Група/призначення:

Препарати для лікування акне у дорослих та підлітків після 12 років. Фармакотерапевтична дія: протизапальна, регенеративна; це ретинолоподібна сполука (подібна за хімічною будовою до вітаміну А); впливає на диференціацію клітин, кератинізацію і процеси запалення в шкірі, тобто на головні ланки розвитку акне; сприяє нормальній диференціації епітеліальних клітин фолікулів, що призводить до зменшення утворення мікрокомедонів і запобігає розвитку акне; сприяє збереженню неушкодженої шкіри; зв’язується з ретиноїдними рецепторами ядра клітини. Гель, крем або розчин для зовнішнього застосування.

Альтернативні назви / синоніми: безугрей, диферин.

Діюча речовина: адапален.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані про тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані, отримані в ході експериментів на тваринах та мінімальну абсорбцію препарату шкірою при місцевому застосуванні, можна припустити дуже малий ризик розвитку вроджених аномалій. В інструкції до препарату повідомляється, що концентрація в плазмі у такому випадку становить менш ніж 0,25 нг/мл. Найбезпечніше рекомендувати уникати призначення препарату в І триместрі вагітності, допоки буде накопичено більше інформації  про його застосування у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В інструкції до препарату вказано, що пероральна доза до 5 мг/кг/день при введенні вагітним щурам та місцева доза до 6 мг/кг/день для вагітних щурів та кролів не викликає підвищення частоти несприятливого  результату вагітності. Також зазначається, що ці дози, в 120 та 150 разів відповідно, перевищують максимальну для людини при місцевому застосуванні. Однак, при введенні щурам та кролям перорально від 25 мг/кг препарату (в 100 та 200 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини), виникали вроджені аномалії, не вказані в інструкції виробника препарату.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи адапален проникає через плаценту.

Повідомляється про випадок використання жінкою адапалену місцево за місяць до запліднення та до 13 тижня вагітності в дозі 0,3 мг/день. У терміні 22 тижнів при ультразвуковому дослідженні виявлено затримку розвитку плоду, анофтальмію та агенезію хіазми зорового нерву, в зв’язку з чим вагітність перервано. Автори цього повідомлення коректно зазначають, що такі вади органів зору, як правило не пов’язані з впливом ретинолових сполук під час вагітності і, можливо, асоціація з адапаленом була випадковою.

Спільні дослідження 11 тератологічних інформаційних систем повідомляють про відсутність зростання частоти малих або великих вроджених вад розвитку чи самовільних викиднів при 235 вагітностях, при яких застосовувались ретиноїди місцево, з них в 143 випадках третиноїн, в 52 – ізотретиноїн, в 24 – адапален, в 5 – комбінації різних ретиноїдів. Автори дослідження припустили зростання частоти вроджених вад в 2-3 рази, проте кінцеві результати цих досліджень невідомі.

Застосування препарату під час вигодовування:

  Інструкція рекомендує використовувати препарат при лактації з обережністю, проте будь-яка інформація про таке застосування відсутня.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією проведено дослідження у щурів з використанням дози 20 мг/мг/кг, що у 80 раз перевищує максимальну рекомендовану для людини. Не виявлено несприятливого впливу на фертильність самок і самців. Також відсутня інформація про можливий вплив адапалену на фертильність у людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.06.2015 р.

Група / призначення:

Міорелаксант центральної дії. Знижує підвищений тонус м’язів, обумовлений ураженням спинного мозку. Застосовується при хронічних важких спастичних станах скелетних м’язів та розсіяному склерозі.

Альтернативні назви / синоніми:

Ліоресал, баклон, габалон, спастин.

Діюча речовина: баклофен.

Рекомендації при вагітності: з обережністю.

Рекомендації при лактації:

З обережністю. У дослідженні на тваринах, агоніст гамма-аміномасляної кислоти, баклофен, був сильним інгібітором виділення пролактину гіпофізом. Так як пролактин необхідний для нормального виділення молока, можливе пригнічення лактації. Однак, даних про вплив баклофену на лактацію немає. Американська академія педіатрії вважає баклофен безпечним для грудного вигодовування.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Є повідомлення про нормальне завершення вагітності та про наявність синдрому відміни.

Інформація щодо дослідження на тваринах:

У експериментальних тварин (щурів) в дозі, що перевищує в 7 або в 13 разів рекомендовані максимальні дози для людей, викликав неповну осифікацію кісток та пупкову килу у плода і незавершення окостеніння сегментів тіла, відповідно. Інші дослідники повідомили про розвиток мікроцефалії та розширення дуг хребців при введенні препарату під час вагітності. В інших дослідженнях на крисах (самках), які отримували баклофен впродовж двох років, відмічені дозозалежні зміни яйників. Цікаво, що в дозі 60 мг/кг дефектів невральної трубки не спостерігалося, було припущено, що дія препарату на невральну трубку призводила до загибелі плоду.

Не відзначено тератогенної дії у мишей та кролів, хоча описані зменшення маси плода та порушення процесу окостеніння скелету у мишей при введенні баклофену в добових дозах, які в 17-34 рази перевищували дози, рекомендовані для людей. Затримку окостеніння кісток у плодів кроля відмічено при застосуванні баклофену у дозі, що перевищує у 7 разів рекомендовану для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Проникає через плацентарний бар’єр. Описані випадки успішних вагітностей при пероральному прийомі баклофену у дозах до 100 мг/добу впродовж вагітності. Жінка з параплегією, яка впродовж вагітності приймала баклофен (20 мг 4 рази на день), народила здорове немовля, у якого на сьомий день розвинулися судоми, що стало причиною вимушеного призначення баклофену дитині. Раптове припинення прийому баклофену обумовлює виникнення нападів у дорослих. Описані випадки успішного застосування баклофену (у дозі 1% від пероральної) для субарахноїдального введення як протисудомного засобу протягом вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Баклофен проникає в грудне молоко в незначних кількостях (в концентрації 0,1% від його вмісту в плазмі). Описано синдром відміни у немовлят, який лікувався вимушеним призначенням фенобарбіталу.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Баклофен спричиняв збільшення частоти випадків виникнення кіст яєчників у самок щурів. Кісти яєчників також спостерігалися у 4 пацієнтів, які приймали баклофен впродовж року для лікування розсіяного склерозу. Кісти зникли, коли пацієнти все ще приймали препарат.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Карпов О.И., Зайцев А.А.. Риск применения лекарств при беременности и лактации. Справочное руководоство. – СПб: БХВ – Санкт-Петербург, 1998. – с. 189, 207.

Адаптовано 02.03.2015 р.:
І.В. Ластівка, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.06.2015 р.

Група/призначення:

Це високоселективний β-1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не чинить мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну в плазмі крові, зменшує потребу міокарду в кисні, знижує частоту серцевих скорочень.  Чинить гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.

Альтернативні назви / синоніми:

Арітел, бідоп, бізопролол, біпрол, бісогамма, бісокард, бісопролол-лугал, бісопролола геміфумарат, бісопролола фумарат, бісопролола стеарилфумарат, конкор (конкор Кор), корбіс, кординорм, коронал, локрен, зебета, зіак (у комбінації з гідрохлортіазидом).

Діюча речовина: бісопролол.

Рекомендації при вагітності: з обережністю.

Рекомендації при лактації: з обережністю.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

У людини дослідження не проводилися.

Інформація  щодо досліджень на тваринах:

Немає тератогенності, але чинить фітотоксичний ефект. Лікування вагітних самок щурів і кролів препаратом у дозі 50-100 мг/кг/добу не призводило до збільшення частоти вроджених вад у нащадків, хоча вплинуло на життєздатність. Дослідження на щурах та кролях показало, що при застосуванні дози 50 мг/кг/добу та 12,5 мг/кг/добу, відповідно, мало місце покращення всмоктування. Ембріотоксична доза для щурів у 125 разів більша за максимально допустиму дозу для людини у розрахунку на масу, у кролів – у 31 раз.

Інформація щодо впливу на плід:

Не чинить прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогеннії дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть вплинути на перебіг вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай β-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що призводить до уповільнення росту плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів.

У випадку необхідного застосування препарату, слід відслідковувати кровотік в плаценті та матці, спостерігати за ростом та розвитком майбутньої дитини, і у випадку появи небажаних явищ для вагітності та/або плоду, застосовувати альтернативні види терапії.

Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У плода/ немовляти можуть виникнути внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. З результатів фармацевтичних досліджень за даними страхових вимог, зростання числа вад не було, однак мало місце зростання частоти гіпоглікемії новонароджених і ускладнення при годуванні.

Ознаки гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших трьох днів життя.

Описано випадок, коли бісопролол входив до групи засобів, що використовуються для лікування інфаркту міокарда під час першого триместру вагітності. Вагітність завершилася народженням здорової дитини. В іншому випадку 24-річна жінка приймала бісопролол у комбінації з напроксеном та суматриптаном для лікування мігрені впродовж перших 5-ти тижнів вагітності, народила дитину з розщепленням піднебіння, гіпертелоризмом та аномаліями великих пальців ноги. Лабеталол є β-блокатором, якому надається перевага у використанні під час вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Даних про проникнення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому застосування препарату не рекомендується жінкам в період годування груддю. Виробник повідомляє, що бісопролол з’являється в молоці самок щурів у концентрації меншій за 2% від дози, що надійшла в організм матері.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Чоловіки з артеріальною гіпертензією, що приймали бісопролол не помічали у себе зниження еректильної функції або сексуального потягу.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Карпов О.И., Зайцев А.А.. Риск применения лекарств при беременности и лактации. Справочное руководоство. – СПб: БХВ – Санкт-Петербург, 1998. – с. 25, 55-56.

Адаптовано 02.03.2015 р.:
І.В. Ластівка, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.06.2015 р.

Назва англійською мовою: abatacept

Група/призначення:

Імунологічний препарат (імуномодулятор), антиревматичний препарат, блокатор костимуляції T-лімфоцитів.

Альтернативні назви / синоніми:  оренсія.

Діюча речовина:  оренсія.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людей, дослідження на тваринах передбачають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація, потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про застосування препарату при вагітності, існують рекомендації припиняти прийом препарату за 10 тижнів до вагітності. Препарат проникає через плаценту, але невідомо, чи він може викликати аутоімунні порушення в подальшому житті дитини. Поки дані про вплив на плід недостатні, найбезпечніше буде уникати застосування абатацепту при вагітності, тим більше, що препарат знаходиться в організмі ще протягом 2-3 місяців після останнього вживання.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати доклінічних досліджень, зазначені в інструкції до препарату та на офіційному сайті ФДА (FDA), не виявили зростання вроджених вад у щурів, мишей чи кролів в дозах препарату, що в 11 та 20 разів перевищували концентрацію в плазмі людини. Також не повідомляється про токсичність для вагітних тварин. Відмічено підвищення кількості Т-клітин у потомства жіночої статі. Не виявлено впливу препарату на фертильність та розвиток вроджених вад.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про одинокий випадок активного ревматоїдного артриту у жінки, яка завагітніла, приймаючи абатацепт в дозі 750 мг кожні 4 тижні, а останню дозу після четвертого тижня вагітності. Здорова дитина народилася вчасно і не мала проблем до трьох з половиною років згідно спостережень до цього віку.

Ревматологи не рекомендують приймати препарат при вагітності та лактації, але ці рекомендації базуються на інформації виробника.

Абатацепт проникає через плаценту, незважаючи на високу молекулярну масу, однак доза, яку отримує плід, невідома.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про вплив препарату при грудному вигодовуванні..

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Відсутня інформація про вплив препарату при лактації. Абатацепт може проникати в грудне молоко, тим більше, що період розпаду довгий, проте кількість препарату в грудному молоці невідома.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2015 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) групи похідних фенілоцтової кислоти. Має виражений протизапальний, знеболювальний та помірний жарознижуючий ефект. Призначається внутрішньом’язево, перорально та місцево.

Альтернативні назви / синоніми:

Алмирал, артрекс, бетарен, біоран, вольтарен, вольтарол, вотрекс, диклак, дикло-Ф, диклобене, диклоберл, дикловіт, диклоген, дикложесик, дикломакс, дикломелан, диклонат П, диклоран, диклоріум, диклофен, катафлам, камбія, клофенак, ксенід, наклофор, наклофен, неодол, олфен, ортофен, ортофлекс, паразон, раптен рапид, ревмевек, реводина петард, румафен СР, санфинак, солазаре, форгенак, екофенак, етіфенак.

Діюча речовина: диклофенак натрію.

Рекомендації при вагітності:

Клінічні дані припускають ризик у І-му та ІІІ-му триместрах.

Рекомендації при лактації:

Сумісний із грудним вигодовуванням.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

На основі експериментальних досліджень на тваринах вплив диклофенаку на ранніх стадіях вагітності не підвищує ризик негативних наслідків для матері та плода.

Внутрішньоутробне звуження артеріальної протоки є фармакологічним наслідком використання інгібіторів простагландинсинтетази під час ІІІ-го триместру вагітності. Вони ускладнюють пологи, пролонгують вагітність та негативно впливають на функції нирок плода. При використанні НПЗП у близькому до пологів періоді може виникнути персистуюча легенева гіпертензія новонароджених. Жінкам, які намагаються завагітніти, не рекомендовано приймати будь-які інгібітори простагландинсинтетази, включаючи диклофенак, оскільки такі препарати блокують імплантацію бластоцист (згідно даних, отриманих за результатами досліджень, проведених на тваринах). Більше того, НПЗП пов’язують зі спонтанними абортами та виникненням вроджених вад, але ризик цих вад є низьким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Під час репродуктивних досліджень, які проводилися на мишах, щурах та кроликах, препарат не проявив тератогенної дії. Однак прийом препарату в токсичних дозах пов’язували із затрудненими пологами, переношеною вагітністю, підвищеним ризиком антенатальної загибелі та затримкою внутрішньоутробного розвитку плода. Одне із досліджень 1990 року вказує на можливий вплив протизапальних препаратів, у тому числі диклофенаку, на виникнення розщілини піднебіння у мишей. У щурів диклофенак, ймовірно, внаслідок інгігібування простагландинсинтетази перешкоджав імплантації та плацентації.

Інформація щодо впливу на плід:

Диклофенак проникає через плаценту.

В моніторинговому дослідженні Мічіганської програми безкоштовної медичної допомоги серед 229101 породіллі (з 1985 по 1992 роки), було виявлено 51 новонародженого, що зазнав впливу диклофенаку під час першого триместру. Діагностовано одну неуточнену велику вроджену ваду, хоча очікувалися дві; у шести категоріях вроджених вад – серцево-судинні вади, розщілини піднебіння/губи, spina bifida, полідактилія, вади кінцівок та гіпоспадія – не було виявлено жодної аномалії. Незважаючи на те, що ступінь ризику є невисоким, ці дані не підтверджують зв’язок між прийомом диклофенаку та виникненням вроджених вад розвитку.

Комбіноване, популяційно-статистичне дослідження, а також дослідження випадок-контроль передбачили ризик негативних результатів вагітності внаслідок вживання НПЗП. Використання таких ліків не пов’язувалося з вродженими вадами, передчасними пологами чи низькою масою тіла плода, але мало зв’язок із виникненням спонтанних абортів.

У 2003 році було проведено дослідження з метою вивчення впливу медичних препаратів на ранніх стадіях вагітності на розвиток серцевих вад. Дані про випадки (вади серця з невизначеною хромосомною патологією) були взяті з трьох Шведських реєстрів здоров’я та груп контролю (новонароджені з 1995 по 2001 рік). Серед НПЗП тільки напроксен мав позитивний зв’язок з вадами.

Дослідження випадок-контроль, проведене у 2006 році, підтвердило зв’язок між вродженими вадами, особливо вадами серцевої перегородки, та вживанням НПЗП у першому триместрі. Популяційний реєстр вагітностей було створено на основі трьох баз даних у Квебеку. До випадків потрапили діти з різними вродженими вадами, діагностованими на першому році життя, що порівнювалися з аналогічною контрольною вибіркою. Виявлено 93 малюки з вродженими вадами у 1056 жінок, які приймали НПЗП у першому триместрі та 2478 малюків у 35331 жінки, які не вживали такі препарати (група контролю). Серед ВВС, пов’язаних із патологією серцевої перегородки, 61% становили дефекти міжпередсердної, а 31% – міжшлуночкової перегородки. Не було виявлено значущого зв’язку із виникненням щелепно-лицевих вад чи вад інших життєво важливих органів. Серед п’яти основних НПЗП були напроксен, ібупрофен, рофекоксиб, диклофенак, целекоксиб. Єдиним препаратом, пов’язаним із виникненням вроджених вад, був ібупрофен, призначений у 1 триместрі.

Описано чимало клінічних випадків про зв’язок між вживання диклофенаку на пізніх термінах вагітності і передчасним закриттям артеріальної протоки (ще внутрішньоутробно) та розвитком легеневої гіпертензії.

У 2004 році було описано випадок легеневої гіпертензії у новонародженого, що зазнав впливу диклофенаку внутрішньоутробно в періоді, близькому до пологів. Жінка на 38  тижні гестації приймала диклофенак по 25 мг тричі на день протягом трьох днів. Відразу після проведеного курсу лікування у плода було виявлено брадикардію. Жінка народила хлопчика масою 3,4 кг шляхом кесаревого розтину. У дитини розвинувся дистрес-синдром, з приводу чого проводилася штучна вентиляція легень. За даними ехокардіографії було виявлено важку легеневу гіпертензію з транзиторною гіпертрофічною кардіоміопатією правих відділів, спричиненою передчасним закриттям артеріальної протоки. Вважалося, що такий стан був зумовлений диклофенаком. На 40 день життя легенева гіпертензія зникла та гіпертрофія правого шлуночка помітно регресувала.

Застосування препарату під час вигодовування:

В інструкціях щодо застосування препарату вказується, що диклофенак проникає в молоко матері.

Диклофенак класифікується як альтернативний препарат з низьким ризиком негативного впливу через його короткий період напіввиведення з сироватки крові дорослої особи (1,1 години). Інші НПЗП з тієї ж групи, що й диклофенак, визнаються Американською академією педіатрії як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Диклофенак та інші інгібітори простагландинсинтетази інгібують овуляцію у щурів і кроликів, а також затримують імплантацію у щурів. НПЗП можуть відігравати роль у щонайменше одній з причин жіночого безпліддя. Довготривалий прийом НПЗП, який застосовується при лікуванні хронічного болю та запальних ревматичних захворювань, найчастіше асоціюють з протизаплідним впливом. Схожі результати були описані для обох НПЗП ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Існують деякі докази, що у собак та людей НПЗП пригнічують сперматогенез. Разом з тим, деякі інші дані вказують на те, що диклофенак може покращити кінцевий стан сперми. Хоча достовірного підтвердження ефективності прийому диклофенаку в якості препарату, що покращує фертильність, немає.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0
3. Сайт “TOXNET – Toxicology Data Network” (http://toxnet.nlm.nih.gov/).

Адаптовано 11.06.2015 р.:
Т.М. Дума, лікар-генетик медико-генетичного центру Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. В. Поліщука.

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2015 р.

Група/призначення:

Антиагрегантний засіб з фібринолітичною дією. Зв’язується з глікопротеїновими рецепторами (GP IIb/IIIa) тромбоцитів, пригнічує їх агрегацію і подальше утворення тромбу. Покази до застосування: профілактика ішемії міокарда при плануванні черезшкірної коронарної балонної ангіопластики, імплантації стента або атеректомії; стан після ангіопластики коронарних артерій або атеректоміі; схильність до тромбозів, у т.ч. гострий інфаркт міокарда з зубцем Q протягом 12 годин після його початку, постінфарктна стенокардія; нестабільна стенокардія, якщо коронарна ангіопластика планується в найближчі 24 години. Тобто препарат застосовується короткий період часу, а для підтримання концентрації потрібна постійна інфузія.

Альтернативні назви / синоніми:  РеоПро, (інше написання: абсиксимаб, абсіксимаб)

Діюча речовина:  абциксимаб.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний, користь від вживання препарату за показами для матері переважає над ймовірним ризиком для плоду.

Рекомендації при лактації:  сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вважається, що абциксимаб не проникає через плаценту в клінічно значимій кількості. Первинним ризиком під час вагітності є кровотечі у матері при прийомі препарату. Проте, якщо цей процес належно контролюється, то користь від вживання препарату переважає над невідомим ризиком для плоду.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження на тваринах не проводились. Також не виявлено мутагенного ефекту при дослідах in vitro та in vivo.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У 1998 році описано випадок лікування гострого інфаркту міокарду у 30-ти річної вагітної в терміні 38 тижнів. Оскільки лікування аспірином, гепарином, нітратами не дало ефекту, було розпочато інфузію абциксимаб тривалістю 12 годин для імплантації стенту. Через 2 тижні народився здоровий хлопчик природнім шляхом, кровотечі не спостерігалися.

У 2009 році повідомили про випадок гострого інфаркту міокарду у 39 річної вагітної у терміні 6 тижнів. Проводилась комплексна терапія, на фоні абциксимабу було видалено три тромби в коронарних артеріях. Лікування аспірином та клопідогрелем продовжувалось до кінця вагітності. В терміні 41-го тижня вагітності шляхом кесарського розтину народилась дівчинка з наступними вродженими вадами: відкритим овальним вікном, м’язовим дефектом міжшлуночкової перетинки, помірною мітральною регургітацією.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про дію препарату при лактації. Навряд чи така інформація з’явиться, враховуючи покази до призначення абциксимабу. Висока молекулярна маса препарату дає можливість припустити, що він не потрапляє в грудне молоко в клінічно значимій кількості, тому ризику для немовляти немає.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):  відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 11.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2015 р.

Група/призначення:

Група фторхінолонів, антибактеріальний засіб для системного застосування.

Альтернативні назви / синоніми: пефлоксацин.

Діюча речовина:  пефлоксацин.

Рекомендації при вагітності:  несумісний.

Рекомендації при лактації:  несумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не рекомендовано при вагітності через загальновідомий токсичний вплив фторхінолонів на хрящову тканину, проте не відомо достеменно про токсичність саме пефлофлоксацину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У ембріонів мишей препарат не викликав пошкодження хрящової тканини при концентрації, що в 25 раз перевищує таку в крові вагітних.

Інформація щодо впливу на плід:

Проводилось визначення концентрації препарату в амніотичній рідині жінок перед перериванням вагітності в другому триместрі. Виявлено нижчу, ніж в крові, концентрацію.

Застосування препарату під час вигодовування:

При вживанні препарату при лактації в дозі 400 мг виявлено концентрацію на рівні материнської сироватки протягом 24 годин після прийому.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Введення препарату самцям щурів через гастральний зонд в дозі 72 мг/кг/день протягом 15 днів призвело до зменшення кількості та рухливості сперматозоїдів, а також добової продукції сперми. Така ж доза препарату призначається людині (з урахуванням площі тіла). Немає повідомлень про вплив на здоров’я щурів в цілому, не виключено, що описані вище зміни є неспецифічними ефектами загальної токсичної дії.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2015 р.

Назва англійською мовою: abacavir.

Група/призначення:

Противірусний препарат для системного застосування; нуклеозидний та нуклеотидний інгібітор зворотної нуклеозид-транскриптази, застосовується для лікування ВІЛ-інфекції у дітей та дорослих (у складі комбінованої терапії).

Альтернативні назви / синоніми:

Абакавіру сульфат, абамат, абамун, вірол, зіаген. Комбінований препарат трайомек (абакавір – 600 мг, долутегравір- 50 мг, ламівудин – 300 мг).

Діюча речовина:  абакавір.

Рекомендації при вагітності:

Можливо, якщо очікувана користь для матері буде перевищувати можливий ризик для плоду.

Рекомендації при лактації:  несумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Абакавір збільшує несприятливий результат вагітності у щурів при застосуванні дози препарату, яка значно перевищує лікувальну для людини. Аналіз реєстрів та когортні дослідження не виявили зростання частоти вроджених вад. Американська Public Health Service Task Force рекомендує ВІЛ-позитивним вагітним жінкам продовжувати або розпочинати таку антивірусну терапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У доклінічних дослідженнях, повідомлених ФДА (FDA), призначення вагітним щурам 1000 мг/кг/день абакавіру викликало зменшення розміру плодів, підвищувало частоту набряків та скелетних аномалій. Ця доза в 35 раз перевищує терапевтичну у людини. При застосуванні половинної дози у щурів відмічено зростання частоти резорбції плодів та зниження їх ваги. При застосуванні 700 мг/кг/день абакавіру у вагітних кролів не виявлено побічних ефектів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У 2002 році опубліковані дані про результати вагітностей 30 ВІЛ-позитивних жінок, в комплексній терапії яких використовувався абакавір. Дані цього обмеженого дослідження виявили несприятливі наслідки.

У реєстрі вагітностей, який ведеться виробниками антиретровірусних препаратів (Antiretroviral Pregnancy Registry) міститься інформація за період від січня 1989 року до липня 2009 року про 6666 випадків застосування абакавіру та інших препаратів для лікування ВІЛ. З 880 випадків використання препарату в першому триместрі вагітності у 27 виявлено вроджені вади розвитку. З 8394 випадків прийому препаратів в третьому триместрі у 237 також виявлено вроджені вади розвитку. Уточнена інформація про вроджені вади розвитку відсутня. Кількість випадків лікування в першому триместрі достатня для проведення окремого аналізу впливу абакавіру на плід. Згідно цих повідомлень загальна частота вроджених вад становила 3,1%.

У 2014 році автори перинатальних когортних досліджень у Франції повідомили про застосування абакавіру в 920 випадках у першому триместрі та 184 випадках в третьому триместрі. Статистично значимого зростання вроджених вад розвитку не виявлено.

Кілька досліджень у 1996, 1997, 2003, 2009 роках підтвердили необхідність продовження терапії у ВІЛ-інфікованих вагітних.

Застосування препарату під час вигодовування:

Інформація про вплив абакавіру на дитину при лактації не відома, виробник інформує про потрапляння препарату у молоко щурів. У промислово розвинених країнах ВІЛ-інфікованим жінкам не рекомендується годувати грудьми. ВІЛ був виявлений у грудному молоці інфікованих жінок, і вважається, що годування призводить до інфікування дітей. ВООЗ не рекомендує ВІЛ-інфікованим жінкам годувати грудним молоком при наявності безпечного альтернативного харчування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):  відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 05.05.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р.

Група/призначення:

Антибіотик тетрациклінового ряду.

Альтернативні назви / синоніми:

Вібраміцин, доксицикліна гідрохлорид, абадокс, біоциклинд, біостар, доксацин, доксіграм, доксілен, доксімоін, доксіпан, доксілин, екстраціклина, ізодокс, ламподокс, мікроміїі, мінідокс, новаціклин, сараміцина, сінкроміцин, вібрабіотик, вібрацина, вібрадоксил, юнідокс, солютаб, доксінат, етідоксин, супрациклін, ало докси, доксібене, медоміцин.

Діюча речовина:

Похідний препарат ліпофільного тетрацикліну, напівсинтетичний.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний в ІІ та ІІІ триместрах вагітності.

Рекомендації при лактації:  сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

На основі експериментальних досліджень на тваринах та спостережень за вагітними показано, що доксициклін не збільшує ризик народження дитини з вродженими вадами. Проте доксициклін рекомендується уникати при вагітності, оскільки тетрацикліни впливають на ріст кісток та змінюють колір зубів, які розвиваються.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експериментальні дослідження на тваринах – мишах, щурах, кролях та мавпах не показали зростання частоти вроджених вад розвитку у потомства. Хоча не має даних, які би свідчили про такий ризик, вважається, що доксициклін, як і інші тетрацикліни, може викликати фарбування зубів та пригнічення росту кісток, особливо малогомілкової кістки та частіше у недоношених дітей. В одному із спостережень було виявлено прискорений компенсаторний ріст кісток і прийом антибіотика було припинено.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

При обстеженні 1843 новонароджених, чиї матері приймали доксициклін в будь-якому терміні вагітності не було виявлено зростання частоти вроджених вад розвитку.

Спостереження за 43 вагітностями з прийомом доксицикліну на початку першого триместру не виявило новонароджених з вродженими вадами розвитку у дітей у віці одного року життя.

При обстеженні в Угорщині 56 новонароджених з вродженими вадами розвитку, чиї матері приймали доксициклін в будь-який період вагітності, при остаточному аналізі не виявлено переконливих даних про вплив ліків на виникнення вроджених вад. Ці ж дослідники не виявили впливу доксицикліну на ріст плоду в 78 випадках прийому доксицикліну.

При когортному дослідженні з використанням датського реєстру новонароджених не було знайдено даних про зростання частоти вроджених вад розвитку у новонароджених при вживанні доксицикліну при вагітності. Хоча було виявлено підвищений ризик виникнення розщілини губи та/або піднебіння, але це спостерігалося тільки в двох дітей, матері яких при вагітності отримували й інші медикаменти, крім доксацикліну.

Тетрацикліни можуть викликати некроз печінки в деяких вагітних жінок. Таке рідкісне і фатальне ускладнення пов’язують з внутрішньовенним введенням тетрацикліну. В одному клінічному випадку виявлено, що некроз печінки був викликаний постійним прийомом тетрацикліну до вагітності, тому вивільнення цього кальцій-зв’язуючого антибіотика з кісток під час вагітності і призвело до такого ускладнення. У багатьох жінок таке ускладнення виникало при лікуванні пієлонефриту і, ймовірно, ниркова недостатність була важливим фактором розвитку такого токсичного ефекту.

Застосування препарату під час вигодовування:

У жінок, які приймали 100 або 200 мг доксицикліну перорально концентрація доксицикліну в грудному молоці була біля 0,8 мг/л протягом 2 та 3 годин та приблизно 0,4 мг/л протягом 4,6 та 24 годин.

Найвища концентрація доксицикліну в грудному молоці (0,96 мг/л) спостерігалася між 2 та 4 годинами після прийому 100 мг та 1,8 мг/л після прийому 200 мг. Різні дослідження виявили пік концентрації доксицикліну в грудному молоці після 5-7 годин прийому його матір’ю: 0,6 мг/л після 100 мг та 1,1 мг після 200 мг.

Було підраховано, що немовля отримує 6% материнської дози, розрахованої за її вагою. Невідомо, чи така доза доксицикліну в материнському молоці достатня, щоб спричинити фарбування зубів або пригнічення росту кісток, але такі ефекти теоретично можливі.

Робоча група ВООЗ з використання наркотиків/ліків та лактації (WHO Working Group on Drugs and Human Lactation) прийшла до висновку, що використання доксицикліну коротким курсом (1 тиждень) під час лактації ймовірно є безпечним.

Американська академія педіатрії визначає тетрацикліни / доксициклін сумісними з лактацією.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Вивчали ефекти введення доксацикліну самцям миші в пубертатному віці. Вводились терапевтичні дози 1,4, 2,8 та 5,6 мг/кг/день. Виявлено зменшення аногенітальної відстані при всіх дозах, зменшення ваги яєчок при низьких дозах, зменшення концентрації сперми при середніх та високих дозах. Виявлено зменшення товщини епітелію, але не діаметру сім’явиносної протоки, зростання кількості апоптичних клітин, зменшення кількості сперматид.

Доксициклін (тетрациклін) швидко проникає в сперму людини і може вплинути на фертильність шляхом інгібування продуктивності сперми. При одному з досліджень виявлено, що пара, яка мала при попередніх вагітностях самовільні викидні, показала кращі результати при наступних вагітностях у випадку призначення курсу доксацикліну. За непідтвердженими даними це можна пояснити впливом доксицикліну на збудників урогенітальних інфекцій, які призвели до невдач при попередніх вагітностях.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 13.02.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р.

Група/призначення:

Група нітроімідазолів, протипротозойний препарат з антибактеріальною дією, пригнічує синтез та пошкоджує структуру ДНК збудників. Активний по відношенню до Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Lamblia intestinalis, Giardia duoenalis – 100% біоактивність при пероральному використанні.

Альтернативні назви / синоніми:  

Тініб, трідазол, фасижин, аметин, глонгін, плетил, тініба, тінідекс, тіногін, торес, тріканікс, тріколам, тріконідазол, трінігін, тінопрот, тінімед, тінісан.

Діюча речовина: 

Друге покоління 5-нітроімідазолу. Хімічно близький до метронідазолу. Рекомендовано починати лікування метронідазолом, а тінідазол призначати в тих випадках, коли метронідазол виявиться не ефективним.

Рекомендації при вагітності:  

Недостатньо даних, інформація з експериментів на тваринах передбачає помірний ризик, рекомендовано не призначати в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

При одноразовому використанні не припиняти грудне вигодовування взагалі, а зробити перерву до 72 годин, при довшому прийомі потенційно токсичний для немовляти.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Мало даних про використання у людини, в одному з експериментів на тваринах виявлено незначне зростання смертності ембріонів, токсичність у тварин не виявлена. Потрапляє в плаценту в І триместрі з концентрацією в тканинах плоду більше половини від концентрації в материнській сироватці.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В російській літературі вказано, що при дослідженні можливого токсичного впливу на репродукцію та розвиток плодів у щурів при використанні тінідазолу в дозі  300 мг/кг/день виявлено  ослаблення сексуальної поведінки у щурів, при дозі 100 мг/кг/день таких явищ не спостерігали.  Зростання частоти аномалій не виявлено при введенні такої високої дози як 600 мг/кг/день тінідазолу, проте відмічено ембріолетальний ефект. Інші дослідження не виявили тератогенного впливу препарату у мишей та щурів при дозі, яку отримували вагітні тварини, в 2000 мг/кг/день.

Довготривалі спостереження по вивченню карциногенного ефекту тінідазолу не проводились, проте близький до нього метронідазол асоціюється з підвищеною частотою розвитку пухлин у мишей та щурів.

Інформація щодо впливу на плід:  

Наводимо інформацію з різних джерел.

Велике популяційне дослідження в Угорщині під егідою Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Anomalies проводилось для з‘ясування впливу тінідазолу на результати вагітності при прийомі в дозі 1-2 г/день протягом 6-7 днів. Серед 22843 випадків вроджених вад 10 (0,04%) вагітних приймали тінідазол, у контрольній групі (38151) вживали при вагітності тінідазол 16 (0,04%). Тінідазол приймали в І триместрі по 6 вагітних в обох групах. Таким чином не виявлено впливу тінідазолу на частоту вроджених вад.

У 2006 році огляд  даних стосовно лікування трихомоніазу виявив, що терапією першої лінії  є пероральний прийом 2 грам або метронідазолу або тінідазолу. Якщо мова йшла про вагітних, то перевагу віддавали метронідазолу, оскільки він більш вивчений у використанні в цей період.

Також описано випадок вживання тінідазолу у терміні 16 тижнів вагітності у жінки з резистентною до метронідазолу трихомонадною інфекцією. Препарат призначався перорально 1 грам двічі на день протягом двох тижнів та вагінально по 500 мг двічі на день один тиждень. Жодного негативного впливу у новонародженого не виявлено.

Згідно вказівок Центру з контролю і профілактики захворювань (CDC) по лікуванню інфекцій, що передаються статевим шляхом (2006 рік) рецидивуючі та стійкі цистити найкраще лікувати одноразовою дозою 2 грами як метронідазолу, так і тінідазолу. Не зроблено окремих вказівок щодо вагітності. Аналогічне лікування рекомендовано при трихомоніазі. Було відмічено менше наявних даних по використанню при вагітності щодо тінідазолу.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Підраховано, що після одноразової дози 1600 мг (приблизно 23-27 мг/кг для дорослого) немовля на грудному вигодовуванні отримає 0,1 мг/кг/день протягом трьох днів. Негативних наслідків не виявлено. Американська академія педіатрії, робоча група ВООЗ з ліків (наркотиків) та лактації, Центр з контролю і профілактики захворювань рекомендують відкласти грудне вигодовування на 72 години після одноразового прийому матір’ю тінідазолу для мінімалізації впливу на немовля. Проте невідомо, чи це є справді необхідним.

Вплив на фертильність (жінок та чоловіків):

Не повідомляється про негативний вплив тінідазолу на репродуктивну систему чоловіків та жінок. Концентрація препарату в тканинах простати, яєчок, придатків, сім’явиносної протоки, матки, фаллопієвих трубах висока, що дає можливість припустити ефективність препарату для лікування інфекцій статевих органів.

При лікуванні самця миші тінідазолом в дозі 200 мг/кг/день протягом 5 днів не виявлено несприятливого впливу на яєчка або морфологію сперми, а ця доза в 10 раз перевищує звичайну для людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.03.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р