МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

ВЕРАПАМІЛ

Група/призначення:

Блокатор кальцієвих каналів, селективний антагоніст іонів кальцію.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) — це гетерогенна група лікарських препаратів, що мають антиангінальні та антигіпертензивні властивості, однаковий механізм дії — блокування повільних кальцієвих каналів L-типу, які розміщені в міокарді, провідній системі серця та в гладких м’язах судин.

Покази: аритмія.

Альтернативні назви / синоніми: калан, ізоптин, верелан.
Діюча речовина: вералапаміл.
Рекомендації при вагітності: сумісний.
Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

В експериментальних тварин знижує плацентарну перфузію. У людини при використанні в будь-якому терміні вагітності не асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Існують побоювання щодо вживання блокаторів кальцієвих каналів на ранніх термінах вагітності. Багато процесів ембріогенезу у тварин здаються кальцій-залежними і блокуються антагоністами кальцію, а саме: розвиток сомітів, формування оптичної чашки, та, ймовірно, організація морули.

Культивація ранніх ембріонів жаб з блокаторами кальцієвих каналів (ніфедипіном, дилтіаземом, верапамілом) продемонструвала порушення розвитку, особливо центральної нервової системи. Культивування ембріонів щурів з верапамілом або ніфедипіном протягом 48 годин в період кардіогенезу призводило до порушення розвитку серця. Ці дослідження in vitro не відображають природних умов впливу препаратів.

Одне дослідження повідомляє тільки про зниження розміру та зменшення ваги плодів у щурів, лікованих верапамілом при вагітності, тоді як інше виявило, що 10 мг/кг препарату двічі на день, введеного внутрішньоперитонеально призводило до 47% частоти вроджених вад серця, більшість з яких залучали тракт відтоку. При іншому дослідженні вагітним щурам вводили верапаміл внутрішньоперитонеально в дозі 3 мг/кг і не спостерігали підвищення частоти вроджених вад у потомства. Частота фетальної токсичності та вроджених вад зростала при одночасному введенні івермектину (антипаразитарний препарат). Такий шлях введення препарату не співставний для оцінки впливу на людину.

Згідно з інструкцією до препарату використання верапамілу при вагітності не асоціюється з вродженими вадами у щурів при дозах, в 6 разів вищих від рекомендованих для людини.

У вагітних овець матковий кровотік знижувався на 25% на 2-й хвилині та протягом 30 хвилин залишався на 7-18% нижчим від контрольного рівня. Виходячи з цих даних автори припустили, що верапаміл слід призначати з обережністю у випадках проблематичної матково-плацентарної перфузії.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Плацентарний пасаж продемонстровано у 2 з 6 пацієнток, які отримували перорально 80 мг препарату на пізніх термінах вагітності. Рівень препарату в пуповині становив 15,4 та 24,5 нг/мл (17% та 26% від рівня материнської сироватки) у 2 новонароджених, які народились на 49-й та 109-й хвилинах після призначення верапамілу, відповідно. Верапаміл не визначався в пуповинній крові 4 немовлят, народжених через 173 та 564 хвилини після дози. В пологах призначали верапаміл внутрішньовенно в дозі 2 мкг/кг/хвилину протягом 60-110 хвилин. Середня концентрація в сироватці немовлят становила 8,5 нг/мл (44% материнського рівня).

Жінка у терміні 33 тижнів через тахікардію у плода на рівні 240-280 ударів на хвилину отримувала протягом 6 тижнів дигоксин (серцевий глікозид) та верапамілу 80 мг тричі на день. Через 5 днів ритм плода нормалізувався, але не зрозуміло достеменно, чи це відбулось внаслідок дії верапамілу. При народженні дитина не мала відхилень з боку серцево-судинної системи.

Кілька інших повідомлень описують успішне внутрішньоутробне лікування суправентрикулярної тахікардії верапамілом в комбінації з іншими препаратами. В одному випадку непряме введення (матері) верапамілу, дигоксину, прокаїнаміду (антиаритмічний засіб) не змогло здолати аритмію у плода і викликало необхідність проведення прямої дигіталізації плода. В іншому випадку введення 120 мг верапамілу тричі на день та дигоксину дозволило контролювати суправентрикулярну тахікардію у плода на 32 тижні вагітності. Через 4 тижні лікування при ультразвуковому обстеженні повністю зникли водянка та багатовіддя, які виявлялись до того, але плід завмер через 2 дні. Аутопсія не проводилась. Автори бездоказово стверджують, що комбінація препаратів призвела до повної блокади серця. Повідомляється про лікування суправентрикулярної тахікардії у матері, яка виникла в ІІІ триместрі, одноразово внутрішньовенним введенням 5 мг верапамілу.

Повідомляється про призначення верапамілу в пологах для зниження артеріального тиску при важкій гестаційній гіпертензії. Спочатку внутрішньовенно швидко ввели 1 мг верапамілу, далі продовжили інфузію 185 мг протягом 6 годин. Серцебиття плода зросло з 60 до 110 ударів на хвилину, новонароджена дитина не мала ознак токсичності.

Також повідомляється про токоліз* верапамілом або в комбінації з бета-міметиками.

*Токоліз – гальмування пологових перейм при гострій внутрішньоматковій асфіксії, іммобілізація матки перед кесаревим розтином, перед поворотом плода з поперечного положення, при пролапсі пуповини, при ускладненій пологовій діяльності. Як екстрений захід при передчасних пологах перед доставкою вагітної до лікарні.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 76 новонароджених, які зазнали впливу верапамілу в І триместрі вагітності. Зареєстровано 1 (1,3%) велику вроджену ваду при очікуваних 3. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (серцево-судинної системи, полідактилії, розщілини хребта, орофаціальних розщілин, редукційних вад кінцівок, гіпоспадії), серед яких виявлена 1 кардіоваскулярна вада, що не підтримує асоціації препарату з вродженими вадами.

У 1995 році повідомили про результат вагітності жінки, яку лікували двома дозами верапамілу (внутрішньовенно) через суправентрикулярну тахікардію на 30-32 тижнях вагітності. Надалі вагітність протікала нормально, народилась здорова дитина. На 5 день життя при електрокардіографії діагностовано обструктивну бівентрикулярну гіпертрофічну кардіоміопатію. Причину такого стану важко встановити, але відомо, що у щурів високі дози верапамілу асоціюються з вродженою гіпертрофічною кардіоміопатією.

Коротке повідомлення 1993 року інформує про нормальні результати вагітностей 3 жінок з біполярним розладом, лікованих верапамілом протягом вагітності.

У 1996 році повідомили результати проспективного мультицентрового когортного дослідження в групі з 78 жінок (3 двійні) з впливом блокаторів кальцієвих каналів у І триместрі, з них в 41%  – верапамілу. При порівнянні з контрольною групою не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Виробник повідомляє про лікування верапамілом в І триместрі без ускладнень у плодів. Однак, після швидкого введення болюсу** спостерігали гіпотензію (систолічну та діастолічну), зменшення маткового кровотоку, гіпоксію у плода.

**Болюс – відносно великий об’єм рідини або дози препарату, що вводиться внутрішньовенно і швидко викликає відповідну реакцію.

Застосування препарату під час вигодовування:

Верапаміл проникає до грудного молока.

При добовій дозі 240 мг до грудного молока потрапляє 23% від рівня в материнській сироватці. Рівень в сироватці новонароджених склав 2,1 нг/мл, але препарат не виявлявся через 38 годин після закінчення лікування (<1 нг/мл). У немовляти не спостерігали несприятливих наслідків. Іншій жінці в період лактації на 9 день після пологів призначили 80 мг верапамілу через рецидив суправентрикулярної тахікардії. Немовля не годували грудним молоком. Через 5 днів рівень верапамілу в грудному молоці був в межах 100-300 мг/мл, значно вищим, ніж очікувалось.

Повідомляється про жінку, яка отримувала 80 мг верапамілу тричі на день протягом 4 тижнів. Рівень верапамілу та його метаболіту норверапамілу в грудному молоці становив 25,8 та 8,8 нг/мл, відповідно, що становило 60% та 16% від концентрації в плазмі. Підраховано, що немовля на грудному вигодовуванні отримає <0,01% материнської дози. Ні верапаміл, ані метаболіт не виявлялись в плазмі новонароджених.

Американська академія педіатрії вважає верапаміл сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Верапаміл може асоціюватись з гіперпролактинемією та галактореєю. Після одного повідомлення про верапаміл-індуковану галакторею один з виробників спонсорував клінічне дослідження в групі 7 жінок та 1 чоловіка для з’ясування наявності такої асоціації. Клінічна галакторея розвинулась у 3 з 7 жінок, а гіперпролактинемія, галакторея або обидва ці стани – у 6. У чоловіка змін не виявлено. Верапаміл може діяти шляхом порушення вивільнення або синтезу фактору інгібування пролактину в гіпоталамусі.

Дослідження в щурів з блокаторами кальцієвих каналів відносно репродуктивних показників виявило, що введення 3,4 мг/кг верапамілу через зонд протягом 30 днів призводило до істотного зменшення кількості і рухливості сперматозоїдів та індексу фертильності. Фертильність в значній мірі відновлювалась через 30 днів після відміни верапамілу.

Група кардіологів повідомила про 3 випадки імпотенції, яка виникла у 14 чоловіків, які тривало лікувались верапамілом від суправентрикулярної аритмії. Один пацієнт припинив лікування і нормальна сексуальна функція відновилась. Такі спостереження припускають зв’язок між верапамілом та імпотенцією в деяких чоловіків.

Виходячи з невеликої кількості випадків невдалої процедури штучного запліднення виявлено, що верапаміл та інші антагоністи кальцію, призначені для лікування гіпертензії, асоціюються зі зворотним чоловічим непліддям. Кальцій відіграє важливу роль в активації сперматозоїдів під час запліднення. Пригнічення сперматозоїдів антагоністами кальцію виникає при концентрації, на 2-4 порядки нижчій, ніж  у пацієнтів на тривалій терапії.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 20.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 21.11.2016 р.


Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка сайту УТІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...

Всього статей

1434

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information
Help Me!