ЦИТОМЕГАЛОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ ТА ВАГІТНІСТЬ

Цитомегаловірусна інфекція — інфекційна хвороба з групи герпевірусних інфекцій, яку спричинює цитомегаловірус (ЦМВ). Ця інфекція характеризується різноманітними проявами — від безсимптомного перебігу до важких  генералізованих форм з пошкодженням внутрішніх органів і центральної нервової системи, особливо за наявності імунодефіциту.

Цитомегаловірусна інфекція під час вагітності (короткий висновок):

Цитомегаловірусна інфекція при вагітності може призвести до інфікування плода з ураженням нервової системи та очей. Питома вага плодів із серйозними наслідками є низькою.

Інформація щодо впливу на плід:

У великої кількості вагітних жінок наявні серологічні ознаки перенесеної інфекції, а в деяких можлива реактивація вірусу при вагітності.  Жінки, які мають антитіла до одного штаму ЦМВ? можуть інфікуватися іншим штамом з можливістю виникнення вродженої інфекції у плода. Жінки з імунітетом до ЦМВ (серологічно підтвердженим) можуть мати ризик народження дитини з вродженою інфекцією при наступних вагітностях.

Вроджена ЦМВ-інфекція виникає в 1% новонароджених, але важке інфікування – з частотою  1-5 випадків на 20000 народжень. Вищу частоту захворюваності спостерігали при дослідженні у дітей з дуже малою вагою при народженні та у матерів з імунодефіцитом, обумовленим ВІЛ-інфекцією.

Якщо інфікування жінки вперше відбулося при вагітності, то ризик трансмісії вірусу до плодf становить 30-50%, а ризик вродженої ЦМВ-інфекції – 5-15%.

Внутрішньоутробне інфікування ЦМВ може асоціюватися з мікроцефалією та іншими аномаліями головного мозку. Однак, більшість новонароджених, які виділяють з сечею цитомегаловірус, не мають мікроцефалії  і інфекція у них, як правило, протікає безсимптомно.

Вроджена ЦМВ-інфекція також може асоціюватися із судомами, хоріоретинитом, сліпотою, та/або глухотою. Також повідомляється про передчасні пологи, внутрішньоутробну загибель та затримку розвитку плода.

Повідомляється про випадок народження трійні, де 1 дитина не була уражена, 1 – ЦМВ-позитивна, але без симптомів, 1 – з симптомами ЦМВ-інфекції.

Окремі повідомлення та нерандомізовані дослідження припускають, що введення цитомегаловірусного імуноглобуліну може зменшити симптоми та частоту ЦМВ-інфекції у дітей вагітних жінок з первинним інфікуванням. Рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження не змогло підтвердити користь від такого лікування.

Виходячи з результатів тільки невеликої кількості народжень, несприятливі наслідки у новонароджених були більш ймовірними при наявності в період вагітності у матері симптомів ЦМВ-інфекції в порівнянні з безсимптомним перебігом. При деяких дослідженнях не виявили зв’язку між тим, в якому триместрі виникла інфекція та ступенем ураження немовляти, але інші коментатори вважають ризик перебігу інфекції з видимими симптомами (на відміну від асимптоматичного перебігу) вищим, якщо первинне інфікування відбулося в перші 6 місяців вагітності.

Повідомляється про дослідження з проведенням серій ультразвукових обстежень, яке виявило значно вищий ризик аномалій плода у випадку, коли материнська ЦМВ-інфекція  виникала від періоду преконцепції і протягом І триместру.

Дослідження випадок-контроль щодо раку яєчок у хлопчиків продемонструвало очевидний захисний ефект материнських імуноглобулінів G (IgG) в консервованій сироватці. Автори припустили, що постнатальна ЦМВ-інфекція може бути пов’язана з розвитком раку яєчок, а материнські антитіла можуть відігравати захисну роль.

У 18 дітей з дуже низькою вагою при народженні та вродженою ЦМВ-інфекцією (Алабама) виявили вищу частоту наступних аномалій при порівнянні з контрольною групою: втрату слуху (67% проти 9%), порушення нейровізуалізації (72% проти 25%), порушення розвитку рухових функцій (43% проти 9%). Контрольну групу склали  4583 немовлята з дуже низькою вагою при народженні. В цьому дослідженні вроджена ЦМВ-інфекція не асоціювалась із загибеллю немовлят.

Вертикальну трансмісію цитомегаловірусу від матері до плода можна встановити з  90% вірогідністю, використовуючи методи виділення вірусу чи полімеразну ланцюгову реакцію на зразках амніотичної рідини. Ультразвукове дослідження може ідентифікувати вроджені вади розвитку, однак, в інфікованих немовлят в 20% випадків можуть виникати неврологічні порушення навіть при відсутності ультразвукової візуалізації дефектів. Ризик інфікування збільшується, якщо матері або немовляті проводять переливання крові, без доведеної серонегативності до ЦМВ (лейкоцити є носіями ЦМВ-вірусу).

Цитомегаловірусна інфекція під час вигодовування: 

У доношених дітей ризик інфікування ЦМВ залежить від тривалості грудного вигодовування. Недоношені діти більш схильні до інфікування та прояву симптомів ЦМВ-інфекції в порівнянні з доношеними немовлятами.  Занепокоєння щодо наявності проникнення цитомегаловірусу до грудного молока призвело до дослідження сироваткових та клітинних фракцій грудного молока, для визначення, яка з них відіграє основну роль в передачі. Вірус частіше виділяли із зразків сироватки, ніж з клітинної фракції. Хоча повідомлення 1980 років інформують, що заморожування і подальше розморожування грудного молока інактивує цитомегаловірус, клінічні та експериментальні дані ставлять під сумнів адекватність такого методу попередження передачі вірусу.  Альтернативним методом може бути пастеризація грудного молока – нагрівання до 72°С.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 07.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.03.2016 р.