Назва англійською мовою: аliskiren.

Група/призначення:

Антигіпертензивні препарати, інгібітор реніну.

Альтернативні назви / синоніми: расілез.

Діюча речовина: аліскірен.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування про вагітності у людини відсутній, а дані від експериментальних тварин припускають низький ризик в І триместрі. Оскільки аліскірен діє безпосередньо на ренін-ангіотензинову систему, вплив у ІІ та ІІІ триместрах слід уникати, за винятком тих рідкісних випадків, коли мама потребує лікування саме цим препаратом.

Два інші класи препаратів, які також впливають на цю систему, це інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ асоціюються токсичним впливом на плід в ІІ та ІІІ триместрах (каптоприл, лозартан). Тому використання аліскірену в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенності та вираженого токсичного впливу на плід та новонародженого, аналогічних описаних при використанні вищенаведених груп препаратів. Токсичні ефекти у плодів включають анурію, маловіддя, гіпокальварію (гіпоплазія кісток черепа), затримку внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, відкриту артеріальну протоку. В свою чергу, пов’язаний з анурією агідрамніон/олігогідрамніон можуть асоціюватись з контрактурами кінцівок, краніофаціальними деформаціями, легеневою гіпоплазією. Важка анурія та гіпотензія, резистентна як до антигіпотензивних препаратів, так і до збільшення об’єму може виникати у новонароджених, які зазнали пренатального впливу аліскірену. Слід ретельно моніторувати функцію нирок та артеріальний тиск новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У вагітних щурів і кролів не виявлено ознак тератогенності на фоні пероральних доз, ≤20 та ≤7 відповідно, стсовно  максимальної рекомендованої для людини – 300 мг/день, виходячи з площі поверхні тіла. Проте, у потомства кролів відзначали зменшення ваги при народженні при використанні дози на рівні 3,2 від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла. У кролів препарат знаходили у плаценті, амніотичній рідині та плодах. Дослідження карциногенності у мишей і щурів не продемонстрували істотного зростання частоти пухлин. Однак, в двох щурів було виявлено пухлини, які рідко зустрічаються в цього штаму – аденома товстого кишечника та аденокарцинома товстої кишки відповідно. В обох видів тварин відзначали гіперплазію слизової нижніх відділів шлунково-кишкового тракту з або без ерозій/виразок. Численні дослідження не виявили генотоксичності. Впливу на фертильність також не знайдено.

Інформація щодо впливу на плід:

Аліскірен є непептидним інгібітором реніну, призначеним для лікування гіпертензії самостійно або в комбінації з іншими препаратами. Аліскірен частково метаболізується до неактивних метаболітів. Пероральна біодоступність слабка, тільки близько 2,5% абсорбується системно. Середній період напіввиведення становить 30 годин, рівень зв’язування з білками плазми – приблизно 50%.

Невідомо, чи аліскірен проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, довгий період напіввиведення та помірний рівень зв’язування з білками плазми припускають такий трансфер. Однак, низька жиророзчинність обмежуватиме кількість препарату, яка проникатиме до ембріону/плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання аліскірену в період лактації. Молекулярна вага, довгий період напіввиведення (30 годин), помірний рівень зв’язування з білками плазми (приблизно 50%) припускають екскрецію до грудного молока. Проте низька жиророзчинність обмежуватиме кількість препарату, яка проникатиме до грудного молока. Наслідки впливу на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні невідомий.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, споріднену групу препаратів як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: sitagliptin.

Група/призначення: антидіабетичні препарати.

Інгібітори дипептидил пептидази-4 (DPP-4).

Альтернативні назви / синоніми: янувія, ситена.

Комбінований препарат: янумет (ситагліптин та метформін).

Діюча речовина: ситагліптин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання ситагліптину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.  Якщо жінка вагітніє, приймаючи ситагліптин, її слід перевести на інсулін.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. При введенні в період органогенезу щурам та кролям доз, які призводили до впливу, ≤30 і ≤20 разів відповідно від впливу, отримуваного людиною внаслідок дії максимальної рекомендованої дози 100 мг/день, виходячи з AUC*, не відзначали тератогенності. Доза, яка в 100 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, призводила до підвищення частоти мальформацій ребер в потомства. У щурів дози, які вводились від 6-го дня вагітності до 21-го дня лактації і призводили до впливу, який в 100 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, спричиняли зменшення ваги тіла потомства. Не відмічали функціональних чи поведінкових змін.

Дворічне дослідження карциногенності проводилось у самців і самок щурів. Виявлено підвищення частоти комбінованої аденоми/карциноми печінки у самців та самок і карциноми печінки у самок на фоні доз, які у 60 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини. Доза, 20-кратна максимальній рекомендованій для людини не спричиняла пухлини печінки. Аналогічне дослідження, проведене у самців і самок мишей з  дозами ≤70 разів від максимальної рекомендованої для людини, не виявило підвищення частоти пухлин будь-якого органу. Ситагліптин не продемонстрував мутагенності та кластогенності в численних дослідженнях. Не відзначали впливу на фертильність чи іншої шкоди для плода у щурів та кролів на фоні доз, які призводили до впливу на рівні ≤12 разів від максимальної рекомендованої для людини.

Ситагліптин проникає через плаценту у щурів та кролів. Ймовірно, що препарат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, низький рівень метаболізму, зв’язування з білками плазми, подовжений період напіввиведення припускають проникнення препарату до ембріону/плоду. Однак, низька жиророзчинність обмежуватиме цей вплив.

Інформація щодо впливу на плід:

Ситагліптин є інгібітором діпептіділпептідази-4 (DPP4), який призначається для глікемічного контролю пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу.  Інші препарати цього класу: лінагліптин, саксагліптин.

Ситагліптин призначається перорально як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з цукровим діабетом 2 типу. Також призначається в комбінації з метформіном чи тіазолідиндіоном, якщо монотерапія не забезпечує належного гіпоглікемічного контролю. При дослідженні у здорових індивідів та пацієнтів з цукровим діабетом не знижують рівень глюкози в крові. Ситагліптин частково метаболізується, 79% препарату виводиться з сечею у незміненому стані. Період напіввиведення після одноразової дози становить 12,4 години. Рівень зв’язування з білками плазми низький – 38%.

Виробник заснував Реєстр вагітних, які приймали янувію (ситагліптин) та янумет (ситагліптин/метформін) за період від 4 серпня 2006-го року до 3 серпня 2009-го року (Merck Pregnancy Registry). В процесі клінічного трайлу 8 жінок зазнали впливу ситагліптину або ситагліптину/метформіну в І триместрі. Результати цих вагітностей були наступними: 5 здорових новонароджених, 2 спонтанні аборти, 1 загибель плода (на 34 тижні у матері, яка приймала ситагліптин і метформін окремо в перші 5 тижнів вагітності). Результати 16 вагітностей цього Реєстру (для обох препаратів разом): 9 народжених живими (1 двійня), 1 самовільний викидень, 5 втрачених з-під нагляду, 2 не закінчені на момент повідомлення вагітності. Не було виявлено вроджених вад. Результати 6 ретроспективно проаналізованих вагітностей: 2 народжені живими дитини, 3 самовільні викидні, 1 медичний аборт на 19 тижні з приводу  енцефалоцеле та внутрішньоутробної затримки розвитку (вплив сирагліптину/метформіну протягом 7 тижнів у І триместрі).

Повідомляється про жінку, яку лікували ситагліптином, інсуліном, метформіном, розиглітазоном протягом 5 тижнів у І триместрі. На 33 тижні народився хлопчик з дисплазією лівої нирки, відсутністю правої нирки, вираженою гіпоспадією, відсутністю правого яєчка, крипторхізмом зліва, правобічною паховою килою. Ці аномалії відповідають діабетичній ембріопатії.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ситагліптину в період лактації у людини. Молекулярна вага, низький рівень метаболізму (21%), рівень зв’язування з білками (38%), подовжений період напіввиведення (12,4 години) припускають екскрецію до грудного молока. Низька жиророзчинність обмежуватиме вплив на плід. Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Передозування ситагліптину (6-кратна максимальна рекомендована доза для людини протягом 10 днів) у здорових дорослих не спричиняло залежних від дози несприятливих наслідків. Таким чином, гіпоглікемія у немовляти на грудному вигодовуванні є малоймовірною, але дитину слід моніторувати відносно такого ефекту.

Найчастішим несприятливим наслідком у дорослих при лікуванні цим препаратом був назофарингіт. Немовля слід моніторувати на предмет такого ефекту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501648/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: alglucosidase alfa.

Група/призначення:

Засоби, що впливають на травну систему та метаболічні процеси. Ферменти.

Алглюкозидаза альфа – це рекомбінантна форма кислої альфа-глюкозидази людини, яка виробляється за ДНК-рекомбінантною технологією з використанням культури клітин яєчника китайського хом’яка (Chinese Hamster Ovary).

Алглюкозидаза альфа є орфанним препаратом. Покази: ферментозамісна терапія хвороби Помпе. Хвороба Помпе – це глікогеноз ІІ типу, недостатність ферменту лізосомної кислої a-глюкозидази (кислої мальтази), функцією якої є деградація глікогену.

Альтернативні назви / синоніми: міозим, аглюкозидаза-α.

Діюча речовина: алглюкозидаза альфа.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:  

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступне одне повідомлення про використання алглюкозидази альфа у вагітної жінки. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але доза в цих дослідженнях була дуже низькою. Не лікована хвороба Помпе є важким станом, смерть може наступити від дихальної недостатності. Якщо жінка потребує ферментозамісної терапії алглюкозидазою альфа, то її не слід зупиняти з настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей, яким внутрішньовенно кожного другого дня вводили фермент в дозі 0,2 від рекомендованої для людини, яку вводять один раз на 2 тижні, виходячи з площі поверхні тіла. Така доза не наносила шкоди плоду і не впливала на фертильність чи репродуктивну поведінку мишей. Досліджень карциногенності і мутагенності не проводилось.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат вводиться внутрішньовенно кожні 2 тижні в якості ферментозамісної терапії пацієнтам з хворобою Помпе. Період напіввиведення з плазми залежить від дози і коливається в межах 2,3 – 2,9 годин.

Невідомо, чи алглюкозидаза альфа проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та короткий період напіввиведення припускають, що невелика кількість глікопротеїну може досягти плода.

Повідомлення 2011-го року описало випадок використання аглюкозидази альфа (20 мг/кг кожного другого тижня) протягом вагітності у 40-річної жінки з хворобою Помпе з пізнім початком. Через погіршення основної хвороби на 38-му тижні було проведено кесарський розтин, народився здоровий хлопчик з оцінкою за шкалою Апгар 8, 9 та 10 балів та нормальними показниками ваги, росту, окружності голови. При огляді у віці 1 року розвиток дитини був нормальним.

Застосування препарату під час вигодовування:

Доступне одне повідомлення про використання алглюкозидази альфа в період лактації. Мова йде про описану вище жінку, яка отримувала ферментозамісну терапію протягом вагітності і продовжила лікування в період грудного вигодовування.  Перед введенням дози визначили активність ферменту в грудному молоці – 3 нмол/мл/год – 10% від показника в грудному молоці здорової жінки. Через 2,5 години після інфузії була досягнута найвища активність (245 нмл/мл/год). Як відомо, це природний фермент, тому він присутній у немовляти. В даному випадку не спостерігали несприятливих наслідків.

Якщо жінка потребує ферментозамісної терапії алглюкозидазою альфа, то її не слід зупиняти в період грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501820/.

Адаптовано 09.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.06.2021 р.

Назва англійською мовою: еxenatide.

Група/призначення: протидіабетичний препарат.

Див. статтю Цукровий діабет та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми:

Баета, батов, ексенатід.

Діюча речовина: ексенатид.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання ексенатиду в період вагітності у людини. В одного виду тварин спостерігали токсичний вплив на розвиток (структурні аномалії, неонатальну загибель), що спонукало віднести ризик від впливу препарату до помірного. Проте відсутність досвіду використання у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Допоки таких даних не отримано, найкращою рекомендацією буде уникнення використання цього препарату в період вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей і кролів. Мишам вводили підшкірно дози, які призводили до системного впливу, в 390 разів вищого від отримуваного в людини на фоні максимальної рекомендованої для людини дози, до та під час парування та ще до 7-го дня вагітності. В період органогенезу (з 6 до 15 дня) підшкірне введення доз, які призводили до трикратного системного впливу, відносно максимальної рекомендованої дози, призводило до зменшення ваги плодів та новонароджених, розщілини піднебіння, неправильної осифікації ребер та кісток черепа. Підвищення частоти випадків неонатальної смерті на 2-4 дні після народження на фоні підшкірних доз, які призводили до системного впливу, втричі вищого від отримуваного у людини при використанні максимальної рекомендованої дози (вплив в період 2-4 днів після пологів). Вагітним кролям в період органогенезу (6-18 дні) підшкірно вводили дозу, яка призводила до системного впливу, який в 12 разів перевищував отримуваний у людини від максимальної рекомендованої дози, що призводило до неправильної осифікації.

У мишей не відзначали ознак карциногенності на фоні підшкірних доз, що призводили до системного впливу, який в 95 разів перевищував показник у людини внаслідок дії максимальної рекомендованої дози за період 2 років.

Дослідження, тривалістю 2 роки, виявило у самок щурів залежне від дози підвищення доброякісних С-клітинних аденом щитоподібної залози на фоні системного впливу, який у 5-130 разів перевищував цей показник у людини. Ексенатид не продемонстрував мутагенності чи кластогенності в різних дослідженнях, а 4-тижневе дослідження з впливом, в 390 разів вищим від отримуваного в людини не виявило порушень фертильності у мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Ексенатид (відомий як ексендин-4) посилює залежну від глюкози секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, пригнічує підвищену секрецію глюкагону, уповільнює спорожнення шлунку. Це пептид з 39 амінокислот, який призначають підшкірно.

Ексенатид призначається як допоміжна терапія для покращення глікемічного контролю у пацієнтів з діабетом 2 типу, які приймають метформін, сульфонілсечовину чи комбінацію цих препаратів, але при цьому не досягають адекватного глікемічного контролю. Препарат виводиться насамперед клубочковою фільтрацією з наступною протеолітичною деградацією. Середній період напіввиведення становить 2,4 години.

Дослідження 2003 року ex vivo з використанням котелидону плаценти при нормальній доношеній вагітності вивчало проникнення ексенатиду через плаценту. Відповідно до високої молекулярної ваги та короткого періоду напіввиведення співвідношення плід : мати становило ≤0,017. Хоча ці результати можуть не відповідати стану протягом  всієї вагітності, ймовірно, вплив препарату на плід є незначним.

Інші препарати цього класу: дулаглутид, альбіглютид, ліраглутид.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ексенатиду в період лактації. Молекулярна вага та короткий період напіввиведення (2,4 години) припускає, що до грудного молока проникатиме клінічно незначима кількість препарату. І ця кількість буде перетравлена в шлунково-кишковому тракті немовляти. Хоча ризик для немовляти, що знаходиться на грудному вигодовуванні є невідомим, але видається низьким. Незважаючи на цей факт, рекомендується моніторувати рівень глюкози в крові.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 09.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.06.2021 р.

Назва англійською мовою: dulaglutide.

Група/призначення: протидіабетичний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: трулісіті.

Діюча речовина: дулаглутид.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів.  Вагітні щури отримували дози, 14-кратні максимальній рекомендованій для людини, виходячи з AUC*, що призводило до зниження ваги плодів, зменшення споживання їжі матерями та зниження набирання ними ваги. Дози, які перевищували максимальну рекомендовану для людини в 44 рази спричиняли неправильну осифікацію скелету, підвищення частоти постімплантаційних втрат. 16-кратні відносно максимальної рекомендованої для людини дози, призначені від моменту імплантації і далі протягом лактації, призводили до зменшення ваги тіла від народження до 63 дня життя у тварин чоловічої статі і до 83 – жіночої, також зниження показників запам’ятовування тощо, у матерів – зменшення споживання їжі та набирання ваги.  У кролів дози, 13-кратні максимальній рекомендованій для людини, введені в період органогенезу, спричиняли у плодів мальформації хребців та/або ребер, а в матерів – зменшення споживання їжі та набирання ваги.  Зменшення споживання їжі та набирання ваги матерями, що спостерігали в обох видів тварин, обумовлене фармакологією дулалглутиду. У щурів відзначили залежний від дози та тривалості лікування ризик С-клітинної карциноми щитоподібної залози.

Генотоксичних досліджень не проводилось. В дослідженнях фертильності препарат асоціювався з подовженим діеструсом, залежним від дози зниженням середнього числа corpora lutea, сайтів імплантації, життєздатних ембріонів, зниженням споживання їжі та ваги матерів.

Інформація щодо впливу на плід:

Дулаглутид вводиться підшкірно один раз на тиждень. Це агоніст рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), який призначається в якості додатку до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з діабетом 2 типу. Період напіввиведення становить приблизно 5 днів, інформація про рівень зв’язування з білками плазми відсутня. Інші препарати цього класу: альбіглютид, ексенатид, ліраглутид.

Невідомо, чи дулаглутид проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає обмеження такого трансферу, якщо він взагалі відбувається. Однак, довгий період напіввиведення може посилювати вплив на плід, особливо  в ІІІ триместрі.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання дулаглутиду в період лактації. Молекулярна вага припускає обмежену екскрецію препарату до грудного молока, якщо вона взагалі відбувається. Однак, навіть якщо препарат проникне до грудного молока, ймовірно, він перетравиться в шлунково-кишковому тракті немовляти.

Найчастішими несприятливими наслідками у дорослих при лікуванні цим препаратом були діарея, нудота, блювота, абдомінальний біль, зниження апетиту.  Тому, якщо жінка в період грудного вигодовування отримує цей препарат, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500979/.

Адаптовано 09.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.06.2021 р.

Назва англійською мовою: albiglutide.

Група/призначення: протидіабетичний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: еперзан, танзеум.

Діюча речовина: альбіглютид.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання альбіглютиду в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей. При введенні вагітним тваринам доз, які у 39 разів перевищували клінічні дози, виходячи з AUC* спостерігали материнську токсичність (зменшення ваги тіла та споживання їжі). Такого рівня дози при впливі в період органогенезу спричиняли постімплантаційні втрати та формування хвилястих ребер. Ці ж дози, введені на 6-17 дні вагітності, призводили до зменшення ваги тіла, зневоднення перед відлученням, апатію, затримку баланопрепуціального поділу. Всі дози, призначені в період з 15-го дня вагітності до 10 дня лактації підвищували частоту захворюваності та смертності, що відповідає синдрому лактаційного ілеусу, який має сумнівне значення у людини.

Досліджень карциногенності не проводилось. Дослідження у щурів з іншими агоністами GLP-1 рецепторів асоціювались з С-клітинними пухлинами щитоподібної залози, проте клінічне значення цих знахідок не відоме.  Досліджень генотоксичності не проводилось. Зазначені вище дози при дослідженні фертильності асоціювались з порушення естрального циклу та материнською токсичністю.

Інформація щодо впливу на плід:

Альбіглютид вводиться підшкірно один раз на тиждень. Це агоніст рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), який призначається в якості додатку до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з діабетом 2 типу. Період напіввиведення становить приблизно 5 днів, інформація про рівень зв’язування з білками плазми відсутня. Інші препарати цього класу: дулаглутид, ексенатид, ліраглутид.

Невідомо, чи альбіглютид проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає обмеження такого трансферу, якщо він взагалі відбувається. Однак, довгий період напіввиведення може посилювати вплив на плід, особливо  в ІІІ триместрі.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання альбіглютиду в період лактації. Молекулярна вага припускає обмежену екскрецію препарату до грудного молока, якщо вона взагалі відбувається. Однак, навіть якщо препарат проникне до грудного молока, ймовірно, він перетравиться в шлунково-кишковому тракті немовляти.

Найчастішими несприятливими наслідками у дорослих при лікуванні цим препаратом були інфекції верхніх дихальних шляхів, діарея, нудота. Тому, якщо жінка в період грудного вигодовування отримує цей препарат, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 09.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.06.2021 р.

Назва англійською мовою: liraglutide.

Група/призначення: протидіабетичний препарат.

Див. статтю Цукровий діабет та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми: віктоза.

Діюча речовина: ліраглутид.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання ліраглутиду в період вагітності у людини. Препарат спричиняв токсичний вплив на розвиток (зниження ваги тіла та структурні аномалії) в двох видів тварин з системним впливом, нижчим від отримуваного у людини. Відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Тому, поки немає відповідних даних, найкращою рекомендацією є уникнення прийому ліраглутиду в період вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Щурам вводили препарат підшкірно за 2 тижні до парування і до 17 дня вагітності, що призводило до системного впливу на рівні 0,8-11 разів від показника у людини при використанні максимальної рекомендованої дози, виходячи з AUC*. Найвища доза призводила до материнської токсичності (зменшення споживання їжі та набирання ваги). Всі дози асоціювались з аномаліями плодів та варіаціями в нирках та кровоносних судинах, неправильною осифікацією кісток черепа. На фоні найнижчої дози зростала частота деформацій ротоглотки та/або звуженого отвору гортані, пупкової кили. Найвища доза асоціювалась з незначно підвищеним рівнем ранньої ембріональної загибелі, неоднорідною/плямистою печінкою (mottled liver), мінімально вигнутими ребрами. Добові підшкірні дози, які вводились починаючи з 6 дня гестації і до відлучення або припинення вигодовування на 24–й день асоціювались з незначною затримкою пологів та зменшення ваги новонароджених тварин.

У потомства щурів чоловічої статі відзначали криваві струпи та збуджену поведінку внаслідок пренатального впливу препарату у найвищій дозі. Спостерігалась незначна тенденція до зменшення ваги тіла від народження до 14 дня постнатального періоду в поколінні F2 щурів. Вагітні кролі отримували 3 різні добові дози підшкірно, починаючи з 6-го до 18-го дня вагітності, що призвело до системного впливу, у всіх випадках нижчого за отримуваний у людини на фоні максимальної рекомендованої дози. На фоні всіх використаних доз спостерігали зменшення ваги та залежне від дози підвищення частоти вроджених вад із залученням нирок, лопатки, очей, передніх кінцівок, головного мозку, хвоста, сакральних хребців, великих кровоносних судин, серця, пупка, грудини, тім’яних кісток черепа. Неправильну оссифікацію та/або аномалії залучали череп та щелепу, хребці та ребра, грудину, таз, хвіст, лопатку. Також спостерігали залежні від дози скелетні варіації.  Вісцеральні аномалії залучали кровоносні судини, легені, печінку, стравохід, двокамерний або роздвоєний жовчний міхур.

Дослідження карциногенності проводились у мишей і щурів. В обох видів тварин відзначали залежне від дози підвищення частоти доброякісних С-клітинних аденом щитоподібної залози та злоякісних С-клітинних карцином. С-клітинні пухлини рідко зустрічаються у мишей та щурів при тестуванні карциногенності. Численні тести мутагенності та кластогенності були негативними. У щурів препарат не впливав на фертильність у самців, у самок токсична доза, яка у 11 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, підвищувала частоту ранньої загибелі ембріонів.

Інформація щодо впливу на плід:

Ліраглутид посилює залежну від глюкози секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, пригнічує аномально підвищену секрецію глюкагону, уповільнює спорожнення шлунку. Призначається в якості додатку до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з діабетом 2 типу. Вводиться підшкірно один раз в день. Препарат щільно зв’язується з білками плазми (>98%), період напіввиведення становить біля 13 годин.

Невідомо, чи ліраглутид проникає через плаценту у людини. Висока молекулярна вага препарату та зв’язування з білками плазми припускають відсутність такого трансферу у клінічно значимій кількості, але низький рівень метаболізму та довгий період напіввиведення можуть сприяти впливу на ембріон/плід.

Інші препарати цього класу: альбіглютид, дулалглутид, ліраглутид.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ліраглутиду в період лактації. Молекулярна вага та рівень зв’язування з білками (>98%) припускає, що до грудного молока не проникатиме клінічно значима кількість препарату, але низький рівень метаболізму та довгий період напіввиведення (приблизно 13 годин) можуть збільшувати кількість препарату в грудному молоці. Однак, навіть якщо препарат проникне до грудного молока, ймовірно, він перетравиться в шлунково-кишковому тракті немовляти. Тому, хоча наслідки впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі, ризик видається не значним. Незважаючи на це, рекомендується моніторувати рівень глюкози в дитини, яка знаходиться на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Повідомлення 2014-го року описало вплив ліраглутиду на фертильність у 35-річного чоловіка. У мужчини діагностували первинну ідіопатичну неплідність. Було призначено ліраглутид в дозі 0,6 мг щодня з приводу підвищеного рівня глюкози та ожиріння. Через місяць показнки спермограми були нормальними, через 4 місяці зразок сперми було використано для внутрішньоматкової інсемінації, але концентрація сперми була низькою (0,2×106), сперматозоїди нерухливими (100% сперматозоїди типу D). Ці результати спермограми були підтверджені іншим зразком, отриманим через 6 годин. Після лікування ліраглутидом протягом 2 місяців спермограма  нормалізувалась.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500977/.

Адаптовано 09.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.06.2021 р.

Група/призначення:

Засоби, що впливають на систему травлення та метаболізм. Ферменти.

Агалсидаза бета – рекомбінантна форма альфа-галактозидази А людини, яку виробляють на основі рекомбінантної ДНК з використанням культур клітин яєчника китайського хом’яка. Послідовність амінокислот рекомбінантної форми, як і послідовність нуклеотидів, що її кодує, є повністю ідентичною природній альфа-галактозидазі.

Агалсидаза бета є орфанним препаратом. Покази: ферментозамісна терапія хвороби Фабрі.

Альтернативні назви / синоніми: агальсидаза бета, фабразим.

Діюча речовина: агалсидаза бета.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ембріо-фетальний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Кілька повідомлень інформують про успішне використання агалсидази бета у вагітних жінок.

Дані від експериментальних тварин (тільки один вид тварин) припускають низький ризик, але обмежений досвід застосування під час вагітності у людини не дозволяє краще оцінити ембріо-фетальний ризик. Хвороба Фабрі – це стан, який лікується ферментозамісною терапією. Якщо жінка потребує такої терапії і надає інформовану згоду, то ферментозамісну терапію не зупиняють з  настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів. Дози, які в 30 разів перевищували рекомендовану для людини, не порушували фертильності та не наносили шкоди ембріонам/плодам. Досліджень карциногенності та мутагенності не проводилось.

Інформація щодо впливу на плід:

Агалсидаза бета вводиться внутрішньовенно що два тижні. Кінцевий період напіввиведення залежить від дози і складає 45-102 хвилини.

Невідомо, чи агалсидаза бета проникає через плаценту у людини. Виходячи з молекулярної ваги та короткого періоду напіввиведення препарат не буде проникати до ембріону чи плода.

Повідомлення 2005-го року інформує про використання агалсидази альфа протягом вагітності у 34-річної жінки, хворобу Фабрі в якої було діагностовано у віці 15 років, а ферментозамісну терапію розпочато за 18 місяців до вагітності – 0,2 мг/кг кожні 2 тижні 40 хвилинною внутрішньовенною інфузією. Коли було діагностовано вагітність жінка вирішила продовжувати лікування. Аналіз навколоплодових вод продемонстрував нормальну активність α-галактозидази А, тому хворобу Фабрі не очікували у плода чоловічої статі. Вагітність перебігала без ускладнень, на 37 тижні народився здоровий хлопчик вагою 3010 грам, ростом 52 см, окружністю голови 32 см, оцінкою за шкалою Апгар 9, 10 та 10 на 1-й, 5-й та 10-й хвилинах відповідно.

Коротке повідомлення 2009 року описало двох вагітних жінок з хворобою Фабрі, яких лікували агалсидазою альфа. Обидві жінки народили здорових дітей. Три повідомлення описали успішні вагітності жінок з хворобою Фабрі, яких лікували агалсидазою бета.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання агалсидази бета, агалсидази альфа чи α-галактозидази А в період лактації. Молекулярна вага та короткий період напіввиведення (45-102 хвилини) не припускають проникнення препарату до грудного молока. Навіть якщо екскреція відбуватиметься, фермент, ймовірно, буде перетравлюватись в шлунку немовляти. α-галактозидаза А є природнім ферментом і повинен бути в дитини. Більш того, згідно показів жінка повинна отримувати лікування під час вагітності. Ризик для немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, видається нульовим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В спермі чоловіків спостерігали активність альфа галактозидази, причому нижчу в чоловіків з азооспермією та ідіопатичною олігоастенотератозооспермією.

 Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500601/.

Адаптовано 06.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2021 р.

Група/призначення:

Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Засоби, що застосовуються для гормональної терапії. Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інші антагоністи  гормонів і подібні засоби.

Абіратерону ацетат in vivo метаболізується до абіратерону, який є інгібітором біосинтезу андрогену. Абіратерон селективно інгібує фермент 17α-гідроксилазу/C17,20-ліазу (CYP17).

Альтернативні назви / синоніми:

Абіратерону ацетат, зитига, абіратас, абірапро.

Діюча речовина: абіратерону ацетат.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:  протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

В комбінації з преднізоном використовується для лікування раку простати. Відсутня інформація про застосування в період вагітності у людини і це зрозуміло, виходячи з показів до призначення.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати досліджень у щурів підсумовані в інструкції до препарату, але не згадуються в підсумковому огляді FDA. Лікування вагітних щурів дозами, нижчими за рекомендовані для людини, виходячи з отримуваної концентрації в плазмі (AUC*) призводило до  ембріофетальної загибелі та затримки розвитку. Такі дози були також токсичними для вагітних тварин. Також при застосуванні цих нижчих доз спостерігали зниження фертильності у самців щурів. У самок доза, яка становила 0,3 від рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла, призводила до нерегулярного або подовженого естрального  циклу та збільшення частоти до імплантаційних втрат, але не впливала на парування та фертильність.

Досліджень карциногенності не проводилось. Проте ні абіратерону ацетат, ані абіратерон не продемонстрували мутагенності чи кластогенності в численних дослідженнях. У щурів та мавп абіратирон призводив до атрофії, аспермії/гіпоспермії, гіперплазії репродуктивних органів на фоні доз, які становили 1,14 та 0,6 відповідно від клінічної дози, яку застосовують у людини, виходячи з AUC. Такі ефекти узгоджуються з антиандрогенною фармакологічною дією препарату.

Інформація щодо впливу на плід:

Разом з преднізоном призначається для лікування пацієнтів з метастатичним резистентним до кастрації раком простати, які попередньо отримували хіміотерапію, що включала доцетаксел. Активний метаболіт абіратерону згодом метаболізуються до неактивних.

У людини абіратерон щільно зв’язується з білками плазми та α1-кислим глікопротеїном  (>99%). Середній період напіввиведення складає 12 годин.

Невідомо, чи абіратерон або його активний метаболіт проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага абіратерону ацетату та абіратерону та довгий період напіввиведення припускають такий трансфер для обох сполук, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме вплив.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання абіратерону ацетату в період лактації у людини. Проте, виходячи з показів до призначення, така ситуація видається малоймовірною. Молекулярна вага абіратерону ацетату та абіратерону та довгий період напіввиведення припускають проникнення до грудного молока обох сполук, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме такий вплив. Хоча наслідки впливу препарату на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні невідомі, через потенційну виражену токсичність препарат є протипоказаним в цей період.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 06.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2021 р.

Група/призначення:

Засоби, що впливають на респіраторну систему. Засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, бронходилятатор.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: аклідініум бромід.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання аклідініум броміду в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, проте відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє  коректно оцінити ембріофетальний ризик. В той же час низька концентрація препарату в плазмі припускає, що у випадку його призначення ризик при вагітності є низьким, якщо взагалі існує.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Не спостерігали структурних аномалій у щурів, які зазнали впливу в період органогенезу дозою, яка у 15 разів перевищувала рекомендовану добову для людини, виходячи з сумарного AUC* аклідініуму та його метаболітів (виходячи з інгаляційних доз ≤5 мг/кг/день). Проте вплив в період лактації дозами, 5-кратними рекомендованій добовій (виходячи з інгаляційної дози ≥0,2 мг/кг/день) призводив до зменшення ваги плодів. Ці дози також спричиняли материнську токсичність. Вплив препарату на кролів в період органогенезу не продемонстрував виникнення структурних аномалій при використанні доз, 20-кратних добовій рекомендованій для людини  (інгаляційні дози ≤3,6 мг/кг/день). При порівнянні з контрольною групою відзначено підвищення частоти долей печінки на фоні впливу дозами, які в 1400 разів перевищували рекомендовану добову дозу (виходячи з пероральних доз ≥150 мг/кг/день), а зниження ваги тіла плодів відзначали при впливі дози, яка у 2300 разів перевищувала добову рекомендовану для людини (на основі пероральних доз ≥300 мг/кг/день). Обидві дози спричиняли материнську токсичність. Довготривалі дослідження карциногенності у мишей і щурів були негативними. Різні тести мутагенності були як негативними, так і позитивними.  У самок та самців щурів інгаляційні дози, 15-кратні добовій рекомендованій для людини, порушували фертильність та репродуктивну поведінку, а також спричиняли токсичність  у самців. Однак, інші дослідження у щурів (ліковані самці спарені з нелікованими самками; ліковані самки спарені з нелікованими самцями) не виявили впливу на фертильність інгаляційних доз, які призводили до впливу 30 та 15-кратного від добової рекомендованої дози, відповідно.

Інформація щодо впливу на плід:

Аклідініум бромід, сухий порошок для інгаляцій, призначається для тривалої підтримуючої терапії бронхоспазму, асоційованого з хронічними обструктивними захворюваннями легенів. Це антимускариновий засіб, який часто називають антихолінергічним. Препарат швидко екстенсивно гідролізується до неактивних метаболітів, тому концентрації в плазмі є низькими.  Ефективний період напіввиведення становить 5-8 годин.

Невідомо, чи аклідініум або його метаболіти проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага основної сполуки та довгий період напіввиведення припускають такий трансфер. Проте, низькі концентрації в плазмі свідчать, що кількість препарату, яка проникне до ембріону/плода буде малою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання аклідініум броміду при лактації у людини. Молекулярна вага основної сполуки та довгий ефективний період напіввиведення (5-8 годин) припускає проникнення препарату до грудного молока. Однак, низька концентрація в плазмі свідчить, що до грудного молока проникне невелика кількість препарату. У дорослих пацієнтів найчастішими побічними реакціями при лікуванні цим препаратом були головні болі, назофарингіт, кашель. Якщо жінка отримує препарат в період грудного вигодовування, то слід моніторувати немовля на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500571/.

Адаптовано 06.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2021 р.