Група/призначення: протисудомний засіб.

Це суксимідний антиконвульсант, вилучений з ринку в США. Це був перший препарат цієї групи для лікування абсансів, на сьогодні вважається найменш ефективним і найтоксичнішим з усіх суксимідів. Інші препарати цієї групи: етосуксимід і метсуксимід.

Альтернативні назви / синоніми: мілонтін.

Діюча речовина: фенсуксимід.

Рекомендації при вагітності:

Дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані від експериментальних тварин; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Препарат підвищує частоту вроджених вад у мишей. Досвід застосування у людини обмежений, доступна інформація про 3 випадки вроджених вад розвитку. Однак, в цих випадках вагітні також приймали інші ліки, тому встановити асоціацію між фенсуксимідом та вродженими вадами неможливо. Відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Фенсуксимід був тератогенним у мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Невідомо, чи фенсуксимід проникає через плаценту в людини. Молекулярна вага такий трансфер припускає.

У людини наступні аномалії плода були ідентифіковані при 3 вагітностях: невизначені геніталії, пахова кила, пілоростеноз. Вагітні жінки знаходились на політерапії, тому встановити причинно-наслідкового зв’язку не має можливості.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Молекулярна вага припускає проникнення до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 19.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.05.2019 р.

Група/призначення: симпатоміметичний аноректик.

Це симпатоміметичний амін, що використовується як пригнічувач апетиту в лікуванні ожиріння. Подібний до амфетамінів. У дорослих на фоні лікування виникала гіпертензія.

До 1997 року препарат також був доступним в комбінації з дексфенфлураміном під брендовою назвою Fen Phen.

Альтернативні назви / синоніми: адіпекс.

Комбінований препарат ксімія (з фентерміном), Fen Phen (з дексфенфлураміном).

Діюча речовина: фентермін.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Користь від використання фентерміну для контролю ваги при вагітності є сумнівною, особливо в І триместрі, він є протипоказаним. Більше того, хоча причини мертвонароджень, наведені в одному дослідженні, не були до кінця з’ясовані і могли не бути спричиненими материнським лікуванням фентерміном, але висока частота викликає тривогу і є іншою причиною відмови від використання препарату в період вагітності.

Фентермін протипоказаний при вагітності через небезпеку впливу втрати ваги на розвиток ембріону. Див. статтю Баріатрична хірургія.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Близько споріднену сполуку хлорфентермін (30 мг/кг/день підшкірно) призначали вагітним щурам протягом 5 останніх днів вагітності. Виник легеневий та нирковий фосфоліпідоз у матерів та новонароджених, 83% останніх померли через 24 години після народження. Повідомляється про аналогічні ускладнення у морських свинок. Інша група щурів, лікована фентерміном (30 мг/кг/день підшкірно) не мала ускладнень і тварини не померли. Припустили, що індукована хлорфентерміном смертність новонароджених була наслідком затримки дозрівання легень плодів. У людини не спостерігали аномалій накопичення фосфоліпідів та токсичних проявів в органах крім серця.

Одне дослідження у щурів одночасно призначало фентермін та фенфлурамін щурам на 3-17 дні вагітності і не виявило несприятливого впливу на розвиток ембріону, але було знайдено підвищення частоти потовщення мітрального клапану.

Відсутні повідомлення про фітотоксичні ефекти фентерміну.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Відсутні дослідження з вивчення плацентарного трансферу фентерміну в тварин та людини. Молекулярна вага припускає проникнення до ембріону /плода.

Дослідження, опубліковане у 1962 році описало використання фентерміну у 118 жінок, лікованих з приводу ожиріння в ІІІ триместрі і до пологів. Жінки, вагою до 200 фунтів (90,7 кг) отримували 30 мг щоранку, а вагою понад 200 фунтів – по 30 мг двічі на день. Вага пацієнток перед лікуванням коливалась в межах 180-315 фунтів (81,6-142,8 кг). Несприятливі результати виникли в 5 жінок з мертвонародженням, в одному з цих випадків внаслідок розриву плаценти. Причини інших мертвонароджень, в яких вага плодів коливалась в межах 9-10 фунтів (4-4,5 кг) не вказані, окрім того, що в однієї жінки була прееклампсія.

Станом на 1997 рік FDA отримало 2 повідомлення щодо використання комбінації фенфлураміну з фентерміном на ранніх термінах вагітності. В одному випадку відбувся спонтанний аборт, в другому випадку немовля мало аномалії аортального та легеневого клапанів з помірним стенозом та зміщенням. Оскільки токсичний вплив на клапани спостерігається в дорослих, які приймають таку комбінацію препаратів, причинний зв’язок при вагітності є потенційно можливим.

Контрольоване проспективне когортне дослідження 2002 року порівняло 98 жінок, які приймали фентермін/фенфлурамін для зниження ваги (продукт вилучений у 1997 році) протягом певних частин або всього І триместру вагітності, з 233 жінками контрольної групи з нетератогенним впливом. Близько 88% жінок основної групи почали лікування перед заплідненням, інші – після. Добові дози фентерміну та фенфлураміну коливались в межах 15-45 мг та 20-60 мг, відповідно. Більшість жінок (96%) припинили лікування до 12 тижня вагітності. В обох групах 71% та 65% народжених живими дітей були оглянуті дизморфологом на наявність великих та малих вроджених вад насліпо, тобто, не знаючи, хто з дітей належав до основної групи, на яку відбувався вплив комбінації двох препаратів. Не виявлено статистичної різниці між групами щодо великих вад або ≥3 малих аномалій, спонтанних та медичних абортів, ектопічних вагітностей та передчасних пологів. Не виявлено певного паттерну мальформацій. Підвищена частота гестаційного діабету (11% проти 4%, р=0,05) можливо відображає значно вищу вагу до вагітності та набирання ваги при вагітності в основній групі. Істотно вища середня вага при народженні та окружність голови доношених новонароджених основної групи, найбільш ймовірно, обумовлені як істотно вищою вагою перед вагітністю та набиранням ваги в період вагітності матерями, так і підвищеним рівнем гестаційного діабету.

Попередній звіт щодо 100 жінок, які приймали фентермін в комбінації з фенфлураміном на ранніх термінах, інформує, що результати 46 вагітностей не свідчили про підвищення частоти аномального розвитку ембріонів.

Дані Каліфорнійської тератологічної інформаційної служби не виявили підвищення частоти великих вроджених вад у 84 немовлят від жінок, які лікувались вищенаведеною комбінацією препаратів в І триместрі.

Британська національна тератологічна інформаційна служба ідентифікувала 6 (8,7%) різних вроджених вад у 69 народжених живими і, принаймні, в 1 з 7 спонтанно абортованих плодів, чиї матері приймали аноректичні препарати в період вагітності (найчастіше вживаним препаратом був фентермін). Не виявлено паттерну мальформацій в цій популяції.

В цілому, втратою ваги не слід займатися при вагітності і тому фентермін не призначають при вагітності. Крім того, існує стурбованість щодо можливої асоціації між втратою ваги на ранніх термінах вагітності та дефектами нервової трубки у потомства.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Молекулярна вага припускає проникнення препарату до грудного молока. Оскільки стимуляція центральної нервової системи та інші несприятливі реакції можуть виникати у новонародженого з впливом препарату через грудне молоко, грудне вигодовування заборонене при лікуванні матері цим препаратом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 19.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.05.2019 р.

Група/призначення: протисудомний засіб.

Це суксимідний антиконвульсант для лікування petit mal. Інші препарати цієї групи: етосуксимід і фенсуксимід.

Альтернативні назви / синоніми: целонтин.

Діюча речовина: метсуксимід.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані від експериментальних тварин; відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Повідомляється про використання метсуксиміду в І триместрі вагітності тільки в 5 випадках без несприятливих наслідків для плодів. Метсуксиміду притаманний значно менший тератогенний потенціал, ніж препаратам класу оксазолідинонів (триметадіон). Суксимідні антиконвульсанти визнані препаратами вибору для лікування petit mal в І триместрі. Крім того, новіші антисудомні препарати почали використовувати при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат був тератогенним у мишей при використанні 14-кратної рекомендованої для людини дози, підвищуючи частоту скелетних та кардіоваскулярних аномалій.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Про використання метсуксиміду в І триместрі повідомлено тільки в 5 випадках. В одному випадку виникла фатальна неонатальна кровотеча в немовляти, мама якого лікувалась метсуксимідом протягом вагітності. Таке ускладнення спостерігається у немовлят жінок, які протягом вагітності лікуються антиконвульсантами. В інших випадках з використанням метсуксиміду несприятливих наслідків не відзначали. Хоча метсуксимід не асоціювався з несприятливими наслідками у людини, він не часто використовується при вагітності, оскільки споріднена сполука – етосуксимід – вважається більш ефективним в лікуванні petite mal.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Інші препарати цього класу класифікуються як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 19.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.05.2019 р.

Група/призначення:

Засоби, що застосовуються при функціональних розладах шлунково-кишкового тракту. Препарати, що діють на серотонінові рецептори.

Це частковий агоніст 5-гідрокситриптаміну (серотоніну) типу 4 (5-HT4), який зв’язується з високою афінністю. Це перший серед препаратів нового класу, який вибірково націлюється на рецептор 5-HT4. Активація цих рецепторів в шлунково-кишковому тракті стимулює перистальтику та кишкову секрецію. Призначається для короткотривалого лікування синдрому подразненого кишечника у жінок, в яких закрепи є предомінантним симптомом. Також призначається для лікування пацієнток до 65 років з хронічними ідіопатичними закрепами.

Альтернативні назви / синоніми: фрактал, зелнорм.

Діюча речовина: тегасерод.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик токсичного впливу на розвиток. Карциногенні ефекти спостерігали в одного виду тварин після пролонгованого впливу тільки доз, значно вищих від використовуваних у людини. Тегасерод не взаємодіє з оральними контрацептивами і не очікується впливу на овуляцію у жінок, що приймають ці препарати. Хоча обмежений досвід застосування при вагітності у людини також припускає низький ризик, даних недостатньо для більш повної оцінки ембріо-фетального ризику. Якщо жінка потребує лікування тегасеродом при вагітності, кращою рекомендацією є уникнення використання в І триместрі. Однак, випадковий вплив на ранніх термінах, як видається, супроводжується низьким ризиком.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У вагітних щурів пероральні дози, до 15 разів вищі від рекомендованих для людини, виходячи з AUC* не порушували фертильності і не завдавали шкоди плоду. Аналогічні дані спостерігали у вагітних кролів при дозах, які у 51 раз перевищували рекомендовану для людини. Препарат не був карциногенним у щурів на фоні доз, що у 93-111 разів перевищували рекомендовану для людини, які вводили протягом 110-124 тижнів чи у мишей при дозах, приблизно у 24-35 разів вищих відтерапевтичної протягом 104 тижнів. Однак, вищі дози (приблизно у 83-110 разів вищі від рекомендованої для людини) були карциногенними у мишей, призводячи до гіперплазії слизової та аденокарциноми тонкого кишківника. Генотоксичності не спостерігали при різноманітному тестуванні, але результати одного тесту на мутагенність були двозначними.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Рівень зв’язування тегасероду з білками плазми становить 98%, переважно з альфа-1-кислим глікопротеїном, метаболізується до неактивних метаболітів. Період напіввиведення становить 11 годин.

Невідомо, чи тегасерод проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає пасивну дифузію, очікується вплив на ембріон/плід. Однак, метаболізм та високий рівень зв’язування з білками зменшуватиме кількість вільного активного препарату, доступного для трансферу. Вагітні жінки та жінки в періоді лактації були виключені з подвійного сліпого клінічного дослідження, яке проводив виробник. Жінок, які завагітніли під час дослідження, одразу виключали з нього, але вагітності моніторували для з’ясування результатів. У дослідженні 36 з 8197 жінок (0,44%) завагітніли, приймаючи тегасерод та 18 з 4489 жінок (0,40%) контрольної групи, які отримували плацебо. Результати вагітностей були порівняльними в основній та контрольній групах: народжені живими 20 і 8, відповідно; спонтанні аборти 7 та 2, відповідно; медичні аборти 8 і 6, відповідно; невідомі 1 та 2, відповідно. У відкритих дослідженнях 20 з 4780 (0,42%) жінок завагітніли на фоні прийому тегасероду. Результати вагітностей були наступними: 11 народжених живими, 5 медичних абортів, 4 невідомі. В жодному випадку впливу препарату не виявлено структурних аномалій. (J. Pashalides, Novartis Pharmaceuticals, data on file, 2005). Хоча специфічних деталей щодо терміну впливу у вищенаведених випадках не надавались, ймовірно, у всіх випадках це відбувалось в І триместрі.

Застосування препарату під час вигодовування:

Тегасерод та його метаболіти концентруються в молоці щурів, несприятливих наслідків в результаті такого впливу не повідомляли. Молекулярна вага припускає проникнення препарату та метаболітів до грудного молока людини. Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Допоки такі дані буде отримано, слід уникати пролонгованого впливу тегасероду на немовля з грудним молоком.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення:

Інгібітор бактеріальної бета-лактамази. Призначається в комбінації з піперациліном для посилення антибактеріального спектру. За структурою це похідне ядра молекули пеніциліну, метаболізується до неактивного метаболіту. Період напіввиведення становить 0,7-1,2 години, тільки 30% тазобактаму зв’язується з білками плазми, цього не відбувається з метаболітом.

Альтернативні назви / синоніми: піперацилін-тазобактам.

Діюча речовина: тазобактам.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення частоти ризику вроджених вад розвитку.

Хоча досвід застосування у людини дуже обмежений, комбінація тазобактаму-піперациліну здається відносно безпечною при вагітності. В експериментальних тварин на фоні доз, дуже близьких до використовуваних у людини, не спостерігали несприятливих наслідків у плодів. Більш того, значний досвід, накопичений з пеніцилінами при вагітності у людини продемонстрував їхню безпечність для ембріону/плода. Оскільки тазобактам є похідним пеніцилінового ядра, він, з великою ймовірністю, також є безпечним.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Про репродуктивні дослідження у щурів та мишей повідомила група дослідників. Тазобактам вводився дозами до 640 мг/кг/день або піперацилін 320-1280 мг/кг/день самцям і самкам щурів в період репродукції. На фоні дози 140 мг/кг/день відзначали токсичність у дорослих та зниження імплантації. При дозі 640 мг/кг/день спостерігали зниження розміру посліду та виживання дитинчат. Комбінований препарат призводив до аналогічної токсичності у дорослих та репродуктивної при нижчих дозах тазобактаму, але так само було виявлено, що репродуктивна токсичність виникала при дозах, вищих від тих, що спричиняють токсичність у дорослих. У щурів не відзначали підвищення частоти вроджених вад при використанні самого тазобактаму внутрішньовенно дозами до 3000 мг/кг в період органогенезу. Токсичний вплив на розвиток спостерігали на фоні доз, значно вищих від тих, при яких виникала материнська токсичність, він проявлявся зниженням виживання та зменшенням ваги плодів, що узгоджується з материнською токсичністю. Не спостерігали підвищення частоти вроджених вад розвитку. Ці результати свідчать про те, що ані тазобактам, ані його комбінація з піперациліном не є ембріотоксичними.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Виходячи з молекулярної ваги та низького рівня зв’язування з білками, тазобактам проникає через плаценту. Повідомлення 1998 року описало фармакокінетику піперациліну-тазобактаму в 6 жінок на 25-32 тижнях вагітності. Через підвищення ниркового кліренсу та інші фактори відзначали значне зниження концентрації в сироватці обох препаратів. В однієї жінки (зразки в інших 5 були некоректними) співвідношення тазобактаму в сироватці плода : матері становило 2 приблизно через 3 години після дози. В двох інших жінок визначили низьку концентрацію тазобактаму в амніотичній рідині – 2,3 та 3,7 мкг/мл, відповідно; в двох інших низька концентрація була виявлена в сечі плодів – 8,2 і 12,4 мкг/мл, відповідно.

Застосування препарату під час вигодовування:

Виробник без наведення деталей стверджує, що тазобактам проникає до грудного молока в невеликій концентрації. Це відповідає молекулярній вазі та низькому рівню зв’язування з білками (30%). Піперацилін також проникає до грудного молока. Наслідки такого низького рівня впливу, ймовірно, є клінічно не значущими, але існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля, ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення:

Протиглисний (антигельмінтний) засіб. Це протигельмінтний препарат, структурно подібний до мебендазолу (р-фторпохідне мебендазолу).

В США використовується тільки у ветеринарії, в Європі, Південній Америці, Японії – в клінічній практиці.

Альтернативні назви / синоніми:

Флутелміум, флумоксал, флумоксан, флувермал.

Діюча речовина: флубендазол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежений досвід застосування у людини.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Порушує розвиток ембріону у щурів на фоні дози 40 мг/кг/день. Доступні 16 повідомлень про лікування вагітних без несприятливих наслідків.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення вагітним щурам через зонд дози 40 мг/кг/день призвело до дефектів нервової трубки та очей, мальформації кінцівок, хвоста. В наступному дослідженні ці ж автори повідомили, що використання оливкової олії як носія препарату підвищувало токсичний вплив на розвиток, призводячи до ембріотоксичності та мальформацій при значно нижчій дозі, ніж при використанні флубендазолу суспендованого у воді.

В культурі цілих ембріонів щурів флубендазол порушував розвиток ембріонів при концентрації 0,5 мкг/мл та вищих. Аномалії включали відкриті дефекти нервової трубки, зменшення оптичних та слухових пухирців, зменшення або відсутність жарених дуг, короткі каудальні кінцівки. Генералізована загибель клітин спостерігалась у всіх ембріональних тканинах. Культура цілих ембріонів щурів не використовується для оцінки ризику у людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.Група  корейських дослідників опублікувала дві статті щодо 16 вагітностей із проспективним наглядом з впливом флубеназолу в І триместрі. При цьому не спостерігали підвищення частоти вроджених вад розвитку при порівнянні з контрольною групою, хоча одна дитина мала неповне подвоєння правої нирки.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.     

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Сумісний звіт FAO (Food and Agriculture Organization, продовольчої і сільськогосподарської організації)/ВООЗ зазначив, що репродуктивні дослідження у собак продемонстрували неоднозначні результати. Атрофічні зміни в генітальному тракті виникали як у самців, так і в самок на фоні дози 40 мг/кг/день при пероральному введенні 6 днів на тиждень протягом 3 місяців. Зміни видаються нормальними у самок того віку, що використовувались у дослідженні, гістологічні знахідки не могли визначити з певністю, що зміни в яєчках були спричинені впливом препарату.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення:

Напівсинтетичний антибіотик групи пеніцилінів. Це піперазинове похідне ампіциліну, напівсинтетичний уреїдопеніцилін широкого спектру дії. Застосовується також в комбінації з тазобактамом.

Альтернативні назви / синоніми: піпрацил.

Діюча речовина: піперацилін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча досвід застосування при вагітності у людини обмежений, всі пеніциліни вважаються препаратами низького ризику при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у мишей та щурів з 4-кратними дозами для людини не продемонстрували порушення фертильності чи шкоди для плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Відсутні повідомлення про зв’язок піперациліну з вродженими вадами розвитку у людини. Препарат призначається в терміні 24-35 тижнів жінкам з передчасним розривом мембран для затримки пологів. При цьому не спостерігали несприятливих наслідків для плоду чи матері.

Піперацилін швидко проникає через плаценту до плода. Трьом жінкам у терміні 22 та 33 тижнів вагітності призначили одноразову внутрішньовенну дозу 4 грам безпосередньо перед замінним переливанням крові з приводу резус-конфлікту. Середня концентрація піперациліну в сироватці плода, матері та амніотичній рідині становили: 20, 121 та 0,9 мкг/мл, відповідно. Співвідношення плід : мати склало 0,17. Фармакокінетика піперациліну при вагітності вивчалась. Жінкам призначали 4 грами внутрішньовенно перед кесаревим розтином. Середня концентрація в пуповинній вені становила 9,7 мкг/мл, співвідношення плід: мати – 0,27. Як і з іншими пеніцилінами при вагітності спостерігається підвищення кліренсу.

Дослідження in vitro з плацентою людини повідомило, що 7% дози піперациліну, призначеного матері потрапляє до кровообігу плода на термін пологів. Інше дослідження виявило, що близько до пологів об’єм розподілу та кліренс піперациліну були істотно вищими від відповідно показників поза періодом вагітності. Ці знахідки припускають, що на пізніх термінах вагітності виникає потреба у призначенні вищих доз препарату. У невеликій групі жінок, яким вводили внутрішньовенно піперацилін протягом 72 годин після передчасного розриву мембран, продемонстровано, що латентний період між розривом та пологами був істотно тривалішим при порівнянні з жінками контрольної групи, де використовували плацебо.

Застосування препарату під час вигодовування:

Піперацилін в невеликій кількості проникає до грудного молока. Хоча концентрація низька, існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля, ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення:

Парасимпатолітики/антихолінергетики. Це третинний амін з антимускариновими/антихолінергічними ефектами, що діє подібно до атропіну. Препарат недоступний в США.

Альтернативні назви / синоніми: пиперидолату гідрохлорид.

Діюча речовина: пиперидолату гідрохлорид.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступна інформація про велике проспективне дослідження з охопленням 2323 жінок з впливом антихолінергічних препаратів в І триместрі вагітності, 16 з яких приймали пиперидолат. Була виявлена можлива асоціація всієї цієї групи препаратів з малими аномаліями. Дослідження у щурів з пиперидолатом в комбінації з іншими препаратами не продемонструвало підвищення частоти великих вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Щурам призначали суміш вітаміну С з гесперидином (інформація в кінці статті) та пиперидолатом на 5-14 дні вагітності, в основному через зонд. Ця суміш була маркетинговою схемою лікування передчасних пологів і загрози аборту. Тварини отримували приблизно 83 мг/кг/день пиперидолату, що в 5 разів перевищує рекомендовану для людини дозу. Не спостерігали зміни ваги дитинчат чи підвищення ризику великих вад. Частота малих аномалій/варіацій була підвищеною. Недоліки статистичного аналізу цього дослідження не дозволяють коректно інтерпретувати знахідки.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Невідомо, чи пиперидолат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага такий трансфер припускає.

Дослідження Латиноамериканського колаборативного проекту з вивчення вроджених вад розвитку (Latin American Collaborative Study of Congenital Malformations) повідомило в абстракті, що пиперидолат часто використовувався вагітними в Південній Америці і асоціювався з синдромом Поланда (часткова або повна однобічна відсутність великого грудного м’язу та вроджена вада розвитку кисті на боці ураження грудної клітини). Проте наведені деталі не були достатніми для оцінки повідомлення. Колаборативний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) ідентифікував невелике зростання малих аномалій у дітей з пренатальним впливом парасимпатолітиків. Серед 2323 дітей основної групи тільки 16 зазнали впливу пиперидолату.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату з Японії, пиперидолат пригнічує індуковані скорочення гладкої мускулатури матки щурів на пізніх термінах вагітності.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення:

Капіляростабілізуючі засоби, біофлавоноїди, ангіопротектори. Діосмін (смола buchu) – це флавонієвий глікозид, який міститься в багатьох цитрусових та квітах Sophora microphylla (софора, родина бобових). В деяких країнах під торговою назвою флебодіа використовується для лікування варикозно розширених вен та геморою. В США доступний у вигляді харчової добавки. Один комерційний препарат – васкулера – містить лужний комплекс діосміну, який називають діосміплексом.

Дафлон або очищена мікроіонізована флавоноїдна фракція (micronized purified flavonoid fraction (MPFF) містить 90% діосміну та 10% гесперидину, також називається цирантином, який є іншим флавоноїдом у шкірці цитрусових.

Альтернативні назви / синоніми:

Баросмін, флебодіа, діосміплекс, васкулера. Комбіновані препарати з вмістом гесперидину та діосміну: дафлон, нормовен, діофлан, авеню, флебавен.

Діюча речовина: діосмін.

Рекомендації при вагітності:

Досвід застосування обмежений; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При лікуванні геморою в комбінації з гесперидином не виявлено впливу на вагітність, розвиток плода, вагу та ріст новонароджених, вигодовування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією, цей препарат не був шкідливим для репродукції щурів при використанні 37-кратних рекомендованих для людини доз і не впливав несприятливо на результати вагітностей невідомої кількості жінок при дозі 900 мг/день в ІІІ триместрі вагітності. При репродуктивних дослідженнях у щурів не виявлено репродуктивних наслідків, підраховано, що до плода через плаценту проникає 0,003% призначеної дози, а в грудне молоко – 1%.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Французьке дослідження у жінок повідомило про використання венотонічних препаратів в період вагітності без підвищення частоти несприятливих результатів. Частка діосміну невідома. Використання мікроіонізованого діосміну (90% діосміну та 10% гесперидину) в середньому за 8 тижнів до пологів та 4 тижні після пологів з приводу внутрішнього геморою в 50 вагітних жінок не асоціювалось з несприятливим впливом на розвиток плода, вагу новонароджених, ріст немовляти, вигодовування.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення: біофлавоноїди.

Гесперидин є основним флавоноїдом цитрусових. Це натуральна речовина з вираженим антиоксидантним ефектом. Використовується для лікування ламкості капілярів, а в комбінації з іншим флавоноїдом – діосміном – для лікування геморою при вагітності.

Альтернативні назви / синоніми: флавоноїди.

Комбіновані препарати з вмістом гесперидину та діосміну: дафлон, нормовен, діофлан, авеню, флебавен.

Діюча речовина: гесперидин.

Рекомендації при вагітності:

Досвід застосування обмежений; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При лікуванні геморою в комбінації з діосміном не виявлено впливу на вагітність, розвиток плода, вагу та ріст новонароджених, вигодовування. Гесперидин не порушував ембріофетальний розвиток у щурів при дозі 8000 мг/кг/день.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення метилгесперидину вагітним щурам не призводило до несприятливих результатів вагітності при дозі до 8000 мг/кг/день. На фоні такої дози не відзначали материнської токсичності; очікується, що при вищих дозах ймовірність репродуктивних наслідків зростатиме. Фосфорильований гесперидин є інгібітором гіалуронідази і тестувався на предмет внутрішньовагінальної контрацепції у кролів без порушення рухливості сперми. Лікування самок щурів гесперидином захищало від індукованого циклофосфамідом оксидативного пошкодження яєчників та неплідності.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Французьке дослідження у жінок повідомило про використання венотонічних препаратів в період вагітності без підвищення частоти несприятливих результатів. Серед цих препаратів був і гесперидин (17,7% випадків).

Застосування препарату під час вигодовування:

В зразках грудного молока 17 жінок концентрація гесперидину коливалась в межах 74,8-1603,1 нМ.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.