Група/призначення:

Антисептичні та дезінфікуючі засоби, антисептичні засоби-барвники, діагностичний барвник.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: метиленовий синій.

Рекомендації при вагітності:

Дані від експериментальних тварин припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Інтраамніотичне введення метиленового синього для визначення розриву мембран асоціювалось з атрезією кишечника та гемолізом. Високі дози у мишей порушували ембріональний розвиток. Індігокармін вважається безпечнішою альтернативою при вагітності, як і evans blue, проте досвід їх застосування при вагітності обмежений.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Метиленовий синій не був тератогенним у щурів, але інтраамніотичне введення в концентрації на рівні клінічної підвищувало показник загибелі плодів. У мишей високі дози метиленового синього підвищували частоту передчасних пологів, загибелі плодів, скелетних аномалій, екзенцефалії.

Інформація щодо впливу на плід:  

Наводимо дані різних досліджень.

Метиленовий синій призначався перорально через свої слабкі властивості уринального герміциду або вводився в амніотичну рідину для діагностики передчасного розриву мембран. Щодо перорального прийому – відомо про 9 випадків у І триместрі. При цьому не виявлено вроджених вад розвитку. В будь якому терміні вагітності відбувався вплив у 46 випадках. Виходячи з 3 випадків вроджених вад повідомили про можливу слабку асоціацію (вади не уточнювались).

Діагностичне внутрішньоамніотичне введення метиленового синього призводило до гемолітичної анемії, гіпербілірубінемії, метгемоглобінемії у новонароджених. Дози барвника в більшості повідомлених випадків коливались в межах 10-70 мг, але в одному випадку використали 200 мг. Після такого введення може виникати глибоке фарбування новонародженого. Один з авторів припустив, що менші дози, такі як 1,6 мг, будуть достатніми для підтвердження розриву мембран без спричинення гемолізу.

Повідомлення 1989 року інформує про використання 1 мл 1% розчину (10 мг) для діагностики розриву мембран у жінок із загрозою передчасних пологів у терміні 26 тижнів вагітності. Через 18 годин народилась дівчинка вагою 920 грам, шкіра якої була пофарбована темно синім кольором. Колір шкіри не дозволяв адекватно оцінити гіпоксію. Ознак гемолізу не спостерігали. Голубий відтінок протримався понад 2 тижні, незважаючи на часті купання.

Повідомляється про випадкове внутрішньо маткове введення препарату в І триместрі. В доношеного немовляти не виявили несприятливих наслідків.

Множинні оклюзії клубової кишки виявили у 7 немовлят, народжених матерями з двійнями в 3 різних медичних центрах, яким вводили діагностично  внутрішньоамніотично метиленовий синій в один з амніотичних мішків на 15-17 тижнях гестації. Дози при цьому коливались в межах 10–30 мг. Четверо з немовлят потребували хірургічного лікування, інформація про інших 3 відсутня. Автори припустили, що причиною таких несприятливих наслідків був або гемоліз, або гостра гіпоксія кишечника, вторинна до індукованого метиленовим синім вивільнення норадреналіну з наступною вазоконстрикцією.

У 1992 році повідомили про атрезію порожньої та клубової кишки у двійні в Австралії.

Вищий ризик атрезії виявлено у близнюків в порівнянні з одноплідними вагітностями та у близнюків старших матерів. В одній з груп використали нерозведений 1% метиленовий синій, в 1 з 9 близнюків в групі з 40 багатоплідних вагітностей (22,5%) діагностовано атрезію, в порівнянні з 3 випадками серед 53 (5,7%), які зазнали впливу 0,25% розчину.

Третє повідомлення про вищенаведені ускладнення з’явилось у 1992 році. Метиленовий синій вводили внутрішньоамніотично в дозі 10-20 мг при 86 з 89 послідовних вагітностях двійнями для пренатального діагнозу. При 3 вагітностях барвник не використовувався з технічних причин. Атрезія клубової кишки виникла при 17 вагітностях (19%), в 15 з цих випадків було можливим з’ясувати, що тільки уражений плід зазнав впливу барвника. Всі ці діти потребували хірургічного втручання. Частина цього повідомлення також описує 67 новонароджених, яких лікували з приводу атрезії клубової кишки, 20 з яких були однією дитиною з двійні. З цих 20 дітей з двієнь 18 зазнали впливу метиленового синього при амніоцентезі в ІІ триместрі. Оскільки частота атрезії клубової кишки перевищувала очікувану і, оскільки, вважається, що цей діагностичний барвник призводить до таких дефектів, автори цього дослідження і супроводжуючий коментар рекомендували уникнення використання метиленового синього для вищеописаних цілей. Також наголошується на вазоконстрикторних властивостях метиленового синього як можливого механізму виникнення дефектів.

Коротке повідомлення 1993 року описало використання метиленового синього у жінок з двійнями, яким проводилась процедура амніоцентезу в Атланті, штат Джорджія, в період 1977-1991 років. Всього охоплено 195 жінок, 4 з них (2%) призначали метиленовий синій під час процедури. З 8 плодів в одного діагностовано аненцефалію (не має зв’язку з барвником), не виявлено жодного випадку атрезії кишечника.

Стаття 1993 переглянула тератогенність та несприятливі наслідки у новонароджених від внутрішньоамніотичного введення метиленового синього. Найчастішими несприятливими наслідками у новонароджених були гіпербілірубінемія, гемолітична анемія з або без тілець Гейнца, голубе забарвлення шкіри, іноді метгемоглобінемія та загибель плода. Також часто спостерігали респіраторний дистрес, але він може спричинятись іншими причинами. Виявленими структурними вадами були атрезія клубової кістки, але механізм ураження кишечника невідомий. Виходячи з фармакологічних властивостей барвника, найбільш ймовірним механізмом вважаються судинні порушення, спричинені звуженням артерій, індукованим метиленовим синім. Однак, іншими можливими механізмами була гіпоксія, індукована метгемоглобінемією та гемолітичною анемією, що призводило до відтоку крові від кишечника з виникненням ішемії та атрезії або прямий токсичний вплив барвника, проковтнутого з амніотичною рідиною.

Застосування препарату під час вигодовування:

Метиленовий синій проникав до молока корів та кіз після внутрішньовенного призначення. Концентрація в молоці через 4-36 годин після такого введення була вищою за визначену в крові.

Проте, ризик для немовляти не видається високим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Використання цього препарату може бути субоптимальним в діагностичних цілях при неплідності та процедурі перенесення яйцеклітини та сперматозоїду до фалопієвої труби, де запліднення відбувається природнім шляхом (gamete intra-fallopian transfer (GIFT). Метиленовий синій асоціювався з несприятливим впливом на лютеїнові клітини людини in vitro, рухливість сперматозоїдів, проникнення через цервікальний слиз, з розщепленням ембріонів,  хоча барвник суттєво не знижував життєздатності сперматозоїдів.

Згідно з одним дослідженням метиленовий синій був тимчасово ефективним в контролі розростань у випадку пріапізму*.

Більше клінічне дослідження іспанських вчених припустило, що метиленовий синій може бути ефективною терапевтичною альтернативою при пріапізмі, індукованому інтракавернозним введенням вазоактивних препаратів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 20.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

 Переглянуто редакційною колегією 20.02.2018 р.

Група/призначення:  

Перший представник гомологічного ряду аліфатичних кетонів. Ацетон є цінним промисловим розчинником і завдяки невеликій токсичності отримав широке застосування при виробництві лаків, вибухових речовин, лікарських засобів. Ацетон є вихідною сировиною в численних хімічних синтезах. В лабораторній практиці застосовується в якості  полярного апротонного розчинника, для приготування охолоджувальних сумішей разом із сухим льодом і аміаком, є корисним для миття хімічного посуду.

Ацетон є одним з продуктів метаболізму в живих організмах, зокрема, у людини. Це один  з компонентів так званих ацетонових тіл, яких в крові здорової людини міститься вкрай мало, однак при патологічних станах (тривале голодування, важке фізичне навантаження, важка форма цукрового діабету) їх концентрація може значно підвищуватись.

Ацетон виробляється ендогенно при метаболізмі жирів, наприклад, при втраті ваги. Дані від експериментальних тварин та досвід застосування у людини продемонстрували плацентарний трансфер та накопичення ацетону тканинах у плода.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: ацетон.

Рекомендації при вагітності:

Рівень ендогенного ацетону залежить від стану та захворювань матері.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин не свідчать про підвищений ризик вроджених вад розвитку у випадку впливу ацетону при вагітності. Підвищення концентрації в крові у жінок з цукровим діабетом асоціювалось з підвищеним ризиком вроджених вад, але в цьому випадку також впливають інші фактори, пов’язані з погано контрольованим діабетом. Вплив саме ацетону не можливо відокремити.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Культура ембріонів гризунів не продемонструвала тератогенних наслідків чи порушень розвитку після впливу до 2,5% ацетону. Ацетон не був тератогенним у мишей та щурів при інгаляційному введенні дози до 6600 ppm (частин на мільйон, parts  per million) та 11000 ppm, відповідно, хоча у щурів на фоні найвищої дози була збільшена кількість потомства з, принаймні, 1 плодом з вродженими вадами. Це супроводжувалось материнською токсичністю.

Інформація щодо впливу на плід:

Проводився аналіз серії випадків сакрального агенезу, ацетон був одним з 5 розчинників, що впливали на 5 вагітних жінок. Такі дослідження не дають можливості дійти висновку щодо окремих сполук і, фактично, наявність сакрального агенезу не є достовірним свідченням виникнення токсичності у людини під впливом будь якого розчинника.

Ізопропіловий спирт метаболізується до ацетону алькогольдегідрогеназою в печінці. Повідомляється про жінку, яка народила дитину з підвищеною концентрацією в крові ізопропанолу (ізопропілового спирту) та ацетону. Жінку за два дні до того звільнили з в’язниці і вона зловживала рядом речовин. У гіпотонічного немовляти незабаром після народження розвинулись судоми, які пройшли через 24 години. Дитину виписали додому через 2 тижні з нормальними показниками неврологічного розвитку і надалі вона була втрачена з-під нагляду.

Наявність ацетону в сечі матері корелює з вищим рівнем перинатальної смертності, що може бути пов’язаним з материнським діабетом. Такі вроджені вади як дефекти нервової трубки, мікроцефалія, сакральний дизгенез, транспозиція магістральних судин спостерігаються у дітей матерів з цукровим діабетом, які мають підвищений рівень ацетону та інших кетонів в крові. У дітей віком 3-5 років, у матерів яких визначався підвищений рівень ацетону в сечі в період вагітності, спостерігали зниження IQ.

Точаться дискусії щодо істинного причинного фактору, який спричиняє вроджені вади при діабеті у матерів. Жоден з наслідків у плода при діабеті не можна пояснити впливом ацетону через метаболічні перетворення між ацетоном, іншими кетонами і метаболітами.

Концентрація кетонів у сироватці, включно з ацетоном, значно підвищується у дітей на першому тижні життя: 2,7 мг/дл у 2-5 днів життя та 0,9 мг/дл у віці 10-15 років. Однією з причин підвищення концентрації кетонів після народження є використання новонародженими кетонових тіл та окислення жирних кислот для виробництва сталого рівня глюкози.

Застосування препарату під час вигодовування:

Ацетон виявляється в грудному молоці людини. Концентрація його в молоці знижується від 3 дня до 6 місяців лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Ацетон асоціювався з несприятливим впливом на формування сперми в експериментах на щурах. Присутність ацетону в питній воді в кількості 50000 ppm протягом 13 тижнів призводила у щурів до зменшення рухливості та зростання частоти аномальних сперматозоїдів. В іншому дослідженні ацетон потенціював несприятливий вплив на яєчка 2,5-гександіону.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 19.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.02.2018 р.

Група/призначення:

Неорганічна сполука, безбарвний газ із різким задушливим запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді. Одержують каталітичним синтезом з азоту і водню під тиском. Використовують переважно для виробництва азотних добрив, вибухових речовин, азотної кислоти. Рідкий аміак використовується в холодильних установках. Водний розчин аміаку (нашатирний спирт) застосовується в медицині.

В організмі людини швидко конвертується печінкою до сечовини для виведення.

Альтернативні назви / синоніми: амоніак.

Діюча речовина: аміак.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація, при нормальному метаболізмі виводиться з організму.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Відсутня інформація про можливий несприятливий вплив аміаку при вагітності, в той же час, здатність метаболізувати та виводити аміак є величезною.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При годуванні самок щурів амонію ацетатом (20% в дієті), починаючи з 1 дня вагітності до пологів вони народжували дитинчат з порушеною нейрональною функцією NMDA-рецепторів (іонотропний рецептор глутамату, що селективно зв’язує N-метил-D-аспартат (NMDA). Автори дослідження висунули гіпотезу, що це порушення може бути відповідальним за інтелектуальну недостатність, яка спостерігається в деяких випадках гіпермамоніемії новонароджених. Хоча про стан матерів не повідомляється, припускається, що в них була гіперамоніемія.

Токсикологічний профіль ATSDR для аміаку (Agency for Toxic Substances & Disease Registry) повідомляє про дослідження, яке не виявило наслідків впливу на розвиток та репродукцію у самок свиней з впливом аміаку інгаляційно в дозах 35 ppm (частин на мільйон, parts  per million) за 6 тижнів до парування і до 30 дня гестації. Аналізувались наступні показники: вага яєчників та матки, вік на момент пубертатну, число живих плодів, співвідношення плід-жовте тіло, довжина плодів.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

При нормальній функції печінки і достатньому рівневі аргініну в харчуванні здатність метаболізувати і виводити азотисті сполуки, включно з аміаком є значною. Тому малоймовірними є несприятливі наслідки для плода при впливі аміаку із навколишнього середовища при вагітності. Можливо отруєння аміаком, достатнє для заподіяння захворювання матері, може спричинити несприятливий ефект при вагітності, який ще не визначений.

Гіперамоніемія може виникати при численних клінічних ситуаціях, найбільш значимими з них є печінкова недостатність та побічна дія медикаментів. Аміак може проникати до плода, концентрація його в пуповинній крові вдвічі перевищувала нормальний рівень дорослого, що було продемонстровано при 96 пологах.

Гіперамоніемія також може бути успадкованим станом. Порушення циклу сечовини, які призводять до гіперамоніемії в новонароджених, включають цитрулінемію І типу, яка маніфестує в новонароджених і успадковується за аутосомно-рецесивним типом, та дефіцит орнітин транскарбамілази, що успадковується за Х-зчепленим рецесивним типом. Симптоми у новонароджених включають летаргію, порушення харчування, пригнічення центральної нервової системи, всі з яких є вторинними до гіперамоніемії. Контроль епізодів гіперамоніемії включає зменшення споживання білку.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 15.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.02.2018 р.

Група/призначення:

Хімічна сполука, органічна речовина групи галогеналканів. Отримується кип’ятінням суміші метанолу, сірчаної кислоти, хлориду натрію. Це газ, який використовувався як хладагент та метилюючий агент. Відноситься до великої групи різноманітних «розчинників».

Альтернативні назви / синоніми:

Хлорметан, метил хлорид.

Діюча речовина: хлорометан.

 Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Хлорометан  не підвищує частоти вроджених вад у щурів, але призводить до токсичного впливу на яєчка в цих тварин.

Токсичний вплив на організм людини включає ураження печінки, нирок, центральної нервової системи.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Після впливу на вагітних щурів та мишей не відзначали ембріотоксичності, хоча на фоні високих доз спостерігали токсичний вплив на материнський організм у вигляді зменшення ваги плодів. Тератогенне дослідження у щурів було негативним при дозах до 1500 ppm (частин на мільйон, parts  per million) протягом 6 годин на день. Група вчених повідомила про невелике підвищення вад серця, в основному, незначних, у потомства мишей, які зазнали впливу хлорометану в період ембріогенезу в дозах 500  ppm та вищих. Дослідники інституту хімічної індустрії токсикології піддали критиці цю роботу і дійшли висновку, що збільшення вад розвитку може бути пов’язаним з технічними проблемами в дослідженні та представлені даних, що свідчить про відсутність зростання частоти серцевих вад після впливу хлорометану на мишей пренатально.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вторинне джерело повідомляє про виявлення хлорометану в 2 з 8 зразках грудного молока людини від жінок в Нью Джерсі, Пенсильванії, Луїзіані.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При інгаляційному введенні самцям щурів дози 3000-3500 ppm виявлено дегенерацію яєчок та запалення придатків із зменшенням фертильності та підвищенням постімплантаційних втрат, якщо запліднення наступає. Хоча більшість повідомлень не продемонстрували несприятливі наслідки у самців щурів на фоні нижчих доз, одна група задокументувала зворотне зниження фертильності після впливу дози 1500 ppm.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 13.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.02.2018 р.

Група/призначення:

Органічна сполука, найпростіший ароматичний амін. Входить до складу фарб та застосовується в якості розчинника. Анілін також використовується у виробництві гуми та проміжних продуктів деяких пестицидів. Анілін в організмі метаболізується до ацетамінофену/парацетамолу (анальгетик-антипіретик) та ацетаніліду.

Альтернативні назви / синоніми: бензенамін, амінобензен.

Діюча речовина: анілін.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація, токсичний для експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Вплив на вагітних щурів порушує розвиток ембріону, що може бути опосередкованим виникненням метгемоглобінемії.  Відсутні адекватні дані про вплив на плід людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Неопубліковані дані від контрактної лабораторії свідчать про зменшення ваги та виживання дитинчат на 3-й постнатальний день після впливу на вагітних мишей аніліну в дозі 560 мг/кг/день. Тератогенне дослідження у щурів не продемонструвало підвищення частоти вроджених вад розвитку, незважаючи на значну материнську токсичність. Анілін проникає через плаценту у щурів. В експериментальних тварин спостерігали метгемоглобінемію, частий прояв анілінової токсичності. Група японських дослідників повідомила про лікування вагітних щурів на 15-й день гестації аніліну гідрохлоридом, що призводило до високої частоти розщілин піднебіння та кардіоваскулярних вад у потомства. Лікування метиленовим синім для зменшення проявів материнської метгемоглобінемії та гіпоксії істотно зменшувало виникнення розщілини піднебіння. Автори дійшли висновку, що зростання частоти розщілини піднебіння опосередковувалось материнською гіпоксією, спричиненою аніліном. Наступне повідомлення цієї ж групи вчених повідомило про введення вагітним щурам аніліну на 9, 10, 11, 12 дні, що підвищувало частоту скелетних аномалій, виникнення яких автори також віднесли до індукованої аніліном гіпоксії. Введення вагітним мишам аніліну в дозі 560 мг/кг/день на 7-14 гестаційні дні продемонструвало незначне зменшення набирання ваги дитинчатами та виживання їх протягом перших 3 постнатальних днів. В лікованій групі народжувалось менше тварин, аніж в контрольній. Материнська токсичність включала загибель (6 тварин під час лікування) та істотне зниження набирання ваги під час лікування. Введення вагітним мишам аніліну в дозі 31 та 93 мг/кг/день на 7 гестаційний день призводило до народження потомства жіночої статі зі зменшенням аногенітальної відстані, виміряної на 4-10 тижні життя. Пренатальний вплив аніліну на самців мишей зменшував нейрональне число в преоптичному ядрі гіпоталамуса в дорослому віці.

Інформація щодо впливу на плід:

Доступний досвід застосування у людини обмежується  російським дослідженням в групі жінок, працівниць заводу, де на виробництві застосовується анілін. Хоча це дослідження стверджувало про наявність асоціації між впливом останнього та порушенням овуляції  і самовільним перериванням вагітності, повторний аналіз даних та порівняння з контрольною групою не підтримали такої асоціації.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Виходячи з результатів, отриманих для ацетамінофену, анілін може зменшувати резерв фолікулів яєчника та фертильність у самок мишей та призводити до вкорочення аногенітальної відстані у самців мишей.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 13.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.02.2018 р.

Група/призначення:

Хімічна сполука, органічна речовина класу циклоалканів. Належить до великої групи різноманітних «розчинників». Циклогексан використовується в хімічній промисловості як проміжний продукт.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: циклогексан.

Рекомендації при вагітності:

Можливий професійний вплив, а також вплив з навколишнього середовища.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Репродуктивні дослідження у щурів та кролів були негативними.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження в двох поколіннях щурів та кролів з використанням атмосферної концентрації до 7000 ppm (частин на мільйон, parts  per million) не виявили порушень розвитку.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

У 1982 році повідомили про виявлення циклогексану в 5 з 8 зразків грудного молока від жінок, які проживають в  промислових зонах США. Вплив на немовлят на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.02.2018р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 12.02.2018 р.

Група/призначення:

Хімічна сполука, галогенований вуглеводень. Належить до великої групи різноманітних «розчинників». У навколишньому середовищі тетрахлорметан в основному перебуває у вигляді газу, запах якого більшість людей починає відчувати вже при концентрації в повітрі на рівні 10 мг/л. Це продукт штучного походження, природним шляхом не утворюється.

У недалекому минулому тетрахлорметан вироблявся в світі у великих кількостях в основному для наступного використання при виготовленні холодоагентів у холодильних установках та як пропелент в аерозольних балончиках.

Альтернативні назви / синоніми: чотирихлористий вуглець.

Діюча речовина: тетрахлорометан.

Рекомендації при вагітності:

Можливий вплив тільки з навколишнього середовища; гепатотоксичний.

Рекомендації при лактації:

Можливий вплив тільки з навколишнього середовища; відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Тетрахлорометан призводить до резорбції плодів у щурів на фоні токсичних для матері доз. Епідеміологічні дослідження стосовно впливу з навколишнього середовища не використовували загальноприйнятого статистичного аналізу. Найбільш вираженим загальнотоксичним наслідком впливу тетрахлорометану є гепатоцелюлярний некроз та нирковий трубчастий некроз.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення в курячі яйця тетрахлорометану призводило до залежного від дози зниження висиджування, але не підвищувало частоти вроджених вад розвитку. Дослідження у щурів припустили, що введення вагітним тваринам тетрахлорометану асоціюється з підвищенням частоти резорбції плодів при токсичних для матерів дозах, однак, при цьому не зафіксовано підвищення частоти вроджених вад розвитку. Детальне вивчення індукованих тетрахлорометаном резорбцій продемонструвало, що останній чинить максимальний вплив на 8 день вагітності у щурів. При парентеральному введенні сполуки вагітним мишам перед пологами спостерігали летальність плодів, асоційовану з некрозом плаценти та печінки. Призначення вагітним щурам на 14 день дози 112,5 або 150 мг/кг/день спричиняло резорбції та зменшення кількості живих дитинчат. При цьому зменшувалась вага матерів. При іншому дослідженні у щурів резорбція зростала при дозі 50 мг/кг/день, але цього не відбувалось при дозі 25 мг/кг/день на 6-15 гестаційні дні. При введенні мишам дози 826 мг/кг/день до або після імплантації не відзначали несприятливого впливу на розвиток плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Епідеміологічне дослідження щодо впливу певних забруднювачів води при вагітності та ризику вроджених вад розвитку, яке проводилось у Нью Джерсі, повідомляє про позитивні асоціації між тетрахлоретаном у воді понад 1 ppb (1 частина на мільярд; parts per billion) та низькою вагою доношених новонароджених (співвідношення шансів 2,26, 99% ДІ 1,22-4,20) і малістю для гестаційного віку (1,75, 99% ДІ 1,13-2,70). Ризик вад центральної нервової системи становив 3,8, виходячи з 3 випадків (90% ДІ 1,14-10,63; 99% ДІ 0,0-16,51). Для дефектів нервової трубки – 5,39, 90% ДІ 1,2-18,95; 99% ДІ 0,62-31,23, виходячи з двох випадків. Не відзначали статистично значимого підвищення частоти орофаціальних розщілин. Інформацію про вплив сполуки отримували з наявності забруднювачів у воді та медичної документації, біомоніторингу суб’єктів не проводилось.

Дослідження випадок-контроль в групі дітей з дефектами нервової трубки або вроджених вад серця використало дані перепису населення для оцінки близькості до небезпечних відходів. Не виявлено асоціації між передбачуваним впливом тетрахлорометану та конотрункальними вадами серця чи орофаціальними розщілинами.

Дослідження з виявлення впливу в період вагітності токсинів, що знаходяться у повітрі, у жительок Каліфорнії повідомило про асоціацію ризику нейробластоми з вищим пренатальним впливом тетрахлорометану (2,65, 95% ДІ 1,07-6,53) та деякими іншими забруднювачами повітря. Як і при попередньому дослідженні, вплив оцінювався за наявністю забруднювачів навколишнього середовища (повітря) без індивідуальних даних обстежуваної групи.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тетрахлорометан виявляться в грудному молоці людини. Також спостерігали проникнення сполуки до молока корів через 15 хвилин після перорального прийому. Пік концентрації наступав через 2 дні після дози, а на 3 день агент вже не виявлявся в молоці.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У щурів та мишей відзначали токсичний вплив на яєчка, однак, це виникало на фоні високих доз і супроводжувалось загальною та гонадальною токсичністю. Дослідження з використанням нетоксичних доз у щурів не виявило порушень фертильності. Тетрахлорометан впливав на естральний цикл у щурів, проте цей ефект міг виникати внаслідок стресу або порушення печінкового метаболізму естрогенів, асоційованого з гепатотоксичністю сполуки. Тобто, дози, що не призводили до загальної токсичності у самок щурів, не порушували репродуктивної функції.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.02.2018 р.

Група/призначення: хімічна сполука.

Це органічна сполука ряду естерів, умовно розглядається як продукт взаємодії етанолу та оцтової кислоти, добре розчиняється у воді, необмежено змішується з етанолом.

Широко застосовується як розчинник у виробництві покриттів, адгезивів, лікарських засобів, входить до складу лаків для нігтів та інших манікюрних засобів, використовується як екстрагент в харчовій промисловості.

Етилацетат знаходиться у винах та пиві, також використовується для декофеїнації кави та чаю. Пероральний вплив етилацетату призводить до гідролізу до оцтової кислоти та етанолу.

Оцтова кислота. Експерименти у тварин не продемонстрували підвищення ризику вроджених вад розвитку (миші, щури, кролі, хом’яки, морські свинки). Оцтова кислота – це дві вуглецеві органічні кислоти, які містяться в оцті. Натрієва сіль оцтової кислоти, ацетат натрію, використовується в хімічних реакціях та у фотографії. Лікування щурів в період лактації асоціювалось зі змінами поведінкових тестів у потомства. Ацетат швидко інкорпорується до холестерину, але малоймовірно, що звичайний вплив на вагітних призводитиме до накопичення останнього.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: етилацетат.

Рекомендації при вагітності:

Можливий професійний вплив, а також вплив на побутовому рівні.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Етилацетат не оцінювався за впливом при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При введенні етилацетату в курячі ембріони не виявляли тератогенних наслідків. Інгаляційний вплив на самців щурів двічі на день протягом 7 днів призводив до зменшення ваги яєчок та простати і продукції сперми. Такий вплив чинив несприятливий ефект на вагу тіла, припускаючи, що вплив на яєчка був складовою загальної токсичності.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Ретроспективне дослідження в групі працівників взуттєвих фабрик у Фінляндії виявило зменшення фертильності у жінок, які зазнають професійного впливу органічних розчинників, включно з етилацетатом. Однак, жінки з цієї групи, які палили та вживали каву, мали вищий рівень плідності в порівнянні з тими, на кого хімічні сполуки не впливали. Це дослідження не дозволяє відокремити дію власне етилацетату.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.02.2018 р.

Група/призначення:

Хімічна сполука, насичений вуглеводень. Належить до великої групи різноманітних «розчинників». Гексан міститься в значних кількостях у бензині прямої перегонки і крекінг-дистилятах нафти.

Альтернативні назви / синоніми: н-гексан.

Діюча речовина: гексан.

Рекомендації при вагітності:

Можливий професійний вплив, а також вплив навколишнього середовища.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Дослідження у щурів не продемонстрували підвищення частоти вроджених вад після впливу високих доз гексану.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Проводилось тестування у вагітних мишей – ін’єкційно та інгаляційно, у щурів – інгаляційно. Попри використання високих, токсичних для матерів доз, тератогенних наслідків не спостерігали. Інгаляційне введення вагітним щурам дози до 12500 ppm (частин на мільйон, parts  per million) на 1-20 гестаційні дні значно знижувало кількість живих дитинчат в порівнянні з контрольною групою тварин.

Істотне зменшення кількості вторинних фолікулів та збільшення числа атретичних фолікулів спостерігали у першому поколінні (F1) самок, які зазнали впливу високих доз сполуки. Повідомляється про порушення метилювання промоторів та генів, асоційованих з процесами апоптозу та продукцією стероїдних гормонів в гранульованих клітинах яєчників покоління F1 при дозах 2500 та 12500 ppm.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Гексан виявлявся у 8 з 12 зразків грудного молока від жінок в Нью Джерсі та Луїзіані (США).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Після короткотривалого впливу гексану не виявляли токсичного впливу на яєчка, а тривалий вплив на самців щурів високої концентрації в повітрі ( 1000-5000 ppm) був токсичним для яєчок. Несприятливий вплив на яєчка також відзначали після призначення високих доз гександіону, який вважається активним метаболітом гексану. Китайська стаття інформує, що інгаляційний вплив гексану призводив до пошкодження репродуктивних органів у самок та самців щурів (доза не зазначена). Дослідження з вивчення інгаляційного впливу гексану на самок мишей відзначило зниження тривалості диеструсу, зменшення продукції яйцеклітин, зниження концентрації прогестерону, вищий рівень апоптозу в яєчниках. Такі наслідки спостерігали при застосуванні найвищих доз – 75,8 мЛ/м³ протягом 4 годин на день, 7 днів на тиждень протягом 5 тижнів.

Фінське повідомлення інформує про зниження фертильності у жінок, працівниць взуттєвої фабрики, що припускає асоціацію з професійним впливом хімічних сполук, однією з яких є гексан.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.02.2018 р.

Група/призначення:

Розчинник — індивідуальна хімічна сполука або суміш, здатна розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи змінного складу, що складаються з двох або більшого числа компонентів.

Розчинники – термін, який використовується для великої групи хімічних речовин. Специфічного  синдрому у плодів  внаслідок пренатального впливу розчинників не описано. Інформація про окремі сполуки більш достовірна, аніж загальний опис групи в цілому.

Термін “розчинники” означає велику кількість різних сполук, які часто характеризуються як вуглеводні або “органічні” розчинники. Вони використовуються в промисловості та побуті, інколи їх інгалюють навмисно для отримання побічних ефектів (сп’яніння) – зловживання.

Ці речовини дуже різні, по-різному впливують на плід і тому детальніше розглядаються окремо.

Альтернативні назви / синоніми:

Хімічні сполуки, хімічні речовини.

Хімічні сполуки: ацетон, трихлоретилен, хлорометан, аміак, ксилол, анілін, бензин (газолін), етиленгліколь, етиленгліколю монометиловий ефір, етиленгліколю моноетиловий ефір, гексан, тетрахлорометан, метанол, циклогексан, етилацетат, діетиловий етер, метилетилкетон, бензен, ацетальдегід, дисульфід вуглецю.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про всю групу в цілому, див. окремі сполуки.

Рекомендації при лактації:

Відсутня загальна інформація, див. окремі сполуки.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Для працівників, які контактують різними шляхами з певними хімічними сполуками, рівень впливу оцінюється з врахуванням тривалості робочого дня, тривалості безпосереднього контакту зі шкірою, дихальними шляхами, можливо, з їжею та ефективністю вентиляції приміщення.

Рекреаційне* використання деяких хімічних препаратів призводить до формування відомих синдромів вроджених аномалій.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження в експериментальних тварин продемонстрували послідовний токсичний ефект внаслідок тривалого впливу високих доз деяких хімічних речовини, класифікованих як органічні розчинники. В деяких випадках ці ефекти можуть бути прогнозовані, виходячи з токсичного впливу на матір. Критичними факторами, що визначають токсичність для будь-якої конкретної сполуки, є її хімічна будова, час та тривалість впливу.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В одному повідомленні описано синдром дизморфій у плода, порівняльний до деякої міри з фетальним алкогольним синдромом, асоційований з газоліном (бензином) – складної суміші ароматичних і розгалужених аліфатичних вуглеводнів, які раніше включали свинець.

Асоційований з газоліном синдром дизморфогенезу відзначали при вагітностях, коли мама постійно вдихала свинцеве паливо для отримання ейфоричних ефектів. Однак, використання етанолу та певні сімейні розлади могли бути можливими причинами синдрому дисморфогенезу.

Рекреаційне використання толуену/толуолу (при фарбуванні або нюханні клею) вагітними асоціювалось з синдромом дизмофогенезу, якому притаманні мікроцефалія, когнітивні порушення, аномалії обличчя. Виявлення синдрому дизморфогенезу при зловживанні толуеном не означає, що інші хімічні речовини, що належать до групи «розчинників» також будуть викликати подібні зміни або що толуен буде призводити до синдрому дизморфогенезу при професійному впливі (без зловживання).

Стурбованість щодо професійного або іншого (зловживання) впливу хімічних сполук в період вагітності піднімалась в літературі. Так, повідомлення 1968 року, на основі опитування батьків 9 дітей із сакральним агенезом виявило, що при 6 з 9 вагітностей ідентифіковано вплив розчинників. Це були наступні хімічні сполуки: ацетон, трихлоретилен, дубильні речовини та органічні розчинники, хлорометан, аміак, ксилол, анілін, бензин. Проте не вивчався ймовірний вплив розчинників при нормальних вагітностях, тому цю інформацію не можна використати для оцінки ризику такого впливу.

Інша серія випадків описала 44 дітей з «особливим обличчям», які народились від жінок, що працювали на заводі електроніки, де на них впливав етиленгліколь та етиленгліколю монометиловий ефір. 6 дітей 5 жінок, які працювали на підприємстві в період вагітності, мали характерні дизморфії, чого не виявляли у 35 дітей 23 жінок, які працювали на цьому ж заводі, але не були в той час вагітними. Проте не надано опису цих характерних змін, не вказано як визначався вплив хімічних агентів і, нарешті, не повідомляється про виявлені аномалії в «контрольній групі» дітей, народжених жінками, які працювали на різних підприємствах. Сумнівність наданої інформації підсилює той факт, що перші повідомлення про вищенаведені випадки з’явились одночасно з судовими позовами робітниць.

Деякі контрольовані епідеміологічні дослідження отримували інформацію про пренатальний вплив з повідомлень матерів або висновків промислових гігієністів, виходячи з опису професії/роботи. Інші повідомлення крім вищенаведених джерел інформації розглядали звіт роботодавців. При багатьох з цих досліджень не точно підраховувався вплив та його тривалість (в деяких випадках, роки). По-різному коригували вплив інших факторів.

Дослідження випадок-контроль оцінювали спонтанні аборти, вроджені вади розвитку, передчасні пологи, затримку розвитку та поєднання таких результатів. Деякі з досліджень були сфокусовані на визначенні впливу конкретного агенту, як наприклад, у жінок – робітниць пралень та сухих чисток, пластмасової промисловості, лабораторій, виробництв мікроелектроніки або діяльності, пов’язаної із забрудненням питної води. Більшість  досліджень збирали інформацію про хімічний вплив в різних галузях промисловості.

Ретроспективні когортні дослідження порівнювали результати вагітностей та плідність в кількох випадках у жінок з та без відомого впливу хімічних сполук. Вплив оцінювали, виходячи з професії, інколи додатково опитували жінок. Це стосувалось лабораторної роботи, виробництва мікроелектроніки, целюльозно-паперових виробництв, сухих чисток, хімічних підприємств, взуттєвих фабрик, тощо. Проспективне дослідження з охопленням 3421 жінки до 19 тижня вагітності у період 2002-2005 років у Франції використало опитування жінок, умови праці, також опитування щодо умов життя, соціального статусу для оцінки впливу розчинників. Професії класифікували за контактом з розчинниками на основі вищенаведених джерел, включно з перукарами, медичними сестрами, хіміками, біологами. Автори повідомили про статистично істотне підвищення ризику великих вроджених вад розвитку (не хромосомні та не моногенні) при впливі розчинників  на основі повідомлень жінок (співвідношення шансів 2,48%, 95% ДІ 1,4-4,4 при постійному впливі в порівннні з відсутністю впливу) та на основі характеристики місця роботи (3,48, 95% ДІ 1,4-8,4 при високому рівні впливу розчинників в порівнянні з відсутністю впливу).

Інше дослідження не виявило статистично значимої асоціації між впливом фарби [випаровування/запах] та вагою новонароджених чи ризиком передчасних пологів після корекції на потенційні фактори. Одне норвезьке дослідження виявило підвищений ризик низької ваги при народженні у жінок (в основному малярів), які, як вважається, зазнали впливу органічних розчинників працюючи в таких умовах. Австралійське дослідження 2014 року не виявило істотних асоціацій між впливом розчинників на матерів і батьків та істотним підвищенням ризику дитячих пухлин головного мозку.

Дані різноманітних досліджень є суперечливими, деякі з них повідомляють про певні асоціації, які розглядаються нижче.

Дослідження випадок-контроль щодо гастрошизису припустило асоціацію між цією вадою та професійним чи любительським впливом (зловживання) розчинників у матерів в період вагітності. Оцінку проводили на основі інтерв’ю у невизначений час після народження дитини. Отримана інформація не дозволила розмежувати конкретні агенти, які могли б стати основою асоціації.

Дослідження в групі жінок – працівниць мікроелектронної індустрії приділило особливу увагу етиленгліколевим ефірам, хоча на цих робочих місцях присутній вплив й інших хімічних речовин, а працівники деяких мікроелектронних виробництв не зазнають впливу таких ефірів. Деякі (але не всі) мікроелектронні дослідження повідомили про асоціацію зі спонтанними абортами. Конкретні спеціальності з такою асоціацією – це фотолітографія та процес травлення, при яких одне з досліджень повідомило відносний ризик спонтанних абортів на рівні 1,78 (95% ДІ 1,17-2,62). Відносний ризик, асойційований з самоповідомленням про стрес на цьому робочому місці становив 2,18 (95% ДІ 1,39-3,26), а вплив хімічного впливу та стресу при цьому досліденні відділити не можливо. Інше дослідження також не змогло відокремити вплив стресу та хімічних агентів у підвищенні відносного ризику спонтанних абортів, асоційованих з фотолітографією та процесом травлення.

Ще одне з досліджень, які виявили значну асоціацію між роботою з мікроелектронікою та абортами, свідчить про відносний ризик для працівників з високим впливом на рівні 2,8 (1,4-5,6), а для субфертильності – 3,9 (1,4-11,4). Це дослідження також включало проспективний компонент, в якому за жінками, які працювали в різних місцях з хімічним впливом, спостерігали для визначення ймовірності завагітніти або діагностувати не виношування вагітності. Не виявлено істотної різниці між жінками, які працюють на робочих місцях з впливом хімічних чинників та тими, які такого впливу не мають.

Одне з досліджень підрахувало вплив етиленгліколевих ефірів в період вагітності у матерів дітей з вродженими вадами розвитку в порівнянні з матерями дітей контрольної групи. Повідомили про підвищення відносного ризику аномалій центральної нервової системи (1,91, 95% ДІ 1,23-2,96), розщілини губи/піднебіння (2,03, 95% ДІ 1,11-3,73), множинних вроджених вад розвитку (2,00, 95% ДІ 1,24-3,23). Проте дослідження включило тільки половину дітей з вродженими вадами. Жінок опитували незабаром після пологів, а інтерв’юер міг знати, чи у жінки була здорова дитина, чи з вадами. Інша публікація цих же дослідників з використанням аналогічного дизайну інформує про істотне підвищення ризику орофаціальних розщілин (2,0, 95% ДІ 1,1-4,1) та вад центральної нервової системи (1,8, 95% ДІ 1,1-3,3).

Побоювання щодо вагітних жінок, які працюють в лабораторіях, були завданням ретроспективного когортного дослідження в Швеції. Ідентифіковано підвищення частоти великих та малих вроджених вад у дітей, народжених працівницями лабораторій університету Уппсала в порівнянні з дітьми жінок, які працювали в інших підрозділах цього університету. Наступні дослідження не підтвердили підвищеного ризику спонтанних абортів чи вроджених вад розвитку у жінок, які працюють в лабораторіях. Дослідження в групі жінок-лаборанток порівняло їх з іншими, які не працюють в лабораторії, повідомило про зниження плідності, асоційоване з лабораторною діяльністю (0,79, 95% ДІ 0,68-0,93). Жінок в цьому дослідженні опитали щодо попереднього впливу за період 5 місяців – 5 років до цього для чіткого з’ясування такого впливу.

Дослідження випадок-контроль щодо атрезій шлунково-кишкового тракту продемонструвало, що лабораторна робота матерів була переоцінена при порівнянні з даними перепису. Тобто, за основу взяли назву посади, а не її фактичну зайнятість.

Робота в сухих пральнях (чистках) тільки при деяких дослідженнях асоціювалась із спонтанними абортами. При цьому не спостерігали підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Програма Motherisk опублікувала результати проспестивного дослідження, яке ідентифікувало 125 жінок, що звернулись до тератологічної інформаційної служби з приводу можливих порушень розвитку внаслідок впливу хімічних речовин категорії «розчинників». Результати цих вагітностей порівняли з жінками контрольної популяції, які звернулись до тератологічної служби з приводу не тератогенного впливу. У плодів з групи впливу органічних розчинників виявлено істотно більше великих вроджених вад (13 проти 1, відносний ризик 13,0, 95% ДІ 1,8-99,5). У 75-ти жінок діагностували 12 вроджених вад з ознаками, асоційованими з впливом на них, в той час як в групі з 43 жінок без впливу розчинників жодної вади не виявлено (P<0,001, інформація про одне народження відсутня). Це були наступні вроджені вади розвитку: аорто-пульмональне вікно, напівхребці, дефект міжшлуночкової перетинки, ларингомаляція (потребувала багатьох госпіталізацій), вроджена глухота, двобічна мисково-уретральна обструкція (потребувала нефротомії), клишоногість (потребувала корекції), діафрагмальна кила, дефект нейрональної міграції, фокальна кортикальна дисплазія, гетеротопія, ларинготрахеомаляція (госпіталізація при кожній застуді), дефект нервової трубки, вроджений гідронефроз (нефректомія), лівобічна пахова кила (оперативне лікування), екстрофія клоаки або переривання вагітності через ці аномалії, мікропеніс. Обмеження цого дослідження були відзначені в публікації комітету з громадських питань тератологічного товариства: відсутність інформації про вплив конкретного хімічного агенту при вагітності та відсутність детальної інформації про рівень популяційного впливу.

Програма Motherisk також провела невелике дослідження, яке оцінювало дітей, чиї матері повідомили про вплив «розчинників». Повідомлено про істотне порушення гостроти зору та кольорового зору.

Французьке дослідження, використавши тільки повідомлення матерів про поведінку дітей у віці 2 років, відзначило підвищення частоти ознак синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю* та агресії на фоні впливу «розчинників» при вагітності.

Мета-аналіз від Motherisk дійшов висновку про асоціацію спонтанних абортів та вроджених вад з впливом «розчинників», сумарний ризик 1,25 (0,99-1,58) для спонтанних абортів та 1,64 (1,16-2,30) для вроджених вад. Для спонтанних абортів ризик суттєво не відрізняється від популяційного. Тільки 5 досліджень були визнані задовільними для оцінки спонтанного аборту та вроджених вад. Ряд статей відхилили: 29 статей не вказали вроджені вади, 21 не зазначила спонтанних абортів, 16 – не вказали термін впливу агентів. Ці причини є неприйнятними для виключення потенційно важливих даних.

Для детальнішої інформації дивіться статті про хімічні речовини, які в цілому називають розчинниками: аліфатичні вуглеводні – гексан, галогеновані вуглеводні – тетрахлорометан, спирти – метанол, циклічні вуглеводні – циклогексан, ефіри – етилацетат, діетиловий етер, кетони – ацетон, метилетилкетон, гліколи – етиленгліколь, ароматичні вуглеводні – бензен, альдегіди – ацетальдегід. Цей перелік не є всеосяжним. Інші сполуки, які також називають «розчинниками», такі як дисульфід вуглецю не вписуються в цю класифікацію.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня загальна інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Також проводились дослідження з оцінки можливого  зв’язку між хімічним впливом та чоловічим безпліддям або збільшенням випадків несприятливих результатів вагітностей жінок/партнерок. Одне дослідження не ідентифікувало асоціації між впливом «розчинників» в цілому, специфічними професійними групами чи окремими агентами та зниженням фертильності у чоловіків. Інше дослідження, однак, виявило, що вплив на батька в цілому асоціювався із спонтанними абортами  (співвідношення шансів 2,3, 95% ДІ 1,1-5,0). Час від ймовірного впливу до повідомлення шляхом опитування становив 2-12 років, викликаючи питання про точність пригадування фактів.  Інше дослідження підтримало асоціацію між неплідністю та професійним впливом ароматичних хімічних сполук. Дослідження випадок-контроль в групі дітей з вродженими вадами повідомило про підвищення ризику при впливі розчинників на батька в периконцепційному періоді (5,6, 95% ДІ 2,7-11,4). Висновки базувались на повідомленні самих обстежуваних.

Також див. статтю Вплив на батька та вагітність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 09.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.02.2018 р.