Група/призначення:

Дерматотропний препарат з фотосенсибілізуючою дією.

Псорален містить суму двох ізомерних фурокумаринів – псоралену та ізопсоралену, які знаходяться в плодах і коренях рослини псоралеї костянкової, сімейства бобових.

Псоралени структурно подібні до кумаринів, їх також називають фурокумаринами. Але, схоже, вони не мають антикоагулянтних ефектів та репродуктивної токсичності деяких кумаринів, таких як варфарин.

Покази: вітіліго (ділянки депігментації шкіри), алопеція, псоріаз.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: псорален.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація, див. статтю Метоксален.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.  

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня достатня інформація про можливі репродуктивні ефекти псоралену.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Псорален використовується для фотохіміотерапії (ПУВА). Це комбінація перорально призначеного або надшкірно нанесеного псоралену та довгих УФ хвиль (UVA). Використовується для лікування псоріазу. При проведенні такого лікування рекомендується екранування чоловічих статевих органів через ризик розвитку плоскоклітинної карциноми шкіри.

Також для ПУВА-терапії використовують препарат групи псораленів метоксален. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку у 14 дітей, народжених жінками, які отримували фотохіміотерапію метоксаленом при вагітності.

Псорален проникає через плаценту людини in vitro. Клінічне значення цих знахідок невідоме.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 05.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.02.2017 р.

Група/призначення:

Дерматотропний препарат з фотосенсибілізуючою дією.

Належить до групи псораленів. Використовується для фотохіміотерапії (ПУВА). Це комбінація перорально призначеного або нашкірно нанесеного метоксалену та довгих УФ хвиль (UVA). Ефективно для лікування псоріазу. При проведенні такого лікування рекомендується екранування чоловічих статевих органів через ризик розвитку плоскоклітинної карциноми шкіри.

При фотоактивації цієї сполуки може виникати зшивання ДНК (крослінкінг), порушення реплікації ДНК та різноманітні фототоксичні ефекти, включно з сестринським хроматичним обміном, мутагенезом, летальністю в експериментальних клітинних лініях, а також фототуморогенезисом у мишей.

Механізм дії препарату на зменшення прояву псоріазу та репігментації при вітіліго невідомий.

Отже, хоча ПУВА-терапія з метоксаленом має мутагенні, кластогенні, канцерогенні, катаракто генні наслідки у людини, препарат не є значним тератогеном для людини.

Метоксален також доступний у вигляді стерильного розчину для екстракорпорального фотофорезу як паліативного лікування шкірних проявів шкірної Т-клітинної лімфоми, яка резистентна до інших видів лікування.

Основні покази: вітіліго (ділянки депігментації шкіри), алопеція, псоріаз.

Альтернативні назви / синоніми:

Оксорален, 8-метоксипсорален (8-МОР).

Діюча речовина: метоксален.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний при пероральному введенні та місцевому нанесенні, протипоказані екстракорпоральні розчини.

Рекомендації при лактації:  

Утримуватися від вигодовування на 24 години після лікування.  

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Метоксален порушує розвиток ембріону в експериментальних тварин при застосуванні високих доз. Досвід застосування у людини включає біля 55 вагітностей без підвищення ризику вроджених вад розвитку та несприятливих результатів вагітностей.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

З пероральною формою препарату тестувань у тварин не проводилось. Однак, екстракорпоральна форма (розчин) призначався щурам. Дози в період органогенезу, які в 4000 разів перевищували одноразову рекомендовану для людини, були токсичними для матері (втрата ваги, анорексія, збільшення відносної ваги печінки) та плоду. Фетотоксичність включала резорбцію, зростання частоти загибелі, пізньої фетальної смертності, меншу кількість плодів у приплоді, зменшення ваги плодів. Також спостерігали зростання частоти скелетних варіацій та мальформацій.

Shepard аналізував вплив дуже близької сполуки – 5-метоксалену (5-МОР). Він не продемонстрував тератогенності у мишей при дозах 500 мг/кг/день, але виявився тератогенним для кролів, які з їжею отримували 70-560 мг/кг/день (вади розвитку не уточнюються).

В статті 2003 року припускається, що токсичність 8-МОР та 5-МОР при введенні з харчуванням самкам щурів обумовлюється підвищенням метаболізму естрогенів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У 1991 році повідомили результати вагітностей 1380 пацієнтів (892 чоловіків та 488 жінок), які отримували ПУВА-терапію. 99 чоловіків (11,1%) повідомили про 167 вагітностей у їхніх партнерок, в той час як 94 жінки (19,3%) інформували про 159 вагітностей. Щодо чоловіків: 34% (55 з 163, відсутні дані про 4 вагітності) отримували ПУВА-терапію в період запліднення. 20% жінок 31 з 158, відсутня інформація про 1 вагітність) лікувались цим методом в період запліднення або вже при вагітності. Різницю в частоті спонтанних абортів (партнерки лікованих чоловіків 3,6% проти 12,9 у жінок, які отримували ПУВА) можна було б вважати похибкою, але загальна кількість абортів не відрізняється від групи жінок без такого лікування.

Повідомлення 1993 року інформує про 689 немовлят, народжених до ПУВА-терапії у матерів, 502 зачатих та народжених після лікування та 14, матері яких отримували ПУВА при вагітності. Не виявлено різниці між групами щодо співвідношення статей, частоти багатоплідних вагітностей та смертності. Істотне збільшення кількості немовлят з низькою вагою виявлено в другій групі (зачаті та народжені після лікування), що, на думку авторів, пов’язано із захворюванням матерів. Не виявлено вроджених вад розвитку у 14 новонароджених з пренатальним впливом ПУВА-терапії. В інших 2 групах зареєстровано наступну кількість вроджених вад: 3,6% (25 з 689) та 3,2% (16 з 502).

Європейська мережа тератологічних інформаційних служб (European Network of Teratology Information Services) ідентифікувала 41 вагітну з використанням ПУВА-терапії в період запліднення або в І триместрі вагітності. З них 32 жінки лікувались до запліднення та в І триместрі, 8 – тільки в І триместрі, 1 жінка припинила лікування за 2 тижні до запліднення. Кількість лікувальних процедур описується як нормальна (2-3 в тиждень) в 27 випадках, менше норми в 6, більша за нормальну в 2, невідома кількість в 6 випадках. Максимальна добова доза метоксалену становила 40 мг. Результати вагітностей наступні: 4 (10%) спонтанні аборти (нормальна частота), 6 перервані за бажанням жінки, 1 жінка втрачена з-під нагляду, 31 народжена живою дитина (1 двійня). У двох немовлят була мала вага (2120 та 2460 грам), що в жодному з цих випадків не вважається наслідком ПУВА-терапії або псоріазу. Не було виявлено вроджених вад при народженні чи пізніше.

Оскільки існує стурбованість щодо ризику хромосомних аномалій, деякі дослідники рекомендують проводити пренатальне каріотипування плодів жінок, які завагітніли після ПУВА-терапії.

Одне проспективне дослідження повідомляє про підвищення частоти пухлин геніталій у чоловіків, лікованих ПУВА з метоксаленом.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Невідомо, чи препарат проникає до грудного молока. У випадку проведення ПУВА-терапії в період лактації рекомендовано припинити грудне вигодовування з вилученням грудного молока, принаймні, на 24 години, бо відомо, що 95% препарату виводиться з сечею саме за цей період.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 05.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.02.2017 р.

Псоріаз – це неінфекційне хронічне захворювання, дерматоз, що вражає в основному шкіру, хоча можливе і запалення суглобів (псоріатичний артрит). На сьогодні підозрюють автоімунну природу цього захворювання.

Синонім:

Лускатий лишай та вагітність.

Псоріаз під час вагітності (короткий висновок):  

Дослідження щодо можливої асоціації псоріазу з вродженими вадами не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Неможливо передбачити зміну симптомів псоріазу при вагітності. Прояви захворювання можуть покращуватися, або, навпаки, погіршуватися. В цілому вважається, що в більшості жінок стан покращується або, принаймні, не погіршується. Невеликі дослідження припустили, що 30-60% жінок з псоріазом будуть відчувати покращення при вагітності, в той час як 5-25% – погіршення перебігу захворювання. Інші жінки не повідомляють про зміни в період вагітності.

Невідомо, чи псоріаз підвищує частоту ускладнень вагітностей. Відповідних досліджень замало. Деякі дослідники вважають, що псоріаз підвищує ризик самовільних переривань, прееклампсії, артеріальної гіпертензії, потреби в кесаревому розтині. Однак, інші дослідження не повідомляють про ризик ускладнень вагітності. Ризик ускладнень вагітності може асоціюватись з важкістю перебігу псоріазу або/та при наявності додаткових медичних станів.

Також невідомо, чи псоріаз впливає на розвиток плода. В той час як одне дослідження виявило, що у жінок з важким псоріазом більша ймовірність народити дитину з низькою вагою, інше повідомляє про більшу ймовірність народження дітей з великою вагою жінками з помірним та важким псоріазом.

Псоріаз під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Деякі препарати для лікування псоріазу можуть впливати на продукцію сперми. Це може викликати труднощі в настанні вагітності.

Адаптовано за матеріалами:

1. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

 

Адаптовано 01.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.02.2017 р.

Серотонін (5-гідрокситриптамін) є  нейромедіатором та гормоном. Біологічні функції серотоніну в організмі людини різноманітні. Крім нейромедіаторної дії в спеціальних (серотонінергічних) ділянках центральної нервової системи та участі в реалізації складних інтегративних психічних функцій серотонін відіграє роль в фізіології шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і центральної нервової систем. Серотонін міститься в отруті бджіл та ос, у  волоському горісі, банані, ківі, сливах, помідорах. Серотонін в рослинах називається фітосеротоніном.

Альтернативні назви / синоніми: 5-гідрокситриптамін.

Діюча речовина:  серотонін.

Рекомендації при вагітності:

Ймовірно, уникнення додаткового введення через ризик вазоконстрікції.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Серотонін в нормі присутній в людини, включно з ембріонами та плодами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення експериментальним тваринам може порушувати нормальний розвиток, ймовірно, шляхом вазоконстрікції, асоційованої з  супрафізіологічними дозами.

Під час нормальної вагітності у мишей серотонін виділяється бета-клітинами підшлункової залози, але функція цього секрету невідома і може не мати відношення до людини. 5-НТ2В-рецептор, який експресується бета-клітинами острівців Лангерганса людини регулює проліферацію цих клітин при вагітності. Введення серотоніну вагітним мишам і щурам призвело до зростання частоти вроджених вад у потомства. Цілком можливо, що таке зростання виникало через вазоконстрікцію у матері або плода з подальшою недостатньою перфузією структур, які розвивалися. Такий висновок підтвердили дослідження на щурах, при яких виявлено зниження плацентарного трансферу при введенні серотоніну. Інше дослідження у мишей продемонструвало зменшення розміру посліду після введення серотоніну в перший день вагітності. Виникнення вазоконстрікції підтверджено в роботах з вивчення матково-плацентарного кровообігу у кролів та судин пуповини людини in vitro.

Серотонін призводив до підвищення чутливості судин до пресорного ефекту ангіотензину ІІ у вагітних морських свинок. Це опосередковувалось простагландинами. Такі знахідки дозволили деяким дослідникам припустити роль серотоніну в гіпертензивних проявах прееклампсії. Роль серотоніну при вагітності, якщо така взагалі існує, не встановлена.

Інформація щодо впливу на плід:

Підвищений рівень серотоніну виявлено у 28 жінок з токсикозом вагітних в порівнянні з жінками контрольної групи. Автори дослідження припустили, що підвищений рівень серотоніну може бути причиною токсикозу. Не спостерігали істотної різниці в концентраціях естрадіолу, холестеролу, калію, натрію, кальцію, інсуліну чи тиреоїдних гормонів. Було висунуто гіпотезу, що опосередкована серотоніном дизрегуляція автономної нервової системи може служити причинним фактором синдрому раптової неонатальної смерті та розвитку аутизму. Ця гіпотеза не підтверджена.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсиклогії “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 01.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.02.2017 р.

Уф-випромінювання – це невидиме оком людини електромагнітне випромінювання, що займає спектральну область між видимим світлом та рентгенівським випромінюваннями в межах довжин хвиль 400-10 нм.

Вся область ультрафіолетового випромінення умовно поділяється на:

• довгі ультрафіолетові хвилівід 315 до 400 нм;
• середні ультрафіолетові хвилівід 280 до 315 нм;
• короткі ультрафіолетові хвилівід 10 до 280 нм.

За міжнародною класифікацією стандарту ISO-DIS-21348 сонячне УФ-випромінення розподіляється на наступні області та підобласті:

• Ближня область (NUV, UVA, near-UV, ultraviolet A, vital rays) – ультрафіолет А, довгі ультрафіолетові хвилі або чорне світло – необхідне для синтезу ендогенного вітаміну D, також називаються антирахітичними хвилями.
• Середня область (MUV: UVB, UVC; абіотичні промені) – ультрафіолет B, середні ультрафіолетові хвилі; ультрафіолет C короткі ультрафіолетові хвилі. Мають вірицидну, бактерицидну, мутагенну та карциногенну дії, використовуються в якості дезінфікуючих засобів. Вузька смуга (narrow band) УФВ використовується для лікування псоріазу та вітіліго.
• Вакуумна область (VUV: FUV, H Lyman-α, EUV) – далека область; лайман-альфаводню; екстремально далека.

Природними джерелами ультрафіолетового випромінювання  є сонце, зірки, туманності, інші космічні об’єкти. Проте лише довгохвильова частина цього випромінювання досягає земної поверхні.

На людину та тварин малі дози УФ-випромінювання впливають благотворно – сприяють утворенню вітамінів групи D, покращують імунобіологічні властивості організму. Характерною реакцією шкіри на УФ-випромінювання є специфічне почервоніння – еритема (максимальну еритемну дію має випромінювання з довжиною хвилі 296,7 нм та = 253,7 нм), яка звичайно, переходить в захисну пігментацію – «засмагу». Великі дози УФ-випромінювання можуть викликати пошкодження очей (фотоофтальмію) та опік шкіри. Часті і надмірні дози, в деяких випадках, можуть зумовлювати канцерогенну дію на шкіру.

Солярій – спеціально обладнана відкрита площадка для проведення дозованого опромінення прямими або розсіяними променями, отриманими від спеціальних еритемних УФ-ламп, до скла колби яких вводяться спеціальні добавки, що не пропускають шкідливу короткохвильову частину УФ спектру.

Альтернативні назви / синоніми:

Ультрафіолет, ультрафіолетове світло та вагітність, засмагання та вагітність, солярій та вагітність, УФ-випромінювання.

Діюча речовина:  ультрафіолетове випромінювання.

Рекомендації при вагітності:

Сумісне при необхідності лікування, з природних джерел – дозовано.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Ультрафіолетове опромінення не проникає до матки, вплив на людину обмежується шкірою. Існує думка, що такий багаторазовий вплив призводить до зменшення концентрації фолієвої кислоти. Коментар 2016 року рекомендує проводити моніторинг рівня фолієвої кислоти та призначати фолатні добавки жінкам репродуктивного віку та вагітним в І триместрі, які отримують УФ фототерапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Деякі дослідження використовували оцінку низького впливу ультрафіолетового випромінення, виходячи з сезонних коливань, припускаючи низьку концентрацію вітаміну D в матері. Вважається, що низька концентрація вітаміну D на ранніх термінах вагітності асоціюється з несприятливим впливом на розвиток плода. Сезонні зміни доступності УФ-випромінювання не є адекватним показником концентрації вітаміну D, тому що існує багато харчових джерел цього вітаміну, а фізичні, екологічні та соціальні фактори можуть обмежувати об’єм світло-залежного синтезу вітаміну D, незважаючи на наявність сезонної доступності.

Деякі види терапії використовують ультрафіолетове випромінювання для лікування захворювань, зазвичай, шкірних. Ці методи успішно використовуються під час вагітності. Ультрафіолетове випромінювання не проникає до матки, також відсутні докази токсичності при такому лікуванні.

У 1996 році один дослідник повідомив про 3 жінок, які народили дітей з дефектами нервової трубки (ДНТ: аненцефалія, розщілина хребта, енцефалоцеле) і які на перших тижнях вагітності засмагали в солярії. Визначалось, чи таке опромінення не підвищує температури тіла, призводячи до індукованих гіпертермією дефектів (див. статтю Гіпертермія та вагітність). Хоча автор виявив ймовірний гіпертермічний ефект обладнання, спостереження не продемонстрували, що це призводить до підвищення ризику ДНТ у плода. Раніше, у 1992  році, ще один автор висунув гіпотезу про те, що світлові хвилі, які проникають в шкіру світлошкірих жінок можуть знижувати концентрацію в сироватці фолієвої кислоти, підвищуючи тим самим ризик виникнення ДНТ. Цей же вчений в статті 1999 року послався на попереднє дослідження для підтримки своєї теорії.

З 1990 років повідомлення про можливий вплив УФ на рівень фолатів були змішаними/спірними. Дослідження 2010 року повідомило про можливе зниження рівня фолієвої кислоти у пацієнток з фототерапією UVB від 7 до 22 разів. Два дослідження, які вивчали рівні фолієвої кислоти після 18 сеансу/процедури фототерапії не виявили значного зниження, а третє продемонструвало зниження рівня як після 18, так і після 36 процедури.

Дослідження в Єгипті, яке виділило пацієнтів зі світлою шкірою або з вітіліго (ділянки депігментації шкіри) – властивостями, які сприяють глибшому проникненню УФ – повідомило про зниження рівня фолатів в сироватці після 36 процедури з вузькою смугою UVB  (narrow band). Обмеженнями наявних досліджень є мала кількість обстежуваних та використання  не специфічних для визначення біологічно активних фолатів методів.

Коментар 2016 року рекомендує проводити моніторинг рівня фолієвої кислоти та призначати фолатні добавки жінкам репродуктивного віку та вагітним в І триместрі, які отримують УФ фототерапію.

У 2015 році проводилось дослідження з використання історичних даних про народження близько 9000 дітей в період 1676-1878 років та записами про сонячні плями*. Повідомляється про підвищення частоти смертності серед дітей жінок з низьким соціально-економічним статусом, народжених у роки підвищеної сонячної активності. Автори припустили, що цей ефект обумовлений пришвидшенням УФ-асоційованої деградації фолієвої кислоти під час вагітності. Більш раннє дослідження виявило зв’язок між сонячною експозицією та рівнем фолієвої кислоти в сироватці.

Регіон народження та низький вплив УФ в І триместрі незалежно асоціювались з подальшим ризиком розсіяного склерозу в потомства в Австралії. Аналіз зв’язку між місяцем народження та ризиком розсіяного склерозу виявив істотну асоціацію між географічною широтою народження після місяця народження. Автори інтерпретували ці знахідки як докази того, що концентрація вітаміну D і рівень впливу УФ є причинними факторами виникнення розсіяного склерозу.

Також було висловлено припущення, що сонячні дози UVB можуть бути зворотно пов’язаними з ризиком аутизму. Ця гіпотеза включає опромінення вагітних та менших дітей. Дефіцит вітаміну D також запропонований як фактор ризику аутизму.

Фототерапія при гіпербілірубінемії у новонароджених включає видиме синє світло, трохи вище за УФ-діапазон, і уникає або суворо обмежує вплив УФ опромінення.

Фотохіміотерапія псораленом (ПУВА) – комбінація перорально призначеного псоралену (природна сполука класу кумаринів) та довгих УФ хвиль (UVA). Це є лікуванням псоріазу (неінфекційне хронічне захворювання, дерматоз, що уражає в основному шкіру, хоча можливе і запалення суглобів (псоріатичний артрит); на сьогодні підозрюють автоімунну природу цього захворювання). При проведенні такого лікування рекомендується екранування чоловічих статевих органів через ризик розвитку плоскоклітинної карциноми шкіри.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 17.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.01.2017 р.

Видиме світло – це область спектру електромагнітних хвиль, що безпосередньо сприймається людським оком. Характеризується довжинами хвиль від 380 (фіолетовий колір) до 750 (червоний колір) нм. Спектр видимого світла не слід плутати з основними кольорами. Видимий діапазон відповідає енергії фотонів від 1,7 еВ (червоне світло) до 3 еВ (фіолетове світло). Хвилі з довжиною меншою за 380 нм називають ультрафіолетовими, більшою за 750 нм – інфрачервоними (див. статтю Ультрафіолетове опромінення та вагітність). Чутливість людського ока до хвиль різної частоти у видимому діапазоні різна. Вона має максимум всередині діапазону (зелений колір) і зменшується в напрямках границь. Це значить, що серед джерел світла однакової інтенсивності, зелене джерело здаватиметься яскравішим, ніж червоне, або блакитне.

Фототерапія, дослівно – світлолікування, була відомою ще з прадавніх часів. Цей метод використовувався емпірично древніми греками та єгиптянами. Але спектральна характеристика сонячного світла дуже непостійна і залежить від пори року, часу дня, географічної локалізації, кліматичного статусу та ряду інших факторів.

Альтернативні назви / синоніми:

Фототерапія видимим світлом.

Діюча речовина:  видиме випромінювання.

Рекомендації при вагітності: сумісне.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Фототерапія не оцінювалась щодо впливу на вагітних, але не очікується несприятливих ефектів при поверхневому проникненні світла через шкіру. Щодо можливого впливу фототерапії ультрафіолетовим випромінюванням на рівень фолієвої кислоти див. статтю Ультрафіолетове опромінення та вагітність.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Одна група дослідників повідомила про можливі довгострокові наслідки 72-годинної безперервної фототерапії для репродуктивної системи у новонароджених щурів. Єдиною виявленою істотною зміною був зменшений діаметр сім’яних канальців у самців щурів у віці 24 місяців в порівнянні з контрольними тваринами. Ці зміни не призводили до зниження фертильності у самців з впливом фототерапії. Подібне дослідження у щурів також відзначило побічні ефекти впливу на яєчка при такому лікуванні. Невідомо, чи ці ефекти співставні для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Фототерапія – це лікування видимим світлом. Недостатній вплив на шкіру сонячних променів може призвести до дефіциту вітаміну D, якщо харчові джерела недостатні. Засмагання є індукцією меланоцитів шкіри ультрафіолетовим випромінюванням.

Взаємодія між фотоперіодом та репродуктивною функцією в деяких тварин (наприклад, копитних) спонукала проводити дослідження ролі світла в функціонуванні менструального циклу людини. Вплив приліжкового світла/світильників під час сну вкорочував та врегульовував менструальний цикл у жінок з довгими та нерегулярними циклами. До передменструального синдрому залучені залежні від світла нейроендокринні шляхи. У жінок з таким розладом спостерігається порушення секреції мелатоніну, що може відповісти на фототерапію.

Фототерапія в якості альтернативного лікування материнської депресії під час вагітності продемонструвала деякий успіх без побічних ефектів. Також повідомляється про успішне лікування фототерапією почесухи пігментної (prurigo pigmentosa) та звичайних вугрів (acne vulgaris) під час вагітності.

Дослідження в США та Новій Зеландії припустило, що вплив короткого дня, особливо на середині вагітності, асоціюється з підвищеним ризиком сором’язливої поведінки у дітей в наступному. Автори припустили, що це може бути опосередковано змінами концентрацій мелатоніну, серотоніну або інших нейротрансмітерів чи кортикоїдів, що пов’язано з сезонними змінами тривалості дня. Інший автор припустив, що світло може відігравати певну роль в розвитку шизофренії.

Фототерапія при гіпербілірубінемії у новонароджених включає видиме синє світло, трохи вище за УФ-діапазон, і уникає або суворо обмежує вплив УФ опромінення. Шведські дослідники повідомили про асоціацію між неонатальною фототерапією або неонатальною жовтяницею та ризиком бронхіальної астми дитячого віку. Автори зазначили, що тісний зв’язок між жовтяницею та фототерапією ускладнює вивчення їхнього впливу по-окремо. Вони також зазначають, що передчасні пологи, низька вага при народженні, малість для гестаційного віку, респіраторний дистрес, низька оцінка за шкалою Апгар, важкі інфекції, включно з сепсисом або пневмонією асоціювались з підвищеним ризиком астми. Неможливо дійти висновку щодо незалежного зв’язку цих відкриттів з фототерапією.

Оскільки світло проникає через шкіру на 2-3 мм, висловлена рекомендація щодо захисту мошонки при фототерапії для лікування гіпербілірубінемії у новонароджених. Однак, інший коментатор підкреслив, що ризик впливу на гонади  ссавців не оцінювався.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 17.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.01.2017 р.

Вуглекислий газ є природною складовою атмосфери, продуктом спалювання викопного палива. Він має парникові властивості, тобто сприяє утриманню тепла на поверхні Землі і вносить основний вклад у глобальне потепління. CO₂  є побічним продуктом дихання, також утворюється при спалюванні сигаретного диму. Затверділий діоксид вуглецю (сухий лід) переходить у газоподібний стан, минаючи рідку фазу.

Токсична дія вуглекислого газу виявляється при його вмісті в повітрі 3-4% і полягає в подразненні дихальних шляхів, запамороченні, головному болі, шумі у вухах, психічному збудженні, непритомному стані.

Гіперкапнія – це патологічний стан, який спричинює надмірна кількість CO₂ в крові; отруєння вуглекислим газом. Іноді може супроводжувати гіпоксію*.

Альтернативні назви / синоніми:

Діоксид вуглецю, оксид карбону, СО₂, сухий лід,

Діюча речовина:  вуглекислий газ.

Рекомендації при вагітності:

Уникнення високих концентрацій вуглекислого газу.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

В експериментальних тварин вуглекислий газ у вигляді інгаляцій вагітним може порушувати розвиток ембріона. Інформація про вплив на людину в період вагітності відсутня.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження можливих репродуктивних наслідків надмірного впливу вуглекислого газу в деяких випадках ускладнюються наявністю дефіциту кисню (гіпоксії), що незалежно впливає на розвиток ембріону. Коли вагітні щури інгаляційно отримували вуглекислий газ (концентрація 3%) у потомства виявляли вади серця. В іншому дослідженні потомство вагітних щурів з пренатальним впливом до 30% вуглекислого газу мали порушення розвитку зубів. У вагітних щурів вплив концентрації 10% асоціювався з підвищенням частоти дефектів хребців у потомства, а концентрації 8% протягом кількох днів на пізніх термінах вагітності – до  прискорення дозрівання легень у плодів, що узгоджується із збільшенням дихальних зусиль плодів, індукованих гіперкапнією у матері.

Концентрації вуглекислого газу, які використовувались в експериментах на тваринах, зазначених вище, набагато більші за ті, які зазвичай зустрічаються в навколишньому середовищі.

Інформація щодо впливу на плід:

Як і монооксид вуглецю (чадний газ), діоксид вуглецю (вуглекислий газ) може загрожувати ненародженій дитині, якщо вагітна зазнала впливу в концентрації, достатній для спричинення непритомності. Дослідники вивчали індукцію дихальних рухів плода шляхом інгаляції 3% вуглекислого газу як допоміжний засіб для прогнозування передчасних пологів. Дослідження за допомогою доплера припускає, що вплив 3% вуглекислого газу призводить до селективного зменшення циркуляторного опору в головному мозку плода.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Діоксид вуглецю та бікарбонат натрію, його іонна форма у водних розчинах є компонентами виділення жіночих статевих шляхів, особливо фаллопієвих труб. При фізіологічних концентраціях (25 mM NaHCO3:5% CO2), вони, як вважається, відіграють певну роль в гіперактивації сперми та капацитації**. При дуже високих концентраціях діоксид вуглецю зворотно іммобілізує сперматозоїди, що використовується при процедурі штучного запліднення ІКСІ (ін’єкція сперматозоїда в яйцеклітину (ICSI) (див. статтю Допоміжні репродуктивні технології та вагітність).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 16.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.01.2017 р.

Комп’ютер – це програмно-керований пристрій для обробки інформації. Конструктивно це може бути механічний або немеханічний (електронний) пристрій, призначений для проведення обчислень, які можуть відбуватися дискретно або безперервно у часі. У вузькому значенні  – це електронний цифровий програмований пристрій (електронна обчислювальна машина) для проведення обчислень заздалегідь визначеним алгоритмом. Наразі практично всі існуючі на сьогодні комп’ютери є електронно-обчислювальними машинами.

Терміни монітор та дисплей дещо відмінні. Дисплей, як пристрій для відображення інформації, має ширше застосування, наприклад, дисплей мобільного телефону, а термін монітор пов’язується з комп’ютером або телеекраном дистанційного спостереження. Розрізняють монітори: на основі електронно-променевої трубки (CRT); рідкокристалічні (LCD, TFT як підвид LCD); плазмові; проекційні; OLED-монітори; на основі електронно-променевої трубки (CRT); рідкокристалічні (LCD, TFT як підвид LCD); плазмові; проекційні; OLED-монітори.

Монітори, побудовані на електронно-променевих трубках (ЕПТ), активно витісняються новим поколінням рідкокристалічних моніторів, зручнішим і економнішим. Екрани LCD (Liquid Crystal Display, рідкокристалічні монітори) зроблені з речовини (цианофеніл), що перебуває в рідкому стані, але при цьому має деякі властивості, притаманні кристалічним тілам. Фактично це рідина з анізотропними властивостями (зокрема, оптичними), зв’язаних з упорядкованістю орієнтації її молекул.

Колишні відео дисплейні термінали з електронно-променевими трубками були подібними до відео екранів старих телевізорів. Старі телевізори вважалися істотним джерелом іонізуючого опромінення, але використання свинцевого скла для виготовлення кінескопів, з початку 1960  усунуло це джерело радіації. Нові телевізійні і комп’ютерні системи, які використовують менші та легші рідкокристалічні дисплеї, дають мале випромінювання будь-якого виду. Інші форми електромагнітного випромінювання від відеодисплеїв вимірювали у 1980 роках в присутніх на ринку приладах. Вимірювали радіацію задніх та бокових поверхонь пристроїв, а також звернули увагу на можливе опромінення людини, яка знаходиться біля пристрою. Ряд досліджень вказує на те, що відео дисплейні термінали не випромінюють іонізуючої радіації, а не іонізуюча радіація та магнітні поля, асоційовані з цими одиницями не продукуються в біологічно активних кількостях.  Додаткові дослідження визначали ефекти змінних в часі «пилкоподібних» магнітних полів, асоційованих з відеодисплеями.

Комп’ютерний термінал – пристрій, що використовується для взаємодії користувача (або оператора) з комп’ютером або комп’ютерною системою, локальною або віддаленою. Інформація, що виводиться терміналом може бути як текстовою, так і графічною. Термінал з можливостями обробки даних і пам’яттю називається інтелектуальним. До одного комп’ютера можна підключити декілька терміналів.

Альтернативні назви / синоніми:

Вплив комп’ютерних терміналів на вагітність, вплив відеодисплейних терміналів на вагітність, монітори та вагітність, дисплеї та вагітність.

Діюча речовина:  

Різні види опромінення.

Рекомендації при вагітності:

Обмеження в І триместрі; взагалі до 20-ти годин на тиждень.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Використання відео дисплеїв/терміналів/моніторів (Video display terminals, VDTs) не вважається причиною несприятливих результатів вагітностей, тим більше, що практично всі термінали замінюються на дисплеї без електронно-променевої трубки.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вагітних щурів та мишей піддавали впливу поля/опромінення набагато вищого, ніж вироблене терміналами/дисплеями. В жодного виду тварин не виявлено ознак токсичності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Проводилось дослідження щодо самовільних викиднів серед працівниць телефонної компанії в Мічигані. Серед 29 вагітностей з впливом відео терміналів зареєстровано 6 викиднів, а в групі з 97 жінок без такого впливу – 8 випадків. Хоча ця різниця була статистично значимою, автор залишив відкритим питання про вплив інших потенційних факторів, пов’язаних з робочим місцем, яке значно відрізнялось в двох групах жінок в цій компанії.

П’яти дослідженням випадок-контроль не вдалось знайти асоціації між вродженими вадами розвитку та впливом на матерів комп’ютерних терміналів/дисплеїв. Однак, одне велике дослідження випадок/контроль припустило невелике, але істотне підвищення ризику самовільного переривання у жінок, які повідомили про користування комп’ютерним терміналом/дисплеєм понад 20 годин на тиждень в І триместрі вагітності. Проте жінок опитували стосовно такого впливу через більш ніж 2 роки після вагітності, що могло вплинути на результати. Підвищену частоту самовільних переривань можна пояснити також іншими непроаналізованими факторами, такими як ергономічні умови праці та пов’ язаний з роботою стрес. Ця гіпотеза підтримується дослідженням випадок-контроль, яке виявило, що частота викиднів зростала у жінок з певним робочим місцем  без впливу комп’ютерного терміналу/дисплею. Проводилось порівняння ретроспективно та проспективно отриманої інформації щодо зазначеного вище впливу, причому проспективні дані не підтверджують ретроспективних.

Дослідження, проведені американським національним інститутом охорони праці та здоров’я моніторували частоту спонтанних абортів у 882 вагітних з професійним використанням комп’ютерних терміналів/дисплеїв при вагітності. Не виявлено асоціації між таким професійним впливом, впливом супутнього електромагнітного поля та самовільним перериванням вагітності. Аналогічні негативні результати повідомлені іншим епідеміологічним дослідженням. Визначення ймовірності ризику низької ваги новонароджених,  передчасних пологів, малості для гестаційного віку не виявило його підвищення.

Хоча фінське дослідження, наведене вище, не виявило загального підвищення ризику спонтанних абортів при використанні комп’ютерних терміналів/дисплеїв, воно повідомляє про підвищення ризику для жінок, які працюють з терміналами, що випромінюють високі рівні вкрай низькочастотного магнітного поля. В кожній групі було менш, ніж 20 жінок.

Отримані дані свідчать про те, що величина ризику від самого терміналу/дисплею є дуже малим, якщо взагалі існує.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Данське дослідження оцінювало професійний вплив комп’ютерних терміналів/дисплеїв на фертильність. У жінок, які працювали з зазначеними приладами понад 21 годину на тиждень та більше відзначили відносно підвищений ризик затримки настання вагітності (понад 1 рік). Такого ризику не виявлено для жінок, які професійно контактували з терміналами менше 21 години на тиждень.

Інше дослідження повідомляє про більшу ймовірність впливу терміналів/дисплеїв у жінок з ендометріозом (співвідношення шансів 3,69, 95% ДІ 1,50-9,13). Асоціація з цервікальним непліддям не була статистично значимою (2,65, 95% ДІ 0,99-7,12).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 15.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.01.2017 р.

Гіпоксія,  або кисневе голодування – це патологічний стан, під час якого тканини і органи недостатньо насичуються киснем або кисню достатньо, але він не засвоюється тканинами. Внаслідок цього в життєво важливих органах розвиваються незворотні зміни. Найчутливішими до кисневої недостатності є центральна нервова система, м’язи серця, нирки, печінка.

Аноксія – це повна відсутність кисню в  організмі  або в окремих органах, тканинах, крові (аноксемії). Аноксія практично ніколи не зустрічається, але в літературі цей термін інколи використовується як синонім до гіпоксії. При дійсній загальній аноксії незабаром настає смерть.

Аноксемія – відсутність кисню в крові, гіпоксемія – зниження вмісту кисню в крові, внаслідок порушення дихання або кровообігу.

Оксигенація плода залежить від цілісності матково-плацентарного блоку, а також материнського організму. Зі зменшенням оксигенації, фізіологічні зміни відбуваються в матері та плода.

Альтернативні назви / синоніми:

Гіпоксія, аноксія, аноксія та вагітність.

Діюча речовина:

Дефіцит/відсутність кисню.

Рекомендації при вагітності: уникнення.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Хронічна гіпоксія в період вагітності може вплинути/уповільнити розвиток/ріст плода. Важка гостра гіпоксія може пошкодити тканини плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В ембріонів курчат, де материнська відповідь не має значення, тривала гіпоксія призводить до адаптації циркуляторної системи до  перекачування більшої кількості крові в тканини при будь-якому перфузійному градієнті. В курячих ембріонів через 1 годину помірної гіпоксії істотно знижується скоротливість міокарду, а через 5 годин – руйнування міозитів та загибель клітин. Одне з досліджень припустило, що індукована гіпоксією кардіоміопатія зберігається і в дорослому віці.

У мишей при пренатальній гіпоксії зменшувалась вага тіла плодів із зростанням співвідношення вага тимуса/вага тіла. Не було зміни ваги тимусу, але зменшення кортикальної зони. Інше дослідження у мишей досліджувало гіпоксію з 14,5 дня вагітності і виявило зменшення ваги до відлучення від грудей, коли дитинчата починають набирати вагу. У дорослих з пренатальною гіпоксією при дотриманні високо сольової дієти виникає жорсткість судинної стінки.

Дослідження у щурів також продемонструвало, що періодична гіпоксія на пізніх термінах вагітності може формувати схильність до гіпертензії в подальшому. Гіпоксія при вагітності призводила до зменшення ваги плодів та новонароджених. Об’єм та вага легень зменшувались у потомства щурів Спрег-Доулі (Sprague Dawley rats – лінія безпородних щурів-альбіносів виду Rattus norvegicus (Сірих щурів), який широко використовується в медичних дослідженнях) з впливом гіпоксії в порівнянні з нормально годованими контрольними тваринами без гіпоксії. Погане харчування, вторинне до стану гіпоксії було відповідальним за уповільнення розвитку плода, а розмір легень є пропорційним до розміру тіла. В групі з впливом гіпоксії суха вага легень, ДНК, білку в легенях були зменшеними. У вагітних щурів з впливом гіпоксії відзнаічали абсолютне та відносне (до ваги тіла) зменшення ваги нирок.  Інше дослідження у щурів повідомляє, що хронічна гіпоксія (пов’язана з висотою над рівнем моря) на останньому тижні вагітності асоціювалась зі зменшенням активності дитинчат, порушенням ваги, підвищенням рівня кортикостерону*.

Гіпобарична гіпоксія** у кролів призводила до зниження ваги плодів та ваги печінки відносно тіла з підвищенням ваги головного мозку по відношенню до тіла та співвідношення ваги мозок/печінка. У новонароджених щурів пренатальна гіпоксія підвищувала вразливість мозку до гіпоксично-ішемічного ураження. У потомства вагітних щурів з впливом гіпоксії (10,5% О₂) на 15-21 дні гестації продемонстровано гіпометиляцію ДНК головного мозку, яка була присутня, принаймні, ще 30 днів після народження, що робить мозок більш чутливим до гіпоксично-ішемічного ураження. Як коротко-, так і довготривала гіпобарична гіпоксія корелює зі зменшенням росту та ваги плодів овець. Хоча вміст кисню в плода спочатку знижується, збільшення гемоглобіну та гематокриту повертає нормальний рівень кисню. У плодів з гіпоксією наднирники були важчими, хоча вага плаценти не змінювалась, загальний розмір  котиледону (структурно-функціональна одиниця зформованої плаценти) був меншим. Плід зміг адаптуватися до гіпоксії, але це не попередило затримки розвитку плода та структурних змін тканин. Деякі дослідники вивчали вплив гіпоксії в різні періоди розвитку та довготривалі наслідки перинатальної гіпоксії в дорослому віці.

Інше дослідження у вагітних овець з тривалим впливом гіпоксії повідомляє про підвищення рівня гемоглобіну та адреналіну і початкове еритропоетину, рівень якого повернувся до норми на 7 день, але без істотного зменшення ваги. Плоди овець з впливом гіпоксії продемонстрували переважне шунтування кровотоку в мозку, особливо, стовбурі, наднирниках, серці. Місцевий церебральний кровотік зростав зі зменшенням парціального тиску кисню та підвищенням вуглекислого газу, але самостійно регулювався в широкому діапазоні артеріального тиску та серцевого викиду.

Зменшення об’єму крові у плодів баранів асоційоване з гіпоксією, опосередковувалось вивільненням катехоламінів через хеморецептори та прямим впливом на мозкову речовину наднирників на ранніх термінах вагітності. Таке зменшення в значній мірі пов’язане з підвищенням рівня натрійуретичного фактору на фоні гіпоксії.

Дослідження 2015 року в овець виявило, що мелатонін модулює кардіометаболічну відповідь на гостру гіпоксію через підвищення доступності оксиду азоту та вважає це захисним механізмом головного мозку плоду від гіпоксії.

Асоційована з гіпоксією затримка розвитку плода може бути опосередкована зменшенням синтезу білків  в клітинах. При гіпоксії зменшується поглинання плодом аміно-азоту і було висунуто припущення про використання ендогенних субстратів для підтримки окисного метаболізму.

Дослідження у мишей продемонстрували, що вплив гіпобаричної гіпоксії на гестаційні дні 9, 10, 15 призводив до підвищення частоти напівхребців, зрослих ребер, розщілини піднебіння, краніошизису. Ці результати не змогли відтворити у щурів та хом’яків, але дефекти хребців та ребер спостерігали у потомства кролів з впливом гіпоксії на 9 день вагітності. Дослідження у щурів припустили, що гіпоксія може пошкоджувати тканину серця плодів, призводячи до серцевих захворювань та гіпертензії в дорослому віці, а також призводити до ремоделювання серця, яке розвивається у плода та новонародженого шляхом зменшення проліферації кардіоміоцитів та підвищення накопичення колагену.

Амплітуда дихання плодів овець посилюється гіперкапнією (надмірна кількість СО₂ в крові), хімічною ацидемією та центральним ацидозом. Важка гіпоксія плода зменшувала дихання та активність очей, ймовірно, шляхом порушення стану сну і це було більш вираженим на пізніших термінах вагітності. Гіпоксичне пригнічення дихання плода потребує неушкодженого стовбуру мозку. Як пригнічення дихання, так і парадоксальний сон усувались введенням інгібітора АТФ-синтетази. Короткі періоди гострої гіпоксії зменшують легеневу вазореактивність плодів та можуть призводити до порушення нормальної адаптації легеневої циркуляції.

При впливі важкої гіпоксії на плоди овець на середньому терміні вагітності виникав церебральний некроз. Незважаючи на аноксично-ішемічне ураження головного мозку, в жодного з плодів не спостерігали крововиливів. Швидке підвищення системного артеріального тиску та центрального венозного тиску також не викликало крововиливів. Гіпоксія та гіпотонія призвели до смертності на рівні 80%, але при автопсії також не виявляли крововиливів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

При вагітностях, ускладнених захворюваннями серцево-судинної системи, важкою анемією, палінням спостерігали істотне зменшення ваги новонароджених. У вагітних, які проживають у високогірних місцевостях, спостерігали підвищення частоти доброякісної хоріоаденоми плаценти. Механізмом цього вважається надлишкова експресія ангіогенних факторів росту у відповідь на гіпобаричну гіпоксію.

Повітряні подорожі супроводжуються короткочасним впливом гіпобаричних умов, подібних до підвищених висот. Теоретично транзиторні гіпобарія та гіпоксія можуть вплинути на розвиток плода, але доступні дані не підтверджують цього при авіаперельотах.

Продемонстровано істотний зв’язок між енцефалопатією новонароджених та гіпоксією плода, респіраторними ускладненнями новонароджених, інфікуванням новонароджених. Частота моторних та когнітивних відхилень у дітей з можливим діагнозом гіпоксично-ішемічної енцефалопатії коливалась від 21-го до 56%. Хоча соціально-економічні та спадкові фактори впливають на рівень IQ, одне ретроспективне дослідження стверджує, що хронічна гіпоксія корелює з нижчими показниками IQ, в той час як гостра антенатальна та неонатальна гіпоксія не впливають на цей показник. На виникнення хронічної гіпоксії впливають анемія, гіпотонія, гіпертонія, багатоплідна вагітність, затримка розвитку плода. Проте при цьому дослідженні гіпоксію визначали при зменшенні балів за шкалою Апгар на 1 хвилині, що не є методом визначення статусу оксигенації.

Група дослідників повідомляє про невелику кількість плодів, які вижили після внутрішньоутробної гіпоксії, з ураженням головного мозку, нирок, селезінки. Інше дослідження спробувало ідентифікувати аналогічні асоціації, але було обмежено деструктивними змінами в різних органах. Такі органи можуть атрофуватися та дезорганізовуватись, що при народженні може проявитися у вигляді вроджених вад розвитку.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Самці лабораторних щурів-альбіносів (Wistar rats) з впливом гіпоксії при 380 мм рт.ст. протягом 28 днів мали меншу вагу та об’єм яєчок, зміни сперматогенного епітелію.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 15.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.01.2017 р.

Група/призначення: 

Стрес (stress — напруга, тиск) – це неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи. За останні роки зріс темп життя, разом з цим збільшилось психоемоційне навантаження на нервову систему людини відповідно до індивідуальних особливостей психіки та типу вищої нервової діяльності. Кожна людина намагається встигнути адаптуватись до сучасного технічного прогресу, інформаційного перевантаження, соціальних, політичних, екологічних умов.

 Альтернативні назви / синоніми:

Стрес, стрес при вагітності.

Діюча речовина:

Стрес, нервове перенапруження.

Рекомендації при вагітності:

Уникнення стресів, контроль хронічних станів.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Вплив під час вагітності (короткий висновок):

Стрес при вагітності може асоціюватись з підвищеним ризиком низької ваги новонароджених або передчасними пологами. Деякі повідомлення пов’язують стрес з ризиком вроджених вад розвитку похідних тканин нервового гребня¹.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Показники, не пов’язані з вродженими вадами

Дослідження в експериментальних тварин продемонстрували суперечливі результати про вплив стресу на резорбцію плодів, розмір посліду, вагу та виживання новонароджених. При впливі на щурів шуму та миготливого світла протягом 6 хвилин кожну годину протягом 24 годин під час вагітності виявлено зростання резорбції та варіабельності ваги плодів (зниження середньої ваги) в порівнянні з контрольною групою без впливу стресу.

Стрес у щурів (обмеження волі) призводив до підвищення частоти втрати плодів, особливо, коли стрес виникав на пізніх термінах вагітності. Одноразове обмеження волі на 15 день асоціювалось з підвищенням рівня кортикостерону² в матері та  підвищеною схильністю до алергічних реакцій у потомства.

У мишей стрес у вигляді тепла, шуму або обох подразників протягом 6 хвилин щогодини протягом різних 5-денних інтервалів призводив до порушення на стадії двох клітин при заплідненні у випадку дії перед спарюванням, зниження рівня імплантації та середнього куприко-тім’яного розміру (КТР) при впливі на 9-13 гестаційні дні. Аналогічне дослідження з використанням шуму реактивного двигуна або клаксону на 1-6 або 6-15 дні вагітності продемонструвало зростання частоти загибелі ембріонів та плодів.

Ряд досліджень у щурів з обмеженням [рухів] кінцівок вагітних тварин виявило невелике, але істотне зменшення ваги новонароджених та зростання частоти перинатальної смертності. Ці знахідки важко інтерпретувати, оскільки відсутня інформація про набирання ваги материнськими особинами чи харчування при вагітності, а також тому, що вагу новонароджених аналізували узагальнено.

Проспективне дослідження з впливом на вагітних щурів психологічного, а не фізичного стресу виявило біохімічні ознаки порушення нейрогенезу дорсального гіпокампу в потомства жіночої та чоловічої статі  без видимого впливу на поведінку. Клінічне значення цих знахідок невідоме.

Повідомляється про зменшення ваги та порушення поведінки у потомства мавп з пренатальним впливом помірного щоденного шуму.

Повідомляється про ряд негативних досліджень в тварин з моделюванням стресових ситуацій. При впливі на щурів та мишей білого шуму³ протягом 6 хвилин кожні півгодини на протязі різних термінів вагітності не виявлено зміни ваги потомства в порівнянні з контрольною групою, хоча в двох основних групах спостерігали недостатню прибавку материнської ваги та  зростання резорбції плодів.

Інші дослідження з використанням різних стресових чинників при вагітності у щурів не продемонстрували несприятливого впливу на розмір та вагу потомства. Позбавлення їжі та води на 12 годин на один день в період ембріогенезу у щурів та мишей не впливало на імплантацію та виживання плодів. Контрольну групу тварин  також  позбавили їжі та води.

В одному дослідженні у вагітних мишей з впливом високих частот білого шуму на 6-15 дні гестації продемонструвано зниження резорбції, що вважається статистичною  випадковістю.

Хоча позитивні та негативні результати досліджень важко порівнювати через різницю в техніці проведення досліджень та, інколи, адекватності обробки даних, здається ймовірним, що вплив стресу тривалий час на вагітних тварин може потенційно негативно вплинути на деякі параметри, такі як імплантація, виживання ембріонів. Не встановлено негативного впливу на вагу новонароджених.

Вроджені вади розвитку

Дослідження впливу стресу при обмеженні [волі] у вагітних щурів та досліди з впливом шуму на вагітних щурів та мишей дали негативні результати щодо виникнення вроджених вад розвитку. Єдиним переконливим свідченням тератогенного ефекту стресу у щурів був представлений у 1966 році матеріал Гебера (Geber). Так, він повідомив, що дуже сильний стрес від шуму та миготливих вогнів тривалістю 6 хвилин на годину 24 години на день протягом вагітності призводив до зростання частоти вроджених вад із залученням різних органів та систем. Також тварини не набирали вагу протягом вагітності, як контрольні особини. Ці результати узгоджуються з внутрішньоматковою гіпоксією різного ступеня в період ембріогенезу, можливо, через катехоламін-опосередковану вазоконстрикцію. На відміну від щурів, у мишей набагато легше досягти виникнення пов’язаних зі стресом аномалій. Так, іммобілізація вагітних тварин на 12 годин протягом одного дня призводила до народження потомства з підвищенням частоти злитих або додаткових ребер і екзенцефалією. Продемонстровано прямий зв’язок між додатковими ребрами та втратою ваги матір’ю за період впливу, що припускає той факт, що скелетні аномалії можуть бути результатом загальної токсичності лікування [впливу]. Вплив високочастотного шуму протягом кількох днів при вагітності асоціюється з підвищенням частоти екзенцефалії, розщілини губи, відкритими очима, злиттям хрящів грудини (sternebrae) у потомства мишей. Таке лікування також призводило до підвищення концентрації катехоламінів в крові матері, що додає правдоподібності теорії Гебера про внутрішньоутробну гіпоксію внаслідок вазоконстрікції. Особлива увага надається індукції стресом орофаціальних розщілин мишей. При деяких дослідженнях з впливом стресу як шляхом обмеження волі, так і позбавлення їжі продемонстровано частоту розщілини піднебіння на рівні 69% проти 1% в контрольній групі тварин без такого стресового впливу. Цей ефект може бути опосередкованим шляхом підвищення рівня кортикостероїдів при стресі (див. статтю Кортизон).

Предметом окремих досліджень були поведінкові відхилення тварин з пренатальним впливом стресу. Деякі вчені зосередились на змінах рівня серотоніну в тканинах головного мозку новонароджених щурів, як можливого медіатора залежних від стресу поведінкових порушень. В цілому, найбільш відтворюваними поведінковими аномаліями у потомства гризунів з пренатальним стресом були зміни сексуальної поведінки самців. Продемонстровано зниження таких показників, як копулятивна поведінка у щурів та агресивність у самців мишей, хоча остання чітко залежала від штаму тварин. Механізм зміненої поведінки самців гризунів, ймовірно, пов’язаний з порушенням пренатального рівня андрогенів, особливо, тестостерону. Також виявлено, що стрес при вагітності призводив до зміни аногенітальної відстані – андроген-чутливого параметру у щурів та мишей. У щурів детально досліджували  роль продукції тестостерону в яєчках плодів. Ці досліди продемонстрували, що стрес у матері порушує нормальну секрецію тестикулярного тестостерону на 17-19 дні вагітності. Тобто, неможливість підвищення рівня тестостерону на 18 день здається відповідальною за наступне порушення сексуальної поведінки. Стрес у щурів призводить до зменшення тривалості гестації, набирання ваги матерями, росту плодів, поведінкових порушень та підвищення концентрації глюкози зі збільшенням інтенсивності через три покоління. Як пренатальний, так і постнатальний стрес призводить до зменшення тривалості гестації та порушення нормальних траєкторій розвитку плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Загальні питання

Протягом багатьох років вважається, що надмірний стрес чинить несприятливий вплив на здоров’я, в тому числі і при вагітності. Повідомлення 1961 року описує 200 вагітних жінок, з яких в 11 виявлено крайній ступінь тривожності, а з них в 10 випадках – несприятливі результати: 4 самовільні викидні, 5 випадків неонатальної смерті, 1 дитина з вродженою вадою. При дослідженні використовували тест тривожності в ІІІ триместрі з наступною оцінкою новонароджених за шкалою Апгар. Середні бали за шкалою Апгар в групі з вираженою тривогою були нижчими від показників в групі вагітних з нормальним рівнем тривоги. Цей факт сам по собі не має сенсу, оскільки система оцінки Апгар не передбачає групових порівнянь, однак, в групі з нормальним рівнем тривоги всі показники були на рівні 8 балів та вищому, в той час, як в групі з вираженою тривогою – від 0 до 9 балів. Автори дійшли висновку, що крайній ступінь тривожності в матері може загрожувати благополуччю плода/новонародженого. Альтернативним поясненням різниці показників шкали Апгар в двох групах жінок є той факт, що вагітні з більшим ступенем тривожності отримують більше знеболювальних препаратів в пологах. Жінки під впливом стресу можуть міняти звичний спосіб харчування, використовувати медикаменти та рекреаційні наркотики у спробі здолати нервове перенавантаження,  тому важко визначити ізольований вплив стресу.

Дизайн дослідження може впливати на результати. При ретроспективному дослідженні результати вагітностей вже відомі і факти можуть використовуватися для пояснення впливу стресу. В одному проспективному дослідженні дані про психологічний стан отримували з обмеженого числа несприятливих акушерських результатів для дослідження до, а не після пологів. В цьому випадку не виявлено зв’язку між емоційним станом матері та несприятливим результатом вагітності.

Самовільні переривання вагітності та вроджені вади розвитку

В групі 111 жінок, в яких наступив самовільний аборт нормальним плодом, відзначили підвищену частоту негативних життєвих подій. Порівнянням служила група з 81 жінки, в якої наступив самовільний аборт плодами з хромосомними аномаліями. Невелике дослідження та відносно мала різниця між групами потребує подальшого дослідження.

Дослідження, яке порівнювало 48 жінок з самовільним перериванням в І триместрі з 48 жінками контрольної групи у терміні 10 тижнів вагітності виявило, що жінки з самовільним перериванням повідомили про істотно вищий рівень стресу при опитуванні і в порівнянні з контрольною групою (середня кількість стресорів⁴ 1,1 в групі самовільного переривання проти 0,5 в контрольній групі).

Данське повідомлення 2000 року вивчало можливий вплив стресу в період органогенезу на частоту вроджених вад в тканинах, похідних нервового гребня. Автори стверджують, що міграція клітин нервового гребня є нормальним механізмом розвитку, а деякі препарати, включно з ретиноїдами та кортикостероїдами, як відомо, втручаються в цей процес, тому частота вроджених вад нервового гребня може зростати від патофізіологічних наслідків стресу на ранніх стадіях вагітності. На основі детальної Данської системи медичних записів ці автори виявили понад 3500 вагітностей з важкими життєвими подіями в І триместрі вагітності (смерть або перша госпіталізація через онкологічне захворювання партнера або дитини). В якості контролю використано понад 200 вагітностей без такого впливу. Виявлено істотне підвищення вад нервового гребня при вагітностях з важкими життєвими подіями (співвідношення шансів 1,54, 95% ДІ 1,05-2,27) при порівнянні з контрольною групою. Не виявлено істотної різниці в частоті інших вроджених вад розвитку. Проте медичні записи не містять інформації про вживання алкоголю, паління тютюну, прийом інших препаратів в період вагітності. Наступне дослідження також було орієнтоване на з’ясування зв’язку між стресовими життєвими ситуаціями та аномаліями нервового гребня. Було виявлено істотну асоціацію у жінок старше 25 років, які народили немовлят з конотрункальними⁵ вадами серця (співвідношення шансів 1,53, 95% ДІ 1,14-2,07), але такої асоціації не спостерігали у матерів віком 25 років або молодших (1,03, 95% ДІ 0,78-1,35).

Автори іншого дослідження, результати якого були опубліковані у 2000 році, проводили телефонне опитування матерів, які народили дітей з конотрункальними вадами серця, дефектами нервової трубки, розщілиною губи. Ці жінки з більшою ймовірністю повідомляли про стресові події, такі як смерть близької людини, втрата роботи, розлучення. Ці ж дослідники використали аналогічний підхід до проведення дослідження населення Каліфорнії, народженого в період 1999-2004 років. Продемонстровано статистично значиму асоціацію між повідомленнями про стрес та дефектами нервової трубки у немовлят жінок, які також повідомили про невживання фолієвої кислоти, що припускає останній факт ключовим в розвитку цих вад нервової системи.

Австралійське дослідження 2011 року опитувало 43 матерів дітей з розщілинами піднебіння на предмет впливу стресу на ранніх термінах вагітності і 37% з них повідомили про певний стрес. Проте відсутність контрольної групи не дозволяє дійти висновків.

При дослідженні випадок-контроль у Великій Британії порівнювали вагітності плодами з неускладненим гастрошизисом (дефект передньої черевної стінки), виявленим при ультразвуковому обстеженні в терміні 18-20 тижнів  (N=91) з відповідними контролями (N=217), опитуючи відносно стресових ситуацій, соціальної підтримки, способу життя та харчування. 41% жінок з основної групи повідомили про зміну адреси в І триместрі проти 18% в контрольній групі (співвідношення шансів 3,3, 95% ДІ 1,8-5,8). В основній групі також  виявлено більшу ймовірність зміни партнера при даній вагітності (3,0, 95% ДІ 1,4-6,4) та повідомлено про 2 і більше великих стресових ситуацій в І триместрі (4,9, 95% ДІ 1,2-19,4). В контрольній групі більша кількість жінок повідомила про підтримку в стресовій ситуації (0,3, 95% ДІ 0,1-0,8).

Данське дослідження з використанням медичних записів виявило підвищений ризик вроджених вад розвитку у дітей, за якими спостерігали до віку в середньому 6 років (3,6-8,9 років). Матері цих дітей повідомили про значні стресові події при вагітності (1,17, 95% ДІ 1,06-1,28). На противагу цьому сильний емоційний стрес при вагітності не асоціювався з підвищеним ризиком. Життєвий стрес визначали як почуття, пов’язані із заклопотаністю щодо міжособистісних відносин, житла та роботи, а емоційний – як самоповідомлення про відчуття тривоги, дратівливості, депресії.

Велике данське когортне дослідження визначало психосоціальну напругу на роботі (високі вимоги, низький контроль) за допомогою опитування на ранніх термінах вагітності (в середньому у 15 тижнів) і не виявило асоціації з вродженими вадами розвитку.

Мертвонародження

Одне данське проспективне дослідження використало власну рейтингову шкалу для виявлення жінок з низьким, середнім та високим психологічним стресом на 30 тижні вагітності. Жінки з більшим рівнем стресу в порівнянні з низьким, частіше були старшого віку, палили, вживали каву, мали вищий індекс маси тіла до вагітності, повторно народжували. Перші 4 показники асоціювались з підвищеним ризиком мертвонароджень. Після корекції 5 показників та додатково рівня освіти і сімейного стану ризик мертвонароджень залишався підвищеним у жінок високого рівня стресу в порівнянні з середнім рівнем стресу (1,9, 95% ДІ 1,2-3,2). Обмеженням цього дослідження є використання самоповідомлень жінок для оцінки стресу, паління, вживання кави, використання психотропних препаратів. Це дослідження оцінювало тільки стрес в певний період вагітності, а не наслідки хронічного психологічного стресу.

Вага новонароджених та гестаційний вік

Кілька досліджень як ретро-, так і проспективних оцінювали вплив стресу на зменшення ваги та гестаційного віку новонароджених. Три різні групи дослідників опитували жінок після пологів та виявили вищий рівень психологічних порушень або стресових ситуацій у жінок з передчасними пологами. Слід зазначити, що опитування проводилось, коли результати вагітностей вже були відомі. Два з цих досліджень не брали до уваги дохід сім’ї, тютюнопаління матерів, вживання алкоголю, харчування, пренатальний облік. Одне з досліджень оцінювало фактори, які впливають при вагітності та виявило асоціацію деяких з них з передчасними пологами. Ці фактори включали соціально-економічний статус, попередні передчасні пологи, неадекватну прибавку ваги при даній вагітності, анамнез непліддя, переривання вагітності, вагінальних кровотеч, порушення плацентації, відсутність фізичної активності, вживання алкоголю, небажана вагітність.

Інше дослідження використовувало 2 методи для мінімалізації похибок, пов’язаних з опитуванням жінок незабаром після анормальних пологів. По-перше, інтерв’ю з жінками, які народили передчасно або в термін після лікування загрози передчасних пологів проводилось через 3-9 місяців після пологів і тільки тоді, коли дитина була вже вдома і в доброму здоров’ї. По-друге, проспективне дослідження проводилось шляхом опитування в терміні 4-6 місяців вагітності, які закінчились передчасними пологами. Жінки, в яких відбулись передчасні пологи, мали вищий рівень тривожності, визначений як проспективно, так і ретроспективно через кілька місяців після пологів. Автори дійшли висновку, що материнська тривожність не викликає передчасні пологи, але “психопатологічні тенденції” можуть збільшити ризик передчасних пологів при накладанні на інші фактори.

Наступне проспективне дослідження також продемонструвало асоціацію стресу з невеликим (16%), але статистично значимим підвищенням ризику передчасних пологів.

Вплив землетрусу при вагітності також асоціювався з невеликим зменшенням тривалості гестації, особливо, якщо це відбувалось в І триместрі  – на 1,23 тижні.

Канадські дослідники аналізували коротко- та довготривалі наслідки впливу при вагітності стихійного лиха середнього ступеня важкості – крижаного шторму/ожеледі⁶ 1998 року в Квебеку. Проект вивчення наслідків крижаного шторму включав 172 жінок, вагітних на момент цього стихійного лиха або які завагітніли через 3 місяці після нього. Вплив у І або ІІ триместрі асоціювався з незначно меншим гестаційним віком в порівнянні з впливом в ІІІ триместрі або до вагітності. Вплив високого суб’єктивного рівня напруги (тобто відповіді матері на зовнішній стресор) в ІІ триместрі асоціювався з нижчою вагою при народженні. Більші розбіжності між об’єктивним (фактична загроза впливу) і суб’єктивним рівнями напруг корелювали з меншим ростом при народженні, переважно у хлопчиків, у випадку вищого рівня об’єктивного стресу у матерів. Вплив в І триместрі вищого суб’єктивного рівня стресу асоціювався з меншою окружністю голови у хлопчиків та дівчат, меншим співвідношенням росту до окружності голови у хлопчиків. Автори дійшли висновку, що наслідки впливу стресу можуть опосередковуватись статтю плода, типом стресора (дійсна чи уявна загроза), терміном впливу. Численні порівняння цього дослідження підвищують ймовірність випадкових асоціацій, які видаватимуться статистично значимими.

Проспективне дослідження ймовірної асоціації щодо можливого зв’язку між психологічним станом та низькою вагою новонароджених не підтвердило її, але продемонструвало, що несприятливі життєві події (смерть близького родича або друга) частіше повідомлялись жінками, які народили дітей з низькою вагою або недоношених. Це дослідження також ідентифікувало зв’язок між основними подіями життя, палінням, низьким соціально-економічним статусом, які можуть бути одними з факторів низької ваги новонароджених та недоношеності. Дослідження, при якому опитували жінок в середині вагітності, виявило підвищення частоти передчасних пологів у жінок, які пережили важку стресову ситуацію відповідно до класифікації американської асоціації психологів. Проте повного аналізу не проведено. Інше проспективне дослідження виявило, що події, які сприймались як стресові у терміні 16-30 тижнів вагітності асоціювались з підвищеним ризиком передчасних пологів.

Проспективне дослідження в групі жінок середнього класу, які повідомили про низький рівень паління та вживання алкоголю, виявило, що стандартні стресові ситуації при вагітності негативно корелювали з вагою новонароджених та гестаційним віком. Хоча в деяких вагітних виникали медичні ускладнення, показники стресу незалежно корелювати зі зниженням ваги та тривалості гестації, що робить асоціацію між стресом та передчасними пологами правдоподібною, що відмічають також інші повідомлення. Захворювання та медичні ускладнення можуть підсилювати стрес та збільшувати частоту передчасних пологів, тобто жінки з такими ускладненнями проявляють більшу турботу відносно свого здоров’я чи результату вагітності. Одне дослідження виявило, що тривога в період вагітності асоціюється з передчасними пологами, але вона зменшується при поправці на супутні медичні проблеми.

Якщо стрес асоціюється з передчасними пологами або низькою вагою, расова належність або бідність [низький соціальний стан] сприяли асоціації. Виявлена асоціація низької ваги новонароджених у жінок з низьким рівнем доходу та хронічним стресом, включно з відсутністю продовольчої безпеки, наявністю дитини з хронічним захворюванням, скупченням в домашніх умовах, безробіттям. Дослідження випадок-контроль серед афро-американських жінок повідомляє про асоціацію між народженням дітей з дуже низькою вагою та 3 і більше стресовими ситуаціями. Німецьке дослідження випадок-контроль виявило істотну асоціацію між низькою вагою новонароджених та низьким соціально-економічним статусом матерів, визначеним за вищою частотою матерів-одиначок, жінок, зайнятих фізичною працею, шкідливих умов праці.  Ці жінки також повідомили про вищий рівень виснаження та сімейних проблем. Дослідження в групі одиноких афро-американок з низьким рівнем доходу, прийнятих на роботу при вагітності в період 1990-1991 років (N=554), виявило, що низька вага новонароджених асоціювалась з дезорганізацією місця/району проживання (композитний показник бідності, злочинності, безробіття) після контролю фізичного та словесного насилля при вагітності і тривоги. Рівень низької ваги новонароджених в цій групі склав 15,2%.

При одному дослідженні визначали самостійно повідомлену особистісну тривожність⁷ (на відміну від стану тривоги) у вагітних. Рівень тривоги вимірювали в І та ІІ триместрах при вагітності, в той час як в ІІІ триместрі – ретроспективно незабаром після пологів. Якщо сильна тривога була присутня у всіх 3 триместрах, гестаційний вік склав 39,4 тижні проти 40 тижнів у жінок без вираженої тривожності в будь-якому триместрі. Вага новонароджених також була зменшена (3021 грам проти 3278 грам), як і ріст (48,3 см проти 48,7 см). Не спостерігали зростання частоти передчасних пологів (<37 тижнів) або малості для гестаційного віку (<10-го перцентилю для ваги). Також виявлена асоціація афро-американської раси з самоповідомленням про тютюнопаління. Інше дослідження виявило підвищену частоту низької ваги новонароджених та передчасних пологів, пов’язану з посттравматичним стресом у вагітних жінок, які проживали в нижній частині Мангеттена в період 11 вересня 2001-го року в період терористичних атак⁸.

Американські військові жінки-ветерани з минулим або поточним діагнозом посттравматичного стресового розладу мали підвищений ризик передчасних пологів (співвідношення шансів 1,35,  95%  ДІ 1,14-1,61). Асоціація не була пояснена супутніми гіпертонією, діабетом або астмою, хоча артеріальна гіпертензія незалежно впливає на такий ризик. Коригування коморбідних⁹психіатричних діагнозів істотно не змінювало оцінки ризику.

Не всі дослідження ідентифікували асоціації між стресом та передчасними пологами та низькою вагою новонароджених. Дослідження випадок-контроль щодо передчасних пологів в Північній Кароліні не продемонструвало істотної асоціації зі стресом на роботі. Данське дослідження використало опитування в середині вагітності для встановлення наявності стресу і не виявило істотної асоціації з передчасними пологами або затримкою внутрішньоутробного розвитку після корекції на паління та вживання алкоголю. Незважаючи на статистичні результати автори дійшли висновку про зростання частоти передчасних пологів при стресі, але відносний ризик становив лише 3%. Дослідження расових та етнічних відмінностей виникнення передчасних пологів виявило, що афро-американки та індіанки перенесли більше стресових подій, але це істотно не вплинуло на ризик передчасних пологів. Дослідження вагітних з коморбідними захворюваннями, включно з гіпертонією та діабетом виявило, що оптимістичне світосприйняття зворотно корелює з вагою новонароджених та гестаційним віком в пологах і після контролю оптимізму стрес суттєво не впливав на результат вагітності.

Норвезьке проспективне дослідження 96 вагітних без вроджених вад розвитку плода при попередніх або при даній вагітності повідомляє про невелике, але статистично значиме зниження фетоплацентарного кровотоку (скореговане на розмір плода) в терміні 30 тижнів вагітності в поєднанні з високими балами самооцінки щодо нав’язливих думок та емоційного переживання відносно здоров’я плода. Автори припустили, що вплив материнського стресу на розвиток плода може бути опосередкованим зменшенням плацентарного кровотоку. Дане дослідження було проведено в групі рутинних акушерських пацієнтів без діагностованих психічних розладів.

Кортикотропін-релізінг гормон

Якщо стрес впливає на виникнення передчасних пологів та вагу новонароджених ефект може бути опосередкованим кортикотропін-рилізинг гормоном, який вивільняється гіпофізом і плацентою. При дослідженні випадок-контроль використали сироватку, отриману в середині вагітності, для оцінки рівня кортикотропін-рилізинг гормону у  матері як предиктору передчасних пологів. Невелику, але статистично значиму асоціацію було виявлено. Співвідношення шансів для білошкірих та чорношкірих жінок становило 2,3 (95% ДІ 1,1-5.1) та 5,0 (95% ДІ 1,8-13,3), відповідно. Підвищення рівня кортикотропін-рилізинг гормону у відповідь на стрес теоретично призводить до вивільнення маткових простагландинів, медіаторів запалення, вазоконстрикторних факторів, що підвищує ризик передчасних пологів та низької ваги при народженні.

Довгострокові наслідки для здоров’я

В підгрупі досліджуваних при крижаному штормі/ожеледі частота дитячого ожиріння у віці 5,5 років корелювала з вищим рівнем об’єктивного, але не суб’єктивного стресу після корекції на вагу при народженні, стать, індекс маси тіла матері.

Данське дослідження на основі медичних записів в групі дітей віком 7-13 років виявило істотне підвищення ризику ожиріння дитячого віку, але лише після 10 років, якщо мама страждала від смерті близького члена родини за рік до вагітності або під час  вагітності. Цей ефект був найбільш вираженим, якщо важка втрата відбулась за 6 місяців до запліднення. Аналогічне дослідження аналізувало наслідки самоповідомленого стресу матерів в період вагітності на результати здоров’я дітей і виявило підвищений ризик різних захворювань у віці в середньому 6 років (в середньому 3,6-8,9) у дітей жінок зі стресом. На противагу цьому, емоційний стрес при вагітності асоціювався лише з підвищеним ризиком вперше діагностованої інфекції. Результати були скориговані відносно материнського стресу у 6 місяців після пологів.

Пілотне дослідження щодо наслідків голоду та стресу в період преконцепції та вагітності проводило опитування 70 європейських євреїв, народжених в країнах з нацистським режимом (основна група) в період 1940-1945-х років. Проводилось порівняння їхнього стану здоров’я в дорослому віці з контрольною групою з 230 народжених в Ізраїлі осіб аналогічного походження, віку, статі. Спостерігали істотне зростання в основній групі індексу маси тіла (29,06 проти 26,97), частоти гіпертензії (62,9% проти 43%), дисліпідемії (72,9% проти 46,1%), діабету (32,9% проти 17,4%), стенокардії (18,6% проти 4,8%), застійної серцевої недостатності (8,6% проти 1,7%), раку (30,0% проти 8,7%), виразкової хвороби (21,4% проти 7%), головного болю/мігрені (24,3% проти 12,6%), тривоги /депресії (50,0% проти 8,3%).

Нейроповедінкові наслідки

Було висловлено припущення, що антенатальний стрес може впливати на довготривалі нейроповедінкові показники. Проспективні дослідження понад 800 пар мати-дитина, відібраних при вагітності, проводились в Каліфорнійському університеті (University of California-Irvine). В підгрупі з 116 жінок та їхніх доношених дітей високий рівень психосоціального стресу матерів в комбінації з підвищеним рівнем кортизолу в І триместрі асоціювались з повільнішим поведінковим відновленням від стресу внаслідок забору крові з п’ятки новонароджених для скринінгу. В підгрупі з 89 пар мати-дитина порушення виконавчої функції у віці 6-9 років корелювало з високим рівнем асоційованої з вагітністю тривоги у матерів.

Проспективне дослідження батьків та дітей від брістольського університету (Avon Longitudinal Study of Parents and Children (ALSPAC) аналізувало інформацію щодо 7448 вагітних та їхніх дітей. Оцінювали рівень материнської тривоги та депресії у терміні 18 та 32 тижнів та постнатально у віці 2, 8, 21 та 33 місяців. Батьки завершили оцінку поведінки дітей у віці 4 років. Високий рівень антенатальної тривоги (порівняно до низького) або у 18, або в 32 тижні асоціювався з 2-3- разовим збільшенням стосовно шансу для дитини мати поведінкові чи емоційні проблеми у віці 4 років. Не спостерігали асоціації між високою тривожністю та вагою новонароджених чи гестаційним віком. Наступний аналіз досліджуваної популяції виявив, що виражена тривожність на 32 тижні вагітності (але не на 18) передбачала поведінкові та емоційні проблеми у хлопчиків та дівчат у віці 81 місяця (співвідношення шансів: дівчатка – 1,91, 95% ДІ 1,26-2,89; хлопчики – 2,16, 95% ДІ 1,41-3,30). Проводилась корекція на депресію у матері (до та після вагітності), постнатальну тривогу, самоповідомлення про вживання медикаментів, паління тютюну, вживання алкоголю, проте не враховувались клінічні оцінки. Інше дослідження в цій когорті оцінювало реактивність симпатичної нервової системи та гіпоталамо-гіпофізрно-надниркової осі у відповідь на фізіологічний стрес (СО2 стрес-тест; CO2 stress test) в підгрупі з 129 дітей віком 15 років. Антенатальна тривога та депресія у терміні 18 тижнів корелювали з підвищеною реактивністю симпатичної нервової системи, а на 32 тижні – з уповільненням функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі. Ці знахідки були істотними у чоловіків, але не у жінок. Такі дані узгоджуються з результатами попередніх досліджень, які припустили, що ефекти антенатального стресу опосередковуються як терміном впливу, так і статтю плода.

Внутрішньо-матковий вплив високого рівня об’єктивного стресу під час  вищезгаданого канадського крижаного шторму/ожеледі 1998 року асоціювався з нижчими  інтелектуальними і мовними здібностями у дітей раннього віку та дітей віком 5,5 років з первинної когорти. Данське популяційне когортне дослідження в групі дітей, народжених в період 1978–2003 років, не виявило зв’язку між стресом у матері від важкої втрати (смерті чоловіка, дитини, брата або сестри, одного з батьків) за рік до вагітності або під час вагітності та діагнозом аутизм в потомства. На противагу цьому, інше данське популяційне дослідження з охопленням дітей, які народились в період 1987-2001 років виявило підвищений ризик синдрому дефіциту уваги/гіперактивності¹⁰ у хлопчиків, матері яких втратили партнера або дитину за рік до вагітності або під час вагітності.

Проспективне дослідження, проведене в Німеччині, повідомляє про те, що антенатальний стрес (повідомлений ретроспективно матерями через 3 місяці після пологів), ймовірно, впливає на ризик розвитку екстерналізації¹¹ поведінки у дітей віком 8-15 років, що може модулюватися генотипом D4 дофамінових рецепторів.¹²

60 жінок, які при опитуванні наприкінці вагітності повідомили про важкі стресові ситуації протягом перших 14 тижнів вагітності, а за іншими параметрами вагітності протікали без ускладнень і закінчились народженням здорових дітей, порівняли з контрольною групою з 180 жінок. Аналізували стан здоров’я матерів, наявність депресії, частоту грудного вигодовування, когнітивні функції та темперамент дітей до віку 18 місяців. Провівши поправку на фактори способу життя матері і батька від періоду за 6 місяців до вагітності, автори повідомили, що стрес в І триместрі істотно впливає на показники індексу психічного розвитку (mental developmental index, MDI) та шкали темпераменту малюків [які починають ходити] (toddler temperament scale,TTS), але не індексу психомоторного розвитку (psychomotor developmental index, PDI). Хоча показники MDI в основній групі були на 7 пунктів нижчими за аналогічні в контрольній групі, але не виходили за межі норми. Оскільки в загальному розвиток в молодому віці є більш варіабельним, прогностична вагомість цих результатів для більш пізнього віку може бути обмеженою.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Група дослідників, використавши альфа-амілазу слини як біомаркер стресу, повідомила про роль стресу в затримці настання вагітності та підвищенні ризику неплідності. Зв’язок між стресом та фертильністю також оцінювався в групі 38-ми жінок з неплідністю. У жінок з непліддям через “функціональні” проблеми, в тому числі овуляторні порушення, були вищі показники стресу при стандартних тестах, ніж у жінок з непліддям в зв’язку з анатомічними порушеннями (наприклад, непрохідністю труб) або чоловічими факторами, припускаючи, що у деяких жінок, стрес може впливати на можливість завагітніти.

Повідомляється, що при стресі знижується рівень тестостерону в сироватці чоловіків. Деякі дослідження продемонстрували зменшення плідності у чоловіків з впливом стресу. Оцінка показників сперми за допомогою комп’ютерної томографії не виявила впливу стресу, пов’язаного з роботою або життєвими подіями, на якість сперми. Однак, зазначено несприятливий вплив недавньої смерті близького члена родини на показники рухливості сперми. Інша група вчених виявила, що 2 та більше стресові події/ситуації підвищують ймовірність порушення показників спермограми. Дослідження повідомляє, що 2 чи більше стресових подій, при яких відзначали зменшення концентрації, рухливості, морфології сперматозоїдів, після  корекції тільки для рухливості результат був статистично значимим. Стрес на роботі не асоціюється зі зміною показників спермограми, а фертильність при цьому не оцінювалась.

Зменшення фертильності при стресі може асоціюватись з пригніченням гонадотропін-релізинг гормону ендогенними опіоїдами, які вивільняються у відповідь на кортикотропін-релізинг гормон.

Експерименти у птахів та гризунів ідентифікували сімейство гонадотропін-інгібуючих гормонів, які, як видається, безпосередньо стимулюються кортикостероїдами наднирників.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 13.01.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.01.2017 р.