Група/призначення:

 Наркотичний анальгетик, агоніст-антагоніст.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфіноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми:

Бупренекс, субутекс, темгезік. Субоксон – комбінований препарат (бупренорфін та налоксон).

Діюча речовина: бупренорфін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

 Виходячи з даних, отриманих від експериментальних тварин, використання бупренорфіну при вагітності не припускає зростання частоти вроджених вад, але може спричинити пізні поведінкові зміни. Як і при вживанні всіх наркотичних анальгетиків можливий розвиток синдрому відміни у новонародженого.

Більший досвід застосування інших наркотичних анальгетиків надає їм перевагу перед бупренорфіном, особливо на ранніх термінах вагітності. Бупренорфін може призначатись для замінної терапії жінкам із героїновою залежністю, але безпечність такої терапії при вагітності потребує додаткових досліджень.

Бупренорфін в 33 рази потужніший від морфіну – 0,3 мг бупренорфіну еквівалентні 10 мг морфіну за анальгезуючою та депресивною респіраторною діями.

 Інформація щодо досліджень на тваринах:

 У щурів та кролів препарат не призводить до зростання частоти вроджених вад.  У щурів, які отримували опіоїди, спостерігали зниження ваги матерів та потомства, фізичну залежність у новонароджених, але ці наслідки зникали після відлучення дитинчат. При дуже високих дозах на фоні материнської токсичності знижувалось перинатальне виживання дитинчат. Бупренорфін затримував пологи у щурів. Препарат не впливає на концентрацію ендогенних опіоїдів в тканинах головного мозку щурів. Бупренорфін знижував нейрогенез і пригнічував поведінку у щуренят, порушував когнітивні функції та соціальну поведінку.  

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Бупренорфін успішно застосовується у залежних від опіоїдів жінок в якості замінника наркотичного препарату. У 2003 році опублікували огляд клінічних досліджень щодо 300 вагітностей. Деякі дослідження повідомляють про низьку частоту неонатального синдрому відміни у немовлят, які зазнали пренатального впливу бупренорфіну.

Бупренорфін в меншій мірі проникає до плаценти в порівнянні з іншими опіоїдами, включаючи метадон, тим самим обмежується вплив на плід та розвиток залежності. Однак, є повідомлення про неонатальний абстинентний синдром різної інтенсивності, який може виникнути рідше і швидше зникати в порівнянні зі спричиненим метадоном.

В 2 дослідженнях повідомляють про кращі показники за шкалою Апгар, росту новонароджених, респіраторного дистресу, передчасних пологів при порівнянні бупренорфіну з метадоном. При одному дослідженні не виявлено зв’язку між материнською дозою бупренорфіну та неонатальними результатами, включаючи оцінку за шкалою Апгар, окружність голови, вагу  та ріст.

У 1997 році повідомили про жінку, яку лікували від героїнової залежності починаючи з 4 тижня бупренорфіном в дозі 4 мг/день. Багаторазові тести при вагітності та пологах підтвердили швидке виведення героїну. Народжена на 39 тижні дівчинка мала наступні показники за шкалою Апгар: 10 та 10 на 1-й та 10-й хвилинах відповідно. Через 20 хвилин після народження у немовляти виявлялись високі дози бупренорфіну та його метаболіту. Перед пологами концентрація бупренорфіну та метаболіту норбупренорфіну в сироватці матері становила 0,3 та 2,3 мг/мл відповідно. Були виявлені наступні концентраціі препарату та метаболіту в меконії: 107 та 295 нг/г, в сироватці новонародженої – 1,9 та 1,7 нг/мл, в сечі новонародженої – 36,8 та 61,1 нг/мл. Співвідношення препарату та метаболіту в пуповині та материнській сироватці склало 6,3 і 0,7 відповідно. У віці 48 годин життя спостерігали слабкий синдром відміни. Наступні симптоми зникли без лікування до 6 дня життя: збудження, порушення сну, тремор, позіхання, шумне дихання, невисока гіпертермія.

У 1992 році повідомили про використання бупренорфіну сублінгвально для купірування болю в пологах 34 першовагітним. Кожна пацієнтка отримала одноразову дозу 6 мг/кг в першому періоді пологів. Не відмічали впливу на перебіг пологів, у жодної із жінок не спостерігали нудоти чи блювоти. Також не виявляли порушень серцевого ритму у плодів.

При шведському дослідженні 25 дітей, які зазнали пренатального впливу бупренорфіну, були виявлені проблеми з увагою, пам’яттю, руховими навичками у віці 5-6 років. При народженні та дошкільному віці у цих дітей відмічали нормальні вагу, ріст, окружність голови.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість бупренорфіну проникає в грудне молоко. Якщо мама приймає 4 мг/день, то немовля отримує 3,3 мкг/день. Призначення аналгезії бупренорфіном через 3 дні після кесарського розтину призвело до зменшення грудного вигодовування та прибавки ваги новонародженим  протягом перших 11 днів після пологів. Автори припускають, що препарат впливає як на лактацію у матері, так і на саме смоктання немовляти. Враховуючи такі ефекти, ймовірно, слід відмовитись від грудного вигодовування у разі лікування бупренорфіном. У випадку грудного вигодовування слід попереджати маму про можливий потенційний ризик для немовляти.

Результати одного з досліджень свідчать про потенційну роль грудного вигодовування у зменшенні потреби в лікуванні неонатального синдрому відміни.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату  бупренорфін не впливає на фертильність у щурів при пероральних дозах в 50 раз вищих від рекомендованих для людини  сублінгвальні  або в 3 рази вищих за внутрішньом’язові чи підшкірні.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.12.2015 р.

Група/призначення:

Парасимпатоміметик, холінергічний, антихолінестеразний засіб.

Покази: глаукома, парез і параліч кишечника, атонія сечового міхура, дитячий церебральний параліч, неврози, міастенія, залишкові явища після поліомієліту та крововиливу в мозок, антидот при отруєннях міорелаксантами, М-холіноблокаторами.

Альтернативні назви / синоніми: фізостигміну саліцилат.

Діюча речовина: фізостигмін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні відповідні дані у тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Фізостигмін рідко призначається при вагітності. Інформація про зв’язок з вродженими вадами відсутня.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Виходячи з молекулярної ваги препарату очікується його проникнення через плаценту.

Повідомляється про призначення препарату 15 вагітним для подолання викликаної скополаміном сонливості. Оцінка новонароджених за шкалою Апгар коливалась від 7 до 9 на 1-й хвилині та 8-10 на 5-й. Одне немовля було пригнічене і потребувало реанімаційної допомоги. Його мама окрім фізостигміну приймала меперидин (наркотичний анальгетик, агоніст) та діазепам (транквілізатор).

Застосування препарату під час вигодовування:

Молекулярна вага припускає проникнення фізостигміну в грудне молоко, проте наслідки такого впливу невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.12.2015 р

Група/призначення:

Антибактеріальний засіб для системного застосування, похідне 5-нітроімідазолу.

Покази: лікування протозойних інфекцій: трихомоніазу, амебіазу, лямбліозу; лікування інфекцій, які викликані анаеробними бактеріями, а також їх профілактика при операціях, у комплексному лікуванні бактеріальних вагінозів.

Альтернативні назви / синоніми: орнізол. Комбінований препарат орципол (ципрофлоксацин та орнідазол)

Діюча речовина: орнідазол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини, передбачається  помірний ризик, рекомендовано не призначати в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація.  Ймовірно, при одноразовому використанні не слід припиняти грудне вигодовування взагалі, а зробити перерву до 48 годин. При довшому прийомі здається потенційно токсичним для немовляти.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про стандартні тератологічні дослідження з орнідазолом. Препарат знижує фертильність у самців щурів при дозі 400 мг/кг/день.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Орнідазол не призводив до зростання аномалій розвитку у личинок плодових мух, вирощених на середовищі з вмістом препарату 2000 мг/л.

При інтраперитонеальному введенні 180 мг/кг/день орнідазолу мишам на 6-16-й дні гестації не спостерігали скелетних аномалій.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомляється про народження здорових дітей у 5 жінок, лікованих в ІІІ триместрі орнідазолом в дозі 1000 мг/день протягом 6-10 днів.

Згідно з другим джерелом, одна стаття інформує про вживання орнідазолу при вагітності без тератогенних наслідків.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Призначення орнідазолу самцям щурів в дозі 400 мг/кг/день призвело до втрати фертильності внаслідок порушення рухливості та капацитації*  зі зворотним ефектом після припинення лікування.

Інкубація сперми щурів з орнідазолом в дозі 2,5 мМ протягом 4 годин знижувала рухливість сперматозоїдів. Спостерігали зниження рухливості сперми хом’яка при концентрації орнідазолу 25 мМ та порушення реакції акросом** до 5 мМ.

Індуковане орнідазолом порушення функції сперматозоїдів асоціюється зі зниженням гліколізу в цих клітинах. Самці мишей були стійкими до антифертильного впливу орнідазолу, можливо, тому, що він швидше метаболізується у мишей, ніж у щурів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.12.2015 р.

Група/призначення:

Антихолінергічний засіб, який блокує переважно периферичні холінореактивні системи.

Покази: застосовують іноді в психіатричній практиці як заспокійливий засіб, в неврологічній – для лікування паркінсонізму, в хірургічній практиці разом з анальгетиками (морфін, промедол) – для підготовки до наркозу, іноді як протиблювотний і заспокійливий засіб – при морській та повітряній хворобі, а також при іритах, іридоциклітах і з діагностичною метою для розширення зіниць замість атропіну.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: скополамін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антихолінергетики в цілому не викликають підвищення ризику вроджених вад, окрім одного випадку передозування в пологах; відсутні докази негативного впливу скополаміну при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів з щоденним внутрішньовенним введенням препарату не продемонстрували негативного впливу на плід. Крайній ембріотоксичний ефект спостерігали у кролів при введенні такої дози внутрішньовенно, яка давала концентрацію препарату в плазмі в 100 разів вищу, ніж отримувана у людини при введенні скополаміну підшкірно.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 309 випадках приймався скополамін в І триместрі, у 881 – в будь-якому терміні вагітності. В жодній з груп не виявлено асоціації з вродженими вадами. Однак, коли  група парасимпатолітиків аналізувалась в цілому (2323 випадки), знайдена асоціація з малими аномаліями розвитку.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 27 новонароджених, які зазнали впливу скополаміну в І триместрі вагітності. Зареєстровано 1 (3,7%) велику вроджену ваду при очікуваній 1-й. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 0/0 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія.

Скополамін швидко проникає через плаценту. При призначенні вагітній відмічають наступні ефекти у плода: тахікардію, знижену варіабельність та уповільнення серцевого ритму. Материнська тахікардія характерна для інших антихолнергічних препаратів, таких як атропін та глікопіролат.

У одного новонародженого спостерігали токсичну реакцію від скополаміну. Мати отримала 6 доз скополаміну (в цілому 1,8 мг) з рядом інших препаратів в пологах. У новонародженої дівчинки були присутні наступні симптоми: лихоманка, тахікардія, летаргія, крім того бочкоподібна грудна клітина без респіраторного порушення. Лікування фізостигміном покращило стан (антихолінестеразний препарат).

При клінічному дослідженні жінок, яким призначено кесарський розтин, вводили скополамін підшкірно, застосовувалась епідуральна анестезія та аналгезія опіатами. У новонароджених не спостерігались симптоми пригнічення ЦНС.

Застосування препарату під час вигодовування:

Скополамін проникає в грудне молоко.

Американська академія педіатрії вважає скополамін сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.12.2015 р.

Група/призначення:

Антихолінергічний засіб, який блокує переважно периферичні холінореактивні системи. Це L-стереоізомер атропіну.

Покази: виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки, пілороспазм, гострий панкреатит, жовчнокам’яна хвороба, холецистит, спазми кишечника, сечових шляхів, бронхіальна астма; антидот при отруєннях холіноміметичними сполуками і антихолінестеразними речовинами.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: гіосциамін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні відповідні дані у тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антихолінергетики в цілому не викликають підвищення ризику вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Частота вроджених вад не перевищувала очікуваної серед дітей 322 жінок, лікованих гіосциаміном і протягом перших 4 місяців вагітності.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 281 новонароджених, які зазнали впливу гіосциамну в І триместрі вагітності. Зареєстровано 12 (4,3%) великих вроджених вад при очікуваних 11. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/3 вроджені вади серцево-судинної системи, 2/1 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0,5 розщілина обличчя, 2/0,5 редукційна вада кінцівки, 0/1 гіпоспадія.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Американська академія педіатрії вважає атропін, аналогічний препарат, сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.12.2015 р.

Гіпертермія – підвищення температури тіла. Нормальна температура коливається біля 37°С. При вагітності стурбованість викликає температура тіла 38,3°С та вища, особливо якщо гіпертермія триває довший період.

Найчастіше гіпертермія виникає від лихоманки при захворюванні. Дуже інтенсивний або тривалий вплив (довше, ніж 10 хвилин) джерел тепла, таких як гарячі ванни або сауна також може підвищити температуру тіла.

Альтернативні назви / синоніми:

Лихоманка, тепло, гарячі ванни, сауна.

Рекомендації при вагітності:

Не рекомендуються гарячі ванни, сауна, тепло.

Рекомендації при лактації:

Залежить від причини гіпертермії.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

В експериментальних тварин та при деяких дослідженнях у людини гіпертермія асоціюється з підвищеним ризиком дефектів нервової трубки* та іншими вродженими вадами.

Ризики при вагітності асоціюються із самою гіпертермією, із захворюванням, яке перебігає з підвищенням температури, з медикаментами для лікування гіпертермії, а також із поєднанням всіх цих факторів. Для зниження температури як правило рекомендується ацетамінофен (син. парацетамол, тайленол).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Гіпертермія, підвищення температури тіла, може негативно вплинути на розвиток ссавців, класичним прикладом розвитку залежних від температури аномалій є описані у морської свинки. В цієї тварини підвищення температури тіла матері на 1,5°С асоціюється з вадами ЦНС, помірними аномаліями зачатків кінцівок, катарактами. Одне дослідження описало виражені зміни структури щитоподібної залози у плодів ягнят, які зазнали впливу підвищеної температури протягом 18 днів на пізніх термінах вагітності. В інших тварин також описаний несприятливий вплив на розвиток внаслідок гіпертермії. ЦНС видається найчутливішою до такого впливу у всіх видів тварин.

Існувала невизначеність, чи гіпертермія чинить несприятливий вплив через пряму дію на ембріон, чи внаслідок материнської токсичності. Однак, дослідження у тварин припустили прямий вплив, можливо, опосередкований білками теплового шоку**.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дані від експериментальних тварин щодо гіпертермії вважаються співставними до впливу при вагітності у людини як від лихоманки, так і  внаслідок зовнішніх чинників. Ймовірні наслідки локалізованого тепла описані в статтях про ультразвук та діатермію.

Підвищення температури тіла матері передається плоду, можливо, в результаті зменшення здатності матері поглинати метаболічне тепло від плода. Опубліковано ряд повідомлень та результати старіших епідеміологічних досліджень, які підтримують думку про ймовірний тератогенний  вплив гіпертермії в період вагітності.

Дослідження випадок-контроль із залученням 54 жінок, які повідомили про лихоманку до 38,3°С протягом 24-х годин та довше в І триместрі, виявило значне підвищення ризику дефектів передньої черевної стінки у новонароджених. Автори підкреслили, що аналогічні дефекти при впливі гіпертермії спостерігали у мавп та морських свинок. При епідеміологічних дослідженнях можливе зростання частоти кардіоваскулярних аномалій та дефектів нервової трубки асоціювалось з материнською гіпертермією.

Деякі дослідники зосередились на вивченні можливого зв’язку між лихоманкою на ранніх термінах вагітності та зростанням ризику спонтанних абортів чи загибелі плода. При попередніх давніших дослідженнях асоціації не знайдено.  Інші вчені повідомили про значне зростання частоти гіпертермії перед спонтанним переривання вагітності плодами без хромосомних аномалій. Ці автори не виявили асоціації між материнською лихоманкою та репродуктивною втратою плодів з хромосомною аномалією, що, на їхню думку, підтримує припущення про причинну роль гіпертермії в спонтанному перериванні вагітності.

При дослідженні в Данії опитували жінок стосовно підвищення температури в перші 16 тижнів вагітності. Не спостерігали значного зростання загибелі плодів в асоціації з гіпертермією з корекцією на тривалість лихоманки, кількість таких випадків при вагітності та термін вагітності, при якому  спостерігали підвищення температури. Ці автори не виявляли можливої асоціації між лихоманкою та спонтанними абортами до 6 тижня вагітності, але вони дійшли висновку, що лихоманка в І триместрі клінічно діагностованих вагітностей не асоціюється з підвищеним ризиком втрати плода.

Наступне дослідження Данського національного когортного реєстру народжень (Danish National Birth Cohort) виявило асоціацію між захворюваннями з гіпертермією протягом 7 днів та  довше під час вагітності та аутизмом у потомків. Автори наголосили, що, виходячи з великої кількості порівнянь, при цьому дослідженні такі дані могли бути отримані випадково.  Інше дослідження цих авторів виявило підвищений ризик епілепсії серед дітей, в яких при вагітності спостерігались, принаймні, 3 епізоди гіпертермії в І триместрі (співвідношення шансів 1,88, 95% ДІ 1,19-2,98), лихоманка з ознаками ураження сечової системи у матері (4,86, 95% ДІ 1,56-15,17) або температура 39-39,4°С протягом 1 дня в ІІ триместрі (2,79, 95% ДІ 1,60-4,84).  Автори припустили, що причина лихоманки може бути важливішим фактором зростання ризику епілепсії, ніж сама гіпертермія.

Дослідження випадок-контроль, проведене в Фінляндії виявило підвищений ризик дефекту міжпередсердної перетинки та гіпоплазії лівої половини серця у дітей матерів, які повідомили про наявність лихоманки на ранніх термінах вагітності.

Спонсороване CDC   дослідження продемонструвало асоціацію між материнською гіпертермією та вродженими вадами серця (співвідношення шансів 1,8, 95% ДІ 1,4-2,4). Аналіз випадків ізольованих вад серця виявив, що лихоманка у матері асоціюється з правобічними обструктивними дефектами (2,04, 95% ДІ 1,27-3,22), включно з трикуспідальною атрезією (7,54, 95% ДІ 2,61-21,79).  Коли приймався парацетамол ризик вже не був статистично значимим (1,49, 95% ДІ 0,92-2,43).

Повідомлення 2014 року щодо вроджених вад серця від Національного проекту запобігання вродженим вадам розвитку (National Birth Defects Prevention Study) інформує про значиму асоціацію між повідомленням матерів про лихоманку в І триместрі та гетеротаксією***, стенозом аорти, правобічними обструктивними дефектами, септальними дефектами. Здається, що вживання мультивітамінів та антипіретиків знижує ризик виникнення окремих дефектів. Автори зазначають, що не всі жінки можуть надати достовірну та точну інформацію про епізоди гіпертермії, що, разом з численними порівняннями обмежує інтерпретацію очевидних асоціацій.

Повідомлення 2010 року від Національного проекту запобігання вродженим вадам розвитку (National Birth Defects Prevention Study) інформує про оцінку можливої асоціації між повідомленням матерів про захворювання з підвищенням температури на ранніх термінах вагітності та ризиком розщілин обличчя (1,28, 95%, ДІ 1,01-1,63). Розподіл вагітних за висотою температури тіла (<38,6°С або 38,6°С і вище) не демонструє суттєвих змін величини ризику.

Дослідження із залученням 5566 вагітних, які зазнали впливу підвищених температур в США, повідомляє про підвищений ризик виникнення дефектів нервової трубки внаслідок такого впливу.

Китайське дослідження випадок-контроль, яке охопило 363 немовлят з дефектами нервової трубки відмітило асоціацію з грипом або лихоманкою у матері  (3,93 95% ДІ 2,48-6,23). Це дослідження включало аналіз різних захворювань під загальною назвою «грип» та лихоманку, які виникали за місяць до вагітності та до 2 місяців після запліднення. Випадки, при яких гіпертермія виникала в період формування нервової трубки окремо не розглядалися.

Дослідження випадок-контроль в Атланті виявило значиму асоціацію між повідомленням про гіпертермію в І триместрі та підвищеним ризиком вроджених вад в цілому та, в окремому дослідженні, вад сечової системи, особливо, якщо для лікування лихоманки приймались медикаменти. На противагу цьому, популяційне дослідження випадок-контроль, проведене в Атланті  силами CDC,  не повідомляє про статистично значиму асоціацію між материнською лихоманкою при вагітності та вродженими вадами.

Одна з тератологічних інформаційних служб проспективно слідкувала за вагітними з гіпертермією і порівнювала результати вагітностей з відповідною контрольною групою вагітних. Ці опубліковані дані припускають підвищений ризик великих та малих аномалій з підвищенням температури тіла у матері до 38,8°С довше, ніж 24 години.

Угорське дослідження випадок-контроль виявило, що жінки, які народили дітей з множинними вродженими вадами, частіше повідомляли про захворювання з підвищенням температури при вагітності в порівнянні з жінками, в яких народились здорові немовлята та жінками, які народили дітей з іншими вродженими аномаліями (не уточнюються).

Повідомлення про вживання антипіретичних засобів асоціюються зі зниженням ризику. Також було припущено, що гіпертермія може підвищувати тератогенність інших препаратів та хімічних реагентів з навколишнього середовища при вагітності.

У 2014 році опубліковане систематизоване рев’ю та мета-аналіз можливої асоціації лихоманки при вагітності з вродженими вадами виявили, що ризик розвитку дефектів нервової трубки, вроджених вад серця, розщілин обличчя знаходиться на рівні 1,5 та 3 при лихоманці в І триместрі. Хоча автори не виявили залежний від дози зв’язок, вони зазначили певні докази зменшення величини ризику при вживанні медикаментів для зниження температури тіла.

Сауна та гарячі ванни.

Результати низки досліджень у Фінляндії, де сауни є поширеними і популярними, в тому числі і серед вагітних, спростувало твердження про асоціацію між гіпертермією при вагітності та дефектами нервової трубки у плоду через низьку частоту таких вад в фінській популяції. Рекомендується, щоб температура тіла вагітної повторно не підвищувалась вище 38,9°С. Для жінок, які приймають гарячі ванни або інші процедури з гарячою водою це обмеження означатиме наступне: 15 хвилин у воді з температурою 39°С або 10 хвилин при температурі води 40,0-41,1°С. У сауні відбувається більша втрата тепла з потом, ніж у водяній лазні, що дозволяє збільшити тривалість процедури. Припускається, що відчуття дискомфорту попереджує добровільне підвищення температури тіла при процедурах вище за 38,9°С.

Дослідження Національного проекту запобігання вродженим вадам розвитку (National Birth Defects Prevention Study) виявило зростання частоти гастрошизису (1,54, 95% ДІ 1,10-2,17) та аненцефалії (1,68, 95% CI 1,05-2,70) при використанні гарячих ванн в І триместрі (згідно з повідомленнями жінок). Ризик аненцефалії підвищувався при тривалості гарячих ванн протягом 30 хвилин та довше ( 2,91, 95% ДІ 1,13-7,46). Частота діафрагмальної кили зростала при тривалості гарячих водних процедур в межах 16-30 хвилин (1,94, 95% ДІ 1,15-3,25). Частоти атрезії стравоходу (2,67, 95% ДІ 1,02-7,04), омфалоцеле (3,91, 95% ДІ 1,35-11,1), гастрошизису (3,07, 95% ДІ 1,11-8,49) асоціювались з гарячими ваннами тривалістю понад 30 хвилин більше, ніж 1 день. Автори наголошують, що такі дані потребують перевірки та підтвердження, оскільки індивідуальна частота окремих вроджених вад була невисокою, а температура води не вимірювалась.

Пологи.

Повідомлення 2008 року інформує про підвищення ризику неонатальної енцефалопатії та ацидозу при гіпертермії у пологах.  Лихоманку визначали як підвищення температури понад 37,5°С. Статистичний аналіз продемонстрував незалежну асоціацію  неонатальної енцефалопатії з материнською лихоманкою в пологах. Окремо не були виділені випадки хоріоамніоніту. Друге дослідження 2008 року вже окремо розглядало випадки гіпертермії при хоріоамніоніті та без такого ускладнення. Було виявлено зростання ризику енцефалопатії в обох групах із значно вищим при хоріоамніоніті.

Дослідження, проведене в Барселоні виявило зменшення гестаційного віку при пологах, які відбуваються на наступний день після дуже жаркої та вологої погоди.  Ці дані припускають, що екстремальна жара може підсилювати маткову активність.

Стурбованість викликає підвищення температури води до 39°С в «басейнах для пологів»  (“birthing pools”). Повідомляється про 2 випадки  таких народжень, коли діти від, як здавалось, неускладнених пологів народилися в поганому стані і померли невдовзі після народження. В цих випадках матері провели у воді до пологів 2,5 та 4,5 годин відповідно.

Епідуральна анестезія в пологах також асоціювалась з підвищенням температури тіла матері та плода, хоча деякі коментатори ставлять під сумнів такі результати. Повідомлення 2007 року припустило, що така гіпертермічна відповідь виникає в меншої кількості жінок. Одна група дослідників підрахувала, що у 5% новонароджених при використанні епідуральної анестезії температура тіла піднімається до 40°С. Автори рекомендують приймати антипіретичні міри (в тому числі холодне обтирання) для контролю температури тіла матері всім жінкам в пологах при тривалості анестезії понад 5 годин, коли температура повітря перевищує 24°С.

Застосування препарату під час вигодовування:

Потреба припиняти грудне вигодовування через хворобу матері виникає рідко. Материнське молоко містить антитіла, які захищають дитину від захворювання.  При застуді мама повинна часто мити руки та використовувати захисний засіб (маску).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків.

Дослідження у самців мишей показали зниження життєздатності, концентрації та рухливості сперматозоїдів у відповідь на тепловий стрес калитки. Ці ефекти тривали 21-28 днів після нагрівання, видужання на наступало приблизно через 60 днів після впливу тепла.

З 1960 років відомо, що підвищена температура несприятливо впливає на сперматогенез, а знаходження яєчок при підвищеній температурі може зменшити фертильність. Це явище, як вважають деякі науковці, пояснює зниження рівня народжуваності навесні в теплому кліматі. Це особливо проявиться у чоловіків, які працюють не в приміщенні або в приміщеннях без кондиціонеру влітку. Однак, ті що працюють в приміщенні з кондиціонером в теплому кліматі  мають таке саме погіршення показників кінцевих точок сперматозоїдів (semen end points) в літні місяці. Крім того, влітку на територіях з холодним кліматом також відмічають зниження кінцевих точок сперматозоїдів.

Ці спостереження  підтримують теорію, що літні зміни кінцевих точок сперматозоїдів асоціюються із змінами фотоперіоду і в більшій мірі, ніж вплив високої температури навколишнього середовища.

У зварювальників, в процесі роботи яких підвищується температура в калитці, спостерігають погіршення якості сперми. Незважаючи на заяви авторів дослідження про відсутність токсичного впливу в цій професії, підвищений рівень хрому в сечі припускає вплив інших факторів, крім тепла на якість сперми. Французькі дослідники наводять непрямі докази впливу тепла на чоловічу фертильність: період неплідності (затримка вагітності) у партнерок чоловіків, які працюють або з теплом, або тривалий час знаходяться в автомобілі (вважається, що таке положення тіла призводить до підвищення температури в калитці.

Чоловікам з порушенням фертильності радять носити вільні не облягаючи шорти, а не білизну по типу бікіні, які тримають вміст калитки проти тіла. Ця порада основана на переконанні в тому, що нагрівання калитки при близькому розташуванні до тіла призведе до зниження якості сперми.  Для перевірки цієї теорії провели пілотне дослідження тільки у двох чоловіків і виявили погіршення якості сперми у випадку тісної білизни в порівнянні з вільною. При дослідженні в Голландії вивчали 2 невеликі групи чоловіків, одна з яких носила   труси що обтягують протягом 6 місяців, а наступні півроку – альтернативну білизну. Аналіз сперми проводили що два тижні протягом 12 місяців. Хоча тільки 9 чоловіків завершили дослідження щільна білизна асоціювалась зі значним зниженням  кількості та рухливості сперматозоїдів. В продовженні дослідження вивчали ефекти поліестерової спортивної білизни (athletic supporters), не виявлено значного впливу на спермограму. Інше дослідження не виявило асоціації між типом білизни, температурою калитки та якістю сперми.

Для лікування чоловічого непліддя було представлено «пристрій для гіпотермії яєчок» (“testicular hypothermia device”), який знижує температуру в калитці.  Потрібні докази ефективності такого пристрою.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.12.2015 р.

Група/призначення:

Протипаркінсонійний засіб.

Покази: хвороба Паркінсона*; синдром паркінсонізму (у складі комбінованої терапії), екстрапірамідні порушення, викликані антипсихотичними засобами (нейролептиками).

Альтернативні назви / синоніми: акінетон.

Діюча речовина: біпериден.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антихолінергетики в цілому не викликають підвищення ризику вроджених вад (див. також статтю Атропін). Однак, прийом перед пологами в комбінації з іншими препаратами, які мають антихолінергічну активність, призвів до гастронітестинальної токсичності в одного новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Виходячи з молекулярної ваги біперидену він проникає через плаценту.

Повідомляється про 31-річну жінку з атиповим психозом, яку лікували перорально галоперидолом (нейролептик, антипсихотичний засіб) в дозі 3 мг/день та біпериденом також 3 мг/день у терміні 36 тижнів вагітності. Оскільки стан погіршився, перейшли до внутрім’язового введення по 5 мг двічі на день кожного з препаратів. У терміні 38 тижнів через 3,5 годин після введення препаратів народився здоровий хлопчик вагою 3260 г, 9/9 балів за шкалою Апгар. В пологах концентрація галоперидолу та біперидену в плазмі матері становила 10,2 та 4,4 нг/мл, а у новонародженого 4,6 нг/мл та нижче межі визначення відповідно.

18-річна жінка з діагнозом шизофренія лікувалась до запліднення тіотиксеном (фенотіазиновий транквілізатор) в дозі 6 мг/день та бензтропіном 2 мг/день (антихолінергічний препарат) та припинила в І триместрі. За 6 тижнів до пологів стан жінки погіршився, їй призначили хлорпромазин (нейролептик), доксепін (трициклічний антидепресант), тіотиксен, біпериден, бензотропін (антихолінергічний та антигістамінний засіб). Жінка також приймала фенобарбітал та секобарбітал (барбітурати). Хлорпромазин в дозі 100 мг ввели внутрішньом’язево за 75 хвилин до передчасних пологів у 34 тижні (вага дитини 1950 грам, за шкалою Апгар 9/9). У віці 30 годин життя у немовляти діагностовано синдром подразненого кишечника (small left colon syndrome, функціональна кишкова обструкція новонародженого). Покращення наступило через 6 днів, а у віці 5 тижнів дитина була здоровою.

Припускається, що комбіновані антихолінергічні ефекти хлорпромазину та біперидену при початку лікування у ІІІ триместрі були відповідальними за некротизуючий ентероколіт у дитини вагою 2080 грам, народженої у терміні 35 тижнів. Немовляті проведено успішне хірургічне лікування.

36-річну жінку лікували від шизофренії багатьма препаратами. Біпериден приймався в дозі 2 мг/день у терміні 8-21 тижнів. Терапія включала наступні препарати (доза/гестаційний вік): міртазапін (30 мг/1-5, антидепресант), тіоридазин  (300 мг/1-5, фенотіазиновий нейролептик), діазепам (10 мг/4-5, транквілізатор), кломіпрамін (150 мг/6-7, трициклічний антидепресант), рисперидон  (4 мг/6-7, нейролептик), флувоксамін (100 мг/8-21, антидепресант), алпразолам (0,5 мг/8-21, бензодіазепіновий транквілізатор), кветіапін (500-600 мг/8-37, антипсихотичний засіб), карбамазепін (600 мг/8-21, протисудомний засіб), галоперидол (10 мг/31-36, нейролептик). У віці 37 тижнів народилась здорова дитина вагою 3000 грам з оцінкою за шкалою Апгар 8/9, яка нормально розвивалась і після 4 місяців.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага припускає проникнення в грудне молоко. До прикладу, атропін, інший парасимпатолітик вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.12.2015 р.

Група/призначення:

Антихолінергічний засіб, який блокує переважно периферичні холінореактивні системи.

Атропін – антихолінергічний (М-холіноблокатор), рослинний алкалоїд. Хімічно це рацемічна суміш* тропінового ефіру D- та L-тропової кислоти. L-стереоізомер атропіну – гіосциамін.

Покази: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, пілороспазм, гострий панкреатит, жовчокам’яна хвороба, холецистит, спазми кишечника, сечових шляхів, бронхіальна астма; антидот при отруєннях холіноміметичними сполуками і антихолінестеразними речовинами; з діагностичною метою для розширення зіниць.

Альтернативні назви / синоніми:  атропіну сульфат.

Діюча речовина:  атропін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антихолінергетики в цілому не викликають підвищення ризику вроджених вад.  Атропін не асоціюється з вродженими вадами розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дані від експериментальних тварин не припускають підвищення ризику вроджених вад від впливу атропіну. Відносно високі дози атропіну не призводили до аномалій розвитку у щурів, курчат, собак. Введення атропіну мишам на 9 день гестації призводило до скелетних аномалій, але вони, ймовірно,  могли виникнути від токсичного впливу препарату на материнський організм, а не від селективної тератогенної дії атропіну. Спроба повторно отримати такі результати не мала успіху.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Хоча атропін швидко проникає через плаценту і може впливати на частоту скорочення серця плоду або пригнічувати дихання плоду,  досвід використання препарату при вагітності у людини не асоціюється з несприятливим впливом на розвиток плода та значною фетальною  токсичністю при вживанні на ранніх термінах вагітності або перед самими пологами.

При одному з досліджень аналізували частоту використання атропіну в І, ІІ та ІІІ триместрах, вона складала 11,3, 6,7 та 6,3 на 1000 відповідно.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 401 випадку приймався атропін в І триместрі, в 1198 – в будь-якому терміні вагітності. В жодній з груп не виявлено асоціації з вродженими вадами. Однак, коли  група парасимпатолітиків аналізувалась в цілому (2323 випадки) знайдена асоціація з малими аномаліями розвитку.

Частота вроджених вад не перевищувала очікуваної серед дітей 322 жінок, лікованих гіосциаміном і перш 4 місяці вагітності.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками виявлено 381 новонародженого, який зазнав впливу атропіну в І триместрі вагітності. Зареєстровано 18 (4,7%) великих вроджених вад при очікуваних 16. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 4/4 вроджені вади серцево-судинної системи, 2/0 полідактилія, 1/0 розщілина хребта, 0/0,5 розщілина обличчя, 2/0 редукційна вада кінцівки, 1/1 гіпоспадія.

Внутрішньовенне введення атропіну (0,5 мг) призводило до ослаблення дихання на 10-100% у 13 з 15 плодів, прискорення на 300% в 1, і ще в одного плоду не спостерігали змін. Зниження дихання виникало через 2 хвилини після введення атропіну і тривало 5-10 хвилин. При цьому не спостерігали гіпоксії плода, впливу на серцебиття плодів.

Атропін використовують для зменшення гастральної секреції перед кесарським розтином без впливу на плід та новонародженого. В одному дослідженні порівнювали дію атропіну та глікопіролату (парасимпатолітик). 10 жінок в пологах отримали 0,01 мг/кг внутрішньовенного атропіну. Не було виявлено впливу на серцебиття та маткову активність.

У 1989 році повідомили про народжену у терміні 36 тижнів дівчинку з множинними вадами, включно з аномалією Ебштейна, гіпертелоризмом, епікантом, низько розміщеними ротованими дозаду вухами, розщілиною язичка, медіально ротованими руками, глухотою, сліпотою. Мама приймала ломотил (атропін та дифеноксилат, протидіарейний засіб) на 10 тижні вагітності. Оскільки препарат приймався не в чутливі періоди розвитку вищеперерахованих дефектів, його не визнали їх причиною. В той час як можлива віремія, яка і спричинила діарею, не може бути виключена як причина множинних вад.

Існує стурбованість відносно можливого впливу атропіну при операції кесарського розтину, а саме: зниження опору в нижньому кардіостравоходному сфінктері, що може викликати аспірацію шлункового вмісту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Інші антихолінергічні препарати можуть пригнічувати лактацію в овець шляхом пригнічення гормону росту та секреції окситоцину. Хоча елімінація атропіну знижена у дітей, молодших 2 років, вплив атропіну через грудне молоко не асоціюється з неонатальною токсичністю.

Американська академія педіатрії вважає атропін сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Атропін асоціюється зі зниженням фертильності у самців щурів. Механізмом цього ефекту може бути пригнічення транспорту сперми від сім’явиносної протоки до уретри в процесі емісії.

Відсутня інформація про зниження фертильності у чоловіків, лікованих атропіном.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.12.2015 р.

Група/призначення:

Рекреаційний наркотик*. Напівсинтетична психоактивна сполука амфетамінового ряду, що належить до групи фенілетиламінів, сленгова назва «екстазі». В більшості країн заборонений.

Альтернативні назви / синоніми:

MDMA, екстазі, Адам, ХТС, Е, Х, моллі, менді.

Діюча речовина: метилендіоксіметамфетамін.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Екстазі приймається неконтрольовано, часто разом з іншими наркотичними речовинами, тому важко визначити отриману жінкою реальну дозу. Дослідження у людей проводяться тільки на основі добровільного повідомлення про вживання препарату, тому істинна частота великих вроджених вад не може бути визначена. У щурів при одному експерименті не виявлено асоціації між препаратом та вродженими вадами. В загальному екстазі не вважається тератогеном.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів дози до 10 мг/кг між 6 та 18 гестаційними днями не викликали зростання частоти вроджених вад.  При введенні щурам дози 20 мг/кг на 14-17 дні гестації виникала гіпертермія, зниження ваги матері та розмірів плода. Аналіз зразків головного мозку плодів та посліду  свідчить про можливий нейротоксичний ефект у посліду, але не у плодів. Спостереження за щуренятами, які зазнали пренатального впливу екстазі, не продемонструвало порушень  дослідницької діяльності та робочої пам’яті, однак, щури, які зазнали пренатального впливу і екстазі, і алкоголю продемонстрували зниження цих показників у віці 3 місяців життя, а в дорослому віці порушення нейрогенезу гіпокампу та дефіцит пам’яті.

При введенні екстазі BALB/c мишам (лабораторні миші-альбіноси, виведені з домашньої миші) при вагітності спостерігали зниження виживання дитинчат, зниження моторних функцій та реакції уникнення скали (cliff avoidance reaction, CAR). Лікування щурів жіночої та чоловічої статі дозами між 1,25 та 20 мг/кг/день перед копуляцією та протягом вагітності  і лактації не викликало клінічних ефектів чи зміни ваги поколінь тварин F0 або F1. Однак, аномалії виявили у 7 потомків, включно з розщілиною піднебіння, анофтальмією та іншими скелетними аномаліями, але загальна кількість аномалій не була значно підвищена.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи екстазі проникає через плаценту, але амфетаміни швидко долають цей бар’єр. Більше того, його молекулярна вага припускає швидкий трансфер.

У 1998 році опубліковано результати вагітностей 49 жінок, які звернулись у тератологічну інформаційну службу в Голландії, стурбовані вживанням тільки екстазі або подібних амфетамінів. В 47 випадках препарати приймали в І триместрі. Середній вік жінок становив 26 років (17-44). 43% жінок також вживали кокаїн або марихуану, 34% – алкоголь, а 63% – палили. На момент повідомлення 11 вагітностей ще тривали. Результати 38 вагітностей наступні: 2 спонтанні аборти, 2 медичні аборти (1 плід з підозрою на омфалоцеле), 36 народжених живими дітей (6 передчасно, включаючи 1 трійню). 1 немовля, яке зазнало тільки впливу екстазі, народилось з вродженою вадою серця і померло через кілька годин після народження.

У 1999 році повідомлена інформація британської національної тератологічної інформаційної служби на основі звернень 302 жінок, які вживали екстазі за період від січня 1989 року до червня 1998 року. 31 вагітність ще тривала, 131 була втрачена із спостереження. Повідомляються результати 136 вагітностей (1 двійня). Серед цих жінок 74 приймали тільки екстазі, 62 – екстазі з іншими препаратами, а саме: амфетамінами (N=37), кокаїном (N=20),  марихуаною (N=16), алкоголем (Т=13), ЛСД (N=9). В І триместрі екстазі приймали 127 вагітних (з них 71 тільки екстазі, 56 – екстазі та інші наркотичні речовини), 2 вагітні в І та ІІ триместрах, 2 вагітні в І триместрі, 1 – в ІІІ, 4 вагітні протягом всієї вагітності.  Таким чином, 133 вагітні (98%) вживали екстазі в І триместрі. Результати вагітностей включали наступні: 11 (8%) спонтанних абортів, 48 (35%) медичних абортів. 1 медичний аборт проводився у терміні 22 тижнів вагітності через вроджені вади розвитку у плода: відсутні верхні кінцівки, відсутні ліва лопатка та ключиці, гіпоплазія першої пари ребер. Мама дитини приймала екстазі в І триместрі. Інформація про інші перервані вагітності відсутня. Серед 78 народжених живими виявлено 12 вроджених вад (15,4%, 95%  ДІ 8,2-25,4). Одне немовля без видимих вроджених вад, яке зазнало внутріутробного впливу екстазі, героїну, метадону (наркотичний анальгетик) протягом вагітності померло з невідомої причини. Вроджені вади описані у дітей матерів, які приймали препарати в І триместрі (за винятком 1 випадку), з них 6 – тільки екстазі з наступними вадами: накладання 4-го пальця лівої стопи на 3-й; правобічна плагіоцефалія; 2 випадки однобічної клишоногості; двобічна клишоногість; стеноз пілоруса.  В 2 випадках поєднано вживання екстазі та амфетамінів описані наступні вроджені вади: синдроклацаючого стегна; внутрішньоутробна затримка розвитку, неоднозначні геніталії (одна дитина з двійні народилась в терміні 25 тижнів вагітності). В 1-му випадку вживання мамою екстазі, амфетаміну та γ-оксимасляної кислоти (анестетик, седативний засіб, заборонений в багатьох країнах) діагностовано наступні вади: дефект міжшлуночкової перетинки (можливо міжшлуночкової та міжпередсердної), двобічний гідронефроз, двобічну клинодактилію; в 3 випадках екстазі та алкоголь: дефект міжшлуночкової перетинки; пігментація правої стегна; птоз лівого ока (вплив в ІІ триместрі). Описано 3 дітей жіночої статі з клишоногістю (3,8%, 95% ДІ 8-109) в порівнянні з очікуваною частотою 0,1%. На додаток слід зауважити, що в Британії  частота ідіоматичної клишоногості переважає у дівчат із співвідношенні 3:1. 2 новонароджені з вадами серця склали частоту 26 на 1000 народжень (95% ДІ 3,0-90,0).

Дослідження випадок-контроль описує асоціацію екстазі та інших судинозвужуючих препаратів з гастрошизисом (співвідношення шансів 3,3, 95% Д 1,0-10,5). Серед описаних вагітних тільки 7 споживали екстазі, а 95% довірчий інтервал не виключає асоціації.

2 проспективні дослідження порівнювали показники поведінки 28 немовлят з пренатальним впливом екстазі з 68 дітьми матерів, які приймали багато препаратів. У віці 4 місяців діти з групи екстазі мали слабшу рухову активність та нижчий рівень навичок у відповідності до кількості спожитого мамою препарату.

У віці 12 місяців пренатальний вплив екстазі спричинив гірші показники розумового та моторного розвитку в кореляції з отриманою малюком дозою, хоча затримка моторного розвитку була значно виражена тільки у немовлят, які зазнали значного пренатального впливу.  Наступне обстеження у віці 24 місяців продемонструвало значну затримку психомоторного розвитку дітей. Було висловлено припущення, що такі несприятливі неврологічні ефекти виникають внаслідок надмірної продукції кортизолу матір’ю в І триместрі, оскільки рекреаційне вживання екстазі може призвести до 800% зростання кортизолу (гідрокортизону) в слині.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про вживання екстазі в період лактації. Проте молекулярна вага припускає його проникнення в грудне молоко. Близький до екстазі амфетамін накопичується в грудному молоці у співвідношенні молоко:плазма в межах 2,8-7,5.

Американська академія педіатрії відносить екстазі до препаратів, заборонених при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У мишей не спостерігали несприятливих ефектів на рівень копуляції або кількість вагітних самок, але спостерігали значне зниження рівня фертильності при всіх використаних дозах (1,25-20 мг/кг/день). В цьому дослідженні самцям мишей щодня вводили через гастральний зонд препарат за 4 дні до та протягом копуляції з самкою. Самкам вводили через зонд щодня за 2 тижні до копуляції до 15 дня гестацї. Не було виявлено змін у вазі репродуктивних органів в жодної із статей.

Доступним є одне повідомлення про молодого чоловіка з пріапізмом**, індукованим вживанням екстазі.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 26.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.12.2015 р.

Група/призначення:

Антихолінергічний засіб, який блокує переважно периферичні холінореактивні системи.

Беладонна звичайна (беладона, красавка, Atropa belladonna) — багаторічна тра’яниста рослина родини пасльонових. Отруйна (містить ряд алкалоїдів групи атропіну). Настоянки і екстракти беладонни використовують  як болезаспокійливі і протиспазматичні засоби при шлунково-кишкових, нервових та інших захворюваннях.

Це джерело атропіну та скополаміну.

Альтернативні назви / синоніми: красавка.

Діюча речовина: беладонна.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні відповідні дані у тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антихолінергетики в цілому не викликають підвищення ризику вроджених вад. Обмежений досвід використання у людини виявив тератогенність беладонни, яка потребує підтвердження.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 554 випадках приймали беладонну в І триместрі. Беладонна асоціювалась з вродженими вадами в цілому  і також з малими аномаліями розвитку. Підвищений ризик (стандартизований відносний ризик >1,5) виявлено для наступних вад: аномалії респіраторного тракту, гіпоспадія, аномалії ока та вуха. Асоціація беладонни з вадами ока та вуха була статистично значимою. У будь-якому терміні беладонну приймали у 1355 випадках, вроджені вади не діагностовано.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Американська академія педіатрії вважає атропін, аналогічний препарат, сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.12.2015 р.