МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

Теропи

ІЗОСОРБІДУ ДИНІТРАТ

Група/призначення:

Периферичні вазодилататори, органічні нітрати. Препарат, що покращує кровопостачання та метаболізм міокарду. Це «донор» оксиду азоту. Механізм дії подібний до такого нітрогліцерину (вазодилятатор), але більш тривалий.

Альтернативні назви / синоніми: імдур, ізодрил.
Діюча речовина: ізосорбіду динітрат.
Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Активною формою ізосорбіду динітрату є ізосорбіду мононітрат.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Інструкція до препарату повідомляє, що пероральна форма, яка в 35 та 150 разів перевищує максимальну рекомендовану для людини,  призводила до залежного від дози підвищення частоти ембріотоксичності у кролів. Тератологічні дослідження, результати яких наводяться в інструкції, не продемонстрували зростання частоти вроджених вад у потомства щурів  та кролів, лікованих дозами в 540 та 810 мг/кг/день, відповідно. Ці рівні доз в 117 та 375 разів перевищують максимальну терапевтичну, відповідно.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до плода.

Вплив ізосорбіду динітрату вивчався в невеликій кількості вагітних з прееклампсією, яким проводилось лікування гіпертонії та порушення кровотоку в пуповині.

У 1996 році повідомили про 18 жінок, які в ІІ триместрі прийняли одноразово 5 мг ізосорбіду динітрату сублінгвально. Через 6 хвилин після дози спостерігали статистично значиме зниження систолічного та діастолічного тиску. Тиск поступово повертався до контрольного рівня в наступні 30 хвилин. Серцебиття в матерів зростало з 85 ударів за хвилину до 96 ударів за хвилину через 6 хвилин, але знизилось через 8 хвилин. Середнє систоло-діастолічне відношення швидкості в пупкових та маткових артеріях значно знижувалось, досягаючи найнижчого рівня через 6 та 10 хвилин, відповідно, а далі поступово поверталось до попереднього значення.

Наступне дослідження цих же авторів проаналізувало інформацію про 11 жінок в середньому терміні вагітності 10 тижнів (8,2-11,6 тижнів), які отримали одноразово 5 мг препарату сублінгвально. Результати аналізу відповідали попереднім і дослідники дійшли висновку про ефективність ізосорбіду динітрату в поверненні до норми дисфункції ендотеліальних клітин, що спостерігається при прееклампсії.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока, але вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату не виявлено порушень фертильності у щурів, які з харчуванням отримували ізосорбіду динітрату в дозі 25 чи 100 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 30.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 31.08.2016 р.

ОКСИД АЗОТУ

Група/призначення:

Це природний вазодилятатор. Використовується в промисловості та медицині.

Альтернативні назви / синоніми: немає.
Діюча речовина: оксид азоту.
Рекомендації при вагітності: ймовірно сумісний.
Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про несприятливі результати вагітностей, асоційовані з оксидом азоту.

Генерування незначних кількостей оксиду азоту відіграє важливу роль в регуляції судинного опору, особливу увагу привертає можлива фізіологічна роль оксиду азоту в функціонуванні плаценти.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У курячих ембріонів агенти, які порушують нормальну присутність оксиду азоту підвищують, тим самим, частоту морфологічних дефектів. При дослідженні у курчат та даніо (акваріумна рибка) лікування оксидом азоту істотно знижувало частоту дефектів кінцівок, індукованих талідомідом, що частково обумовлено  посиленням ангіогенезу.

У моделі миші з дефіцитом ендотеліальної синтази оксиду азоту (оксид азоту синтезується в організмі з аргініну за участю кисню та НАДФ ферментом синтазою оксиду азоту) виявлено зменшення ваги плода, як результат порушення нормального збільшення кровотоку в пуповині та діаметру пупкової вени. Також спостерігали зменшення індексу опору в артеріях пуповини на пізніх термінах вагітності. У мишей з відсутньою синтазою оксиду азоту відзначали порушення матково-плацентарної адаптації до вагітності як у матерів, так і в плодів. Проте затримка розвитку плода первинно пов’язана швидше з дефіцитом ферменту у плода, аніж у матері.

Досліджували використання нітрогліцерину, який метаболізується до оксиду азоту для розширення фетально-плацентарних судин за умов аномально підвищеного опору. Нітрогліцерин асоціюється з деяким покращенням плацентарної циркуляції, але не з істотним покращенням росту плода. У мишей з мутацією в гені нейрональної синтази оксиду азоту в гомозиготному стані виявили більші втрати нейронів в мозочку та дефіцит залежної від цього поведінки у дитинчат з пренатальним впливом алкоголю, ніж у потомства без такої мутації в гені.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Розглядалась роль оксиду азоту як сигнальної молекули в розвитку та функціонуванні плаценти. Можливий вплив підвищеного рівня оксиду азоту на затримку внутрішньоутробного розвитку  припустили, виходячи з даних про істотно підвищений рівень сполуки в тромбоцитах малих для гестаційного віку дітей в порівнянні з контрольною групою.

Ворсинки перфузованої плаценти людини in vitro здатні генерувати та відповідати на оксид азоту, який є вазодилятатором в цій системі.

Використання трансдермального нітрогліцерину, який, як вважається, діє виробляючи  оксид азоту, оцінювали при контролі гіпертонії, індукованої вагітністю і не виявили істотних змін в основних параметрах роботи серця та гемодинаміки.

Мета-аналіз 2013 року щодо використання трансдермального нітрогліцерину в лікуванні передчасних пологів (токоліз*) відзначає ефективність такого методу, правда, з частими головними болями у матерів, але автори не дійшли висновку про виправданість рутинного використання цього препарату для токолізу*.

*Токоліз – гальмування родових сутичок під час пологів при гострій внутрішньоматковій асфіксії, іммобілізація матки перед кесаревим розтином, перед поворотом плода з поперечного положення, при пролапсі пуповини, при ускладненій пологовій діяльності. Як екстрений захід при передчасних пологах перед доставкою вагітної до лікарні.

L-аргінін (амінокислота) є попередником синтезу оксиду азоту і пероральні добавки аргініну вивчались щодо лікування прееклампсії. Також в якості «донора» оксиду азоту використовується ізосорбіду мононітрат (вазодилятатор) для лікування прееклампсії.

Призначення оксиду азоту немовлятам з право-лівим екстрапульмональним шунтом покращувало системну оксигенацію шляхом впливу на легеневий кровотік або вентиляторний механізм.

Інгаляційно оксид азоту застосовується для лікування персистуючої легеневої гіпертензії у новонароджених.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У щурів пряме введення оксиду азоту в яєчники пригнічує овуляцію. Клінічне значення цієї знахідки невідоме.

Висока концентрація оксиду азоту в спермі людини асоціювалась з несприятливим впливом на рухливість сперматозоїдів.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 29.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 30.08.2016 р.

НОРАДРЕНАЛІН

Група/призначення:

Симпатоміметик. Це гормон мозкової речовини наднирників і нейромедіатор. Належить до біогенних амінів, до групи катехоламінів. У жінок стимулює скорочення матки, у чоловіків збільшує периферичний судинний опір і систолічний та діастолічний тиск.

Покази: для підвищення артеріального тиску при гострому його зниженні внаслідок хірургічних втручань, травм, отруєнь, що супроводжуються пригніченням судинорухових центрів; для стабілізації артеріального тиску при оперативних втручаннях на симпатичній нервовій системі після видалення феохромоцитоми (пухлини надниркових залоз). Вводиться внутрішньовенно крапельно.

Альтернативні назви / синоніми:

Норепінефрин, адренор, норадреналіну тартрат, левофед, левартеренол.

Діюча речовина: норадреналін.
Рекомендації при вагітності:

Дані від експериментальних тварин та досвід застосування у людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Маткові судини в нормі максимально розширені і вони містять тільки альфа-адренорецептори. Використання норадреналіну – стимулятору альфа- та бета-адренорецепторів – може призвести до звуження цих судин та зменшення кровотоку в них, призводячи тим самим до гіпоксії плоду (брадикардії).

Якщо при вагітності необхідно призначати гіпертензивний препарат, то слід обрати інший,  наприклад, ефедрин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення норадоеналіну в дозі 0,5 мг/кг вагітним хом’якам на 7-10 гестаційні дні призводило до зниження материнської ваги та затримки осифікації у плодів. Ці знахідки не припускають тератогенності, але період лікування був коротшим, ніж при інших тератологічних дослідженнях. Судинозвужувальна дія препарату підвищує вірогідність того, що наслідки його впливу викликані ішемією. Наприклад, лікування перед пологами щурів норадреналіном в дозі 0,025 мг/кг призводило до виникнення катаракти через ішемію ока.

Таким чином, відомо про наступні зміни внаслідок пренатального впливу норадреналіну у різних видів тварин: situs inversus (зворотнє розміщення органів) у ембріонів щурів (тільки від впливу l-ізомеру, d-ізомер не призводив до таких ефектів); катаракти (щури); крововиливи внутрішньомозкові, шкірні та у тканини кінцівок (ембріони курчат); мікроаномалії печінки та затримка оссифікації (хом’яки).

У 1995 році дослідження у вагітних овець з високою внутрішньовенною дозою норадреналіну (40 мкг/хвилину) на 123-137 гестаційні дні продемонструвало значне зменшення плацентарного кровотоку. Хоча артеріальний тиск плода не змінювався, було зафіксовано транзиторне (≤2,5 годин), але статистично значиме зниження оксигенації,  сечовиділення та кровотоку в легенях плода. Оскільки середня доза норадреналіну для людини значно нижча (2-4 мкг/хвилину) клінічне значення цих даних невідоме.

Альфа-адренергічні рецептори можуть відігравати роль у визначенні латералізації на дуже ранній стадії розвитку ембріонів у гризунів. Високі концентрації норадреналіну можуть порушувати цей процес у культивованих ембріонів щурів.  Значення цієї знахідки відносно лікування людини на ранніх термінах вагітності невідоме.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Норадреналін легко проникає через плаценту.

Ряд препаратів пригнічують зворотне захоплення норадреналіну нервовими закінченнями, викликаючи бадьорість та відчуття енергії – це деякі антидепресанти та більшість стимуляторів.

У 2011 році китайські вчені повідомили про негативну кореляцію між фолікулярною концентрацією норадреналіну та якістю отриманих для проведення процедури екстракорпорального запліднення ооцитів.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 29.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 29.08.2016 р.

БЕНЗОЇЛ ПЕРОКСИД

Група/призначення:

Препарат для місцевого лікування акне (вугрів).

Альтернативні назви / синоніми:

Оксигель, оксі 10, угресол.

Діюча речовина: бензоїл пероксид.
Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумсний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Бензоїл пероксид не призводить до підвищення частоти вроджених вад у щурів. Дані про використання у людини при вагітності відсутні.

Приблизно 5% місцево нанесеного препарату абсорбується через шкіру. Доступні повідомлення свідчать, що в більшості індивідів бензоїл пероксид відразу метаболізується в шкірі до бензойної кислоти та перекису водню (місцевий антисептик).

Інформація щодо досліджень на тваринах:               

Корейське дослідження, результати якого наводяться у досьє європейської хімічної агенції (ECHA, European Chemicals Agency), виявило, що пероральні дози 1000 мг/кг/день протягом 29 днів у самців щурів призводили до значного зменшення ваги яєчок та епідидимусу, а у самок при введенні в період вагітності – до зниження ваги потомства, але при цьому не спостерігали зростання частоти вроджених вад.

Інше дослідження, також згадане в досьє ECHA, не виявило тератогенних наслідків впливу бензоїл пероксиду у вагітних щурів при використанні доз до 1000 мг/кг/день на 6-20 гестаційні дні. Вища частота плодів з неповною осифікацією відзначалась при дозі 1000 мг/кг/день. При дозі бензоїл пероксиду в 300 мг/кг/день  не спостерігали несприятливих наслідків.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

У 1998 році повідомили про результат вагітності жінки, яка до вагітності та протягом 2 перших місяців вагітності лікувала вугрі обличчя спиртовим розчином 0,05% третиноїну (вітамін групи А; див. третиноїн для місцевого застосування) та бензоїл пероксидом (2,5%). Також жінка приймала доксициклін (антибіотик тетрациклінового ряду) в дозі 200 мг/день, термін вагітності та тривалість прийому невідомі. У терміні 5 місяців вагітності при ультразвуковому дослідженні діагностовано аномалії серця та кисті. Дівчинка вагою 2800 грам, ростом 48 см та з нормальним каріотипом (46,ХХ) народилась в термін з наступними вадами: коарктацією аорти, гіпоплазією лівої кисті, малими зовнішніми слуховими проходами. Автори зазначили, що одна з аномалій характерна для ретиноїдної ембріофетопатії (див. статтю Ізотретиноїн) і припустили, що кералітичний ефект бензоїл пероксиду посилює абсорбцію третиноїну, але наголошують, що асоціація може бути випадковою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Приблизно 5% місцево нанесеного препарату абсорбується через шкіру, тому, як здається, ризик для немовляти на грудному вигодовуванні є низьким.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 28.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 29.08.2016 р.

ПЕРЕКИС ВОДНЮ

Група/призначення:

Антисептичний препарат, для місцевого застосування. Перекис водню має антисептичний, дезінфікуючий та гемостатичний ефекти. Також використовується в якості харчової добавки та відбілюючого засобу.

Альтернативні назви / синоніми: немає.
Діюча речовина: перекис водню.
Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних, отриманих від експериментальних тварин, не очікується зростання ризику вроджених вад розвитку.

Перекис водню – їдка речовина в нерозведеному вигляді. Це сильний окислювач, який швидко розкладається на воду та газоподібний кисень. Деякі молочнокислі бактерії, які в нормі знаходяться у піхві, продукують перекис водню як метаболічний продукт.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При тестуванні перекису водню як компоненту фарби для волосся не виявлено ембріотоксичності чи тератогенності при одному дослідженні у щурів та мишей. Введення вагітним щурам з харчуванням перекису водню в обсязі до 10% раціону не продемонструвало зростання частоти аномалій у потомства.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

Ендогенний перекис водню відіграє роль в дозріванні ооцитів, імплантації та ранньому розвитку ембріона. Перекис водню та амонію заліза сульфат, екзогенно  введені в ооцити миші викликали погіршення якості ооцитів, при введенні тільки перекису водню таких наслідків не спостерігали. Клінічне значення цих знахідок невідоме.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Іракські дослідники повідомили, що перекис водню природньо знаходиться в грудному молоці і спостерігали статистично значиме зниження його рівня протягом перших 4 тижнів лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Деякі жінки в Туреччині використовують тампони, просякнуті перекисом водню в якості протизаплідного засобу, проте ефективність та безпечність такого методу не досліджувались.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 28.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету
Переглянуто редакційною колегією 29.08.2016 р.

ТРЕТИНОЇН (для системного застосування)

Група/призначення:

Вітамін/антинеопластичний препарат. Це природний метаболіт ретинолу, належить до класу ретиноїдів, що включає природні і синтетичні аналоги, споріднені з вітаміном А.

Використовується системно як антинеопластичний препарат та місцево (див. Третиноїн для місцевого застосування).

Альтернативні назви / синоніми:

Весаноїд (системне застосування), ретин А (системне застосування).

Діюча речовина: третиноїн.
Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Системне застосування третиноїну асоціюється з потенційними тератогенними наслідками, що характерно для інших ретиноїдів з формуванням ретиноїдної ембріопатії (вади центральної нервової системи, краніофаціальні та кардіоваскулярні аномалії, аномалії тимусу) – див. статтю Ізотретиноїн.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Третиноїн спричиняв краніофаціальні аномалії у потомства щурів, кролів, мавп, які при вагітності отримували системно препарат. Також повідомляється про тератогенні та фетотоксичні ефекти в експериментальних тварин після місцевого лікування. Дози, які використовували в експериментальних тварин були значно вищими від терапевтичних для людини.

Два виробники стверджують, що репродуктивні дослідження в експериментальних тварин продемонстрували двозначні результати. У щурів доза, яка в 200 разів перевищувала рекомендовану для місцевого лікування людині, асоціювалась з вкороченням та перекрученням хвоста, а доза, яка в 2000 разів перевищувала терапевтичну – зі скелетними аномаліями  (коротка, викривлена плечова кістка, не повністю оссифікована тім’яна кістка). У кролів фетотоксичність спостерігали при дозах, які в 100 разів перевищували терапевтичні, а у 80 разів вищі – асоціювались з куполоподібною формою голови та гідроцефалією, тобто аномаліями, характерними для ретиноїдної ембріопатії в цього виду тварин. Крім того, доза, яка в 91 раз перевищувала рекомендовану для людини терапевтичну, асоціювалась з підвищеною частотою розщілини піднебіння. На противагу цьому, інші дослідження з місцевим третиноїном у щурів та кролів з дозами в 100-200 разів вищими від рекомендованих для людини не продемонстрували тератогенного ефекту.

В повідомленні 1997 року інформується про фетотоксичність при місцевому та системному використанні третиноїну у вагітних щурів. Місцево використані дози ≥10 мг/кг/день (приблизно в 2000 рази вищі за терапевтичну) не засвоювались і спричиняли виражену локальну та системну материнську токсичність. Аналіз результатів досліджень дозволив зробити висновок, що тільки найвища пероральна доза була токсичною. Пероральні дози третиноїну в 5 та 10 мг/кг/день не були токсичними для матері, але асоціювалися з підвищенням частоти додаткових ребер (5 мг/кг/день)  та розщілини піднебіння (10 мг/кг/день).

Залежну від дози материнську токсичність спостерігали у кролів, лікованих місцево кремом з третиноїном в дозах, в 10 та 100 разів вищих від рекомендованих клінічних для людини (500 мг 0,05% крему для дорослого вагою 50 кг еквівалентно 0,005 мг/кг/день). У всіх тварин ендогенний рівень третиноїну у матерів був нижчим від порогу визначення (5 нг/мл). Однак, після лікування  у кількох кролів визначався рівень  ретиноєвої кислоти та інших метаболітів. Материнська токсичність асоціювалась з підвищенням частоти абортів, резорбції плодів та зниженням їхньої ваги.

Кілька джерел підсумували літературні дані стосовно тератогенності системного та місцевого третиноїну. Досліджували вплив дуже низьких пероральних доз на пресомітній стадії розвитку ембріону миші – найбільш чутливого періоду розвитку щодо формування ретиноїдної ембріопатії. При підвищенні дози від 0 до 1,25 мг/кг спостерігали зростання частоти  мікрофтальмії, анофтальмії, колобоми райдужки. Ці дози були значно нижчими від тих, що використовуються при репродуктивних дослідженнях в більш пізніх періодах розвитку плода. Вищі дози призводили до екзенцефалії (2,5 мг/кг) та виражених краніофаціальних ефектів спектру голопрозенцефалії-апрозенцефалії (7,5 мг/кг).

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Доступні кілька повідомлень про випадки системного використання третиноїну (45 мг/м²/день в 10 випадках, 70 мг/день в 1 випадку) для лікування гострого промієлоцитарного лейкозу при вагітності. В 4 випадках лікування проводилось в І триместрі (3-6 тижні вагітності). В 12 новонароджених  не виявили вроджених вад, хоча 10 з них були передчасно народженими. Повідомляється про успішні народження після лікування на 5-12 місяцях вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування.

Вітамін А та, ймовірно, третиноїн, є нормальними компонентами грудного молока.

Відсутня інформація про вплив на немовлят при лікуванні жінок з лейкозом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
  3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

 

Адаптовано 28.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 29.08.2018 р.

ТРЕТИНОЇН (для місцевого застосування)

Група/призначення:

Вітамін/дерматологічний засіб. Це природний метаболіт ретинолу, належить до класу ретиноїдів, що включає природні і синтетичні аналоги, споріднені з вітаміном А.

Використовується системно як антинеопластичний препарат (див. статтю Третиноїн для системного застосування).

Альтернативні назви / синоніми:

Весаноїд (місцеве застосування), ретин А (місцеве застсоування), ретакніл.

Діюча речовина: третиноїн.
Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Підвищений рівень ретиноїдів, особливо в І триместрі вагітності, вважається тератогенним. При місцевому застосуванні рівень абсорбції вважається низьким (якщо не використовуються оклюзійні (герметичні) пов’язки) і тому не вважається, що ризик для плода підвищується. Хоча повністю виключити тератогенного ризику неможливо, бо деяка абсорбція все ж таки відбувається. Так, відомою є ретиноїдна/ізотретиноїнова ембріопатія (вади центральної нервової системи, краніофаціальні та кардіоваскулярні аномалії, аномалії тимусу) див. статтю Ізотретиноїн.

Поки інформації недостатньо, найкращою рекомендацією є уникнення призначення третиноїну в І триместрі. Проте, коли відбувається ненавмисне використання на ранніх термінах вагітності ризик для плода здається низьким, якщо взагалі існує.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Третиноїн спричиняв краніофаціальні аномалії у потомства щурів, кролів, мавп, які при вагітності системно отримували препарат. Також повідомляється про тератогенні та фетотоксичні ефекти в експериментальних тварин після місцевого лікування. Дози, які використовували в експериментальних тварин, були значно вищими від терапевтичних для людини.

Два виробники стверджують, що репродуктивні дослідження в експериментальних тварин продемонстрували двозначні результати. У щурів доза, яка в 200 разів перевищувала рекомендовану для місцевого лікування в людини, асоціювалась з вкороченням та перекрученням хвоста, а доза, яка в 2000 разів перевищувала терапевтичну – зі скелетними аномаліями  (коротка, викривлена плечова кістка; не повністю оссифікована тім’яна кістка). У кролів фетотоксичність спостерігали при дозах, які в 100 разів перевищували терапевтичні, а у 80 разів вищі асоціювались з куполоподібною формою голови та гідроцефалією, тобто аномаліями, характерними для ретиноїдної ембріопатії в цього виду тварин. Крім того, доза, яка в 91 раз перевищувала рекомендовану для людини терапевтичну, асоціювалась з підвищеною частотою розщілини піднебіння. На противагу цьому, інші дослідження з місцевим третиноїном у щурів та кролів з дозами в 100-200 разів вищими від рекомендованих для людини не продемонстрували тератогенного ефекту.

В повідомленні 1997 року інформується про фетотоксичність при місцевому та системному використанні третиноїну у вагітних щурів. Місцево використані дози ≥10 мг/кг/день (приблизно в 2000 рази вищі за терапевтичну)  не засвоювались і спричиняли виражену локальну та системну материнську токсичність. Аналіз результатів досліджень дозволив зробити висновок, що тільки найвища пероральна доза була токсичною. Пероральні дози третиноїну в 5 та 10 мг/кг/день не були токсичними для матері, але асоціювалися з підвищенням частоти додаткових ребер (5 мг/кг/день)  та розщілини піднебіння (10 мг/кг/день).

Залежну від дози материнську токсичність спостерігали у кролів, лікованих місцево кремом з третиноїном в дозах, в 10 та 100 разів вищих від рекомендованих клінічних для людини (500 мг 0,05% крему для дорослого вагою 50 кг еквівалентно 0,005 мг/кг/день). У всіх тварин ендогенний рівень третиноїну у матерів був нижчим від порогу визначення (5 нг/мл). Однак, після лікування  у кількох кролів визначався рівень  ретиноєвої кислоти та інших метаболітів. Материнська токсичність асоціювалась з підвищенням частоти абортів, резорбції плодів та зниженням їхньої ваги. Кілька джерел підсумували літературні дані стосовно тератогенності системного та місцевого третиноїну. Досліджували вплив дуже низьких пероральних доз на пресомітній стадії розвитку ембріону миші – найбільш чутливого періоду розвитку щодо формування ретиноїдної ембріопатії. При підвищенні дози від 0 до 1,25 мг/кг спостерігали зростання частоти мікрофтальмії, анофтальмії, колобоми райдужки. Ці дози були значно нижчими від тих, що використовуються при репродуктивних дослідженнях в більш пізніх періодах розвитку плода. Вищі дози призводили до екзенцефалії (2,5 мг/кг) та виражених краніофаціальних ефектів спектру голопрозенцефалії-апрозенцефалії (7,5 мг/кг).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

При місцевому застосуванні третиноїну тератогенний ризик здається наближеним до нуля. Згідно з одним джерелом за 20 років використання місцево третиноїну не спостерігали випадків токсичності. На підтримку цієї думки підраховано, що навіть якби відбувалась максимальна абсорбція (приблизно 33%) при використанні 0,1% препарату в дозі 1 граму на день це призвело б до отримання 1/7 кількості вітаміну А, який засвоюється з типової пренатальної добавки вітаміну А.

При одному дослідженні виявлено, що 80% 0,1 % спиртового розчину після нанесення залишається на поверхні шкіри, а при нанесенні 0,1% мазі на спину з прикриттям оклюзійною пов’язкою (герметичною) на 16 годин тільки 50% препарату залишалось на шкірі та 6% виділялись з сечею протягом 56 годин.

Контрольоване дослідження з охопленням 215 вагітних, які використовували третиноїн місцево, та 430 жінок контрольної групи не виявило доказів підвищення ризику вроджених вад. Обмеженням даного дослідження був той факт, що в якості визначення застосування теретиноїну використали базу виписаних рецептів, що не дає змоги бути впевненим у проведенні такого лікування і в разі його проведення тривалість та дози залишаються невідомими.

Два невеликі проспективні когортні дослідження щодо 200 вагітностей з використанням місцево третиноїну в І триместрі не виявили підвищення ризику вроджених вад.

Спільне дослідження 11 тератологічних інформаційних служб повідомило про відсутність зростання ризику великих та малих аномалій чи спонтанних абортів у дітей 235 вагітних з місцевим впливом ретиноїдів. Це були наступні препарати: третиноїн (N=143), ізотретиноїн (N=52), адапален (N=24), ретиноєва кислота (можливо, це теж був третиноїн, N=10), мотретинід (N=1), комбінація ретиноїдів (N=5). Автори повідомляють про 2-3-разове зростання частоти вроджених вад розвитку, проте якість та повнота проведених досліджень поставлені під сумнів іншими дослідниками.

Доступні 5 повідомлень про вроджені вади у новонароджених, чиї матері використовували третиноїн  в І триместрі вагітності:

1) Жінка використовувала крем третиноїн 0,05% за 1 місяць до останньої менструації та протягом перших 11 тижнів вагітності. У доношеної дівчинки із затримкою внутрішньоутробного розвитку (вага 2620 грам, <3 перцентиля; ріст 49 см, 25 перцентиль; окружність голови 32,5 см, 3 перцентиль) виявлено здавлене гіпопластичне праве вухо з атрезією зовнішнього слухового проходу, тобто, зміни, які спостерігаються при надлишку препаратів групи вітаміну А; інших вад розвитку та хромосомних аномалій при обстеженні в дитини не виявлено.

2) Жінка використовувала безрецептурний спиртовий розчин 0,05% третиноїну для лікування виражених вугрів обличчя (акне). У новонародженої дівчинки діагностовано множинні вроджені вади розвитку: супраумбілікальну килу, діафрагмальну килу, декстрапозицію серця, редукційну ваду правої верхньої кінцівки.

3) У 1998 році повідомили про результат вагітності жінки, яка до вагітності та протягом 2 перших місяців вагітності лікувала вугрі обличчя спиртовим розчином 0,05% третиноїну та бензоїл пероксидом (2,5%; препарат для місцевого лікування вугрів). Також жінка приймала доксициклін (антибіотик тетрациклінового ряду) в дозі 200 мг/день, термін вагітності та тривалість прийому невідомі. У терміні 5 місяців вагітності при ультразвуковому дослідженні діагностовано аномалії серця та кисті. Дівчинка вагою 2800 грам, ростом 48 см та з нормальним каріотипом (46,ХХ) народилась в термін з наступними вадами: коарктацією аорти, гіпоплазією лівої кисті, малими зовнішніми слуховими проходами. Автори зазначили, що одна з аномалій характерна для ретиноїдної ембріофетопатії і припустили, що кералітичний ефект бензоїл пероксиду посилює абсорбцію третиноїну, але наголошують, що асоціація може бути випадковою.

4) Важкі вроджені вади у доношеної дівчинки, чия мама застосовувала третиноїн (0,05%) двічі на день для лікування акне на обличчі до та протягом вагітності. Як вважається, дефекти відповідають порушенню міграції клітин нервового гребня і були наступними: краніофаціальні (розщілина губи та піднебіння, злиття/зрощення очних щілин,  гіпертелоризм, вдавлене перенісся, зменшена ліва ніздря) та аномалії центральної нервової системи (дизгенезія зорових трактів, аріненцефалія (гіпоплазія нюхових цибулин, борозен, трактів), агенезія мозолистого тіла, гіпоплазія мозочка, стеноз водогону з гідроцефалією).

5) Доношений хлопчик вагою 4090 грам з відсутністю правого вуха та зовнішнього слухового проходу. Мати наносила місцево третиноїн (0,025%) на обличчя та велику частину спини до вагітності та протягом 2-3 місяців вагітності. При вагітності жінка приймала вітаміни. До запліднення батько дитини приймав ізотретиноїн. Обстеження дитини у віці 16 та 20 місяців продемонструвало когнітивні порушення; ожиріння; кальцифікати в правій задній півкулі головного мозку та зменшення її об’єму, віддалений інфаркт глибоких базальних гангліїв, фокальну атрофію, енцефаломаляцію тім’яно-потиличної долі, також аномалії задньої мозкової артерії та її гілок.

У 1994 році повідомили наступні результати проспективного нагляду за 60 завершеними вагітностями  з впливом третиноїну в І триместрі: 53 народжені живими (1 двійня), 3 втрачені з-під нагляду, 4 спонтанні аборти, 1 медичний аборт. Не виявлено характерних для ретиноїдної ембріопатії вроджених вад, за винятком 1 випадку, коли мама приймала також і ізотретиноїн.

За період з 1969 до 1993 року до FDA надійшла інформація про 25 вроджених вад з впливом третиноїну в І триместрі, з них 5 випадків голопрозенцефалії (передня мозкова бульбашка не розділена на дві симетричні півкулі; великий мозок залишається єдиним утворенням і шлуночкова система представлена однією загальною порожниною). Шість інших випадків голопрозенцефалії були пов’язані з іншими похідними вітаміну А: ізотретиноїном (N=4), етретинатом (N=1) та надвисокими дозами вітаміну А (N=1). На противагу цьому серед 8700 надісланих до FDA повідомлень про вроджені вади, не асоційовані з прийомом ретиноїдів, запідозрено тільки 19 випадків голопрозенцефалії. Також проаналізовано результати 1120 вагітностей з очевидним впливом ретиноїдів в І триместрі. В останній групі діагностовано 49 вроджених вад (на очікуваному рівні) без жодного випадку голопрозенцефалії. Такі двозначні дані, надані FDA, щодо використання ретиноїдів в І триместрі та підвищеного ризику вроджених вад можуть відображати наступне: вплив різних доз третиноїну в критичні періоди чи збільшення системної абсорбції препарату при місцевому застосуванні; вибіркове надання FDA інформації про несприятливі результати вагітностей.

Повідомлення 1993 року підсумувало дані, отримані системою охорони здоров’я Сієтлу, штат Вашингтон, США (Group Health Cooperative of Puget Sound, Washington) щодо впливу місцево застосованого третиноїну в І триместрі на формування вроджених вад. Порівнювали 215 жінок, які народили живих або мертвих дітей і які, як вважається, зазнали впливу третиноїну на ранніх термінах вагітності та 430 жінок контрольної групи без впливу третиноїну, які народили живих або мертвих дітей в цих самих пологових установах. В основній групі виявлено 4 великі вроджені вади (1,9%), в контрольній – 11 (2,6%). В основній групі діагностовано наступні вади: гіпоспадію, крипторхізм, деформацію стопи (metatarsus adductus), езофагеальний рефлюкс. Автори дійшли висновку про відсутність асоціації між місцево застосовуваним третиноїном та вродженими вадами.

Коротке повідомлення 1997 року надає результати проспективного контрольованого обсерваційного дослідження, яке порівнювало наслідки вагітностей 94 жінок, які застосовували місцево третиноїн при вагітності з результатами 133 жінок, які не використовували третиноїн та інші відомі тератогени. Жінки обох груп звертались до тератологічної інформаційної служби в період 1988-1996 років. Не виявлено різниці між групами за наступними показниками/частотою: народженими живими, самовільними викиднями, медичними абортами, великими вродженими вадами, тривалістю вагітності, кесаревим розтином, вагою новонароджених (крім дитини з контрольної групи вагою 5396 грам). Зареєстровано вроджені вади в 2 немовлят третиноїнової групи: двостулковий аортальний клапан та диспластичні нирки. Ці вади не характерні для ретиноїдної ембріопатії. В контрольній групі діагностовано 4 вроджені вади розвитку: стеноз аортального клапану, 2 випадки вивиху кульшового суглобу, атрезію ануса.

Застосування препарату під час вигодовування.

Вітамін А та, ймовірно, третиноїн, є нормальними компонентами грудного молока.

При місцевому застосуванні незначна абсорбція перешкоджає проникненню до грудного молока клінічно значимої кількості препарату. Тому місцеве використання третиноїну в період грудного вигодовування не представляє ризику для немовляти, як вважається.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
  3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

 

Адаптовано 28.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 29.08.2016 р.

ТАЗАРОТЕН

Група/призначення:

Дерматологічний препарат. Це природний метаболіт ретинолу, належить до класу ретиноїдів, що включає природні і синтетичні аналоги, споріднені з вітаміном А. Покази: лікування акне вульгаріс та псоріазу.

Тазаротен – це проліки*, які метаболізуються до активної форми – тазаротенової кислоти.

*Проліки (англ. prodrugs) — хімічно модифіковані форми продуктів (речовин), які в біосередовищах організму внаслідок метаболічних процесів перетворюються на ліки.

Альтернативні назви / синоніми: тазорак, зорак.
Діюча речовина: тазаротен.
Рекомендації при вагітності: протипоказаний.
Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Тазаротен протипоказаний при вагітності і, навіть, при можливості завагітніти.

Абсорбція при місцевому застосуванні становить близько 6%. Оскільки тазаротен метаболізується до кількох неліпофільних сполук, які виділяються швидше, ніж інші ретиноїди, можливість зростання частоти вроджених вад розвитку внаслідок такого впливу мінімальна. Незважаючи на такі факти, призначення тазаротену при вагітності не рекомендоване,  виходячи з інформації про вплив інших ретиноїдів.

Всі ретиноїди асоціюються з потенційними тератогенними наслідками з формуванням ретиноїдної/ізотретиноїнової ембріопатії (вади центральної нервової системи, краніофаціальні та кардіоваскулярні аномалії, аномалії тимусу) – див. статтю Ізотретиноїн.

При необхідності рекомендується починати лікування через 2 тижні після негативного тесту на вагітність.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з 2 рев’ю, одне з яких надане виробником, тазаротен не був тератогенним для експериментальних тварин при місцевому використанні. Пероральне введення «високих доз» продемонструвало тератогенність, згідно з одним з цих рев’ю. Проте не було зазначено ні джерела інформації, ні виду тварин, ні точної дози препарату.

Згідно з інструкцією до препарату нанесення тазаротен гелю (0,05%) місцево щурам на 6-17 гестаційні дні в дозі 0,25 мг/кг/день (1,5 мг/м²/день) призводило до зменшення ваги новонароджених та затримки оссифікації скелету. У кролів місцеве лікування тазаротен гелем в дозі  0,25 мг/кг/день (2,75 мг/ м² загальної поверхні тіла/день) на 6-18 гестаційні дні призводило до одиничних випадків розщілини хребта, гідроцефалії, аномалій серця.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Згідно з інструкцією до препарату його не слід призначати вагітним жінкам.

Невідомо, чи тазаротен або його активні метаболіти проникають до плаценти, але молекулярна вага це припускає. Однак, препарат тісно зв’язується з білками плазми (>99%) і тому концентрація в плазмі матері дуже низька. Обидва ці фактори обмежують  плацентарний трансфер.

Виробник повідомляє про 9 вагітностей з випадковим впливом тазаротену при клінічних випробуваннях (2 в групі пацієнтів з акне, 7 при інших станах). Одна жінка перервала вагітність, інші народили 8 здорових немовлят. Невідомо в якому терміні вагітності проводилось лікування, тому клінічне значення цих даних невідоме.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату тазаротен або його метаболіт виявляються в молоці щурів.

До грудного молока людини потрапляє слідова кількість препарату.

У 2014 році запропоновано використовувати тазаротен не більше, ніж на 20% поверхні тіла при грудному вигодовуванні через можливу абсорбцію та екскрецію до молока.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 28.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 29.08.2016 р.

ЕТРЕТИНАТ

Група/призначення: вітамін.

Це природний метаболіт ретинолу, належить до класу ретиноїдів, що включає природні і синтетичні аналоги, споріднені з вітаміном А. Це проліки* ацитретину (проліки (англ. prodrugs) – хімічно модифіковані форми продуктів (речовин), які в біосередовищах організму внаслідок метаболічних процесів перетворюються на ліки).

Покази: лікування псоріазу, іхтіозу, дискоїдного системного червоного вовчака, тощо.

Препарат вилучено з фармацевтичного ринку Канади у 1996 році, США – у 1998 році.

Альтернативні назви / синоніми:

Тигазон/тігазон, тигасон/тігасон.

Діюча речовина: етретинат.
Рекомендації при вагітності: протипоказаний.
Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Етретинат протипоказаний при вагітності і, навіть, при можливості завагітніти. Після перорального прийому накопичується в підшкірній жировій тканині і повільно вивільняється протягом тривалого періоду. У деяких пацієнтів, які довгий період приймали препарат, він виявлявся в сироватці навіть через 2,9 років після закінчення лікування. Таким чином, період, протягом якого слід уникати настання вагітності після припинення лікування, невідомий.

Всі ретиноїди асоціюються з потенційними тератогенними наслідками з формуванням ретиноїдної/ізотретиноїнової ембріопатії (вади центральної нервової системи, краніофаціальні та кардіоваскулярні аномалії, аномалії тимусу) – див. статтю Ізотретиноїн.

Ацитретин було запропоновано замість етретинату, оскільки він швидше виводиться з організму.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Етретинат, як і інші ретиноїди, є тератогеном для тварин. Дефекти охоплюють голову та обличчя (особливо вуха), центральну нервову систему, кінцівки, кардіоваскулярну систему, тимус. Японські вчені при дослідженні на мишах вводили етретинат в різні гестаційні дні, демонструючи виникнення різних вад розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Станом на липень 1986 року отримано інформацію про 51 вагітність з лікуванням етретинатом, з них 23 вагітності ще тривали і не були включені до аналізу. Результати 28 вагітностей були наступними: 17 здорових новонароджених, 3 медичні аборти (плоди без вроджених вад), 8 випадків зі скелетними аномаліями (3 народжені живими, 1 мертвонароджений у терміні 5 місяців, 4 медичні переривання). Крім того, у мертвонародженого плода та в 3 плодів з перерваною вагітністю виявлено також ваду нервової системи – менігомієлоцеле.

У 1988 році повідомили про 22 підтверджені випадки прийому етретинату при вагітності  в західній Німеччині з наступними результатами: 6 медичних абортів (без аномалій), 4 спонтанні аборти (без аномалій), 6 здорових новонароджених, 6 немовлят з вродженими вадами.

Доступна інформація про 53 вагітності, які наступили після припинення лікування етретинатом, з них відомі результати в 38 випадках, серед яких зареєстровано 2 вади – у плода та у новонародженого. В одному випадку 22-річна жінка лікувалась з перервами протягом 5 років і завагітніла через 4 місяці після припинення терапії. Виявлено наступні рівні етретинату та його метаболіту, етретину: 7 нг/мл та 8 нг/мл, відповідно, на 8 місяці вагітності (через 6 місяців після останньої дози). Після спонтанного переривання вагітності на 10 тижні у плода виявлено редукційну ваду лівої нижньої кінцівки  з одним пальцем, відсутністю гомілкових кісток та гіпоплазією стегнової кістки. Оцінка голови, черепа, головного мозку не була можливою. Дефект приписали впливу етретинату. В іншому випадку також 22-річна жінка завагітніла через 51 тиждень після останньої дози етретинату. Вона не приймала інших ліків, за винятком метоклопраміду (стимулятор перистальтики) від токсикозу вагітних на 8 тижні вагітності. Шляхом кесаревого розтину на 38 тижні народилась дівчинка із затримкою внутрішньоутробного розвитку (вага 2850 грам, ріст 46 см, 3-й перцентиль) з множинними вродженими вадами із залученням центральної нервової системи, голови, обличчя, серця (тетрада Фалло, мікроцефалія, мікрогнатія, асиметричні ніздрі, виступаючі деформовані вуха, розширений початок зовнішніх слухових проходів, косоокість, лівобічний парез лицевого нерву). Етретинат виявили в сироватці матері через 3,5 місяців після пологів, але рівень був нижче порогу визначення (2 нг/мл). В крові новонародженого препарат не виявлявся. Було зроблено висновок, що множинні вади спричинив етретинат, виходячи з факту виявлення його у матері та спектру вроджених вад, характерних для ретиноїдної ембріопатії. Деякі з вад, виявлених у новонародженого, також входять до складу асоціації CHARGE**, проте автор дослідження стверджує, що такий зв’язок не виключає етіологічного впливу етретинату.

**Асоціація CHARGE – симптомокомплекс множинних вроджених вад, який включає колобому ока, ваду серця, атрезію хоан, затримку психомоторного розвитку, гіпоплазію статевих органів, аномалію вушних раковин та/або глухоту.

В Німеччині рекомендують уникати вагітності протягом 2 років після виявлення в сироватці етретинату та його метаболітів. У 6 жінок, лікованих етретинатом протягом 4-78 місяців, концентрація препарату в плазмі виявлялася через 12 місяців в 3 пацієнток (4, 8 та 8 нг/мл), через 18 місяців в однієї пацієнтки (10 нг/ мл), в 2 жінок через 12 та 14 місяців після припинення терапії препарат в крові не визначався. Метаболіти – ацитретин та  цис-ацитретин – визначались в 2 жінок ( у 8 та 18 місяців) та в 5 (у 8-18 місяців).

Виробник повідомляє про наступні вроджені вади, асоційовані з етретинатом: менігомієлоцеле, менінгоенцефалоцеле, множинні синостози, лицеві дизморфії, синдактилію, відсутність термінальних фаланг, деформації стегна, щиколотки та передпліччя, низько розміщені вуха, високе піднебіння, зменшення об’єму черепа, деформації черепа та шийних хребців.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи етретинат проникає до грудного молока, але це очікується, оскільки зі спорідненим до нього вітаміном А це відбувається.

Виробник вважає препарат протипоказаним при грудному вигодовуванні через потенційні несприятливі наслідки.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Експерименти з використанням високих доз етретинату продемонстрували десквамацію сперматогенного епітелію, відсутність зрілих сперматозоїдів та зворотне пригнічення сперматогенезу у щурів, які зазнали впливу.

У 91 чоловіка, що отримували етретинат, параметри сперми були або нормальними, або спостерігали деяке покращення концентрації та рухливості.

Деякі дослідники рекомендують уникати вагітності, якщо майбутній батько отримував лікування етретинатом. Якщо вагітність все ж таки наступила, то слід проводити детальне ультразвукове дослідження не через ризик вроджених вад, а як метод «захисної медицини»*** для запобігання судових позовів.

Рідко при лікуванні етретинатом спостерігають еректильну дисфункцію.

***Захисна медицина (Defensive medicine) — практика охорони здоров’я, яка полягає у збільшенні кількості діагностичних процедур, повторних консультацій, тобто штучне збільшення послуг, що надаються, насамперед, не для здоров’я пацієнта, а для захисту та попередження можливого переслідування медичних працівників з боку пацієнтів та їхніх представників.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 28.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 29.08.2016 р.

ФЛУОЦИНОЛОН

Група/призначення:  

Фторований кортикостероїд для місцевого застосування. Доступний у вигляді мазі, крему, гелю, розчину, шампуню, масляного розчину в концентраціях 0,01-0,2%, а також очного імплантату.

Альтернативні назви / синоніми:

Синафлан, флуцар, флуцидерм, флуцинар. Комбінований препарат три-лума/трі-лума (Tri-Luma; флуоцинолону гідрохінон та третиноїн)

Діюча речовина: флуоцинолон.
Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини – потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Системні кортикостероїди при вагітності асоціюються з ризиком структурних аномалій  і затримкою росту плоду у тварин та людини. Обмежений досвід застосування флуоцинолону не свідчить про підвищений ризик, можливо, через незначну абсорбцію до кровотоку.

Однак, при тривалому використанні місцевих кортикостероїдів у невагітних пацієнтів (дітей та дорослих) спостерігали пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (див. статтю Флуоцинонід). Використання оклюзійних (герметичних) пов’язок посилює абсорбцію. Більше того, невідомо, чи це поглинання препарату призводить до вроджених вад та затримки розвитку плоду у людини, як це спостерігається при лікуванні системними кортикостероїдами. Якщо вагітна потребує тривалого місцевого лікування кортикостероїдами, слід призначати менш сильнодіючий препарат.

Щодо очного імпланту: відсутня системна абсорбція.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення вагітним щурам та кролям призводило до зменшення ваги плодів.  Також у кролів відмічали зростання частоти резорбції плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Невідомо, чи флуоцинолон проникає до плаценти та плоду, але його молекулярна вага це припускає.

У 1967 році повідомили про лікування 17 вагітних з генітальним свербежем (5-7 разів за 24 години протягом 2-3 днів до самостійного припинення лікування) – результати вагітностей невідомі.

Дослідження випадок-контроль, проведене в Угорщині у 1993 році з охопленням 1923413 народжень за період 1980-1994 років, з’ясовувало вплив системних та місцевих кортикостероїдів. У групі дітей з вродженими вадами (N=20830) місцеві кортикостероїди в І триместрі використовувались в 73 випадках (0,35%) в порівнянні з 118 (0,33%) в групі новонароджених без вроджених аномалій (N=35727). Щодо флуоцинолону: його застосовували 16 жінок основної групи та 47 контрольної.

Рев’ю 2003 року повідомляє про ефективність лікування мелазми (локалізована гіперпігментація обличчя – «маска вагітних») комбінованим препаратом три-лума (флуоцинолону гідрохінон та третиноїн). Третиноїн вважається тератогеном для людини при системному вживанні, а також викликає проблеми при місцевому використанні. Тому найбезпечнішою рекомендацією є уникнення цієї комбінації при вагітності і, особливо, в І триместрі.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутня інформація. Якщо флуоцинолон потрапить до системного кровотоку, то його молекулярна вага припускає проникнення до грудного молока.

Як вже зазначалось, кількість препарату, яка абсорбується до системного кровотоку, невідома, але у невагітних пацієнтів (дітей та дорослих) спостерігали пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Тому, якщо жінка в період лактації потребує тривалого місцевого лікування кортикостероїдами, слід призначати менш сильнодіючий препарат.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 22.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 23.08.2016 р.


Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка сайту УТІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...

Всього статей

1450

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information
Help Me!