Група/призначення:  

Засоби для загальної анестезії: ефіри. Використовується для проведення інгаляційного наркозу (особливо часто раніше), в якості хімічного розчинника в лабораторіях, на виробничих процесах.

Цей препарат є тригером злоякісної гіпертермії.

Альтернативні назви / синоніми:

Ефір для наркозу стабілізований, діетиловий ефір.

Діюча речовина: діетиловий етер.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Відсутня інформація про вплив на плід людини, одне дослідження у щурів, без детального обґрунтування, наводить дані про зростання частоти скелетних аномалій.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення вагітним щурам та мишам діетилового етеру в концентрації, достатній для анестетичного ефекту у матері призводило до підвищення частоти резорбції плодів та скелетних аномалій, без зростання частоти вад внутрішніх органів.

При введенні концентрації 0,2% протягом 5 хвилин 60 днів спостерігали зниження фертильності та зменшення ваги яєчок у самців щурів.

Введення щурам в неонатальному періоді асоціювалось з порушенням продукції сперми в дорослому віці.

Плоди щурів з пренатальним впливом діетилового етеру демонстрували меншу спонтанну рухливість та затримку першого прикладання до грудей після народження в порівнянні з тими тваринами, які зазнали пренатального впливу іншого анестетика – ізофлурана.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 28.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.03.2018 р.

Група/призначення:  

Найпростіший вторинний одноатомний спирт аліфатичного ряду. Належить до речовин 3-го класу небезпеки (помірно небезпечні речовини) за ступенем впливу на організм, має наркотичну дію. Цей спирт часто використовується, 70% розчин застосовують для натирання.

Альтернативні назви / синоніми:

2-пропанол, пропан-2-ол, ізопропанол, диметилкарбінол.

Діюча речовина: ізопропіловий спирт.

Рекомендації при вагітності:

Порушує ембріональний розвиток в експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Може порушувати розвиток ембріону в експериментальних тварин на фоні токсичних для матері доз.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Російське дослідження 1978 року, процитоване іншим джерелом, наводить інформацію про ембріотоксичність ізопропілового спирту у щурів та порушення поведінки цих тварин після пренатального впливу. Оцінка впливу на щурів у 1988 році визначила, що ця сполука несприятливо пливає на плід тільки у випадку токсичного впливу на матір.  У плодів при цьому спостерігали скелетні аномалії. Дослідження в двох поколіннях щурів продемонструвало несприятливі наслідки при паруванні в І поколінні самців тільки на фоні лікування дощами 1000 мг/кг/день. Також підвищувався рівень постнатальної смертності в цьому поколінні. При нижчій дозі 500 мг/кг/день таких ефектів не зазначали. Дослідження у щурів та кролів не продемонструвало тератогенних наслідків при дозах, явно токсичних для матерів. Окреме дослідження у щурів не повідомляє про нейротоксичність на фоні гестаційного впливу ізопропілового спирту в дозах на рівні 1200 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомляється про жінку, яка народила дитину з підвищеною концентрацією в крові ізопропілового спирту та ацетону. Жінку за два дні до того звільнили з в’язниці і вона зловживала рядом речовин. У гіпотонічного немовляти незабаром після народження розвинулись судоми, які пройшли через 24 години. Дитину виписали додому через 2 тижні з нормальними показниками неврологічного розвитку і надалі вона була втрачена з-під нагляду.

Група дослідників, використавши репродуктивні дані від експериментальних тварин дійшла висновку, що доза 420 мг/кг/день для людини є, ймовірно, такою, що не призводитиме до несприятливого впливу.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 25.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.02.2018 р.

Назва англійською мовою: Indigo carmine.

Група/призначення: діагностичний засіб з групи барвників.

Діагностичний барвник, зареєстровний як харчовий додаток E132, що використовується в продуктах харчування та медичних цілях. В медицині використовується для покращення візуалізації. Використовувався в процедурі амніоцентезу як маркер при багатоплідних вагітностях.

Альтернативні назви / синоніми: натрію індиготин дисульфонат.

Діюча речовина: індигокармін.

Рекомендації при вагітності: обмежені дані про використання у людини – відсутні співставні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Відсутня інформація про зв’язок індигокарміну з вродженими вадами. Внутрішньоамніотичне введення не впливало на плід. Цей барвник не можна вважати повністю безпечним через його відому токсичність при внутрішньовенному введенні.

Через ерготамін-подібні властивості внутрішньовенне призначення цього барвника може викликати тотальний периферичний опір, артеріальний тиск, центральний венозний цикл зі зниженням серцевого викиду, ударного об’єму, пульсу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При тестуванні у щурів та кролів не спостерігали порушення розвитку. Не проводились досліджень карциногенності, мутагенності, фертильності.

Інформація щодо впливу на плід:  

Обмежений досвід застосування.

У 1992 році повідомили про атрезію порожньої кишки, ймовірно вторинної до використання метиленового синього при процедурі амніоцентезу  при багатоплідних вагітностях. Частина цього повідомлення також описує 67 новонароджених, яких лікували з приводу атрезії клубової кишки, 20 з яких були однією дитиною з двійні. З цих 20 дітей з двоплідних вагітностей 18 зазнали впливу метиленового синього при амніоцентезі в ІІ триместрі, в одному випадку застосували індигокармін. Оскільки частота атрезії клубової кишки перевищувала очікувану і, оскільки, вважається, що метиленовий синій призводить до таких дефектів, автори цього дослідження і супроводжуючий коментар рекомендували уникнення використання метиленового синього для вищеописаних цілей. Також наголошується на вазоконстрикторних властивостях метиленового синього як можливого механізму виникнення дефектів. Додатково коментар зазначає, що індигокармін, як і метиленовий синій є вазоконстриктором і також може індукувати невеликі атрезії кишечника.

Коротке повідомлення 1993 року описало використання індигокарміну у жінок з двійнями, які пройшли процедуру амніоцентезу в період 1977-1991 років в США. Всього охоплено 195 жінок, 78 (40%) з яких було призначено індигокармін під час процедури. З 156 плодів (загальні дані включали народжених живими, мертвонароджених, внутрішньоутробно загиблих, медичні переривання) у 7 (4,5%) діагностували вроджені вади розвитку. Двоє дітей–близнюків мали синдактилію, клишоногість (1), гідроцефалію (1), уретральну обструкцію (1), множинні вади (2). В жодного немовляти не виявлено атрезії кишечника.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Індигокармін може використовуватись для хромопертубації в рамках обстеження неплідності. Цей барвник не був токсичним для лютеїнових клітин людини в культурі, припускаючи прийнятність використання при подібних дослідженнях прохідності труб.

Дослідження 2014 року у самців мишей виявило, що введення індигокарміну з харчуванням протягом 6 тижнів призводило до істотного підвищення ваги тіла та істотного зменшення ваги яєчок. Рухливість сперматозоїдів була зниженою. Істотне зменшення щільності сперми виявлено на фоні найвищих доз (39 мг/кг/день).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.

Адаптовано 21.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.01.2025 р.

Група/призначення:

Антисептичні та дезінфікуючі засоби, антисептичні засоби-барвники, діагностичний барвник.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: метиленовий синій.

Рекомендації при вагітності:

Дані від експериментальних тварин припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Інтраамніотичне введення метиленового синього для визначення розриву мембран асоціювалось з атрезією кишечника та гемолізом. Високі дози у мишей порушували ембріональний розвиток. Індігокармін вважається безпечнішою альтернативою при вагітності, як і evans blue, проте досвід їх застосування при вагітності обмежений.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Метиленовий синій не був тератогенним у щурів, але інтраамніотичне введення в концентрації на рівні клінічної підвищувало показник загибелі плодів. У мишей високі дози метиленового синього підвищували частоту передчасних пологів, загибелі плодів, скелетних аномалій, екзенцефалії.

Інформація щодо впливу на плід:  

Наводимо дані різних досліджень.

Метиленовий синій призначався перорально через свої слабкі властивості уринального герміциду або вводився в амніотичну рідину для діагностики передчасного розриву мембран. Щодо перорального прийому – відомо про 9 випадків у І триместрі. При цьому не виявлено вроджених вад розвитку. В будь якому терміні вагітності відбувався вплив у 46 випадках. Виходячи з 3 випадків вроджених вад повідомили про можливу слабку асоціацію (вади не уточнювались).

Діагностичне внутрішньоамніотичне введення метиленового синього призводило до гемолітичної анемії, гіпербілірубінемії, метгемоглобінемії у новонароджених. Дози барвника в більшості повідомлених випадків коливались в межах 10-70 мг, але в одному випадку використали 200 мг. Після такого введення може виникати глибоке фарбування новонародженого. Один з авторів припустив, що менші дози, такі як 1,6 мг, будуть достатніми для підтвердження розриву мембран без спричинення гемолізу.

Повідомлення 1989 року інформує про використання 1 мл 1% розчину (10 мг) для діагностики розриву мембран у жінок із загрозою передчасних пологів у терміні 26 тижнів вагітності. Через 18 годин народилась дівчинка вагою 920 грам, шкіра якої була пофарбована темно синім кольором. Колір шкіри не дозволяв адекватно оцінити гіпоксію. Ознак гемолізу не спостерігали. Голубий відтінок протримався понад 2 тижні, незважаючи на часті купання.

Повідомляється про випадкове внутрішньо маткове введення препарату в І триместрі. В доношеного немовляти не виявили несприятливих наслідків.

Множинні оклюзії клубової кишки виявили у 7 немовлят, народжених матерями з двійнями в 3 різних медичних центрах, яким вводили діагностично  внутрішньоамніотично метиленовий синій в один з амніотичних мішків на 15-17 тижнях гестації. Дози при цьому коливались в межах 10–30 мг. Четверо з немовлят потребували хірургічного лікування, інформація про інших 3 відсутня. Автори припустили, що причиною таких несприятливих наслідків був або гемоліз, або гостра гіпоксія кишечника, вторинна до індукованого метиленовим синім вивільнення норадреналіну з наступною вазоконстрикцією.

У 1992 році повідомили про атрезію порожньої та клубової кишки у двійні в Австралії.

Вищий ризик атрезії виявлено у близнюків в порівнянні з одноплідними вагітностями та у близнюків старших матерів. В одній з груп використали нерозведений 1% метиленовий синій, в 1 з 9 близнюків в групі з 40 багатоплідних вагітностей (22,5%) діагностовано атрезію, в порівнянні з 3 випадками серед 53 (5,7%), які зазнали впливу 0,25% розчину.

Третє повідомлення про вищенаведені ускладнення з’явилось у 1992 році. Метиленовий синій вводили внутрішньоамніотично в дозі 10-20 мг при 86 з 89 послідовних вагітностях двійнями для пренатального діагнозу. При 3 вагітностях барвник не використовувався з технічних причин. Атрезія клубової кишки виникла при 17 вагітностях (19%), в 15 з цих випадків було можливим з’ясувати, що тільки уражений плід зазнав впливу барвника. Всі ці діти потребували хірургічного втручання. Частина цього повідомлення також описує 67 новонароджених, яких лікували з приводу атрезії клубової кишки, 20 з яких були однією дитиною з двійні. З цих 20 дітей з двієнь 18 зазнали впливу метиленового синього при амніоцентезі в ІІ триместрі. Оскільки частота атрезії клубової кишки перевищувала очікувану і, оскільки, вважається, що цей діагностичний барвник призводить до таких дефектів, автори цього дослідження і супроводжуючий коментар рекомендували уникнення використання метиленового синього для вищеописаних цілей. Також наголошується на вазоконстрикторних властивостях метиленового синього як можливого механізму виникнення дефектів.

Коротке повідомлення 1993 року описало використання метиленового синього у жінок з двійнями, яким проводилась процедура амніоцентезу в Атланті, штат Джорджія, в період 1977-1991 років. Всього охоплено 195 жінок, 4 з них (2%) призначали метиленовий синій під час процедури. З 8 плодів в одного діагностовано аненцефалію (не має зв’язку з барвником), не виявлено жодного випадку атрезії кишечника.

Стаття 1993 переглянула тератогенність та несприятливі наслідки у новонароджених від внутрішньоамніотичного введення метиленового синього. Найчастішими несприятливими наслідками у новонароджених були гіпербілірубінемія, гемолітична анемія з або без тілець Гейнца, голубе забарвлення шкіри, іноді метгемоглобінемія та загибель плода. Також часто спостерігали респіраторний дистрес, але він може спричинятись іншими причинами. Виявленими структурними вадами були атрезія клубової кістки, але механізм ураження кишечника невідомий. Виходячи з фармакологічних властивостей барвника, найбільш ймовірним механізмом вважаються судинні порушення, спричинені звуженням артерій, індукованим метиленовим синім. Однак, іншими можливими механізмами була гіпоксія, індукована метгемоглобінемією та гемолітичною анемією, що призводило до відтоку крові від кишечника з виникненням ішемії та атрезії або прямий токсичний вплив барвника, проковтнутого з амніотичною рідиною.

Застосування препарату під час вигодовування:

Метиленовий синій проникав до молока корів та кіз після внутрішньовенного призначення. Концентрація в молоці через 4-36 годин після такого введення була вищою за визначену в крові.

Проте, ризик для немовляти не видається високим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Використання цього препарату може бути субоптимальним в діагностичних цілях при неплідності та процедурі перенесення яйцеклітини та сперматозоїду до фалопієвої труби, де запліднення відбувається природнім шляхом (gamete intra-fallopian transfer (GIFT). Метиленовий синій асоціювався з несприятливим впливом на лютеїнові клітини людини in vitro, рухливість сперматозоїдів, проникнення через цервікальний слиз, з розщепленням ембріонів,  хоча барвник суттєво не знижував життєздатності сперматозоїдів.

Згідно з одним дослідженням метиленовий синій був тимчасово ефективним в контролі розростань у випадку пріапізму*.

Більше клінічне дослідження іспанських вчених припустило, що метиленовий синій може бути ефективною терапевтичною альтернативою при пріапізмі, індукованому інтракавернозним введенням вазоактивних препаратів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 20.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

 Переглянуто редакційною колегією 20.02.2018 р.

Група/призначення:  

Перший представник гомологічного ряду аліфатичних кетонів. Ацетон є цінним промисловим розчинником і завдяки невеликій токсичності отримав широке застосування при виробництві лаків, вибухових речовин, лікарських засобів. Ацетон є вихідною сировиною в численних хімічних синтезах. В лабораторній практиці застосовується в якості  полярного апротонного розчинника, для приготування охолоджувальних сумішей разом із сухим льодом і аміаком, є корисним для миття хімічного посуду.

Ацетон є одним з продуктів метаболізму в живих організмах, зокрема, у людини. Це один  з компонентів так званих ацетонових тіл, яких в крові здорової людини міститься вкрай мало, однак при патологічних станах (тривале голодування, важке фізичне навантаження, важка форма цукрового діабету) їх концентрація може значно підвищуватись.

Ацетон виробляється ендогенно при метаболізмі жирів, наприклад, при втраті ваги. Дані від експериментальних тварин та досвід застосування у людини продемонстрували плацентарний трансфер та накопичення ацетону тканинах у плода.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: ацетон.

Рекомендації при вагітності:

Рівень ендогенного ацетону залежить від стану та захворювань матері.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин не свідчать про підвищений ризик вроджених вад розвитку у випадку впливу ацетону при вагітності. Підвищення концентрації в крові у жінок з цукровим діабетом асоціювалось з підвищеним ризиком вроджених вад, але в цьому випадку також впливають інші фактори, пов’язані з погано контрольованим діабетом. Вплив саме ацетону не можливо відокремити.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Культура ембріонів гризунів не продемонструвала тератогенних наслідків чи порушень розвитку після впливу до 2,5% ацетону. Ацетон не був тератогенним у мишей та щурів при інгаляційному введенні дози до 6600 ppm (частин на мільйон, parts  per million) та 11000 ppm, відповідно, хоча у щурів на фоні найвищої дози була збільшена кількість потомства з, принаймні, 1 плодом з вродженими вадами. Це супроводжувалось материнською токсичністю.

Інформація щодо впливу на плід:

Проводився аналіз серії випадків сакрального агенезу, ацетон був одним з 5 розчинників, що впливали на 5 вагітних жінок. Такі дослідження не дають можливості дійти висновку щодо окремих сполук і, фактично, наявність сакрального агенезу не є достовірним свідченням виникнення токсичності у людини під впливом будь якого розчинника.

Ізопропіловий спирт метаболізується до ацетону алькогольдегідрогеназою в печінці. Повідомляється про жінку, яка народила дитину з підвищеною концентрацією в крові ізопропанолу (ізопропілового спирту) та ацетону. Жінку за два дні до того звільнили з в’язниці і вона зловживала рядом речовин. У гіпотонічного немовляти незабаром після народження розвинулись судоми, які пройшли через 24 години. Дитину виписали додому через 2 тижні з нормальними показниками неврологічного розвитку і надалі вона була втрачена з-під нагляду.

Наявність ацетону в сечі матері корелює з вищим рівнем перинатальної смертності, що може бути пов’язаним з материнським діабетом. Такі вроджені вади як дефекти нервової трубки, мікроцефалія, сакральний дизгенез, транспозиція магістральних судин спостерігаються у дітей матерів з цукровим діабетом, які мають підвищений рівень ацетону та інших кетонів в крові. У дітей віком 3-5 років, у матерів яких визначався підвищений рівень ацетону в сечі в період вагітності, спостерігали зниження IQ.

Точаться дискусії щодо істинного причинного фактору, який спричиняє вроджені вади при діабеті у матерів. Жоден з наслідків у плода при діабеті не можна пояснити впливом ацетону через метаболічні перетворення між ацетоном, іншими кетонами і метаболітами.

Концентрація кетонів у сироватці, включно з ацетоном, значно підвищується у дітей на першому тижні життя: 2,7 мг/дл у 2-5 днів життя та 0,9 мг/дл у віці 10-15 років. Однією з причин підвищення концентрації кетонів після народження є використання новонародженими кетонових тіл та окислення жирних кислот для виробництва сталого рівня глюкози.

Застосування препарату під час вигодовування:

Ацетон виявляється в грудному молоці людини. Концентрація його в молоці знижується від 3 дня до 6 місяців лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Ацетон асоціювався з несприятливим впливом на формування сперми в експериментах на щурах. Присутність ацетону в питній воді в кількості 50000 ppm протягом 13 тижнів призводила у щурів до зменшення рухливості та зростання частоти аномальних сперматозоїдів. В іншому дослідженні ацетон потенціював несприятливий вплив на яєчка 2,5-гександіону.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 19.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.02.2018 р.

Група/призначення:

Неорганічна сполука, безбарвний газ із різким задушливим запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді. Одержують каталітичним синтезом з азоту і водню під тиском. Використовують переважно для виробництва азотних добрив, вибухових речовин, азотної кислоти. Рідкий аміак використовується в холодильних установках. Водний розчин аміаку (нашатирний спирт) застосовується в медицині.

В організмі людини швидко конвертується печінкою до сечовини для виведення.

Альтернативні назви / синоніми: амоніак.

Діюча речовина: аміак.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація, при нормальному метаболізмі виводиться з організму.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Відсутня інформація про можливий несприятливий вплив аміаку при вагітності, в той же час, здатність метаболізувати та виводити аміак є величезною.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При годуванні самок щурів амонію ацетатом (20% в дієті), починаючи з 1 дня вагітності до пологів вони народжували дитинчат з порушеною нейрональною функцією NMDA-рецепторів (іонотропний рецептор глутамату, що селективно зв’язує N-метил-D-аспартат (NMDA). Автори дослідження висунули гіпотезу, що це порушення може бути відповідальним за інтелектуальну недостатність, яка спостерігається в деяких випадках гіпермамоніемії новонароджених. Хоча про стан матерів не повідомляється, припускається, що в них була гіперамоніемія.

Токсикологічний профіль ATSDR для аміаку (Agency for Toxic Substances & Disease Registry) повідомляє про дослідження, яке не виявило наслідків впливу на розвиток та репродукцію у самок свиней з впливом аміаку інгаляційно в дозах 35 ppm (частин на мільйон, parts  per million) за 6 тижнів до парування і до 30 дня гестації. Аналізувались наступні показники: вага яєчників та матки, вік на момент пубертатну, число живих плодів, співвідношення плід-жовте тіло, довжина плодів.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

При нормальній функції печінки і достатньому рівневі аргініну в харчуванні здатність метаболізувати і виводити азотисті сполуки, включно з аміаком є значною. Тому малоймовірними є несприятливі наслідки для плода при впливі аміаку із навколишнього середовища при вагітності. Можливо отруєння аміаком, достатнє для заподіяння захворювання матері, може спричинити несприятливий ефект при вагітності, який ще не визначений.

Гіперамоніемія може виникати при численних клінічних ситуаціях, найбільш значимими з них є печінкова недостатність та побічна дія медикаментів. Аміак може проникати до плода, концентрація його в пуповинній крові вдвічі перевищувала нормальний рівень дорослого, що було продемонстровано при 96 пологах.

Гіперамоніемія також може бути успадкованим станом. Порушення циклу сечовини, які призводять до гіперамоніемії в новонароджених, включають цитрулінемію І типу, яка маніфестує в новонароджених і успадковується за аутосомно-рецесивним типом, та дефіцит орнітин транскарбамілази, що успадковується за Х-зчепленим рецесивним типом. Симптоми у новонароджених включають летаргію, порушення харчування, пригнічення центральної нервової системи, всі з яких є вторинними до гіперамоніемії. Контроль епізодів гіперамоніемії включає зменшення споживання білку.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 15.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.02.2018 р.

Група/призначення:

Хімічна сполука, органічна речовина групи галогеналканів. Отримується кип’ятінням суміші метанолу, сірчаної кислоти, хлориду натрію. Це газ, який використовувався як хладагент та метилюючий агент. Відноситься до великої групи різноманітних «розчинників».

Альтернативні назви / синоніми:

Хлорметан, метил хлорид.

Діюча речовина: хлорометан.

 Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Хлорометан  не підвищує частоти вроджених вад у щурів, але призводить до токсичного впливу на яєчка в цих тварин.

Токсичний вплив на організм людини включає ураження печінки, нирок, центральної нервової системи.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Після впливу на вагітних щурів та мишей не відзначали ембріотоксичності, хоча на фоні високих доз спостерігали токсичний вплив на материнський організм у вигляді зменшення ваги плодів. Тератогенне дослідження у щурів було негативним при дозах до 1500 ppm (частин на мільйон, parts  per million) протягом 6 годин на день. Група вчених повідомила про невелике підвищення вад серця, в основному, незначних, у потомства мишей, які зазнали впливу хлорометану в період ембріогенезу в дозах 500  ppm та вищих. Дослідники інституту хімічної індустрії токсикології піддали критиці цю роботу і дійшли висновку, що збільшення вад розвитку може бути пов’язаним з технічними проблемами в дослідженні та представлені даних, що свідчить про відсутність зростання частоти серцевих вад після впливу хлорометану на мишей пренатально.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вторинне джерело повідомляє про виявлення хлорометану в 2 з 8 зразках грудного молока людини від жінок в Нью Джерсі, Пенсильванії, Луїзіані.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При інгаляційному введенні самцям щурів дози 3000-3500 ppm виявлено дегенерацію яєчок та запалення придатків із зменшенням фертильності та підвищенням постімплантаційних втрат, якщо запліднення наступає. Хоча більшість повідомлень не продемонстрували несприятливі наслідки у самців щурів на фоні нижчих доз, одна група задокументувала зворотне зниження фертильності після впливу дози 1500 ppm.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 13.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.02.2018 р.

Група/призначення:

Органічна сполука, найпростіший ароматичний амін. Входить до складу фарб та застосовується в якості розчинника. Анілін також використовується у виробництві гуми та проміжних продуктів деяких пестицидів. Анілін в організмі метаболізується до ацетамінофену/парацетамолу (анальгетик-антипіретик) та ацетаніліду.

Альтернативні назви / синоніми: бензенамін, амінобензен.

Діюча речовина: анілін.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація, токсичний для експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Вплив на вагітних щурів порушує розвиток ембріону, що може бути опосередкованим виникненням метгемоглобінемії.  Відсутні адекватні дані про вплив на плід людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Неопубліковані дані від контрактної лабораторії свідчать про зменшення ваги та виживання дитинчат на 3-й постнатальний день після впливу на вагітних мишей аніліну в дозі 560 мг/кг/день. Тератогенне дослідження у щурів не продемонструвало підвищення частоти вроджених вад розвитку, незважаючи на значну материнську токсичність. Анілін проникає через плаценту у щурів. В експериментальних тварин спостерігали метгемоглобінемію, частий прояв анілінової токсичності. Група японських дослідників повідомила про лікування вагітних щурів на 15-й день гестації аніліну гідрохлоридом, що призводило до високої частоти розщілин піднебіння та кардіоваскулярних вад у потомства. Лікування метиленовим синім для зменшення проявів материнської метгемоглобінемії та гіпоксії істотно зменшувало виникнення розщілини піднебіння. Автори дійшли висновку, що зростання частоти розщілини піднебіння опосередковувалось материнською гіпоксією, спричиненою аніліном. Наступне повідомлення цієї ж групи вчених повідомило про введення вагітним щурам аніліну на 9, 10, 11, 12 дні, що підвищувало частоту скелетних аномалій, виникнення яких автори також віднесли до індукованої аніліном гіпоксії. Введення вагітним мишам аніліну в дозі 560 мг/кг/день на 7-14 гестаційні дні продемонструвало незначне зменшення набирання ваги дитинчатами та виживання їх протягом перших 3 постнатальних днів. В лікованій групі народжувалось менше тварин, аніж в контрольній. Материнська токсичність включала загибель (6 тварин під час лікування) та істотне зниження набирання ваги під час лікування. Введення вагітним мишам аніліну в дозі 31 та 93 мг/кг/день на 7 гестаційний день призводило до народження потомства жіночої статі зі зменшенням аногенітальної відстані, виміряної на 4-10 тижні життя. Пренатальний вплив аніліну на самців мишей зменшував нейрональне число в преоптичному ядрі гіпоталамуса в дорослому віці.

Інформація щодо впливу на плід:

Доступний досвід застосування у людини обмежується  російським дослідженням в групі жінок, працівниць заводу, де на виробництві застосовується анілін. Хоча це дослідження стверджувало про наявність асоціації між впливом останнього та порушенням овуляції  і самовільним перериванням вагітності, повторний аналіз даних та порівняння з контрольною групою не підтримали такої асоціації.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Виходячи з результатів, отриманих для ацетамінофену, анілін може зменшувати резерв фолікулів яєчника та фертильність у самок мишей та призводити до вкорочення аногенітальної відстані у самців мишей.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 13.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.02.2018 р.

Група/призначення:

Хімічна сполука, органічна речовина класу циклоалканів. Належить до великої групи різноманітних «розчинників». Циклогексан використовується в хімічній промисловості як проміжний продукт.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: циклогексан.

Рекомендації при вагітності:

Можливий професійний вплив, а також вплив з навколишнього середовища.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Репродуктивні дослідження у щурів та кролів були негативними.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження в двох поколіннях щурів та кролів з використанням атмосферної концентрації до 7000 ppm (частин на мільйон, parts  per million) не виявили порушень розвитку.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

У 1982 році повідомили про виявлення циклогексану в 5 з 8 зразків грудного молока від жінок, які проживають в  промислових зонах США. Вплив на немовлят на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.02.2018р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 12.02.2018 р.

Група/призначення:

Хімічна сполука, галогенований вуглеводень. Належить до великої групи різноманітних «розчинників». У навколишньому середовищі тетрахлорметан в основному перебуває у вигляді газу, запах якого більшість людей починає відчувати вже при концентрації в повітрі на рівні 10 мг/л. Це продукт штучного походження, природним шляхом не утворюється.

У недалекому минулому тетрахлорметан вироблявся в світі у великих кількостях в основному для наступного використання при виготовленні холодоагентів у холодильних установках та як пропелент в аерозольних балончиках.

Альтернативні назви / синоніми: чотирихлористий вуглець.

Діюча речовина: тетрахлорометан.

Рекомендації при вагітності:

Можливий вплив тільки з навколишнього середовища; гепатотоксичний.

Рекомендації при лактації:

Можливий вплив тільки з навколишнього середовища; відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Тетрахлорометан призводить до резорбції плодів у щурів на фоні токсичних для матері доз. Епідеміологічні дослідження стосовно впливу з навколишнього середовища не використовували загальноприйнятого статистичного аналізу. Найбільш вираженим загальнотоксичним наслідком впливу тетрахлорометану є гепатоцелюлярний некроз та нирковий трубчастий некроз.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення в курячі яйця тетрахлорометану призводило до залежного від дози зниження висиджування, але не підвищувало частоти вроджених вад розвитку. Дослідження у щурів припустили, що введення вагітним тваринам тетрахлорометану асоціюється з підвищенням частоти резорбції плодів при токсичних для матерів дозах, однак, при цьому не зафіксовано підвищення частоти вроджених вад розвитку. Детальне вивчення індукованих тетрахлорометаном резорбцій продемонструвало, що останній чинить максимальний вплив на 8 день вагітності у щурів. При парентеральному введенні сполуки вагітним мишам перед пологами спостерігали летальність плодів, асоційовану з некрозом плаценти та печінки. Призначення вагітним щурам на 14 день дози 112,5 або 150 мг/кг/день спричиняло резорбції та зменшення кількості живих дитинчат. При цьому зменшувалась вага матерів. При іншому дослідженні у щурів резорбція зростала при дозі 50 мг/кг/день, але цього не відбувалось при дозі 25 мг/кг/день на 6-15 гестаційні дні. При введенні мишам дози 826 мг/кг/день до або після імплантації не відзначали несприятливого впливу на розвиток плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Епідеміологічне дослідження щодо впливу певних забруднювачів води при вагітності та ризику вроджених вад розвитку, яке проводилось у Нью Джерсі, повідомляє про позитивні асоціації між тетрахлоретаном у воді понад 1 ppb (1 частина на мільярд; parts per billion) та низькою вагою доношених новонароджених (співвідношення шансів 2,26, 99% ДІ 1,22-4,20) і малістю для гестаційного віку (1,75, 99% ДІ 1,13-2,70). Ризик вад центральної нервової системи становив 3,8, виходячи з 3 випадків (90% ДІ 1,14-10,63; 99% ДІ 0,0-16,51). Для дефектів нервової трубки – 5,39, 90% ДІ 1,2-18,95; 99% ДІ 0,62-31,23, виходячи з двох випадків. Не відзначали статистично значимого підвищення частоти орофаціальних розщілин. Інформацію про вплив сполуки отримували з наявності забруднювачів у воді та медичної документації, біомоніторингу суб’єктів не проводилось.

Дослідження випадок-контроль в групі дітей з дефектами нервової трубки або вроджених вад серця використало дані перепису населення для оцінки близькості до небезпечних відходів. Не виявлено асоціації між передбачуваним впливом тетрахлорометану та конотрункальними вадами серця чи орофаціальними розщілинами.

Дослідження з виявлення впливу в період вагітності токсинів, що знаходяться у повітрі, у жительок Каліфорнії повідомило про асоціацію ризику нейробластоми з вищим пренатальним впливом тетрахлорометану (2,65, 95% ДІ 1,07-6,53) та деякими іншими забруднювачами повітря. Як і при попередньому дослідженні, вплив оцінювався за наявністю забруднювачів навколишнього середовища (повітря) без індивідуальних даних обстежуваної групи.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тетрахлорометан виявляться в грудному молоці людини. Також спостерігали проникнення сполуки до молока корів через 15 хвилин після перорального прийому. Пік концентрації наступав через 2 дні після дози, а на 3 день агент вже не виявлявся в молоці.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У щурів та мишей відзначали токсичний вплив на яєчка, однак, це виникало на фоні високих доз і супроводжувалось загальною та гонадальною токсичністю. Дослідження з використанням нетоксичних доз у щурів не виявило порушень фертильності. Тетрахлорометан впливав на естральний цикл у щурів, проте цей ефект міг виникати внаслідок стресу або порушення печінкового метаболізму естрогенів, асоційованого з гепатотоксичністю сполуки. Тобто, дози, що не призводили до загальної токсичності у самок щурів, не порушували репродуктивної функції.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 11.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.02.2018 р.