Група/призначення:

Протиглаукомні препарати та міотичні засоби. Інгібітори карбоангідрази.

Альтернативні назви / синоніми: бринзоламід.

Діюча речовина: бринзоламід.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Однак, тільки дуже невеликі кількості абсорбуються до системної циркуляції після місцевого застосування, тому ембріо-фетальний ризик видається незначним. Для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції (при вагітності та лактації), рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату не відзначали несприятливого впливу на фертильність у самців чи самок щурів, які отримували пероральні дози 18 мг/кг/день, що у 375 разів перевищує рекомендовану для людини дозу. Лікування щурів при вагітності цією дозою призводило до зниження ваги плодів, пропорційно до зниження набирання ваги матерями, це, ймовірно, асоціюється з материнською токсичністю. У щурів при введенні бринзоламіду при вагітності та лактації препарат та його метаболіти проникали через плаценту та потрапляли до молока. Зниження набирання ваги дитинчатами виникало на фоні прийому дози 15 мг/кг/день, що у 312 разів перевищувало офтальмологічну дозу. У кролів доза, в 125 разів вища від рекомендованої для людини, призводила до материнської токсичності та підвищення варіацій у плодів, таких як додаткові кістки черепа. Досліджень карциногенності не проводилось, численні дослідження мутагенності були негативними.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат абсорбується до системної циркуляції, але концентрація основної сполуки та неактивних метаболітів, як правило, не досягає рівня, який можна кількісно визначити (<10 нг/мл). Зв’язування з білками становить близько 60%, а період напіввиведення з кровотоку – близько 111 днів.

Невідомо, чи бринзоламід проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та дуже довгий період напіввиведення припускають, що препарат проникає до ембріону/плода. Однак, очікувана низька концентрація в системній циркуляції припускає, що ця кількість, очевидно, не є клінічно значимою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання бринзоламіду при лактації у людини. Молекулярна вага та дуже довгий період напіввиведення (111 днів) припускають проникнення препарату до грудного молока. Однак, очікувана низька концентрація в системній циркуляції припускає, що ця кількість, очевидно, не є клінічно значимою. Для зменшення кількості препарату, яка б досягла системної циркуляції, рекомендовано натиснути на слізний канал в кутику ока, принаймні, на 1 хвилину, а потім видалити зайву кількість, яка не всмокталась. Найчастішим не офтальмологічним несприятливим наслідком у дорослих є гіркий, кислий, незвичний смак. Якщо жінка використовує цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 29.12.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.01.2020 р.

Група/призначення:

Пероральні протидіабетичні препарати. Покази: цукровий діабет ІІ типу (інсуліннезалежний).

Це тіазолідиндіоновий гіпоглікемічний препарат, який підсилює активність інсуліну. Він також є агоністом ядерних рецепторів PPAR-gamma (активатор пероксисомальної проліферації гамма). Розиглітазон не є секретагогом інсуліну, але діє на зниження інсулінової резистентності на периферії та в печінці (тобто зменшує потребу в інсуліні). Використовується як доповнення до дієти та фізичних вправ у пацієнтів з діабетом ІІ типу (інсулін незалежним). Призначається самостійно або в комбінації з метформіном.

Альтернативні назви / синоніми:

Авандія, розліт, діаглітазон.

Діюча речовина:  розиглітазон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні два повідомлення про використання розиглітазону при вагітності, жоден з яких не асоціювався з токсичним впливом на розвиток. Інсулін є препаратом вибору при вагітності, тому що інші гіполглікемічні препарати не забезпечують адекватного глікемічного контролю. Більше того, інсулін, на відміну від більшості пероральних препаратів, не проникає через плаценту до плода, усуваючи питання негативного впливу самого препарату на плід. Належно призначена інсулінотерапія забезпечує кращий контроль рівня глюкози в матері, попереджаючи таким чином ускладнення у плода та новонародженого, пов’язані з основним захворюванням. Високі рівні цукру в матері істотно асоціюються з рядом несприятливих ефектів у матері і плода, включно зі структурними аномаліями у випадку гіперглікемії на ранніх термінах вагітності. Для попередження цієї токсичності американська колегія акушерів та гінекологів рекомендує призначати інсулін для діабету І та ІІ типів в період вагітності і, якщо дієта самостійно не допомагає, при гестаційному діабеті також.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доклінічні дослідження, повідомлені в інструкції до препарату не продемонстрували підвищення частоти вроджених вад у щурів і кролів, лікованих дозами, які у 20 та 75 разів перевищували рекомендовану для людини, відповідно. Доза для людини оцінювалась, виходячи з концентрації в плазмі. В обох видів тварин не відзначали тератогенності чи несприятливого впливу на імплантацію/ембріони, але у щурів спостерігали патологію плаценти. Більше того, досліджувані дози на середньому терміні вагітності асоціювались із затримкою розвитку та загибеллю плодів, як у щурів, так і в кролів. При введенні щурам та кролям 4-кратної рекомендованої дози для людини (виходячи з порівняння концентрації в плазмі) не виявлено несприятливих ефектів. Ембріони щурів розвивались нормально в культурі з впливом розиглітазону в дозі 6 мг/л або 10-кратній очікуваній концентрації в плазмі людини. При введенні мишам дози до 10 мг/кг/день (10-кратній рекомендованій для людини, виходячи з ваги) вони народжували потомство з нормальною вагою та нормальними навичками розвитку. Значення цього дослідження зменшилось за рахунок відсутності деталізації. Лікування, поширене і на період лактації у щурів асоціювалось зі зменшенням розміру посліду та виживання новонароджених і також постнатального розвитку. Затримка розвитку була зворотною після пубертату. Щодо наслідків впливу на плаценту, ембріон, плід та новонароджених доза, яка не мала ефекту (не впливала) становила приблизно 4-кратну максимальній рекомендованій для людини для обох видів тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Розиглітазон проходить екстенсивний метаболізм до неактивних метаболітів. Період напіввиведення основного препарату та неактивних метаболітів коливається в межах 103 – 158 годин, зв’язування з білками плазми, переважно альбуміном є високим (99,8%). Виходячи з молекулярної ваги вільної основи та подовженого періоду напіввиведення основної сполуки та/або неактивних метаболітів розиглітазон проникає через плаценту у людини.

31 жінці перед медичним абортом на 8-12 тижнях призначили дві дози по 4 мг перед процедурою і виявили розиглітазон в 19 плодів. Середня концентрація в тканинах плода становила біля 53 нг/грам. Препарат в основному виявлявся на 10 тижні вагітності та пізніше. При використанні техніки подвійної перфузії долі плаценти розиглітазон за присутності сироваткового альбуміну людини швидко проникає через плаценту. На противагу цьому дослідження з використанням 10 плацент перед пологами на ex vivo моделі перфузії плаценти людини виявило мінімальний трансфер та акумуляцію препарату у плода.

Повідомлення 2002 року описало використання розиглітазону на ранніх термінах вагітності. 35-річна жінка з рядом захворювань (гіпертонія, цукровий діабет, гіперхолестеринемія, тривожний розлад, епілепсія, морбідне ожиріння) завагітніла на фоні лікування наступними препаратами: розиглітазон (4 мг/день), гліклазид, аторвастатин, акарбоза, спіронолактон, гідрохлортіазид, карбамазепін, тіоридазин, амітриптилін, хлордіазепоксид, піпензолату бромід (спазмолітичний засіб). Вагітність діагностували на 8 тижні вагітності і відмінили всі медикаменти. Жінку лікували метилдопою та інсуліном до кінця вагітності. На 36 тижні шляхом кесаревого розтину народилась дівчинка вагою 3,5 кг з оцінкою за шкалою Апгар 7 та 8 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. Дитина нормально розвивалась після 4 місяців.

Повідомлення 2005 року описало використання розиглітазону між 13 та 17 тижнями вагітності жінкою з діабетом ІІ типу. До 13 тижня діабет контролювався дієтою та фізичними вправами. Інсулін стартували після відміни розиглітазону, народився здоровий хлопчик вагою 4,5 кг на 37 тижні вагітності. Не діагностовано ні малих, ні великих аномалій.

Інколи розиглітазон використовується для лікування інсулінорезистентності у жінок з синдромом полікістозних яєчників. Повідомляється про спонтанну овуляцію та покращення індукованої кломіфеном овуляції, що сприяло заплідненню після такого лікування. Оскільки це лікування може призводити до настання вагітності, рекомендовано призначати відповідну контрацепцію.

Розиглітазон виявлявся в тканинах ембріону при аборті в І триместрі, що підтверджує плацентарний трансфер препарату. Повідомляється про 13 жінок, які приймали розиглітазон для індукції овуляції і далі в І триместрі (всі з синдромом полікістозних яєчників). Всі новонароджені не мали відхилень на момент пологів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про вплив при вагітності у людини. Молекулярна вага вільної основи та довгий період напіввиведення (103-158 годин) припускає екскрецію до грудного молока людини. Ефект від такого впливу не відомий. Однак, відомо, що слабкі основи акумулюються в грудному молоці в концентрації, вищій від показника в плазмі матері.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У самців щурів при введенні дози, яка у 116 разів перевищувала рекомендовану для людини, фертильність не знижувалась. При лікуванні дозою 5 мг/кг протягом 15 днів не відзначали істотного зниження концентрації тестостерону в сироватці, але клітини Лейдига, ізольовані в цих тварин демонстрували порушення продукції гормону. Значення цієї знахідки невідоме. У самок щурів виявили порушення астральної циклічності на фоні 20-кратної дози для людини та зниження фертильності на фоні 200-кратної. Несприятливий вплив на менструальний цикл відзначали у мавп при застосуванні трикратної дози для людини. Дози порівнювались, виходячи з концентрації в плазмі. При введенні розиглітазону підшкірно безпосередньо плодам овець в дозі приблизно 3,6 мг/день протягом 16 днів, починаючи приблизно зі 120 дня вагітності (пізній термін вагітності) виявляли зниження серцевого метаболізму, що проявлялось зниженням факторів, які регулюють поглинання глюкози, оксидацію жирних кислот, розмірів кардіоміоцитів. Автори дослідження припустили, що вплив на пізніх термінах на плід може ставити під загрозу здоров’я серцево-судинної системи в майбутньому, хоча не отримано даних у овець щодо наслідків такого впливу.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 12.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

 Переглянуто редакційною колегією 13.11.2019 р.

Група/призначення:

Олово часто використовується в промисловості та побуті. У формі металу олово є відносно інертним і тому безпечно використовується для тари для зберігання продуктів (наприклад, покриті оловом залізні банки) та іншого обладнання для приготування їжі. Солі олова, а також комбінації з органічними молекулами (наприклад, триметил олово) також широко використовуються в сучасних продуктах, включно з консервантами в безалкогольних напоях, засобами проти карієсу, стабілізаторами в пластмасі, біоцидами (засоби для знищення шкідливих живих організмів).

Деякі органотинові сполуки добре абсорбуються з кишечника.

Альтернативні назви / синоніми:

Олово, диметил олово, триметил олово, триетил олово, трибутил олово.

Діюча речовина:  

Сполуки олова з органічними молекулами.

Рекомендації при вагітності:

При звичайному побутовому впливі ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

При звичайному побутовому впливі ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Олово як метал є інертним. Органотинові сполуки диметил олово, триметил олово, триетил олово та трибутил олово призводять до аномального розвитку ембріонів у щурів на фоні високих, токсичних для матерів доз. Такий високий рівень впливу може не відповідати тому, який зазнає людина від типових рівнів в навколишньому середовищі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Трансплацентарний трансфер деяких з цих сполук олова продемонстровано у щурів. Диметил олова дихлорид використовується як стабілізатор у полівінілхлоридних трубах (ПВХ), якими транспортується питна вода. Оскільки ця сполука олова може вилуговуватися з ПВХ труб до води, то може потрапляти в організм в деяких випадках. У щурів високі дози цієї сполуки олова асоціювались у потомства з проблемами в навчанні, але диметилтин хлорид не спричиняє тератогенних ефектів у потомства з пренатальним впливом сполуки. Немає жодних ознак того, що аналогічні поведінкові ефекти виникають на фоні впливу з питною водою.

Репродуктивне дослідження у мишей з використанням високих доз хлориду олова виявило, що цей агент знижував виживання плодів та осифікацію скелету. Трибутилін не був ембріотоксичним у деяких видів риб. У щурів лікування дозами до 16 мг/кг/день або 200 мг/кг підвищувало частоту розщілини піднебіння, шийних ребер та/або рудиментарних поперекових ребер і знижувало вагу тіла плодів. Інше повідомлення дійшло висновку, що лікування вагітних щурів трибутил оловом в дозі 10 або 20 мг/кг/день протягом більшої частини вагітності затримувало осифікацію у плодів, що асоціювалось з нижчою концентрацією у матерів тироксину, а найвищі дози зменшували розмір посліду та вагу плодів. Найвищі дози також знижували набирання ваги матерями. Дибутилін, метаболіт трибутиліну, призводив до зростання частоти мальформацій у щурів внаслідок лікування матері дозою 5 мг/кг/день.

Лікування вагітних мавп дозою 2,5 або 3 мг/кг/день не підвищував частоти вроджених вад, хоча виживання плодів суттєво знижувалось. Материнська токсичність була присутня на фоні обох доз. Триеталтин та триметилтин можуть призводити до токсичного впливу на центральну нервову систему у дорослих та новонароджених тварин. Токсичний вплив на розвиток цих сполук олова детально досліджувався. У щурів пренатальний вплив триметилтину не спричиняв помітної токсичності у плодів за відсутності індукованої триметилтином материнської токсичності. Ці знахідки припускають, що більш зріла нервова система новонароджених щурів є більш чутливою до нейротоксичності триметилтину, аніж нервова система плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомляється про вагітність у людини з інцидентом впливу парів свинцю та олова без жодного видимого несприятливого впливу на вагітність.

Французьке повідомлення описало три випадки ектромелії (недорозвиток або відсутність кінцівок) у немовлят, чиїх матерів лікували протипаразитарним препаратом з вмістом основи олова.

Відсутні інші повідомлення, які б інформували про подібні випадки.

Дослідження, яке проводилось в Данії та Фінляндії, оцінювало потенційну асоціацію між концентрацією органотинових сполук в плаценті та розвитком крипторхізму. Було отримано суперечливі результати, підвищена концентрація органотинових сполук негативно асоціювалась з крипторхізмом в Фінляндії, але позитивно – в Данії. Автори дослідження зазначили, що концентрація органотинових сполук була дуже низькою в аналізованих плацентах. Число випадків крипторхізму також було низьким, 39 в Данії і 56 у Фінляндії. Автори припустили можливу незначну релевантність рівнів органотинових сполук в плаценті та часом розвитку крипторхізму.

Застосування препарату під час вигодовування:

Дибутилін та трибутилін, додані до питної води, яку споживають щури в період лактації, проникають до молока в дуже малій кількості. Невідомо, чи олово проникає до грудного молока людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження репродуктивної токсичності в двох поколіннях самців щурів виявило, що 125 ppm (parts per million; частин на мільйон) трибутил олова призводило до зменшення концентрації естрадіолу без зміни концентрації лютеїнізуючого гормону та тестостерону. Даних цих досліджень не достатньо для з’ясування, чи трибутил олова з харчуванням впливає на репродукцію самців шляхом пригнічення формування естрадіолу або підвищення його метаболізму і/або екскреції. Коли самців щурів годували низькими дозами трибутиліну протягом 30 днів, починаючи з пубертату, концентрації естрогену знижувались, а тестостерону не змінювались. Сперматогенез був значно зниженим.

Самки щурів, які отримували трибутиліну 100 нг/кг/день протягом 16 днів, продемонстрували істотне зниження регуляції естрального циклу. Хоча не виявлено різниці ваги тіла при порівнянні з контрольною групою та співвідношення вага органів/вага тіла для наднирників, печінки, матки, але співвідношення вага яєчників/вага тіла знижувалось. Дибутилін підвищував концентрацію прогестерону клітинами хоріокарциноми в людини in vitro. Клінічне значення цих знахідок невідоме. Трибутилін олово викликав зміни кількості адипоцитів та/або ліпідного гомеостазу у мишей без зміни ваги тіла. Повідомлення 2013 року припустило, що ці ефекти можуть передаватися через три покоління і ця властивість притаманна розиглітазону, який використали в якості позитивного контролю.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 10.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.11.2019 р.

Група/призначення:

Засоби для лікування ран та виразкових уражень. Прополіс або бджолиний клей – смолиста клейка речовина, яку збирають медоносні бджоли з бруньок різних рослин. Первинно застосовувався місцево, може спричиняти контактний дерматит, особливо в осіб, чутливих до перуанського бальзаму*. Крім місцевого застосування прополіс вживають в якості харчової добавки та як смолу для струнних інструментів, в засобах для полоскання рота та зубних пастах.

Хоча склад широко варіює в залежності від джерела походження, згідно з одним повідомленням прополіс, зазвичай, містить 50% смоли (часто з тополі) та овочевого бальзаму, 30% воску, 10% ефірних та ароматичних олій, 5% пилку, 5% інших речовин. Деякі складові прополісу мають місцеву протимікробну чи протигрибкову активність.

Рандомізоване контрольоване дослідження в групі 9 чоловіків та жінок з рекурентним генітальним герпесом виявило, що місцеве застосування мазі з прополісу лікувало ураження швидше за ацикловір чи мазь із плацебо. Ряд ефірів кофеїнової кислоти, які містяться в прополісі, мають антиоксидантні та протипухлинні ефекти.

Альтернативні назви / синоніми:

Настоянка прополісу, перуанський бальзам.

Діюча речовина:  

Прополіс зі своїми компонентами.

Рекомендації при вагітності:

З обережністю при алергічному анамнезі на бджолині продукти.

Рекомендації при лактації:

З обережністю при алергічному анамнезі на бджолині продукти.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про застосування при вагітності у людини. Не рекомендується використовувати при родинному анамнезі алергічних реакцій до бджолиних продуктів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

В курячих ембріонів комбінований водний та спиртовий екстракт прополісу, отриманого восени в південній Бразилії пригнічував ангіогенез та васкулогенез в мембранах хоріоалантоїсу та жовткового мішка в залежності від дози. На фоні найвищих тестованих доз 450 мг/кг відзначали пригнічення розвитку жовткових судин (66,5%) та судин хоріоалантоїсу (82,3%). Оцінка впливу цього ж екстракту прополісу in vitro на вену пуповини людини виявила зниження життєздатності клітин, їх проліферації, міграції, тубулогенезу ендотеліальних клітин. Клінічне значення цих даних невідоме. У щурів з індукованим стрептозооцином діабетом пероральне введення 300 мг/кг/день прополісу протягом 4 тижнів зменшувало несприятливі ефекти діабету для результатів вагітностей.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Відсутня інформація про використання прополісу при вагітності у людини. Один коментатор зазначає, що прополіс не слід використовувати при вагітності у випадку ускладненого алергічного анамнезу в родині (не бджолині продукти). Обґрунтованість цього твердження невідома, хоча багато джерел зазначають, що особи з алергією до бджіл повинні уникати використання бджолиних продуктів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Екстракт червоного бразильського прополісу підвищує продукцію молока в овець, якщо його призначали за 3 тижні до окоту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Повідомляється про введення прополісу в дозі 50 мг/кг/день самцям кролів протягом 12 місяців (шлях введення невідомий). Таке лікування збільшувало прийом їжі, вагу тіла, рівень тестостерону в плазмі, вагу яєчок та придатків. Також збільшувався об’єм сім’яної рідини, рухливість сперматозоїдів, кількість нормальних сперматозоїдів, рівень фруктози. Призначення цієї дози перорально щурам протягом 70 днів призводило до аналогічного ефекту щодо рівня тестостерону, ваги статевих органів, покращення показників сперми. У дослідженні у кролів лікування прополісом послаблювало несприятливий вплив від лікування органотиновими сполуками, а у щурів – від лікування хлоридом алюмінію. Пероральна доза 200 мг/кг/день протягом 3 тижнів у щурів підвищувала рівень тестостерону і знижувала токсичний вплив на яєчка доксорубіцину. Пероральні дози 100 мг/кг/день протягом 15 днів у щурів послаблювали тестикулярну токсичність метотрексату. Повідомлення 2012 року використало зелений бразильський прополіс і також повідомило про підвищення продукції сперми після лікування протягом 56 днів. Серед жінок з мінімальним або легким ендометріозом прийом таблетованого прополісу в дозі 500 мг двічі на день призводив до рівня настання вагітності 60% в порівнянні з групою, яка приймала плацебо – 20%. Хризин, компонент прополісу, пригнічував проліферацію клітин ендометріоїдної тканини in vitro.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 03.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.11.2019 р.

Група/призначення:

Рослинний препарат, снодійний та седативний засіб. Пасифлора або страстоцвіт – це ліана, відомо близько 400 видів. Деякі рослини вирощують заради квітів, а деякі види мають їстівні плоди, такі як P. incarnata, P. edulis та P. quadrangularis. Плоди слід вживати стиглими, бо незрілі містять значну кількість ціаногенного глікозиду, що спричиняє отруєння.

В медицині використовують цілу або порізану висушену надземну (повітряну) частину. У фітотерапії використовується P. incarnata (пасифлора інкарнатна), надалі – пасифлора. Комерційні продукти пасифлори доступні для перорального та місцевого застосування.

Покази до використання пасифлори: знервованість (наприклад, істерія, нервове виснаження, дитяча знервованість, збудливість); невралгія; безсоння; біль; астма та інші дихальні розлади; генералізовані судоми; опіки (компреси), геморой (зовнішньо), порушення/скарги при менопаузі.

Як і більшість рослин, містить відносно велику кількість хімічних сполук, які присутні і в комерційних продуктах: флавоноїди (2,5%, включно з флавон di-C-глікозидом, шафтозидом, ізошафтозидом, ізовітексином, ізоорієнтином, віценіном, люценіном, сапонаріном, пасифлорином, в деяких видів хризин (він є частковим агоністом бензодіазепінових рецепторів ); мальтол (0,05%), ціаногенні глікозиди (гінокардін [<0,1 %]); індольні алкалоїди (гарман, гармін, гармалін, гармалол). Однак, алкалоїди присутні в субтерапевтичній кількості. До інших складових належать вільні флавоноїди (апігенін, лютеолін, кверцетин, камферол), ряд кислот (фенолова, лінолева (омега-6-поліненасичені жирні кислоти), ліноленова (олія примули вечірньої), пальмітинова, олеїнова, міристинова (мускатний горіх), мурашина, масляна); кумарини, фітостероли, ефірна олія.

Альтернативні назви / синоніми:

Пасифлора інкарнатна, алора, пасімона, седістрес.

Комбінований препарат: персен (спиртові екстракти пасифлори та валеріани)

Діюча речовина:  пасифлора інкарната.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; відсутні відповідні дані від експериментальних тварин – не рекомендована.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання пасифлори при вагітності у людини. Як і більшість рослинних продуктів містить велику кількість хімічних речовин, жодна з яких не проходила репродуктивного тестування. Оскільки пасифлора використовується сотні років, то малоймовірним є те, щоб якісь тератогенні ефекти або інший істотний токсичний вплив на репродукцію не були заміченими. Однак, незначні або рідкісні ефекти, включно із структурною та поведінковою тератогенністю, індукцією аборту внаслідок властивості стимулювати матку, неплідністю могли бути не заміченими, тому є потреба у дослідженнях для з’ясування репродуктивного ризику чи безпечності цієї рослини. Крім вищенаведеної стурбованості, стандартизація будь-якого рослинного продукту часто є сумнівною. Тому не можна передбачити наявність терапевтичної або субтерапевтичної кількості активних інгредієнтів або їхню повну відсутність. Комерційні рослинні продукти також можуть бути підробленими. Через цю невизначеність використання пасифлори при вагітності слід уникати.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Екстракт пасифлори не був тератогенним у мишей при материнській дозі 400 мг/кг/день. Метаноловий екстракт листків пасифлори інкарната (75-150 мг/кг) змінював поведінку у мишей. Новий тризаміщений фрагмент бензофлавону, ізольований з пасифлора інкарната підвищував лібідо, фертильність, число сперматозоїдів у самців мишей на фоні дози 10 мг/кг. Цей фрагмент (10 мг/кг протягом 30 днів) також пом’якшував несприятливі ефекти одночасно призначеного алкоголю чи нікотину на кількість сперматозоїдів, фертильність, лібідо у самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Фармакологічна активність пасифлори залежить від флавоноїдів та алкалоїдів. Кілька досліджень засвідчили седативну дію пасифлори у тварин і людини.

У 1978 році FDA заборонило використання пасифлори в безрецептурних продуктах, оскільки не була доведена її безпечність та ефективність, але вона, ймовірно, доступна у складі рослинних препаратів.

Відсутні повідомлення про використання пасифлори при вагітності у людини. Однак, два джерела посилаються на повідомлення про те, що ця рослина протипоказана при вагітності через стимуляцію матки алкалоїдами (гарман, гармалін), продемонстровану у тварин, та через присутність ціаногенного глікозиду гінокардіну. На противагу цьому німецькі джерела стверджують про відсутність протипоказів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання пасифлори при лактації. Через велику кількість хімічних сполук в цій рослині, відсутність стандартизації комерційних продуктів та повну відсутність інформації про наслідки впливу цих сполук на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, використання пасифлори при грудному вигодовуванні слід заборонити.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Хризин пригнічує ароматазу, а суміш меду і прополісу (обидва продукти з високим вмістом хризину) тестували у чоловіків на предмет впливу на тестостерон. Лікування протягом 3 тижнів не впливало на концентрацію тестостерону в сечі.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 03.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.11.2019 р.

Група/призначення:

Нетоксична кислотна складова деяких фармакологічних препаратів. Ціннамальдегід (або коричний альдегід) та корична кислота містяться в кориці, перуанському бальзамі (прополіс) та інших рослинах. Ціннамальдегід та корична кислота використовуються в якості ароматизаторів та ароматів у косметології. Корична кислота є основним проміжним метаболітом як коричного спирту, так і коричного альдегіду. Ціннамальдегід є інгібітором репарації ДНК.

Альтернативні назви / синоніми:

Кориця, ціннамальдегід, коричний альдегід.

Діюча речовина: коричний альдегід, корична кислота.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення ризику вроджених вад при використанні ціннамальдегіду та коричного спирту. Відсутні дані про використання у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів пероральне призначення коричного спирту в дозах до 53,5 мг/кг/день протягом всієї вагітності призвело до несприятливих ефектів у потомства. Призначення щурам ціннамальдегіду через зонд в дозах 0, 5, 25 або 250 мг/кг/день) на 7-17 дні вагітності асоціювалось з аномаліями плодів, включно з поганою осифікацією кісток черепа, аномаліями нирок і грудини тільки на фоні доз, які спричиняли материнську токсичність. Ці ефекти не були залежними від дози і автори пов’язали їх зі зниженням набирання ваги матерями в групах тварин, які отримували середню або високу дози. У мишей доза 1200 мг/кг ціннамальдегіду через зонд на 6-13 дні вагітності не впливала на виживання матерів, їхню вагу і не вражала потомство. При комбінації інтраперитонеального призначення 5-азацитидину вагітним щурам Вістар та ціннамальдегіду (50, 75 або 100 мг/кг) останній зменшував частоту індукованих 5-азацитидином мальформацій пальців, але підвищував смертність у плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Застосування препарату під час вигодовування:

У корів, які отримували добавку ціннамальдегіду та евгенолу, підвищували продукцію молока тільки в одному дослідженні, але не в іншому.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 03.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.11.2019 р.

Група/призначення:

Засоби, що діють на ектопаразитів, включаючи коростяних кліщів. Бензилбензоат є препаратом з протипедикульозною активністю та акарицидною дією на різні види кліщів, включаючи коростяні (Acarus scabiei). Це бензойний ефір бензилового спирту*, є складовою перуанського бальзаму  (прополіс). Використовується також в барвниках, пластифікаторах і як фіксатор в парфумах (бензиловий спирт використовується як консервант в бактеріостатичних медичних розчинах. Використання у новонароджених (особливо недоношених) асоціювалось з неврологічними аномаліями та смертю. Тому за таких обставин він більше не використовується. У вагітних мишей, яких годували через зонд дозою 750 мг/кг/день на 7-14 дні вагітності відзначили меншу середню вагу дитинчат в асоціації з материнською токсичністю).

Альтернативні назви / синоніми:

Аскабіол, бенвлат, новоскабін, бензиль бензоат, перускабін, скабаген, скабікар, ванзоат.

Діюча речовина: бензилбензоат.

Рекомендації при вагітності:

Ймовірно сумісний при місцевому застосуванні.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Бензилбензоат не порушує розвиток ембріону у щурів і мишей, згідно з даними вторинного джерела. Обмежений досвід застосування у людини є заспокійливим.

Бензилбензоат при нанесенні на шкіру проникає у верхні шари епідермісу; у системний кровотік не всмоктується.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з вторинним джерелом тератогенні тести у щурів та мишей були негативними. В турецькому дослідженні 2014 року вагітних щурів годували високими дозами бензилбензоату і виявили ознаки материнської та фетальної токсичності за даними аналізу органів. Це інтерпретували як непрямі ознаки трансплацентарного трансферу цієї сполуки.

Ретроспективне дослідження в Таїланді повідомило результати вагітностей 444 жінок, лікованих з приводу корости 25% розчином бензилбензоату при вагітності. Менше ніж 10% жінок отримували лікування в І триместрі. Не виявлено статистично істотної різниці результатів вагітностей при порівнянні з контрольною групою.

Інформація щодо впливу на плід:

Обмежений досвід застосування.

При місцевому застосуванні проникає у верхні шари епідермісу, не всмоктуючись у системний кровотік.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з документом ЮНІСЕФ від 2002 року бензилбензоат є сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 03.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.11.2019 р.

Група/призначення:

Антигельмінтний засіб у ветеринарії; стимулюючий рекреаційний засіб.

Горіх бетель – це комбінація листків бетель (вічнозелена багаторічна рослина роду перець, листки мають лікарські властивості і використовуються як спеція; Piper betle), в які, як правило, загортають слайси горіха арекової пальми (Areca catechu) та гашене вапно (гідроксид кальцію; кальцій). Це так звані «комки» (“quids”) для жування для створення стимулюючого ефекту, що давно застосовується в Азії та деяких громадах тихоокеанських островів. Альтернативні назви комбінації горіху арека і/або тютюну – Hindi word, паан.

Листя бетеля мають смак перцю і містять алкілбензольні сполуки, включно з хавібетолом та евгенолом. Активним алкалоїдом горіху бетель є ареколін, який застосовують в якості протигельмінтного препарату. Дослідження 1996 року серед корінних жительок Тайваню репродуктивного віку виявило, що понад третина з них жувала «комки» горіху бетель. Одне дослідження повідомило, що різноманітні комбінації горіху бетель містили сліди миш’яку, кадмію, свинцю.

У ветеринарії ареколіну бромгідрат застосовують як протиглисний засіб (стрічкові глисти), як проносне, а також при ревматичному ураженні копит. Бромгідрат ареколіну отруйний, зберігається за списком А.

Альтернативні назви / синоніми:

Горіх арека, горіх бетель, паан, ареколіну гідро бромід.

Діюча речовина: ареколін.

Рекомендації при вагітності:

Відмовитись від шкідливої звички жувати горіх бетель.

Рекомендації при лактації:

Відмовитись від шкідливої звички жувати горіх бетель.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Жування комбінації горіху бетель асоціювалось в деяких дослідження зі зниженням ваги новонароджених та зростання частоти передчасних пологів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення екстракту горіха арека в курячі яйця викликало зупинку росту та летальність, але не вроджені вади розвитку (згідно з дослідженням, повідомленним в абстракті). Введення ареколіну призводило до мальформацій, так само, як і до затримки у курчат. Водний екстракт горіху бетель у вагітних мишей на 6-15 дні вагітності знижував виживання та вагу плодів, але не частоту мальформацій. Використовували дози 1-5 мг/день (біля 37-185 мг/кг/день). Ареколін пригнічував ріст в преімплантаційній культурі ембріонів мишей на фоні концентрації 0,0001 М (0,155 мг/л), що значно вище від очікуваних концентрацій в жувальних «комках» горіху бетель.

Ембріони риб даніо-реріо (zebrafish, акваріумна рибка, модельний організм в біології) продемонстрували затримку розвитку при зростанні у воді з ареколіном, знову ж таки при концентрації, значно вищій від отримуваної у людини при жуванні горіху бетель. Додавання глутатіону до води перешкоджало виникненню пригнічення росту від впливу ареколіну, що дозволило авторам припустити, що ареколіну притаманний загальний цитотоксичний ефект через виснаження внутрішньоклітинних тіолів.

Індійські дослідники повідомили у 2010 році, що внутрішньоперитонеальне введення 10 мг/кг ареколіну мишам порушувало функцію щитоподібної залози, але ці ефекти можна блокувати одночасним призначенням атропіну.

Інформація щодо впливу на плід:

Серед 400 жінок Папуа Нової Гвінеї, які жували «комки» бетель при вагітності, не спостерігали підвищення частоти ускладнень вагітності в порівнянні з жінками контрольної групи, які не мали такої звички. Вага немовлят була на 81 грам меншою в жінок, які жували горіх бетель, але немовлята з таким пренатальним впливом були здоровими.

Інша стаття про жінок в Папуа Новій Гвінеї описала середнє зниження ваги новонароджених на 221 грам, що асоціювалось з використанням горіху бетель при вагітності. Не було проведено корекції на інші фактори, які можуть впливати на вагу новонароджених.

Проспективне дослідження в когорті 2700 вагітних жінок в Папуа Новій Гвінеї продемонструвало, що жування бетелю асоціювалось з анемією в матерів у пологах, але не асоціювалось з втратами вагітностей, вродженими вадами, зниженою вагою при народженні. У жінок, які жували бетель народилось більше хлопчиків, аніж в тих, що не мали такої звички – 41,6% проти 39,8%).

Серія статей у Тайвані описала дослідження випадок-контроль у жінок з несприятливими результатами вагітностей (в основному передчасні пологи та зменшена вага при народженні) і повідомила істотну асоціацію із жуванням матерями бетелю при корекції на паління тютюну, вживання алкоголю та фізичне насильство.

Іспанське повідомлення представило 6 азійських жінок, які жували горіх бетель в період вагітності. Всі вагітності були доношеними. В однієї дитини діагностували синдром відміни, який лікували фенобарбіталом, а в другої дитини – малість для гестаційного віку (2430 грам) та гіпотонію. В обох випадках відзначили ознаки гістологічного запалення плаценти, аналіз меконію на наявність інших ліків був негативним. Рівень ареколіну в плаценті 5 з 6 вагітностей становив 9-15 нг/г ppb (parts per billion; частина на мільярд).

Застосування препарату під час вигодовування:

Призначення ареколіну в дозі 15 мг/кг/день мишам в період лактації призводило до зміни метаболізуючих ферментів печінки. Автори дійшли висновку, що зміни були несприятливими, але, фактично, не демонстрували несприятливих наслідків.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У жіночої статі.

Пероральне призначення 100 або 300 мг/кг/день спиртового екстракту горіха арека порушувало естральний цикл та підвищувало рівень абортів у щурів. Інтерпретація результатів цього дослідження була обмеженою через відсутність інформації про прийом їжі матерями та вагу тіла, асоційованих з лікуванням.

У чоловічої статі.

Згідно з одним рев’ю екстракт горіху арека в дозі 300 мг/кг/день порушував фертильність у самців щурів та викликав зміни в яєчках (аналізовані оригінальні статті недоступні).

Пероральне лікування самців щурів екстрактом горіху арека в дозі 100 мг/кг/день протягом 15 днів та довше призводило до аномальної морфології та концентрації сперматозоїдів за відсутності змін тіла та ваги яєчок. У самців щурів одноразова внутрішньовенна ін’єкція ареколіну викликала зростання індукованого хоріонічним гонадотропіном людини тестостерону в плазмі. Дослідження in vitro виявили, що вплив ареколіну на вивільнення тестостерону може пригнічуватись блокаторами кальцієвих каналів. Інкубація сперми людини з ареколіном призводила до зниження рухливості при концентрації 50 мл/л та вищих. Ці концентрації значно перевищують отримувані при жуванні горіху бетель.

Аналіз даних інтегрованої скринуючої програми для громади в Тайвані виявив, що жування батьками (чоловіками) горіху бетель підвищувало ризик ранньої маніфестації метаболічного синдрому в потомків в 2,53 рази (95% ДІ 1,03-2,64) в порівнянні з батьками без такої звички. Метаболічний синдром – це кластеризація специфічних факторів ризику серцево-судинних захворювань, в основі якого лежить інсулінорезистентність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 30.10.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 31.10.2019 р.

Група/призначення:

Ангіопротектори. Інші капіляростабілізуючі засоби. Належить до вітамінних препаратів групи Р.

Кверцетин (мелетін, софоретін, натуральний жовтий барвник 10) – це 3,3′,4′,5,7-пентагідроксифлавон, флавоноїд, який міститься в багатьох рослинах і може діяти як хелатор заліза. Міститься у продуктах харчування, включно з яблуками, цибулею, вином, чаєм, тощо. Доступний як харчова добавка, який рекламується як антиоксидант та протизапальний препарат.

Альтернативні назви / синоніми:

Мелетін, софоретін, натуральний жовтий барвник 10.

Діюча речовина: кверцетин.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Призводить до домінантної летальності та впливає на фертильність у мишей при дозах 300 мг/кг. Відсутні дані про вплив при вагітності у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Лікування вагітних щурів кверцетином в дозі 10 мг/кг/день не впливало несприятливо на результати вагітностей, хоча дитинчат не перевіряли на наявність вроджених вад розвитку. Препарат не підвищував частоти вроджених аномалій у щурів в іншому дослідженні на фоні материнської дози до 2000 мг/кг/день.

Мишей годували кверцетином (302 мг/кг їжі) за 3 дні до запліднення і до 14 дня вагітності, приблизно за 4 дні до пологів і до завершення органогенезу. Не відзначали істотної різниці наступних показників: розміру посліду, ваги плодів, ваги плаценти, концентрації вільного заліза в амніотичній рідині та істотних змін в концентрації ембріональних і дорослих глобінів чи еритроцитів. Миші віком 12 місяців з пренатальним впливом кверцетину з їжею матері не продемонстрували статистично істотних змін експресії генів глобінів, дозрівання еритроцитів чи деградації гему. Запаси заліза в печінці збільшувались у миші віком 12 тижнів з пренатальним впливом препарату. Клінічне значення цих знахідок невідоме.

У моделі мишей, схильних до розвитку раку внаслідок дефіциту репарації ДНК пренатальний вплив кверцетину в дозах 33,3 – 46,7 мг/кг/день, ймовірно, призводить до концентрації в плазмі вищої від отримуваної у людини на західній або азійській дієті і не впливає на вагу новонароджених чи співвідношення статей. Спостерігали невелике зростання пропорції клітин кісткового мозку у потомства з доказами ураження ДНК, але не частоти раку у віці 12 тижнів життя.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Кверцетин виявлявся в грудному молоці людини в концентрації 32,5-108,6 нМ. Вміст кверцетину в молоці не змінювався залежно від стадії лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Домінантне летальне тестування у мишей та щурів продемонструвало зростання домінантної летальності у самців мишей, які отримували 300 мг/кг кверцетину, а також зниження фертильності, але цього не виявляли у щурів на фоні аналогічних доз.

Підшкірні дози до 50 мг/кг/день у самок щурів на 1-3 дні вагітності призводили до змін об’єму маткової рідини та сприйнятливості ендометрію, що може порушувати імплантацію ембріону. Самки мишей, які отримували 5 мг/кг/день кверцетину у віці 2-6 місяців або 8-11 місяців протягом 9 місяців продемонстрували зниження посліду за рахунок збільшення інтервалів між народженнями. Автори дослідження зазначили, що ці результати відповідають інгібіторній дії кверцетину на фермент трансглутаміназу 2.

Кверцетин покращував рухливість, концентрацію, життєздатність сперматозоїдів у щурів. Дослідження у ссавців продемонстрували, що кверцетин вкорочував час капацитації* сперматозоїдів та пригнічував рухливість сперматозоїдів. Обидва ефекти можуть бути пов’язаними з антагонізмом до мембрани кальцієво – АТФ помпи. Інкубація сперми людини з кверцетином в концентрації 30 мкМ попереджала пероксидацію ліпідів. Життєздатність сперматозоїдів знижувалась на фоні дози 400 мкМ. Додавання кріопротекторного середовища з кверцетином покращувало якість кріоконсервованої сперми людини. Ці дослідження in vitro не можуть передбачити вплив кверцетину на фертильність чоловіків.

Кверцетин продемонстрував активацію рецепторів естрогену in vitro. Клінічне значення цих знахідок не відоме.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 27.10.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 28.10.2019 р.

Група/призначення:

Тонізуючий засіб, спеція. Ефірну олія гвоздичну отримують з плодів або пуп’янків вічнозеленого тропічного гвоздикового дерева (Caryophyllus aromaticus або Eugenia caryophyllata) сімейства миртових. Властивості: тонізуюча, сприяє стимуляції розумової діяльності; імуностимулююча, регенеруюча, афродизіак; нормалізує водно-жировий баланс шкіри, підвищує її пружність; хороший репелент.

Сушені бруньки гвоздики використовуються як спеція. Основним біоактивним компонентом гвоздики є евгенол. Гвоздика також містить фенолові кислоти, включно з галовою, кофеїновою, феруловою, елаговою, саліциловою кислотами та флавоноїди кемпферол і кверцетин. Гвоздична ефірна олія містить насамперед евгенол (70-95%) та невеликі кількості альфа-гумулену (2,1%) і ізоевгенолу (0,14-0,23%). Олія гвоздики використовується в парфумах, зубних еліксирах, місцевих анальгетиках. Також застосовується як ароматизатор в сигаретах. Сигарети з ароматом гвоздики заборонені FDA на території США з вересня 2009 року.

Альтернативні назви / синоніми:

Гвоздика садова, гвоздика, ефірна олія гвоздики, ізоевгенол.

Діюча речовина: евгенол.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про репродуктивні ефекти гвоздики або евгенолу. Ізоевгенол, другорядна складова, вивчався в експериментальних тварин при вагітності і не продемонстрував підвищення ризику вроджених вад розвитку в цих дослідженнях.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Екстракт гвоздики.

Відсутня інформація про можливий вплив екстракту гвоздики при вагітності та лактації. Евгенол in vitro в дозах 40 та 80 мкМ знижував скоротливу активність кардіоміоцитів та вміст білку в зародкових клітинах ембріонів мишей і культурі ембріонів курчат. Клітинна активність знижувалась в обох культурах при всіх тестованих концентраціях, включно з найнижчою 0,01 мкМ. Клінічне значення цих знахідок невідоме. У мишей 50% спиртовий екстракт гвоздики, призначений перорально, в дозі 500 мг/кг істотно підвищував установочну поведінку і спарювання в порівнянні з плацебо. Силденафіл був ефективнішим за гвоздику. На фоні цієї дози не відзначали смертності чи інших поведінкових змін. Інші дослідження у мишей повідомили про двофазний ефект гексанового екстракту гвоздики та водного екстракту квітів гвоздичного дерева, при якому доза 15 мг/кг/день протягом 35 днів призводила до підвищення концентрації тестостерону, а дози 30 та 60 мг/кг/день порушували рівень тестостерону, продукцію сперми, рухливість та морфологію сперматозоїдів. Ці ж автори оцінили інші репродуктивні показники самців; вплив 15 мг/день протягом 35 днів жиророзчинних компонентів гвоздики на мишей підвищував рухливість сперматозоїдів і стимулював секреторну активність придатків та сім’яних канальців. Дози 30 і 60 мг/день цієї ж речовини протягом 35 днів несприятливо впливали на динаміку сперми в каудальній частині епідидимусу на додаток до ефектів на фоні дози 15 мг/день. При спарюванні самок з лікованими самцями дозами 30 і 60 мг/день відзначали зменшення посліду. Пероральне лікування самців мишей водним екстрактом гвоздики в дозі 15 мг/кг/день протягом одного сперматогенного циклу підвищувало концентрацію тестостерону в сироватці і покращувало рухливість, морфологію сперматозоїдів і фертильність. На фоні доз 30 і 60 мг/кг/день несприятливі ефекти лікування спостерігали стосовно цих показників, а також зниження добової продукції сперми.

Евгенол.

Відсутня інформація щодо можливих наслідків при вагітності та лактації. Репродуктивне токсикологічне дослідження з ізоевгенолом в дозах 250, 500 чи 1000 мг/кг/день на 6-19 дні вагітності виявило, що вищі дози зменшували середню вагу плодів; ці дози також асоціювались зі зниженням споживання їжі матерями, зменшенням ваги матерів, зменшенням ваги матки. Випадків материнської смертності не спостерігали. Доза 1000 мг/кг/день підвищувала частоту не осифікованої грудини у плодів. Не спостерігали токсичного впливу на розвиток на фоні дози 500 мг/кг/день. Дослідження в багатьох поколіннях щурів з ізоевгенолом дозою 230 або 700 мг/кг знижувало середню вагу тіла у самців поколінь F0 та F1. Найвищі дози знижували середню кількість народжених живими чоловічої статі у всіх послідах батьків F0 та вагу дитинчат. Всі дози викликали гіперкератоз та гіперплазію незалозистого відділу шлунка (свідчить про помірну загальну токсичність) в обох статей поколінь F0 та F1.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 27.10.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.10.2019 р.