Група/призначення:  

Протидіабетичний засіб, аналог інсуліну.

Вироблений за рекомбінантною ДНК-технологією, з використанням штаму E. coli (штами К 12), має ідентичну з інсуліном людини структуру; знижує рівень глюкози в крові; повністю розчинний у кислому середовищі, рН препарату дорівнює 4; після введення в підшкірні тканини кислий розчин нейтралізується, що призводить до виникнення мікроосаду/мікропреципітатів, з якого поступово вивільняється невелика кількість інсуліну гларгіну, який забезпечує повільний, без піків профіль залежності концентрації від часу; це дозволяє досягати довготривалої дії препарату.

Альтернативні назви / синоніми: лантус.

Діюча речовина:

Інсулін людський біосинтетичний.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ефекти інсуліну гларгін при вагітності подібні до ефектів інсуліну, тобто він не спричиняє зростання вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження вагітних експериментальних тварин були обмеженими через виникнення материнської гіпоглікемії. В інструкції повідомляється про асоційовану з вживанням препарату вентрикуломегалію в експериментальних тварин при дозі, яка вдвічі перевищує рекомендовану для людини. Тут же зазначається про двох уражених дитинчат без більш детальних пояснень. Німецький виробник проводив вивчення репродуктивної токсичності та ембріотоксичності препарату у щурів та кролів і не виявив несприятливого впливу на репродукцію, розвиток ембріону та плода або постнатальний   розвиток, крім гіпоглікемії.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Швидше за все, інсулін гларгін не проникає через плаценту, як і інсулін.

Італійські дослідники порівнювали результати народжень та вагу новонароджених між двома групами жінок: 62 вживали тільки інсулін гларгін в І триместрі та 46 вживали його протягом всієї вагітності. Вони не виявили впливу цього препарату на вагу або збільшення частоти несприятливого результату вагітності.

Повідомляється про 27 пацієнток з догестаційним діабетом. 17 з них лікували інсуліном гларгін всю вагітність, 5 – тільки в І триместрі, а тоді перейшли на людський інсулін; одна з жінок лікувалась в І та ІІ триместрах, а тоді продовжила лікування людським інсуліном, а 3 почали лікування в ІІ триместрі. В цих жінок описали наступні результати: 1 самовільний викидень, в 1 новонародженого транзиторна гіпоглікемія, інші новонароджені здорові.

Також повідомляється про нормальні результати вагітностей в 14 жінок, які отримували інсулін гларгін.

У 2011 році ця ж група дослідників не знайшла різниці між результатами вагітностей 100 жінок з діабетом, яких лікували іншими аналогами інсуліну та 44, лікованих інсуліном гларгін.

У 2013 році данські вчені оголосили ретроспективні дані порівняння результатів 67 вагітностей з вживанням інсуліну детемір та 46 – інсуліну гларгін. Ефективність ліків виявилась подібною з меншою частотою великих для гестаційного віку немовлят у жінок, що лікувалися гларгіном.

Масштабні огляди літератури та мета-аналіз у 2011 році припустив, що гларгін є безпечним при вагітності у жінок з цукровим діабетом.

Застосування препарату під час вигодовування:

Не є протипоказаним при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.07.2015 р.

Група/призначення:

Стимулятор перистальтики, антагоніст рецепторів дофаміну, прокінетик, що має протиблювотні властивості подібно дометоклопраміду та деяких нейролептиків. Однак, на відміну від цих лікарських засобів, домперидон практично не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Домперидон підвищує тонус в нижньому відділі стравоходу, покращує антродуоденальну рухливість і прискорює випорожнення шлунка. Практично не впливає на шлункову секрецію.

Альтернативні назви / синоніми: мотиліум.

Діюча речовина: домперидон.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані, отримані у тварин, припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Викликає порушення розвитку ембріона у щурів при дозі 200 мг/кг/день. Інформація про вплив на плід у людини відсутня. ФДА (FDA) застерігає проти використання препарату для стимуляції лактації.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів домперидон проникає через плаценту, але найвища концентрація у плода становить половину материнської. Японське тератологічне дослідження у мишей, щурів та кролів цитується іншими авторами щодо даних про перешкоджання дромперидону у високих дозах успішному паруванню тварин, уповільнення росту та порушення розвитку скелету. Також повідомляється про зростання частоти аномалій очей та кардіоваскулярної системи при дозах до 200 мг/кг/день у щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження 2013 року, яке аналізувало результати вагітностей з використанням домперидону для лікування, не виявило несприятливих ефектів, які б можна було б пов’язати з препаратом. Дослідження охопило 120 жінок , які вживали препарат в І триместрі  та 212 жінок контрольної групи відповідного віку. В кожній групі народилось по 3 дітей з вродженими вадами. Інші параметри новонароджених в двох групах не відрізнялися, а саме: гестаційний вік при народженні, вага та зріст, окружність голови, показники шкали Апгар.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Домперидон використовується для стимуляції лактації. У червні 2009 року ФДА (FDA)  попередила, що стимуляція лактації не є затвердженим показом до призначення дромперидону, а внутрішньовенне введення препарату викликає аритмії, зупинку серця, раптову смерть. Також описані інші побічні дії: гінекомастія, галакторея, масталгія, екстрапірамідні  реакції, судоми.

Ні пероральна, ні парентеральна форма препарату недоступні на американському ринку, у Великобританії вилучена з продажу парентеральна форма домперидону через токсичність.

Для стимуляції лактації рекомендована доза становить 30 мг/день. Виявлено, що концентрація препарату в крові при пероральному вживанні значно нижча, ніж при внітрішньовенному введені, яке спричиняє інтоксикацію. Однак, деякі дослідження виявили зміни інтервалу QT у матерів та немовлят, тому призначення препарату не рекомендується годуючим жінкам з відомими кардіальними порушеннями.

Подвійне сліпе дослідження у 1985 році вивчало ефект домперидону на лактацію. Стимулювали лактацію в 2-х групах породіль: 8 жінок отримували 10 мг тричі на день протягом 3-х днів, а 10 – 10 мг тричі на день протягом 10-ти днів. В обох групах жінок значно покращилась лактація в порівнянні з тими жінками, які отримували плацебо. Побічних ефектів ні у матерів, ні у немовлят не виявлено.

Канадські лікарі у 2010 році виявили, що продукція грудного молока збільшилась більш ніж на 250% у 46 матерів передчасно народжених дітей; при цьому не виявлено побічних ефектів ні в матерів, ні в дітей.

Французькі дослідники виявили, що випадки подовження інтервалу QT у немовлят при вживанні матерями домперидону перорально трапляються найімовірніше при підвищеному рівні калію в сироватці. Вони рекомендують вимірювання інтервалу QT до та після перорального прийому дромперидону.

У щурів препарат проникає в грудне молоко в малій кількості – 0,2% материнської дози. Зразки грудного молока жінок містили від 0,28 до 2,6 нг/мл при призначенні препарату в дозі 30 мг/день та 0,49 нг/мл при материнській дозі 60 мг/день. Можна припустити, що доза для немовляти становитиме 0,1% материнської.

У 2011 році американська академія педіатрії віднесла домперидон до препаратів, які, як правило, сумісні з грудним вигодовуванням. Але через можливу токсичність для матері рекомендує призначати бульш безпечні препарати.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Вторинне зростання рівня пролактину припускає вплив на менструальний цикл та фертильність. 30 денне введення препарату самцям щурів не вплинуло на сексуальну поведінку, хоча рівень тестостерону в крові значно знизився. 30 денне лікування пригнічувало сексуальну поведінку і підвищувало рівень прогестерону в крові самок щурів з резекцією яєчників та інтактних самок відповідно. У здорових жінок препарат не змінює рівень гонадотропіну.

Повідомляється про 19 річну жінку, яка вживала домперидон протягом 5 днів, і в якої з’явилась галакторея як симптом гіперпролактинемії. Через 5 днів рівень повернувся до нормального. В цієї пацієнтки інші причини гіперпролактинемії були виключені, автори вважають домперидон відповідальним за такий ефект.

 Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.07.2015 р.

Група/призначення:

Бета-адреностимулятор. Покази: симптоматичне лікування гострих астматичних нападів; профілактика проявів, що індукують астму; симптоматичне лікування бронхіальної астми та інших станів з оборотним звуженням дихальних шляхів, наприклад, хронічних обструктивних бронхітів, затримка передчасних пологів (токоліз).

Альтернативні назви / синоніми:

Беротек (для бронхіальної астми), партусистен (для токолізу). Фенотерол також входить до складу комбінованих препаратів беродуал і беродуал форте.

Діюча речовина: фенотерол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про застосування у людини та тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про асоціацію фенотеролу з вродженими вадами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення препарату вагітним щурам та кролям не викликало несприятливих результатів вагітностей при дозах до 25 мг/кг/день у щурів та 100 у кролів відповідно. Лікування новонароджених щурів (для моделювання розвитку головного мозку у пізніх термінах вагітності) в клінічно значущих дозах не викликало нейроповедінкових змін, хоча доза в 10 раз вища спричиняла такі зміни у дорослих  та погіршення пам’яті в старіючих тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Використання фенотеролу для токолізу асоціюється із наступними  змінами у половини матерів: тахікардія, головний біль, тремор, неспокій, відчуття жару, безсоння, підвищена пітливість.

Рідко з’являються повідомлення про якісь ефекти у новонародженого, хоча доступним є одне про внутрішньоутробний вплив фенотеролу на плід у вигляді гіпертрофії правого шлуночка та міжшлуночкової перетинки.

Запропоноване у 1990 році обстеження з доплером припустило зменшення опору судинного русла плаценти після лікування загрози передчасних пологів фенотеролом.

Наступні дослідження польських вчених не виявили значних несприятливих ефектів від фенотеролу, який використали для токолізу протягом 48 годин.

В США для токолізу найчастіше використовується інший бета-симпатоміметик – тербуталін. Чилійське клінічне спостереження порівнювало фенотерол з ніфедипіном (антагоніст іонів кальцію) для цих цілей і виявило,  що фенотерол є більш ефективним, але має більше побічних ефектів.

Описано обстеження 11 жінок, яким за 30 хвилин до кесарського розтину при загальній анестезії вводили фенотерол інфузійно зі швидкістю 3 мкг/хв. У жінок з гіпертензією фенотерол викликав швидше падіння діастолічного тиску, ніж в групі жінок з нормотензією. Всі інші кардіоваскулярні параметри були подібними в обох групах.

Cochrane-аналіз* дії бета симпатоміметиків при загрозі передчасних пологів виявив, що вони є ефективними для затримки пологів тільки протягом 48 годин.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 16.07.2015 р.

Група/призначення:

Антибіотик для місцевого лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини носа, які викликані Staphylococcus aureus, включаючи метіциллінрезистентні штами. Це препарат природного походження, отриманий з культури Pseudomonas fluorescens.

Альтернативні назви / синоніми: мупіроцин.

Діюча речовина: мупіроцин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не викликає несприятливих ефектів при вагітності у щурів та кролів. Дані про застосування при вагітності у людини відсутні, проте мінімальне всмоктування препарату передбачає низький ризик, якщо він існує взагалі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження на щурах та кролях, про які зазначається в інструкції, не виявили несприятливого впливу препарату на вагітність при наступних дозах та введеннях: підшкірно в дозах, які у 22 та 43 раз перевищують місцеву дозу у людини; в дозах в 78 та 154 раз вищих від добової дози людини, що міститься в кремі; в 22 та 43 рази вищих від дози, що міститься в мазі; інтраназальних дозах, які  в 65 та 130 раз перевищували добову інтраназальну дозу для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Токсичність для людини обмежується місцевими реакціями, оскільки через шкіру всмоктується мінімальна кількість препарату.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але низька концентрація в плазмі та швидка елімінація не передбачають потрапляння його до плода.

В крові виявляється мінімальна кількість препарату після місцевого використання крему, але не мазі.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Відсутня інформація. Молекулярна вага препарату передбачає проникнення в грудне молоко, але низька концентрація в плазмі та швидка елімінація не передбачають клінічно значимої концентрації препарату в грудному молоці. Невелике дослідження показало, що для лікування інфікування сосків золотистим стафілококом бактробан виявився найменш ефективним серед інших препаратів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У самців та самок щурів не виявлено впливу на фертильність. Інформація про будь-який вплив на фертильність у людини відсутня.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.07.2015 р.

Група/призначення:

Протипухлинні антибіотики, антрацикліни та споріднені сполуки.

Покази: гострий лімфобластний та мієлобластний лейкоз, хронічні лейкози, лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна), неходжкінська лімфома, множинна мієлома, остеосаркома, саркома Юінга, саркома м’яких тканин, нейробластома, рабдоміосаркома, пухлина Вільмса, рак молочної залози, рак ендометрію, яєчників, передміхурової залози, легень, шлунку, щитовидної залози, несеміноматозного раку яєчок, перехідного раку сечового міхура, первинного гепатоцелюлярного раку.

Альтернативні назви / синоніми: адріаміцин.

Діюча речовина: доксирубіцину гідрохлорид.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний в І триместрі.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані, отримані в експериментальних тварин, доксорубіцин може спричиняти порушення ембріонального розвитку, хоча є кілька повідомлень про сприятливе закінчення вагітності при вживанні цього препарату.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доксорубіцин викликає зростання частоти вроджених вад у курчат. При використанні дози 2 мг/кг виникали вроджені вади у щурів, але не спостерігались у мишей та кролів. У мишенят виникали вади шлунково-кишкового тракту при введені самкам подвійної людської дози препарату. Доксорубіцин нефротоксичний для дорослих і спричиняє порушення розвитку сечової системи у потомства експериментальних тварин, яких лікували дозою до 2 мг/кг/день. У плодів кролів від доксорубіцину виникали трахеоезофагеальна фістула та аномалії нирок і сечового міхура, подібні до описаних при VACTERL асоціації у людини. Такі вади також описані у мишей. Дослідження щурів, які отримували доксорубіцин в дозі 25 мг/кг тричі на тиждень інтраперитонеально протягом вагітності, виявили зниження рівнів тироксину та трийодтироніну, підвищення тіреотропного гормону  в сироватці плоду, що вказує на гіпотиреоз. Також спостерігався дефіцит нуклеотидів (АТФ, АДФ,АМФ).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Описані 10 випадків лікування доксорубіцином в І триместрі вагітності. Одна дитина, мама якої приймала крім доксорубіцину інші хіміотерапевтичні препарати, народилася з недорозвинутою клоакою, в інших випадках відхилень не виявили.

Достеменно невідомо в яких концентраціях препарат проникає через плаценту, проте він виявлявся в тканинах плаценти, пуповини та плоду. Через обмежений клінічний досвід, огляд 2004 року висловив припущення, що призначення доксорубіцину слід уникати в І триместрі, у випадку якщо це не є препаратом вибору при конкретному захворюванні. При наступних вагітностях у жінок та чоловіків, які приймали доксорубіцин перед зачаттям,  не виявлено підвищеного ризику вроджених вад.

Французьке дослідження 1999 року охопило 20 жінок, яких лікували від раку молочної залози. Перший цикл хіміотерапії розпочинався в середньому у терміні 26 тижнів вагітності, пологи наступили в середньому у 34,7 тижнів. Всього було призначено 38 циклів, в середньому по 2 цикли на жінку. Жодна з жінок не отримувала променеву терапію. Результати вагітностей були наступними: 2 спонтанні аборти (лікування в І триместрі), 1 випадок внутрішньоутробної загибелі плоду (лікування в ІІ триместрі), 17 народжених живими, 1 дитина з яких з невідомих причин померла на 8 добу. 16 здорових при народженні дітей при спостереженні у віці 42,3 місяці теж не мали відхилень в розвитку.

Кардіотоксичність.

Доксорубіцин є кардіотоксичним в постнатальному періоді та в культурі курячих кардіоміоцитів. У вагітних щурів спостерігалась гостра материнська кардіотоксичність та втрата ваги. Однак, у плодів крім втрати ваги не спостерігалось впливу на серцевий м’яз. На даний час відсутня інформація про кардіальну дисфункцію препарату для немовлят. У жінок, які отримували доксорубіцин в дозі біля 550 мг/м² до віку 4 років, ризик розвитку застійної серцевої недостатності в старшому віці становить 30%. Недавнє дослідження групи дітей, які отримували доксорубіцин та в деяких випадках променеву терапію, виявило зростання ризику серцевої недостатності чи інших серйозних порушень з боку серцевої системи саме від такого лікування; пацієнти обстежувалися через 15 і більше років після лікування.

Результати вагітностей 37 жінок, які отримували доксорубіцин як частину хіміотерапевтичного лікування в дитинстві, були в цілому нормальними. Однак, у жінок з порушенням функції серцево-судинної системи, був підвищеним ризик передчасних пологів та серцевих ускладнень.

Втрата вагітності.

Ретроспективне дослідження, виконане на основі професійних реєстрів та поштового анкетування, припустило зв’язок між впливом протипухлинних препаратів, в тому числа доксорубіцину, на вагітних медсестер, які працюють з ними та втратою плодів.  Одне з досліджень  вираховувало співвідношення між дією доксорубіцину та втратою вагітності на рівні 3,96. Це дослідження є провокативним, його дизайн не дозволяє зробити чіткий висновок щодо професійного або лікувального впливу доксорубіцину на втрату вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Враховуючи один описаний випадок грудного вигодовування, виявлено, що доксорубіцин проникає в молоко в невеликій кількості. Робоча група ВООЗ по грудному вигодовуванню не рекомендує грудне вигодовування при вживанні доксорубіцину. Американська академія педіатрії вважає препарат цитотоксичним, що може пошкодити клітинний метаболізм у немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У жінок.

У мишей доксорубіцин викликав апоптоз фолікулів яєчника через 12 годин після лікування. Через місяць відмічали повернення 50% рівня овуляції, довготривале виснаження яєчників, зниження фертильності при спарюванні з нелікованими самцями. Гостре пошкодження яєчників спостерігали in vitro на яєчниках мавп.

Ретроспективний аналіз пацієнтів, лікованих від раку молочної залози доксорубіцином у складі хіміотерапії у віці 35 років та молодших, виявив відсутність ураження функції яєчників в більшості пацієнток та вплив на тривалість життя наступних вагітностей.  Інше дослідження 263 жінок у віці 45 років та молодших в постійній ремісії, принаймні, протягом року після терапії в режимі BEACOPP  (блеоміцин, етопозид, адріаміцин, циклофосфамід, вінкристин, прокарбазин, преднізон) (n=126) та/або ABVD (адріаміцин, блеоміцин, вінбластин, дакарбазин) (n=137) з наступною променевою терапією, не виявило істотної відмінності в фертильності в порівнянні з контрольною групою.

У чоловіків.

Виявлено токсичність для тестикул доксорубіцину в залежності від дози та віку самців щурів та токсичність для тестикул у мишей. Описані генетичні аномалії та домінантні летальні мутації при вагітностях, запліднених самцями гризунів, які були ліковані доксорубіцином. У чоловіків таке лікування призводило до транзиторної тестикулярної токсичності. Відсутня інформація про підвищений ризик вроджених вад вагітностях, коли чоловіки попередньо приймали доксорубіцин.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.07.2015 р.

Група/призначення:

Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань. Це подвійний інгібітор 5-aльфа-редуктази, що відповідає за перетворення тестостерону на 5-альфа-дигідротестостерон. Застосовується для лікування та запобігання прогресуванню доброякісної гіперплазії передміхурової залози шляхом зменшення її розмірів, пом’якшення симптомів хвороби, покращання відтоку сечі, зменшення ризику виникнення затримки сечі та необхідності хірургічного втручання.

Альтернативні назви / синоніми:  аводарт.

Діюча речовина:  дутастерид.

Рекомендації при вагітності:  протипоказаний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація – ймовірно протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дутастерид виклакає фемінізацію у плодів чоловічої статі при концентрації його в крові нижчій від такої при лікуванні. Хоча відсутня інформація про несприятливий результат вагітності, дутастерид вважається протипоказаним при вагітності. Потрапляння препарату вагітним із спермою не викликає достатньої концентрації, щоб очікувався ризик для плоду.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з результатами до клінічних досліджень, підсумованими в інструкції та фармакологічному огляді FDA, лікування дутастеридом вагітних щурів та кролів викликає фемінізацію плодів чоловічої статі при концентрації препарату в крові біля 2 нг/мл у щурів та 5-15 нг/мл у кролів відповідно. При лікуванні чоловіків дутастеридом його концентрація в крові сягає до 40 нг/мл. Фемінізуючий ефект у експериментальних тварин полягав у зменшенні аногенітальної відстані та розвитку сосків, гіпоспадії. Введення дутастериду самкам щурів перед та під час спарювання та на ранніх термінах вагітності викликало зменшення розміру посліду та зростання частоти резорбції при дозі вдвічі нижчій за рекомендовану для людини.

При спарюванні самок щурів із самцями, яких лікували дутастеридом, концентрація препарату в крові самок становила 0,1–0,4% від концентрації в крові самця. Можливе поглинання препарату вагітної із сперми оцінювалось експертами FDA. Рівень дутастериду у спермі лікованих цим препаратом чоловіків вимірювався на рівні 14 нг/мл. Якщо припустити, що жінка щодня отримує 5 мл сперми, а поглинання препарату становить 100%, то концентрація препарату в крові жінки становитиме 0,0175 нг/мл. А така концентрація в 100 раз нижча від тієї, яка викликає фемінізуючий ефект в експериментальних щурів та кролів.

При введенні мавпам дутастериду внутрішньовенно під час вагітності в концентрації в 16 раз вищій від тієї, що, згідно з розрахунками отримується із сперми не було виявлено фемінізуючих ефектів. Крім того, припущення про 100% поглинання препарату із сперми є перебільшеним, тому FDA вважає низьким ризик впливу препарату через сперму.

Інформація щодо впливу на плід:

Експерти FDA вважають, що вагітні жінки можуть поглинати препарат через шкіру при пошкодженні таблеток та капсул в обсязі, достатньому для збільшення ризику для плоду. Тому інструкція рекомендує жінкам не торкатися цього препарату. FDA також вважає, що переливання 5% крові вагітним жінкам від чоловіків, які знаходяться на лікуванні дутастеридом, збільшує ризик для плоду, і чоловіки, які лікуються цим препаратом не можуть бути донорами.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація щодо впливу препарату при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Лікування самців щурів дутастеридом знижувало вагу репродуктивних органів та викликало невеликі транзиторні зміни концентрації сперми, а також зниження фертильності при концентрації, нижчій від тієї, яка досягається у чоловіків при лікуванні.

У чоловіків, яким проводилось лікування дутастеридом, виявляли незначне транзиторне зменшення об’єму та концентрації сперми. Також відмічалось зниження статевого потягу та спонтанних ерекцій.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.07.2015 р.

Група/призначення:

Комбіновані очні краплі для лікування глаукоми. Склад: тимолол – бета-адреноблокатор та бринзоламід (синонім азопт) – інгібітор карбоангідрази ІІ.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина:

Бринзоламід, тимололу малеат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний, якщо користь для матері перевищує можливий ризик для плоду.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча бринзоламід застосовується місцево, системне всмоктування присутнє. Згідно з інструкцією, при введенні перорально препарату в дозі 18 мг/кг/день, що в 375 раз перевищує офтальмологічну дозу для людини, не спостерігалось несприятливого впливу як у самок, так і у самців щурів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Лікування щурів при вагітності вищевказаною дозою спричиняло зменшення ваги плодів пропорційно зменшенню ваги самки, що, ймовірно,  пов’язано з токсичністю для матері. При введенні бринзоламіду вагітним та годуючим самкам щурів, препарат та продукти його метаболізму проникали через плаценту та в грудне молоко. Зменшення ваги потомства при лактації спостерігалось при материнській дозі 15 мг/кг/день що в 312 раз перевищує офтальмологічну дозу для людини.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2015 р.

Група/призначення:

Противірусний препарат, ациклічний аналог нуклеотидів, активний по відношенню до віруса гепатиту В (HBV). Також застосовується для лікування ВІЛ інфекції.

Альтернативні назви / синоніми: гепсера.

Діюча речовина: адефовір діпівоксил.

Рекомендації при вагітності:

 Сумісний, якщо користь для матері перевищує ризик для плоду.

Рекомендації при лактації:

 Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний (гепатит В), протипоказаний (ВІЛ).

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи експерименти на тваринах, не очікується зростання частоти вроджених вад при пероральному призначенні препарату.  Материнська токсичність, яка виникає при внутрішньовенній терапії, може асоціюватися з ембріотоксичністю у щурів. Якщо препарат призначений за показами, то він не повинен відмінятися через незаплановану вагітність.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати доклінічних досліджень, які зазначені в інструкції, не виявили порушення ембріонального розвитку у щурів та кролів після пероральної дози, яка була в 23 рази вищою від рекомендованої для людини у щурів та в 40 раз у кролів відповідно. При внутрішньовенному призначенні препарату вагітним щурам при дозі, що в 38 раз перевищує таку для людини, виникала ембріотоксичнісь, включаючи мальформації, але цього не спостерігалось при дозі, вищій в 12 раз відповідно. Токсичність для матері виникала при дозах, які були токсичними для плодів. Не виявлено несприятливого впливу на фертильність у самок та самців щурів при дозах, що в 19 раз перевищують лікувальну для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Реєстр вагітних, який спільно ведеться виробниками антиретровірусних препаратів (The Antiretroviral Pregnancy Registry), містить проспективні повідомлення про 37 народжень, при яких у І триместрі вагітності вживався адефовір та інші препарати для лікування ВІЛ. В цих випадках не було виявлено вроджених вад. До цього реєстру інформація надходить від лікарів, тому вона не є повністю перевіреною. Клініцисти можуть повідомляти про випадки вживання препаратів в І триместрі і протягом вагітності до наступного інтернет-ресурсу: http://www.apregistry.com.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але його властивості дозволяють це припустити.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи адефовір діпівоксил проникає в грудне молоко, але це припускається. Інструкцією не рекомендоване грудне вигодовування при вживанні препарату, проте не надається інформація про його вплив при лактації. ВІЛ виявляється в грудному молоці, і вважається, що в частині випадків це призводило до інфікування дитини. ВООЗ рекомендує жінкам з ВІЛ-інфекцією відмовитися від грудного вигодовування, якщо є безпечне альтернативне харчування. Жінки з гепатитом В можуть годувати дитину без ризику передачі вірусу дитині. Однак, може спостерігатися токсичний вплив, особливо нефротоксичний, як у дорослих.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В інструкції зазначається про відсутність впливу препарату на фертильність у самок та самців щурів при дозах, що в 19 раз перевищують рекомендовану для людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2015 р.

Група/призначення:

 Антибіотик монобактам. Це моноциклічний синтетичний бактерицидний бета-лактамний антибіотик, з вибірковим спектром дії проти аеробних грамнегативних бактерій, призначений для парентарального введення.

Альтернативні назви / синоніми: азактам.

Діюча речовина: азтреонам.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про застосування у людини; дані, отримані в експериментальних тварин передбачають низький ризик.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

У щурів при введенні при вагітності не підвищує ризик несприятливого результату вагітності. Дані про застосування у людини відсутні, проте вважається, що якщо лікування азтреонамом було розпочато, то не слід припиняти його при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В період від середини вагітності і до пологів препарат проникає через плаценту у щурів, овець та людини, хоча одна з груп дослідників повідомила про виявлення певної концентрації препарату в тканинах плоду людини в ранніх термінах вагітності, а інші виявили препарат в сироватці плоду та амніотичній рідині після однократної дози в період від 2 до 8 годин до переривання вагітності. Дослідження у щурів при дозі до 750 мг/кг, яка в 5 раз перевищує максимальну для людини, не виявили несприятливого впливу на результат вагітностей, в тому числі і на розвиток плоду.

Інформація щодо впливу на плід:

Практично відсутня інформація.

Повідомлення 1994 року щодо фармакокінетики азтреонаму описує 11 жінок, які отримували його в дозі 2 г кожні 8 годин, всього 5 доз. Термін вагітності від 12 до 34 тижнів, в середньому 24,4 тижні. Препарат елімінувався швидше, ніж у невагітних жінок. Результати вагітностей в цьому повідомленні не зазначені.

Застосування препарату під час вигодовування:

Азтреонам виявляється в молоці щурів. У грудному молоці жінок, що приймають препарат, він визначається в концентрації, меншій за 1% від концентрації в сироватці матері. Американська академія педіатрії вважає азтреонам сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2015 р.

Група/призначення:

Імуносупресор. Покази до застосування: пригнічення реакції тканинної несумісності при пересадці органів; деякі аутоімунні захворювання: неспецифічний ревматоїдний поліартрит, неспецифічний виразковий коліт, червоний вовчак, хронічний гепатит та ін.

Альтернативні назви / синоніми: імуран.

Діюча речовина: азатіоприн.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Існує багато повідомлень про нормальний результат вагітності при вживанні азатіоприну, однак одне дослідження вказує на зростання частоти дефекту міжшлуночкової та міжпередсердної перетинок, а також передчасних пологів. У деяких новонароджених описані гематологічні та імунологічні відхилення. Невідомо, чи порушення росту та скорочення періоду вагітності обумовлено азатіоприном, супутніми медикаментами або основним захворюванням матері. Азатіоприн метаболізується до 6-меркаптопурину та 6-тіогуаніну. Азатіоприн та його метаболіти є цитотоксичними аналогами пуринів. Концентрація азатіоприну в плаценті становить 64-93% від концентрації в крові матері. Концентрація ж азатіоприну та 6-меркаптопурину в крові плоду становить всього 1-5% та 1-2% відповідно до материнської.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат викликає скелетні аномалії у щурів та мишей, якщо вводиться при вагітності, а у кролів – множинні вроджені вади розвитку, редукційні вади кінцівок. Також спостерігались порушення росту плодів у щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Американський національний реєстр вагітних після трансплантації органів (National Transplantation Pregnancy Registry) підсумовує інформацію про результати вагітностей у жінок, які отримували азатіоприн та інші подібні препарати після трансплантації (http://ntpr.giftoflifeinstitute.org/).

Один з дослідників (Schardein) проаналізував 81 випадок вживання азатіоприну під час вагітності. Одна дитина народилася з однобічною полідактилією, друга із стенозом легеневої артерії, третя – з дефектом міжпередсердної перетинки (в 3 випадку препарат приймався в І триместрі). Вроджені вади розвитку виявлені в 4% новонароджених із 103 у жінок, які перенесли трансплантацію нирки до вагітності. Приблизно 90% цих жінок отримували азатіоприн під час вагітності.

Інші повідомлення стосуються відсутності вроджених вад у народжених живими дітей у жінок-реціпієнтів нирок, які лікувались азатіоприном при вагітності, а саме, мова йде про наступну кількість дітей: 24, 23, 37 та 48.

Інші дослідники повідомляють про результати вагітностей після трансплантації нирки: 22 з 26 здорові діти, 4 з них народилися передчасно, 5 вагітностей закінчились самовільним перериванням на ранніх термінах. Серед передчасно народжених дітей була двійня у терміні 32 тижнів, яка померла від ускладнень недоношеності, та одна мертвонароджена дитина в терміні 28 тижнів без морфологічних змін. Автори не наводять перелік медикаментів, які вживали вагітні, але зрозуміло, що це були кортикостероїди та азатіоприн. Також невідомо, чи проводилось порівняння з контрольною групою.

Повідомлення 2011 року описує 30-річну жінку з аутоімунним передчасним виснаженням яєчників, хворобою Аддісона та неспецифічним виразковим колітом. Лікування азатіоприном відновило регулярність менструального циклу та призвело до неускладненої вагітності.

Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Register) містить інформацію про 33 випадки нормальних народжень у жінок, яких лікували азатіоприном під час вагітності.

Не виявлено вроджених вад розвитку у 20 немовлят від жінок, яким проводилась трансплантація серця та лікування азатіоприном при вагітності, як  і у 66 новонароджених від матерів, яких лікували в І триместрі азатіоприном від запальних процесів кишечника чи системного червоного вовчака. В продовження даного дослідження у 2009 році оглянуто 476 вагітностей з вживанням азатіоприну, в основному для лікування запальних захворювань кишечника та системного червоного вовчака. Автори зазначають зв’язок між препаратом та вродженими вадами серця (дефект міжпередсердної або міжшлуночкової перетинки), враховуючи 7 випадків серед новонароджених. Була виключена невелика кількість випадків одночасного прийому інших препаратів (імуносупресантів, лопераміду, інсуліну, гіпотензивних). Автори вважають такий результат залежним від азатіоприну, оскільки провели багато порівнянь, але не можна виключати і вплив самого основного захворювання жінки. Також з препаратом пов’язують передчасні пологи та зменшення ваги плоду.

У 2014 році повідомлено про спільну інформацію з медичної документації та обліку рецептурних бланків, яка не виявила зростання ризику вроджених вад серед 1703 дітей, народжених від матерів із запальними захворюваннями кишечника, з або без вживання азатіоприну чи 6-меркаптопурину, в порівнянні з дітьми від матерів без таких захворювань або без вживання цих медикаментів.

Американський національний реєстр вагітних після трансплантації  органів (National Transplantation Pregnancy Registry) зазначає більшу частоту передчасних пологів під впливом азатіоприну, але невроджених вад у новонароджених.

Когортне дослідження данських популяційних реєстрів припускає, що несприятливий результат 76 вагітностей з вживанням азатіоприну або меркаптопурину асоціюється швидше з основним захворюванням, яке і потребувало лікування, ніж із самими препаратами. Ті самі реєстри, оцінюючи результати вагітностей у жінок з хворобою Крона, які отримували азатіоприн або меркаптопурин, виявили більшу ймовірність передчасних пологів та народження дітей з вродженими вадами розвитку.

Дослідження, проведене 7 тератологічними інформаційними службами, не виявило зростання частоти вроджених вад при 189 вагітностях з впливом азатіоприну. Це дослідження має певні обмеження, оскільки опитування жінок проводилось по телефону і подальші обстеження не проводились.

Одне з досліджень продемонструвало зв’язок між материнською лейкопенією та гематологічними порушеннями у потомства від азатіоприну.

Описано одного новонародженого з імуносупресивними ускладненнями: лімфопенією, відсутністю імуноглобуліну М, зниженням рівня імуноглобуліну G. Мама дитини приймала азатіоприн в дозі 150 мг та преднізон в дозі 30 мг щоденно протягом вагітності. Одужання наступило у віці 15 тижнів.

У 1985 році автори одного з досліджень рекомендували знижувати дозу азатіоприну в ІІІ триместрі для запобігання неонатальній лейкопенії та тромбоцитопенії. Таку кореляцію дози зараз проводять.

Наголошується на тому, що слід враховувати одночасне призначення інших препаратів разом з азатіоприном, особливо преднізолону, а також важкість захворювань жінок, часто з нирковою недостатністю.

Два невеликі дослідження повідомляють, що імуносупресивні ліки при аутоімунних захворюваннях призначаються в менших дозах, ніж при трансплантації органів і тому не пошкоджують імунну систему новонароджених при вагітності.

Автори двох досліджень зазначають, що у пацієнток із запальними захворюваннями кишечника, лікованих тіопуринами, в тому числі азатіоприном, спостерівгається менша частота неонатальних ускладнень, ніж в нелікованих випадках. 60% новонароджених з впливом при вагітності азатіоприну (n=28) або меркаптупурину (n=2) через запальне захворювання кишечника у матері мали помірну анемію.

Застосування препарату під час вигодовування:

Визначали концентрацію метаболітів азатіоприну в грудному молоці 21 жінки, яка приймала 25-200 мг азатіоприну.  Концентрація меркаптопурину, 6-метилмеркаптопурину або 6-тіогуаніну  не визначалася або була дуже низькою. У 4 новонароджених, матері яких при лактації приймали азатіоприн в дозах від 1,2  до 2,1 мг/кг/день, концентрація   меркаптопурину, 6-метилмеркаптопурину або 6-тіогуаніну  не визначалася через низький рівень у віці від 3 до 3,5 місяців життя.

Інше дослідження також не виявило якогось рівня в крові 7 новонароджених меркаптопурину або 6-тіогуаніну в період від 1 до 28 днів після народження, матері  при цьому отримували азатіоприн в дозах 75-150 мг/день.

Враховуючи обмежені дані про вплив азатіоприну при лактації робоча група ВООЗ не рекомендує грудне вигодовування при лікуванні цим препаратом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків.

Реєстр рецептурних призначень містить інформацію про результати вагітностей від 54 чоловіків, яким був призначений азатіоприн або меркаптопурин до зачаття: 4 дітей народились з вродженими вадами розвитку. Проте цих даних недостатньо, щоб асоціювати з азатіоприном.

У 2012 році аналіз даних норвезького реєстру не виявив зв’язку між прийомом препарату за 3 місяці до зачаття та зростанням частоти вроджених аномалій.

Тератологічна інормаційна служба спостерігала за 115 вагітностями від чоловіків, яких лікували азатіоприном або меркаптопуріном, включаючи 101 вагітність, коли батько лікувався в період запліднення. Результати наступні: 9 самовільних викиднів та 11 дітей з вродженими вадами. У 3 дітей виявлено великі вроджені аномалії: дефект міжшлуночкової перетинки та підковоподібна нирка в 1 дитини, рухові розлади в другої дитини. У 8 дітей – малі аномалії: пупкова кила (n=3), невелика гемангіома (n=2), дисплазія кульшового суглобу, ксантома, відкрите овальне вікно. Ці дані порівнювали із загальнопопуляційними та контрольною групою.

Іспанські дослідники описали результати 37 вагітностей від чоловіків, яких лікували азатіоприном від запальних захворювань кишечника. Вони не виявили суттєвого зростання несприятливих результатів вагітностей.

Повідомляється про вивчення впливу на фертильність у 23 чоловіків, які приймали азатіоприн для лікування запального захворювання кишечника. Якість сперми суттєво не знижувалась при лікуванні протягом 1-4 років, а 6 чоловіків стали батьками 7 здорових дітей приймаючи постійно цей препарат. Хоча кількість чоловіків невелика, результати є обнадійливими.

Китайські вчені повідомляють про відсутність несприятливих репродуктивних ефектів у 164 чоловіків після трансплантації нирки та тривалого лікування азатіоприном та іншими імуносупресантами.

У жінок.

Автори одного дослідження припустили, що гіперпролактинемія у жінок, лікованих азатіоприном черех аутоімунний гепатит, може асоціюватися з цим препаратом. Гіперпролактинемія, в свою чергу, може призвести до сексуальної дисфункції та порушення овуляції.

Виявлено, що азатіоприн перешкоджає ефективності внутрішньоматкових контрацептивів, що описали у жінок, які приймали азатіоприн з преднізоном після трансплантації нирки. Тому сексуально активним жінкам, які приймають ці препарати слід рекомендувати інші методи контрацепції.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2015 р.