Інформація
      
Мистецтво
      
Навчання
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

РОЗЧИННИКИ

Група/призначення:

Розчинник — індивідуальна хімічна сполука або суміш, здатна розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи змінного складу, що складаються з двох або більшого числа компонентів.

Розчинники – термін, який використовується для великої групи хімічних речовин. Специфічного  синдрому у плодів  внаслідок пренатального впливу розчинників не описано. Інформація про окремі сполуки більш достовірна, аніж загальний опис групи в цілому.

Термін “розчинники” означає велику кількість різних сполук, які часто характеризуються як вуглеводні або “органічні” розчинники. Вони використовуються в промисловості та побуті, інколи їх інгалюють навмисно для отримання побічних ефектів (сп’яніння) – зловживання.

Ці речовини дуже різні, по-різному впливують на плід і тому детальніше розглядаються окремо.

Альтернативні Назви / Синоніми:

Хімічні сполуки, хімічні речовини.

Хімічні сполуки: ацетон, трихлоретилен, хлорометан, аміак, ксилол, анілін, бензин (газолін), етиленгліколь, етиленгліколю монометиловий ефір, етиленгліколю моноетиловий ефір, гексан, тетрахлорометан, метанол, циклогексан, етилацетат, діетиловий етер, метилетилкетон, бензен, ацетальдегід, дисульфід вуглецю.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про всю групу в цілому, див. окремі сполуки.

Рекомендації при лактації:

Відсутня загальна інформація, див. окремі сполуки.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Для працівників, які контактують різними шляхами з певними хімічними сполуками, рівень впливу оцінюється з врахуванням тривалості робочого дня, тривалості безпосереднього контакту зі шкірою, дихальними шляхами, можливо, з їжею та ефективністю вентиляції приміщення.

Рекреаційне* використання деяких хімічних препаратів призводить до формування відомих синдромів вроджених аномалій.

*Рекреаційне використання речовин – періодичне нерегулярне або епізодичне вживання речовин, не пов’язане з медичними показами, для отримання задоволення або інших цілей. Ці препарати називаються рекреаційними.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження в експериментальних тварин продемонстрували послідовний токсичний ефект внаслідок тривалого впливу високих доз деяких хімічних речовини, класифікованих як органічні розчинники. В деяких випадках ці ефекти можуть бути прогнозовані, виходячи з токсичного впливу на матір. Критичними факторами, що визначають токсичність для будь-якої конкретної сполуки, є її хімічна будова, час та тривалість впливу.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В одному повідомленні описано синдром дизморфій у плода, порівняльний до деякої міри з фетальним алкогольним синдромом, асоційований з газоліном (бензином) – складної суміші ароматичних і розгалужених аліфатичних вуглеводнів, які раніше включали свинець.

Асоційований з газоліном синдром дизморфогенезу відзначали при вагітностях, коли мама постійно вдихала свинцеве паливо для отримання ейфоричних ефектів. Однак, використання етанолу та певні сімейні розлади могли бути можливими причинами синдрому дисморфогенезу.

Рекреаційне використання толуену/толуолу (при фарбуванні або нюханні клею) вагітними асоціювалось з синдромом дизмофогенезу, якому притаманні мікроцефалія, когнітивні порушення, аномалії обличчя. Виявлення синдрому дизморфогенезу при зловживанні толуеном не означає, що інші хімічні речовини, що належать до групи «розчинників» також будуть викликати подібні зміни або що толуен буде призводити до синдрому дизморфогенезу при професійному впливі (без зловживання).

Стурбованість щодо професійного або іншого (зловживання) впливу хімічних сполук в період вагітності піднімалась в літературі. Так, повідомлення 1968 року, на основі опитування батьків 9 дітей із сакральним агенезом виявило, що при 6 з 9 вагітностей ідентифіковано вплив розчинників. Це були наступні хімічні сполуки: ацетон, трихлоретилен, дубильні речовини та органічні розчинники, хлорометан, аміак, ксилол, анілін, бензин. Проте не вивчався ймовірний вплив розчинників при нормальних вагітностях, тому цю інформацію не можна використати для оцінки ризику такого впливу.

Інша серія випадків описала 44 дітей з «особливим обличчям», які народились від жінок, що працювали на заводі електроніки, де на них впливав етиленгліколь та етиленгліколю монометиловий ефір. 6 дітей 5 жінок, які працювали на підприємстві в період вагітності, мали характерні дизморфії, чого не виявляли у 35 дітей 23 жінок, які працювали на цьому ж заводі, але не були в той час вагітними. Проте не надано опису цих характерних змін, не вказано як визначався вплив хімічних агентів і, нарешті, не повідомляється про виявлені аномалії в «контрольній групі» дітей, народжених жінками, які працювали на різних підприємствах. Сумнівність наданої інформації підсилює той факт, що перші повідомлення про вищенаведені випадки з’явились одночасно з судовими позовами робітниць.

Деякі контрольовані епідеміологічні дослідження отримували інформацію про пренатальний вплив з повідомлень матерів або висновків промислових гігієністів, виходячи з опису професії/роботи. Інші повідомлення крім вищенаведених джерел інформації розглядали звіт роботодавців. При багатьох з цих досліджень не точно підраховувався вплив та його тривалість (в деяких випадках, роки). По-різному коригували вплив інших факторів.

Дослідження випадок-контроль оцінювали спонтанні аборти, вроджені вади розвитку, передчасні пологи, затримку розвитку та поєднання таких результатів. Деякі з досліджень були сфокусовані на визначенні впливу конкретного агенту, як наприклад, у жінок – робітниць пралень та сухих чисток, пластмасової промисловості, лабораторій, виробництв мікроелектроніки або діяльності, пов’язаної із забрудненням питної води. Більшість  досліджень збирали інформацію про хімічний вплив в різних галузях промисловості.

Ретроспективні когортні дослідження порівнювали результати вагітностей та плідність в кількох випадках у жінок з та без відомого впливу хімічних сполук. Вплив оцінювали, виходячи з професії, інколи додатково опитували жінок. Це стосувалось лабораторної роботи, виробництва мікроелектроніки, целюльозно-паперових виробництв, сухих чисток, хімічних підприємств, взуттєвих фабрик, тощо. Проспективне дослідження з охопленням 3421 жінки до 19 тижня вагітності у період 2002-2005 років у Франції використало опитування жінок, умови праці, також опитування щодо умов життя, соціального статусу для оцінки впливу розчинників. Професії класифікували за контактом з розчинниками на основі вищенаведених джерел, включно з перукарами, медичними сестрами, хіміками, біологами. Автори повідомили про статистично істотне підвищення ризику великих вроджених вад розвитку (не хромосомні та не моногенні) при впливі розчинників  на основі повідомлень жінок (співвідношення шансів 2,48%, 95% ДІ 1,4-4,4 при постійному впливі в порівннні з відсутністю впливу) та на основі характеристики місця роботи (3,48, 95% ДІ 1,4-8,4 при високому рівні впливу розчинників в порівнянні з відсутністю впливу).

Інше дослідження не виявило статистично значимої асоціації між впливом фарби [випаровування/запах] та вагою новонароджених чи ризиком передчасних пологів після корекції на потенційні фактори. Одне норвезьке дослідження виявило підвищений ризик низької ваги при народженні у жінок (в основному малярів), які, як вважається, зазнали впливу органічних розчинників працюючи в таких умовах. Австралійське дослідження 2014 року не виявило істотних асоціацій між впливом розчинників на матерів і батьків та істотним підвищенням ризику дитячих пухлин головного мозку.

Дані різноманітних досліджень є суперечливими, деякі з них повідомляють про певні асоціації, які розглядаються нижче.

Дослідження випадок-контроль щодо гастрошизису припустило асоціацію між цією вадою та професійним чи любительським впливом (зловживання) розчинників у матерів в період вагітності. Оцінку проводили на основі інтерв’ю у невизначений час після народження дитини. Отримана інформація не дозволила розмежувати конкретні агенти, які могли б стати основою асоціації.

Дослідження в групі жінок – працівниць мікроелектронної індустрії приділило особливу увагу етиленгліколевим ефірам, хоча на цих робочих місцях присутній вплив й інших хімічних речовин, а працівники деяких мікроелектронних виробництв не зазнають впливу таких ефірів. Деякі (але не всі) мікроелектронні дослідження повідомили про асоціацію зі спонтанними абортами. Конкретні спеціальності з такою асоціацією – це фотолітографія та процес травлення, при яких одне з досліджень повідомило відносний ризик спонтанних абортів на рівні 1,78 (95% ДІ 1,17-2,62). Відносний ризик, асойційований з самоповідомленням про стрес на цьому робочому місці становив 2,18 (95% ДІ 1,39-3,26), а вплив хімічного впливу та стресу при цьому досліденні відділити не можливо. Інше дослідження також не змогло відокремити вплив стресу та хімічних агентів у підвищенні відносного ризику спонтанних абортів, асоційованих з фотолітографією та процесом травлення.

Ще одне з досліджень, які виявили значну асоціацію між роботою з мікроелектронікою та абортами, свідчить про відносний ризик для працівників з високим впливом на рівні 2,8 (1,4-5,6), а для субфертильності – 3,9 (1,4-11,4). Це дослідження також включало проспективний компонент, в якому за жінками, які працювали в різних місцях з хімічним впливом, спостерігали для визначення ймовірності завагітніти або діагностувати не виношування вагітності. Не виявлено істотної різниці між жінками, які працюють на робочих місцях з впливом хімічних чинників та тими, які такого впливу не мають.

Одне з досліджень підрахувало вплив етиленгліколевих ефірів в період вагітності у матерів дітей з вродженими вадами розвитку в порівнянні з матерями дітей контрольної групи. Повідомили про підвищення відносного ризику аномалій центральної нервової системи (1,91, 95% ДІ 1,23-2,96), розщілини губи/піднебіння (2,03, 95% ДІ 1,11-3,73), множинних вроджених вад розвитку (2,00, 95% ДІ 1,24-3,23). Проте дослідження включило тільки половину дітей з вродженими вадами. Жінок опитували незабаром після пологів, а інтерв’юер міг знати, чи у жінки була здорова дитина, чи з вадами. Інша публікація цих же дослідників з використанням аналогічного дизайну інформує про істотне підвищення ризику орофаціальних розщілин (2,0, 95% ДІ 1,1-4,1) та вад центральної нервової системи (1,8, 95% ДІ 1,1-3,3).

Побоювання щодо вагітних жінок, які працюють в лабораторіях, були завданням ретроспективного когортного дослідження в Швеції. Ідентифіковано підвищення частоти великих та малих вроджених вад у дітей, народжених працівницями лабораторій університету Уппсала в порівнянні з дітьми жінок, які працювали в інших підрозділах цього університету. Наступні дослідження не підтвердили підвищеного ризику спонтанних абортів чи вроджених вад розвитку у жінок, які працюють в лабораторіях. Дослідження в групі жінок-лаборанток порівняло їх з іншими, які не працюють в лабораторії, повідомило про зниження плідності, асоційоване з лабораторною діяльністю (0,79, 95% ДІ 0,68-0,93). Жінок в цьому дослідженні опитали щодо попереднього впливу за період 5 місяців – 5 років до цього для чіткого з’ясування такого впливу.

Дослідження випадок-контроль щодо атрезій шлунково-кишкового тракту продемонструвало, що лабораторна робота матерів була переоцінена при порівнянні з даними перепису. Тобто, за основу взяли назву посади, а не її фактичну зайнятість.

Робота в сухих пральнях (чистках) тільки при деяких дослідженнях асоціювалась із спонтанними абортами. При цьому не спостерігали підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Програма Motherisk опублікувала результати проспестивного дослідження, яке ідентифікувало 125 жінок, що звернулись до тератологічної інформаційної служби з приводу можливих порушень розвитку внаслідок впливу хімічних речовин категорії «розчинників». Результати цих вагітностей порівняли з жінками контрольної популяції, які звернулись до тератологічної служби з приводу не тератогенного впливу. У плодів з групи впливу органічних розчинників виявлено істотно більше великих вроджених вад (13 проти 1, відносний ризик 13,0, 95% ДІ 1,8-99,5). У 75-ти жінок діагностували 12 вроджених вад з ознаками, асоційованими з впливом на них, в той час як в групі з 43 жінок без впливу розчинників жодної вади не виявлено (P<0,001, інформація про одне народження відсутня). Це були наступні вроджені вади розвитку: аорто-пульмональне вікно, напівхребці, дефект міжшлуночкової перетинки, ларингомаляція (потребувала багатьох госпіталізацій), вроджена глухота, двобічна мисково-уретральна обструкція (потребувала нефротомії), клишоногість (потребувала корекції), діафрагмальна кила, дефект нейрональної міграції, фокальна кортикальна дисплазія, гетеротопія, ларинготрахеомаляція (госпіталізація при кожній застуді), дефект нервової трубки, вроджений гідронефроз (нефректомія), лівобічна пахова кила (оперативне лікування), екстрофія клоаки, розщілина хребта або переривання вагітності через ці аномалії, мікропеніс. Обмеження цого дослідження були відзначені в публікації комітету з громадських питань тератологічного товариства: відсутність інформації про вплив конкретного хімічного агенту при вагітності та відсутність детальної інформації про рівень популяційного впливу.

Програма Motherisk також провела невелике дослідження, яке оцінювало дітей, чиї матері повідомили про вплив «розчинників». Повідомлено про істотне порушення гостроти зору та кольорового зору.

Французьке дослідження, використавши тільки повідомлення матерів про поведінку дітей у віці 2 років, відзначило підвищення частоти ознак синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю* та агресії на фоні впливу «розчинників» при вагітності.

**Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ; Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder (ADHD) — неврологічно-поведінковий розлад розвитку, що починається в дитячому віці. Проявляється такими симптомами, як труднощі концентрації уваги, гіперактивнсть і погано керована імпульсивність.

Мета-аналіз від Motherisk дійшов висновку про асоціацію спонтанних абортів та вроджених вад з впливом «розчинників», сумарний ризик 1,25 (0,99-1,58) для спонтанних абортів та 1,64 (1,16-2,30) для вроджених вад. Для спонтанних абортів ризик суттєво не відрізняється від популяційного. Тільки 5 досліджень були визнані задовільними для оцінки спонтанного аборту та вроджених вад. Ряд статей відхилили: 29 статей не вказали вроджені вади, 21 не зазначила спонтанних абортів, 16 – не вказали термін впливу агентів. Ці причини є неприйнятними для виключення потенційно важливих даних.

Для детальнішої інформації дивіться статті про хімічні речовини, які в цілому називають розчинниками: аліфатичні вуглеводні – гексан, галогеновані вуглеводні – тетрахлорометан, спирти – метанол, циклічні вуглеводні – циклогексан, ефіри – етилацетат, діетиловий етер, кетони – ацетон, метилетилкетон, гліколи – етиленгліколь, ароматичні вуглеводні – бензен, альдегіди – ацетальдегід. Цей перелік не є всеосяжним. Інші сполуки, які також називають «розчинниками», такі як дисульфід вуглецю не вписуються в цю класифікацію.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня загальна інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Також проводились дослідження з оцінки можливого  зв’язку між хімічним впливом та чоловічим безпліддям або збільшенням випадків несприятливих результатів вагітностей жінок/партнерок. Одне дослідження не ідентифікувало асоціації між впливом «розчинників» в цілому, специфічними професійними групами чи окремими агентами та зниженням фертильності у чоловіків. Інше дослідження, однак, виявило, що вплив на батька в цілому асоціювався із спонтанними абортами  (співвідношення шансів 2,3, 95% ДІ 1,1-5,0). Час від ймовірного впливу до повідомлення шляхом опитування становив 2-12 років, викликаючи питання про точність пригадування фактів.  Інше дослідження підтримало асоціацію між неплідністю та професійним впливом ароматичних хімічних сполук. Дослідження випадок-контроль в групі дітей з вродженими вадами повідомило про підвищення ризику при впливі розчинників на батька в периконцепційному періоді (5,6, 95% ДІ 2,7-11,4). Висновки базувались на повідомленні самих обстежуваних.

Також див. статтю Вплив на батька та вагітність.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 09.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 10.02.2018 р.



Будь-ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Опитування
Хто Ви?
Лікар
Середній медпрацівник
Студент (інтерн)
Вагітна жінка
Родичі вагітної жінки
Зацікавлена особа
Інше


Подивитись результати

Опитування
Ваша оцінка сайту УТІС:
Відмінно
Добре
Задовільно
Погано


Подивитись результати

Опитування
Для чого потрібна інформація?
Для роботи
Для навчання
Для лікування
Для догляду за хворим
З цікавості
Інше


Подивитись результати

Опитування
Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?
Повернусь і буду рекомендувати знайомим
Повернусь, бо потрібна інформація
Зайшов на сайт випадково
Не повернусь, бо не цікаво


Подивитись результати