Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфіноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми: демерол.

Діюча речовина: меперидин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

У хом’яків при введенні високих доз підвищується ризик вроджених вад. Цей ефект не підтверджений у людини. При медичному застосуванні меперидину в період вагітності порушення у плода не спостерігаються, окрім  випадків призначення у пологах. Історично при акушерській анестезії меперидином первинну стурбованість викликала неонатальна депресія, часом фатальна. Суперечка виникла щодо потенційних тривалих наслідків такого впливу. Поведінкові порушення можуть виникати у немовлят при введенні меперидину в пологах. Як і для всіх наркотичних препаратів, можлива материнська та неонатальна залежність при невідповідному використанні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератогенність меперидину вивчали у хом’яків, у яких призначення високих доз спричиняло зростання частоти екзенцефалії, краніошизису, інших уражень.  Тератогенні ефекти цього та інших опіоїдів були зменшені або усунуті призначенням наркотичних антагоністів. Дослідження у мишей припустили, що тератогенні ефекти морфіну (опіоїдний анальгетик) опосередковуються гіпоксією, викликаною цим препаратом. Дослідження у потомства мавп, які отримали акушерську анестезію меперидином, виявили вищий рівень локомоторної активності у віці 11 тижнів. Клінічне значення цих спостережень не визначене.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Меперидин швидко проникає до плаценти, після внутрішньовенного призначення виявляється в пуповинній крові через 2 хвилини та через 30 хвилин після внутрішньом’язевого введення в амніотичнй рідині. Концентрація в пуповині в середньому становить 70-77% (45-106%) від такої в материнській плазмі. Препарат виявляється в слині новонароджених  протягом 48 годин після введення матері в пологах. Концентрація у змивах з глотки перевищувала концентрацію як у венах, так і в артеріях пуповини.

Давніші епідеміологічні дослідження не виявляли статистично значимої асоціації між використанням меперидину в І триместрі та порушенням морфологічного розвитку у плодів.

Національне дослідження попередження вроджених вад США (National Birth Defects Prevention Study) повідомляє про статистично значиму асоціацію між дефектами міжшлуночкової перетинки, дефектами міжпередсердної перетинки, синдромом гіпоплазії лівих відділів серця, але меперидин не був серед найбільш вживаних матерями препаратів. Автори зазначають, що повідомлена ними асоціація була невеликою, базувалась на граничній кількості випадків необхідній для аналізу рідкісних дефектів і могла виникнути випадково. Також на інформацію міг вплинути той факт, що опитування жінок проводилось через 2 роки після пологів.

Меперидин швидко проникає через плаценту в середині та наприкінці вагітності. Хоча меперидин призначають в пологах, деякі автори повідомляють про випадки слабкої аналгетичної дії меперидину та інших опіоїдів в пологах, але при цьому спостерігаються пригнічення породіллі та, мимоволі, новонародженого.

Властивість меперидину викликати пригнічення дихання та порушення серцевого ритму в пологах відмічається в ряді повідомлень. Розмах цих ефектів варіює в залежності від терміну введення та дози меперидину.

Виходячи з фармакокінетики меперидину, найбільший вплив на плід виникає при введенні матері у проміжок між 1-4-ма годинами перед пологами. Такі ефекти включали порушення смоктання та температури тіла. Багаторазове введення меперидину в пологах може призвести до його накопичення у плода.

У немовлят метаболізм меперидину уповільнений в порівнянні з дорослими, поведінкові порушення та зміни ЕЕГ спостерігаються через 72 години після пологів.

Клінічні дослідження не повідомляють про порушення поведінки або неврологічного статусу немовлят   в перші 6 тижнів життя після впливу меперидину в пологах.

При одному з досліджень з охопленням 383 жінок, які отримували 100 мг меперидину або плацебо було виявлено вищу частоту ацидозу (pH<7,12, співвідношення шансів 8,59, 95% ДІ 3,29-22,46) в групі меперидину, особливо коли інтервал між введенням меперидину і пологами становив 5 годин.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 62 новонароджених, які зазнали впливу меперидину в І триместрі вагітності. Зареєстровано 3 (4,8%) великі вроджені вади при очікуваних 3. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 0/0 вроджені вади серцево-судинної системи, 1/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 1/0 гіпоспадія.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 268 випадках приймався меперидин в І триместрі, в 1100 – в будь-якому терміні вагітності. В жодній з груп не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами. Знайдено можливу асоціацію між вживанням меперидину в І триместрі та паховою килою враховуючи 6 випадків. Ці дані потребують додаткового підтвердження.

Застосування препарату під час вигодовування:

Меперидин проникає в грудне молоко в невеликій кількості. При введенні внутрішньом’язево 50 мг меперидину пік концентрації в молоці становив 0,13 мкг/мл через 2 години після введення. Про несприятливі ефекти у новонароджених не повідомляється.

При порівнянні груп немовлят, які зазнали впливу морфіну або меперидину в період лактації, виявлено значно меншу нейроповедінкову депресію на 3-4 дні життя в групі морфіну.

Американська академія педіатрії класифікує меперидин як препарат в цілому сумісний з грудним вигодовуванням. Оскільки доступні дані свідчать тільки про концентрацію меперидину в грудному молоці, робоча група ВООЗ по лактації дійшла висновку про безпечність грудного вигодовування після разової дози препарату, але відмітила можливе накопичення у немовляти метаболіту норперидину, тому повторне призначення меперидину при лактації потребує додаткових досліджень.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.01.2016 р.

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст-антагоніст.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми:

Стадол (буторфанолу тартрат).

Діюча речовина: буторфанол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Буторфанол не підвищує частоти вроджених вад в експериментальних тварин. Досвід застосування у людини перед пологами припускає можливі наслідки у новонародженого включно з синдромом відміни. Стадол в США є загальнодоступним препаратом (generic drug).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не виявлено тератогенного впливу у щурів та кролів при введенні буторфанолу в період органогенезу. Зростання частоти мертвонароджень спостерігали у щурів при введенні підшкірно дози 1 мг/кг (5,9 мг/м²) та у кролів при пероральній дозі 30 мг/кг (360 мг/м²) і 60 мг/кг (720 мг/м²).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В пологах буторфанол швидко проникає через плаценту, викликаючи концентрацію в пуповині на рівні 84% материнської. Симптоми відміни аналогічні описаним при вживанні меперидину.

Призначення 1 мг буторфанолу в комбінації з 25 мг прометазину (фенотіазинова група, блокатор Н₁-рецепторів) внутрішньовенно в пологах асоціювалось з  синусоїдальним ритмом серцевих скорочень у плода. Порушення ритму наступало через 6 хвилин після введення препарату і тривало 58 хвилин. Інших змін з боку серцево-судинної системи не спостерігали. У 1986 році опублікували результати наступного дослідження, яке проводилось для з’ясування частоти синусоїдального ритму у плодів. Порівнювали 51 жінку, яка отримувала в пологах буторфанол в дозі 1 мг внутрішньовенно з групою з 55 жінок, яким не проводилась наркотична аналгезія. Синусоїдальний ритм серцевих скорочень спостерігали у 78% (38 з 51) плодів лікованих жінок проти 13% (7 з 55) серед нелікованих.

Буторфанол забезпечує анестезію аналогічну меперидиновій з подібними ж ефектами у новонароджених.

Дослідження 2005 року виявило, що введення самого буторфанолу в дозі 1 мг не забезпечує достатньої аналгезії в пологах.

Опіоїди можуть індукувати пригнічення дихання та нейроповедінкові відхилення у новонароджених в перші дні життя, а буторфанол має всі  властивості цієї групи препаратів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Концентрація буторфанолу в грудному молоці подібна до концентрації в материнській плазмі, але це не призводить до фармакологічно значимих доз у немовляти. Співвідношення молоко:плазма після внутрішньом’язового введення 12 мг чи 8 мг перорально складало 0,7 та 1,9 відповідно. Призначення дози 2 мг внутрішньом’язево та 8 мг перорально 4 рази в день призводить до рівня 4 мкг в добовій кількості молока (1000 мл). Хоча додаткових досліджень не проводилось, така кількість, ймовірно, не є значимою.

Американська академія педіатрії класифікує буторфанол як препарат в цілому сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження in vitro продемонстрували зниження рухливості сперматозоїдів після інкубації протягом 15 хвилин. Клінічне значення цих знахідок невідоме.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.01.2016 р.

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми: долофін.

Діюча речовина: метадон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

 Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Метадон призначається при вагітності виключно для лікування героїнової залежності. Не спостерігається зростання частоти вроджених вад. Однак, ці пацієнти, як правило, одночасно приймають багато препаратів, тому важко відокремити ефекти метадону від впливу інших медикаментів. Основними проблемами є  неонатальний синдром відміни та низька вага при народженні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Метадон не викликає тератогенних ефектів у щурів та кролів. Високі дози призводять до формування вроджених вад розвитку у  морських свинок, хом’яків, мишей, серед яких основними були екзенцефалія та інші аномалії ЦНС.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження у людини повідомляють про незначну асоціацію між метадоном та  вродженими вадами, але кількість вад була невелика і не було характерних аномалій.

При лікуванні тайванських жінок метадоном при вагітності виявляли 2-4-разове зростання ризику мертвонароджень, низьку вагу при народженні, передчасні пологи  в порівнянні з жінками, які не приймали метадон або героїн при вагітності. ВІЛ-інфекція призводить до зростання частоти несприятливих результатів вагітності у жінок, лікованих метадоном.

Повідомляється про зміни частоти серцевих скорочень у плода на фоні метадону.

Повідомляється про страбізм у 7 (14%) з 49 немовлят, які зазнали пренатального впливу метадону. Інші 7 з 49 мали косоокість, проте відмовились від офтальмологічного обстеження. В однієї дитини діагностували гіперметропію без страбізму.

Материнський синдром відміни в період вагітності може вплинути на наднирники і симпатичну нервовову систему плода, а також він асоціювався з мертвонародженнями.  Детоксикація протипоказана при вагітності через побоювання щодо можливої загибелі плода. Порівняння результатів вагітностей у 2003 році груп жінок, лікованих метадоном та жінок, що припинили його прийом, продемонструвало кращі результати у жінок на метадоні.

У 2011 році опубліковано результати національного дослідження з профілактики вроджених вад (1997-2005; National Birth Defects Prevention Study). Дослідження проводилось як популяційне випадок-контроль для з’ясування асоціації між вживанням матерями наркотичних знеболювальних препаратів та понад 30 великими структурними аномаліями. Серед 17449-випадків терапевтичні наркотичні препарати вживали 454 жінки (2,6%)  і 134 (2%) з 6701 в контрольній групі. Опіоїдні анальгетики призначались за такими показами: хірургічні втручання (41%), інфекції (34%), хронічні захворювання (20%), травми (18%). Вплив відбувався від 1 місяця до запліднення і до 3 місяця після запліднення. Звуження цього періоду впливу до 2 місяців після запліднення продемонструвало аналогічні результати. Новонароджених з більше, ніж однією вродженою вадою категоризували як множинні вроджені вади. Дослідження охопило наступні препарати (для кожного препарату немає даних): кодеїн, гідрокодон, гідроморфон, меперидин, метадон, морфін, оксикодон, пентазоцин, пропоксифен, трамадол.

В  таблиці наведено загальну кількість вродженої вади, число випадків з впливом, співвідношення шансів з 95% та довірчим інтервалом (ДІ).

На думку авторів активність опіоїдів та їхніх рецепторів як регуляторів росту в період ембріонального розвитку можуть бути відповідальними за вищенаведені знахідки. Дані про вплив препаратів отримували шляхом ретроспективного повідомлення матерів, тому автори визнали, що на результати могли вплинути упередженість та неправильна класифікація вад. Вони дійшли висновку про те, що абсолютний ризик був незначним відносно базового рівня вроджених вад.

Ірландське ретроспективне когортне дослідження 2011 року охопило 61030 одноплідних народжень в одному госпіталі за період 2000-2007 років. Серед цих породіль 618 (1%) приймали метадон на момент пологів, вони були більш молодими та палили. Вплив метадону асоціювався з підвищеним ризиком передчасних пологів до 32 тижнів (aOR 2,47, 95% CI 1,40-4,34), малості для гестаційного віку – <10 перцентиля (aOR 3,27, 95% CI 2,49-4,28), перебування у відділенні новонароджених  (aOR 9,14, 95% CI 7,21-11,57), великих вроджених вад (aOR 1,94, 95% CI 1,10-3,43). Залежний від дози зв’язок спостерігали між метадоном та неонатальним синдромом відміни.

Повідомлення 1980 року описало новонароджену дівчинку, яка народилась на 34 тижні від матері, яка була в метадоновій програмі для лікування героїнової залежності  і яка також приймала ЛСД. Обидва препарати вживались протягом вагітності. У немовляти діагностовано лівобічну анофтальмію. На думку авторів, найбільш імовірною причиною цього стану був ЛСД. Два повідомлення описали косоокість у немовлят з пренатальним впливом метадону (в першу чергу) та інших опіоїдів. Частота вад очей у 8-10 разів перевищувала показник у групі без такого впливу.

Немовлята.

Описано наступні наслідки пренатального впливу метадону у немовлят: недоношеність, мала вага при народженні (<2500 грам), мікроцефалія, жовтяниця, тромбоцитоз (з 2-го тижня і тривалістю понад 16 тижнів: тромбоцити >1000000/мм³, не пов’язано з синдромом відміни), аритмії, синдром відміни.

Як і в дорослих, метадон може подовжити інтервал QT у новонароджених, чиї мами його приймають. Доступні суперечливі повідомлення стосовно того, чи метадон підвищує ризик неонатальної загибелі, чи зростання частоти синдрому раптової дитячої смерті (20 випадків (2,8%) серед 702 новонароджених, 2 випадки (0,6%) серед 313). Проте важко встановити, які з наслідків притаманні саме метадону, оскільки багато залежних жінок приймають інші препарати і не дотримуються здорового способу життя, що асоціюється з поганими результатами вагітностей.

Діти 19 жінок, яких лікували метадоном від больового синдрому при вагітності, мали нормальні показники ваги, росту, окружності голови.

Найкраще зрозуміти вплив метадону дозволяє наявність залежності з наступним неонатальним синдромом відміни. Симптоми зазвичай проявляються на 48 годині після народження. Необхідно попереджати педіатрів про пренатальний прийом метадону. Деякі клініцисти вважають, що ймовірність виникнення синдрому відміни зростає, якщо материнська доза метадону перевищує 20 мг, а немовлята, чиї мами приймали 40 мг, мали найвищий ризик розвитку абстинентного синдрому. Обережне зниження дози наприкінці вагітності рекомендується. Синдром відміни описали у немовляти, чия мама отримала тільки 5 мг/день безпосередньо перед пологами. В групі залежних від героїну жінок не виявлено значимої різниці у частоті виникнення неонатального синдрому відміни при пренатальному вживанні метадону в дозах 40, 60 чи 80 мг/день протягом останніх 12 тижнів вагітності.

Проспективне когортне дослідження 2012 року не виявило різниці частоти та тривалості неонатального синдрому відміни між немовлятами, мами яких приймали дози метадону нижчі або вищі від 80 мг/день. Ретроспективне рев’ю 174 народжень, яке включало жінок, що приймали понад 100 мг/день метадону не виявило асоціації між дозою та частотою виникнення неонатального синдрому відміни.   Бупренорфін, альтернативний препарат для лікування героїнової залежності, не дає нижчий рівень неонатальної абстиненції.

Когортне дослідження 31 вагітної, лікованої бупренорфіном та налоксоном, та 62 – метадоном продемонструвало наступну частоту неонатального синдрому відміни: 25,1% проти 51,6% в групі метадону, також  коротшу тривалість госпіталізації в першій групі.

На виникнення нейроповедінкових порушень також впливають екологічні та генетичні фактори. Вплив високих доз метадону  асоціюється з найвищою частотою дезорганізації поведінки.

Застосування препарату під час вигодовування:

Метадон проникає в грудне молоко. Деякі дослідники вважають цю кількість достатньою для запобігання або пом’якшення синдрому відміни у немовляти, але інші сумніваються в цьому, спираючись на детальніший аналіз концентрації метадону в молоці. Співвідношення препарату молоко : плазма становить 0,24. Немовля отримає в середньому 2,8% материнської дози метадону.

Американська академія педіатрії та робоча група ВООЗ по грудному вигодовуванню класифікує метадон як препарат в цілому сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату метадон в експериментах на щурах та мишах призводить до значної регресії другорядних статевих органів та яєчок.  Відсутня інформація про вплив на фертильність у людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.01.2016 р.

Група/призначення:

Протипаркінсонійний засіб.

Покази: паркінсонізм (монотерапія та в комбінації з леводопою (протипаркнсонічний засіб); екстрапірамідні симптоми, спричинені нейролептиками або препаратами з подібним ефектом; хвороба Паркінсона*; хвороба Літтла**; спастичні паралічі, пов’язані з ураженням екстрапірамідної системи; у ряді випадків знижує тонус та поліпшує рухи при парезах пірамідного характеру.

Альтернативні назви / синоніми:

Артан, циклодол, паркопан, ромпаркін.

Діюча речовина: тригексифенідил.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутність відповідних даних в експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Повідомляється як про нормальні, так і несприятливі результати вагітностей.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Національний спільний перинатальний проект (National Collaborative Perinatal Project) охопив 9 пацієнток з впливом тригексифенідилу в І триместрі. Не було виявлено підвищеного ризику вроджених вад у дітей цих жінок, однак цих даних недостатньо для висновків. В цілому при вживанні антихолінергічних препаратів в І триместрі описано зростання частоти малих аномалій.

Повідомляється про 2 успішні вагітності в однієї жінки, яка отримувала 32 та 50 мг/день протягом кожної вагітності.

Також повідомляється про немовля з множинними вродженими вадами, включаючи аненцефалію, кардіоваскулярні аномалії та інші дефекти, чия мама лікувалась тригексифенідилом протягом перших семи місяців вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Одне з повідомлень, адресоване тератологічній службі, інформує про 3 здорових дітей, народжених за 7-річний період жінкою з параноїдною шизофренією, яка приймала галоперидол (нейролептик, антипсихотичний засіб) та тригексифенідил протягом вагітності та лактації, а також рисперидон (нейролептик) при одній з вагітностей. Немовлята не мали ускладнень і знаходились на грудному вигодовуванні до 6-8 місяців, в той час як мама продовжувала лікування. При останньому огляді старшій дитині виповнилося 8 років, молодшій – 16 місяців, розвиток та поведінка дітей були в межах норми.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.12.2015 р.

Група/призначення:

 Наркотичний анальгетик, агоніст-антагоніст.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфіноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми:

Бупренекс, субутекс, темгезік. Субоксон – комбінований препарат (бупренорфін та налоксон).

Діюча речовина: бупренорфін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

 Виходячи з даних, отриманих від експериментальних тварин, використання бупренорфіну при вагітності не припускає зростання частоти вроджених вад, але може спричинити пізні поведінкові зміни. Як і при вживанні всіх наркотичних анальгетиків можливий розвиток синдрому відміни у новонародженого.

Більший досвід застосування інших наркотичних анальгетиків надає їм перевагу перед бупренорфіном, особливо на ранніх термінах вагітності. Бупренорфін може призначатись для замінної терапії жінкам із героїновою залежністю, але безпечність такої терапії при вагітності потребує додаткових досліджень.

Бупренорфін в 33 рази потужніший від морфіну – 0,3 мг бупренорфіну еквівалентні 10 мг морфіну за анальгезуючою та депресивною респіраторною діями.

 Інформація щодо досліджень на тваринах:

 У щурів та кролів препарат не призводить до зростання частоти вроджених вад.  У щурів, які отримували опіоїди, спостерігали зниження ваги матерів та потомства, фізичну залежність у новонароджених, але ці наслідки зникали після відлучення дитинчат. При дуже високих дозах на фоні материнської токсичності знижувалось перинатальне виживання дитинчат. Бупренорфін затримував пологи у щурів. Препарат не впливає на концентрацію ендогенних опіоїдів в тканинах головного мозку щурів. Бупренорфін знижував нейрогенез і пригнічував поведінку у щуренят, порушував когнітивні функції та соціальну поведінку.  

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Бупренорфін успішно застосовується у залежних від опіоїдів жінок в якості замінника наркотичного препарату. У 2003 році опублікували огляд клінічних досліджень щодо 300 вагітностей. Деякі дослідження повідомляють про низьку частоту неонатального синдрому відміни у немовлят, які зазнали пренатального впливу бупренорфіну.

Бупренорфін в меншій мірі проникає до плаценти в порівнянні з іншими опіоїдами, включаючи метадон, тим самим обмежується вплив на плід та розвиток залежності. Однак, є повідомлення про неонатальний абстинентний синдром різної інтенсивності, який може виникнути рідше і швидше зникати в порівнянні зі спричиненим метадоном.

В 2 дослідженнях повідомляють про кращі показники за шкалою Апгар, росту новонароджених, респіраторного дистресу, передчасних пологів при порівнянні бупренорфіну з метадоном. При одному дослідженні не виявлено зв’язку між материнською дозою бупренорфіну та неонатальними результатами, включаючи оцінку за шкалою Апгар, окружність голови, вагу  та ріст.

У 1997 році повідомили про жінку, яку лікували від героїнової залежності починаючи з 4 тижня бупренорфіном в дозі 4 мг/день. Багаторазові тести при вагітності та пологах підтвердили швидке виведення героїну. Народжена на 39 тижні дівчинка мала наступні показники за шкалою Апгар: 10 та 10 на 1-й та 10-й хвилинах відповідно. Через 20 хвилин після народження у немовляти виявлялись високі дози бупренорфіну та його метаболіту. Перед пологами концентрація бупренорфіну та метаболіту норбупренорфіну в сироватці матері становила 0,3 та 2,3 мг/мл відповідно. Були виявлені наступні концентраціі препарату та метаболіту в меконії: 107 та 295 нг/г, в сироватці новонародженої – 1,9 та 1,7 нг/мл, в сечі новонародженої – 36,8 та 61,1 нг/мл. Співвідношення препарату та метаболіту в пуповині та материнській сироватці склало 6,3 і 0,7 відповідно. У віці 48 годин життя спостерігали слабкий синдром відміни. Наступні симптоми зникли без лікування до 6 дня життя: збудження, порушення сну, тремор, позіхання, шумне дихання, невисока гіпертермія.

У 1992 році повідомили про використання бупренорфіну сублінгвально для купірування болю в пологах 34 першовагітним. Кожна пацієнтка отримала одноразову дозу 6 мг/кг в першому періоді пологів. Не відмічали впливу на перебіг пологів, у жодної із жінок не спостерігали нудоти чи блювоти. Також не виявляли порушень серцевого ритму у плодів.

При шведському дослідженні 25 дітей, які зазнали пренатального впливу бупренорфіну, були виявлені проблеми з увагою, пам’яттю, руховими навичками у віці 5-6 років. При народженні та дошкільному віці у цих дітей відмічали нормальні вагу, ріст, окружність голови.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість бупренорфіну проникає в грудне молоко. Якщо мама приймає 4 мг/день, то немовля отримує 3,3 мкг/день. Призначення аналгезії бупренорфіном через 3 дні після кесарського розтину призвело до зменшення грудного вигодовування та прибавки ваги новонародженим  протягом перших 11 днів після пологів. Автори припускають, що препарат впливає як на лактацію у матері, так і на саме смоктання немовляти. Враховуючи такі ефекти, ймовірно, слід відмовитись від грудного вигодовування у разі лікування бупренорфіном. У випадку грудного вигодовування слід попереджати маму про можливий потенційний ризик для немовляти.

Результати одного з досліджень свідчать про потенційну роль грудного вигодовування у зменшенні потреби в лікуванні неонатального синдрому відміни.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату  бупренорфін не впливає на фертильність у щурів при пероральних дозах в 50 раз вищих від рекомендованих для людини  сублінгвальні  або в 3 рази вищих за внутрішньом’язові чи підшкірні.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.12.2015 р.

Група/призначення:

Парасимпатоміметик, холінергічний, антихолінестеразний засіб.

Покази: глаукома, парез і параліч кишечника, атонія сечового міхура, дитячий церебральний параліч, неврози, міастенія, залишкові явища після поліомієліту та крововиливу в мозок, антидот при отруєннях міорелаксантами, М-холіноблокаторами.

Альтернативні назви / синоніми: фізостигміну саліцилат.

Діюча речовина: фізостигмін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні відповідні дані у тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Фізостигмін рідко призначається при вагітності. Інформація про зв’язок з вродженими вадами відсутня.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Виходячи з молекулярної ваги препарату очікується його проникнення через плаценту.

Повідомляється про призначення препарату 15 вагітним для подолання викликаної скополаміном сонливості. Оцінка новонароджених за шкалою Апгар коливалась від 7 до 9 на 1-й хвилині та 8-10 на 5-й. Одне немовля було пригнічене і потребувало реанімаційної допомоги. Його мама окрім фізостигміну приймала меперидин (наркотичний анальгетик, агоніст) та діазепам (транквілізатор).

Застосування препарату під час вигодовування:

Молекулярна вага припускає проникнення фізостигміну в грудне молоко, проте наслідки такого впливу невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.12.2015 р

Група/призначення:

Антибактеріальний засіб для системного застосування, похідне 5-нітроімідазолу.

Покази: лікування протозойних інфекцій: трихомоніазу, амебіазу, лямбліозу; лікування інфекцій, які викликані анаеробними бактеріями, а також їх профілактика при операціях, у комплексному лікуванні бактеріальних вагінозів.

Альтернативні назви / синоніми: орнізол. Комбінований препарат орципол (ципрофлоксацин та орнідазол)

Діюча речовина: орнідазол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини, передбачається  помірний ризик, рекомендовано не призначати в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація.  Ймовірно, при одноразовому використанні не слід припиняти грудне вигодовування взагалі, а зробити перерву до 48 годин. При довшому прийомі здається потенційно токсичним для немовляти.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про стандартні тератологічні дослідження з орнідазолом. Препарат знижує фертильність у самців щурів при дозі 400 мг/кг/день.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Орнідазол не призводив до зростання аномалій розвитку у личинок плодових мух, вирощених на середовищі з вмістом препарату 2000 мг/л.

При інтраперитонеальному введенні 180 мг/кг/день орнідазолу мишам на 6-16-й дні гестації не спостерігали скелетних аномалій.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомляється про народження здорових дітей у 5 жінок, лікованих в ІІІ триместрі орнідазолом в дозі 1000 мг/день протягом 6-10 днів.

Згідно з другим джерелом, одна стаття інформує про вживання орнідазолу при вагітності без тератогенних наслідків.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Призначення орнідазолу самцям щурів в дозі 400 мг/кг/день призвело до втрати фертильності внаслідок порушення рухливості та капацитації*  зі зворотним ефектом після припинення лікування.

Інкубація сперми щурів з орнідазолом в дозі 2,5 мМ протягом 4 годин знижувала рухливість сперматозоїдів. Спостерігали зниження рухливості сперми хом’яка при концентрації орнідазолу 25 мМ та порушення реакції акросом** до 5 мМ.

Індуковане орнідазолом порушення функції сперматозоїдів асоціюється зі зниженням гліколізу в цих клітинах. Самці мишей були стійкими до антифертильного впливу орнідазолу, можливо, тому, що він швидше метаболізується у мишей, ніж у щурів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.12.2015 р.

Група/призначення:

Антихолінергічний засіб, який блокує переважно периферичні холінореактивні системи.

Покази: застосовують іноді в психіатричній практиці як заспокійливий засіб, в неврологічній – для лікування паркінсонізму, в хірургічній практиці разом з анальгетиками (морфін, промедол) – для підготовки до наркозу, іноді як протиблювотний і заспокійливий засіб – при морській та повітряній хворобі, а також при іритах, іридоциклітах і з діагностичною метою для розширення зіниць замість атропіну.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: скополамін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антихолінергетики в цілому не викликають підвищення ризику вроджених вад, окрім одного випадку передозування в пологах; відсутні докази негативного впливу скополаміну при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів з щоденним внутрішньовенним введенням препарату не продемонстрували негативного впливу на плід. Крайній ембріотоксичний ефект спостерігали у кролів при введенні такої дози внутрішньовенно, яка давала концентрацію препарату в плазмі в 100 разів вищу, ніж отримувана у людини при введенні скополаміну підшкірно.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 309 випадках приймався скополамін в І триместрі, у 881 – в будь-якому терміні вагітності. В жодній з груп не виявлено асоціації з вродженими вадами. Однак, коли  група парасимпатолітиків аналізувалась в цілому (2323 випадки), знайдена асоціація з малими аномаліями розвитку.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 27 новонароджених, які зазнали впливу скополаміну в І триместрі вагітності. Зареєстровано 1 (3,7%) велику вроджену ваду при очікуваній 1-й. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 0/0 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія.

Скополамін швидко проникає через плаценту. При призначенні вагітній відмічають наступні ефекти у плода: тахікардію, знижену варіабельність та уповільнення серцевого ритму. Материнська тахікардія характерна для інших антихолнергічних препаратів, таких як атропін та глікопіролат.

У одного новонародженого спостерігали токсичну реакцію від скополаміну. Мати отримала 6 доз скополаміну (в цілому 1,8 мг) з рядом інших препаратів в пологах. У новонародженої дівчинки були присутні наступні симптоми: лихоманка, тахікардія, летаргія, крім того бочкоподібна грудна клітина без респіраторного порушення. Лікування фізостигміном покращило стан (антихолінестеразний препарат).

При клінічному дослідженні жінок, яким призначено кесарський розтин, вводили скополамін підшкірно, застосовувалась епідуральна анестезія та аналгезія опіатами. У новонароджених не спостерігались симптоми пригнічення ЦНС.

Застосування препарату під час вигодовування:

Скополамін проникає в грудне молоко.

Американська академія педіатрії вважає скополамін сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.12.2015 р.

Група/призначення:

Антихолінергічний засіб, який блокує переважно периферичні холінореактивні системи. Це L-стереоізомер атропіну.

Покази: виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки, пілороспазм, гострий панкреатит, жовчнокам’яна хвороба, холецистит, спазми кишечника, сечових шляхів, бронхіальна астма; антидот при отруєннях холіноміметичними сполуками і антихолінестеразними речовинами.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: гіосциамін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні відповідні дані у тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антихолінергетики в цілому не викликають підвищення ризику вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Частота вроджених вад не перевищувала очікуваної серед дітей 322 жінок, лікованих гіосциаміном і протягом перших 4 місяців вагітності.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 281 новонароджених, які зазнали впливу гіосциамну в І триместрі вагітності. Зареєстровано 12 (4,3%) великих вроджених вад при очікуваних 11. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/3 вроджені вади серцево-судинної системи, 2/1 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0,5 розщілина обличчя, 2/0,5 редукційна вада кінцівки, 0/1 гіпоспадія.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Американська академія педіатрії вважає атропін, аналогічний препарат, сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.12.2015 р.

Гіпертермія – підвищення температури тіла. Нормальна температура коливається біля 37°С. При вагітності стурбованість викликає температура тіла 38,3°С та вища, особливо якщо гіпертермія триває довший період.

Найчастіше гіпертермія виникає від лихоманки при захворюванні. Дуже інтенсивний або тривалий вплив (довше, ніж 10 хвилин) джерел тепла, таких як гарячі ванни або сауна також може підвищити температуру тіла.

Альтернативні назви / синоніми:

Лихоманка, тепло, гарячі ванни, сауна.

Рекомендації при вагітності:

Не рекомендуються гарячі ванни, сауна, тепло.

Рекомендації при лактації:

Залежить від причини гіпертермії.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

В експериментальних тварин та при деяких дослідженнях у людини гіпертермія асоціюється з підвищеним ризиком дефектів нервової трубки* та іншими вродженими вадами.

Ризики при вагітності асоціюються із самою гіпертермією, із захворюванням, яке перебігає з підвищенням температури, з медикаментами для лікування гіпертермії, а також із поєднанням всіх цих факторів. Для зниження температури як правило рекомендується ацетамінофен (син. парацетамол, тайленол).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Гіпертермія, підвищення температури тіла, може негативно вплинути на розвиток ссавців, класичним прикладом розвитку залежних від температури аномалій є описані у морської свинки. В цієї тварини підвищення температури тіла матері на 1,5°С асоціюється з вадами ЦНС, помірними аномаліями зачатків кінцівок, катарактами. Одне дослідження описало виражені зміни структури щитоподібної залози у плодів ягнят, які зазнали впливу підвищеної температури протягом 18 днів на пізніх термінах вагітності. В інших тварин також описаний несприятливий вплив на розвиток внаслідок гіпертермії. ЦНС видається найчутливішою до такого впливу у всіх видів тварин.

Існувала невизначеність, чи гіпертермія чинить несприятливий вплив через пряму дію на ембріон, чи внаслідок материнської токсичності. Однак, дослідження у тварин припустили прямий вплив, можливо, опосередкований білками теплового шоку**.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дані від експериментальних тварин щодо гіпертермії вважаються співставними до впливу при вагітності у людини як від лихоманки, так і  внаслідок зовнішніх чинників. Ймовірні наслідки локалізованого тепла описані в статтях про ультразвук та діатермію.

Підвищення температури тіла матері передається плоду, можливо, в результаті зменшення здатності матері поглинати метаболічне тепло від плода. Опубліковано ряд повідомлень та результати старіших епідеміологічних досліджень, які підтримують думку про ймовірний тератогенний  вплив гіпертермії в період вагітності.

Дослідження випадок-контроль із залученням 54 жінок, які повідомили про лихоманку до 38,3°С протягом 24-х годин та довше в І триместрі, виявило значне підвищення ризику дефектів передньої черевної стінки у новонароджених. Автори підкреслили, що аналогічні дефекти при впливі гіпертермії спостерігали у мавп та морських свинок. При епідеміологічних дослідженнях можливе зростання частоти кардіоваскулярних аномалій та дефектів нервової трубки асоціювалось з материнською гіпертермією.

Деякі дослідники зосередились на вивченні можливого зв’язку між лихоманкою на ранніх термінах вагітності та зростанням ризику спонтанних абортів чи загибелі плода. При попередніх давніших дослідженнях асоціації не знайдено.  Інші вчені повідомили про значне зростання частоти гіпертермії перед спонтанним переривання вагітності плодами без хромосомних аномалій. Ці автори не виявили асоціації між материнською лихоманкою та репродуктивною втратою плодів з хромосомною аномалією, що, на їхню думку, підтримує припущення про причинну роль гіпертермії в спонтанному перериванні вагітності.

При дослідженні в Данії опитували жінок стосовно підвищення температури в перші 16 тижнів вагітності. Не спостерігали значного зростання загибелі плодів в асоціації з гіпертермією з корекцією на тривалість лихоманки, кількість таких випадків при вагітності та термін вагітності, при якому  спостерігали підвищення температури. Ці автори не виявляли можливої асоціації між лихоманкою та спонтанними абортами до 6 тижня вагітності, але вони дійшли висновку, що лихоманка в І триместрі клінічно діагностованих вагітностей не асоціюється з підвищеним ризиком втрати плода.

Наступне дослідження Данського національного когортного реєстру народжень (Danish National Birth Cohort) виявило асоціацію між захворюваннями з гіпертермією протягом 7 днів та  довше під час вагітності та аутизмом у потомків. Автори наголосили, що, виходячи з великої кількості порівнянь, при цьому дослідженні такі дані могли бути отримані випадково.  Інше дослідження цих авторів виявило підвищений ризик епілепсії серед дітей, в яких при вагітності спостерігались, принаймні, 3 епізоди гіпертермії в І триместрі (співвідношення шансів 1,88, 95% ДІ 1,19-2,98), лихоманка з ознаками ураження сечової системи у матері (4,86, 95% ДІ 1,56-15,17) або температура 39-39,4°С протягом 1 дня в ІІ триместрі (2,79, 95% ДІ 1,60-4,84).  Автори припустили, що причина лихоманки може бути важливішим фактором зростання ризику епілепсії, ніж сама гіпертермія.

Дослідження випадок-контроль, проведене в Фінляндії виявило підвищений ризик дефекту міжпередсердної перетинки та гіпоплазії лівої половини серця у дітей матерів, які повідомили про наявність лихоманки на ранніх термінах вагітності.

Спонсороване CDC   дослідження продемонструвало асоціацію між материнською гіпертермією та вродженими вадами серця (співвідношення шансів 1,8, 95% ДІ 1,4-2,4). Аналіз випадків ізольованих вад серця виявив, що лихоманка у матері асоціюється з правобічними обструктивними дефектами (2,04, 95% ДІ 1,27-3,22), включно з трикуспідальною атрезією (7,54, 95% ДІ 2,61-21,79).  Коли приймався парацетамол ризик вже не був статистично значимим (1,49, 95% ДІ 0,92-2,43).

Повідомлення 2014 року щодо вроджених вад серця від Національного проекту запобігання вродженим вадам розвитку (National Birth Defects Prevention Study) інформує про значиму асоціацію між повідомленням матерів про лихоманку в І триместрі та гетеротаксією***, стенозом аорти, правобічними обструктивними дефектами, септальними дефектами. Здається, що вживання мультивітамінів та антипіретиків знижує ризик виникнення окремих дефектів. Автори зазначають, що не всі жінки можуть надати достовірну та точну інформацію про епізоди гіпертермії, що, разом з численними порівняннями обмежує інтерпретацію очевидних асоціацій.

Повідомлення 2010 року від Національного проекту запобігання вродженим вадам розвитку (National Birth Defects Prevention Study) інформує про оцінку можливої асоціації між повідомленням матерів про захворювання з підвищенням температури на ранніх термінах вагітності та ризиком розщілин обличчя (1,28, 95%, ДІ 1,01-1,63). Розподіл вагітних за висотою температури тіла (<38,6°С або 38,6°С і вище) не демонструє суттєвих змін величини ризику.

Дослідження із залученням 5566 вагітних, які зазнали впливу підвищених температур в США, повідомляє про підвищений ризик виникнення дефектів нервової трубки внаслідок такого впливу.

Китайське дослідження випадок-контроль, яке охопило 363 немовлят з дефектами нервової трубки відмітило асоціацію з грипом або лихоманкою у матері  (3,93 95% ДІ 2,48-6,23). Це дослідження включало аналіз різних захворювань під загальною назвою «грип» та лихоманку, які виникали за місяць до вагітності та до 2 місяців після запліднення. Випадки, при яких гіпертермія виникала в період формування нервової трубки окремо не розглядалися.

Дослідження випадок-контроль в Атланті виявило значиму асоціацію між повідомленням про гіпертермію в І триместрі та підвищеним ризиком вроджених вад в цілому та, в окремому дослідженні, вад сечової системи, особливо, якщо для лікування лихоманки приймались медикаменти. На противагу цьому, популяційне дослідження випадок-контроль, проведене в Атланті  силами CDC,  не повідомляє про статистично значиму асоціацію між материнською лихоманкою при вагітності та вродженими вадами.

Одна з тератологічних інформаційних служб проспективно слідкувала за вагітними з гіпертермією і порівнювала результати вагітностей з відповідною контрольною групою вагітних. Ці опубліковані дані припускають підвищений ризик великих та малих аномалій з підвищенням температури тіла у матері до 38,8°С довше, ніж 24 години.

Угорське дослідження випадок-контроль виявило, що жінки, які народили дітей з множинними вродженими вадами, частіше повідомляли про захворювання з підвищенням температури при вагітності в порівнянні з жінками, в яких народились здорові немовлята та жінками, які народили дітей з іншими вродженими аномаліями (не уточнюються).

Повідомлення про вживання антипіретичних засобів асоціюються зі зниженням ризику. Також було припущено, що гіпертермія може підвищувати тератогенність інших препаратів та хімічних реагентів з навколишнього середовища при вагітності.

У 2014 році опубліковане систематизоване рев’ю та мета-аналіз можливої асоціації лихоманки при вагітності з вродженими вадами виявили, що ризик розвитку дефектів нервової трубки, вроджених вад серця, розщілин обличчя знаходиться на рівні 1,5 та 3 при лихоманці в І триместрі. Хоча автори не виявили залежний від дози зв’язок, вони зазначили певні докази зменшення величини ризику при вживанні медикаментів для зниження температури тіла.

Сауна та гарячі ванни.

Результати низки досліджень у Фінляндії, де сауни є поширеними і популярними, в тому числі і серед вагітних, спростувало твердження про асоціацію між гіпертермією при вагітності та дефектами нервової трубки у плоду через низьку частоту таких вад в фінській популяції. Рекомендується, щоб температура тіла вагітної повторно не підвищувалась вище 38,9°С. Для жінок, які приймають гарячі ванни або інші процедури з гарячою водою це обмеження означатиме наступне: 15 хвилин у воді з температурою 39°С або 10 хвилин при температурі води 40,0-41,1°С. У сауні відбувається більша втрата тепла з потом, ніж у водяній лазні, що дозволяє збільшити тривалість процедури. Припускається, що відчуття дискомфорту попереджує добровільне підвищення температури тіла при процедурах вище за 38,9°С.

Дослідження Національного проекту запобігання вродженим вадам розвитку (National Birth Defects Prevention Study) виявило зростання частоти гастрошизису (1,54, 95% ДІ 1,10-2,17) та аненцефалії (1,68, 95% CI 1,05-2,70) при використанні гарячих ванн в І триместрі (згідно з повідомленнями жінок). Ризик аненцефалії підвищувався при тривалості гарячих ванн протягом 30 хвилин та довше ( 2,91, 95% ДІ 1,13-7,46). Частота діафрагмальної кили зростала при тривалості гарячих водних процедур в межах 16-30 хвилин (1,94, 95% ДІ 1,15-3,25). Частоти атрезії стравоходу (2,67, 95% ДІ 1,02-7,04), омфалоцеле (3,91, 95% ДІ 1,35-11,1), гастрошизису (3,07, 95% ДІ 1,11-8,49) асоціювались з гарячими ваннами тривалістю понад 30 хвилин більше, ніж 1 день. Автори наголошують, що такі дані потребують перевірки та підтвердження, оскільки індивідуальна частота окремих вроджених вад була невисокою, а температура води не вимірювалась.

Пологи.

Повідомлення 2008 року інформує про підвищення ризику неонатальної енцефалопатії та ацидозу при гіпертермії у пологах.  Лихоманку визначали як підвищення температури понад 37,5°С. Статистичний аналіз продемонстрував незалежну асоціацію  неонатальної енцефалопатії з материнською лихоманкою в пологах. Окремо не були виділені випадки хоріоамніоніту. Друге дослідження 2008 року вже окремо розглядало випадки гіпертермії при хоріоамніоніті та без такого ускладнення. Було виявлено зростання ризику енцефалопатії в обох групах із значно вищим при хоріоамніоніті.

Дослідження, проведене в Барселоні виявило зменшення гестаційного віку при пологах, які відбуваються на наступний день після дуже жаркої та вологої погоди.  Ці дані припускають, що екстремальна жара може підсилювати маткову активність.

Стурбованість викликає підвищення температури води до 39°С в «басейнах для пологів»  (“birthing pools”). Повідомляється про 2 випадки  таких народжень, коли діти від, як здавалось, неускладнених пологів народилися в поганому стані і померли невдовзі після народження. В цих випадках матері провели у воді до пологів 2,5 та 4,5 годин відповідно.

Епідуральна анестезія в пологах також асоціювалась з підвищенням температури тіла матері та плода, хоча деякі коментатори ставлять під сумнів такі результати. Повідомлення 2007 року припустило, що така гіпертермічна відповідь виникає в меншої кількості жінок. Одна група дослідників підрахувала, що у 5% новонароджених при використанні епідуральної анестезії температура тіла піднімається до 40°С. Автори рекомендують приймати антипіретичні міри (в тому числі холодне обтирання) для контролю температури тіла матері всім жінкам в пологах при тривалості анестезії понад 5 годин, коли температура повітря перевищує 24°С.

Застосування препарату під час вигодовування:

Потреба припиняти грудне вигодовування через хворобу матері виникає рідко. Материнське молоко містить антитіла, які захищають дитину від захворювання.  При застуді мама повинна часто мити руки та використовувати захисний засіб (маску).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків.

Дослідження у самців мишей показали зниження життєздатності, концентрації та рухливості сперматозоїдів у відповідь на тепловий стрес калитки. Ці ефекти тривали 21-28 днів після нагрівання, видужання на наступало приблизно через 60 днів після впливу тепла.

З 1960 років відомо, що підвищена температура несприятливо впливає на сперматогенез, а знаходження яєчок при підвищеній температурі може зменшити фертильність. Це явище, як вважають деякі науковці, пояснює зниження рівня народжуваності навесні в теплому кліматі. Це особливо проявиться у чоловіків, які працюють не в приміщенні або в приміщеннях без кондиціонеру влітку. Однак, ті що працюють в приміщенні з кондиціонером в теплому кліматі  мають таке саме погіршення показників кінцевих точок сперматозоїдів (semen end points) в літні місяці. Крім того, влітку на територіях з холодним кліматом також відмічають зниження кінцевих точок сперматозоїдів.

Ці спостереження  підтримують теорію, що літні зміни кінцевих точок сперматозоїдів асоціюються із змінами фотоперіоду і в більшій мірі, ніж вплив високої температури навколишнього середовища.

У зварювальників, в процесі роботи яких підвищується температура в калитці, спостерігають погіршення якості сперми. Незважаючи на заяви авторів дослідження про відсутність токсичного впливу в цій професії, підвищений рівень хрому в сечі припускає вплив інших факторів, крім тепла на якість сперми. Французькі дослідники наводять непрямі докази впливу тепла на чоловічу фертильність: період неплідності (затримка вагітності) у партнерок чоловіків, які працюють або з теплом, або тривалий час знаходяться в автомобілі (вважається, що таке положення тіла призводить до підвищення температури в калитці.

Чоловікам з порушенням фертильності радять носити вільні не облягаючи шорти, а не білизну по типу бікіні, які тримають вміст калитки проти тіла. Ця порада основана на переконанні в тому, що нагрівання калитки при близькому розташуванні до тіла призведе до зниження якості сперми.  Для перевірки цієї теорії провели пілотне дослідження тільки у двох чоловіків і виявили погіршення якості сперми у випадку тісної білизни в порівнянні з вільною. При дослідженні в Голландії вивчали 2 невеликі групи чоловіків, одна з яких носила   труси що обтягують протягом 6 місяців, а наступні півроку – альтернативну білизну. Аналіз сперми проводили що два тижні протягом 12 місяців. Хоча тільки 9 чоловіків завершили дослідження щільна білизна асоціювалась зі значним зниженням  кількості та рухливості сперматозоїдів. В продовженні дослідження вивчали ефекти поліестерової спортивної білизни (athletic supporters), не виявлено значного впливу на спермограму. Інше дослідження не виявило асоціації між типом білизни, температурою калитки та якістю сперми.

Для лікування чоловічого непліддя було представлено «пристрій для гіпотермії яєчок» (“testicular hypothermia device”), який знижує температуру в калитці.  Потрібні докази ефективності такого пристрою.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.12.2015 р.