ГАНЦИКЛОВІР
Група/призначення:
Противірусний препарат для системного застосування. Це синтетичний нуклеозидний аналог гуаніну, що пригнічує реплікацію вірусів герпесу як in vitro, так і in vivo; до препарату чутливі такі віруси людини, як ЦМВ, віруси простого герпесу типів 1 і 2 (HSV-1 і HSV-2), вірус Епштейна-Барр і вірус Varicella zoster; доведена ефективність препарату у хворих на ЦМВ-інфекцію; противірусна активність ганцикловіру пояснюється його включенням в ДНК вірусу і припиненням синтезу або обмеженням подовження ДНК вірусу.
Альтернативні назви / синоніми: цимевен.
Діюча речовина: ганцикловір.
Рекомендації при вагітності:
Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.
Рекомендації при лактації:
Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Доступна інформація тільки про 6 випадків лікування ганцикловіром при вагітності. Не виявлено несприятливих наслідків в 5 випадках з відомими результатами вагітностей, правда, в однієї дитини були позитивні дані щодо наявності ЦМВ в сечі без ознак інфекції. Через потенційну токсичність ганцикловіру та дані від експериментальних тварин багато дослідників вважають, що цей препарат при вагітності можна призначати тільки за життєвими показами або пацієнтам з імунодефіцитом і важкою ЦМВ-інфекцією, як, наприклад, з ретинітом. Тобто, єдиним перевіреним показом для призначення ганцикловіру є ЦМВ- ретиніт або попередження ЦМВ-інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом, або пацієнтам з трансплантацією органів. Однак, виходячи з вищенаведених випадків і уникаючи призначення в І триместрі, використання ганцикловіру для лікування та попередження інфекції у плода може бути обґрунтованим.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Згідно з інструкцією до препарату дози, як вдвічі перевищували рекомендовану для людини (виходячи з концентрації в плазмі), виявились ембріотоксичними для мишей та кролів, з резорбцією понад 85% плодів. Нижчі дози призводили до формування розщілини піднебіння, дефектів очей, аплазії нирок у кролів. При призначенні щурам на 10 гестаційний день ганцикловіру в дозі 300-450 мг/кг у потомства спостерігали гіпоплазію яєчок, гідроцефалію, однобічну агенезію нирок, деформацію печінки, скелетні дефекти. Вплив ганцикловіру на 10 день пригнічував статеве дозрівання у самців щурів та сперматогенез у мишей та собак.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Повідомляється про проникнення ганцикловіру через перфузовану плаценту людину.
У 1993 році виявили, що первинно ганцикловір концентрується в материнській частині плаценти, а потім пасивно, без метаболізму проникає до плода. При наступному дослідженні відзначили, що ганцикловір та ацикловір (противірусний препарат) проникають до плаценти в приблизно однаковій кількості простою дифузією.
Шість повідомлень (3 з них неопубліковані) інформують про прийом ганцикловіру при вагітності. В першому випадку 31-річна жінка перенесла трансплантацію нирки приблизно через 3 тижні після останньої менструації. Для підтримки трансплантату отримувала наступні препарати: метилпреднізолон, азатіоприн (імуносупресор), циклоспорин (імуносупресор), потім додали триметоприм (антибактеріальний препарат), ніфедипін (селективний антагоніст кальцію), ацикловір (противірусний препарат). Наростаючу гіпертензію контролювали ніфедипіном. Через 6 тижнів після оперативного втручання (через 9 місяців після останньої менструації) проявилась цитомегаловірусна інфекція, яку лікували ганцикловіром (внутрішньовенно 2,5 мг/кг двічі на день) протягом 2 тижнів, одноразово внутрішньовенно ввели ЦМВ гіперімунний глобулін. Після лікування та до кінця вагітності були ЦМВ-негативні результати. У терміні 38 тижнів жінка народила здорового хлопчика з оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів на 1-й та 5-й хвилинах. В плаценті виявляли вірус (ЦМВ), у немовляти був позитивний тест на ЦМВ у сечі. Дитина була здоровою при спостереженні до віку 18 місяців.
В другому випадку 29-річна ЦМВ-негативна жінка отримала трансплантат ЦМВ-позитивної печінки. Вона завагітніла через 5 місяців після трансплантації. Вона отримувала перорально ганцикловір (3 г/день), такролімус (імунодепресант), преднізон перед заплідненням та протягом І триместру. Прийом ганцикловіру припинили у 3 місяці вагітності, коли її було діагностовано. Погіршення прееклампсії та дистрес плода призвели до пологів на 30 тижні вагітності плодом жіночої статі вагою 790 грам з оцінкою за шкалою Апгар 4 та 7 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. У новонародженої не діагностували вроджених вад, тільки малість та помірні дихальні розлади. Дитина почувалась нормально і була виписана додому на 50 день життя. Автори також згадують 3 інші вагітності з вживанням ганцикловіру, інформація про які не була опублікована, а тільки надана виробнику. Одна пацієнтка була втрачена з-під нагляду, іншу лікували внутрішньовенно введеним ганцикловіром останні 4 тижні вагітності, а третю – перорально ганцикловіром у терміні 14-18 тижнів. Останні 2 вагітності закінчились народженням нормальних дітей.
Повідомлення 2005 року описує прийом ганцикловіру для лікування ЦМВ-інфекції у плода на 22 тижні вагітності. Мамі була проведена трансплантація нирки до вагітності та лікування ЦМВ-інфекції після гемотрансфузії. Хоча у матері не було проявів ЦМВ-інфекції, при амніоцентезі припустили інфікування плода. У терміні 22 тижнів вагітності призначили перорально ганцикловір (3 г/день). У 25 тижнів при повторному амніоцентезі виявлено негативний рівень ДНК ЦМВ. Шляхом кесаревого розтину народилась здорова дівчинка без ознак ЦМВ-інфекції. У віці 3 років у дівчинки не виявили порушень.
Застосування препарату під час вигодовування:
Повідомляється про проникнення ганцикловіру до молока щурів. В них співвідношення молоко:плазма становило приблизно 1,6. Відсутня інформація про використання ганцикловіру при лактації у людини. Через потенційну токсичність ганцикловіру жінкам, які його приймають, краще відмовитись від грудного вигодовування. Однак, препарат призначають новонародженим.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
У дорослих щурів введення ганцикловіру асоціювалось з атрофією яєчок.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.