Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: неоміцин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відомою є ототоксичність у пацієнтів після перорального, місцевого або парентерального лікування неоміцином, проте такого наслідку не описано у випадку пренатального впливу.  Однак, доступна інформація про випадок токсичного впливу на VIII пару черепних нервів у плодів на фоні прийому стрептоміцину, тому це є потенційно можливим і з неоміцином.

 Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не продемонстрував тератогенності у мишей, щурів, кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Невелика кількість неоміцину – 3% – абсорбується в нормі в шлунково-кишковому тракті після перорального або ректального введення. Якщо моторика порушена, то можливе системне проникнення препарату. Одноразова доза 4 грами призводить до піку концентрації в плазмі через 1-4 години після дози на рівні 2,5-6,1 мкг/мл.

Відсутні повідомлення про пасаж неоміцину крізь плаценту до ембріону і плода, але це очікується.

Пероральне введення неоміцину в дозі 2 грами на день пригнічувало екскрецію естрогену з сечею, ймовірно через пригнічення гідролізу стероїдного кон’югату в кишківнику. Зниження екскреції естрогену подібне до ефекту ампіциліну, але виникає на 2 дні пізніше. Раніше визначення естріолу в сечі використовували для оцінки фетоплацентарного стану, коли зменшений рівень асоціювали з дистресом плода.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пар мати-дитина, в 30 випадках виявлено вплив неоміцину в І триместрі. Не виявлено доказів для припущення зв’язку з великими вродженими вадами розвитку або малими аномаліями чи певними дефектами.

Популяційне Угорське наглядове дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) оцінювало тератогенність аміноглікозидів (парентеральний гентаміцин, стрептоміцин, тобраміцин, перорально неоміцин), результати опубліковані у 2000 році. Основну групу становили 22865 жінок, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджені вади, контрольну групу – 38151 жінка без вроджених вад у новонароджених. Аміноглікозиди отримували 38 жінок основної групи і 42 контрольної. 12 жінок основної групи (0,05%) та 14 контрольної (0,04%) лікувалась неоміцином перорально  (співвідношення шансів 1,4, 95% ДІ 0,7-3,1). Дослідники дійшли висновку про відсутність тератогенного ризику структурних вад при використанні аміноглікозидів і  що при пренатальному впливі аміноглікозидів ризик глухоти був не високим (хоча така оцінка не входила до дизайну дослідження).

Огляд 2002 року щодо можливої  взаємодії між антибіотиками та оральними контрацептивами дійшов висновку, що єдиним антибіотиком, який пов’язаний зі зміною рівнів статевих гормонів у жінок є рифампіцин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання неоміцину при лактації у людини. Невелика кількість інших аміноглікозидів проникає до грудного молока і абсорбується немовлям. Дуже обмежена пероральна біодоступність неоміцину (біля 3% при незміненій функції шлунково-кишкового тракту) припускає, що кількість неоміцину в грудному молоці є клінічно незначимою.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Згідно з переліком ВООЗ основних лікарських засобів неоміцин є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/neomycin/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501046/).

Адаптовано 12.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Іншими препаратами цього класу є азитроміцин, кларитроміцин, спіраміцин, диритроміцин, тролеандоміцин.

Це похідне еритроміцину. Відсутній на ринку США.

Альтернативні назви / синоніми: рулід.

Рекомендації при вагітності: ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку у випадку пренатального впливу рокситроміцину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією не спостерігали впливу на фертильність у щурів, лікованих пероральними дозами до 180 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Дослідження з плацентою при доношеній вагітності продемонструвало обмежений трансфер рокситроміцину в плодовій частині. Співвідношення концентрації в материнській венозній крові до рівня в артеріальній крові плода становило тільки 4,3%.  Цей препарат використали в комбінації з ампіциліном у 116 вагітних з передчасним розривом мембран, 21 з цих жінок була носієм стрептококу групи В. Частота несприятливих наслідків не зростала.

Угорське дослідження випадок-контроль не виявило асоціації між вродженими вадами і пренатальним впливом рокситроміцину та інших антибіотиків групи макролітів, виходячи з 9 випадків.

Ізраїльська тератологічна інформаційна служба ідентифікувала 54 жінок з впливом рокситроміцину в різні терміни вагітності. Не виявлено підвищення частоти вродженої патології. Наступна публікація цієї ж групи вчених інформувала про 3 дітей з вродженими вадами серед 31 вагітності з впливом рокситроміцину. Це були наступні вроджені вади: гідронефроз (1 дитина), розщілина губи та піднебіння (1 дитина), полісиндактилія (1 дитина). Аналогічне дослідження Тератологічної інформаційної служби не виявило істотного підвищення частоти великих вроджених вад чи кардіоваскулярних вад в групі з 89 вагітних  з впливом рокситроміцину в І триместрі при порівнянні з впливом ацетамінофену, пеніцилінів, цефалоспоринів, фарби для волосся, тироксину.  Обмеження дослідження полягали в малій кількості зразків та відсутності систематизованої оцінки новонароджених.

Два проспективні дослідження охопили 183 жінок в І триместрі вагітності з впливом рокситроміцину, яких спостерігали до пологів і не виявили несприятливих наслідків. Дані з бази виписаних рецептів не продемонстрували асоціації між призначенням рокситроміцину в І триместрі та вродженими вадами в цілому чи вадами серцево-судинної системи.

Застосування препарату під час вигодовування:

Рокситроміцин проникає до грудного молока в кількості, меншій за 0,8% призначеної дози.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Оскільки препарат відсутній на ринку США, то не є схвалений FDA.

По аналогії з еритроміцином вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією не спостерігали впливу на фертильність у щурів, лікованих пероральними дозами до 180 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/roxithromycin/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK525502/).

Адаптовано 12.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Лінкозаміди.

Альтернативні назви / синоніми: лінкоцин.

Діюча речовина: лінкоміцин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Сумісний (частина джерел), не рекомендований (ВООЗ).

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про зв’язок лінкоміцину з вродженими вадами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Лінкоміцин не підвищує частоти вроджених вад у щурів, собак, мавп, хоча високі дози асоціювались з ембріотоксичністю у щурів і курчат.

Інформація щодо впливу на плід:

Лінкоміцин проникає через плаценту, досягаючи концентрації в сироватці пуповини на рівні 25% від материнського показника. Багаторазові внутрішньом’язові введення дози 600 мг не призводили до накопичення в амніотичній рідині. Не спостерігали впливу на немовлят.

Дітей 302 жінок, лікованих на різних термінах вагітності лінкоміцином перорально, 2 г/день протягом 7 днів, обстежували в різному віці до 7 років життя.  При порівнянні з контрольною групою не відзначали підвищення частоти вроджених вад чи затримки розвитку.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Лінкоміцин проникає до грудного молока. Через 6 годин після пероральної дози 500 мг що 6 годин протягом 6 днів визначили рівень препарату в сироватці та грудному молоці 9 жінок: 1,37 та 1,28 мкг/мл, відповідно, співвідношення молоко : плазма 0,9.  Повідомляється і про менше співвідношення молоко : плазма – 0,13-0,17.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Робоча група ВООЗ з грудного вигодовування не рекомендує використання лінкоміцину при грудному вигодовуванні, посилаючись на доступність більш вивчених антибіотиків та описаний випадок кров’янистого стільця у немовляти з пренатальним впливом кліндаміцину.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Додавання лінкоміцину до сперми бика не асоціювалось з порушенням рухливості чи зниженням фертилізації після інсемінації. Згідно з інструкцією фертильність не порушувалась у самців та самок щурів на фоні пероральної дози 300 мг/кг, яка у 0,36 разів перевищує рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/lincomycin/product/).

Адаптовано 08.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Альтернативні назви / синоніми:

Небцин, бетккіс, тобі, торекс, брамітоб.

Діюча речовина: тобраміцин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення, які б пов’язували використання тобраміцину з вродженими вадами розвитку. Препарат не продемонстрував тератогенності в двох видів тварин. Відомим ускладненням терапії тобраміцином є ототоксичність, проте цього не спостерігали при пренатальному впливі. Однак, доступна інформація про випадок токсичного впливу на VIII пару черепних нервів у плодів на фоні прийому стрептоміцину, тому це є потенційно можливим і з тобраміцином.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Токсичний вплив на нирки спостерігали у вагітних щурів та їхніх плодів після призначення високих доз тобраміцину (30 або 60 мг/кг/день) протягом 10 днів в період органогенезу. Ця залежна від дози токсичність проявлялась зернистістю та набряком клітин проксимальних канальців, слабкою клубочковою диференціацією, підвищенням щільності клубочків. Лікування морських свинок в останній частині вагітності тобраміцином в дозі, яка у 12 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини призвело до втрати слуху при 20000 Гц. Цього не спостерігали у випадку обмеження лікування тільки першими 4 тижнями вагітності.

Інформація щодо впливу на плід:

Тобраміцин проникає через плаценту до циркуляції плода та амніотичної рідини. Дослідження у жінок перед процедурою медичного аборту в І та ІІ триместрі виявили, що торбаміцин розподіляється до більшості тканин плода, за винятком головного мозку та спинномозкової рідини. Зазвичай, препарат не проникає до амніотичної рідини до ІІ триместру. Найвищу концентрацію у плодів знайдено в нирках та сечі. Жінці перед хірургічним перериванням яєчникової вагітності на 22 тижні гетеротопічної вагітності (внутрішньоматкова та яєчникова) призначили одноразово дозу 2 мг/кг внутрішньовенно протягом 10 хвилин за 5,6 годин до кесаревого розтину. Тобраміцин виявили в рідинах і тканинах яєчникового плода вагою 260 грам, найвища концентрація зафіксована в селезінці (1,53 мкг/мл) та нирках (2,98 мкг/мл). Внутрішньоматковий плід розвивався нормально і на 38 тижні народилась здорова дівчинка вагою 2900 грам. Відсутні повідомлення про пасаж тобраміцину в ІІІ триместрі та в пологах.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 81 новонародженого з впливом тобраміцину в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 3 (3,7%) великі вроджені вади при 3 очікуваних, з них одна вада серцево-судинної системи. Специфічні дані доступні для наступних категорій вроджених вад полідактилії, розщілини хребта, орофаціальних розщілин, редукційних вад кінцівок, гіпоспадії, кардіоваскулярних вад.

Популяційне Угорське наглядове дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) оцінювало тератогенність аміноглікозидів (парентеральний гентаміцин, стрептоміцин, тобраміцин, перорально неоміцин), результати опубліковані у 2000 році. Основну групу склали 22865 жінок, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджені вади, контрольну групу – 38151 жінка без вроджених вад у новонароджених. Аміноглікозиди отримували 38 жінок основної групи і 42 контрольної. Жодна жінка основної групи та 4 жінки контрольної групи приймали тобраміцин (0,8, 95% ДІ 0,2-3,9). Дослідники дійшли висновку про відсутність тератогенного ризику структурних вад при використанні аміноглікозидів і що при пренатальному впливі аміноглікозидів ризик глухоти був невисоким (хоча така оцінка не входила до дизайну дослідження).

Потенційна взаємодія ліків можлива у новонароджених, лікованих аміноглікозидами, і також магнію сульфатом пренатально. Так, доступна інформація  про потенціювання м’язової слабкості, індукованої магнію сульфатом у новонародженого з пренатальним впливом в останні 32 години вагітності (24 грами магнію сульфату). Пригнічене немовля лікували гентаміцином з приводу сепсису у віці 12 годин життя. Після другої дози стан дитини погіршився із швидким розвитком зупинки дихання. Невідкладне лікування було успішним, наслідків не спостерігали. Модель на мишах підтвердила аналогічний ефект з тобраміцином у потенціюванні нервово-м’язової блокади магнезією.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тобраміцин проникає до грудного молока. Після призначення внутрішньом’язової дози 80 мг 5 пацієнтам рівень в грудному молоці коливався від слідового до 0,52 мкг/мл понад 8 годин. Пік наступав через 4 години після введення. Оскільки пероральна абсорбція тобраміцину слабка, не очікується ототоксичних наслідків у немовляти на грудному вигодовуванні. При типовому триразовому введені препарату рівень в сироватці значно нижчий за отримуваний у випадку лікування новонароджених з приводу інфекцій, тому системні ефекти тобраміцину є мало ймовірними. Причому, старші немовлята абсорбують меншу кількість тобраміцину. Оскільки коливання рівня тобраміцину в молоці незначні, при багаторазовому режимі дозування, підлаштовування часу грудного вигодовування в залежності від дози є малоефективним.

Доступна інформація про випадок, коли жінка, яка вигодовувала немовля, прийняла двотижневий курс тобраміцину через 2 місяці після пологів і успішно годувала ще 4 місяці без ускладнень.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Використання очних крапель, до складу яких входить тобраміцин сумісне з грудним вигодовуванням (низька доза, місцеве застосування, мінімальна абсорбція).

Інші аміноглікозиди (стрептоміцин, гентаміцин) американською академією педіатрії у 2001 році визнані сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/tobramycin/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501115/).

Адаптовано 06.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.07.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: стрептоміцин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Стрептоміцин може впливати ототоксично на плід, що, в свою чергу, призводить до глухоти. Ризик такої токсичності є низьким при належному дозуванні та обмеженому впливі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератогенні дослідження зі стрептоміцином у мишей, щурів, кролів, морських свинок не продемонстрували несприятливих наслідків, за винятком можливої ототоксичності.

Інформація щодо впливу на плід:

Стрептоміцин швидко проникає через плаценту до циркуляції плода та амніотичної рідини з досягненням концентрації на рівні 50% від показника в сироватці матері.  Давніші дослідження, володіючи інформацією про властивість стрептоміцину індукувати ототоксичність, не змогли визначити такий стан у немовлят з пренатальним впливом цього препарату. Пізніше ототоксичність описали у 2,5 місячної дитини, маму якої лікували з приводу туберкульозу стрептоміцином в дозі 30 грам на останньому місяці вагітності. У дитини діагностували глухоту з негативним кохлео-пальпебральним рефлексом. Ряд інших повідомлень і невеликих досліджень описали аналогічну токсичність. Проте в цілому частота вродженої ототоксичності (її наслідків), кохлеарних або вестибулярних, від дії стрептоміцину є низькою, особливо у випадку ретельного розрахунку дози і якщо тривалість впливу обмежена.

Доступна інформація про випадок токсичного впливу на VIII пару черепних нервів у плодів на фоні прийому стрептоміцину. Інших вказівок на асоціацію з вродженими вадами не знайдено.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пар мати-дитина, в 135 випадках виявлено вплив стрептоміцину в І триместрі та в 355 – в будь-якому терміні вагітності. Не виявлено доказів в жодній з груп для припущення зв’язку з великими вродженими вадами розвитку або малими аномаліями чи певними дефектами.

Порівняння 1619 новонароджених, чиї матері лікувались з приводу туберкульозу в період вагітності різними препаратами, включно зі стрептоміцином, з контрольною групою дітей не виявило різниці частоти вроджених вад – 2,34% проти 2,56%. Інші дослідники дійшли висновку, що лікування вагітних, хворих на туберкульоз, не призводить до тератогенних наслідків.

Популяційне Угорське наглядове дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) оцінювало тератогенність аміноглікозидів (парентеральний гентаміцин, стрептоміцин, тобраміцин, перорально неоміцин), результати опубліковані у 2000 році. Основну групу склали 22865 жінок, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджені вади, контрольну групу – 38151 жінка без вроджених вад у новонароджених. Аміноглікозиди отримували 38 жінок основної групи і 42 контрольної. Тільки одна жінка з основної групи лікувалась стрептоміцином і жодна з контрольної (5,0, 95% ДІ 0,2-122,9). Дослідники дійшли висновку про відсутність тератогенного ризику структурних вад при використанні аміноглікозидів і  що при пренатальному впливі аміноглікозидів ризик глухоти був не високим (хоча така оцінка не входила до дизайну дослідження).

Доступні окремі повідомлення про глухоту у дітей з пренатальним впливом стрептоміцину. Також дослідження в групі 13 здорових дітей з пренатальним впливом стрептоміцину виявило аномальні аудіограми у 4. Велике дослідження з охопленням 3 дітей визначило мінімальну втрату слуху в 2 дітей тільки при тестуванні.

Застосування препарату під час вигодовування:

Стрептоміцин проникає до грудного молока, співвідношення молоко : плазма становить 0,5-1,0. Позаяк пероральна абсорбція препарату є слабкою, ототоксичності у немовляти не очікується.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала стрептоміцин сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дані одного дослідження свідчать, що тривалий вплив стрептоміцину в процедурі допоміжних репродуктивних технологій  може несприятливо впливати на ооцити.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/streptomycin/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501102/).

Адаптовано 02.06.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 03.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Альтернативні назви / синоніми:

Гараміцин, гентаміцину сульфат.

Діюча речовина: гентаміцин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Гентаміцин часто призначається при вагітності для лікування материнської інфекції без асоціації з токсичним впливом на розвиток ембріону/плоду.

Існує теоретична загроза нефротоксичності та ототоксичності (виходячи з досвіду застосування стрептоміцину при вагітності), тому інколи гентаміцин не рекомендують призначати вагітним. Однак, докази необхідності заборони препарату при наявності чітких показів до призначення відсутні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не порушує фертильності і не наносить шкоди плодам у щурів та кролів. Несподіваною знахідкою стала залежна від дози нефротоксичність у плодів щурів. Так, високі підшкірні дози (110 мг/кг/день) в період вагітності істотно і стійко підвищували кров’яний тиск та спричиняли нефротоксичність у потомства щурів з пренатальним впливом. У морських свинок при введенні вагітній тварині дози 4 мг/кг спостерігали транзиторні порушення з боку сечової системи (нирок).

Інформація щодо впливу на плід:

Період напіввиведення гентаміцину зменшується у вагітних. У жінок з прееклампсією можливе зменшення елімінації препарату. Лікування хоріоамніоніту схемою з антибіотиками знижує частоту захворюваності матері і новонародженого, а до більшості таких схем входить гентаміцин.

Гентаміцин швидко проникає через плаценту до циркуляції плода та амніотичної рідини. Після внутрішньом’язової дози 40-80 мг в пологах пік в сироватці пуповини через 1-2 години становив 34-44% від показника в сироватці матері. Після одноразової внутрішньом’язової дози 80 мг перед пологами пік в амніотичній рідині досягався через 8 годин і становив 5,17 мкг/мл. В жодного новонародженого не відзначали токсичних проявів. Жінкам перед медичним абортом у І і ІІ триместрах вводили 1 мг/кг гентаміцину внутрішньом’язово. Гентаміцин не виявлявся в пуповині до 2 годин, рівень в амніотичній рідині також при застосуванні цієї дози не визначався протягом 9 годин після введення. Подвоєння дози до 2 мг/кг вже дозволило виявити певний рівень в амніотичній рідині в одному з двох зразків через 5 годин після введення.

У 1994 році повідомили про результати вивчення фармакокінетики гентаміцину у 23 жінок з пієлонефритом в середньому терміні вагітності 21,8 тижнів.

Аналогічно виявленим у жінок після пологів стандартні скориговані на вагу дози гентаміцину призводять до низького субтерапевтичного рівня в сироватці більшості жінок.

Дослідження, результати якого були опубліковані у 2000 році, порівняло рівень гентаміцину в сироватці немовлят, матері яких отримували антибіотик внутрішньовенно в пологах (240 мг одноразово проти 80 мг тричі на день). В першій групі 11 жінок отримали одну дозу в середньому за 2,01 годин до пологів, а в другій групі – 9 з 10 жінок дістали одну дозу в середньому за 4,72 години до пологів. Середня концентрація в сироватці новонароджених склала 1,94 та 0,98 мкг/мл, відповідно (р=0,01). Не знайдено кореляції між рівнем в сироватці немовлят та інтервалом між введенням матері та моментом визначенням. Автори дійшли висновку, що схема введення кількох доз краще підходить жінкам в пологах.

У 1997 році повідомили про визначення рівня гентаміцину у жінок перед процедурою переривання в середині вагітності, які отримали або 10 мг інтраамніотичної інфузії (N=16), або одноразово внутрішньовенно 80 мг гентаміцину. Після інтраамніотичної дози визначили низький рівень гентаміцину в плазмі матерів і плодів: 0,28 мкг/мл і 0,4 мкг/мл, відповідно. На противагу цьому, в амніотичній рідині середня концентрація на рівні 46 мкг/мл утримувалась понад 24 години. Після внутрішньовенної дози концентрація в амніотичній рідині була низькою – в середньому 0,35 мкг/мл. Автори дійшли висновку, що інтраамніотичні інфузії гентаміцину були безпечним методом призначення антибіотику без досягнення токсичних рівнів у матері та плода. Також повідомляється про інтраамніотичну інсталяцію гентаміцину 11 жінкам з передчасним розривом мембран. 10 пацієнток отримували по 25 мг кожні 12 годин, а одна – 25 мг кожні 8 годин, всього 1-19 доз на пацієнта. Рівень гентаміцину в сироватці матерів коливався а межах 0,063 – 6,0 мкг/мл (але в одному випадку < 0,6 мкг/мл, що розцінили як помилку). Після такого тривалого впливу високих локальних доз не спостерігали негативних наслідків у плодів.

Доступне одне повідомлення про асоціацію гентаміцину з вродженими вадами. 34-річна жінка, яка в період вагітності протягом 10 днів приймала гентаміцин в дозі 300 мг/день на 7 тижні вагітності. Жінка також отримувала преднізолон – 50 мг/день протягом 5 днів з приводу «алергічної реакції» на антибіотик.  На 37 тижні вагітності народився ймовірно здоровий хлопчик вагою 2950 грам. Після народження його зріст становив <5 перцентиля, у віці 4,5 років показник розцінили як низький зріст. На цей час виявлено порушення функції нирок, при ультразвуковому обстеженні діагностовано зменшені нирки (<5 перцентиля від вікової норми) з підвищеною ехогенністю, значно зменшеною кортикомедулярною диференціацією, малі двобічні кісти. Незважаючи на те, що  точна причина кістозної дисплазії нирок не була відома, а потенційний генетичний дефект не можна виключити, автори, керуючись даними від експериментальних тварин, вирішили, що комбінація гентаміцину і преднізолону індукувала аномальний нефрогенез.

В рандомізованому дослідженні щодо лікування гострого пієлонефриту вагітних порівняли вплив гентаміцину в комбінації з ампіциліном (N=62) з двома групами жінок, яких лікували цефазоліном (N=58) чи цефтріаксоном (N=59). Лікування стартувало в середньому на 14-15 тижнях вагітності. Не спостерігали істотної різниці між цими трьома групами за клінічними проявами та результатами вагітностей. Оцінювались наступні показники: гестаційний вік на момент пологів, передчасні пологи, вага новонароджених, потреба у інтенсивній неонатальній допомозі і тривалість перебування у випадку такої потреби.

Популяційне Угорське наглядове дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) оцінювало тератогенність аміноглікозидів (парентеральний гентаміцин, стрептоміцин, тобраміцин, перорально неоміцин), результати опубліковані у 2000 році. Основну групу становили 22865 жінок, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджені вади, контрольну групу – 38151 жінка без вроджених вад у новонароджених. Аміноглікозиди отримували 38 жінок основної групи і 42 контрольної. 19 жінок основної та контрольної групи, 0,08% та 0,05%, відповідно, лікували гентаміцином (співвідношення шансів 1,7, 95% ДІ 0,9-3,2). Аналіз випадок-контроль в 2 та 3 місяцях вагітності також не продемонстрували тератогенності. Дослідники дійшли висновку про відсутність тератогенного ризику структурних вад при використанні аміноглікозидів. Дослідники дійшли висновку, що при пренатальному впливу гентаміцину ризик глухоти був невисоким (хоча така оцінка не входила до дизайну дослідження).

Ототоксичність, характерна для гентаміцину, не спостерігалась при пренатальному впливі. Однак, доступна інформація про випадок токсичного впливу на VIII пару черепних нервів у плодів на фоні інших аміноглікозидів (канаміцин і стрептоміцин), тому це не виключено і у випадку застосування гентаміцину. Також повідомляється про комбіноване використання при вагітності гентаміцину і ванкоміцину, кожний з яких може призводити до ото- і нефротоксичності, без шкоди для плода чи новонародженого.

Повідомляється про потенціювання м’язової слабкості, індукованої магнію сульфатом у новонародженого з пренатальним впливом в останні 32 години вагітності (24 грами магнію сульфату). Пригнічене немовля лікували гентаміцином з приводу сепсису у віці 12 годин життя. Після другої дози стан дитини погіршився із швидким розвитком зупинки дихання. Невідкладне лікування було успішним, наслідків не спостерігали.

Повідомляється про лікування жінки з приводу лістеріозу на 12 тижні вагітності внутрішньовенними введеннями ампіциліну та гентаміцином в дозі 100 мг кожні 8 годин, а далі тільки ампіцилін протягом 2 тижнів. На 35 тижні народилась здорова недоношена дитина з нормальними показниками аудіологічного тестування.

Інше клінічне дослідження не виявило істотних несприятливих ефектів для слуху у 46 немовлят з пренатальним впливом гентаміцину. Згідно рев’ю щодо 40 жінок з впливом гентаміцину в середньому на 29 тижні вагітності відсутня задокументована інформація про втрату слуху в їхніх дітей.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість гентаміцину проникає до грудного молока і абсорбується немовлям. Видання 1994 року повідомляє про 10 жінок, які щойно народили доношених дітей і яким з ціллю профілактики призначили гентаміцину 80 мг внутрішньом’язово тричі на день. На 4 день 5-ти денного курсу зібрали зразки молока та сироватки. Через 1 та 7 годин після дози середній рівень гентаміцину в сироватці матері становив 3,94 і 1,02 мкг/мл, відповідно, а в грудному молоці через 1, 3, 5 і 7 годин після дози – 0,42; 0,48; 0,49 і 0,41 мкг/мл, відповідно. Середнє співвідношення молоко : плазма склало на 1-й і 7-й годині 0,11 і 0,41, відповідно. Грудне вигодовування дозволили через 1 годину після отримання дози, а зразки сироватки відбирали ще через годину. В 5 з 10 новонароджених гентаміцин визначався в сироватці (<0,27 мкг/мл), в середньому – 0,41 мкг/мл.

Повідомляється про кривавий стілець у дитини (двічі) на грудному вигодовуванні, чия мама отримувала кліндаміцин і гентаміцин. Не виявлено зв’язку з жодним з цих препаратів, проте стан дитини швидко нормалізувався після зупинки грудного вигодовування.

Використання матір’ю вушних або очних крапель з вмістом гентаміцину не представляє ризику для немовляти на грудному вигодовуванні.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала гентаміцин сумісним з грудним вигодовуванням.

Згідно з переліком ВООЗ основних лікарських засобів гентаміцин є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження у щурів припустили, що гентаміцин в дозі 3-5 мг/кг/день може порушувати сперматогенез.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/gentamicin/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500832/).

  Адаптовано 29.06.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Лінкозаміди. За структурою подібний до лінкоміцину.

Доступні форми для місцевого застосування (лікування акне), включно з вагінальним (кліндес).

Альтернативні назви / синоніми: клеоцин, кліндес.

Діюча речовина: кліндаміцин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про асоціацію кліндаміцину з будь-якими вродженими вадами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у мишей та щурів з пероральними дозами, які в 1,1 та 2,1 раз перевищували максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла, відповідно, не виявили тератогенності. Підшкірні дози до 0,5 та 0,9 від максимальної рекомендованої терапевтичної дози у цих видів тварин, відповідно, також не були тератогенними.

Інформація щодо впливу на плід:

Найчастішою проблемою при лікуванні цим препаратом є псевдомембранозний коліт, як при пероральному, так і при місцевому застосуванні. Частота такого побічого наслідку не зростає у вагітних.

Кліндаміцин проникає через плаценту, максимальний рівень в пуповинній сироватці сягає 50% від показника в материнській сироватці. Рівень у плода вважався терапевтичним відносно чутливих патогенних організмів.

Опубліковане у 1988 році дослідження визначило середнє співвідношення пуповинна сироватка : материнська сироватка на рівні 0,15 в 3 жінок, які отримали невідому кількість кліндаміцину в пологах з приводу лікування хоріоамніоніту. У відібраних зразках визначили наступні концентрації в крові матері, крові пуповини, плаценті: 1,67 мкг/мл, 0,26 мкг/мл, 1,86 мкг/г; співвідношення плацента : кров матері склало 1,11. Після багатьох доз рівень в тканинах плода зростав, концентруючись в печінці. Концентрація в крові матерів в різні періоди вагітності була аналогічною показнику у не вагітних пацієнтів. Кліндаміцин використовується профілактично перед кесаревим розтином.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 647 новонароджених з впливом кліндаміцину в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 31 (4,8%) велику вроджену ваду при 28 очікуваних. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом і вродженими вадами.

Повідомляється про призначення кліндаміцину разом з амоксициліном тайванськими клініцистами в І триместрі вагітності 16 жінкам з проекту попередження повторних репродуктивних втрат. В жодного з 16 немовлят не діагностовано вродженої вади.

Тайське клінічне дослідження щодо використання кліндаміцину та хініну з приводу лікування малярії в ІІ або ІІІ триместрах не виявило підвищення частоти вроджених вад у дітей 65 лікованих кліндаміцином жінок.

Контрольоване дослідження щодо лікування в ІІ і ІІІ триместрах для запобігання малої ваги новонароджених не виявило підвищення частоти несприятливих результатів вагітностей 104 жінок, лікованих кліндаміцином.

В рандомізованому дослідженні в групі 249 жінок з аномальною вагінальною флорою та вагінозом призначили кліндаміцин на початку ІІ триместру, що асоціювалось зі зниженням частоти пізніх викиднів та передчасних пологів. Також не виявлено інших несприятливих наслідків, проте до завдань цього дослідження не входив аналіз частоти вродженої патології.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Кліндаміцин проникає до грудного молока. Дві жінки отримували дозу 600 мг внутрішньовенно що 6 годин. Рівень препарату в молоці коливався в межах 2,1-3,8 мкг/мл через 0,2-3,5 годин після дози. Після переведення на дозу 300 мг перорально кожні 6 годин рівень становив 0,7-1,8 мкг/мл через 2-7 годин після прийому. Концентрація препарату в крові матері не наводиться.

Повідомляється про кривавий стілець у дитини (двічі) на грудному вигодовуванні, чия мама отримувала кліндаміцин і гентаміцин. Не виявлено зв’язку з жодним з цих препаратів, проте стан дитини швидко нормалізувався після зупинки грудного вигодовування. Не повідомляється про не сприятливі наслідки у немовлят, за винятком цього одного випадку. Втім, деякі джерела рекомендують у випадку необхідності лікування матері новонародженого обрати альтернативний препарат. Щодо вагінальної форми препарату, то малоймовірним є виникнення побічних ефектів, хоча біля 30% вагінально отриманої дози абсорбується. Також місцево кліндаміцин застосовується для лікування акне і ризик негативних наслідків також є малоймовірним, але при нанесенні на молочну залозу може, при поглинанні новонародженим, призвести до діареї. На молочну залозу слід наносити тільки водорозчинні форми, бо жиророзчинні можуть призвести до впливу на немовля високих рівнів мінеральних парафінів при грудному вигодовуванні (злизування немовлям безпосередньо з поверхні).

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала кліндаміцин сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
4. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/clindamycin/product/).
5. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501208/).

Адаптовано 29.06.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.06.2020 р.

Група / призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини І покоління.

Альтернативні назви / синоніми: ацеф, кефзол.

Діюча речовина: цефазолін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику у випадку пренатального впливу цефалоспоринів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у мишей, щурів, кролів не виявили ознак порушень фертильності та шкоди для плода (дози перевищували рекомендовану для людини в 25 разів). У кролів використали дозу 240 мг/кг, а в мишей – 2400 мг/кг. У щурів дози до 2000 мг/кг не асоціювались з гестаційною та репродуктивною токсичністю. 2-меркапто-5-метил-1,3,4 тіадизол (MMTD), домішка цефазоліну, порушував органогенез у ембріонів риб даніо-реріо (zebrafish, акваріумна рибка, модельний організм в біології) на фоні дози 100 мг/л.

Інформація щодо впливу на плід:

Цефазолін виводиться з організму нирками, кліренс та об’єм розподілу зростає при вагітності. Так, у вагітних кліренс становить 7,44 л/год, що вдвічі перевищує аналогічний показник у невагітних молодих дорослих. Як і інші препарати, які щільно зв’язуються з білками плазми, теоретично цефазолін може підвищити ризик ядерної жовтяниці у новонароджених при низькій концентрації білірубіну. Рідко можуть виникати анафілактичні реакції.

Цефазолін проникає через плаценту до пуповинної сироватки і амніотичної рідини. На ранніх термінах розподіл препарату обмежений рідинами організму в концентрації, значно нижчій за аналогічний показник в ІІ та ІІІ триместрах. В пологах, через 15-70 хвилин після дози 500 мг рівень в сироватці коливався з 35% до 69% від материнського. Максимальна концентрація в амніотичній рідині після дози 500 мг становила 8 мкг/мл через 2,5 години (відсутня інформація про новонароджених). Після внутрішньовенної дози 2 грами 7 жінкам між 23 та 32-м тижнями визначили наступну середню концентрацію цефазоліну в сироватці плодів з водянкою та без цього ускладнення: 18,04 та 21,02 мкг/мл, відповідно. Це свідчить, про те, що наявність водянки плода істотно не порушує трансферу антибіотику. Для лікування пієлонефриту, який виникає в другій половині вагітності застосовують цефазолін в дозі 2 грами внутрішньовенно що 8 годин, без несприятливих наслідків для плода.

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефалоспоринів, використавши базу даних угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) для вивчення асоціації між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу склали 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі  – вагітні без вроджених аномалій у потомства.

Застосування препарату під час вигодовування:

Цефазолін проникає до грудного молока в низькій концентрації. Після внутрішньовенної дози 2 грами концентрація в молоці коливалась від 1,2 до 1,5 мкг/мл за 4 години, співвідношення молоко : плазма склало 0,02. При введенні дози 500 мг внутрішньом’язово 1-3 рази на день препарат в грудному молоці не виявлявся. Хоча цей рівень низький, існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала цефазолін сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (жінок та чоловіків): немає даних.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cefazolin/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501303/).

Адаптовано 25.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 26.06.2020 р.

Група / призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління.

Альтернативні назви / синоніми: спектрацеф.

Діюча речовина: цефдиторен.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутній досвід застосування при вагітності у людини. Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику у випадку пренатального впливу цефалоспоринів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились з цефдиторену півосилу у щурів і кролів.  У вагітних щурів та кролів дози, які у 24 та 4 рази, відповідно, перевищували рекомендовану для людини – 200 мг двічі на день, виходячи з площі поверхні тіла, не продемонстрували тератогенності. На фоні найвищої дози у щурів не порушувалась фертильність. А у кролів найвища доза призводила до вираженої материнської токсичності, а це, в свою чергу, до токсичності у плодів та переривання вагітності. Постнатальне дослідження у щурів з дозою, 18-кратною рекомендованій для людини  не виявило негативного впливу на постнатальне виживання, фізичний та поведінковий розвиток, здатність до навчання, репродуктивні можливості при статевому дозріванні.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутня інформація про використання цефдиторену при вагітності у людини. Цефдиторен півосил є проліками*, які гідролізуються під час абсорбції до активного препарату – цефдиторену. Подібно до інших цефалоспоринів повинен проникати через плаценту у людини.

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефалоспоринів, використавши базу даних Угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) для вивчення асоціації між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу становили 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі  – вагітні без вроджених аномалій у потомства.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання цефдиторену при лактації у людини. Оскільки інші цефалоспорини проникають до грудного молока, це очікується і у випадку лікування цефдитореном.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала цефалоспорини сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (жінок та чоловіків): немає даних.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cefditoren-pivoxil/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501325/).

Адаптовано 22.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 23.06.2020 р.

Група / призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління. Аналог цефотаксиму.

Альтернативні назви / синоніми: лопрад, сорцеф, цефинак, цефікс, супракс.

Діюча речовина: цефіксим.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування при вагітності у людини обмежений. Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику у випадку пренатального впливу цефалоспоринів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження не виявили ознак порушення фертильності та репродуктивної поведінки у щурів на фоні доз, які в 125 разів перевищували рекомендовану для дорослих. У мишей і щурів не виявлено тератогенності при застосуванні доз, 400-кратних рекомендованій для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Зв’язування з білками плазми становить 65%, період напіввиведення – біля 3,5 годин. Виходячи з молекулярної ваги, цефіксим проникає через плаценту у людини.

Дослідження 2010 року вивчало концентрацію цефіксиму в амніотичній рідині 6 жінок, які отримали перорально 400 мг препарату за 2 години до амніоцентезу.  Термін вагітності – 16-20 тижнів. Середня концентрація цефіксиму в крові матері та амніотичній рідині становила 2,59 мкг/мл та 0,85 мкг/мл, пасаж в амніотичній рідині – на рівні 38%.

Неінтервенційне обсерваційне когортне дослідження 1998 року описало результати вагітностей жінок, яким лікарі загальної практики в Англії виписали рецепт на 1 з  34 нових препаратів. Інформацію отримували шляхом опитування лікарів через місяць  після передбачуваних пологів. При 831 (78%) вагітності вплив таких препаратів відбувався в І триместрі, вроджені вади виявлено при 14 (2,5%) одноплідних вагітностях серед 557 новонароджених (10 випадків двійні). Крім того, дві вроджені вади діагностували у абортованих плодів, правда тільки невелику кількість таких плодів обстежували. Цефатоксим приймався в І триместрі при 11 вагітностях з наступними результатами: 2 спонтанні аборти, 1 медичний аборт, 7 здорових новонароджених (1 недоношений), 1 невідомий результат.

Дослідження 2003 року охопило 95 вагітних з гонореєю, яких лікували або цефіксимом (N=52), або цефтріаксоном (N=43). Лікування в обох групах відбувалось приблизно на 21 тижні вагітності. Обидва антибіотики виявились однаково ефективними в лікуванні 91 пацієнтки. У новонароджених, матері яких отримували цефтріаксон, частіше виникала гіпербілірубінемія, проте ця різниця не була істотною в порівнянні з тими, хто приймав цефіксим.

У 1999 році опубліковано результати дослідження, яке оцінювало лікування цефіксимом, азитроміцином, метронідазолом з ціллю профілактики ВІЛ в Уганді. При порівнянні з  контрольною групою частота трихомоніазу, бактеріального вагінозу, гонореї, хламідійної інфекції була значно нижчою, а частота ВІЛ-інфекції не відрізнялась. Друге дослідження в цій же групі пацієнток додатково до зниження частоти інфекцій виявило зменшення частоти неонатальної смертності, низької ваги новонароджених, передчасних пологів. А в третьому дослідженні діти 94 жінок з інфекцією, викликаною Trichomonas vaginalis, яких лікували при вагітності комбінацією 3 препаратів продемонстрували підвищення частоти низької ваги при народженні та передчасних пологів, в порівнянні з нелікованими контролями. На думку авторів, вищезазначене лікування зашкодило плодам, ймовірно, через метронідазол.

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефалоспоринів, використавши базу даних Угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) для вивчення асоціації між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу склали 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі  – вагітні без вроджених аномалій у потомства.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про застосування цефіксиму при лактації у людини. Якщо керуватись відомостями про інші цефалоспорини, то очікується проникнення його до грудного молока в низькій концентрації.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала цефалоспорини сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (жінок та чоловіків): немає даних.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cefixime/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501344/).

Адаптовано 22.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 23.06.2020 р.