МЕТОКСИХЛОР

Група/призначення:

Хлорорганічні сполуки, інсектицид. Метоксихлор був розроблений для заміни ДДТ (дихлордифеніл-трихлорметил-метан, пестицид). Природньо відсутній в навколишньому середовищі. В США та в Євросоюзі знятий з реєстрації.

Альтернативні назви/синоніми: марлат, метокс.

Діюча речовина: метоксихлор.

Рекомендації при вагітності: уникнення впливу.

Рекомендації при лактації: уникнення впливу.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин не припускають зростання частоти вроджених вад внаслідок впливу метоксихлору.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічні дослідження не продемонстрували підвищення частоти вроджених вад розвитку при введенні вагітним щурам через шлунковий зонд до 400 мг/кг/день, а кролям – 150 мг/кг/день. При цьому відзначали певну токсичність для матері та ембріона. Введення самцям щурів метоксихлору в дозі 100 мг/кг з 19-го дня вагітності до 7 постнатального дня або протягом 4 днів на першому тижні життя виявило наступні зміни: зменшення ваги, зниження мінералізації та довжини кісток (великої та малої гомілкових) та зниження мінералізації всіх кісток організму.

Перинатальний, але не лактаційний вплив низьких доз метоксихлору (1 мг/кг/день) знижував рівень тестостерону та пригнічував розвиток яєчок у потомства мишей чоловічої статі.

Інформація щодо впливу на плід:

Обмежена інформація. При дослідженні у Китаї виявили метоксихлор в пуповинній крові приблизно на рівні 0,98 нг/мл.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Обмежена інформація. При дослідженні у Китаї виявили метоксихлор в грудному молоці людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Репродуктивна токсичність в експериментальних тварин асоціювалась з естрогенною активністю деяких хлорорганічних інсектицидів.

Самому метоксихлору не притаманні такі естрогенні властивості, як його метаболіти, головним чином гідроксифенілтрихлороетаун. При лікуванні щурів метоксихлором спостерігали неплідність у самок, прискорений транспорт ембріону через репродуктивний тракт, пригнічення сперматогенезу та фолікулогенезу у самців та самок.

Одне дослідження у незрілих самок мишей свідчить, що естрогенні ефекти метоксихлору та його метаболітів можуть бути заблоковані ралоксифеном (селективний модулятор рецепторів естрогену). Це свідчить про те, що до ефектів метоксихлору та його похідних входить зв’язування з рецепторами естрогену.

Лікування мишей високими дозами метоксихлору протягом 20-30 днів призводило до значного зростання кількості атретичних* антральних фолікулів без впливу на фертильність.

Пряме введення 1,0 мг метоксихлору новонародженим мишенятам жіночої статі призводило до естрогенних змін в репродкутивних органах. Аналогічно цьому, введення 5,0 мг метоксихлору при лактації індукувало естрогенні зміни в репродуктивних органах мишей.

У самців щурів метоксихлор підвищував концентрацію в гіпофізі гонадотропін-релізинг гормону та пролактину, але це не змінювало концентрації пролактину, лютеїнізуючого гормону, тестостерону в сироватці навіть при високих дозах. Такі дози впливали на кількість сперматозоїдів в епідидимусі та додаткових статевих залозах і уповільнювали спарювання. У щурів при дослідженні in vitro метаболіт метоксихлору викликав залежне від дози пригнічення в яєчках ензиму CYP17A1, який відповідає за біосинтез тестостерону.

Пероральне лікування дорослих самців шурів в дозі 50, 100 та 200 мг/кг/день протягом 15 днів зменшувало вагу яєчок, кількість та рухливість сперматозоїдів при порівнянні з контролями. 7-денне пероральне введення неповнолітнім самцям щурів до 200 мг/кг метоксихлору знижувало концентрацію в сироватці тестостерону при одному дослідженні. Вплив на плоди та незрілих щурів, починаючи з останнього тижня вагітності і до перших 6 тижнів життя, призводив до зменшення ваги яєчок, кількості клітин Сертолі, подовження сперматид на фоні дози 50 та 150 мг/кг/день із зменшенням сперматогоній при цих дозах та найнижчій – 5 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 10.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.08.2016 р.