Інформація
      
Мистецтво
      
Навчання
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

ОКСИТОЦИН

Група/призначення:

Гіпофізарні гормони для системного застосування. Засіб, який стимулює мускулатуру матки. Це гормон гіпоталамуса, який  транспортується в задню долю гіпофізу, де накопичується  (депонується) і виділяється в кров; за будовою олігопептид.

Покази: збудження та стимулювання пологової діяльності; слабкість пологової діяльності, пов’язаної з атонією матки; гіпотонічні маткові кровотечі під час та після кесаревого розтину.

Альтернативні назви / синоніми: пітоцин, синтоцинон.
Діюча речовина: окситоцин.
Рекомендації при вагітності:

Призначати за показами  для індукції та стимуляції пологів.

Рекомендації при лактації: сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Призначення окситоцину на пізніх термінах вагітності для стимуляції скорочення матки може асоціюватись з її гіперстимуляцією та ефектами антидіуретичного гормону.

Однією з основних фізіологічних функцій цього гормону є стимуляція продукції молока у відповідь на смоктання.

Окситоцин застосовують для фармакологічної індукції або посилення скорочення матки. Пропагується його використання для полегшення третього періоду пологів, а одне велике клінічне дослідження підтвердило його безпечність при багатоплідних пологах. Повідомляється про залежний від дози зв’язок між окситоцином та розривом матки у жінок при вагінальних пологах після попередніх кесаревих розтинів. Окситоцин також використовується для переривання вагітності в ІІ триместрі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Окситоцин не підвищував частоти вроджених вад у щурів при одному дослідженні.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Використання препарату для індукції або стимуляції пологів може асоціюватись з гіперстимуляцією матки з наступним зменшенням плацентарної перфузії та ураженням плоду. Окситоцин також має властивості антидіуретичного гормону, що може викликати клінічно значиму водну інтоксикацію у випадку призначення високих доз разом з великими об’ємами гіпотончних розчинів. Водна інтоксикація з гіпонатріемією та судомами також були діагностовані у новонародженого, чия мама отримала 36 одиниць окситоцину та 6,5 літрів 5% декстрози (препарат для регдратацї та дезинтоксикацї для парентерального застосування) в пологах. Така знахідка підняла питання про можливість впливу окситоцину внаслідок антидіуретичного ефекту безпосередньо на плід або через зміну балансу рідини та електролітів у матері. Новіші дані свідчать про те, що материнський окситоцин не проникає через плаценту, що підтримує теорію непрямого впливу на плід.

Також проходили дебати щодо можливого зростання частоти гіпербілірубінемії  в немовлят з пренатальним впливом окситоцину. Деякі дослідники припустили, що такий результат може бути іншим ефектом, індукованим перинатальною гіпонатріемією швидше, ніж прямим наслідком впливу окситоцину.

При 4 дослідженнях припустили, що введння окситоцину в пологах може негативно вплинути на грудне вигодовування, ймовірно, пригнічуючи смоктальний рефлекс. Ретроспективне когортне дослідження 2014 року виявило, що використання окситоцину в пологах підвищує ризик припинення грудного вигодовування у віці 3 місяців (ризик 2,29, 95% ДІ 1,41-3,74), причому частіше у матерів до 27 років. Окситиоцин в пологах також підвищує ризик штучного вигодовування (ризик 1,45, 95% ДІ 1,28-1,63).

Синтетичні форми окситоцину не часто асоціюються з анафілактичними реакціями. Один вчений припустив можливий зв’язок між використанням окситоцину в пологах та неонатальними судомами. Але слід враховувати, що призначенню окситоцину передують тривалі пологи.

Група дослідників повідомила про зв’язок між використанням окситоцину для індукції та стимуляції пологів та ризиком синдрому раптової смерті немовлят. Цей висновок зроблено на основі ретроспективного аналізу. Рев’ю проспективних даних від спільного перинатального проекту (Collaborative Perinatal Project) не виявило переконливого зв’язку між окситоцином та синдромом раптової смерті немовлят.

Ретроспективне дослідження 2013 року на основі повідомлень за 1990-2007 роки інформує про асоціацію між окситоцином в пологах та розладами спектру аутизму у дітей, особливо у хлопчиків. Проте, детальний коментар зазначає, що аналіз з виключенням випадків гіпердіагностики аутизму не продемонстрував значимої асоціації між окситоцином та ризиком аутизму.

Повідомлення 2014 року, оцінюючи вплив ранніх факторів ризику виникнення синдрому дефіциту уваги і гіперактивності* серед австралійських дітей відзначає можливий захисний ефект окситоцину у дівчат.

*Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ; Attention–Deficit/Hyperactivity Disorder (ADHD) – неврологічно-поведінковий розлад розвитку, що починається в дитячому віці. Проявляється такими симптомами, як труднощі концентрації уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність.

Застосування препарату під час вигодовування:

Однією з основних фізіологічних функцій окситоцину є стимуляція секреції молока у відповідь на смоктання.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Окситоцин може збільшувати  ритмічні перистальтичні скорочення м’язової стінки невагітної матки і сприяти транспорту сперми з піхви в фаллопієві труби.

Окситоцин також може мати важливе значення у функції статевих залоз. У щурів лікування окситоцином  асоціювалось зі збільшенням ваги яєчників і матки та підвищенням в плазмі рівня естрадіолу (статевий гормон). Окситоцин також був присутній в сім’яниках і модулював рух насіннєвих канальців у мишей та баранів. Окситоцин може відігравати певну роль в регуляції циклічності яєчників, ймовірно, шляхом стимуляції продукції  маткових простагландинів, які викликають лютеоліз, що найпереконливіше продемонстровано у овець, великої рогатої худоби, кіз. Невідомо, чи у жінок окситоцин відіграє роль в лютеолізі.

Невідомо, чи екзогенний окситоцин впливає на статеві функції чоловіків та жінок.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 19.10.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 19.10.2016 р.



Будь-ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Опитування
Хто Ви?
Лікар
Середній медпрацівник
Студент (інтерн)
Вагітна жінка
Родичі вагітної жінки
Зацікавлена особа
Інше


Подивитись результати

Опитування
Ваша оцінка сайту УТІС:
Відмінно
Добре
Задовільно
Погано


Подивитись результати

Опитування
Для чого потрібна інформація?
Для роботи
Для навчання
Для лікування
Для догляду за хворим
З цікавості
Інше


Подивитись результати

Опитування
Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?
Повернусь і буду рекомендувати знайомим
Повернусь, бо потрібна інформація
Зайшов на сайт випадково
Не повернусь, бо не цікаво


Подивитись результати