Група/призначення:

Імуносупресор. Покази до застосування: пригнічення реакції тканинної несумісності при пересадці органів; деякі аутоімунні захворювання: неспецифічний ревматоїдний поліартрит, неспецифічний виразковий коліт, червоний вовчак, хронічний гепатит та ін.

Альтернативні назви / синоніми: імуран.

Діюча речовина: азатіоприн.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Існує багато повідомлень про нормальний результат вагітності при вживанні азатіоприну, однак одне дослідження вказує на зростання частоти дефекту міжшлуночкової та міжпередсердної перетинок, а також передчасних пологів. У деяких новонароджених описані гематологічні та імунологічні відхилення. Невідомо, чи порушення росту та скорочення періоду вагітності обумовлено азатіоприном, супутніми медикаментами або основним захворюванням матері. Азатіоприн метаболізується до 6-меркаптопурину та 6-тіогуаніну. Азатіоприн та його метаболіти є цитотоксичними аналогами пуринів. Концентрація азатіоприну в плаценті становить 64-93% від концентрації в крові матері. Концентрація ж азатіоприну та 6-меркаптопурину в крові плоду становить всього 1-5% та 1-2% відповідно до материнської.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат викликає скелетні аномалії у щурів та мишей, якщо вводиться при вагітності, а у кролів – множинні вроджені вади розвитку, редукційні вади кінцівок. Також спостерігались порушення росту плодів у щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Американський національний реєстр вагітних після трансплантації органів (National Transplantation Pregnancy Registry) підсумовує інформацію про результати вагітностей у жінок, які отримували азатіоприн та інші подібні препарати після трансплантації (http://ntpr.giftoflifeinstitute.org/).

Один з дослідників (Schardein) проаналізував 81 випадок вживання азатіоприну під час вагітності. Одна дитина народилася з однобічною полідактилією, друга із стенозом легеневої артерії, третя – з дефектом міжпередсердної перетинки (в 3 випадку препарат приймався в І триместрі). Вроджені вади розвитку виявлені в 4% новонароджених із 103 у жінок, які перенесли трансплантацію нирки до вагітності. Приблизно 90% цих жінок отримували азатіоприн під час вагітності.

Інші повідомлення стосуються відсутності вроджених вад у народжених живими дітей у жінок-реціпієнтів нирок, які лікувались азатіоприном при вагітності, а саме, мова йде про наступну кількість дітей: 24, 23, 37 та 48.

Інші дослідники повідомляють про результати вагітностей після трансплантації нирки: 22 з 26 здорові діти, 4 з них народилися передчасно, 5 вагітностей закінчились самовільним перериванням на ранніх термінах. Серед передчасно народжених дітей була двійня у терміні 32 тижнів, яка померла від ускладнень недоношеності, та одна мертвонароджена дитина в терміні 28 тижнів без морфологічних змін. Автори не наводять перелік медикаментів, які вживали вагітні, але зрозуміло, що це були кортикостероїди та азатіоприн. Також невідомо, чи проводилось порівняння з контрольною групою.

Повідомлення 2011 року описує 30-річну жінку з аутоімунним передчасним виснаженням яєчників, хворобою Аддісона та неспецифічним виразковим колітом. Лікування азатіоприном відновило регулярність менструального циклу та призвело до неускладненої вагітності.

Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Register) містить інформацію про 33 випадки нормальних народжень у жінок, яких лікували азатіоприном під час вагітності.

Не виявлено вроджених вад розвитку у 20 немовлят від жінок, яким проводилась трансплантація серця та лікування азатіоприном при вагітності, як  і у 66 новонароджених від матерів, яких лікували в І триместрі азатіоприном від запальних процесів кишечника чи системного червоного вовчака. В продовження даного дослідження у 2009 році оглянуто 476 вагітностей з вживанням азатіоприну, в основному для лікування запальних захворювань кишечника та системного червоного вовчака. Автори зазначають зв’язок між препаратом та вродженими вадами серця (дефект міжпередсердної або міжшлуночкової перетинки), враховуючи 7 випадків серед новонароджених. Була виключена невелика кількість випадків одночасного прийому інших препаратів (імуносупресантів, лопераміду, інсуліну, гіпотензивних). Автори вважають такий результат залежним від азатіоприну, оскільки провели багато порівнянь, але не можна виключати і вплив самого основного захворювання жінки. Також з препаратом пов’язують передчасні пологи та зменшення ваги плоду.

У 2014 році повідомлено про спільну інформацію з медичної документації та обліку рецептурних бланків, яка не виявила зростання ризику вроджених вад серед 1703 дітей, народжених від матерів із запальними захворюваннями кишечника, з або без вживання азатіоприну чи 6-меркаптопурину, в порівнянні з дітьми від матерів без таких захворювань або без вживання цих медикаментів.

Американський національний реєстр вагітних після трансплантації  органів (National Transplantation Pregnancy Registry) зазначає більшу частоту передчасних пологів під впливом азатіоприну, але невроджених вад у новонароджених.

Когортне дослідження данських популяційних реєстрів припускає, що несприятливий результат 76 вагітностей з вживанням азатіоприну або меркаптопурину асоціюється швидше з основним захворюванням, яке і потребувало лікування, ніж із самими препаратами. Ті самі реєстри, оцінюючи результати вагітностей у жінок з хворобою Крона, які отримували азатіоприн або меркаптопурин, виявили більшу ймовірність передчасних пологів та народження дітей з вродженими вадами розвитку.

Дослідження, проведене 7 тератологічними інформаційними службами, не виявило зростання частоти вроджених вад при 189 вагітностях з впливом азатіоприну. Це дослідження має певні обмеження, оскільки опитування жінок проводилось по телефону і подальші обстеження не проводились.

Одне з досліджень продемонструвало зв’язок між материнською лейкопенією та гематологічними порушеннями у потомства від азатіоприну.

Описано одного новонародженого з імуносупресивними ускладненнями: лімфопенією, відсутністю імуноглобуліну М, зниженням рівня імуноглобуліну G. Мама дитини приймала азатіоприн в дозі 150 мг та преднізон в дозі 30 мг щоденно протягом вагітності. Одужання наступило у віці 15 тижнів.

У 1985 році автори одного з досліджень рекомендували знижувати дозу азатіоприну в ІІІ триместрі для запобігання неонатальній лейкопенії та тромбоцитопенії. Таку кореляцію дози зараз проводять.

Наголошується на тому, що слід враховувати одночасне призначення інших препаратів разом з азатіоприном, особливо преднізолону, а також важкість захворювань жінок, часто з нирковою недостатністю.

Два невеликі дослідження повідомляють, що імуносупресивні ліки при аутоімунних захворюваннях призначаються в менших дозах, ніж при трансплантації органів і тому не пошкоджують імунну систему новонароджених при вагітності.

Автори двох досліджень зазначають, що у пацієнток із запальними захворюваннями кишечника, лікованих тіопуринами, в тому числі азатіоприном, спостерівгається менша частота неонатальних ускладнень, ніж в нелікованих випадках. 60% новонароджених з впливом при вагітності азатіоприну (n=28) або меркаптупурину (n=2) через запальне захворювання кишечника у матері мали помірну анемію.

Застосування препарату під час вигодовування:

Визначали концентрацію метаболітів азатіоприну в грудному молоці 21 жінки, яка приймала 25-200 мг азатіоприну.  Концентрація меркаптопурину, 6-метилмеркаптопурину або 6-тіогуаніну  не визначалася або була дуже низькою. У 4 новонароджених, матері яких при лактації приймали азатіоприн в дозах від 1,2  до 2,1 мг/кг/день, концентрація   меркаптопурину, 6-метилмеркаптопурину або 6-тіогуаніну  не визначалася через низький рівень у віці від 3 до 3,5 місяців життя.

Інше дослідження також не виявило якогось рівня в крові 7 новонароджених меркаптопурину або 6-тіогуаніну в період від 1 до 28 днів після народження, матері  при цьому отримували азатіоприн в дозах 75-150 мг/день.

Враховуючи обмежені дані про вплив азатіоприну при лактації робоча група ВООЗ не рекомендує грудне вигодовування при лікуванні цим препаратом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків.

Реєстр рецептурних призначень містить інформацію про результати вагітностей від 54 чоловіків, яким був призначений азатіоприн або меркаптопурин до зачаття: 4 дітей народились з вродженими вадами розвитку. Проте цих даних недостатньо, щоб асоціювати з азатіоприном.

У 2012 році аналіз даних норвезького реєстру не виявив зв’язку між прийомом препарату за 3 місяці до зачаття та зростанням частоти вроджених аномалій.

Тератологічна інормаційна служба спостерігала за 115 вагітностями від чоловіків, яких лікували азатіоприном або меркаптопуріном, включаючи 101 вагітність, коли батько лікувався в період запліднення. Результати наступні: 9 самовільних викиднів та 11 дітей з вродженими вадами. У 3 дітей виявлено великі вроджені аномалії: дефект міжшлуночкової перетинки та підковоподібна нирка в 1 дитини, рухові розлади в другої дитини. У 8 дітей – малі аномалії: пупкова кила (n=3), невелика гемангіома (n=2), дисплазія кульшового суглобу, ксантома, відкрите овальне вікно. Ці дані порівнювали із загальнопопуляційними та контрольною групою.

Іспанські дослідники описали результати 37 вагітностей від чоловіків, яких лікували азатіоприном від запальних захворювань кишечника. Вони не виявили суттєвого зростання несприятливих результатів вагітностей.

Повідомляється про вивчення впливу на фертильність у 23 чоловіків, які приймали азатіоприн для лікування запального захворювання кишечника. Якість сперми суттєво не знижувалась при лікуванні протягом 1-4 років, а 6 чоловіків стали батьками 7 здорових дітей приймаючи постійно цей препарат. Хоча кількість чоловіків невелика, результати є обнадійливими.

Китайські вчені повідомляють про відсутність несприятливих репродуктивних ефектів у 164 чоловіків після трансплантації нирки та тривалого лікування азатіоприном та іншими імуносупресантами.

У жінок.

Автори одного дослідження припустили, що гіперпролактинемія у жінок, лікованих азатіоприном черех аутоімунний гепатит, може асоціюватися з цим препаратом. Гіперпролактинемія, в свою чергу, може призвести до сексуальної дисфункції та порушення овуляції.

Виявлено, що азатіоприн перешкоджає ефективності внутрішньоматкових контрацептивів, що описали у жінок, які приймали азатіоприн з преднізоном після трансплантації нирки. Тому сексуально активним жінкам, які приймають ці препарати слід рекомендувати інші методи контрацепції.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2015 р.

Група/призначення:  

Кромолін-натрій є специфічним засобом, який застосовується при бронхіальній астмі та бронхоспастичних станах. Затримує вивільнення з опасистих клітин слизової оболонки дихальних шляхів медіаторних речовин, що сприяють розвитку бронхоспазму, алергії і запалення.

Альтернативні назви / синоніми:

Інтал, іфірал (назальні краплі), ломудал, кромоглікат натрію, кромолін, оптікром (очні краплі), рінакрон, вівідрин (очні краплі, аерозоль назальний).

Діюча речовина: кромолін-натрій.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані, отримані в експериментальних тварин, не очікується збільшення частоти вроджених вад розвитку. Препарат є прийнятним для лікування астми при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Кромолін-натрій при введенні мишам, щурам та кролям внутрішньовенно та підшкірно не викликав аномалій у плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Аналіз 296 клінічних повідомлень про вживання кромолін-натрію протягом всієї або частини вагітності не виявив зростання частоти вроджених вад у плодів, які би можна пов’язати з дією препарату.

Також не виявлено підвищення ризику великих вроджених вад у дітей від 151 вагітності у жінок з бронхіальною астмою, яких лікували інгаляційно, інтраназально або очними краплями з кромолін-натрієм в І триместрі.

Невідомо, чи препарат приникає через плаценту або в грудне молоко.

Через безпечність кромолін-натрію у 2003 та 2004 роках експерти охарактеризували його як препарат вибору (першої черги) для лікування астми при вагітності.

Опитування, проведене Мічиганським медичним центром щодо результатів 229101 доношеної вагітності за період 1985-1992 років, виявило, що 191 новонароджений зазнав впливу кромолін-натрію в І триместрі.  Виявлено 7 вроджених вад розвитку (3,5%), з них: 1 кардіоваскулярна аномалія, 1 розщілина обличчя, 1 полідактилія; не виявлено розщілини хребта, редукційних вад кінцівок та гіпоспадії (інформація в даному проекті доступна тільки щодо цих 6 вроджених вад). Ці дані не підтверджують асоціацію між вродженими вадами та вживанням кромолін-натрію.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про дію кромолін-натрію при лактації. У 2004 році експерти дійшли висновку, що він є безпечним при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.07.2015 р.

Група/призначення:  

Вітамін, має антиоксидантну, імуномоделюючу та протизапальну дію. Призначається при нестачі вітаміну А, для зміцнення імунітету, особливо в період респіраторних інфекцій та епідемій грипу, для нейтралізації шкідливих факторів зовнішнього середовища.

Альтернативні назви / синоніми: каротин.

Діюча речовина: бета-каротин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Бета-каротин не викликає вроджених вад розвитку в експериментальних тварин і вважається малоймовірним спричинення розвитку вроджених вад у людини.

Бета-каротин знаходиться в рослинах, особливо в фруктах з червоним та оранжевим забарвленням, а також в овочах з темно-зеленим листям. Пальмова олія має високий вміст бета-каротину. Він використовується для підфарбовування продуктів, наприклад, маргарину. Це один з багатьох каротинів, які перетворюються в організмі на вітамін  А (в тонкому кишечнику). При вживанні великої кількості продуктів, багатих бета-каротином, він потрапляє в різні тканини і спричиняє оранжевий колір сироватки (гіперкаротинемія) та шкіри (гіперкератиноз). Однак, на відміну від вітаміну А, бета-каротин не накопичується в тканинах і навіть його високий рівень не призводить до токсичного впливу вітаміну А.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Бета-каротин вводили трьом поколінням щурів в дозі 1000 мг/кг/день. Не виявлено ні ембріотоксичного, ні тератогенного впливу, ані змін фертильності. У кролів бета-каротин в дозі до 400 мг/кг/день вводився через шлунковий зонд на 7-19 дні вагітності, при цьому не виявлено ні тератогенного, ні ембріотоксичного впливу. Також не виявлено функціональних порушень у потомства щурів та кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Кілька повідомлень описують успішні вагітності у жінок з гіперкаротинемією.

Повідомляється про жінку, яка з’їдала 10 морквин в день до 6 тижнів після останньої менструації, при цьому не мала гіперкаротинемії і народила здорову дитину.

Повідомляється про 35-річну жінку, яка лікувала шкірні зміни при порфірії протягом року до 4,5 тижнів вагітності в дозі 180 мг (300000 IU).  Шкіра залишилась забарвленою в жовто-оранжевий колір. Після останнього прийому бета-каротину вимірювали в крові рівень його та ретинолу (вітаміну А). Рівень бета-каротину був підвищеним (0,403 мг/дл, норма 0,05-0,2).  У терміні 18 тижнів рівень бета каротину знизився до 0,22 мг/дл. Жінка народила здорового хлопчика вагою 3910 грам без жовто-оранжевого забарвлення шкіри і також з нормальним розвитком у віці 6 місяців.

Після аналізу наявних даних про вживання бета-каротину громадський комітет тератологічної спілки (Teratology Society Public Affairs Committee) у 1987 році дійшов висновку про відсутність підвищеного ризику вроджених вад у людини від бета-каротину.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Бета-каротин присутній в грудному молоці та сироватці новонародженого. Надмірне вживання бета-каротину при лактації може призвести до гіперкаротинемії новонародженого та до транзиторного пожовтіння його шкіри.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У кроликів, які поїдають велику кількість моркви, відмітили зменшення секреції прогестерону яєчниками. Гіперкаротинемія може бути ознакою вегетаріанської дієти, яка асоціюється із збільшеням екскреції естрадіолу і, відповідно, зниженням його рівня в сироватці. Не відзначали порушень менструального циклу при вживанні добавок з бета-каротином навіть у жінок з гіперкаротинемією.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.07.2015 р.

Група/призначення:  

Протипсоріатичний препарат, для лікування псоріатичної еритродермії, пустульозного псоріазу (локалізованого або генералізованого), вродженого іхтіозу, червоного плаского лишаю, хвороби Дар’є.

Альтернативні назви / синоніми:

Неотігазон, соріатан.

Діюча речовина: ацитретин.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Ацитретин є основним метаболітом етретинату, ретиноїдної сполуки, яку асоціюють з підвищеним ризиком розвитку вроджених вад. Враховуючи експерименти на тваринах ацитретин викликає аналогічні ефекти. Ацитретин є потенційним тератогеном.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При експериментах на щурах припустили, що тератогенність етритінату пов’язана з його біотрансформацією у ацитретин. Дослідження in vitro з ембріонами щурів показали, що  запобігання перетворенню етритінату  в ацитретин суттєво знижує тератогенність етритінату. При введенні безпосередньо ацитретину спостерігались тератогенні ефекти у мишей, щурів та кролів. Дефекти включали зміни кінцівок та піднебіння.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

На відміну від етретинату ацитретин швидко виводиться з організму. Ацитретин був запропонований щоб замінити етретинат, проте, починаючи з 1991 року стало очевидним, що ацитретин в організмі метаболізується в етретинат, що викликало занепокоєння в жінок, особливо в тих, які вживали алкоголь. Данські дослідники використали анкетування для з’ясування вживання алкоголю та вимірювали при цьому рівень етретинату в крові жінок для дослідження з’вязку між етретинатом та алкоголем. Не було знайдено етретинату у зразках крові 20 жінок, які повідомили, що взагалі не вживали алкоголь, а у всіх 16 жінок, які вживали в середньому більше 200 грам етанолу в тиждень було знайдено препарат в крові.

Враховуючи ці дані автори дослідження рекомендують жінкам репродуктивного віку взагалі не вживати алкоголь протягом періоду лікування ацитретином  та ще принаймні 2 місяці після закінчення лікування. У випадку не дотримання такої рекомендації слід уникати вагітності ще 2-3 роки, оскільки в жировій тканині етретинат виявляється ще протягом 52 місяців після закінчення лікування ацитретином.

Автори одного з досліджень рекомендують контрацепцію протягом 2 років після закінчення терапії ацитретином.

В інструкції до препарату рекомендована контрацепція протягом 3 років після припинення лікування,  як і донорство,  для того, щоб запобігти передачі сполуки вагітним жінкам.

Невелике дослідження в Південній Кореї описує 9 випадків ненавмисного переливання крові з вмістом ацитретину 9 вагітним, в новонароджених при цьому вроджених дефектів не було виявлено.

Описано плід з множинними вродженими вадами (краніофаціальними, вух, серцево-судинної системи) після самовільного переривання вагітності, при якій жінка приймала ацитретин в І триместрі в дозі 1 мг/кг/день. У плода також виявлені серйозні аномалії кінцівок, що не є характерним для асоційованих з ретиноїдними сполуками вад.

Також повідомляється про новонародженого, чия мама приймала 10 мг/день ацитретину з початку вагітності і до 10-го тижня. У новонародженого на 32 тижні з вагою 1450 грам виявлено наступні вроджені зміни: мікроцефалію, епікант, запале перенісся, готичне піднебіння,  відстовбурчені (чашкоподібні) вуха, вивернуті ніздрі, дефект міжпередсердної перетинки, двобічну сенсоневральну глухоту. У віці 18 місяців дитина була з мікроцефалією, гіпотонією та затримкою психоневрологічного розвитку. Такі вроджені вади відповідають описаним під назвою  ретиноїдної ембріопатії (див. Ізотретиноїн).

Повідомляється про 2 нормальні вагітності у жінок з невизначуваною концентрацією етретинату, які припинили вживання ацитретину за 25 та 40 місяців до пологів відповідно.

Інші дослідники описують 36 вагітностей, при яких жінки припинили вживати ацитретин від 6 до 23 місяців до запліднення і в дітей не виявили передбачувані від впливу ретиноїдів вади.

Також повідомляється про 44 немовлят, чиї мами вживали ацитретин від 0 до 2 років до запліднення. В цій групі виявлено тільки один випадок крипторхізму.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вміст ацитретину в молоці асоціюється із зниженням виживання потомства у експериментальних тварин. Препарат потрапляє в грудне молоко, що було продемонстровано на зразках молока від жінок, які отримували препарат парентерально в дозі 40 мг в день (0,65 мг/кг/день.  Доза, яку отримує немовля, становить 1,5% материнської, але навіть така мала кількість препарату не бажана для дитини.  Незважаючи на думку окремих дослідників, американська академія педіатрії відносить препарат до сумісних з лактацією.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Не знайдено впливу на сперматогенез у самців щурів, які отримували перорально ацитретин в дозах від 0,75 до 1,5. При тривалому введенні ацитретину самцям собак в дозі 30 мг/кг/день виникали транзиторні зміни сперматогенезу. Одне з повідомлень описує 10 чоловіків, які приймали препарат в дозах від 25 до 50 мг протягом 3 місяців без жодних ефектів на сперматогенез, морфологію, рухливість сперматозоїдів або рівень статевих гормонів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2015 р.
Оновлено 28.08.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний засіб, має виражену знеболюючу, жарознижуючу, протизапальну, протиревматичну дію.

Альтернативні назви / синоніми:

Амідозон, амідофебрін, амідазофен, аламідон, амідофен, пірадон, амідопіразолін, пірамін, амінопіразолін, дімапірин, анеуксол, піразорін, стелламідон, анафебрін, діпірин, диметил-аміно-феназон, пірамон, амінофеназон, новамідон, пірамідон, диметиламін-антипірин, піразон, дінапірин.

Амідопірин також входить до складу комбінованих препаратів: авамігран, реопірин, пенталгін, темінал, теофедрин, фенальгін, піранал, пірамінал, повомігрофен, пірафен, пиркофен, амізол, пірамеїн.

Діюча речовина: амідопірин.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний згідно з інструкцією до препарату.

Рекомендації при лактації:

Протипоказаний згідно з інструкцією до препарату.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Результати експериментальних  даних у тварин щодо токсичності є суперечливими. Відсутня інформація про застосування у людини, оскільки клінічне застосування препарату є обмеженим через  гематотоксичність – агранулоцитоз.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення амідопірину вагітним мишам в дозі 200 мг/кг/день викликало розвиток вроджених вад у потомства, особливо омфалоцеле, клишоногість, дивний хвіст. Одночасне призначення барбіталу або фенобарбіталу підсилює тератогенний ефект амідопірину. Індукція печінкових ферментів барбітуратами може спричиняти підвищену активність амідопірину. За деякими спостереженнями тератогенність препарату у мишей залежала від штаму та генотипу ембріона, тобто, ембріони, які мають здатність підвищувати біоактивність препарату, знаходяться в зоні вищого ризику тератогенного впливу. Навпаки, у вагітних щурів, мишей та кролів, призначення дози до 150, 180 та 90 мг/кг/день відповідно не викликало порушень розвитку. При одночасному введенні вагітним мишам амідопірину та нітратів зростає частота пухлин у потомства.

Інформація щодо впливу на плід:

Нестероїдні протизапальні препарати часто уникають призначати на пізніх термінах вагітності через загрозу звуження артеріальної протоки у плода. У щурів такий ефект виникав при призначенні амідопірину в дозах від 100 до 1000 мг/кг, хоча вплив дози від 10 до 100 мг/кг не можна виключати. Цей ефект схожий з таким, який спостерігається при вживанні ацетамінофену. На підставі клінічного досвіду з останнім препаратом, малоймовірно, що клінічне застосування амідопірину призведе до значного впливу на артеріальну протоку плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня достовірна інформація про застосування при лактації. Метаболіти препарату знаходили в грудному молоці в концентрації на рівні материнської. В одному з повідомлень відмітили ціаноз у новонародженого, мама якого приймала діпірин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2015 р.

Група/призначення:

Гіполіпідемічний засіб, препарат групи статинів – знижують рівень холестерину. Використовується як доповнення до дієти з метою зниження підвищеного рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, аполінопротеїну В і тригліцеридів у хворих на первинну гіперхолістеринемію, комбіновану гіперліпідемію.

Статини — група гіполіпідемічних засобів, механізмом дії яких є пригнічення ферменту ГМГ – КоА редуктази, що каталізує початкові та проміжні стадії біосинтезу холестерину (перетворення ГМГ – КоА на меволат — попередник стеринів) у печінці, та призводить до зниження рівня холестерину та ліпопротеїнів низької щільності в крові і підвищення ліпопротеїнів високої щільності. Ловастатин – перший препарат цієї групи застосований клінічно.

Покази: гіперхолестеринемія за відсутності ефекту від дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія і тригліцеридемія (ІІА-ІІВ ступеня), ішемічна хвороба серця, профілактика інфаркту міокарда та інсульту, атеросклероз.

Альтернативні назви / синоніми:

Аторвокс, аторис, торвакард.

Діюча речовина: аторвастатин.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані від експериментальних тварин та невеликої кількості випадків, описаних у людини, ризик в І триместрі щодо зростання частоти вроджених вад вважається низьким. Холестерин є важливим для розвитку плода, а користь від лікування гіперліпідемії при вагітності сумнівна. Тому аторвастатин не рекомендується  приймати при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Повідомляється про проникнення аторвастатину через плаценту у щурів. Цей препарат не викликає зростання частоти вроджених аномалій у щурів та кролів при введенні дози до 300 та 100 мг/кг/день відповідно. Високі дози є токсичними для матері, призводять до зниження ваги плода та виживання дитинчат.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Два дослідники з Національного інституту здоров’я США описали 9 випадків вживання статинів в І триместрі. Цими препаратами були: аторвастатин (2 випадки), церивастатин (1), ловастатин (4) та симвастатин (2). В деяких випадках використовувалась комбінація різних препаратів, у матері з цукровим діабетом народилась дитина з розщілиною хребта. Позаяк холестерин зв’язується з сигнальним білком (Sonic Hedgehog protein), який відіграє важливу роль в розвитку ембріону, було висловлене припущення, що зміни продукції холестерину, викликані препаратами цієї групи, можуть зашкодити нормальному розвитку ембріона. Дослідники з Національного інституту здоров’я США припустили, що можливий ризик розвитку голопрозенцефалії у плода викликаний змінами сигнального білка у щурів, які отримували препарати для зниження рівня холестерину. Одна група коментаторів поставила під сумнів такі припущення щодо голопрозенцефалії.

Спостереження, проведені після продажу двох інших інгібіторів ГМГ – КоА – редуктази не показали зростання ризику вроджених аномалій у дітей жінок, що вживали ці препарати (також див. Ловастатин).

Два повідомлення від тератологічних інформаційних служб надали результати 58 вагітностей, при яких жінки в І триместрі вживали статини, і не відмічено підвищеного ризику розвитку вроджених вад.

В 2005 році дослідники компанії Merck & Co., виробника симвастатину та ловастатину, проаналізували реєстр 154 народжень з використанням в І триместрі одного з цих препаратів. Виявлено 6 вроджених вад: хромосомну транслокацію, трисомію 18, гіпоспадію, атрезію дванадцятипалої кишки, розщілину губи, ваду розвитку шкіри. Частота вроджених вад не є підвищеною.

Інформація від тератологічної інформаційної служби, яка охопила 46 жінок, що вживали аторвастатин в І триместрі вагітності не містить даних про зростання ризику вроджених аномалій або переривання вагітності.

В інших повідомленнях описуються вроджені вади при вживанні аторвастатину або подібного препарату при вагітності, але жодне з них не показує загальне зростання ризику вад або якісь специфічні вади.

Інше повідомлення тератологічної інформаційної служби повідомляє про відсутність підвищеного ризику вроджених вад або переривань вагітностей після вживання симвастатину (n=124), аторвастатину (n=67), правастатину (n=32), розувастатину (n=18), флувастатину (n=7), церівастатину (n=1). Відмічено зростання частоти передчасних пологів, що може бути пов’язаним з основним захворюванням матерів.

У 2002 році проведене опитування щодо вживання ліків, що знижують рівень холестерину категорії Х (згідно FDA, аторвастатин входить в цю групу). Дані свідчать про вищу частоту переривання вагітності в групі жінок, що вживали препарати в І триместрі, ніж в цілому в популяції.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про проникнення аторвастатину в молоко щурів. Вважається, що на тривале лікування гіперхолестеринемії істотно не вплине перерва, зроблена при вагітності та лактації. Тому не рекомендується поєднувати таке лікування з вагітністю та лактацією.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В інструкції повідомляється про відсутність впливу препарату на фертильність самок та самців щурів в дозах, які є токсичними для дорослого. Найвища доза в цих дослідженнях становила 175 мг/кг/день для самців та 225 мг/кг/день для самок. У 2-х з 10-ти щурів спостерігалась аплазія придатка та аспермія при дозі аторвастатину 100 мг/кг/день протягом 3 місяців (в 16 раз перевищує дозу для людини при відповідних розрахунках); вага яєчок значно зменшувалась при дозах 30 та 100 мг/кг, а вага придатка – при дозі 100 мг/кг.

У самців щурів, яким вводили 100 мг/кг/день протягом 11 тижнів до спарювання, спостерігали зниження рухливості та концентрації сперми, та зростання кількості аномальних сперматозоїдів.

В іншому дослідженні не виявлено впливу на фертильність у щурів, які отримували препарат пренатально.

Призначення собакам в дозі до 120 мг/кг/день протягом 2-х років не викликало змін сперматогенезу, незважаючи на загальну токсичність високих доз.

В невеликій групі з 16 чоловіків та 8 жінок в постменопаузі з діабетом ІІ типу проводилось лікування аторвастатином протягом 3-х місяців. Не виявлено суттєвих змін рівня статевих або стероїдних гормонів.

Дослідження з використанням інших статинів не показали впливу на статеву функцію.

Згідно з інструкцією, одночасне вживання аторвастатину та оральних контрацептивів підвищує показники АУК для норетіндрону та етинілестрадіолу. Не передбачається, що цей ефект знизить ефективність контрацепції.

У 2014 році вивчали дію аторвастатину в дозі 10 мг в день у 17 чоловіків протягом 5-ти місяців і виявили значне зниження якості сперми. Було знайдено зміни функції простати та придатка. В 65% обстежених протягом 3-х місяців після лікування був змінений хоча б один показник спермограми.

Використання аторвастатину у чоловіків з гіперліпідемією та еректильною дисфункцією дало кращі результати, ніж з плацебо, але аторвастатин не виявився настільки ефективним, як інші препарати для лікування таких проблем.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2015 р.

Група/призначення:

Муколітичний засіб. Покази до застосування: гострі і хронічні бронхіти, пневмонія; бронхіальна астма з утрудненим відходженням мокротиння; бронхоектатична хвороба. Амброксол стимулює утворення альвеолярного сурфактанту пневмоцитами 2-го типу і бронхіального сурфактанту клітинами Кларка. Застосовується для індукції продукції сурфактанту у плода при загрозі передчасних пологів і є ефективнішим за кортикостероїди, при цьому не маючи їхньої побічної дії.

Альтернативні назви / синоніми:

Амбробене, бромгексин, бісольвон, амбросан, лазолван, медовент.

Діюча речовина:

Амброксолу гідрохлорид, бромгексину гідрохлорид.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про сумісність в І триместрі згідно інструкції, в ІІ та ІІІ триместрах сумісний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані, отримані в експериментальних тварин не передбачають несприятливого впливу амброксолу (метаболіту бромгексину) на результат вагітності. Дані про вплив самого бромгексину відсутні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тестування амброксолу для виявлення тератогенності або репродуктивної токсичності не виявило подібних відхилень у щурів та кролів. Також не виявлено несприятливих ефектів вихідної сполуки – бромгексину.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутня інформація про несприятливий вплив на плід. Амброксол, навпаки, застосовується, як зазначалося вище, при ризику передчасних пологів для  продукції сурфактанту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про виявлення слідів препарату в коров’ячому молоці після перорального та парентерального введення та швидке зменшення його концентрації. Інформація про проникнення препарату в грудне молоко людини суперечлива.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.07.2015 р.

Група/призначення:  

Антигістамінний препарат,  блокатор Н1-рецепторів.

Альтернативні назви / синоніми: тавегіл.

Діюча речовина: клемастин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

В цілому антигістамінні препарати сумісні з вагітністю. Повідомлення про 1230 вагітних, які вживали клемастин не виявило підвищеного ризику вроджених вад. Однак, повідомляється про можливий зв’язок між препаратом та розвитком ретролентальної фіброплазії у недоношених новонароджених (вроджена патологія ока, є наслідком порушення регресу первинного склистого тіла, однобічне ураження; клініка: фіброзна мембрана, зрощена з задньою капсулою кришталика, мікрофтальм, мілка передня камера, розширені судини райдужки, васкуляризована ретролентальна мембрана, яка викликає тракцію циліарних відростків).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження у щурів та кролів з антигістамінними препаратами та клемастином не виявили тератогенних ефектів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження шведського медичного реєстру народжень щодо 1230 жінок, які вживали клемастин у І триместрі вагітності з проспективним моніторингом за результатами вагітностей не показали значної різниці частоти вроджених вад в порівнянні з контрольною групою.

Також повідомляється про випадок вживання антигістамінного препарату (назва та доза не вказуються) за 2 тижні до передчасних пологів і зв’язок з виникненням ретролентальної фіброплазії у немовляти. Частота цієї вродженої вади становить 22% (19 випадків з 86) при використанні антигістамінних препаратів і 11% (324 з 2940) якщо мати не вживала такі препарати. На сьогодні не відомо про інші дослідження, які б підтвердили такі наслідки вживання препаратів, а також про можливий біологічний механізм такого ефекту.

Опитування, проведене Мічиганським медичним центром щодо результатів 229101 доношеної вагітності за період 1985-1992 років, виявило, що 1617 новонароджених зазнали впливу клемастину в І триместрі.  Великі вроджені вади виявлено у 71 дитини (4,4%), в тому числі: 13 випадків кардіоваскулярних вад, 3 розщілини обличчя, 3 розщілини хребта, 4 полідактилії, 4 гіпоспадії, 5 редукційних дефектів кінцівок.

Дослідження 2002 року не виявило тератогенного або іншого впливу на плід антигістамінних препаратів при використанні в ранніх термінах вагітності для лікування нудоти і блювоти (12394 жінки) та  алергії (5041 жінка). 1230 з цих жінок вживали клемастин.

Застосування препарату під час вигодовування:

 Препарат потрапляє в грудне молоко. Описується випадок, коли жінка при лактації почала приймати клемастин в дозі 1 мг двічі на день і через 12 годин у 10-ти місячного немовляти виявили сонливість, дратівливість, відмову від їжі, напруження в області шиї, крик високої тональності. Мати також приймала фентоїн та карбамазепін від посттравматичної епілепсії. Після припинення прийому клемастину через 24 години симптоми у дитини зникли. Виходячи з цього повідомлення, американська академія педіатрії відносить клемастин до ліків, які спричиняють вплив на немовлят, що знаходяться на грудному вигодовуванні і які треба призначати в цей період з обережністю.

При іншому дослідженні опитували жінок, які вживали антигістамінні препарати для лікування сезонної алергії або застуди в період лактації. 22,6% опитаних матерів відмічали сонливість, дратівливість або зменшення періоду сну у немовлят.  Ці відхилення не були розцінені жінками як серйозні, тому до лікарів не зверталися. При іншому дослідженні цієї ж групи науковців виявлено, що 9,4% матерів, які вживали антигістамінні препарати в період лактації  повідомили про аналогічні мінімальні реакції з боку новонароджених без залучення медичної допомоги. Найчастішим ефектом у немовлят була дратівливість.

Виходячи з антихолінергічних ефектів антигістамінних препаратів, вони, теоретично, можуть знижувати продукцію грудного молока. Проте відомо, що інші антигістамінні препарати виявляються в молоці у низькій концентрації. Якщо препарати справді знижують вироблення молока, то слід би припиняти їх вживання при лактації, проте точних даних про такий ефект ми не маємо.

Якщо вищеописані симптоми у немовляти та зниження продукції молока спостерігаються при вживанні мамою препарату, то правильним було б припинити лікування, але, видається, це трапляється нечасто.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Немає інформації про негативний вплив препарату на фертильність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 11.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2015 р.

Група/призначення:

Калійзберігаючий діуретик, антагоніст альдостерону. Застосовується для лікування набряків при серцевій недостатності, цирозі печінки; нефротичному синдромі. Крім того препарат має антиандрогенну дію і призначається для лікування гірсутизму, а також для лікування передчасного статевого дозрівання у хлопчиків.

Альтернативні назви / синоніми: спіронолактон, верошпірон.

Діюча речовина: спіронолактон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані про використання у тварин передбачають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних, отриманих в експериментах на тваринах, не очікується зростання частоти вроджених вад при використанні альдактону. Існує стурбованість щодо антиандрогенного ефекту препарату у людини, оскільки такий вплив описано у щурів чоловічої статі, проте таких даних стосовно  людини не отримано. В цілому не рекомендується призначати діуретини при вагітності. Вони неефективні при токсикозі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення при вагітності викликало фемінізацію щурів чоловічої статі (доза 200 мг/кг/день в період пізнього ембріогенезу та фетального розвитку). При введенні мишам дози препарату 20 мг/кг/день, яка нижча за максимальну рекомендовану для людини, відхилень не виявляли. У кролів ця сама доза викликала збільшення частоти резорбції плодів і, відповідно, зменшення кількості живих. Виявлено онкогенний вплив препарату на щурів. Тератологічних ефектів у мишей та щурів не виявлено.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Також існували побоювання щодо можливого зниження плацентарного кровотоку під впливом альдактону та інших діуретинів. Повідомляється про двох жінок, які народили двох дівчат та трьох хлопчиків у 5 вагітностях, вживаючи альдактон.  Не виявлено ознак недостатності андрогенів у хлопчиків та інших відхилень у дітей.

В іншому подібному повідомленні також не помічено антиандрогенових ефектів у дівчат та хлопчиків.

Повідомляється про випадок виявлення неоднозначних геніталій у новонародженої дитини, мати якої лікувала полікистоз яєчників до 5 тижня вагітності.

Спостереження за 229101 завершеною вагітністю між 1985 та 1992 роками (Michigan Medical recipients) виявили 31 новонародженого, що зазнали впливу препарату в І триместрі вагітності. Виявлено 2 великі вроджені вади розвитку (6,5%), в тому числі розщілину обличчя.

Застосування препарату під час вигодовування:

Хоча альдактон не потрапляє до грудного молока, там виявляється його активний метаболіт канреон. Співвідношення канреону в молоці та плазмі становить від 0,51 до 0,72. Приблизно 0,2% материнської дози препарату потрапляє до немовляти. Можливість фізіологічного ефекту від такої невеликої дози препарату не вивчалася, але такий вплив вважається малоймовірним. Американська академія педіатрії та робоча група ВООЗ по лактації вважає альдактон сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Альдактон може викликати затримку статевого розвитку у самок щурів та мишей, а також знижувати у них фертильність та імплантацію. В клінічних дослідженнях найчастішим побічним ефектом препарату були порушення менструального циклу та гінекомастія.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 01.06.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2015 р.

Група/призначення:  

Антидіабетичні препарати. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Покази до застосування: інсулінонезалежний цукровий діабет II типу, якщо рівень цукру в крові не можна адекватно підтримувати лише дієтою, фізичними вправами та зниженням маси тіла.

Альтернативні назви / синоніми: амарил.

Діюча речовина: глімепірид.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані у тварин передбачають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані, отримані в експериментах на тваринах малоймовірно, що глімепірид підвищує ризик вроджених вад розвитку. При вагітності для лікування діабету перевагу краще надавати інсуліну.

Препаратом вибору для лікування цукрового діабету при вагітності є інсулін, якщо дієти та фізичних вправ не достатньо для контролю материнської гіперглікемії, оскільки інсулін не проникає через плаценту до плоду, тому очікується, що терапія сама по собі не впливатиме несприятливо на плід. Ретельно призначений інсулін при гестаційному діабеті краще контролює рівень глюкози в матері, попереджаючи виникнення ускладнень у плоду та матері внаслідок цукрового діабету. Тобто, якщо пероральні протидіабетичні препарати використовуються при вагітності, слід розглядати питання про заміну терапії на інсулін для зменшення ймовірності пролонгованої гіпоглікемії у новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати до клінічних  досліджень, вказані в інструкції до препарату не показують зростання вроджених вад розвитку при лікуванні щурів та кролів в період вагітності високими дозами глімепіриду. В обох цих видів тварин спостерігали зростання частоти загибелі плодів, що пов’язують з материнською гіпоглікемією. Опубліковані дані наукових досліджень повідомляють таку ж інформацію, однак, також спостерігалось і зростання частоти вроджених вад розвитку, які могли бути спричинені гіпоглікемією. Ці вади включали анофтальмію  у щурів та вади очей, скелету, передньої черевної стінки у кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В одній з публікацій повідомляється про 33-річну жінку з надмірною вагою,  метаболічним синдромом, діабетом ІІ типу, яка приймала орлістат (для лікування ожиріння), раміприл (гіпотензивний препарат), глімепірид, симвастатин (для лікування гіперхолестеринемії та триглицеридемії) та ще 3 препарати протягом перших 8-ми тижнів ще не діагностованої вагітності. З 8-го тижня вагітності жінка приймала тільки метилдопу та інсулін. У терміні 38-ми тижнів вагітності народилася здорова дівчинка.

Невідомо, чи вживання глімепіриду для підтримання нормального рівня цукру в крові вагітної асоціюється з фетотоксичністю. Однак, для уникнення неонатальної гіпоглікемії і через вищу ефективність в терапії цукрового діабету, при вагітності слід рекомендувати інсулін.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але виходячи з молекулярної ваги це є очікуваним.

Якщо препарат приймається безпосередньо перед пологами, у новонародженого може виникнути гіпоглікемія.

Американська колегія акушерів та гінекологів рекомендує призначати інсулін для лікування діабету І та ІІ типів при вагітності, а також гестаційного діабету, у випадку не ефективності дієтотерапії.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи препарат потрапляє в грудне молоко людини, проте в інструкції до препарату вказується, що у щурів значна концентрація глімепіриду  виявлялася у молоці. Вважається, що порушення розвитку скелету, а саме: вкорочення, потовщення, викривлення плечової кістки, яке проявляється в постнатальному періоді, викликано гіпоглікемією внаслідок вживання глімепіриду.

Для уникнення неонатальної гіпоглікемії в період лактації краще змінити глімепірид на інсулін.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.06.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2015 р.