Група/призначення:

Антигістамінний препарат, блокатор Н1-рецепторів. Призначається місцево для лікування алергічного кон’юнктивіту.

Альтернативні назви / синоніми: опатанол, патанол.

Діюча речовина: олопатадин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутній досвід застосування у людини при вагітності. Дані від експериментальних тварин та дуже низька концентрація препарату в плазмі припускає відсутність ризику для плода. Більше того, антигістамінні препарати в терапевтичних дозах не призводять до токсичності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Тваринам вводили перорально дози, які у 93750 та 62500 разів перевищували рекомендовані офтальмологічні для людини, відповідно. Однак, максимальні дози в період органогенезу призводили до зменшення частоти народжених живими. Вищезазначена пероральна доза у самок та самців щурів незначно знижувала рівень фертильності та імплантації. Доза, яка не призводила до порушень репродуктивності у тварин у 7800 разів перевищувала рекомендовану офтальмологічну для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

Невідомо, чи олопатадин проникає до плаценти. Хоча його молекулярна вага це припускає, невелика кількість препарату в плазмі не поникає до плода.

У невагітних волонтерів виявлено низькі концентрації препарату в плазмі (0,5-1,3 нг/мл) протягом 2 годин після застосування. Період напіввиведення з плазми становив 3 години.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Місцеве застосування призводить до дуже низької концентрації в плазмі, що не повинно впливати на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.04.2016 р.

Група/призначення:

Офтальмологічний діагностичний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: не має.

Діюча речовина: флуоресцеїн.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин передбачають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний (внутрішньовенне введення), ймовірно сумісний (місцеве введення).

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується зростання частоти вроджених вад розвитку при використанні флуоресцеїну. Доступно одне повідомлення про використання флуоресцеїну при вагітності. Як місцеве, так і внутрішньовенне введення призводить до системної концентрації. Також використовується як барвник в лікарських та косметичних препаратах.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Флуоресцеїн не виявився ембріотоксичним або тератогенним при використанні високих доз через зонд або ін’єкційно щурам та кролям. Дослідження in vitro з використанням сітківки ембріонів курчат продемонстрували пригнічення росту аксонів флуоресцеїном натрію при концентрації 0,2 мг/мл.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування у людини обмежений.

Повідомлення 2009 року інформує про 45-річну жінку з хоріоїдальною неоваскуляризацією та недіагностованою вагітністю, якій провели ангіографію з флуоресцеїном в терміні 9 тижнів вагітності та ввели вертепорфін  у 12 тижнів (препарат  для офтальмологічної фотодинамічної терапії). Вагітність діагностували приблизно у 25 тижнів. У терміні 37 тижнів народилась здорова дівчинка вагою 2410 грам без вроджених вад, з оцінкою за шкалою Апгар 9 та 10 балів, без порушень до віку 16 місяців.

В амніотичній рідині жінки, якій офтальмологи призначили флуоресцеїн за кілька днів до амніоцентезу у терміні 34 тижнів, було виявлено цей барвник, що демонструє його трансфер до плаценти в ІІІ триместрі. Аналіз 105 неконтрольованих клінічних повідомлень про застосування ангіографії з флуоресцеїном при вагітності не виявив асоціації з вродженими вадами та ускладненнями. До завдань аналізу не входило визначення безпеки застосування флуоресцеїну при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Флуоресцеїн проникає до грудного молока. В одному випадку введення препарату в обидва ока у вигляді 2% офтальмологічного розчину виявлено трансфер до грудного молока. Співвідношення молоко:плазма  становило 0,5. В іншому випадку флуоресцеїн призначили внутрішньовенно при діагностичній ангіографії, період напіввиведення з молока становив 62 години. У недоношеного немовляти, яке отримало внутрішньовенно флуоресцеїн розвинулась виражена бульозна висипка при подальшій фототерапії для лікування гіпербілірубінемії. Хоча введення препарату в період лактації з меншою ймовірністю викличе подібні проблеми, рекомендовано припинити грудне вигодовування на 8-12 годин після місцевого введення.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсиколології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.04.2016 р.

Група/призначення:

Препарат  для офтальмологічної фотодинамічної терапії. Покази: переважно класична або прихована субфовеальна хоріоїдальна неоваскуляризація*, спричинена віковою дегенерацією жовтої плями; субфовеальна хоріоїдальна неоваскуляризація, спричинена патологічною міопією, гістоплазмозом очей або іншими ураженнями жовтої плями.

Вертепорфін чинить фотосенсибілізуючу дію при активації світлом, продукує цитотоксичні агенти тільки в присутності кисню. Коли енергія, яку поглинає порфірін передається кисню, генерується високо активний короткоживучий синглетний кисень. Синглетний кисень руйнує біологічні структури в межах дифузної зони, що приводить до локальної закупорки судин, руйнуванню клітин і при певних умовах загибелі клітин.

Лікування вертепорфіном здійснюється в два етапи:

• 10-хвилинне внутрішньовенне введення вертепорфіну в дозі 6 мг/м² площі поверхні тіла, розчиненого у 30 мл інфузійного розчину;
• активізація вертепорфіну світлом через 15 хвилин після початку введення інфузії. Для цього використовується діодний лазер, який випромінює нетеплове червоне світло, направлений в зону хоріоїдального неоваскулярного ушкодження.

Альтернативні назви / синоніми: візудин.

Діюча речовина: вертепорфірін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин передбачають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, практично відсутній досвід застосування у людини не дозволяє оцінити фетоембріональний ризик. Досвід застосування при вагітності у людини обмежений 3 випадками. Вертепорфін призначається для лікування важких офтальмологічних захворювань, які без терапії можуть призводити до сліпоти. Тому, якщо стан жінки вимагає такого лікування, його не слід припиняти з настанням вагітності, рекомендуючи уникати лікування в період органогенезу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату, внутрішньовенне введення вертепорфіну вагітним щурам в дозах, які в 40 разів перевищували рекомендовану для людини, виходячи з концентрації в плазмі, в однієї новонародженої тварини спостерігали мікро/анофтальм. При вищій материнській дозі порушення розвитку очей виявили ще у 5 плодів (від 4 послідів). Повідомляється про певні розбіжності між даними спонсора досліджень в експериментальних тварин та рецензією FDA з приводу того, чи порушений розвиток очей можна віднести до материнської токсичності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи вертепорфірін проникає до плаценти, але обмежений метаболізм, період напіввиведення (5-6 годин) це припускає.

У 2004 році повідомили про призначення вертепорфіну 35-річній першовагітній жінці на першому тижні після запліднення. На 38 тижні шляхом кесаревого розтину народилась здорова дівчинка вагою 2750 грам, з оцінкою за шкалою Апгар 9 та 10 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно та без порушень до віку 26 місяців, поки тривало спостереження.

Коротке повідомлення 2009 року описує випадок лікування вагітної бевацизумабом (протипухлинний препарат) та вертепорфіном з приводу хоріоїдальної неоваскуляризації, вторинної до точкової внутрішньої хоріоїдопатії. Жінка отримувала фотодинамічну терапію внутрішньовенно вертепорфіном через 1-2 тижні після запліднення. Через 3 місяці після запліднення введено інтравітреально 1,25 мг бевацизумабу. Жінка народила здорову доношену дитину без вроджених вад при народженні та у віці 3 місяців.

Інше повідомлення 2009 року інформує про 45-річну жінку з хоріоїдальною неоваскуляризацією та недіагностованою вагітністю, якій провели ангіографію з флуоресцеїном (діагностичний офтальмологічний засіб) в терміні 9 тижнів вагітності та ввели вертепорфін  у 12 тижнів. Вагітність діагностували приблизно у 25 тижнів. У терміні 37 тижнів народилась здорова дівчинка вагою 2410 грам без вроджених вад, з оцінкою за шкалою Апгар 9 та 10 балів, без порушень до віку 16 місяців.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вертепорфін та його метаболіт виявили в грудному молоці однієї жінки після інфузії 6 мг/м². Концентрація в молоці становила 66% від концентрації в плазмі. Через 12 годин вертепорфін не виявлявся в плазмі, а концентрація метаболіту була нижчою, але визначалась ще, принаймні, 48 годин. Ступінь пероральної абсорбції препарату та метаболіту невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При лікуванні вагітних щурів не спостерігали несприятливого впливу на фертильність у самок та самців щурів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.04.2016 р.

Група/призначення:

Протипухлинний препарат. Це рекомбінантне гуманізоване  моноклональне антитіло, яке отримують за допомогою ДНК-технології в клітинах яєчників китайського хом’ячка. Бевацизумаб зв’язується з фактором росту ендотелію судин (VEGF), який є ключовим фактором утворення та розвитку судин. Таким чином препарат пригнічує зв’язування  VEGF з його рецепторами Flt-1 (VEGF-1) та KDR (VEGF-2) ендотеліальних клітин.

Інтравітреально (до скловидного тіла) вводять для лікування васкулярних порушень в сітківці (наприклад діабетичної ретинопатії, макулярної дегенерації, ретинопатії недоношених).

Бевацизумаб призначається окремо або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми: авастін, авастин.

Діюча речовина: бевацизумаб.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин передбачають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Повідомляється, що інтравітреальне введення бевацизумабу призводить до системної концентрації в крові. Офтальмологічний веб-сайт містить інформацію про те, що при інтравітреальному введенні 1,25 мг бевацизумабу дорослим досягається концентрація в плазмі 100 нг/мл. Період напіввиведення становить кілька тижнів, а концентрація в крові виявляється ще протягом місяця після введення. За деякими даними період напіввиведення бевацизумабу триває в середньому 100 днів (55-250 днів). Доступні 4 повідомлення про застосування бевацизумабу при вагітності у людини (у всіх випадках – інтравітреально) з наступними результатами: 2 самовільні переривання та 2 здорові доношені новонароджені. Якщо вагітна жінка потребує прийому бевацизумабу, її слід попередити про потенційний ризик для ембріону/плода, включаючи затримку росту, структурні аномалії, смерть.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату дослідження у вагітних кролів продемонстрували зростання частоти великих  та скелетних аномалій при дозах, що у 1-12 разів перевищують рекомендовану для людини. Згідно з висновком, розміщениму на сайті FDA щодо досліджень у кролів, більшість цих «мальформацій» були скелетними змінами, які асоціювались із загальною токсичністю і не були мальформаціями взагалі. Було виявлено зростання частоти менінгоцеле в групі, що приймала 100 мг/кг/день препарату, але не при дозі 30 мг/кг/день, та для оцінки цих знахідок бракує інформації.  Материнська токсичнсть, яка полягала у зменшенні приросту маси тіла та зростанні частоти резорбції плодів була наявна при дозі 100 мг/кг/день, а інколи і при дозі 30 мг/кг/день.

У кролів ін’єкція 1,25 мг бевацизумабу в скловидне тіло одного ока призводила до піку концентрації в плазмі через 8 днів на рівні 3,3 мкг/мл. Доза, яка вводиться кролям, аналогічна дозі, що використовується у людини, але рівні препарату в плазмі та скловидному тілі кролів нижчі, ніж в людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи бевацизумаб проникає до плаценти. Хоча антитіла є великими молекулами, деякі імуноглобуліни проходять через плаценту до плода.

Коротке повідомлення 2009 року описує випадок лікування вагітної бевацизумабом та вертепорфіном (препарат для фотодинамічної терапії в офтальмології) з приводу хоріоїдальної неоваскуляризації*, вторинної до точкової внутрішньої хоріоїдопатії. Жінка отримувала фотодинамічну терапію внутрішньовенно вертепорфіном через 1-2 тижні після запліднення. Через 3 місяці після запліднення введено інтравітреально 1,25 мг бевацизумабу. Жінка народила здорову доношену дитину без вроджених вад при народженні та у віці 3 місяців.

У 2009 році повідомили про інтравітреальне введення 1,25 мг бевацизумабу при 2 вагітностях на ранніх термінах, в одному випадку в терміні 4 тижнів вагітності  29-річній жінці, в другому – у терміні 3 тижнів 25-річною вагітною. Обидві вагітності самовільно перервалися через 7 та 10 днів, відповідно, після інтравітреальної ін’єкції.

У 2010 році повідомлено про жінку з хоріоїдальною неоваскуляризацією, яка отримувала бевацизумаб в дозі по 1,25 мг інтравітреально в обидва ока, а через 6 тижнів – в ліве око в дозі 1,25 мг (загальна доза 3,75 мг). Через 3 тижні діагностували вагітність терміном 5 тижнів. Народилась здорова дівчинка вагою 3,17 кг без вад та порушень при спостереженні до віку 12 місяців.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Невідомо, чи бевацизумаб проникає до грудного молока. Хоча антитіла є великими молекулами, деякі імуноглобуліни проникають до грудного молока. IgG людини потрапляє до грудного молока, тому очікується, що близький до нього бевацизумаб також має таку властивість. Наслідки можливого впливу невідомі, але токсичність може бути вираженою. Тому краще уникати грудного вигодовування при лікуванні бевацизумабом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Інструкція до препарату повідомляє про ановуляцію у 34% жінок з 95, лікованих комбінацією хіміотерапії фолфоксом  (протипухлинний препарат) та бевацизумабом в порівнянні з 2% з 84 жінок, які отримували тільки хіміотерапію (відносний ризик 14,95% ДІ 4-53). Після припинення лікування бевацизумабом функції яєчників відновились у 22% жінок, проте не повідомляється, як довго проводилось спостереження за жінками після лікування.

Описано випадок метрорагії у жінки через 2 тижні після інтравітреального введення бевацизумабу, причинно-наслідкового зв’язку між препаратом та кровотечею не встановлено.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.04.2016 р.

Група/призначення:

Препарат для противірусної терапії. Для лікування герпетичної інфекції, викликаної вірусами простого герпесу 1 та 2 типів.

Також див. статтю Герпетична інфекція та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми: денавір.

Діюча речовина: пенцикловір.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується зростання ризику вроджених вад при прийомі пенцикловіру в період вагітності. Одне дослідження асоціює протигерпетичні препарати з гастрошизисом.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При преклінічних дослідженнях, результати яких повідомляються в інструкції до препарату, не спостерігали несприятливих наслідків у щурів та кролів, яким вводили 80 та 60 мг/кг/день пенцикловіру внутрішньовенно, відповідно.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування у людини обмежений.

Повідомлення 2010 року інформує про 118 вагітностей з прийомом в І триместрі пенцикловіру. Не виявлено істотної асоціації між впливом препарату та підвищеним ризиком великих вроджених вад розвитку.

Невідомо, чи пенцикловір проникає до плаценти, але молекулярна вага це припускає.

Дослідження від проекту попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) повідомляє про можливу асоціацію між протигерпетичними препаратами (фамцикловір, ацикловір, валацикловір)  на ранніх термінах вагітності та гастрошизисом. Матері 941 дитини з гастрошизисом та 8339 жінок контрольної групи приймали антигерпетичні препарати за місяць до запліднення та до третього місяця вагітності. Співвідношення шансів для гастрошизису становило 4,68 (95% ДІ 1,65-13,28) в цілому та 4,68 (95% ДІ 1,15-19,03) у жінок з або без самоповідомлень про генітальний герпес при порівнянні з жінками без вживання антигерпетичних препаратів або герпетичної інфекції; у жінок, які повідомили про генітальний герпес і не приймали антигерпетичних препаратів – 3,0 (95% ДІ 1,58-5.68). Автори відзначають, що на основі отриманих даних неможливо з’ясувати, чи підвищений ризик гастрошизису пов’язаний з прийомом антигерпетичних препаратів, чи з генітальним герпесом, для лікування якого вони призначалися. Інформація щодо фамцикловіру окремо не надавалась.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Відсутня інформація. Згідно з інструкцією до препарату фамцикловір, який є проліками пенцикловіру,  накопичується в молоці щурів. Хоча дані про екскрецію фамцикловіру та пенцикловіру до грудного молока відсутні, виробник рекомендує уникати грудного вигодовування при прийомі мамою фамцикловіру.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

 Згідно з інструкцією до препарату при введенні щурам 80 мг/кг пенцикловіру не спостерігали несприятливого впливу на фертильність. Введення високих доз щурам та собакам (160 та 100 мг/кг/день, відповідно) продемонструвало токсичність для яєчок. Однак, дослідження в групі 18 чоловіків, які отримували лікування від генітального герпесу, не продемонструвало негативного впливу на параметри сперми.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 18.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.04.2016 р.

Група/призначення:

Препарат для противірусної терапії. Для лікування герпетичної інфекції, викликаної  вірусами простого герпесу 1 та 2 типів та вірусом varicella zoster.

Фамцикловір – це проліки*, які швидко перетворюються на пенцикловір, активний противірусний препарат.

Також див. статтю Герпетична інфекція та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми: фамвір.

Діюча речовина: фамцикловір.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується зростання ризику вроджених вад при прийомі фамцикловіру в період вагітності. Одне дослідження асоціює антигерпетичні препарати з гастрошизисом.

Виробник запровадив реєстр вагітностей з вживанням фамцикловіру.

Рев’ю 2010 року рекомендує уникати призначення фамцикловіру при вагітності та лактації через відсутність інформації.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату дози, які у 10 та 20 разів перевищували рекомендовану для людини, призначені вагітним кролям та щурам,   не призводили до порушення розвитку плодів.

У тварин спостерігали карциногенні ефекти, так, у самок щурів значно підвищувалась частота аденокарциноми молочної залози при введенні фамцикловіру в дозі 600 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи фамцикловір або його активний метаболіт пенцикловір проникають до плаценти, але молекулярна вага це припускає.

Когортне дослідження 1998 року повідомляє про результати вагітностей жінок, яким лікарі загальної практики в Англії виписали 1 з 34 нових препаратів. Інформацію отримували шляхом опитування лікарів через місяць  після передбачуваних пологів. Серед 1067 вагітностей з впливом препаратів у 7 випадках приймався фамцикловір в І триместрі. Результати цих 7 вагітностей були наступними: 1 ектопічна вагітність, 2 самовільні викидні, 4 доношені здорові новонароджені.

Повідомляється про випадок прийому фамцикловіру 33-річною жінкою в дозі 250 мг тричі на день протягом 10 днів з 5-го до 6-го тижнів вагітності для лікування герпес зостер. Народився хлопчик вагою 2900 грам, який помер від важкого інфекційного ураження печінки після 36 дня життя. На біопсії виявлено наступні зміни:   гіпоплазію тимусу, помірний стеноз легеневої артерії, дефект міжпередсердної перетинки, гепатомегалію зі стенозом поза печінкових жовчних ходів.

Данське дослідження оцінювало результати вагітностей, при яких були виписані рецепти на фамцикловір: 1 дитина з вродженими вадами серед 32 вагітностей.

Дослідження від проекту попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) повідомляє про можливу асоціацію між протигерпетичними препаратами (фамцикловір, ацикловір, валацикловір)  на ранніх термінах вагітності та гастрошизисом. Матері 941 дитини з гастрошизисом та 8339 жінок контрольної групи приймали антигерпетичні препарати за місяць до запліднення та до третього місяця вагітності. Співвідношення шансів для гастрошизису склало 4,68 (95% ДІ 1,65-13,28) в цілому та 4,68 (95% ДІ 1,15-19,03) у жінок з або без самоповідомлень про генітальний герпес при порівнянні з жінками без вживання антигерпетичних препаратів або герпетичної інфекції; у жінок, які повідомили про генітальний герпес і не приймали антигерпетичних препаратів – 3,0 (95% ДІ 1,58-5.68). Автори відзначають, що на основі отриманих даних неможливо з’ясувати, чи підвищений ризик гастрошизису пов’язаний з прийомом антигерпетичних препаратів, чи з генітальним герпесом, для лікування якого вони призначалися. Інформаця щодо фамцикловіру окремо не надавалась.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату фамцикловір накопичується в молоці щурів. Хоча дані про екскрецію фамцикловіру та його метаболіту до грудного молока відсутні, виробник рекомендує уникати грудного вигодовування при прийомі мамою фамцикловіру.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження в групі 18 чоловіків, які отримували лікування від генітального герпесу, не продемонструвало негативного впливу на параметри сперми.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 18.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.04.2016 р.

Група/призначення:

Психостимулюючий та ноотропний засіб, симпатоміметик центральної дії. Це м’який стимулятор нервової системи, блокує зворотне захоплення норадреналіну та допаміну в пресинаптичній ділянці нейрону.

Покази: лікування синдрому дефіциту уваги¹ та нарколепсії².

Метилфенідат – це рацемічна суміш³ d- та l-ізомерів (енантіомерів⁴), d-ізомер має більшу фармацевтичну активність, ніж l-ізомер.

Альтернативні назви / синоніми:

Ріталін, концерта, декстаметилфенідат (фокалін), дайтрана (Daytrana) – шкірний патч.

Діюча речовина: метилфенідат.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про застосування у Людини дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежена інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з досліджень в експериментальних тварин та обмеженого досвіду застосування у людини при вагітності, не очікується зростання частоти вроджених вад розвитку.

Метилфенідат оцінювали експерти центру оцінки ризиків репродукції (Center for the Evaluation of Risks to Human Reproduction) у 2005 році з детальним оглядом літератури. Група дійшла висновку, що цих даних недостатньо, щоб оцінити вплив препарату на репродуктивну функцію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Метилфенідат не виявився тератогенним у кролів, щурів та мишей при досягненні концентрації вищої, за виявлену у людини. При одному дослідженні у кролів рацемічна суміш призвела до низької частоти розщілини хребта при дозі 200 мг/кг/день, яка також спричиняла певну материнську летальність. Не спостерігали зростання вроджених вад розвитку у кролів, яким вводили d-метилфенідат в дозі 150 мг/кг/день та у щурів, які отримували як рацемічну суміш (80 мг/кг/день)  або d-метилфенідат (40 мг/кг/день) незважаючи на материнську токсичність.

Зниження споживання їжі було звичайним явищем в цих дослідженнях, відповідно до анорексигенного ефекту цього препарату (зниження апетиту). Вагітним мишам вводили метилфенідат внутрішньобрюшинно в дозі 10 мг/кг/день, а в потомства спостерігали підвищену компульсивність (схильність до повторюваних поведінкових актів – емоційних, пізнавальних, моторних), імпульсивність та залежну від нагороди поведінку при тестуванні у віці 3-х місяців. Проте, інтраперитонеальне введення не застосовується у людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 3082 пари мати-дитина з впливом симпатоміметиків, в 11 випадках приймався метилфенідат в І триместрі. Не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 13 новонароджених, які зазнали впливу метилфенідату в І триместрі вагітності. Зареєстровано 1 (7,7%) велику вроджену ваду при очікуваній 1. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/0 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами розвитку.

У 1962 році повідомили про немовля з мікротією, мама якого приймала метилфенідат з 3 до 6 тижня вагітності.

У повідомлення 1975 року описано хлопчика, народженого на 30 тижні вагітності з множинними вадами кінцівок. Немовля зазнало впливу наступних препаратів протягом перших 7 тижнів вагітності: галоперидолу 15 мг/день (антипсихотичний препарат),  метилфенідату 30 мг/день, фенітоїну 300 мг/день (протисудомний засіб). Мама дитини також приймала в І триместрі тетрациклін та деконгестант від застуди (судинозвужуючий засіб). Дитина померла у віці 2 годин життя від субдурального крововиливу. У цієї дитини виявили наступні вади кінцівок: на обох кистях великі пальці та інші 2 пальці, синдактилію двох пальців на правій кисті, деформацію променевої кістки та відсутність ліктьової кістки на лівому передпліччі, 4 пальці на правій стопі, вкорочена права великогомілкова кістка, порушення осифікації середньої частини правої ноги. Також виявлено дефект клапана аорти. Хромосомних аномалій не виявлено, відсутній сімейний анамнез деформацій кінцівок.

Дослідження, опубліковане у 1993 році аналізувало вплив на плід та новонародженого при зловживанні внутрішньовенним пентазоцином (наркотичний анальгетик) та метилфенідатом при вагітності. Протягом 2- річного періоду (1987-1988 рр.) виявлено 39 немовлят (38 вагітностей, 1 пара близнюків), які знаходились пренатально під таким впливом, мінімальна частота – 5 випадків на 1000 народжених живими. Багато матерів також палили (34%), зловживали алкоголем (71%) або іншими препаратами (26%). Середня тривалість зловживання внутрішньовенним пентазоцином та метилфенідатом становила  3 роки (1-9 років), середня частота ін’єкцій склала 14 на тиждень (1-70 на тиждень). Щодо немовлят: 8 недоношених, 12 із затримкою розвитку, 11 з ознаками синдрому відміни. У 4 новонароджених діагностували вроджені вади розвитку, в тому числі 2 близнюків з фетальним алкогольним синдромом, 1 випадок дефекту міжпередсердної перетинки, 1 випадок полідактилії. Серед 21 дитини, яка пройшла тестування щодо розвитку, 17 продемонстрували нормальний рівень, а 4 – по нижній границі норми.

Данське рев’ю з використанням 6 посилань, включно з повідомленнями данського медичного агентства (Danish Medicines Agency) та шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Registry) інформує, що серед 180 повідомлень про пренатальне вживання метилфенідату виявлено 4 випадки вроджених вад (1 неуточнена вада серця, 2 дефекти міжшлуночкової перетинки, 1 однокамерне серце). Наступні публікації Шведського медичного реєстру народжень повідомили про 208 випадків прийому метилфенідату в І триместрі та 98 – в ІІ і ІІІ триместрах. 5 немовлят, які зазнали впливу препарату в І триместрі народилися з вродженими вадами серця: 4 дефекти міжшлуночкової перетинки і 1 d-транспозиція з подвійним виходом правого шлуночка, атрезією аорти, дефектом міжшлуночкової перетинки. Відносний ризик вроджених вад серця виявився статистично не значимим (1,81, 95% ДІ 0,59-4.21).

Застосування препарату під час вигодовування:

Метилфенідат проникає до грудного молока. Співвідношення молоко : плазма становить 2,7 у матері, яка приймала 40 мг препарату двічі на день протягом 5,5 тижнів. Підраховано, що немовля отримує 0,2% материнської дози, скоригованої на вагу. Так, у дитини віком 6,4 місяців не виявлено препарату в сироватці, сон та годування не були порушені, вага на рівні 50-го перцентилю.

Ці ж автори повідомили про 3 жінок в період лактації, які приймали метилфенідат (30-80 мг/день); це повідомлення могло включати пацієнтів, описаних вище. Метилфенідат не визначався  (<1 нг/мл) у 2 немовлят. Підраховано, що немовля отримає 0,7% материнської скоригованої дози. Автори порівнювали ці дані з отриманими від 5 дітей, які зазнали впливу декстроамфетаміну (амфетамін, симпатоміметик, психоактивна речовина) і повідомили, що 7 з 8 немовлят розвивались нормально. Не уточнено, який препарат впливав на 8 немовля.

Повідомляється про жінку на 11 місяць після пологів, яка приймала метилфенідат в дозі 15 мг/день. Співвідношення молоко:плазма становило 1,1, а немовля отримало 0,16% материнської дози, скоригованої на вагу.  Дитина знаходилась на змішаному вигодовуванні, розвиток відповідав нормі у терміні 11 місяців.

Якщо мати, яка приймає метилфенідат, вирішує годувати дитину, найвища частота ускладнень (які рідко зустрічаються) можлива на першому місяці життя у вигляді зниження апетиту, безсоння, інсомнії, дратівливості.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У мишей не спостерігали порушень фертильності. У щурів при дозах 5-10 мг/кг/день, які вводили через зонд щурам у препубертаті (в 5-10 разів перевищує рекомендовану для людини дозу). Вага яєчок та вага яєчок відносно ваги тіла були зниженими при використанні високих доз в порівнянні з контрольною групою, але спостерігали різницю у вазі тіла.

При введенні метилфенідату щурам підліткового віку спостерігали затримку статевого розвитку та порушення естрогенного циклу. Метилфенідат вводили підшкірно (мініпомпами). У лікованих тварин була значно знижена вага.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 18.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.04.2016 р.

Простий герпес (Herpes simplex) або бульбашковий лишай. Це хронічна рецидивуюча антропонозна інфекція, викликана герпесвірусами людини 1 та 2 типів (ГВЛ-1 та ГВЛ-2,  (віруси простого герпесу типу 1 і типу 2 (ВПГ-1 та ВПГ-2). Інфекція залучає слизові (губи) та статеві органи.

Згідно МКХ-10 розрізняють наступні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу [herpes simplex]: герпетична екзема; герпетичний везикульозний дерматит; герпетичний гінгівостоматит та фаринготонзиліт; герпетичний менінгіт та енцефаліт; герпетична хвороба очей; дисемінована герпетична хвороба; інші форми герпетичної інфекції, включаючи гепатит та панарицій; неуточнені форми герпетичних інфекцій. Також виділяють «Аногенітальну герпетичну вірусну інфекцію [herpes simplex]»: герпетичні інфекції статевих органів й сечостатевого тракту; герпетичні інфекції періанальних ділянок шкіри й прямої кишки; аногенітальна герпетична інфекція не уточнена.

Синоніми:

Простий герпес та вагітність.

Герпетична інфекція під час вагітності (короткий висновок):

Вірус простого герпесу може вплинути на дитину, яка народжується через інфіковані родові шляхи. Також описана трансплацентарна трансмісія.

У людини обидва типи вірусу  (1 та 2) проявляють однакову активність. Однак, вірус 1 типу частіше викликає ураження ротової порожнини, а 2 типу – генітальні органи. Латентна інфекція, викликана вірусом 2 типу виникає у 20-40% всіх жінок.

Інформація щодо впливу на плід:

Внутрішньоутробне інфікування.

Повідомляється, що простий герпес призводить до внутрішньоутробного інфікування до пологів з можливими  наслідками: впливом на життєздатність плода, розвитком водянки плода, передчасними пологами, ураженням шкіри та аномаліями центральної нервової системи.

Однак, одна група дослідників, повідомляючи про 3 випадки можливої внутрішньоутробної герпетичної інфекції в першій половині вагітності та огляд літератури, дійшли висновку про недостатність даних для підтвердження первинного інфікування герпевірусом в період вагітності як показу для медичного аборту.

Одне рев’ю характеризує як клінічно подібні (такі, що не можна відрізнити) вроджені вади розвитку при герпетичній та цитомегаловірусній інфекціях.

В групі 45 жінок, які перенесли 1 або 2 спонтанні аборти, виявили високу частоту латентної герпетичної інфекції вірусом 2 типу. Запропонований можливий причинний зв’язок між герпевірусом та спонтанними абортами не був доведений при цьому дослідженні.

Угорське дослідження випадок-контроль проекту нагляду за вродженими вадами (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Abnormalities) не виявило зв’язку між повідомленнями матерів про герпетичні висипання на губах (herpes labialis)  при вагітності та підвищеним ризиком дефектів нервової трубки у плодів.

Дослідження американського проекту попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) у 2013 році припустило можливе зростання ризику гастрошизису, асоційованому  як з вживанням антипіретичних препаратів на ранніх термінах вагітності, так і з генітальним герпесом, для лікування якого ці препарати призначалися.

Неонатальна інфекція.

Серйозна герпетична інфекція новонароджених виникає в асоціації з материнською герпетичною інфекцією родових шляхів та прилеглих областей. Ряд протоколів були змінені для контролю герпесу при вагітності, включно з частим обстеженням вагітних перед пологами та ліберальне призначення кесаревого розтину як спроби мінімізувати неонатальний ризик. Однак, часте вірусологічне обстеження перед пологами не дозволяє прогнозувати наявність або відсутність вірусовиділення на момент пологів. Відсутність користі та висока вартість обстеження  призвело до рекомендацій відмовитись від нього.

Серйозне неонатальне захворювання може асоціюватися тільки з початковим інфікуванням матері. Це випливає з факту захисного ефекту материнських антитіл, асоційованих з рекурентною герпетичною інфекцією.

Вважається, що інфікування з сероконверсією*, завершеною до пологів, не впливає на результати вагітностей. Деякі клініцисти рекомендують проводити кесаревий розтин жінкам як з рекурентною інфекцією, так і з першим епізодом генітального герпесу при вагітності.  Інші рекомендують кесаревий розтин тільки тим жінкам, в яких при вагітності вперше проявився генітальний герпес. Ризик неонатальної інфекції після вагінальних пологів з первинним інфікуванням при вагітності становить 33-50%, тоді як при рецидивуючому герпесі – 3% та менше.

Вважається, що пасивна передача материнських антитіл до вірусу герпесу 2 типу (але не 1 типу) зменшує подальшу передачу інфекції немовляті. У 16 жінок без виявлених антитіл до вірусу 2 типу рівень передачі до немовляти становив 31% (5 з 16 немовлят); серед жінок з антитілами до вірусу 1 типу та субклінічним першим епізодом інфекції, викликаної вірусом 2 типу частота неонатальної герпетичної інфекції також становила 31% (4 з 13 немовлят). Це дослідження виявило підвищений ризик неонатальної інфекції, асоційованої з накладанням електродів на шкіру голови немовлят, мами яких виділяють вірус з шийки матки. Група дослідників повідомляє про вищий рівень титрів антитіл до герпевірусу в пуповинній крові дітей, які народились у вагінальних пологах і припустила, що трансфер антитіл через плаценту може залежати від способу проведення пологів.

Доступні повідомлення про внутрішньоутробне інфікування, зокрема в асоціації з первинною материнською інфекцією.   Спостерігали за вагітностями 29 жінок з першим епізодом генітального герпесу при вагітності. 14 з цих жінок мали герпетичну інфекцію раніше, але не з генітальною локалізацією,  жодна з цих вагітностей не була ускладнена. З 15 жінок з первинним інфікуванням у 6 спостерігали ускладнення, включаючи передчасні пологи, затримку розвитку плода, неонатальну герпетичну інфекцію.

Інше повідомлення описує 13 немовлят з проявами внутрішньоутробної герпетичної інфекції, включно з ураженням шкіри та рубцюванням,  хоріоретинітом, мікроцефалією, гідраненцефалією та мікрофтальмією. Тільки в 5 матерів був попередній анамнез генітального герпесу, що продемонструвало можливість вірусу досягати/вражати плід   без явних ознак інфікування у матері.

Одне дослідження продемонструвало важкість розпізнавання первинної інфекції та випадків рекурентної інфекції, яка до того не проявлялася, а симптоми з’явилися тільки при вагітності. Як і інші випадки рекурентної інфекції, при цьому дослідженні ймовірність асоціації з перинатальним ураженням була низькою.

Рекомендовано призначення противірусних препаратів для лікування первинної герпетичної інфекції в період вагітності (див. статті Ацикловір та Валацикловір). Невелике дослідження повідомляє, що лікування матері антивірусними препаратами не завжди попереджає неонатальну герпетичну інфекцію, яка проявляється  нетиповими клінічними симптомами та резистентністю до медикаментів.

Проспективне дослідження 1991 року із залученням 15923 асимптоматичних жінок в Сіетлі, Вашингтон, виявило вірусовиділення вірусу типу 1 у 51 жінки (0,32%) та типу 2 у 5 жінок (0,03%).

Постнатальні порушення.

Ретроспективне дослідження сироватки матерів 27 дорослих з шизофренією та іншими психічними захворюваннями виявило підвищений рівень антитіл до вірусу простого герпесу 2 типу та інших імуноглобулінів.

Дослідження випадок-контроль спільного перинатального проекту (Collaborative Perinatal Project) аналізувало зразки материнської сироватки, зібрані наприкінці вагітності. Виявлено, що індивіди, в чиїх матерів були серологічні докази герпетичної інфекції, спричиненої вірусом 2 типу, мали значно підвищений ризик розвитку психічних захворювань в дорослому віці (співвідношення шансів 1,6; 95% CI 1,1-2,3).

Данські дослідники порівнювали анамнез щодо інфекції у 602 пацієнтів з шизофренією та в контрольній групі. Виявлено, що підвищений рівень IgG до вірусу 2 типу у матерів асоціювався з ризиком шизофренії (співвідношення шансів 1,56; 95% CI 1,17-2,07, p=0.002). Корекція на анамнез батьків щодо психічних розладів незначно зменшила ризик  (1,43; 95% CI 1,06-1,92, p=0.02). Ці вчені також досліджували можливі генетичні фактори, які можуть відігравати роль в розвитку шизофренії. У  2011 році ця ж група вчених повідомила про аналіз зразків крові при 127 народженнях. При цьому не було виявлено асоціації між наявністю антитіл до вірусу герпесу та ризиком розвитку біполярного розладу.

При одному дослідженні припустили, що виявлення будь-якого герпевірусу в зразках крові новонароджених, зібраних за програмою неонатального скринінгу, може асоціюватися з гіпертензією, індукованою вагітністю (співвідношення шансів 5,70, 95% CI 1,85-17,57).  При дослідженні з охопленням 60 жінок та їхніх дітей не виявлено істотної асоціації між наявністю у матерів антитіл до вірусу простого герпесу типу 2 та ризиком шизофренії.

Синдром Дауна.

Культивовані клітини, інфіковані вірусом простого герпесу інколи демонструють хромосомні аномалії. Ці аберації можуть бути пов’язаними як з ендогенними лізосомальними ферментами, так і з ферментами, які кодуються вірусною ДНК.  Обстеження матерів дітей з синдромом Дауна виявило вищі титри антитіл до вірусу герпесу 2 типу в порівнянні з матерями здорових дітей. Автори зазначають, що ці знахідки не є достатніми для підтримки причинної ролі герпетичної інфекції у виникненні синдрому Дауна.

Герпетична інфекція під час вигодовування:

Декілька повідомлень припускають трансмісію вірусу від матері до дитини при ураженні шкіри грудної залози при грудному вигодовуванні. Також немовлята з герпетичним гінгівостоматитом можуть в рідкісних випадках передати вірус матері при пошкодженні сосків.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 18.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.04.2016 р.

Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ) належить до родини герпевірусів (герпес 4-го типу) і є найпоширенішою та найбільш контагіозною вірусною інфекцією. До 60% дітей та практично 100% дорослих заражені цим вірусом.

Захворювання, які викликаються вірусом Епштейна-Барр: інфекційний мононуклеоз; лімфогрануломатоз (хвороба Ходжкіна); синдром хронічної втоми; злоякісні новоутворення носоглотки; лімфоми, в тому числі і лімфома Беркіта; загальна імунна недостатність; системний гепатит; розсіяний склероз; пухлини шлунку,  кишечника та слинних залоз; волосата лейкоплакія ротової порожнини; тощо.

Синоніми:

Мононуклеоз та вагітність, вірус Епштейна-Барр та вагітність.

Інфекція, викликана вірусом Епштейна-Барр та вагітність (короткий висновок):

Інфекція, викликана вірусом Епштейна-Барр при вагітності переконливо не асоціюється з несприятливими для немовлят результатами вагітностей. Повідомляється про можливу асоціацію з лейкемією та раком яєчок.

Інформація щодо впливу на плід вірусу Епштейна-Барр:

Доступні повідомлення про різні аномалії у немовлят, матері яких перенесли мононуклеоз в І триместрі, проте при цьому не наводились результати вірусологічних досліджень. Також повідомляється про нормальні результати вагітностей з доведеною інфекцією в І триместрі.

Повідомляється про немовлят з множинними вадами та серологічними і вірусологічними доказами інфекції ВЕБ, хоча, принаймні, в одного немовляти було одночасне зараження цитомегаловірусом.

У 1995 році словацькі дослідники повідомили про підвищену частоту інфекції, викликаної ВЕБ (асоційованої з інфекційним мононуклеозом) у немовлят, народжених з орофаціальними розщілинами та їхніх матерів. Ці дані були недостатніми, щоб оцінити ці знахідки.

При проспективному оцінюванні перебігу та результатів більш ніж 12000 вагітностей серологічні ознаки сприйнятливості до ВЕБ були незвичними, припускаючи, що більшість вагітних не мали первинної інфекції, викликаної ВЕБ.

При аналізі 500 вагітностей не виявлено асоціації між серологічними доказами активної інфекції ВЕБ у матерів та великими  малими вродженими вадами, недоношеністю, затримкою розвитку у немовлят. Сероконверсія (продукування або збільшення концентрації антитіл, що розглядається як перехід від серонегативної до серопозитивної реакції) була підтверджена у 3 жінок при вагітності і одна з цих жінок народила дитину з вродженою вадою серця.

37 серопозитивних жінок з серологічно підтвердженою реактивацією інфекції, викликаною ВЕБ при вагітності народили здорових дітей.

Ізраїльська тератологічна інформаційна служба проспективно спостерігала за 96 вагітностями з серологічними доказами інфекції, викликаною ВЕБ в період вагітності. При порівнянні з контрольною групою частота вроджених вад, вага новонароджених, тривалість гестації не були значно зміненими під впливом інфекції. Дослідження обмежувалось високою частотою жінок, втрачених з-під нагляду, невеликою кількістю жінок з підтвердженою інфекцією (27 первинно інфікованих та 56 з рекурентною інфекцією).

Норвезьке дослідження 2005 року виявило зменшення тривалості вагітності (в середньому на 8 днів) та зменшення ваги новонароджених (пов’язане з коротшою гестацією), асоційовані з серологічно доведеною ревакцинацією інфекції ВЕБ при вагітності.

Італійські дослідники повідомили про можливу асоціацію між ревакцинацією інфекції, викликаної ВЕБ на 12-14 тижнях вагітності та невеликим зростанням ризику гострого лімфолейкозу у дітей. Наступні дослідження деяких з цих вчених не підтвердили такої асоціації.

Фінське дослідження випадок-контроль 2008 року повідомляє про можливу асоціацію між анти-ВЕБ імуноглобуліном в замороженій на ранньому терміні вагітності сироватці та підвищеним ризиком раку яєчок у дітей. Виявлено 66 випадків з 3-4 контролями кожний. Співвідношення шансів для раку яєчок становило 2,50 (95% ДІ 1,15-5,40), для  раку (не семіноми) – 2,73 (95% ДІ 1,25-5,99), для раку (не семіноми), діагностованого до 8 років 2,72 (95% ДІ 1,05-7,04).

Інфекція, викликана вірусом Епштейна-Барр під час вигодовування: 

Одне дослідження грудного молока, наданого для зберігання, виявило наявність ВЕБ в 40% перевірених зразків. Вважається, що інфекція ВЕБ є поширеною, але передача через грудне молоко при цьому дослідженні не була продемонстрована. На основі сероепідеміологічних даних від немовлят, які знаходились як на грудному, так і на штучному вигодовуванні в японській громаді, де інфекція, викликана ВЕБ є ендемічною, частота інфекції значно не відрізнялась в цих двох групах. Це припускає, що грудне молоко не є істотним джерелом передачі інфекції до немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків в репродуктивній клініці спостерігали зменшення кількості сперматозоїдів без порушення моторики, асоційоване з наявністю ДНК вірусу Епштейна-Барр в спермі.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.04.2016 р.

Група/призначення:

Препарат для антивірусної терапії, ефективний при герпетичній інфекції, викликаній вірусами простого герпесу 1 та 2 типів та вірусом Varicella-Zoster.

Валацикловір – це L-валіловий ефір ацикловіру, проліки*. Виводиться у вигляді ацикловіру.

Див. також статтю Герпетична інфекція та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми: валтрекс.

Діюча речовина: валацикловір.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При вагітності рекомендується або валацикловір, або ацикловір для лікування герпетичної інфекції первинної (протягом 7-10 днів) та рекурентної інфекції (протягом 5 днів) з 36 тижня до пологів. Але тільки ацикловір призначається при важкій та генералізованій інфекції. Хоча досвід застосування валацикловіру на ранніх термінах вагітності обмежений, проводилось багато досліджень щодо впливу ацикловіру на різних термінах вагітності. Виходячи з цих комбінованих даних не припускається підвищення ризику великих вроджених вад.

Дослідження випадок–контроль повідомило про асоціацію між гастрошизисом та антигерпетичними препаратами. Прийом на останніх термінах вагітності не призводить до побічних наслідків у новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно інструкці до препарату призначення валацикловіру вагітним щурам та кролям в дозі 400 мг/кг не підвищує частоти несприятливих результатів вагітностей.  При таких дозах концентрація в плазмі в 10 разів (у щурів) та у 7 разів (у кролів) перевищує такий показник у людини. Валацикловір не призводив до порушень фертильності у щурів при дозі 200 мг/кг/день, при якій концентрація в плазмі в 6 раз перевищувала отримувану у людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Активний метаболіт  валацикловіру ацикловір швидко проникає до плаценти. У 1998 році опубліковані результати дослідження, яке порівнювало фармакокінетику валацикловіру та ацикловіру на пізніх термінах вагітності. Ацикловір акумулювався в амніотичній рідині, але не в тканинах плода. Середнє співвідношення у венах матері та пуповині становило на момент пологів 1,7.

Реєстр вагітностей щодо валацикловіру (Valacyclovir Pregnancy Registrу) містить інформацію про проспективне спостереження за 157 вагітностями, які приймали противірусні препарати при вагітності за період з 1 січня 1995-го року до 30 квітня 1999 року. 47 вагітностей (30%) були втрачені із-під нагляду. Відомі результати 111 вагітностей (1 пара близнюків), з них в 29 випадках  препарат приймався в І триместрі: 5 спонтанних абортів, 2 медичні аборти, 1 дитина з вродженою вадою (клишоногість), 21 новонароджений без вроджених вад розвитку (в тому числі двійня); в 31 випадку препарат приймався в ІІ триместрі: 2 мертвонароджені, 2 немовлят з вродженими вадами (синдактилія кистей та стоп; невелика розщілина десни), 27 дітей без вроджених вад; в 51 випадку вплив препарату відбувався в ІІІ триместрі: 50 дітей без вроджених вад, 1 дитина з дермальним синусом**. До реєстру було додано 34 ретроспективні повідомлення про вживання валацикловіру, з них в 14 випадках в І триместрі з наступними результатами: 3 спонтанні аборти, 8 медичних абортів, 3 немовлята без вроджених вад розвитку.  4 жінки приймали препарат в ІІ триместрі: 1 вроджена вада, 14 – в ІІІ триместрі без вроджених вад.

У 1999 році повідомили про жінку, яка в терміні 20 тижнів вагітності лікувалась від генералізованої герпетичної інфекції внутрішньовенно ацикловіром протягом 2 тижнів, а далі валацикловіром до кінця вагітності. Народилась здорова доношена дівчинка, яку протягом 1 місяця профілактично лікували ацикловіром перорально. При неврологічному обстеженні у віці 8 місяців відхилень не виявили.

Група дослідників повідомила про 55 жінок, які отримували 500 мг валацикловіру перорально двічі на день з  36 тижня вагітності через  пологи.

Згідно данського повідомлення 7 немовлят з вродженими вадами народились у 229 жінок, які отримали рецепт на валацикловір в І триместрі. Ця частота вроджених вад була на рівні популяційної.

При рандомізованому клінічному дослідженні з охопленням 170 жінок з прийомом валацикловіру та 168 жінок, які приймали плацебо оцінювали вживання валацикловіру після 36 тижнів для попередження трансмісії герпетичної інфекції до немовлят і не виявили несприятливих наслідків у них.  При порівнянні з контрольною групою валацикловір значно зменшував вірусовиділення та потребу в кесаревому розтині. Не виявили різниці між групами в терміні пологів та станом немовлят. При іншому невеликому  дослідженні  не наводяться такі переконливі результати ефективності лікування. Третє дослідження охопило 148 інфікованих одночасно вірусами герпесу 1 та 2 типів вагітних в Кенії, половина з яких отримувала 500 мг валацикловіру двічі на день з 34 тижня вагітності, а інші  – плацебо до 12 місяця після пологів. Не виявлено великої різниці щодо несприятливих наслідків та розвитку   немовлят між двома групами.

Рев’ю 2009 року щодо генітального герпесу стверджує, що користь від вживання ацикловіру та валацикловіру для лікування при вагітності значно перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки відсутні дані про зростання ризику великих вроджених вад від ацикловіру, автори також дійшли висновку, що проліки валацикловір, досвід застосування якого обмежений, слід розглядати аналогічно.

Дослідження проекту щодо попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) виявило значне зростання ризику гастрошизису при повідомленні про вживання антигерпетичних препаратів (ацикловіру, валацикловіру, фамцикловіру, виходячи з 14 випадків гастрошизису, в одному випадку препарат приймався на ранніх термінах вагітності. Скориговане співвідношення шансів щодо гастрошизису становило 4,7 (95% ДІ 1,7-13,3) та  4,7 (95% ДІ 1,2-19,0) серед жінок з та без самоповідомлень про генітальний герпес, відповідно, при порівнянні з групою жінок, які не приймали антигерпетичні препарати або не мали проявів герпетичної інфекції. У групі жінок, які повідомили, що не приймали протигерпетичні препарати, маючи прояви генітального герпесу,  співвідношення шансів становило 3,0 (95% ДІ 1,60-5,80). Автори відзначають, що на основі отриманих даних неможливо з’ясувати, чи підвищений ризик гастрошизису пов’язаний з прийомом антигерпетичних препаратів, чи з генітальним герпесом, для лікування якого вони призначалися.

Дослідження 2010 року використало для аналізу історичну популяційну когорту  837795 народжених живими в Данії для визначення можливої наявності асоціації між прийомом в І триместрі ацикловіру, валацикловіру, фамоцикловіру та великими вродженими вадами. З аналізу виключили випадки з хромосомними аномаліями, генетичними синдромами, синдромами вроджених вад, вроджені вірусні інфекції. Серед 1804 вагітностей з впливом одного з препаратів виявлено 40 (2,2%) немовлят з великими вродженими вадами при порівнянні з 19920 (2,4%) в групі вагітностей без прийому препаратів (співвідношення шансів 0,89, 95% ДІ 0,62-1,22). В групі прийому валацикловіру в І триместрі (N=229)  виявлено 7 (3,1%) великих вроджених вад (1,21, 95% ДІ 0,56-2,62). Частота вроджених вад розвитку при вживанні ацикловіру та фамцикловіру становила 2% (0,82, 95% ДІ 0,57-1,17) та 3,8%, відповідно, але фамцикловір приймало тільки 26 жінок, виявлена 1 вроджена вада. Оцінювалось 13 великих вроджених вад. Автори дійшли висновку, що лікування ацикловіром та валацикловіром в І триместрі вагітності не асоціюється з підвищеним ризиком великих вроджених вад.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Аналіз молока 5 жінок в період лактації, які отримували  валацикловір (500 мг двічі на день протягом 7 днів) продемонстрував швидку конвертацію до ацикловіру і накопичення в грудному молоці. Кількість ацикловіру в молоці після прийому валацикловіру була значно меншою (2%) за терапевтичні дози для немовлят.

Дослідження 44 зразків молока, зібраних через 2 тижні після пологів від інфікованих вірусами герпесу 1 та 2 типів кенійських жінок, яким розпочато лікування валацикловіром з 34 тижня вагітності виявило ацикловір у 35 зразках (80%) з середньою концентрацією 2,62 мкг/мл (0,15-10,15 мкг/мл).

До прикладу американська академія педіатрії у 2001 році визнала ацикловір сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 18.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 26.04.2016 р.