Група/призначення:  

Протипсоріатичний препарат, для лікування псоріатичної еритродермії, пустульозного псоріазу (локалізованого або генералізованого), вродженого іхтіозу, червоного плаского лишаю, хвороби Дар’є.

Альтернативні назви / синоніми:

Неотігазон, соріатан.

Діюча речовина: ацитретин.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ацитретин є основним метаболітом етретинату, ретиноїдної сполуки, яку асоціюють з підвищеним ризиком розвитку вроджених вад. Враховуючи експерименти на тваринах ацитретин викликає аналогічні ефекти. Ацитретин є потенційним тератогеном.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При експериментах на щурах припустили, що тератогенність етритінату пов’язана з його біотрансформацією у ацитретин. Дослідження in vitro з ембріонами щурів показали, що  запобігання перетворенню етритінату  в ацитретин суттєво знижує тератогенність етритінату. При введенні безпосередньо ацитретину спостерігались тератогенні ефекти у мишей, щурів та кролів. Дефекти включали зміни кінцівок та піднебіння.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

На відміну від етретинату ацитретин швидко виводиться з організму. Ацитретин був запропонований щоб замінити етретинат, проте, починаючи з 1991 року стало очевидним, що ацитретин в організмі метаболізується в етретинат, що викликало занепокоєння в жінок, особливо в тих, які вживали алкоголь. Данські дослідники використали анкетування для з’ясування вживання алкоголю та вимірювали при цьому рівень етретинату в крові жінок для дослідження з’вязку між етретинатом та алкоголем. Не було знайдено етретинату у зразках крові 20 жінок, які повідомили, що взагалі не вживали алкоголь, а у всіх 16 жінок, які вживали в середньому більше 200 грам етанолу в тиждень було знайдено препарат в крові.

Враховуючи ці дані автори дослідження рекомендують жінкам репродуктивного віку взагалі не вживати алкоголь протягом періоду лікування ацитретином  та ще принаймні 2 місяці після закінчення лікування. У випадку не дотримання такої рекомендації слід уникати вагітності ще 2-3 роки, оскільки в жировій тканині етретинат виявляється ще протягом 52 місяців після закінчення лікування ацитретином.

Автори одного з досліджень рекомендують контрацепцію протягом 2 років після закінчення терапії ацитретином.

В інструкції до препарату рекомендована контрацепція протягом 3 років після припинення лікування,  як і донорство,  для того, щоб запобігти передачі сполуки вагітним жінкам.

Невелике дослідження в Південній Кореї описує 9 випадків ненавмисного переливання крові з вмістом ацитретину 9 вагітним, в новонароджених при цьому вроджених дефектів не було виявлено.

Описано плід з множинними вродженими вадами (краніофаціальними, вух, серцево-судинної системи) після самовільного переривання вагітності, при якій жінка приймала ацитретин в І триместрі в дозі 1 мг/кг/день. У плода також виявлені серйозні аномалії кінцівок, що не є характерним для асоційованих з ретиноїдними сполуками вад.

Також повідомляється про новонародженого, чия мама приймала 10 мг/день ацитретину з початку вагітності і до 10-го тижня. У новонародженого на 32 тижні з вагою 1450 грам виявлено наступні вроджені зміни: мікроцефалію, епікант, запале перенісся, готичне піднебіння,  відстовбурчені (чашкоподібні) вуха, вивернуті ніздрі, дефект міжпередсердної перетинки, двобічну сенсоневральну глухоту. У віці 18 місяців дитина була з мікроцефалією, гіпотонією та затримкою психоневрологічного розвитку. Такі вроджені вади відповідають описаним під назвою  ретиноїдної ембріопатії (див. Ізотретиноїн).

Повідомляється про 2 нормальні вагітності у жінок з невизначуваною концентрацією етретинату, які припинили вживання ацитретину за 25 та 40 місяців до пологів відповідно.

Інші дослідники описують 36 вагітностей, при яких жінки припинили вживати ацитретин від 6 до 23 місяців до запліднення і в дітей не виявили передбачувані від впливу ретиноїдів вади.

Також повідомляється про 44 немовлят, чиї мами вживали ацитретин від 0 до 2 років до запліднення. В цій групі виявлено тільки один випадок крипторхізму.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вміст ацитретину в молоці асоціюється із зниженням виживання потомства у експериментальних тварин. Препарат потрапляє в грудне молоко, що було продемонстровано на зразках молока від жінок, які отримували препарат парентерально в дозі 40 мг в день (0,65 мг/кг/день.  Доза, яку отримує немовля, становить 1,5% материнської, але навіть така мала кількість препарату не бажана для дитини.  Незважаючи на думку окремих дослідників, американська академія педіатрії відносить препарат до сумісних з лактацією.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Не знайдено впливу на сперматогенез у самців щурів, які отримували перорально ацитретин в дозах від 0,75 до 1,5. При тривалому введенні ацитретину самцям собак в дозі 30 мг/кг/день виникали транзиторні зміни сперматогенезу. Одне з повідомлень описує 10 чоловіків, які приймали препарат в дозах від 25 до 50 мг протягом 3 місяців без жодних ефектів на сперматогенез, морфологію, рухливість сперматозоїдів або рівень статевих гормонів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2015 р.
Оновлено 28.08.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний засіб, має виражену знеболюючу, жарознижуючу, протизапальну, протиревматичну дію.

Альтернативні назви / синоніми:

Амідозон, амідофебрін, амідазофен, аламідон, амідофен, пірадон, амідопіразолін, пірамін, амінопіразолін, дімапірин, анеуксол, піразорін, стелламідон, анафебрін, діпірин, диметил-аміно-феназон, пірамон, амінофеназон, новамідон, пірамідон, диметиламін-антипірин, піразон, дінапірин.

Амідопірин також входить до складу комбінованих препаратів: авамігран, реопірин, пенталгін, темінал, теофедрин, фенальгін, піранал, пірамінал, повомігрофен, пірафен, пиркофен, амізол, пірамеїн.

Діюча речовина: амідопірин.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний згідно з інструкцією до препарату.

Рекомендації при лактації:

Протипоказаний згідно з інструкцією до препарату.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Результати експериментальних  даних у тварин щодо токсичності є суперечливими. Відсутня інформація про застосування у людини, оскільки клінічне застосування препарату є обмеженим через  гематотоксичність – агранулоцитоз.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення амідопірину вагітним мишам в дозі 200 мг/кг/день викликало розвиток вроджених вад у потомства, особливо омфалоцеле, клишоногість, дивний хвіст. Одночасне призначення барбіталу або фенобарбіталу підсилює тератогенний ефект амідопірину. Індукція печінкових ферментів барбітуратами може спричиняти підвищену активність амідопірину. За деякими спостереженнями тератогенність препарату у мишей залежала від штаму та генотипу ембріона, тобто, ембріони, які мають здатність підвищувати біоактивність препарату, знаходяться в зоні вищого ризику тератогенного впливу. Навпаки, у вагітних щурів, мишей та кролів, призначення дози до 150, 180 та 90 мг/кг/день відповідно не викликало порушень розвитку. При одночасному введенні вагітним мишам амідопірину та нітратів зростає частота пухлин у потомства.

Інформація щодо впливу на плід:

Нестероїдні протизапальні препарати часто уникають призначати на пізніх термінах вагітності через загрозу звуження артеріальної протоки у плода. У щурів такий ефект виникав при призначенні амідопірину в дозах від 100 до 1000 мг/кг, хоча вплив дози від 10 до 100 мг/кг не можна виключати. Цей ефект схожий з таким, який спостерігається при вживанні ацетамінофену. На підставі клінічного досвіду з останнім препаратом, малоймовірно, що клінічне застосування амідопірину призведе до значного впливу на артеріальну протоку плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня достовірна інформація про застосування при лактації. Метаболіти препарату знаходили в грудному молоці в концентрації на рівні материнської. В одному з повідомлень відмітили ціаноз у новонародженого, мама якого приймала діпірин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2015 р.

Група/призначення:

Гіполіпідемічний засіб, препарат групи статинів – знижують рівень холестерину. Використовується як доповнення до дієти з метою зниження підвищеного рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, аполінопротеїну В і тригліцеридів у хворих на первинну гіперхолістеринемію, комбіновану гіперліпідемію.

Статини — група гіполіпідемічних засобів, механізмом дії яких є пригнічення ферменту ГМГ – КоА редуктази, що каталізує початкові та проміжні стадії біосинтезу холестерину (перетворення ГМГ – КоА на меволат — попередник стеринів) у печінці, та призводить до зниження рівня холестерину та ліпопротеїнів низької щільності в крові і підвищення ліпопротеїнів високої щільності. Ловастатин – перший препарат цієї групи застосований клінічно.

Покази: гіперхолестеринемія за відсутності ефекту від дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія і тригліцеридемія (ІІА-ІІВ ступеня), ішемічна хвороба серця, профілактика інфаркту міокарда та інсульту, атеросклероз.

Альтернативні назви / синоніми:

Аторвокс, аторис, торвакард.

Діюча речовина: аторвастатин.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані від експериментальних тварин та невеликої кількості випадків, описаних у людини, ризик в І триместрі щодо зростання частоти вроджених вад вважається низьким. Холестерин є важливим для розвитку плода, а користь від лікування гіперліпідемії при вагітності сумнівна. Тому аторвастатин не рекомендується  приймати при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Повідомляється про проникнення аторвастатину через плаценту у щурів. Цей препарат не викликає зростання частоти вроджених аномалій у щурів та кролів при введенні дози до 300 та 100 мг/кг/день відповідно. Високі дози є токсичними для матері, призводять до зниження ваги плода та виживання дитинчат.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Два дослідники з Національного інституту здоров’я США описали 9 випадків вживання статинів в І триместрі. Цими препаратами були: аторвастатин (2 випадки), церивастатин (1), ловастатин (4) та симвастатин (2). В деяких випадках використовувалась комбінація різних препаратів, у матері з цукровим діабетом народилась дитина з розщілиною хребта. Позаяк холестерин зв’язується з сигнальним білком (Sonic Hedgehog protein), який відіграє важливу роль в розвитку ембріону, було висловлене припущення, що зміни продукції холестерину, викликані препаратами цієї групи, можуть зашкодити нормальному розвитку ембріона. Дослідники з Національного інституту здоров’я США припустили, що можливий ризик розвитку голопрозенцефалії у плода викликаний змінами сигнального білка у щурів, які отримували препарати для зниження рівня холестерину. Одна група коментаторів поставила під сумнів такі припущення щодо голопрозенцефалії.

Спостереження, проведені після продажу двох інших інгібіторів ГМГ – КоА – редуктази не показали зростання ризику вроджених аномалій у дітей жінок, що вживали ці препарати (також див. Ловастатин).

Два повідомлення від тератологічних інформаційних служб надали результати 58 вагітностей, при яких жінки в І триместрі вживали статини, і не відмічено підвищеного ризику розвитку вроджених вад.

В 2005 році дослідники компанії Merck & Co., виробника симвастатину та ловастатину, проаналізували реєстр 154 народжень з використанням в І триместрі одного з цих препаратів. Виявлено 6 вроджених вад: хромосомну транслокацію, трисомію 18, гіпоспадію, атрезію дванадцятипалої кишки, розщілину губи, ваду розвитку шкіри. Частота вроджених вад не є підвищеною.

Інформація від тератологічної інформаційної служби, яка охопила 46 жінок, що вживали аторвастатин в І триместрі вагітності не містить даних про зростання ризику вроджених аномалій або переривання вагітності.

В інших повідомленнях описуються вроджені вади при вживанні аторвастатину або подібного препарату при вагітності, але жодне з них не показує загальне зростання ризику вад або якісь специфічні вади.

Інше повідомлення тератологічної інформаційної служби повідомляє про відсутність підвищеного ризику вроджених вад або переривань вагітностей після вживання симвастатину (n=124), аторвастатину (n=67), правастатину (n=32), розувастатину (n=18), флувастатину (n=7), церівастатину (n=1). Відмічено зростання частоти передчасних пологів, що може бути пов’язаним з основним захворюванням матерів.

У 2002 році проведене опитування щодо вживання ліків, що знижують рівень холестерину категорії Х (згідно FDA, аторвастатин входить в цю групу). Дані свідчать про вищу частоту переривання вагітності в групі жінок, що вживали препарати в І триместрі, ніж в цілому в популяції.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про проникнення аторвастатину в молоко щурів. Вважається, що на тривале лікування гіперхолестеринемії істотно не вплине перерва, зроблена при вагітності та лактації. Тому не рекомендується поєднувати таке лікування з вагітністю та лактацією.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В інструкції повідомляється про відсутність впливу препарату на фертильність самок та самців щурів в дозах, які є токсичними для дорослого. Найвища доза в цих дослідженнях становила 175 мг/кг/день для самців та 225 мг/кг/день для самок. У 2-х з 10-ти щурів спостерігалась аплазія придатка та аспермія при дозі аторвастатину 100 мг/кг/день протягом 3 місяців (в 16 раз перевищує дозу для людини при відповідних розрахунках); вага яєчок значно зменшувалась при дозах 30 та 100 мг/кг, а вага придатка – при дозі 100 мг/кг.

У самців щурів, яким вводили 100 мг/кг/день протягом 11 тижнів до спарювання, спостерігали зниження рухливості та концентрації сперми, та зростання кількості аномальних сперматозоїдів.

В іншому дослідженні не виявлено впливу на фертильність у щурів, які отримували препарат пренатально.

Призначення собакам в дозі до 120 мг/кг/день протягом 2-х років не викликало змін сперматогенезу, незважаючи на загальну токсичність високих доз.

В невеликій групі з 16 чоловіків та 8 жінок в постменопаузі з діабетом ІІ типу проводилось лікування аторвастатином протягом 3-х місяців. Не виявлено суттєвих змін рівня статевих або стероїдних гормонів.

Дослідження з використанням інших статинів не показали впливу на статеву функцію.

Згідно з інструкцією, одночасне вживання аторвастатину та оральних контрацептивів підвищує показники АУК для норетіндрону та етинілестрадіолу. Не передбачається, що цей ефект знизить ефективність контрацепції.

У 2014 році вивчали дію аторвастатину в дозі 10 мг в день у 17 чоловіків протягом 5-ти місяців і виявили значне зниження якості сперми. Було знайдено зміни функції простати та придатка. В 65% обстежених протягом 3-х місяців після лікування був змінений хоча б один показник спермограми.

Використання аторвастатину у чоловіків з гіперліпідемією та еректильною дисфункцією дало кращі результати, ніж з плацебо, але аторвастатин не виявився настільки ефективним, як інші препарати для лікування таких проблем.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2015 р.

Група/призначення:

Муколітичний засіб. Покази до застосування: гострі і хронічні бронхіти, пневмонія; бронхіальна астма з утрудненим відходженням мокротиння; бронхоектатична хвороба. Амброксол стимулює утворення альвеолярного сурфактанту пневмоцитами 2-го типу і бронхіального сурфактанту клітинами Кларка. Застосовується для індукції продукції сурфактанту у плода при загрозі передчасних пологів і є ефективнішим за кортикостероїди, при цьому не маючи їхньої побічної дії.

Альтернативні назви / синоніми:

Амбробене, бромгексин, бісольвон, амбросан, лазолван, медовент.

Діюча речовина:

Амброксолу гідрохлорид, бромгексину гідрохлорид.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про сумісність в І триместрі згідно інструкції, в ІІ та ІІІ триместрах сумісний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані, отримані в експериментальних тварин не передбачають несприятливого впливу амброксолу (метаболіту бромгексину) на результат вагітності. Дані про вплив самого бромгексину відсутні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тестування амброксолу для виявлення тератогенності або репродуктивної токсичності не виявило подібних відхилень у щурів та кролів. Також не виявлено несприятливих ефектів вихідної сполуки – бромгексину.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутня інформація про несприятливий вплив на плід. Амброксол, навпаки, застосовується, як зазначалося вище, при ризику передчасних пологів для  продукції сурфактанту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про виявлення слідів препарату в коров’ячому молоці після перорального та парентерального введення та швидке зменшення його концентрації. Інформація про проникнення препарату в грудне молоко людини суперечлива.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2015 р.

Група/призначення:  

Антигістамінний препарат,  блокатор Н1-рецепторів.

Альтернативні назви / синоніми: тавегіл.

Діюча речовина: клемастин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

В цілому антигістамінні препарати сумісні з вагітністю. Повідомлення про 1230 вагітних, які вживали клемастин не виявило підвищеного ризику вроджених вад. Однак, повідомляється про можливий зв’язок між препаратом та розвитком ретролентальної фіброплазії у недоношених новонароджених (вроджена патологія ока, є наслідком порушення регресу первинного склистого тіла, однобічне ураження; клініка: фіброзна мембрана, зрощена з задньою капсулою кришталика, мікрофтальм, мілка передня камера, розширені судини райдужки, васкуляризована ретролентальна мембрана, яка викликає тракцію циліарних відростків).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження у щурів та кролів з антигістамінними препаратами та клемастином не виявили тератогенних ефектів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження шведського медичного реєстру народжень щодо 1230 жінок, які вживали клемастин у І триместрі вагітності з проспективним моніторингом за результатами вагітностей не показали значної різниці частоти вроджених вад в порівнянні з контрольною групою.

Також повідомляється про випадок вживання антигістамінного препарату (назва та доза не вказуються) за 2 тижні до передчасних пологів і зв’язок з виникненням ретролентальної фіброплазії у немовляти. Частота цієї вродженої вади становить 22% (19 випадків з 86) при використанні антигістамінних препаратів і 11% (324 з 2940) якщо мати не вживала такі препарати. На сьогодні не відомо про інші дослідження, які б підтвердили такі наслідки вживання препаратів, а також про можливий біологічний механізм такого ефекту.

Опитування, проведене Мічиганським медичним центром щодо результатів 229101 доношеної вагітності за період 1985-1992 років, виявило, що 1617 новонароджених зазнали впливу клемастину в І триместрі.  Великі вроджені вади виявлено у 71 дитини (4,4%), в тому числі: 13 випадків кардіоваскулярних вад, 3 розщілини обличчя, 3 розщілини хребта, 4 полідактилії, 4 гіпоспадії, 5 редукційних дефектів кінцівок.

Дослідження 2002 року не виявило тератогенного або іншого впливу на плід антигістамінних препаратів при використанні в ранніх термінах вагітності для лікування нудоти і блювоти (12394 жінки) та  алергії (5041 жінка). 1230 з цих жінок вживали клемастин.

Застосування препарату під час вигодовування:

 Препарат потрапляє в грудне молоко. Описується випадок, коли жінка при лактації почала приймати клемастин в дозі 1 мг двічі на день і через 12 годин у 10-ти місячного немовляти виявили сонливість, дратівливість, відмову від їжі, напруження в області шиї, крик високої тональності. Мати також приймала фентоїн та карбамазепін від посттравматичної епілепсії. Після припинення прийому клемастину через 24 години симптоми у дитини зникли. Виходячи з цього повідомлення, американська академія педіатрії відносить клемастин до ліків, які спричиняють вплив на немовлят, що знаходяться на грудному вигодовуванні і які треба призначати в цей період з обережністю.

При іншому дослідженні опитували жінок, які вживали антигістамінні препарати для лікування сезонної алергії або застуди в період лактації. 22,6% опитаних матерів відмічали сонливість, дратівливість або зменшення періоду сну у немовлят.  Ці відхилення не були розцінені жінками як серйозні, тому до лікарів не зверталися. При іншому дослідженні цієї ж групи науковців виявлено, що 9,4% матерів, які вживали антигістамінні препарати в період лактації  повідомили про аналогічні мінімальні реакції з боку новонароджених без залучення медичної допомоги. Найчастішим ефектом у немовлят була дратівливість.

Виходячи з антихолінергічних ефектів антигістамінних препаратів, вони, теоретично, можуть знижувати продукцію грудного молока. Проте відомо, що інші антигістамінні препарати виявляються в молоці у низькій концентрації. Якщо препарати справді знижують вироблення молока, то слід би припиняти їх вживання при лактації, проте точних даних про такий ефект ми не маємо.

Якщо вищеописані симптоми у немовляти та зниження продукції молока спостерігаються при вживанні мамою препарату, то правильним було б припинити лікування, але, видається, це трапляється нечасто.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Немає інформації про негативний вплив препарату на фертильність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2015 р.

Група/призначення:

Калійзберігаючий діуретик, антагоніст альдостерону. Застосовується для лікування набряків при серцевій недостатності, цирозі печінки; нефротичному синдромі. Крім того препарат має антиандрогенну дію і призначається для лікування гірсутизму, а також для лікування передчасного статевого дозрівання у хлопчиків.

Альтернативні назви / синоніми: спіронолактон, верошпірон.

Діюча речовина: спіронолактон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані про використання у тварин передбачають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних, отриманих в експериментах на тваринах, не очікується зростання частоти вроджених вад при використанні альдактону. Існує стурбованість щодо антиандрогенного ефекту препарату у людини, оскільки такий вплив описано у щурів чоловічої статі, проте таких даних стосовно  людини не отримано. В цілому не рекомендується призначати діуретини при вагітності. Вони неефективні при токсикозі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення при вагітності викликало фемінізацію щурів чоловічої статі (доза 200 мг/кг/день в період пізнього ембріогенезу та фетального розвитку). При введенні мишам дози препарату 20 мг/кг/день, яка нижча за максимальну рекомендовану для людини, відхилень не виявляли. У кролів ця сама доза викликала збільшення частоти резорбції плодів і, відповідно, зменшення кількості живих. Виявлено онкогенний вплив препарату на щурів. Тератологічних ефектів у мишей та щурів не виявлено.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Також існували побоювання щодо можливого зниження плацентарного кровотоку під впливом альдактону та інших діуретинів. Повідомляється про двох жінок, які народили двох дівчат та трьох хлопчиків у 5 вагітностях, вживаючи альдактон.  Не виявлено ознак недостатності андрогенів у хлопчиків та інших відхилень у дітей.

В іншому подібному повідомленні також не помічено антиандрогенових ефектів у дівчат та хлопчиків.

Повідомляється про випадок виявлення неоднозначних геніталій у новонародженої дитини, мати якої лікувала полікистоз яєчників до 5 тижня вагітності.

Спостереження за 229101 завершеною вагітністю між 1985 та 1992 роками (Michigan Medical recipients) виявили 31 новонародженого, що зазнали впливу препарату в І триместрі вагітності. Виявлено 2 великі вроджені вади розвитку (6,5%), в тому числі розщілину обличчя.

Застосування препарату під час вигодовування:

Хоча альдактон не потрапляє до грудного молока, там виявляється його активний метаболіт канреон. Співвідношення канреону в молоці та плазмі становить від 0,51 до 0,72. Приблизно 0,2% материнської дози препарату потрапляє до немовляти. Можливість фізіологічного ефекту від такої невеликої дози препарату не вивчалася, але такий вплив вважається малоймовірним. Американська академія педіатрії та робоча група ВООЗ по лактації вважає альдактон сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Альдактон може викликати затримку статевого розвитку у самок щурів та мишей, а також знижувати у них фертильність та імплантацію. В клінічних дослідженнях найчастішим побічним ефектом препарату були порушення менструального циклу та гінекомастія.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 01.06.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2015 р.

Група/призначення:  

Антидіабетичні препарати. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Покази до застосування: інсулінонезалежний цукровий діабет II типу, якщо рівень цукру в крові не можна адекватно підтримувати лише дієтою, фізичними вправами та зниженням маси тіла.

Альтернативні назви / синоніми: амарил.

Діюча речовина: глімепірид.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані у тварин передбачають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані, отримані в експериментах на тваринах малоймовірно, що глімепірид підвищує ризик вроджених вад розвитку. При вагітності для лікування діабету перевагу краще надавати інсуліну.

Препаратом вибору для лікування цукрового діабету при вагітності є інсулін, якщо дієти та фізичних вправ не достатньо для контролю материнської гіперглікемії, оскільки інсулін не проникає через плаценту до плоду, тому очікується, що терапія сама по собі не впливатиме несприятливо на плід. Ретельно призначений інсулін при гестаційному діабеті краще контролює рівень глюкози в матері, попереджаючи виникнення ускладнень у плоду та матері внаслідок цукрового діабету. Тобто, якщо пероральні протидіабетичні препарати використовуються при вагітності, слід розглядати питання про заміну терапії на інсулін для зменшення ймовірності пролонгованої гіпоглікемії у новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати до клінічних  досліджень, вказані в інструкції до препарату не показують зростання вроджених вад розвитку при лікуванні щурів та кролів в період вагітності високими дозами глімепіриду. В обох цих видів тварин спостерігали зростання частоти загибелі плодів, що пов’язують з материнською гіпоглікемією. Опубліковані дані наукових досліджень повідомляють таку ж інформацію, однак, також спостерігалось і зростання частоти вроджених вад розвитку, які могли бути спричинені гіпоглікемією. Ці вади включали анофтальмію  у щурів та вади очей, скелету, передньої черевної стінки у кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В одній з публікацій повідомляється про 33-річну жінку з надмірною вагою,  метаболічним синдромом, діабетом ІІ типу, яка приймала орлістат (для лікування ожиріння), раміприл (гіпотензивний препарат), глімепірид, симвастатин (для лікування гіперхолестеринемії та триглицеридемії) та ще 3 препарати протягом перших 8-ми тижнів ще не діагностованої вагітності. З 8-го тижня вагітності жінка приймала тільки метилдопу та інсулін. У терміні 38-ми тижнів вагітності народилася здорова дівчинка.

Невідомо, чи вживання глімепіриду для підтримання нормального рівня цукру в крові вагітної асоціюється з фетотоксичністю. Однак, для уникнення неонатальної гіпоглікемії і через вищу ефективність в терапії цукрового діабету, при вагітності слід рекомендувати інсулін.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але виходячи з молекулярної ваги це є очікуваним.

Якщо препарат приймається безпосередньо перед пологами, у новонародженого може виникнути гіпоглікемія.

Американська колегія акушерів та гінекологів рекомендує призначати інсулін для лікування діабету І та ІІ типів при вагітності, а також гестаційного діабету, у випадку не ефективності дієтотерапії.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи препарат потрапляє в грудне молоко людини, проте в інструкції до препарату вказується, що у щурів значна концентрація глімепіриду  виявлялася у молоці. Вважається, що порушення розвитку скелету, а саме: вкорочення, потовщення, викривлення плечової кістки, яке проявляється в постнатальному періоді, викликано гіпоглікемією внаслідок вживання глімепіриду.

Для уникнення неонатальної гіпоглікемії в період лактації краще змінити глімепірид на інсулін.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.06.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2015 р.

Група/призначення:

Гомеопатичний препарат, покази до застосування: гострі та хронічні захворювання із вираженим больовим та гарячковим синдромом (бактеріального та вірусного походження): бронхіт, пневмонія, пієлонефрит, цистит, уретрит, міокардит, ендокардити, ревматизм, ревматоїдні артрити, гепатити, синовіїти, тендовагініти; захворювання артерій та вен.

Альтернативні назви / синоніми: не знайдено.

Діюча речовина:

Арніка. До складу арніки входить велика кількість хімічних речовин: флавоноїдні глікозиди, ізомерні спирти, аміни, кумарини, карбогідрати, ефірні масла, жирні кислоти, тощо.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання арніки при вагітності. Не рекомендується приймати при вагітності, бо ця рослина є стимулятором матки і традиційно використовується як абортивний препарат.  Використовується місцево та в косметології. FDA класифікує арніку як небезпечну при пероральному вживанні і в цьому випадку вона вважається отрутою та як засіб для лікування шкірних проблем.  Арніка ймовірно безпечна в кількості, яка знаходиться в продуктах.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Як гомеопатичний препарат може призначатися перед та під час пологів для попередження внутрішніх та зовнішніх кровотеч у матері та дитини. В спостереженні за 1044  жінками в Італії 491 (47%) з них повідомили, що вживали гомеопатичні препарати протягом останнього року, іноді і при вагітності. Арніка була серед 10 найчастіше вживаних жінками рослинних препаратів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вважається, що деякі компоненти арніки потрапляють в грудне молоко. У немовляти віком 9 днів відмічали летаргію тривалістю 1 день, зниження споживання молока, анемію, жовтяницю. Здорова мама за 48 годин до появи вищенаведених явищ почала пити чай з квітів арніки. Інших причин гемолізу в цієї дитини не було. Проведено замінне переливання крові для лікування анемії та зниження рівня білірубіну. Мама престала пити чай з арніки, відновила грудне годування і жодних з вищенаведених проблем повторно не виявляли.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.06.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2015 р.

Назваанглійською мовою: Isotretinoin

Група/призначення: вітаміни, це ізомер вітаміну А, засіб для системного лікування акне.

ЧАСТОТА СПОНТАННИХ АБОРТІВ ВДВІЧІ ПЕРЕВИЩУЄ ПОКАЗНИК В КОНТРОЛЬНІЙ ГРУПІ НЕЛІКОВАНИХ ІЗОТРЕТИНОЇНОМ ВАГІТНИХ – 17,7% ПРОТИ 8,7% ВІДПОВІДНО (проспективне когортне дослідження 2022).

 Альтернативні назви / синоніми: акнетін, роаккутан, аккутан, акнекутан.

Діюча речовина: 13-цис-ретиноєва кислота.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Це потужний тератоген для людини. За статистикою 38% тих, хто використовує цей препарат є жінки  віком 13-19 років. Перед призначенням препарату вагітність повинна бути виключена та попереджена. При плануванні вагітності не можна приймати ізотретиноїн, а якщо жінка завагітніла на фоні прийому препарату, то слід одразу припинити його вживання.

Протипоказане одночасне застосування з тетрациклінами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вітамін А та інші ретиноїди спричиняють формування вроджених вад розвитку у різних видів, включаючи вади нервової системи, голови, кінцівок, кардіоваскулярної системи. Ізомер ізотретиноїну третиноїн викликає краніофаціальні аномалії у щурів, кролів та мавп. Ці вади формуються в результаті пригнічення міграції клітин нервового гребеня під час раннього ембріонального розвитку.

Інформація щодо впливу на плід:

Ретиноїди знаходяться в крові здорових людей, в тому числі вагітних. Проводилось вимірювання рівня 13-цис-ретиноєвої кислоти в плазмі 16 здорових вагітних в терміні від 8-го до 12-го тижня, 10 новонароджених (пуповинна кров) та їхніх мам в пологах і 17 невагітних жінок. Концентрація 13-цис-ретиноєвої кислоти у породіль була нижчою, ніж в контрольній групі, не виявлено різниці в концентрації у вагітних в першому триместрі та в контрольній групі. У вагітних в першому триместрі рівень 13-цис-ретиноєвої кислоти був значно вищим, ніж у породілль, а у новонароджених рівень нижчий, ніж в їхніх матерів. Співвідношення концентрації 13-цис-ретиноєвої кислоти в новонародженого та матері становило 0,74.

Ізотретиноїн та його метаболіти виводяться з організму протягом 10 днів після останньої дози. Повідомляється про народження дитини з мікротією, чия мати припинила вживання ізотретинолу за 5 тижнів до зачаття, що може свідчити про пролонговану дію препарату в сприйнятливих осіб. Інші повідомлення описують жінку, яка приймала ізотретиноїн в дозі 1 мг/кг/день 7 місяців і не приймала три місяці до зачаття. Пренатально діагностовано зрощену двійню (торако-омфалопаги), що не виключає причинно-наслідковий зв’язок. На противагу цьому повідомляється про 18 дітей без ретиноїдної ембріопатії, матері яких вживали ізотретиноїн протягом перших 2 тижнів вагітності. Спільні дослідження, повідомлені 11 тератологічними інформаційними службами, не виявили зростання частоти великих або малих аномалій чи спонтанних абортів при 235 вагітностях з використанням ретиноїдів місцево. Це були наступні препарати: третиноїн (143 випадки), ізотретиноїн (52), адапален (24), ретиноєва кислота (10), інші. Щоб перевірити припущення про те, що ізотретиноїн прискорює дозрівання легень у плода, спостерігали за вагітною, яка почала приймати препарат в дозі 30 мг/день за два місяці до вагітності, а сама вагітність була діагностована тільки у терміні 22 тижнів. Розвиток плода відповідав цьому терміну вагітності, за винятком легенів, які випереджали термін приблизно на місяць. При цьому вроджених вад не виявили. Когортне дослідження з використанням канадських реєстрів охопило 8609 жінок, яким вперше призначили ізотретиноїн в період між 1984 та 2002 роками. Описані наступні результати вагітностей у 90 жінок, які  завагітніли під час прийому препарату: 76 жінок вирішили перервати вагітність, 3 випадки самовільного переривання, 2 випадки неонатальної смерті від пологової травми та 9 народжених живими. З 9 новонароджених в одного діагностована вроджена аномалія обличчя та шиї у віці 3 років.

Сайт рідкісних захворювань ORPHANET містить інформацію про ембріопатію, спричинену мофетилу мікофенолатом з рекомендацією проведення диференційної діагностики з синдромом делеції довгого плеча 18 хромосоми (уточнюємо каріотипуванням), синдромом CHARGE (уточнюємо молекулярно-генетичним дослідженням – мутація гену CHD7), ізотретиноїновою ембріопатією (анамнез матері)

Застосування препарату під час вигодовування:

 Невідомо, чи ізотретиноїн або його метаболіти потрапляють в грудне молоко. Але, оскільки близький до нього вітамін А виявляється в молоці, то слід очікувати наявність в ньому і ізотретиноїну.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У щурів ізотретиноїн при прийомі в дозі 7,5 або 15 мг/кг/день протягом 30 днів знижував резерв яєчників, проте не повідомляється, чи цей ефект мав зворотний розвиток. В деяких жінок при вживанні ізотретиноїну або інших ретиноїдів порушується оваріально-менструальний цикл.

При одному з досліджень спостерігали за сперматогенезом 20 молодих чоловіків, які лікувалися ізотретиноїном протягом 6 місяців і не виявили негативного ефекту. Після 4 місяців лікування спостерігали транзиторне підвищення щільності сперми, яке зникло при обстеженні через рік після лікування.

Одне спостереження виявило порушення еякуляції у чоловіка через три тижні після початку лікування кистозних вугрів ізотретиноїном у дозі 1 мг/кг/день, що зникло після закінчення лікування. Виробник препарату повідомляє про два аналогічні випадки.

Адаптовано за матеріалами:

1. 1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
   2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
   3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)”.
   4. Isotretinoin. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
   5. Інформаційна система “Teratogen Information System (TERIS)”.
   6. Isotretinoin. Інформація з бази даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)”.
   7. Isotretinoin. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів“European Medicines Agency”.
   8. iPLEDGE Risk Evaluation and Mitigation Strategy (REMS). Інформація з сайту Управління з продовольства і медикаментів США.

Адаптовано 11.05.2015 р.
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 07.05.2023 р.

Група/призначення:

 Авітаміноз та гіповітаміноз А у дорослих і дітей; різноманітні ураження та захворювання шкіри.

Альтернативні назви / синоніми: ретинол.

Діюча речовина: ретинол.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний в дозах, які перевищують рекомендовані добові.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Споживання вітаміну А в дозах, менших за 10000 МО/день не було пов’язано з підвищеним ризиком вроджених аномалій. Деякі дослідження продемонстрували підвищення ризику, починаючи з дози 10000 МО/день, а інші  – з дози 25000 МО/день. В регіонах, ендемічних за дефіцитом вітаміну А, саме з цим дефіцитом пов’язують  збільшення материнської та перинатальної захворюваності та смертності.

Вітамін А є природним компонентом харчових продуктів, мультивітамінів та самостійною добавкою. Він широко використовується в косметичній промисловості, але дані досліджень показали, що при місцевому вживанні вітамін погано всмоктується.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Стурбованість стосовно застосування вітаміну А базується на інформації про тератогенність ретиноєвої кислоти та її сполук. Так, третиноїн призводить до виникнення вроджених вад розвитку у ряді видів тварин, а ізотретиноїн (13-цис-ретиноєва кислота) асоціюється з підвищеним ризиком вроджених аномалій, спонтанних абортів при вживанні вагітними і вважається тератогеном. У щурів та мавп використовували дуже високі дози вітаміну А та всіх інших ретиноїдів, тому спостерігалися тератогенні ефекти. Попередник вітаміну А β-каротин не асоціюється з вродженими аномаліями.

Інформація щодо впливу на плід:

Дефіцит вітаміну А в період вагітності.

Для людини це природний компонент їжі. Він бере участь у регуляції і стимуляції росту та диференціюванні клітин, розвитку і підтримці легенів та  сітківки.   Загалом вважається, що  вагітні жінки в США і Європі отримують адекватну достатню дозу вітаміну А постійно, хоча це документально не підтверджено. У ендемічних за дефіцитом вітаміну А регіонах такий дефіцит є серйозною проблемою громадської системи охорони здоров’я.  Також дефіцит вітаміну А може наступити після проведення баріатричної хірургії (зменшення шлунку як метод лікування ожиріння). Встановлено, що дефіцит вітаміну А в період вагітності та лактації сприяє зростанню материнської захворюваності та смертності, в основному за рахунок інфекцій сечостатевого тракту, травної та дихальної систем. На додаток до інфекцій, дефіцит вітаміну А під час вагітності пов’язують зі зменшенням рівня гемоглобіну в материнській та пуповинній крові.

Повідомляється про 3 випадки народження дітей з вродженими вадами розвитку при дефіциті вітаміну А в матері. В першому випадку жінка з множинним вітамінним дефіцитом народила дитину з вродженою ксерофтальмією та двобічною розщілиною губи. В іншому випадку жінка, яка страждала від недоїдання, з сліпотою, яка виникла перед пологами в результаті дефіциту вітаміну А, передчасно народила дитину  з мікроцефалією та анофтальмією. В останньому випадку сліпа розумово відстала дівчинка з двобічною мікрофтальмією, колобомою райдужки, судинної оболонки та аплазією сітківки народилася у жінки, в якої дефіцит вітаміну А проявився нічною сліпотою.

Надлишок вітаміну А- гіпервітаміноз А.

Неконтрольований прийом вітаміну А вагітними призводив до аномалій у дітей. Повідомляється про випадок гідроуретеру у дитини після щоденного вживання матір’ю при вагітності вітаміну в дозі 25000 та 40000 МО, а вади ЦНС виникали після дози 150000 МО. Вади, характерні для ретиноїдної ембріопатії (обличчя, вуха, серце, піднебіння) описані при материнській дозі 25000 МО і вищій. Два невеликі дослідження підтвердили дані про те, що дози до 10000 МО/день не асоціюються з тератогенним ефектом. Поширеність вроджених аномалій не перевищувала очікуваний рівень у групі 1203 дітей від жінок, що приймали вітамін А в першому триместрі у дозі 6000 МО/день.

У 1987 році тератологічне товариство порекомендувало споживати вітамін А в період вагітності в дозі, яка не перевищує 8000 МО/день. Одночасно виробники мультивітамінів для вагітних зменшили вміст вітаміну А в них від 8000 до 5000 МО і в багатьох замінили ретинолові ефіри на β-каротин.

У 1995 році при дослідженні 22 тисяч вагітних оцінювалось споживання вітаміну А з їжею та добавками і було встановлено, що вроджені вади у дітей формуються при материнській дозі вищій за 10000 МО.  Порівнювали поширеність вроджених аномалій в двох групах: одні вагітні приймали більше 10000 МО вітаміну А, а інші – 5000 МО. Зростання відмічалося при дозах, вищих за 10000 МО. За оцінками авторів, вагітні жінки, які споживають таку кількість вітаміну А мають ризик народити дитину з характерними для вітаміну А вродженими вадами на рівні  1-2%.

Європейська тератологічна інформаційна мережа інформує про відсутність тератологічного ефекту від добавок вітаміну А.

При дослідженні дітей з вродженими вадами серця (Балтимор-Вашингтон) опитували їхніх мам для виявлення факторів ризику. Споживання вітамінів оцінювали на підставі повідомлень жінок про харчування та вживання вітамінних добавок.  Вживання 10000 МО/день з добавок (але не з їжі) асоціювалося з  транспозицією магістральних судин. Цікавим є той факт, що високі дози вітаміну А, отримані з їжею не викликають таких ефектів.

Департамент охорони здоров’я Великобританії у 1990 році рекомендував уникати вживання печінки, особливо ягнячої на ранніх термінах вагітності, оскільки вона містить в 4-12 раз більшу дозу вітаміну А, ніж рекомендована для людини. Проте це тільки теоретичні припущення, бо всмоктування вітаміну А з печінки може бути зниженим, а якщо вагітні будуть виконувати цю рекомендацію, то може розвинутися дефіцит.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вітамін А є природним компонентом грудного молока. В регіонах з ендемічним дефіцитом вітаміну А корисним є додавання його вагітним. Рекомендована доза при лактації становить 4000 МО. Проте повідомляється, що, до прикладу, в Танзанії у жінок з ВІЛ харчові добавки вітаміну А підвищували трансмісію інфекції до плода з грудним молоком.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження з експериментальними тваринами показали, що вітамін А необхідний для нормального сперматогенезу, а порушення,  викликані дефіцитом цього вітаміну, ймовірно є зворотними.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.07.2015 р.
Оновлено 28.08.2016 р.