Група/призначення:

Протигрибкові засоби для місцевого застосування. Це синтетичний протигрибковий препарат для місцевого лікування (креми, гелі, суспензії, песарії).

Альтернативні назви / синоніми: цикложен.

Діюча речовина: циклопірокс.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Інформація про використання при вагітності у людини відсутня. Проте низька системна біодоступність та відсутність токсичного впливу на розвиток в 4 видів тварин припускають низький ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Відсутні ознаки тератогенності чи іншої шкоди для плода у мишей, щурів, кролів, мавп на фоні введеної різними шляхами 10-кратної та вищих доз від рекомендованої для місцевого застосування у людини. Вагінальне введення у собак призводило до 97% відновлення дози в сечі і калі. У щурів відзначали поганий плацентарний трансфер.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування при вагітності у людини. Дуже мала кількість препарату системно абсорбується (1,3% при оклюзивній пов’язці). Виробник не має інформації про вроджені вади, пов’язані з циклопіроксом.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання при лактації у людини. Оскільки системна абсорбція дуже незначна (1,3%), вплив на немовля на грудному вигодовуванні незначний, якщо взагалі існує.

Не слід наносити препарат на молочну залозу для запобігання попадання до дитини, при необхідності наносити після годування і ретельно очистити шкіру перед наступним годуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/ciclopirox/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501434/).

Адаптовано 16.08.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, к.м.н., доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 17.08.2020 р.

Група/призначення: антитромботичні засоби.

Це інгібітор агрегації тромбоцитів, інгібітор клітинної фосфодіестерази ІІІ. Призначається для лікування симптомів переміжної кульгавості (каудації).

Цилостазол екстенсивно метаболізується в печінці, два з метаболітів активні.

Альтернативні назви / синоніми: плестазол.

Діюча речовина: цилостазол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Препарат продемонстрував тератогенність та токсичність в двох видів тварин. Відсутній досвід застосування при вагітності у людини не дозволяє оцінити ембіо-фетальний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. На фоні пероральних доз до 1000 мг/кг/день не спостерігали впливу на фертильність та репродуктивну поведінку у самок та самців щурів. Найвища доза, яка призводила до системного впливу була у самців <1,5-кратна, у самок 5-кратна від рівня системного впливу у людини, виходячи з AUC*, незв’язаного цилостазолу на фоні максимальної рекомендованої дози для людини. У вагітних щурів доза 1000 мг/кг/день призводила до зниження ваги плодів та підвищення частоти вроджених вад серцево-судинної системи (міжшлуночкової перетинки, дуги аорти, підключичної артерії), нирок (розширення лоханок), скелетної системи (14 ребро, затримка осифікації). Підвищення частоти дефекту міжшлуночкової перетинки та затримку осифікації також спостерігали на фоні дози 150 мг/кг/день. Аналогічна доза у щурів на пізніх термінах вагітності асоціювалась з мертвонародженням і зниженням ваги плодів. У вагітних кролів доза 150 мг/кг/день асоціювалась з підвищенням частоти затримки оссифікації грудини.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Невідомо, чи цилостазол проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага припускає такий трансфер. Крім того, можливий трансфер двох активних метаболітів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання цилостазолу при лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий. Через потенційні важкі несприятливі наслідки не рекомендується грудне вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 16.08.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.08.2020 р.

Група/призначення:

Парасимпатоміметик, протиглаукомний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: карбахолін.

Діюча речовина: карбахол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутній досвід застосування карбахолу, офтальмологічного розчину, при вагітності у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не проводились, як і дослідження карциногенності, мутагенності, впливу на фертильність.

Відомо, що холінергічні препарати у тварин посилюють вивільнення окситоцину і впливають на сироватковий рівень пролактину.

Інформація щодо впливу на плід:

Це холінергічний (парасимпатоміметичний) препарат, який використовується для інтраокулярного введення. Призначають для підтримки міозу в процесі оперативного втручання. Крім того, він знижує інтенсивність підвищення внутрішньоочного тиску протягом 24 годин після втручання з приводу катаракти.

Відсутня інформація про метаболізм, період напіввиведення, абсорбцію до системної циркуляції.

Іншим препаратом цієї групи є ацетилхолін.

Невідомо, чи карбахол проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага це припускає, але кількість, яка може абсорбуватись до системного кровотоку, невідома.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання карбахолу офтальмологічного при лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока, але кількість препарату, яка може потрапити до системного кровообігу, невідома. Але оскільки препарат вводиться інтраокулярно в процесі втручання, малоймовірним є проникнення клінічно значимої його кількості до грудного молока.

Стурбованість може викликати тільки передозування препарату. Тому, як і з більшістю офтальмологічних препаратів, місцеве застосування низької дози та слабка абсорбція свідчать про сумісність з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/carbachol/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501655/).

Адаптовано 10.08.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією11.08.2020 р.

Група/призначення:

Препарати гормонів для системного застосування (за винятком статевих гормонів та інсуліну). Препарати, що регулюють обмін кальцію. Інші антипаратиреоїдні засоби. Агоніст кальцієвих рецепторів.

Альтернативні назви / синоніми: сенсипар, мімпара.

Діюча речовина: цинакальцет.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні два повідомлення про використання цинакальцету наприкінці ІІІ триместру, але відома інформація тільки про одного новонародженого. Цинакальцет є першим препаратом нового класу, його немає з чим порівнювати. Крім того лікування в більшості пацієнтів триває місяці. Дані від експериментальних тварин продемонстрували токсичний вплив на розвиток плода (затримку розвитку) на фоні материнської токсичності. Практично відсутній досвід застосування при вагітності у людини не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Незважаючи на це, якщо стан жінки потребує лікування цинакальцетом, його не слід відміняти з настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів і кролів. У щурів не спостерігали тератогенності на фоні пероральних доз, які спричинили вплив, що в 4 рази перевищує отримуваний у людини при застосуванні дози 180 мг/день, виходячи з AUC*. Зниження ваги плодів відзначали при добових дозах, які чинили вплив до 4-кратного до AUC на фоні материнської токсичності (зменшення споживання їжі та набирання ваги). Добові дози з впливом, меншим за AUC впродовж вагітності та лактації не викликали несприятливого впливу на плід чи новонароджених. При введенні вищих доз (2-3 кратних AUC) у матерів відзначали ознаки гіпокальціемії (смертність в пологах і рання постнатальна загибель плодів) та зниження ваги матерів і дитинчат в постнатальному періоді. У вагітних плодів добові пероральні дози з впливом, меншим за AUC, не впливали шкідливо на плід, але було відзначено материнську токсичність (зменшення споживання їжі та набирання ваги).

Довготривалі дослідження не виявили ознак карциногенності у мишей і щурів.

Дослідження мутагенності були негативними. Репродуктивні дослідження у самців і самок щурів продемонстрували, що тільки добові дози, вищі за 4-кратні до AUC, асоціювались з незначною токсичністю (зменшення споживання їжі та ваги тіла).

Інформація щодо впливу на плід:                                           

Цинакальцет підвищує чутливість кальцій-чутливих рецепторів до активації позаклітинним кальцієм. Призначений для лікування вторинного гіперпаратиреозу у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю на діалізі. Також використовується в лікуванні гіперкальціемії у пацієнтів з карциномою паращитоподібної залози.

Цинакальцет швидко та активно метаболізується до неактивних метаболітів. Кінцевий період напіввиведення становить 30-40 хвилин, рівень зв’язування з білками – 93-97%.

Не відомо, чи цинакальцет проникає через плаценту у людини, такий трансфер відбувається у кролів. Молекулярна вага та довгий кінцевий період напіввиведення припускають, що препарат проникатиме до ембріону/плода. Але активний метаболізм та високий рівень зв’язування з білками обмежуватимуть вплив вихідної речовини.

Повідомлення 2009 року описало 40-річну вагітну з вираженим первинним гіперпаратиреозом, в якої на 32 тижні з’явились гіпертензія та гіперкальціемія. Лікування цинакальцетом (240 мг/день) та кальцитоніном (100 мкг підшкірно через день) знизило рівень кальцію в сироватці. Плановий кесаревий розтин проведено на 34 тижні. Відомо про підвищений рівень кальцію в крові пуповини в порівнянні з показником у крові матері. Останнє свідчить про те, що цинакальцет не порушує фізіологічного градієнту кальцію між матір’ю і дитиною.

Повідомлення 2013 року інформує про 21-річну жінку з первинним гіперпаратиреозом внаслідок паратироматозу, який проявився значно підвищеними рівнями загального кальцію та іонізованого кальцію у терміні 14 тижнів. На 22 тижні провели хірургічне видалення гіперклітинної паратиреоїдної тканини. Оскільки перистуюча гіперкальціемія наростала, на 33 тижні призначили цинакальцет (30 мг/день), який успішно знизив рівень кальцію. На 38 тижні шляхом кесаревого розтину народився здоровий хлопчик, який нормально розвивався у віці 6 місяців.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання цинакальцету при лактації у людини. Молекулярна вага та довгий кінцевий період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока. Правда, активний метаболізм та високий рівень зв’язування з білками (93-97%) знижуватиме кількість вихідного препарату в молоці. Наслідки такого впливу на немовля невідомі, відомо, що в дорослих найчастішими проявам токсичності є нудота/блювота, гіпокальціемія. Саме гіпокальціемія викликає занепокоєння, оскільки є висока потреба немовляти в кальції в період росту кісткової тканини.

Цинакальцет не рекомендований в період грудного вигодовування, краще використати безпечнішу альтернативу або зупинити грудне вигодовування на період 3-7 Т1/2 (період напіввиведення).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cinacalcet-hydrochloride/product/).

Адаптовано 10.08.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 11.08.2020 р.

Група/призначення:

Антибіотики для системного застосування. Макроліди.

В деяких країнах використовується для лікування хламідіозу у вагітних. Відсутній на фармацевтичному ринку США.

Альтернативні назви / синоніми: вільпрафен.

Діюча речовина: джозаміцин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежений досвід застосування; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Досвід застосування обмежений; уникати протягом першого місяця грудного вигодовування.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не спричиняє вад розвитку у щурів та мишей. Досвід застосування при вагітності у людини дуже обмежений, не ідентифіковано несприятливих наслідків.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження у вагітних щурів та мишей не виявило аномалій після лікування дозою 2000 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Угорське дослідження випадок-контроль не виявило вищої частоти використання джозаміцину жінками, які народили дітей з вродженими вадами, при порівнянні з матерями здорових дітей. Джозаміцин приймали 4 жінки основної групи та 2 – контрольної.

Згідно з російським джерелом джозаміцин поступається азитроміцину у безпечності та ефективності в період вагітності (без наведення деталей).

Французьке дослідження 2010 року повідомило про оцінку розвитку 59 передчасно народжених дітей віком 1 та 2 роки з колонізацією дихальних шляхів мікоплазмами/уреаплазмами, яких лікували джозаміцином. При порівнянні зі 118 відповідними контролями не виявлено несприятливих наслідків.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату джозаміцин проникає до грудного молока людини. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Препарат схвалений для використання в педіатричній практиці. В порівнянні з іншими макролітами, такими як азитроміцин і кларитроміцин, які проникають до грудного молока в незначній кількості, джозаміцин має більшу молекулярну вагу та коротший період напіввиведення. Допоки не буде отримано достатньо інформації стосовно випливу при грудному вигодовуванні, перевагу надати більш вивченим і безпечним препаратами, особливо в неонатальному періоді та в передчасно народжених дітей.

Ранній вплив макролідів, особливо еритроміцину, пов’язаний з виникненням пілоростенозу, навіть при грудному вигодовуванні, що є підставою для уникнення їх використання на першому місяці грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Одне з досліджень повідомляє, що пероральне призначення джозаміцину 5 чоловікам призвело до присутності препарату в еякуляті, сім’яних міхурцях, простаті, що не порушувало рухливості сперматозоїдів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/josamycin/product/).

Адаптовано 09.08.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.08.2020 р.

Лістеріоз – це інфекційне захворювання, спричинене мікроорганізмами Listeria monocytogenes. Ці бактерії широко розповсюджені у природі, їх знаходять у ґрунті, піску, воді. Лістеріоз асоціюється зі споживанням забрудненої та/або неправильно приготованої їжі, особливо молочних продуктів, листових овочів, риби, м’яса. Повідомлення 2018 року інформує про забруднення готових до споживання продуктів, замороженої їжі, готових до вживання салатів. Штам L. monocytogenes сильно відрізняється за вірулентністю і захворювання може виникнути в деяких випадках при невеликому рівні забруднення.

Лістеріоз під час вагітності (короткий висновок):

Лістеріоз у вагітних асоціюється з самовільним перериванням та загибеллю плодів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експериментальні моделі лістеріозу створювали у курчат, гризунів, мавп. У всіх експериментах зазначали високий рівень ембріо/фетальної загибелі. Не знайдено вроджених вад, які б асоціювались з цією інфекцією. Дослідження у морських свинок, мавп, мишей продемонстрували залежний від дози зв’язок між інфікуючою дозою та несприятливим результатом вагітності, головним чином – втратою вагітності. Інше дослідження у мишей виявило брадикардію у інфікованих плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Лістеріоз у вагітних може призводити до інфікування плода і плаценти, що спричиняє аборт або перинатальну смертність.

Повідомлення 2010 року аналізувало культуру плаценти першого триместру і виявило, що первинним порталом проникнення L. Monocytogenes є екстравільозні цитотрофобласти.

Данські дослідники проаналізували 36 народжень з лістеріозом. 1/3 підтверджених випадків материнсько-плодової інфекції закінчились абортом або мертвонародженням, а прогноз для народжених живими був сприятливим, навіть у важко хворих дітей.

Серед 191 вагітної, інфікованої лістеріозом, лихоманка була найчастішим симптомом (65%), в 32% жінок відзначали грипоподібне захворювання, в 22% – біль у спині, в 11% – головний біль, в 7% – блювоту та діарею, в 4% – м’язовий біль, в 4% – біль в горлі, 29% жінок не мали симптомів.  Результати вагітностей були доступні для 178 з них: 36 (20,2%) спонтанних абортів або мертвонароджень, з інших 142 випадків 97 новонароджених були інфіковані (68,3%), а 45 (31,7%) – не інфіковані.

Підмічено, що не рідко при двоплідній вагітності у випадку лістеріозу у матері вражається тільки один з двох плодів.  Часто інфікується плід, який передлежить, тому ймовірним видається висхідний шлях інфікування, вагінальний. Повідомляється про лістеріоз при двох багатоплідних вагітностях після екстракорпорального запліднення. В одному з цих випадків інфікований плід вижив після лікування, в іншому вагітність перервали.

Описані часті ультразвукові знахідки у плода при лістеріозі: неімунна водянка, внутрішньочерепна кальцифікація, внутрішньоутробна загибель. В одному випадку також виявлено зниження рухової активності плода, помірний асцит, розширений жовчний міхур, ехогенний і розширений тонкий кишківник. Крім того відзначено порушення частоти серцевих скорочень плода. Лістеріоз діагностовано в культурі навколоплідних вод.

Хоча сама вагітність підвищує сприйнятливість до лістеріозу, одне дослідження не змогло виявити підвищення частоти носійства лістерій в фекаліях чи генітальному тракті вагітних в порівнянні з не вагітними жінками.

Лістеріоз під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 06.08.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.08.2020 р.

Група/призначення: гіполіпідемічні препарати.

Альтернативні назви / синоніми: фенофібролова кислота.

Діюча речовина: фенофібрат.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні 3 повідомлення про використання фенофібрату при вагітності у людини. Таким чином, практична відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє оцінити вплив препарату, а дані від експериментальних тварин викликають стурбованість щодо того, чи варто використовувати препарат при вагітності тривало. Як і з іншими протиліпідемічними препаратами не має користі від призначення фенофібрату вагітним. Єдиним показом може бути попередження та лікування панкреатиту, асоційованого з гіперліпідемією. В останньому випадку жінку слід інформувати про обмежений досвід використання цього препарату.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Препарат продемонстрував ембріоцидний та тератогенний ефекти у вагітних щурів, які отримували дозу, яка у 7-10 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.  На фоні 9-кратної дози, введеної до та протягом всієї вагітності щурам виникала репродуктивна токсичність у вигляді затримки пологів (100%), зростання частоти постімплантаційних втрат (60%), зменшення числа посліду, зниження ваги новонароджених, підвищення частоти розщілини хребта, зниження виживання дитинчат (40% при народженні, 4% в неонатальному періоді, 0% на момент відлучення). Аналогічні знахідки виявляли на фоні 7-кратної рекомендованій для людини дози, введеної з 15 дня вагітності і до відлучення дитинчат. При введенні в період органогенезу вагітним щурам дози, яка в 10 разів перевищувала рекомендовану для людини, спостерігали підвищення частоти вроджених вад, включно з куполоподібною головою, згорбленими плечима, округлим тілом, аномальною грудною кліткою, кіфозом, зупинкою росту плодів, подовженням грудних ребер, деформацією грудини, додатковим отвором піднебіння, деформованими хребцями, додатковими ребрами. Ембріоцидні ефекти також спостерігали у кролів. Дози, які у 9 та 18 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини спричиняли аборти в 10% і 20%, відповідно. На фоні 18-кратної дози 7% плодів гинуло.

Фенофібрат не продемонстрував мутагенності в 4 різних тестах, але проявив карциногенність у щурів, істотно підвищуючи частоту карциноми печінки, карциноми і аденоми підшлункової залози, доброякісних інтерстиціальних пухлин яєчок в залежності від дози. Деякі з цих пухлин (ацинарні аденоми підшлункової залози та інтерстиціальні пухлини яєчок) також знаходили у другого штаму щурів при використанні нижчих доз.

Інформація щодо впливу на плід:

Фенофібрат є проліками*, які швидко гідролізуються естеразами після перорального введення до активного метаболіту – фенофібролової кислоти, яка, в свою чергу, метаболізується до неактивних метаболітів. Фенофібролова кислота призначається як допоміжне лікування первинної гіперхолестеринемії або змішаної дисліпопротеїнемії  та гіпертригліцеридемії.  Фенофібролова кислота щільно зв’язується з білками плазми (біля 99%), період напіввиведення становить 20 годин.

Невідомо, чи фенофібрат або фенофібролова кислота проникають через плаценту у людини. Фенофібрат не виявляється в плазмі, бо швидко метаболізується. Молекулярна вага фенофібролової кислоти та подовжений період напіввиведення припускають плацентарний трансфер, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме кількість, яка потрапить до ембріону/плода.

Наводимо інформацію про 3 випадки лікування вагітних фенофібратом:

1) Повідомлення 2011 року інформує про використання фенофібрату в ІІІ триместрі. Так, у 30-річної жінки з коректно лікованим гіпотиреозом у терміні 32 тижнів діагностували панкреатит, асоційований з гіпертригліцеридемією. Дієта не допомогла у контролі дисліпідемії, тому призначено фенофібрат (доза не відома). На 35 тижні попереджено рецидив панкреатиту, в спонтанних пологах народився здоровий хлопчик вагою 2452 грами, з нормальною оцінкою за шкалою Апгар.

2) 30-річній жінці з високим рівнем тригліцеридів призначили фенофібрат в дозі 267 мг/день. Через рік діагностували не плановану вагітність на 8 тижні і відмінили фенофірат. На 36 тижні шляхом кесаревого розтину народився здоровий хлопчик вагою 3200 грам (75-й перцентиль) з нормальною оцінкою за шкалою Апгар. В дитини не виявлено вроджених вад, при спостереженні до віку 1 року відхилень не виявляли.

3) Повідомлення 2015 року описало результат вагітності з впливом фенофібрату на ранніх термінах. 40-річна жінка приймала фенофібрат з приводу гострого панкреатиту внаслідок гіперліпідемії за 5 місяців до вагітності. Вона також приймала карбімазол з приводу хвороба Грейвса (дифузний токсичний зоб). Жінка припинила прийом феофібрату як тільки було діагностовано вагітність (термін невідомий). У терміні 15 тижнів діагностували гострий панкреатит, а у 18 тижнів – внутрішньоутробну загибель плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання фенофібрату при лактації у людини. Молекулярна вага активного метаболіту припускає проникнення до грудного молока. Вплив на немовля невідомий. Не рекомендується грудне вигодовування у випадку лікування матері фенофібратом через потенційну токсичність.

Рівень холестерину в грудному молоці дуже стабільний, навіть у жінок з гіперхолестеринемією і суттєво не змінюється з дієтою чи нутрітивним статусом матері, припускаючи, що, принаймні, частково синтезується в молочній залозі. Проте невідомо, чи фібрати можуть змінювати жировий склад грудного молока. Немовлята потребують велику кількість холестерину, бо він є критичним для правильного розвитку нервової системи, мембран клітин, також він є попередником ряду вітамінів і гормонів. Тому, допоки не буде отримано більше даних доцільною у випадку виключно грудного вигодовування.

Виробник рекомендує уникати грудного вигодовування у випадку лікування фенофібратом і ще протягом 5 днів після останньої дози.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/fenofibrate/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501636/).

Адаптовано 27.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.07.2020 р.

Група/призначення: рослинний препарат.

Рослина роду Центелла родини аралієвих (Centella asiatica). Це повзуча багаторічна трав’яниста тропічна рослина.

Листя споживають сирими або варять і використовують для приготування чаю. У листях  Centella asiatica  містяться антиоксиданти, антимікробні, цитотоксичні, нейропротекторні речовини: тритерпенова кислота, мадекассова кислота, мадекассол, тритерпенові складні глікозиди (азіатікозид і мадекассосид), тритерпеновий сапонін, флавоноїди, інші фенольні сполуки.

В аювердичній медицині наземна частина або ціла рослина використовуються з лікувальною ціллю, як тонізуючий засіб, при венозній недостатності, місцево для заживлення ран (препарат мадекассол та мадекассова кислота), тощо.

До поширених похідних готу кола відносяться повна трипленова фракція C. asiatica (TTFCA) та відновлена суміш азійської кислоти, мадекассової кислоти, брамінової кислоти, азіатікозиду (TECA). Брахмосид і брахмінозид можуть бути матковими міорелаксантами.

Альтернативні назви / синоніми:

Щитолисник азійський, індійський щитолисник, готу кола, мадекассол, мадекассова кислота.

Діюча речовина: екстракт Центелли азійської.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): відсутня інформація.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Пероральне лікування мишей до та протягом перших двох тижнів вагітності соком готу кола ( 20-80 г/кг свіжої рослини) не призводило до несприятливого впливу на плід. В статті 2012 року повідомлено про зменшення кількості та рухливості сперматозоїдів, дегенерацію сперматозоїдів у самців щурів, лікованих  екстрактом C. аsiatica в дозі 10-100 мг/кг/день протягом 60 днів. У лікованих самців щурів не відзначали зменшення ваги тіла. Згідно з даними дослідження 2010 року пероральне введення екстракту C. аsiatica дозою 200 мг/кг/день протягом 42 днів самцям щурів спричиняло зменшення концентрації тестостерону, кількості та рухливості сперматозоїдів. Проте не зрозуміло, чи це пов’язано із загальною токсичністю.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Одне дослідження припустило, що C. аsiatica може служити протизаплідним засобом, також тривале використання жінками  може попереджати настання вагітності.

Хоча C. asiatica споживається в сирому вигляді в Малайзії, не повідомляється про аналогічні описаним у тварин ефекти у чоловіків.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 22.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.07.2020 р.

Група/призначення:

Засоби, що впливають на нервову систему. Анксіолітики.

Буспірон не пов’язаний хімічно та фармакологічно з іншими седативними і анксіолітичними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми: буспар.

Діюча речовина: буспірон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування при вагітності у людини дуже обмежений для належної оцінки безпечності препарату. В той же час, доступні повідомлення не свідчать про зв’язок з вродженими вадами у випадку впливу в І триместрі. Причина внутрішньоутробної загибелі плода в одному нижченаведеному випадку невідома. Крім того, дослідження не було чутливим до діагностики малих аномалій через відсутність стандартизованого обстеження. Великі вади, які діагностуються пізніше, також могли бути пропущеними через терміни проведення опитування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів та кролів на фоні доз, які приблизно в 30 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини, не продемонстрували несприятливого впливу на плід чи фертильність (згідно з інструкцією до препарату). У щурів доза до 75 мг/кг/день не підвищувала частоти вроджених вад, хоча високі дози асоціювались зі зниженням активності матері, перинатального виживання і ваги новонароджених.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомлення 1993 року описало використання буспірону в комбінації з 4 іншими препаратами (всі стартували до запліднення) у вагітної з вираженою депресією, панічним розладом, мігренню. Вагітність перервали після 12 тижня, плід чоловічої статі мав нормально сформовані органи, плацента не мала змін; при повному макро- і мікроскопічному обстеженні, включно з нормальним чоловічим каріотипом (46,ХУ) не виявлено відхилень.

В моніторинговому дослідженні  Michigan  Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 42 новонароджених з впливом буспірону в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстрована 1 (2,4%) велика вроджена вада при 2 очікуваних. Специфічні дані доступні для наступних категорій вроджених вад, до яких виявлена не належала.

Неінтервенційне обсерваційне когортне дослідження 1998 року описало результати вагітностей жінок, яким лікарі загальної практики в Англії виписали рецепт на 1 з  34 нових препаратів. Інформацію отримували шляхом опитування лікарів через місяць  після передбачуваних пологів. При 831 (78%) вагітності вплив таких препаратів відбувався в І триместрі, вроджені вади виявлено при 14 (2,5%) одноплідних вагітностях серед 557 новонароджених (10 випадків двійні). Крім того, дві вроджені вади діагностували у абортованих плодів, правда тільки невелику кількість таких плодів обстежували. Буспірон приймався в І триместрі при 16 вагітностях з наступними результатами: 2 медичні аборти, 1 завмерла вагітність, 12 здорових новонароджених, 1 дитина зі спадковим захворюванням (муковісцидоз).

Доступна інформація від 1998 року щодо 32-річної жінки з біполярним розладом, яка приймала буспірон (45 мг/день), флуоксетин (20 мг/день), карбамазепін (600 мг/день) протягом вагітності. На 42 тижні народилась здорова дівчинка вагою 3940 грам. Мати продовжила лікування на фоні виключно грудного вигодовування ще протягом 3 тижнів. Жінка повідомила про подібну до судом активність дитини у віці 3 тижнів, 4 місяців, 5,5 місяців життя.

Застосування препарату під час вигодовування:

Досліджувалось проникнення буспірону до грудного молока. Це випадок 1998 року щодо 32-річної жінки (згадувався в попередньому розділі) з біполярним розладом. Жінка приймала буспірон в дозі 45 мг/день, флуоксетин 20 мг/день, карбамазепін 600 мг/день протягом вагітності та перші 3 тижні після пологів. Мати повідомила про появу у дитини подібних до судом рухів у віці 3 тижнів, 4 місяців, 5,5 місяців життя. Визначали вміст буспірону в грудному молоці, сироватці матері, сироватці немовляти на 13 день після пологів, але препарат не виявили в жодному із зразків.  Аналогічно визначали вміст флуоксетину, норфлуоксетину, карбамазепіну на 13 та 21 дні після пологів. Неврологічне обстеження немовляти, включно з електроенцефалографією не виявило відхилень. Автори не змогли визначити причину таких рухових змін у дитини, якщо вони взагалі були, оскільки жодного разу при цьому не був присутній медичний працівник. У віці одного року неврологічний розвиток дитини був у межах вікової норми. Хоча буспірон не виявили в грудному молоці, сироватці матері і дитини у цьому випадку, автори не наводять інформації щодо часу відбору зразків по відношенню до прийому медикаменту мамою та чутливості тесту. Відомо, що інші препарати цього фармакологічного класу проникають до грудного молока (наприклад, діазепам), тому це саме очікується і з буспіроном.

Повідомляється про дитину віком 11 тижнів на виключно грудному вигодовуванні, яка зазнала пренатального впливу буспірону в дозі  мг/день та венлафаксину 300 мг з подовженим вивільненням протягом вагітності та лактації без несприятливих змін.

Через потенційний вплив на центральну нервову систему немовляти на грудному вигодовуванні, слід дуже обачно відноситись до лікування матері буспіроном, особливо, якщо це відбувається тривалий період.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала інші препарати для лікування тривожних станів, як ліки з невідомим впливом на новонародженого, які викликають занепокоєння, оскільки наслідки такого впливу на головний мозок, який розвивається,  можуть проявитись пізніше.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): 

Буспірон не зв’язується з рецепторами бензодіазепінів, а зв’язується з рецепторами серотоніну і дофаміну. Зв’язування з рецепторами дофаміну може відповідати за підвищення концентрації пролактину в плазмі. Домаркетингові дослідження включали скарги деяких чоловіків, лікованих буспіроном, на пониження лібідо, затримку еякуляції, імпотенцію. Ці симптоми могли бути спричинені гіперпролактинемією, але концентрацію пролактину в цих випадках не визначали.

У жінки з помірно підвищеним рівнем пролактину, яка приймала венлафаксин з подовженим вивільненням в дозі 225 мг/день, до якого згодом додали буспірон спостерігали галакторею.  Ці симптоми залишались після відміни буспірону і зникли тільки після припинення лікування венлафаксином. Попереднє клінічне дослідження припустило, що буспірон може бути ефективним у лікуванні передменструального синдрому.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/buspirone-hcl/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501449/).

Адаптовано 21.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.07.2020 р.

Група/призначення: протиподагричний засіб.

Це урикозуричний препарат (зменшує вміст сечової кислоти) та блокатор ниркових канальців. Призначений для лікування гіперурикемії, асоційованої з подагрою та подагричним артритом, а також як допоміжний засіб при лікуванні пеніциліном, ампіциліном, метициліном, оксациліном, клоксациліном, нафциліном  для підвищення та утримання плазмового рівня при будь-якому способі введення антибіотика.

Альтернативні назви / синоніми: бенемід.

Діюча речовина: пробенецид.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про зв’язок пробенециду з вродженими вадами. Препарат використовується у вагітних без несприятливих наслідків у плодів чи немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При тестуванні у кролів не спостерігали підвищення частоти вроджених вад.

Інформація щодо впливу на плід:

За інформацією виробника препарат проникає через плаценту і виявляється в пуповинній крові, що відповідає його молекулярній вазі.

В моніторинговому дослідженні  Michigan  Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 339 новонароджених з впливом пробенециду в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 17 (5,0%) великих вроджених вад при 14 очікуваних. Специфічні дані доступні певних категорій вроджених вад, серед яких виявлено 1 полідактилію, 1 орофаціальну розщілину, 1 гіпоспадію, 5 кардіоваскулярних вад. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами.

Два повідомлення інформують про лікування гонореї при вагітності, яке включало пробенецид. При цьому не відзначали підвищення частоти ускладнень пологів, недоношеності, низької ваги при народженні, неонатальної смертності. Також повідомляється про лікування подагри в період вагітності без несприятливих наслідків.

Деякі огляди припустили, що пробенецид може посилювати активність протималярійних препаратів, антагоністів фолієвої кислоти – піріметаміну і прогуанілу.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з молекулярною вагою пробенецид проникає до грудного молока. У 30-річної жінки, алергічної до пеніциліну, на фоні грудного вигодовування розвинувся еризипелоїд/целюліт грудних залоз через 9 днів після кесаревого розтину. Лікування включало внутрішньовенно цефалотин, 1 грам кожні 6 годин протягом 3 днів, далі перорально цефалексин та пробенецид (обидва по 500 мг 4 рази на день). На фоні внутрішньовенної терапії у немовляти відзначали виражену діарею, дискомфорт, плач, при переході на пероральну терапію ці явища трошки послабились. Симптоми майже зникли після часткового заміщення грудного молока козячим на 7 днів. Через 16 днів після початку перорального лікування жінка відібрала 12 зразків молока (по 6 з переднього і заднього молока) ручним зціджуванням з інтервалом в 16 годин. Середня концентрація пробенециду і цефалексину становила 964 і 745 мкг/л, відповідно. Концентрація цих двох препаратів в передньому і задньому молоці істотно не відрізнялась. Доза пробенециду і цефалексину, яку отримує немовля, виходячи з AUC* в молоці та підрахованої спожитої кількості 150 мл/кг/день становить 0,7%  і 0,5%, , від материнської, скорегованої на вагу дози. Хоча ці дози були низькими для спричинення системних наслідків, було вирішено, що найбільш імовірною причиною діареї був цефалексин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/probenecid/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501385/).

Адаптовано 19.07.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2020 р.