Група/призначення:

Рослинні препарати, снодійні та седативні засоби. Корінь півонії використовується як в традиційній, так і в народній медицині. В Китаї він називається bai shao або Shakuyaku і застосовується в традиційній китайській медицині. Корінь півонії містить глікозиди, включно з лактінолідом, пеонісуфроном, пеоніфлорином.

Альтернативні назви/ синоніми:

Півонія, півонії настойка.

Діюча речовина: корінь півонії.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Екстракт півонії не впливає на результати вагітностей у мишей. Відсутні дані про використання при вагітності у людини.

Рев’ю 2014 року щодо використання кореня білої півонії з приводу загрози викидня припустило, що цей препарат є безпечним при вагітності, але дані про вроджені вади розвитку є неадекватними.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічне дослідження у щурів використало комбінацію 9 рослин, однією з яких був корінь півонії. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку, зазначено протективний ефект щодо індукованих вальпроєвою кислотою дефектів.

При лікуванні вагітних мишей на 6-15 дні вагітності екстрактом P. Lactiflora не відзначали несприятливих наслідків у плодів чи матерів. Спостерігали підвищення частоти перинатальної смертності, коли корінь півонії білої призначали вагітним мишам в дозах одно-, дво- та трикратних рекомендованій для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Цей ефект не був залежним від дози.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування при вагітності у людини.

Корінь півонії використовується як компонент гінекологічних формул для лікування менорагії та інших станів для попередження викиднів. Це частина препарату, відомого як shakuyaku-kanzoh-toh, який містить корінь солодки. Такі комбінації модулюють нейроендокринний контроль овуляції у щурів, що призводить до надмірної відповіді яєчників на гонадотропіни, підвищення активності ароматази в фолікулах, зниження оваріальної продукції тестостерону в моделі синдрому полікістозних яєчників у щурів та зниження концентрації пролактину у жінок, лікованих рисперидоном. Дослідження in vitro з shakuyaku-kanzoh-toh на м’язах матки людини продемонструвало пригнічення активності індукованих та спонтанних скорочень. Kanzoh пригнічував скорочення міометрію людини in vitro, в той час, як shakuyaku – ні.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Китайська формула Guizhi Fuling, яка містить півонію молочноквіткову (P. Lactiflora) та інші рослини призводить до зменшення скорочення матки і використовується для лікування дисменореї. Shakuyaku-kanzoh-toh використовується для лікування гіперпролактинемії, індукованої нейролептиками, знижуючи концентрацію пролактину. Згідно з іншим повідомленням призначення цього препарату жінкам з неплідністю, обумовленою синдромом полікістозних яєчників призводило до позитивного результату щодо продукції андрогенів, а кілька жінок завагітніли. Деякі вчені вважають, що антиандрогенний ефект shakuyaku-kanzoh-toh обумовлений коренем солодки, а не коренем півонії.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 28.07.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.07.2019 р.

Група/призначення:

Антинеопластичний препарат. Це модифікатор біологічної відповіді, цитотоксичний рекомбінантний білок, похідне ДНК, складається з послідовності амінокислот фрагментів дифтерійного токсину та інтерлейкіну-2. Препарат відноситься до того ж підкласу, що і альдеслейкін. Призначається для лікування пацієнтів з шкірними Т-лімфомами. Після внутрішньовенної інфузії період напіввиведення в першій фазі (2-5 хвилин) та кінцевий (біля 70-80 хвилин) є швидким. Метаболізується протеолітичною деградацією.

Альтернативні назви / синоніми: онтак.

Діюча речовина: денілейкін діфтітокс.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; відсутні відповідні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання денілейкін діфтітоксу при вагітності у людини. Також відсутні дані про використання у тварин, що не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Потенційною є важка пов’язана з інфузією токсичність. Допоки не буде накопичено достатнього досвіду у людини, найкращою рекомендацією є уникнення призначення при вагітності. Однак, якщо стан жінки вимагає призначення цього препарату і дає згоду на лікування, його не слід відміняти через настання вагітності. У випадку настання незапланованої вагітності жінку потрібно інформувати про невідомий ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування при вагітності.

Денілейкін діфтітокс може викликати важку, пов’язану з інфузією токсичність, включно з гіпотензією та іншими несприятливими наслідками, що може потребувати внутрішньовенне введення антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, епінефрину (адреналіну). Гіпотензія у вагітних може згубно впливати на плацентарну перфузію зі шкодою для ембріону/плода. Більше того, потужні альфа-адренергічні властивості епінефрину також можуть знижувати перфузію плаценти. Кращим вибором для лікування материнської гіпотензії міг би бути внутрішньовенний ефедрин.

Не проводились репродуктивні дослідження у тварин, не досліджували карциногенність, але не має ознак мутагенності.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага білку припускає такий трансфер. Однак, інші протеїни, такі як імуноглобуліни, проникають через плаценту. Більше того, білки швидко розподіляються в тканинах (перш за все в печінці та нирках у щурів). Дуже короткий розподіл та період напіввиведення можуть обмежити кількість препарату, яка сягає ембріону/плода.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Молекулярна вага білка припускає, що препарат не проникатиме до грудного молока. Однак, інші білки, такі як імуноглобуліни, присутні в грудному молоці, тому це не виключено і з денілейкін діфтітоксом. Дуже короткий розподіл (2-5 хвилин) та період напіввиведення (70-80 хвилин) можуть обмежити кількість, яка проникає до молока. Рекомендовано зробити перерву на 7 годин після дози, щоб обмежити вплив на немовля, який є невідомим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 28.07.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 29.07.2019 р.

Група/призначення:

Харчовий підсолоджував; протизапальний засіб. Це головний компонент солодкого смаку кореня Glycyrrhiza glabra.

Локриця/солодка застосовується як смакова приправа та підсолоджувач в цукерках, жувальних гумках, лікерах, чаях та жувальному тютюні разом з іншими продуктами. Вона також застосовується у фітотерапії і є загальновідомим компонентом китайської гомеопатії.

Гліциризин, також відомий як гліциризова кислота або гліциризинова кислота, є основним біологічно активним компонентом локриці та застосовується як протизапальний засіб.

Гліциризин метаболізується до гліцеритинової кислоти, яка може викликати псевдопервинний альдостеронізм та гіпокаліємію, симптоми можуть включати підвищений кров’яний тиск та набряк. В США більшість цукерок з вмістом локриці містять не справжню локрицю, а анісову олію, яка має такий самий запах та смак.

Альтернативні назви/ синоніми:

Локриця, солодка, корінь солодки, сироп кореня солодки.

Діюча речовина: гліциризин.

Рекомендації при вагітності:

Уникати надмірного впливу (>250 мг/тиждень).

Рекомендації при лактації:

Уникати надмірного впливу.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Споживання великої кількості справжньої локриці протягом вагітності може асоціюватися зі зростаючим ризиком передчасних пологів; не повідомляється про випадки підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В тератологічному дослідженні у щурів рослинна комбінація з дев’яти компонентів, одним з яких був корінь солодки, не підвищила частоти вроджених аномалій та, ймовірно, упередила виникнення дефектів, індукованих вальпроєвою кислотою. Інше дослідження у самців та самок щурів, які піддавалися впливу екстракту локриці рівнями доз до 2000 мг/кг/день до спарювання та протягом вагітності не виявило зростання частоти вроджених вад розвитку, ембріональної чи фетальної смерті або несприятливого впливу на фертильність. Мінерально-рослинний препарат, який містить солодку давали самцям та самкам щурів з харчуванням. Спостерігалося пониження рівня імплантації, якщо самок спарювали з самцями, які піддавалися впливу або самки були ліковані безпосередньо.

Рослинний продукт зазвичай містить декілька компонентів, тому важко зробити висновки щодо самої солодки.

Інформація щодо впливу на плід:

В одному випадку асоціювали важку прееклампсію на 18 тижні вагітності зі споживанням локриці. Також описано індивідуальний випадок прееклампсії та сімейний анамнез прееклампсії у пацієнтки, проте дослідники вважають, що преклампсія, асоційована з локрицею була особливо важкою.

Дослідження з використанням анкетування у Фінляндії ідентифікувало невелике пониження тривалості вагітності, асоційоване зі споживанням локриці протягом вагітності.

Високий рівень споживання локриці (>500 мг/тиждень гліциризину) асоціювався з відносним ризиком пологів до 38 тижнів 2,5 (95% ДІ 1,1-5,5).

Дослідження 14 жінок, які використовували локрицю щоденно протягом вагітності та після пологів повідомило про зростання випадків загрози переривання вагітності (35,7%) та передчасних пологів (16,7%) при порівнянні з тими, хто не споживав. Ретроспективне повідомлення від тієї ж самої фінської групи також виявило асоціацію між високим споживанням локриці 64 матерями в пренатальному періоді (500 мг/тиждень) та низьким результатом когнітивної функції у віці 8 років. Ці діти мали симптоми екстерналізації та проблеми з увагою.

Дослідження in vitro припустило, що гліциризиновий компонент локриці подавляє плацентарну 11 бета-гідроксистероїд дегідрогеназу, один з регуляторів впливу глюкокортикоїдів на плід.

Дівчатка, чиї матері споживали локрицю >500 мг/тиждень протягом вагітності, були вищими (0,4 SD (стандартні (сигнальні) відхилення), 95% ДІ 0,1-0,8), важчими (0,6 SD, 95% ДІ 0,2-0,9), мали вищий для віку індекс маси тіла і повідомили про прискорення статевого розвитку в порівнянні з дівчатами з нижчим впливом.

Дівчата та хлопці, чиї матері споживали гліциризин протягом вагітності, продемонстрували на 7 балів нижчі показники в IQ тестах (95% ДІ 3,1-11,2), гіршу пам’ять та 3,3 кратне (95% ДІ 1,4-7,7) підвищення частоти СДУГ* при порівнянні з дітьми, чиї матері вживали гліциризину <250 мг/тиждень.

Корейська тератологічна інформаційна служба досліджувала 185 жінок, які застосовували безрецептурні або натуральні препарати локриці протягом вагітності, і не виявила зростання випадків втрати вагітності, вроджених вад розвитку, гестаційного віку при народженні, ваги та росту, об’єму голови при народженні, оцінки за шкалою Апгар при порівнянні з контрольною групою без впливу. Вплив відбувався між 4 та 25 тижнями вагітності. Повідомлено про 4 випадки мертвонароджень (коефіцієнт ризику 7,9 ДІ 0,9-71,5) при споживанні локриці від 202 до 1000 мг/день. Порівняння рівня мертвонародженості із показниками загальної популяції в Кореї продемонструвало зростання коефіцієнту ризику до 13,3 (95% ДІ 4,9-35,8). Для підтвердження цих даних потрібні нові дослідження.

Застосування препарату під час вигодовування.

Японське дослідження, доступне з другорядного джерела, повідомляє, що гліциризин був виявлений в грудному молоці 2 жінок, які приймали рослинну суміш з вмістом локриці.

Повідомляється про випадок гіперпролактинемії, асоційованої зі споживанням локриці, однак, інше дослідження (абстракт) зазначає, що локриця, більш ймовірно, понижує рівень пролактину в плазмі.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок.

Азійський рослинний препарат shakuyaku-kanzoh-toh містить корінь солодки та корінь півонії. Цей препарат використовується для лікування неплідності у жінок з синдромом полікістозних яєчників з очевидно позитивним результатом відносно продукції андрогенів, а в кількох жінок – настання вагітності.

Одне дослідження у щурів припустило, що антиандрогенний ефект препарату shakuyaku-kanzoh-toh перш за все обумовлений коренем солодки, а не півонії, хоча інше дослідження показує видимий антиандрогенний ефект обох компонентів.

У мишей екстракт локриці дозою до 2000 мг/кг протягом 6 тижнів не спровокував зміни рівня тестостерону в плазмі, ваги яєчок або продукції, рухливості, морфології сперматозоїдів. Також відзначили пришвидшення проліферації сперматогоній та диференціації сперматоцитів, якщо яєчка мишей піддавалися впливу in vitro екстракту локриці, що містив гліциризин 20 мкМ. Клінічне значення цих даних невідоме.

Хоча одне дослідження виявило, що у здорового чоловіка локриця, яка містить 500 мг гліциризину і споживається щоденно протягом тижня призводить до пониження в плазмі концентрації тестостерону та 17-гідроксипрогестерону, більше дослідження використало декілька джерел локриці і не виявило впливу на концентрацію тестостерону в слині, яка є вищою, але корелює з концентрацією в плазмі.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано 28.07.2019 р.:
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.07.2019 р.

Група/призначення:

Антинеопластичний препарат. Це модифікатор біологічної відповіді, рекомбінантний інтерлейкін людини. Препарат належить до того ж підкласу, що і денілейкін діфтітокс. Альдеслейкіну притаманні властивості природнього інтерлейкіну-2 людини.

Призначається для лікування метастатичної карциноми нирок та метастатичної меланоми. Після внутрішньовенної інфузії препарат швидко розподіляється в позасудинному просторі і елімінується після метаболізму. Період розподілу та напіввиведення препарату становить 13 та 85 хвилин, відповідно.

Альтернативні назви / синоніми: пролейкін.

Діюча речовина: інтерлейкін-2 рекомбінантний.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання при вагітності у людини. Призначення вагітним мишам призводило до втрати ембріонів і плодів, можливо, через імунологічне відторгнення концептусів. Крім того, біологічні ефекти альдеслейкіну подібні до природнього інтерлейкіну-2. Незважаючиьна це, допоки не буде накопичено достатнього досвіду у людини, найкращою рекомендацією є уникнення призначення при вагітності. Однак, показами до призначення препарату є фатальні стани, тому, якщо стан жінки вимагає призначення цього препарату і вона дає згоду на лікування, його не слід відміняти через настання вагітності. У випадку незапланованої вагітності жінку потрібно інформувати про невідомий ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Активовані інтерлейкіном-2 NK-клітини (природні кілери) здатні вбивати трофобласти мишей in vitro. Призначення вагітним мишам призводило до високої частоти ембріо-фетальних втрат. Таке лікування асоціювалось з наявністю маткових моноклональних клітин зі здатністю вбивати трофобласти. In vitro інтерлейкін-2 не впливав несприятливо на ембріони мишей до імплантації, припускаючи, що ефект in vivo полягає у відторгненні ембріо-фетального алотрансплантату.

При репродуктивних дослідженнях у щурів ембріолетальні ефекти спостерігали на фоні внутрішньовенних доз, які у 27-36 разів перевищували рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Однак, внутрішньовенні дози 2,1-36-кратні рекомендовані для людини, на основі площі поверхні тіла спричиняли істотну токсичність у матерів. Ознак тератогенності, за винятком материнської токсичності, не відзначали. Карциногенність та мутагенність не досліджувались.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування при вагітності.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини, молекулярна вага такого трансферу не припускає. Однак, інші білки, такі як імуноглобуліни, проникають через плаценту. Більше того, білки швидко розподіляються в тканинах (легені, печінка, нирки, селезінка у щурів). Дуже короткий період розподілу в тканинах і напіввиведення обмежує кількість, яка проникне до ембріону/плода.

При вагітності у людини концентрація в сироватці інтерлейкіну-2 є нормальною або підвищується в порівнянні з невагітними жінками. Починаючи з 1984 року експерименти з використанням реакції змішаних лімфоцитів in vitro припустили, що сироватка вагітних містить фактор або фактори, які пригнічують покоління інтерлейкіну-2 під час лімфоцитної реакції. Наступні дослідження продемонстрували, що материнський фактор, можливо, IgG, з’являється в сироватці на ранніх термінах вагітності і подавляється інтерлейкіном-2 в мононуклеарних клітинах. Додавання екзогенного інтерлейкіну-2 частково дозволяє повторну експресію рецептора. Ця даун-регуляція (down-regulation) інтерлейкін-2 рецептору може відігравати роль в імунотолерантності матері до концептусу. Інтерлейкін-2 може також бути медіатором скорочення матки при наявності бактеріальної інфекції. Інтерлейкін-2 присутній в децидуальних клітинах 4 з 5 жінок з прееклампсією і в значно нижчих концентраціях в децидуальних зразках жінок без такого ускладнення, що припускає можливе залучення імунної активації в патифізіології прееклампсії.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Молекулярна вага припускає, що препарат не проникатиме до грудного молока. Однак, інші білки, такі як імуноглобуліни, присутні в грудному молоці, тому це не виключено і з альдеслейкіном. Дуже короткий період розподілу (13 хвилин) та період напіввиведення (85 хвилин) можуть обмежити кількість, яка проникає до молока. Рекомендовано зробити перерву на 4 години після дози, щоб обмежити вплив на немовля, який є невідомим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Культивування гранульозо-лютеїнових клітин in vitro продемонструвало, що інтерлейкін-2 не впливає на продукцію базального прогестерону, але пригнічує секреторну реакцію прогестерону на хоріонічний гонадотропін або фолікулостимулюючий гормон. Місце інгібування було нижче від циклу активації аденозинмонофосфату. Аналогічно, культура клітин Лейдига щурів не продемонструвала впливу інтерлейкіну-2 на секрецію базального тестостерону, але стимульована хоріонічним гонадотропіном секреція тестостерону була пригнічена. Запропоновано роль інтерлейкіну-2 в інтрагонадальній паракринній регуляції секреції статевого гормону. В пілотному дослідженні концентрація інтерлейкіну-2 в мРНК в мононуклеарних клітинах периферичної крові була вищою у жінок з синдромом оваріальної гіперстимуляції в порівнянні з контрольною групою. Автори дослідження припустили, що дизрегуляція експресії інтерлейкіну-2 і подавлення активації цитокінової сигналізації може сприяти виникненню синдрому.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 28.07.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.07.2019 р.

Група/призначення:

Імуномодулятор. Це моноклональне антитіло, антагоніст інтерлейкіну 17А людини. Препарат козентикс призначається для лікування псоріазу, псоріатичного артриту, анкілозуючого спондиліту.

Період напіввиведення становить 22-31 день, препарат виводиться, деградуючи до малих пептидів та амінокислот.

Альтернативні назви / синоніми: козентикс, скафо.

Діюча речовина: секукінумаб.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин передбачають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутній досвід застосування секукінумабу при вагітності у людини. Хоча дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, цього недостатньо для визначення ембріо-фетального ризику.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати досліджень у вагітних мавп та мишей підсумовані в інструкції до препарату та більш детально на сайті FDA. Вагітні мавпи отримували дози до 150 мг/кг в тиждень підшкірно в період органогенезу. Ця доза в 30 раз перевищує максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Спостерігали залежне від дози підвищення частоти нерівних хребців хвоста, відому варіацію у мавп. Оскільки ця знахідка часто зустрічається у мавп і спонтанно зникає, її не визнали пов’язаною з лікуванням.

Мишей лікували моноклональним антитілом до інтерлейкіну 17А мишей що 5 днів (150 мг/кг), починаючи одразу після імплантації і продовжуючи в період лактації. Не спостерігали несприятливих ефектів щодо виживання потомства, їхнього росту та розвитку та репродуктивної поведінки.

Дослідження карциногенності та мутагенності не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування при вагітності.

Молекулярна вага препарату припускає обмежений трансфер до плаценти, принаймі, в першій половині вагітності. Однак, через довгий період напіввиведення (22-31 день) відбувається вплив на плід на пізніх термінах вагітності, тому що багато препаратів з високою молекулярною масою, такі як IgG, проникають через плаценту в цей період.

Застосування препарату під час вигодовування:

Виходячи з розміру цього протеїну (молекулярної ваги), не очікується проникнення до молока або абсорбція новонародженим. Однак, деякі сполуки з високою молекулярною вагою, такі як IgG людини, проникають до грудного молока в перші дні після народження. Через довгий період напіввиведення секукінумаб тривало циркулюватиме в крові матері, тому проникнення до молока може відбуватися. Навіть якщо препарат проникне до грудного молока, він, ймовірно, перетравиться у шлунково-кишковому тракті немовляти. У дорослих найчастішими несприятливими наслідками були назофарингіт, діарея, інфекції верхніх дихальних шляхів. Якщо жінка отримує секукінумаб в період лактації, новонародженого слід моніторувати на предмет вищеперерахованих можливих ускладнень.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У мишей дослідження фертильності проводились з використанням моноклонального антитіла проти мишиного інтерлейкіну 17А. Підшкірна доза до 150 мг/кг щотижня не порушувала фертильності у самців чи самок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 28.07.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.07.2019 р.

Група/призначення: антиконвульсанти.

Це препарат з групи гідантоїнових антиконвульсантів.

Альтернативні назви / синоніми:

Пеганон, етотоїн, цетоїн.

Діюча речовина: еттоїн.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для ембріона і плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Оскільки препарат належить до групи гідантоїнових антиконвульсантів, він також може підвищувати частоту вроджених вад розвитку. Така можливість підтримується клінічними випадками та даними від експериментальних тварин. Інший гідантоїн – фенітоїн – асоціюється в деяких випадках з характерним синдромом вроджених вад розвитку – фетальним гідантоїновим синдромом (описаний в статті Фенітоїн).

Хоча досвід застосування при вагітності у людини дуже обмежений, все ж таки ембріо-фетальний ризик є нижчим, ніж при використанні фенітоїну.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В дослідженнях у мишей препарат призводив до токсичного впливу на розвиток, аналогічно до інших гідантоїнів, що проявлялось порушенням росту плода, формуванням розщілини піднебіння, вад скелету, серцево-судинної системи, центральної нервової системи. У щурів доза, яка призводила до концентрації в крові матерів в 10 раз вищій від отримуваної в людини на фоні терапевтичної дози, асоціювалась з підвищенням рівня пре- та постнатальної загибелі.

При порівнянні еттоїну та фенітоїну несприятливих поведінкових ефектів, спричинених фенітоїном не відзначали у щурів з пренатальним впливом тільки еттоїну.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Цей препарат не часто використовується при вагітності у людини. Описано всього 6 випадків впливу в І триместрі, в двох дітей спостерігали вроджені вади: розщілину губи та піднебіння і персистуючу артеріальну протоку. Мама першої дитини приймала еттоїн та барбітурати. Хоча ці кілька випадків не встановлюють причинного зв’язку з вродженими вадами, подібність до інших гідантоїнів припускає потенційний токсичний вплив на розвиток, аналогічний фенітоїну. Еттоїн не метаболізується до проміжних продуктів оксиду арену, саме які, на думку деяких дослідників, опосередковують токсичність фенітоїну.

Як повідомляється в інструкції до еттоїну, антиепілептичні препарати асоціюються з порушенням коагуляції в неонатальному віці у випадку пренатального впливу. Щодо еттоїну, докази таких несприятливих наслідків у новонароджених відсутні (стаття Протисудомні препарати при вагітності та геморагічна хвороба новонароджених).

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату еттоїн проникає до грудного молока людини, тому не рекомендовано матерям лікуватись цим препаратом в періоді грудного вигодовування.

Інформація про використання еттоїну в період лактації відсутня, в свою чергу фенітоїн вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Вторинні джерела зазначають, що естроген- та прогестинвмісні контрацептиви можуть не спрацювати, що призводитиме до виникнення кровотеч внаслідок підвищення швидкості метаболізму стероїдів печінковими ферментами при застосуванні гідантоїнових антиконвульсантів. Проте цієї інформації немає в інструкції до еттоїну. Повідомляється про вагітності у жінок, які отримували фенітоїн та гормон-вмісні контрацептиви одночасно. Згідно з одним джерелом, жінки, які приймають антиконвульсанти та оральні контрацептиви, мають ризик виникнення дефіциту фолієвої кислоти, оскільки адитивні ефекти фолатного метаболізму підвищують ризик дефектів нервової трубки, якщо контрацептиви не спрацюють.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 24.07.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.07.2019 р.

Група/призначення:

Відхаркувальні засоби; проносні препарати.

Аніс звичайний (Pimpinella anisum) – це пахуча рослина з білими квітами, яку широко культивують через насіння, яке використовують як для кулінарних, так і медичних цілей (насамперед при кашлі або шлунково-кишкових проблемах). Основною складовою ефірної олії анісу є Е-анетол, який був ефективним в якості інсектициду. Аніс зірчатий (індійський аніс, китайський аніс, сибірський аніс, корабельний аніс, бодян, бадьян, ілліціум) – це пряність, яка за ароматом дуже нагадує аніс і також містить анетол. Японський зірчатий аніс не є їстівним через високу токсичність (для нирок, сечового тракту та органів травлення; також повідомляється про судоми у випадку використання цієї рослини).

Альтернативні назви / синоніми:

Аніс, капсули з анісовою олією, анісова олія.

Діюча речовина: анетол.

Рекомендації при вагітності: не рекомендується.

Рекомендації при лактації: не рекомендується.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про дослідження ефектів анісу при вагітності. Аніс має репутацію абортивного агенту; не рекомендується використання при вагітності. Ряд досліджень продемонстрували істотну естрогенну активність анісу. Естрогенні ефекти сполук анетолу асоціювались з транс-анетолом та з полімерами анетолу включно з діанетолом та фотоанетолом.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У достатньо високих дозах транс-анетол може пригнічувати фертильність у щурів. 100% антиімплантаційну активність спостерігали після перорального призначення 80 мг/кг. Іранське дослідження у щурів виявило, що як водний, так і спиртовий екстракти насіння Pimpinella anisum значно підвищують продукцію молока.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Застосування препарату під час вигодовування:

Лікування 18 жінок в період лактації транс-анетолом в дозі 100 мг призвело до піку концентрації в грудному молоці через 2 години, середня концентрація в молоці становила 23,2 мкг/л. Вважається, що аніс посилює продукцію молока. Бразильська публікація зазначила, що 4 з 5 жінок з анамнезом недостатньої продукції грудного молока повідомили про покращення після споживання чаю з насіння анісу в ІІІ триместрі наступної вагітності.

Споживання матерями чаю для лактації з вмістом екстракту анісу та трьох інших трав пов’язали із сонливістю, гіпотонією, летаргією, блювотою в двох немовлят на грудному вигодовуванні; одна з матерів також повідомила про сонливість і слабість. Присутність в чаї інших рослин утруднює інтерпретацію цих випадків, крім того, суміш не була перевірена на наявність забруднювачів чи домішок. Інший чай для лактації з вмістом анісу та інших трав не призводив до несприятливих наслідків у немовлят чи матерів. Анісовий аромат використовується в дослідженнях, які припускають, що пренатальне харчування матерів може вплинути на відповідь нюхових рецепторів дітей в неонатальному віці. Аніс широко використовується як лікарська трава у дітей і вважається доброякісним. Однак, можлива плутанина японського зірчатого анісу з іншими формами анісу спонукала деяких дослідників рекомендувати уникнення продуктів з анісом немовлятам та старшим дітям.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 24.07.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.07.2019 р.

Група/призначення:

Засоби, що застосовуються при деменції. Мемантин є потенціал-залежним помірноафінним неконкурентним антагоністом NMDA-рецепторів (рецептор (NMDAR) — іонотропний рецептор глутамату, що селективно зв’язує N-метил-D-аспартат (NMDA).

Комерційний препарат наменда призначений для лікування середньої та важкої форми хвороби Альцгеймера.

Альтернативні назви/синоніми:

Мемантинол, марукса, абікса, мема, акатинбол мемантин, нооджерон, наменда.

Діюча речовина: мемантину гідрохлорид.

Рекомендації при вагітності: немає даних.

Рекомендації при лактації: немає даних.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Спираючись на дослідження в експериментальних тварин при терапії мемантином не очікується підвищення ризику вроджених вад розвитку. Немає даних щодо використання у людини, враховуючи покази до призначення препарату..

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження в тварин, повідомлені в інструкції і дещо більш детально на сайті Управління по контролю за медичними та харчовими речовинами були проведені на щурах та кроликах. Введення доз вагітним щурам в 9 разів, а вагітним кроликам в 30 разів вищих від рекомендованих для людини (виходячи з площі поверхні тіла) не підвищило частоту випадків вроджених вад, не зважаючи на токсичність для матерів та ембріотоксичність при досліджені у щурів. Дози в 9 разів вищі від рекомендованих для людини протягом вагітності та лактації призвели до зниженої ваги у потомків. Не було несприятливого впливу при наступному нижчому рівні, що в 3 рази перевищував рекомендовані для людини дози. Не було несприятливого впливу мемантину на фертильність у щурів при дозі в 9 разів вищій від рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Інформація щодо впливу на плід: немає даних.

Застосування препарату під час вигодовування: немає даних.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок: немає даних.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано: 18.07.2019 р.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.07.2019 р.

Група/призначення:

Лікарський засіб для зниження апетиту (анорексант). Фенфлурамін є симпатоміметичним аміном, що застосовується як анорексант і для лікування булімії. Це агент, який вивільняє серотонін, викликає підвищення рівня пролактину та кортизолу.

Підозра на те, що ці ліки сприяють хворобі клапанів серця призвела до добровільного вилучення цих ліків з ринку у вересні 1997 року.

Альтернативні назви/синоніми: мініфаж, пондімін.

Діюча речовина: фенфлурамін.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дослідження на тваринах та обмежені клінічні дані не асоціюють застосування фенфлураміну в першому триместрі зі зростаючим ризиком вроджених вад, але застосування цього та інших анорексантів протягом вагітності не рекомендується через побоювання щодо можливих асоціацій між втратою ваги протягом вагітності та несприятливим результатом вагітності.

Специфічний ізомір фенфлураміну, дексфенфлурамін, продається під назвою редукс (redux).

Немає показів при вагітності для прийому фенфлураміну, в тому числі і для контролю ваги. Втрата ваги також не рекомендована при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Фенфлурамін не був тератогенним у щурів, мишей, кролів або мавп при дозових рівнях в 20 разів вищих від максимально рекомендованої дози для людини. Щури, які піддавалися впливу фенфлураміну внутрішньоутробно продемонстрували аномалії у тестах на моторику. Лікування дексфенфлураміном мишей до 15 дня вагітності або щурів протягом останнього тижня вагітності не вплинуло на число живих народжень або на набирання ваги плодами. Хоча це лікування у щурів виснажує серотонін в головному мозку матерів, на потомків це або не вплинуло, або ж концентрації у мозку повернулися до попереднього рівня протягом 24 годин.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У спільному французькому дослідженні прийняли участь 164 жінки з впливом в першому триместрі анорексантів, 5 з них зазнали впливу фенфлураміну, 95 – дексфенфлураміну. Не було випадків підвищення частоти вроджених аномалій у потомків.

Був повідомлений один фатальний випадок первинної легеневої гіпертензії у вагітної жінки, яка застосовувала дексфенфлурамін.

Повідомлення про когорту жінок, в якій застосовували фенфлурамін разом з фентерміном для сприяння втрати ваги протягом першого триместру вагітності не виявила будь якого істотного впливу на частоту вроджених аномалій.

Не рекомендується застосування анорексантів частково через занепокоєння щодо можливих асоціацій між втратою ваги та несприятливим результатом вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування: немає даних.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Циклічність у самок макаки циномолгус, які класифікується як високо стійкі до стресу, що проявляється вищим вивільненням пролактину у відповідь на внутрішньовенне введення 5 мг/кг фенфлураміну, аніж у мавп, які проявляють середній або низький рівень стресостійкості. Рівні стресу характеризувалися ознаками нормального менструального циклу, незважаючи на стрес (висока стресостійкість) проти відсутності овуляції у відповідь на стрес (низький рівень стресостійкості). Мавпи з низьким рівнем стресостійкості мали вищі концентрації кортизолу у відповідь на фенфлурамін, аніж інші групи.

Два повідомлення про застосування фенфлураміну для лікуванні булімії припустили, що це може провокувати порушення підвищення лібідо в деяких пацієнтів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано: 18.07.2019 р.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.07.2019 р.

Група/призначення:

Антиеметик. Дронабінол (дельта-9-тетрагідроканабінол; ТГК, delta-9-tetrahydrocannabinol; ∆-9-THC, THC) є синтетичною формулою природнього компоненту марихуани.

Призначається для лікування анорексії, асоційованої з втратою ваги у пацієнтів зі СНІДом (проте з впровадженням сучасної терапії такі стани стали зустрічатися рідко) та нудотою і блювотою, асоційованих з хіміотерапією при ракових захворюваннях у пацієнтів, в яких не було адекватної відповіді на звичайні антиеметики. Дронабінол активно метаболізуєтся в печінці до активного та не активного метаболітів. Дронабінол та основний активний метаболіт 11-ОН дельта-9-ТГК присутні в однаковій концентрації в плазмі. Обидві сполуки зв’язуються з білками на рівні 97%, кінцевий період напіввиведення становить 25-36 годин.

В кінці статті Марихуана є додатковий розділ: “Медичне використання канабісу та канабіноїдів (сполук канабісу)”.

Альтернативні назви / синоніми: маринол.

Діюча речовина: дронабінол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Тільки одне повідомлення описало використання дронабінолу при вагітності у людини. Дослідження в експериментальних тварин не продемонстрували тератогенності, але спостерігали залежну від дози материнську токсичність, яка призводила до ембріофетальної загибелі. Дані про використання при вагітності у людини дуже обмежені для визначення ризику для ембріону/плода. Марихуана протипоказана при вагітності, її найчастіше вживають для паління, в той час як дронабінол приймається перорально. Незважаючи на це, використання дронабінолу вагітними класифікується як опція «останнього варіанту».

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей і щурів. Вагітні миші отримували дози на рівні 0,2-5 разів від максимальної рекомендованої для пацієнтів з раком та 1-30 для пацієнтів зі СНІД. Щури отримували дози на рівні 0,8-3 рази від максимальної рекомендованої для пацієнтів з раком та 5-20 разів для пацієнтів зі СНІД. Ці дослідження не продемонстрували тератогенності. Однак, залежну від дози материнську токсичність, яка проявлялась в зниженні набирання ваги та кількості плодів, що вижили, підвищенні смертності плодів та ранньої резорбції.

Дворічне дослідження карциногенності у щурів було негативним. У мишей аналогічні дослідження призводили до виникнення аденоми фолікулярних клітин щитоподібної залози у самців і самок, але при вищих дозах пухлини не спостерігали. Три дослідження щодо мутагенності були негативними, а одне продемонструвало слабку позитивну відповідь. Дослідження фертильності проводились у щурів з дозами на рівні 0,3-1,5 разів у пацієнтів з раком та 2-10 разів у пацієнтів зі СНІД. При цих дозах спостерігали зменшення ваги простати, сім’яних міхурців, придатків, також зниження сперматогенезу, числа зародкових клітин, клітин Лейдига в яєчках. Однак, число сперматозоїдів, успішність парування, концентрація сперматозоїдів не були зміненими.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

∆-9-TГК та метаболіт 9-карбокси-ТГК проникають через плаценту до плода наприкінці вагітності. Даних щодо інших термінів вагітності та інших метаболітів не має.

Повідомлення 2009-го року описало 26-річну жінку, яка приймала дронабінол (5 мг тричі на день) протягом 2 років для допомоги в контролі гіперкінетичного рухового розладу. Лікування було успішним, жінка завагітніла і продовжувала лікування протягом вагітності. Вона набрала 21 кг при вагітності і народила здорову дитину. Наступний розвиток дитини невідомий.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про дронабінол. ТГК проникає і концентрується в грудному молоці.

У 2001 році американська академія педіатрії класифікує марихуану як несумісну з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. Medical use of cannabis and cannabinoids: Questions and answers for policymaking, December 2018. Сайт “European Monitoring Center for Drugs and Drug Addiction” (http://www.emcdda.europa.eu/system/files/publications/10171/20185584_TD0618186ENN_PDF.pdf).

Адаптовано 15.07.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.07.2019 р.