МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

ЛАМІВУДИН

Група/призначення:

Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Селективний інгібітор реплікації ВІЛ-1 і ВІЛ-2 in vitro, активний відносно стійких до зидовудину штамів ВІЛ. У комбінації із зидовудином зменшує кількість ВІЛ-1 і збільшує кількість CD4-клітин*, а також значно знижує ризик прогресування хвороби та смертність від неї.

Покази: лікування ВІЛ-інфекції у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Лікування гострого та хронічного гепатиту В.

Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази — це група антиретровірусних препаратів, які мають структурну подібність з нуклеотидними основами, що входять до складу  ДНК або РНК, що забезпечує властивість препаратів групи конкурентно блокувати фермент вірусу ВІЛ або вірусу гепатиту B  зворотну транскриптазу та вибірково інгібувати реплікацію вірусної ДНК. До цієї групи відноситься перший препарат, що був затверджений для лікування СНІДу — зидовудин, зареєстрований у 1987 році. Більшість препаратів групи активні до вірусу ВІЛ І та ІІ типу, частина препаратів групи активна до вірусу гепатиту B. Інші препарати цієї групи: абакавір, диданозин, ставудин.

*Кількість CD4 показує наскільки сильно ВІЛ вразив імунну систему, яка глибина інфекційного процесу, який ризик інших інфекцій, коли необхідно починати лікування. Середня кількість CD4 клітин для ВІЛ-негативної людини коливається від 600 до 1900 кл./мл крові.

Альтернативні назви / синоніми:

Епівір. Комбінований препарат трайомек (абакавір – 600 мг, долутегравір- 50 мг, ламівудин – 300 мг).

Діюча речовина: ламівудин.
Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин та обмежені при застосуванні у людини не припускають зростання частоти вроджених вад при вживанні ламівудину при вагітності. Припускається невелике зростання частоти мітохондріальних захворювань у немовлят, які зазнали впливу препарату пренатально, але це не є доведеним.

Американська Public Health Service Task Force рекомендує ВІЛ-позитивним вагітним жінкам продовжувати або розпочинати антиретровірусну терапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з неопублікованими даними, які наводяться в інструкції до препарату ламівудин проникає через плаценту у щурів та кролів, але тератогенні ефекти не виявлялися навіть при високих дозах. Ставудин (нуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази) в комбінації з лавудином при введенні вагітним мавпам та їх потомству в перші 6 тижнів життя асоціювались з мітохондріальним ураженням головного мозку, печінки та скелетної мускулатури, що виявлялось при народженні та у віці 1 року життя. Дорослі тварини отримували 9 мг/день ставудину протягом 10 тижнів та 24 мг/день ламівудину на протязі 4, а потомство – 0,6-1 мг/день ламівудину 4-ри тижнів та 2-3 мг/день ламівудину протягом 6 тижнів. Автори вважають таку токсичність спільною для інгібіторів зворотної транскриптази.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Ламівудин проникає через плаценту шляхом простої дифузії.

Комбінація із зидовудином не впливає на фармакокінетику препарату.

Доступні кілька повідомлень про лікування ламівудином в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами ВІЛ-позитивних вагітних. Деякі жінки також вживали заборонені препарати в період вагітності. Результати вагітностей: 1 немовля з мікроцефалією, 1 мертвонароджена дитина, 4 дітей з низькою вагою, 2 з яких недоношені. Жодна дитина не була ВІЛ-позитивною. Невідомо, чи такі результати спричинені антиретровірусною терапією.

Повідомляється про 2 жінок, які приймали ламівудин для лікування хронічного гепатиту В до вагітності та в перші 6 тижнів вагітності і протягом вагітності. Здорові діти народились після 38 та 36 тижнів вагітності відповідно.

Деякі клініцисти призначають ламівудин в останній місяць вагітності для попередження вертикальної трансмісії вірусу гепатиту В.

Повідомлення з Китаю інформує про 95 вагітностей у 92 жінок, яких лікували до та /або протягом І триместру вагітності.  Рівень самовільного переривання становить 12%, передчасних пологів – 7%. Вертикальна трансмісія відбулась в 3% випадків, що менше очікуваного рівня.  Повідомили про 2 вади розвитку: 2 гемангіоми шкіри голови; дитячий церебральний параліч, виявлений у 8 місяців, закінчений до 2 років (деталі не уточнюються, проте клінічний перебіг не припускає ДЦП в цьому випадку).  Продовжили спостереження за 68 дітьми принаймні ще 6 місяців, за 47 – 1 рік, за 16 – 2 роки.

Повідомляється про 3 нормальні вагітності у жінок, чиїх чоловіків лікували від хронічного гепатиту В ламівудином.

Ламівудин та інші антиретровірусні препарати асоціюються з мітохондріальною токсичністю та анемією у дорослих і про подібну токсичність повідомляється у новонароджених. У описаних випадках анемія була транзиторною, але часом важкою. Мітохондріальна дисфункція клінічно маніфестувала гіперлактатемією та порушеннями з боку нервової системи.

Проспективне когортне дослідження 2010 року виявило більш ніж 900 дітей з можливою мітохондріальною дисфункцією, які зазнали пренатального впливу нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. При порівнянні груп дітей, які отримували ламівудин з тими, що не отримували його виявлено вищий ризик розвитку мітохондріальної дисфункції в групі ламівудину (2,55, 95% ДІ 1,45-4,50).

Французьке пренатальне когортне дослідження 2014 року виявило 190 вроджених вад серед 3772 дітей з впливом ламівудину в І триместрі (1,37, 95% ДІ 1,06-1,73), також  дефекти голови та шиї включно з очами та вухами (2,07, 95% ДІ 1,29-3,31).

У Реєстрі вагітностей з вживанням антиретровірусних препаратів (Antiretroviral Pregnancy Registry) за період від січня 1989 року до липня 2009 року міститься інформація про 4702 народжених живими, які зазнали в І триместрі впливу якогось антиретровірусного препарату. Вроджені вади розвитку виявили в 134, поширеність 2,8% (95% ДІ 2,4-3,4). Серед 6100 з впливом препаратів у ІІ-ІІІ триместрах виявлено 153 немовлят з вродженими вадами, поширеність 2,5% (95% ДІ 2,1-2,9). Також виявлено 288 дітей з вродженими вадами серед 10803 народжених живими з впливом препарату в будь-якому терміні вагітності (поширеність 2,7%, 95% ДІ 2,4-3,0). Поширеність вроджених вад значно не відрізняється від аналогічного показника в групі без вживання цих препаратів. Щодо ламівудину, то він приймався в 8331 випадку, з них 3314 в І триместрі, 5017 – в ІІ-ІІІ триместрах в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Зареєстровано 222 вроджені вади (96 з впливом препарату в І триместрі, 126 – в ІІ-ІІІ триместрах). Реєстр дійшов висновку, що не виявлено характерних вад, асоційованих з цими препаратами, за винятком ефавірензу (ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази**) та дефектами нервової трубки.

**Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази — це група антиретровірусних препаратів, що не мають структурної подібності із нуклеотидними основами, які входять у склад ДНК або РНК, та блокують активний центр ферменту вірусу ВІЛ-1 зворотню транскриптазу неконкурентним шляхом, блокують активність ДНК- та РНК-залежних полімераз вірусу ВІЛ-1, не інгібують α-, β- та γ-ДНК-полімерази організму людини. Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази діють на ранніх стадіях розвитку ВІЛ-інфекції, тому ефективно діють у клітинах, що були інфіковані недавно. Препарати групи активні виключно до вірусу імунодефіциту людини І типу. До ненуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази також належать невірапін, делавірдин, етравірин.

Французькі дослідники у 1999 році асоціювали зидовудин та ламівудин з можливою мітохондріальною дисфункцією. Мітохондріальні захворювання відносно рідко зустрічаються у Франції (1:5000-20000 дітей). Безперервний епідеміологічний нагляд за 1754 парами мати-дитина з впливом зидовудину виявив 8 дітей з можливою мітохондріальною дисфункцією. Жодне з цих немовлят не було ВІЛ-позитивним, але отримувало профілактичне лікування до віку 6 тижнів життя. 4 з цих дітей отримували тільки зидовудин, 4 – зидовудин в комбінації з ламівудином. 2 дітей з комбінованої групи померли у віці старше року. Всі 8 немовлят мали низьку активність ферментів дихального ланцюга. Автори вважають, що існує асоціація між дисфункцією дихального ланцюга та нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази; більш того, токсичність може потенціюватися комбінацією препаратів.

Коментатори зазначили, що описи захворювань справді подібні до мітохондріальної дисфункції. Дослідження 2012 року дійшло висновку, що якщо і існує ризик розвитку мітохондріальної дисфункції, то він становить менше 5%.

Два рев’ю 1996 та 1997 років дійшли висновку, що всі жінки, які отримують антиретровірусну терапію, повинні продовжувати її і при вагітності, а монотерапія є неадекватним лікуванням. До аналогічно висновку дійшли і у 2003 році з додатковою настановою, що лікування повинно продовжуватись для запобігання появи резистентних штамів. У 2009 році оновлена Директива американського департаменту здоров’я та медичної допомоги щодо вживання антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів стверджує, що необхідно при вагітності продовжувати лікування за винятком ефавірензу. У 2010 році також видано оновлені рекомендації по використанню антиретровірусних препаратів для зниження перинатальної ВІЛ-1 трансмісії. Тобто, жінки, які отримують антиретровірусне лікування, повинні продовжувати його протягом вагітності і, незалежно від попередніх препаратів, рекомендовано призначати зидовудин інтранатально для профілактики вертикальної трансмісії до новонародженого.

Повідомити про вживання антиретровірусних препаратів в І триместрі та інші терміни, а також ознайомитись з оновленими даними можна за наступною адресою: http://www.apregistry.com.

Застосування препарату під час вигодовування:

Ламівудин проникає в грудне молоко в біологічно суттєвій кількості. Повідомляється про жінку, яка отримувала ламівудин та інші препарати з 34 тижня вагітності до 6 тижнів після пологів. У 67 жінок середня концентрація ламівудину в грудному молоці становила 1214 нг/мл, в плазмі немовлят на 2, 6 та 14 тижнях  – 67, 32 та 24 нг/мл відповідно. Менше дослідження повідомило про співвідношення ламівудину молоко:плазма на рівні 1,8.

ВІЛ був виявлений в грудному молоці інфікованих жінок, тому вважається, що грудне вигодовування може викликати деякі випадки педіатричної інфекції. ВООЗ рекомендує жінкам з ВІЛ-інфекцією відмовитись від грудного вигодовування, якщо існує безпечне альтернативне харчування для немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикоології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 19.09.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 16.10.2015 р.



Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Опитування
Хто Ви?
Лікар
Середній медпрацівник
Студент (інтерн)
Вагітна жінка
Родичі вагітної жінки
Зацікавлена особа
Інше


Подивитись результати

Опитування
Ваша оцінка сайту УТІС:
Відмінно
Добре
Задовільно
Погано


Подивитись результати

Опитування
Для чого потрібна інформація?
Для роботи
Для навчання
Для лікування
Для догляду за хворим
З цікавості
Інше


Подивитись результати

Опитування
Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?
Повернусь і буду рекомендувати знайомим
Повернусь, бо потрібна інформація
Зайшов на сайт випадково
Не повернусь, бо не цікаво


Подивитись результати


Наша подяка
 
Представляємо


Всього статей

1219

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information