Група/призначення:

Місцевий анестетик. Покази: місцева, інфільтраційна та спинномозкова анестезія; лікувальні блокади.

Альтернативні назви / синоніми: новокаїн.

Діюча речовина: прокаїн.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Використання прокаїну при вагітності у людини не асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Лікування вагітних щурів прокаїном асоціюється з катарактами у потомства.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) не виявив підвищення частоти вроджених вад в групі 1340 жінок, лікованих прокаїном в перші 4 місяці вагітності. При цьому ж дослідженні частота вроджених вад не перевищувала очікуваної серед дітей 3395 матерів, яких лікували прокаїном в будь-якому терміні вагітності.

Дослідження випадок-контроль в групі 266 новонароджених з вродженими вадами з’ясувало, що частота лікування прокаїном матерів в І триместрі вагітності не перевищувала очікуваної.

Існує гіпотеза, що використання місцевих аненстетиків при вагітності може призвести до поведінкових порушень у потомства, однак вона спирається тільки на невелику кількість даних.

Призначення місцевизх анестетиків перед пологами для парацервікальної блокади може асоціюватися з брадикардією у плода, ймовірно, через звуження маткових артерій від абсорбоваого препарату.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Прокаїн використовується для сприяння капацитації сперматозоїдів (процес активації сперматозоїдів, набуття ними здатності до проникнення крізь яйцеву оболонку для наступного запліднення яйцеклітини) в різних ссавців, включно з конями, в яких екстракорпоральне запліднення було успішним тільки в невеликій кількості процедур.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 23.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.11.2016 р.

Група/призначення:

Вазодилятатор, неселективний антагоніст ендотелінових рецепторів типу ЕТА і ЕТВ.

Нейрогормон ендотелін (ЕТ-1) є одним з найпотужніших вазоконстрикторів. Він індукує фіброз, клітинну проліферацію, гіпертрофію, ремоделювання міокарду, має прозапальну активність. Ці ефекти викликаються ЕТ-1 при зв’язуванні його з рецепторами ЕТД та ЕТВ, які розміщені в ендотелії та клітинах гладкої мускулатури судин. Концентрація ЕТ-1 підвищується при серцево-судинних захворюваннях, що дозволяє припустити патогенну роль ЕТ-1 в розвитку цих захворювань. Бозентан конкурентно блокує рецептори ЕТ і не зв’язується з іншими рецепторами, знижує опір системних та легеневих судин.

Альтернативні назви / синоніми: траклір.

Діюча речовина: бозентан.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Три повідомлення інформують про використання бозентану при вагітності у людини, без шкоди для ембріону/плода. Виходячи тільки з даних від експериментальних тварин виробник стверджує про необхідність виключення вагітності та використання надійної контрацепції перед призначенням бозентану, а також щомісячне проведення тесту на вагітність в період лікування препаратом. Вагітним не слід приймати бозентан, за винятком випадків важкої легеневої гіпертензії.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Виробник вважає препарат протипоказаним при вагітності через знахідки про підвищення частоти вроджених вад голови, очей, обличчя, великих судин у щурів, яким при вагітності вводили подвійну рекомендовану для людини дозу (виходячи з площі поверхні тіла) та інформацію про народження потомства з вродженими вадами, особливо черепно-мозкових та кардіальних похідних структур нервового гребня в ендотелін-1-дефектних мишей. У кролів, лікованих при вагітності бозентаном, не спостерігали зростання частоти вроджених вад (можливо тому, що концентрація в крові не була настільки високою, як в щурів).

Дослідження 2003 року вивчало роль бозентану у впливі ендогенного ендотеліну на матково-плацентарний та нирковий кровотік при вагітності у кролів. Призначення бозентану істотно підвищувало кровотік і дозволило дійти висновку, що у вагітних щурів після пробудження виникає значна вазоконстрікція в матково-плацентарних судинах, залежна від ендогенного ендотеліну.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Бозентан зв’язується з білками плазми на рівні 98%, період напівиведення становить 5 годин. При пероральному прийомі утворюється один активний (10-20% загальної активності препарату) та два неактивні метаболіти.

Невідомо, чи бозентан та його метаболіти проникають до плаценти. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення препарату припускають проникнення до плаценти, але високий рівень зв’язування з білками обмежує вплив на плід.

У 2005 році повідомили про лікування жінки з синдромом Ейзенменгера* бозентаном протягом вагітності від легеневої гіпертензії. На 27 тижні додали силденафіл (вазодилятатор; препарат для лікування імпотенції). На 30 тижні при плановому кесаревому розтині народилась здорова дівчинка вагою 1,41 кг. В післяопераційному періоді жінка приймала  бозентан, силденафіл та варфарин (антикоагулянт). Немовля знаходилось на грудному вигодовуванні протягом 11 тижнів перебування в лікувальному закладі, ускладнень не спостерігали, але дитина померла на 26 тижні життя від респіраторної інфекції.

Повідомляється про 29-річну жінку з системним червоним вовчаком та артеріальною легеневою гіпертензією, яка до 5 тижня вагітності приймала бозентан (250 мг/день), силденафіл (150 мг/день), гідроксихлорохін (200 мг/день; антималярійний, антиревматичний препарат), азатіоприн (100 мг/день; імуносупресор), фенпрокумон (антикоагулянт). На цьому терміні бозентан та фенпрокумон відмінили, а інші 3 препарати жінка продовжувала приймати разом з низькомолекулярним гепарином. У терміні 35 тижнів призначено інгаляційно ілопрост (простагландин), а на 37 – проведено плановий кесаревий розтин з народженням здорової дівчинки вагою 2760 грам та оцінкою за шкалою Апгар 8,9 та 10 балів. Жінка відмовилась від грудного вигодовування, немовля було здоровим на момент публікації.

Бозентан є ізоензимним індуктором та метаболізується ізоензимами CYP2C2 і CYP3A4. Оскільки багато оральних контрацептивів метаболізуються CYP3A4, лікування бозентамом може знижувати їхню концентрацію в плазмі, що зменшує успіх гормональної контрацепції (пероральної, ін’єкціної, імплантаційної), і це слід враховувати.             

 Застосування препарату під час вигодовування:

Одне повідомлення інформує про використання бозентану в період лактації, але концентрацію препарату в грудному молоці не визначали.

Молекулярна вага та довгий період напіввиведення препарату припускають його проникнення до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками обмежує вплив на немовля. Проте наслідки для дитини невідомі, але потенційно токсичні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату він не порушує фертильності у щурів, хоча при 50-кратній дозі для людини спостерігали гістологічні зміни в яєчках.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 22.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.11.2016 р.

Група/призначення:

Вазодилятатор; для лікування імпотенції. Засоби, що застосовуются при еректильній дисфункції.

Силденафіл є потужним селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДК 5), яка в основному розподілена всередині артеріальної стінки гладкої мускулатури легенів і статевого члена, тому силденафіл вибірково діє в обох цих областях, не викликаючи вазодилатації в інших ділянках тіла. Cилденафіл виявляє периферичну еректильну дію. ФДК5 забезпечує розпад цГМФ в кавернозному тілі. Покази: легенева артеріальна гіпертензія (реваціо), еректильна дисфункція (віагра).

Альтернативні назви / синоніми: реваціо, віагра, еротон.

Діюча речовина: силденафіл.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вагітність не рекомендована жінкам з первинною легеневою гіпертензією через ризик ускладнень та смерті. Однак, вагітності продовжуються за бажанням жінок і повідомляється про успішне лікування силденафілом. Хоча дані про таке використання дуже обмежені, інформація про ризик для ембріону та плода відсутня. Препарат не призводив до порушень розвитку у тварин. Оскільки легенева гіпертензія є станом високого ризику при вагітності, препарат не слід відміняти з настанням вагітності.

Додатково: плацебо-контрольоване дослідження в групі 329 чоловіків з еректильною дисфункцією продемонструвало  успішність лікування силденафілом на рівні 69% в порівнянні з 22% успішності в контрольній групі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доклінічні репродуктивні дослідження проводились у щурів з дозою 60 мг/кг/день. Потомство не мало відхилень. Тератологічні дослідження у щурів з дозами до 200 мг/кг/день викликали материнську токсичність без несприятливих результатів.         

У кролів тератологічні дослідження з дозами до 200 мг/кг/день могли призводити до невеликого підвищення серцевих вад при дозах 50 та 200 мг/кг/день, однак, тільки 2 особини були вражені в кожній з цих груп в порівнянні з контрольною групою та групою з введенням дози 10 мг/кг/день – по одному випадку. При введенні на пізніх термінах вагітності та в період лактації не спостерігали несприятливих наслідків при дозі 30 мг/кг/день.

У тварин використовували наступні дози, в порівнянні з рекомендованими для людини (в мг на м²): 60 мг/кг/день у щурів – в 7 разів вища доза, 200 мг/кг/день у щурів – в 20 разів, 200 мг/кг/день у кролів – в 40 разів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Силденафіл та його активний метаболіт на 96% зв’язуються з білками. Період напіввиведення обох сполук становить 4 години.

Невідомо, чи силденафіл проникає до плаценти у людини. Молекулярна вага та термінальний період напіввиведення припускають, що препарат та його активний метаболіт проникають до ембріону та плода, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме такий вплив.

Повідомляється про 22-річну жінку з синдромом Ейзенменгера*, яка приймала силденафіл в дозі 50 мг/день, якій хірургічно коригували дефект міжпередсердної перетинки. Через 8 днів після оперативного лікування пацієнтка повідомила про відсутність менструацій протягом 7 тижнів та позитивний тест на вагітність. З цього моменту призначено силденафілу 150 мг/день та дилтіазему (блокатор кальцієвих каналів) 60 мг/день. 2 тижні потому силденафіл відмінили через високу вартість, а дозу дилтіазему збільшили до 180 мг/день. Через погіршення легеневої гіпертензії на 31 тижні вагітності повторно призначили 150 мг/день силденафілу і відмінили дилтіазем. Вагу плода визначили на рівні 15 перцентилю. На 32 тижні додали L-аргінін (амінокислота) – 3 г/день. Наступні 2 тижні вага плода збільшилась до 35 перцентилю. Через нашарування прееклампсії виконано кесаревий розтин на 36 тижні з народженням хлопчика вагою 2290 грам та оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів.

У 2005 році повідомили про лікування жінки з синдромом Ейзенменгера бозентаном (неселективний антагоніст ендотелінових рецепторів) протягом вагітності від легеневої гіпертензії. Силденафіл додали на 27 тижні. На 30 тижні при плановому кесаревому розтині народилась здорова дівчинка вагою 1,41 кг. В післяопераційному періоді жінка приймала бозентан, силденафіл та варфарин (антикоагулянт). Немовля знаходилось на грудному вигодовуванні протягом 11 тижнів перебування в лікувальному закладі, ускладнень не спостерігали, але дитина померла на 26 тижні життя від респіраторної інфекції.

29-річна жінка з легеневою гіпертензією на фоні системного червоного вовчака до 5 тижня вагітності отримувала наступне лікування: силденафіл (150 мг/день), бозентан (250 мг/день), гідроксихлорохін (200 мг/день; антималяріний, антиревматичний препарат), азатіоприн (100 мг/день; імуносупресор), фенпрокумон (похідне кумарину). З цього часу відмінили бозентан та фенпрокумон, а інші 3 препарати залишили, додавши до них низькомолекулярний гепарин. На 35 тижні додали інгаляційно ілопрост (простагландин). На 37 тижні шляхом планового кесаревого розтину народилась здорова дівчинка вагою 2,76 кг з оцінкою за шкалою Апгар 8, 9 та 10 балів. Грудне вигодовування не проводилось, дитина проблем не мала.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про застосування в період лактації.

Молекулярна вага та термінальний період напіввиведення припускають, що препарат та його активний метаболіт проникають до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме цю кількість.

У дорослих відзначають 3 найчастіші несприятливі наслідки: головний біль, почервоніння та диспепсію.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Проведено аналіз результатів до клінічного репродуктивного тестування, поданого в рамках нового застосування препарату від FDA. Не виявлено несприятливого впливу на фертильність чи репродуктивну функцію у самок та самців щурів при дозах 60 мг/кг/день. У самців мишей доза 3,0 мг/кг перед заплідненням порушувала фертилізацію та зменшувала виживання ембріонів.

Вплив силденафілу на сперматозоїди людини in vitro призводив до зростання, зменшення або відсутності змін рухливості, що залежало від концентрації препарату та техніки дослідження. Призначення чоловікам не викликало змін показників сперми, включно з рухливістю. Одне повідомлення зазначає, що лікування в дозі 100 мг перорально знижувало викид та концентрацію сперми, в той час як рухливість та об’єм зростали, а морфологія та якість не змінювались. Силденафіл підвищує концентрацію в сироватці тестостерону, дигідротестостерону, андростендіону, естрону у чоловіків та пригнічує лютеїнізуючий гормон. Такі результати припускають прямий вплив препарату на яєчка та можливий вплив на стероїдогенез в нарнирниках.   

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 20.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.11.2016 р.

Група/призначення:

Блокатор кальцієвих каналів, селективний антагоніст іонів кальцію.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) — це гетерогенна група лікарських препаратів, що мають антиангінальні та антигіпертензивні властивості, однаковий механізм дії — блокування повільних кальцієвих каналів L-типу, які розміщені в міокарді, провідній системі серця та в гладких м’язах судин.

Покази: аритмія.

Альтернативні назви / синоніми: калан, ізоптин, верелан.

Діюча речовина: вералапаміл.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

В експериментальних тварин знижує плацентарну перфузію. У людини при використанні в будь-якому терміні вагітності не асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Існують побоювання щодо вживання блокаторів кальцієвих каналів на ранніх термінах вагітності. Багато процесів ембріогенезу у тварин здаються кальцій-залежними і блокуються антагоністами кальцію, а саме: розвиток сомітів, формування оптичної чашки, та, ймовірно, організація морули.

Культивація ранніх ембріонів жаб з блокаторами кальцієвих каналів (ніфедипіном, дилтіаземом, верапамілом) продемонструвала порушення розвитку, особливо центральної нервової системи. Культивування ембріонів щурів з верапамілом або ніфедипіном протягом 48 годин в період кардіогенезу призводило до порушення розвитку серця. Ці дослідження in vitro не відображають природних умов впливу препаратів.

Одне дослідження повідомляє тільки про зниження розміру та зменшення ваги плодів у щурів, лікованих верапамілом при вагітності, тоді як інше виявило, що 10 мг/кг препарату двічі на день, введеного внутрішньоперитонеально призводило до 47% частоти вроджених вад серця, більшість з яких залучали тракт відтоку. При іншому дослідженні вагітним щурам вводили верапаміл внутрішньоперитонеально в дозі 3 мг/кг і не спостерігали підвищення частоти вроджених вад у потомства. Частота фетальної токсичності та вроджених вад зростала при одночасному введенні івермектину (антипаразитарний препарат). Такий шлях введення препарату не співставний для оцінки впливу на людину.

Згідно з інструкцією до препарату використання верапамілу при вагітності не асоціюється з вродженими вадами у щурів при дозах, в 6 разів вищих від рекомендованих для людини.

У вагітних овець матковий кровотік знижувався на 25% на 2-й хвилині та протягом 30 хвилин залишався на 7-18% нижчим від контрольного рівня. Виходячи з цих даних автори припустили, що верапаміл слід призначати з обережністю у випадках проблематичної матково-плацентарної перфузії.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Плацентарний пасаж продемонстровано у 2 з 6 пацієнток, які отримували перорально 80 мг препарату на пізніх термінах вагітності. Рівень препарату в пуповині становив 15,4 та 24,5 нг/мл (17% та 26% від рівня материнської сироватки) у 2 новонароджених, які народились на 49-й та 109-й хвилинах після призначення верапамілу, відповідно. Верапаміл не визначався в пуповинній крові 4 немовлят, народжених через 173 та 564 хвилини після дози. В пологах призначали верапаміл внутрішньовенно в дозі 2 мкг/кг/хвилину протягом 60-110 хвилин. Середня концентрація в сироватці немовлят становила 8,5 нг/мл (44% материнського рівня).

Жінка у терміні 33 тижнів через тахікардію у плода на рівні 240-280 ударів на хвилину отримувала протягом 6 тижнів дигоксин (серцевий глікозид) та верапамілу 80 мг тричі на день. Через 5 днів ритм плода нормалізувався, але не зрозуміло достеменно, чи це відбулось внаслідок дії верапамілу. При народженні дитина не мала відхилень з боку серцево-судинної системи.

Кілька інших повідомлень описують успішне внутрішньоутробне лікування суправентрикулярної тахікардії верапамілом в комбінації з іншими препаратами. В одному випадку непряме введення (матері) верапамілу, дигоксину, прокаїнаміду (антиаритмічний засіб) не змогло здолати аритмію у плода і викликало необхідність проведення прямої дигіталізації плода. В іншому випадку введення 120 мг верапамілу тричі на день та дигоксину дозволило контролювати суправентрикулярну тахікардію у плода на 32 тижні вагітності. Через 4 тижні лікування при ультразвуковому обстеженні повністю зникли водянка та багатовіддя, які виявлялись до того, але плід завмер через 2 дні. Аутопсія не проводилась. Автори бездоказово стверджують, що комбінація препаратів призвела до повної блокади серця. Повідомляється про лікування суправентрикулярної тахікардії у матері, яка виникла в ІІІ триместрі, одноразово внутрішньовенним введенням 5 мг верапамілу.

Повідомляється про призначення верапамілу в пологах для зниження артеріального тиску при важкій гестаційній гіпертензії. Спочатку внутрішньовенно швидко ввели 1 мг верапамілу, далі продовжили інфузію 185 мг протягом 6 годин. Серцебиття плода зросло з 60 до 110 ударів на хвилину, новонароджена дитина не мала ознак токсичності.

Також повідомляється про токоліз* верапамілом або в комбінації з бета-міметиками.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 76 новонароджених, які зазнали впливу верапамілу в І триместрі вагітності. Зареєстровано 1 (1,3%) велику вроджену ваду при очікуваних 3. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (серцево-судинної системи, полідактилії, розщілини хребта, орофаціальних розщілин, редукційних вад кінцівок, гіпоспадії), серед яких виявлена 1 кардіоваскулярна вада, що не підтримує асоціації препарату з вродженими вадами.

У 1995 році повідомили про результат вагітності жінки, яку лікували двома дозами верапамілу (внутрішньовенно) через суправентрикулярну тахікардію на 30-32 тижнях вагітності. Надалі вагітність протікала нормально, народилась здорова дитина. На 5 день життя при електрокардіографії діагностовано обструктивну бівентрикулярну гіпертрофічну кардіоміопатію. Причину такого стану важко встановити, але відомо, що у щурів високі дози верапамілу асоціюються з вродженою гіпертрофічною кардіоміопатією.

Коротке повідомлення 1993 року інформує про нормальні результати вагітностей 3 жінок з біполярним розладом, лікованих верапамілом протягом вагітності.

У 1996 році повідомили результати проспективного мультицентрового когортного дослідження в групі з 78 жінок (3 двійні) з впливом блокаторів кальцієвих каналів у І триместрі, з них в 41%  – верапамілу. При порівнянні з контрольною групою не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Виробник повідомляє про лікування верапамілом в І триместрі без ускладнень у плодів. Однак, після швидкого введення болюсу** спостерігали гіпотензію (систолічну та діастолічну), зменшення маткового кровотоку, гіпоксію у плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Верапаміл проникає до грудного молока.

При добовій дозі 240 мг до грудного молока потрапляє 23% від рівня в материнській сироватці. Рівень в сироватці новонароджених склав 2,1 нг/мл, але препарат не виявлявся через 38 годин після закінчення лікування (<1 нг/мл). У немовляти не спостерігали несприятливих наслідків. Іншій жінці в період лактації на 9 день після пологів призначили 80 мг верапамілу через рецидив суправентрикулярної тахікардії. Немовля не годували грудним молоком. Через 5 днів рівень верапамілу в грудному молоці був в межах 100-300 мг/мл, значно вищим, ніж очікувалось.

Повідомляється про жінку, яка отримувала 80 мг верапамілу тричі на день протягом 4 тижнів. Рівень верапамілу та його метаболіту норверапамілу в грудному молоці становив 25,8 та 8,8 нг/мл, відповідно, що становило 60% та 16% від концентрації в плазмі. Підраховано, що немовля на грудному вигодовуванні отримає <0,01% материнської дози. Ні верапаміл, ані метаболіт не виявлялись в плазмі новонароджених.

Американська академія педіатрії вважає верапаміл сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Верапаміл може асоціюватись з гіперпролактинемією та галактореєю. Після одного повідомлення про верапаміл-індуковану галакторею один з виробників спонсорував клінічне дослідження в групі 7 жінок та 1 чоловіка для з’ясування наявності такої асоціації. Клінічна галакторея розвинулась у 3 з 7 жінок, а гіперпролактинемія, галакторея або обидва ці стани – у 6. У чоловіка змін не виявлено. Верапаміл може діяти шляхом порушення вивільнення або синтезу фактору інгібування пролактину в гіпоталамусі.

Дослідження в щурів з блокаторами кальцієвих каналів відносно репродуктивних показників виявило, що введення 3,4 мг/кг верапамілу через зонд протягом 30 днів призводило до істотного зменшення кількості і рухливості сперматозоїдів та індексу фертильності. Фертильність в значній мірі відновлювалась через 30 днів після відміни верапамілу.

Група кардіологів повідомила про 3 випадки імпотенції, яка виникла у 14 чоловіків, які тривало лікувались верапамілом від суправентрикулярної аритмії. Один пацієнт припинив лікування і нормальна сексуальна функція відновилась. Такі спостереження припускають зв’язок між верапамілом та імпотенцією в деяких чоловіків.

Виходячи з невеликої кількості випадків невдалої процедури штучного запліднення виявлено, що верапаміл та інші антагоністи кальцію, призначені для лікування гіпертензії, асоціюються зі зворотним чоловічим непліддям. Кальцій відіграє важливу роль в активації сперматозоїдів під час запліднення. Пригнічення сперматозоїдів антагоністами кальцію виникає при концентрації, на 2-4 порядки нижчій, ніж  у пацієнтів на тривалій терапії.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 20.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.11.2016 р.

Група/призначення:

Блокатор кальцієвих каналів, селективний антагоніст іонів кальцію.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) — це гетерогенна група лікарських препаратів, що мають антиангінальні та антигіпертензивні властивості, однаковий механізм дії — блокування повільних кальцієвих каналів L-типу, які розміщені в міокарді, провідній системі серця та в гладких м’язах судин.

Покази: ішемічна хвороба серця, профілактика надшлуночкових аритмій, артеріальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми: кардізем, тіазак.

Діюча речовина: дилтіазем.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Обмежений досвід застосування при вагітності не свідчить про тератогенність препарату, хоча дані від експериментальних тварин припускають підвищений ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Проводились репродуктивні дослідження у мишей, щурів та кролів з дозами на рівні або меншими за 5-10-кратну добову рекомендовану для людини, виходячи з маси тіла). Виявлено зростання частоти смертності ембріонів та плодів. Ці дози також призводили до скелетних аномалій. Підвищення частоти мертвонароджень відзначали при  дозах ≥20 разів за терапевтичну. У плодів овець дилтіазем, як і ритодрин (бета-адреноміметик) та магнію сульфат, пригнічує скорочення сечового міхура, що призводить до накопичення залишкової сечі.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про 34-річну жінку, яка на першому місяці вагітності отримувала дилтіазем в дозі 60 мг 4 рази на день та ізосорбіду динітрат (периферичний вазодилятатор) в дозі 20 мг 4 рази на день для лікування ішемії міокарду. Лікування продовжувалось до кінця вагітності. Шляхом кесаревого розтину народилась двійня на 37 тижні вагітності. Немовлята не мали відхилень при обстеженні у віці 6 місяців.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 27 новонароджених, які зазнали впливу дилтіазему в І триместрі вагітності. Зареєстровано 4 (14,8%) великі вроджені вади при очікуваній одній. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (серцево-судинної системи, полідактилії, розщілини хребта, орофаціальних розщілин, редукційних вад кінцівок, гіпоспадії), серед яких виявлені 2 кардіоваскулярні вади, при очікуваних 0,3. Хоча цих випадків замало для аналізу, загальна кількість вад та вад серцево-судинної системи може припускати асоціацію, але інші фактори могли вплинути, такі як захворювання матері, прийом інших препаратів, випадковість.

У 1996 році повідомили результати проспективного мультицентрового когортного дослідження в групі з 78 жінок (3 двійні) з впливом блокаторів кальцієвих каналів у І триместрі, з них в 13%  – дилтіазему. При порівнянні з контрольною групою не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Повідомляється про 22-річну жінку з синдромом Ейзенменгера*, яка приймала силденафіл (вазодилятатор, для лікування імпотенції) в дозі 50 мг/день, якій хірургічно корегували дефект міжпередсердної перетинки. Через 8 днів після оперативного лікування пацієнтка повідомила про відсутність менструацій протягом 7 тижнів та позитивний тест на вагітність. З цього моменту призначено силденафілу 150 мг/день та дилтіазему 60 мг/день. Через 2 тижні силденафіл відмінили через високу вартість, а дозу дилтіазему збільшили до 180 мг/день. Через погіршення легеневої гіпертензії на 31 тижні вагітності повторно призначили 150 мг/день силденафілу і відмінили дилтіазем. Вагу плода визначили на рівні 15 перцентилю. На 32 тижні додали L-аргінін (амінокислота) – 3 г/день. Наступні 2 тижні вага плода збільшилась до 35 перцентилю. Через нашарування прееклампсії виконано кесаревий розтин на 36 тижні з народженням хлопчика вагою 2290 грам та оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів.

Дилтіазем використовується для токолізу**. Проспективне рандомізоване дослідження порівнювало дилтіазем (N=22) та ніфедипін (блокатор кальцієвих каналів; N=23) і не виявило різниці в ефективності їх для токолізу.

Застосування препарату під час вигодовування:

Трансфер дилтіазему та його активних метаболітів продемонстровано у кролів. Виходячи з даних від однієї жінки в період лактації, препарат також проникає до грудного молока у людини. Співвідношення молоко:плазма становило 1,0.

Американська академія педіатрії вважає дилтіазем сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дилтіазем збільшує рухливість сперматозоїдів in vitro.

Виходячи з невеликої кількості випадків невдалої процедури штучного запліднення виявлено, що ніфедипін та інші антагоністи кальцію, призначені для лікування гіпертензії, асоціюються зі зворотним чоловічим непліддям. Кальцій відіграє важливу роль в активації сперматозоїдів під час запліднення. Пригнічення сперматозоїдів антагоністами кальцію виникає при концентрації, на 2-4 порядки нижчій, ніж  у пацієнтів на тривалій терапії.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.11.2016 р.

Група/призначення:

Локатор кальцієвих каналів, селективний антагоніст іонів кальцію.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) — це гетерогенна група лікарських препаратів, що мають антиангінальні та антигіпертензивні властивості, однаковий механізм дії — блокування повільних кальцієвих каналів L-типу, які розміщені в міокарді, провідній системі серця та в гладких м’язах судин.

Покази: лікування артеріальної гіпертензії.

Альтернативні назви / синоніми: нісольдипін.

Діюча речовина: нізольдипін.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик препарату, в експериментальних тварин  не спостерігали тератогенності, а фетотоксичність – тільки при токсичних для матері дозах.

Інші блокатори кальцієвих каналів призначаються при вагітності для лікування гіпертонії та токолізу* без підвищення частоти вроджених вад та токсичності для плодів (див. Ніфедипін).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились в 3 видів тварин. У щурів та кролів не відзначали тератогенності, але в обох видів виникала фетотоксичність, ймовірно, за рахунок материнської токсичності. При введенні вагітним щурам доз, які у 5 та 16 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини, спостерігали зменшення ваги плодів. При найвищій дозі також спостерігали зростання частоти резорбції плодів. У вагітних кролів відзначали зниження ваги плодів та плаценти при дозах, приблизно в 10 разів вищих від максимально рекомендованої для людини. У вагітних мавп при дозах, в 30 разів вищих від максимально рекомендованої для людини, в єдиного плода, який вижив, діагностовано аномалії передніх кінцівок та хребта, чого перед тим не спостерігали в цього виду мавп. В цьому окремому дослідженні у мавп контрольної групи також спостерігали вищу частоту абортів та смертності.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування при вагітності. Невідомо, чи нізольдипін проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Дослідження 1992 року повідомляє про успішне лікування важкої післяпологової гіпертензії у 12 жінок.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання нізольдипіну при грудному вигодовуванні. Невідомо, чи препарат проникає до грудного молока, але його молекулярна вага це припускає. Вплив на немовля невідомий.

До прикладу, американська академія педіатрії вважає ніфедипін сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату не відзначали порушення фертильності у самок та самців щурів при лікуванні нізольдипіном в дозі 30 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.11.2016 р.

Група/призначення:

Блокатор кальцієвих каналів, селективний антагоніст іонів кальцію.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) — це гетерогенна група лікарських препаратів, що мають антиангінальні та антигіпертензивні властивості, однаковий механізм дії — блокування повільних кальцієвих каналів L-типу, які розміщені в міокарді, провідній системі серця та в гладких м’язах судин.

Покази: артеріальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми: ломір.

Діюча речовина: ісрадипін, ісрадіпін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Кілька повідомлень описують використання ісрадипіну при вагітності без несприятливих наслідків. Структурно подібний до ніфедипіну.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не був тератогенним у щурів та кролів при дозах в 150 та 25 разів вищих від максимально рекомендованих для людини, відповідно. Ембріотоксичності не спостерігали при нетоксичних для матері дозах.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Проводилось дослідження для з’ясування впливу препарату на гемодинаміку матері та плода: 27 жінок з індукованою вагітністю гіпертензією в ІІІ триместрі отримували ісрадипін в дозі 2,5 мг двічі на день протягом 4 днів, а далі 5 мг двічі на день. Аналіз гемодинаміки до та через тиждень після терапії продемонстрував істотне зниження артеріального тиску без значних змін матково-плацентарного та фетального кровотоку. Відсутність змін матково-плацентарного кровотоку припускає наявність маткової вазодилятації  зі зниженням маткового судинного опору. Не спостерігали несприятливих наслідків у плодів.

Дослідження 1992 року вивчало вплив ісрадипіну на показники 3 тестів стандартизованих фізичних стресів у 14 жінок з гіпертензією (3 – ессенціальна гіпертонія, 11 – прееклампсія). Лікування ісрадипіном (5 мг 1 раз на день протягом 4 днів, а потім 5 мг двічі на день) розпочинали в середньому на 33 тижні вагітності, а пологи в середньому наступали на 38 тижні. Результати вагітностей були нормальними, за винятком одного новонародженого вагою до 10-го перцентиля та транзиторної гіпербулірубінемії у 2 новонароджених.

Дослідження 1999 року порівнювало антигіпертензивний ефект ісрадипіну (N=20) з гідралазином (вазодилятатор) та метилдопою (антиадренергічний засіб)(N=19) у жінок з важкою прееклампсією. Не спостерігали різниці в результатах вагітностей щодо гестаційного віку та ваги при народженні, оцінки за шкалою Апгар.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про застосування ісрадипіну в період лактації. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока. Вплив на немовля невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Виходячи з невеликої кількості випадків невдалої процедури штучного запліднення виявлено, що ніфедипін та інші антагоністи кальцію, призначені для лікування гіпертензії, асоціюються зі зворотним чоловічим непліддям. Кальцій відіграє важливу роль в активації сперматозоїдів під час запліднення. Пригнічення сперматозоїдів антагоністами кальцію виникає при концентрації, на 2-4 порядки нижчій, ніж  у пацієнтів на тривалій терапії.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.11.2016 р.

Група/призначення:

Блокатор кальцієвих каналів, селективний антагоніст іонів кальцію.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) — це гетерогенна група лікарських препаратів, що мають антиангінальні та антигіпертензивні властивості, однаковий механізм дії — блокування повільних кальцієвих каналів L-типу, які розміщені в міокарді, провідній системі серця та в гладких м’язах судин.

Покази: лікування стенокардії.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: бепридил.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутність даних про використання у людини при вагітності не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик.

Інші блокатори кальцієвих каналів призначаються при вагітності для лікування гіпертонії та токолізу* без підвищення частоти вроджених вад та токсичності для плодів (див. Ніфедипін).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів та кролів не спостерігали тератогенних наслідків, але при дозах, які у 37 разів перевищують максимальну рекомендовану для людини, відзначали зменшення розміру та виживання дитинчат.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Препарат проникає до грудного молока з максимальним співвідношенням молоко:плазма 0,33. Відсутня інформація про застосування в людини при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.11.2016 р.

Група/призначення:

Блокатор кальцієвих каналів, селективний антагоніст іонів кальцію.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) — це гетерогенна група лікарських препаратів, що мають антиангінальні та антигіпертензивні властивості, однаковий механізм дії — блокування повільних кальцієвих каналів L-типу, які розміщені в міокарді, провідній системі серця та в гладких м’язах судин.

Покази: ішемічні неврологічні розлади, асоційовані з субарахноїдальним крововиливом від розриву вроджених аневризм.

Альтернативні назви / синоніми: німотоп.

Діюча речовина: німодипін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Препарат призводить до тератогенності та токсичності в експериментальних тварин. Даних про застосування у людини в І  триместрі недостатньо для оцінки ризику для ембріону та плода. Проте відомо, що інші блокатори кальцієвих каналів не належать до великих тератогенів для людини. Крім основних показів препарат використовується при інших судинних ускладненнях, в тому числі при еклампсії, хоча одна група дослідників повідомляє про перевагу сульфату магнію для профілактики еклампсії.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату він призводив до зростання частоти вроджених вад у потомства лікованих кролів. При одному з досліджень тератологічні ефекти відзначали при материнській пероральній дозі 1 мг/кг/день, в той час як при іншому ідентичному дослідженні не спостерігали підвищення частоти вад при дозі до 3 мг/кг/день. У щурів при дозах до 100 мг/кг/день спостерігали зростання резорбції та слабкого виживання плодів без підвищення частоти вроджених вад розвитку. При інших дослідженнях не відзначали несприятливих наслідків у вагітних щурів та кролів, яким вводили до 100 та 10 мг/кг/день, відповідно. Призначення щурам при вагітності та лактації дози 30 мг/кг/день не призводило до несприятливого впливу на постнатальний розвиток. Можливо, вищенаведені результати і були включені в інструкцію до препарату.

При дієтичному дослідженні німодипін додавали вагітним щурам до харчування в дозах 3 та 12 мг/кг/день з першого дня вагітності до відлучення немовлят і такі самі дози новонародженим з цього моменту до 60 дня життя. Дослідження продемонструвало зростання вазомоторної реактивності у дитинчат (при стимуляції барорецепторів та до норадреналіну), що аналогічно ефектам, які виникають при лікуванні іншими блокаторами кальцієвих каналів. При цьому не спостерігали великих морфологічних аномалій у потомства та зменшення їхніх розміру чи ваги. Найвища доза не призводила до токсичності у матері, а вісцеральні аномалії у плодів не аналізували, тому це дослідження не здатне оцінити токсичність для плода від впливу препарату.

Дослідження культури цілих ембріонів виявило подібність німодипіну до інших блокаторів кальцієвих каналів у порушенні циркуляції в жовтковому мішку та спричиненні аномалій голови, серця, нервової трубки, передніх кінцівок. Проте культура цілих ембріонів не використовується для прогнозування реакції ембріону людини на препарат.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Трансфер німодипіну на ранніх термінах вагітності не вивчався. Виходячи з молекулярної ваги німодипін проникає через плаценту на пізніх термінах.

Повідомляється про лікування жінок з прееклампсією. 10 жінок у терміні 38 тижнів отримували німодипін в дозі 30 мг перорально кожні 4 години. Пологи наступали через 24 години після початку лікування і воно ще продовжувалось протягом 24 годин після пологів. Після призначення препарату знижувався як діастолічний, так і систолічний тиск без однак дистресу плода. В пологах середня концентрація німодипіну в сироватці матері та пуповині становила 7,31 та 2,6 нг/мл, відповідно (співвідношення плід:мати – 0,36). У 4 жінок, які народили шляхом кесаревого розтину, через 2 години після першої дози, рівні препарату в сироватці матері та пуповини становили 9,68 та 3,46 нг/мл, відповідно (спввідношення плід:мати – 0,36). Середня оцінка за шкалою Апгар становила 8 (6-10) та 9 (8-10) на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. У новонароджених не спостерігали відхилень до віку 6 тижнів, поки тривав нагляд. Одне немовля виключили з аналізу, оскільки у матері виник розрив матки. Значно пригнічена при народженні дитина (оцінка за шкалою Апгар 1 та 5 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно) була успішно реанімована і нормально розвивалась на 6 тижні життя.

У 1996 році повідомили результати проспективного мультицентрового когортного дослідження в групі з 78 жінок (3 двійні) з впливом блокаторів кальцієвих каналів у І триместрі, з них в 11%  – німодипіну. При порівнянні з контрольною групою не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Німодипін також використовується з врахуванням його мозкової вазодилятаторної дії для лікування еклампсії, ускладненої спазмом мозкових судин та набряком. Не рекомендується одночасно призначати німодипін з магнію сульфатом через ризик блокади серця у матері. У 4 вагітних судоми призупинили внутрішньовенним клоназепамом (протисудомний засіб) в середньому 3 мг (1-5 мг), з наступним внутрішньовенним введенням німодипіну (1 мг/годину протягом 20 хвилин, далі 2 мг/годину) для контролю артеріального тиску (середня доза 1,83 мг). Як тільки тиск матерів став контрольованим, провели кесаревий розтин з народженням 4 здорових немовлят. Середня вага новонароджених становила 1822 грами (1460-2800). Оцінка за шкалою Апгар для окремих немовлят не наводиться, але в 2 немовлят на 5-й хвилині зафіксовано <7 балів. Одна жінка померла від важких післяпологових ускладнень, а в іншої розвинулись мультиорганні ураження, вторинні до важкої прееклампсії/еклампсії.

Материнська гіпотензія від впливу німодипіну є потенційним ускладненням, яке може зашкодити плоду.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату німодипін або його метаболіти концентруються в молоці щурів.

У 1996 році повідомили про 36-річну жінку, в якої на 3-й тиждень після пологів з’явилась парестезія (обличчя та рука), асоційована з моторною дисфазією (порушення мови). Симптоми зникли, але після ангіографії судин мозку повторились периоральна дизестезія (збочене сприйняття подразнень: дотик відчувається як біль, холод – як тепло, і т д.) та моторна дисфазія. Було вирішено, що ці ознаки були викликані спазмом судин, вторинним до ангіографічного дослідження, і призначено німодипін внутрішньовено (така форма не застосовується в США). Через 24 години жінка отримала повну дозу в 46 мг (1 мг/годину протягом 2 годин, далі 2 мг/годину). Зразки молока збирали кожні 3-4 години під час терапії (по 50-60 мл), а зразки крові – кожні 6 годин. В цей період грудне вигодовування не проводилось. Концентрація німодипіну в молоці коливалась від 0,42 нг/мл (0,5 годин) до 4,70 нг/мл (26 годин, через 2 години після закінчення інфузії), а концентрація в сироватці матері – 3,54-10,83 нг/мл. Співвідношення молоко:плазма на 0,5, 7,5 та 13,5 годинах були наступними: 0,12, 0,06 та 0,15, відповідно. При введенні немовляті грудного молока 150 мг/кг/день немовля отримає 0,008-0,092% материнської скорегованої на вагу дози. Цей вплив вважається клінічно незначимим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Не спостерігали несприятливого впливу на фертильність у самок та самців щурів при дозах до 10 мг/кг/день. Деталі токсичності для дорослих не надаються, однак, максимальна толерантна доза у невагітних щурів становила 100 мг/кг/день. Дослідження у мишей інформує, що пероральне введення препарату в дозі 15 мг/кг/день пригнічує естральний цикл.

В пілотному дослідженні 8 жінок з регулярним менструальним циклом приймали 60 мг німодипіну тричі на день перорально до початку очікуваного викиду лютеїнізуючого гормону. Виявлено істотне зниження викиду – приблизно на 1,5-2 дні.

Виходячи з невеликої кількості випадків невдалої процедури штучного запліднення виявлено, що ніфедипін та інші антагоністи кальцію, призначені для лікування гіпертензії, асоціюються зі зворотним чоловічим непліддям. Кальцій відіграє важливу роль в активації сперматозоїдів під час запліднення. Пригнічення сперматозоїдів антагоністами кальцію виникає при концентрації, на 2-4 порядки нижчій, ніж  у пацієнтів на тривалій терапії.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.11.2016 р.

Група/призначення:

Блокатор кальцієвих каналів, селективний антагоніст іонів кальцію.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) — це гетерогенна група лікарських препаратів, що мають антиангінальні та антигіпертензивні властивості, однаковий механізм дії — блокування повільних кальцієвих каналів L-типу, які розміщені в міокарді, провідній системі серця та в гладких м’язах судин.

Покази: стенокардія та артеріальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми: карден.

Діюча речовина: нікардипін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Нікардипін призводить до залежної від дози ембріотоксичності, але не тератогенності у тварин. Даних про застосування у людини в І триместрі недостатньо для оцінки ризику для ембріону та плода.

Препарат використовується на пізніх термінах вагітності для токолізу* та лікування гіпертензії у вагітних, що іноді асоціюється з набряком легенів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів та кролів з внутрішньовенно введеним нікардипіном продемонстрували ембріотоксичність, але не тератогенність. Ембріотоксичність викликали дози, які в 2,5 та 5 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини, відповідно. У щурів доза, що в 50 разів перевищує максимальну рекомендовану для людини, призводила до утруднених пологів, зменшення ваги новонароджених та темпів набирання ваги, а також виживання. Тільки в одного виду кролів високі дози (в 75 разів вищі за максимальну рекомендовану для людини) були ембріолетальними. Два дослідження у щурів повідомили про відсутність впливу на постнатальний розвиток та фертильність при пренатальному введенні препарату.

Нікардипін вводили інфузійно протягом 2 хвилин в дозі 20 мкг/кг/хвилину з ангіотензином ІІ в дозі 5 мкг/хвилину 15 вівцям на пізніх термінах вагітності. У плодів спостерігали транзиторну брадикардію з наступними гіперкапнією та ацидемією. Ці зміни асоціювались зі зниженням кровотоку в плаценті та зростанням судинного опору у судин, а 5 плодів загинуло через 65 хвилин після введення нікардипіну.

Використання для токолізу спочатку вивчалось на вилучених матках кролів та у щурів в пологах (спонтанних або індукованих). В обох видів тварин блокатори кальцієвих каналів були ефективними у припиненні маткових скорочень.

Дослідження 1983 року вивчало вплив нікардипіну та ніфедипіну на ізольований міометрій людини при вагітності та у не вагітних. Нікардипін виявився більш потужним токолітиком, аніж ніфедипін, але з повільнішим початком дії.

Оскільки кардіоваскулярні зміни та відповідь міометрію у кролів подібні до таких у людини, проводилось ряд досліджень на кролях для з’ясування ефективності нікардипіну для токолізу відносно його безпечності для матері та плода. Всі дослідження виявили статистично значиме пригнічення скорочень матки, але цей ефект супроводжувався материнською тахікардією, збільшенням серцевого викиду, падінням систолічного та діастолічного тиску, зменшенням матково-плацентарного кровотоку. Автори вважають за необхідне продовжити дослідження, оскільки зменшення матково-плацентарного кровотоку наражає на небезпеку плід.

Також проводилось дослідження у приматів для визначення токолітичного ефекту нікардипіну. Вагітних макак-резус зі спонтанними скороченнями матки лікували  болюсом* 500 мкг з наступною інфузією в дозі 6 мкг/кг/хвилину протягом години. Продемонстровано плацентарний трансфер з піком концентрації у плода на рівні 7-35 нг/мл в порівнянні з материнським рівнем 175-865 нг/мл. Хоча описано істотний токолітичний ефект, у плодів розвинулись значні ацидемія та гіпоксемія.

Подальше з’ясування потенційних несприятливих наслідків для плода проводилось за допомогою постійного введення через канюлю нікардипіну безпосередньо плодам ягнят та кіз. При цьому спостерігали тільки транзиторні гемодинамічні зміни.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи нікардипін проникає до плаценти у людини, але його молекулярна вага це припускає.

Повідомляється про токолітичний ефект нікардипіну без несприятливих наслідків у новонароджених.

Вісім жінок з гострою гіпертензією в ІІІ триместрі (діастолічний тиск >105 мм рт. ст.) отримали одноразово 10 мг нікардипіну. Через 15 хвилин спостерігали істотне зниження діастолічного, але не систолічного тиску протягом наступних 60 хвилин.

40 жінок з м’якою та помірною гіпертензією (25 з гестаційною, 3 з прееклампсією, 12 з хронічною гіпертензією) отримували перорально 20 мг нікардипіну тричі на день починаючи з 28 тижня до 7 дня після пологів – в середньому протягом 9  тижнів. 20 жінок отримували нікардипін внутрішньовенно через важку прееклампсію, 5 з них страждали гіпертонією до вагітності. Лікування розпочали в середньому на 33 тижні (27-40 тижнів)  в середньому протягом 5,3 днів (2-15 днів). Низький плацентарний пасаж препарату відмічали у 10 жінок (7 з переоральним прийомом, 3 з внутрішньовенним), але в жодному випадку не спостерігали акумуляції у плода. Також не спостерігали несприятливих наслідків.

Дослідження, результати якого опубліковані у 1994 році, порівнювало нікардипін та метопролол (бета-блокатор) в лікуванні гіпертонії (гестаційної, прееклампсії та хронічної) в період вагітності. По 50 пацієнток в кожній групі розпочали лікування приблизно на 29 тижні. Нікардипін в значно більшій мірі знижував систолічний та діастолічний тиск та опір в пупковій артерії і в цій групі менша кількість вагітних потребувала проведення кесаревого розтину через дистрес плода (6% проти 28%). Різниця у вазі новонароджених становила 201 грам (2952 проти 2751 грам) – незначна.

Деякі клініцисти порівнювали нікардипін з магнію сульфатом та сальбутамолом (бета-адреноміметик) для токолізу. Нікардипін здається більш ефективним та з меншою кількістю побічних ефектів. Доступні повідомлення про гострий набряк легень після перорального або внутрішньовенного прийому нікардипіну для токолізу. Виходячи з одного випадку серцевої недостатності та іншого з рефрактерною (резистентною) гіпотензією група дослідників рекомендує з обережністю комбінувати нікардипін та магнію сульфат.

У 1996 році повідомили результати проспективного мультицентрового когортного дослідження в групі з 78 жінок (3 двійні) з впливом блокаторів кальцієвих каналів у І триместрі, з них жодна не приймала нікардипіну. При порівнянні з контрольною групою не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку.

 Застосування препарату під час вигодовування:

Нікадипін проникає до грудного молока в невеликій кількості. Визначення концентрації в молоці 18 жінок, які отримували повторні дози перорально або внутрішньовенно нікардипіну виявило, що немовля на грудному вигодовуванні отримає менше, ніж 0,3% звичайної дози для немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Виходячи з невеликої кількості випадків невдалої процедури штучного запліднення виявлено, що ніфедипін та інші антагоністи кальцію, призначені для лікування гіпертензії, асоціюються зі зворотним чоловічим непліддям. Кальцій відіграє важливу роль в активації сперматозоїдів під час запліднення. Пригнічення сперматозоїдів антагоністами кальцію виникає при концентрації, на 2-4 порядки нижчій, ніж  у пацієнтів на тривалій терапії.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 13.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.11.2016 р.