Група/призначення:

Імуносупресанти. Інгібітори інтерлейкіну. Базіліксімаб – це антагоніст рецептору інтерлейкіну-2 (IL-2), синтетичний препарат, гуманізоване рекомбінанте моноклональне антитіло (від миші). Призначається для профілактики гострого відторгнення органів у пацієнтів з трансплантацією нирки.

Базіліксімаб класифікується як «не виснажуючий» (nondepleting) білковий імуносупресант, тобто він не знищує Т- чи В-лімфоцити. Препарат зв’язується тільки з сайтами IL-2 рецепторів, експресованими на поверхні активованих Т-лімфоцитів. Це зв’язування пригнічує опосередковану IL-2 активацію лімфоцитів.

Альтернативні назви / синоніми: сімулект.

Діюча речовина: базіліксімаб.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ембріо-фетальний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання базіліксімабу при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє належним чином оцінити ембріо-фетальний ризик.

Рев’ю 2004 року дійшло висновку, що імуносупресивні антитіла, такі як базіліксімаб, мало причетні до вагітності, тому що використовуються або для індукції імуносупресії, або для запобігання епізодів гострого відторгнення [органів]. Якщо вплив препарату все ж таки відбувається при вагітності, ризик токсичного впливу на плід видається низьким, але є необхідність у проведенні довготривалих досліджень щодо функціональних аномалій та різних проявів токсичності.

Виробник рекомендує жінкам репродуктивного віку використовувати надійні контрацептиви перед і під час лікування, а також ще 4 місяці після закінчення лікування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мавп. Не спостерігали материнської токсичності, ембріотоксичності, тератогенності на фоні доз в період органогенезу, які призводили до концентрації в крові в 13 разів вищої, аніж показник у людини. Однак у потомства не досліджували імунологічну токсичність.

Інформація щодо впливу на плід:

Базіліксімаб використовується в схемі імуносупресивної терапії, яка включає циклоспорин і кортикостероїди. Період напіввиведення становить близько 7 днів.

Невідомо, чи базіліксімаб проникає через плаценту у людини. Його молекулярна вага може запобігати такому трансферу. Однак подовжений період напіввиведення і той факт, що молекули IgG, як відомо, проникають через плаценту, принаймні, в ІІІ триместрі, припускають деякий вплив на ембріон і/або плід.

Рецептори IL-2 можуть відігравати важливу роль в розвитку імунної системи, але потенційні наслідки впливу базіліксімабу на цей розвиток у потомства мавп не оцінювались. Більше того, знаходячись в системній циркуляції, базіліксімаб порушує відповідь імунної системи на антигенні виклики. Невідомо, чи здатність відповідати на ці виклики відновлюється після виведення базіліксімабу з організму.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання базіліксімабу при грудному вигодовуванні у людини. Оскільки імуноглобуліни та інші великі молекули проникають до молозива в перші 2-3 дні після народження дитини, ймовірно, це відбувається і з базіліксімабом в цей період. Очевидно неможливо уникнути впливу на немовля на цьому ранньому періоді лактації через подовжений період напіввиведення базіліксімабу – близько 7 днів. Екскреція до зрілого молока також можлива. Також можливим є перетравлення антитіла в шлунково-кишковому тракті, ефекти такого впливу для немовляти на грудному вигодовуванні невідомі, якщо вони взагалі існують.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 13.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.04.2020 р.

Група/призначення: антинеопластичний препарат.

Бексаротен належить до субкласу ретиноїдів, які селективно зв’язуються та активують підтипи ретиноїдних рецепторів Х (RXRα, RXRβ, RXRγ). Ці підтипи надалі взаємодіють з різними рецепторами, щоб функціонувати як фактори транскрипції, які регулюють експресію генів, що контролюють клітинну диференціацію і проліферацію.

Бексаротен призначається для лікування рефрактерних шкірних проявів шкірної Т-клітинної лімфоми. Ідентифіковано 4 активні метаболіти.

Альтернативні назви / синоніми: таргретин.

Діюча речовина: бексаротен.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Бексаротен протипоказаний при вагітності. Відсутня інформація про використання препарату при вагітності у людини. Перед початком терапії у жінок репродуктивного віку слід виключити вагітність, використовуючи надійні методи контрацепції (одночасно два). Якщо ці умови витримані, препарат призначають на 2-3-й дні нормального менструального циклу. Контрацепцію слід застосовувати за 1 місяць до лікування, під час лікування і ще протягом місяця після закінчення лікування. Виробник також рекомендує проводити повторні тести на вагітність щомісяця протягом періоду лікування. Крім того, пацієнти-чоловіки, партнерки яких вагітні, можливо вагітні або можуть завагітніти, повинні використовувати презервативи під час лікування і ще 1 місяць після закінчення лікування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у вагітних щурів в період органогенезу проводились з пероральними дозами, які становили 1/3 від AUC* у людини на фоні рекомендованої дози. Це призводило до неповної осифікації. На фоні дози 1,33 від рекомендованої для людини спостерігали розщілину піднебіння, зменшення випинання очного яблука/мікрофтальмію, зменшення вух. Дози, вищі за 0,8 від рекомендованої для людини викликали загибель ембріонів і плодів. Дозою, яка не призводила до несприятливих наслідків, була 1/6 від рекомендованої для людини. Досліджень фертильності та карциногенності не проводилось, тести на мутагенність і кластогенність були негативними.

Інформація щодо впливу на плід:

Невідомо, чи бексаротен проникає через плаценту у людини. Його молекулярна вага припускає такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання бексаротену при лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока. Через невідому кількість препарату, яка проникає до грудного молока та потенційні несприятливі наслідки для немовляти не рекомендується грудне вигодовування у випадку лікування матері бексаротеном.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 13.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 13.04.2020 р.

Група/призначення: білки та амінокислоти.

Аспарагінова (аспартова, аміноянтарна кислота) – замінна амінокислота, один з проміжних продуктів азотистого обміну у тварин і рослин. Існують два енантіомери* аспарагінової кислоти: L-аспарагінова кислота і D-аспарагінова кислота, а також рацемічна** суміш DL-аспарагінова кислота.

Альтернативні назви / синоніми:

Аспартова кислота, L-аспарагінова кислота, D-аспарагінова кислота.

Діюча речовина: аспарагінова кислота.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Аспарагінова кислота не підвищує ризику вроджених вад розвитку у гризунів, згідно p вторинним джерелом. Дані про використання при вагітності у людини відсутні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Японське дослідження наводить інформацію з вторинного джерела про відсутність тератогенності у мишей та щурів. Також цитується дослідження 1973 року у мишей, які отримували аспартат натрію три дні поспіль на пізніх термінах вагітності і демонстрували дефекти головного мозку у плодів.

У щурів D-аспарагінова кислота акумулювалась в рідині яєчок і в сперматозоїдах. Лікування новонароджених щурів високими дозами аспарагінової кислоти призводило до гіпогонадизму. Дослідження іn vitro яєчок щурів повідомили, що аспарагінова кислота індукує синтез тестостерону. У зелених жаб Rana esculenta, вепрів, кролів D-аспарагінова кислота стимулювала продукцію тестостерону і сперматогенез, покращувала якість сперми.

Невідомо, чи ці ефекти в експериментальних тварин матимуть значення для людини при впливі цього препарату.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Виходячи з даних, отриманих від досліджень, проведених в різних країнах, середня концентрація аспартату в грудному молоці дитини становить приблизно 125 мг/дл.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Концентрація D-аспарагінової кислоти в сім’яній плазмі людини і сперматозоїдах була істотно вищою у нормоспермічних чоловіків в порівнянні з олігоастенотератоспермічними і азооспермічними донорами.

D-аспарагінова кислота також виявлена у фолікулярній рідині яєчників жінок. Предовуляторна фолікулярна рідина 20 жінок перед екстракорпоральним заплідненням (допоміжні репродуктивні технології та вагітність) продемонструвала істотно вищу середню концентрацію D-аспарагінової кислоти у молодших пацієнток (22-34 роки), аніж у старших. Концентрація D-аспарагінової кислоти в рідині також істотно корелювали з якістю ооцитів і рівнем фертилізації.

Карбоксилат-аніон і солі аспарагінової кислоти – це аспартати. D-аспартат – це ендогенний прекурсор біосинтезу N-метил-D-аспартату (NMDA), нейрохімічний стимулятор, який, як видається, залучений у вивільненні пролактину. D-аспартат, певно, діє безпосередньо на гіпофіз, а ця дія опосередковано регулюється впливом NMDA на гіпоталамус. У щурів інтраперитонеальне введення D-аспартату індукувало вивільнення і гормону росту, і лютеїнізуючого гормону.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 12.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 13.04.2020 р.

Група/призначення:

Антинеопластичний препарат, інгібітор протеїнтирозинкінази. Препарат є mTOR інгібітором (мішень рапаміцину в клітинах ссавців). До цього класу відноситься і еверолімус.

Призначається для лікування нирково-клітинної карциноми.

Альтернативні назви / синоніми: торізел.

Діюча речовина: темсиролімус.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання темсиролімусу при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Виробник радить жінкам репродуктивного віку використовувати ефективний метод контрацепції при лікуванні темсиролімусом і ще до 3 місяців після закінчення лікування. Виробник також рекомендує консультувати чоловіків щодо потенційних наслідків препарату для плоду і сперми і, якщо, партнеркою є жінка репродуктивного віку, пара повинна використовувати надійні методи контрацепції під час лікування і ще протягом 3-х місяців після останньої дози.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів і кролів. Рівень впливу після добової пероральної дози, яка викликала ембріо-фетальну токсичність у щурів і кролів, становив приблизно 0,04 і 0,12 від AUC* у пацієнтів з онкологією на фоні рекомендованої дози, відповідно. Токсичність у щурів проявлялась зниженням ваги плодів, зменшенням осифікації, в той час як у кролів – зменшенням ваги плодів, омфалоцеле, біфуркацією грудини, зубчастими ребрами, неповною оссифікацією.

Дослідження карциногенності не проводились з темсиролімусом, але сиролімус демонстрував карциногенність у мишей і щурів. Темсиролімус не проявляв генотоксичності в численних дослідженнях. Фертильність порушувалась у самців щурів на фоні доз на рівні 0,2 від рекомендованої для людини внутрішньовенної дози. Спостерігали зменшення числа вагітностей, зменшення концентрації і рухливості сперматозоїдів, зниження ваги репродуктивних органів, дегенерацію сім’яних канальців. На фоні приблизно подвійної рекомендованої дози фертильність зникала. У самок щурів відзначали підвищення частоти до- і постімплантаційних втрат на фоні пероральної дози на рівні 0,3 від рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Такролімус вводиться внутрішньовенно протягом 30-60 хвилин один раз на тиждень. Препарат метаьолізується до 5 метаболітів. У людини основним метаболітом є сиролімус. Зв’язування з білками плазми сиролімусу становить приблизно 92%, але цей показник невідомий для основної сполуки. Середній період напіввиведення для темсиролімусу і сиролімусу становить приблизно 17 і 55 годин, відповідно.

Невідомо, чи темсиролімус або сиролімус проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага обох сполук припускає пасивну дифузію. Крім того, період напіввиведення підтримуватиме материнсько : плодове співвідношення довгий період.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання темсиролімусу при лактації у людини. Також відсутня інформація щодо активного метаболіту – сиролімусу. Молекулярна вага, період напіввиведення (17 та 55 годин) припускають екскрецію до грудного молока.

Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Однак, у дорослих спостерігається виражена токсичність, а саме: реакції гіперсенсибілізації, включно з анафілаксією, інфекції, інтерстиціальне захворювання легень, перфорація кишківника, ниркова недостатність, аномальне за живлення ран. У випадку лікування матері цим препаратом в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет цих ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 12.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.04.2020 р.

Група/призначення:

Антинеопластичний препарат, селективний імуноcупресант. Еверолімус є mTOR інгібітором (мішень рапаміцину в клітинах ссавців). Призначається для лікування різних видів раку і для профілактики відторгнення органів при трансплантації нирок і печінки.

Інший препарат цього класу – темсиролімус. Еверолімус є похідним сиролімуса.

Альтернативні назви / синоніми: афінітор, зортрес.

Діюча речовина: еверолімус.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні 5 повідомлень про використання еверолімусу при вагітності у людини, у всіх випадках народились нормальні діти. В одного виду тварин спостерігали виражену ембріотоксичність за відсутності материнської токсичності на фоні значно нижчого впливу, ніж у людини на фоні рекомендованих доз. Обмежений досвід застосування у людини при вагітності не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Виробник радить жінкам репродуктивного віку використовувати ефективний метод контрацепції при лікуванні еверолімусом і ще до 8 тижнів після закінчення лікування. Якщо жінка вагітніє на фоні прийому еверолімусу, її слід інформувати про потенційний ризик для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів і кролів. Пероральні дози у щурів перед паруванням і протягом періоду органогенезу призводили до підвищення частоти резорбцій, преімплантаційних і пострімплантаційних втрат плодів, вроджених вад (наприклад, розщілина грудини), затримка розвитку скелета. Ембріо-фетальна токсичність виникала в 4% випадках впливу (AUC*), які отримували рекомендовану дозу 10 мг/день і при відсутності материнської токсичності.

В пренатальному і постнатальному дослідженні у щурів не спостерігали несприятливих наслідків при пологах чи лактації, материнської токсичності на фоні дози, яка складала 10% від рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Однак, ця доза асоціювалась з незначним зниженням ваги і виживання дитинчат, але не відзначали залежних від препарату ефектів у потомства. У кролів ембріотоксичність у вигляді зростання частоти резорбції виникала на фоні дози, яка в 1,6 разів перевищувала рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Дворічне дослідження карциногенності у мишей і щурів було негативним, як і численні дослідження генотоксичності і мутагенності. Еверолімус призводив у самців щурів до неплідності, яка була частково зворотною при відміні препарату. У самок щурів підвищення преімплантаціних втрат припустило, що препарат може знижувати фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Еверолімус метаболізується до відносно неактивних метаболітів. Зв’язування з білками плазми становить 74%, середній період напіввиведення – біля 30 годин.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, помірний рівень зв’язування з білками, довгий період напіввиведення припускають плацентарний трансфер.

Повідомлення 2011 року описало жінку з трансплантацією нирки, яка завагітніла на фоні прийому еверолімусу. Вагітність діагностували на 12 тижні. Через погіршення функції нирок, протеїнурію, важку гіпертензію на 30 тижні вагітності проведено кесаревий розтин з народженням здорової дівчинки вагою 1280 грам, оцінкою за шкалою Апгар 10. Вроджених вад розвитку не виявлено. У віці 12 місяців дитина мала нормальні показники розвитку.

Повідомлення 2012 року інформує про результат вагітності жінки з трансплантацією нирки за 4 роки до запліднення. Жінка отримувала еверолімус, циклоспорин і кортикостероїди протягом вагітності. Народилась здорова доношена дитина вагою 3020 грам, оцінкою за шкалою Апгар 9. Дитина не мала відхилень у віці 3 років.

У 2016 році повідомили про 40-річну жінку з трансплантацією серця в анамнезі. Через 34 місяці після цієї процедури наступила не планована вагітність, яку діагностували у терміні 21 тижня. Пацієнтка підтримувалась еверолімусом в дозі 1-2 мг та циклоспорином 1,4-1,5 мг/кг. Народився здоровий хлопчик (вагою 2745 грам, 49 перцентиль) на 36 тижні шляхом кесаревого розтину через помірну гіпертензію, знижену функцію нирок, холестаз. Оцінка за шкалою Апгар була в нормі. Після пологів виникла резистентна до лікування кровотеча, через яку проведено гістеректомію. Рівень еверолімусу в пологах становив 1,4 нг/мл, в пуповині однаковий рівень у венозній і артеріальній крові – 1,5 нг/мл. Співвідношення пуповина : материнська кров склало 1. Еверолімус не визначався в амніотичній рідині.

Загальна концентрація Т-клітин, CD4, CD8 субпопуляцій, природних кілерів були в межах норми в пуповинній крові. В молозиві препарат також не визначався через день після пологів. Рівень еверолімусу в новонародженого був зниженим на 96-й годині і не визначався взагалі на 6-й день (період напіввиведення 86 годин).

32-річна жінка, через 11 років після трансплантації нирки знаходилась на еверолімусі протягом вагітності. На 39 тижні у вагінальних пологах народився здоровий хлопчик вагою 3776 грам, оцінкою за шкалою Апгар 6 і 8 балів на 5-й хвилині, відповідно. Через аспірацію меконієм немовля знаходилось у відділенні інтенсивної терапії. У віці 3 місяців дитина нормально розвивалась і досягла вікових навичок.

Повідомлення 2015 року описало результати 3 вагітностей двох жінок з трансплантацією нирок за 4-7 років перед вагітністю. Жінки отримували еверолімус і циклоспорин перед і протягом вагітності. Народились здорові діти, 2 доношені (вагою 3020 і 2980 грам) і одна на 36 тижні через внутрішньоутробну затримку розвитку (1800 грам). Всі діти (3 роки, 9 місяців, 1 рік) були здоровими з достатньою вагою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання еверолімусу при лактації у людини. Молекулярна вага, помірний рівень зв’язування з білками (біля 74%), довгий період напіввиведення (біля 30 голин) припускають екскрецію до грудного молока.

У наведеному вище випадку еверолімус не визначався в молозиві через день після пологів. Проте, виходячи з даних від експериментальних тварин, концентрація в грудному молоці може перевищувати концентрацію у плазмі. Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Однак, у дорослих спостерігається виражена токсичність, а саме: шлунково-кишкові розлади (стоматит, діарея, нудота, блювота), інфекції, анорексія, респіраторні ускладнення (кашель, дипное, епістаксис (носова кровотеча), пневмоніт), шкірні і підшкірні зміни, головний біль, тощо.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Лікування самців щурів еверолімусом в дозі 5 мг/кг/день призводило до неплідності зі зниженням ваги статевих органів і аномаліями сім’явиносного епітелію. Не повне одужання наступало після закінчення 13-тижневого лікування.

Дослідження, в якому реципієнти трансплантатів отримували еверолімус – одну з двох доз (1,5 або 3 мг/день), разом з іншими препаратами (подібними в групах), повідомило про підвищення рівня у чоловіків тестостерону, фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону. Проте невідомо, чи ці зміни були клінічно значимими. Це дослідження не включало контрольної групи.

В рев’ю 2007 року обговорювались можливі несприятливі наслідки mTOR пригнічення для функції яєчок. Зазначається, що більше досвіду накопичено з сиролімусом.

Повідомляється про 30-річного чоловіка, який отримував еверолімус з приводу трансплантації нирки і скаржився на неплідність, мав низьку концентрацію сперми (0,5 млн/мл). Проте перед лікуванням спермограма не аналізувалась. Через 3 місяці після припинення лікування концентрація сперми становила 130 млн/мл, а через місяць жінка завагітніла.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 12.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.04.2020 р.

Група/призначення: протиревматичний препарат.

Це базовий протиревматичний препарат, який модифікує перебіг захворювання, з вмістом золота 29%. Призначений для підтримки дорослих з активним класичним ревматоїдним артритом і недостатньою терапевтичною реакцією або не толерантністю до адекватної дози одного або більше не стероїдних протизапальних препаратів.

Альтернативні назви / синоніми:

Ауропан, ріадура, препарат золота, золото.

Діюча речовина: золото.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Лікування золотом експериментальних тварин може порушувати розвиток ембріону на фоні токсичних для матері доз. Дані про застосування у людини не свідчать про підвищення частоти вроджених аномалій в результаті лікування матері солями золота, але деякі клініцисти віддають перевагу альтернативному лікуванню артриту на ранніх термінах вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у кролів, щурів, мишей. У кролів токсичні для матері дози (порушення харчування), в 4-50 разів вищі від рекомендованих для людини, призводили до зменшення ваги плодів, підвищення частоти резорбцій і абортів, вроджених аномалій, головним чином дефектів передньої черевної стінки (гастрошизис та омфалоцеле).

Не відзначено тератогенних ефектів у щурів на фоні токсичних для матерів доз, які у 42 рази перевищували рекомендовану для людини, але спостерігали підвищення частоти резорбції і зменшення розміру і ваги посліду. 21-кратна рекомендованій для людини доза не була токсичною для матерів і не призводила до подібних наслідків. Згідно з іншим джерелом, золото демонструвало тератогенність у щурів на фоні високих доз (гідронефроз, гідроцефалія, деякі дефекти серця, очей, піднебіння).

При внутрішньовенному введенні мишам 0,01% 20 нм і 50 нм розчин наночастинок золота на 16-й і 17-й день вагітності золото виявлялось у плаценті, але не виявлялось в органах плода.

У мишей 42-кратна рекомендованій для людини доза не була тератогенною чи токсичною для матерів.

24-місячне дослідження карциногенності у щурів з дозами, вищими за рекомендовану для людини в 3-21 раз, виявило пухлини нирок. 12-місячне дослідження у щурів з дозами, які у 192 рази перевищували рекомендовану для людини з’ясувало, що ці дози викликають пухлини нирок, в той час як доза, 30-кратна терапевтичній, до таких наслідків не призводила. 18-місячне дослідження у мишей з дозами, вищими за рекомендовану для людини у 8-72 рази, не виявило асоціації з істотним підвищенням частоти пухлин. Ауранофін демонстрував мутагенність в одному дослідженні, але інші таке не виявили. Вплив на фертильність у тварин не вивчався.

Інформація щодо впливу на плід:

Ауранофін швидко метаболізується, не змінений ауранофін не виявляється в крові. Приблизно 25% золота з препарату абсорбується. Золото, яке входить до складу ауранофіну, помірно зв’язується з білками плазми (60%). Середній період напіввиведення з плазми в стабільному стані становить 26 днів (21-31 день), в той час як середній період напіввиведення з організму – 80 днів (42-128 днів). Не змінений ауранофін не має здатності проникати через плаценту, оскільки не виявляється в крові. Однак, золото, вивільнене з ауранофіну, проникатиме до ембріону/плода.

Повідомляється про новонародженого з дефектом нервової трубки, мама якого отримувала золото тіомалат натрію при вагітності.

Аналіз результатів 10 вагітностей з пренатальним впливом не виявив аномалій, пов’язаних з препаратом.

Японське дослідження в групі 119 вагітних з впливом препаратів золота в І триместрі виявило 2 вагітності, в результаті яких народились діти з [малими] аномаліями розвитку (вивих кульшового суглобу, ацетабулярне сплющення). Частота несприятливих наслідків не перевищує очікуваної в загальній популяції.

Канадське повідомлення 2007 року проаналізувало результати 20 вагітностей 14 жінок, які отримували терапію препаратами золота. В 5 випадках це відбувалось в І триместрі. Не виявлено асоційованих з лікуванням несприятливих наслідків.

Лікування препаратами золота не вважається протипоказаним при вагітності у випадку, якщо стан жінки потребує такого лікування. Через обмежений досвід застосування при вагітності у людини деякі науковці вважають необхідним припинити лікування при діагностиці вагітності і, надалі, відновити на пізніших термінах при погіршенні стану матері.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ауранофіну при вагітності у людини. Не змінений (не метаболізований) ауранофін не визначається в крові, тому не проникатиме до грудного молока.

На противагу деяким дослідженням, які припускають тільки обмежений трансфер золота до грудного молока, одне дослідження підрахувало, що немовля на грудному вигодовуванні отримає 119-170% материнської дози золота, виходячи з мг/кг. Хоча відносно високі дози золота протягом вагітності і лактації, як вважається, добре толеруються немовлятами, рекомендовано проводити моніторинг всіх дітей з таким впливом при вагітності і лактації.

Американська академія педіатрії класифікує солі золота як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Наночастинки золота в розчині зі зразком сперми призвели до нерухомості 25% сперматозоїдів, пенетрацї наночастинок золота в голівку і хвіст сперматозоїда, фрагментації ДНК сперматозоїдів. Клінічна актуальність цих знахідок сумнівна, оскільки такий шлях впливу (прямий вплив розчину золота на сперматозоїди) не ідентифіковано у людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 07.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.04.2020 р.

Група/призначення:

Протиастматичні препарати для інгаляційного застосування. Це n-ізопропілатропін, антихолінергічна сполука, хімічно близька до атропіну, четвертинний бромід амонію, який використовується в якості бронходилятатора для лікування бронхоспазму. Вживання при вагітності в основному обмежується пацієнтами з важким перебігом бронхіальної астми.

Альтернативні назви / синоніми: іпратропію бромід.

Діюча речовина: іпратропію бромід, іправент.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людин; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ряд джерел рекомендували використання інгаляційного іпратропію при важкій астмі, особливо у пацієнтів з неадекватною відповіддю на іншу терапію. Консенсус видається наступним: хоча дані про використання у людини обмежені, немає доказів небезпечності препарату для плода. Більше того, препарат викликає менше побічних наслідків, ніж атропін і може мати додатковий бронходилятаторний ефект до β2 агоністів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не був тератогенним у мишей, щурів і кролів при пероральному або інгаляційному введенні. Пероральні дози в дослідженнях з вивчення репродуктивної токсичності у 2000, 200000 та 26000 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини, відповідно. Інгаляційні дози у щурів та кролів в 312 та 375 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини, відповідно. Schardein цитує результати німецького дослідження, яке не виявило доказів тератогенності у мишей, щурів, кролів. Японське дослідження у щурів і кролів також не виявило несприятливих ефектів, за винятком незначного зниження ваги (описано Shepard).

Інформація щодо впливу на плід:

В моніторинговому дослідженні Medicaid, яке проводилось між 1982 і 1994 роками виявило 37 жінок, які приймали препарат в І триместрі. Спостерігали одну вроджену ваду – обструкцію сечової системи. Попередній аналіз не виявив дефектів головного мозку серед 80 жінок з впливом в будь-якому терміні вагітності.

Коротке повідомлення 1991 року описало використання небулайзованого іпратропію, разом з іншими препаратами, в лікуванні астматичного статусу у вагітної на 12,5 тижні вагітності. Жінка народила доношеного хлопчика вагою 3440 грам (інформації про стан новонародженого не наведено).

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про екскрецію іпратропію до грудного молока людини. Хімічно споріднена сполука – атропін – визнаний сумісним з грудним вигодовуванням американською академією педіатрії, хоча остаточні дані про присутність атропіну в грудному молоці не оприлюднені. Атровент є жиро нерозчинним, подібно до інших четвертинних амонієвих основ, тому може з’являтись в грудному молоці. Хоча ця кількість препарату невідома, вона, ймовірно, є клінічно не значимою, особливо при інгаляційному введенні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 07.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.04.2020 р.

Група/призначення: протиревматичний препарат.

Це базовий протиревматичний препарат, який модифікує перебіг захворювання, з вмістом золота. Подібний препарат ауранофін.

Альтернативні назви / синоніми:

Золото натрій тіомалат, золотий тіомалат натрію, міохризин, натрію ауротіомалат.

Діюча речовина: золото.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча сполуки з вмістом золота не пов’язані з високим ризиком для плода, клінічний досвід обмежений, відсутні повідомлення про довготривалі дослідження.

Лікування золотом експериментальних тварин може порушувати розвиток ембріону на фоні токсичних для матері доз.

Деякі клініцисти віддають перевагу альтернативному лікуванню на ранніх термінах вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератогенні ефекти у щурів і кролів, які отримували підшкірні дози, що у 140 і 175 разів перевищували звичайну терапевтичну дозу, відповідно, в період органогенезу. У щурів виявляли гідроцефалію, мікрофтальмію, а у кролів – мальформації кінцівок і гастрошиз.

Інформація щодо впливу на плід:

Золото тіомалат натрію призначається для лікування активного ревматоїдного артриту. Сполуки золота використовувалися для лікування ревматоїдного артриту та інших станів у невеликої кількості вагітних. Згідно з одним рев’ю ряд вагітних лікували солями золота без несприятливих наслідків для плодів.

Японське дослідження в групі 119 вагітних з впливом препаратів золота в І триместрі виявило 2 вагітності, в результаті яких народились діти з [малими] аномаліями розвитку (вивих кульшового суглобу, ацетабулярне сплющення). Частота несприятливих наслідків не перевищує очікуваної в загальній популяції.

Німецьке повідомлення описало жінку, яка отримала останню ін’єкцію золота з приводу хронічного поліартриту на 3 тижні вагітності. На 40 тижні народилась дівчинка із затримкою внутрішньоутробного розвитку, вагою 1750 грам. Крім малої ваги інших відхилень в немовляти не виявлено, наступні 2 роки дитина нормально розвивалась.

В іншому випадку жінку лікували золота тіомалату натрію (натрію ауротіомалат) протягом 2 років перед вагітністю, отримавши останню дозу в терміні кількох тижнів вагітності. У новонародженого не відзначали несприятливих наслідків.

Сполуки золота проникають через плаценту. Одна пацієнтка отримала загальну дозу 570 мг золота тіомалату натрію від періоду перед заплідненням і до 20 тижня (переривання вагітності). Не виявлено явних аномалій плода, але депозити золота були виявлені в печінці і нирках плода. Друга пацієнтка отримувала щомісячно 100 мг ін’єкцій золота протягом вагітності. Остання доза була введена за 3 дні до пологів, призвівши до концентрації в сироватці пуповини 2,25 мкг/мл, 57% від рівня в сироватці матері, відібраної одночасно. В немовляти не відзначали аномалій.

Повідомляється про новонародженого з дефектом нервової трубки, мама якого отримувала золото тіомалат натрію при вагітності.

Аналіз результатів 10 вагітностей з пренатальним впливом не виявив аномалій, пов’язаних з препаратом.

Канадське повідомлення 2007 року проаналізувало результати 20 вагітностей 14 жінок, які отримували терапію препаратами золота. В 5 випадках це відбувалось в І триместрі. Не виявлено асоційованих з лікуванням несприятливих наслідків.

Лікування препаратами золота не вважається протипоказаним при вагітності у випадку, якщо стан жінки потребує такого лікування. Через обмежений досвід застосування при вагітності у людини деякі науковці вважають необхідним припинити лікування при діагностиці вагітності і, надалі, відновити на пізніших термінах при погіршенні стану матері.

Застосування препарату під час вигодовування:

Золото проникає до грудного молока. Повідомляється про жінку, яка отримала в загальному ауротіоглюкозу (препарат золота) в дозі 135 мг в післяпологовому періоді. Рівень золота в двох зразках грудного молока, отриманих з перервою в тиждень, становив 8,64 та 9,97 мкг/мл, відповідно. Математична точність цих результатів піддалась сумніву, тому питання щодо кількості препарату, яка проникла в грудне молоко, невідома. Крім того, термін відбору зразків у зв’язку з прийнятою дозою не наводиться. При відборі другого зразка також визначали рівень золота в еритроцитах (0,354 мкг/мл) та сироватці (0,712 мкг/мл) новонародженого. Автори без підстав твердять, що ця неочікувана пероральна абсорбція може бути причиною різних неочікуваних несприятливих реакцій в немовлят на грудному вигодовуванні у випадку лікування матерів препаратами золота (висипка, нефрит, гепатит, гематологічні аномалії).

Інше повідомлення описало жінку в період лактації, яка отримувала 50 мг золота тіомалату натрію щотижня протягом 7 тижнів після первинної дози 20 мг (загальна доза 370 мг). Через 66 годин після останньої дози визначили рівень золота в грудному молоці та сечі новонародженого: 22 і 0,4 нг/мл, відповідно. Повторні зібрані через 7 днів зразки після додаткової дози 25 мг містили наступну кількість золота: 40 і <0,4 нг/мл, відповідно. Через 3 місяці після припинення терапії в немовляти на грудному вигодовуванні відзначали транзиторний набряк обличчя, але невідомо, чи це пов’язано з лікуванням матері.

Згідно з повідомленням 1986 року дві жінки отримували внутрішньом’язові ін’єкції золота тіомалату натрію. Одна отримувала 20 мг в перший день, надалі – 50 мг на 3 день. Концентрація в молоці з низького рівня 17 нг/мл (1,4% від показника в сироватці матері, відібраної одночасно) через 10 годин після першої дози зросла до 153 нг/мл (приблизно 4,6% від материнської сироватки) через 22 години після другої дози. Інша пацієнтка отримувала 3 дози солі золота 10 мг в 1-й день, 20 мг на 8-й день і 20 мг на 12-й день. Пік концентрації в молоці – 185 нг/мл (10,4% від показника в сироватці матері) досягався через 3 години після третьої дози. Рівень золота в молоці в обох пацієнток неухильно підвищувався за період відбору зразків. Дослідники підрахували, що немовля на грудному вигодовуванні отримуватиме біля 20% материнської дози.

Три дослідження описали екскрецію золота до грудного молока з концентрацією подібною в двох дослідженнях. Зафіксована абсорбція золота у немовляти на грудному вигодовуванні. Хоча несприятливі наслідки припускаються, прямий причинно-наслідковий зв’язок не доведений. Принаймні одна група дослідників застерегла, що через подовжений період напіввиведення золота з плазми матері і потенційну токсичність для дитини слід уникати грудного вигодовування.

Однак, американська академія педіатрії класифікує солі золота як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Наночастинки золота в розчині зі зразком сперми призвели до нерухомості 25% сперматозоїдів, пенетрацї наночастинок золота в голівку і хвіст сперматозоїда, фрагментації ДНК сперматозоїдів. Клінічна актуальність цих знахідок сумнівна, оскільки такий шлях впливу (прямий вплив розчину золота на сперматозоїди) не ідентифіковано у людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 07.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.04.2020 р.

Група/призначення: центральний стимулятор.

Це непрямий агоніст дофамінових рецепторів, (R)-енантіомер* рацемічного** модафінілу, який є сумішшю 1:1 (R)- і (S)-енантіомерів. Як армодафініл, так і модафініл in vitro зв’язуються із переносником дофаміну і пригнічують зворотне захоплення дофаміну.

Альтернативні назви / синоніми: нувіджил.

Діюча речовина: армодафініл.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання при вагітності у людини, за винятком 3 випадків, повідомлених виробником. Токсичний вплив на розвиток спостерігали у двох видів тварин при системному впливі на рівні або нижчому за вплив у людини. Майже відсутній досвід застосування у людини не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Найкращим рішенням буде уникати прийому армодафінілу при вагітності. Випадковий вплив, як видається, не представляє високого ризику, але викликають занепокоєння два випадки затримки внутрішньоутробного розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження з армодафінілом проводились у щурів, з модафінілом – у щурів і кролів. У щурів добові дози армодафінілу в період органогенезу призводили до підвищення частоти вісцеральних та скелетних варіацій і зниження ваги плодів. Доза, яка не спричиняла токсичного впливу на розвиток, асоціювалось з впливом, виходячи з AUC*, на рівні 0,03 від отримуваного при використанні максимальної рекомендованої добової дози у людини – 250 мг.

Добова пероральна доза модафінілу у щурів в період органогенезу призводила до підвищення резорбції і частоти вісцеральних і скелетних варіантів. Доза, яка не викликала ефекту, асоціювалась з AUC, яка склала 0,5 від показника у людини на фоні рекомендованої добової дози 200 мг. В іншому дослідженні не виявлено токсичного впливу на розвиток на фоні модафінілу на рівні AUC, в 2 рази вищого від показника на фоні максимальної рекомендованої дози у людини. Однак, коли модафініл вводили щурам протягом вагітності і лактації, зниження виживання потомства спостерігали при AUC на рівні 0,1 від відповідного показника у людини. У дитинчат, які вижили, не відзначали зміни в постнатальному розвитку та нейроповедінкових параметрів.

У кролів пероральні дози модафінілу в період органогенезу призводили до підвищення частоти структурних змін та загибелі ембріонів/плодів на фоні найвищих доз. Найвища доза, яка не викликала ефектів, асоціювалась з AUC на рівні показника у людини.

Карциногенні дослідження з модафінілом у мишей і щурів були негативними. Також не виявлено мутагенності чи кластогенності у численних дослідженнях з армодафінілом. Дослідження фертильності у самців і самок щурів з модафінілом виявили подовження часу парування на фоні найвищої дози. Доза, яка не викликала ефекту за AUC була на рівні показника у людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Армодафініл – це ліпофільний агент, який екстенсивно метаболізується до ймовірно неактивних метаболітів. Препарат помірно зв’язується з білками плазми (біля 60%), переважно з альбуміном. Період напіввиведення становить 15 годин.

Невідомо, чи армодафілін проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, ліпофільна природа, помірне зв’язування з білками плазми, довгий період напіввиведення припускають такий трансфер.

Виробник інформує про два випадки затримки внутрішньоутробного розвитку та один спонтанний аборт в асоціації з армодафінілом і модафінілом, але невідомо, чи ці результати пов’язані з препаратом.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання армодафінілу в період лактації у людини. Молекулярна вага, ліпофільна природа, помірне зв’язування з білками (біля 60%), довгий період напіввиведення (біля 15 годин) припускає екскрецію до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі. Найчастішими несприятливими ефектами у дорослих були головний біль, нудота, запаморочення, занепокоєння, інсомнія. Якщо жінка отримує таке лікування в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет цих ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 06.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 07.04.2020 р.

Група/призначення: центральний стимулятор.

Це суміш R- і S-енантіомерів (рацемічна суміш*), а армодафініл є R-енантіомером*.

Альтернативні назви / синоніми: провігіл, алертек.

Діюча речовина: модафініл.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Лише одне повідомлення, на додаток до 9 випадків, згаданих виробником, описало використання модафінілу при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик, але обмежений досвід застосування при вагітності не дозволяє повністю оцінити ембріо-фетальний ризик. Найкращим рішенням буде уникати прийому модафінілу при вагітності. Випадковий вплив, як видається, не представляє високого ризику.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів дози, 10-кратні максимальній рекомендованій для людини 200 мг, виходячи з площі поверхні тіла, в період органогенезу асоціювались з підвищенням частоти резорбцій, гідронефрозу, скелетних варіацій. При цьому не відзначали материнської токсичності. Доза, яка не викликала ефекту, в 5 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини. Дози, які у 4,8 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини, у самців і самок щурів, введені до і під час вагітності не впливали на фертильність. У кролів не спостерігали ембріотоксичності на фоні доз, 10-кратних рекомендованій для людини, в період органогенезу. Однак, вибірка та дози не були адекватними для оцінки токсичного впливу на фертильність чи репродукцію.

Інформація щодо впливу на плід:

Фармакологічний профіль препарату не є ідентичним до такого в інших симпатоміметиків. Рівень зв’язування з білками плазми, переважно з альбуміном є помірним (60%). Препарат екстенсивно метаболізується в печінці (>90%). Після тривалого застосування період напіввиведення становить 15 годин.

Невідомо, чи модафініл проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, помірний рівень зв’язування з білками плазми та довгий період напіввиведення припускає такий трансфер.

Виробник наводить результати 9 вагітностей з впливом модафінілу з невеликою кількістю подробиць. Ці результати наступні: 7 нормальних народжень, один здоровий недоношений на 3 тижні хлопчик (виходячи з даних ультразвукового дослідження), один спонтанний аборт (в анамнезі спонтанні аборти).

Повідомляється про 16-річну першовагітну з нарколепсією, катаплексією, глутаровою ацидурією ІІ типу (аутосомно-рецесивне захворювання), яку протягом вагітності лікували модафінілом 200 мг/день, флуоксетином 20 мг/день, L-карнітином, рибофлавіном. Оскільки епізоди нарколепсії та катаплексії наростали по частоті, було призначено кесаревий розтин на 38 тижні з народженням дитини вагою 2360 кг з оцінкою за шкалою Апгар 7, 8 і 9 балів. Не було виявлено синдрому відміни або аномалій у немовляти. Дитину виписали з пологового відділення з мамою на 3 добу.

Виробник створив реєстр використання модафінілу при вагітності (http://provigilpregnancyregistry.com). На підставі даних цього реєстру Health Canada і the European Medicines Agency оприлюднили попередження щодо використання препарату у жінок, які вже вагітні або планують вагітність. Основні дані не були загальнодоступними. Повідомляється про статистично істотне співвідношення шансів (близько 3) для великих вроджених вад розвитку, виходячи з 6 народжених живими немовлят з вродженими вадами серед 43 дітей з впливом модафінілу. Не проводилось корекції на психічні розлади. Massachusetts General Hospital запровадив реєстр використання при вагітності психіатричних препаратів, включно з модафінілом (https://womensmentalhealth.org/clinical-and-research-programs/pregnancyregistry)/

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання модафінілу в період лактації у людини. Молекулярна вага, помірне зв’язування з білками (біля 60%), довгий період напіввиведення (біля 15 годин) припускає екскрецію до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі. Найчастішими несприятливими ефектами у дорослих були головний біль, нудота, знервованість, занепокоєння, інсомнія. Якщо жінка отримує таке лікування в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет цих ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 06.04.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.04.2020 р.