Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор, офтальмологічний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: релестат.

Діюча речовина: епінастин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутній досвід застосування у людини, дані від експериментальних тварин припускають низький ризик. Антигістамінні препарати в цілому визнані сумісними з вагітністю. Системне всмоктування епінастину незначне; середня концентрація в плазмі, визначена після введення по 1 краплі в очі двічі на день протягом 7 днів, становила 0,04 нг/мл. Менше, ніж 10% епінастину метаболізується, зв’язування з білками плазми середнього рівня (64%), період напіввиведення довгий – 12 годин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів.  У вагітних щурів спостерігали материнську токсичність без наслідків для плода при дозі, яка в 150000 разів перевищувала максимальну рекомендовану офтальмологічну для людини, виходячи з ваги. Однак, при дозі, вищій в 90000 разів відзначали зменшення темпів набирання ваги.  

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини.

Невідомо, чи епінастин проникає до плаценти, але його молекулярна вага, низький рівень метаболізму, середній рівень зв’язування з білками (64%), довгий період напіввиведення (біля 12 годин) це припускає. Однак, низьке системне всмоктування обмежує клінічний вплив на плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Невідомо, чи епінастин проникає в грудне молоко, але його молекулярна вага, низький рівень метаболізму, середній рівень зв’язування з білками (64%), довгий період напіввиведення (близько 12 годин) це припускає. Однак, низьке системне всмоктування обмежує клінічний вплив на новонародженого.

Антигістамнні препарати, в цілому, вважаються сумісними з грудним вигодовуванням. Це, ймовірно,  стосується і епінастину.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор.

Альтернативні назви / синоніми: феністил.

Діюча речовина: диметинден.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигістамінні препарати в цілому визнані сумісними з вагітністю.

Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів як групи протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією* у недоношених немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів дози до 200 мг/кг/день перорально та 16 мг/кг/день внутрішньовенно та у кролів   50 мг/кг/день перорально не призводили до ембріолетальності та тератогенності. Ембротоксичність – зменшення ваги плодів та незначну затримку оссифікації спостерігали у щурів при високих дозах, але в кролів подібних ефектів не було.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування у людини обмежений.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 113 вагітностей з впливом різних антигістамінгних препаратів в І триместрі. 2 жінки приймали диметинден. Не було виявлено асоціації всієї групи з вродженими вадами.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Одне джерело вважає препарат протипоказаним при лактації без роз’яснення та доказів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат ІІ покоління, блокатор Н1-рецепторів.

Це основний метаболіт лоратадину (антигістамінний препарат). Дезлоратадин, в свою чергу, метаболізується до активного метаболіту ензимом, який не ідентифікований. 7% загальної популяції має знижену здатність метаболізувати дезлоратадин, тобто є «повільними метаболізаторами», серед темношкірих – 20%. Звязування з білками становить 82-89%, середній період напіввиведення – 27 годин, у «повільних метаболізаторів» – 50 годин.

Альтернативні назви / синоніми: кларінекс.

Діюча речовина: дезлоратадин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин не припускають зростання частоти вроджених вад. Оскільки інформація про застосування у людини дезлоратадину відсутня, а він є основним метаболітом лоратадину, можна керуватися накопиченим досвідом застосування останнього. Лоратадин не є тератогеном для людини, тому малоймовірним видається підвищення ризику несприятливого результату вагітності. Тим більше, що всі антигістамінні препарати не вважаються великими тератогенами для людини. Якщо при вагітності потрібно призначити пероральний антигістамінний препарат, то перевагу слід віддати препаратам першого покоління, таким як хлорфенірамін (див. відповідну статтю), а для парентерального – дифенгідрамін.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати преклінічних досліджень, надані до FDA та підсумовані в інструкції до препарату, не продемонстрували зростання частоти вроджених вад у потомства щурів та кролів, яких лікували при вагітності дозами 48 та 60 мг/кг/день, відповідно. При таких дозах досягався рівень в плазмі у 210 та 230 разів вищий за отримуваний у людини, відповідно. При дозі 24 мг/кг/день у щурів спостерігали зменшення частоти імплантації, а при дозі 9 мг/кг/день – зменшення ваги потомства. При дозі 3 мг/кг/день у щурів призводило до концентрації в плазмі в 7 разів вищої, ніж у людини.

Не спостерігали порушення фертильності у самок щурів при дозах до 24 мг/кг/день. У самців щурів при дозі 12 мг/кг/день (в 45 разів перевищує рекомендовану для людини, виходячи з концентрації в плазмі) виявляли токсичність для яєчок, зниження концентрації сперми, фертильності та гістопатологічні зміни яєчок. Подібних ефектів не спостерігали при дозах до 3 мг/кг/день (у 8 раз перевищує рекомендовану для людини, виходячи з концентрації в плазмі).

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини. Невідомо, чи дезлоратадин проникає до плаценти, але його молекулярна вага та довгий період напіввиведення це припускають.

У пацієнтів, які є «слабими метаболізаторами» концентрація дезлоратадину в плазмі значно вища, як і період напіввиведення.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Згідно з інструкцією до препарату дезлоратадин проникає в грудне молоко і виробник рекомендує уникати грудного вигодовування при прийомі дезлоратадину. Проте інформації на підтримку таких даних не наводиться. Подібний препарат, лоратадин, американською академією педіатрії вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор.

Альтернативні назви / синоніми:

Авіл, данерал, інгістон, тріметон, тріпотон.

Діюча речовина: фенірамін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигістамінні препарати в цілому визнані сумісними з вагітністю.

Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів як групу протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією* у недоношених немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування у людини обмежений.

Невідомо, чи фенірамін проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 831 випадку приймався фенірамін в І триместрі. Було виявлено ймовірний зв’язок з вадами органів дихання та вадами ока/вуха, який потребує незалежного підтвердження. 2442 жінки приймали препарат в будь-якому періоді вагітності. В цій групі не виявлено асоціації з вродженими вадами.

Дослідження проекту щодо попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) повідомляє про слабкі асоціації між розщілиною губи/піднебіння і розщілиною хребта та повідомленнями матерів про прийом феніраміну за місяць до вагітності та протягом І триместру.

Частота  ретролентальної фіброплазії у недоношених немовлят, які отримували антигістамінні препарати останні 2 тижні вагітності склала 22% (19 з 86-ти) проти 11% (324 з 2940) у немовлят, які не зазнали впливу в цей термін вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага феніраміну припускає його проникнення в грудне молоко, але вплив на немовля невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2016 р.

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, Н1-блокатор.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: бромфенірамін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні співставні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигістамінні препарати в цілому визнані сумісними з вагітністю.

Одне епідеміологічне дослідження асоціює прийом антигістамінних препаратів як групи протягом останніх двох тижнів вагітності з ретролентальною фіброплазією* у недоношених немовлят.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 65 випадках приймався бромфенірамін в І триместрі. Виходячи з 10 випадків вроджених вад, виявлено статистично значиму асоціацію з препаратом (р<0,01), чого не спостерігалось при вживанні інших антигістамінних препаратів. 412 жінок приймали бромфенірамін в будь-якому терміні вагітності. В цій групі не виявлено асоціації з вродженими вадами.

Частота  ретролентальної фіброплазії у недоношених немовлят, які отримували антигістамінні препарати останні 2 тижні вагітності склала 22% (19 з 86-ти) проти 11% (324 з 2940) у немовлят, які не зазнали впливу в цей термін вагітності.

При новішому дослідженні тератологічної інформаційної служби частота великих вад не була підвищеною серед дітей 34 жінок, які приймали бромфенірамін в І триместрі. Контрольною групою служили жінки з впливом дименгідраміну (антигістамінний препарат).

Дослідження проекту щодо попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) повідомляє про слабкі асоціації між розщілиною губи/піднебіння і розщілиною хребта та повідомленнями матерів про прийом феніраміну (антигістамінний препарат) за місяць до вагітності та протягом І триместру.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про 3-місячну дитину на грудному вигодовуванні, яка стала дратівливою, надмірно кричала, погано спала після того як мама почала приймати препарат, який містив 6 мг дексбромфеніраміну та 120 мг d-ізоефедрину. Симптоми самостійно зникли через 12 годин після припинення грудного вигодовування.

Незважаючи на такі несприятливі наслідки, американська академія педіатрії класифікує таку комбінацію препаратів як зазвичай сумісну з грудним вигодовуванням.

Дослідження у жінок, які приймали антигістамінні препарати від сезонної алергії  або застуди в період лактації, відзначали дратівливість, сонливість, скорочення сну у 22,6% немовлят. Про вплив окремих препаратів не повідомляється. Жоден з побічних ефектів не був настільки вираженим, щоб мама зверталась за медичною допомогою. При іншому дослідженні цих же авторів 9,4% матерів, які приймали антигістамінні препарати  повідомили про мінімальні реакції у новонароджених, які не потребували медичної допомоги. Найчастіше зустрічалась дратівливість (6 з 8 повідомлень).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 04.03.2015 р.

Група/призначення:

Снодійний, заспокійливий препарат групи бензодіазепінів. Покази: безсоння.

Альтернативні назви / синоніми: далман.

Діюча речовина: флуразепам.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування у людини при вагітності обмежений. Очікується, що вплив на плід подібний до інших бензодіазепінів  (див. статтю Діазепам). Дані від експериментальних тварин не припускають підвищення ризику вроджених вад. Призначення перед пологами може викликати пригнічення рухової активності та синдром відміни у новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При тератологічному тестуванні у мишей та кролів не виявили зростання частоти вроджених вад. Одне дослідження повідомляє про поведінкові порушення у щурів, які зазнали пренатального впливу флуразепаму.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Молекулярна вага препарату припускає проникнення до плаценти. Дані від виробника свідчать про проникнення активного метаболіту флуразепаму до плаценти та несприятливий вплив на плід. Так, повідомляється про жінку, яка приймала 30 мг флуразепаму на ніч протягом 10 днів перед пологами. Новонароджений мав летаргію перші 4 дні життя. Вважається, що це було викликано метаболітом  N₁-дезалкілфлуразепамом, який виявили в сироватці немовляти.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 73 новонароджених, які зазнали впливу флуразепаму в І триместрі вагітності. Зареєстровано 4 (5,5%) великі вроджені вади при очікуваних 3. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 2/1 вроджені вади серцево-судинної системи, 1/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 1/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами розвитку.

Коротке повідомлення 1982 року описує судоми у немовляти, мама якого протягом вагітності приймала кломіпрамін (трициклічний антидепресант та інгібітор зворотного захоплення серотоніну) та флуразепам. Хлопчик вагою 2360 грам народився на 33 тижні вагітності з оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів на 1 та 5 хвилинах, відповідно. Міоклонічні судоми, нечутливі до введення фенобарбіталу (протисудомний препарат) з’явились на 7 годині життя. Цей стан успішно пролікували внутрішньовенним та пероральним введенням кломіпраміну, хоча немовля залишалось збудженим. Вклад флуразепаму, який, як відомо, у дорослих викликає судоми після різкого припинення прийому, в даному випадку невідомий. Однак, кореляція між зниженням рівня кломіпраміну та його активного метаболіту в сироватці, стан новонародженого свідчать, що судоми не були спричинені флуразепамом.

Проводилось ретроспективне телефонічне опитування 124 матерів, які могли приймати бензодазепіни при вагітності і всі приймали ці препарати в період лактації. Повідомляється про 1 випадок седації у новонародженого, мама якого пренатально та при лактації приймала наступні препарати: флуразепам 1 мг/день, клоназепам 0,5 мг/день (протисудомний препарат), рисперидон 0,75 мг/день (антипсихотичний препарат), бупропіон 1 мг/день (антидепресант, селективний інгібітор нейронального захоплення катехоламінів).

Інші бензодіазепіни асоціюються з транзиторними неонатальними ускладненнями. Більше досвіду накопичено щодо вживання при вагітності наступних бензодіазепінів: лоразепаму, алпразоламу, клоназепаму, діазепаму.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Дослідження по вивченню проникнення флуразепаму до грудного молока не проводились. Молекулярна вага припускає такий трансфер флуразепаму та його активного метаболіту тривалої дії.

У дітей, матері яких приймали інші бензодіазепіни, спостерігали летаргію, седацію, втрату ваги.

Американська академія педіатрії відносить бензодіазепіни до препаратів, вплив яких на немовля невідомий, але викликає занепокоєння (див. статтю Діазепам).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.02.2016р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.03.2016 р.

Група/призначення:

Бета-адреноміметики (син. бета-адреностимулятори, бета-агоністи, β-адреностимулятори) для лікування бронхіальної астми.

Альтернативні назви / синоніми:

Ізомілін, ізопреналін, ізупрел.

Діюча речовина: ізопротеренол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні дані про асоціацію препарату з вродженими вадами розвитку у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При ін’єкції препарату до курячих яєць при інкубації виникала кардіомегалія, недорозвиток коронарних артерій, жирова дистрофія серцевого м’язу, дефекти міжшлуночкової перетинки, аномалії дуги аорти, гіпоплазія правих відділів. Розвиток токсичності у курчат можна попередити введенням бета-блокаторів. У невеликої кількості курчат спостерігали гепатотоксичність та деформації кінцівок.

Тератогенні наслідки відзначали після призначення ізопротеренолу мишам та хом’якам.  Експерименти у щурів та кролів не продемонстрували тератогенних наслідків, хоча в певної кількості тварин відзначали гемодинамічні ефекти.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, у 31 випадку приймався ізопротеренол в І триместрі, в 9719 – в будь-який період вагітності. При використанні в І триместрі виявлена асоціація між симпатоміметиками в цілому та малими аномаліями, паховою килою, клишоногістю.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 16 новонароджених, які зазнали впливу ізопротеренолу в І триместрі вагітності. Виявлена 1 (6,3%) велика вроджена вада – орофаціальна розщілина (при очікуваних 0,7).

При дослідженні в групі 259 жінок, які вживали інгаляційні бета- симпатоміметики, а 180 з них – в  І триместрі, не виявили зростання частоти вроджених вад або несприятливих наслідків вагітності, пов’язаних з лікуванням. Більшість жінок приймали метапротеренол (алупент), хоча ізоетарин, адреналін, ізопротеренол та сальбутамол також приймались – див. відповідні статті.

У 2012 році повідомили про випадок розвитку ідіопатичної фібриляції шлуночків у вагітної в терміні 6 тижнів, яка не відповідала на лікування різноманітними препаратами до введення ізопротеренолу.  Жінка народила здорову дитину на 9 місяці гестації.

Невелике клінічне дослідження продемонструвало, що хронотропний ефект внутрішньовенного болюсу* ізопротеренолу був значно вищим у жінок з прееклампсією, ніж у здорових вагітних. Ізопротеренол, як і інші бета – адреноміметики знижує скоротливість матки в експериментальних тварин і людини.

Ізопротеренол рутинно не призначається в пологах, оскільки доступними є більш селективні бета-адреноміметики. Введення при епідуральній анестезії потребує обережності через посилений хронотропний ефект у вагітних з прееклампсією.

Застосування препарату під час вигодовування:  відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Чоловічі і жіночі статеві органи іннервуються симпатичною нервовою системою і, цілком можливо, що ізопротеренол впливатиме на функції статевих залоз. У кішок препарат збільшував секрецію прогестерону яєчниками. У статевозрілих щурів ін’єкція ізопротеренолу призводить до гіпертрофії клітин Лейдіга. Вплив ізопротеренолу на культуру клітин Лейдіга призводив до збільшення продукції тестостерону у мишей та щурів.

При впливі ізопротеренолу in vitro на сперму людини збільшувалась моторика сперми після 2 годин інкубації.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.04.2016 р.

Група/призначення:

Бета-адреноміметики (син. бета-адреностимулятори, бета-агоністи, β-адреностимулятори) для лікування бронхіальної астми. Структурно та фармакологічно близький до тербуталіну.

Альтернативні назви / синоніми: бронкосол.

Діюча речовина: ізоетарин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; відсутні співставні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні дані про асоціацію препарату з вродженими вадами розвитку. Препарати цієї групи тератогенні для деяких видів тварин, але не для людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Відсутня щодо ізоетарину.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, у 3082 випадках приймались симпатоміметики в І триместрі, в 9719 – в будь-який період вагітності. При використанні в І триместрі виявлена асоціація між симпатоміметиками в цілому та малими аномаліями, паховою килою, клишоногістю.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 22 новонароджених, які зазнали впливу ізоетарину в І триместрі вагітності. Не виявлено жодної великої вродженої вади при очікуваній одній.

При дослідженні у групі 259 жінок, які вживали інгаляційні бета-симпатоміметики, а 180 з них – в І триместрі не виявили зростання частоти вроджених вад або несприятливих наслідків вагітності, пов’язаних з лікуванням. Більшість жінок приймали метапротеренол (алупент), хоча ізоетарин, адреналін, ізопротеренол та сальбутамол також приймались.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутня інформація. Препарат подібної дії  тербуталін вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних науцк, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 15.04.2016 р.

Група/призначення:

Бета-адреноміметики (син. бета-адреностимулятори, бета-агоністи, β-адреностимулятори) для лікування бронхіальної астми. Селективний агоніст β-2-адренорецепторів.

Альтернативні назви / синоніми:

Метапрел, алупент, орципреналін, астмовент.

Діюча речовина: метапротеренол.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин призначення метапротеренолу не асоціюється із зростанням частоти вроджених вад розвитку. Внутрішньовенно призначається для попередження передчасних пологів та при брадикардії у плода в пологах. В якості токолітичного препарату на пізніх термінах вагітності асоціюється з певними побічними наслідками у плода та матері.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експерименти у мишей, щурів, макак резус не продемонстрували асоціацію з тератогенним ефектами. Однак, у мишей метапротеренол пов’язують з підвищенням концентрації кортикостерону і, як наслідок, формування розщілини піднебіння у потомства. Це може не екстраполюватися на вагітність у людини. У кролів результати досліджень варіювали від множинних вроджених вад  до відсутності наслідків впливу препарату.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 361 новонародженого, який зазнав впливу метапротеренолу в І триместрі вагітності. Зареєстровано 17 (4,7%) великих вроджених вад при очікуваних 15. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 3/4 вроджені вади серцево-судинної системи, 3/1 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 1/1 орофаціальні розщілини, 1/1 редукційна вада кінцівки, 0/1 гіпоспадія. Тільки щодо полідактилії можна припустити асоціацію, але слід враховувати вплив інших факторів: материнське захворювання, прийом інших препаратів, випадковість.

Дослідження з охопленням 259 жінок з бронхіальною астмою, які лікувались інгаляційними бронходилятаторами (в основному метапротеренолом) при вагітності, не виявило істотного зростання частоти перинатальної смертності, вроджених вад, передчасних пологів, низької ваги при народженні, зменшення оцінки за шкалою Апгар, ускладнень в пологах, післяпологової кровотечі. Спостерігали підвищення частоти материнської гіпертензії та транзиторного тахіпное у новонароджених, але ці побічні ефекти, ймовірно, більшою мірою залежать від важкості перебігу астми, ніж від прийому інгаляційних бронходилятаторів. Важка неконтрольована астма асоціюється з ризиком ускладнень для матері та плода, на думку авторів.

Як і інші бета-міметики, метапротеренол викликає різні побічні наслідки у матері, включаючи тахікардію, гіперглікемію, знервованість, тремор. Подібні симптоми можливі і у немовлят.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутня інформація. Однак, препарати цієї групи не протипоказані при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):  

Згідно з інструкцією до препарату репродуктивні дослідження у щурів не продемонстрували порушень фертильності.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 15.04.2016 р.

Група/призначення:

Бета-адреноміметики (син. бета-адреностимулятори, бета-агоністи, β-адреностимулятори) для лікування бронхіальної астми. Має селективну β-активність.

Альтернативні назви / синоніми: бріканіл.

Діюча речовина: тербуталін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Тербуталін призначається при вагітності як бронхолітик та токолітик з низьким ризиком для плода. В США затверджений тільки для лікування бронхіальної астми. Американський національний інститут здоров’я (NIH) у 2004 році рекомендує сальбутамол як препарат вибору серед β-агоністів для лікування астми при вагітності. Нові дані припускають, при тривалішому застосуванні тербуталіну будь-яким шляхом (понад 2 тижні), асоціацію з розладами спектру аутизму. Короткотривале застосування протягом 48-72 годин для забезпечення наступного призначення кортикостероїдів для покращення дозрівання легенів; ймовірно є безпечним. Крім того, одне повідомлення інформує про асоціацію між прийомом тербуталіну в І триместрі для лікування астми та вадами серця. В зв’язку з такими повідомленнями, уникнення бета-адреноміметиків на ранніх термінах вагітності, крім випадків необхідності швидкого усунення симптомів астми низькими інгаляційними дозами та постійне використання в ІІ-ІІІ триместрах, здається виправданим.

Застосовується в якості токолітичного препарату на пізніх термінах вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату, репродуктивні дослідження у щурів та кролів не продемонстрували зростання несприятливих результатів вагітностей при материнських дозах, які в більш ніж 1000 разів перевищують рекомендовані для людини. Як і всі симпатоміметики, тербуталін призводив до зростання кардіоваскулярних вад у курячих ембріонів, які пом’якшувалися при паралельному введенні бета-блокаторів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 149 новонароджених, які зазнали впливу тербуталіну в І триместрі вагітності. Зареєстровано 7 (4,7%) великих вроджених вад при очікуваних 6. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 3/2 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 1/0 орофаціальні розщілини, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія. Ці дані не підтримують асоціацію з препаратом.

Тербуталін швидко проникає до плаценти. При введенні внутрішньовенно 0,25 мг тербуталіну 7 жінкам в активній фазі пологів виміряли концентрацію препарату в пуповинній крові через 7-60 хвилин після введення  – 12-55% (в середньому 36%) від концентрації в плазмі матері.

Тербуталін призначається в якості токолітичного засобу починаючи з ранніх 1970. Частота побічних ефектів для матері, як правило, не висока (≤5%), але вони можуть бути важкими. Рев’ю 1983 року наводить наступні найчастіші побічні ефекти парентеральної терапії бета-2-симпатоміметиками (тобто, тербуталіну та ритодрину): набряк легень, ішемія міокарду, аритмія, спазм церебральних судин, гіпотензія, гіперглікемія, різні метаболічні порушення (гіпокаліемія, підвищення рівня лактату в крові, зменшення концентрації гемоглобіну). Важчі прояви спостерігаються при постійних інфузіях препарату.

Тербуталін може призводити до тахікардії у матері та плода, у плода до 175 ударів за хвилину. У матерів частіше спостерігається підвищення систолічного тиску та зниження діастолічного без зниження середнього артеріального тиску і тому, без негативного впливу на плід.

Як і інші бета-адреноміметики, тербуталін може призводити до транзиторної гіперглікемії у матері з подальшим підвищенням рівня інсуліну. Порушення толерантності до глюкози у матерів спостерігали через годину у 19 з 30 пацієнток, які приймали перорально тербуталін, принаймні, 1 тиждень. Хоча у плодів на відзначали макросомії, вага плодів матерів, лікованих тербуталіном, мала тенденцію до збільшення при порівнянні з плодами контрольної групи.

Повідомляється про випадок раптової незрозумілої смерті  плода у терміні 30 тижнів через 5 годин після початку внутрішньовенної інфузії тербуталіну для попередження передчасних пологів. Не було виявлено відхилень з боку плаценти чи плода.

У 1991 році повідомили про некроз міокарду у новонародженого. У терміні 25 тижнів вагітності розпочато постійну підшкірну інфузію тербуталіну (початкова доза 0,5 мг/годину) для попередження передчасних пологів у 22-річної жінки з гестаційним діабетом. Лікування тривало до народження у терміні 37 тижнів хлопчика вагою 2850 грам. Невдовзі після народження у немовляти зареєстровано тахіпное (80-100 дихань за хвилину), а при рентгенлогічному дослідженні виявлено помірну кардіомегалію та підсилену васкуляризцію легень. Біопсія правого шлуночка при катетеризації продемонструвала дегенерацію міокарду та локальний ексцентричний ядерний дизморфізм. Вважається, що такі знахідки пов’язані з надлишком катехоламіну. У віці 1 місяця не виявлено змін при електрокардіографії та ехокардіографії.

Епідеміологічне дослідження 1996 року щодо пошуку кореляції між вживанням медикаментів та великими вродженими вадами порівнювало групу дітей з вродженими вадами (N=1472) та контрольну групу без великих та малих вроджених вад (N=9682). В цілому, не виявлено значимої асоціації між бета-симпатоміметиками (бронходилятаторами) та великими вродженими вадами. Коли вади поділи на 10 груп в залежності від ураженого органу, виявили асоціацію з вродженими вадами серця (без уточнення, співвідношення шансів 5,8, 95% ДІ 1,4-24, р=0,05).

Повідомляється про випадок печінкової недостатності у жінки через тиждень після безперервного внутрішньовенного введення тербуталіну. Лікування припинили і через тиждень народилась здорова дитина без ознак ураження печінки.

Парадоксальну реакцію на тербуталін спостерігали у пацієнтки після внутрішньовенного введення 0,25 мг препарату у вигляді гіпертонуса матки з наступною вираженою брадикардією у плода (<50 ударів на хвилину). Внаслідок ургентного кесаревого розтину народилась здорова дитина.

Тербуталін часто призначають для лікування інтранатального дистресу плода.

Більшість досліджень дійшли висновку, що ускладнення для плода є мінімальними або неіснуючими. При порівнянні з контрольною групою профілактичне призначення тербуталіну вагітним низького ризику з двійнями викликало значну прибавку  ваги за рахунок подовження тривалості вагітності. Крім того, тербуталін, як і інші бета-міметики, знижує частоту неонатального респіраторного дистрес-синдрому. При обстеженні дітей, які зазнали пренатального впливу тербуталіну у віці 2-24 місяців, не виявили побічних наслідків.

Повідомляється про 26-річну вагітну 4 плодами після процедури перенесення гамет в фалопієві труби. Передчасні пологи почалися у терміні 18 тижнів вагітності і тоді ж розпочато лікування ритодрином внутрішньовенно протягом 2 тижнів, яке надалі замінили на підшкірне введення тербуталіну. Жінка знаходилась на підтримуючій терапії тербуталіном  протягом 51 дня зі щотижневими паузами на 24 години. За цей період жінка отримала 200 мг тербуталіну. Пологи прогресували і на 28 тижні вагітності проведено кесаревий розтин, між 28 та 32 годинами життя; у 3 новонароджених розвинулась серцева недостатність з брадикардією, метаболічним ацидозом, слабкою перфузією тканин, зменшенням сечовипускання. Симптоми були резистентними до стандартного лікування і відповіли на введення добутаміну (бета-адреностимулятор). Немовлята потребували введення добутаміну протягом 3-9 днів.

При дослідженні, результати якого опубліковані у 2005 році, виявили асоціацію між тривалим впливом тербуталіну (понад 2 тижні) та розладами спектру аутизму у дизиготних близнюків.

В повідомленні 2009 року проаналізовано ймовірність токсичності бета-2-агоністів при вагітності, особливо тербуталіну та ритодрину, при призначенні у якості токолітичних засобів та сальбутамолу для лікування астми. Виходячи з даних, отриманих від тварин та досвіду застосування у людини, автори дійшли висновку, що  бета-2-агоністи асоціюються при тривалому пренатальному впливі з підвищеним ризиком розладів спектру аутизму, психічних розладів, нездатності до навчання. Також у дітей був підвищений ризик гіпертензії та прискорення серцевого ритму. Механізмом таких наслідків видається зниження парасимпатичної активності, що призводить до зростання симпатичної. При короткотривалому призначенні тербуталіну (2-3 дні) вищенаведена токсичність не спостерігалась, а при вживанні 2 і більше тижнів така асоціація була наявною.

У лютому 2011 року FDA застерегло від призначення ін’єкційного тербуталіну вагітним для попередження та пролонгованого лікування передчасних пологів (понад 48-72 години), як стаціонарно, так і амбулаторно,  через потенційні проблеми з боку серцево-судинної системи матері та смерть. FDA також вважає неможливим призначати перорально тербуталін для лікування загрози передчасних пологів, оскільки препарат не продемонстрував свою ефективність та через вищеописані побічні наслідки.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тербуталін проникає до грудного молока, співвідношення молоко:плазма становить 1,4-2,9. Пік концентрації в молоці виявляється через 4 години після вживання препарату матерями з бронхіальною астмою. Немовля отримує 0,7% материнської дози. У немовлят не спостерігали ознак адренергічної стимуляції.

Група ВООЗ з лактації та американська академія педіатрії вважають тербуталін сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату не спостерігали порушень фертильності при дослідженнях у щурів при введенні пероральних доз до 50 мг/кг, які приблизно у 810 разів перевищують максимальну рекомендовану для людини денну підшкірну дозу (виходячи з площі поверхні тіла).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 30.03.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 15.04.2016 р.