Група/призначення:

Інсектициди. Застосовується в сільському господарстві та побуті.

Покази для людини: місцеве лікування педикульозу, корости (чесотки); у вигляді 0,5% лосьйона або 1% шампуня.

Альтернативні назви / синоніми: карбофос.

Діюча речовина: малатіон.

Рекомендації при вагітності:

Ймовірно сумісний, рекомендовано уникати при вагітності.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з досліджень у щурів та кролів не очікується зростання частоти вроджених вад від впливу малатіону.  Потенційний вплив на неврологічний розвиток не досліджувався.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Нашкірне введення високих концентрацій малатіону (250-500 мг/кг) самцям мишей асоціювалось з індукцією хромосомних аберацій в соматичних (кістковий мозок) та статевих клітинах (сперматоцити). У самців щурів високі дози малатіону асоціювались з несприятливим впливом на яєчка та зниженням фертильності. У мишей внутрішньоперитонеальне введення високих доз малатіону порушувало сперматогенез. В аналогічному дослідженні у мишей малатіон асоціювався зі швидким зменшенням кількості сперматозоїдів та зростанням кількості аномальних на 35 та 40 дні. Зниження рівня тестостерону в плазмі спостерігали на 16 день після лікування і автори відзначають, що гормональні зміни можуть відігравати роль у вищезазначених довготривалих ефектах. Вплив малатіону на культуру ооцитів мишей на ранніх стадіях оогенезу призводив до істотного зниження виживання ооцитів через 24 години. Ефективні концентрації становили 250 мкМ і вище, що може набагато перевищувати ті, які впливають на людину з навколишнього середовища. Описано тератогенність малатіону у курей та  качок, однак, у щурів та кролів результати були негативними.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Аналіз результатів вагітностей 7450 жінок з потенційним впливом малатіону в період 1981-1982 років під час повітряного розпилення великих площ в районі затоки Сан-Франциско не виявив істотного зростання ризику вроджених вад.

Аналогічні результати були отримані при більш ранньому дослідженні когорти з 22465 немовлят, які народились від жінок, які в І триместрі вагітності проживали в районах повітряного розпилення малатіону. Не виявлено різниці у вазі, рості, окружності голови 149 новонароджених, у чиїх матерів в сечі виявляли метаболіти малатіону та 233 немовлят, в чиїх матерів не виявляли таких речовин у сечі.

Дослідження в групі американських дітей мексиканського походження, чиї батьки працюють в сільському господарстві, оцінювало рівень метаболітів в сироватці та сечі матерів та дітей. Не виявлено порушень неврологічного розвитку у віці 6, 12 та 24 місяців життя з використанням шкали психомоторного розвитку Бейля (Bayley Scales of Infant Development and the Child Behavior Checklist).

Повідомлення з Голландії описує стан, подібний до вродженої аміоплазії (природжений недорозвиток м’язової тканини), асоційований з пренатальним впливом малатіону у терміні 11-12 тижнів вагітності. Оскільки малатіон діє на нервово-м’язову систему, автори розглядали ймовірність причинно-наслідкового зв’язку.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про проникнення малатіону до грудного молока тварин та людини.

Повідомлення з Індії припускає кореляцію між кількістю малатіону в молоці та материнським віком.

Хоча дані від експериментів на мишах з використанням високих доз свідчать, що вплив малатіону при лактації призводить до пригнічення  активності мозкової ацетилхолінестерази,  на сьогодні відсутня інформація про побічний вплив на немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 21.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.07.2016 р.

Педикульоз (лат. pediculosis, завошивленість) — ектопаразитне захворювання шкіри, викликане вошами.

Воші (Phthiraptera) — ряд, що включає близько 3 тис. нелітаючих видів комах, три з яких класифікують як збудників паразитарних хвороб людини. Це справжні паразити, живляться кров’ю людини. Згідно місця паразитування вошей виділяють наступні види педикульозу: платтяний, головний, лобковий.  Прояви педикульозу: шкірний свербіж в місці укусу воші, дрібні сірувато-блакитні плями на шкірі, наявність гнид у волоссі. Платтяні і головні воші передаються від людини до людини при безпосередньому контакті або через одяг, головний убір, предмети побуту, гребінці тощо. Лобкова воша, як правило, передається з лобкового волосся під час статевого акту, але можлива також передача через речі (постільна та спідня білизна, тощо).

Короста/чесотка – інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербежем, розчухуванням на шкірі, папульозними висипаннями. Збудник корости — кліщ (Sarcoptes scabiei), який паразитує у верхніх шарах шкіри, носієм є тільки людина. Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний механізм передачі — контактний. Шлях поширення хвороби — побутовий. Прояви корости: свербіж, який посилюється увечері та вночі; характерні коростяні ходи на шкірі; поява папул, окремих везикул, розчухувань, кров’янистих кірок, які часто розміщені попарно або ланцюжком; характерне розташування висипань.

Синоніми:

Педикульоз та вагітність, короста та вагітність, педикульоз, короста, чесотка.

Педикульоз при вагітності/інформація щодо впливу на плід:

Педикульоз лікують місцево наступними препаратами-інсектицидами, які не проникають через шкіру до системного кровотоку у великій кількості:  перметрин (системна абсорбція при місцевому застосуванні становить не більше 2%), піретрин, піпероніл бутоксид. Ці препарати відпускаються без рецепту. Більшість досліджень у тварин не продемонстрували зростання ризику вроджених вад при використанні цих препаратів в період вагітності. Одне дослідження в групі жінок, що використовували перметрин при вагітності, не виявило зростання частоти вроджених вад. CDC рекомендує для лікування використовувати перметрин чи піретрин/піпероніл бутоксид у вигляді кремів з ополіскувачем в період вагітності. Лікування включає 1 процедуру одразу після виявлення педикульозу і повторну через 7 днів, якщо ознаки присутні (чітко згідно зиінструкціями до препаратів). У випадку неефективності такого лікування безрецептурними засобами лікар призначає інші препарати, найчастіше це малатіон (карбофос) та івермектин. Відсутні дослідження у людини щодо лікування малатіоном при вагітності, але більшість досліджень у тварин не продемонстрували зростання частоти вроджених вад розвитку. Застосування івермектину при вагітності не вивчене і згідно CDC його не слід використовувати в цей період.

Короста при вагітності/інформація щодо впливу на плід:

При корості дерматолог призначає піретрин сильнішої дії, ніж доступний без рецепту і таке лікування рекомендоване CDC. Одне дослідження не виявило зростання частоти несприятливих результатів при використанні перметрину або мазі бензилбензоату. Інше лікування – сірка у вазеліні – також не підвищує ризику при вагітності, хоча не всі лікарі вважають його ефективним для лікування корости. Інколи призначається ліндан (протипаразитарний засіб) для лікування корости у випадку неефективності інших методів. Ліндан призводить до токсичних побічних наслідків у дітей та дорослих і тому в цілому він протипоказаний при вагітності. Дослідження в експериментальних тварин не продемонстрували виникнення вроджених вад при використанні ліндану.

Лікування педикульозу та корости під час вигодовування:

Оскільки при місцевому застосуванні всмоктування піретрину та перметрину обмежене, CDC рекомендує таке лікування педикульозу та корости при грудному вигодовуванні. Івермектин проникає до грудного молока в невеликій кількості і вважається сумісним з грудним вигодовуванням американською академією педіатрії. Ліндан, як правило, уникають застосовувати при лактації, тому що він не рекомендований для лікування дітей. Малатіон не достатньо вивчений щодо впливу в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 19.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2016 р.

Група/призначення:

Інсектициди. Перметрин відноситься до групи природних піретринів. Це природні інсектициди, які містяться в квітах/цвіті багаторічних трав сімейства Астрових з родів Pyrethrum, Chrysanthemum и Tanacetum, особливо в цвіті піретрума цінерарієлистного («далматська ромашка»). Піретрини — інсектициди контактної дії.

Раніше піретрини широко застосовувались для боротьби з комахами, але на сьогодні їх витіснили синтетичні піретроїди – більш активні та фотостабільні.

Покази: місцеве лікування педикульозу, корости (чесотки).

Альтернативні назви / синоніми:

Зебрикс-тева, ніттіфор, НОК, НІКС (крем).

Діюча речовина: перметрин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ні дані від експериментальних  тварин, ані обмежений досвід застосування у людини не припускають підвищеного ризику для ембріону та плода. CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при вагітності перметрин або піретрин з піпероніл бутоксидом. Перметрин також є препаратом вибору для лікування корости/чесотки у вагітних в США та Великій Британії. Системна абсорбція при місцевому застосуванні становить не більше 2%.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Високі дози піретруму спричиняли зростання резорбції плодів, але не частоти вроджених вад у щурів, кролів, мишей. Дози, що призводили до такого наслідку, асоціювались з материнською токсичністю. Повідомляється, що введення щурам дози в 10 мг/кг/день в період вагітності призводило до зростання частоти загибелі плодів та викликало фемінізацію у плодів чоловічої статі. Перметрин в пероральній дозі 2 мг/кг та вищій, призначений вагітним мишам одноразово на 10,5 гестаційний день, негативно впливав на васкуляризацію головного мозку, товщину неокортексу та гіпокампу, підвищував концентрації норадреналіну та дофаміну на 7 постнатальний день. Тільки у дитинчат чоловічої статі спостерігали зменшення частоти локомоторної активності після дії дози 2 мг/кг, чого не було при дозі 50 мг/кг.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження щодо плацентарного трансферу перметрину відсутні, але його молекулярна вага це припускає. Однак, так як тільки невелика кількість перметрину абсорбується до системного кровотоку і швидко метаболізується до неактивних метаболітів, ймовірність впливу на плід здається мінімальною, якщо взагалі такий існує.

У 1995 році повідомили про лікування вагітної з коростою кількома курсами перметрину та іншими препаратами. Лікування розпочали на 2 місяці вагітності моносульфірамом (пестицид, похідне сірки), рецидив у 5 місяців лікували малатіоном (карбофос) (0,5% розчин) та моносульфірамом (25% розчин). Через 3 тижні наступний рецидив лікували нанесенням на все тіло 5% крему перметрину. Оскільки наступного дня ще знаходили живих кліщів, було призначено сірчано-дьогтярні примочки на кокосовій олії на ділянку черепа тричі на день з подальшим місцевим нанесенням на все тіло 25% бензилбензоату  протягом 24 годин. Надалі використовувався перметрин у вигляді крему 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів. Жінка народила здорового доношеного хлопчика.

Обсерваційне дослідження 2005 року порівнювало 113 вагітностей з вживанням перметрину в будь-якому терміні вагітності з такою ж кількістю контролів. Не виявлено різниці між групами при аналізі результатів вагітностей за наступними показниками: самовільні та медичні аборти, вага новонароджених, гестаційний вік при народженні, вроджені вади розвитку.

Проспективне дослідження з охопленням 31 жінки, яка повідомила про використання перметрину в І триместрі, та 82  – після І триместру не продемонструвало істотного зростання частоти вроджених вад розвитку або несприятливих результатів вагітностей. Одна дитина з впливом в І триместрі народилась з рефлюксом сечового тракту.

Повідомлення 2007 року щодо 196 тайських жінок, які лікувались 4% перметрином від корости не виявило несприятливих наслідків такого впливу. Припускається, що в цій групі 20 жінок лікувались в І триместрі.

Повідомляється про жінку з Німеччини, яка при вагітності дуже часто використовувала перметрин у вигляді аерозолю через арахнофобію (боязнь членистоногих, в основному павукоподібних). У передчасно народженої дівчинки розвинулась лейкемія. Дослідження мутагенності in vitro підтримують можливу роль перметрину у виникненні лейкемії, але цей випадок не вказує на причинно-наслідковий зв’язок.

Клінічне дослідження випадок-контроль оцінювало вплив пестицидів в групі матерів 252 дітей не старших 24 місяців життя з гострим лімфолейкозом або мієлоїдним лейкозом, порівнюючи з контрольною групою з 423 дітей, які в цей час знаходились на стаціонарному лікуванні. Отримувалась інформація про вплив пестицидів за 3 місяці до вагітності, в період вагітності та при лактації. Повідомляється про підвищений ризик для дітей віком 0-11 місяців життя з гострим лімфолейкозом (співвідношення шансів 2,47, 95% ДІ 1,17-5,25 та гостим мієлоїдним лейкозом (7,28, 95% ДІ 2,6-20,38).

Тестування з використанням шкали психомоторного розвитку Бейля (Bayley Scales of Infant Development) у віці 36 місяців життя в групі чорношкірих та домініканських матерів та новонароджених, які проживають в районах Нью-Йорка з низьким рівнем доходів, не вивило асоціації з концентрацією перметрину в плазмі на момент пологів.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Молекулярна вага перметрину припускає його проникнення до грудного молока. Однак, мінімальна системна абсорбція та швидкий метаболізм до неактивних метаболітів, припускає потрапляння до молока невеликої  кількості препарату, якщо взагалі це відбувається.

Перметрин та інші піретроїди виявляються в грудному молоці людини. Концентрація піретроїдів в молоці жінок в Бразилії, Іспанії, Колумбії коливалась в межах 1,45-24,2 нг/г. Немовля на грудному вигодовуванні отримувало дозу, нижчу за допустиму добову.

CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при лактації перметрин або піретрин з піперонілу бутоксидом. Перметрин також є препаратом вибору для лікування корости/чесотки при лактації в США та Великій Британії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При впливі цис-перметрину на самців мишей в дозі 35 мг/кг/день перорально протягом 6 тижнів виявили зменшення кількості і рухливості сперматозоїдів та рівня тестостерону в сироватці. Автори цього дослідження вважають, що перметрин може пошкоджувати мембрани мітохондрій клітин Лейдига і внаслідок цього порушувати біосинтез тестостерону. Наступне повідомлення цих авторів описує подібні несприятливі наслідки при дії цис-перметрину в дозі 70 мг/кг/день, але таких явищ не спостерігали при використанні транс-перметрину енантіомеру*. Комерційний перметрин містить транс- та цис-енантіомери.

При дослідженні в Тунісі статевозрілих самців щурів лікували підшкірним введенням перметрину протягом 30-60 днів і виявляли затримку сперматогенезу та порушення продукції тестостерону.

Корейські дослідники вводили високі дози перметрину (10-800 мг/кг/день) незрілим самкам та самцям щурів  і повідомили про можливий естроген-подібний вплив перметрину на самок та анти андроген-подібний – на самців.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 19.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2016 р.

Група/призначення:

Інсектициди. Входить до складу комбінованих препаратів, найчастіше використовується разом з піретрином, підсилюючи дію останнього шляхом пригнічення його метаболізму.

Покази: місцеве лікування педикульозу в складі комбінованих препаратів.

Альтернативні назви / синоніми: піперонілбутоксид, бутацид.

Діюча речовина: піпероніл бутоксид.

Рекомендації при вагітності: ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При використанні високих доз порушує розвиток ембріону в експериментальних тварин. Одне з досліджень припускає асоціацію між пренатальним впливом піпероніл бутоксиду та когнітивними функціями дитини у віці 3 років. Це дослідження не враховувало впливу свинцю.

CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при вагітності перметрин або піретрин з піпероніл бутоксидом.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Високі дози піпероніл бутоксиду (400 мг/кг та вищі) не підвищували ризику вроджених вад у щурів та мишей, але спричиняли зростання загальної частоти вроджених вад у кролів. Однак, при наступних дослідженнях одна група дослідників повідомила про зростання частоти вад кінцівок, включаючи олігодактилію, синдактилію, полідактилію у мишей та щурів при високих дозах. Миші, яких годували дієтою з вмістом піпероніл бутоксиду (0,01 та 0,09%), мали потомство з порушенням поведінки при тестуванні на 7 постнатальний день, але такого вже не спостерігали на 3 або 7 тижнях життя.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Повідомлення 2011 року відзначає зміну неврологічного розвитку, негативно асоційовану з пренатально виявленим піпероніл бутоксидом в індивідуальних пробах повітря матерів (повітря в зоні дихання людини). Спостереження проводилось в групі чорношкірих та домініканських матерів та новонароджених, які проживають в районах Нью-Йорка з низьким рівнем доходів. Діти, в матерів яких був високий рівень піпероніл бутоксиду, в індивідуальних зразках у віці 3 років при тестуванні за шкалою оцінки розумового розвитку (Mental Developmental Index) отримали на 3,9 балів менше, ніж від матерів з нижчим впливом агенту. Не було виявлено асоціації між  концентрацією перметрину в материнській і пуповинній крові та нейроповедінковими результатами дітей, незважаючи на те, що піпероніл бутоксид майже завжди використовується з перметрином. Автори не проводили корекції на постнатальний вплив свинцю та інших хімічних сполук, що могло вплинути на результат, тому висновки можуть вважатися тільки попередніми. Деякі вчені з цієї групи опублікували друге повідомлення про асоціацію між пренатальним впливом піпероніл бутоксиду та кашлем у дітей. В групі з 224 дітей неінфекційний кашель спостерігали у 14% у віці 5-6 років. Визначення пренатального, а не у віці 5-6 років рівнів піпероніл бутоксиду та перметрину, асоціювались з кашлем (1,27, 95% ДІ 1,09-1,48, р<0,01, N=217). Автори не змогли визначити, чи такий ефект був пов’язаний з піпероніл бутоксидом, чи із залишковими піретроїдами, показником наявності яких і є піпероніл бутоксид.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про застосування при лактації, відомо, що препарат виявляється в грудному молоці.

CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при лактації перметрин або піретрин з піперонілу бутоксидом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При введенні з харчуванням самкам щурів 20000 ppm (parts per million; частин на міліон) – 2% – піпероніл бутоксиду протягом 28 днів спостерігали сповільнення набирання ваги тіла, порушення естрального циклу, зменшення ваги матки та яєчників.  При дослідженні  in vitro цей препарат продемонстрував слабкі властивості антагоніста естрогенових  альфа-рецепторів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 19.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2016 р

Група/призначення:

Інсектициди. Піретрини – природні інсектициди, які містяться в квітах/цвіті багаторічних трав сімейства Астрових з родів Pyrethrum, Chrysanthemum и Tanacetum, особливо в цвіті піретрума цінерарієлистного («далматська ромашка»).

Піретрини — інсектициди контактної дії. Найсильніший з них  –  піретрин I, який швидко всмоктується в організм комахи, вражаючи нервову систему. Його дію доповнює піретрин ІІ, який викликає миттєвий   параліч комахи (нокдаун-ефект).

Раніше піретрини широко застосовувались для боротьби з комахами, але на сьогодні їх витіснили синтетичні піретроїди – більш активні та фотостабільні.

Покази: місцеве лікування педикульозу, корости.

Альтернативні назви / синоніми: піретрин, піретрум.

Діюча речовина: піретрин.

Рекомендації при вагітності:

Місцеве застосування сумісне.

Рекомендації при лактації:

Місцеве застосування сумісне.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Піретрини не призводять до зростання частоти вроджених вад у щурів. Систематизовані дані про використання у людини відсутні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Високі дози піретруму спричиняли резорбцію плодів та ембіотоксичнсть у щурів, але не підвищували частоти вроджених вад розвитку.  Дослідження в двох поколіннях щурів, яких годували дієтою з вмістом піретринів до 3000 частин на мільйон (3000 ppm, 3000 parts per million), приблизно 240 мг/кг/день, не виявило репродуктивної токсичності. Піретрин в комбінації з синергістом піпероніл бутоксидом призводив до пошкодження яєчок та відсутності гонадоцитів у ембріонів курчат.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Педикульоз та коросту лікують місцево піретрином. CDC рекомендує для лікування педикульозу в період вагітності використовувати перметрин чи піретрин/піпероніл бутоксид у вигляді кремів з ополіскувачем. Лікування включає 1 процедуру одразу після виявлення педикульозу і повторну через 7 днів, якщо ознаки присутні (чітко згідно з інструкціями до препаратів).

Застосування препарату під час вигодовування:

Одне джерело повідомляє про відсутність піретринів у молоці щурів. Lactmed (Drugs and Lactation Database, A Toxnet  Database – Toxicology Data NETwork) описує дослідження в Швейцарії, Базелі, яке виявило наявність піретринів в більшості з 53 зразків грудного молока навіть у жінок з невстановленим впливом цих препаратів. Концентрація становила 0,03 та 0,46 мг/кг жиру для піретринів та піретроїдів.

Оскільки при місцевому застосуванні всмоктування піретринів обмежене, CDC рекомендує таке лікування педикульозу та корости при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 19.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2016 р.

Група/призначення:

Cинтетичні інсектициди. Це аналоги природних речовин піретринів, які містяться в квітах/цвіті багаторічних трав сімейства Астрових з родів Pyrethrum, Chrysanthemum и Tanacetum, особливо в цвіті піретрума цінерарієлистного («далматська ромашка»). Піретрини — інсектициди контактної дії.

Ці препарати не застосовуються у людини, вона може з ними контактувати в зв’язку зі своєю діяльністю та знаходячись в забрудненому середовищі.

Альтернативні назви / синоніми/деякі препарати з цієї групи:

Декаметрин, дельтаметрин, флуметрин.

Діюча речовина: піретроїди.

Рекомендації при вагітності:

Ймовірно сумісний, рекомендовано уникати контакту при вагітності.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується зростання ризику вроджених вад від впливу дельтаметрину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дельтаметрин не призводив до зростання частоти вроджених вад при тестуванні у щурів та мишей. Однак, при використанні високих доз (1, 2,5 та 5 мг/кг/день) підвищувалась частота ранньої загибелі ембріонів щурів при порівнянні з контрольною групою, також відзначали затримку розвитку плодів, гіпоплазію легень, розширення ниркових лоханок, збільшення ваги плаценти. Повідомлення з Індії інформує, що інтраперитонеальне введення 0,75 мг/кг дельтаметрину вагітним щурам пригнічувало постнатальний розвиток мозочку. Пероральне лікування вагітних щурів дельтаметрином в дозі до 4 мг/кг/день разом з ендосульфаном (інсектицид) в дозі до 3 мг/кг/день не призводило до несприятливих результатів вагітностей та порушень статевого дозрівання потомства жіночої статі. Детальна тератологічна оцінка не проводилась.

Інформація щодо впливу на плід:

При дослідженні випадок-контроль в групі вагітних з можливим впливом піретроїдів не виявлено істотної асоціації  із загибеллю плодів від вроджених вад.

Повідомляється про зростання концентрації метаболітів піретроїдів в зразках сечі 301 вагітної, що асоціювалось з впливом на неврологічний розвиток їхніх дітей, які проходили відповідне тестування у віці 1 року.

Дослідження 2015 року визначало концентрацію метаболітів піретроїдів в зразках сечі вагітних у терміні 6-19 тижнів і не виявило послідовного зв’язку з показниками тестування когнітивних функцій дітей у віці 6 років життя.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Дослідження продемонстрували проникнення дельтаметрину до молока корів. Цей агент також виявлявся в невеликій кількості в грудному молоці людини в тих  регіонах, де він застосовується у сільському господарстві.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При годуванні самців щурів дельтаметрином (1 мг/кг/день) протягом 21 дня розвивалась дегенерація яєчок та пригнічення сперматогенезу, опосередковані підвищенням концентрації оксиду азоту.

При дослідженні 2009 року введення підшкірних доз також призводило до несприятливого впливу на яєчка та пригнічення сперматогенезу. Подібні наслідки при використанні високих доз дельтаметрину спостерігали у мишей. У щурів, яких годували дельтаметрином в дозі 5 мг/кг/день протягом 4 тижнів, відзначали порушення концентрації гормонів (тестостерону, лютеїнізуючого, фолікулостимулюючого), зростання кількості вільних радикалів в яєчках, пошкодження ДНК.

Одне дослідження вимірювало концентрацію в сечі 3-феноксибензоєвої кислоти як біомаркера піретроїдів, одночасно в групі неплідних чоловіків у Китаї без відомої причини непліддя, які не отримували лікування від цього стану. Автори відзначають асоціацію між рівнем цієї кислоти в сечі, збільшенням ДНК-фрагментації та зниженням концентрації сперми. Однак, не виявлено зв’язку між рівнем кислоти в сечі та рухливістю, об’ємом, кількістю сперматозоїдів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 19.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2016 р.

«Батьківський вплив» – це вплив на батька до або під час вагітності жінки/партнерки. Включає наступні фактори: алкоголь, тютюнопаління, призначені лікарем медикаменти, хіміотерапію, променеву терапію (наприклад, при онкологічних захворюваннях), шкідливі умови праці, прийом препаратів  без рецепту.

Деякі з вищенаведених факторів можуть порушувати фертильність, як саму сексуальну функцію, так і показники сперми (кількість, рухливість).

Постає питання, чи вплив певного фактору на батька в період запліднення може призводити до виникнення вроджених вад у дитини. Єдиним доведеним наслідком впливу на батька є вищенаведене порушення фертильності. На сьогодні не існує доказів того, що вплив будь-якого фактору на батька в період запліднення підвищує ризик виникнення вроджених вад розвитку в плода.

Чи може вплив будь-якого фактору на батька при вагітності, яка наступила, порушувати розвиток плода і підвищувати ризик вроджених вад?  Батько не має зв’язку з плодом, тому ні медикаменти, ні якісь хімічні агенти з батьківського організму не потрапляють до дитини, що розвивається. Речовини, які впливають на батька можуть в невеликій кількості проникати до сперми. Не очікується, що статевий зв’язок при вагітності може призвести до проникнення певних факторів/препаратів до жінки в достатній кількості для виникнення вроджених вад у плода.

Вплив вживання батьком алкоголю, тютюну чи інших заборонених препаратів на вагітність.

Ці речовини/агенти можуть вплинути на сперму, а впливу на виникнення вроджених вад не доведено.

Вплив хіміотерапії та променевої терапії, призначених для лікування онкологічних захворювань, на вагітність.

При такому лікуванні часто порушується продукція сперми. Після лікування в більшості випадків показники нормалізуються. Деякі чоловіки перед таким лікуванням вирішують зберегти зразок сперми для використання при наступному заплідненні. Чоловікам після хіміотерапії рекомендується планувати запліднення не раніше, як через 3 місяці після закінчення лікування. На сьогодні відсутні дослідження, які б продемонстрували зростання частоти вроджених вад у дітей, чиї батьки лікували онкологічні захворювання.

Вплив шкідливих умов праці батька.

Проводився ряд досліджень щодо визначення репродуктивного здоров’я чоловіків, які зазнають впливу різних факторів, включаючи свинець, органічні розчинники, пестициди, радіацію. Деякі з досліджень припускають асоціацію такого впливу зі зменшенням продукції сперми, збільшенням кількості аномальних сперматозоїдів, зниженням фертильності та недоведеним підвищенням ризику самовільного переривання вагітності у їхніх жінок/партнерок. Однак, жоден з виробничих факторів не асоціювався з підвищенням частоти вроджених вад розвитку. Чоловіки, які на робочому місці контактують з важкими металами, пестицидами, іншими хімічними речовинами, можуть на  одязі приносити ці агенти додому, що, в свою чергу, може призвести до прямого впливу речовин на жінку/партнерку до або під час вагітності. На сьогоднішній день невідомі факти зростання частоти вроджених вад у плодів внаслідок такого впливу.

Адаптовано за матеріалами:

1. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)”.
2. Paternal Exposures and Effects on Pregnancy Outcome. Інформація з сайту “UK Teratology Information Service (UKTIS)”. Дата публікаціїї: квітень 2018 року, версія 2.

Адаптовано 16.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.07.2016 р

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, гострі подагричні, травматичні та інфекційні артрити, остеоартрози, бурсити, радікуліти, невралгії.

Альтернативні назви / синоніми: ансейд, фробен.

Діюча речовина: флурбіпрофен.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад видається невисоким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату флурбіпрофен не виявився тератогенним у мишей, щурів та кролів, але асоціювався з подовженням гестації, затримкою росту плода, зменшенням виживання плодів при дослідженні у щурів. Інші дослідження у щурів продемонстрували пригнічення настання пологів в залежності від дози.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування у людини відсутній.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але виявило з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями (див. статтю Ібупрофен).

Застосування препарату під час вигодовування:

До грудного молока приникає дуже невелика кількість флурбіпрофену. 10 жінок в період лактації, принаймні, через 1 місяць після пологів прийняли одноразово перорально 100 мг флурбіпрофену. Протягом 48 годин досліджувались зразки крові та молока. Середній пік концентрації в плазмі (14,7 мкг/мл) виявляли через 1,5 години, середній період напіврозпаду становив 5,8 годин. Середній пік концентрації в молоці становив 0,09 мкг/мл, що в середньому становить 0,05% (0,03-0,07) від материнського рівня. Під час дослідження грудне вигодовування не проводилось.

При іншому дослідженні 12 жінок в період лактації в терміні 3-5 днів після пологів отримали 9 доз за 3 дні (50 мг 4 рази на день). Парні зразки молока та крові досліджували кілька разів протягом цього періоду та після останньої дози. Середній період напіввиведення становив 4,8 годин. Концентрація флурбіпрофену в грудному молоці була меншою за 0,05 мкг/мл в 10 матерів. В інших двох жінок тільки 3 зразки молока містили флурбіпрофен: 0,06, 0,07 та 0,08 мкг/мл. Автори дійшли висновку, що ця невелика кількість препарату є безпечною для немовляти при грудному вигодовуванні.

Американська академія педіатрії вважає інший препарат цієї ж підгрупи НПЗП – ібупрофен – сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Флурбіпрофен та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: артрити, остеоартрити.

Альтернативні назви / синоніми: тілкотіл.

Діюча речовина: теноксикам.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не спостерігали зростання частоти вроджених вад при тестуванні у мишей, щурів та кролів. Однак, при найвищих дозах у кролів (32 мг/кг/день) відзначали зростання частоти загибелі ембріонів. Найвищими дозами у мишей та щурів були 4,8 та 12,0 мг/кг/день, відповідно.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але виявило з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями (див. статтю Ібупрофен).

Невелика група жінок перед кесаревим розтином отримала одноразову дозу теноксикаму (20 мг внутрішньовенно) за 10 хвилин до анестезії, що зменшувало післяопераційну реакцію на болезаспокійливі медикаменти без відомих несприятливих наслідків у плода та матері.

Додаткові дослідження повідомляють про зменшення болю, асоційованого з вживанням цього препарату одразу після затискання пуповини. А одне дослідження  виявило його ефективність у зменшенні скорочень матки у першопороділль.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість теноксикаму та його основного метаболіту 5-гідроксикаму проникає до грудного молока. 6 жінок в період лактації прийняли одноразово 40 мг теноксикаму. Було підраховано, що немовля отримає близько 3% материнської дози. Відсутня інформація про дозу, отриману немовлятами при повторних вживаннях препарату матерями.

Очевидно, що у  випадку необхідності призначення  НПЗП в період лактації перевагу слід надавати іншим препаратам цієї групи, таким як ібупрофен, диклофенак, які вважаються сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Відсутня інформація. Див. статтю Нестероїдні протизапальні препарати.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 13.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, гострі подагричні, травматичні та інфекційні артрити, остеоартрози, бурсити, радікуліти, невралгії.

Альтернативні назви / синоніми: толектин.

Діюча речовина: толметин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Неопубліковані дані, які наводяться в інструкції до препарату, свідчать про відсутність репродуктивної токсичності та тератогенності у щурів чи кролів при дозах до 50 мг/кг/день. Опубліковані результати інформують, що у кролів при дозах до 100 мг/кг/день та у щурів при дозах до 2550 мг/кг/день толметин не призводив до тератогенних наслідків. Інше дослідження у щурів продемонструвало залежний від дози несприятливий вплив на розвиток плодів у щурів при дозі до 250 мг/кг/день. Дози у щурів, які викликали материнську токсичність підвищували частоту скелетних деформацій та затримку росту.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи толметин проникає до плаценти, але молекулярна вага натрієвої солі це припускає.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 99 новонароджених, які зазнали впливу толметину в І триместрі вагітності. Зареєстровано велику вроджену ваду в однієї дитини  (1,0%) при очікуваних 4, яка включала вроджену ваду серця (1 очікувана) та полідактилію (0 очікуваних) [фактично, множинні вроджені вади розвитку в 1 дитини].

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, алевиявило з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями (див. статтю Ібупрофен).

Застосування препарату під час вигодовування:

Толметин проникає до грудного молока. Через 4 години після одноразової пероральної дози 400 мг рівень толметину в грудному молоці коливався в межах 0,06-0,18 мкг/мл з найвищим рівнем через 0,67 годин. Співвідношення молоко : плазма становить 0,005-0,007.

Американська академія педіатрії класифікує толметин як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Толметин та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 13.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.07.2016 р.