Група/призначення:

Антипаразитарний препарат з широким спектром дії, активний проти всіх видів гельмінтів та нашкірних паразитів (блох і кліщів).

Авермектини вперше були виділені з продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів — актиноміцетів виду Streptomyces avermitilis наприкінці 70 років. Культура продукує, як правило, чотири основні форми авермектинів — А1, А2, В1, В2, які відрізняються радикалами. В свою чергу, кожен компонент має 2 форми ізомерів: a та b.

Споріднені препарати: івермектин та абамектин.

Альтернативні назви / синоніми:

Авермектини; дорамектин (тільки у ветеринарній медицині).

Діюча речовина: авермектин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини (див. Івермектин).

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини (див. Івермектин)

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Авермектини спричиняли розщілини піднебіння у генетично чутливих штамів мишей. Відсутній досвід застосування у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У макак-резус при нашкірному нанесенні абсорбувався тільки 1% дози.

У 1989 році американське агентство з охорони навколишнього середовище випустило інформаційний бюлетень по пестицидам (EPA Pesticide Fact Sheet) відносно авермектину В1, в якому вказує, що  при дозах до  1 мг/кг/день не спостерігаються вроджені вади у потомства щурів та кролів.

При дослідженні з охопленням 2 поколінь щурів спостерігали збільшення складок сітківки ока у відлучених від самки дитинчат (що припускає малі очі), збільшення мертвонароджень, зменшення індексу виживання та лактації, також зменшення ваги новонароджених при дозі 0,40 мг/кг/день.

У мишей без генетичної здатності виробляти певні плацентарні глікопротеїни (спонтанна мутація в гені Р-глікопротеїну) при пренатальному впливі авермектину формуються розщілини піднебіння. Невідомо, чи ця знахідка екстраполюється на людину. Але цей ефект може бути пов’язаний з роллю глюкопротеїнів в нормі обмежувати вплив хімічних агентів на плід. У мишей такі наслідки спостерігались тільки при дозах, токсичних для матері.

Авермектин може порушувати зв’язування нейромедіаторів та призводити до нейротоксичності.

Бразильське дослідження 2013 року повідомляє, що звичайні ветеринарні дози дорамектину можуть порушувати сексуальну поведінку самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування (див. Івермектин).

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутня інформація (див. Івермектин).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.          

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 24.07.2016 р.:

Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.07.2016 р.

Група/призначення:

Інсектицид хлорорганічний. Використовується в сільському господарстві, людина може контактувати при виробничій діяльності або з навколишнього середовища, де застосовуються пестициди.

В США вже знятий з реєстрації.

Альтернативні назви / синоніми: кельтан.

Діюча речовина: дикофол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про вплив на людину.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про вплив на людину.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні детальні та адекватні дані про тестування у тварин. Непідтверджені дослідження повідомляють про асоціацію між дитячим аутизмом та пренатальним впливом ендосульфану (пестицид) та дикофолу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження в 3-х поколіннях мишей повідомило про зростання частоти вроджених вад при вживанні з харчуванням дикофолу. При пероральному введенні препарату вагітним щурам в дозі 10 мг/кг/день не виявлено підвищення частоти резорбції плодів та зменшення їхньої ваги. Дози до 20 мг/кг/день викликали тільки скелетні аномалії, що відображало емборіотоксичність. Дієта з концентрацією 5, 25, та 125 частин на мільйон (ppm, parts per million) дикофолу протягом 10 тижнів призводила до істотного підвищення рівня дикофолу та його основного метаболіту в сироватці батьків, тканинах плода, грудному молоці та в сироватці відлучених дитинчат. Однак, при цьому не спостерігали впливу дикофолу на виживання або розвиток плодів.  Зростала вага печінки та виявлялись гістологічні зміни в ній в обох батьків та потомства при дозі 125 ppm.

Окреме дослідження у щурів проводилось з введенням перорально дози 30 /мг/кг та вищих протягом 30 днів, що  змінювало естральний цикл та зменшувало число нормальних фолікулів у незайманих самок. Важко оцінити клінічну значимість цих знахідок. В Європі допустима доза дикофолу у воді становить 1 мг/л.

Інформація щодо впливу на плід:

Дослідження випадок-контроль в певних районах Каліфорнії серед дітей, які проживають в межах 500 метрів від регіонів сільськогосподарського використання диклофолу та ендосульфану виявило асоціацію з аутизмом (співвідношення шансів 6,1, 95% ДІ 2,4-15,3) при впливі препаратів в період ембріонального закриття нервової трубки. Висновки зроблено, виходячи з 8 виявлених випадків при найвищому впливі. Автори проаналізували 249 можливих асоціацій комбінацій пестицидів, терміну впливу та відстані проживання. Ці знахідки потребують незалежного підтвердження.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Дикофол виявлявся в грудному молоці людини при дослідженнях  в Китаї, Кореї, Японії. Середня концентрація становила 0,3-9,6 нг/г ліпідів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дієта з концентрацією дикофолу 5, 25, та 125 частин на мільйон (ppm, parts per million) протягом 10 тижнів не порушувала репродукції та фертильності.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 24.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.07.2016 р.

Група/призначення:

Інсектицид. Використовується в сільському господарстві; людина може контактувати при виробничій діяльності або з навколишнього середовища, де застосовуються пестициди.

Альтернативні назви / синоніми:

Малікс, циклодан, ендосел, тімул, тіонекс, тіфор, тіодан, тіосульфат.

Діюча речовина: ендосульфан.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про вплив на людину.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про вплив на людину.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Тестування у щурів не припускає несприятливих результатів вагітностей. Непідтверджені дослідження повідомляють про асоціацію між дитячим аутизмом та пренатальним впливом ендосульфану та дикофолу (пестицид).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Ендосульфан тестували у риб з виявленою репродуктивною токсичністю у самок та самців. Ці дані не підходять для оцінки ризику у людини.                                               

Тератологічні дослідження на перепелиних яйцях з ендосульфаном дали  негативні результати, в той час як на курячих продемонстрували зростання частоти аномалій при поєднанні ендосульфану з іншими хлорорганічними інсектицидами.

Тестування у вагітних щурів дозами до 10 мг/кг/день не призводило до зростання частоти вроджених вад, незважаючи на ембріотоксичність, яка проявлялась затримкою оссифікації.

Ендосульфан викликав зміни опосередкованої серотоніном поведінки у щурів, лікованих в неонатальному періоді, який використовується для моделювання ІІІ триместру вагітності у людини. Невідомо, чи ендосульфан порушує поведінку у людини.

Пероральне введення вагітним щурам дельтаметрину (піретроїд, синтетичний інсектицид) в дозі 4 мг/кг/день та ендосульфану в дозі до 3 мг/кг/день не призводило до несприятливих наслідків вагітностей та не впливало на пубертатний розвиток самок щурів. Самок щурів лікували ендосульфаном в дозі 6-600 мкг/кг/день на 1, 3, 5 та 7 постнатальні дні, а потім спарювали на 90 постнатальний день. Спостерігали 23% зменшення настання вагітностей при найвищих дозах та зменшення імплантації при будь-яких дозах.

Інформація щодо впливу на плід:

Рев’ю 2009 року проаналізувало результати деяких епідеміолоігчних досліджень щодо ендосульфану та їхні обмеження. Повідомлення 2011 року від китайських дослідників інформує про вищу концентрацію ендосульфану та інших поліциклічних вуглеводнів у плаценті немовлят з дефектами нервової трубки (ДНТ: аненцефалія, розщілина хребта, енцефалоцеле).  Проте не виявлено залежного від дози ендосульфану ризику ДНТ.

Дослідження випадок-контроль в певних районах Каліфорнії серед дітей, які проживають в межах 500 метрів від регіонів сільськогосподарського використання дикофолу та ендосульфану, виявило асоціацію з аутизмом (співвідношення шансів 6,1, 95% ДІ 2,4-15,3) при впливі препаратів в період ембріонального закриття нервової трубки. Висновки зроблено, виходячи з 8 виявлених випадків при найвищому впливі. Автори проаналізували 249 можливих асоціацій комбінацій пестицидів, терміну впливу та відстані проживання. Ці знахідки потребують незалежного підтвердження.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про проникнення ендосульфану та його метаболітів до грудного молока. Єгипетські вчені виявили підвищену концентрацію різних хлорованих вуглеводних пестицидів, включно з ендосульфаном, в грудному молоці матерів, у чиїх дітей проявились тенденції до кровотеч. Не було виявлено зв’язку з жодним окремим препаратом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Проводились дослідження для з’ясування впливу ендосульфану на функцію яєчок у гризунів. У щурів дози до 10 мг/кг/день протягом 58 днів призводили до зменшення числа та рухливості сперматозоїдів. При інших дослідженнях у щурів ендосульфан асоціювався із структурними змінами яєчок. Дегенерацію насіннєвих канальців та зменшення ваги яєчок спостерігали у щурів, які отримували дозу 10 мг/кг/день перорально протягом 15 днів.

Годування мишей ендосульфаном в дозі 3 мг/кг/день спричиняло зменшення концентрації сперми та аномалії сперматозоїдів. Цей ефект був частково попереджений пероральним введенням 20-40 мг/кг/день вітаміну С. У щурів вплив ендосульфану при вагітності та лактації призводив до зменшення продукції сперми у потомства чоловічої статі в період дозрівання. Вплив тільки в період вагітності призводив до аналогічних наслідків.

Дослідження in vitro зі спермою чоловіків продемонструвало пригнічення акросомальної реакції при концентрації ендосульфану на рівні 1 нМ і вищих. Така концентрація препарату була виявлена в тканинах деяких тварин та грудному молоці людини. Однак, асоціації між впливом ендосульфану з навколишнього середовища та чоловічою неплідністю не доведено.

Індійське епідеміологічне дослідження вивчало ймовірність впливу ендосульфану  на хлопчиків у вигляді затримки статевого дозрівання та порушення синтезу статевих гормонів. Дослідники порівнювали статеве дозрівання 117 школярів (віком 10-19 років), які проживали в селі біля плантацій кеш’ю, на яких розпилювали ендосульфан понад 20 років та 90 школярів контрольної групи з інших територій.  У 70 хлопчиків основної групи виявлено вищі концентрації ендосульфану в сироватці в порівнянні з 47 з контрольної групи. Результати фізікальних досліджень та аналізи крові також продемонстрували різницю в сексуальному розвитку між двома групами. Вплив інших пестицидів не аналізували.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 24.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.07.2016 р.

Група/призначення:

Антипаразитарний препарат з широким спектром дії, активний проти всіх видів гельмінтів та нашкірних паразитів (блох і кліщів).

Відноситься до групи авермектинів. Авермектини вперше були виділені з продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів — актиноміцетів виду Streptomyces avermitilis наприкінці 70-х років. Культура продукує, як правило, чотири основні форми авермектинів — А1, А2, В1, В2, які відрізняються радикалами. В свою чергу, кожен компонент має 2 форми ізомерів: a та b.

Івермектин складається із суміші в основному авермектину H2B1a з деякою кількістю авермектину H2B1b, які є макролідами, отриманими з стрептоміцетів Streptomyces avermitilis.

Покази: оніхоцеркоз (річкова сліпота; гельмінтоз з групи філяріатозів, характеризується утворенням підшкірних вузлів, ураженням шкіри та очей); стронгілоїдоз (паразитарне захворювання, викликане круглими червами  роду Strongyloides); аскаридоз; трихоцефальоз (збудник людські волосоголовці); філяріоз (група тропічних трансмісивних гельмінтозів); ентеробіоз (збудник гострики); короста (чесотка), педикульоз.

Крем соолантра (1% івермектин) для лікування розацеа (розові вугрі) схвалений FDA.

З початком пандемії COVID-19 у 2020-му році великі надії покладали на івермектин, оскільки було виявлено, що він пригнічує реплікацію вірусу SARS-Cov-2 в культурі клітин.  Антивірусний ефект, отриманий in vitro, може бути досягнуто тільки при застосуванні 100-кратної дози, схваленої для лікування у людини. Настанови американських національних інститутів здоров’я щодо лікування COVID-19 не рекомендують використовувати івермектин для лікування COVID-19, за винятком клінічних досліджень.

Альтернативні назви / синоніми:

Стромектол, соолантра (крем).

Діюча речовина: івермектин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Івермектин був тератогенним у трьох видів тварин, але тільки при застосуванні доз, які призводили до материнської токсичності.  Обмежений досвід застосування у людини не свідчить про тератогенність та токсичність. Рев’ю 1997 року, цитуючи посилання ВООЗ, констатує ймовірну прийнятність івермектину для лікування  оніхоцеркозу (річкової сліпоти) після І триместру через високий ризик сліпоти та відсутність повідомлень про несприятливі наслідки.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату івермектин викликає вроджені вади розвитку у потомства лікованих мишей, щурів та кролів при використанні пероральних доз, які призводять до материнської токсичності. Щодо мишей: така доза становила 1/5 рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Пероральна доза 300 мкг/кг на 6-15-й гестаційні дні не підвищувала частоти вроджених вад у щурів. Інструкція до соолантри (крем) повідомляє про репродуктивну токсичність тільки у випадку перорального введення, максимальна доза для людини – 1 грам крему нанесеного 1 раз на день. Фармакокінетичні дослідження у овець, проведені чілійськими вченими, виявили плацентарний трансфер івермектину в невеликій кількості на пізніх термінах вагітності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи івермектин проникає до плаценти, молекулярна вага двох його складових це припускає.

Дослідження 1990 року описує результати вагітностей з ненавмисним впливом івермектину під час кампанії поширення препарату для боротьби з оніхоцеркозом на каучукових плантаціях Ліберії в період 1987-1989 років (14 тисяч людей). Середня доза івермектину склала 150 мкг/кг одноразово. Оскільки жінки не пам’ятали першого дня останньої менструації, вплив оцінювали, виходячи з тривалості вагітності 40 тижнів. За цей період 2884 жінки отримали лікування, включно з 200 (7%), лікованих ненавмисно вже в період недіагностованої на той час вагітності. З них 85% отримали препарат в перші 12 тижнів  вагітності, а 36% – в перші 4 тижні. Результати вагітностей відстежувала команда перепису населення з системним обстеженням всіх дітей, народжених в медичних установах і круглорічне спостереження на всій плантації народжених та померлих. Обстежували всіх дітей до 12 місяців життя та 12-24 місяців. Наведено результати 203 вагітностей з впливом препарату – 10 несприятливих (4,9%): 5 мертвонароджень, 5 дітей з вродженими вадами (в дужках термін вагітності при прийомі одноразової дози): атрезія ануса (34 тижні); розщілина губи та піднебіння (33 тижні); синдром П’єра-Робена (мікрогнатія, глосоптоз, низько розміщені вуха) та вкорочення кінцівок у мертвонародженого (32 тижні); синдром Тернера (24 тижні);  глухота та дефект міжшлуночкової перетинки (33 тижні). Результати 1767 вагітностей без впливу івермектину (76 несприятливих – 4,3%): 55 мертвонароджень та завмерлих вагітностей, 21 вроджена вада: полідактилія (N=6), косоокість (N=3), клишоногість (N=2), невідомі (N=2) та по одному випадку глухоти, мальформації обличчя, гіпоспадія, мікроцефалія, синдром Дауна, синдактилія, дефект міжшлуночкової перетинки, гіпопігментована шкіра. Не виявлено істотної різниці між групами щодо частоти вроджених вад, мертвонароджень у новонароджених та дітей до 24 місяців життя при порівнянні з контрольними групами без впливу івермектину.

Коротке повідомлення з Камеруну описує результати вагітностей 110 жінок, які випадково прийняли івермектин під час масової кампанії боротьби з оніхоцеркозом. Програма тривала 2 роки і за цей період 401 жінка з 2710 була виключена з неї через вагітність. Серед 2309 жінок, які отримували лікування в 110 діагностовано вагітність при регулярному обстеженні. Вважалось, що лікування приймалось при вагітності, якщо вона наступила в межах 40 тижнів після прийому івермектину.  Порівнювали 110 вагітних з впливом івермектину з 401 вагітною без такого впливу. Не виявлено різниці в частоті ранніх абортів до 4 тижнів (3,6% проти 2,2%), пізніх несприятливих наслідків – мертвонароджень, самовільних переривань (15,5% проти 11%), втрачених з-під нагляду дітей (7,3% проти 11,2%), вроджених вад (0 проти 0,5%), нормальних народжень (74,5% проти 75,8%%). Виявлено тільки 2 випадки вроджених вад в групі нелікованих  жінок.

При іншому аналізі порівнювали результати 97 вагітностей, лікованих в І триместрі з 142 контролями без лікування. Як і раніше, не виявили  статистично значимої різниці між групами. Автори дійшли висновку, що івермектин не становить великого ризику для плода.

Епідеміологчні дані з Еквадору припускають, що в районах, ендемічних по  оніхоцеркозу, наявність івермектину знижує частоту спонтанних абортів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Проникнення івермектину до грудного молока вважається відносно незначним. Коли 4 матері отримували дозу 150 мкг/кг середнє співвідношення молоко : плазма становило 0,51 (0,39-0,57). Доза, яку отримає немовля на грудному вигодовуванні, становить 2,75 мкг/кг. Наявних даних недостатньо для висновку щодо безпечності івермектину для новонародженого, але деякі вчені вважають, що в країнах, які розвиваються, відмова від грудного вигодовування становить вищий ризик, ніж вплив препарату на немовля через грудне молоко.

Американська академія педіатрії відносить івермектин до препаратів, зазвичай сумісних з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією не спостерігали несприятливого впливу на фертильність у щурів, які отримали повторні дози івермектину, що втричі перевищували рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
4. Coronavirus Disease 2019 (COVID-19) Treatment Guidelines. COVID-19 Treatment Guidelines Panel. National Institutes of Health. Accessed 09.2022.

Адаптовано 24.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП). Це – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Антисептичний засіб. Розщеплюється в лужному середовищі кишечника, вивільняючи саліцилову кислоту та фенол. Саліцилова кислота чинить протизапальну та жарознижувальну дії, фенол активний по відношенню до патогенної мікрофлори кишечника. Не подразнює слизову шлунку, не призводить до дисбактеріозу.

Покази: коліт, ентероколіт, цистит, пієліт, пієлонефрит. Також використовується в засобах особистої гігієни в якості УФ-фільтра та хімічному виробництві.

Альтернативні назви / синоніми: салол.

Діюча речовина: фенілсаліцилат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відома інформація тільки про інші препарати групи НПЗП: пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів,  пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Повідомляється про тератогенність у щурів при недеталізованих дозах.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Фенілсаліцилат продемонстрував слабку естрогенну активність в культурі клітин раку молочної залози людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 24.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 25.07.2016 р.

Група/призначення:

Інсектициди; це γ-ізомер гексахлорана. Застосовується в сільському господарстві та побуті.

Протипаразитарний засіб для зовнішнього застосування, місцево використовується 1% розчин. Покази: місцеве лікування педикульозу, корости (чесотки).

Альтернативні назви / синоніми: γ-бензен гексахлорид.

Діюча речовина: ліндан.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Якщо при вагітності необхідно призначити ліндан, то виробник рекомендує робити це не більше 2 разів. Однак, через значну потенційну токсичність ліндану CDC вважає препаратами вибору для лікування педикульозу при вагітності перметрин або піретрин з піпероніл бутоксидом, а перметрин – для лікування корости/чесотки у вагітних.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При дослідженнях у мишей, щурів, хом’яків, кролів, корів та свиней при використанні пероральних доз, які в 10 разів перевищували рекомендовану для людини ліндан не асоціювався з підвищеним ризиком вроджених вад. У кролів ліндан метаболізується до різних водорозчинних сполук і ліпофільних з’єднань пентахлорбензолу, які накопичуються в тканинах плода та матері після пренатального призначення препарату. Аналогічні дослідження в інших тварин не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

При місцевому застосуванні, принаймні, 10% препарату абсорбується і може бути відновленим з сечі. Шкірна абсорбція зростає при порушенні цілості шкіри та у недоношених, в яких шкіра не повністю розвинута.  Після абсорбції ліндан поникає до плаценти.

При одному дослідженні виявили вищу від очікуваної концентрацію ліндану в сироватці в групі жінок з 4 і більше самовільними перериваннями вагітності.

Два дослідження в Індії  виявили істотно підвищені рівні ліндану в материнській та пуповинній крові у випадках внутрішньоутробної затримки розвитку плодів в порівнянні з контрольними вагітностями.

Існують теоретичні побоювання щодо здатності ліндану проявляти м’які естрогенні властивості або порушувати стероїдний метаболізм плода шляхом індукції мікросомальних ферментів печінки. Клінічних доказів такого впливу не виявлено.

При надмірному місцевому використанні 1% ліндану виникала інтоксикація у вигляді занепокоєння, м’язових спазмів, судом, коми. Ці явища та відносно низька протипедикульозна ефективність ліндану привели до рекомендацій призначення піретрину з піпероніл бутоксидом, як більш ефективних та безпечних для лікування педикульозу при вагітності.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 489 новонароджених, які зазнали впливу ліндану в І триместрі вагітності. Зареєстровано 20 (4,1%) великих вроджених вад при очікуваній 21. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 3/5 вроджені вади серцево-судинної системи, 1/1 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 1/1 розщілина обличчя, 1/1 редукційна вада кінцівки, 7/3 гіпоспадія. Тільки щодо останньої вади можлива асоціація, проте слід враховувати вплив інших факторів, таких як прийом інших препаратів та випадковість.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Ліндан концентрується в грудному молоці. Підраховано, що немовля на грудному вигодовуванні отримає дозу, аналогічну тій, яку би отримало при місцевому нанесенні на шкіру. Такі дози не асоціюються з несприятливими наслідками. Через 4 дні після останнього використання лосьйону препарат не виявляється в грудному молоці.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків.

При введенні самцям щурів внутрішньоперитонеально 4-8 мг/кг ліндану протягом 4 днів виявляли дегенерацію тканин яєчок. Аналогічні наслідки спостерігали у щурів після нашкірних аплікацій, примусового годування або введення в яєчка ліндану, у мишей при дієті з вмістом ліндану 500 частин на мільйон (500 ppm, 500 parts per million), у самців кролів при годуванні препаратом.   Інше дослідження повідомило про дисфункцію яєчок у потомства при пренатальному впливі ліндану. Два повідомлення інформують про зменшення ваги яєчок та кількості сперматозоїдів у щурів, які зазанали впливу ліндану при вагітності та лактації або тільки при лактації. Два дослідження у мишей виявили зменшення ваги яєчок та кількості сперматозоїдів у дорослих тварин, які пренатально зазанали впливу ліндану. Ці ефекти в основному зникали на 100 постнатальний день.

Дослідження сперми 50 плідних та такої ж кількості неплідних чоловіків продемонструвало вищу концентрацію в спермі загального гексахлоргексану та його альфа, бета і гама (ліндан) ізомерів у неплідних чоловіків, але різниця не була статистично значимою.  Повідомляється про зворотню кореляцію між рівнем ліндану в спермі та її концентрацією, але такий результат могли отримати через дуже велику кількість проведених порівнянь.

Дослідження 2014 року в Індії повідомило про негативну асоціацію між ДДТ (інсектицид) та концентрацією ліндану в спермі і якістю сперми у 278 чоловіків віком 21-40 років.

У жінок.

Пероральне призначення ліндану дорослим самкам кролів в дозі 0,8 мг/кг тричі на день протягом 12-15 тижнів асоціювалось з істотним зростанням швидкості овуляції. Дослідження у вагітних мишей, лікованих лінданом в дозі 15 мг/кг/день на 9-16 гестаційні дні, лікування потомства І покоління (F1) продемонструвало зростання абсолютної та відносної ваги матки на 22 постнатальний день, раннє відкриття піхви, зменшення первинних ооцитів при статевій зрілості.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 21.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.07.2016 р.
Оновлено 01.09.2016 р.

Група/призначення:

Інсектициди. Застосовується в сільському господарстві та побуті.

Покази для людини: місцеве лікування педикульозу, корости (чесотки); у вигляді 0,5% лосьйона або 1% шампуня.

Альтернативні назви / синоніми: карбофос.

Діюча речовина: малатіон.

Рекомендації при вагітності:

Ймовірно сумісний, рекомендовано уникати при вагітності.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з досліджень у щурів та кролів не очікується зростання частоти вроджених вад від впливу малатіону.  Потенційний вплив на неврологічний розвиток не досліджувався.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Нашкірне введення високих концентрацій малатіону (250-500 мг/кг) самцям мишей асоціювалось з індукцією хромосомних аберацій в соматичних (кістковий мозок) та статевих клітинах (сперматоцити). У самців щурів високі дози малатіону асоціювались з несприятливим впливом на яєчка та зниженням фертильності. У мишей внутрішньоперитонеальне введення високих доз малатіону порушувало сперматогенез. В аналогічному дослідженні у мишей малатіон асоціювався зі швидким зменшенням кількості сперматозоїдів та зростанням кількості аномальних на 35 та 40 дні. Зниження рівня тестостерону в плазмі спостерігали на 16 день після лікування і автори відзначають, що гормональні зміни можуть відігравати роль у вищезазначених довготривалих ефектах. Вплив малатіону на культуру ооцитів мишей на ранніх стадіях оогенезу призводив до істотного зниження виживання ооцитів через 24 години. Ефективні концентрації становили 250 мкМ і вище, що може набагато перевищувати ті, які впливають на людину з навколишнього середовища. Описано тератогенність малатіону у курей та  качок, однак, у щурів та кролів результати були негативними.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Аналіз результатів вагітностей 7450 жінок з потенційним впливом малатіону в період 1981-1982 років під час повітряного розпилення великих площ в районі затоки Сан-Франциско не виявив істотного зростання ризику вроджених вад.

Аналогічні результати були отримані при більш ранньому дослідженні когорти з 22465 немовлят, які народились від жінок, які в І триместрі вагітності проживали в районах повітряного розпилення малатіону. Не виявлено різниці у вазі, рості, окружності голови 149 новонароджених, у чиїх матерів в сечі виявляли метаболіти малатіону та 233 немовлят, в чиїх матерів не виявляли таких речовин у сечі.

Дослідження в групі американських дітей мексиканського походження, чиї батьки працюють в сільському господарстві, оцінювало рівень метаболітів в сироватці та сечі матерів та дітей. Не виявлено порушень неврологічного розвитку у віці 6, 12 та 24 місяців життя з використанням шкали психомоторного розвитку Бейля (Bayley Scales of Infant Development and the Child Behavior Checklist).

Повідомлення з Голландії описує стан, подібний до вродженої аміоплазії (природжений недорозвиток м’язової тканини), асоційований з пренатальним впливом малатіону у терміні 11-12 тижнів вагітності. Оскільки малатіон діє на нервово-м’язову систему, автори розглядали ймовірність причинно-наслідкового зв’язку.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про проникнення малатіону до грудного молока тварин та людини.

Повідомлення з Індії припускає кореляцію між кількістю малатіону в молоці та материнським віком.

Хоча дані від експериментів на мишах з використанням високих доз свідчать, що вплив малатіону при лактації призводить до пригнічення  активності мозкової ацетилхолінестерази,  на сьогодні відсутня інформація про побічний вплив на немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 21.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.07.2016 р.

Педикульоз (лат. pediculosis, завошивленість) — ектопаразитне захворювання шкіри, викликане вошами.

Воші (Phthiraptera) — ряд, що включає близько 3 тис. нелітаючих видів комах, три з яких класифікують як збудників паразитарних хвороб людини. Це справжні паразити, живляться кров’ю людини. Згідно місця паразитування вошей виділяють наступні види педикульозу: платтяний, головний, лобковий.  Прояви педикульозу: шкірний свербіж в місці укусу воші, дрібні сірувато-блакитні плями на шкірі, наявність гнид у волоссі. Платтяні і головні воші передаються від людини до людини при безпосередньому контакті або через одяг, головний убір, предмети побуту, гребінці тощо. Лобкова воша, як правило, передається з лобкового волосся під час статевого акту, але можлива також передача через речі (постільна та спідня білизна, тощо).

Короста/чесотка – інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербежем, розчухуванням на шкірі, папульозними висипаннями. Збудник корости — кліщ (Sarcoptes scabiei), який паразитує у верхніх шарах шкіри, носієм є тільки людина. Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний механізм передачі — контактний. Шлях поширення хвороби — побутовий. Прояви корости: свербіж, який посилюється увечері та вночі; характерні коростяні ходи на шкірі; поява папул, окремих везикул, розчухувань, кров’янистих кірок, які часто розміщені попарно або ланцюжком; характерне розташування висипань.

Синоніми:

Педикульоз та вагітність, короста та вагітність, педикульоз, короста, чесотка.

Педикульоз при вагітності/інформація щодо впливу на плід:

Педикульоз лікують місцево наступними препаратами-інсектицидами, які не проникають через шкіру до системного кровотоку у великій кількості:  перметрин (системна абсорбція при місцевому застосуванні становить не більше 2%), піретрин, піпероніл бутоксид. Ці препарати відпускаються без рецепту. Більшість досліджень у тварин не продемонстрували зростання ризику вроджених вад при використанні цих препаратів в період вагітності. Одне дослідження в групі жінок, що використовували перметрин при вагітності, не виявило зростання частоти вроджених вад. CDC рекомендує для лікування використовувати перметрин чи піретрин/піпероніл бутоксид у вигляді кремів з ополіскувачем в період вагітності. Лікування включає 1 процедуру одразу після виявлення педикульозу і повторну через 7 днів, якщо ознаки присутні (чітко згідно зиінструкціями до препаратів). У випадку неефективності такого лікування безрецептурними засобами лікар призначає інші препарати, найчастіше це малатіон (карбофос) та івермектин. Відсутні дослідження у людини щодо лікування малатіоном при вагітності, але більшість досліджень у тварин не продемонстрували зростання частоти вроджених вад розвитку. Застосування івермектину при вагітності не вивчене і згідно CDC його не слід використовувати в цей період.

Короста при вагітності/інформація щодо впливу на плід:

При корості дерматолог призначає піретрин сильнішої дії, ніж доступний без рецепту і таке лікування рекомендоване CDC. Одне дослідження не виявило зростання частоти несприятливих результатів при використанні перметрину або мазі бензилбензоату. Інше лікування – сірка у вазеліні – також не підвищує ризику при вагітності, хоча не всі лікарі вважають його ефективним для лікування корости. Інколи призначається ліндан (протипаразитарний засіб) для лікування корости у випадку неефективності інших методів. Ліндан призводить до токсичних побічних наслідків у дітей та дорослих і тому в цілому він протипоказаний при вагітності. Дослідження в експериментальних тварин не продемонстрували виникнення вроджених вад при використанні ліндану.

Лікування педикульозу та корости під час вигодовування:

Оскільки при місцевому застосуванні всмоктування піретрину та перметрину обмежене, CDC рекомендує таке лікування педикульозу та корости при грудному вигодовуванні. Івермектин проникає до грудного молока в невеликій кількості і вважається сумісним з грудним вигодовуванням американською академією педіатрії. Ліндан, як правило, уникають застосовувати при лактації, тому що він не рекомендований для лікування дітей. Малатіон не достатньо вивчений щодо впливу в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 19.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2016 р.

Група/призначення:

Інсектициди. Перметрин відноситься до групи природних піретринів. Це природні інсектициди, які містяться в квітах/цвіті багаторічних трав сімейства Астрових з родів Pyrethrum, Chrysanthemum и Tanacetum, особливо в цвіті піретрума цінерарієлистного («далматська ромашка»). Піретрини — інсектициди контактної дії.

Раніше піретрини широко застосовувались для боротьби з комахами, але на сьогодні їх витіснили синтетичні піретроїди – більш активні та фотостабільні.

Покази: місцеве лікування педикульозу, корости (чесотки).

Альтернативні назви / синоніми:

Зебрикс-тева, ніттіфор, НОК, НІКС (крем).

Діюча речовина: перметрин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ні дані від експериментальних  тварин, ані обмежений досвід застосування у людини не припускають підвищеного ризику для ембріону та плода. CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при вагітності перметрин або піретрин з піпероніл бутоксидом. Перметрин також є препаратом вибору для лікування корости/чесотки у вагітних в США та Великій Британії. Системна абсорбція при місцевому застосуванні становить не більше 2%.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Високі дози піретруму спричиняли зростання резорбції плодів, але не частоти вроджених вад у щурів, кролів, мишей. Дози, що призводили до такого наслідку, асоціювались з материнською токсичністю. Повідомляється, що введення щурам дози в 10 мг/кг/день в період вагітності призводило до зростання частоти загибелі плодів та викликало фемінізацію у плодів чоловічої статі. Перметрин в пероральній дозі 2 мг/кг та вищій, призначений вагітним мишам одноразово на 10,5 гестаційний день, негативно впливав на васкуляризацію головного мозку, товщину неокортексу та гіпокампу, підвищував концентрації норадреналіну та дофаміну на 7 постнатальний день. Тільки у дитинчат чоловічої статі спостерігали зменшення частоти локомоторної активності після дії дози 2 мг/кг, чого не було при дозі 50 мг/кг.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження щодо плацентарного трансферу перметрину відсутні, але його молекулярна вага це припускає. Однак, так як тільки невелика кількість перметрину абсорбується до системного кровотоку і швидко метаболізується до неактивних метаболітів, ймовірність впливу на плід здається мінімальною, якщо взагалі такий існує.

У 1995 році повідомили про лікування вагітної з коростою кількома курсами перметрину та іншими препаратами. Лікування розпочали на 2 місяці вагітності моносульфірамом (пестицид, похідне сірки), рецидив у 5 місяців лікували малатіоном (карбофос) (0,5% розчин) та моносульфірамом (25% розчин). Через 3 тижні наступний рецидив лікували нанесенням на все тіло 5% крему перметрину. Оскільки наступного дня ще знаходили живих кліщів, було призначено сірчано-дьогтярні примочки на кокосовій олії на ділянку черепа тричі на день з подальшим місцевим нанесенням на все тіло 25% бензилбензоату  протягом 24 годин. Надалі використовувався перметрин у вигляді крему 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів. Жінка народила здорового доношеного хлопчика.

Обсерваційне дослідження 2005 року порівнювало 113 вагітностей з вживанням перметрину в будь-якому терміні вагітності з такою ж кількістю контролів. Не виявлено різниці між групами при аналізі результатів вагітностей за наступними показниками: самовільні та медичні аборти, вага новонароджених, гестаційний вік при народженні, вроджені вади розвитку.

Проспективне дослідження з охопленням 31 жінки, яка повідомила про використання перметрину в І триместрі, та 82  – після І триместру не продемонструвало істотного зростання частоти вроджених вад розвитку або несприятливих результатів вагітностей. Одна дитина з впливом в І триместрі народилась з рефлюксом сечового тракту.

Повідомлення 2007 року щодо 196 тайських жінок, які лікувались 4% перметрином від корости не виявило несприятливих наслідків такого впливу. Припускається, що в цій групі 20 жінок лікувались в І триместрі.

Повідомляється про жінку з Німеччини, яка при вагітності дуже часто використовувала перметрин у вигляді аерозолю через арахнофобію (боязнь членистоногих, в основному павукоподібних). У передчасно народженої дівчинки розвинулась лейкемія. Дослідження мутагенності in vitro підтримують можливу роль перметрину у виникненні лейкемії, але цей випадок не вказує на причинно-наслідковий зв’язок.

Клінічне дослідження випадок-контроль оцінювало вплив пестицидів в групі матерів 252 дітей не старших 24 місяців життя з гострим лімфолейкозом або мієлоїдним лейкозом, порівнюючи з контрольною групою з 423 дітей, які в цей час знаходились на стаціонарному лікуванні. Отримувалась інформація про вплив пестицидів за 3 місяці до вагітності, в період вагітності та при лактації. Повідомляється про підвищений ризик для дітей віком 0-11 місяців життя з гострим лімфолейкозом (співвідношення шансів 2,47, 95% ДІ 1,17-5,25 та гостим мієлоїдним лейкозом (7,28, 95% ДІ 2,6-20,38).

Тестування з використанням шкали психомоторного розвитку Бейля (Bayley Scales of Infant Development) у віці 36 місяців життя в групі чорношкірих та домініканських матерів та новонароджених, які проживають в районах Нью-Йорка з низьким рівнем доходів, не вивило асоціації з концентрацією перметрину в плазмі на момент пологів.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Молекулярна вага перметрину припускає його проникнення до грудного молока. Однак, мінімальна системна абсорбція та швидкий метаболізм до неактивних метаболітів, припускає потрапляння до молока невеликої  кількості препарату, якщо взагалі це відбувається.

Перметрин та інші піретроїди виявляються в грудному молоці людини. Концентрація піретроїдів в молоці жінок в Бразилії, Іспанії, Колумбії коливалась в межах 1,45-24,2 нг/г. Немовля на грудному вигодовуванні отримувало дозу, нижчу за допустиму добову.

CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при лактації перметрин або піретрин з піперонілу бутоксидом. Перметрин також є препаратом вибору для лікування корости/чесотки при лактації в США та Великій Британії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При впливі цис-перметрину на самців мишей в дозі 35 мг/кг/день перорально протягом 6 тижнів виявили зменшення кількості і рухливості сперматозоїдів та рівня тестостерону в сироватці. Автори цього дослідження вважають, що перметрин може пошкоджувати мембрани мітохондрій клітин Лейдига і внаслідок цього порушувати біосинтез тестостерону. Наступне повідомлення цих авторів описує подібні несприятливі наслідки при дії цис-перметрину в дозі 70 мг/кг/день, але таких явищ не спостерігали при використанні транс-перметрину енантіомеру*. Комерційний перметрин містить транс- та цис-енантіомери.

При дослідженні в Тунісі статевозрілих самців щурів лікували підшкірним введенням перметрину протягом 30-60 днів і виявляли затримку сперматогенезу та порушення продукції тестостерону.

Корейські дослідники вводили високі дози перметрину (10-800 мг/кг/день) незрілим самкам та самцям щурів  і повідомили про можливий естроген-подібний вплив перметрину на самок та анти андроген-подібний – на самців.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 19.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2016 р.

Група/призначення:

Інсектициди. Входить до складу комбінованих препаратів, найчастіше використовується разом з піретрином, підсилюючи дію останнього шляхом пригнічення його метаболізму.

Покази: місцеве лікування педикульозу в складі комбінованих препаратів.

Альтернативні назви / синоніми: піперонілбутоксид, бутацид.

Діюча речовина: піпероніл бутоксид.

Рекомендації при вагітності: ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При використанні високих доз порушує розвиток ембріону в експериментальних тварин. Одне з досліджень припускає асоціацію між пренатальним впливом піпероніл бутоксиду та когнітивними функціями дитини у віці 3 років. Це дослідження не враховувало впливу свинцю.

CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при вагітності перметрин або піретрин з піпероніл бутоксидом.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Високі дози піпероніл бутоксиду (400 мг/кг та вищі) не підвищували ризику вроджених вад у щурів та мишей, але спричиняли зростання загальної частоти вроджених вад у кролів. Однак, при наступних дослідженнях одна група дослідників повідомила про зростання частоти вад кінцівок, включаючи олігодактилію, синдактилію, полідактилію у мишей та щурів при високих дозах. Миші, яких годували дієтою з вмістом піпероніл бутоксиду (0,01 та 0,09%), мали потомство з порушенням поведінки при тестуванні на 7 постнатальний день, але такого вже не спостерігали на 3 або 7 тижнях життя.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Повідомлення 2011 року відзначає зміну неврологічного розвитку, негативно асоційовану з пренатально виявленим піпероніл бутоксидом в індивідуальних пробах повітря матерів (повітря в зоні дихання людини). Спостереження проводилось в групі чорношкірих та домініканських матерів та новонароджених, які проживають в районах Нью-Йорка з низьким рівнем доходів. Діти, в матерів яких був високий рівень піпероніл бутоксиду, в індивідуальних зразках у віці 3 років при тестуванні за шкалою оцінки розумового розвитку (Mental Developmental Index) отримали на 3,9 балів менше, ніж від матерів з нижчим впливом агенту. Не було виявлено асоціації між  концентрацією перметрину в материнській і пуповинній крові та нейроповедінковими результатами дітей, незважаючи на те, що піпероніл бутоксид майже завжди використовується з перметрином. Автори не проводили корекції на постнатальний вплив свинцю та інших хімічних сполук, що могло вплинути на результат, тому висновки можуть вважатися тільки попередніми. Деякі вчені з цієї групи опублікували друге повідомлення про асоціацію між пренатальним впливом піпероніл бутоксиду та кашлем у дітей. В групі з 224 дітей неінфекційний кашель спостерігали у 14% у віці 5-6 років. Визначення пренатального, а не у віці 5-6 років рівнів піпероніл бутоксиду та перметрину, асоціювались з кашлем (1,27, 95% ДІ 1,09-1,48, р<0,01, N=217). Автори не змогли визначити, чи такий ефект був пов’язаний з піпероніл бутоксидом, чи із залишковими піретроїдами, показником наявності яких і є піпероніл бутоксид.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про застосування при лактації, відомо, що препарат виявляється в грудному молоці.

CDC вважає препаратами вибору для лікування лобкового педикульозу при лактації перметрин або піретрин з піперонілу бутоксидом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При введенні з харчуванням самкам щурів 20000 ppm (parts per million; частин на міліон) – 2% – піпероніл бутоксиду протягом 28 днів спостерігали сповільнення набирання ваги тіла, порушення естрального циклу, зменшення ваги матки та яєчників.  При дослідженні  in vitro цей препарат продемонстрував слабкі властивості антагоніста естрогенових  альфа-рецепторів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 19.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.07.2016 р