Назва англійською мовою: Ginseng.

Група/призначення: рослина.

Альтернативні назви / синоніми: 

Різні види женьшеню (інформація нижче).

Діюча речовина: женьшень (гінзенозиди).

Рекомендації при вагітності: 

Уникати через відсутність інформації про безпечність.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Женьшень – це популярна рослина, яка здавна використовується у всьому світі. Репродуктивні наслідки впливу цієї рослини на вагітних тварин, за винятком одного випадку, не вивчались. Так само тільки одне невелике дослідження вивчало вплив женьшеню в період вагітності у людини. Як і з більшістю рослинних препаратів контроль якості виробництва комерційних продуктів є недостатнім або відсутнім і, ймовірно, неправильне маркування цих продуктів є поширеним явищем. Відомо, що женьшень діє на багато систем організму. Залежно від продукту, дози та тривалості використання це може викликати клінічно значущі побічні реакції у невагітних пацієнтів. При застосуванні женьшеню повідомлялось про гіпертензію та гіпоглікемію. Такі ефекти можуть ускладнити вагітність гіпертонічними розладами або діабетом. Проте, враховуючи використання цієї рослини з давніх часів малоймовірно, щоб не було відзначено виражених тератогенних наслідків або токсичного впливу на репродукцію. В той же час менш виражені наслідки, такі як структурна та поведінкова тератогенність, індукція абортів, неплідність могли залишитись поза увагою. Це потребує додаткових досліджень для визначення ризику або, навпаки, безпечності женьшеню.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів проводились з екстрактом (G115) женьшеню східного

(P. ginseng). Двом поколінням щурів – самцям і самкам – до харчування додавали такий екстракт в дозах 1,5; 5 та 15 мг/кг/день і порівнювали з контрольною групою тварин. Не було виявлено різниці між групами наступних показників: вага тіла, споживання їжі, дані гематологічних та біохімічних обстежень. Також не виявили різниці при проведенні офтальмологічних, загальних, гістопатологічних, патанатомічних досліджень. Щурам, яким вводили гексавалентний хром для попередження негативних наслідків, додавали женьшень. Група тварин, що отримувала хром та женьшень, продемонструвала значно кращі результати вагітностей, ніж ті щури, які отримували хром без женьшеню (збільшення набирання ваги матерями, меша частота пре- та постімплантаційних втрат, резорбцій і мертвонароджень, нижчий рівень вісцеральних і скелетних аномалій). У щурів досліджували вплив американського женьшеню на копулятивну функцію самців при використанні доз на рівні 10-100 мг/кг/день протягом 28 днів і відзначили істотну стимуляцію поведінки. При порівнянні з контрольною групою тварин не виявлено впливу на показники  лютеїнізуючого гормону і тестостерону в плазмі або на статеві органи, але у тварин, які отримували женьшень істотно знижувався рівень пролактину в плазмі.

Інформація щодо впливу на плід:

Женьшень використовується в медицині понад 2000 років. Найціннішою частиною рослини є корінь, оскільки він містить фармакологічно активні речовини гінзенозиди. Відомі фармакологічні впливи женьшеню є наступними: адаптогенна дія, дія на ЦНС, серцево-судинну систему, ендокринну систему, ергогенний, протипухлинний та імуномодулюючий ефекти. Рослина доступна у вигляді свіжих або висушених коренів, екстрактів, розчинів, таблеток, газованих напоїв, чаю, жувальної гумки, сигарет і цукерок.

Комерційно доступні продукти з вмістом женьшеню – це харчові ароматизатори та рослинні препарати медичні. Основні фармакологічно активні компоненти женьшеню – це група стероїдних сполук, пов’язаних з цукрами, які називаються сапонінами (гінзенозидами). Відомо щонайменше про 13 основних сапонінів та багато другорядних компонентів (леткі масла, β-елемін, стерини, ацетилени, полісахариди, крохмаль, флавоноїди, пептиди, різні вітаміни B-комплексу, мінерали, ферменти та холін). Ксантини (наприклад, кофеїн, теофілін і теобромін), що виробляються рослиною, також можуть бути присутніми в різних концентраціях і можуть сприяти фармакологічній дії продукту. Фактична кількість гінзенозидів у комерційних препаратах коливається в широких межах. Ця різниця частково відображає поганий контроль якості, але також може залежати від виду, віку кореня, місця розташування, сезону збору врожаю та методу зберігання. Крім того, продукти, що продаються як женьшень, насправді можуть не містити гінзенозидів. Наприклад, інші рослинні види, які не містять гінзенозидів, також називають «женьшенем», такі як сибірський женьшень (Eleutherococcus senticosus; активними компонентами є елеутерозиди) і бразильський женьшень (Pfaffia paniculata). Крім того, китайська лоза (Periploca sepium), трава, яка містить серцеві глікозиди, але не містить гінзенозидів, є звичайною заміною сибірського женьшеню.

Три короткі повідомлення інформували про естрогено-подібний ефект та вагінальну кровотечу у трьох жінок в період менопаузи, які приймали женьшень.  Також повідомляється про 30-річну жінку, яка приймала рослинний препарат, нібито чистий сибірський женьшень (1300 мг/день, двічі на день, це доза, яка вдвічі перевищувала рекомендовану виробником) протягом вагітності та перших двох місяців грудного вигодовування. На пізніх термінах вагітності неодноразово виникали передчасні скорочення матки. Жінка зауважила збільшення росту та густини волосся на голові, обличчі та лобку.  У доношеного хлопчика вагою 3,3 кг було густе чорне волосся в області лобка та на всьому лобі, а також набряклі червоні соски. Через 2 тижні після пологів мати зупинила грудне вигодовування за порадою лікаря, оскільки не хотіла припиняти прийом трави. У віці 7,5 тижнів вага (5,8 кг) і ріст (60,6 см) немовляти перевищували 97-й процентиль, а через два тижні почало випадати волосся на лобку і лобі. Не було ознак адреногенітального синдрому, оскільки сироваткові концентрації 17-гідроксипрогестерону, тестостерону та кортизолу були в межах норми. Дослідники відзначили, що женьшень підвищує рівень тестостерону у самців щурів і ріст яєчок у кроликів і може значно підвищити рівні кортикотропіну та кортикостероїдів. Тому вони дійшли висновку, що продукт, який приймала ця жінка, міг спричинити гірсутизм у матері та немовляти та надмірне збільшення ваги дитини.

У 1991 році порівнювали результати 88 азійських жінок, які використовували женьшень в період вагітності та 88 жінок контрольної групи. Не було виявлено статистично значущих відмінностей у способі пологів, вазі при народженні, низькій вазі при народженні (<2500 г), передчасних пологах (<37 тижнів), низьких балах за шкалою Апгар (<7), а також показників мертвонародження та неонатальної смерті. Щодо ускладнень вагітності: не виявлено відмінностей у частоті гестаційного діабету, допологової або післяпологової кровотечі, але значно більше жінок контрольної групи мали прееклампсію (1 проти 8; р <0,02). Виявлено вроджені вади у 6 дітей з 116 вагітностей, при яких застосовувався женьшень в І триместрі, оцінка окремих вад не виявила підвищення в порівнянні з контрольною групою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про застосування женьшеню в період лактації у людини. Занепокоєння викликає хімічний склад комерційних продуктів, включно з ситуацією з плутаниною китайських назв рослин та відсутністю специфічних компонентів женьшеню, а натомість присутність інших не вивчених речовин.

Женьшень впливає на багато систем організму і потенційно може чинити несприятливий вплив на немовля на грудному вигодовуванні у випадку екскреції до грудного молока гінзенозидів. Проте клінічно значимий вплив є малоймовірним, оскільки ця рослина з давніх часів широко використовується. В той же час менш виражені наслідки могли бути пропущеними.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У тварин.

Американський женьшень 10, 50 або 100 мг/кг посилює копулятивну поведінку у самців щурів, концентрації пролактину в плазмі знижувались, а концентрації тестостерону та лютеїнізуючого гормону не змінювались. У мишей сапоніни женьшеню в дозах 25, 50 або 100 мг/кг зменшували вираженість копулятивного розладу, спричиненого тривалим індивідуальним утриманням.. У самців щурів харчування з вмістом до 5% женьшеню, призводило до підвищення концентрації тестостерону в крові та зменшення ваги простати. Годування щурів протягом 60 днів стандартизованим екстрактом женьшеню G115 у дозі 100 мг/кг маси тіла зупиняло сперматогенез і зменшувало кількість і розмір клітин Лейдига. Кишковий метаболіт-1 женьшеню (GIM-1), бактеріальний метаболіт женьшеню у людей, пом’якшували індуковану доксорубіцином тестикулярну токсичність у мишей. Самці мишей отримували 50 мг GIM-I перорально протягом 4 тижнів, а протягом останніх трьох тижнів внутрішньоочеревинно вводили доксорубіцин або фізіологічний розчин в дозі 3 мг/кг. GIM-1 частково захищав яєчко від морфологічних ефектів доксорубіцину (вакуолізація сім’яних канальців і втрата статевих клітин). GIM-1 не впливав на низьку щільність сперми в придатку яєчка. GIM-1 сам по собі не впливав на яєчка або придатки. У щурів введення женьшеню 1000 мг/кг/день протягом 8 тижнів підвищувало концентрацію та рухливість сперми. У мишей, які отримували циклофосфамід для спричинення олігоастенозооспермії, лікування американським женьшенем підвищувало рівень тестостерону, ФСГ, пролактину та якості сперми загалом.

У чоловіків.

Порівняння 46 чоловіків з олігоспермією та 20 з контрольної групи дійшло висновку, що екстракт американського женьшеню, який використовувався в дозі 4 г/день протягом трьох місяців збільшував кількість та рухливість сперматозоїдів в обох групах. Концентрації загального тестостерону, вільного тестостерону, дигідротестостерону, фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів зросли порівняно з вихідним рівнем в обох групах, концентрація пролактину знижувалась. Дослідження in vitro сперми чоловіків із низькою рухливістю сперматозоїдів виявило, що додавання екстракту Panax notoginseng (китайського женьшеню) у концентрації 1,0 та 2,0 мг/мл покращує рухливість сперматозоїдів і прогресування. Корейський червоний женьшень 900 мг тричі на день протягом восьми тижнів призвів до значно вищих середніх балів за Міжнародним індексом еректильної дисфункції (International Index of Erectile Dysfunction). Лікування протягом 3 місяців корейським червоним женьшенем в дозі 1800 мг/день покращило лібідо, ригідність, припухлість і зменшило ранню детумесценцію краще, ніж тразодон в дозі 25 мг/день або плацебо у 90 чоловіків з еректильною дисфункцією. Концентрації тестостерону та пролактину не змінились порівняно з вихідним рівнем. Женьшень не перевершив плацебо в лікуванні безплідних чоловіків після варикоцелектомії.  Використання екстракту ягід женьшеню, який містить гінзенозиди, протягом 8 тижнів покращило еректильну функцію та зменшило передчасну еякуляцію в рандомізованому дослідженні.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Ginseng Uses, Benefits & Dosage – Herbal Database. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Panax Ginseng: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Ginseng – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
6. Public Notification: Ginseng Power-X contains hidden drug ingredients. Інформація Федерального агентства США з контролю за ліками (Food and Drug Administration, FDA).

Адаптовано 13.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.03.2024 р.

Назва англійською мовою: Ginkgo biloba.

Група/призначення: рослина.

Альтернативні назви / синоніми: Гінкго, maidenhair tree.

Діюча речовина: гінкго білоба.

Препарати з діючою речовиною гінкго білоба/до складу яких входить гінкго білоба: бодрекс, гілоба, гінкгокапс, глаувіт, ретиновіт, танакан, вобілон.

Рекомендації при вагітності: відсутні дані про використання у людини – з обережністю.

Рекомендації при лактації:  протипоказано.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутня інформація про використання гінкго білоба в період вагітності у людини.

Не виявлено мутагенності у дослідженнях у тварин та зі сперматозоїдами людини, також не спостерігали тератогенності в одного виду тварин, проте інформація щодо досліджень в експериментальних тварин дуже обмежена. Крім того, гінкго білоба містить велику кількість хімічних речовин, жодна з яких не проходила репродуктивного тестування. Проте, враховуючи використання цієї рослини з давніх часів малоймовірно, що не було би зазначено виражених тератогенних наслідків або токсичного впливу на репродукцію. В той же час менш виражені наслідки, такі як структурна та поведінкова тератогенність, індукція абортів, неплідність могли залишитись поза увагою. Це потребує додаткових досліджень для визначення ризику або, навпаки, безпечності гінкго білоба.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у тварин без виявлення мутагенності або тератогенності. Вагітні щури отримували перорально 1600 мг/кг/день гінкго білоба без ознак тератогенності. У випадку лікування вагітних щурів дозою 7 мг/кг/день спостерігали затримку росту плодів. У мишей не відзначали формування мальформацій.

Інформація щодо впливу на плід:

Лікувальними частинами гінкго є свіже та висушене листя, а також насіння, відокремлене від їх м’ясистого зовнішнього шару, найчастіше використовується екстракт листя гінкго. Не у всіх країнах дозволені комерційні препарати гінкго (в США – ні) для перорального та внутрішньовенного введення для симптоматичного полегшення органічного мозкового синдрому (organic brain syndrome/церебральна недостатність, тривога і стрес, порушення пам’яті, головний біль і деменції), при переміжній кульгавості, порушенні кровообігу, астмі, а також запамороченні та шумі у вухах судинного походження. Насіння гінкго (також комерційно не доступне у США, до прикладу) використовується перорально у різних якостях (протикашльовий і відхаркувальний засіб, як допомога для травлення, для запобігання пияцтву, при астмі та бронхіті, а також при захворюваннях сечостатевої системи). Місцево застосовується при корості та виразках шкіри. В Японії та Китаї споживають смажене насіння без м’якоті.

Вміст активних речовин в листках гінкго значно коливається в залежності від сезону.

Сезонні фактори, місце та спосіб збору врожаю, можуть призвести до відхилення концентрацій активних речовин до 300%. Екстракт листя гінкго готується за допомогою процесу екстракції ацетон-вода та подальших етапів очищення без додавання концентратів чи окремих інгредієнтів. В екстракті було ідентифіковано низку хімічних компонентів (відсотки відповідають стандартам Німецької комісії): 22–27 % флавонових глікозидів (флавоноїди, що складаються з монозидів, біозидів і триозидів кверцетину, кемпферолу, ізорамнетинів і 3′-O -метилміристицини); 5%–7% терпенових лактонів (терпеноїдів) (2,8%–3,4% гінкголідів A, B, C і M [трилактонових дитерпенів], 2,6%–3,2% білобаліду [трилактонового сесквітерпену]);  <5 ppm ((parts per million; частин на мільйон) гінкголевих кислот. Також в листях до обробки знайдено інші хімічні компоненти, такі як   6-гідроксікінуренова кислота, біофлавоноїди (димерні біофлавони: аментофлавон, білобетин, гінкгетин, ізогінкетин, 5-метоксибілобетин, сціадопітизин) (близько 40 різних), терпеновий лактон (гінкголід J), стероїди (ситостерин, стигмастерин), поліпреноли, органічні кислоти (шикімова, ванільна, аскорбінова, р-кумарова), похідні бензойної кислоти, вуглеводи, вуглеводні з прямим ланцюгом, спирт, кетони, і 2-гексенол. Це детально описано в референсі 1993 року. Насіння містить 38% карбогідратів, 4% протеїну, <2% жиру, хімічні речовини: алкалоїди (гінкготоксин), амінокислоти, ціаногенетичні глікозиди та довголанцюгові феноли (наприклад, анакардова кислота, білобол та карданол).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання гінкго білоба в період лактації. Згідно з одним джерелом протипоказів до такого застосування немає, на думку інших це є забороненим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня надійна інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Ginkgo Biloba Uses, Benefits & Dosage – Herbal Database. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
5. Ginkgo – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 11.03.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.03.2024 р.

Назва англійською мовою: Gilteritinib.

Група/призначення:

Aнтинеопластичний препарат, інгібітор тирозинкінази.

Альтернативні назви / синоніми: ксоспата.

Діюча речовина: гілтеретиніб.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):                    

Відсутні повідомлення про застосування гілтеритинібу в період вагітності у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення щурам гілтеритинібу в період органогенезу призводило до ембріо/фетальної летальності, пригнічення росту плодів, тератогенності  на фоні впливу на материнський організм значно нижчому за отримуваний у людини.

Досліджень карциногенності не проводилось. Препарат не продемонстрував мутагенності і кластогенності, але отримано позитивний результат щодо індукції мікроядер в клітинах кісткового мозку мишей. У собак таке лікування спричиняло дегенерацію та некроз статевих клітин в яєчках та некроз окремих клітин епітелію придатка яєчок.

Інформація щодо впливу на плід:

Гілтеритиніб призначають дорослим пацієнтам з рецидивом або рефрактерним гострим мієлоїдним лейкозом. З трьох метаболітів жоден не перевищував 10% поріг впливу. Гілтеритиніб зв’язується з білками плазми на рівні 94%, середній період напіввиведення становить 113 годин.

Невідомо, чи гілтеритиніб проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такого трансферу не припускає принаймні в першій половині вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи гілтеритиніб проникає до грудного молока людини. Його молекулярна вага таку екскрецію припускає. Вважається, що навіть якщо невелика кількість препарату проникне до грудного молока, вона перетравиться в шлунково-кишковому тракті новонародженого і абсорбується.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Gilteritinib Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Gilteritinib: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Gilteritinib – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
6. Gilenya – Summary of Product Characteristics. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів“European Medicines Agency”.

Адаптовано 27.02.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.02.2024 р.

Назва англійською мовою: Garlic.

Група/призначення: рослина.

Альтернативні назви / синоніми: часник городній.

Діюча речовина: 

ALLIUM sativum L. (сімейство Alliaceae). Це багаторічна цибулина, яка використовується як харчовий ароматизатор. У набагато більших дозах з давніх часів часник застосовувався в лікувальних цілях. Лікувальними частинами часнику є ціла свіжа цибулина, висушена цибулина та олія.

Часнику притаманні антибактеріальна, протигрибкова, ліпідознижувальна властивості, а також пригнічення агрегації тромбоцитів. Ця рослина може подовжити час кровотечі та згортання крові і посилити фібринолітичну активність.

Основним компонентом часника є вода, суха частка переважно це фруктоза, сполуки сірки, білок, клітковина, вільні амінокислоти. Також часник містить сапоніни, фосфор, калій, цинк, селен, вітамін А, вітамін С, кальцій, магній, натрій, залізо, марганець, вітаміни групи В. Основними хімічними складовими часнику є алліїни (алкілцистеїнсульфоксиди), зокрема безбарвна амінокислота без запаху алліїн (S-аліл-1-цистеїнсульфоксид). Ця амінокислота, яка не має фармакологічної активності, конвертується ферментом аліназою (вивільняється при розрізанні або роздавлюванні цибулини) до аліцину (діаліл-дисульфід-моно-S-оксид, також відомий як діалілтіосульфінат, відповідальний за гострий характерний запах часнику), сірковмісну летку олію. Надалі нестабільний аліцин зазнає перетворень до двох основних продуктів, діалілдисульфіду (переважна сполука у видиханні часником) і діалілтрисульфіду, а також кількох другорядних продуктів, циклоалліїну, вінілдитіїнів, аджоену (4,5,9, тритіадодека-1,6, 11-трієн 9-оксид) і метилалілтрисульфід. В залежності від способу приготування комерційні продукти з вмістом часника сильно відрізняються за вмістом аліцину, особливо олійні. В деяких випадках не було виявлено аліцину у складі продукту. Дослідження 1992 року оцінювало 18 препаратів часнику з приблизно 70 комерційно доступних в Німеччині. Було виявлено, що тільки у 5 з них у складі був присутній аліцин у кількості, еквівалентній 4 грамам свіжого часнику, що є середньодобовою ефективною дозою. Інші 13 продуктів визнали «дорогим плацебо» – через відсутність фармакологічної активності.

Рекомендації при вагітності: 

Сумісний в середній добовій дозі.

Рекомендації при лактації:  

Сумісний в середній добовій дозі.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Вважається, що споживання часнику в якості харчового ароматизатора є безпечним при вагітності. Часник використовується з давніх часів, і це є настільки поширеним, що будь-який ризик для ембріона/плода є сумнівним. Деякі компоненти часнику проникають через плаценту до плода, про що свідчить виявлення запаху часнику в амніотичній рідині та диханні новонародженого. Не повідомляється про споживання вагітними препаратів з високим вмістом часнику. Оскільки стандартизація за вмістом часнику відсутня, будь-яке дослідження, яке хоче оцінити вплив препаратів мусить провести їхній хімічний аналіз. Повна відсутність інформації про результати вагітностей у тварин  та людини після використання високих доз часника не дозволяє оцінити ризик для ембріону/плода.

Одне джерело вважає, що використання часнику у великій кількості в період вагітності протипоказане через потенційний ризик індукції менструації або скорочення матки.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В одному дослідженні щурам вводили сік корейського часнику, щоб визначити, чи захистить він від ембріотоксичності, спричиненої хлоридом метилртуті, який вводили матерям. Аналіз соку корейського часника продемонстрував, що він містить кілька типів вільних амінокислот, в тому числі (в дужках кількість амінокислот) нейтральні (N=7), сірковмісні (N=3), кислі (N=2), основні (N=2), імінокислоти (N=1), ароматичні кислоти (N=3) – загальним вмістом приблизно 55 мг/мл. Вагітним щурам вводили 20 мг хлориду метилртуті на 7-й день гестації, а надалі або 0,5 або 1,0 грам/кг соку корейського часнику або фізрозчину. Четверта група щурів не отримувала соку часнику і ртуті. Сік корейського часнику продемонстрував залежну від дози ефективність у попередженні або зменшенні токсичності органічної ртуті з точки зору збільшення маси тіла матері і плода, підвищення рівня виживання плодів, зниження рівня ртуті в органах і крові матерів і плодів. Дослідники дійшли висновку, що вплив соку корейського часнику найбільш ймовірно обумовлений тіольними групами, виявленими в кількох амінокислотах, які призвели до хелатування ртуті, що і стало захистом основних ферментативних систем матері та плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Деякі хімічні компоненти часника ймовірно проникають через плаценту у тварин та людини. У плодів овець смакова сенсорна система розвивається між 50 та 100 днями після запліднення. Для того, щоб визначити, чи часник проникає через плаценту в овець їм вводили 6 мл єгипетської часникової олії за допомогою зонда на приблизно 110-й день вагітності. 16 експертів зі здатністю визначати розбавлений у воді часник з’ясовували присутність запаху в алантоїсній та амніотичній рідинах, крові плодів і матерів. Зразки відбирали на 0, 50, 100 і 150 хвилинах після введення дози матері. Кожний експерт аналізував два зразки – від лікованої і не лікованої вівці. Запах часнику виявили в амніотичній рідині на 100 і 150 хвилинах, а в алантоїсній рідині, крові плоду і матері – на 50, 100, 150 хвилинах. Один дослідник повідомив про запах часника у видиху новонароджених дітей.

Дослідження 1995 року використало сенсорну панель 13 експертів для аналізу парних зразків амніотичної рідини 10 жінок. За 48 хвилин до процедури амніоцентезу в ІІ триместрі 5 жінок отримали капсули з вмістом натуральної олії часника, а 5 жінок – плацебо з вмістом лактози. Запах часнику виявили у 4 з 5 жінок які випили капсули часникової олії. Це дослідження продемонструвало плацентарний трансфер компонентів часника. Хоча не було виявлено специфічних компонентів часнику в амніотичній рідині, запах свідчить про те, що це були аліцин і принаймні один з продуктів його деградації, оскільки саме вони є відповідальними за специфічний запах рослини.

Два короткі повідомлення з Лондона інформують про те, що часник може бути корисним у попередженні прееклампсії та внутрішньоутробної затримки росту. Дослідження in vitro проводилось з додаванням зростаючих концентрацій екстракту часника до гомогенату ворсинок плаценти людини, щоб показати залежне від дози збільшення активності синтази оксиду азоту (фенмент, який виробляє оксид азоту). Оскільки як кальцій-залежна, так і кальцій-незалежна активності синтази оксиду азоту знижуються при прееклампсії та ЗВУР, дослідники припустили, що часник може бути корисним при цих захворюваннях судин. В другому дослідженні також з використанням плаценти людини було продемонстровано, що як екстракт часнику, так і оброблений хлорною кислотою екстракт часнику (без аліцину) мають активність інгібітора циклооксигенази, подібну до аспірину.

Системний огляд не виявив доказів попередження прееклампсії вживанням часнику. У 2013 році проспективне когортне дослідження оцінювало результати вагітностей з вживанням часнику. Проводилось опитування жінок щодо харчових звичок та використання добавок протягом 4-5 місяців вагітності. Вживання часнику в будь-якій кількості, низький рівень споживання (<0.4 грам/день), високий рівень споживання (>0.4 грам/день) асоціювались зі зниженням ризику передчасних пологів. Використання часнику знижувало ризик передчасних пологів, ранніх і пізніх. Також часник знижував ризик передчасного розриву мембран.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вживання часнику в період грудного вигодовування може надати специфічного запаху грудному молоку. Клінічне значення випадкового запаху здається пов’язаним лише з часом, протягом якого немовля буде прикладено до грудей, і цей ефект зникне, якщо мати часто споживає часник.

Деякі складові часнику проникають до грудного молока. Дослідження 1994 року у мишей в період лактації оцінювало вплив часнику на ферменти, що метаболізують ксенобіотики у дитинчат мишей. Самки мишей в період лактації на 14-й або 21-й день після пологів отримували 200 або 400 мг/кг подрібненого свіжого часнику, розведеного у 0,1 мл води. Було виявлено істотні зміни ферментів печінки у матерів та дитинчат, проте клінічна значимість цих знахідок не відома.

Повідомляється про 8 жінок, які годували 3-4-місячних дітей виключно грудним молоком в дослідженні 1991 року з вивчення впливу часнику на запах грудного молока та поведінку немовлят. Жодна з жінок регулярно до того не вживала часник, споживання інших сірковмісних продуктів обмежили до та протягом періоду дослідження. Крім вигодовування відбирали зразки грудного молока щогодини протягом 4 годин. Жінки отримували або плацебо, або часник (1,5 грам екстракту часнику в капсулах). 11 експертів визначали запах часнику в парних зразках – виявлено пік на 2-й годині. Також виявилось, що немовлята на грудному вигодовуванні відчувають запах часнику, бо якщо мама прийняла капсулу з екстрактом, то немовлята прикладались до грудей на довший час і смоктали більше.  Подальше дослідження підтвердило, що немовлята прикладувались до грудей надовше, ніж зазвичай, коли їхні матері починали приймати часник, але цей ефект зникав при продовженні прийому часнику.

Клінічне значення таких знахідок невідоме. Огляд  впливу різних ароматизаторів у молоці дійшов висновку про те, що наразі невідомо, чи впливають такі ароматизатори, як часник на наступний розвиток харчових звичок або готовність прийняти нову їжу після закінчення грудного вигодовування або пізніше протягом життя.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Існують суперечливі повідомлення про вплив часнику на сперматогенез. Алітрид in vitro викликав іммобілізацію сперматозоїдів у тварин і людини. Невідомо, чи це стосується чоловіків, які споживають велику кількість часнику. У щурів додавання з їжею порошку часнику (0,8 грам/100 грам у дієті з високим вмістом білка протягом 28 днів) призводило до підвищення рівня тестостерону в яєчках та екскрецію 17-кетостероїдів із сечею. Діалілсульфід, який міститься в екстракті часнику, у випадку введення щурам під наркозом призводив до  підвищення концентрації лютеїнізуючого гормону в плазмі. У щурів, які отримували дієту з вмістом до 30% сирого часнику протягом 30 днів не виявлено впливу на активність альфа-глюкозидази у придатках яєчкок або щільність сперматозоїдів, але спостерігали збільшення кількості порожніх сім’яних канальців у сім’яниках щурів, які отримували 10%, 15% або 30% часнику. Лікування часником призводило до зниження концентрації тестостерону в сироватці та яєчках. У щурів, яких годували 20% сирим часником протягом 2-4 місяців виявили зниження концентрації тестостерону та підвищення концентрації лютеїнізуючого гормону в сироватці крові. Також повідомляється про апоптоз клітин Сертолі, зародкових клітин, інтерстиціальних клітин Лейдига, міоїдних клітин. В іншому дослідженні у щурів тваринам призначали 7,5% часнику у водному або спиртовому осаді протягом 48 днів, що призводило до зниження концентрації тестостерону в сироватці з апоптичною загибеллю зародкових клітин. Щури, які отримували до 15% часнику в раціоні протягом одного місяця продемонстрували зниження концентрації тестостерону та порушення сперматогенезу. Водні екстракти часнику пригнічують вилуплення яєць комарів, проте клінічне значення такого явища не відоме.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Garlic Uses, Side Effects & Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Garlic – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.

Адаптовано 20.02.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.02.2024 р.

Назва англійською мовою: Galsulfase.

Група/призначення:

Іінші засоби, що впливають на травну систему та метаболічні процеси, ферменти. Це очищений фермент галсульфаза, рекомбінантна форма N-ацетилгалактозамін-4-сульфатази людини, виготовлена за ДНК технологією.

Покази: мукополісахаридоз VI типу (МПС VI, синдром Марото-Ламі)  в якості ферментозамісної терапії.

Альтернативні назви / синоніми: наглазим.

Діюча речовина: галсульфаза.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Відсутні повідомлення про використання галсулфази в період вагітності у людини. Дані від двох видів експериментальних тварин припускає низький ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів і кролів. Тваринам внутрішньовенно вводили дози на рівні 0,5 та 0,97 відповідно від рекомендованої для людини дози в 1 мг/кг, виходячи з площі поверхні тіла. Не було виявлено несприятливого впливу на фертильність та розвиток плода. Довготривалих досліджень карциногенності та мутагенності не проводилось. Доза 0,5 від максимальної рекомендованої для людини у самок і самців щурів не впливала на фертильність та репродуктивну поведінку.

Інформація щодо впливу на плід:

Цей глікопротеїн вводиться щотижня внутрішньовенно. У 13 пацієнток визначили середній період напіввиведення у терміні 1-го тижня та 24 тижні – 9 та 26 хвилин відповідно.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини, молекулярна вага та короткий період напіввиведення припускає, що вплив на плід буде мінімальним, якщо взагалі існує.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання галсульфази в період лактації у людини. Молекулярна вага та короткий період напіввиведення припускають, що екскреція до грудного молока буде мінімальною, якщо взагалі відбуватиметься.

Найбільш несприятливими побічними ефектами у невагітних пацієнтів (10%) є висипка, кропив’янка, озноб, головний біль, нудота, блювота, біль в животі, диспноє.

На думку деяких експертів препарат протипоказаний в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Galsulfase (Naglazyme) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Galsulfase: Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
4. Naglazyme – galsulfase solution (nih.gov). Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.

Адаптовано 12.02.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.02.2024 р.

Назва англійською мовою: Ganciclovir ophthalmic.

Група/призначення:

Противірусний препарат для місцевого застосування. Це гель для місцевого застосування для лікування гострого герпетичного кератиту (дендритні виразки).

Альтернативні назви / синоніми: вірган, зирган.

Діюча речовина: ганцикловір.

Окрема стаття про ганцикловір для системного використання.

Рекомендації при вагітності: 

Відсутні дані про використання у людини – допускається, якщо користь для матері перевищує ймовірний ризик для плода.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини – потенційно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Добова офтальмологічна доза становить 0,375 мг (по 1 краплі 5 разів у день) і це є приблизно 0,04% та 0,1% від пероральної та внутрішньовенної доз відповідно. Теоретично очікується мінімальний системний вплив при такому застосуванні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у кролів та мишей. Використано внутрішньовенні дози, які у 10000 та 17000 разів перевищували офтальмологічну дозу для людини відповідно. Ці дози продемонстрували ембріотоксичність у вигляді резорбції плодів у кролів і мишей та тератогенність у кролів (затримка росту плодів, ембріолетальність, та/або токсичний вплив на організм матері, а тератогенні ефекти були наступними: розщілина піднебіння, анофтальмія/мікрофтальмія, аплазія органів (нирки та підшлункова залоза), гідроцефалія, брахігнатія). Мишам вводили внутрішньовенно щодня дозу, яка у 14000 разів перевищувала офтальмологічну у людини, перед паруванням, протягом вагітності та лактації, що призводило до гіпоплазії яєчок та сім’яних канатиків у самців, а також спричиняло патологічні зміни незалозистої ділянки шлунку.

Ганцикловір проявив карциногенність та кластогенність в одному дослідженні, а мутагенності не виявляли. У мишей спостерігали порушення поведінки парування, зниження фертильності, підвищення частоти ембріолетальності. Всі ці ефекти відмічено на фоні дуже високих пероральних доз, які у 3000 -160000 перевищували офтальмологічну дозу для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає такий трансфер, але кількість препарату в плазмі в такому випадку невідома.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання ганцикловіру офтальмологічного в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока, але невідома кількість, яка може системно абсорбуватись.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Ganciclovir Ophthalmic Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
3. Zirgan (Ganciclovir Ophthalmic Gel): Side Effects, Uses, Dosage, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.

Адаптовано 12.02.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.02.2024 р.

Назва англійською мовою: Galcanezumab.

Група/призначення: Препарати для лікування мігрені, моноклональні антитіла. Це пептидний антагоніст гену кальцитоніну, гуманізоване IgG4 мноклональне антитіло.

Покази: попередження мігрені.

Альтернативні назви / синоніми: емгаліті.

Діюча речовина: галканезумаб.

Рекомендації при вагітності: відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): відсутні повідомлення про застосування галканезумабу в період вагітності у людини, а дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При введенні самцям і самкам щурів перед паруванням і надалі вагітним тваринам в період органогенезу не спостерігали несприятливих наслідків. У випадку введення щурам протягом всієї вагітності та періоду лактації також не зазначено негативного впливу на пренатальний і постнатальний розвиток дитинчат. Вплив на кролів в період органогенезу не призводив до несприятливих наслідків. Досліджень карциногенності та мутагенності не проводилось. Не виявлено несприятливого впливу не фертильність у самок і самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат вводиться підшкірно. Він розкладається на невеликі пептиди і амінокислоти. Період напіввиведення становить приблизно 27 днів.

Невідомо, чи галканезумаб проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такого трансферу не припускає принаймні в першsй половині вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Не відомо, чи галканезумаб проникає до грудного молока. Його молекулярна вага не припускає екскреції до грудного молока. Якщо ж припустити проникнення невеликої кількості препарату до грудного молока, то очікується, що він перетравиться в кишечнику немовляти і не абсорується.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Galcanezumab (Emgality) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
5. Galcanezumab: Generic, Uses, Side Effects, Dosages, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
6. Galcanezumab – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
7. Emgality – galcanezumab-gnlm injection, solution (nih.gov). Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.
8. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)”.

Адаптовано 15.01.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.01.2024 р.

Назва англійською мовою: Fremanezumab.

Група/призначення: Антагоністи пептиду, який кодується геном кальцитоніну. Це гуманізоване моноклональне антитіло, антагоніст пептиду, який кодується геном кальцитоніну.

Покази: превентивна терапії мігрені у дорослих, у яких мігренозні атаки спостерігаються мінімум 4 дні на місяць.

Альтернативні назви / синоніми: аджові.

Діюча речовина: фреманезумаб.

Рекомендації при вагітності: Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:  Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  Відсутні повідомлення про використання фреманезумабу в період вагітності у людини. Препарат вводиться підшкірно. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення фреманезумабу самцям і самкам щурів перед паруванням і надалі вагітним тваринам в період органогенезу не призводило до несприятливих наслідків. Призначення протягом вагітності та лактації також не продемонструвало несприятливих наслідків для плодів та новонароджених. У кролів препарат теж не асоціювався з негативним впливом на ембріон/плід при введенні в період органогенезу. Досліджень карциногенності і мутагенності не проводилось. Не виявлено несприятливих наслідків для фертильності.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат є пептидним антагоністом гену кальцитоніну, він розкладається на невеликі пептиди та амінокислоти. Період напівиведення становить приблизно 31 день.

Невідомо, чи фреманезумаб проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер не припускає принаймні в першій половині вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи фреманезумаб проникає до грудного молока, його молекулярна вага таку екскрецію не припускає. Якщо ж припустити проникнення невеликої кількості препарату до грудного молока, то очікується, що він перетравиться в кишечнику немовляти і не абсорується.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Fremanezumab (Ajovy) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
4. Fremanezumab: Generic, Uses, Side Effects, Dosages, Interactions, Warnings. Інформація з бази даних “RxList” мережі WebMD.
5. Fremanezumab – NCBI Bookshelf (nih.gov). Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
6. Ajovy – fremanezumab-vfrm injection (nih.gov). Інформація з сайту “DAILYMED – US National Library of Medicine”.
7. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)”.

Адаптовано 09.01.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.01.2024 р.

Назва англійською мовою: Foscarnet.

Група/призначення: противірусні препарати.

Альтернативні назви / синоніми: фоскавір.

Діюча речовина: фоскарнет.

Фоскарнету притаманна активність in vitro проти всіх відомих вірусів герпесу, включно з цитомегаловірусом, вірусом простого герпесу 1 та 2 типів, вірусом герпесу людини 6 типу, вірусом Ебштейна-Барр, вірусом вітряної віспи. Препарат також демонструє in vitro активність проти ВІЛ. Фоскарнет застосовується у пацієнтів зі СНІД, які мають цитомегаловірусний ретиніт або пацієнтів з ослабленим імунітетом та резистентною до ацикловіру герпетичною інфекцією з ураженням шкіри і слизових.

Рекомендації при вагітності: 

Сумісний – користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Огляд 1992 року вважає що фоскарнет повинен бути препаратом вибору у ВІЛ-позитивних вагітних із загрозливими цитомегаловірусним ретинітом. Оскільки фоскарнет асоціюється з розвитком токсичного впливу на нирки у дорослих, оглядач рекомендує проводити пренатальне тестування та ретельний моніторинг об’єму навколоплідних вод для контролю токсичного впливу на нирки плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів з введенням підшкірно дози 150 мг/кг/день, що приблизно становить 1/8 від максимальної рекомендованої добової дози, виходячи з AUC (AUC – це фармакокінетичний параметр, який характеризує сумарну концентрацію лікарського препарату в плазмі крові протягом всього часу спостереження; це абревіатура від англ. Area Under the Curve (площа під кривою). Це призводило до підвищення частоти скелетних мальформацій та варіацій. У кролів доза 75 мг/кг/день (1/3 від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з AUC) так само спричиняла скелетні дефекти або варіації. Також було виявлено залежні від дози генотоксичні ефекти у двох тестах in vitro та одному in vivo у мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Невідомо, чи фоскарнет проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага такий трансфер припускає.

Доступне повідомлення про застосування фоскарнету в період вагітності у людини. 21-річна жінка в терміні 18 тижнів вагітності отримала внутрішньовенно  фоскарнет курсом 8 днів (загальна доза 43,8 грам) з приводу вираженого генітального герпесу типу 2, резистентного до ацикловіру. Анамнез жінки: 3 роки ВІЛ-інфекція, лікована саквінавіром, ламівудином, зидовудином. Надалі до завершення вагітності жінка отримувала ацикловір, оскільки було виявлено герпевірус 2 типу, чутливий до цього препарату. Шляхом кесаревого розтину народилась доношена, здорова, ВІЛ-негативна дівчинка, яка нормально розвивалась у віці 1 року.

Доступний аналіз двох інших випадків внутрішньовенної терапії фоскарнетом. В першому випадку ВІЛ-негативна жінка з резистентним до ацикловіру герпетичним енцефалітом та ретинітом отримала фоскарнет в дозі 60 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 17 днів, починаючи з 32 тижня вагітності народила доношену здорову дитину. В другому випадку ВІЛ-позитивну жінку на 29 тижні вагітності лікували фоскарнетом в дозі 40 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 годин з приводу генітального герпесу 2 типу.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання фоскарнету в період лактації у людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
3. Foscarnet (Foscavir) Use During Pregnancy. Інформація з бази даних “Drugs.com”.

Адаптовано 08.01.2024 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.01.2024 р.