МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

СУЛЬФАНІЛАМІДНІ ПРЕПАРАТИ

Група/призначення:

Антибактеріальні препарати широкого спектру дії. Найчутливішими до них виявились наступні мікроорганізми: бактерії (стрептококи, стафілококи, пневмококи, менінгококи, гонококи, кишкова паличка, сальмонели, холерний вібріон, паличка сибірки, гемолітична паличка); хламідії (збудники трахоми, пситакозу, пахового лімфогранулематозу); найпростіші (малярійні плазмодії, токсоплазми); патогенні гриби (актиноміцети, кокцидії, гістоплазми).

Сучасні сульфаніламідні препарати мають спільний спектр і механізм протимікробної дії. Вона ґрунтуєтся на конкурентному антагонізмі сульфаніламідних засобів і параамінобензойної кислоти. Вплив сульфаніламідних засобів і параамонібензойної кислоти на життєдіяльність мікроорганізмів є прямо протилежним. Параамінобензойна кислота у живих мікроорганізмах перетворюється на дигідрофолієву, а потім на тетрагідрофолієву кислоти. Остання бере участь у синтезі пуринів, піримідинів і нуклеїнових кислот. Ці продукти необхідні для синтезу білків, ферментів, розвитку і розмноження мікроорганізмів.

Альтернативні назви / синоніми: сульфаніламіди.
Діюча речовина:

Амід сульфанілової кислоти.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини ;потенційно токсичні.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Сульфаніламіди в цілому та окремі препарати цієї групи не вважаються великими тератогенами для людини. Через потенційну токсичність для новонародженого слід уникати призначення препаратів перед пологами – в ІІІ триместрі. Хоча деякі сульфаніламіди не всмоктуються і використовуються місцево, більшість з них швидко абсорбуюється з кишечника і одразу попадає в системний кровотік та проходить через плаценту. Потенційні несприятливі наслідки від впливу цих препаратів включають індукцію ідіосинкратичних реакцій (лихоманку, патологічні зміни крові, гіперчутливість). Наприклад, сульфаніламіди у плода та новонародженого можуть вивільняти білірубін і спричиняти ядерну жовтяницю (білірубінова енцефалопатія) при низьких рівнях останнього. Таке ускладнення теоретично очікується, проте аналіз історичної когорти з 1823 немовлят з впливом сульфаметизолу за 4 тижні до пологів не  продемонстрував зростання частоти жовтяниці.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експериментальні дослідження 1950 та 1970 років припустили, що окремі сульфаніламіди призводять до вроджених вад розвитку в деяких видів тварин. Так, у щурів пероральна доза 533 мг/кг спричиняла в основному розщілину піднебіння. Найвища доза, яка не викликала розщілини піднебіння, була 512 мг/кг.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Сульфаніламіди швидко проникають до плаценти у всіх термінах вагітності. Через 2-3 години після прийому концентрація в крові плода становить 70-90% від материнської. При прийомі мамою перед пологами значний рівень в крові новонародженого може триматися кілька днів. Прояви токсичності наступні: жовтяниця, гемолітична анемія і, теоретично, ядерна жовтяниця (білірубінова енцефалопатія). Кілька авторів повідомляють про виражену жовтяницю у новонароджених при прийомі мамою сульфаніламідів перед пологами. Недоношені новонароджені особливо чутливі до розвитку жовтяниці.

Однак, дослідження з охопленням 94 немовлят, матері яких приймали сульфаніламіди при вагітності для профілактики ревматичної лихоманки не продемонструвало підвищення частоти передчасних пологів, жовтяниці,  ядерної жовтяниці. Повідомляється про 2 випадки гемолітичної анемії у новонароджених та 1 у плода. Немовлята вижили, а у випадку діагностики такого стану у плода мама була гомозиготою за дефіцитом глюкозо-6-фосфат дегідрогенази*. Жінку лікували сульфізоксазолом з приводу інфекції сечових шляхів за 2 тижні до народження мертвого хлопчика на 36 тижні вагітності, в якого на аутопсії діагностовано мацерацію, виражену анемію, генералізований набряк.

*Дефіцит глюкозо-6-фосфат дегідрогенази (Г6ФД) – спадкове захворювання з Х-зчепленим типом успадкування, при якому є дефіцит відповідного ферменту, який допомагає нормально функціонувати еритроцитам. Дефіцит може призвести до гемолітичної анемії.

Сульфаніламіди конкурують з білірубіном за зв’язування з альбумінами плазми. Внутрішньоутробно плід зв’язує вільний білірубін плацентарною циркуляцією, однак, після народження цей механізм вже не працює. Незв’язаний білірубін може вільно проникати через гематоенцефалічний бар’єр і призводити до ядерної жовтяниці. Такі наслідки добре відомі при призначенні сульфаніламідів безпосередньо новонародженим. Про ядерну жовтяницю внаслідок внутрішньоутробного впливу сульфаніламідів не повідомляється.

Більшість повідомлень щодо пренатального призначення сульфаніламідів не свідчать про підвищення ризику вроджених вад розвитку. Так, діти матерів, які протягом всієї вагітності лікували виразковий коліт** або хворобу Крона*** сульфасалазином не продемонстрували підвищеної частоти вроджених вад. На противагу цьому, ретроспективне дослідження з охопленням 1369 пацієнтів виявило, що значно більша кількість матерів 458 дітей з вродженими вадами приймала сульфаніламіди в порівнянні з жінками контрольної групи.

**Виразковий коліт – неспецифічний виразковий коліт (НВК) – хронічне захворювання шлунково-кишкового тракту рецидивуючого характеру, при якому запалюється слизова оболонка товстого кишечника, на якій утворюються виразки і ділянки некрозу. Клінічно виразковий коліт проявляється кров’яним проносом, артритами, зниженням ваги, загальною слабкістю, болем у животі, при цьому захворюванні збільшується ризик розвитку колоректального раку.

***Хвороба Крона – хронічне захворювання шлунково-кишкового тракту запального характеру. Причина – запальний процес у внутрішній слизовій оболонці і підслизових шарах стінки шлунково-кишкового тракту. Слизова може вражатися на будь-яких ділянках від стравоходу до прямої кишки, але найчастіше зустрічається запалення стінок кінцевих відділів тонкого кишечника (клубова кишка). Захворювання протікає хронічно, з чергуванням гострих нападів і ремісій. Перші ознаки хвороби (перший напад), як правило, виникають у молодому віці – в осіб 15-35 років. Захворювання зустрічається однаково часто як у чоловіків, так і у жінок.

Дослідження 1975 року аналізувало прийом препаратів матерями 599 дітей, які народились з орофаціальними розщілинами. Значна різниця (р<0,05) між основною та контрольною групами виявлена щодо прийому сульфаніламідів в І та ІІ триместрах, причому, крім розщілин були присутні інші вроджені вади.

В 2 повідомленнях сульфаніламіди асоціюють з трахеоезофагеальними свищами та катарактами, але додаткового підтвердження цих даних не було. Жінка, яка приймала сульфагуанідин від харчового отруєння на ранніх термінах вагітності народила дитину з множинними вродженими вадами. Автори вважають це наслідком прийому препарату, але зв’язок є сумнівним.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, у 1455 випадках приймались сульфаніламіди в І триместрі, в 5689 – в будь-який період вагітності. Не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами. Виявлено кілька можливих асоціацій з окремими вадами в групі вживання препаратів в будь-який період вагітності, що потребує додаткового підтвердження, а саме: персистуюча артеріальна протока (8 випадків), колобома (4), гіпоплазія кінцівки або її частини (7), різноманітні дефекти стопи (4),  уретральна обструкція (13), гіпоплазія або атрофія наднирників (6), доброякісні пухлини (12).

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 131 новонародженого, який зазнав впливу сульфізоксазолу, 1138 – сульфабензаміду (вагінальний крем), 2296 – комбінації сульфаметоксазолу/ триметоприму (антибактеріальний препарат) в І триместрі. В групі сульфізоксазолу зареєстровано 8 (6,1%) великих вроджених вад при очікуваних 6.  Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 2/1 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 1/0 орофаціальні розщілини, 0/0 редукційні вади кінцівок, 0/0 гіпоспадія. В групі сульфабензаміду зареєстровано 43 (3,8%) великі вроджені вади при очікуваних 44.  Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 11/10 вроджені вади серцево-судинної системи, 2/3 полідактилія, 0/0,5 розщілина хребта, 0/2 орофаціальні розщілини, 1/2 редукційні вади кінцівок, 1/3 гіпоспадія. Дані про застосування цих 2 препаратів не підтримують асоціації між ними та вродженими вадами розвитку. На противагу цьому, було виявлено можливу асоціацію між сульфаметоксазолом/ триметопримом та вродженими вадами – 5,5% (126 виявлено при 98-ми очікуваних) – в цілому та для кардіоваскулярних дефектів зокрема: 37/23.

Повідомлення 2009 року від проекту запобігання вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) інформує про асоціацію між антибактеріальними препаратами та понад 30 окремими вродженими вадами розвитку. Проаналізовано 13155 випадків, які порівняли з 4941 відповідним контролем. Інформацію отримували шляхом детального телефонного опитування через 24 місяці після пологів. Вважалось, що плід зазнав впливу препаратів, якщо мама приймала його за 1 місяць до запліднення і далі протягом І триместру. Виявлено значиму асоціацію між різними вродженими вадами (загальна кількість випадків впливу препарату/контрольні випадки)  та сульфаніламідами (145/42), можливо, в комбінації з триметопримом; а також нітрофурантоїном (150/42). Скориговані ризики щодо окремих вад  для сульфаніламідів були наступними: аненцефалія (3,4, 95% ДІ 1,3-8,8), синдром гіпоплазії лівих відділів серця (3,2, 95% ДІ 1,3-7,6), коарктація аорти (2,7, 95% ДІ 1,3-5,6), атрезія хоан (8,0, 95% ДІ 2,7-23,5%), поперечні аномалії кінцівок (2,5, 95% ДІ 1,0-5,9), діафрагмальна кила (2,4, 95% ДІ 1,1-5,4). Також значима асоціація з вродженими вадами виявлена (загальна кількість випадків/контролів; число вад) для антибіотиків пеніцилінової групи (716/293;1), еритроміцинів (202/78; 2), цефалоспоринів (128/47; 1), хінолонів (42/14; 1), тетрациклінів (36/6; 1). Як і при всіх ретроспективних дослідженнях отримані дані можуть визначати асоціації, але не причинний зв’язок.  Крім того, вищенаведене дослідження мало ряд обмежень.

Угорське дослідження випадок-контроль щодо запобігання вроджених вад розвитку (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Abnormalities) повідомляє про асоціацію між материнським лікуванням сульфаметоксидіазином та дефектом міжшлуночкової перетинки, між сульфотіосечовиною та клишоногістю. Однак, ці результати слід вважати гіпотезою для подальших досліджень.

Комітет з акушерської практики американського конгресу акушерів та гінекологів (ACOG Committee on Obstetric Practice) у 2011 році підтримав  використання сульфаніламідів при вагітності, якщо вони є найбільш ефективними.

Застосування препарату під час вигодовування:

Сульфаніламіди проникають до грудного молока. Рівень вільних та зв’язаних сульфаніламідів в молоці коливається в межах 6-94 мкг/мл. До немовляти з молоком потрапляє 1,6% загальної дози. Рівень препаратів в молоці часто перевищує рівень в сироватці  і утримується кілька днів після припинення прийому мамою. При лікуванні співвідношення молоко:плазма становить 0,5-0,6.

Ці препарати протипоказані недоношеним немовлятам та дітям з гіпербілрубнемією або дефіцитом глюкозо-6-фосфат дегідрогенази.

За винятком вищенаведених станів, американська академія педіатрії вважає сульфаніламіди сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Деякі сульфаніламіди, включно з сульфасалазином та сульфаніламідом асоціюються зі зниженням фертильності у чоловіків.

Дослідники з Індії повідомили про значне підвищення відсотку абортів та зменшення народжених живими у 300 чоловіків, які по роду своєї діяльності на фармацевтичному виробництві зазнали впливу сульфаніламідів.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 05.06.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 07.06.2016 р.


Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка сайту УТІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...

Всього статей

1443

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information
Help Me!