікувалися від нудоти та блювоти метоклопрамідом та іншими ліками І або ІІ триместрах, не виявлено зростання частоти вроджених вад розвитку.

За даними спостереження Michigan Medicaid recipients, яке охопила 229 101 закінчену вагітність за період 1985-1992 років, виявлено 192 випадки вживання метоклопраміду в І триместрі. Зареєстровано 10 великих вроджених вад розвитку (при очікуваних 8) – 5,2 %. Ці дані не підтримують думку про залежність виявлених вад від прийому препарату під час вагітності.

Серед 126 жінок, які приймали метоклопрамід в І триместрі, зареєстровані наступні результати вагітностей: 6 самовільних переривань, 9 медичних переривань, 5 передчасних пологів, 5 дітей з вродженими вадами (2 випадки персистуючої артеріальної протоки, 2 дефекту міжшлуночкової перетинки, гіпоспадія). Ці дані не відрізняються від контрольної групи та загальної популяції (2000 рік).

Дослідження з використанням адміністративних баз даних у системі охорони здоров’я не виявили збільшення вад розвитку серед 3458 вагітностей з вживанням  метоклопраміду в I триместрі.

Аналіз скандинавської бази даних виписаних рецептів за період 1991-1996 років виявив 309 жінок з одноплідною вагітністю, які отримали рецепти на метоклопрамід під час вагітності. При порівнянні результатів вагітностей в цій групі з результатами 13327 інших вагітностей не було знайдено суттєвих розбіжностей частоти вад розвитку, маси тіла, передчасних пологів.

Подібне повідомлення з Данії також свідчить про відсутність несприятливих результатів вагітностей при вживанні метоклопраміду в І триместрі.

Дослідження випадок – контроль Національної служби попередження вроджених вад розвитку (National Birth Defects Prevention Study) не виявило статистично значимих асоціацій між вживанням метоклопраміду при вагітності та розщілинами обличчя або гіпоспадією при невеликій кількості обстежених.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вживання метоклопраміду підвищує продукцію грудного молока, але препарат проникає в молоко і виявляється в плазмі немовляти. Співвідношення препарату в молоці та плазмі становить 2,0.

У матерів виявляли депресію та перепади настрою при вживанні препарату. Метоклопрамід призначають прийомним матерям, які хочуть годувати дитину грудним молоком.

Деякі автори вважають, що призначення метоклопраміду є найбільш ефективним методом індукції лактації. Обстеження 23 жінок, які передчасно народили і для стимуляції приймали 10 мг препарату тричі в день протягом 17 днів, не показало значне покращення продукції молока. Інше дослідження виявило, що ефективною дозою для стимуляції лактації є  20-45 мг/день.

У двох випадках повідомляється про незначний кишковий дискомфорт у новонароджених при призначенні їм препарату.

Хоча доза препарату для новонародженого відносно низька (<45 мг/кг/день), одне з клінічних досліджень припускає, що вона спричиняє зростання рівня пролактину у новонародженого. Повідомлення про наслідки довготривалого прийому препарату для новонародженого відсутні.

Американська академія педіатрії вважає метоклопрамід препаратом з невідомим ефектом на немовлят, але його прийом допускається, оскільки він є блокатором допамінових рецепторів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Гіперпролактинемія може асоціюватися з порушенням менструацій та безпліддям у жінок. Хоча аменорея/галакторея у жінок та імпотенція у чоловіків пов’язані з вживанням метоклопраміду оголошені виробником, немає повідомлень про вплив препарату на фертильність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 24.06.2015 р.

Група/призначення:

Пероральні гіпоглікемізуючі засоби; інгібітори альфа-глюкозидази; використовується для лікування цукрового діабету обох типів.

Альтернативні назви / синоніми: гліноза, глюкобай.

Діюча речовина: акарбоза.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані щодо використання в експериментальних тварин передбачають низький ризик – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Немає даних про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

На основі використання в експериментах на тваринах лікування акарбозою не повинно спричиняти зростання ризику вроджених вад. Менше ніж 2% акарбози абсорбується, проте деякі її метаболіти абсорбуються в більшій пропорції (до 30%), а їхня дія на плід невідома. Акарбоза призначається разом з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами, а ці препарати не завжди рекомендуються при вагітності. Ретельно призначена терапія інсуліном краще триматиме під контролем рівень цукру у вагітної, оскільки відомо, що гіперглікемія у ранні терміни вагітності може призводити до вроджених вад розвитку, ускладнень для матері та плоду. Для запобігання токсичності американська спілка акушерів та гінекологів рекомендує використання інсуліну при діабеті І та ІІ типів під час вагітності та при гестаційному діабеті, якщо дієтотерапія не ефективна.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Інструкція до препарату попереджує про вищенаведені дані про абсорбцію акарбози та її метаболітів. Також вказується, що введення препарату в дозі 480 мг/кг щурам та 160 мг/кг кролям не викликає негативних ефектів.  Ця доза перевищує концентрацію в плазмі у людини в 9 раз у щурів та в 10 разів у кролів відповідно. Призначення міченого радіоактивним ізотопом препарату щурам  в дозі 2 мг/кг призвело до проникнення через плаценту 18% материнської дози. Дозрівання легень плоду частково залежить від глюкозидази, а при експериментах in vitro акарбоза пригнічувала цей процес. Концентрація препарату при цьому становила 0,01 мкг/мл. Для порівняння, після введення 2 мг/кг препарату щурам, концентрація в плазмі сягала 0,05 мкг/мл.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Одне з досліджень повідомляє про результати вагітностей 38 жінок, які вживали акарбозу, 45, що дотримувалися дієти та 80, які лікувалися інсуліном при гестаційному діабеті. Жінки, які вживали акарбозу народили дітей з меншою масою тіла, ніж в інших групах.

У 2002 році повідомили про результати вагітності у 91 жінки, з яких 45 були ліковані акарбозою, а 46 – інсуліном. Виключно дієта для цих жінок не була ефективною. 6% жінок потребували заміни перорального препарату на інсулін, виходячи з клініки. За результатами вагітностей відмінностей в двох групах не знайдено.

Також у 2002 році описано випадок вживання акарбози 35-річною жінкою з наступними захворюваннями та їх ускладненнями: гіпертонія, цукровий діабет, гіперхолестеролемія, тривожний стан, епілепсія, патологічне ожиріння. При цьому вона вживала різноманітні препарати: розиглітазон та гліклазид (гіпоглікемічні препарати), аторвастатин (гіполіпідемічний), спіронолактон, гідрохлортіазід (сечогінний), карбамазепін, тіорідазин (антипсихотичний), амітриптилін, хлордіазепоксид (еленіум), піпензолата бромід. У терміні 8 тижнів при виявленні вагітності жінка припинила вживання ліків. Її лікували надалі метилдопою та інсуліном до 36 тижня, коли проведено плановий (повторний) кесарський розтин. Здорова при народженні дівчинка вагою 3,5 кг за показниками згідно шкали Апгар 7 та 8 балів на 1-й та 5-й хвилинах відповідно була здоровою і при огляді у 4 місяці.

Інше дослідження, що також охоплювало невелику кількість жінок, не виявило значного покращення в порівнянні з лікуванням інсуліном.

Результати закінчення 5 вагітностей в Англії у 1998 році з використанням акарбози в І триместрі були наступними: 2 випадки переривання, 3 здорові новонароджені, один з яких народився передчасно. Це ретроспективне дослідження щодо опитування жінок про вживання будь-яких препаратів при вагітності, 831 жінка робила це в І триместрі.

Враховуючи ці обмежені дані про застосування акарбози та більшості інших антидіабетичних препаратів, перевагу слід надавати інсуліну для контролю діабету при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Акарбоза може пригнічувати ліпогенез в тканині  молочних залоз у щурів.  Цей ефект безпосередньо пов’язаний з фармакологічною дією акарбози, що полягає в обмеженні всмоктування вуглеводів з кишківника. Акарбоза або її метаболіти визначаються в молоці в концентрації, що в 10 разів перевищує концентрацію у плазмі матері, згідно з дослідженнями у щурів та собак. Виходячи з низької абсорбції акарбози (2%), новонароджений отримає 2-3% материнської дози препарату. Дані про проникнення акарбози або її метаболітів в грудне молоко у людини відсутні. Як і для інших препаратів, безпечність яких при лактації не доведена, найкращою рекомендацією було б відмовитися від грудного годування при вживанні акарбози.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Акарбоза вважається безпечним та ефективним засобом для втрати ваги і сприяння  овуляції у випадках кломіфен-резистентного синдрому полікістозних яєчників. В інструкції зазначена відсутність негативного впливу на фертильність у щурів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.06.2015 р.

Група/призначення:

 Симпатоміметик, бронходилятатор, неглікозидний кардіотонічний засіб. Показання для застосування: гіпокаліємія; асистолія, зупинка серця (ВООЗ); подовження дії місцевих анестетиків; AV-блокада III ст., що гостро розвинулась, шок, глаукома, бронхіальна астма, закладеність носа.

Альтернативні назви / синоніми: епінефрин.

Діюча речовина: епінефрин.

Рекомендації при вагітності:

 Дані про використання у людини передбачають ризик.

Рекомендації при лактації:

Немає даних про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пряме введення адреналіну експериментальним тваринам перешкоджає розвитку ембріона, можливо, через гемодинамічні ефекти. Дослідження дії інгаляційних бета-симпатоміметиків у людини під час вагітності не передбачає підвищеного ризику вроджених вад. Проте, вважається, що при материнській гіпотензії краще використати ефедрин, ніж адреналін. Адреналін (епінефрин) є ендогенним симпатоміметиком катехоламіном, тому буває важко відрізнити вплив препарату, отриманого ззовні, від ефектів ендогенного компоненту.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Пряме введення щурам від 1 до 50 мкг на 17-й  день вагітності викликало дефекти кінцівок. Призначення такої ж дози кролям між 18-тим та 22 днями вагітності викликало геморагії, набряки, некроз дистальних відділів кінцівок. У ембріонів мишей препарат викликав формування розщілини піднебіння (з частотою 14%). В курячого ембріона при введенні адреналіну в хоріоалантоїсну мембрану виникали наступні аномалії: крововиливи голови, шкіри та кінцівок, а також вади серцево-судинної системи. Останні зміни віднесено до катехоламін-індукованих аритмій, які блокуються метопрололом.

Існують побоювання, що призначення адреналіну при вагітності знижує маткову перфузію. Так, у моделі вагітної вівці спостерігалось зниження на 34,5% току крові в маткових артеріях при призначенні дози адреналіну, яка не підвищувала артеріальний тиск. Додаткові обстеження овець показали, що, хоча маткова перфузія знижується, насиченість крові киснем не змінюється. Так само у щурів – зниження току крові в плаценті не призводить до зниження ваги ембріонів.  Однак, деякі дослідження у овець показали, що болюс адреналіну транзиторно змінює плацентарний кровообіг, а тривала інфузія не впливає ні на материнську, ні на маткову гемодинаміку. (Болюс – певна кількість препарату, яка вводиться в організм внутрішньовенно одноразово і швидко викликає зворотну реакцію).

У вагітних мавп призначення адреналіну та норадреналіну викликало збільшення активності матки, хоча адреналін також має  послаблюючий ефект і викликає звуження судин матки з порушенням газообміну у плоду. В цьому дослідженні використовували дозу від 0,5 до 20 мкг/кг/за хвилину  – від 1 до 18 хвилин, що також викликало підвищення артеріального тиску в матері.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про легке проникнення адреналіну через плаценту. Спільний перинатальний проект, який охопив 50282 вагітних та плодів виявив значну залежність між вживанням адреналіну в І триместрі та розвитком малих і великих вроджених вад розвитку. Єдиною специфічною вродженою вадою, яка виникає в результаті призначення адреналіну в І триместрі, а також в будь-який період вагітності є пахова кила.

При спостереженні за 259 вагітними, які хворіють бронхіальною астмою і які вживали інгаляційні бета-симпатоміметики, у 180, яким проводилось таке лікування у І триместрі, не виявлено зростання частоти вроджених вад та несприятливих результатів вагітностей. Більшість з цих жінок вживали метапротеренол, хоча  епінефрин, албутерол та ізопротеринол також використовувалися.

Спостереження за 229101 завершеною вагітністю між 1985 та 1992 роками (Michigan Medical recipients) виявили 35 новонароджених, які зазнали впливу адреналіну (триместр не вказувався) і жодного випадку великих вроджених вад.

Використання в пологах.

Використання адреналіну в комбінації з бупівакаїном для епідуральної анестезії в пологах є спірним питанням.  Деякі дослідники повідомляють, що комбінація біпувакаїну, фентанілу та адреналіну здійснює знеболювання високої якості з низьким рівнем сенсорного блоку та без блокування моторного рівня. Вони тільки відмічають, що інколи виникає гіпотензія як пізній негативний ефект.

В іншому дослідженні 60 породіль порівнювали використання самого бупівакаїну з комбінацією його з двома дозами адреналіну. Адреналін в дозі 5 мкг/мл значно пролонгував першу стадію пологів. Ні доза 5 мкг/мл, ні 1,66 мкг/мл не мали ніякого позитивного впливу. В другому дослідженні одночасне призначення адреналіну в дозі 20 мкг/годину з епідуральним введенням бупівакаїну (0,25%;4 мл/годину в 13 породіль знизило потребу в додатковому введенні анальгетиків в пологах без впливу на тривалість пологів та сам плід.

Рандомізоване дослідження 2011 року щодо 60 породіль порівняло результати двох безперервних епідуральних інфузій: бупівакаїну в дозі 0,625 мг/мл при введенні 10 мл за годину та бупівакаїну 0,625 мг/мл з адреналіном в дозі 5 мкг/мл при введенні 10 мл за годину. В групі, де додатково вводився адреналін, відмічено довший період до повторного введення препарату, зниження больових відчуттів в двох часових інтервалах та відсутність суттєвої різниці в тривалості пологів та наявності побічних ефектів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Немає повідомлень про проникнення адреналіну в грудне молоко. Низькі дози препарату, які використовуються при епідуральній анестезії в пологах не пов’язують з порушенням лактації та впливом на немовля.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.06.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.06.2015 р.

Група / призначення:

Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Чинить гіпотензивну, вазодилятуючу, кардіопротективну та натрійуретичну дію.

Альтернативні назви /синоніми:

Ангіоприл, капотен, катопіл, ново-каптоприл, рилкаптон, тензіомін, капозид. Комбінований препарат каптопрес (50 мг капроприлу, 25 мг гідрохлортіазиду).

Діюча речовина: каптоприл.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний. Під час другого і третього триместрів вагітності препарат може викликати виражену олігурію, вади черепа та смерть.

Рекомендації при лактації: допускається.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Під час І триместру заборонений, під час ІІ та ІІІ – з обережністю. Не можна починати терапію інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (ІАПФ) під час вагітності. За виключенням тих випадків, коли неможливо провести заміну ІАПФ на альтернативну терапію, жінки, що планують вагітність, мають бути переведені на антигіпертензивну терапію такими лікарськими засобами, у яких профіль безпеки для вагітних жінок добре вивчений. При настанні вагітності прийом ІАПФ має бути негайно припинений, за необхідності має бути призначена інша антигіпертензивна терапія.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Збільшує  частоту мертвонароджень у тварин (кролів та овець), знижуючи плацентарний кровотік та оксигенацію плода. Тератогенні ефекти ІАПФ описані у тварин  у вигляді порушення розвитку скелету, краніоцефальних деформацій.

Інформація щодо впливу на плід:

Проходить через плаценту. У 1984 р. каптоприл був заборонений при вагітності, однак застосування препарату в І триместрі, не є небезпечним для плода.

При використанні ІАПФ в ІІ-ІІІ триместрах вагітності встановлено прояв фетотоксичної дії (порушення функції нирок, гломерулосклероз, олігогідрамніон, затримка окостеніння кісток черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, гіпотензія, гіпотрофія, гіперкаліємія). Анурія призводить до контрактур мязів, краніоцефальної деформації, пульмональної дисплазії, уповільнення росту плода.

Зазначені також спонтанні викидні та довільні аборти, мертвонародження та неонатальна загибель з анурією, народження дітей з РДС (внаслідок передчасних пологів). При лікуванні злоякісної гіпертензії в поєднанні з бета-адреноблокаторами та міноксидилом описані різні порушення у плоду – гіпертрихоз, омфалоцеле, порушення будови спинки носа, диспропорції голови.

Описано використання каптоприлу під час першого триместру вагітності на прикладі 45 немовлят, з яких лише одне мало вроджену ваду розвитку (потилична мозкова кила).  В інших дослідженнях описані вроджені вади серця (ВАП), що може бути обумовлена як гіпоксією, так і передчасними пологами. Починаючи з 1990–х років сукупний аналіз повідомлень показав, що маловіддя та анурія новонароджених описані в цих повідомленнях, настали внаслідок тривалого інгібування ренін-ангіотензинової системи, а тяжка фетальна гіпотензія спричинена трансплацентарним впливом цих препаратів.

У разі, коли прийом ІАПФ здійснюється з другого триместру вагітності, рекомендується УЗД функції нирок та кісток черепа. У немовлят, матері яких приймали ІАПФ, необхідним є ретельний контроль артеріального тиску для попередження можливого розвитку гіпотензії.

Застосування препарату під час вигодовування:

Даних немає. Препарат проникає в молоко в малих концентраціях. Співвідношення м/п=0,012.

Згідно з результатами досліджень, проведеними на щурах, вказується, що прийом каптоприлу під час лактації може призвести до зниження маси тіла у грудних дітей.

Використання даного лікарського засобу в період годування груддю не рекомендується у випадку народження недоношених дітей, в перші декілька тижнів після народження у зв’язку із ризиком несприятливої дії на серцево-судинну систему та нирки.

При годуванні дитини більш старшого віку використання даних лікарських засобів є можливим, у випадку, якщо терапія розглядається як необхідна для матері та стан дитини контролюється з точки зору можливого розвитку будь-яких побічних реакцій.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): 

Тривале лікування цим лікарським засобом не зменшувало вироблення сперми та не знижувало репродуктивної здатності. Застосування каптоприлу чоловіками з олігоспермією або з астенозооспермією покращувало концентрацію сперми, однак не впливало на здатність до репродукції.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Карпов О.И., Зайцев А.А. Риск применения лекарств при беременности и лактации. Справочное руководоство. – СПб: БХВ – Санкт-Петербург, 1998. – с. 28, 65-66.

Адаптовано 02.03.2015 р.:
І.В. Ластівка, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.06.2015 р.

Група/призначення:

Це інгібітор ксантин оксидази призначений для лікування подагри та пригнічення утворення сечової кислоти. Показання: лікування хронічної гіперурикемії при захворюваннях, що супроводжуються відкладанням кристалів уратів, у тому числі при наявності тофусів та/або подагричного артриту в даний час, чи в анамнезі.

Альтернативні назви / синоніми: фебуксостат.

Діюча речовина: фебуксостат.

Рекомендації при вагітності:

 Відсутні дані про застосування у людини; дані про тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання препарату під час вагітності. Виходячи з даних, отриманих у тварин, не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доклінічні дослідження, отримані FDA повідомляють про відсутність тератогенного впливу у щурів та кролів при використанні в період органогенезу пероральної дози до 48 мг/кг/день, що в 40 та 51 раз перевищує концентрацію препарату в плазмі людини у відповідних розрахунках на площу поверхні тіла. Зростання неонатальної смертності та зменшення ваги тіла дитинчат щурів спостерігали, коли самок лікували тією ж пероральною дозою препарату в період органогенезу та протягом періоду лактації.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутня інформація про застосування препарату при вагітності. Невідомо чи аденурік або його активні метаболіти проникають через плаценту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Препарат виявляється в молоці щурів в незмінному вигляді, і очікується, що він потрапляє в грудне молоко людини. Якщо жінка вирішує не припиняти лактацію, то слід спостерігати за новонародженим з врахуванням найчастіших негативних ефектів, описаних у дорослих, а саме: порушення функції печінки, нудоти, артралгії, висипки. Оскільки препарат потрібно приймати тривалий період, то доцільним є  уникнення грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В додаткових премаркетингових дослідженнях не виявлено впливу на фертильність у самок та самців щурів при введені пероральної дози аденуріка до 48 мг/кг/день, що в 35 раз перевищує концентрацію в плазмі людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.06.2015 р.

Група / призначення:

Належить до антигонадотропних гормонів.

Альтернативна назви / синоніми:

Дановал, бонзол, цикломен, данокрин, даногар, данол, ладогар, лодогал, додогал.

Діюча речовина: даназол.

Рекомендації при вагітності: даних немає.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Препарат  протипоказаний при вагітності. При лікуванні рекомендується періодичний контроль активності ферментів печінки. Необхідна обережність при важкій недостатності функції нирок або серця, цукровому діабеті, одночасному призначенні протисудомних препаратів та антикоагулянтів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Даназол не збільшує частоту вроджених вад у більшості досліджуваних тварин, але може спричинити маскулінізацію плодів жіночої статі.

Інформація щодо  впливу на плід:

Проникає через плаценту. Описані випадки різкої вірилізації плоду. Мертвонародження та спонтанні аборти частіше виникали у тих жінок, які завагітніли через 0-3 цикли після припинення прийому препарату.

Прийом під час вагітності може сприяти розвитку гермафродитизму. Статеві аномалії, спричинені даназолом, різнилися залежно від дози та періоду вагітності. Так, при прийомі між восьмим та тринадцятим тижнями вагітності, даназол може спричинити збільшення клітора, який протягом неонатального періоду може зменшитися і дівчатка розвиватимуться  як здорові.

Застосування препарату під час вигодовування: немає даних.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): 

Даназол пригнічував сперматогенез у дорослих самців щурів при підшкірному введенні препарату у дозі 4 мг/добу впродовж 52 днів.

Пригнічує продукцію гіпофізом гонадотропних гормонів ЛГ та ФСГ у чоловіків та жінок. Високі дози цього препарату (800 мг/добу) пригнічують овуляцію.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Карпов О.И., Зайцев А.А.. Риск применения лекарств при беременности и лактации. Справочное руководоство. – СПб: БХВ – Санкт-Петербург, 1998. – с. 66-67.

Адаптовано 02.03.2015 р.:
І.В. Ластівка, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.06.2015 р.