Група/призначення:

Консервант, антисептик, що використовується при виробництві вакцин в багатодозових флаконах. Застосовується з 1930-х років. Його додають до мила, офтальмологічних продуктів, назальних спреїв. Використання тімеросалу в якості консерванта вакцин викликало полеміку, в результаті якої препарат заборонили в якості консерванта масових дитячих вакцин в США, Євросоюзі, деяких країнах.

Тімеросал містить 49,6% ртуті і метаболізується до етилртуті та тіосаліцилату. Припускається, що етилртуть є менш токсичною, ніж метилртуть, вплив якої вважається стандартом при дослідженнях.

Через потенційний вплив ртуті на дітей Американська академія педіатрії та Служба суспільної охорони здоров’я США рекомендують обмеження та взагалі припинення використання тімеросал-вмісних вакцин.

Доступними є  вакцини, класифіковані як «вільні від тімеросалу», «без тімеросалу» («thimerosal-free») та «зі зменшеним вмістом тімеросалу» («thimerosal-reduced»). Деякі дослідження свідчать про малу ймовірність перевищення безпечного рівня ртуті в крові новонароджених після вакцинації. Ці висновки піддали критиці, оскільки зразки крові відбирали на 5-7 дні після вакцинації, а період напівиведення ртуті (7 днів) припускає, що при цьому обстеженні пік концентрації в крові було пропущено. За винятком вакцини проти грипу FDA з 2009 року не рекомендує використовувати тімеросал-вмісні вакцини вагітним та дітям до 2-х років.

У 1999 році голандські вчені привернули увагу до вмісту тімеросалу у препаратах гамаглобуліну, які використовують для профілактики гепатиту А у вагітних. Деякі з цих продуктів містять 285 мкг етилртуті на дозу 5 мл. Краще використовувати вільні від тімеросалу  альтернативи.

Альтернативні назви/синоніми:

Тіомерсал, мертіолат, мертіолят.

Діюча речовина: тімеросал.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Слід уникати призначення тімеросалу при вагітності через вміст ртуті. Несистематичне використання тімеросал-вмісних споживчих товарів не призводить до істотного поглинання ртуті і не підвищує несприятливих результатів вагітностей.

Інформація щодо досліджень на тваринах: 

Щоденне інтраперитонеальне введення 1,0 мл 0,2% розчину тімеросалу вагітним щурам на 6-18 дні вагітності не призводило до несприятливих репродуктивних наслідків. Введення 2,0% розчину підвищувало загибель плодів.

Вагітним щурам вводили тімеросал (ртуті 1 мг/кг) внутрішньом’язово на 9-й день вагітності для оцінки серотонінергічних нейронів на 15-й день. Відмітили майже двократне збільшення числа серотонінергічних нейронів, локалізованих в бічній частині каудального шва у лікованих тімеросалом щурів в порівнянні з контрольними тваринами. Наступне дослідження продемонструвало істотне зростання  концентрацій серотоніну в гіпокампі та допаміну в смугастому тілі у вагітних щурів, які зазнали впливу на 9-й гестаційний день при порівнянні з контролями. Клінічна значимість цих знахідок невідома.

Описано введення тімеросалу нормальним та спонтанно гіпертензивним щурам (модель для вивчення кардіоваскулярних захворювань) на 10-15 дні гестації та 5-10 постнатальні дні. Спостерігався ряд ефектів, включно з затриманою реакцією переляку та зниженням рухових навичок у потомства нормальних щурів і зниження рухових навичок у потомства чоловічої статі спонтанно гіпертензивних щурів. Спостерігали істотне підвищення концентрації 3-нітротирозину в мозочку новонароджених. Активність дейодинази 2-го типу в мозочку, яка перетворює тироксин на трийодтиронін, була підвищена у самців щурів з впливом тімеросалу.

Інформація щодо впливу на плід:

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) ідентифікував можливі асоціації між впливом препарату при вагітності та підвищеним ризиком вроджених вад у новонароджених.

Виходячи з частоти аутизму в 3-х регіонах з використанням вакцин з вмістом тімеросалу одна група дослідників повідомила у 2003 році про зростання рівня аутизму в регіонах, де використання таких вакцин скоротилось. У 2004 році комітет інституту медицини США дійшов висновку про «відсутність доказів зв’язку між аутизмом та тімеросал-вмісними вакцинами».

Проспективне когортне дослідження у Великій Британії також не виявило зв’язку між впливом тімеросалу та порушенням розвитку немовлят.

Дослідження в групі 1047 дітей з впливом тімеросалу при вагітності або в ранньому дитинстві через вакцини або імуноглобуліни не продемонструвало несприятливих ефектів при нейропсихологічному тестуванні у віці 7-10 років. Автори наголосили, що вони змогли протестувати тільки 30% дітей і їх не оцінювали з точки зору розладів спектру аутизму. При повторній оцінці вище отриманих даних у 2012 році не виявлено істотних змін поведінкових показників, за винятком тиків у хлопчиків.

Дослідження 2007 року інформує про 53 пацієнтів з розладами спектру аутизму, матері яких, з великою ймовірністю, були резус-негативними і кожній з них призначався антирезусний імуноглобулін з вмістом тімеросалу в період вагітності. Наступне дослідження цієї ж групи порівнювало частоту неврологічних порушень в двох невеликих популяціях дітей, народжених до та після 2002 року, коли тімеросал було вилучено з усіх антирезусних імуноглобулінів, доступних в США. Повідомляється, що до 2002 року була більша ймовірність народження резус-негативними матерями дітей з неврологічними порушеннями, ніж дітей без таких розладів, а після 2002 року ця різниця зникала.

Інші невеликі епідеміологічні дослідження різного рівня надають як негативні, так і позитивні асоціації щодо цього питання. В повідомленні 2008 року надано аналіз 400 історій хвороби дітей з аутизмом – пацієнтів лікарні північної Каліфорнії (Kaiser Permanente Northern California Hospitals). Порівняння з контрольною групою продемонструвало відсутність асоціації між аутизмом та материнським резус-статусом або пренатальним впливом антирезусного імуноглобуліну.

Дослідження випадок-контроль 2010 року під егідою CDC порівнювало медичну документацію 256 дітей з розладами спектру аутизму та 752 з контрольної групи. Не було виявлено істотної асоціації між цими розладами та впливом етилртуті з тімеросал-вмісних вакцин та/або імуноглобулінових препаратів.

Згідно одного повідомлення рівень ртуті у волоссі немовлят корелював з результатами неврологічного тестування у віці 6 місяців та 60 місяців (не проводилось у віці 36 місяців). Однак, вміст ртуті у волоссі не корелював з кількістю отриманих матерями вакцин. Наступне повідомлення описує порушені результати тестування у віці 24 місяців, асоційовані з концентрацією ртуті у волоссі, але остання проникла первинно до волосин не з  вакцинами.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 17.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.08.2016 р.

Група/призначення:

Імуномоделюючий та імуностимулюючий засіб.

Гамаглобуліни/гама-глобуліни – це клас глобулінових білків плазми, що характеризуються специфічною рухливістю при електрофорезі білків крові та назва лікарського препарату, який містить протибактеріальні та противірусні антитіла, що застосовуються з лікувальною та профілактичною цілями. Найважливішими гамаглобулінами є імуноглобуліни – білки специфічного гуморального імунітету.

Гамаглобуліни – це антитіла, які призначаються терапевтично індивідам, які не виробляють їх самостійно або потребують пасивної імунізації проти захворювань. Закордонні джерела згадують препарати гаммар-IV для внутрішньовенного введення та гізентру для підшкірного. Голландські дослідники звернули увагу на тімеросал (антисептик, що використовується при виробництві вакцин в багатодозових флаконах і який містить 49,6% ртуті), що входить до складу певних гамаглобулінових препаратів, наприклад, для профілактики гепатиту А у вагітних.

Альтернативні назви/синоніми:

Гізентра, IgG, імуноглобуліни.

Діюча речовина: гамаглобуліни.

Рекомендації при вагітності: ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин та обмежені від застосування у людини не припускають підвищення частоти вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Окремі гамаглобуліни не підвищують частоти вроджених вад у потомства лікованих при вагітності мишей, щурів, кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомлення 1963 року інформує про самовільне переривання вагітності у 3 з 4 жінок, які отримували гамаглобулін.

Спільний перинатальний проект (the Collaborative Perinatal Project), який моніторував 50282 пари мати-дитина, не виявив асоціації між призначенням гамаглобуліну на ранніх термінах вагітності та аномаліями у потомства.

Повідомлення з Єрусалиму інформує про зміни дерматогліфіки у немовлят з антенатальним впливом гамаглобулінів, що припускає можливий, хоча і не безумовний, вплив на розвиток плода. Інше повідомлення цих же дослідників описує 2 випадки отримання матерями гамаглобуліну на ранніх термінах вагітності для профілактики гепатиту та народження дітей з стенозом дванадцятипалої кишки та параезофагеальною  діафрагмальною килою. Ці випадки не дозволяють встановити причинно-наслідкового зв’язку.

Повідомляється про введення гамаглобуліну безпосередньо в черевну порожнину плода у терміні 21-22 тижня вагітності  з діагностованою водянкою, викликаною парвовірусною інфекцією. Процедура призвела до зворотного розвитку асциту та перикардиту у плода через кілька днів після проведення. У терміні 38 тижнів народилась здорова дитина.

При розгляді питання щодо можливих несприятливих наслідків гамаглобулінів слід враховувати впливу самого захворювання/стану, для лікування якого вони і призначалися. Наприклад, доступні повідомлення про успішні вагітності у жінок, які отримували внутрішньовенно гамаглобулін для лікування антифосфоліпідного синдрому, інших аутоімунних захворювань, парвовірусної інфекції, пемфігоїду вагітних (субепідермальні пухирці). Також повідомляється про випадок успішного лікування вираженої анемії у плода, асоційованої з материнськими антитілами М, прямими ін’єкціями в черевну порожнину плоду 4 рази протягом вагітності, починаючи з І триместру.

Тривали дебати щодо можливого адитивного ефекту при призначенні глюкокортикоїдів разом з гамаглобулінами для лікування тромбоцитопенії у плода. Рандомізоване дослідження 54 вагітностей не виявило, щоб добові дози 1,5 мг дексаметазону та 60 мг преднізону істотно посилювали вплив на концентрацію  тромбоцитів плода.

Описано успішне лікування вродженої блокади серця двома агентами – гамаглобулінами та кортикостероїдами.

Застосування препарату під час вигодовування:

Імуноглобуліни є природними компонентами грудного молока.

Внутрішньовенне введення імуноглобулінів є терапевтичним варіантом для жінок з розсіяним склерозом в період лактації.

Ретроспективне дослідження з охопленням 69 жінок з рецидивуючим розсіяним склерозом, які отримували внутрішньовенно імуноглобулін після пологів, не виявило несприятливих ефектів у немовлят на грудному вигодовуванні. Повідомляється про здорового новонародженого від жінки, яка отримувала внутрішньовенно імуноглобулін в дозі 2 г/кг протягом 3 днів кожного місяця, починаючи з 12 тижня та на 4, 9 та 13 тижнях після пологів. Немовля знаходилось на грудному вигодовуванні 3 місяці.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 17.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.08.2016 р.

Група/призначення:

Специфічні імуноглобуліни. Призначається для профілактики в передпологовий період у резус-негативних жінок, які не сенсибілізовані до антигену Rh₀(D) та в післяпологовий період у резус-негативних жінок, не сенсибілізованих до антигену Rh₀(D) (тобто, що не виробили резус-антитіл (при умові першої вагітності і народження резус-позитивної дитини, кров якої сумісна з кров’ю матері за групами крові системи АВО); при штучному перериванні вагітності у резус-негативних жінок, також не сенсибілізованих до Rh₀(D) антигену, у випадку резус-позитивної належності крові чоловіка; при викидні і загрозі викидня на будь-якій стадії вагітності; при проведенні амніоцентезу; при травмах органів черевної порожнини під час вагітності.

Альтернативні назви/синоніми:

Рогам, гіперРоу, рофілак, імуноглобулін антирезус.

Діюча речовина:

Імуноглобулін, специфічний до антигену Rh₀(D).

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антирезусний імуноглобулін можна вводити при вагітності без несприятливих наслідків для плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомляється про сироваткову хворобу*, асоційовану з кількома введеннями антирезусного імуноглобуліну вагітній. Призначення антирезусного імуноглобуліну в середині вагітності не призводило до підвищення частоти мертвонароджень, передчасних пологів, низької ваги новонароджених. Крім того, в жодного з резус-позитивних новонароджених не спостерігали ефект анти-D-антитіл на еритроцити.

Деякі дослідники висловлюють стурбованість щодо тімеросалу в антирезусному імуноглобуліні (антисептик, що використовується при виробництві вакцин і який містить 49,6% ртуті), який асоціювався з порушеннями неврологічного розвитку та аутизмом при пренатальному впливі.   Хоча докази таких наслідків не були переконливими, краще використовувати препарати без тімеросалу.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 17.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.08.2016 р.

Група/призначення:

Гормони передньої долі гіпофізу та плаценти. Фізіологічною функцією гонадотропінів є регуляція роботи статевих залоз. Підгрупа включає 2 гормони передньої долі гіпофізу (фолікулостимулюючий (ФСГ) та лютеїнізуючий (ЛГ), а також особливий гормон плаценти – хоріонічний гонадотропін (людини, ХГЛ).

Для індукції овуляції використовують комбінацію ЛГ та ФСГ (менотропіни, пергонал, хумегон) або сам ФСГ (метродин, фоллістім, фолітропін альфа/бета). Менотропіни отримують із сечі жінок в менопаузі (менопаузні гонадотропіни). Моделювання викиду ЛГ для індукції овуляції забезпечується введенням ХГЛ для додаткової підтримки жовтого тіла.

Гонадотропіни призначаються для лікування чоловіків з гіпогонадизмом внаслідок гіпоталамічної або гіпофізарної недостатності. В той час, як гонадотропіни, включно з ХГЛ, схвалені FDA для лікування гормональної недостатності та неплідності, ХГЛ іноді використовують для втрати ваги, що не схвалено FDA. Більш того, FDA вважає незаконним використання гомеопатичних продуктів з вмістом ХГЛ для схуднення. Цей гормон не вважається ефективним для лікування ожиріння.

Екстраговані з трупів гіпофізи ідентифіковані як джерела пріонних захворювань*. Також цілком можливою є передача пріонів з сечовими препаратами гонадотропінів, однак доказів такого виникнення захворювань не має.

Альтернативні назви/синоніми:

Гонадотропіни, менотропіни (менопаузні гонадотропіни), фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ), лютеїнізуючий гормон (ЛГ), гонал-Ф, хумегон, пергонал, метродин, урофолітропін, репронекс, бравель, формон, фостимон, фолітропін, профазі.

Діюча речовина: гонадотропіни.

Рекомендації при вагітності:

Немає потреби в призначенні при вагітності, не підвищує ризику вроджених вад.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Гонадотропіни не підвищують ризику вроджених вад. При гонадотропін-індукованій овуляції зростає частота багатоплідних вагітностей.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження ембріотоксичності гонадотропінів у гризунів припустило, що хоріонічний гонадотропін людини та гонадотропін сироватки вагітних кобил підвищували преімплантаційні втрати ембріонів та частоту вроджених вад (переважно відкрита повіка та розщілина піднебіння) у потомства. Цілком можливо, що ці ефекти були пов’язані швидше із лікуванням поза фазою оваріального циклу, ніж з властивостями гонадотропінів.

У ембріонів після суперовуляції, перенесених до нелікованих прийомних матерів на 3 день, не виявляли підвищення частоти вроджених вад.  Цитогенетичне дослідження 405 доімплантаційних ембріонів мишей (стадія 2-16 клітин), отриманих внаслідок стимуляції гонадотропіном проводилось в порівнянні з 111 контрольними ембріонами без стимуляції, не було виявлено підвищеного ризику анеуплоїдії та порушень хромосом Х, У та 19-ї.

Інформація щодо впливу на плід:

В циклах після стимуляції гонадотропіном фолікул та жовте тіло відрізняються від таких при спонтанних циклах. Дозрівання яйцеклітини змінювалось з мейозом і цитоплазматичні події стають асинхронними. В гонадотропін стимульованих циклах спостерігали аномальні концентрації гормонів, включно з естрадіолом, ознаки порушеної лютеїнової фази в сироватці та при біопсії. Повідомляється про рідкісний комплекс множинних вад, пов’язаний з дефектами стінки тіла, нервової трубки та кінцівок при вагітності, яка наступила внаслідок індукції овуляції хоріонічним менопаузним гонадотропіном та іншими агентами. Деякі дослідження повідомляють про підвищення частоти спонтанних абортів, ектопічних вагітностей, немовлят жіночої статі, хоча причинно-наслідкового зв’язку не встановлено. Оскільки стимульовані вагітності знаходяться під тіснішим наглядом, то і діагностика ранніх переривань є більш ймовірною, ніж при спонтанних циклах. Одне рев’ю щодо можливих небезпек стимульованої овуляції повідомляє про ризик спонтанних абортів на рівні 11,5-57% при вагітностях, стимульованих хоріонічним менопаузним гонадотропіном. При дослідженні з використанням контрольної групи не спостерігали зростання ризику спонтанних переривань внаслідок лікування хоріонічним менопаузним гонадотропіном, як і частоти вроджених вад.

Інші дослідження випадок-контроль та когортні не виявили істотного зв’язку між препаратами для лікування неплідності  та частотою дефектів нервової трубки (аненцефалія, розщілина хребта, енцефалоцеле) та інших вад. Дослідження з використанням даних популяційної статистики в якості контролів не виявили підвищення частоти вроджених вад при гонадотропін стимульованих вагітностях. Наступні дослідження дітей, народжених від цих вагітностей, не продемонстрували аномалії в ранньому дитинстві та пубертатному віці.

Одне невелике дослідження припустило, що жінки, в яких відбувся викидень при першій індукованій вагітності, мають високий ризик переривання при наступних індукованих вагітностях. Обговорювалось питання, чи стимуляція вагітностей підвищує частоту ектопічних вагітностей, чи це залежить від самої пацієнтки, чи від властивостей гонадотропінів, таких як індукція  багатьох яйцеклітин, які мають більше шансів залишитись в фаллопієвих трубах. Лікування хоріонічним гонадотропіном людини може індукувати короткочасну гіперпролактинемію, але це не впливає на результат екстракорпорального запліднення.

Найсерйознішим несприятливим репродуктивним ефектом індукованої овуляції хоріонічним гонадотропіном (людини/менопаузним) є підвищення частоти багатоплідних вагітностей. Це, в свою чергу, підвищує ризик недоношеності та інших ускладнень вагітностей. Частота багатоплідних вагітностей становить 11-42%, а троєнь – 5-6%.

Група онкологів звернула увагу на 4 випадки нейробластоми у дітей до року, які народили внаслідок індукції вагітності гонадотропінами або іншими гормонами. Ці випадки не можуть свідчити про причинно-наслідкові зв’язки.

Австралійські дослідники ідентифікували 82 народження з пренатальним призначенням фолітропіну альфа. Частота вроджених вад була підвищеною (2,5, 95% ДІ 1,2-5,0), але при цьому не спостерігали певних конкретних аномалій.

В одному випадку клініцисти відзначили, що у жінки з тривалим руховим розладом напади припинились незабаром з настанням вагітності. Автори припустили, що підвищення концентрації хоріонічного гонадотропіну людини зіграло роль в цьому випадку і висунули гіпотезу про потенційну роль таких препаратів в лікуванні епілептичних нападів та пароксизмальних розладів.

Також повідомляється про вагітності внаслідок лікування чоловіків від гіпогонадизму без доступної інформації про несприятливі результати вагітностей.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У деяких жінок розвивається синдром гіперстимуляції яєчників (СГСЯ), потенційне ускладнення при лікуванні ХГЛ та ФСГ. Ретроспективне когортне дослідження виявило асоціацію ризику СГСЯ з молодшим віком (жінки до 30 років), збільшенням числа ооцитів, підвищенням концентрації естрадіолу в сироватці, але не концентрації ХГЛ.

Лікування хлопчиків з крипторхізмом може потенційно призвести до передчасного статевого дозрівання, як зазначається в інструкції.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 15.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.08.2016 р.

Група/призначення:

Андрогенний гормон (природній гормон з андрогенними та анаболічними властивостями). Призначається в першу чергу як замісна терапія при гіпогонадизмі у чоловіків. 80% тестостерону з’єднується із секс-зв’язуючим глобуліном.

Альтернативні назви/синоніми:

Метилтестостерон, тестостерону енантат, тестостерону гемісукцинат, тестостерону фенілацетат, тестостерону пропіонат.

Діюча речовина: тестостерон.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вплив в І триместрі у плодів жіночої статі призводить до гіпертрофії клітора, зрощення статевих губ та, можливо, відсутності вагіни. Ці ознаки маскулінізації відповідають терміну «не наднирниковий жіночий псевдогермафродитизм». Вплив тестостерону в будь-якому терміні вагітності викликає гіпертрофію клітора. Щоб виникло губно-калиткове зрощення вплив препарату повинен відбутися до 10-11-го тижнів вагітності, коли закінчується диференціація зовнішніх жіночих геніталій. Вважається, що тестостерон та його похідні (наприклад, метилтестостерон) не викликають інших дефектів, крім вищезазначених. Однак, тривале введення тестостерону мавпам призводило до змін з боку центральної нервової системи у потомства жіночої статі. Таких явищ не спостерігали у людини.

Наявність тестостерону у плодів чоловічої статі відповідає за нормальну диференціацію зовнішніх геніталій.

Тестостерон та його похідні протипоказані в будь-якому терміні вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При дослідженні 1987 року тестостерон вводили макакам резус; пренатальний вплив на особини жіночої статі  викликав незворотні зміни рівня лютеїнізуючого гормону в дорослому віці. 17 мавп жіночої статі з псевдогермафродитизмом в результаті пренатального впливу та 24 нормальні мавпи порівнювались у віці 13-14 років життя. У всіх тварин відзначали овуляторні цикли. У 17 тварин основної групи були присутні ознаки маскулінізації: від кліторомегалії до облітерації зовнішнього статевого проходу (ступінь залежав від терміну впливу тестостерону пренатально). Порівняння з контрольною групою продемонструвало істотне зростання співвідношення лютеїнізуючого гормону до фолікулостимулюючого гормону в лютеїновій та фолікулярній фазах оваріального циклу у псевдогермафродитів.

Повідомлення 1957 року наводить результати досліджень у тварин, опубліковані наприкінці 1940-х та початку 1950-х років, які продемонстрували, що призначення тестостерону або його похідних призводило до маскулінізації плодів жіночої статі.

Інформація щодо впливу на плід:

Тестостерон швидко проникає до плаценти та плода.

Два повідомлення з Німеччини (1953, 1955 рр.) вперше описали жіночий псевдогермафродитизм у новонароджених дівчат після впливу похідних тестостерону (метиландростендіол; метандріол) та тестостерону/метилтестостерону/естрадіолу. Перше англомовне повідомлення про випадки не наднирникового жіночого псевдогермафродитизму, вторинного до пренатального впливу тестостерону, опубліковано у 1957 році. Жінка отримувала перорально метилтестостерон в дозі 20 мг/день для лікування алопеції починаючи з 7 тижня вагітності і далі нерегулярно до пологів (всього отримала 1,5 грам препарату). Під час лікування відзначали огрубіння голосу, гірсутизм, оволосіння на тілі за чоловічим типом, і також часткове зникнення алопеції. Стать новонародженого, яка від початку вважалась чоловічою, була встановлена тільки у віці 7 місяців, коли діагностували жіночий псевдогермафродитизм. В іншому випадку жінку у терміні 10 тижнів вагітності лікували від токсикозу вагітних 2 внутрішньом’язовими дозами тестостерону 100 мг (1-й та 3-й дні), а далі протягом 51 дня – метилтестостероном (30 мг/день). Терапію припинили через огрубіння голосу. Новонародженій дитині з невизначеною статтю (малий статевий член, неопущені яєчка), вагою 3,4 кг, ціанозом, брадикардією  у віці 6 місяців встановлено жіночу стать.

Інші повідомлення також інформують про випадки псевдогермафродитизму, вторинного до пренатального вживання тестостерону або метилтестостерону, інколи в комбінації з естрадіолом та іншими естрогенами в І триместрі. Стать дітей з ознаками маскулінізації різного ступеня вираженості встановлювали пізніше (у кілька тижнів та місяців життя), надалі частина дітей потребувала хірургічної корекції. В 2 випадках плоди зазнали впливу у терміні 12-16 тижнів вагітності. Пізніше встановлено належність до жіночої статі та проведено хірургічну корекцію зовнішніх статевих органів. У віці приблизно 20 років обидві жінки мали нормальні вагітності та народили здорових дітей. В іншому випадку мати приймала щодня перорально метилтестостерон з 14 тижня вагітності. Крім того, вона отримала внутрішньом’язово тестостерон 4 рази (всього 115 мг) між 14 та 35 тижнями. У новонародженої виявлено тільки гіпертрофію клітора, у матері жодних ознак не спостерігали.

Тільки одне повідомлення про інші, не пов’язані з маскулінізацією, вроджені вади, асоційовані з пренатальним прийомом тестостерону опубліковано у 1953 році. Описано 3 новонароджених з аномаліями кінцівок, які в І триместрі зазнали впливу комбінації тестостерону з прогестероном.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, у 26 випадках приймались різні гормони в І триместрі, з них в 3 випадках – тестостерон, в 4 – метандростенолон, та по одному випадку впливу метилтестостерону, флуоксиместерону та не уточненого андрогену. Не виявлено  вроджених вад в цих 26 випадках.

Маскулінізація зовнішніх геніталій у плодів жіночої статі також описана в асоціації з надлишковим ендогенним рівнем тестостерону.

Деякі вчені висловили припущення про роль високих пренатальних рівнів тестостерону у розвитку розладів спектру аутизму та анорексії, проте докази такої гіпотези відсутні.

Дослідження 2014 року оцінювало пренатальний вплив статевих гормонів на ризик виникнення хвороби Альцгеймера у 20 хворих чоловіків та жінок в порівнянні з 20 індивідами без захворювання. Оцінювали пренатальний вплив тестостерону та естрогену. Припущено, що у чоловіків нижчий пренатальний рівень тестостерону та вищий естрогену є фактором ризику хвороби Альцгеймера, а у жінок – вищий пренатальний рівень тестостерону і нижчий естрогену.

Застосування препарату під час вигодовування:                           

У 1970 роках тестостерон застосовували для пригнічення лактації (інгібування пролактину), але цей ефект легко усувався смоктанням або пальпацією молочної залози і, можливо, був пов’язаний з післяпологовими тромбоемболічними наслідками. В даний час таке лікування не призначається.

Вплив тестостерону при лактації не вивчався, він протипоказаний в цей період.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У жінок.

Вплив тестостерону на нормальні яєчники призводить до потовщення капсули яєчників. Таке явище також спостерігається при синдромі полікістозних яєчників, при якому присутні підвищені рівні  ендогенних андрогенів і часто порушується фертильність.

Застосування в хлопчиків та чоловіків.

Наприкінці 1950 років застосовували ефіри тестостерону для лікування надмірно високого росту у хлопчиків. Андрогени призначали при появі перших ознак статевого розвитку в дозах, які призводили до концентрації в сироватці у 8-10 разів вищої від норми в цьому віці. Вважалось, що механізм дії пов’язаний з метаболічним перетворенням тестостерону на естрогени. Побоювання щодо порушень сексуальної поведінки в дорослому віці не справдились. Також існувала стурбованість, що вплив високих концентрацій екзогенних андрогенів при дозріванні яєчок може призводити до порушень функцій статевих залоз та фертильності. Розмір яєчок не був зменшеним, але спостерігали підвищення рівня фолікулостимулюючого гормону. Доступні кілька повідомлень про випадки народжень дітей у чоловіків, яких лікували андрогенами, однак, кількість їх недостатня для висновків щодо нормальної фертильності.

Використання тестостерону дорослими чоловіками є предметом наукових суперечок. Деякі повідомлення свідчать, що використання андрогенів, включно з тестостероном, здоровими чоловіками для покращення фізичного розвитку та продуктивності може мати несприятливі наслідки для здоров’я.

Призначення тестостерону для лікування чоловічого непліддя аналізувалось багатьма дослідниками. Також досліджували вплив добавок тестостерону літнім чоловікам. Одне повідомлення інформує про випадок раку нирки у чоловіка віком 22 років, який отримував в дитинстві тестостерон. Цей єдиний випадок не доводить причинно-наслідкового зв’язку.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.08.2016 р.

Група/призначення:

Органічні сполуки. Фуран використовується в якості розчинника для смол і при виробництві лаків. Це проміжний продукт при отриманні фармацевтичних препаратів та інсектицидів. Поліхлоровані фурани і інші похідні фурану виявляються в навколишньому середовищі. Утворюється шляхом термічного розкладання пентозних матеріалів, наприклад целюлозних субстратів (деревина сосни). Деякі з цих сполук були забруднювачами поліхлорованих біфенілів.

Альтернативні назви/синоніми:

Фурфурол, дівінілен оксид, оксациклопентадієн.

Діюча речовина: фуран.

Рекомендації при вагітності: уникнення впливу.

Рекомендації при лактації: уникнення впливу.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про вплив на людину в період вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Повідомлення 2010 року від турецьких вчених інформує, що пероральне введення фурану в дозі до 8 мг/кг/день несприятливо впливало на репродуктивні органи самців щурів. У тварин відзначали зниження рівня тестостерону без впливу на загальну кількість та відсоток аномальних форм після 90-денного лікування.

Канадське дослідження 2014 року використало аналогічні дози у різних штамах щурів, але виявило підвищення рівня тестостерону при високих дозах без гістологічних змін.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.         

Застосування препарату під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 14.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.08.2016 р.

Група/призначення:

Хлорорганічні сполуки; гербіцид, інсектицид, антисептик для деревини.

У 1970 роках один дослідник підрахував, що 85% людей виділяють з сечею пентохлорфенол. З того часу пентахлорфенол застосовується обмежено, для обробки стовпів та шпал на залізниці, побутове використання припинили.

Альтернативні назви/синоніми: немає.

Діюча речовина: пентахлорфенол.

Рекомендації при вагітності: уникнення впливу.

Рекомендації при лактації: уникнення впливу.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Лікування щурів пентахлорфенолом призводило до несприятливих результатів вагітностей при дозах, токсичних для матері, які в кілька тисяч разів перевищували передбачувані несприятливі для людини. Повідомляється про асоціацію пентахлорфенолу з проблемами жіночої плідності, проте причинно-наслідкового зв’язку не встановлено.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів продемонстровано плацентарний трансфер на пізніх термінах вагітності. Призначення пентахлорфенолу щурам асоціювалось зі зменшенням ваги тіла та куприко-тім’яного розміру при токсичних для матері дозах 30 та 50 мг/кг/день двох різних форм цієї субстанції. При дозі 5 мг/кг/день не спостерігали несприятливих наслідків, а при дозі 15 мг/кг/день відзначали затримку оссифікації.

Тестування у мишей та хом’яків продемонструвало ембріотоксичність на фоні материнської токсичності та відсутність тератогенності при цьому. Група вчених при експериментах на вівцях та норках не виявила порушень розвитку плодів та фертильності, але спостерігала зміну концентрації тироксину, ймовірно, через пряму інгібуючу дію на щитоподібну залозу.

У овець вплив пентахлорфенолу асоціювався зі значним збільшенням інтраепітеліальних кіст яйцеводу. З моменту публікації цих даних доступна в США формула пентахлорфенолу була змінена для мінімізації забруднення діоксинами, фуранами, гексахлорбензеном. Тестування нової формули проводили на щурах та кролях. Дослідження у щурів продемонструвало зростання резорбції та аномалій у плодів при материнській дозі 60 мг/кг/день та вищій. При дозі, нижчій за 10 мг/кг/день не спостерігали несприятливих наслідків з боку матері та плода. Автори підрахували, що доза 10 мг/кг/день в 7000-20000 разів перевищувала рівень впливу на людину. Дослідження у кролів не виявило несприятливих наслідків навіть при токсичній для матері дози 30 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Шведські дослідники не виявили зниження концентрації пентахлорфенолу в сироватці при вагітності. У терміні 35 тижнів концентрація агенту у матері корелювала з дефіцитом координації, інтелекту, візуального сприйняття у 62 нідерландських дітей віком 5-6 років. Додаткове повідомлення цієї ж групи інформує про кореляцію між концентрацією в материнській сироватці 12 хлорорганічних сполук, включно з пентахлорфенолом, та концентрацією різних статевих гормонів у 55 потомків чоловічої статі у віці 3 місяців. Пентахлорфенол корелював з вищими концентраціями секс-зв’язуючого глобуліну та зниженням концентрації інгібіну В. Інші дослідники повідомили про значне зменшення ваги та росту 32 новонароджених жінками, які при вагітності працювали в дитячому центрі з дерев’яними панелями, які містили більш ніж 100 ppm (частин на мільйон, parts per million) пентахлорфенолу при порівнянні з 382 немовлятами, матері яких працювали в аналогічному закладі, але без впливу агенту.

Бельгійські лікарі описали 2 випадки кількох самовільних переривань у жінок з трьома попередніми ускладненими вагітностями. Враховуючи можливий зв’язок пентахлорфенолу з викиднями, дослідники вирішили ідентифікувати вплив агенту в домівці кожної жінки і після усунення впливу у жінок наступили успішні вагітності. Це повідомлення не свідчить про причинно-наслідковий зв’язок.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Доступними є тільки неангломовні джерела щодо виявлення пентахлорфенолу та інших хлорованих фенолів в грудному молоці людини. Найвищі концентрації серед цих сполук виявлені для пентахлорфенолу та 2,4,5-трихлорфенолу. Всі концентрації були нижчі від допустимого рівня.

Дослідження в дельті річки Чжуцзян в Китаї повідомляє про середню концентрацію пентахлорфенолу в грудному молоці на рівні 2,15 нг/г, яка збільшується з віком жінки.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У жінок.

В ендокринологічному відділенні лікарні  акушерства та гінекології Гейдельбергського університету, Німеччина, обстежували 65 жінок з неплідністю та гінекологічними проблемами на предмет впливу консервантів деревини, які містять пентахлорфенол. Для контролю використали групу жінок з аналогічними проблемами, включно з неплідністю, звичними викиднями, порушенням менструацій, та «нормальним» рівнем пентахлорфенолу. У жінок з підвищеним рівнем пентахлорфенолу в сироватці виявлено статистично значиме зниження рівня фолікулостимулюючого гормону та трийодтироніну. Автори дійшли висновку, що пентахлорфенолу, можливо, притаманна центральна дія на гіпоталамус, а при вищих дозах  виникає помірна оваріальна та наднирникова недостатність, що відіграє певну роль у неплідді. Було виявлено як низькі, так і підвищені рівні пентахлорфенолу, що не зовсім чітко пояснює гінекологічні проблеми в обох групах жінок.

Проводилось дослідження випадок-контроль в групі вагітних жінок, як проживають біля річки Янцзи в Китаї. Повідомляється про підвищений ризик спонтанних абортів у випадку високих концентрацій пентахлорфенолу в сечі батьків [чоловіків] (співвідношення шансів 2,09, 95% CI 1,05-4,14).

У чоловіків.

Наявність пентахлорфенолу в спермі працівників асоціювалась з хромосомними аномаліями в лімфоцитах цих чоловіків. Одне дослідження охопило 19 675 народжень за період 1952-1988 років дітей, батьки [чоловіки] яких працювали, принаймні, один рік на лісопилці в Британській Колумбії, де для захисту деревини використовували пентахлорфенол та інші хлорофенати. Вплив оцінювали експертним погодинним розрахунком. У нащадків цих працівників виявили підвищений ризик розвитку вроджених вад очей, особливо, вроджених катаракт, та розщілини хребта.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 14.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.08.2016 р.

Група/призначення:

Хлорорганічні сполуки, інсектицид. Метоксихлор був розроблений для заміни ДДТ (дихлордифеніл-трихлорметил-метан, пестицид). Природньо відсутній в навколишньому середовищі. В США та в Євросоюзі знятий з реєстрації.

Альтернативні назви/синоніми: марлат, метокс.

Діюча речовина: метоксихлор.

Рекомендації при вагітності: уникнення впливу.

Рекомендації при лактації: уникнення впливу.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин не припускають зростання частоти вроджених вад внаслідок впливу метоксихлору.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічні дослідження не продемонстрували підвищення частоти вроджених вад розвитку при введенні вагітним щурам через шлунковий зонд до 400 мг/кг/день, а кролям – 150 мг/кг/день. При цьому відзначали певну токсичність для матері та ембріона. Введення самцям щурів метоксихлору в дозі 100 мг/кг з 19-го дня вагітності до 7 постнатального дня або протягом 4 днів на першому тижні життя виявило наступні зміни: зменшення ваги, зниження мінералізації та довжини кісток (великої та малої гомілкових) та зниження мінералізації всіх кісток організму.

Перинатальний, але не лактаційний вплив низьких доз метоксихлору (1 мг/кг/день) знижував рівень тестостерону та пригнічував розвиток яєчок у потомства мишей чоловічої статі.

Інформація щодо впливу на плід:

Обмежена інформація. При дослідженні у Китаї виявили метоксихлор в пуповинній крові приблизно на рівні 0,98 нг/мл.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Обмежена інформація. При дослідженні у Китаї виявили метоксихлор в грудному молоці людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Репродуктивна токсичність в експериментальних тварин асоціювалась з естрогенною активністю деяких хлорорганічних інсектицидів.

Самому метоксихлору не притаманні такі естрогенні властивості, як його метаболіти, головним чином гідроксифенілтрихлороетаун. При лікуванні щурів метоксихлором спостерігали неплідність у самок, прискорений транспорт ембріону через репродуктивний тракт, пригнічення сперматогенезу та фолікулогенезу у самців та самок.

Одне дослідження у незрілих самок мишей свідчить, що естрогенні ефекти метоксихлору та його метаболітів можуть бути заблоковані ралоксифеном (селективний модулятор рецепторів естрогену). Це свідчить про те, що до ефектів метоксихлору та його похідних входить зв’язування з рецепторами естрогену.

Лікування мишей високими дозами метоксихлору протягом 20-30 днів призводило до значного зростання кількості атретичних* антральних фолікулів без впливу на фертильність.

Пряме введення 1,0 мг метоксихлору новонародженим мишенятам жіночої статі призводило до естрогенних змін в репродкутивних органах. Аналогічно цьому, введення 5,0 мг метоксихлору при лактації індукувало естрогенні зміни в репродуктивних органах мишей.

У самців щурів метоксихлор підвищував концентрацію в гіпофізі гонадотропін-релізинг гормону та пролактину, але це не змінювало концентрації пролактину, лютеїнізуючого гормону, тестостерону в сироватці навіть при високих дозах. Такі дози впливали на кількість сперматозоїдів в епідидимусі та додаткових статевих залозах і уповільнювали спарювання. У щурів при дослідженні in vitro метаболіт метоксихлору викликав залежне від дози пригнічення в яєчках ензиму CYP17A1, який відповідає за біосинтез тестостерону.

Пероральне лікування дорослих самців шурів в дозі 50, 100 та 200 мг/кг/день протягом 15 днів зменшувало вагу яєчок, кількість та рухливість сперматозоїдів при порівнянні з контролями. 7-денне пероральне введення неповнолітнім самцям щурів до 200 мг/кг метоксихлору знижувало концентрацію в сироватці тестостерону при одному дослідженні. Вплив на плоди та незрілих щурів, починаючи з останнього тижня вагітності і до перших 6 тижнів життя, призводив до зменшення ваги яєчок, кількості клітин Сертолі, подовження сперматид на фоні дози 50 та 150 мг/кг/день із зменшенням сперматогоній при цих дозах та найнижчій – 5 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 10.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.08.2016 р.

Група/призначення:

Хлорорганічні сполуки. Гексахлор-циклопентадієн є проміжним продуктом синтезу деяких пестицидів та антипіренів (речовини, що утруднюють займання матеріалів та знижують швидкість поширення полум’я).

Альтернативні назви/синоніми: немає.

Діюча речовина: гесахлор-циклопентадієн.

Рекомендації при вагітності: уникнення впливу.

Рекомендації при лактації: уникнення впливу.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку від впливу гексахлор-циклопентадієну.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення вагітним мишам та кролям доз до 75 мг/кг/день не призводило до зростання частоти несприятливих наслідків у потомства. Материнську токсичність відзначали у кролів при найвищих дозах; у мишей таких явищ не спостерігали.

Тест на токсичність (Chernoff-Kavlock test) у вагітних мишей при дозі 45 мг/кг не продемонстрував зменшення ваги та виживання плодів. Спостереження вже за дорослими тваринами не виявило жодних ознак затримки розвитку, виживання або проблем з народженням наступного покоління (F1).

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Не спостерігали несприятливого впливу гексахлор-циклопентадієну на репродуктивні органи у щурів ні при інгаляційному введенні 0,5 ppm (частин на мільйон, parts per million), ані при пероральному дози 300 мг/кг/день.

Повідомляється про відсутність порушень індексу фертильності, рівня імплантації та резорбції плодів при спарюванні лікованих самців з самками без впливу агенту.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 10.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.08.2016 р.

Група/призначення:

Хлорорганічні сполуки, інсектицид. Гексахлор-циклогексан (ГХЦ) – термін, який вживається для трьох ізомерних сполук: альфа, бета і гама. Гама-ізомер більш відомий під назвою ліндан.

Альтернативні назви/синоніми:

Альфа-гексахлор-циклогексан, бета-гексахлор-циклогексан, гама-гексахлор-циклогексан.

Діюча речовина: гесахлор-циклогексан.

Рекомендації при вагітності: уникнення впливу.

Рекомендації при лактації: уникнення впливу.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Інформація про вплив ГХЦ при вагітності дуже обмежена (див. статтю Ліндан).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У плодів мишей ізомери ГХЦ накопичуються у селезінці, тимусі, нирках з ознаками впливу на імунну систему дитинчат. Проникає через плаценту у дельфінів.

Інформація щодо впливу на плід:

Ці сполуки присутні в пуповинній крові в концентрації, пропорційній материнській.

Клінічні дослідження свідчать про підвищення концентрації в крові, плаценті, пуповинні хлорорганічних інсектицидів, включно з ізомерами ГХЦ, у жінок з мертвонародженнями, маловаговими новонародженими, дітьми з дефектами нервової трубки (ДНТ: аненцефалія, розщілина хребта, енцефалоцеле). Проте ці повідомлення не доводять причинно-наслідкового зв’язку. Наприклад, цілком можливо, що підвищення концентрації хлорорганічних сполук виникало в результаті втрати життєздатності плода, або що харчування з підвищеним рівнем цих сполук призводить до зниження ваги новонароджених.

Дослідження частоти ДНТ в Китаї, де поширеність цих вроджених вад висока, виявило підвищений ризик ДНТ, асоційований з підвищенням рівня альфа-ГХЦ, але не бета-ГХЦ.

Індійські дослідники повідомили про те, що певні генетичні фактори можуть контролювати затримку розвитку плодів у жінок з підвищеним рівнем хлорорганічних пестицидів, включно з ГХЦ.

Повідомлення 2014 року на основі обстеженої когорти з 1933 жінок інформує про зворотну асоціацію між гестаційною гіпертензією та прееклампсією і концентрацією ГХЦ та інших хлорорганічних сполук.

Дослідження 2008 року на Менорці (один з Балеарських островів у Середземному морі) повідомляє про кореляцію між підвищенням рівня тиреотропного гормону у новонароджених та концентрацією в пуповинній крові бета-ГХЦ. Корекція на вживання йоду не вплинула на кореляцію.

 Застосування препарату під час вигодовування: 

Ізомери ГХЦ виявляються в грудному молоці.

Особливо високі концентрації спостерігали у грудному молоці жінок з індійського субконтиненту – біля 0,01 ppm (частин на мільйон, parts per million), співвідношення молоко:плазма – біля 20.

Середня концентрація ГХЦ в молоці жінок з Шанхаю у 2011-2012 роках становила 41,5 нг/г ліпідів.

Відсутні докази несприятливого впливу на немовлят таких концентрацій, особливо, коли мова йде про користь грудного вигодовування.

Один аналіз свідчить, що при відсутності додаткового впливу концентрація бета-ГХЦ та інших хлорорганічних сполук в грудному молоці знижується протягом першого місяця лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження у щурів з охопленням трьох поколінь не виявило несприятливого впливу на розвиток та репродукцію. Бета-ГХЦ проявив слабку естрогенну активність у гризунів.

При пероральному введенні агенту продемонстровано атрофію яєчників у самок щурів при дозі 250 мг/кг на фоні вираженої токсичності.

У жінок з проблемами плідності виявлено вищі концентрації хлорованих вуглеводнів, включно з ізомерами ГХЦ: у фолікулярній рідині та цервікальному слизі у тих жінок, які залишились неплідними в порівнянні з тими, що все ж таки завагітніли.

У самців щурів доза 250 мг/кг призводила до атрофії яєчок. При введенні перорально протягом 45 днів дози 5 та 50 мг/кг/день також виникала тестикулярна токсичність у щурів. Тестикулярну атрофію також спостерігали у щурів, які з харчуванням отримували 1500 ppm технічних ГХЦ.

Плідність зменшувалась, а домінанта летальність (домінантний летальний тест – вивчення здатності препарату індукувати мутації) зростала у самців мишей, які з харчуванням отримували 500 ppm ГХЦ протягом 8 місяців.

Індійське дослідження 2010 року повідомляє про підвищення частоти делецій Y-хромосоми у чоловіків з підвищеним рівнем ГХЦ в спермі.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 10.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.08.2016 р.