Лістеріоз – це інфекційне захворювання, спричинене мікроорганізмами Listeria monocytogenes. Ці бактерії широко розповсюджені у природі, їх знаходять у ґрунті, піску, воді. Лістеріоз асоціюється зі споживанням забрудненої та/або неправильно приготованої їжі, особливо молочних продуктів, листових овочів, риби, м’яса. Повідомлення 2018 року інформує про забруднення готових до споживання продуктів, замороженої їжі, готових до вживання салатів. Штам L. monocytogenes сильно відрізняється за вірулентністю і захворювання може виникнути в деяких випадках при невеликому рівні забруднення.

Лістеріоз під час вагітності (короткий висновок):

Лістеріоз у вагітних асоціюється з самовільним перериванням та загибеллю плодів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експериментальні моделі лістеріозу створювали у курчат, гризунів, мавп. У всіх експериментах зазначали високий рівень ембріо/фетальної загибелі. Не знайдено вроджених вад, які б асоціювались з цією інфекцією. Дослідження у морських свинок, мавп, мишей продемонстрували залежний від дози зв’язок між інфікуючою дозою та несприятливим результатом вагітності, головним чином – втратою вагітності. Інше дослідження у мишей виявило брадикардію у інфікованих плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Лістеріоз у вагітних може призводити до інфікування плода і плаценти, що спричиняє аборт або перинатальну смертність.

Повідомлення 2010 року аналізувало культуру плаценти першого триместру і виявило, що первинним порталом проникнення L. Monocytogenes є екстравільозні цитотрофобласти.

Данські дослідники проаналізували 36 народжень з лістеріозом. 1/3 підтверджених випадків материнсько-плодової інфекції закінчились абортом або мертвонародженням, а прогноз для народжених живими був сприятливим, навіть у важко хворих дітей.

Серед 191 вагітної, інфікованої лістеріозом, лихоманка була найчастішим симптомом (65%), в 32% жінок відзначали грипоподібне захворювання, в 22% – біль у спині, в 11% – головний біль, в 7% – блювоту та діарею, в 4% – м’язовий біль, в 4% – біль в горлі, 29% жінок не мали симптомів.  Результати вагітностей були доступні для 178 з них: 36 (20,2%) спонтанних абортів або мертвонароджень, з інших 142 випадків 97 новонароджених були інфіковані (68,3%), а 45 (31,7%) – не інфіковані.

Підмічено, що не рідко при двоплідній вагітності у випадку лістеріозу у матері вражається тільки один з двох плодів.  Часто інфікується плід, який передлежить, тому ймовірним видається висхідний шлях інфікування, вагінальний. Повідомляється про лістеріоз при двох багатоплідних вагітностях після екстракорпорального запліднення. В одному з цих випадків інфікований плід вижив після лікування, в іншому вагітність перервали.

Описані часті ультразвукові знахідки у плода при лістеріозі: неімунна водянка, внутрішньочерепна кальцифікація, внутрішньоутробна загибель. В одному випадку також виявлено зниження рухової активності плода, помірний асцит, розширений жовчний міхур, ехогенний і розширений тонкий кишківник. Крім того відзначено порушення частоти серцевих скорочень плода. Лістеріоз діагностовано в культурі навколоплідних вод.

Хоча сама вагітність підвищує сприйнятливість до лістеріозу, одне дослідження не змогло виявити підвищення частоти носійства лістерій в фекаліях чи генітальному тракті вагітних в порівнянні з не вагітними жінками.

Лістеріоз під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 06.08.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.08.2020 р.

Група/призначення: гіполіпідемічні препарати.

Альтернативні назви / синоніми: фенофібролова кислота.

Діюча речовина: фенофібрат.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні 3 повідомлення про використання фенофібрату при вагітності у людини. Таким чином, практична відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє оцінити вплив препарату, а дані від експериментальних тварин викликають стурбованість щодо того, чи варто використовувати препарат при вагітності тривало. Як і з іншими протиліпідемічними препаратами не має користі від призначення фенофібрату вагітним. Єдиним показом може бути попередження та лікування панкреатиту, асоційованого з гіперліпідемією. В останньому випадку жінку слід інформувати про обмежений досвід використання цього препарату.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Препарат продемонстрував ембріоцидний та тератогенний ефекти у вагітних щурів, які отримували дозу, яка у 7-10 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.  На фоні 9-кратної дози, введеної до та протягом всієї вагітності щурам виникала репродуктивна токсичність у вигляді затримки пологів (100%), зростання частоти постімплантаційних втрат (60%), зменшення числа посліду, зниження ваги новонароджених, підвищення частоти розщілини хребта, зниження виживання дитинчат (40% при народженні, 4% в неонатальному періоді, 0% на момент відлучення). Аналогічні знахідки виявляли на фоні 7-кратної рекомендованій для людини дози, введеної з 15 дня вагітності і до відлучення дитинчат. При введенні в період органогенезу вагітним щурам дози, яка в 10 разів перевищувала рекомендовану для людини, спостерігали підвищення частоти вроджених вад, включно з куполоподібною головою, згорбленими плечима, округлим тілом, аномальною грудною кліткою, кіфозом, зупинкою росту плодів, подовженням грудних ребер, деформацією грудини, додатковим отвором піднебіння, деформованими хребцями, додатковими ребрами. Ембріоцидні ефекти також спостерігали у кролів. Дози, які у 9 та 18 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини спричиняли аборти в 10% і 20%, відповідно. На фоні 18-кратної дози 7% плодів гинуло.

Фенофібрат не продемонстрував мутагенності в 4 різних тестах, але проявив карциногенність у щурів, істотно підвищуючи частоту карциноми печінки, карциноми і аденоми підшлункової залози, доброякісних інтерстиціальних пухлин яєчок в залежності від дози. Деякі з цих пухлин (ацинарні аденоми підшлункової залози та інтерстиціальні пухлини яєчок) також знаходили у другого штаму щурів при використанні нижчих доз.

Інформація щодо впливу на плід:

Фенофібрат є проліками*, які швидко гідролізуються естеразами після перорального введення до активного метаболіту – фенофібролової кислоти, яка, в свою чергу, метаболізується до неактивних метаболітів. Фенофібролова кислота призначається як допоміжне лікування первинної гіперхолестеринемії або змішаної дисліпопротеїнемії  та гіпертригліцеридемії.  Фенофібролова кислота щільно зв’язується з білками плазми (біля 99%), період напіввиведення становить 20 годин.

Невідомо, чи фенофібрат або фенофібролова кислота проникають через плаценту у людини. Фенофібрат не виявляється в плазмі, бо швидко метаболізується. Молекулярна вага фенофібролової кислоти та подовжений період напіввиведення припускають плацентарний трансфер, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме кількість, яка потрапить до ембріону/плода.

Наводимо інформацію про 3 випадки лікування вагітних фенофібратом:

1) Повідомлення 2011 року інформує про використання фенофібрату в ІІІ триместрі. Так, у 30-річної жінки з коректно лікованим гіпотиреозом у терміні 32 тижнів діагностували панкреатит, асоційований з гіпертригліцеридемією. Дієта не допомогла у контролі дисліпідемії, тому призначено фенофібрат (доза не відома). На 35 тижні попереджено рецидив панкреатиту, в спонтанних пологах народився здоровий хлопчик вагою 2452 грами, з нормальною оцінкою за шкалою Апгар.

2) 30-річній жінці з високим рівнем тригліцеридів призначили фенофібрат в дозі 267 мг/день. Через рік діагностували не плановану вагітність на 8 тижні і відмінили фенофірат. На 36 тижні шляхом кесаревого розтину народився здоровий хлопчик вагою 3200 грам (75-й перцентиль) з нормальною оцінкою за шкалою Апгар. В дитини не виявлено вроджених вад, при спостереженні до віку 1 року відхилень не виявляли.

3) Повідомлення 2015 року описало результат вагітності з впливом фенофібрату на ранніх термінах. 40-річна жінка приймала фенофібрат з приводу гострого панкреатиту внаслідок гіперліпідемії за 5 місяців до вагітності. Вона також приймала карбімазол з приводу хвороба Грейвса (дифузний токсичний зоб). Жінка припинила прийом феофібрату як тільки було діагностовано вагітність (термін невідомий). У терміні 15 тижнів діагностували гострий панкреатит, а у 18 тижнів – внутрішньоутробну загибель плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання фенофібрату при лактації у людини. Молекулярна вага активного метаболіту припускає проникнення до грудного молока. Вплив на немовля невідомий. Не рекомендується грудне вигодовування у випадку лікування матері фенофібратом через потенційну токсичність.

Рівень холестерину в грудному молоці дуже стабільний, навіть у жінок з гіперхолестеринемією і суттєво не змінюється з дієтою чи нутрітивним статусом матері, припускаючи, що, принаймні, частково синтезується в молочній залозі. Проте невідомо, чи фібрати можуть змінювати жировий склад грудного молока. Немовлята потребують велику кількість холестерину, бо він є критичним для правильного розвитку нервової системи, мембран клітин, також він є попередником ряду вітамінів і гормонів. Тому, допоки не буде отримано більше даних доцільною у випадку виключно грудного вигодовування.

Виробник рекомендує уникати грудного вигодовування у випадку лікування фенофібратом і ще протягом 5 днів після останньої дози.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/fenofibrate/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501636/).

Адаптовано 27.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.07.2020 р.

Група/призначення: рослинний препарат.

Рослина роду Центелла родини аралієвих (Centella asiatica). Це повзуча багаторічна трав’яниста тропічна рослина.

Листя споживають сирими або варять і використовують для приготування чаю. У листях  Centella asiatica  містяться антиоксиданти, антимікробні, цитотоксичні, нейропротекторні речовини: тритерпенова кислота, мадекассова кислота, мадекассол, тритерпенові складні глікозиди (азіатікозид і мадекассосид), тритерпеновий сапонін, флавоноїди, інші фенольні сполуки.

В аювердичній медицині наземна частина або ціла рослина використовуються з лікувальною ціллю, як тонізуючий засіб, при венозній недостатності, місцево для заживлення ран (препарат мадекассол та мадекассова кислота), тощо.

До поширених похідних готу кола відносяться повна трипленова фракція C. asiatica (TTFCA) та відновлена суміш азійської кислоти, мадекассової кислоти, брамінової кислоти, азіатікозиду (TECA). Брахмосид і брахмінозид можуть бути матковими міорелаксантами.

Альтернативні назви / синоніми:

Щитолисник азійський, індійський щитолисник, готу кола, мадекассол, мадекассова кислота.

Діюча речовина: екстракт Центелли азійської.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): відсутня інформація.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Пероральне лікування мишей до та протягом перших двох тижнів вагітності соком готу кола ( 20-80 г/кг свіжої рослини) не призводило до несприятливого впливу на плід. В статті 2012 року повідомлено про зменшення кількості та рухливості сперматозоїдів, дегенерацію сперматозоїдів у самців щурів, лікованих  екстрактом C. аsiatica в дозі 10-100 мг/кг/день протягом 60 днів. У лікованих самців щурів не відзначали зменшення ваги тіла. Згідно з даними дослідження 2010 року пероральне введення екстракту C. аsiatica дозою 200 мг/кг/день протягом 42 днів самцям щурів спричиняло зменшення концентрації тестостерону, кількості та рухливості сперматозоїдів. Проте не зрозуміло, чи це пов’язано із загальною токсичністю.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Одне дослідження припустило, що C. аsiatica може служити протизаплідним засобом, також тривале використання жінками  може попереджати настання вагітності.

Хоча C. asiatica споживається в сирому вигляді в Малайзії, не повідомляється про аналогічні описаним у тварин ефекти у чоловіків.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 22.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.07.2020 р.

Група/призначення:

Засоби, що впливають на нервову систему. Анксіолітики.

Буспірон не пов’язаний хімічно та фармакологічно з іншими седативними і анксіолітичними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми: буспар.

Діюча речовина: буспірон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування при вагітності у людини дуже обмежений для належної оцінки безпечності препарату. В той же час, доступні повідомлення не свідчать про зв’язок з вродженими вадами у випадку впливу в І триместрі. Причина внутрішньоутробної загибелі плода в одному нижченаведеному випадку невідома. Крім того, дослідження не було чутливим до діагностики малих аномалій через відсутність стандартизованого обстеження. Великі вади, які діагностуються пізніше, також могли бути пропущеними через терміни проведення опитування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів та кролів на фоні доз, які приблизно в 30 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини, не продемонстрували несприятливого впливу на плід чи фертильність (згідно з інструкцією до препарату). У щурів доза до 75 мг/кг/день не підвищувала частоти вроджених вад, хоча високі дози асоціювались зі зниженням активності матері, перинатального виживання і ваги новонароджених.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомлення 1993 року описало використання буспірону в комбінації з 4 іншими препаратами (всі стартували до запліднення) у вагітної з вираженою депресією, панічним розладом, мігренню. Вагітність перервали після 12 тижня, плід чоловічої статі мав нормально сформовані органи, плацента не мала змін; при повному макро- і мікроскопічному обстеженні, включно з нормальним чоловічим каріотипом (46,ХУ) не виявлено відхилень.

В моніторинговому дослідженні  Michigan  Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 42 новонароджених з впливом буспірону в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстрована 1 (2,4%) велика вроджена вада при 2 очікуваних. Специфічні дані доступні для наступних категорій вроджених вад, до яких виявлена не належала.

Неінтервенційне обсерваційне когортне дослідження 1998 року описало результати вагітностей жінок, яким лікарі загальної практики в Англії виписали рецепт на 1 з  34 нових препаратів. Інформацію отримували шляхом опитування лікарів через місяць  після передбачуваних пологів. При 831 (78%) вагітності вплив таких препаратів відбувався в І триместрі, вроджені вади виявлено при 14 (2,5%) одноплідних вагітностях серед 557 новонароджених (10 випадків двійні). Крім того, дві вроджені вади діагностували у абортованих плодів, правда тільки невелику кількість таких плодів обстежували. Буспірон приймався в І триместрі при 16 вагітностях з наступними результатами: 2 медичні аборти, 1 завмерла вагітність, 12 здорових новонароджених, 1 дитина зі спадковим захворюванням (муковісцидоз).

Доступна інформація від 1998 року щодо 32-річної жінки з біполярним розладом, яка приймала буспірон (45 мг/день), флуоксетин (20 мг/день), карбамазепін (600 мг/день) протягом вагітності. На 42 тижні народилась здорова дівчинка вагою 3940 грам. Мати продовжила лікування на фоні виключно грудного вигодовування ще протягом 3 тижнів. Жінка повідомила про подібну до судом активність дитини у віці 3 тижнів, 4 місяців, 5,5 місяців життя.

Застосування препарату під час вигодовування:

Досліджувалось проникнення буспірону до грудного молока. Це випадок 1998 року щодо 32-річної жінки (згадувався в попередньому розділі) з біполярним розладом. Жінка приймала буспірон в дозі 45 мг/день, флуоксетин 20 мг/день, карбамазепін 600 мг/день протягом вагітності та перші 3 тижні після пологів. Мати повідомила про появу у дитини подібних до судом рухів у віці 3 тижнів, 4 місяців, 5,5 місяців життя. Визначали вміст буспірону в грудному молоці, сироватці матері, сироватці немовляти на 13 день після пологів, але препарат не виявили в жодному із зразків.  Аналогічно визначали вміст флуоксетину, норфлуоксетину, карбамазепіну на 13 та 21 дні після пологів. Неврологічне обстеження немовляти, включно з електроенцефалографією не виявило відхилень. Автори не змогли визначити причину таких рухових змін у дитини, якщо вони взагалі були, оскільки жодного разу при цьому не був присутній медичний працівник. У віці одного року неврологічний розвиток дитини був у межах вікової норми. Хоча буспірон не виявили в грудному молоці, сироватці матері і дитини у цьому випадку, автори не наводять інформації щодо часу відбору зразків по відношенню до прийому медикаменту мамою та чутливості тесту. Відомо, що інші препарати цього фармакологічного класу проникають до грудного молока (наприклад, діазепам), тому це саме очікується і з буспіроном.

Повідомляється про дитину віком 11 тижнів на виключно грудному вигодовуванні, яка зазнала пренатального впливу буспірону в дозі  мг/день та венлафаксину 300 мг з подовженим вивільненням протягом вагітності та лактації без несприятливих змін.

Через потенційний вплив на центральну нервову систему немовляти на грудному вигодовуванні, слід дуже обачно відноситись до лікування матері буспіроном, особливо, якщо це відбувається тривалий період.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала інші препарати для лікування тривожних станів, як ліки з невідомим впливом на новонародженого, які викликають занепокоєння, оскільки наслідки такого впливу на головний мозок, який розвивається,  можуть проявитись пізніше.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): 

Буспірон не зв’язується з рецепторами бензодіазепінів, а зв’язується з рецепторами серотоніну і дофаміну. Зв’язування з рецепторами дофаміну може відповідати за підвищення концентрації пролактину в плазмі. Домаркетингові дослідження включали скарги деяких чоловіків, лікованих буспіроном, на пониження лібідо, затримку еякуляції, імпотенцію. Ці симптоми могли бути спричинені гіперпролактинемією, але концентрацію пролактину в цих випадках не визначали.

У жінки з помірно підвищеним рівнем пролактину, яка приймала венлафаксин з подовженим вивільненням в дозі 225 мг/день, до якого згодом додали буспірон спостерігали галакторею.  Ці симптоми залишались після відміни буспірону і зникли тільки після припинення лікування венлафаксином. Попереднє клінічне дослідження припустило, що буспірон може бути ефективним у лікуванні передменструального синдрому.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/buspirone-hcl/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501449/).

Адаптовано 21.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.07.2020 р.

Група/призначення: протиподагричний засіб.

Це урикозуричний препарат (зменшує вміст сечової кислоти) та блокатор ниркових канальців. Призначений для лікування гіперурикемії, асоційованої з подагрою та подагричним артритом, а також як допоміжний засіб при лікуванні пеніциліном, ампіциліном, метициліном, оксациліном, клоксациліном, нафциліном  для підвищення та утримання плазмового рівня при будь-якому способі введення антибіотика.

Альтернативні назви / синоніми: бенемід.

Діюча речовина: пробенецид.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про зв’язок пробенециду з вродженими вадами. Препарат використовується у вагітних без несприятливих наслідків у плодів чи немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При тестуванні у кролів не спостерігали підвищення частоти вроджених вад.

Інформація щодо впливу на плід:

За інформацією виробника препарат проникає через плаценту і виявляється в пуповинній крові, що відповідає його молекулярній вазі.

В моніторинговому дослідженні  Michigan  Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 339 новонароджених з впливом пробенециду в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 17 (5,0%) великих вроджених вад при 14 очікуваних. Специфічні дані доступні певних категорій вроджених вад, серед яких виявлено 1 полідактилію, 1 орофаціальну розщілину, 1 гіпоспадію, 5 кардіоваскулярних вад. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами.

Два повідомлення інформують про лікування гонореї при вагітності, яке включало пробенецид. При цьому не відзначали підвищення частоти ускладнень пологів, недоношеності, низької ваги при народженні, неонатальної смертності. Також повідомляється про лікування подагри в період вагітності без несприятливих наслідків.

Деякі огляди припустили, що пробенецид може посилювати активність протималярійних препаратів, антагоністів фолієвої кислоти – піріметаміну і прогуанілу.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з молекулярною вагою пробенецид проникає до грудного молока. У 30-річної жінки, алергічної до пеніциліну, на фоні грудного вигодовування розвинувся еризипелоїд/целюліт грудних залоз через 9 днів після кесаревого розтину. Лікування включало внутрішньовенно цефалотин, 1 грам кожні 6 годин протягом 3 днів, далі перорально цефалексин та пробенецид (обидва по 500 мг 4 рази на день). На фоні внутрішньовенної терапії у немовляти відзначали виражену діарею, дискомфорт, плач, при переході на пероральну терапію ці явища трошки послабились. Симптоми майже зникли після часткового заміщення грудного молока козячим на 7 днів. Через 16 днів після початку перорального лікування жінка відібрала 12 зразків молока (по 6 з переднього і заднього молока) ручним зціджуванням з інтервалом в 16 годин. Середня концентрація пробенециду і цефалексину становила 964 і 745 мкг/л, відповідно. Концентрація цих двох препаратів в передньому і задньому молоці істотно не відрізнялась. Доза пробенециду і цефалексину, яку отримує немовля, виходячи з AUC* в молоці та підрахованої спожитої кількості 150 мл/кг/день становить 0,7%  і 0,5%, , від материнської, скорегованої на вагу дози. Хоча ці дози були низькими для спричинення системних наслідків, було вирішено, що найбільш імовірною причиною діареї був цефалексин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/probenecid/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501385/).

Адаптовано 19.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2020 р.

Група/призначення:

Антиоксиданти та антигіпоксанти. Інші гіполіпідемічні засоби. Це антиоксидант, який використовується для лікування гіперхолестеринемії.

Відсутній на ринку США.

Альтернативні назви / синоніми: лорелко.

Діюча речовина: пробукол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин не припускають підвищення ризику вроджених вад. Досвід застосування у людини обмежений.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів, не виявлено несприятливого впливу на фертильність, ембріогенез, постнатальний розвиток на фоні доз до 1000 мг/кг/день. У мавп загальна токсичність була низькою, проте дослідження не включали репродуктивні питання.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Пробукол відкладається в жировій тканині, тому знаходиться в організмі кілька місяців після припинення лікування.

Повідомляється про 13 вагітностей з використанням пробуколу, з них в 13 випадках в І триместрі. Вроджених вад не спостерігали.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату пробукол проникає до молока в експериментальних тварин, тому такий трансфер очікується і в людини.

Рівень холестерину в грудному молоці дуже стабільний, навіть у жінок з гіперхолестеринемією і суттєво не змінюється з дієтою чи нутрітивним статусом матері, припускаючи, що, принаймні, частково синтезується в молочній залозі. Проте невідомо, чи пробукол може змінювати жировий склад грудного молока. Немовлята потребують велику кількість холестерину, бо він є критичним для правильного розвитку нервової системи, мембран клітин, також він є попередником ряду вітамінів і гормонів.  Тому, допоки не буде отримано більше даних доцільною рекомендацією буде уникнення використання пробуколу, принаймні, у випадку виключно грудного вигодовування. Якщо жінка приймала цей препарат з приводу гіперхолестеринемії, то призупинення на період грудного вигодовування не вплине на довгостроковий результат такого лікування. Жінкам доцільно дотримуватись дієти для зниження холестерину. Через такий побічний ефект в більшості країн пробукол вилучений з ринку або встановлено обмеження щодо затвердженого використання.

Згідно з джерелом [2] препарат належить до групи препаратів високого ризику при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/probucol/product/).

Адаптовано 19.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Тетрацикліни.

Альтернативні назви / синоніми:

Ахроміцин, хлортетрациклін, хлортетрацикліну гідрохлорид, демеклоциклін, окситетрациклін, метациклін.

Діюча речовина: тетрациклін.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Тетрацикліни при вагітності слід застосовувати з максимальною обережністю, якщо взагалі це робити, оскільки вони призводять до істотної токсичності у матері і плоду. Наведена нижче інформація стосується всіх препаратів групи тетрацикліну, якщо інше не уточнюється.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічні дослідження у тварин продемонстрували суперечливі результати. У кролів тетрациклін підвищував частоту розщілини піднебіння та аномалій кінцівок у потомства лікованих при вагітності тварин. Але три інші дослідження не змогли знайти доказів тератогенності тетрацикліну у щурів, а четверте продемонструвало підвищення частоти гідроуретеру, що може свідчити про затримку розвитку. Окситетрациклін підвищував частоту вроджених вад у собак, але такого не спостерігали у мишей, щурів, кролів. Невелика кількість досліджень припустила, що лікування вагітних щурів тетрацикліном призводить до аномального розвитку лімфатичної та тканини тимусу. Це викликає стурбованість щодо можливого порушення імунорегуляції у зв’язку з впливом препарату. Забарвлення рогівки та кришталика відмічали у плодів щурів з пренатальним впливом тетрацикліну.

Інформація щодо впливу на плід:

Проблеми, пов’язані з використанням тетрациклінів під час вагітності або в короткий період перед вагітністю можна поділити на 4 групи:
1) несприятливий вплив на зуби та кісткову тканину плодів;
2) гепатотоксичність у матері;
3) вроджені вади розвитку;
4) різні інші наслідки.

1) Плацентарний трансфер тетрацикліну вперше продемонстровано у 1950 році. Тетрацикліни визнали безпечними для матері та плода і рутинно призначали для лікування інфекцій у вагітних до 1961 року, коли виявили інтенсивну золотисто-жовту флюоресценцію мінералізованих структур скелету плода у випадку лікування матері безпосередньо перед пологами. Надалі описали 2-річну дитину, в якої прорізувались правильно сформовані молочні зуби, забарвлені яскраво жовтим кольором, внаслідок пренатального впливу тетрацикліну. Ряд інших дослідників асоціювали  флуоресценцію під ультрафіолетовим світлом та жовте забарвлення молочних зубів, яке змінювалось на жовто-коричневе, з лікуванням матерів тетрацикліном в період вагітності.  Підозра на те, що гіпоплазія емалі та карієс пов’язані з таким лікування не підтвердилась. Всі описані діти нормально розвивались, хоча продемонстровано пригнічення росту малої гомілкової кістки у недоношених немовлят. Механізм специфічного впливу тетрацикліну на зуби пов’язаний з його потужною хелатуючою здатністю. Тетрациклін утворює комплекс з ортофосфатом кальцію та інкорпорується до кісткової тканини та зубів, в яких відбувається кальцифікація. В зубах цей комплекс викликає стійке знебарвлення внаслідок реконструкції, а обмін кальцію не відбувається після завершення кальцифікації. Позаяк кальцифікація молочних зубів починається на 5-6 місяцях вагітності, використання тетрацикліну після цього терміну призводить до їхнього забарвлення.

Тобто, призначення тетрацикліну в ІІ чи ІІІ триместрах може призводити до забарвлення зубів (3-4%, тільки молочні зуби при пренатальному впливі); у недоношених немовлят в 40% можливе пригнічення росту кісток, особливо малої гомілкової. Після народження при кальцифікації постійних зубів також можливе їх забарвлення.

2) У 1963 році вперше пов’язали тетрациклін з жировою інфільтрацією печінки вагітної, хоча два попередні повідомлення інформували про таке захворювання, не асоціюючи з тетрацикліном. Цей рідкісний фатальний синдром зазвичай виникає при внутрішньовенному введенні тетрацикліну понад 2 грами на день. Багатьох вагітних лікували з приводу пієлонефриту. Індукована тетрацикліном токсичність відрізняється від гострої жирової інфільтрації у вагітних, оскільки це не є унікальним у вагітних і не зникає із перериванням вагітності. Симптоми включають жовтяницю, азотемію, ацидоз, термінальний незворотний шок. Цей стан часто супроводжується панкреатитом і не олігуричною нирковою недостатністю. Плід може не бути ураженим безпосередньо, але в результаті стану матері вагітність часто закінчується мертвонародженням або передчасними пологами. В експериментальному дослідженні зростаючі дози тетрациклінів призводили до підвищення частоти жирової інфільтрації печінки. Було висловлено стурбованість, чи тривале використання тетрацикліну перед заплідненням може спричинити гепатотоксичність вже при вагітності. Автори без наведення доказів повідомили про те, що депозити тетрацикліну в кістках 21-річної жінки вивільнилися в період вагітності і спричинили ураження печінки.

3) В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено, що велика кількість новонароджених зазнала впливу антибіотиків групи тетрацикліну в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Доступні дані щодо 4 препаратів: Т (тетрациклін), Д (доксициклін), О (окситетрациклін), М (міноциклін) та 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані):

Ці дані не підтримують асоціації між препаратами та специфічними вродженими вадами, які оцінювались.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, 341 з яких зазнала пренатального впливу тетрацикліну, 14 – хлортетрацикліну, 90 – демеклоцикліну, 119 – окситетрацикліну. В будь-якому терміні вагітності  використовувався тетрациклін у 1336 випадках, хлортетрациклін – 0 випадків, демеклоциклін – 280 випадках, окситетрациклін – 328 випадках. Результати цього дослідження були наступними:

• Тетрациклін. Докази, що припускають зв’язок з малими аномаліями, але не великими вадами. Виявлено 3 можливі асоціації з окремими вадами, що потребує незалежного підтвердження (гіпоспадія (тільки в І триместрі) – 5 випадків; пахова кила – 25 випадків; гіпоплазія кінцівки або частини кінцівки – 6 випадків;
• Хлортетрациклін. Не виявлено доказів асоціації з малими аномаліями чи великими вадами або окремими дефектами, проте вибірка занадто мала для висновків;
• Демеклоциклін. Відсутні докази зв’язку з великими вадами розвитку та малими аномаліями, але вибірка була малою. Виявлено 2 можливі асоціації з окремими вадами, що потребує незалежного підтвердження (клишоногість (тільки в І триместрі) – 3 випадки; пахова кила – 8 випадків;
• Окситетрациклін. Виявлено докази, які припускають зв’язок з   великими вадами та малими аномаліями. Знайдено 1 можливу асоціацію з окремим дефектом, що потребує незалежного підтвердження (пахова кила – 14 випадків).

У 1962 році жінка, лікована в І триместрі вагітності тетрацикліном з приводу гострого бронхіту, народила дитину з вродженими вадами обох кистей. Сімейний анамнез з боку жінки обтяжений наявністю малих аномалій, тому виникли певні сумніви відносно ролі препарату в спричиненні аномалій.

Повідомляється про можливий зв’язок між використанням тетрацикліну в період вагітності та лактації і вродженими катарактами у 4 пацієнтів. Ефекти від впливу інших ліків, включно з різними антибіотиками, материнської інфекції не можна визначити, тому причинно-наслідковий зв’язок з тетрацикліном видається малоймовірним.

Описано новонародженого з множинними вродженими вадами, мама якого лікувала акне хломоцикліном, щодня перші 8 тижнів вагітності. Деякі виявлені вади, особливо неповний фіброзний анкілоз та кісткові зміни наштовхнули на думку, що це наслідки впливу тетрацикліну.

Повідомляється про лікування протягом 10 днів в І триметрі з приводу інфекції, викликаної мікоплазмою, жінок, раніше неплідних. Дози розраховували, виходячи з ваги жінок – від 100 до 300 мг/день. Всі 43 народжені живими діти нормально розвивались за період спостереження до віку 1 року.

Доступна інформація про успішне лікування бубонної чуми на 22 тижні вагітності тетрацикліном і стрептоміцином. Відсутня інформація про довготривале спостереження за дитиною.

Дослідження 1997 року вивчало проблему індукованої доксицикліном тератогенності в рамках великого популяційного Угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1992 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities). Було виключено ряд не значних дефектів, наприклад, гемангіоми та малі аномалії. Хоча було проведено розширену ретроспективну оцінку використання препаратів вагітними, паління тютюну та вживання алкоголю не брали до уваги через їх не точність. В контрольну групу включили 32804 жінок, які народили здорових дітей, з них 63 жінки (0,19%) приймали доксициклін. До основної групи увійшли 18515 жінок, які народили дітей з вродженими вадами і з яких 56 (0,30%) приймали при вагітності антибіотик (р=0,01). Аналіз пар випадок-контроль щодо впливу препарату в ІІ та ІІІ триместрах не продемонстрував істотної різниці між групами щодо жодної з вроджених вад.

Ретроспективне когортне дослідження, яке використало дані програми Медікейд штату Теннессі, охопило 30049 новонароджених за період 1985-2000 років (результати опубліковані у 2009 році). Немовлят з пренатальним впливом в І триместрі 4 антибіотиків (рекомендованих при потенційних  біотерористичних атаках): амоксициліну, ципрофлоксацину, азитроміцину, доксицикліну з дітьми без пренатального впливу будь-якого антибіотику. Еритроміцин включили в якості позитивного контролю. Серед 1691 немовляти з впливом доксицикліну виявлено наступні показники – число випадків, відносний ризик, 95% ДІ становили: для будь-якої вродженої вади 42, 0,85, 0,59-1,23; серцево-судинної системи 15, 0,86, 0,47-1,57; кістково-м’язової системи 12, 0,94, 0,47-1,88; сечостатевої системи 4, 0,45, 0,15-1,34); шлунково-кишкового тракту 3, 0,35, 0,10-1,20; центральної нервової системи 4, 2,96, 0,27-2,78; орофаціальних розщілин 5, 2,96, 0,75-11,67. Автори дійшли висновку, що ці 4 антибіотики не підвищують ризику великих вроджених вад.

Повідомлення 2000 року використало вищенаведені дані, але за період 1980-1996 років. Вивчався зв’язок між пероральним прийомом окситетрацикліну та вродженими вадами. Серед 22865 жінок, які народили дітей з вродженою вадою, 216 (0,9%) лікувались окситетрацикліном. До контрольної групи включили  38151 жінку, чиї немовлята не мали вроджених вад, з яких 214 (0,6%) отримували лікування (співвідношення шансів 1,7, 95% ДІ 1,4-2,0). Аналіз лікування, згідно з медичною документацією, на 2 та 3 місяцях вагітності виявив істотну асоціацію з дефектами нервової трубки (ДНТ) (9,7, 95% ДІ 2,0-47,1), розщілиною піднебіння (17,2, 95% ДІ 3,5-83,5), множинними вадами (переважно ДНТ і кардіоваскулярні вади) (12,9, 95% ДІ 3,8-44,3). Правда, вибірка була замалою, так, 2 випадки ДНТ, 2 розщідини піднебіння, 4 випадки множинних вроджених вад. При впливі протягом всієї вагітності показники були наступними: ДНТ – 7; 5,4; 2,4-12,1; розщілина піднебіння – 3; 4,6; 1,4-15,0; множинні вади – 6; 3,3; 1,4-7,9.

4) У 1974 році спостерігали, що призначення хлортетрацикліну в дозі 500 мг/день протягом тижня чоловікам було достатнім для отримання рівня препарату і спермі 4,5 мкг/мл. Теоретично припустили, що передозування тетрациклінових препаратів може модифікувати фертильну здатність сперматозоїдів шляхом пригнічення капацитації. Також повідомлено про можливу взаємодію оральних контрацептивів і тетрацикліну, що призводить до не бажаної вагітності. Механізмом може бути ентеропечінкової циркуляції контрацептивних стероїдів шляхом пригнічення кишкового гідролізу стероїдних кон’югатів і, врешті-решт, зниження концентрації циркулюючих стероїдів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тетрациклін проникає до грудного молока в невеликій концентрації. Співвідношення молоко : плазма коливається в межах 0,25 – 1,5. У 1996 році повідомили про чорне забарвлення грудного молока у жінки, яка приймала міноциклін, напівсинтетичне похідне тетрацикліну. Вона припинила грудне вигодовування за 18 місяців до лікування міноцикліном (150 мг/день) та місцево кліндаміцином з приводу акне. Після 4 тижнів від початку прийому міноцикліну з грудей виділялось молоко чорного кольору. Інших відхилень при обстеженні не було виявлено. Аналіз грудного молока виявив частинки чорного пігменту в макрофагах та екстрацелюлярно, з позитивним забарвленням на залізо. Молоко містило високий рівень заліза – 11,9 μмоль/грам (сирої ваги).

Теоретично забарвлення зубів та пригнічення росту кісток може виникнути у немовлят на грудному вигодовуванні у випадку лікування матері тетрацикліном (ряд оглядачів вважають препарат протипоказаним при грудному вигодовуванні). Проте це є малоймовірним, бо рівень тетрацикліну в сироватці немовлят при такому впливі був нижчим за межу визначення (<0,05 мкг/мл), а абсорбція немовлятами пригнічується  кальцієм грудного молока – при короткотривалому лікуванні матері . Очевидно, слід уникати тривалого лікування матері в період лактації.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Американська академія педіатрії класифікує тетрациклін як сумісний з грудним вигодовуванням. Робоча група ВООЗ з лактації вважає ризик для немовляти низьким при лікуванні матері протягом 7-10 днів. При потребі тривалішого лікування слід обирати інші антибіотики.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Призначення хлортетрацикліну в дозі 500 мг/день протягом тижня чоловікам було достатнім для отримання рівня препарату і спермі 4,5 мкг/мл. Теоретично припустили, що передозування тетрациклінових препаратів може модифікувати фертильну здатність сперматозоїдів шляхом пригнічення капацитації. Також повідомлено про можливу взаємодію оральних контрацептивів і тетрацикліну, що призводить до не бажаної вагітності. Механізмом може бути ентеропечінкової циркуляції контрацептивних стероїдів шляхом пригнічення кишкового гідролізу стероїдних кон’югатів і, врешті-решт, зниження концентрації циркулюючих стероїдів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
4. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/tetracycline/product/).
5. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501108/).

Адаптовано 18.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.07.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: неоміцин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відомою є ототоксичність у пацієнтів після перорального, місцевого або парентерального лікування неоміцином, проте такого наслідку не описано у випадку пренатального впливу.  Однак, доступна інформація про випадок токсичного впливу на VIII пару черепних нервів у плодів на фоні прийому стрептоміцину, тому це є потенційно можливим і з неоміцином.

 Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не продемонстрував тератогенності у мишей, щурів, кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Невелика кількість неоміцину – 3% – абсорбується в нормі в шлунково-кишковому тракті після перорального або ректального введення. Якщо моторика порушена, то можливе системне проникнення препарату. Одноразова доза 4 грами призводить до піку концентрації в плазмі через 1-4 години після дози на рівні 2,5-6,1 мкг/мл.

Відсутні повідомлення про пасаж неоміцину крізь плаценту до ембріону і плода, але це очікується.

Пероральне введення неоміцину в дозі 2 грами на день пригнічувало екскрецію естрогену з сечею, ймовірно через пригнічення гідролізу стероїдного кон’югату в кишківнику. Зниження екскреції естрогену подібне до ефекту ампіциліну, але виникає на 2 дні пізніше. Раніше визначення естріолу в сечі використовували для оцінки фетоплацентарного стану, коли зменшений рівень асоціювали з дистресом плода.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пар мати-дитина, в 30 випадках виявлено вплив неоміцину в І триместрі. Не виявлено доказів для припущення зв’язку з великими вродженими вадами розвитку або малими аномаліями чи певними дефектами.

Популяційне Угорське наглядове дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) оцінювало тератогенність аміноглікозидів (парентеральний гентаміцин, стрептоміцин, тобраміцин, перорально неоміцин), результати опубліковані у 2000 році. Основну групу становили 22865 жінок, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджені вади, контрольну групу – 38151 жінка без вроджених вад у новонароджених. Аміноглікозиди отримували 38 жінок основної групи і 42 контрольної. 12 жінок основної групи (0,05%) та 14 контрольної (0,04%) лікувалась неоміцином перорально  (співвідношення шансів 1,4, 95% ДІ 0,7-3,1). Дослідники дійшли висновку про відсутність тератогенного ризику структурних вад при використанні аміноглікозидів і  що при пренатальному впливі аміноглікозидів ризик глухоти був не високим (хоча така оцінка не входила до дизайну дослідження).

Огляд 2002 року щодо можливої  взаємодії між антибіотиками та оральними контрацептивами дійшов висновку, що єдиним антибіотиком, який пов’язаний зі зміною рівнів статевих гормонів у жінок є рифампіцин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання неоміцину при лактації у людини. Невелика кількість інших аміноглікозидів проникає до грудного молока і абсорбується немовлям. Дуже обмежена пероральна біодоступність неоміцину (біля 3% при незміненій функції шлунково-кишкового тракту) припускає, що кількість неоміцину в грудному молоці є клінічно незначимою.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Згідно з переліком ВООЗ основних лікарських засобів неоміцин є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/neomycin/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501046/).

Адаптовано 12.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Іншими препаратами цього класу є азитроміцин, кларитроміцин, спіраміцин, диритроміцин, тролеандоміцин.

Це похідне еритроміцину. Відсутній на ринку США.

Альтернативні назви / синоніми: рулід.

Рекомендації при вагітності: ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку у випадку пренатального впливу рокситроміцину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією не спостерігали впливу на фертильність у щурів, лікованих пероральними дозами до 180 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Дослідження з плацентою при доношеній вагітності продемонструвало обмежений трансфер рокситроміцину в плодовій частині. Співвідношення концентрації в материнській венозній крові до рівня в артеріальній крові плода становило тільки 4,3%.  Цей препарат використали в комбінації з ампіциліном у 116 вагітних з передчасним розривом мембран, 21 з цих жінок була носієм стрептококу групи В. Частота несприятливих наслідків не зростала.

Угорське дослідження випадок-контроль не виявило асоціації між вродженими вадами і пренатальним впливом рокситроміцину та інших антибіотиків групи макролітів, виходячи з 9 випадків.

Ізраїльська тератологічна інформаційна служба ідентифікувала 54 жінок з впливом рокситроміцину в різні терміни вагітності. Не виявлено підвищення частоти вродженої патології. Наступна публікація цієї ж групи вчених інформувала про 3 дітей з вродженими вадами серед 31 вагітності з впливом рокситроміцину. Це були наступні вроджені вади: гідронефроз (1 дитина), розщілина губи та піднебіння (1 дитина), полісиндактилія (1 дитина). Аналогічне дослідження Тератологічної інформаційної служби не виявило істотного підвищення частоти великих вроджених вад чи кардіоваскулярних вад в групі з 89 вагітних  з впливом рокситроміцину в І триместрі при порівнянні з впливом ацетамінофену, пеніцилінів, цефалоспоринів, фарби для волосся, тироксину.  Обмеження дослідження полягали в малій кількості зразків та відсутності систематизованої оцінки новонароджених.

Два проспективні дослідження охопили 183 жінок в І триместрі вагітності з впливом рокситроміцину, яких спостерігали до пологів і не виявили несприятливих наслідків. Дані з бази виписаних рецептів не продемонстрували асоціації між призначенням рокситроміцину в І триместрі та вродженими вадами в цілому чи вадами серцево-судинної системи.

Застосування препарату під час вигодовування:

Рокситроміцин проникає до грудного молока в кількості, меншій за 0,8% призначеної дози.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Оскільки препарат відсутній на ринку США, то не є схвалений FDA.

По аналогії з еритроміцином вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією не спостерігали впливу на фертильність у щурів, лікованих пероральними дозами до 180 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/roxithromycin/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK525502/).

Адаптовано 12.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Лінкозаміди.

Альтернативні назви / синоніми: лінкоцин.

Діюча речовина: лінкоміцин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Сумісний (частина джерел), не рекомендований (ВООЗ).

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про зв’язок лінкоміцину з вродженими вадами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Лінкоміцин не підвищує частоти вроджених вад у щурів, собак, мавп, хоча високі дози асоціювались з ембріотоксичністю у щурів і курчат.

Інформація щодо впливу на плід:

Лінкоміцин проникає через плаценту, досягаючи концентрації в сироватці пуповини на рівні 25% від материнського показника. Багаторазові внутрішньом’язові введення дози 600 мг не призводили до накопичення в амніотичній рідині. Не спостерігали впливу на немовлят.

Дітей 302 жінок, лікованих на різних термінах вагітності лінкоміцином перорально, 2 г/день протягом 7 днів, обстежували в різному віці до 7 років життя.  При порівнянні з контрольною групою не відзначали підвищення частоти вроджених вад чи затримки розвитку.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Лінкоміцин проникає до грудного молока. Через 6 годин після пероральної дози 500 мг що 6 годин протягом 6 днів визначили рівень препарату в сироватці та грудному молоці 9 жінок: 1,37 та 1,28 мкг/мл, відповідно, співвідношення молоко : плазма 0,9.  Повідомляється і про менше співвідношення молоко : плазма – 0,13-0,17.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Робоча група ВООЗ з грудного вигодовування не рекомендує використання лінкоміцину при грудному вигодовуванні, посилаючись на доступність більш вивчених антибіотиків та описаний випадок кров’янистого стільця у немовляти з пренатальним впливом кліндаміцину.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Додавання лінкоміцину до сперми бика не асоціювалось з порушенням рухливості чи зниженням фертилізації після інсемінації. Згідно з інструкцією фертильність не порушувалась у самців та самок щурів на фоні пероральної дози 300 мг/кг, яка у 0,36 разів перевищує рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/lincomycin/product/).

Адаптовано 08.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2020 р.