Група/призначення:

Засіб для інгаляційного наркозу. Цей газ міститься в атмосфері в слідовій кількості.

Радіонуклід Хе-133 застосовується в радіоізотопній діагностиці (див. статтю Радіонукліди).

Альтернативні назви / синоніми: КсеМед, Хе-133.

Діюча речовина: ксенон.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація – обмежені дані від експериментальних тварин не свідчать про підвищення ризику.

Рекомендації при лактації:

Обмежена інформація не свідчить про підвищений ризик.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин не припускають підвищення ризику вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Давніші дослідження не повідомляють про підвищення частоти вроджених вад розвитку у щурів.

Група російських дослідників повідомила на початку 2000 років, що вплив суміші анестетиків протягом 2 годин двічі на тиждень на протязі вагітності не призводив до несприятливих наслідків для розвитку та фертильності у щурів.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про двох жінок в період лактації, які отримували ксенон як частину загальної анестезії, в грудному молоці яких цей газ не виявлявся на 0 та 300 хвилинах після процедури.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 17.06.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.06.2018 р.

Група/призначення:

Барбітурат ультракороткої дії. Застосовується для індукції загальної анестезії. Аналогічний тіопенталу.

Альтернативні назви / синоніми:

Тіосеконал, суріта, тіамілал натрію.

Діюча речовина: тіамілал.

Рекомендації при вагітності:

Обмежений досвід застосування не свідчить про підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Використання при 21-й вагітності не асоціювалось з вродженими вадами розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Повідомляється про аномалії кінцівок у потомства мишей, лікованих тіамілалом при вагітності. Припускається про вплив барбітуратів на репродуктивну систему самців щурів, в яких індукція анестезії асоціюється зі зниженням рівня тестостерону.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) не виявив підвищення частоти вроджених вад розвитку у дітей 21 жінки, якій призначали тіамілал протягом перших 4 місяців вагітності. Також не виявлено несприятливих наслідків у немовлят, народжених шляхом кесаревого розтину після індукції анестезії тіамілалом. Повідомляється про нормального новонародженого з впливом тіамілалу на 28-му тижні, коли мама отримала крім того фентаніл, рокуроній з приводу субтотальної тироїдектомії.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Невідомо, чи вплив тіобарбітуратів на чоловіків асоціюється з репродуктивною дисфункцією. Виникли побоювання щодо можливої асоціації використання загальної анестезії для вилучення яйцеклітин в програмах штучного запліднення з нижчим рівнем запліднення. Тіамілал виявляли в фолікулярній рідині в концентрації на рівні 22% від показника в плазмі на час відновлення ооцитів. Однак, ця знахідка не встановлює несприятливого впливу тіамілалу на функцію яєчників.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 17.06.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 18.06.2018 р.

Група/призначення:

Противірусний засіб, інгібітор інтегрази ВІЛ-1. Покази: ВІЛ-1 інфекція у дорослих у складі комбінованої антиретровірусної терапії, які вже отримували лікування і мали ознаки реплікації вірусу, резистентного до численних антиретровірусних препаратів.

Інші інгібітори інтегрази: долутегравір, елвітегравір. Див. також статтю ВІЛ-інфекція та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми: ісентресс.

Діюча речовина: ралтегравір.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, обмежений досвід застосування у людини  не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Якщо препарат призначено за показами, то не слід припиняти лікування з настанням вагітності.

Американська Public Health Service Task Force рекомендує ВІЛ-позитивним вагітним жінкам продовжувати або розпочинати антиретровірусну терапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. В цих видів тварин не спостерігали залежного від лікування впливу на виживання ембріонів/плодів та вагу плодів на фоні доз, що призводили до системного впливу в 3-4 рази вищого від отримуваного у людині при використанні рекомендованих доз. У вагітних щурів трикратна рекомендована доза для людини призводила до підвищення частоти додаткових ребер. У вагітних кролів 3-4-кратна рекомендована для людини доза не викликала залежних від дози вад зовнішніх та внутрішніх органів, скелетних аномалій.

Ралтегравір проникає через плаценту у щурів та кролів. У щурів дози, які викликають системний вплив, в 3-4 рази вищий від отримуваного у людини при рекомендованій дозі, призводили до концентрації в плазмі плодів 1,5-2,5-кратному показнику в плазмі матері на 1 та 24 годинах після введення дози, відповідно. У кролів аналогічний вплив на вагітних тварин призводив до середньої концентрації препарату в плазмі плода на рівні 2% від материнської концентрації, в обох випадках визначались на 1 та 24 годинах після дози.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Препарат частково метаболізується глюкуронідацією. Зв’язування з білками плазми на рівні 83%, кінцевий період напіввиведення становить 9 годин.

Невідомо, чи ралтегравір проникає через плаценту у людини. Хоча молекулярна вага, помірне зв’язування з білками плазми та кінцевий період напіввиведення такий трансфер припускають, зменшуватиме рівень впливу.

Повідомляється про двох немовлят від матерів, яким розпочали лікування ралтегравіром в ІІІ триместрі і в яких концентрація в сироватці в 7 та 9,5 разів перевищила аналогічний показник у матерів через 3 години після пологів. Така підвищена концентрація спостерігалась ще протягом 3 днів. Також доступні повідомлення про успішне використання препарату в період вагітності.

У реєстрі вагітностей з вживанням антиретровірусних препаратів (Antiretroviral Pregnancy Registry) за період від січня 1989 року до липня 2009 року міститься інформація про 4702 народжених живими, які зазнали в І триместрі впливу якогось антиретровірусного препарату. Вроджені вади розвитку виявили в 134, поширеність 2,8% (95%, ДІ 2,4-3,4). Серед 6100 з впливом препаратів у ІІ-ІІІ триместрах виявлено 153 немовлят з вродженими вадами, поширеність 2,5% (95%, ДІ 2,1-2,9). Також виявлено 288 дітей з вродженими вадами серед 10803 народжених живими з впливом препарату в будь-якому терміні вагітності (поширеність 2,7%, 95% ДІ 2,4-3,0). Поширеність вроджених вад значно не відрізняється від аналогічного показника в групі без вживання цих препаратів. Щодо ралтегравіру: приймався у 18 випадках, з них 8 в І триместрі, 10 – в ІІ-ІІІ триместрах в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Станом на липень 2013 року до реєстру вже включено 228 проспективних спостережень з впливом ралтегравіру, з них 119 випадків – в І триместрі. Виявлено 3 новонароджених з вродженими вадами розвитку, які не уточнюються.

В цілому реєстр дійшов висновку, що не виявлено характерних вад, асоційованих з антиретровірусними препаратами, за винятком ефавірензу (ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази, див. статтю Ефавіренз) та дефектами нервової трубки.

Два рев’ю 1996 та 1997 років дійшли висновку, що всі жінки, які отримують антиретровірусну терапію повинні продовжувати її і при вагітності, а монотерапія є неадекватним лікуванням. До аналогічно висновку дійшли і у 2003 році з додатковою настановою, що лікування повинно продовжуватись для запобігання появи резистентних штамів. У 2009 році оновлена директива Американського департаменту здоров’я та медичної допомоги щодо вживання антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів стверджує, що необхідно при вагітності продовжувати лікування за винятком ефавірензу. Якщо жінка лікувалась ралтегравіром, то таке лікування не слід припиняти з настанням вагітності, допоки користь для матері буде перевищувати невідомий ризик для плода. У 2010 році також видано оновлені рекомендації по використанню антиретровірусних препаратів для зниження перинатальної ВІЛ-1 трансмісії. Тобто, жінки, які отримують антиретровірусне лікування повинні продовжувати його протягом вагітності і, незалежно від попередніх препаратів, зидовудин рекомендовано призначати інтранатально для профілактики вертикальної трансмісії до новонародженого.

Повідомити про вживання антиретровірусних препаратів в І триместрі та інші терміни, а також ознайомитись з оновленими даними можна за наступною адресою: http://www.apregistry.com.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутня інформація про застосування ралтегравіру при лактації у людини. Молекулярна вага, помірний рівень зв’язування з білками (біля 83%), довгий кінцевий період напіввиведення (біля 9 годин) припускають проникнення препарату до грудного молока, але низька жиро розчинність зменшуватиме вплив. Результати такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Оскільки препарат застосовується для лікування ВІЛ-1, який проникає до грудного молока, то грудне вигодовування не рекомендоване в цей період в розвинутих країнах. В країнах, що розвиваються, грудне вигодовування не відміняють, незважаючи на ризик, через відсутність безпечних сумішей для немовлят.

До 1999 року не було опубліковано результатів впливу антиретровірусної терапії на трансмісію ВІЛ-1 до грудного молока. В тому році були оприлюднені результати досліджень з використання зидовудину – зменшення вертикальної трансмісії ВІЛ-1 на 38%, незважаючи на грудне вигодовування і в порівнянні з контрольною групою.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В 10 пацієнтів визначали концентрацію ралтегравіру в спермі після 24-тижневого курсу лікування ралтегравіром та іншими препаратами. Середнє співвідношення сперма : плазма становило 1,42 (0,52-6,66), що свідчить про добре, хоча інколи варіабельне проникнення ралтегравіру до сперми.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 10.06.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.06.2018 р.

Група/призначення:

Противірусний засіб, інгібітор інтегрази ВІЛ-1. Покази: ВІЛ-1 інфекція у дорослих в складі комбінованої антиретровірусної терапії, які вже отримували лікування і мали ознаки реплікації вірусу, резистентного до численних антиретровірусних препаратів.

Призначається разом з бустером (підсилювачем) кобіцистатом (посилює дію елвітегравіру, але не впливає на ВІЛ).

Кобіцистат є вибірковим незворотним інгібітором ферментів цитохрому P450* (CYP) підродини CYP3A. Пригнічення опосередкованого CYP3A метаболізму кобіцистатом підвищує системну дію субстратів CYP3A, таких як елвітегравір, при цьому біодоступність обмежується, а період напіввиведення скорочується за рахунок метаболізму, залежного від CYP3A.

Інші інгібітори інтегрази: долутегравір, ралтегравір. Див. також статтю ВІЛ-інфекція та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Комбіновані препарати: генвоя (елвітегравір, кобіцистат, емтрицитабін, тенофовіру алафенамід), стрібілд (елвітегравір, кобіцистат, емтрицитабін, тенофовіру алафенамід).

Ці препарати приймаються один раз на добу і містять повну схему антиретровірусної терапії.

Діюча речовина: елвітегравір.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Дані від експериментальних тварин не свідчать про підвищення ризику вроджених вад розвитку, обмежений досвід застосування у людини. Якщо препарат призначено за показами, то не слід припиняти лікування з настанням вагітності.

Американська Public Health Service Task Force рекомендує ВІЛ-позитивним вагітним жінкам продовжувати або розпочинати антиретровірусну терапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати неклінічних досліджень були проаналізовані в інструкції до препарату та, детальніше, на сайті FDA. У щурів не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку при дозах, в 23 рази вищих від рекомендованих для людини, а в кролів – при дозі 1/5 від рекомендованої для людини. Не спостерігали несприятливого впливу на фертильність чи постнатальний розвиток щурів. Кобіцистат не впливав на результати вагітностей негативно при дозах в 1,8 разів (щури) та 4,3 рази (кролі) вищих від рекомендованих для людини. Дози в обох видів тварин були обмежені токсичним впливом на матерів обох препаратів.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Реєстри вагітностей з вживанням антиретровірусних препаратів (Antiretroviral Pregnancy Registry) містить інформацію про проспективне спостереження за 18127 вагітностями з впливом всіх препаратів. Станом на 31 липня 2017 року зареєстровано 155 випадки впливу елвітегравіру в І триместрі та 49 – в ІІ-ІІІ триместрах. При лікуванні в І триместрі виявлено 3 випадки вроджених вад розвитку і жодного в групі впливу в ІІ-ІІІ триместрах.

У 2016 році повідомили про жінку, ліковану елвітегравіром/кобістатом до та протягом вагітності, яка народила дитину без вроджених вад розвитку і яка нормально розвивалась при спостереженні до віку 8 місяців.

Два рев’ю 1996 та 1997 років дійшли висновку, що всі жінки, які отримують антиретровірусну терапію повинні продовжувати її і при вагітності, а монотерапія є неадекватним лікуванням. До аналогічно висновку дійшли і у 2003 році з додатковою настановою, що лікування повинно продовжуватись для запобігання появи резистентних штамів. У 2009 році оновлена директива американського департаменту здоров’я та медичної допомоги щодо вживання антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів стверджує, що необхідно при вагітності продовжувати лікування за винятком ефавірензу. Якщо жінка лікувалась ралтегравіром, то таке лікування не слід припиняти з настанням вагітності, допоки користь для матері буде перевищувати невідомий ризик для плода. У 2010 році також видано оновлені рекомендації по використанню антиретровірусних препаратів для зниження перинатальної ВІЛ-1 трансмісії. Тобто, жінки, які отримують антиретровірусне лікування, повинні продовжувати його протягом вагітності і, незалежно від попередніх препаратів, зидовудин рекомендовано призначати інтранатально для профілактики вертикальної трансмісії до новонародженого.

Повідомити про вживання антиретровірусних препаратів в І триместрі та інші терміни, а також ознайомитись з оновленими даними можна за наступною адресою: http://www.apregistry.com.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Згідно з інструкцією до препарату елвітегравір присутній у молоці щурів. ВІЛ був знайдений в грудному молоці інфікованих жінок, тому вважається, що грудне вигодовування може викликати деякі випадки педіатричної інфекції. ВООЗ рекомендує жінкам з ВІЛ-інфекцією відмовитись від грудного вигодовування, якщо існує безпечне альтернативне харчування для немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Stribild (elvitegravir + cobicistat + emtricitabine + tenofovir). The AIDS InfoNet (http://www.aidsinfonet.org/fact_sheets/view/473).

Адаптовано 10.06.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 11.06.2018 р.

Група/призначення:

Противірусний засіб, інгібітор інтегрази ВІЛ-1. Покази: ВІЛ-1 інфекція в дорослих у складі комбінованої антиретровірусної терапії, які вже отримували лікування і мали ознаки реплікації вірусу, резистентного до численних антиретровірусних препаратів.

Інші інгібітори інтегрази: ралтегравір, елвітегравір. Див. також статтю ВІЛ-інфекція та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми:

Тівікей. Комбінований препарат трайомек (абакавір – 600 мг, долутегравір- 50 мг, ламівудин – 300 мг).

Діюча речовина: долутегравір.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода; у 2018 році отримано нові попередні дані.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, відсутність досвіду застосування не дозволяє оцінити ембріо-фетальний ризик. Якщо препарат призначено за показами, то не слід припиняти лікування з настанням вагітності.

Американська Public Health Service Task Force рекомендує ВІЛ-позитивним вагітним жінкам продовжувати або розпочинати антиретровірусну терапію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати експериментів у тварин підсумовані в інструкції до препарату і, більш детально, в огляді FDA. Долутегравір вводили перорально вагітним щурам та кролям в дозі 1000 мг/кг/день без несприятливого впливу на розвиток потомства. Ці дози становили 27-кратну (у щурів) та 0,4 (у кролів) від рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Тільки у щурів спостерігали материнську токсичність.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У реєстрі вагітностей з вживанням антиретровірусних препаратів (Antiretroviral Pregnancy Registry) за період від січня 1989 року до липня 2009 року міститься інформація про 4702 народжених живими, які зазнали в І триместрі впливу якогось антиретровірусного препарату. Вроджені вади розвитку виявили в 134, поширеність 2,8% (95%, ДІ 2,4-3,4). Серед 6100 з впливом препаратів у ІІ-ІІІ триместрах виявлено 153 немовлят з вродженими вадами, поширеність 2,5% (95%, ДІ 2,1-2,9). Також виявлено 288 дітей з вродженими вадами серед 10803 народжених живими з впливом препарату в будь-якому терміні вагітності (поширеність 2,7%, 95% ДІ 2,4-3,0). Поширеність вроджених вад значно не відрізняється від аналогічного показника в групі без вживання цих препаратів. На січень 2017 року в реєстрі є інформація про 77 випадки впливу долутегравіру в І триместрі. В 2 випадках зареєстровано вроджені вади розвитку. Також виявлено 2 випадки вроджених вад розвитку серед 56 народжених живими з пренатальним впливом в ІІ-ІІІ триместрах. Вади не деталізовані.

Долутегравір проникає через плаценту у людини на пізніх термінах вагітності. Фармакокінетику проілюстровано у двох вагітних, які приймали 50 мг двічі на день і в яких препарат виявлявся в пуповині в концентрації 2211 та 1281 нг/мл. Обидва немовлята народились здоровими на 38 та 39 тижнях і залишались такими протягом наступних 6-8 тижнів,  при спостереженні. Інша вагітна пацієнтка отримувала 50 мг одноразово на день, дитина народилась на 35 тижні з гіпотрофією. У віці 3 років життя концентрація долутегравіру в її плазмі становила 1803 нг/мл, повне виведенням наступило на 18 дні життя.

Два рев’ю 1996 та 1997 років дійшли висновку, що всі жінки, які отримують антиретровірусну терапію повинні продовжувати її і при вагітності, а монотерапія є неадекватним лікуванням. До аналогічно висновку дійшли і у 2003 році з додатковою настановою, що лікування повинно продовжуватись для запобігання появи резистентних штамів. У 2009 році оновлена директива американського департаменту здоров’я та медичної допомоги щодо вживання антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів стверджує, що необхідно при вагітності продовжувати лікування за винятком ефавірензу. Якщо жінка лікувалась долутегравіром, то таке лікування не слід припиняти з настанням вагітності, допоки користь для матері буде перевищувати невідомий ризик для плода. У 2010 році також видано оновлені рекомендації по використанню антиретровірусних препаратів для зниження перинатальної ВІЛ-1 трансмісії. Тобто, жінки, які отримують антиретровірусне лікування повинні продовжувати його протягом вагітності і, незалежно від попередніх препаратів, зидовудин рекомендовано призначати інтранатально для профілактики вертикальної трансмісії до новонародженого.

Повідомити про вживання антиретровірусних препаратів в І триместрі та інші терміни, а також ознайомитись з оновленими даними можна за наступною адресою: http://www.apregistry.com.

У травні 2018 року FDA та Європейське агентство з лікарських засобів (European Medicines Agency) видали комюніке відносно безпечності препарату, оскільки накопичилась інформація про дефекти нервової трубки у дітей в Ботсвані, матері яких на ранніх термінах вагітності приймали долутегравір. Попередній аналіз включив 4 дітей з 126 (0,9%) з раннім пренатальним впливом долутегравіру, в яких виникли дефекти нервової трубки – в порівнянні з 0,1% серед 11173 новонароджених, матері яких лікували ВІЛ-інфекцію іншими противірусними препаратами.

Заява PEPFAR.

Надзвичайний план президента США щодо боротьби зі СНІДом (PEPFAR, President’s Emergency Plan for AIDS Relief) приймає до уваги заяву Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) від 18 травня 2018 р. “Про проблему потенційної безпеки відносно жінок, що живуть з ВІЛ і отримують долутегравір в період зачаття”. Незалежне дослідження, яке фінансується Національним інститутом охорони здоров’я США, визначило потенційну проблему безпеки антиретровірусної терапії долутегравіром та повідомило про це ВООЗ та ViiV Healthcare. Потенційна небезпека пов’язана з дефектами нервової трубки у новонароджених, матері яких приймали долутегравір в період зачаття, однак, необхідно зазначити обмеженість даних. Питання виникло при попередньому позаплановому аналізі постійного спостереження в Африці, який виявив чотири випадки дефектів нервової трубки у 426 жінок, які завагітніли під час прийому долутегравіру. Цей рівень становить приблизно 0,9% в порівнянні з 0,1% у немовлят, матері яких приймали інші антиретровірусні препарати на момент запліднення. Понад 2500 жінок почали приймати долутегравір після зачаття без діагностованих випадків дефектів нервової трубки. На даний час дослідження триває, прогнозується народження біля 600 дітей, матері яких лікувались долутегравіром на момент запліднення. Ці вагітності будуть старанно моніторуватись до пологів (від травня 2018 до лютого 2019 року) з наступним оприлюдненням результатів. Таким чином буде отримано більше інформації щодо безпечності долутегравіру, отримуваного в період зачаття. PEPFAR заохочує країни переходити в лікуванні на долутегравір шляхом реалізації оперативних планів 2018 року. Долутегравір має багато переваг, включно з кращою переносимістю пацієнтами, покращеними результатами, такими як швидша супресія вірусу, менша вартість. Також зафіксовано менше побічних ефектів в більшості популяцій, що полегшує дотримання режиму лікування. Це особливо важливо для пацієнтів з ранньою стадією ВІЛ-інфекції, які добре себе почувають. PEPFAR надалі незалежно аналізуватиме всі дані і оновлюватиме програми. На час переходу на тенофовір, ламівудин, долутегравір до лікування можуть бути внесені зміни з дозволом  застосування схем на основі ефавірензу для певної категорії жінок. Допоки не буде отримано додаткових даних в рамках програм, підтримуваних PEPFAR, ВІЛ-інфіковані жінки, які хочуть завагітніти, повинні притримуватись схем, основаних на ефавірензі, який є безпечним і ефективним в першій лінії терапії. З огляду на відсутність інформації про потенційні проблеми безпеки з використанням долутегравіру для всіх інших груп населення, цей препарат слід використовувати в першій лінії терапії у всіх програмах, що підтримуються PEPFAR.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Згідно з інструкцією до препарату він присутній у молоці щурів. Можливі несприятливі наслідки впливу не описані. ВІЛ був знайдений в грудному молоці інфікованих жінок, тому вважається, що грудне вигодовування може викликати деякі випадки педіатричної інфекції. ВООЗ рекомендує жінкам з ВІЛ-інфекцією відмовитись від грудного вигодовування, якщо існує безпечне альтернативне харчування для немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату доза, яка у 27 разів (у щурів) та доза 0,4 від рекомендованої для людини (у кролів), виходячи з площі поверхні тіла, не чинила несприятливого впливу на фертильність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. PEPFAR Statement on Potential Safety Issue Affecting Women Living with HIV Using Dolutegravir at the Time of Conception (https://www.pepfar.gov/press/releases/282221.htm).

Адаптовано 10.06.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.06.2018 р.

Група/призначення:

Хімічний елемент, метал. Нікель у формі металу використовують для виробництва сплавів, включно з нержавіючою сталлю. Нікелеві солі застосовуються в промисловості як хімічні каталізатори та барвники для чорнил та фарб. Нікель міститься в продуктах згорання вугілля. Цей елемент є необхідним для деяких видів тварин і може бути необхідним для людини в невеликій кількості, хоча немає перевірених даних щодо дефіциту нікелю у людини. Деякі дієтичні добавки містять нікель у вигляді мінералу в незначній кількості. Наночастинки нікелю зараз використовуються в різноманітних напрямках.

Альтернативні назви/синоніми: немає.

Діюча речовина: нікель.

Рекомендації при вагітності:

Дані обмежені; відсутня інформація про підвищений ризик вроджених вад розвитку.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):       

Високі дози нікелю можуть негативно впливати на розвиток ембріону у гризунів. Доступні непослідовні повідомлення про погіршення результатів вагітностей при впливі нікелю професійно та з навколишнього середовища.

Інформація щодо досліджень над тваринах:

Використання радіонуклідів нікелю в експерементальних тварин показало, що цей метал може проникати в плаценту і накопичуватися в плоді на пізніх термінах вагітності. Рівень нікелю в тканині плода людини вказує, що під час розвитку людини проходить відносний трансфер нікелю. Досліди над мишами з використанням нікелю хлориду протягом вагітності вплинули на зростання частоти випадків ацефалії, екзенцефалії, мозкової кили, птозу, розщілини піднебіння, мікромелії та аномалій скелету. В іншому дослідженні у мишей зустрічалась зменшена вага плода при застосуванні матерям дози 46 мг/кг/в день, а вади розвитку виявляли при вдвічі вищому рівні дозування. Тлумачення цього дослідження було обмеженим через нетипове представлення даних та статистичного аналізу. Висока концентрація нікелю хлориду у воді, яку пили щури, збільшила рухливість та кількість випадків перинатальної смерті, але не спричинила формування вроджених вад розвитку. Внутрішньоперитонеальне введення нікелю хлориду на 8 та 12 днях вагітності призвело до зростання випадків гідроцефалії, гідронефрозу, затримки осифікації. Призначення ацетату нікелю викликало множинні вади розвитку в хом’яків. Ця нікелева сіль також підвищила рівень вад розвитку у мишей при введенні в преімплатаційному періоді. Карбоніл нікелю вибірково викликав аномалії очей у плодів щурів. В попередніх експериментах на тваринах дія нікелевих солей була в загальному високою, а хвороби у матерів (хоча не було конкретних доказів), можливо стали причинами деяких несприятливих наслідків у плодів. Самки та самці щурів отримували наночастини нікелю через зонд в дозі 5 мг/кг/в день протягом 10 тижнів в період спарювання та вагітності. Потомство мало нижчий показник виживання.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дані щодо впливу сполук нікелю на  вагітність і в наступному періоді у жінок з професійним впливом є фрагментарними і неповними. В деяких технічних установах заборонено вплив нікелю карбонілу на жінок репродуктивного віку через токсичність препаратів, які використовуються для лікування отруєння карбонілом.

Наводиться одне повідомлення щодо можливої асоціації між впливом нікелю на людину та несприятливими наслідками для плода. Мова йде про одну дитину з вродженими вадами, яка померла після народження і мала незвично високу концентрацію нікелю. В цьому випадку не встановлено  причинного зв’язку.

Дослідження з Росії повідомляє про вплив нікелю на 356 жінок, які працюють в металургійній промисловості. 29 % з них мали нормальну вагітність в порівнянні з жінками, які працюють в інших галузях (39%). Загроза переривання вагітності спостерігалась у 17% жінок з впливом нікелю, що відносили до ускладнень вагітності. Спонтанні аборти відбулися в 16% жінок з впливом нікелю та у 9% з референтної групи. Такий низький рівень в референтній групі ставить запитання щодо точності визначення результату вагітностей, тому що цей показник коливається в межах 20-30% в загальній популяції. Вади розвитку зустрічалися в 17% народжених живими немовлят від жінок, які зазнали впливу нікелю та в 6 % жінок, які відносилися до референтної групи. Численні вади розвитку асоціювалися з впливом нікелю, були залучені серцево-судинна система та опорно-руховий апарат. Кілька досліджень з Росі, які не були достатньо спроектованими, не знайшли істотних асоціацій між впливом водорозчинного нікелю на матерів та кількома несприятливими результатами, які включали ризик народження немовлят з вадами розвитку статевих органів та вродженими дефектами опорно-рухового апарату.

Дослідники з Китаю оцінили концентрацію нікелю та інших металів в пуповинній крові 1106 жінок і не знайшли статистичної різниці між концентрацією нікелю у вагітних жінок з несприятливим результатом вагітності в порівнянні з жінками без несприятливих результатів.

В літературному огляді 2015 року оцінили 16 звітів щодо оцінки впливу нікелю та хрому на вагітних. Багато з цих випадків стосувались професійного впливу, частина з них вже описана вище. Одне дослідження знайшло зв’язок між нікелем та малістю для гестаційного віку, інше – малою вагою новонароджених. Ці дані не знайшли підтвердження в наступних двох повідомленнях. Два дослідження знайшли асоціацію з дефектами нервової трубки та структурними вродженими вадами. Одне дослідження виявило незначний зв’язок між впливом нікелю та розладами спектру аутизму.

Застосування препарату під час вигодовування:

Нормальна концентрація нікелю в грудному молоці людини становить 1,2 мкг/л. При високих дозах нікель може пригнічувати секрецію пролактину і змінювати  якість молока у щурів. Відсутня інформація про можливий вплив нікелю на немовля.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Солі нікелю, включаючи хлорид, нітрат та сульфат, впливали на індукцію аномалій голівки сперматозоїда у мишей та спричиняли токсичний вплив на яєчка у мишей та щурів. Самки щурів, які отримували наночастинки нікелю в дозі 15, але не 5 мг/кг/в день протягом 10 тижнів під час спарювання і протягом вагітності мали гістопатологічні та ультраструктурні зміни в яєчниках без впливу на фертильність, навіть при дозуванні 45 мг/кг/в день. Самці щурів, які отримували дозу 45 мг/кг/в день, але не 15, мали гістопатологічні зміни в яєчках і також без впливу на фертильність. Спостерігалося пониження концентрації тестостерону, лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону в самців щурів, припускаючи вплив стресу на такі зміни в яєчках.

Дослідники з Індії поділилися своїми даними про зв’язок між зменшеною концентрацією сперми в зварювальників та підвищеною концентрацією нікелю та хрому. Не зрозуміло, чи ці дані характеризують вплив саме нікелю, чи інших сполук, які виділяються при зварюванні, що є більш ймовірним.

В 2012 році був опублікований огляд досліджень in vitro та in vivo щодо вивчення впливу розчинної солі нікелю на експериментальних тварин. Дослідники дійшли висновку про ефект впливу на  гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну вісь. На молекулярному рівні, нікель може заміщати деякі інші метали в метало залежних ферментах, що веде до зміни функції білка. Клінічна релевантність цих досліджень неясна.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 06.06.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2018 р.

Група/призначення:

Хімічний елемент, метал. Кадмій є промисловим та екологічним забрудником. Крім того різна кількість кадмію може міститися в їжі, сигаретному димі, який значно піднімає вміст сполуки в організмі. З кожною пачкою сигарет організм отримує від 2 до 4 мкг кадмію. Біологічні властивості кадмію невідомі. Дослідження з визначення концентрації кадмію в яєчниках після хірургічного втручання з різних причин виявило, що концентрація кадмію корелює з віком 30-65 років, також підвищення вмісту кадмію виявлено в тканині яєчника курців в порівнянні з тими, хто не палить.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: кадмій.

Рекомендації при вагітності:

Основний шлях впливу – паління, яке не рекомендоване при вагітності; впливає на змінення ваги та окружності голови.

Рекомендації при лактації:

Впливає на зменшення ваги та окружності голови.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи  з даних від експериментальних тварин, кадмій перешкоджає нормальному розвитку вагітності після достатньо високого рівня негативного впливу на матерів. Один з механізмів токсичності полягає в пошкодженні плаценти, окрім того існують докази, що кадмій може пошкодити плаценту в людини і тим самим порушити розвиток плода. Основним джерелом впливу кадмію є сигаретний дим, але невідомо яку саме частку токсичності сигаретного диму можна віднести до впливу кадмію.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експерименти над вагітними мишами, щурами та хом’яками виявили вади розвитку після застосування кадмію в різних варіаційних дозах та способах застосування. Мишам додавали 10 ppm (частин на мільйон, parts  per million) кадмію в питну воду, а через два покоління їхнє потомство мало дефекти хвоста, затримку розвитку  та зниження життєздатності, також це вплинуло на їхню плідність так, що третього покоління могло й не бути. Введення кадмію вагітним мишам підшкірно спричинило вади розвитку, такі як екзенцефалія, мікротія, дефекти кінцівок (розщеплення та мальротація кінцівок), розщілина піднебіння і дизморфії обличчя при застосуванні в різних дослідженнях доз в межах 2-10 мг/кг/день. Хом’якам вводили кадмій внутрішньовенно в розрахунку 2 мг/кг на 8 або 9 день вагітності і це викликало у потомства екзенцефалію, енцефалоцеле, анофтальмію/мікрофтальмію, амелію (відсутність кінцівки), мікромелію, ектродактілію, дефекти хвоста. Щурам вводили підшкірно 4-12 мг/кг кадмію і це призводило до загибелі плоду, мікрогнатії та розщілини піднебіння.

Ці досліди з введення ін’єкцій кадмію мишам, хом’якам та щурам можуть бути більш показовими щодо впливу кадмію на людину, аніж пероральне введення. Застосування кадмію введенням через зонд у щурів в дозі 20 мг/кг/день на 6-14 день вагітності не вплинуло на плаценту або на розвиток, але збільшились випадки розщілини піднебіння, аномалій скелету, кавітації нирок, мікрофальмії у потомства. Новонароджені щури, над якими проводили експерименти пренатально, мали нормальні рефлекси, але в них були значно опущені яєчка, сповільнене відкриття піхви, зниження сексуальної активності у дорослому віці. Примусове годування вагітних щурів кадмієм дозами 1,8, 6,1, 18,4 та 61,3 мг/кг проявилося на етапі 6,1 мг/кг/день токсичним впливом на матерів. При цих дозах зменшилась вага плода і зросла частота вроджених вад розвитку, а саме розщілини піднебіння, дефектів кінцівок, дизморфій обличчя. В групі з впливом найвищої дози не було плодів взагалі. Коли вагітним щурам давали кадмій у дозі до 12 мг/кг/в день не було виявлено жодного негативного впливу на розвиток потомства, хоча проявлялась  токсичність у матерів при застосуванні найвищої дози кадмію. У щурів кадмій токсично впливав на плаценту, нирки та печінку плода. Затримка розвитку плода могла бути спричинена токсичним впливом на плаценту. Зниження життєздатності плодів проявилось після застосування 40 мкмоль/кг  кадмію хлориду щурам на пізніх термінах вагітності, але не після безпосереднього введення плодам. Тому автори дійшли висновку, що шкідливий вплив кадмію на плід міг бути опосередкованим токсичним впливом на матір або плаценту. Наступне дослідження даної лабораторії показало, що застосування кадмію вагітним щурам супроводжувалось зниженням маткового кровотоку. При введенні вагітним мишам і щурам дози кадмію в межах 50-100 ppm було виявлено підвищення в матерів і плодів концентрації кортикостероїдів, що пояснює несприятливий вплив кадмію на вагу плода. Інше припущення механізму токсичності, яке базується на дослідженнях над мишами, є порушення плацентарного транспорту фолієвої кислоти. У щурів застосовували кадмій перорально до 5 мг/кг/ в день протягом вагітності і лактації, що асоціювалось із порушеним  розвитком клітин Лейдига в потомства чоловічої статі.

Є деякі запитання щодо того, наскільки плацента є  проникливою для кадмію. Хоча плацентарний трансфер у щурів вважається низьким ближче до пологів, дослідження у хом’яків показало трансфер кадмію до ембріону на 9-12 дні вагітності. В цей період часу трансфер проходить через жовтковий мішок плаценти, яка забезпечує його на ранніх термінах вагітності у гризунів та кроликів, але не має аналогів у людини. Концентрація кадмію в пуповині і крові матері однакова, що припускає плацентарний трансфер перед пологами.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Концентрація кадмію в пуповині та крові матерів однакова, це припускає плацентарний трансфер перед пологами.

Дослідники з Сієтлу повідомили, що високий рівень концентрації кадмію в сечі на ранніх строках вагітності супроводжувався ризиком гестаційного діабету. Корекція на самоповідомлення про паління не змінює цієї асоціації, але неможливо скорегувати вплив кадмію з тютюнового диму ззовні. Дослідження іn vitro припустили, що кадмій може бути токсичним для людської плаценти. Одна група дослідників припустила, що кадмій може відігравати певну роль у виникненні прееклампсії, в 2015 році повідомили про зв’язок кадмію в плаценті з ризиком прееклампсії. Підвищення концентрації кадмію в плаценті жінок, які палять з експериментальним поєднанням зі зниженням функції плаценти підвищило ймовірність того, що кадмій був одним із факторів, який відіграв роль в зменшенні ваги новонароджених при палінні матерів. Ця теорія підтримується  тим, що концентрація кадмію в крові матерів протягом вагітності мала зворотній зв’язок з вагою новонароджених і прямий з внутрішньоутробною затримкою розвитку у жінок, які палять в порівнянні з жінками без такої шкідливої звички.

Наявність кадмію у новонароджених визначалась у волоссі, крові матері, пуповинній крові та плаценті і мала зворотній зв’язок з вагою новонароджених. При відсутності кальцифікації плаценти нижчу вагу новонароджених спостерігали при концентрації кадмію 0,3 ppm, а при наявності кальцифікації вага дітей зменшувалась з підвищенням концентрації кадмію у волоссі.

У вагітних жінок з Бангладеш  спостерігався зворотній зв’язок між підвищеною концентрацією кадмію в сечі та розміром плоду, визначеному за допомогою ультразвуку. Дослідники припустили, що в Бангладеш кадмій міститься у рисі, тому підвищена концентрація сполуки в сечі була спричинена преважним споживанням цього продукту.

Китайське когортне дослідження у 2009 році описало приблизно 100 дітей віком 4,5 років, у матерів яких перед тим визначали концентрацію кадмію в плаценті, крові, пуповині. Концентрація кадмію в пуповинній крові була вища у новонароджених з вагою менше 2500 грам.

Дослідники з Тайваню отримали схожі результати, беручи до уваги 289 пар мати-дитина. Підвищена концентрація кадмію в пуповинній крові пов’язувалась з маленьким розміром голови при народженні та зменшеним ростом, вагою, окружністю голови до віку 3 років. Інше дослідження показало, що кадмій в пуповинній крові призвів у новонароджених до зменшення росту, ваги та малості для гестаційного віку.

Дослідники з Південної Африки показали зворотній зв’язок між пренатальним впливом кадмію та низькою вагою при народженні в дівчат, але не в хлопчиків. Виявлено зворотній зв’язок між вмістом кадмію у сечі матерів в першому триместрі вагітності та розміром при народженні дівчаток, але не хлопчиків.

Китайські вчені не знайшли істотного зв’язку між вмістом кадмію в сечі матерів та маленькою вагою при народженні або маленькими параметрами при вагітності у плода. Був зв’язок між кадмієм і передчасними пологами. Інше дослідження в Китаї повідомило про зв’язок між рівнем кадмію в сироватці матері при вагітності та передчасними пологами, також зв’язок між концентрацією кадмію в сечі матерів та меншим розміром новонароджених дівчат, але не хлопчиків.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­Дослідження випадок-контроль з вивчення вроджених вад серця виявило зв’язок між вмістом кадмію у волоссі матерів від 25,85 нг/г або вище (співвідношення шансів 1,96, 95% ДІ 1,24-3,09).

Деякі дослідники зробили припущення, що цинкова добавка може бути корисною в зменшенні випадків малої ваги при народженні, пов’язаної з палінням. Цей підхід передбачає, що підвищена концентрація кадмію в плаценті витісняє з неї цинк, створюючи відносний дефіцит цинку, цим самим погіршуючи функції печінки. Інша група дослідників проаналізувала рівень кадмію та заліза протягом вагітності та перших двох років життя і припустила, що дефіцит заліза протягом вагітності, пов’язаний із зростанням навантаження вмісту кадмію на організм може підвищити поглинання кадмію.

Виявлено зворотний зв’язок між вмістом кадмію в сечі жінок, які палять та когнітивним розвитком дітей до 4 років. Серед 100 дітей віком 4,5 років від жінок, в яких  концентрація кадмію в плаценті, сироватці та пуповинній крові була вища IQ було зниженим. Інша група дослідників не знайшла обгрунтованого зв’язку між впливом кадмію протягом першого та третього триместрів вагітності та результатами тестування (пізнання, виконавча функція, увага) дітей віком 4 років. Вміст кадмію в крові матері протягом вагітності асоціювався з ожирінням у дітей. Динаміку ваги у дітей аналізували протягом перших 5 років.

Застосування препарату під час вигодовування:

У мишей кадмій, який передавався через молоко, вплинув на погіршення пам’яті та засвоєння, коли мишенята були протестовані в дорослому віці. У грудному молоці людини кадмій був виявлений в невеликих концентраціях, але цей вміст підвищувався, якщо мама або батько палили, або кадмій впливав на них при професійній діяльності.

Одне з досліджень повідомило, що концентрація кадмію в грудному молоці перші два місяці післяродового періоду була вищою у матерів, які не приймали залізо чи вітаміни. В дослідженні, яке вивчало молоко 57 жінок, концентрація кадмію в молоці корелювала з концентрацією кадмію в сечі матері. Одна група дослідників припустила, що концентрація 5 мкг/л або вище має розглядатися як індикатор підвищеного рівня кадмію (нормальний вміст менше 1 мкг/л). Дослідження в групі 170 жінок в Китаї на другому місяці лактації не виявило зв’язок між концентрацією кадмію в молоці та вагою немовлят, гестаційним віком чи статтю.  Однак, у новонароджених дівчат концентрація кадмію в молоці негативно корелювала з окружністю голови та вагою при народженні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Експерименти над тваринами дослідили токсичність кадмію для репродуктивної функції жінок. На високому рівні дозування та після тривалого впливу кадмій викликав судинні зміни та ішемічний некроз в яєчках. Дослідження з одноразовими низькими дозами виявило, що кадмій мав вибірковий вплив на формування сперматозоїдів, порушував вивільнення сперматозоїдів із  насіннєвого епітелію у щурів. Також в незначних дозах, що не пошкоджують функції яєчок, вплив кадмію на щурів асоціювався із зростанням кількості випадків пухлин простати.

Вчені з Бразилії в 2012 році,  експериментуючи на щурах, дослідили вплив кадмію на матір (10мг/л в питній воді) протягом всієї вагітності та лактації. Це негативно вплинуло на якість сперми самців в зрілому віці, виходячи з оцінки морфології, рухливості, підвищенням загибелі клітин в яєчках.

Дослідження щодо функції яєчок та ендокринної функції у чоловіків при професійному впливі кадмію досить обмежені і не дають чіткої оцінки токсичності  в цих робітників.

Одна група дослідників оцінила попередні дані і підтримала припущення про потенційну роль кадмію в етіології безпліддя, пов’язаного з варикоцеле. У чоловіків в Індії, які звернулись до репродуктивної клініки, концентрація кадмію в спермі не асоціювалась з порушенням показників сперми після корекції на вік, паління, індекс маси тіла, вміст свинцю, фталатів, вживання алкоголю.

У жінок та чоловіків, від яких наступила вагітність, преконцепційний рівень кадмію в сечі та крові не впливав на втрати вагітностей. В 37 неплідних чоловіків з Нігерії виявили асоціацію між концентрацією кадмію в плазмі та спермі і азооспермією/олігоспермією.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 03.06.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.06.2018 р.

Група/призначення:

Хімічна речовина, похідне фенолу, антисептик широкої дії. Застосовується головним чином у мильних розчинах для проведення загальної дезінфекції. Іноді, в невеликих концентраціях, як консервант розчинів для ін’єкцій.

Залежно від положення метильної групи відносно фенольної групи крезоли поділяються на о-крезол, м-крезол і п-крезол (орто- (2-метилфенол), мета- (3-метилфенол) та пара- (4-метилфенол)  ізомери). Орто- та пара-крезоли є також метаболітами толуолу.

Раніше крезоли були доступні в якості дезінфікуючих речовин під торговою назвою лізол.

Альтернативні назви / синоніми:

Метилфенол, кислота крезольна, крезилол, трикрезол, гідрокситолуол, лізол. В кінці статті інформація про лізол, хлорофен, бензалконію хлорид та додецилдиметиламонію хлорид.

Діюча речовина: крезол.

Рекомендації при вагітності:

Дані від експериментальних тварин не свідчать про підвищення  частоти вроджених вад розвитку.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про вплив на плід людини, дані від експериментальних тварин не продемонстрували тератогенного впливу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експерименти у тварин продемонстрували несприятливі репродуктивні наслідки на фоні материнської токсичності. Дослідження у щурів (Chernoff-Kavlock) з призначенням пара-крезолу вагітним тваринам на фоні токсичних для матерів доз не призводило до зниження розміру та ваги новонароджених. Такий аналіз не є заміною формального тератологічного дослідження. Домінантне летальне тестування у мишей не продемонструвало підвищення частоти втрати зигот після лікування самців орто- чи пара-крезолом. Дослідження у щурів з охопленням двох поколінь з використанням всіх трьох ізомерів виявило токсичний вплив на дорослих особин при дозі 450 мг/кг/день. Не зазначали несприятливого впливу у самок чи самців на репродукцію або результати вагітностей при відсутності токсичності у батьків. Стандартне тестування репродуктивної токсичності проводилось у щурів та кролів при дозах до 450 мг/кг/день та 100 мг/кг/день, відповідно. У щурів материнська токсичність виникала на фоні високих доз і супроводжувалась невеликим зростанням варіацій або зменшенням ваги плодів при використанні орто- та пара-крезолів. У кролів токсичний вплив на матерів спостерігали при дозі 50 мг/кг/день, а при 100 мг/кг/день відзначали невелике підвищення варіацій у плодів з впливом орто-крезолу. При постійному розмноженні мишей годували сумішшю мета- та пара-крезолів в дозах 362 мг/кг/день і 1682 мг/кг/день або орто-крезолом в середній дозі 724 мг/кг/день. Миші, які отримували орто-крезол, не мали ознак загальної чи репродуктивної токсичності. Тварини, які отримували вищі дози мета-/пара-крезолу, демонстрували мінімальну репродуктивну токсичність, але тільки на фоні істотної загальної токсичності. Ці знахідки співставні з відсутністю специфічної ембріотоксичності цих сполук. Вивчення впливу мета-крезолу на 5-21 постнатальні дні в дозі 30-1000 мг/кг/день не виявило несприятливого впливу на вагу яєчок чи яєчників як в новонароджених, так і в молодих щурів, хоча інші клінічні ознаки та зменшення набирання ваги спостерігались при дозах 300 мг/кг/день (новонароджені) та 1000 мг/кг/день (молоді тварини).

Лізол – це назва, яку використовують для крезолів та мильних розчинів у країнах, що прийняли британську фармакопею. В США лізолом називають різні поверхневі дезінфікуючі засоби. Вони можуть включати бензалконію хлорид (інформація в кінці статті) або хлорофен (інформація в кінці статті). З історії використання лізолу: в США в першій половині ХХ сторіччя застосовували в якості гігієнічного та контрацептивного засобу, до 1911 року повідомили про 153 випадки отруєння та 5 смертельних випадків. Лізол виявився неефективним як контрацептивний засіб, дослідження 1933 року інформувало, що в 250 жінок з 507 наступила вагітність, результати вагітностей не наводились. Повідомлення про 19 жінок, госпіталізованих після спроби аборту з використанням або мила, або «розведених фенольних антисептиків» шляхом внутрішньоматкової інстиляції, інформує про несприятливі наслідки, включно з нирковою недостатністю, у всіх жінок, дві з яких померли. Жодна вагітність не продовжилась. Після лікування в наступному 11 жінок завагітніли, 7 з них мали нормальні вагітності. Випадок 1945 року стосується внутрішньо-маткового введення лізолу для переривання вагітності з летальним наслідком для жінки. Відсутня інформація про можливі репродуктивні наслідки та вплив в період лактації сучасних лізолів при використанні у якості поверхневих дезінфекторів.

Хлорофен використовується в якості дезінфікуючого засобу. Цей агент асоціюється з контактним дерматитом. У щурів з пренатальним впливом пероральних доз до 300 мг/кг/день на 6-15 гестаційні дні не спостерігали несприятливого впливу на розвиток плодів. У кролів не виявляли вроджених вад розвитку  у випадку пренатального впливу пероральної дози 160 мг/кг/день на 7-19 дні вагітності. Призначення хлорофену щурам в період лактації призводило до зниження виживання дитинчат на фоні дози 150 мг/кг/день, але не спостерігали такого при дозі 50 мг/кг/день. Хлорофен не продемонстрував несприятливих репродуктивних наслідків у щурів з введенням самцям та самкам, починаючи з періоду перед паруванням і до запліднення, доз до 150 мг/кг/день.  Відсутня інформація про вплив при вагітності і лактації у людини.

Бензалконію хлорид – це суміш алкілбензилдиметиламонію, що застосовується в якості катіонних мийних засобів (дезінфікуючих). Входить до складу ряду засобів місцевої дії, включно з антисептиками, дезодорантами, ополіскувачами ротової порожнини. Може використовуватися як сперміцид. Лікування вагітних щурів не призводило до підвищення частоти вроджених вад розвитку. Відсутня інформація про вплив на плід людини. Внутрішньо-вагінальні аплікації у щурів незабаром після парування призводили до зростання частоти резорбції та загибелі плодів без підвищення частоти вроджених вад розвитку. Такі ефекти відзначали при застосуванні найвищих доз – на два порядки вищих від тих, що використовують при вагінальній контрацепції у людини.  Призначення вагітним мишам доз до 100 мг/кг/день на ранніх термінах вагітності або протягом всієї вагітності не викликало підвищення частоти аномалій у плодів. Рев’ю від індустріальної групи не виявило несприятливих репродуктивних ефектів після перорального лікування щурів та морських свинок і нашкірного нанесення щурам. Дослідження 2014 року щодо інших четвертинних амоніїв виявило істотне зниження плідності у мишей з пероральним впливом під час вагітності. Дослідження 2016 року продемонструвало, що комбінація диметилбензил амонію хлориду та додецилдиметиламонію хлориду (інформація нижче) порушувала фертильність самців та самок мишей. Відсутня інформація про вплив на плід людини та немовля в період грудного вигодовування.

Додецилдиметиламонію хлорид – четвертинний амоній, антисептик. Згідно з даними від експериментальних тварин не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку. Не був тератогенним у щурів при пероральних дозах 1, 3 та 10 мг/кг/день на 6-18 дні гестації. Підвищення загибелі та зменшення ваги плодів спостерігали при найвищих дозах на фоні материнської токсичності. У щурів не відзначали тератогенності чи фетотоксичності при введенні пероральних доз 1, 10 або 20 мг/кг/день з 6 до 15 дня вагітності. Дослідження в двох поколіннях щурів з дозами від 300 до 1500 ppm (частин на мільйон, parts  per million) з харчуванням не показало несприятливих репродуктивних наслідків. Батьківська та постнатальна токсичність у вигляді зменшення набирання ваги та споживання їжі спостерігалась на фоні 1500 ppm. Годування мишей дезінфікуючими засобами з вмістом додецилдиметиламонію хлориду та алкілдиметилбензиламонію хлориду протягом 2 тижнів в дозах до 480 мг/кг/день при паруванні через тиждень призводило до подовження часу до появи першого потомства, довших інтервалів між вагітностями, меншої кількості дитинчат на послід, меншого числа вагітностей. Материнську токсичність відзначали перед пологами. У дорослих самок пероральна доза 120 мг/кг/день протягом 2 тижнів зменшувала еструс. Дорослі самці з пероральним впливом протягом 8 днів дози 7,5 мг/кг/день або протягом 7 тижнів при дезінфекції приміщення демонстрували зменшення концентрації та рухливості сперматозоїдів, але не життєздатності їх. Рев’ю Європейського органу з безпеки харчових продуктів (European Food Safety Authority) зазначає, що додецилдиметиламонію хлорид виявляли в молоці, яке споживає населення. З цього документу не зрозуміло, чи сполука забруднила молоко при обробці, чи вона проникла в молоко тварин, які з їжею отримали додецилдиметиламонію хлорид.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 28.05.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.05.2018 р.

Група/призначення:

Засоби, що застосовуються при алкогольній залежності. Препарат блокує ацетальдегіддегідрогеназу, яка приймає участь в метаболізмі етилового спирту. Це призводить до підвищення концентрації метаболіту етилового спирту – ацетальдегіду, що викликає неприємні відчуття (приливи крові до обличчя, нудоту, блювоту, тахікардію, зниження артеріального тиску), а це, в свою чергу, робить вживання алкоголю дуже неприємним після прийому дисульфіраму і призводить до формування умовно-рефлекторної відрази до смаку та запаху спиртного.

Дисульфірам також використовують як хелатор при інтоксикації міддю чи нікелем (хелатор – речовина, яка здатна утворювати зв’язок з іншими речовинами).

У деяких пацієнтів розвивається психологічна залежність від дисульфіраму і вони не можуть обмежити вживання алкоголю без нього. Також препарат використовується для уникнення споживання алкоголю в період вагітності.

У тварин дисульфідам є ембріотоксичним, ймовірно, внаслідок хелації міді і не є тератогенним.

Альтернативні назви / синоніми: антабус.

Діюча речовина: дисульфірам.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація; відсутні співставні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутність тератогенності у тварин та кластеризації подібних вроджених вад у людини при вагітності припускають, що дисульфірам не є великим тератогеном для людини. Очевидно, що жінки, які приймають дисульфірам, не повинні вживати алкоголь, але іноді це відбувається, оскільки виявляються ознаки фетального алкогольного синдрому в новонароджених.

В експериментальних тварин призначення дисульфіраму з етанолом потенціює ембріотоксичний ефект етанолу. Невідомо, чи такий аналогічний ефект присутній у людини. Доступні повідомлення про нормальні та патологічні результати вагітностей у людини при впливі дисульфіраму з та без паралельного впливу алкоголю.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експерименти з культурою тканин продемонстрували, що високі концентрації дисульфіраму пригнічують синтез ДНК. Інкубація експлантованих ембріонів мишей з дисульфірамом призводила до аномалій центральної нервової системи та порушення формування сомітів. Вплив на ембріони жаб призводив до нотохондральних аномалій. Призначення дисульфіраму самцям мишей підвищувало частоту сестринських хроматичних обмінів в ізольованому кістковому мозку та сперматогонних клітинах. Ці тести in vitro та на генотоксичність не є корисними для прогнозування впливу на розвиток ембріону людини.

Вплив на вагітних мишей високих доз  (10 мг) дисульфіраму продемонстрував підвищення числа резорбції плодів, в той час, як нижчі дози не спричиняли несприятливих репродуктивних наслідків. Ведення мишам дисульфіраму в комбінації з алкоголем призводило до більшого числа потомства з вродженими вадами, аніж це виникало при дії цих сполук поокремо. Вплив на щурів при вагітності підвищував рівень резорбцій, але не великих вроджених вад розвитку у потомства, що вижило. Вплив на морських свинок на пізніх термінах вагітності викликав зменшення головного мозку тільки в потомства жіночої статі. У хом’яків препарат призводив до аномалій центральної нервової системи та ребер. Дисульфірам та інші дітіокарбамати підвищують концентрацію в цілому в плода та головному мозку кадмію, ртуті, нікелю, свинцю у мишей. Невідомо, чи таке явище відбувається в людини і чи воно може асоціюватися з токсичним впливом металів на плід.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Відсутня інформація про плацентарний трансфер дисульфіраму, молекулярна вага препарату його припускає.

Доступна опублікована інформація щодо 36 вагітностей з використанням дисульфіраму з наступними результатами: 11 з 38 плодів з впливом препарату (2 двійні) мали вроджені вади розвитку, 6 вагітностей перервано, 1 самовільний викидень, 1 мертвонародження, 5 втрачені з-під нагляду, 14 нормальних народжень. При автопсії 3 плодів після переривання вагітності не виявлено вроджених вад. Випадки вроджених вад розвитку включали наступні аномалії (деякі з них були або могли бути пов’язаними з впливом алкоголю):

• Клишоногість (N=2);
• Множинні вади розвитку – асоціація VACTERL (дефекти хребців, трахеостравохідна нориця, аплазія променевої кістки) (двійня);
• Фокомелія нижніх кінцівок (N=1);
• Мікроцефалія, затримка розумового розвитку (можливо, фетальний алкогольний синдром) (N=1);
• Послідовність П’єра-Робена, легенева атрезія (N=1);
• Розщілина м’якого піднебіння, короткі очні щілини (двійня);
• Редукційна вада правого передпліччя (променева та ліктеві кістки), два рудиментарні пальці без нігтів, короткі очні щілини (двійня);
• Фетальний алкогольний синдром (N=2);
• Фетальний гідантоїновий синдром* (мама також приймала фенітоїн (антиконвульсант).

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 25 новонароджених, які зазнали впливу дисульфіраму в І триместрі. Виявлено 1 (4%) велику вроджену ваду при очікуваній 1(кардіоваскулярна вада).

Інше джерело повідомляє про 11 вагітних, які приймали дисульфірам з етанолом (алкоголем) та 10, які не вживали алкоголю в період лікування дисульфірамом. Результати вагітностей з впливом алкоголю та дисульфіраму: фетальний алкогольний синдром (N=3), нормальні діти (N=3), 1 незавершена вагітність, 3 втрачені з-під нагляду вагітності. В групі з впливом тільки дисульфіраму: 7 нормальних дітей, 1 мертвонароджений, але без очікуваних вад, 2 медичні аборти. На думку авторів відмінності між цими двома групами свідчать про відсутність токсичного впливу дисульфіраму за відсутності етанолу. Також повідомлено про 2 успішні вагітності з впливом дисульфіраму в І триместрі.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока, потенційний вплив на немовля невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Одне повідомлення інформує про жінку, яка, приймаючи 200 мг дисульфіраму щодня, відчувала печіння та біль при статевому акті, за 12 годин до якого її чоловік спожив велику кількість алкоголю.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 21.05.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 23.05.2018 р.

Група/призначення:

Хімічна сполука. Входить до складу розпилювальних фарб, лаків, клеїв. Толуол широко використовується в хімічній промисловості, застосовується для одержання вибухових речовин (тринітротолуол), фарбників, для синтезу різних сполук та в якості розчинника. Має сильну наркотичну дію. Толуол широко використовується в реакціях органічного синтезу. Гомолог бензену.

Альтернативні назви / синоніми: толуен, метилбензен.

Діюча речовина: метилбензен.

Рекомендації при вагітності:

Не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку при дотриманні допустимих норм для працівників.

Рекомендації при лактації:

Дані від експериментальних тварин не свідчать про високий ризик.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Рекреаційне* використання толуолу в період вагітності асоціюється з мікроцефалією, дисфункцією центральної нервової системи, втратою свідомості, затримкою росту, краніофаціальними аномаліями (навмисне вдихання фарби або клею). Тривале зловживання толуолом асоціюється з рядом токсичних симптомів, включно з м’язовою слабкістю, гастроінтестинальними скаргами, нейропсихіатричними порушеннями з периферичною нейропатією та важким нирковим тубулярним ацидозом.

У дорослих толуол метаболізується до гіпурової кислоти та крезолу, але 50% інгальованого толуолу виводиться в незмінному стані з сечею. Толуол проникає через плаценту у людини та щурів, але не конвертується до гіпурової кислоти плодом або новонародженим.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У мишей інгаляція 400-1000 ppm (частин на мільйон, parts  per million) толуолу при вагітності асоціювалась із зростанням числа плодів з додатковою парою ребер. Введення вагітним мишам толуолу через шлунковий зонд в дозі 1 мл/кг тричі на день призводило до формування розщілини піднебіння та загибелі плодів. Проте це дослідження використовувало надвисокі ембріолетальні дози і тому не може допомогти в оцінці  впливу толуолу на ембріональний розвиток (наводиться для повноти картини). У щурів одне дослідження повідомило, що інгаляційний вплив 399 ppm в період вагітності призводив до порушення росту потомства без зростання частоти вроджених вад розвитку. У 4 тварин з одного посліду описали «легку внутрішню гідроцефалію», асоційовану зі значним відставанням в рості/фізичному розвитку. Ця знахідка не була статистично значимою, зміни шлуночків мозку могли бути обумовлені порушенням розвитку тканин головного мозку. Інші дослідження у вагітних щурів з використанням інгаляційного шляху впливу в дозах 2000-16000 ppm не виявили зростання частоти аномального розвитку ембріонів. При використанні 3000 ppm (одне дослідження) спостерігали підвищення частоти вроджених вад, незалежне від дози і, на думку авторів, не обумовлене впливом толуолу. При впливі на вагітних щурів по типу зловживання – двічі на день 30-хвилинні інгаляції в дозах до 16000 ppm на 8-20 гестаційні дні продемонстровано істотне зменшення ваги плаценти та плодів і куприко-тім’яного розміру. Відзначали скелетні та аномалії м’яких тканин, включно з короткими або відсутніми пальцями, відсутніми кінцівками, деформованою лопаткою, відсутніми та додатковими хребцями і ребрами, зрощеними пальцями, крипторхізмом, зміщеними органами черевної порожнини, мікрогастрією або гастромегалією, розтягнутим/гіпопластичним міхуром, вадами серця. Не спостерігали істотної різниці числа резорбцій плодів між контрольною та толуоловою групами, не фіксували випадків загибелі плодів в жодній з груп. Ці дослідники також повідомили, що доза 8000 та 12000 ppm толуолу двічі на день по 30 хвилин при вагітності призводила до недорозвитку у щурів. Годування через гастральну трубку  вагітних щурів дозами 520 та 650 мг/кг/день призводить до концентрації толуолу в крові на рівні отримуваної  при зловживанні людиною. Доза 520 мг/кг/день не впливала на ембріон, за винятком невеликого зменшення його розміру. Розширення шлуночків мозку характеризували як гідроцефалію внаслідок втрати тканин мозку. Дослідження 2007 року у щурів використало дозу 1250 мг/кг/день толуолу або арахісового масла через зонд на пізніх термінах вагітності (16-19 дні), що не призвело до підвищення частоти вроджених вад розвитку, але було зазначено можливий вплив на розвиток кохлеарного впарату.  У вагітних кролів вплив 266 – 500 ppm інгаляційно не асоціювався з порушенням розвитку плода. При моделюванні у вагітних щурів зловживання з впливом 8000 – 12000 ppm інгаляційним шляхом по 15 хвилин двічі на день на 8-20 гестаційні дні продемонстровано порушення просторової пам’яті, що було присутнє і в підлітковому віці – у водному лабіринті Морісса (тест здатності тварин до формування просторових уявлень).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження випадок-контроль щодо 206 спонтанних абортів у жінок-працівниць лабораторій вивчало асоціацію такого ризику з професійним впливом толуолу, принаймні, тричі на тиждень на ранніх термінах вагітності (співвідношення шансів 4,7, 95% ДІ 1,4-15,9). Китайське дослідження порівняло ризик самовільних переривань у двох групах працівниць фабрики з високим та низьким впливом толуолу. Повідомили, що 55 жінок з впливом 50-150 ppm мали вищу частоту спонтанного переривання в порівнянні з 31 жінкою, яка працювала в іншому місці. Однак, рівень в основній групі був подібний до очікуваного в нормі (12,4%), в той час як показник в порівнювальних групах  був незрозуміло низьким, викликаючи сумніви щодо правильності оцінки. Інші дослідження частоти самовільного переривання у працівниць з впливом толуолу не виявили підвищеного ризику. Також самовільне переривання не було ідентифіковано як ускладнення при зловживанні толуолом вагітними.

У дітей, чиї матері зловживали толуолом при вагітності, описані наступні стани: мікроцефалія, дисфункція центральної нервової системи, дефіцит росту, краніофаціальні аномалії, подібні до наявних при фетальному алкогольному синдромі. Також повідомляється про церебральну дисфункцію у дитини, чия мати хронічно зловживала толуолом. Інші повідомлення стосувалися 35 вагітностей у жінок, які нюхали клей або фарбу з наступними результатами: 3 самовільні переривання, 3 медичні аборти, 3 нормальні вагітності при попередньому до вагітності зловживанні толуолу, серед інших вагітностей частим ускладненням були передчасні пологи (86%). Відзначали нирковий тубулярний ацидоз в матерів та асоційований з ним дисбаланс електролітів, у немовлят часто зустрічалися  затримка внутрішньоутробного розвитку, дизморфії обличчя, посилення м’язового тонусу. Затримку розвитку реєстрували у 38%, мікроцефалію – у 46% дітей, доступних для наступного спостереження.

Дослідження випадок-контроль щодо орофаціальних розщілин від техаського реєстру вроджених вад розвитку не виявило асоціації із забрудненим толуолом повітрям.

Епідеміологічне дослідження 2014 року, використавши дані моніторингу повітря, виявило деяку не істотну асоціацію між пре- та постнатальним впливом толуолу та підвищеним ризиком гострої мієлоїдної лейкемії у дітей. Автори відзначили обмеження своїх розрахунків.

Реєстраційне дослідження, яке проводилось у Фінляндії, Норвегії і Швеції, повідомило про асоціацію між отриманою за даними перепису інформацією про вплив толуолу на матерів та пухлинами зародкових клітин яєчок (співвідношення шансів 1,67, 95% ДІ 1,02-2,73).

У жінок з астмою є підвищений ризик прееклампсії при впливі толуолу з навколишнього середовища перед вагітністю та протягом всієї вагітності.

Допустимий рівень толуолу на робочих місцях – 100 ppm – становить приблизно 1/5 від рівня, який призводить до ейфоричного ефекту у осіб, які зловживають цим хімічним препаратом. Інші дослідники встановили, що 800 ppm викликає збудливий/п’янкий вплив і що особи, які зловживають толуолом інгалюють його в концентрації, яка перевищує 10000 ppm.

Виходячи з даних від експериментальних тварин вплив на робочому місці не становить ризику для плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Толуол проникає до грудного молока людини. В зразках з банку грудного молока в Італії середня концентрація толуолу становила 0,76 мкг/кг (0,04-2,54 мкг/кг). В зразках грудного молока 3 жінок з Балтимору, які проживають в приміщеннях, де не палять, середня концентрація толуолу становила 0,46 нг/мл; джерелом впливу було повітря за межами оселі.

При впливі толуолу на дитинчат щурів в період лактації не спостерігали порушень нейроповедінкового розвитку. При інгаляційному впливі на все тіло щурів, починаючи від  періоду  перед паруванням до відлучення (батьки та покоління F1) не виникало порушень поведінки матерів чи дитинчат в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловічої статі.

Вплив на репродуктивну функцію у щурів вивчали з використанням високих інгаляційних доз. Деякі дослідження продемонстрували зменшення кількості сперматозоїдів в епідидимусі на фоні дози 2000 та 6000 ppm. За даними інших джерел сперматогенез не порушувався після 20-денного впливу толуолу в дозі 1500 ppm протягом 4 годин на день або після пренатального впливу 1800 ppm. На фоні дози 2000 ppm фертильність не порушувалась. Дослідження у щурів з охопленням 2 поколінь, яке спонсорував американський інститут нафти, не виявило зміни репродуктивної поведінки самок та самців щурів при застосуванні інгаляційно до 2000 ppm.

Два дослідження у чоловіків з професійним впливом толуолу не змогли продемонструвати залежне від такого впливу зниження фертильності. Дослідження у Фінляндії, використавши лікарняний реєстр та визначення толуолу в крові чоловіків, повідомило про асоціацію високого або частого впливу толуолу на чоловіків жінок з самовільним перериванням вагітностей (2,3 95% ДІ 1,1-4,7). У дітей цих чоловіків не спостерігали підвищеного ризику вроджених вад розвитку.

У жіночої статі.

У робітниць взуттєвих фабрик з впливом толуолу та інших хімічних сполук продемонстровано подовження періоду настання вагітності. Скоригований рівень плідності становив 0,56 (95% ДІ 0,41-0,75) при низькому рівні впливу та 0,71 (95% ДІ 0,53-0,96) при високому, що припускає зворотній зв’язок між рівнем впливу та наслідками. Дослідження з визначення періоду перед настанням вагітності включає тільки жінок, які вже завагітніли і може недооцінювати причини виникнення непліддя. Дослідження не ідентифікувало хімічну сполуку, яка б  асоціювалась з неплідністю, якщо така асоціація існує.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 15.05.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 16.05.2018 р.