Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління.

Альтернативні назви / синоніми:

 Бестум, віцеф, кефадим, орзид, тазицеф, тизим, фортаз, фортазим, фортум, цефзид, цефтидин.

 Діюча речовина: цефтазидим.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефалоспоринів. В цілому цефалоспорини вважаються безпечними при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей та щурів без виявлених ознак порушення фертильності чи шкоди для плода на фоні доз, які в 40 разів перевищували рекомендовану для людини (згідно з інструкцією до препарату). На 14 день вагітності у щурів плацентарний трансфер становив близько 5%, а на 21 день – 52%. Цей термін відповідає ІІ та ІІІ триместрам вагітності людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Цефтазидим, призначений в різні терміни вагітності, включно з І триместром, проникає через плаценту до плода і виявляється в амніотичній рідині. В короткому англійському абстракті за результатами японського дослідження 1983 року повідомляється, що після внутрішньовенної дози 1 грам рівень в пуповинній крові та амніотичній рідині рівень перевищував мінімальну інгібіторну концентрацію для більшості збудників (специфічні значення не наведені).

Доступна інформація про 9 жінок, яким призначили цефтазидим внутрішньом’язово в дозі 1 грам тричі на день перед перериванням вагітності з приводу β-таласемії в терміні 19-20 тижнів. До процедури було введено, як мінімум, три дози антибіотику. Середня концентрація препарату в сироватці матері через 2 та 4 години після останньої дози становила 19,5 мкг/мл (14-25 мкг/мл) і 1,5 мкг/мл (1,4-1,6 мкг/мл), відповідно. Одночасно визначалась концентрація в амніотичній рідині: 2,7 мкг/мл (1,3-4 мкг/мл) та 3,1 мкг/мл (2,2-3,9 мкг/мл), відповідно. Це 14% та 207% від концентрації в сироватці матері, відповідно.

Повідомлення 1987 року інформує про 30 жінок, які отримали одноразово внутрішньовенно 2 грами болюсної дози (болюс – відносно великий об’єм рідини або дози препарату, що вводиться внутрішньовенно і швидко викликає відповідну реакцію) за 3 хвилини перед процедурою переривання за 1-4 години. Середній гестаційний вік жінок становив 10 тижнів (7-12 тижнів). Концентрацію антибіотиків визначали в плазмі матері, тканинах плаценти, амніотичній рідині. В плазмі матері середні рівень коливався в межах від 76 мкг/мл через 1 годину до 16,5 мкг/мл через 4 години. Концентрація в тканині плаценти була сталою: 12 мкг/кг через 1 годину і 13 мкг/кг через 4. Щодо концентрації в амніотичній рідині: 0,5 мкг/мл та 2,8 мкг/мл, відповідно. Підвищення виведення з сечею препарату зареєстрували у 12 жінок з асимптоматичною бактеріурією, яких лікували болюсною дозою 400 мг, надалі тривалою інфузією дозою 1 грам протягом 4 годин. Лікування стартувало в І триместрі, далі приблизно за 2 тижні до пологів і після припинення грудного вигодовування. Середній кліренс з сечею протягом 3 періодів призначення препарату становив 143, 170 і 103 мл/хвидину, відповідно.

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефалоспоринів, використавши базу даних угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) для вивчення асоціації між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу склали 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі  – вагітні без вроджених аномалій у потомства.

Застосування препарату під час вигодовування:

Цефтазидим проникає до грудного молока в низькій концентрації. Повідомляється про 11 жінок, лікованих внутрішньовенними введеннями цефтазидину в дозі 2 грами кожні 8 годин з приводу ендометриту після кесаревого розтину.  Невідомо, чи діти годувались грудним молоком під час цього лікування. Між 2 і 4 днями лікування (всього отримано в середньому 12,6 доз) відбирали зразки плазми і грудного молока. Середні рівні препарату в плазмі матері безпосередньо перед дозою і через годину після були наступними: 7,6 та 71,8 мкг/мл, відповідно. Середня концентрація в грудному молоці перед дозою і через 1 і 3 години після дози становила 3,8; 5,2 і 4,5 мкг/мл, відповідно.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала цефтазидим, як сумісний з грудним вигодовуванням. Згідно з 11 переліком ВООЗ основних лікарських засобів цефтазидим є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/ceftazidime/product/).

Адаптовано 18.06.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 19.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини другого покоління.

Альтернативні назви / синоніми: цефтим, зинацеф.

 Діюча речовина: цефуроксим.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефуроксиму чи інших цефалоспоринів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів не виявили ознак порушення фертильності при дозах, які у 9 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла, також у мишей і щурів не виявили шкоди для плода при 23-кратній максимальній рекомендованій для людини дози.

Інформація щодо впливу на плід:

Цефуроксим швидко проникає через плаценту на пізніх термінах вагітності та в пологах, досягаючи терапевтичної концентрації в сироватці плода та амніотичній рідині. Терапевтична концентрація в немовлят тримається до 6 годин після народження і надалі певний рівень залишається до 26 годин. Цей антибіотик використовується для лікування пієлонефриту вагітних. У немовлят з таким пренатальним впливом несприятливих наслідків не відзначали.

У жінок в терміні 15-35 тижнів вагітності одноразова внутрішньовенна доза 750 мг призводить до середньої концентрації в матерів, плодів з набряком і в плодів при олігогідрамніоні: 7,4; 6,2 і 4,9 мкг/мл, відповідно. Концентрація не корелювала з гестаційним віком.

Повідомляється про 9 жінок з передчасним розривом мембран у терміні 27-33 тижнів вагітності, які отримали внутрішньовенно 1,5 грама цефуроксиму тричі на день. Середня концентрація в матерів (через годину після дози), в пуповинній плазмі, плаценті, мембранах становила 35,0 мкг/мл, 3,0 мкг/мл, 1,12 мкг/мл та 35,6 мкг/мл, відповідно.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 143 новонароджених з впливом цефуроксиму в І триместрі (F. Rosa, personal communication, FDA, 1993). Всього зареєстровано 3 (2,1%) великі вроджені вади при 6 очікуваних. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом і вродженими вадами.

Дослідження 2000 року описало результати вагітностей 106 жінок з впливом цефуроксиму в І триместрі. При порівнянні з 106 відповідними контролями не виявлено різниці в наступних показниках: число народжених живими, спонтанні аборти, гестаціний вік при народженні, недоношеність, вага новонароджених, дистрес плоду, спосіб народження, число великих і малих аномалій. Щодо індукованих абортів, то їх кількість в основній групі була значно більшою, ймовірно, через дезінформацію та неправильну оцінку ризику від антибіотику для плода.

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефалоспоринів, використавши базу даних угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) для вивчення асоціації між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу склали 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі  – вагітні без вроджених аномалій у потомства.

Застосування препарату під час вигодовування:

Цефуроксим проникає до грудного молока в низьких концентраціях. Незважаючи на це, існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Не виявлено несприятливих ефектів у 38 немовлят на грудному вигодовуванні, чиї матері лікувались цефуроксимом в період грудного вигодування в порівнянні з контрольною групою.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала інші цефалоспорини, як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cefuroxime/product/).

Адаптовано 16.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 18.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першого покоління.

Альтернативні назви / синоніми: дурацеф.

 Діюча речовина: цефадроксил.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Обмежений досвід застосування цефадроксилу при вагітності у людини. Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику цефалоспоринів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у мишей та щурів не виявили ознак порушень фертильності чи шкоди для плоду при застосування доз, які в 11 разів перевищували рекомендовану для людини. Також не спостерігали порушення розвитку у лікованих кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Зазвичай цефалоспорини вважаються безпечними при вагітності.

В пологах пероральна доза 500 мг призводила до піку в пуповинній сироватці на рівні 4,6 мкг/мл через 2,5 годин (біля 40% від показника в сироватці матері). Пік в амніотичній рідині досягався через 10 годин на рівні 4,4 мкг/мл.

На відміну від деяких цефалоспоринів, наприклад, цефазоліну, які щільно зв’язуються з білками плазми і теоретично здатні витісняти білірубін, тільки 20% циркулюючого цефадроксилу зв’язується з білками. Не передбачається підвищення ризику ядерної жовтяниці у новонароджених при використанні цього препарату.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 722 новонароджених з впливом цефадроксилу в І триместрі. Всього зареєстровано 27 (3,7%) великих вроджених вад при 30 очікуваних. Специфічні дані доступні для наступних категорій вроджених вад, серед яких виявлено 2 полідактилії, 2  редукційні вади кінцівок, 1 гіпоспадію, 1 кардіоваскулярну ваду. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом і вродженими вадами.

12 жінкам для лікування асимптоматичної бактеріурії в І триместрі призначили цефадроксилу по 500 мг двічі на день протягом 10 днів після внутрішньовенного введення цефтазидиму, без несприятливих наслідків.

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефалоспоринів, використавши базу даних Угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) для вивчення асоціації між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу склали 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі  – вагітні без вроджених аномалій у потомства.

Застосування препарату під час вигодовування:                   

Цефадроксил проникає до грудного молока в невеликій кількості. Після одноразової пероральної дози 500 мг пік концентрації в молоці наступав через 5-6 годин і сягав рівня 0,6-0,7 мкг/мл. Доза 1 грам, призначена 6-ти матерям спричинила пік через 6-7 годин – 1,83 мкг/мл (1,2-2,4 мкг/мл). В цій другій групі співвідношення молоко : плазма через 1, 2 та 3  години склало 0,009, 0,011 і 0,019, відповідно. Хоча ці рівні є низькими, існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала цефадроксил як сумісний з грудним вигодовуванням. Такої ж думки притримується робочі група з лактації ВООЗ.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cefadroxil/product/).

Адаптовано 16.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 18.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини.

Альтернативні назви / синоніми: цедекс.

 Діюча речовина: цефтибутен.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутній досвід застосування при вагітності у людини. В експериментальних тварин не виявлено тератогенних наслідків.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату дослідження не продемонстрували порушень фертильності у щурів при застосуванні доз до 2000 мг/кг/день, що у 43 рази вище від рекомендованої дози для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Також не виявлено тератогенних наслідків на фоні дози до 400 мг/кг/день у вагітних щурів і 40 мг/кг/день у вагітних кролів.

Опубліковані дослідження відобразили ці результати з деякими відмінностями. Наприклад, посилаючись на інструкцію до препарату, вказали дозу у щурів 4000 мг/кг/день, на фоні якої відзначали зменшення ваги дитинчат, а при дозі 1000 мг/кг/день – зменшення ваги плодів, без зростання частоти вроджених вад. Щодо кролів: вага плодів зменшувалась на фоні дози 40 мг/кг/день за присутності вираженої материнської токсичності. У пре- та постнатальному дослідженні щурам вводили 2000 мг/кг/день цефтибутену на пізніх термінах вагітності та в період лактації. Спостерігали зменшення ваги перед відлученням дитинчат при всіх застосованих дозах, найнижча з яких склала 125 мг/кг/день, але при цьому також відзначали пригнічення споживання їжі та набирання ваги матерями (також на фоні всіх доз).  Вага дитинчат після відлучення продовжувала пригнічуватись дозою 2000 мг/кг/день, але   загальна та репродуктивна поведінка були в нормі в усіх групах тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутні повідомлення про використання цефтибутену при вагітності у людини.

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику при пренатальному впливі цефалоспоринів, використавши базу даних Угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996 років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) для вивчення асоціації між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу становили 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі  – вагітні без вроджених аномалій у потомства.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання цефтибутену при лактації у людини.

Інші цефалоспорини проникають до грудного молока, тому це є очікуваним і для цього препарату.

Існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала інші цефалоспорини, як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/ceftibuten/product/).

Адаптовано 16.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 18.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першого покоління.

Альтернативні назви / синоніми: сефрил, велосеф.

 Діюча речовина: цефрадин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин та невеликого досвіду застосування у людини, не очікується підвищення ризику вроджених вад у випадку пренатального впливу цефрадину.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не продемонстрував тератогенності при тестуванні у щурів та мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Цефрадин проникає через плаценту у людини. Фармакокінетичні дослідження припустили, що кліренс цефрадину істотно зростає в перші два триместри вагітності. Ось чому на ранніх стадіях вагітності для досягнення бактерицидної концентрації препарату в плазмі, слід підвищити дозу на 40-60%.

В групі з 54 немовлят з пренатальним впливом цефрадину в І триместрі частота вроджених вад розвитку не була підвищеною (Boston Collaborative Drug Surveillance Program).

Популяційне дослідження випадок-контроль не виявило асоціації між використанням цефалоспоринів при вагітності та вродженими вадами. В більшості випадків це був цефалексин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Як і інші цефалоспорини проникає до грудного молока в невеликій кількості, яка не має клінічного значення.

Для цефрадину співвідношення молоко : плазма становило приблизно 0,2. Відсутні повідомлення про несприятливі наслідки у немовлят на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cephradine/synonym/).

Адаптовано 16.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першого покоління.

Препарат вилучений з фармацевтичного ринку США.

Альтернативні назви / синоніми: кефлін.

 Діюча речовина: цефалотин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Велике дослідження 2001 року не виявило тератогенного ризику цефалоспоринових антибіотиків. Щодо цефалотину: доступна дуже обмежена інформація.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При впливі цефалотину в дозі 6000 мг/кг на вагітних мишей спостерігали підвищення втрати плодів та невелике зростання числа вроджених вад розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

В рев’ю 1983 року цефалотин віднесено до цефалоспоринів, які вважаються безпечними при вагітності.

Цефалотин швидко проникає через плаценту і зв’язується з білками плазми на рівні 60-70%, як тільки потрапляє у кровотік плода. Як і інші препарати, які щільно зв’язуються з білками, цефалотин теоретично може підвищувати ризик ядерної жовтяниці на фоні низького рівня білірубіну.

Популяційне дослідження випадок-контроль не виявило асоціації між використанням цефалоспоринів при вагітності та вродженими вадами. В більшості випадків використовували цефалексин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість цефалотину проникає до грудного молока людини.

Потенційні проблеми можуть включати модифікацію флори кишківника, ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Хоча цефалотин окремо не згадується, інші цефалоспорини Американською академією педіатрії визнані сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cephalothin/synonym/).

Адаптовано 16.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2020 р.

Група/призначення:

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першого покоління.

Альтернативні назви / синоніми: кефлекс.

 Діюча речовина: цефалексин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча деякі дані припускають асоціацію з вродженими вадами, більшість досліджень виявили, що цефалоспорини в цілому визнані безпечними при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів на фоні доз до 500 мг/кг не продемонстрували порушень фертильності  чи репродуктивної поведінки, як і шкоди для плода у щурів і мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Ряд публікацій описали призначення цефалексину жінкам на різних термінах вагітності. Жодне повідомлення не інформує про зв’язок препарату з вродженими вадами чи токсичним впливом на новонародженого. Однак, хоча цефалоспорини вважаються безпечними для вагітних, одне дослідження, яке наводиться нижче, виявило протилежні опублікованим результати.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 3613 новонароджених з впливом цефалексину в І триместрі. Всього зареєстровано 176 (4,9%) великих вроджених вад при 154 очікуваних. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом і вродженими вадами. Загальна кількість вад, кількість кардіоваскулярних дефектів та орофаціальних розщілин припускають асоціацію з препаратом, але інші фактори, такі як захворювання матері, прийом інших лікарських препаратів та випадковість також можуть мати велику вагу. Однак, аналогічні знахідки виявлено при застосуванні іншого цефалоспорину з понад 1000 випадків пренатального впливу (цефаклор). Позитивні результати також припущено для цефрадину (339 випадків впливу), але такого не спостерігали при застосуванні цефадроксилу (772 випадки). На противагу цьому інші протиінфекційні препарати у великих когортах продемонстрували негативні результати (ампіцилін, амоксицилін, пеніцилін G, еритроміцин, тетрациклін).

Трансплацентарний пасаж цефалексину продемонстровано тільки перед пологами. Після пероральної дози 1 грам пік концентрації в сироватці матері, сироватці пуповини, амнітотичній рідині становив біля 34 мкг/мл (через 1 годину), 11 мкг/мл (4 години), 13 мкг/мл (6 годин), відповідно.  У жінок з індукованими пологами спостерігали зниження концентрації цефалексину у всіх зразках у випадку подовження пологів понад 18 годин. В одному випадку всі зразки крові плода демонстрували негативну реакцію Кумбса.

Повідомлення 1992 року інформувало про ефект посткоітальної профілактики одноразовою пероральною дозою цефалексину (250 мг) або кристалами нітрофурантоїну (50 мг), починаючи з або під час вагітності у 33 жінок (39 вагітностей) з анамнезом повторних інфекцій сечового тракту.  Виявлено істотне зниження числа інфекцій без ознак токсичного впливу на плід. Виробник має неопубліковану інформацію про 46 пацієнтів, лікованих цефалексином в період вагітності (C.L. Lynch, personal communication, Dista Products, 1981). Дві пацієнтки лікувались від 1 до 2 місяця перед заплідненням і надалі впродовж вагітності до пологів. Не виявлено наслідків у плодів. При спостереженні у віці 2 місяців одна дитина розвивалась нормально.

Дослідження 2001 року використало базу даних Угорського наглядового дослідження випадок-контроль за період 1980-1996-х років (Hungarian Case–Control Surveillance of Congenital Abnormalities) вивчало асоціацію між цефалоспоринами (цефалексин, цефаклор, цефамандол, цефоперазон, цефотаксим, цефтибутен, цефуроксим) та вродженими вадами. Основну групу склали 22865 вагітних, у плодів або новонароджених яких діагностували вроджену патологію. Відповідні контролі  – вагітні без вроджених аномалій у потомства. 308 жінок лікувались цефалексином без ознак тератогенності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Цефалексин проникає до грудного молока в низькій концентрації. 6 жінкам призначили пероральну дозу 1 грам, після чого пік наступав через 4-5 годин, сягаючи 0,51 мкг/мл (межі 0,24-0,85 мкг/мл). Середнє співвідношення молоко : плазма через одну, дві і три години становило 0,008, 0,021 і 0,14, відповідно.

Повідомляється про 30-річну жінку в період лактації, з алергічною реакцією на пеніцилін, в якої розвинувся еризипелоїдний целюліт грудних залоз через 9 днів після кесаревого розтину. Жінці призначили внутрішньовенно цефалотин в дозі 1 грам кожні 6 годин протягом 3 днів, а далі – перорально цефалексин і пробенецид (обидва по 500 мг 4 рази на день). У немовляти на фоні внутрішньовенного лікування матері спостерігали виражену діарею, дискомфорт, плач/крик, при пероральній терапії ці явища були присутні, але зменшувались. Симптоми майже зникли після часткового заміщення грудного молока козячим на 7 днів. Через 16 днів після стартування перорального лікування ручним зціджуванням зібрали 12 зразків грудного молока (6 парних зразків переднього і заднього молока) з 16-годинним інтервалом. Середня концентрація цефалексину та пробенециду становила 0,745 і 0,964 мкг/мл, відповідно. Концентрація двох агентів у передньому і задньому молоці істотно не відрізнялась. Підраховано дози, які отримає немовля, споживаючи 150 мл/кг/день грудного молока, цефалексину і пробенециду – 0,5% і 0,7%, відповідно, від скорегованої на вагу материнської дози. Хоча ці дози були недостатніми для спричинення системних наслідків, автори дійшли висновку, що найбільш ймовірною причиною діареї був цефалексин.

Робоча група ВООЗ з лактації дійшла висновку про ймовірну безпечність цефалексину при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cephalexin/synonym/).

Адаптовано 16.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 17.06.2020 р.

Група/призначення:

Входить до складу комбінованих препаратів разом з антибіотиками (амоксицилін або тикарцилін).

Клавуланова кислота має бета-лактамну структуру, подібну до пеніцилінів. Присутність клавуланової кислоти у складі комбінованих препаратів захищає антибіотик від розпаду під дією ферментів бета-лактамаз і розширює спектр антибактеріальної дії. Таким чином, комбіновані препарати виявляють властивості антибіотика широкого спектру дії та інгібітору бета-лактамаз.

Альтернативні назви / синоніми:

Клавуланат, клавуланат калію.

Комбіновані препарати: амоксиклав (1 флакон містить  амоксициліну – 1000,0 мг, клавуланової кислоти – 200,0 мг); ко-амоксиклав (1 таблетка містить 250/500 мг амоксициліну та 125 мг клавуланової кислоти); бактоклав (1 таблетка містить амоксициліну 500 мг, клавуланової кислоти 125 мг); панклав (1 таблетка містить амоксициліну 500 мг, клавуланової кислоти 125 мг); клавам (1 флакон містить амоксициліну 1000 мг, клавулонової кислоти 200 мг), тиментин (1 флакон містить тикарциліну 1,5 або 3 грами, клавуланової кислоти 0,1 або 0,2 грами).

 Діюча речовина: клавуланова кислота.

Рекомендації при вагітності: сумісна.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; ймовірно сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Кілька досліджень повідомили про використання амоксициліну та клавуланату калію з приводу різних інфекцій при вагітності. При цьому не спостерігали несприятливих наслідків у плодів чи новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення в період вагітності клавуланату калію в комбінації з амоксициліном чи тикарциліном не призводило до несприятливим наслідків у плодів мишей, щурів та свиней.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

При прийомі одноразової дози амоксициліну (250 мг) та калію клавунату (125 мг) обидва препарати проникали через плаценту до плода. В пуповині визначались через 1 годину після дози, пік наступав через 2-3 години. При одному дослідженні середній пік в сироватці матері та пуповинній крові виникав через 2 години з рівнями 2,20 та 1,23 мкг/мл, відповідно, співвідношення плід: мати становило 0,56. Продемонстровано присутність в навколоплідних водах як амоксициліну, так і клавуланату з піком останнього (0,44 мкг/мл) через 5,5 годин після призначення.

Дослідження з використанням перфузованої плаценти людини in vitro продемонструвало трансфер клавуланату калію при концентрації його на материнській стороні 10-13 мкг/мл та відсутність такого процесу при концентрації 2-6 мкг/мл. Плодово/материнський градієнт на рівні 1:1 відзначався при найвищій концентрації.

Рандомізоване дослідження 2001 року (ORACLE 1) проводилось серед пацієнток з передчасним розривом мембран для визначення переваг 3 схем антибіотиків. З групою плацебо (N=1225) порівнювали наступні антибіотики: еритроміцин 250 мг (N=1197), амоксицилін 250 мг, клавуланову кислоту 125 мг (N=1212) або обидва (амоксицилін-клавуланова кислота) (N=1192) 4 рази на день протягом 10 днів або до пологів. Основними критеріями оцінки були конкретні результати або їх складові: неонатальна смерть, хронічне захворювання легенів або велика аномалія головного мозку. Згідно з цими результатами не виявлено переваг над плацебо в двох групах, в яких жінки приймали амоксицилін та клавуланову кислоту, в той же час, в результаті використання еритроміцину зареєстровано значно кращі результати. При порівнянні будь-якого випадку з впливом амоксициліну-клавуланової кислоти з випадком без впливу цих препаратів при підозрі або підтвердженому некротизуючому ентероколіті у новонароджених результати були наступними: 92 (3,8%) та 58 (2,4%) (р=0,004). На думку авторів можливою причиною виникнення некротизуючого ентероколіту був той факт, що для лікування Clostridium difficile була обрана комбінація амоксицилін-клавуланова кислота при наявності аномальної колонізації шлунково-кишкового тракту немовляти.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 556 новонароджених, які зазнали впливу клавуланової кислоти  (мабуть, в комбінації з пеніцилінами) в І триместрі. Зареєстровано 24 (4,3%) великі вроджені вади розвитку при очікуваних 24. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 5/6; полідактилії – 1/2; розщілини хребта – 2/0,3; орофаціальних розщілин – 2/1; редукційних вад кінцівок – 0/1; гіпоспадії -1/1. Тільки щодо розщілини хребта можна припустити асоціацію, але слід враховувати можливий вплив інших факторів, таких як материнське захворювання, прийом інших препаратів, випадковість.

Використання комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою у 80 жінок з приводу бактеріурії при вагітності не асоціювалось з несприятливими наслідками для потомства. Основним побічним ефектом таких комбінованих препаратів для матері є подразнення вагіни, що може бути спричиненим надмірним ростом Candida або інших опортуністичних організмів.

Дослідження з використанням телефонного опитування 191 жінки, яка використовувала в І триместрі вагітності клавуланову кислоту з амоксициліном не виявило статистично значимої різниці показників частоти великих вроджених вад, самовільних викиднів, гестаційного віку, ваги новонароджених.

Проспективне рандомізоване контрольоване подвійно сліпе дослідження 1997 року вивчало вплив двох схем антибіотиків (ампіцилін–сульбактам протягом 72 годин, а далі амоксицилін-клавуланат або ампіцилін протягом 72 годин, а за ним – амоксицилін).  Це було ефективним для профілактики у жінок з передчасним розривом мембран, які отримували антенатально тільки кортикостероїди. Хоча обидві комбінації антибіотиків зменшили частоту неонатальної смертності, сепсису, респіраторного дистрес-синдрому та підвищили вагу новонароджених в порівнянні з кортикостероїдами без комбінації з іншими препаратами, статистичного значення було досягнуто тільки при застосуванні наступної схеми: ампіцилін-сульбактам/амоксацилін-клавуланат (26,3% проти 48,6%; р≤0,05).

Два дослідження, які аналізували використання клавуланової кислоти з амоксициліном у вагітних з передчасним допологовим розривом мембран, повідомили про можливе підвищення ризику неонатального некротизуючого ентероколіту при порівнянні з жінками, які не отримували антибіотиків або лікувались іншими антибіотиками.

Спостереження за дітьми до віку 7 років не виявило довготривалих наслідків у випадку пренатального впливу клавуланату. Інші дослідники не відзначили підвищеного ризику некротизуючого ентероколіту після призначення матерям клавуланової кислоти з амоксициліном з приводу передчасного розриву мембран.

Застосування препарату під час вигодовування:

Як амоксицилін, так і тикарцилін проникають до грудного молока, а відносно клавуланату калію інформація відсутня. Такий трансфер очікується, виходячи з молекулярної ваги сполуки, вплив на немовля при цьому невідомий.

Доступне повідомлення про дослідження, при якому автори попросили матерів в період лактації спостерігати за їхніми немовлятами щодо ознак несприятливого впливу (труднощі вигодовування, стискання язика, зміни частоти та консистенції стільця, висипка на шкірі) та слідкувати за вагою і розвитком жовтяниці. Не виявлено статистичної різниці при порівнянні показників від 45 матерів контрольної групи та 14 жінок, які приймали амоксицилін-клавуланат.

Препарат часто використовується в педіатричній практиці.

Згідно з переліком ВООЗ основних лікарських засобів амоксицилін є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
4. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/amoxicillin-clavulanate/product/).

Адаптовано 19.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2020 р.

Група/призначення:

Бета-лактамні антибіотики, пеніциліни. Пеніциліни широкого спектру дії. Ампіцилін належить до амінопеніцилінів, є подібним до амоксициліну.

Півампіцилін є проліками* ампіциліну, трансформуючись в нього.

Альтернативні назви / синоніми:

Петрексил, омніпен, тотацилін, півампіцилін, прінціпен, ампіциліну тригідрат.

Комбінований препарат ампіокс (ампіциліну тригідрат, оксацилін); ампіцилін-сульбактам (ампіцилін, сульбактам); ампісульбін (ампіцилін, сульбактам).

Діюча речовина: ампіциліну тригідрат.

Рекомендації при вагітності: 

Дані про використання у людини припускають ризик в І триместрі.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вважається, що пеніциліни в загальному не пов’язані з підвищеним ризиком при застосуванні в будь-якому терміні вагітності. Ймовірно, таку оцінку слід модифікувати для амінопеніцилінів (амоксицилін та ампіцілін), оскільки при використанні їх в період органогенезу знайдено певні докази асоціації з орофаціальними розщілинами. Однак, навіть у випадку такого причинно-наслідкового зв’язку, абсолютний ризик є дуже низьким. Така асоціація потребує підтвердження.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доступні два повідомлення про пероральне призначення високих доз ампіциліну щурам, що не призводило до тератогенних ефектів. Третє повідомлення свідчить про асоціацію високої дози з дефектами кінцівок.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Препарат швидко проникає через плаценту до циркуляції плода та амніотичної рідини. В сироватці плода визначається через 30 хвилин і врівноважується з показником материнської сироватки через 1 годину. В амніотичній рідині препарат виявляється через 90 хвилин, досягаючи 20% від пікового рівня в сироватці матері приблизно через 8 годин.

Фармакокінетика та плацентарний трансфер ампіциліну при вагітності добре вивчені. Ампіцилін та інші пеніциліни акумулюються в амніотичній рідині у великій кількості після введення матері. Це накопичення викликане екскрецією з сечею плода до амніотичної рідини, що продовжується допоки мама не припинить лікування. Після цього плід поступово реабсорбує антибіотик (ймовірно, ковтаючи навколоплідні води) і виводить препарат, пропускаючи через плаценту до мами. Цей процес не асоціюється з несприятливими ефектами. Два невеликі дослідження не виявили різниці між 3-денним та 7-денним курсами ампіциліну у подовженні гестації на, принаймні, 7 днів. Крім того, не виявлено різниці в частоті хоріоамніоніту, післяпологового ендометриту, захворюваності немовлят. Одне повідомлення наводить ретроспективні дані, які припускають можливу асоціацію між тривалим використанням ампіциліну чи інших антибіотиків з приводу передчасного розриву мембран та синдромом запальної відповіді плода.

Ампіцилін знижує вивільнення інтерлейкіну-6 (IL-6) та простагландину Е (PGE2) з амніоноподібних клітин (amnion-like Wistar Institute Susan Hayflick cells) через 4 години після лікування. Це підтверджено для інтерлейкіну-6 у 212- в терміні 17 тижнів вагітності. Концентрація інтерлейкіну-6 в навколоплідних водах у пацієнток, які отримали ампіцилін в дозі 1 грам за 4 години до процедури була значно зниженою в порівнянні з не лікованими або тими, які отримали препарат за 12 годин до процедури. Також через 4 години після дози ампіциліну знижувалось вивільнення простагландину Е. Клінічне значення цієї знахідки не зовсім зрозуміле. На думку авторів, здатність ампіциліну прямо знижувати вивільнення амніотичного інтерлейкіну-6 та простагландину Е слід прийняти до уваги при лікуванні бактеріальних та не бактеріальних запальних ускладнень у вагітних, опосередкованих взаємодією цитокінів і простаноїдів.

Ампіцилін пригнічує як плазмовий, так і виділений з сечею естріол, інгібуючи гідроліз стероїдного кон’югату в кишечнику. Раніше естріол в сечі використовувався для оцінки фетоплацентарного стану, причому знижений рівень був пов’язаний з дистресом плода. Сьогодні таке визначення проводиться шляхом вимірюванням вільного естріолу в плазмі, на який зазвичай ампіцилін не впливає. Була підозра на взаємодію між ампіциліном та пероральними контрацептивами, що призводило до настання вагітності, однак, два дослідження не змогли це підтвердити і дійшли висновку про відсутність необхідності призначати альтернативні методи контрацепції у випадку терапії ампіциліном.

Використання ампіциліну на ранніх термінах вагітності асоціювалось у ретроспективному дослідженні з поширеністю вроджених вад розвитку на рівні 3,3 (90% ДІ 1,3-8; р=0,02) для вроджених вад серця. Для специфічної вади – транспозиції магістральних судин – ризик становив 7,7 (90% ДІ 1,3-38), виходячи з пренатального впливу препарату у 2 з 29 немовлят з цією аномалією. Однак, дослідники відзначили необхідність детальнішого обстеження, оскільки дані отримували шляхом опитування письмового або по телефону до року після передбачуваного впливу, тому дослідження не змогло розрізнити вплив препарату на плід та вплив інфекційного агенту. Інші дослідники також висловили таку стурбованість. Інших досліджень, які б пов’язували ампіцилін з вродженими вадами немає.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пар мати-дитина, в 3546 випадках виявлено вплив похідних пеніциліну в І триместрі та 7171 – в будь-якому терміні вагітності. Не виявлено доказів в жодній з груп для припущення зв’язку з великими вродженими вадами розвитку або малими аномаліями чи певними дефектами. Виходячи з цих даних, тератогенність ампіциліну є малоймовірною.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 10011 новонароджених з впливом ампіциліну в І триместрі. Всього виявлено 441 (4,4%) велику вроджену ваду при 426 очікуваних. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 116/100; полідактилії – 36/29; розщілини хребта – 6/8; орофаціальних розщілин – 13/16; редукційних вад кінцівок – 9/17; гіпоспадії – 27/24. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами.

Ампіцилін часто використовується в другій половині вагітності, при якій або плід або мама мають ризик інфікування через передчасний розрив мембран або вплив інших факторів. Згідно з одним повідомленням жінка з передчасним розривом мембран на 40 тижні вагітності продемонструвала анафілактичну реакцію на ампіцилін. Народилась дитина із значним дистресом та важким метаболічним ацидозом (pH артеріальної крові пуповини 6,71). В неонатальному періоді виникли мультифокальні клонічні судоми та набряк мозку, виражені неврологічні порушення були присутні і у віці 6 місяців життя.

В двох окремих когортах в Бостонській програмі нагляду за медикаментами (Boston Collaborative Drug Surveillance Program) не виявлено підвищення частоти вроджених вад після впливу в І триместрі при більш ніж 700 вагітностях.

Дослідження випадок-контроль з охопленням 538 немовлят або плодів з дефектами нервової трубки не виявило асоціації з лікуванням матерів в І триместрі ампіциліном або амоксициліном. Частота вроджених вад розвитку не була підвищеною у 284 вагітностях з впливом препарату в І триместрі чи при 1060 – з впливом ампіциліну або амоксициліну.

Угорське дослідження випадок-контроль щодо запобігання вроджених вад розвитку (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Abnormalities) повідомило про істотне підвищення частоти розщілини піднебіння у немовлят з впливом ампіциліну в І триместрі в період 1980-1996 років, але автори навели підстави підозрювати, що ця асоціація була випадковою   при аналізі даних.

Угорське дослідження оцінювало асоціацію між ампіциліном та вродженими вадами. В контрольній групі (N=38151) без вроджених вад 2632 (6,9%) жінок лікували ампіциліном.  В основній групі з вродженими вадами (N=22865) 1643 (7,2%) отримували ампіцилін. При використанні ампіциліну в ІІ і ІІІ триместрах єдиною істотною різницею була частота розщілини піднебіння (4,2, 95% ДІ 1,4-16,3). Однак, автори дійшли висновку, що відсутність доказів асоціації в інших дослідженнях та в експериментальних тварин припускають, що ризик не є справжнім, натомість це випадкова асоціація.

Данські дослідники не виявили підвищення ризику вроджених вад, передчасних пологів, низької ваги при народженні серед 199 жінок, які отримали рецепти на півампіцилін при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Ампіцилін проникає до грудного молока в невеликій концентрації. Співвідношення молоко : плазма становить до 0,2. Максимальна доза, яку може отримати немовля на грудному вигодовуванні, становить 0,5 мг/день.

В однієї дитини, маму якої лікували ампіциліном, спостерігали кандидоз та діарею. Інших повідомлень про такі ефекти не має.

Когортне дослідження 1993 року повідомило про діарею у 32 (19,3%) немовлят на грудному вигодовуванні серед 166, матері яких приймали антибіотики.  Серед 5 дітей, матері яких приймали амоксицилін, діарею спостерігали у 1 (20%). Діарея була не вираженою, оскільки не потребувала медичного втручання.

Хоча несприятливі наслідки зустрічаються рідко, існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля (алергічна відповідь або сенсибілізація), ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Згідно з переліком ВООЗ основних лікарських засобів ампіцилін є сумісним з грудним вигодовуванням (WHO / UNICEF 2002).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. Fortunato Vesce, Barbara Pavan, Laura Lunghi, Gloria Giovannini, Chiara Scapoli, Adriano Piffanelli, Carla Biondiю Inhibition of Amniotic interleukin-6 and Prostaglandin E2 Release by Ampicillin. (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/14704253/).
4. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/ampicilline/product/).

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2020 р.

Група/призначення: антиінфекційний препарат.

Це напівсинтетичний бета-лактамний незворотний інгібітор, похідне основного ядра пеніциліну. При використанні без інших препаратів не є ефективним антиінфекційним агентом (за винятком роду нейсерія (Neisseriaceae). Однак, сульбактам розширює активність ампіциліну при комбінації з ним.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Комбіновані препарати: ампіцилін-сульбактам (ампіцилін, сульбактам); ампісульбін (ампіцилін, сульбактам).

 Діюча речовина: сульбактам.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Завжди призначається в комбінації з ампіциліном. Репродуктивні дослідження у тварин не продемонстрували несприятливих наслідків для плодів, але відсутні повідомлення про ефекти впливу у людини на ранніх термінах вагітності. Однак, як відомо, жодний з препаратів групи пеніцилінів не проявляє тератогенності. Сульбактам швидко проникає через плаценту до плода. Хоча не повідомляється про несприятливі наслідки для плода чи новонародженого, використання комбінації антибіотиків перед пологами може призвести до суперінфекції резистентними бактеріями у новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Виробник повідомив про репродуктивні дослідження у мишей, щурів, кролів, але тільки з комбінацією сульбактаму з ампіциліном. Не було виявлено ознак порушень фертильності чи шкоди для плоду в усіх видів тварин на фоні 10-кратних рекомендованій для людини доз. Введення вагітним щурам внутрішньовенно сульбактаму в дозах до 500 мг/кг/день в різні терміни, включно до парування та протягом вагітності не продемонструвало ознак несприятливого впливу на репродукцію.

Інформація щодо впливу на плід:

Сульбактам проникає через плаценту людини перед пологами. Вивчення плацентарного трансферу на ранніх термінах вагітності не проводилось.

У 1983 році повідомили про прямий зв’язок між концентрацію сульбактаму в сироватці плода та матері при введенні одноразової дози сульбактам/ампіцилін (0,5 грам/1 грам або 1грам/1 грам) безпосередньо перед кесаревим розтином. Середній пік концентрації сульбактаму в сироватці плоду становив <20 мкг/мл. В експерименті in vitro з частками перфузованої плаценти людини продемонстровано, що сульбактам проникає через плаценту шляхом простої дифузії. Плацентарний трансфер відповідає низькій молекулярній вазі препарату.

Дослідження 1992 року порівняло концентрацію 3 антибіотиків (сульбактам/ампіцилін, тикарцилін/клавуланова кислота та цефотаксим) в крові матері, плаценті, пуповинній крові в 15 жінок в пологах, в яких діагностували хоріоамніоніт у терміні ≥37 тижнів вагітності. 5 жінок отримували комбінацію сульбактам/ампіцилін. Середня концентрація сульбактаму в крові матері, плаценті та пуповинній крові була наступною: 7,25, 3,75 і 9,68 мкг/мл. Співвідношення пуповина:кров матері склало 1,3. Інтервал між дозою та пологами та величина дози не повідомлені.

Фармакокінетика сульбактаму перед пологами описана у дослідженні 1993 року. Не виявлено статистично значимих змін в порівнянні з не вагітними пацієнтами.

Комбінація сульбактаму з ампіциліном часто використовується у ІІ і ІІІ триместрах вагітності. Ці дослідження включили профілактику, як у випадку передчасного розриву мембран та лікування встановленої інфекції. Не виявлено випадків прямого несприятливого впливу на плід чи новонародженого.  Однак, стурбованість викликає непряма шкода для новонародженого від пов’язаної з антибіотиком суперінфекції резистентними бактеріями.

Коротке повідомлення 2000 року інформувало про ненавмисну внутрішньоматкову інфузію сульбактаму (1 грам) та ампіциліну (2 грами). Це відбулось на 30 тижні вагітності для профілактики передчасного розриву мембран. Препарати помилково ввели у внутрішньоматковий катетер замість внутрішньовенного. Наступного дня шляхом кесаревого розтину народилась дитина вагою 1690 грам. Не було виявлено негативних наслідків цієї помилки.

Застосування препарату під час вигодовування:

Сульбактам проникає до грудного молока людини. Повідомляється про інфузію 4 жінкам через 2 дні після кесаревого розтину сульбактаму в дозах 0,5 або 1,0 грам або з цефалотином, або з ампіциліном. Концентрацію в молоці визначали через 10-21 години після дози і вона становила 0,13-1,2 мкг/мл (в середньому 0,52 мкг/мл). Через 49 годин препарат вже не визначався. Дослідники не повідомили, чи було дозволено годувати дітей грудним молоком. Потенційний вплив сульбактаму на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але, ймовірно, подібний до впливу інших антибіотиків: модифікація флори кишечника, прямий вплив на новонародженого (алергічна реакція) та труднощі інтерпретації результатів посівів на чутливість до антибіотиків у випадку гіпертермії.

Американська академія педіатрії класифікує сульбактам як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 15.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2020 р.