Група/призначення:

Антигістамінний препарат, фенотіазиновий. Первинно призначався як протисвербіжний засіб.

Згідно “Reprotox” вилучений з фармацевтичного ринку США.

Альтернативні назви / синоніми:

Алімепразин, темаріл/темарил.

Діюча речовина: тримепразин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування в І триместрі обмежений 14 вагітностями. В цілому антигістамінні препарати визнані сумісними з вагітністю. Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів як групи протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією* у недоношених немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, у 14 випадках приймався тримепразин в І триместрі, в 140 – в будь-який період вагітності. Не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами в цій невеликій групі вагітностей.

Дослідження 1971 року повідомляє, що значно менша кількість дітей з вродженими вадами зазнала впливу антигістамінних препаратів  в І триместрі в порівнянні з контрольною групою. Тримепразин був восьмим найбільш вживаним препаратом.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тримепразин проникає до грудного молока в невеликій кількості, що, малоймовірно, може зашкодити немовляті.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.03.2016 р.

Вітряна віспа – гостре інфекційне захворювання, яке викликається вірусом Varicella-Zoster, з повітряно-крапельним шляхом передачі, характеризується наявністю своєрідного плямисто-папульозно-везикульозного висипу (див. статтю Вітряна віспа та вагітність.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини.

Імуноглобулін проти вітряної віспи під час вагітності (короткий висновок):

Імуноглобулін проти вірусу вітряної віспи не наносить шкоди плоду при вагітності. Призначений для пасивної імунізації проти вірусу вітряної віспи.  Імуноглобулін використовують для пацієнтів з імунодефіцитом та немовлят, народжених матерями, з діагностовано вітряною віспою за кілька днів після пологів.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування при вагітності обмежений.

Призначення імуноглобуліну проти вітряної віспи вагітним може попередити або пом’якшити перебіг інфекції у матері та знизити частоту вродженого синдрому вітряної віспи* у немовляти. Рекомендується призначення імуноглобуліну протягом 72-96 годин після контакту з хворим вітряною віспою, а у 2012 році FDA схвалив таке призначення до 10 днів після контакту.

Повідомлення з Індії інформує про двійню, з якої обом дітям почали введення доз імуноглобуліну через 8 годин після народження. В обох немовлят розвинулась фатальна легенева кровотеча через 15 хвилин після введення всіх доз. Було припущено виникнення рідкісної анафілактичної реакції на глобулін.

Невелике дослідження 2002 року порівнювало ефективність використаного внутрішньовенно імуноглобуліну Varizig зі старішою формою VZIG, введеною внутрішньом’язово і виявило їх співставність. Varizig схвалений тільки для внутрішньом’язевого введення.

Хоча досвід використання імуноглобуліну проти вітряної віспи при вагітності обмежений, він не припускає  несприятливих репродуктивних наслідків. Рідко може виникати алергічна реакція та анафілаксія.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про проникнення імуноглобуліну до грудного молока.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).  

Адаптовано 07.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор. Це право обертаючий енантіомер* хлорфеніраміну (антигістамнний препарат).

Альтернативні назви / синоніми: полармін.

Діюча речовина: дексхлорфенірамін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигістамінні препарати в цілому визнані сумісними з вагітністю.

Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів як групи протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією** у недоношених немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не виявлено тератогенних наслідків у потомства мишей, лікованих при вагітності хлорфеніраміном.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 1080 новонароджених з  впливом дексхлорфеніраміну  в І триместрі вагітності. Зареєстровано 50 (4,6%) великих вроджених вад при очікуваних 43. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 10/11 вроджені вади серцево-судинної системи, 3/3 полідактилія, 0/0,5 розщілина хребта, 2/2 орофаціальні розщілини, 0/2 редукційні вади кінцівок, 4/3 гіпоспадія. Ці дані не підтримують асоціації з вродженими вадами.

Одне дослідження повідомляє про 14 випадків прийому дексхлорфеніраміну в І триместрі без асоціації з вродженими вадами.

Частота  ретролентальної фіброплазії у недоношених немовлят, які отримували антигістамінні препарати останні 2 тижні вагітності склала 22% (19 з 86-ти) проти 11% (324 з 2940) у немовлят, які не зазнали впливу в цей термін вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Як і інші антигістамінні препарати, дексхлорфенірамін, ймовірно, сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.03.2016 р.

Вітряна віспа – гостре інфекційне захворювання, яке викликається вірусом Varicella-Zoster, з повітряно-крапельним шляхом передачі, характеризується наявністю своєрідного плямисто-папульозно-везикульозного висипу.

Назва англійською мовою: chickenpox

Синоніми: герпетична інфекція.

Вітряна віспа під час вагітності (короткий висновок): 

Вітряна віспа при вагітності може призвести до рубцювання шкіри плода, патології кінцівок, очей, мозку, нирок. При материнській інфекції ураження плода складає 1-3%. Вітряна віспа за тиждень до та тиждень після пологів асоціюється з неонатальною інфекцією – синдромом вродженої вітряної віспи.

Varicella-zoster virus (VZV) є збудником вітряної віспи та оперізуючого герпесу (herpes zoster).

Первинна інфекція при вагітності може перебігати важче, ніж у невагітних дорослих.

Для лікування новонароджених рекомендується вводити імуноглобулін проти вітряної віспи (VariZIG або VZIG).

Для профілактики призначається вакцина проти вітряної віспи.

Інформація щодо впливу на плід:

При материнській інфекції залучається як плацента, так і плід. Це може призводити до некрозу задіяних органів та рубцювання шкіри. Передача вірусу до плода відбувається в 1 випадку з 4 материнської первинної інфекції.

На додаток до дикого штаму вірусу, який викликає інфекцію протягом вагітності, можливий розвиток захворювання від живого штаму вірусу після призначення вакцини.

Синдром вроджених аномалій, асоційований з вітряною віспою на ранніх термінах вагітності, відомий з 1947 року.  В той час не було зрозуміло, чи вроджені вади пов’язані з вітряною віспою в І триместрі. До 1987 року в світовій літературі згадується тільки про 27 випадків. Аналіз 43 вагітностей, ускладнених вітряною віспою, включаючи 11 випадків інфекції в І триместрі, виявив 1 новонародженого з «синдромом вродженої вітряної віспи»*. В цьому дослідженні у 21% немовлят виявили серологічні докази інфекції. Клінічна маніфестація внутрішньоутробної інфекції у дітей без вроджених вад проявляється шкірними ураженнями та пневмонією при народженні. Крім того, в одного немовляти розвинувся оперізуючий герпес у віці 7 місяців. Також повідомляється про постнатальну герпетичну інфекцію після материнської вітряної віспи.

Повідомляється про випадок народження монохоріальної диамніотичної двійні, де тільки в однієї дитини виявили наступні вроджені вади: лущення шкіри голови, однобічну мікрофтальмію, мікротію, геміфаціальну мікросомію.

Деякі автори вважають, що частота вроджених вад при вітряній віспі, перенесеній мамою в період вагітності, не є значно вищою за загально популяційну. Так, повідомляється про 40 вагітностей з інфекцією в І триместрі. Виявлено 1 випадок вродженої вади – дефект передньої черевної стінки, яка не вважається пов’язаною з материнською інфекцією.  Спостереження за 27 дітьми до віку 1 року не виявило відхилень.

Проспективне дослідження повідомляє про 158 народжених живими дітей, матері яких перехворіли вітряною віспою при вагітності.  5 дітей мали вади, ймовірно, не пов’язані з інфекцією: двобічну мікротію, кишкову непрохідність, стеноз трахеї, розщілину язичка, пахову килу. Тільки в 1 дитини виявлено синдром вродженої вітряної віспи, включно з рубцюванням шкіри та сітківки і синдромом Горнера (синдром Горнера – окулосимпатичний синдром: птоз, міоз, енофтальм, дизгідроз).

Наступні публікації цієї ж групи вчених повідомляють про 194 вагітності з вітряною віспою (171 – до 20 тижнів) і про 2 уражених народжених живими дітей.

Інша група вчених повідомляє про ризик ураження при вітряній віспі у матері до 20 тижня на рівні 1-2%.

На підтримку вищенаведених досліджень рев’ю 1993 року вважає, що ризик вродженого синдрому вітряної віспи становить 3% після материнської інфекції в І триместрі.

При 2 наступних проспективних дослідженнях спостерігали за 397 вагітними з клінічними проявами вітряної віспи. Виявлено 1 випадок вродженого синдрому вітряної віспи  – дівчинка вагою 3360 грам з ураженням сітківки лівого ока та типовим рубцюванням шкіри після інфекції у терміні 24 тижнів вагітності.

Подвоєння частоти передчасних пологів асоціювали з вітряною віспою матері в першій половині вагітності. Спостерігали 3 випадки загибелі плодів та/або водянки плода: 1 у 20 тижнів після інфекції в 11 тижнів, 1 у 17 тижнів (вітряна віспа у 5 тижнів), 1 у 16 тижнів (інфекція у 13 тижнів).

Одне повідомлення інформує про вищу частоту гіпертензії вагітних при доношених та недоношених вагітностях у випадку зараження вірусом varicella zoster (співвідношення шансів 3,57, 95% ДІ 1,10-11,70)  та вірусом герпесу (herpes virus) (5,70, 95% ДІ 1,85-17,57).

Хоча вважається, що при зараженні вітряною віспою після І триместру та більше, ніж за 5 днів до пологів плід вражається найменше, повідомляється про вроджені вади, включно з мікроцефалією, аномаліями ока та шкіри, кишковою метаплазією (стравохід Баррета***), серцевими дефектами внаслідок вітряної віспи в ІІ триместрі (стравохід Барретта – ускладнення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що проявляється метаплазією епітелію стравоходу у відповідь на дію хімічно агресивного шлункового або дуоденального рефлюктату).

Французькі вчені встановили частоту синдрому вродженої вітряної віспи при інфікуванні між 11 та 19 тижнями вагітності на рівні 3%. Найбільш відоме на сьогодні проспективне дослідження з охопленням 1700 випадків вітряної віспи в період вагітності повідомляє про найвищий ризик трансмісії до плода 2% при інфікуванні в період 13-20 тижнів вагітності. Ризик ураження дитини при материнській герпетичній інфекції є нижчим, ніж при материнській вітряній віспі.

Хоча в деяких дітей, чиї матері мали прояви герпетичної інфекції при вагітності, були певні ознаки ембіропатії, в жодному випадку не діагностовано вродженого синдрому вітряної віспи з підтвердженим внутрішньоутробним ураженням.

Велике проспективне дослідження з охопленням 119 вагітних з герпетичною інфекцією у терміні 0-12 тижнів, 117 – 13-24 тижні, 130 – після 24 тижня не виявило новонароджених з вродженим синдромом вітряної віспи.

Щодо можливих довгострокових наслідків впливу вітряної віспи при вагітності: повідомляється про відсутність поведінкових порушень у 83 дітей віком 3 років та старших. При одному дослідженні із залученням 201 дитини з неврологічними проблемами невідомої етіології виявили 4 дітей із судомами та порушенням м’язового тонусу, матері яких, як вважається, хворіли вітряною віспою при вагітності. Ці випадки ідентифікували, виходячи з наявності антитіл до вірусу у немовлят та підвищеного рівня антитіл у матерів, в зразках, отриманих при вагітності.

Деякі повідомлення піднімають питання про можливу асоціацію між пренатальним впливом вірусу varicella-zoster та глухотою і лейкемією. Один центр в Австралії аналізував випадки дитячої глухоти. Щодо асоціації з лейкемією: серед 270 дітей з пренатальним впливом вірусу вітряної віспи виявлено 2 випадки лейкемії, що перевищує очікувану частоту. У продовження цього дослідження, інші учасники опитували матерів дітей із злоякісними захворюваннями та здорових дітей про вірусні інфекції в період вагітності.  Сім матерів дітей з онкологічними захворюваннями  повідомили про перенесену в період вагітності вітряну віспу і жодна- із жінок контрольної групи. Хоча автори вважають, що ці дані підтверджують попередньо отримані результати, онкологічні захворювання були різноманітними: 3 випадки медулобластоми, 3 лейкемії, 1 пухлина Вільмса. Крім того, жінок просили пригадати про перенесені захворювання через кілька років після вагітності. Можливий зв’язок між материнською вітряною віспою та лейкемією також припускається, виходячи  з сезонності виникнення обох станів.

Наступне дослідження в групі матерів дітей з лейкозом виявило 2 з 82 жінок, які перенесли вітряну віспу при вагітності, а в контрольній групі з 388 жінок не виявлено жодного випадку.  Наступне дослідження 346 вагітностей з вітряною віспою виявило 6 дітей з подальшим діагнозом злоякісних захворювань (1 випадок лімфогранулематозу (хвороба Ходжкіна), 2 випадки лейкемії, 1 рак шийки матки, 2 карциноми «in-situ» шийки матки, що не є раком). При порівнянні дітей, які були під впливом вірусу вітряної віспи та цитомегаловірусу виявили 16 випадків онкологічних захворювань в групі вітряної віспи проти 7 в контрольній групі. Автори вважають цю різницю значною.

Було відзначено, що, якщо висипка у матері виникає протягом 5 днів після пологів у немовлят можуть виникати ускладнення синдрому вродженої вітряної віспи. Важкість захворювання пов’язана з проникненням вірусу через плаценту без передачі материнських антитіл. У випадках,  якщо у матері маніфестує вітряна віспа в період за 7 днів до пологів та 7 днів після пологів рекомендовано вводити немовлятам імуноглобулін проти вітряної віспи (VariZIG або VZIG).

При неонатальній вітряній віспі необхідно ізолювати маму та дитину (разом) від інших, про чий імунітет проти вітряної віспи невідомо. На сьогодні рекомендується ізолювати маму від дитини, що раніше (у 2012 році) рекомендувала американська академія педіатрії.

Вітряна віспа під час вигодовування: 

Деякі дослідження не продемонстрували проникнення вірусу вітряної віспи до грудного молока, однак, одне дослідження виявило ДНК вірусу в грудному молоці жінки з вітряною віспою. При герпетичній інфекції дозволяється продовжувати грудне вигодовування, але слід уникати прямого контакту з  вогнищами ураження матері. Повідомляється про випадок ураження ділянки ареоли, продовження грудного вигодовування і відсутності інфікування немовляти. Мати отримувала ацикловір (противірусний препарат).

Грудне молоко може містити антитіла до вірусу вітряної віспи, які захистять немовля від інфікування. Відсутність вірусу в грудному молоці після вакцинації припускає проведення післяпологової  вакцинації сприйнятливих жінок, незважаючи на грудне вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/). 
3. Chickenpox in Pregnancy. Green-top Guideline no. 13. January 2015 (minor update 2024).

Адаптовано 07.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.01.2025 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор, офтальмологічний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: релестат.

Діюча речовина: епінастин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутній досвід застосування у людини, дані від експериментальних тварин припускають низький ризик. Антигістамінні препарати в цілому визнані сумісними з вагітністю. Системне всмоктування епінастину незначне; середня концентрація в плазмі, визначена після введення по 1 краплі в очі двічі на день протягом 7 днів, становила 0,04 нг/мл. Менше, ніж 10% епінастину метаболізується, зв’язування з білками плазми середнього рівня (64%), період напіввиведення довгий – 12 годин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів.  У вагітних щурів спостерігали материнську токсичність без наслідків для плода при дозі, яка в 150000 разів перевищувала максимальну рекомендовану офтальмологічну для людини, виходячи з ваги. Однак, при дозі, вищій в 90000 разів відзначали зменшення темпів набирання ваги.  

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

Невідомо, чи епінастин проникає до плаценти, але його молекулярна вага, низький рівень метаболізму, середній рівень зв’язування з білками (64%), довгий період напіввиведення (біля 12 годин) це припускає. Однак, низьке системне всмоктування обмежує клінічний вплив на плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Невідомо, чи епінастин проникає в грудне молоко, але його молекулярна вага, низький рівень метаболізму, середній рівень зв’язування з білками (64%), довгий період напіввиведення (близько 12 годин) це припускає. Однак, низьке системне всмоктування обмежує клінічний вплив на новонародженого.

Антигістамнні препарати, в цілому, вважаються сумісними з грудним вигодовуванням. Це, ймовірно,  стосується і епінастину.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор.

Альтернативні назви / синоніми: феністил.

Діюча речовина: диметинден.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигістамінні препарати в цілому визнані сумісними з вагітністю.

Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів як групи протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією* у недоношених немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів дози до 200 мг/кг/день перорально та 16 мг/кг/день внутрішньовенно та у кролів   50 мг/кг/день перорально не призводили до ембріолетальності та тератогенності. Ембротоксичність – зменшення ваги плодів та незначну затримку оссифікації спостерігали у щурів при високих дозах, але в кролів подібних ефектів не було.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування у людини обмежений.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 113 вагітностей з впливом різних антигістамінгних препаратів в І триместрі. 2 жінки приймали диметинден. Не було виявлено асоціації всієї групи з вродженими вадами.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Одне джерело вважає препарат протипоказаним при лактації без роз’яснення та доказів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат ІІ покоління, блокатор Н1-рецепторів.

Це основний метаболіт лоратадину (антигістамінний препарат). Дезлоратадин, в свою чергу, метаболізується до активного метаболіту ензимом, який не ідентифікований. 7% загальної популяції має знижену здатність метаболізувати дезлоратадин, тобто є «повільними метаболізаторами», серед темношкірих – 20%. Звязування з білками становить 82-89%, середній період напіввиведення – 27 годин, у «повільних метаболізаторів» – 50 годин.

Альтернативні назви / синоніми: кларінекс.

Діюча речовина: дезлоратадин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин не припускають зростання частоти вроджених вад. Оскільки інформація про застосування у людини дезлоратадину відсутня, а він є основним метаболітом лоратадину, можна керуватися накопиченим досвідом застосування останнього. Лоратадин не є тератогеном для людини, тому малоймовірним видається підвищення ризику несприятливого результату вагітності. Тим більше, що всі антигістамінні препарати не вважаються великими тератогенами для людини. Якщо при вагітності потрібно призначити пероральний антигістамінний препарат, то перевагу слід віддати препаратам першого покоління, таким як хлорфенірамін (див. відповідну статтю), а для парентерального – дифенгідрамін.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати преклінічних досліджень, надані до FDA та підсумовані в інструкції до препарату, не продемонстрували зростання частоти вроджених вад у потомства щурів та кролів, яких лікували при вагітності дозами 48 та 60 мг/кг/день, відповідно. При таких дозах досягався рівень в плазмі у 210 та 230 разів вищий за отримуваний у людини, відповідно. При дозі 24 мг/кг/день у щурів спостерігали зменшення частоти імплантації, а при дозі 9 мг/кг/день – зменшення ваги потомства. При дозі 3 мг/кг/день у щурів призводило до концентрації в плазмі в 7 разів вищої, ніж у людини.

Не спостерігали порушення фертильності у самок щурів при дозах до 24 мг/кг/день. У самців щурів при дозі 12 мг/кг/день (в 45 разів перевищує рекомендовану для людини, виходячи з концентрації в плазмі) виявляли токсичність для яєчок, зниження концентрації сперми, фертильності та гістопатологічні зміни яєчок. Подібних ефектів не спостерігали при дозах до 3 мг/кг/день (у 8 раз перевищує рекомендовану для людини, виходячи з концентрації в плазмі).

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини. Невідомо, чи дезлоратадин проникає до плаценти, але його молекулярна вага та довгий період напіввиведення це припускають.

У пацієнтів, які є «слабими метаболізаторами» концентрація дезлоратадину в плазмі значно вища, як і період напіввиведення.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Згідно з інструкцією до препарату дезлоратадин проникає в грудне молоко і виробник рекомендує уникати грудного вигодовування при прийомі дезлоратадину. Проте інформації на підтримку таких даних не наводиться. Подібний препарат, лоратадин, американською академією педіатрії вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор.

Альтернативні назви / синоніми:

Авіл, данерал, інгістон, тріметон, тріпотон.

Діюча речовина: фенірамін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигістамінні препарати в цілому визнані сумісними з вагітністю.

Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів як групу протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією* у недоношених немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування у людини обмежений.

Невідомо, чи фенірамін проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 831 випадку приймався фенірамін в І триместрі. Було виявлено ймовірний зв’язок з вадами органів дихання та вадами ока/вуха, який потребує незалежного підтвердження. 2442 жінки приймали препарат в будь-якому періоді вагітності. В цій групі не виявлено асоціації з вродженими вадами.

Дослідження проекту щодо попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) повідомляє про слабкі асоціації між розщілиною губи/піднебіння і розщілиною хребта та повідомленнями матерів про прийом феніраміну за місяць до вагітності та протягом І триместру.

Частота  ретролентальної фіброплазії у недоношених немовлят, які отримували антигістамінні препарати останні 2 тижні вагітності склала 22% (19 з 86-ти) проти 11% (324 з 2940) у немовлят, які не зазнали впливу в цей термін вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага феніраміну припускає його проникнення в грудне молоко, але вплив на немовля невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: бромфенірамін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні співставні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигістамінні препарати в цілому визнані сумісними з вагітністю.

Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів як групи протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією* у недоношених немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 65 випадках приймався бромфенірамін в І триместрі. Виходячи з 10 випадків вроджених вад, виявлено статистично значиму асоціацію з препаратом (р<0,01), чого не спостерігалось при вживанні інших антигістамінних препаратів. 412 жінок приймали бромфенірамін в будь-якому терміні вагітності. В цій групі не виявлено асоціації з вродженими вадами.

Частота  ретролентальної фіброплазії у недоношених немовлят, які отримували антигістамінні препарати останні 2 тижні вагітності склала 22% (19 з 86-ти) проти 11% (324 з 2940) у немовлят, які не зазнали впливу в цей термін вагітності.

При новішому дослідженні тератологічної інформаційної служби частота великих вад не була підвищеною серед дітей 34 жінок, які приймали бромфенірамін в І триместрі. Контрольною групою служили жінки з впливом дименгідраміну (антигістамінний препарат).

Дослідження проекту щодо попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) повідомляє про слабкі асоціації між розщілиною губи/піднебіння і розщілиною хребта та повідомленнями матерів про прийом феніраміну (антигістамінний препарат) за місяць до вагітності та протягом І триместру.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про 3-місячну дитину на грудному вигодовуванні, яка стала дратівливою, надмірно кричала, погано спала після того як мама почала приймати препарат, який містив 6 мг дексбромфеніраміну та 120 мг d-ізоефедрину. Симптоми самостійно зникли через 12 годин після припинення грудного вигодовування.

Незважаючи на такі несприятливі наслідки, американська академія педіатрії класифікує таку комбінацію препаратів як зазвичай сумісну з грудним вигодовуванням.

Дослідження у жінок, які приймали антигістамінні препарати від сезонної алергії  або застуди в період лактації, відзначали дратівливість, сонливість, скорочення сну у 22,6% немовлят. Про вплив окремих препаратів не повідомляється. Жоден з побічних ефектів не був настільки вираженим, щоб мама зверталась за медичною допомогою. При іншому дослідженні цих же авторів 9,4% матерів, які приймали антигістамінні препарати  повідомили про мінімальні реакції у новонароджених, які не потребували медичної допомоги. Найчастіше зустрічалась дратівливість (6 з 8 повідомлень).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2015 р.

Група/призначення:

Снодійний, заспокійливий препарат групи бензодіазепінів. Покази: безсоння.

Альтернативні назви / синоніми: далман.

Діюча речовина: флуразепам.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування у людини при вагітності обмежений. Очікується, що вплив на плід подібний до інших бензодіазепінів  (див. статтю Діазепам). Дані від експериментальних тварин не припускають підвищення ризику вроджених вад. Призначення перед пологами може викликати пригнічення рухової активності та синдром відміни у новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При тератологічному тестуванні у мишей та кролів не виявили зростання частоти вроджених вад. Одне дослідження повідомляє про поведінкові порушення у щурів, які зазнали пренатального впливу флуразепаму.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Молекулярна вага препарату припускає проникнення до плаценти. Дані від виробника свідчать про проникнення активного метаболіту флуразепаму до плаценти та несприятливий вплив на плід. Так, повідомляється про жінку, яка приймала 30 мг флуразепаму на ніч протягом 10 днів перед пологами. Новонароджений мав летаргію перші 4 дні життя. Вважається, що це було викликано метаболітом  N₁-дезалкілфлуразепамом, який виявили в сироватці немовляти.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 73 новонароджених, які зазнали впливу флуразепаму в І триместрі вагітності. Зареєстровано 4 (5,5%) великі вроджені вади при очікуваних 3. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 2/1 вроджені вади серцево-судинної системи, 1/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 1/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами розвитку.

Коротке повідомлення 1982 року описує судоми у немовляти, мама якого протягом вагітності приймала кломіпрамін (трициклічний антидепресант та інгібітор зворотного захоплення серотоніну) та флуразепам. Хлопчик вагою 2360 грам народився на 33 тижні вагітності з оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів на 1 та 5 хвилинах, відповідно. Міоклонічні судоми, нечутливі до введення фенобарбіталу (протисудомний препарат) з’явились на 7 годині життя. Цей стан успішно пролікували внутрішньовенним та пероральним введенням кломіпраміну, хоча немовля залишалось збудженим. Вклад флуразепаму, який, як відомо, у дорослих викликає судоми після різкого припинення прийому, в даному випадку невідомий. Однак, кореляція між зниженням рівня кломіпраміну та його активного метаболіту в сироватці, стан новонародженого свідчать, що судоми не були спричинені флуразепамом.

Проводилось ретроспективне телефонічне опитування 124 матерів, які могли приймати бензодазепіни при вагітності і всі приймали ці препарати в період лактації. Повідомляється про 1 випадок седації у новонародженого, мама якого пренатально та при лактації приймала наступні препарати: флуразепам 1 мг/день, клоназепам 0,5 мг/день (протисудомний препарат), рисперидон 0,75 мг/день (антипсихотичний препарат), бупропіон 1 мг/день (антидепресант, селективний інгібітор нейронального захоплення катехоламінів).

Інші бензодіазепіни асоціюються з транзиторними неонатальними ускладненнями. Більше досвіду накопичено щодо вживання при вагітності наступних бензодіазепінів: лоразепаму, алпразоламу, клоназепаму, діазепаму.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Дослідження по вивченню проникнення флуразепаму до грудного молока не проводились. Молекулярна вага припускає такий трансфер флуразепаму та його активного метаболіту тривалої дії.

У дітей, матері яких приймали інші бензодіазепіни, спостерігали летаргію, седацію, втрату ваги.

Американська академія педіатрії відносить бензодіазепіни до препаратів, вплив яких на немовля невідомий, але викликає занепокоєння (див. статтю Діазепам).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.02.2016р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.03.2016 р.